Офіційний перекладКОНВЕНЦІЯ ПРО МІЖНАРОДНІ МАЙНОВІ ПРАВА НА РУХОМЕ ОБЛАДНАННЯДЕРЖАВИ – СТОРОНИ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ,УСВІДОМЛЮЮЧИ потребу придбавати й використовувати рухоме обладнання, яке має велику цінність чи особливе економічне значення, та сприяти фінансуванню придбання й використання такого обладнання в ефективний спосіб,ВИЗНАЮЧИ переваги використання з цією метою фінансування під забезпечення активами й лізингу та бажаючи сприяти цим видам операцій шляхом встановлення чітких правил, які б їх регулювали,ПАМ’ЯТАЮЧИ про потребу забезпечити загальне визнання та захист майнових прав на таке обладнання,БАЖАЮЧИ забезпечити широкі та взаємні економічні вигоди для всіх заінтересованих сторін,ВВАЖАЮЧИ, що такі правила повинні відображати принципи, на яких ґрунтується фінансування під забезпечення активами й лізинг, та сприяти автономії сторін, яка є необхідною для таких операцій,УСВІДОМЛЮЮЧИ потребу встановлення правових меж для міжнародних майнових прав на таке обладнання й створення з цією метою міжнародної системи реєстрації, яка забезпечувала б їхній захист,БЕРУЧИ ДО УВАГИ цілі та принципи, що проголошені в існуючих конвенціях стосовно такого обладнання,ДОМОВИЛИСЯ про такі положення:^ Глава І Сфера застосування та загальні положенняСтаття 1 - Визначення У цій Конвенції, якщо контекст не вимагає іншого, такі терміни вживаються в наведених нижче значеннях: „договір“ означає договір про забезпечення, договір купівлі-продажу з утриманням права власності або договір лізингу; „відступлення“ означає договір який, як забезпечення виконання зобов’язання або іншим чином, передбачає передачу цесіонарію пов’язаних з об’єктом прав, як з передачею відповідного міжнародного майнового права, так і без неї; „ пов’язані з об’єктом права“ означає всі права на отримання платежу чи на інше виконання зобов’язання боржником відповідно до договору, що забезпечуються об’єктом чи пов’язані з ним; „початок провадження у справі про банкрутство“ означає час, з якого згідно із законодавством про банкрутство, провадження у справі про банкрутство вважається розпочатим; „умовний покупець“ означає покупця за договором купівлі-продажу з утриманням права власності; „умовний продавець“ означає продавця за договором купівлі-продажу з утриманням права власності; „договір купівлі-продажу“ означає договір продажу об’єкта продавцем покупцеві, який не є договором, як він визначений в наведеному вище пункті „а“; „суд“ означає суд загальної юрисдикції, адміністративний чи третейський суд, що створений Договірною Державою; „кредитор“ означає заставодержателя за договором про забезпечення, умовного продавця за договором купівлі-продажу з утриманням права власності або лізингодавця за договором лізингу; „боржник“ означає заставодавця за договором про забезпечення, умовного покупця за договором купівлі-продажу з утриманням права власності, лізингоодержувача за договором лізингу або особу, чиє майнове право стосовно об’єкта є обтяженим недоговірним майновим чи іншим правом, яке може бути зареєстроване; „керуючий у справі про банкрутство“ означає особу, яка уповноважена керувати реорганізацією чи ліквідацією, у тому числі призначену на тимчасовій основі, і яка включає боржника, що володіє об’єктом, якщо це дозволяється застосовним законодавством про банкрутство, „провадження у справі про банкрутство“ означає банкрутство, ліквідацію або інші колективні судові чи адміністративні процедури, у тому числі тимчасові, за яких активи та господарська діяльність боржника підлягають контролю чи нагляду з боку суду для реорганізації чи ліквідації; „заінтересовані особи “ означає: боржника; будь-яку особу, яка для забезпечення виконання будь-якого зобов’язання на користь кредитора надає чи видає поручительство або гарантію на першу вимогу, резервний акредитив чи будь-яку іншу форму забезпечення кредиту; будь-яку іншу особу, що має права на об’єкт; „внутрішня операція“ означає операцію одного з типів, перерахованих у пунктах „а“ - „с“ пункту 2 статті 2, якщо центр основних інтересів всіх сторін такої операції, а також відповідний об’єкт