Інститут соціальної та політичної психології АПН УкраїниОЦІНКА СИТУАЦІЇ У ПІЛОТНИХ РЕГІОНАХ ПРОЕКТУ «ПРОГРАМА СПРИЯННЯ ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ ТА ЗАЙНЯТОСТІ»( АР Крим, Донецька, Чернівецька області)Результати соціологічного дослідженняКиїв - 2010З М І С Т1. Загальна характеристика дослідження 3 2. Мале та середнє підприємництво в Україні та пілотних регіонах: статистичний портрет 5 3. Інформація про вибірку 17 4. Економічний стан суб’єктів підприємницької діяльності у пілотних регіонах та найближчі перспективи їх розвитку 21 5. Стан визначальних факторів ділового та інвестиційного клімату у пілотних регіонах 26 6. Основні джерела інновацій, розроблення нових продуктів та проведення досліджень, якими користуються суб’єкти підприємництва пілотних регіонів 33 7. Інноваційно-технологічна сфера діяльності суб’єктів МП: стан та перспективи розвитку 36 8. Висновки 40Додаток. Одномірні та двомірні розподіли відповідей респондентів на запитання анкети ^ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідження методом анкетування проведено Інститутом соціальної та політичної психології АПН України 16 грудня 2009 − 10 лютого 2010 року на замовлення Німецького товариства технічного співробітництва (ГТЦ) ГмбХ (GTZ GmbH). Такий великий часовий проміжок пояснюється збігом цілої низки як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників. Через складні погодні умови (снігові замети, морози), епідемію грипу та новорічні свята значна частина респондентів виявилася недосяжною. Крім того, під час вибіркового контролю якості проведеного опитування було з’ясовано, що у Донецькій області через складні погодні умови 10% інтерв’ю були проведені у забороненому інструкцією телефонному режимі. У зв’язку з цим було проведено повторне опитування. Списки на опитування по Криму виявилися меншими за обсягом, ніж було передбачено Договором, і доповнювалися в процесі проведення опитування. Останнє таке доповнення було зроблено 21 січня. Дослідження істотним чином було уповільнено і через те, що деякі респонденти із списків, наданих Замовником, відмовлялися від участі в опитуванні, досить тривалий час були недосяжними (перебували у відрядженнях тощо), або ж відомості щодо них були неточними (ці люди виявлялися безробітними, службовцями, найманими працівниками або такими, що на момент опитування відмовилися від підприємницької діяльності). Через зазначені причини дотримати обумовлене Договором співвідношення респондентів (50% за списками Замовника, 50 % - за результатами самостійного пошуку) не вдалося, і більшу частину респондентів інтерв’юєри знайшли самостійно. Головна мета дослідження полягала у з’ясуванні поточної ситуації, в якій перебувають підприємства малого та середнього бізнесу відповідно до індикаторів проекту в рамках дослідження (Baseline Assessment) у трьох пілотних регіонах: Крим (включаючи місто Севастополь), Чернівецька область та місто Чернівці, Донецька область та місто Донецьк Дослідження мало вирішити такі основні питання: − оцінити економічний стан малих та середніх підприємств пілотних регіонів, визначити перелік найгостріших проблем та найближчі перспективи розвитку; − з’ясувати існуючий стан визначальних факторів ділового та інвестиційного клімату у пілотних регіонах; − визначити основні джерела інновацій, розроблення нових продуктів та проведення досліджень, якими користуються підприємства пілотних регіонів (у тому числі кола вищих навчальних закладів та дослідницьких установ, з якими підприємства співпрацюють у сфері досліджень та розроблення нових продуктів); − з’ясувати перелік технологічних сфер, розвиток яких є актуальним для підприємств у даний час та в майбутньому, а також впливаючі фактори, що перешкоджають розробленню та впровадженню нових продуктів і виробничих процесів; − з’ясувати перелік технологічних сфер, форм трансферу знань та технологій, розвиток яких у найближчому майбутньому можливий лише за умови надання підприємствам зовнішньої підтримки, а також з’ясувати найбільш бажані форми зовнішньої підтримки і ступінь готовності підприємств сплачувати за них.