ІІІ період ВВВ. Визволення України від фашистсько-німецької окупації (1943-1944)Перемога радянських військ під Сталінградом дала змогу вступу частини 1-\ гвардійської армії ген. Кузцнецова у Варошиловградській області в грудні 1942 року. Наприкінці січня – початку лютого 1943 радянське командування поставило завдання звільнення Донбасу та Харківського промислового району. Ці завдання мали виконати війська Південно-західного та Воронезького фронтів. У результаті наступальної операції 29 січня – 18 лютого 1943 року війська Південно-західного фронту звільнили території північного Донбасу. Наступальна операція Воронезького фронту з 2 лютого по 3 березня 1943 мала своїм результатом визволення Харкова. Східна частина Донбасу до середини березня була звільнена, але в результаті контрнаступу німецьких військ 19 лютого – 25 березня 1943 року змусили радянські війська покинути Харків, північно-східні території Донбасу. Радянські війська відступили за Сіверський Донецьк. Ще під час Курської битви радянське командування видає директиву щодо визволення Донбасу, Лівобережної України, Криму, окрему директиву щодо виходу на береги Дніпра і захоплення на правому березі плацдармів для контрнаступів. Наступ під Курськом переріс у загальний стратегічний наступ радянської армії. Основний удар було спрямовано на південно-західному напрямку. Центральний, Воронезький, Степовий, Південно-західний та Південний фронти провели широкомасштабні бої за визволення Донбасу, Лівобережної України, силами цих фронтів було взято праві береги Дніпра. З 20 жовтня 1943 року ці фронти перейменовані на Білоруський та І, ІІ, ІІІ, ІV Український. Натиску радянських військ німецьке командування вже не могло протиставити контрнаступ (переходить до оборони). Створюється “Східний вал” – німецький оборонний рубіж. Гітлер заявив: “Скоріше Дніпро потече догори, ніж руські перейдуть його”. В результаті Ізюм-Барвенківської, Міуської, Белгородської, Харківської, Донбаської, Прип’ятської наступальної операції радянські війська підійшли до Дніпра. Першими форсували Дніпро війська 13-ої армії 22 вересня 1943 року в районі Великого Букрина. Одна з перших на рубіж Дніпра вийшла 3-я гвардійська армія генерала Рибалки. 12 жовтня 1943 року радянські війська почали наступ на Київському напрямку. 3 листопада 1943 року війська І українського фронту генерала Ватутіна розпочали бої за Київ. Головні удари було спрямовано з лютезького плацдарму та Букринського. Але основна увага приділялась лютезькому. 6 листопада 1943 столицю України було звільнено. У визволенні Києва приймала участь І Чехословацька окрема Бригада полковника Свободи. За мужність та героїзм в боях за Київ 65 частин удостоєно звання Київських. Столиці дали статус міста-героя. Через кілька днів було звільнено Житомир. Запеклі бої тривали на півдні України. У ході тримісячних боїв радянської армії було звільнено Запоріжжя силами ІІ та ІІІ Українського фронтів. 14 жовтня 1943 року останні частини німців було відбито з міста 25 жовтня 1943 року було визволено Дніпропетровськ. На початку 1944 року – визволення Правобережжя України. Найбільша операція – Корсунь – Шевченківська (“Сталінград під Дніпром”). В результаті січнево-лютневого наступу 1944 року були розбиті німецькі сили під Житомиром, Кіровоградом, Рівно, Луцьком, Корсунь – Шевченківським, Нікополем, Кривим Рогом. Новий наступ розпочався в березні 1944 року і тривав до травня. В результаті визволені Миколаїв, Одеса, Тернопіль, Кам’янець-Подільський. 26 березня 1944 року на 1009 день з моменту нападу німцями на СРСР радянські війська вийшли на кордон з Румунією. В результаті наступальної операції 8 квітня – 12 травня 1944 року в Криму радянська армія забезпечила остаточну ліквідацію сил противника на південному фланзі фронту. В той час, як тривали бої в Білорусії, в середині липня – 29 серпня 1944 року радянські війська почали наступ на лінії Львів – Сандомир. Результатом цього наступу 27 липня 1944 року було звільнено Львів і Станіслав. 15 серпня визволяється Сандомир і далі радянські війська вийшли на східні території Польщі. 3 8 березня по 28 жовтня 1944 року радянськими військами була здійснена Карпатська операція, яка закінчилась вигнанням фашистів з Карпат. В жовтні 1944 року уся етнічна територія України була звільнена. Одразу почалося відбудова народного господарства. Після вступу радянських військ на території Західної України розпочинається кровопролитна боротьба між частинами НКВС та силами УПА, яка організувала ряд акцій проти мобілізації, репресій та депортацій. Також силами УПА здійснювався опір загонам НКВС, членам компартії, працівникам органів радянської влади і їх співпрацівникам. Навесні 1944 року у сутичці з підрозділами УПА був смертельно поранений командуючий І Українським фронтом Ватутін. Для ліквідації УПА силами НКВС було організовані блокади території, створюються винищуючи батальйони. Деякі сутички з УПА мали широкі масштаби. Так, у квітні 1944 року силами НКВС під Кремінцем (Волинська область) 30 тисяч НКВСників було виставлено проти підрозділу УПА. За радянськими джерелами протягом 1944 року НКВС ліквідував 36 банд УПА загальною чисельністю 4,5 тисяч чоловік. Ця боротьба виявилася жорсткою і тривалою (до 1949 року). 