ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИНа правах рукописуБелінська Яніна Василівна УДК 336.748.7РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит Дисертація на здобуттянаукового ступенядоктора економічних наук ^ Науковий консультант доктор економічних наук М. О. Мельничук Ірпінь – 2009ЗМІСТ^ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4ВСТУП 5РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження регулювання валютного курсу 16 1.1. Системний підхід до регулювання валютного курсу 16 1.2. Сутність та концепції регулювання валютного курсу 27 1.3. Інструменти впливу на валютний курс у системі державного регулювання економіки 57 1.4 Глобалізація фінансових ринків і трансформація ролі НБУ у регулюванні валютного курсу 69 1.5. Чинники вибору курсового режиму в умовах глобалізації 87 Висновки до розділу 1 97РОЗДІЛ 2. Курсоутворення та його фактори в умовах глобалізації 98 2.1. Фактори формування вартісної основи валютного курсу 98 2.2. Рівноважний реальний валютний курс і оцінка його динаміки в Україні 115 2.3. Курсова волатильність та її мікроекономічний аспект 130 Висновки до розділу 2 146РОЗДІЛ 3. Аналіз регулювання НБУ валютного курсу в процесі ринкових трансформацій в Україні 148 3.1. Вплив валютно-курсової політики НБУ на формування моделі розвитку України 148 3.2. Напрями оптимізації курсової динаміки для забезпечення структурної збалансованості економічного зростання 168 3.3. Антиінфляційний вектор режимів валютного курсу гривні 185 3.4. Взаємозв’язок валютної та грошово-кредитної політик НБУ: доларизація грошового обігу в Україні та заходи її подолання 199 3.5. Взаємодія валютно-курсової і фіскальної політик 215 Висновки до розділу 3 236РОЗДІЛ 4. Інструменти впливу на валютний курста їх ефективність в Україні 239 4.1. Валютний ринок як сфера регулювання курсу гривні 239 4.2. Результативність дисконтної політики НБУ та шляхи її підвищення 254 4.3. Регулювання платіжного балансу в процесі лібералізації руху капіталів: уроки та прийнятність для України 268 4.4. Управління міжнародними резервами НБУ 299 Висновки до розділу 4 313РОЗДІЛ 5. Удосконалення регулювання валютного курсу в Україні в контексті глобалізаційних процесів 316 5.1. Цілі і завдання валютно-курсової політики НБУ 316 5.2 Пруденційний нагляд у системі регулюванні валютного курсу 337 5.3. Трансформація девізної політики НБУ 357 5.4. Платіжна система як матеріальна основа забезпечення збалансованого руху валютних ресурсів 373 5.5. Можливості підвищення ефективності управління міжнародними резервами НБУ 380 Висновки до розділу 5 389ВИСНОВКИ 392ДОДАТКИ 398^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 435 ВВП — валовий внутрішній продукт ВК — валютний курс ВКП — валютно-курсова політика ЄС — Європейський Союз ЄВС — Європейський валютний союз ЄЦБ — Європейський центральний банк ЗВР — золотовалютні резерви країни ІСЦ — індекс споживчих цін ІТ — інфляційне таргетування МВФ — Міжнародний валютний фонд МР — міжнародні резерви країни МСФЗ — Міжнародні стандарти фінансової звітності МФО — міжнародні фінансові організації НБУ — Національний банк України НСМЕП — Національна система масових електронних платежів НБУ ОВЗ — оптимальна валютна зона ОЕСР — Організація економічного співробітництва і розвитку ПІІ — прямі іноземні інвестицій ПКС — паритет купівельної спроможності ПРС — платіжно-розрахункова система РЕОК — реальний ефективний обмінний курс РРОК — реальний рівноважний обмінний курс СЕП — Система електронних платежів НБУ СНД — Співдружність Незалежних Держав СОТ — Світова організація торгівлі УМВБ — Українська міжбанківська валютна біржа ФП — фіскальна політика ФРС — Федеральна резервна система США ЦБ — центральний банк ^ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВСТУПАктуальність теми. Регулювання валютного курсу на сучасному етапі розвитку економіки зазнає докорінних змін. Останні події в сфері міжнародних валютно-фінансових відносин, що супроводжувалися різкими та непередбачуваними коливаннями курсових співвідношень валют зарубіжних країн, ще раз підкреслили взаємопов’язаність складових сучасного світу та необхідність врахування глобалізаційних тенденцій в економічній політиці окремих держав, особливо у валютно-курсовій