знаходяться (як визначається у Протоколі) на час укладення договору в тій самій Договірній Державі, і якщо майнове право, що створюється операцією, зареєстроване в національному реєстрі тієї Договірної Держави, якою було зроблено заяву відповідно до пункту 1 статті 50; „міжнародне майнове право“ означає майнове право, яке має кредитор та до якого застосовується стаття 2; „Міжнародний реєстр“ означає міжнародну установу реєстрації, що створюється для цілей цієї Конвенції чи Протоколу; „договір лізингу“ означає договір, за яким одна особа (лізингодавець) надає право володіння чи контролю над об’єктом (як з правом купівлі, так і без нього) іншій особі (лізингоодержувачу) за орендні чи інші платежі; „національне майнове право“ означає майнове право, яке має кредитор на об’єкт та яке створене в результаті внутрішньої операції, що охоплюється заявою, зробленою згідно з пунктом 1 статті 50; „недоговірне майнове чи інше право“ означає майнове чи інше право, яке надається відповідно до законодавства Договірної Держави, якою було зроблено заяву відповідно до статті 39 для забезпечення виконання зобов’язання, у тому числі зобов’язання перед державою, державним органом або міжурядовою чи приватною організацією; „повідомлення про національне майнове право“ означає повідомлення, яке було зареєстроване чи яке підлягає реєстрації в Міжнародному реєстрі, про те, що було створене національне майнове право; „об’єкт“ означає об’єкт, який належить до однієї з категорій, до яких застосовується стаття 2; „майнове чи інше право, яке існувало раніше“ означає майнове чи інше право будь-якого роду на об’єкт, яке було створене чи виникло до дати набрання чинності цією Конвенцією, як вона визначена в підпункті „а“ пункту 2 статті 60; „доходи“ означає грошові чи негрошові доходи, які пов’язані з об’єктом і які виникають внаслідок повної чи часткової втрати або фізичного знищення об’єкта, повної чи часткової конфіскації, примусового відчуження чи реквізиції; „майбутнє відступлення“ означає відступлення, стосовно якого існує намір про його здійснення в майбутньому, за настання зазначеної події, незалежно від того, чи існує впевненість стосовно її настання; „майбутнє міжнародне майнове право“ означає майнове право, що його мають намір створити чи передбачити стосовно об’єкта як міжнародне майнове право в майбутньому, за настання зазначеної події (у тому числі набуття боржником майнового права на об’єкт), незалежно від того, чи існує впевненість стосовно її настання; „майбутній продаж“ означає продаж, який планується здійснити в майбутньому за настання зазначеної події, незалежно від того, чи існує впевненість стосовно її настання; „Протокол“ означає, стосовно будь-якої категорії об’єктів чи пов’язаних з об’єктом прав, до яких застосовуються ця Конвенція, Протокол щодо такої категорії об’єктів та пов’язаних з об’єктом прав; „зареєстрований“ означає зареєстрований в Міжнародному реєстрі відповідно до глави V; „зареєстроване майнове право“ означає міжнародне майнове право, недоговірне майнове чи інше право, що підлягає реєстрації, чи національне майнове право, що визначене в повідомленні про національне майнове право, яке зареєстроване згідно з главою V; „недоговірне майнове чи інше право, що підлягає реєстрації“ означає недоговірне майнове чи інше право, що підлягає реєстрації згідно із заявою, що здана на зберігання згідно зі статтею 40; „Реєстратор“ означає, стосовно Протоколу, особу чи орган, які визначені в Протоколі чи призначені відповідно до підпункту „b“ пункту 2 статті 17; „нормативно-правові акти“ означає нормативно-правові акти, розроблені чи затверджені Наглядовим органом згідно з Протоколом; „продаж“ означає передачу права власності на об’єкт згідно з договором купівлі-продажу; „забезпечене зобов’язання“ означає зобов’язання, що забезпечене забезпечувальним майновим правом; „договір про забезпечення“ означає договір, згідно з яким заставодавець надає чи дає згоду на надання заставодержателю майнового права (у тому числі права власності) на об’єкт для забезпечення виконання будь-якого існуючого чи майбутнього зобов’язання заставодавця