^ 2. МАЛЕ ТА СЕРЕДНЄ ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ ТА ПІЛОТНИХ РЕГІОНАХ: СТАТИСТИЧНИЙ ПОРТРЕТНині в Україні підприємництво є ринковою діяльністю, що здійснюється такими його суб’єктами: фізична особа – підприємець; мале підприємство; середнє підприємство; велике підприємство; група підприємств. На сьогоднішній день суб’єктами малого і середнього бізнесу є фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», та юридичні особи - малі і середні підприємства, визначені відповідно до Господарського кодексу України. Згідно із статтею 63 Господарського Кодексу України малими вважаються підприємства, середньооблікова чисельність працюючих на яких не перевищує за рік п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції – сімдесяти мільйонів гривень. Великими визнаються підприємства, на яких чисельність працюючих перевищує двісті п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації перевищує сто мільйонів гривень. Відповідно, усі інші підприємства належать до категорії середніх. Ці нові критерії є одним з кроків по приведенню української класифікації підприємств до рекомендацій ЄС. Їх застосування розпочалося переважно з 2009 року. З впровадженням нових критеріїв визначення суб’єктів підприємництва відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності» відбувся перерозподіл у структурі кількості підприємств: зменшилася кількість середніх підприємств (до 24,5 тисяч) на користь малих та великих. Кількість останніх відповідно становить тепер 354,8 тисячі (93,1%) та 1520 підприємств (0,4%) Тож у структурі підприємств за їх кількістю значимість малих підприємств ще більше посилилася (рис. 1).Рис. 1. Розподіл підприємств в Україні за розмірами (на початок 2009 р.)До впровадження нових критеріїв визначення суб’єктів підприємництва частка малих підприємств становила – 85,1% (324 тис. одиниць); середніх − 14,7% (56 тис. одиниць), а великих – лише 0,2% (770 підприємств). Така структура суб’єктів підприємництва в цілому була доволі стабільною протягом кількох останніх років. Найдинамічнішою її складовою є фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, кількість яких зросла з 1751,5 тис. у 2004р. до 2390,3 тис у 2009 р. (табл. 1). Стосовно надійності даних офіційної статистики щодо приватних (індивідуальних) підприємців існують обгрунтовані сумніви, оскільки вона містить також дані про людей, які по суті не є приватними підприємцями. Нерідко громадяни реєструються такими для роботи найманими працівниками у компаніях, котрі використовують переваги спрощеного податкового режиму, що застосовується для суб’єктів підприємницької діяльності (СПД). За даними репрезентативного опитування, проведеного у квітні-травні 2007 р. на замовлення IFC, число зареєстрованих реально діючих приватних підприємців не перевищувало 480 000 осіб, тоді як згідно з відомостями Держкомстату кількість офіційно зареєстрованих приватних підприємців на цей час становила 1 916 000 осіб. У розвинених країнах середні підприємства зазвичай представлені новими приватними компаніями, значна частина яких виросла з малого бізнесу. В перехідних економіках, таких як українська, переважна більшість середніх підприємств утворилася в результаті приватизації колишніх державних підприємств або їх структурних складових. Частка новостворених приватних