політиці. Нові тенденції розвитку міжнародних валютних відносин і євроінтеграційний курс України вимагають переосмислення низки фундаментальних положень регулювання валютного курсу в контексті вдосконалення валютно-курсової політики Національного банку України (НБУ). Досі вона будувалася на засадах пріоритету стабільного курсу гривні до долара США. Нині відбувається перехід до політики гнучкого валютного курсоутворення за концентрації зусиль НБУ на збереження передбачуваності курсової динаміки. Потреба в успішності такого переходу підвищує вимоги щодо опори на наукові основи вдосконалення регулювання валютного курсу, забезпечення його системності та органічного включення до сукупності заходів державного регулювання. В сучасній економічній літературі проблеми реалізації валютно-курсової політики в цілому та регулювання валютного курсу зокрема є предметом активних наукових досліджень таких відомих українських вчених як О. Барановський, О. Береславська, О. Бутук, Д. Василенко, Ю. Василенко, Т. Вахненко, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гриценко, А. Даниленко, О. Дзюблюк, І. Зварич, О. Кирєєв, С. Кораблін, Т. Кричевська, І. Крючкова, О. Мельничук, В. Міщенко, О. Мозговий, О. Петрик, О.Плотніков, М. Савлук, А. Філіпенко, А. Шаповалов, Т. Шемет, А. Скрипник, Т. Унковська, В. Шевчук, С. Шумська та інших. Серед російських вчених необхідно відмітити праці Б. Альохіна, Є. Балацкова, В. Бурлачкова, О. Буториної, О. Динникової, С. Дубовского, Т. Золотухіної, Л. Красавіної, В. Крашеннікова, А. Навої, С. Моісеєва, В. Оболєнского, А. Олейнова, О. Рогової, Г. Фетісова, А. Холопова, А. Шахматова. Незважаючи на значну кількість праць, в яких містяться ґрунтовні рекомендації та узагальнення щодо вибору напрямів валютно-курсової політики, оптимізації курсової динаміки та підвищення ефективності інструментів її регулювання в наявному масиві публікацій вітчизняних вчених недостатньо уваги приділено системному аналізу характерних рис та проблем регулювання валютного курсу в Україні в умовах глобалізації. Не приділена належна увага вивченню циклічного характеру регулювання валютного курсу та його багаторівневості, що особливо яскраво проявилося під час валютно-фінансової кризи 2007–2008 рр. Недостатньо дослідженим залишається взаємозв’язок між курсоутворюючими факторами макро- і мікрорівня економіки та різноспрямованість впливу факторів, що визначають купівельну спроможність та конвертованість національної валюти. Розгортання кризових тенденцій у міжнародному валютному середовищі вимагає підвищеної уваги до захисту країни від зовнішньої валютної нестабільності, забезпечити який можливо шляхом посилення пруденційного характеру валютно-курсової політики. Системний характер кризи в Україні зумовлює потребу посилення стимулюючої ролі валютно-курсової політики, що неможливо без адекватної оцінки ефективності валютного курсу як інструменту державного регулювання. Нагальна необхідність дослідження специфіки і напрямів регулювання валютного курсу із врахуванням впливу глобалізаційних процесів, окреслення кола найбільш дієвих валютно-курсових інструментів в Україні визначає актуальність даної роботи, зумовлює вибір її теми, мети і завдань. ^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення і рекомендації, викладені в дисертації, є складовою частиною комплексних досліджень в межах планів науково-дослідних робіт, зокрема: – Національного університету ДПС України „Фінансові важелі соціально-економічного зростання України та її регіонів” (№ДР 01010004128). Автором досліджено напрями вдосконалення регулювання валютного курсу як державного інструмента стимулювання економічного зростання України; – Національного інституту стратегічних досліджень „Проект щорічного Послання Президента України Верховній Раді України” (2004) (№ДР 0104U000895), „Нова модель економічного розвитку: механізми довгострокового зростання” (2004) (№ДР 0104U000896), „Проект щорічного Послання Президента України Верховній Раді України” (2005) (№ДР 0105U001186), „Нова хвиля економічних реформ: загальнодержавний та регіональний контекст” (2005) (№ДР 0105U001181), „Проект щорічного Послання Президента України Верховній Раді України” (2006) (№ДР 0106U002642), „Стратегія соціально-економічних