або третьої особи; „забезпечувальне майнове право“ означає майнове право, яке створюється згідно із договором про забезпечення; „Наглядовий орган“ означає, стосовно Протоколу, Наглядовий орган, згаданий в пункті 1 статті 17; „договір купівлі-продажу з утриманням права власності“ означає договір продажу об’єкта на умовах, згідно з якими право власності не переходить до виконання умови чи умов, передбачених таким договором; „незареєстроване майнове право“ означає договірне чи недоговірне майнове чи інше право (крім майнового права, до якого застосовується стаття 39), яке не було зареєстроване, незалежно від того, чи підлягає таке право реєстрації згідно з цією Конвенцією; та „письмова форма“ означає запис інформації (у тому числі інформації, що передається засобами дальньої передачі), який здійснений в матеріальній чи іншій формі, який згодом може бути відтворений в матеріальній формі і який належним чином відображає згоду на такий запис особи, яка його надає.^ Стаття 2 - Міжнародне майнове право 1. Ця Конвенція передбачає створення та дію міжнародного майнового права на певні категорії рухомого обладнання та пов’язаних з ним прав.2. Для цілей цієї Конвенції міжнародне майнове право на рухоме обладнання є майновим правом, що встановлюється згідно зі статтею 7 на об’єкт, який може бути однозначно ідентифікований та який належить до категорії об’єктів, перелік яких надається в пункті 3, та визначається у Протоколі як таке, що: надається заставодавцем за договором про забезпечення; надається особі, яка є умовним продавцем за договором купівлі-продажу з утриманням права власності; чи надається особі, яка є лізингодавцем за договором лізингу.Майнове право, що підпадає під дію підпункту „а“, не підпадає під дію підпунктів „b“ чи „c“.3. Категоріями, згаданими в попередніх пунктах, є: корпуси повітряних суден, авіаційні двигуни та вертольоти; залізничний рухомий склад; та космічні об’єкти.4. Питання про те, чи підпадає майнове право, до якого застосовується пункт 2, під дію підпунктів „а“, b“ чи „с“ зазначеного пункту, визначається згідно із застосовним правом.5. Міжнародне майнове право на об’єкт поширюється на доходи від цього об’єкта.^ Стаття 3 - Сфера застосування 1. Ця Конвенція застосовується у разі, якщо на момент укладення договору, яким створюється чи який передбачає створення міжнародного майнового права, боржник знаходиться на території Договірної Держави. 2. Той факт, що кредитор знаходиться на території держави, яка не є Договірною Державою, не впливає на застосовність цієї Конвенції.^ Стаття 4 - Місцезнаходження боржника 1. Для цілей пункту 1 статті 3 вважається, що боржник знаходиться в будь-якій з Договірних Держав: згідно із законодавством якої він створений чи зареєстрований; в якій він має зареєстрований офіс чи передбачену законодавством штаб-квартиру; в якій у нього знаходиться управлінський центр; або в якій знаходиться місце здійснення його господарської діяльності.2. Посилання в підпункті „d“ попереднього пункту на місце здійснення господарської діяльності боржника у разі, якщо боржник має більше одного місця здійснення господарської діяльності, означає основне місце здійснення його господарської діяльності або, якщо у боржника немає місця здійснення господарської діяльності, – його постійне місце проживання.^ Стаття 5 - Тлумачення та застосовне право1. Під час тлумачення цієї Конвенції необхідно брати до уваги її мету, що визначена у преамбулі, її міжнародний характер та необхідність сприяти одноманітності й передбачуваності в її застосуванні.2 Питання, які стосуються того, що регулюється цією Конвенцією, і які в ній не вирішені чітко, повинні вирішуватися відповідно до загальних принципів, на яких вона ґрунтується, або, за відсутності таких принципів, відповідно до застосовного права.3. Посилання на застосовне право є посиланнями на норми внутрішнього права держави місцезнаходження суду, які застосовні в силу норм міжнародного приватного права.4. У разі, якщо держава складається з кількох територіальних одиниць, в кожній з яких діють власні норми права стосовно питання, яке потребує вирішення, і у разі відсутності вказівки на відповідну територіальну одиницю, територіальна одиниця, норми якої повинні застосовуватися, визначається згідно з правом такої держави. За відсутності будь-якої такої норми застосовується право територіальної одиниці, з якою справа пов’язана найтісніше.