Інформаційна війна Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Військова справа Військова історія [розгорнути] Епоха [розгорнути] Бойовий простір [розгорнути] Зброя [розгорнути] Тактика [розгорнути] Стратегія [розгорнути] Збройні сили [розгорнути] Забезпечення [розгорнути] Списки Друга світова війна п • о • р Інформаці́йна війна́ (англ. Information War) — використання і управління інформацією з ціллю набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.Не варто плутати з кібер війною — війною за домінування в кіберпросторі.Не варто плутати з психологічною війною — війною за психологічне домінування.Не варто плутати з радіоелектронною боротьбою — боротьбою за домінування в радіопросторі.Не варто плутати з мережевою війною — війною з використанням мережевих технологій (не тільки Інтернет — маються на увазі технології властиві нетократії). Інформаційна війна може включати в себе збір тактичної інформації, забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів, поширення пропаганди або дезінформації, щоб деморалізувати ворога і населення, підрив якості інформації супротивника і попередження можливості збору інформації супротивником. Часто ІВ ведеться в комплексі з кібер та психологічною війнами з метою ширшого охоплення цілей, залучаючи радіоелектронну боротьбу та мережеві технології. Основним засобом ведення ІВ є інформаційна зброя. ІВ ведеться шляхом інформаційних операцій. Сьогодні інформація набирає матеріальну форму і володіння нею стає дуже жаданим. До реалізації будь-які, цілком «матеріальні», рішення сьогодні випробуються в інформаційній області. І їх результати стають вирішальними. Зміст [сховати] 1 Виникнення терміну ІВ2 Стратегічне інформаційне протиборство3 Історія розвитку ІВ (покоління) 3.1 Покоління сучасних ІВ4 Форми сучасних ІВ5 Види ІВ6 Методи і способи ІВ7 ІВ на сучасному етапі8 Завдання і мета ІВ9 Див. також10 Виноски11 Джерела12 Посилання [ред.] Виникнення терміну ІВ Виходячи зі змісту та ролі інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклуен виводить цікаву тезу, що звучить так: «Істинно тотальна війна — це війна за допомогою інформації». Саме Маклуен першим проголосив, що в наш час економічні зв'язки і відносини усе більше приймають форму обміну знаннями, а не обміну товарами. А засоби масової комунікації самі є новими «природними ресурсами», що збільшують багатства суспільства. Тобто боротьба за капітал, простори збуту та ін. йдуть на другий план, а головним зараз постає доступ до інформаційних ресурсів, знань, що призводить до того, що війни ведуться вже більше в інформаційному просторі та за допомогою інформаційних видів озброєнь. Вперше це поняття закріплено в директиві Міністерства оборони США DOD S 3600.1 ( від 21 грудня 1992 року), де воно вживалося у вузькому змісті і розглядалося як різновид радіоелектронної боротьби. В подальшому, в звіті американської корпорації «Ренд» MR-661-0SD «Strategic Information Warfare. А new face of War» (1996 p) вперше з'явився термін – «стратегічна інформаційна війна (інформаційне протиборство)». Яка визначалася як війна з використанням державного глобального інформаційного простору й інфраструктури для проведення стратегічних військових операцій і зміцнення впливу на власний інформаційний ресурс [1]. Різниця в перекладах слова «warfare», яке може бути перекладено і як війна, і як боротьба, спричинила паралельне вживання понять «інформаційна війна» та «інформаційна боротьба (протиборство)». Друге поняття є широковживаним в Росії, де воно означає «суперництво соціальних систем в інформаційно-психологічній сфері з приводу впливу на ті чи інші сфери соціальних відносин і встановлення контролю над джерелами стратегічних ресурсів, в результаті якого одні учасники суперництва отримують переваги, необхідні їм для подальшого розвитку, а інші їх втрачають» [2]. Тому вбачається доречним тотожне використання обох термінів, «в залежності від контексту конкретного офіційного документа або наукової публікаціїв» [3]. В звіті MR-661-0SD говориться про те, що зміни в суспільно-політичному житті ряду держав, визвані швидкими темпами інформатизації і комп'ютеризації суспільства ведуть до перегляду геополітичних поглядів керівництва, до виникнення нових стратегічних інтересів (в тому числі і в інформаційній сфері), наслідком чого є зміна політики, яка проводиться цими країнами. Автори підкреслюють, що, враховуючи визначення війни, дане Клаузевіцем («війна — це продовження політики іншими засобами»), глобальні протиріччя потребують нових засобів і методів їх вирішення — стратегічного інформаційного протиборства [4].[ред.] Стратегічне інформаційне протиборство Суть розуміння процесів ведення стратегічної ІВ відображена в звітах РЕНД, виконаних в 1998 році: MR-963-OSD (The Day After ... in the American Strategic Infrastructure) і MR-964-OSD (Strategic Information Warfare Rising). В них на основі виконаних досліджень про роль і місце інформаційної війни, а також аналізу сучасного стану в цій області була здійснена спроба прогнозу (з використанням методики «The Day After ...») динаміки формування ситуації в світі. Розглядається ряд можливих шляхів розвитку, в тому числі здобуття США володарювання в області ІВ, створення елітарного клубу держав-володарів засобів ІВ і ряду інших. Було також обгрунтовано набір заходів, необхідних для здійснення в найближчий час з тим, щоб досягти бажаного результату в цій сфері в майбутньому [4].