перетворень в Україні” (2006) (№ДР 0106U002639), „Проект щорічного Послання Президента України Верховній Раді України” (2007) (№ДР 0107U002505), „Стратегія соціально-економічного розвитку України” (2007) (№ДР 0107U002509). Автором досліджено проблеми валютно-курсової політики держави; – Об’єднаного інституту економіки НАН України в ході виконання теми „Роль валютно-грошової стратегії в утвердженні інноваційної моделі розвитку” (№ДР 0103U006174), що виконувалася згідно постанови Президії Національної академії наук України „Про результати конкурсу науково-дослідних робіт молодих учених за грантом НАН України” від 09.07.2003 № 203.Мета дослідження – розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення регулювання валютного курсу в умовах глобалізації для забезпечення структурно збалансованого економічного зростання України. Поставлена мета визначила необхідність розв’язання таких завдань: – з’ясувати сутність процесу регулювання валютного курсу і на цій основі уточнити вихідні категорії і поняття; – провести факторний аналіз курсової динаміки української валюти та розкрити основні курсоутворюючі фактори макро- і мікрорівня економіки, з’ясувати зв'язок між ними; – розробити підхід до регулювання валютного курсу, спрямований на підвищення прогнозованості і керованості курсової динаміки у довгостроковому періоді; – визначити оптимальну міру гнучкості валютного курсу та оцінити його ефективність як інструменту державного регулювання в Україні; – поглибити класифікацію інструментів регулювання валютного курсу; – обґрунтувати роль НБУ в процесі регулювання валютного курсу в умовах глобалізації; – визначити стратегічні і поточні орієнтири валютно-курсової політики НБУ, досягнення яких дозволить забезпечити сприятливі внутрішні та зовнішні цінові умови виробництва; – окреслити напрями удосконалення регулювання НБУ валютного курсу та розробити рекомендації щодо розвитку відповідних інструментів при впровадженні політики гнучкого валютного курсоутворення. ^ Об’єктом дисертаційного дослідження є валютні відносини, що виникають в процесі регулювання валютного курсу.Предметом дослідження є сукупність методів та інструментів регулювання валютного курсу національної валюти в умовах глобалізації.^ Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, а саме: системного підходу – для дослідження механізмів курсоутворення у взаємозв’язку з характеристиками процесів соціально-економічного розвитку; діалектичного методу – для представлення регулювання валютного курсу як дворівневого циклічного процесу; концептуального аналізу – для узагальнення існуючих та формулюванні нових теоретичних положень щодо специфіки регулювання валютного курсу в Україні в умовах активізації глобалізаційних процесів; узагальнень та наукової абстракції – для розкриття змісту понятійного апарату; математично-статистичних та економетричних методів – для дослідження процесу формування рівноважного валютного курсу та визначення його основних факторів; методів порівнянь й узагальнень, історичного і логічного – для проведення аналізу інструментів регулювання валютного курсу на різних етапах розвитку економіки України й оцінки досвіду зарубіжних країн; структурно-функціонального методу – для висвітлення комплексу взаємозв’язків курсової динаміки та економічних процесів. Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти і програмні документи державних органів України; статистичні та аналітичні матеріали Національного банку України, Держкомстату України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів й Міністерства економіки України, а також публікації в спеціальних виданнях і засобах масової інформації, довідкова література тощо. ^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:вперше:доведено, що регулювання валютного курсу є дворівневим, де постійно проявляються взаємозв'язки між курсовою динамікою і соціально-економічними параметрами розвитку країни (макрорівень) та специфічні риси відносин між органами монетарної влади і суб'єктами валютного ринку (мікрорівень), та циклічним процесом, в основі якого лежать періодично наростаючі розриви між валютним курсом та соціально-економічними показниками. Це дало змогу уточнити напрями удосконалення валютно-курсової