18-та НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ: ВІД КІЛЬКОСТІ ДО ЯКОСТІ» Лупенко Ю.О. –заступник керівника Головної соціально-економічної служби Секретаріату Президента УкраїниДержавне сприяння розвитку інвестиційних процесів Інвестиційні процеси в Україні розвиваються у тісному взаємозв’язку з загальноекономічним розвитком держави. Тут продовжується зростання, яке постійно вимагає розширення інвестицій. На сьогодні економіка України являє собою масштабний інвестиційний ринок. За останні 5 років середньорічний приріст валового внутрішнього продукту склав 7,6 %, а в 1 кварталі 2006 року реальний ВВП зріс на 2,4 %. Відновилося зростання промислового виробництва, яке дещо загальмувалося під впливом несприятливої кон’юнктури на світовому ринку металу. Високими темпами розвивається машинобудування, яке є базовим для оновлення і прискореного розвитку інших галузей економіки. Приріст тут у І кварталі 2006 року порівняно з відповідним періодом минулого склав 9,1% . За підсумками I кварталу на 5 % збільшилися обсяги будівельних робіт. В Україні збудували на 5,8 млрд грн. Будівельний комплекс України володіє достатніми потужностями, щоб вже цього року збільшити обсяги житлового будівництва на 30 %. Приріст іноземних інвестицій торік у 3,3 раза перевищив показник 2004 р. і став найбільшим за роки незалежності. У нинішньому році темпи надходження цих інвестицій в Україну продовжують зростати: приріст склав 824 млн.дол. США проти 382 млн. у 1 кв. 2005 року. Обсяг вилучених інвестицій проти рівня 2004 р. скоротився на 20 % до 375 млн. дол. США. На кінець 2005 р. на одного мешканця України припадало 349 дол. США інвестицій, що у 1,8 раза більше, ніж на початок цього ж рокуВисокими темпами зростають інвестиційні можливості населення. Торік його реальні доходи на 20,1 %, а у нинішньому (січень-березень) – на 24,2 %. Середньомісячна заробітна плата у березні 2006 року становила 987 грн. Заощадження громадян на кінець 2005 року склали 33 млрд.грн. і у порівнянні з 2004 роком збільшились у півтора рази. За оцінками експертів для відновлення основних засобів, рівень зносу яких складає біля 50 %, економіка України потребує понад 1 млрд. дол. США інвестицій щорічно.Інвестиційний клімат в Україні постійно поліпшується. Свідченням цього є рекордні темпи зростання іноземних інвестицій, активні пошуки інвесторів на вітчизняному ринку.Значною мірою суттєвого прогресу у цій сфері вдалося досягти завдяки активній позиції Президента України, який протягом 2005-2006 років видав низку указів з питань поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Серед них Указ від 28.10.05 "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні", від 24.11.05 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" та від 28 жовтня 2005 року "Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні", від 30.12.05 "Про утворення Державного агентства з інвестицій та інновацій", від 10.04.06 "Про план першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності". Ключовим серед цих актів є Указ Президента України від 24.11.05 № 1648, яким затверджено План заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні та Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2005 - 2010 роки. Саме ці документи на сьогодні визначають стратегію і тактику розвитку вітчизняного фондового ринку на найближчу перспективу, зміст основних заходів щодо підвищення його ролі в економічному житті країни. Зазначені напрями передбачають: удосконалення механізмів захисту прав інвесторів через запровадження міжнародних принципів корпоративного управління і діяльності акціонерних товариств, посади корпоративного секретаря, ефективної дивідендної політики, оцінки ефективності управління, системи спеціалізованих судів для розгляду корпоративних спорів тощо; розвиток інструментів ринку цінних паперів, зокрема нових видів іпотечних цінних паперів, похідних цінних паперів(деривативів), системи рейтингування суб'єктів господарювання та інструментів фондового ринку; зосередження укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах та інших організаторах торгівлі цінними паперами через удосконалення механізмів відкритого розміщення цінних паперів на фондових біржах, запровадження єдиних стандартів діяльності для організаторів торгівлі, вдосконалення законодавства щодо їх створення та функціонування відповідно до директив ЄС; удосконалення Національної депозитарної системи через створення центрального депозитарію цінних паперів, вдосконалення системи обліку прав власності на цінні папери, введення єдиних правил та технологічних процедур обліку цінних паперів, уніфікацію принципів та порядку здійснення діяльності учасниками Національної депозитарної системи та взаємодії між ними та ін.; удосконалення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів через розширення доступу до неї та запровадження відповідальності за її якість та приховування; розвиток інвестиційної інфраструктури, зокрема пов’язаної інвестиціями недержавних пенсійних фондів, обліком в інститутах спільного інвестування. На сьогодні фондовий ринок можна визначити як цілком сформований і практично діючий елемент вітчизняної економіки. З різним ступенем результативності на ньому працюють 797 торговців, 361 реєстратор, 161 зберігач цінних паперів, 8 бірж та 2 торгівельні системи, 2 депозитарії, 288 інститутів спільного інвестування та 160 структур, що управляють їх активам, 13 саморегулівних організацій та ін. Постійно зростають масштаби фондового ринку. Зокрема, торік обсяги організованої торгівлі цінними паперами збільшились проти 2004 року в 1,8 рази, а на ПФТС, де сконцентровано 88,4 % організованих торгів, - у 2,1 рази. Тільки у IV кварталі 2005 р. загальна сума активів інститутів спільного інвестування (крім венчурних фондів) зросла на 15,6 %, а чистих – на 5%.