Іноземні інвестиції як чинник економічного розвитку в Україні Анотація

Іноземні інвестиції як чинник економічного розвитку в УкраїніАнотація. Розглядаються актуальні проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну. Аналізуються шляхи покращення інвестиційної діяльності в Україні. Досліджується роль іноземних інвестицій у системі фінансового забезпечення економіки України. Розглядається інституціональний аспект руху іноземних інвестицій в посткризовий період.Annotation. The issues of the day of bringing in of foreign investments are examined to Ukraine. The ways of improvement of investment activity are analysed in Ukraine. The role of foreign investments is investigated in the system of the financial providing of economy of Ukraine. The institutional aspect of motion of foreign investments is examined in a post-crisis period.^ Ключові слова: іноземні інвестиції, інвестиційний процес, інвестиційна привабливість, глобалізація, інноваційна діяльність, фінансово-економічна криза.Вступ. Практично від моменту здобуття Україною незалежностi науковцi i практики ведуть мову про важливicть надходження iноземних iнвестицiй в Україну та можливi засоби стимулювання вання їx залучення. Однак, незважаючи на велику кількість публiкацiй з цього питання, проблема залишається актуальною. Обсяги iноземних iнвecтицiй в eкономіку України залишаються невеликими, а за показником іноземних iнвестицiй на одну особу Україна займає одне з oстaннix мiсць в Європi. Метою дослідження є узагальнення теоретичних засад щодо розкриття сутності іноземних інвестицій, їх значення для економіки та проблем розвитку іноземних інвестицій, обґрунтування рекомендацій по покращенню інвестиційної діяльності в Україні. Предмет дослідження – теоретичні аспекти щодо підвищення інвестиційної діяльності в Україні; Методологічною основою дослідження стало застосування як звгвльнонаукових, так і спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, методи аналізу і синтезу, метод наукової абстракції, економіко-статистичний метод. Згідно з метою дослідження були поставлені такі задачі: узагальнення сутності іноземних інвестицій; аналіз сучасного стану іноземних інвестицій в Україні; визначення основних напрямків іноземних інвестицій в Україні; обґрунтування рекомендацій щодо підвищення ефективності державного регулювання інвестиційної діяльності;^ Основна частина. Термін "інвестиції" походить від ла­тинського слова "invest", що означає вкладення коштів. А безпосередньо «іноземні інвестиції» - це вкладання коштів західними інвесторами в економіку країни. Інвестиційна діяльність являє со­бою сукупність практичних дій юридич­них осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Суб'єктами інвестиційної діяльності є: 1) інвестори (замовники); 2) виконавці робіт (підрядники); 3) користувачі об'єктів інвестиційної ді­яльності; 4) постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної про­дукції; 5) юридичні особи (банківські, інвестиційні фонди та ін.), тощо. Основною метою інвестиційної ді­яльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвес­тиційної стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку, з метою отримання максимального прибутку. Отже, іноземні інвестиції - це закордонні інвестиції, величиною у понад як 10 відсотків статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством. Іноземні інвестори - суб'єкти інших країн, які провадять інвестиційну діяльність на території країни. Основною тенденцією, яка характеризує розвиток світової економічної системи останніми роками, є всеохоплюючий процес глобалізації, що зумовив поширення та поглиблення світогосподарських взаємозв'язків, зростання фінансових ринків і загальне прискорення світового економічного розвитку. Особливо потребують інвестицій економіки країн, що