політики в частині посилення її антициклічного характеру та виокремити інструменти впливу на валютний курс на таких рівнях як державне і підприємницьке регулювання та ринкове саморегулювання;обґрунтовано доцільність стратегічної орієнтації валютно-курсової політики на компенсацію зовнішніх шоків і стимулювання внутрішнього попиту за використання в якості проміжного орієнтира максимально допустимого проценту зміни номінального валютного курсу, що дозволяє підтримати відповідність динаміки реального ефективного валютного курсу (РЕОК) рівноважному тренду та забезпечити сприятливі внутрішні і зовнішні цінові умови виробництва; визначені фактори, що обумовлюють різноспрямований рух купівельної спроможності та конвертованості національної валюти. Зокрема факторний аналіз динаміки РЕОК показав, що підвищення конвертованості спричинено активізацією інтеграційних процесів (процентним арбітражем, припливом іноземних інвестицій в банківський сектор і на фондовий ринок, збільшенням зовнішніх запозичень); падіння купівельної спроможності викликано диспропорціями в динаміці продуктивності праці, інфляційних процесів та ВВП, зумовлених низькою інтенсивністю інноваційних процесів, галузевими диспропорціями, проциклічним характером бюджетної політики, недосконалістю антимонопольної політики, споживчим характером банківського кредитування. Виокремлення цих факторів дозволило вказати на глибинну причину підвищеної вразливості валютного курсу до дестабілізаційних впливів за можливості реалізації сценарію як девальвації, так і ревальвації;удосконалено:визначення поняття „регулювання валютного курсу” як упорядкування валютних відносин, що виникають в процесі формування вартісних характеристик національної валюти для забезпечення оптимальної курсової динаміки за рахунок уточнення критерію оптимальності як відповідності курсових змін тренду макроекономічної рівноваги; трактування взаємозв’язку між курсоутворюючими факторами макро- і мікрорівня економіки (фундаментальні макроекономічні показники та валютні позиції суб’єктів валютних відносин) шляхом врахування особливостей процесу засвоєння інформації про макроекономічні процеси економічними агентами та формування курсових очікувань, реалізація яких зумовлює ефект передчасного реагування валютного курсу та часову несумісність у валютній політиці. Це дало змогу обґрунтувати необхідність посилення інформаційної складової валютно-курсової політики та розробити відповідні заходи;підхід до регулювання валютного курсу в контексті посилення пруденційного характеру валютно-курсової політики, згідно з яким розв’язання проблеми поточної валютної нестабільності має здійснюватися з позиції забезпечення прогнозованості і керованості курсової динаміки в довгостроковому періоді; відповідно оптимальним визначено режим гнучкого валютного курсу, який дозволяє запобігти накопиченню потенціалу курсових змін;визначення обмежень щодо допустимого розміру курсових коливань за рахунок одночасного забезпечення гнучкості номінального курсу та відносної стабільності РЕОК в умовах жорстких цін, що дало змогу обґрунтувати методику визначення оптимальних значень курсових змін для підтримання сприятливих умов торгівлі й структури внутрішнього попиту в Україні;оцінку ефективності валютного курсу як інструменту державного регулювання на основі розрахунку коефіцієнту еластичності ВВП за вартістю внутрішніх і зовнішніх факторів виробництва і зрушень у структурі внутрішнього попиту, що дозволяє коригувати напрями валютно-курсової політики в контексті завдань макроекономічного регулювання; дістали подальшого розвитку:класифікація курсоутворюючих (впливаючих безпосередньо на валютний курс) і курсозабезпечуючих (діючих на економічні фактори, що опосередковано позначаються на курсових змінах) інструментів регулювання валютного курсу за ознакою об'єкта регулювання як доповнення до поширеної їх класифікації за ознакою методу впливу (адміністративного чи економічного); обґрунтування ролі НБУ в регулюванні валютного курсу в умовах глобалізації, що повинна полягати в упереджені кризових тенденцій шляхом розвитку інтегрованого макро- і мікропруденційного нагляду, на відміну від поширеної думки про неспроможність центрального банку впливати на процеси