РЕФЕРАТциклу праць «Розробка та впровадження новітніх методів профілактики, діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів»У сучасних умовах особливої актуальності набуває проблема підвищення ефективності профілактики, діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів. Незважаючи на широкий вибір медикаментозних препаратів та рекомендацій щодо їх застосування, зниження ризику виникнення хвороб і попередження виникнення ускладнень у пацієнтів із захворюваннями внутрішніх органів залишаються невирішеною проблемою: лікування часто призначається без урахування патогенетичних механізмів, факторів ризику, субклінічних показників ураження органів-мішеней, виявляється не завжди ефективним і негативно впливає на стан хворих. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) посідають перше місце серед причин смертності в Україні [Коваленко В.М., 2010; Сіренко Ю.М., 2009]. Важливу роль у їх виникненні відіграють негативні “надбання прогресу”: гіподинамія, збільшення калорійності харчових продуктів, хронічний стрес. Ці фактори викликають неухильне зростання серед населення артеріальної гіпертензії (АГ), ожиріння, дисліпідемії та цукрового діабету (ЦД) 2 типу. На сучасному етапі актуальність багатофакторного підходу в реалізації заходів первинної та вторинної профілактики ССЗ набуває особливого значення [Мітченко О.І., 2009]. Артеріальна гіпертензія (АГ) – розповсюджене хронічне захворювання, яке займає провідне місце у структурі непрацездатності, інвалідизації та смертності населення. Вивчення розповсюдженості АГ у різних регіонах світу показує, що в індустріально розвинених країнах спостерігається дуже висока поширеність захворювання – 30-40% населення. Серед 13 млн. людей з підвищеним артеріальним тиском (АТ) в Україні знають про наявність у себе АГ 62%, лікуються лише 23,2%, причому ефективно – тільки 12,8%. Своєчасна діагностика та правильне безперервне лікування хворих на АГ може забезпечити зменшення ризику розвитку основних її ускладнень та серцево-судинної смертності. Необхідно активізувати первинну ланку охорони здоров’я зі своєчасного виявлення хворих із факторами ризику та початковими формами гіпертонічної хвороби (ГХ), удосконалювати підходи до лікування та експертизи працездатності. Розповсюдженість АГ у хворих на ЦД у 2-3 рази вища, ніж у загальній популяції, а підвищений АТ мають до 70% пацієнтів з ЦД 2 типу, що значно підвищує ризик розвитку серцево-судинних і ниркових ускладнень, які погіршують прогноз та якість життя цих пацієнтів і є головними причинами їхньої передчасної смерті. Поєднання АГ та ЦД 2 типу супроводжується істотним збільшенням ризику макросудинних ускладнень, таких як інсульт, ішемічна хвороба серця (ІХС), застійна серцева недостатність і захворювання периферичних судин. При ЦД 2 типу з супутньою АГ ризик розвитку ІХС та інсульту збільшується в 2-3 рази, ниркової недостатності – в 15-20 разів, гангрени – в 20 разів. Серцево-судинна смертність у хворих на АГ у поєднанні з ЦД 2 типу значно вища, ніж у пацієнтів з АГ без ЦД, і досягає 80%: в 60-65% випадків причиною смерті хворих на ЦД 2 типу є кардіоваскулярні, а в 10-15% – цереброваскулярні порушення. Виникає нагальна потреба удосконалення лікувально-профілактичних стратегій зі зниження ризику серцево-судинних ускладнень у хворих на АГ та у поєднанні з ЦД 2 типу, що є важливою і актуальною проблемою внутрішніх хвороб в цілому. Ризик розвитку ССЗ тісно пов’язаний з метаболічним синдромом (МС) [Кравчун Н.А., 2008], який об’єднує в собі багато факторів високого кардіоваскулярного ризику. В сучасних умовах МС є актуальною проблемою медицини внаслідок його значної розповсюдженості, що постійно зростає. Своєчасна діагностика МС має важливе клінічне значення, оскільки цей стан належить до коригованих факторів ризику [Маньковський Б.