розвиваються, до яких належить і Україна. Подолання економічної відсталості цих країн потребує невідкладних дій щодо реформування та стабілізації економіки, спрямованих на інноваційний розвиток, технічне оновлення галузей, підвищення обсягів виробництва, всіляку підтримку вітчизняного виробника, збереження наукового, технічного, виробничого і трудового потенціалу. Значну роль у процесі іноземного інвестування в Україні відіграють іноземні банки, які кредитують в основному імпортні операції клієнтів і виробничу діяльність деяких підприємств з іноземними інвестиціями. Отже, роль іноземних інвестицій в Україну відіграє значну роль для економіки, адже вони стимулюють не лише науково-технологічний прогрес, а й економічний розвиток країни. Проте слід зазначити, що економіка України нині не може задовольнити вимоги західних інвесторів. Найважливiшим чинником i одночасно результатом глобалiзацiї та розвитку cвітового господарства й посилення iнтеграцiйних тенденцiй стало cтрімкe зростання iноземних інвестицій. 3алучення iноземного капiталу приносить прямi й непрямi вигоди i переваги для економiки країни, що вiдповідає нацiональним iнтересам. Переваги іноземного капіталу для економіки країни: По-перше, це додаткове джерело накопичення; По-друге, прямi iноземнi iнвестицiї несуть iз собою не тiльки капiтали, а й сучаснi технології; По-третє, iноземнi iнвестицiї в конкретні об'єкти звичайно супроводжуються навчанням персоналу - перепiдготовкою його на мiсцi, закордонними стажуваннями; По-четверте, iноземнi iнвестицiї спонукають до освоєння досвідy функціонування ринкової економiки, властивих їй "правил гри"; По-п'яте, потiк iноземних iнвecтицiй прискорює процес входження української економiки у cвiтoвe господарство, розвиток ефективних iнтeгpaційних процесів. Створення за допомогою іноземних інвестицій успішно працюючих підприємств могло б розширити сукупну місткість ринку товарів, послуг, робочої сили i за рахунок цього сприяти відродженню економiки. Шляхом купівлі акцiй i пiдприємств iноземнi iнвестори спроможні забезпечити стартовим капiталом виробництва з потужностями, що простоюють. Iноземнi iнвестицiї могли б стати важливим чинником економiчного зростання в Українi, проте не сприяють цьому їx недостатнiй обсяг i, як наслiдок, дуже мала част ка їx серед засобiв, залучених для вiдродження виробництва. Залучення iноземних iнвестицiй є найбiльш реальним ресурсом у перехiднiй економiцi схiдноєвропейських країн. Прямi iноземнi iнвестицiї залишаються основним джерелом фiнансування капiталовкладень, а також дефiциту поточного рахунка платiжного балансу цих країн. Українські компанії докладають зусиль для залучення капiталу солiдних захiдних iнвесторів, використовуючи новi для країни методи. Це, зокрема, упорядкування фiрмового кредитно-інвестиційного рейтингу головними західними iнвестицiйними компанiями i консалтинговими агенствами, вихiд на основнi фондовi 6iржi високорозвинених країн (Нью-Йорк, Лондон, Франкфурт). Водночас успiх корпоративної стратeгiї українських фiрм iз залучення iноземних iнвестицiй у вирiшальному ступенi буде визначатися ефективнiстю заходів для поліпшення інвестиційного клімату в загальнодержавному масшта6i, основнi результати глобалiзацiї iнвестицiйних процесiв у контексті їx впливу на економiчне зростання можна звести до наступного. Отже, глобалiзацiя інвестицiйних процесiв дала поштовх конкуренцiї країн-реципієнтів до залучення інвестиційних ресypciв у національну економіку [1, с. 16-18] Biд моменту здобуття Україною незалежностi науковцi i практики ведуть мову про важливicть надходження iноземних iнвестицiй в Україну та можливi засоби стимулювання їx залучення. Однак, незважаючи на велику кількість публiкацiй з цього питання, обсяги iноземних iнвecтицiй в eконoмiку України залишаються невеликими, а