курсоутворення в умовах глобалізації, що вимагало відмови від втручання у функціонування валютного ринку. З цією метою запропоновано комплексні пруденційні заходи щодо посилення контролю за валютними ризиками на макро- і мікрорівні економіки в контексті оптимального поєднання стандартів регуляторної практики НБУ та корпоративного управління;напрями вдосконалення інструментів регулювання НБУ валютного курсу при впровадженні політики гнучкого валютного курсоутворення, які полягають в посиленні дієвості дисконтної політики; підвищенні контролю за рівнем професіоналізму валютних дилерів; удосконаленні платіжно-розрахункової й інформаційної систем НБУ; поліпшенні якісних аспектів управління міжнародними резервами. Це дозволить розширити можливості НБУ щодо вдосконалення організаційно-інституційних умов ринкового процесу курсоутворення;рекомендації щодо розвитку девізної політики в частині обґрунтування доцільності запровадження правила проведення валютних інтервенцій, за якого НБУ не зобов’язаний, але має право діяти за перевищення допустимого відсотку зміни номінального валютного курсу в напрямі наближення реального ефективного курсу до рівноважних значень; це сприятиме посиленню дискреційного характеру девізної політики та її спрямованості на досягнення проміжного орієнтира валютно-курсової політики. ^ Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на удосконалення регулювання валютного курсу в Україні в умовах глобалізації. Окремі висновки та рекомендації автора використані в практичній діяльності: – Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України – щодо поліпшення якісних аспектів управління міжнародними резервами України, вирішення проблеми доларизації української економіки в умовах розширення присутності іноземних банків, забезпечення оптимальної курсової динаміки в умовах переходу до режиму інфляційного таргетування, посилення впливу валютно-курсових важелів на динаміку інвестиційних та інноваційних процесів в Україні (довідка від 25.02.2009); – Підкомітету з питань міжнародної економічної політики Комітету з питань економічної політики Верховної Ради України – щодо удосконалення валютно-курсового регулювання в умовах розгортання кризових тенденцій (довідка від 25.11.2008 № 05-91); – Національного банку України – щодо удосконалення процесу курсоутворення та обґрунтування методики розрахунку обмінного курсу гривні; пропозиції щодо забезпечення оптимальної курсової динаміки. Результати аналізу ефективності основних важелів валютно-курсової політики на сучасному етапі розвитку України та рекомендації щодо посилення їх дієвості враховані при підготовці Основних засад грошово-кредитної політики на 2009 рік (довідка від 21.11.2008 № 13-008/5378). – Міністерства економіки України – результати аналізу ефективності валютного курсу як антиінфляційного інструменту та відповідні пропозиції щодо напрямів його регулювання в контексті антиінфляційної політики були використані при підготовці Плану антиінфляційних заходів на 2008 рік (довідка від 02.12.2008 № 2603-20/40); – Національного інституту стратегічних досліджень – щодо основних проблем валютно-курсової політики України та її вдосконалення в контексті завдань формування інноваційної моделі економічного розвитку використано при підготовці аналітичних записок до Секретаріату Президента України. Результати наукових досліджень використано при підготовці проектів щорічних Послань Президента України до Верховної Ради України 2005, 2006, 2007 рр., доповіді “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році” (Акт про впровадження результатів науково-дослідної роботи від 04.04.2007 р.; від 06.03.2008 р. № 293/183); – Акціонерного комерційного банку „ОТП Банк" – пропозиції автора щодо заходів страхування валютних ризиків та розвитку платіжно-розрахункових систем в частині дистанційного обслуговування клієнтів були використані в процесі вдосконалення системи обслуговування платіжних карток (довідка від 26.11.2008 № 01-8343); – Національного університету державної податкової служби України – при підготовці методичних розробок і викладанні дисциплін „Фінансова безпека”, „Міжнародні фінанси” на кафедрі фінансів (Довідка про впровадження від 02.07.08 № 2015/01-12); – ВНЗ „Національна академія управління” – на кафедрі міжнародної економіки і підприємництва (Акт про впровадження від 05.03.08 № 06-08/35). Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Внесок автора в праці, опублікованій у співавторстві, наведено в списку публікацій. ^ Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження апробовані на науково-практичних конференціях. Серед них: „Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки транспортування енергоресурсів в Україні”, (Київ, 2000 р.), „Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)’, (Ірпінь, 2001 р.); „Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу” (Київ, 2002 р.); „Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій”, (Київ, 2003 p.); „Фактори економічного росту в Україні та сусідніх кранах”, Round Table organized by American Councils for International Education (Київ, 2003 р.); „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2004 р.); „Economic Efficiency: Concepts and Applications in Ukraine and Neighboring Countries”, Round Table organized by American Councils for International Education (Київ, 2004 р.); „Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні” (Київ, 2004 р.); „Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2005 р.); „Теорія та практика державного управління в умовах євро інтеграції” (Луцьк, 2006 р.); „Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи (Львів, 2006 р.), „Економічне зростання України: стратегічні напрями і тактичні заходи”, (Одеса, 2007 р.); „Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку” (Ірпінь, 2008 р.).Публікації. Результати дисертації викладені в 50 наукових працях загальним обсягом 45,5 др. арк., із них: індивідуальна монографія (21,6 др. арк.), 12 розділів у 9 колективних монографіях (безпосередньо автору належить 8,1 др. арк.), 24 публікації у наукових фахових виданнях, 13 – в інших виданнях. РОЗДІЛ 1^ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯРЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ1.1. Системний підхід до регулювання валютного курсуГострота проблеми ефективного регулювання валютного курсу (ВК) обумовлює важливість методологічно-виваженого та науково-обґрунтованого підходу до дослідження цього процесу. Низка глобальних валютних потрясінь останнього десятиріччя, труднощі прогнозування і здійснення цілеспрямованої корекції курсових співвідношень, складність вибору оптимальної міри гнучкості валютного курсу та механізму курсоутворення засвідчують послаблення ефективності сучасних теорій формування і регулювання ВК. Тим часом, недостатня ефективність регулювання ВК в процесі реалізації валютно-курсової політики (ВКП), веде до послаблення загального регулюючого впливу держави, її неспроможності забезпечити збалансований економічний розвиток. Вырезано.Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com. Так, програма уряду України, під яку у листопаді 2008 р. було надано дворічну стабілізаційну кредитну лінію у розмірі 11 млрд СДР (приблизно 16,4 млрд дол. США під 3,7 % річних, термін погашення першого транша – 5 років), передбачала комплекс погоджених з МВФ антикризових заходів, а саме: стабілізацію фінансової системи країни через рекапіталізацію банків, посилення фіскальної політики, ужорсточення контролю за дефіцитом платіжного балансу, жорстку монетарну політику, курсову стабільність. Позитивне значення кредитів від МВФ полягає, насамперед, у наданні позитивного інформаційному сигналу приватним інвесторам та іншим МФО. Тим часом, в умовах валютно-фінансової кризи 2007-2008 рр. склалися передумови для зміни ролі МВФ від „пожежної служби", що приходить на допомогу країнам до "каменяра", який допомагає відбудовувати світову економіку. Для посилення ролі МВФ було запропоновано нову стратегію регулювання глобальної економіки, яка ґрунтуватиметься на п'яти опорах (принципах). Планується запровадити новий тип кредитування з метою забезпечення короткими грошима окремі країни і вирішення проблем з ліквідністю, а також збільшення фондів МВФ. До інших принципів відносяться розуміння того, як у низці країн виникли економічні „бульбашки", нагляд за новою регуляторною політикою у фінансовому секторі, а також розробка нової, більш простої і ефективної „архітектури" глобальної