^ Стаття 6 - Взаємозв’язок між Конвенцією та Протоколом Ця Конвенція й Протокол розглядаються та тлумачаться разом як єдиний документ. У разі будь-якої невідповідності між цією Конвенцією та Протоколом, переважну силу має Протокол.Глава ІІ Створення міжнародного майнового права^ Стаття 7 - Формальні вимогиМайнове право створюється як міжнародне майнове право згідно з цією Конвенцію в разі, якщо договір, яким створюється чи який передбачає створення майнового права: укладено в письмовій формі; стосується об’єкта, яким заставодавець, умовний продавець чи лізингодавець мають право розпоряджатися; надає можливість ідентифікувати об’єкт відповідно до Протоколу; та у разі, коли йдеться про договір про забезпечення, надає можливість визначити забезпечені зобов’язання, проте без необхідності зазначення суми чи максимальної суми, що забезпечується.Глава ІІІЗасоби захисту прав у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань^ Стаття 8 - Засоби захисту прав заставодержателя У разі невиконання зобов’язання, як передбачено в статті 11, заставодержатель може, настільки, наскільки заставодавець будь-коли дав згоду та згідно з будь-якою заявою, яку може бути зроблено Договірною Державою згідно зі статтею 54, застосувати один чи декілька із засобів захисту прав, що перераховуються нижче: набути будь-який об’єкт, що наданий йому як забезпечення виконання зобов’язання, у володіння чи встановити контроль над ним; продати будь-який такий об’єкт чи передати його в лізинг; стягувати або отримувати будь-які доходи чи прибуток, що виникають як результат управління будь-яким таким об’єктом чи його використання. Заставодержатель може, як альтернатива, звернутися до суду за ухвалою, яка б санкціонувала чи вимагала здійснення будь-якої з дій, перерахованих у попередньому пункті. Будь-який засіб захисту, що визначений в підпунктах „а“, „b“ чи „с“ пункту 1 статті 13 застосовується в розумний з комерційної точки зору спосіб. Вважається, що засіб захисту прав застосовується в розумний з комерційної точки зору спосіб, якщо він застосовується відповідно до положення договору про забезпечення, за винятком випадків, коли таке положення є очевидно невиправданим. Заставодержатель, який пропонує продати об’єкт чи передати його в лізинг згідно з пунктом 1, повинен, в розумні строки, заздалегідь надати письмове повідомлення про пропонований продаж чи лізинг: заінтересованим особам, визначеним у підпунктах „i“ та „ii“ пункту „m“ статті 1; та заінтересованим особам, визначеним у підпункті „ііі“ пункту „m“ статті 1, які в розумні строки до продажу чи передачі об’єкта в лізинг надали заставодержателю повідомлення про свої права. Будь-яка сума, стягнута чи отримана заставодержателем в результаті застосування будь-якого із засобів захисту, визначених у пунктах 1 або 2, спрямовується на погашення забезпечених зобов’язань. Якщо суми, стягнуті чи отримані заставодержателем у результаті застосування будь-якого із засобів захисту прав, що визначені в пунктах 1 чи 2, перевищують суму, що забезпечена в рамках забезпечувального майнового права, та будь-які розумні витрати, викликані застосуванням будь-якого з таких засобів, застводержатель, якщо інше не встановлюється ухвалою суду, розподіляє надлишок серед володільців майнових прав з нижчим ступенем черговості, які були зареєстровані чи про які застводержателю було надано повідомлення, згідно зі встановленою черговістю, і сплачує будь-який залишок заставодавцю.