8 травня 1945 року Гітлерівська Німеччина капітулювала, а ІІ вересня закінчилась ІІ світова війна. Український народ зробив значний внесок у перемогу. 6 млн. українців приймали участь у боях, кожний ІІ з них загинув, кожний ІІ з живих – інвалід. 2072 чоловіки отримали почесне звання Героя Радянського Союзу. 32 з них двічі, із 7 млн. нагород 2,5 млн. отримали українці. З 15 фронтів, що діяли за часів війни, більше половини очолювались українцями. В Україні діяло 60 партизанських з’єднань, біля 2 тис. підпільних груп. Загальні втрати Українців – 7 млн. чоловік (17% загального населення України). ^ Воєнні дії на території СРСР у 1944 році В січні 1944 року починається наступ під Ленінградом і Новгородом наслідком якого стало звільнення Ленінградської та Новгородської області. На початку 1944 року після успішної Ленінградської операції починається визволення Естонії. Операція по визволенню Білорусії розпочалась 22 червня 1944 року. 3 липня відбулось визволення Мінську. 29 червня частини Червоної Армії підійшли до Вісли і почали її форсування. Восени 1944 року кордони СРСР були відновлені майже на всьому протязі. 3 жовтня 1944 року починаються “закордонні” походи (національно-визвольна війна). Але ще 20 червня 1944 року радянські війська вступили на територію Польщі. Наступного дня оголошується маніфест Польського Комітету Національного Визволення. В якому радянський уряд вбачав уособлення влади в Польщі. Радянський уряд визнав ПКНВ і надав йому право створювати органи управління в державі. Цей комітет був створений під егідою НКВС після вбивства керівника емігрантського уряду Сікорського влітку 1943 року. Його заступник Миколайчук не отримав повної влади. В серпні – вересні розпочалось повстання опозиційних сил Комітету ПКНВ. Керівником був емігрантський уряд в Лондоні. 1 серпня 1944 року відбувся ряд збройних сутичок. Це повстання було підтримано більшістю варшавян. Мета – усунення від влади пробільшовицьких сил уряду та закріплення столиці. Сталін в дуже різкий формі відізвався про групу злочинців, яка своїх інтересів затіяла варшавську авантюру. Радянська армія незважаючи на заклик по допомогу, не підтримала повсталих. 2 жовтня 1944 року керівники Варшавського повстання капітулювали. Більшість сучасних науковців вважає, що війська Червоної армії було навмисно зупинено. І лише 17 січня 1945 року війська вступили до Варшави та визволили її Успішний закінчення Ясько-Кишинівської операції дозволило Червоній армії в серпні 1944 року перенести військові дії на територію Румунії. Наступ Червоної армії прискорив події в самій Румунії. 23 серпня 1944 року починається повстання в Бухаресті, яке привело до падіння диктатури Антонеско. Антифашистські настроєні повстанці визволили столицю і утримували її до приходу Червоної Армії. Наприкінці серпня 1944 року Румунія була визволена. Ще у 1941 році Болгарія приєдналась до антікомінтернського пакту та оголосила війну США та Великобританії. Вона не виступало відкрито проти СРСР, але 5 вересня 1944 року радянський уряд оголосив війну Болгарії. 8 вересня 1944 року передні частини Червоної армії перейшли Болгарський кордон. Це співпало з антифашистським повстанням в Софії. В вересні 1944 року Болгарія була визволена. Особливості дій Червоної армії в Югославії. В країні вела активну антифашистську боротьбу народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ) під командування Броз Тита. У складі цієї армії налічувалось біля 400 тис. бійців. Спільними діями НВЮА та Червоної армії Югославія була визволена. Наприкінці вересня 1944 року разом із командування І Українського фронту розробляється план дій. В жовтні 1944 року в ході штурму Белграду командування ІІІ Українського фронту задовольнило прохання НВАЮ, і югославські частини першими вступили до міста. Пізніше Сталін видав наказ про заборону просунення радянських військ вглиб країни. Югославські частини самостійно визволили країну. Розвиток подій в Угорщині відрізнявся – з Червоною армією активно боролися сили Вермахту з підтримкою угорців. Уряд на чолі із диктатором Хорті та Салаші (спадкоємиць) пов’язав свою долю з Гітлером. Німецький наступ на Будапешт вівся силами ІІ українського фронту і був невдалим. Лише друга половина листопада була вдалою для радянських військ. Вони успішно форсували Дунай і на територію Угорщини вступили війська ІІІ Українського фронту, які оточили німецькі сили біля столиці. Боротьба за місто тривала до середини лютого 1945 року, особливо кровопролитні бої точилися біля озера Балатон. Лише на початку квітня 1945 року бої закінчились. У вересні – листопаді 1944 року Червона армія надала суттєву допомогу антифашистському руху в Словаччині. Перемога народного повстання закінчилась наприкінці листопада 1944 року і було проголошено Чехословацьку Народну Республіку. З 27 березня по 2 травня 1945 року Червона армія визволила в 13 країнах світу біля 140 млн. людей, в цих країнах було встановлено демократичні режими, але негативним було намагання нав’язати свою модель соціалізму, і до влади прийшли промосковські політичні групи.