Інформаційна система, як система управління, тісно пов’язується, як з системами збереження та видачі інформації, так і з іншої - з системами, що забезпечують обмін інформацією в процесі управління. Вона охоплює сукупність засобів та методів, що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрану інформацію. . Місією інформаційної системи є виробництво потрібної для організації інформації, потрібної для ефективного управління всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю. Інформаційна система може існувати і без застосування комп’ютерної техніки – це питання економічної необхідності. В будь-якій інформаційній системі управління вирішуються задачі трьох типів: задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпізнавання образів); задачі перетворення опису ситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання); задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні). Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу: засоби фіксації і збору інформації; засоби передачі відповідних даних та повідомлень; засоби збереження інформації; засоби аналізу, обробки і представлення інформації.Комп'ютерна мережа — система зв'язку між двома чи більше комп'ютерами. У ширшому розумінні комп'ютерна мережа (КМ) — це система зв'язку через кабельне чи повітряне середовище, самі комп'ютери різного функціонального призначення і мережеве обладнання. Для передачі інформації можуть бути використані різні фізичні явища, як правило — різні види електричних сигналів чи електромагнітного випромінювання. Середовищами передавання у комп'ютерних мережах можуть бути телефонні кабелі, та спеціальні мережеві кабелі: коаксіальні кабелі, виті пари, волоконно-оптичні кабелі, радіохвилі, світлові сигнали. Завдання мережi заключається в тому, щоб доставити бiти iнформацiї з комп'ютера А в комп'ютер В. При цьому бажано, щоб у процесi транспортування iнформацiя не загубилася i не була перервана. Мережi можна роздiлити на мережi з комутацiєю пакетiв i мережi з комутацією каналiв. Найпростiшою iлюстрацiєю першого випадку є звичайна пошта.^ КІС В ПРОМИСЛОВОСТІ І ЕКОНОМІЦІ Виділяють три основні класи завдань, що вирішуються за допомогою КІС. Це завдання: формування звітних показників (податкові служби, статистика, інвестори і так далі), що отримують на основі стандартної бухгалтерської і статистичної звітності; вироблення стратегічних управлінських рішень по розвитку бізнесу на основі бази високо агрегованих показників; вироблення тактичних рішень, направлених на оперативне управління і вирішуваних на основі бази приватних, високо деталізованих показників, що відображають різні сторони локальних характеристик функціонування структури. Основною важкістю при впровадженні КІС є діагностика. Тут можна виділити три етапи: обстеження, системний аналіз і оцінка існуючої структури і технологій управління; розробка нових варіантів організаційних структур і технологій управління на основі інформаційних технологій; розробка положення по реорганізації управління, плану впровадження, регламенту управлінського документообігу. Окрім КІС слід зазначити програмні системи, що реалізовують окремі функції управління: Бухгалтерські програми: 1С|: Бухгалтерія, БЕСТ, Турбо-бухгалтер, Парус, Інфо - бухгалтер; Системи автоматизації торгівлі: 1С|: Торгівля, Парус|парус|, БЕСТ 4, Фоліо; 3. Інформаційно-довідкові системи: Гарант, Консультант Плюс, Кодекс; 4. Програми для бізнес - планування: Project| Expert|, Microsoft| Project|, Тріумф-аналітик; 5. Системи автоматизації складського обліку|урахування|: 1С|: Склад, Фоліо, БЕСТ, Парус; 6. Системи автоматизації документообігу: Справа|річ|, Lotus| Notus|, 1С|: Документообіг.^ КІС В ОСВІТІ|утворенні| Мета|ціль| інформатизації суспільства|товариства| — створення|створіння| гібридного інтегрального інтелекту всієї цивілізації, здатного|здібного| передбачати і управляти розвитком людства. Освітня система в такому суспільстві|товаристві| повинна бути системою тієї, що випереджає. Перехід від консервативної освітньої системи до тієї, що випереджає повинен базуватися на випереджаючому формуванні інформаційного простору Російської освіти|утворення| і широкому використанні інформаційних технологій. В процесі інформатизації освіти|утворення| необхідно виділити наступні|слідуючі| аспекти: методологічний; економічний; технічний; технологічний; методичний.Методологічний аспект. Тут головною проблемою є|з'являється,являється| вироблення основних принципів освітнього процесу, відповідних сучасному рівню інформаційних технологій.^ Економічний аспект. Економічною основою інформаційного суспільства|товариства| є|з'являються,являються| галузі інформаційної індустрії (телекомунікаційна, комп'ютерна, електронна, аудіовізуальна), які переживають процес технологічної конвергенції і корпоративного злиття.