Н., 2005; Землянская М.М., 2008; Мітченко О.І., 2009]. Тобто, при адекватному лікуванні можна досягти зникнення чи принаймні регресу основних його проявів, що в свою чергу призводить до зниження загального ризику розвитку ССЗ. Терапевтичні заходи у хворих з МС повинні бути комплексними та впливати на всі наявні фактори ризику. Як відомо, при зниженні маси тіла на 5-10 % за 4-6 місяців, ризик ССЗ зменшується на 9%, ЦД 2 типу – на 44%, загальної смертності – на 20% [Лупанова В.П., 2003; Ковалева О.Н., 2008]. Не менш важливою метою лікування МС є корекція супутніх факторів ризику: АГ, дисліпідемії та порушення толерантності до глюкози [Коваленко В.М., 2006]. Загальновідомо, що мікроелементи відіграють важливу роль у життєдіяльності будь-якого живого організму. Порушення кількісного вмісту важких металів та мікроелементів як у сторону збільшення, так і зменшення призводять до змін серцево-судинної, кровотворної, ендокринної, імунної та інших систем організму, викликають різноманітні захворювання. Крім того, клініцисти постійно мають справу з патоморфозом багатьох давно відомих захворювань, новими особливостями їх перебігу, виникненням численних, раніше невідомих ускладнень, які погано піддаються звичному традиційному лікуванню. Особливо це стосується даних про вміст та вплив важких металів та есенціальних мікроелементів на перебіг та саногенез хвороб серцево-судинної системи та травного каналу у хворих, які постійно проживають у зонах з техногенним підвищенням вмісту в грунті, воді та повітрі важких та інших металів. Ревматичні захворювання (РЗ) займають значну питому вагу в структурі загальної захворюваності населення. Поширеність їх неухильно зростає, при цьому загальновизнаним є той факт, що за рівнем свого негативного впливу на сучасне суспільство вони посідають друге місце після хвороб системи кровообігу (Коваленко В.М., Корнацький В.М., 2008; Насонов Е.Л., Насонова В.А., 2008). З плином часу у хворих на РЗ розвиваються супутні ураження багатьох органів і систем, що значно обтяжує клінічний перебіг, ускладнює діагностику і лікування. Зокрема, збільшення смертності при ревматоїдному артриті (РА) у значній мірі зумовлено високою частотою супутніх захворювань: атеросклеротичного ураження судин, шлункових кровотеч, спровокованих медикаментозним лікуванням, артеріальної гіпертензії, остеопоротичних переломів, інфекцій, лімфом та ін. (Балабанова Р.М., 2001; Вдовченко Л.В., 2001; Демина А.Б. и др., 2004; Насонов Е.Л., 2008; Gonzalez-Gay M.A., 2009). Збільшення смертності у початковій стадії системного червоного вовчака (СЧВ) пов’язано з важким ураженням внутрішніх органів (у першу чергу нирок і центральної нервової системи) і інтеркурентними інфекціями, а у пізній стадії – часто зумовлене атеросклеротичним ураженням судин (Насонов Е.Л., 2008). При аналізі летальних випадків у пацієнтів з системною склеродермією (ССД) виявлено, що у 1/3 випадків причиною смерті були ураження серцево-судинної системи (Старовойтова М.Н., Гусева Н.Г., 2001). Саме при поєднанні прогресуючого ураження сполучнотканинної основи життєво важливих внутрішніх органів і залученні в патологічний процес серцево-судинної системи з раннім розвитком атеросклерозу при РЗ знижуються загальний функціональний статус і якість життя хворих, що значно обмежує їх соціальну та професійну активність, суттєво зменшує тривалість життя (Брундтланд Г.Х., 2001; Насонов Е.