компаній не перевищує 10%. До приватизації лише трохи більше половини підприємств належали до групи середніх, тоді як інші з'явились у результаті значного подрібнення великих підприємств під час і після приватизації. Таблиця 1^ Динаміка кількості суб’єктів підприємництва в Україні протягом 2004 − 2008 років Кількість (тис. од.) Всього підприємств (тис. од.) у тому числі фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності фермерських господарств великих підприємств середніх підприємств малих підприємств 2008 р. 2390,3 43,5 380,82 1,520 24,5 354,8 2007 р. 2218,0 43,4 380,789 770 56,008 324,011 2006 р. 1976,7 43,2 360,297 764 52,135 307,398 2005 р. 1916,6 42,4 344,514 700 48,7 295,109 2004 р. 1751,6 42,5 331,121 723 47,0 283,398 На початок 2008 року загальна кількість суб’єктів малого підприємництва в Україні дорівнювала понад 2,6 млн. одиниць. В структурі їх загальної кількості підприємства складають 15,8 %, а фізичні особи-підприємці - 84,2%. На початок 2009 року загальна кількість суб’єктів малого підприємництва зросла до 2,77 млн. одиниць. В структурі їх загальної кількості підприємства складають 13,7 %, а фізичні особи-підприємці - 86,3%. Детальнішу інформацію стосовно динаміки основних показників суб’єктів малого підприємництва по Україні в цілому та у пілотних регіонах містять рис. 2 і таблиці 2 − 5.^ Рис. 2 Кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення та середня кількість найманих працівників на одному малому підприємстві у 1995 - 2008 рокахТаблиця 2Основні показники малих підприємств - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у загальних показниках по суб’єктах малого підприємництва по Україні в цілому та у пілотних регіонах (у%) Малі підприємства-юридичні особи Фізичні особи-підприємці від кількісті суб’єктів від кількісті зайнятих працівників від обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) від кількісті суб’єктів від кількісті зайнятих працівників від обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) ^ По Україні в цілому* 2006 15,7 40,8 75,1 84,3 59,2 24,9 2007 14,9 38,7 74,2 85,1 61,3 25,8 2008 13,0 36,8 70,8 87,0 63,2 29,2 АР Крим 2006 16,3 38,1 61,5 83,7 61,9 38,5 2007 15,6 36,1 58,2 84,4 63,9 41,8 2008 13,6 34,0 52,6 86,4 66,0 47,4 Донецька 2006 16,6 38,6 75,6 83,4 61,4 24,4 2007 15,2 36,9 75,9 84,8 63,1 24,1 2008 12,6 35,6 73,8 87,4 64,4 26,2 Чернівецька 2006 11,8 35,4 69,9 88,2 64,6 30,1 2007 8,9 27,9 56,8 91,1 72,1 43,2 2008 7,1 23,8 47,3 92,9 76,2 52,7 * Примітка. Тут і надалі (табл. 3, 4,) дані наведено з урахуванням фермерських господарств та статистичної інформації по фізичних особах-підприємцях, яка сформована на підставі даних ДПА. Таблиця 3Основні показники малих підприємств - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у загальних показниках по суб’єктах малого підприємництва за видами економічної діяльності Малі підприємства-юридичні особи Фізичні особи-підприємці від кількісті суб’єктів від кількісті зайнятих працівників від обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) від кількісті суб’єктів від кількісті зайнятих працівників від обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) ^ По Україні в цілому* 2006 15,7 40,8 75,1 84,3 59,2 24,9 2007 14,9 38,7 74,2 85,1 61,3 25,8 2008 13,0 36,8 70,8 87,0 63,2 29,2 У тому числі: сільське господар- ство, мисливство, лісове господарство 2006 55,1 81,8 82,2 44,9 18,2 17,8 2007 52,3 78,8 82,3 47,7 21,2 17,7 2008 48,8 75,5 79,9 51,2 24,5 20,1 промисловість 2006 31,7 64,0 79,3 68,3 36,0 20,7 2007 27,6 59,6 77,0 72,4 40,4 23,0 2008 22,9 55,6 71,2 77,1 44,4 28,8 будівництво 2006 49,5 81,6 89,8 50,5 18,4 10,2 2007 44,4 77,7 89,3 55,6 22,3 10,7 2008 36,4 73,8 86,2 63,6 26,2 13,8 торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку 2006 8,0 19,8 73,2 92,0 80,2 26,8 2007 7,6 18,9 72,0 92,4 81,1 28,0 2008 6,4 17,9 69,3 93,6 82,1 30,7 торгівля автомо- білями та мотоци- клами, їх технічне обслуговування та ремонт 2006 18,3 43,9 80,9 81,7 56,1 19,1 2007 15,5 38,5 77,3 84,5 61,5 22,7 2008 12,3 33,9 72,5 87,7 66,1 27,5 оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі 2006 38,3 61,3 87,1 61,7 38,7 12,9 2007 34,3 57,0 85,9 65,7 43,0 14,1 2008 28,3 53,1 84,5 71,7 46,9 15,5 роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку 2006 2,0 7,3 21,5 98,0 92,7 78,5 2007 1,9 6,7 20,9 98,1 93,3 79,1 2008 1,6 6,2 19,6 98,4 93,8 80,4 діяльність готелів та ресторанів 2006 26,2 54,0 58,7 73,8 46,0 41,3 2007 22,5 48,0 55,3 77,5 52,0 44,7 2008 18,8 44,5 50,1 81,2 55,5 49,9 діяльність транспорту та зв’язку 2006 8,9 32,0 61,9 91,1 68,0 38,1 2007 8,7 31,0 60,5 91,3 69,0 39,5 2008 7,8 30,0 55,5 92,2 70,0 44,5 фінансова діяльність 2006 45,1 78,1 95,6 54,9 21,9 4,4 2007 38,2 72,7 94,7 61,8 27,3 5,3 2008 30,1 66,8 87,8 69,9 33,2 12,2 операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям 2006 41,0 77,5 81,8 59,0 22,5 18,2 2007 36,7 72,9 79,8 63,3 27,1 20,2 2008 30,5 68,8 76,7 69.5 31,2 23,3 освіта 2006 36,9 77,3 79,0 63,1 22,7 21,0 2007 33,9 73,8 78,3 66,1 26,2 21,7 2008 охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 2006 23,1 56,7 62,5 76,9 43,3 37,5 2007 21,9 55,1 62,7 78,1 44,9 37,3 2008 19,8 54,3 57,8 80,2 45,7 42,2 надання комуна- льних та індивіду- альних послуг; діяльність у сфері культури та спорту 2006 11,1 39,7 48,3 88,9 60,3 51,7 2007 9,7 34,8 44,9 90,3 65,2 55,1 2008 7,8 32,0 40,8 92,2 68,0 59,2 Таблиця 4^ Кількість найманих працівників на одному малому підприємстві за регіонами (осіб) 2006 2007 2008 Усього 6 6 7 Автономна Республіка Крим 5 5 5 Донецька область 6 6 7 Чернівецька область 7 6 7 Таблиця 5^ Кількість найманих працівників на одному малому підприємстві за видами економічної діяльності (осіб) 2006 2007 2008 Усього 6 6 7 у тому числі сільське господарство, мисливство, лісове господарство 10 9 10 промисловість 9 8 9 будівництво 7 7 7 торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку 5 5 5 торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт 6 6 6 оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі 4 4 5 роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку 6 6 6 діяльність готелів та ресторанів 7 7 7 діяльність транспорту та зв’язку 7 7 7 фінансова діяльність 5 5 5 операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям 6 6 6 освіта 8 7 8 охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 7 7 8 надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту 8 8 8 Малий і середній бізнес в Україні за кількістю підприємств становить основу підприємництва. Із загального обсягу реалізованої продукції, робіт, послуг (без ПДВ, акцизу) на великі підприємства припадає 26,6%; на середні підприємства – 68,6% і на малі підприємства – 4,8%. На малих та середніх підприємствах зайнято понад 65% працівників від загальної кількості працівників на підприємствах – суб’єктах підприємницької діяльності. Підприємства малого та середнього бізнесу в основному зосереджені у сфері торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 35,2% підприємств; у сфері операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям – 19,8 %; у сфері промисловості – 15,0%; у сфері будівництва – 10,0%. Розподіл питомої ваги малих підприємств за основними видами економічної діяльності у 2008 році виглядав таким чином: 32% малих підприємств від їхньої загальної кількості працювали у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям займалися 23,3% малих підприємств. 