економіки. Сучасна валютна криза наочно продемонструвала існування низки ризиків і загроз з боку фінансової глобалізації для національних валютно-фінансових систем, а саме: зростання ризиків нецільового використання фінансових інструментів, валютних спекуляцій і фінансових махінацій тощо; посилення деструктивного впливу на національний грошовий обіг з боку валют провідних держав; загострення конкуренції між національними валютами; зростання загрози спекулятивних атак на національну грошову одиницю (оскільки інтернаціональний капітал практично не обмежений у своїх спекулятивних манерах); збільшення загрози неконтрольованого руху фінансових ресурсів через кордони країни.Вырезано.Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com. Підсумовуючи, можна висунути низку тверджень. По-перше, відсутні чіткі причинно-наслідкові залежності між соціально-економічними характеристиками країни та обраним режимом ВК. Невизначеним є і результативний вплив певного курсового режиму на подальший розвиток країни. По-друге, для індустріально розвинених країн режим плаваючого ВК виглядає більш привабливим з погляду необхідності стимулювання економічного зростання і захисту від зовнішніх шоків. По-третє, у менш розвинених країнах зберігається висока небезпека уповільнення темпів їх розвитку у разі виходу курсової динаміки з-під контролю ЦБ. В четверте, для транзакційної економіки досить ефективною в макроекономічному плані слід визнати практику офіційного проголошення режиму гнучкого валютного курсоутворення за збереження на практиці контролю за курсовою динамікою, що дозволяє вирішити проблему захисту від зовнішніх шоків та одночасно підтримати валютну стабільність. З нашої точки, виходячи з необхідності посилення пруденційного і антициклічного характеру ВКП, курсовий режим має розглядатися як складова антициклічної політики, що робить необхідним включення до переліку критеріїв його вибору фази циклу, на якій знаходиться країна. В руслі рекомендацій неокласичного синтезу в умовах економічного піднесення доцільно підвищення гнучкості ВК і розширення сфери дії ринкових інструментів, за погіршення економічної ситуації – посилення контролю ЦБ за курсовою динамікою з метою використання його в якості стабілізуючого монетарного і стимулюючого економічного інструменту. Проте в трансформаційній економіці недостатній рівень розвитку ринкових механізмів та структурні дисбаланси накладають свої вимоги щодо вибору курсового режиму. Так, висока вірогідність валютної нестабільності та падіння темпів економічної динаміки, низький рівень довіри до ЦБ, недостатня ефективність інструментів регулювання ВК роблять запровадження режиму фіксованого ВК вкрай ризикованим у фазі спаду, навіть якщо за всіма іншими показниками країна потребує фіксації ВК. Натомість в умовах економічного піднесення сприятливі прогнози щодо розвитку економіки та стану її платіжного балансу, високий рівень операційної автономії та незалежності ЦБ, наявність дієвих інструментів впливу на ВК забезпечать ефективне підтримання режиму як гнучкого, так і фіксованого ВК. В цілому ж у період ринкових трансформацій та структурних зрушень потреба у надійному якорі монетарної політики, як правило, переважає потребу захисту від зовнішніх шоків (досвід, наприклад, Китаю, Індії, країн Балтії). Це визначає домінування режиму фіксованого ВК у трансформаційних країнах. Однак для уникнення частої зміни режиму ВК відповідно до циклічності розвитку економіки, що може не завжди позитивно позначитися на довірі до ЦБ та інституційному устрої країни, ЦБ запроваджують де-юре плаваючий режим, залишаючи його де-факто фіксованим. Це дозволяє ЦБ за потреби корегувати ступінь регульованості ВК без офіційної зміни режиму. На нашу думку, саме неможливість передбачити тип майбутніх шоків і необхідність використання переваг як фіксованого, так і гнучкого курсу без порушення офіційно взятих на себе зобов’язань визначає вибір ЦБ на користь «подвійного» режиму. Таким чином, на сучасному етапі глобалізації зростає значення інституційних чинників вибору курсового режиму – рівня розвитку валютної та фінансової сфер економіки, механізмів самозбалансування, ступеня незалежності ЦБ і його регуляторних можливостей, прозорості