^ Технічний аспект. В даний час|нині| створено і упроваджено|запроваджувати,впроваджувати| достатньо|досить| велике число програмних і технічних розробок, що реалізовують окремі інформаційні технології. ^ Технологічний аспект. Технологічною основою інформаційного суспільства|товариства| є|з'являються,являються| телекомунікаційні і інформаційні технології, які стали лідерами технологічного прогресу, невід'ємним елементом будь-яких сучасних технологій, вони породжують економічне зростання|зріст|, створюють умови для вільного звернення|звертання,обігу| в товаристві великих масивів інформації і знань, приводять|призводять,наводять| до істотних|суттєвих| соціально-економічних перетворень і, кінець кінцем|зрештою|, до становлення інформаційного суспільства|товариства|.^ Методичний аспект. Основні переваги сучасних інформаційних технологій (предметність|наглядний|, можливість|спроможність| використання комбінованих форм представлення інформації — дані, стереозвучання|, графічне зображення, анімація, обробка і зберігання великих об'ємів|обсягів| інформації, доступ до світових інформаційних ресурсів) повинні стати основою підтримки процесу освіти|утворення|.^ Корпоративні мережі Корпоративна мережа — це мережа, головним призначенням якої є підтримка роботи конкретного підприємства, що володіє даною мережею. Користувачами корпоративної мережі є тільки співробітники даного підприємства. На відміну від мереж операторів зв'язку, корпоративні мережі, в загальному випадку, не надають послуг стороннім організаціям або користувачам. Залежно від масштабу підприємства, а також від складності і різноманіття вирішуваних завдань розрізняють мережі відділу, мережі кампусу і корпоративні мережі (термін «корпоративні» в даній класифікації набуває вузького значення — мережу великого підприємства). Використання обчислювальних мереж дає підприємству наступні можливості: розділення дорогих ресурсів; вдосконалення комунікацій; поліпшення доступу до інформації; швидке і якісне ухвалення рішень; свобода в територіальному розміщенні комп'ютерів. Концептуальною перевагою корпоративних мереж є здатність виконувати паралельні обчислення. За рахунок цього в системі з декількома оброблювальними вузлами в принципі може бути досягнута продуктивність, що перевищує максимально можливу на даний момент продуктивність будь-якого окремого, скільки завгодно могутнього процесора. Ще одна очевидна і важлива гідність розподілених систем — це їх принципово вища відмовостійкість. Під відмовостійкістю розуміється здатність системи виконувати свої функції (можливо, не в повному об'ємі) при відмовах окремих елементів апаратури і неповної доступності даних. Основою підвищеної відмовостійкості розподілених систем є надмірність. Надмірність оброблювальних вузлів (процесорів в багатопроцесорних системах або комп'ютерів в мережах) дозволяє при відмові одного вузла перепризначувати приписані йому завдання на інші вузли. З цією метою в розподіленій системі можуть бути передбачені процедури динамічною або статичною реконфігурації. У обчислювальних мережах деякі набори даних можуть дублюватися на зовнішніх пристроях декількох комп'ютерів мережі, що запам'ятовують, так що при відмові одного їхніх дані залишаються доступними. Мал. 1. Приклад корпоративної мережі Використання територіально розподілених обчислювальних систем більше відповідає розподіленому характеру прикладних завдань в деяких наочних областях, таких як автоматизація технологічних процесів, банківська діяльність і тому подібне. У всіх цих випадках є розосереджені по деякій території окремі споживачі інформації — співробітники, організації або технологічні установки. Ці споживачі автономно вирішують свої завдання, тому раціонально надавати їм власні обчислювальні засоби, але в той же час, оскільки вирішувані ними завдання логічно тісно взаємозв'язані, їх обчислювальні засоби повинні бути об'єднані в єдину систему. Адекватним рішенням в такій ситуації є використання обчислювальної мережі. Для користувача розподілені системи дають ще, окрім вище названих, і такі переваги, як можливість сумісного використання даних і пристроїв, а також можливість гнучкого розподілу робіт по всій системі. Подібне розділення дорогих периферійних пристроїв, таких як дискові масиви великої ємкості, кольорові принтери, графічні пристрої, модеми, оптичні диски, у багатьох випадках є основною причиною розгортання мережі на підприємстві. Останнім часом почав переважати інший спонукальний мотив розгортання мереж, набагато важливіший в сучасних умовах, чим економія засобів за рахунок розділення між співробітниками корпорації дорогої апаратури або програм. Цим мотивом стало прагнення забезпечити співробітникам оперативний доступ до обширної корпоративної інформації. В умовах жорсткої конкурентної боротьби в будь-якому секторі ринку виграє, кінець кінцем, та компанія, співробітники якої можуть швидко і правильно відповісти на будь-яке питання клієнта — про можливості їх продукції, про умови її застосування, про вирішення будь-яких можливих проблем і тому подібне На великому підприємстві навіть хороший менеджер навряд чи знає всі характеристики кожного з продуктів, що випускаються, тим більше що їх номенклатура може оновлюватися кожного