[ред.] Історія розвитку ІВ (покоління) Відомо, що великомасштабні інформаційні технології, які дістали назву інформаційних воєн, мають тисячолітню історію. Вже у Біблії згадано Гедеона, який під час воєн регулярно вдавався до залякування ворога. Одного разу він так залякав супротивника, що той розгубився і вдарив по своїх військах. Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість супротивника можна знайти чимало і у древньому Римі, і в епоху феодалізму (боротьба з «єрессю», за «істинну віру» і т.д.), і в пізніші часи. Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ столітті, коли газети, радіо, а потім і телебачення стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація — справді масовою. Уже у 20-х роках США вели радіопередачі на регіони своїх «традиційних інтересів» — країни Латинської Америки, Великобританія — на свої колонії. Німеччина, яка домагалася перегляду умов Версальського миру — на німців Померанії і Верхньої Сілезії у Польщі, Судетів — у Чехії. Тоді ж, у 30-х роках, інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються у самостійне явище — як от: німецько-австрійська радіовійна 1933-34 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Саме тоді з'явилося і набуло поширення поняття «інформаційний агресор».[ред.] Покоління сучасних ІВ Ключовим поняттям, введеним у звіті MR-964-OSD, є класифікація стратегічної ІВ на перше і друге покоління. Стратегічна ІВ першого покоління включає в себе основні методи інформаційної війни, що США реалізують у наш час[Коли?] на державному та військовому рівнях і від яких не мають наміру відмовлятися в доступному для огляду майбутньому [1]. Разом з тим введено поняття стратегічна ІВ другого покоління. Розвиток і ведення стратегічної інформаційної війни другого покоління, її скоординовані інформаційні операції у перспективі можуть привести до повного відмовлення від використання військової сили.[ред.] Форми сучасних ІВ За умов трансформації ІБ будуть змінюватися також її форми [4]. Так, для інформаційної боротьби першого покоління це: вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструктури державного та військового управління; ведення радіоелектронної боротьби; одержання розвідувальної інформації шляхом перехоплення й розшифровки інформаційних потоків; здійснення несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів з наступною їх фальсифікацією чи викраденням; масове подання в інформаційних каналах супротивника чи глобальних мережах дезінформації для впливу на особи, які приймають рішення; одержання інформації від перехоплення відкритих джерел інформації. Інформаційна боротьба другого покоління передбачає: створення атмосфери бездуховності й аморальності, негативного відношення до культурної спадщини противника; маніпулювання суспільною свідомістю соціальних груп населення країни з метою створення політичної напруженості та хаосу; дестабілізація політичних відносин між партіями, об'єднаннями й рухами з метою провокації конфліктів, розпалення недовіри, підозрілості, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни; зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади й управління, інспірація помилкових управлінських рішень;дезінформація населення про роботу державних органів, підрив їхнього авторитету, дискредитація органів управління; підрив міжнародного авторитету держави, його співробітництва з іншими країнами; нанесення збитку життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, оборонній та інших сферах.[ред.] Види ІВПсихологічна війна;Кібервійна;Мережева війна;Ідеологічна диверсія;Радіоелектронна боротьба, яка може проявлятися такими способами: Телебачення і радіомовлення можуть бути подавлені. Ресурси телебачення і радіомовлення можуть бути захоплені/підкорені для кампанії дезінформації. Мережі комунікацій можуть бути заблоковані або недоступні. Операції фондової біржі можуть саботуватися електронним втручанням, даючи витік чутливої інформації або поширюючи дезинформацію. Прикладом акту ІВ може бути випадок, коли в 1991 під час Війни в Затоці, Голландські хакери викрали інформацію про пересування американських військ з Міністерства оборони США і пробували продавати її іракцям, які подумали, що це є містифікацією і відмовилися від неї.[ред.] Методи і способи ІВ Американська Військова Авіація має Ескадрони Інформаційної Війни починаючи з 1980-х. Фактично, офіційна місія Американської Військової Авіації є:[потрібна цитата] «Забезпечити суверенний вибір для захисту Сполучених штатів і його глобальних інтересів. Летіти і боротися в Повітрі, Космосі, і Кіберпросторі», з наступним посиланням на його роль в Інформаційній Війні. Оскільки Військова Авіація часто ризикує літаками і екіпажами літаків, при нападі на стратегічні цілі ворожих комунікацій, віддалено блокуючи такі цілі, використовуючи програмне забезпечення і інші засоби можна забезпечити безпечнішу альтернативу боротьби. Крім того, блокування таких мереж електронним способом також дозволяє їм бути повторно швидко введеними в дію після того, як ворожа територія зайнята. Так само можна діяти з військовими інформаційними одиницями супротивника з метою подальшого використання. Вперше подібні методи використовувалися проти Іракських мереж комунікацій під час першої Війни в Затоці.