Л., 2004; Sondheimer H.M., 2001). Частота розвитку інфаркту міокарда, раптової серцевої смерті, транзиторної ішемічної атаки та інсульту у 3-5 разів вища у хворих на РЗ, ніж у загальній популяції (del Rincon I.D. et al., 2001; Kitas G.P., 2003). Результати епідеміологічних досліджень свідчать про те, що механізми розвитку атеросклерозу у цих хворих відрізняються від класичних, і серцево-судинна захворюваність асоціюється з маркерами запалення (СРП, ФНП-α, ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-18). Важливою проблемою у хворих на РА є висока частота супутніх захворювань органів травлення, які можуть бути пов’язані як із ревматоїдним запаленням, так і з негативним впливом тривалого застосування базисних і симптоматичних лікарських засобів. У сучасних умовах спостерігається достовірне збільшення на 25% частоти гелікобактер-негативних виразок, викликаних нестероїдними протизапальними препаратами. Взаємне обтяження захворювань потребує розробки ефективних методів терапевтичної корекції з урахуванням супутньої патології. Виразкова хвороба (ВХ) шлунка та дванадцятипалої кишки належить до одного з найбільш поширених захворювань і представляє собою серйозну проблему внутрішньої медицини, оскільки має хронічний перебіг, часто рецидивує і дає численні ускладнення (кровотечі, перфорації тощо), що веде до великих витрат на лікування, значного відсотка непрацездатності хворих. За даними різних авторів, на неї страждає 10-20% населення. Ефективність антигелікобактерної терапії стрімко знижується внаслідок розвитку резистентності гелікобактерної інфекції до антибіотиків, особливо кларитроміцину. Високий рівень захворюваності на ВХ в Україні є переконливою підставою для розробки сучасних ефективних методів лікування, враховуючи її етіологічні та патогенетичні аспекти.^ Мета роботи: на основі вивчення патогенетичних особливостей виникнення та прогресування захворювань внутрішніх органів розробити ефективні лікувально-діагностичні та профілактичні заходи, зокрема: удосконалення лікувально-профілактичних стратегій зі зниження ризику серцево-судинних ускладнень у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію (ЕАГ) та нейроциркуляторну дистонію (НЦД) на підставі добового моніторингу АТ (ДМАТ) та новітніх методів дослідження у різних клінічних ситуаціях: при поєднанні з ЦД 2 типу, метаболічним синдромом, ожирінням, при техногенному забрудненні територій України важкими металами; удосконалити методи лікування у хворих на ревматичні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, системну склеродермію) з супутнім атеросклеротичним ураженням судин і захворюваннями органів травлення; вивчити особливості клінічного перебігу, стан імунітету та вміст важких металів у хворих на ВХ шлунка та дванадцятипалої кишки і дифузних захворюваннях печінки, запровадити сучасні методи діагностики та ерадикації гелікобактерної інфекції, а також розробити на цій основі оптимальний вибір лікувальної стратегії. Обстежено 665 хворих з есенціальною артеріальною гіпертензією, з них 145 – з метаболічним синдромом, 140 – із супутнім цукровим діабетом 2 типу; 275 хворих на нейроциркуляторну дистонію, 385 хворих на ревматоїдний артрит, 47 хворих на системний червоний вовчак, 65 хворих на системну склеродермію, 1608 хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, 174 хворих на дифузні захворювання печінки (хронічний активний гепатит, цироз печінки, неалкогольну жирову хворобу печінки).^ Наукова новизна і практична значимість роботи. Вперше при тривалому моніторингу АТ встановлені причинно-наслідкові взаємозв’язки між основними показниками ДМАТ (середніми значеннями, навантаженням тиском, добовим (циркадним) ритмом, варіабельністю АТ) зі змінами центральної і внутрішньосерцевої гемодинаміки, скоротливості міокарда та клініко-функціональним станом пацієнтів. Вперше на підставі даних гемодинамічного забезпечення фізичних навантажень та структурно-функціонального стану міокарда розроблена математична модель проспективної динаміки АТ на протязі доби. Вперше вивчено вплив інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (еналаприлу малеата), бета-адреноблокатора як при монотерапії, так і при їх комбінації, а також у комбінації їх з гідрохлортіазидом на добовий профіль АТ у взаємозв’язку зі змінами внутрішньосерцевої гемодинаміки та структурно-функціонального стану міокарда. Вперше удосконалені показання та розроблено алгоритм для диференційованої індивідуалізованої фармакотерапії хворих на ЕАГ з урахуванням даних моніторингу АТ. Впровадження до широкої клінічної практики методу моніторингу АТ дозволяє найточніше діагностувати артеріальні гіпертензії, визначати особливості їх клінічного перебігу, виявляти короткочасну мінливість АТ, стійкі добові (циркадні) ритми АТ, визначати періоди доби, які є найбільш небезпечними щодо ускладнень, таких як інфаркт міокарда, мозковий інсульт та ін., і таким чином, своєчасно їх попереджувати. ДМАТ дозволяє широко виявляти хворих з недостатньо та надмірно зниженим АТ вночі, хворих з нічною гіпертензією, хворих з високою та низькою варіабельністю АТ, які є групою великого ризику ураження органів-мішеней та розвитком фатальних ускладнень ЕАГ. Розроблені диференційовані індивідуалізовані схеми фармакотерапії ЕАГ у залежності від її гемодинамічного типу, добового профілю АТ дозволяють проводити більш ефективну фармакотерапію і своєчасно попереджувати ускладнення цієї патології. Реалізацією виконаного дослідження є впровадження використаних у роботі методів моніторингу АТ, дослідження гемодинамічного забезпечення фізичних навантажень та структурно-функціонального стану міокарда, способу прогнозування динаміки АТ на протязі доби, а також диференційованого підходу до призначення ефективних схем антигіпертензивно терапії. Застосування розроблених диференційованих індивідуалізованих схем фармакотерапії ЕАГ у залежності від її гемодинамічного типу, добового профілю АТ супроводжується зменшенням частоти кризів, ризику ускладнень та покращенням кінцевих результатів лікування хворих на ЕАГ: зменшенням кількості днів непрацездатності, зменшенням летальності. Вперше були зіставлені основні показники ДМАТ та гемодинамічного забезпечення дозованих фізичних та психоемоційних навантажень, розроблено алгоритм діагностики НЦД гіпертензивного типу і ГХ І стадії. Вперше удосконалені критерії придатності до військової служби з урахуванням даних ДМАТ, дозованих фізичних та психоемоційних навантажень і запропонований протокол обстеження призовників та військовослужбовців, хворих на НЦД гіпертензивного типу і ГХ І та ІІ стадій. Для раціонального визначення характеру військової служби вперше запропоновано попереднє проведення ДМАТ та проб з дозованим фізичним та психоемоційним навантаженням. Впровадження методу ДМАТ у військову терапію дозволяє найбільш точно виявляти у військовослужбовців і призовників АГ та диференціювати НЦД гіпертензивного типу і ГХ й проводити якісну військово-лікарську експертизу. Розроблені протоколи діагностики НЦД і ГХ у призовників і військовослужбовців допомагають удосконалити експертні критерії ГХ І стадії та НЦД гіпертензивного типу, визначити прогноз захворювання, тактику лікування, придатність до військової служби, особливо військовослужбовців строкової служби та призовників. Вперше широко вивчені особливості різних факторів ризику (ФР) серцево-судинних ускладнень та їх взаємозв’язків у хворих на ЕАГ з ЦД 2 типу та показано, що при поєднанні ЕАГ з ЦД 2 типу спостерігаються більш високі показники АТ, збільшуються його варіабельність в нічний час і частота порушень добового профілю АТ (по типу “нон-діпер” або “овер-діпер”), що супроводжується достовірним погіршенням функціонального стану лівого шлуночка (ЛШ), частішим формуванням прогностично несприятливих концентричних типів гіпертрофії ЛШ і поглибленням