кварталу, якщо не місяць. Тому дуже важливо, щоб менеджер мав можливість зі свого комп'ютера, підключеного до корпоративної мережі, скажемо в Магадані, передати питання клієнта на сервер, розташований в центральному відділенні підприємства в Новосибірську, і оперативно отримати якісну відповідь, що задовольняє клієнта. У такому разі клієнт не звернеться в іншу компанію, а користуватиметься послугами даного менеджера і надалі. Наявність мережі приводить до вдосконалення комунікацій між співробітниками підприємства, а також його клієнтами і постачальниками. Мережі знижують потребу підприємств в інших формах передачі інформації, таких як телефон або звичайна пошта. Корпоративна мережа, яка інтегрує дані і мультимедійну інформацію, може використовуватися для організації аудио- і відеоконференцій, крім того, на її основі може бути створена власна внутрішня телефонна мережа. Залежно від масштабу виробничого підрозділу, в межах якого діє мережа, розрізняють мережі відділів, мережі кампусів і мережі підприємств.Мережі відділів — це мережі, які використовуються порівняно невеликою групою співробітників, що працюють в одному відділі підприємства. Вважається, що відділ може налічувати до 100-150 співробітників. Головною метою мережі відділу є розділення локальних ресурсів, таких як додатки, дані, лазерні принтери і модеми. Зазвичай мережі відділів мають один або два файлові сервери, не більше тридцяти користувачів (мал. 1) і розділяються на підмережі. У цих мережах локалізується велика частина трафіку підприємства. Мережі відділів зазвичай створюються на основі якої-небудь однієї мережевої технології — Ethernet, Token Ring. Для такої мережі характерний один або максимум два типи операційних систем. Невелика кількість користувачів бачать можливим використання в мережах відділів однорангових мережевих ОС, таких, наприклад, як Windows 98. Мал. 2. Приклад мережі масштабу відділу Існує і інший тип мереж, близький до мережам відділів, — мережі робочих груп. До таких мереж відносять зовсім невеликі мережі, що включають до 10-20 комп'ютерів. Характеристики мереж робочих груп практично не відрізняються від описаних вище характеристик мереж відділів. Такі властивості, як простота мережі і однорідність, тут виявляються найбільшою мірою, тоді як мережі відділів можуть наближатися в деяких випадках до наступного по масштабу типу мереж — мереж кампусів.Мережі кампусів отримали свою назву від англійського слова campus — студентське містечко. Саме на території університетських городків часто виникала необхідність об'єднання декількох дрібних мереж в одну велику мережу. Зараз це назву не пов'язують із студентськими городками, а використовують для позначення мереж будь-яких підприємств і організацій.Головними особливостями мереж кампусів є те, що вони об'єднують безліч мереж різних відділів одного підприємства в межах окремої будівлі або в межах однієї території, що покриває площу в декілька квадратних кілометрів. При цьому глобальні з'єднання в мережах кампусів не використовуються.Важливою службою, що надається мережами кампусів, стає доступ до корпоративних баз даних незалежно від того, на яких типах комп'ютерів вони розташовуються. Мал. 3. Приклад мережі кампусівКорпоративні мережі називають також мережами масштабу підприємства. Мережі масштабу підприємства (корпоративні мережі) об'єднують велику кількість комп'ютерів на всіх територіях окремого підприємства. Вони можуть бути складно зв'язані і покривати місто, регіон або навіть континент. Число користувачів і комп'ютерів може вимірюватися тисячами, а число серверів — сотнями, відстані між мережами окремих територій можуть виявитися такими, що використання глобальних зв'язків стає необхідним. Неодмінним атрибутом такої складної і великомасштабної мережі є високий ступінь неоднорідності (гетерогенності) — не можна задовольнити потреби тисяч користувачів за допомогою однотипних програмних і апаратних засобів. У корпоративній мережі обов'язково використовуються різні типи комп'ютерів — від мейнфреймів до персоналок, декілька типів операційних систем і безліч різних застосувань. Неоднорідні частини корпоративної мережі повинні працювати як єдине ціле, надаючи користувачам по можливості зручний і простий доступ до всіх необхідних ресурсів. Поява корпоративних мереж — це хороша ілюстрація відомого філософського постулату про перехід кількості в якість. При об'єднанні окремих мереж крупного підприємства, що має філії в різних містах і навіть країнах, в єдину мережу багато кількісних характеристик об'єднаної мережі перевершують деякий критичний поріг, за яким починається нова якість. У цих умовах існуючі методи і підходи до вирішення традиційних завдань мереж менших масштабів для корпоративних мереж виявилися непридатними. На перший план вийшли такі завдання і проблеми, які в мережах робочих груп, відділів і навіть кампусів або мали другорядне значення, або взагалі не виявлялися. Прикладом може служити просте (для невеликих мереж) завдання ведення облікових даних про користувачів мережі.