5,1% підприємств функціонували у сфері транспорту і зв'язку, 3,2% займались готельним та ресторанним бізнесом; 3,2% надавали комунальні та індивідуальні послуги, здійснювали діяльність у сфері культури та спорту; 1,4% здійснювали фінансову діяльність. У сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги працювало 1,3% малих підприємств, у сфері освіти - 0,6%.Підприємці помітно вирізняються із загальної сукупності населення за рівнем освіти та накопиченого людського капіталу. Так, 37% підприємців, за даними 2007 року, мають повну вищу освіту, що вдвічі перевищує середній по Україні показник. Найбільш поширеною є технічна (31,3% підприємців з повною вищою освітою) та економічна (10,8%) освіта.1 Більшість власників малого та середнього бізнесу становлять чоловіки (71,1%), середній вік українських підприємців – 42 роки. Самооцінка рівня свого добробуту за більшістю параметрів у підприємців вища, ніж в середньому по країні. Порівняно з іншими, вони частіше купляють предмети тривалого користування, нерухомість, користуються платними послугами. Родини підприємців значно частіше мають автомобіль, житло з усіма сучасними зручностями. Підприємці більше вкладають у будівництво і ремонт житла, частіше мають можливість відновити свої сили за кордоном. До представників середнього класу себе відносять 19,0% підприємців, що в 8,6 разу більше, ніж у середньому по країні. Проте переважна більшість (59,5%) підприємців оцінює свій статус як проміжний між бідністю та належністю до середнього класу. ^ Частка жiнок у загальнiй кiлькостi пiдприємцiв, за даними різних досліджень, що проводилися у 2008 р., становить 30 - 38%. В основному вони зайнятi в малому та середньому бiзнесi. У великому бiзнесi жiнки — рiдкiсть. Становлення жiночого бiзнесу в основному вiдбувається за рахунок iнiцiативи жiнок, а не як результат дiї спецiальних державних програм. Жiночий бiзнес зорiєнтований в основному на роздрiбну торгiвлю, медицину, культуру та науку. За результатами дослідження Міжнародної фінансової корпорації, 78% усіх підприємств очолюють чоловіки і лише 22% - жінки. Підприємства, якими керують або володіють жінки, переважно працюють у сфері громадського харчування або готельно-ресторанного бізнесу, у сфері послуг та торгівлі. За словами заступника постійного представника Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні Йоанни Казани-Вишневецької, жіночий контроль над економічними ресурсами в Україні не перевищує 5-10%. Жінки становлять не більше 35% усіх підприємців, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, очолюють усього 26% малих підприємств, 15% середніх та 12% великих. Бізнесом у промисловості керують тільки 2% жінок. При цьому зарабітна плата жінок в середньому становить 68,6% від зарплати чоловіків. Більша частина ділових жінок має вищу освіту (73%). Перед тим, як відкрити свою власну справу, понад 70% жінок працювали в державному секторі, у приватному бізнесі - 23%. Досвід управління з попереднього місця роботи мала половина жінок. Середня чисельність персоналу фірм і підприємств, що належать жінкам, 11осіб. Більшість обстежених підприємств орієнтуються на місцеві ринки. Понад 70% українських підприємниць реалізують свою продукцію на локальному рівні. Нижче наводяться окремі статистичні дані в розрізі пілотних регіонів.АР КРИМ. На початок 2009 р. у Криму діяло 87 малих підприємств-юридичних осіб на 10 тис. наявного населення. Це на 18,4% більше, ніж у середньому по Україні. Загалом на МП у 2008 р. працювало 80,9 тис. осіб, з яких 72,8 тис. були найманими працівниками. В середньому на одному малому підприємстві Криму зайнято 5 осіб.^ ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ. У першому півріччі 2009 р. в області діяли 54 малих підприємства на 10 тис. осіб наявного населення. Кількість зайнятих на малих підприємствах складає 169,3 тис. осіб, кількість фізичних осіб-підприємців - 177,0 тис., у них за наймом працює понад 71 тис. осіб.^ Ч^ Характеристика вибірки за розміром підприємства Розподіл суб’єктів підприємницької діяльності у генеральній сукупності (до впровадження нових критеріїв визначення СПД) Розподіл суб’єктів підприємницької діяльності у вибірковій сукупності Великі підприємства 0,2 2,8 Середні підприємства 14,7 11,1 Малі підприємства 85,1 69,6 фізичні особи-підприємці* 16,5 * Примітка. В структурі загальної кількості СПД (суб’єктів підприємницької діяльності) підприємства складають 13,7 %, а фізичні особи-підприємці - 86,3%^ Характеристика вибірки у розрізі економічної діяльності підприємств Відібрані для опитування підприємства презентували усі значущі для приватного сектора галузі економіки України, за винятком рибного господарства. Структура вибірки у розрізі галузей економіки представлена в табл. Таблиця ^ Розподіл суб’єктів підприємництва за видами економічної діяльності Вид економічної діяльності Частка суб’єктів підприємництау генеральній сукупності (у %) Частка суб’єктів підприємництау вибірці (у %)* Сільське, мисливське та лісове господарство + Рибальство, рибництво 4,9 3,2 промисловість 15,0 22,9 Будівництво 10,0 11,8 Торгівля 32,0 28,0 Готелі та ресторани 3,2 3,9 Транспорт і зв’язок 5,1 6,2 Фінансова діяльність 1,4 0,9 Операції з нерухомим майном, орендою, інжиніринг та надання послуг підприємцям 23,3 10,3 Освiта 0,6 0,4 Охорона здоров'я 1,3 2,1 Надання комунальних послуг; дiяльнiсть у сферi культури та спорту 3,2 11,6 Інші види діяльності − 4,3 *Примітка. Сума перевищує 100%, оскільки деякі респонденти зазначали кілька видів економічної діяльності Майже 85% досліджених підприємств були засновані після проголошення незалежності України і лише 15,2% − до 1991 р. Серед останніх є й такі, що мають дуже поважний вік. Час заснування найстаріших із обстежених підприємств припадає на 1853 р. (Крим), 1912 р. (Чернівецька обл.) та 1920 р. (Донецька обл.). Більше половини з досліджених підприємств були засновані після 2000 р. Найбільше у вибірці підприємств, які були створені у період 2001–2005 рр. − 32,8%. Частка підприємств, які існують не більше 4 років, становить 18,8%. Найбільше таких в АР Крим − 23,1%, найменше у Чернівецькій області − 14,2%. Не менше 93% досліджених суб’єктів підприємницької діяльності являють собою самостійні підприємства, решта − філії чи структурні підрозділи інших підприємств та компаній. У цілому по пілотних регіонах близько чверті (25,5%) респондентів віднесли свій бізнес до сфери виробництва, решта − до сфери послуг. Опитуванням були охоплені суб’єкти підприємництва практично усіх видів економічної діяльності. Розподіли підприємств за часом їх заснування серед тих, хто має досвід співпраці з GTZ, та не має такого, є досить схожими.^ 4. ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПІЛОТНИХ РЕГІОНАХ ТА НАЙБЛИЖЧІ ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РОЗВИТКУВ умовах економічної кризи суб’єкти підприємницької діяльності частіше скорочували, ніж збільшували кількість працюючих. Причому чим меншим є підприємство, тим частіше воно вдавалося до цих заходів. Підприємства, на яких кількість працюючих порівняно з 2004 р. скоротилася, становить: серед великих − 30,8%, серед середніх − 36,5%, серед малих − 37,7%. Чи дрібнішим є підприємство, тим частіше чисельність його персоналу не зазнавала змін протягом останніх п’яти років. За цей час без змін лишилася кількість працівників у 67,1% підприємців-фізичних осіб. Частка малих підприємств, штат яких не змінився, становить 