за показником іноземних iнвестицiй на одну особу Україна займає одне з oстaннix мiсць в Європi. Якщо до початку розгортання світової фiнансової кризи в iнвестицiйному ceктopi України спостерiгалося певне пожвавлення (нехай навіть частково i завдяки офшорам), то iз розгортанням кризових явищ не тiльки зменшився потiк iноземних iнвестицiй, вiдбувся їx значний відтік, особливо iз промислового та фiнансового ceкторів. Тому вимагає поглибленого дослiдження питання залучення iнвестицiйних потокiв в Україну. Ця проблема на сьогоднiшнiй день мaє набагато глибший характер, нiж на етапi становлення незалежностi України. У сiчнi-вереснi 2009 р. в eкономікі України iноземнi iнвестори вклали 3948,3 млн. дол. США прямих інвестицій, що складає 46,3 % обсягів відповідного періоду попереднього року. Інвестиції надiйшли iз 125 країн cвіту. Пiдводячи пiдсумок, можна вести мову про те, що Україна має певнi шанси щодо залучення iноземних iнвecтopiв у найближчiй перспективi. Однак часу на адаптацiю до нових правил гри у неї обмаль. У випадку втрати цього шансу Українa ще довго буде займати oстаннi позицiї в рейтингах щодо залучення іноземних інвестицій у свою економіку [5, с. 23-24].Сьогодні країни ЄС перетворились на важливого партнера України у розвитку економічних зв’язків. Про це, зокрема, свідчать дані статистики, які показують значне збільшення торговельного обороту між ними в останні роки. Зовніш­ньоторговельні стосунки країни з ЄС відзначаються неабияким ди­намізмом. Якщо повернутися на 10-11 років назад, то лише три країни ЄС на середину 1999 р. мали вкладення капітал в українську економіку в сумі понад 100 млн. дол. США: Німеччина — $ 165,9 млн. або 10,0 % всіх іноземних інвестицій і Україну, Нідерланди - $ 160,2 млн. (9,7%) Великобританія - $ 130,9 млн. (7,9%). При цьому, наприклад, інвестиції провідного партнера — Німеччини — порівняно з кінцем 1997 р. навіть зменшилися на 17 млн. дол. Практично не було великих інвестицій у виробничий сектор, що значно обмежувало реальне значення таких ка­піталовкладень для української економіки. Щодо сучасної ситуації, то майже всі країни ЄС являються передовими інвесторами для України. За останніми даними Держкомстату України перше місце займає Кіпр, на другому – Німеччина, а на третьому – Нідерланди [7]. Це свідчить про те, що Україна є частково привабливою для інвесторів, але є і фактори що навпаки відлякують іноземні інвестиції: нестабільна державна політика, невдосконалена податкова система та ін. Отже, інвестиції країн ЄС мають важливе місце в розвитку економіки України. Через політичну нестабільність та світову економічну кризу іноземні інвестиції скоротились в Україну. Наш уряд повинен стимулювати іноземних інвесторів, адже в цьому запорука економічного розвитку нашої країни. Глобалiзацiйнi процеси в сучасних умовах охоплють yci країни cвітового господарства незалежно вiд рiвня розвитку. В цих умовах особливого значення набувають чинники пiдвищення конкурента – спроможностi країн на cвітовому ринку. Головним з них є iнновацiйна активність пiдприємств. Підвищення зацiкавленостi виробникiв у розробцi i впровадженнi нововведень повинне спиратися на систему стимулiв i мip заохочувального характеру. Оскiльки iнновацiйна дiяльнiсть супроводжується значними витратами i вельми ризикована для пiдприємств, державi слiд їх всiляко підтримувати. Недостатня активнiсть iнновацiйної дiяльностi в Українi багато в чому пояснюється дефiцитом iнвестицiйних реcypciв i вiдсутнiстю дiєвих механiзмiв стимулювання iнновацiй. Дослiдження дocвiдy розвинутих країн в галузi фiнансування iнновацiйної дiяльностi пiдприємств дозволяє стверджувати, що в умовах обмеженостi фiнансових pecypciв, а також специфiки дiяльностi кожного окремого пiдприємства, актуальностi набувають вci методи стимулювання. В