порушень функціонального стану нирок (підвищення рівня мікроальбумінурії (МАУ), зниженням швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ)). Виявлені кореляційні взаємозв’язки між різними факторами ризику: підвищення рівня АТ та його варіабельності в осіб з ЕАГ та ЦД 2 типу пов’язане зі збільшенням маси міокарда ЛШ, погіршенням його діастолічної функції, зниженням ШКФ і зростанням рівня МАУ. Вперше на українській популяції продемонстровано достовірно кращі антигіпертензивний і органопротекторні ефекти комбінованої антигіпертензивної терапії (АГТ) раміприлом і кандесартаном у хворих на ЕАГ порівняно з монотерапією цими препаратами. Одночасно показано, що за впливом на ШКФ ця комбінація не має переваг порівняно з обома варіантами монотерапії. Вперше доведено, що комбінована АГТ раміприлом і кандесартаном призводить до зменшення кількості хворих на ЕАГ з високим кардіоваскулярним ризиком на 55,2%, тоді як монотерапія цими препаратами – відповідно на 31,8% і 30,5%. Вперше у хворих на ЕАГ і ЦД 2 типу досліджено вплив на різні ФР, метаболічні показники та сумарний кардіоваскулярний ризик комплексної (антигіпертензивної, гіполіпідемічної, метаболічної) терапії та доведено більш позитивний вплив комбінації кандесартана з амлодипіном (ніж раміприла з амлодипіном) на регрес серцево-судинного ризику у цих осіб. Вперше доведено, що додаткове призначення триметазидину до АГТ у пацієнтів з ЕАГ і ЦД 2 типу призводить до достовірного покращення систолічної і діастолічної функцій міокарда ЛШ, істотного регресу ГЛШ, підсилює нефропротективний ефект АГТ та достовірно покращує показники вуглеводного обміну у цих хворих. На підставі вивчення факторів серцево-судинного ризику та їх взаємозв’язків у хворих на ЕАГ з супутнім ЦД 2 типу отримані дані, що дозволяють розширити уявлення про патогенетичні особливості поєднаного перебігу цих патологій та можуть використовуватись для вибору адекватної терапії і контролю ефективності лікування. Запропоновані схеми диференційованої АГТ раміприлом або кандесартаном з амлодипіном у поєднанні з аторвастатином у хворих на ЕАГ і ЦД 2 типу з урахуванням наявних ФР, що дозволить знизити кардіоваскулярний ризик і покращити віддалений прогноз. Доведена доцільність призначення триметазидину у складі комплексної терапії у хворих на ЕАГ у поєднанні з ЦД 2 типу. Вперше на українській популяції у осіб з надлишковою масою тіла (НМТ) вивчена розповсюдженість факторів кардіоваскулярного ризику – АГ, дисліпідемії, глюкози натще, порушення толерантності до глюкози, ЦД 2 типу, абдомінального ожиріння (АО) та маркерів субклінічного ураження органів-мішеней – гіпертрофії ЛШ, МАУ. Вперше запропоновано алгоритм обстеження осіб з НМТ з комплексним використанням ДМАТ, Ехо-КГ, глюкозотолерантного тесту (ГТТ), дослідженням стану ліпідного та пуринового обмінів, рівня магнію крові, що дозволило виявити хворих з недіагностованою АГ, з МС на стадії переддіабету та прихованим ЦД 2 типу. Вперше вивчено вплив немедикаментозної терапії, до складу якої входить дієта з низьким глікемічним індексом (НГІ) або низьковуглеводна (НВ) дієтотерапія у поєднанні з помірним фізичним навантаженням (ходьба) протягом 30-45 хв. та комплексом фізичних вправ (аеробних ізометричних та ізостатичних) на стан серцево-судинної системи, вуглеводного, ліпідного та пуринового обмінів у хворих на АГ асоційовану з МС. Доведено, що завдяки впровадженню нових дієтичних режимів у поєднанні з підвищенням фізичної активності достовірно зменшуються індекс маси тіла (ІМТ) та об’єм талії (ОТ), покращуються показники ліпідного, вуглеводного і пуринового обмінів, знижуються рівні систолічного і діастолічного АТ, є безпечними і ефективними у хворих на АГ при наявності МС. Впроваджена комплексна (немедикаментозна