Стаття 9 - Перехід права власності на задоволення вимог; звільнення від заставного обтяження Будь-коли після невиконання зобов’язань, як передбачено в статті 11, заставодержатель та всі заінтересовані особи можуть домовитися, що право власності (чи будь-яке інше майнове право заставодавця) на будь-який об’єкт, на який поширюється забезпечувальне майнове право, переходить до заставодержателя на задоволення забезпечених зобов’язань. Суд, за клопотанням заставодержателя, може видати ухвалу, за якою право власності (чи будь-яке інше майнове право заставодавця) на будь-який об’єкт, на який поширюється забезпечувальне майнове право, переходить до заставодержателя на задоволення забезпечених зобов’язань. Суд задовольняє клопотання, що зазначене в попередньому пункті, тільки якщо сума забезпечених зобов’язань, що підлягає задоволенню шляхом такого переходу, відповідає вартості об’єкта з урахуванням будь-яких платежів, які повинні бути здійснені заставодержателем на користь будь-яких заінтересованих осіб. Будь-коли після невиконання зобов’язання, як передбачено в статті 11, та до продажу об’єкта, що є предметом забезпечення, чи винесення ухвали, згаданої в пункті 2, заставодавець чи будь-яка заінтересована особа можуть зняти з себе зобов’язання стосовно об’єкта, що обтяжений забезпечувальним майновим правом, шляхом сплати забезпеченої суми в повному розмірі, але за умови, що об’єкт був переданий заставодержателем в лізинг відповідно до підпункту „b“ пункту 1 статті 8 чи за ухвалою, що винесена відповідно до пункту 2 статті 8. Якщо після такого невиконання зобов’язання оплату за забезпеченим зобов’язанням в повному розмірі здійснено заінтересованою особою, яка не є заставодавцем, до такої особи в порядку суброгації переходять права заставодержателя. Право власності чи будь-яке інше майнове право заставодавця, яке переходить у разі продажу об’єкта відповідно до підпункту „b“ пункту 1 статті 8 чи яке передається згідно з пунктами 1 чи 2 цієї статті, є вільним від будь-якого іншого майнового права, стосовно якого забезпечувальне майнове право заставодержателя є пріоритетним згідно з положеннями статті 29.Стаття 10 - Засоби захисту прав умовного продавця чи лізингодавця У разі невиконання зобов’язання за договором купівлі-продажу з утриманням права власності чи за договором лізингу, як передбачено в статті 11, умовний продавець чи лізингодавець, залежно від обставин, може: враховуючи будь-яку заяву, яка може бути зроблена Договірною Державою відповідно до статті 54, розірвати договір і набути будь-який об’єкт, якого стосується договір, у володіння або встановити над ним контроль; або звернутися до суду з клопотанням стосовно винесення ухвали, яка б санкціонувала чи приписувала здійснення будь-якої з цих дій. Стаття 11 - Невиконання зобов’язання Боржник та кредитор можуть будь-коли дійти згоди в письмовому вигляді стосовно того, які події становлять невиконання зобов’язання чи іншим чином становлять підстави для виникнення прав та застосування засобів захисту прав, які зазначені в статтях 8 – 10 та 13. У разі недосягнення такої згоди між боржником та кредитором, „невиконання зобов’язання“ для цілей статей 8 – 10 та 13 означає невиконання зобов’язання, яке значною мірою позбавляє кредитора того, на що він має право розраховувати за договором.Стаття 12 - Додаткові засоби захисту прав Будь-які додаткові засоби захисту прав, використання яких дозволяється застосовним правом, у тому числі будь-які засоби захисту прав, що погоджені сторонами, можуть застосовуватися настільки, наскільки вони не суперечать обов’язковим положенням цієї глави, що визначені в статті 15.Стаття 13 – Засоби судового захисту до винесення остаточного рішення Договірна Держава, враховуючи будь-яку заяву, яку вона може зробити відповідно до статті 55, забезпечує, щоб кредитор, який надає докази невиконання зобов’язання боржником, мав змогу до винесення остаточного рішення стосовно його претензії та в розмірі, що будь-коли був погоджений боржником, негайно отримати від суду захист у формі будь-якої одної чи більше з наведених нижче ухвал відповідно до запиту кредитора: стосовно збереження об’єкта та його вартості; про передачу об’єкта у володіння, під контроль чи на зберігання; про заборону переміщення об’єкта; та про лізинг чи, крім випадків, що охоплюються підпунктами „а“ – „с“, управління об’єктом та доходами від нього. Виносячи будь-яку ухвалу відповідно до попереднього пункту, суд може встановити такі