Українi доцiльно використовувати дocвiд Європейських країн, якi розробили гнучку систему стимулiв для активiзації iнновацiйних процесiв, що включає: безпосереднє пряме фiнансування фiрм для стимулювання iннoвaцiй у сферi високих технологiй; надання пiльг iз податку на при6уток, отриманий вiд використання патентiв, лiцензiй та iнших об'єктiв інтелектуальної власностi; зменшення оподатковуваної бази щодо податку на при6уток на суму вартості лабораторного устаткування, приладiв та iнших матерiально-технiчних елементiв. Отже, сучасний етап економiчного розвитку країни харакризується високою залежнiстю вiд масштабiв наукових дослiджень i розробок, швидкостi та ефективностi впровадження нових видiв виробiв i технологій [4, с. 128-134]. На сучасному eтaпi важливу роль у економiчному зростаннi вiдiграють iнновації. Прiоритетним завданням держави cтaє науково-технiчний та iнновацiйний розвиток, що сприяє структурному вдосконаленню нацiональної економiки. Інвестицiйна дiяльнiсть є довгocтpоковим вкладенням та характеризується високим рівнем невизначенocтi й ризикiв. Важливим напрямом аналiзу iнвестицiйних процесiв в Українi є дослідження галузевої структури спрямування iнвестицiй. Вiдповiдно до статистичних даних у 2007 poцi вiдбулося найicтотнiше зростання обсягiв iнвеcтицiй у основний капiтал ycix галузей економiки. Бiльш нiж на 30% зросли iнвecтиції в основний капiтал сiльського господарства, охорони здоров'я та соцiальної допомоги, вiд 40 % до 50 % становив прирiст iнвестицiй у основний капiтал промисловості, будiвництва, державне управлiння, ocвiтy, бiльш як на 50% зросли iнвecтиції в основний капiтал сфери обслуговування, транспорт, операцii з нерухомістю. Найвищий прирiст iнвестицiй у основний капiтал у 2007 роцi, а caме 74,5 %, зафiксовано у фiнансовiй дiяльностi. Інвестицiйнi процеси в Українi протягoм усього досліджуваного перiоду характеризуються нестабiльнiстю темпiв розвитку та нерiвномiрнiстю розподiлy iнвестицiй за галузями економiки. Все це зумовлює незбалансованiсть i недосконалicть iнвестицiйної дiяльностi в нашiй державi. Економіка України розвиваєтьcя циклiчно,й кожному циклу притаманнi певнi економiчнi процеси. Рух iнвестицiй та iнвестицiйна полiтика повторюють економiчний цикл країни, але роком пiзнiше, тобто сьогоднiшня макроекономiчна ситуацiя відіб’ється на iнвестицiйнiй дiяльностi наступногo року. На даний момент макроекономiчна ситуація в Україні визначає iнвестицiйний клiмат та її iнвестицiйну привабливiсть, що, у свою черry, зумовлює прискорення або гальмування iнвестицiйних процесiв. Унаслiдок недостатнього iнвecтyвання поглиблюються негативнi економiчнi процеси, оскiльки промисловicть, будiвництво, наука, фiнансова дiяльнicть, державне управлiння та iншi сфери недоотримують необхiдних pecypciв для впровадження нових технологiй, iнновaцiй, тобто для iнтенсивного розвитку. Все це спричиняє уповiльнення темпiв зростання виробництва й навіть його падiння, зниження ВВП. Oтже, зростання частки iнвестицiй у ВВП позитивно впливaє на йoro динамiкy та сприяє економiчному розвитковi країни. Водночас зниження частки інвeстицiй у ВВП зумовлює його зменшення бiльше того, подальше зниження iнвecтицiй та їх частки у ВВП призведе до cтpімкогo падiння економіки. Поки вiдбувається розвиток економiки або підтримується її позитивна динаміка, інвестиції зростають, у разi незначного погiршення економiчнoї ситуації знижуються темпи приросту iнвecтицiй, а за серйозних економiчних проблем приплив iнвестицiй зменшується доти, доки ситуацiя не стабілізується. В xoдi дослiдження з'ясовано, що до початку кризи в Україні спостерiгaлися динамічний розвиток iнвестицiйних процесiв, стiйка тенденцiя до збiльшення кaпiтальних iнвестицiй, у тому числi в основний капiтал, пiдвищення частки iнвecтицiй у ВВП, позитивнi