Проте ситуація на фондовому ринку ще далека від ідеальної. Цей ринок поки що не став ефективним механізмом забезпечення масштабного інвестування вітчизняної економіки. Практично на рівні 1991 року залишається нормативно-правове регулювання корпоративних відносин. Закон України “Про акціонерні товариства”, у якому передбачені відповідні світовій практиці принципи корпоративного управління, не прийнято. Недоліки існуючого закону “Про господарські товариства” (1991 р.) призводять до порушення прав акціонерів, нехтування їх інтересами.Уже багато років "супроводжуються" у Верховній Раді України різні варіанти законів "Про похідні цінні папери", щодо угод купівлі-продажу цінних папері відкритих акціонерних товариств, "Про внесення змін до Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про внесення змін до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" та ін. Законопроекти періодично відкликаються з парламенту, переробляються чи не переробляються, проходять чергове коло узгоджень і знову вносяться до Верховної ради України. Ця процедура забирає немало часу, а ринок залишається без потрібних законодавчих норм.. Питання створення консолідованої біржової системи та системи розкриття інформації, удосконалення системи обліку та обігу цінних паперів та похідних передбачається вирішити в рамках Концепції розвитку ринку капіталів, робота над якою ще тільки розпочинається.Відкритим залишається питання ведення подвійних реєстрів власників іменних цінних паперів. Проведена ДКЦПФР робота щодо його врегулювання не виключає виникнення цієї проблеми в майбутньому.Фондовий ринок в Україні потрібен не просто як елемент ринкових відносин та система обігу цінних паперів. Вкрай необхідно, щоб цей ринок якнайшвидше став, зокрема:ефективним інструментом концентрації та швидкого переливу капіталу у найпривабливіші для інвестицій сфери;чутливим індикатором ситуації на фінансовому ринку країни;надійним механізмом захисту та примноження заощаджень громадян, забезпечення прав інвесторів та збереження їх коштів;неупередженим контролером результативності дій державних посадовців і приватного менеджменту та ін.Невичерпні можливості фондового ринку мають зробити його ключовим елементом інвестиційних процесів в Україні, механізмом, який би приваблював інвесторів для здійснення інвестицій через свої інструменти та інфраструктуру.Серед іншого, це вимагає налагодження більш чіткої взаємодії усіх зацікавлених осіб, тісної співпраці учасників ринку із відповідальними органами влади.Прикладом результативності такої співпраці є План першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності, затверджений Указом Президента України від 10.04.06 № 300. Цей план був розроблений виключно на основі пропозицій інвесторів з урахуванням результатів VII засідання Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні "Створення передумов для інвестиційного прориву в Україні" і передбачає розв’язання протягом 2006 року найболючіших проблем, що стримують інвестиційні процеси в України.Серед таких проблем, зокрема, забезпечення прав власності в процесі приватизації державного майна, охорона прав інтелектуальної власності, розширення можливостей землекористування для залучення інвестицій, усунення адміністративних перешкод здійснення інвестиційної діяльності, виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), використання спеціальних режимів стимулювання інвестиційної діяльності, впорядкування норм податкового законодавства та ін.Значна увага у зазначених заходах приділена поліпшенню діяльності банківських та небанківських фінансових установ, зокрема в частині удосконалення законодавства щодо здійснення банківського нагляду та аудиту банків, Національної депозитарної системи, участі венчурних фондів у фінансуванні інноваційної діяльності, запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності та стандартів Базельського комітету банківського нагляду, проведення валютних операцій в процесі інвестиційної діяльності та ін.Зміст Плану свідчить про комплексний підхід до розв’язання проблем інвестиційної сфери, на основі якого цілком реально досягнути суттєвого прогресу у розширенні інвестування економіки та забезпечення її стабільного динамічного зростання. Таким чином, сприяння розвитку інвестиційних пріоритетів є одним з найважливіших пріоритетів державної політики на сучасному етапі і буде забезпечуватись через масштабні комплексні заходи щодо поліпшення умов діяльності інвесторів і розширення механізмів та інструментів здійснення інвестицій.