і медикаментозна) терапія хворих на АГ та МС на стадії переддіабету дозволяє впливати на ФР розвитку нових випадків ЦД 2 типу та ускладнень АГ у цих хворих. Вперше досліджена ефективність антигомотоксичної терапії у складі комплексного лікування у хворих на АГ при наявності МС у поєднанні з ЦД 2 типу та продемонстровано, що її призначення призводить до достовірного покращення стану ліпідного, вуглеводного та пуринового обмінів. Проведені дослідження дозволяють рекомендувати в алгоритм обстеження осіб з НМТ додати: проведення ДМАТ (з метою виявлення АГ), Ехо-КГ (для діагностування несприятливих типів ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) та діастолічної дисфункції), ГТТ (для виявлення порушень вуглеводного обміну на стадії переддіабету та латентного ЦД 2 типу), визначення рівня сечової кислоти, магнію та МАУ. Доведена доцільність застосування дієти з низьким глікемічним індексом або низьковуглеводної дієтотерапії у поєднанні з помірним фізичним навантаженням (ходьба) протягом 30-45 хв. та комплексом фізичних вправ (аеробних ізометричних та ізостатичних) у складі комплексного лікування у хворих на АГ при наявності МС з метою не лише зменшити ІМТ, а й позитивно вплинути на абдомінальне ожиріння, АГ, прояви дисліпідемії, порушення вуглеводного та пуринового обмінів. Доповнений алгоритм обстеження осіб з НМТ та запропоновані схеми немедикаментозного лікування у складі комплексної терапії хворих на АГ на тлі МС без ЦД 2 типу дозволили вплинути на фактори ризику розвитку ЦД 2 типу. Отримані результати комплексної (антигіпертензивної, гіполіпідемічної, антиагрегантної, цукрознижуючої та метаболічної) терапії хворих на АГ та МС у поєднанні з ЦД 2 типу дають підстави для розробки практичних рекомендацій щодо застосування розробленої схеми антигомотоксичної терапії у складі комплексного лікування хворих на АГ при наявності МС у поєднанні з ЦД 2 типу з високим рівнем атерогенних фракцій ліпідів крові, ознаками порушення пуринового обміну. Завдяки запропонованій комплексної терапії протягом всього періоду спостереження за хворими на АГ у поєднанні з ЦД 2 типу, у жодного з них не розвинулись судинні ускладнення АГ та ЦД 2 типу. Вперше проведене порівняльне вивчення вмісту деяких мікроелементів при НЦД по гіпер- і гіпотонічному типу, ГХ ІІ стадії, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, дифузних захворюваннях печінки (хронічному активному гепатиті, цирозах) і у практично здорових осіб, що проживають на по-різному забруднених територіях. Вперше виявлені особливості вмісту кадмію, нікелю, кобальту, свинцю, цинку та міді у хворих з розглянутою патологією, що постійно (не менше 5 років) проживають на аномально техногенно забруднених територіях. Визначені особливості стану імунітету у вказаних групах хворих у залежності від вмісту в крові металів, виявлені клінічні особливості перебігу захворювань. Вперше показана залежність перебігу НЦД та ГХ ІІ стадії у залежності від наявності в організмі змінених кількостей важких металів та есенціальних мікроелементів. Вперше проведено вивчення впливу комплексу різних металів на стан імунітету, що дало можливість встановити особливості розвитку вивчених хвороб на фоні підвищеного вмісту в крові деяких важких металів та прийти до висновку про виникнення вторинної імунологічної недостатності по Т-клітинам, зниженню їх функціональної активності та неспецифічної резистентності організму. Вперше показана залежність патоморфозу захворювань серцево-судинної системи та травного каналу від вмісту в крові зміненої кількості металів. Показана залежність вмісту в крові важких металів від зон проживання людини. Вперше при розглянутих захворюваннях був використаний сорбент – СКН з метою не лише виведення металів, але і для покращення