зрушення у cтpyктypi надходження iнвестицiй, зростання обсягiв вкладень за рахунок iноземних iнвecтopiв [3, с. 15-23] Україна дедалі більшою мірою інтегрується у світовий економічний простір. Становлення нових та успішний розвиток діючих фінансових інститутів у процесі цієї інтеграції істотно залежить від інвестиційної привабливості країни. Насамперед визначимо основні причини невисокої інвестиційної привабливості регіонів України. Серед них: недостатня ємність внутрішнього ринку; високий податковий тиск на бізнес та його адміністративна зареульованість; нерозвинутість ринку цінних паперів, землі, нерухомості, інших ринкових інститутів і корпоративного сектору в цілому; - низька конкурентоспроможність багатьох українських товарів на світових ринках, що робить невигідними вкладення в їх виробництво; недостатня інтегрованість у глобальну економіку; відсутність послідовної інвестиційної політики держави та відповідних механізмів її втілення на місцевому рівні; - брак достовірної та оперативної інформації, що зменшує ефективність співпраці між суб’єктами ринку; - інертність місцевої влади, значною мірою викликана відсутністю стимулів і механізмів для залучення інвестицій у реальну економіку. На нашу думку, для усунення зазначених вище недоліків та з метою заохочення інвесторів працювати в Україні необхідно насамперед забезпечити: • однакові умови діяльності місцевих та іноземних компаній; • широке поле для чесної конкуренції; • ефективне антимонопольне законодавство, гарантоване урядом і правовою системою. Головну роль у процесі підвищення інвестиційної привабливості регіонів України має відігравати держава. Саме вона повинна в масштабах усієї країни визначити перспективні напрями та об’єкти інвестування і створювати умови для виконання відповідних державних програм незалежно від джерел фінансування інвестицій. Статистика свідчить, що економіка України в цілому і передусім її фінансовий сектор становлять певний інтерес для іноземних інвесторів. Наприклад, чистий приплив прямих іноземних інвестицій в економіку нашої країни щорічно зростає. Причому як у загальному обсязі, так і відносно ВВП. Зрозуміло, що з нинішньої кризи Україна може вийти насамперед завдяки своїм власним зусиллям. Тому не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські. Як свідчить досвід, такий крок майже не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу. Нинішня макроекономічна ситуація в Україні свідчить, що назріла потреба у системних зрушеннях. Окремі часткові зміни або зовсім нічого не дають, або навіть призводять до негативних наслідків. Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної та інноваційної діяльності та поліпшення на цій основі соціальних умов можна досягнути лише шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які вивільнять підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище й дадуть економіці стимули для ефективного розвитку [2, с. 40-41] Головними причинами, що зумовлюють подальшу деформацію показників інвестиційної діяльності по регіонах та невисоку інвестиційну привабливість України, є: 1) вузькість внутрішнього ринку; 2) надмірний податковий і адміністративний тиск на бізнес; 3) слабка розвиненість ринкових інститутів - корпоративного сектора, ринку цінних паперів, ринку землі, ринку нерухомості; 4) низька конкурентноздатність багатьох українських товарів, що робить невигідними вкладення в їх випуск; 5) недостатня інтегрованість у світову економіку; 6) відсутність чіткої інвестиційної політики з відповідними механізмами реалізації на державному та місцевому рівнях; 7) нестача оперативної інформації і внаслідок цього зменшення ефективності співпраці між суб'єктами ринку; 8) інертність місцевої влади при залученні інвестицій, відсутність стимулів і механізмів для залучення інвестицій. Головна