[ред.] ІВ на сучасному етапі Для боротьби між корпораціями, які є конкурентами на різних ринках використовується промислове шпигунство, яке полягає у зборі інформації щодо свого «супротивника» (майбутні плани, поточні справи, фінансове становище). Прикладом ІВ на сучасному етапі може бути російсько-грузинський конфлікт 2008 року.[ред.] Завдання і мета ІВ Мета інформаційної війни — послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна — складова частина ідеологічної боротьби.. Вони не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних воєн. Головне завдання інформаційних війн полягає у маніпулюванні масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у: внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів; дезорієнтації та дезінформації мас; послабленні певних переконань, устоїв; залякуванні свого народу образом ворога залякуванні супротивника своєю могутністю. Нарешті, останнє, але не менш важливе завдання: забезпечення ринку збуту для своєї економіки. У цьому випадку інформаційна війна є складовою частиною конкурентної боротьби. Система — об'єкт інформаційної операції, може включати будь-який елемент у епістемології супротивника. Епістемологія містить у собі організацію, структуру, методи і вірогідність знань. На стратегічному рівні ціль кампанії інформаційної війни — вплинути на рішення супротивника або конкурента, і як наслідок, на його поводження таким чином, щоб він не знав, що на нього впливали. Навіть тоді, коли цієї мети важко досягти, вона все-таки залишається кінцевою метою кампанії на стратегічному рівні. Успішна, хоча і незавершена інформаційна кампанія, проведена на стратегічному рівні, приведе до рішень супротивника (а отже і його дій), що будуть суперечити його намірам чи заважати їхньому виконанню. Успішна інформаційна кампанія, проведена на оперативному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, впливаючи на можливість ворога приймати рішення оперативно та ефективно. Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно. В інформаційній війні метою є гармонізація дій на оперативному рівні з діями на стратегічному рівні, щоб об'єднані, вони змушували супротивника приймати рішення, які приводили б до дій, що допомагали досягати суб'єктові власних цілей і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх. Щодо цілей атак в інформаційній війні, то чим більш залежний супротивник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він уразливий до ворожого маніпулювання цими системами. Програмні віруси впливають тільки на ті системи, у яких є програми. Чим сучасніше суспільство, тим більше воно покладається на інформацію та засоби її доставки. Сюди відноситься також Інтернет — але це лише вершина цієї інформаційної конструкції. Будь-яка розвинена країна має телефонну, банківську та безліч інших мереж, що керуються комп'ютерами, отже мають властиві для них слабкі місця. Інформаційна війна — це вже не туманна галузь футурології, а реальна дисципліна, яку вивчають і розробляють. У найбільш широкому сенсі інформаційна війна включає засоби пропаганди.^ Генеральна мета інформаційної війни, таким чином, — порушити обмін інформацією в таборі конкурента. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм. Інформаційно-комп'ютерна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається в світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде наданий пріоритет у майбутньому. Потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути найбільш негативних наслідків цієї війни для всього людства.[ред.] Див. такожНетократіяАсиметрична війнаStates Department of Defense IO Doctrine — Доктрина інформаційних операцій Департаменту оборони США.[ред.] Виноски ↑ аб Присяжнюк М., Жарков Я.. Аналіз засобів ведення інформаційної боротьби з використанням інформаційних технологій, форм і способів їх застосування// Центр воєнної політики та політики безпеки: http://defpol.org.ua. — (10 серпня 2009).↑ Манойло А. В., Петренко А. И., Фролов Д. Б. Государственная информационная политика в условиях информационно-психологической войны. — Монография, с ил.. — М.: Горячая линия — Телеком, 2003. — 541 с.↑ Манойло А.В.. Информационно-психологическая война: факторы, определяющие формат современного вооруженного конфликта// Портал: http://psyfactor.org/. — (2005 год). ↑ абв Гриняев С. Взгляды военных экспертов США на ведение информационного противоборства// Зарубежное военное обозрение (Портал: http://psyfactor.org/). — (№ 8, 2001).[ред.] ДжерелаCyberspace and Information Operations Study Center, Air University, U.S. Air Force.Теория и методология информационных войн Сайт посвященный теоретическим вопросам информационных войн^ БИБЛИОТЕКА «ПСИ-ФАКТОРА» ИНФОРМАЦИОННО-ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ВОЙНА[ред.] ПосиланняОб информационных войнах в Украине и не только…Блог Дмитра Тарасова, присвячений ІТ (розділ ІВ).«www.pravda.com.ua» — «Українська правда»: Я. Коцюба «Смішна інформаційна війна». «Телекритика»: «Інформаційна війна – зброя масового знищення!»Незалежний культурологічний часопис «Ї» Лідія Леонтьєва Семінар «Інформаційна війна в епоху глобалізації».Газета «Сила народу» — Інформаційна війна України в глобалізованому світі.Портал «polittech.org» — Інформаційні війни в політиці.«Юридичний журнал» — Інформаційно-психологічна війна епохи глобалізації (Частина 10. Доктринальний підхід Російської Федерації).http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0