57,7%, середніх − 15,4%, великих − 15,4%. Натомість чим більшим є підприємство, тим частіше воно протягом зазначеного періоду збільшувало кількість працюючих. Частка тих, хто порівняно з 2004 р. збільшив кількість працівників, становить: серед підприємців- фізичних осіб − 3,9%, серед малих підприємств − 22,1%, серед середніх − 40,4%, серед великих − 53,8%. Середня кількість працівників на одному підприємстві у 2009 р. виявилася такою: серед великих підприємств − 853 особи; серед середніх підприємств − 113 осіб; серед малих підприємств − 13 осіб; у підприємців-фізичних осіб − 2 особи. Результати опитування щодо кількості працівників на малих підприємствах істотно відрізняються від даних офіційної статистики, представленої у розділі 2. Згідно із статистичними даними в середньому на одному малому підприємстві працює 7 осіб. Згідно з результатами опитування − майже удвічі більше. Така розбіжність виявляється вже не вперше. Дослідники та експерти, які з цим стикалися, пояснюють її так. Посилаючись на глибинні та фокус-інтерв’ю з підприємцями, вони констатують, що представники малого бізнесу зацікавлені у приховуванні реальної кількості зайнятих, а також реального рівня заробітної плати найманих працівників. Прийом на роботу нової людини і пов’язана з цим сплата усіх податків та зборів на сьогодні є доволі важким тягарем, і тому підприємці вдаються до нових форм зайнятості. Зокрема, починаючи із 2006 р. багато підприємств стали активно переводити своїх співробітників на становище фізичних осіб-підприємців. Експерти вважають, що це дозволило роботодавцям економити на відрахуваннях з фонду оплати праці, а також не дотримуватися деяких положень трудового законодавства.У цілому в пілотних регіонах у 2009 р. скоротили чисельність персоналу близько третини опитаних суб’єктів підприємницької діяльності, збільшили − 22,1%. Найбільше тих, хто вдався до скорочень працівників, було виявлено у Чернівецькій − 37,8% та Донецькій областях − 35,6%; найменше у Криму − 25,3%. Частка СПД (суб’єктів підприємницької діяльності), які порівняно з 2004 р. збільшили чисельність працівників, навпаки, є найбільшою у Криму. Тут кількість працюючих у 2009 р. зросла майже на кожному третьому підприємстві (32,2%). У Чернівецькій області таких підприємств 20,9%, у Донецькій − 14,4%. Суб’єкти підприємницької діяльності у пілотних регіонах в умовах кризи помітно частіше звільняли жінок, ніж збільшували їх чисельність. Загалом скоротили кількість жінок серед інших працівників 22,5% опитаних СПД, збільшили − 13,5%. Ця тенденція притаманна насамперед суб’єктам малого підприємництва. Серед них число тих, хто скоротив кількість працівниць, удвічі перевищує чисельність тих, хто збільшив їх чисельність. Найбільш інтенсивно витіснення жінок з ринку праці відбувалося у Чернівецькій та Донецькій областях. У Криму кількість жінок серед інших працівників, навпаки, збільшилася. Чисельність жінок-керівників порівняно з 2004 р. істотним чином не змінилася. На скорочення кількості жінок серед керівного складу вказали 7,5% респондентів, на збільшення − 6,6%. А от протягом найближчих 2-4 років усі досліджені категорії суб’єктів підприємницької діяльності очікують скоріше збільшення чисельності жінок-керівників, ніж їх скорочення. У цілому в пілотних регіонах очікують зростання жінок-керівників 18,4% респондентів, зменшення − 2,6%. Чимало підприємств в умовах економічної кризи зазнало спаду обороту. Частка СПД , оборот яких від 2004 р. зменшився, становить: серед великих підприємств − 23,1%; серед середніх − 30,8%; серед малих − 32,2%; серед підприємців фізичних осіб − 38,2%. А от збільшення обороту вдалося досягти насамперед середнім підприємствам. Серед них збільшили оборот 