умови, які вважатиме за необхідне, для захисту заінтересованих осіб у разі, якщо кредитор: при виконанні будь-якої ухвали, якою надається такий захист, не виконує будь-які зі своїх зобов’язань перед боржником за цією Конвенцією чи Протоколом; чи у рамках винесення ухвали стосовно такої остаточної претензії повністю або частково не формулює свою претензію. До винесення будь-якої ухвали відповідно до пункту 1, суд може встановити вимогу про надання будь-якій із заінтересованих сторін повідомлення про таке клопотання. Ніщо в цій статті не завдає шкоди застосуванню пункту 3 статті 8 і не обмежує можливостей застосування форм тимчасового захисту, інших ніж ті, що визначені в пункті 1.Стаття 14 - Вимоги процесуального характеру Відповідно до пункту 2 статті 54, будь-який засіб захисту прав, передбачений цією главою, застосовується відповідно до процесуальних норм території, на якій застосовуватиметься такий засіб захисту.Стаття 15 - Відступлення У своїх відносинах одна з одною будь-які дві чи більше сторін, згаданих у цій главі, можуть будь-коли шляхом досягнення згоди в письмовій формі, відступити від будь-якого з попередніх положень цієї глави чи змінити його дію, за винятком пунктів 3 – 6 статті 8, пунктів 3 та 4 статті 9, пункту 2 статті 13 та статті 14.Глава IVМіжнародна система реєстраціїСтаття 16 - Міжнародний реєстр Міжнародний реєстр створюється для реєстрації: міжнародних майнових прав, майбутніх міжнародних майнових прав та недоговірних майнових чи інших прав, що підлягають реєстрації; відступлень та майбутніх відступлень міжнародних майнових прав; набуття міжнародних майнових прав шляхом суброгації за законом чи договором, відповідно до застосовного права; повідомлень про національні майнові права; та підпорядкування майнових прав, згаданих в будь-якому з попередніх підпунктів. Для різних категорій об’єктів та пов’язаних з ними прав можуть створюватися різні міжнародні реєстри. Для цілей цієї глави та глави V, термін „реєстрація“ включає, у відповідних випадках, зміну, продовження або припинення дії реєстрації. ^ Стаття 17 - Наглядовий орган та Реєстратор Утворюється Наглядовий орган, який передбачений Протоколом. Наглядовий орган: створює чи передбачає створення Міжнародного реєстру; призначає та звільняє Реєстратора за винятком випадків, що передбачені Протоколом; забезпечує становище, за якого будь-які права, необхідні для безперервного ефективного функціонування Міжнародного реєстру, у випадку зміни Реєстратора надавалися чи могли бути передані новому Реєстратору; після консультацій з Договірними Державами розроблює чи затверджує нормативно-правові акти стосовно функціонування Міжнародного реєстру відповідно до Протоколу та забезпечує їхню публікацію; встановлює адміністративний порядок звернення до Наглядового органу зі скаргами на функціонування Міжнародного реєстру; здійснює контроль за діяльністю Реєстратора та функціонуванням Міжнародного реєстру; на запит Реєстратора дає йому вказівки, які Наглядовий орган вважає доцільними; встановлює та періодично переглядає систему зборів, що підлягають сплаті за користування послугами Міжнародного реєстру; вживає всіх необхідних заходів для забезпечення існування ефективної системи електронної реєстрації на основі повідомлень для досягнення цілей цієї Конвенції й Протоколу; та періодично звітує перед Договірними Державами про виконання своїх обов’язків відповідно до цієї Конвенції та Протоколу. Наглядовий орган може укладати будь-які договори, що необхідні для виконання його функцій, у тому числі будь-який договір, згаданий в пункті 3 статті 27. Наглядовому органу належать усі майнові права на бази даних та архіви Міжнародного реєстру. Реєстратор забезпечує ефективне функціонування Міжнародного реєстру та виконує функції, що надаються йому цією Конвенцією, Протоколом та нормативно-правовими актами.