реалізації валютної політики тощо. Крім того, вибір режиму ВК має здійснюватися у відповідності не лише до поточної економічної ситуації, а й з урахуванням минулого досвіду регулювання ВК та економічних прогнозів для вибору такої міри гнучкості ВК, яка дозволить попередити виникнення розбіжностей між курсовою динамікою та соціально-економічними параметрами країни, що вимагає посилення прогнозної й аналітичної складової процесу вибору режиму ВК. ^ Висновки до розділу 1 Сфера валютного обігу є одним з найважливіших сегментів ринкової економіки, а ВК є одним з основних інструментів і показників розвитку країни в умовах глобалізації. Однак через різні обставини ефективність регулювання ВК для досягнення стратегічних цілей економічного розвитку не відповідає регулятивному потенціалу, що закладений у ВК. Головна проблема сьогодні полягає у відсутності системного підходу до дослідження регулювання ВК, що має властивості складної системи. 2. Формуючи підходи до регулювання ВК необхідно спиратися на сукупність наукових теорій, які підтвердили свою практичну значимість на різних етапах історичного розвитку, враховуючи поточні умови розвитку країни. Більшість сучасних теорій регулювання ВК ґрунтуються на факторному аналізі процесу курсоутворення. Однак надмірна формалізація не достатньо добре відповідає логіці економічних процесів та сутності економічних явищ. ВК є специфічним утворенням, що віддзеркалює не лише взаємодію окремих факторів, а й сукупність інституційних умов і правил його формування, складні нелінійні взаємозв’язки між різноманітними економічними процесами. Тому при визначенні напрямів регулювання ВК необхідно не лише виокремлювати довгострокові тренди, а й розробляти способи логічного пояснення їх взаємообумовленості з динамікою соціально-економічних параметрів, а також враховувати розуміння цих процесів учасниками валютного ринку. Теоретико-методологічною основою дослідження регулювання ВК слід визнати системний підхід на основі неокласичної теорії та неоінституціоналізму в поєднанні з економетричним аналізом і використанням математичних методів. 3. Регулювання ВК – це впорядкування валютних відносин в процесі формування вартісних характеристик національної валюти та її використання для забезпечення оптимальної курсової динаміки. Запропоноване визначення акцентує увагу на сутності регулювання ВК як впорядкуванні валютних відносин і водночас дозволяє трактувати регулювання ВК як процес цілеспрямованого забезпечення оптимальної курсової динаміки для економічної системи за будь-якого впливу внутрішніх та зовнішніх чинників. 4. Регулювання ВК можна представити у вигляді дворівневого циклічного процесу, в якому постійно проявляються взаємозв’язки між курсовою динамікою та соціально-економічними параметрами країни, особливості і закономірності дії факторів курсоутворення, специфічні риси відносин між органами монетарної влади і суб’єктами валютного ринку. Ці складові характеризують вплив різних сфер економічних відносин і стають окремими елементами при дослідженні регулювання ВК, що дозволяє визначити основні напрями його вдосконалення. 5. Різноманітні взаємозалежні процеси, що переплітаються (відтворювальні, фінансові, організаційні, інформаційні), надають особливої складності регулюванню ВК. Багатоаспектність процесу регулювання ВК означає, що для забезпечення оптимальної курсової динаміки недостатньо застосовувати інструменти, що діють виключно на ВК. Потрібне застосування інструментів, які охоплюють сферою свого впливу основні умови процесу формування ВК, а також ті чинники, які безпосередньо не пов’язані з валютними відносинами, але мають велике значення для перебігу економічних процесів, а тому позначаються на змінах ВК. Таким чином, у діяльності НБУ щодо регулювання ВК з метою досягання цілей загальноекономічної політики мають органічно поєднуватися курсоутворюючі і курсозабезпечуючі інструменти на основі координації дій НБУ, органів державного регулювання, що мають повноваження у сфері регулювання ВК, фінансових установ і організацій. Інструменти регулювання ВК діють на таких рівнях: державне регулювання, ринкове саморегулювання, підприємницьке регулювання. Це дозволяє формулювати висновки і пропозиції щодо регулювання ВК на осно