38,5%, тоді як серед великих таких було 30,8%, серед малих − 22,1%, серед підприємців-фізичних осіб − 19,7%. Середні підприємства виявилися також лідерами і за абсолютною величиною обороту. Середній рівень обороту в цій групі підприємств у 2009 р. становив понад 91,8 млн. грн., тоді як серед досліджених великих підприємств − трохи більше 19,2 млн. Оборот серед малих підприємств у середньому становить близько 820,6 тис. грн., серед підприємців-фізичних осіб − близько 140 тис. грн. У цілому в пілотних регіонах у 2009 р. скорочення обороту зазнали близько третини опитаних СПД (32,8%), збільшили − 23,8%. Найбільший спад обороту зафіксований серед підприємців Чернівецької області. Тут оборот зменшився майже у кожного другого − 48%. У Донецькій таких було 35,1%, в АР Крим − 14,4%. Суб’єкти підприємницької діяльності пілотних регіонів у 2009 р. збували свою продукції переважно на місцевому та регіональному ринках. На ці сегменти відповідно припало 74,3% і 25,1% збуту. Найбільшою мірою на місцевий ринок орієнтовані підприємці Чернівецької та Донецької областей, які реалізують на ньому відповідно 81,3% і 79% виробленої продукції. Помітно меншою мірою зорієнтовані на місцевий ринок підприємці Криму. На цей сегмент ринку тут припадає 58,1%. Регіональний ринок становить дещо більше третини для підприємців Донецької області та Криму. У Чернівецькій області він удвічі менший, на нього припадає 15,8% збуту. На загальноукраїнському ринку продукція підприємців Чернівецької області майже не представлена − частка збуту у цьому сегменті становить лише 3,6%. А от АР Крим та Донецька область збувають на загальноукраїнському ринку понад чверть виробленої продукції. Зовнішні ринки відіграють у збуті продукції Криму та Донецької області майже таку роль, як і загальноукраїнський. Підприємці Криму збувають на зовнішніх ринках 22,7% виробленої продукції, Донецької області − 27,8%. Причому кримчани помітно активніше за донеччан працюють на ринках країн-сусідів. Про присутність підприємців Чернівецької області на ринках інших країн можна говорити лише з деякою мірою умовності, адже на цей сегмент ринку припадає лише 0,9% збуту. Аналіз очікувань щодо збуту продукції протягом найближчих 1-4 років свідчить про збереження існуючих пріоритетів між ринками. У всіх без винятку регіонах очікується розширення сегментів ринку у такому порядку: місцевий, регіональний, загальноукраїнський, інші країни. Очікування підприємців Чернівецької області привертають особливу увагу, оскільки співвідношення між прогнозованим зростанням і спадом окремих сегментів ринку свідчать про можливе зародження тенденції до економічної самоізоляції цього регіону через деяке зменшення регіонального та загальноукраїнського сегментів ринку й стагнації усіх інших, окрім місцевого. На місцеві ринки зорієнтовані передусім суб’єкти малого підприємництва. Серед підприємців-фізичних осіб на цей сегмент ринку припадає майже 90% збуту, серед МП − 74%. Не менш важливим місцевий ринок є також для середніх та великих підприємств, які реалізують на ньому більшу частину виробленої продукції − 58,4% і 57,2%, відповідно. Великі підприємства більшою мірою за усіх інших зорієнтовані на зовнішній та загальноукраїнський ринки, середні підприємства − на регіональний. Криза не призвела до домінування у підприємницькому середовищі пілотних регіонів песимістичних очікувань. Зменшення загальної кількості працівників протягом найближчих 2-4 років очікують лише 9% опитаних, скорочення обороту − 22,9%. Переважна ж більшість вважає, що у найближчому майбутньому щойно згадані показники не зазнають змін. Більше того, 46,2% респондентів сподіваються на збільшення кількості працівників, а 30,8% очікують зростан