^ Глава VІнші питання, пов’язані з реєстрацієюСтаття 18 - Вимоги стосовно реєстрації Протокол та нормативно-правові акти визначають вимоги, у тому числі критерії ідентифікації об’єкта, що необхідні: для здійснення реєстрації (що міститиме положення про попередню передачу електронним шляхом згоди будь-якої особи, згода якої вимагається згідно зі статтею 20); для здійснення пошуків та надання сертифікатів про пошук відповідно до таких вимог; для забезпечення конфіденційності інформації та документів Міжнародного реєстру, крім інформації та документів, що пов’язані з реєстрацією. До обов’язків Реєстратора не належить встановлення того, чи було фактично дано згоду на здійснення реєстрації згідно зі статтею 20 і чи є вона дійсною. Якщо майнове право, що зареєстроване як майбутнє міжнародне майнове право, стає міжнародним майновим правом, не вимагається ніякої подальшої реєстрації за умови, що інформація, яка міститься в реєстраційному записі, є достатньою для реєстрації міжнародного майнового права. Реєстратор здійснює заходи стосовно внесення записів до бази даних Міжнародного реєстру та забезпечення можливості здійснення пошуку в хронологічному порядку отримання та забезпечує фіксування в записах дати й часу отримання. Протокол може передбачати, що Договірна Держава може призначити організацію чи організації, які знаходяться на її території, як пункт або пункти введення інформації, через які інформація, необхідна для здійснення реєстрації, може чи повинна бути передана до Міжнародного реєстру. Договірна Держава, що здійснює таке призначення, може визначити вимоги, якщо такі є, які потрібно виконати перш ніж передати інформацію до Міжнародного реєстру. ^ Стаття 19 - Чинність та час реєстрації Реєстрація є чинною тільки за умови її здійснення відповідно до статті 20. Реєстрація, якщо вона є чинною, є завершеною після того, як необхідну інформацію введено до бази даних Міжнародного реєстру таким чином, щоб вона була доступною для пошуку. Реєстрація є доступною для пошуку для цілей попереднього пункту на момент, коли: Міжнародний реєстр присвоїв їй порядковий реєстраційний номер; та зареєстрована інформація, у тому числі реєстраційний номер, зберігається у формі, що забезпечує тривале зберігання, і до неї може надаватися доступ у Міжнародному реєстрі. Якщо майнове право, яке спочатку було зареєстроване як майбутнє міжнародне майнове право, стає міжнародним майновим правом, міжнародне майнове право вважається зареєстрованим з часу реєстрації майбутнього міжнародного майнового права, за умови, що реєстрація все ще була чинною безпосередньо перед створенням міжнародного майнового права відповідно до статті 7. Попередній пункт застосовується з необхідними змінами до реєстрації майбутнього відступлення міжнародного майнового права. Реєстрація є доступною для пошуку в базі даних Міжнародного реєстру відповідно до критеріїв, що встановлені в Протоколі.Стаття 20 - Згода на реєстрацію Міжнародне майнове право, майбутнє міжнародне майнове право, відступлення або майбутнє відступлення міжнародного майнового права можуть бути зареєстровані, і до будь-якої такої реєстрації може бути внесено зміни, продовжено строк її чинності до припинення строку її дії будь-якою стороною за письмової згоди іншої сторони. Підпорядкування міжнародного майнового права іншому міжнародному майновому праву може бути будь-коли зареєстроване особою, чиє майнове право підпорядковується, чи за її письмової згоди. Реєстрацію може бути відмінено стороною, на чию користь її було здійснено, чи за її письмової згоди. Набуття міжнародного майнового права шляхом суброгації за законом чи договором може бути зареєстроване особою, до якої таке право переходить шляхом суброгації. Недоговірне майнове чи інше право, яке підлягає реєстрації, може бути зареєстроване його володільцем. Повідомлення про національне майнове право може реєструватися володільцем такого права.Стаття 21 - Строк дії реєстрації Реєстрація міжнародного майнового права є чинною до її відміни чи до закінчення строку, що вказаний в реєстрації.