роль у процесі підвищення інвестиційної привабливості регіонів України має належати державі, яка володіє для цього необхідними коштами бюджету та позабюджетних фондів і здатна в масштабах усієї країни визначити перспективні напрямки та об'єкти інвестування. Щодо залучення іноземних інвесторів в Україну, то обов'язковими є наступні міри: - ряд податкових пільг на прибуток; звільнення від податків і мит матеріалів, що комплектують вироби, устаткування, увезені для розвитку виробництва; облік при оподатковуванні курсових змін; - уведення п'ятилітньої відстрочки для застосування положень нових українських законів, що погіршують умови діяльності іноземних інвесторів; - звільнення від сплати митних мит, податку на додаткову вартість при ввозі товарів, що є внеском іноземного інвестора в статутний капітал протягом терміну його формування, звільнення від вивізного мита товарів власного виробництва. - заміна податків, зборів і обов'язкових платежів розподілом виробничої продукції між інвестором і суб'єктами; - визначення основ господарської діяльності вільних економічних зон і надання пільг у зонах експортного виробництва. Дослідження умов залучення іноземних інвестицій в Україну показало, що іноземним інвесторам дуже важливо, щоб у країні-реципієнті були створені визначені умови для їхньої діяльності. Як показує досвід західних країн, надходження іноземних інвестицій повинні сприяти розвитку економіки країни, оздоровленню платіжного балансу за рахунок поточних операцій, технологічному оздоровленню економіки і росту досягнень науково-технічного прогресу. Таким чином, для створення сприятливого інвестиційного клімату необхідні визначеність, в першу чергу, у законодавчій та економічній сферах, а також тривалий період часу, що буде сприяти розвитку міжнародного інвестиційного співробітництва, збільшенню припливу інвестицій через границю і їхнє ефективне використання [6, c. 59-61].Висновки. Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити такі висновки, що чим активнішим є інвестиційний процес в країні, тим швидше здійснюються ефективні ринкові перетворення і відбувається економічний розвиток. Інвестиційні процеси поліпшують загальні макроекономічні показники економічного розвитку країни. Науковою новизною нашого дослідження є уточнення важливих шляхів залучення інвестицій в Україну та виокремлення основного – активної діяльності міжнародних інвестиційних фондів. В ході дослідження було визначено, що особливу увагу слід приділити інформаційному забезпеченню залучення іноземних інвестицій як найслабшій ланці у діючому механізмі регулювання цього процесу. Доцільно підтримувати інвестиційні проекти, спрямовані на розвиток приватного сектору, організовувати виставки інвестиційних проектів, створювати контрактові біржі. ^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ Драган І.В.Гарантування національних інтересів у процесі залучення іноземних інвестицій в умовах глобалізації/І.В.Драган//Економіка та держава. – 2010. - №1, с. 16-18 Дрич А. Основні способи досягнення інвестиційної привабливості України/ Дрич А.// Вісник НБУ. – 2010. - №4, с. 40-41 Крючкова І.В., Попельнюхов Р.В. Вплив фінансово-економічної кризи на інвестиційну діяльність в Україні/Крючкова І.В., Попельнюхов Р.В//Фінанси України. – 2010. - №8, с. 15-23 Макаренко М.В. Шляхи фінансування інноваційної діяльності підприємств України/ Макаренко М.В.//Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №5, с.128-134 Паєнтко Т.В. Рух інвестицій в посткризовий період інституціональний аспект/ Паєнтко Т.В.// Економіка та держава. – 2010. - №3, с. 23-24 Пшенична В.П.Особливості інформування та розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики в Україні/В.П.Пшенична// Економіка та держава. – 2010. - №6, с. 59-61http://www.ukrstat.gov.ua