Стаття 22 - Пошуки Будь-яка особа може в порядку, що встановлюється Протоколом та нормативно-правовими актами, здійснити пошук чи зробити запит про здійснення пошуку за допомогою електронних засобів у Міжнародному реєстрі стосовно майнових прав чи майбутніх міжнародних майнових прав, зареєстрованих у ньому. Після отримання запиту про здійснення пошуку, Реєстратор у порядку, що встановлюється Протоколом та нормативно-правовими актами, за допомогою електронних засобів видає сертифікат про пошук у реєстрі стосовно будь-якого об’єкта, який: містить всю зареєстровану інформацію, що пов’язана з об’єктом, разом із зазначенням дати та часу реєстрації такої інформації; чи зазначає, що в Міжнародному реєстрі відсутня інформація стосовно такого об’єкта. У сертифікаті про пошук у реєстрі, який видається відповідно до попереднього пункту, зазначається, що кредитор, який вказаний в зареєстрованій інформації, набув чи має намір набути міжнародне майнове право на об’єкт, проте не зазначається чи є зареєстроване право міжнародним майновим правом чи майбутнім міжнародним майновим правом навіть у разі, якщо це можливо встановити на основі відповідної реєстраційної інформації.Стаття 23 - Перелік заяв та заявлених недоговірних майнових чи інших прав Реєстратор веде перелік заяв, відкликань заяв і тих категорій недоговірних майнових чи інших прав, які були доведені до відома Реєстратора Депозитарієм як такі, що були заявлені Договірними Державами відповідно до статей 39 та 40, а також дат кожної такої заяви чи відкликання заяви. Такий перелік реєструється, є доступним для пошуку за назвою держави-заявника й надається відповідно до Протоколу та нормативно-правових актів на запит будь-якої особи.Стаття 24 - Доказова сила сертифікатів Документ, складений за формою, що встановлюється нормативно-правовими актами, як сертифікат, що видається Міжнародним реєстром, є доказом prima facie: того, що такий сертифікат було видано; та фактів, що зазначаються в ньому, в тому числі дати та часу реєстрації.Стаття 25 - Відміна реєстрації У разі припинення дії зобов’язань, що забезпечуються зареєстрованим забезпечувальним майновим правом, чи зобов’язань, на підставі яких виникає зареєстроване недоговірне майнове чи інше право, чи за умови виконання умов про передачу права власності за зареєстрованим договором купівлі-продажу з утриманням права власності, володілець такого майнового права повинен без необґрунтованих затримок забезпечити відміну реєстрації після того, як йому надано чи доставлено за його адресою, що вказана в реєстрації, письмову вимогу боржника. У разі реєстрації майбутнього міжнародного майнового права чи майбутнього відступлення міжнародного майнового права, потенційний кредитор або потенційний цесіонарій без необґрунтованих затримок забезпечують відміну реєстрації після того, як їм надано чи доставлено за їхньою адресою, що вказана в реєстрації, письмову вимогу потенційного боржника чи цедента до того, як потенційний кредитор чи цесіонарій реалізували вартість або взяли зобов’язання реалізувати вартість. У разі припинення дії зобов’язань, що забезпечуються національним майновим правом, яке зазначене в зареєстрованому повідомленні про національне майнове право, володілець такого права без необґрунтованих затримок забезпечує відміну реєстрації після того, як йому надано чи доставлено за його адресою, що вказана в реєстрації, письмову вимогу боржника. Якщо реєстрація була здійснена помилково чи неправильно, особа, на чию користь було здійснено реєстрацію, без необґрунтованих затримок забезпечує відміну реєстрації чи внесення до неї змін після того, як їй доставлено чи надано за її адресою, що вказана в реєстрації, письмову вимогу боржника.^ Стаття 26 - Доступ до установ міжнародної реєстрації Ніхто не може бути позбавлений доступу до установ реєстрації та пошуку Міжнародного реєстру на будь-яких підставах, окрім недотримання правил, що встановлюється в цій главі.Глава VIПривілеї та імунітети Наглядового органу та Реєстратора^ Стаття 27 - Правосуб’єктність; імунітет Наглядовий орган наділяється міжнародною правосуб’єктністю, якщо він її ще не має. Наглядовий орган, його посадові особи та службовці наділяються таким імунітетом від судових чи адміністративних дій, який передбачено у Протоколі. (а) Наглядовий орган звільняється від сплати податків та користується іншими привілеями, які можуть бути передбачені договором з державою перебування.