клінічного перебігу захворювань, можливості нормалізації системи імунітету. Обгрунтована необхідність вивчення вмісту в крові важких металів та інших мікроелементів, особливо у хворих, що протягом тривалого часу проживають на аномально техногенно забруднених територіях, з важким перебігом захворювань внутрішніх органів та частими рецидивами, що погано піддаються терапії. Підвищений вміст у периферичній крові важких металів або дисбаланс у вмісті мікроелементів, навіть збільшення одного з них повинно бути обов’язково враховано при терапевтичних заходах. Вперше обґрунтована можливість використання у розглянутих груп хворих з підвищеним вмістом важких металів та вторинною імунологічною недостатністю препарату дріжджової РНК – нуклеїнату натрію з дезінтоксикаційною, білоксинтезуючою, ферментативною та імуномодулюючою метою. Апробовані оптимальні разові, добові та курсові дози як сорбенту, так і нуклеїнату натрію у хворих з різною патологією внутрішніх органів. Вперше, на основі багатофакторного вивчення особливостей перебігу атеросклеротичного ураження судин і захворювань органів травлення у хворих на ревматичні захворювання (РЗ) запропоновано нове вирішення науково-практичної проблеми, яке полягає у підвищенні ефективності патогенетичної терапії шляхом призначення лікувальних комплексів із включенням стандартної базисної терапії (метотрексат), флогензиму, кверцетину та лікувального харчування, що дозволить покращити якість життя і працездатність пацієнтів. Вперше для вивчення ефективності лікування хворих на РЗ з атеросклеротичним ураженням судин запропоновано комплексне клініко-лабораторне дослідження показників активності запального процесу, імунологічних та гемокоагуляційних змін, вмісту фактору некрозу пухлин-α та ліпідів у крові, гістопатологічних змін у біоптатах шкіри, допплерографії загальної сонної артерії, морфо-функціонального стану серця, показників варіабельності серцевого ритму (ВСР). Встановлено зниження показників ВСР у хворих на ревматоїдний артрит на фоні високої активності запального процесу, яке свідчить про збільшення ризику серцево-судинної смерті. Вперше проведена комплексна якісна оцінка впливу традиційного лікування та запропонованих лікувальних комплексів на досліджувані показники у хворих на ревматичні захворювання з атеросклеротичним ураженням судин. Вперше доведена клініко-ендоскопічна ефективність і антигелікобактерний ефект удосконаленого медикаментозного комплексу з включенням стандартної антигелікобактерної терапії, рабепразолу та метаболічного коректору-антиоксиданту кверцетину у хворих на ревматоїдний артрит з гастродуоденопатіями. На підставі проведених досліджень отримані нові дані, що дозволяють розширити уявлення про патогенетичні особливості поєднаного перебігу РЗ, атеросклеротичного ураження судин та захворювань органів травлення і можуть використовуватись для вибору адекватної терапії та контролю ефективності лікування, попередження виникнення ускладнень. Вперше були одержані дані про особливості клінічного перебігу, стан імунітету та вміст важких металів у хворих на ВХ шлунка та дванадцятипалої кишки. Вивчена інфікованість гелікобактерною (НР) інфекцією пацієнтів із симптомокомплексом диспепсії і зв’язок її з гастродуоденальною патологією. Вперше вивчено порівняльну ефективність різних потрійних режимів, які складаються з інгібітора протонної помпи (ІПП) і двох антибактеріальних препаратів у різному дозуванні, на рубцювання виразок і ступінь ерадикації НР-інфекції у пацієнтів з ВХ. Встановлено наявність імунодефіциту при застосуванні антибактеріальних препаратів в когорті пацієнтів з виразками, які тривало не рубцюються, і при невдачі первинної ерадикаційної терапії. Вперше науково обґрунтовано застосування препарату дріжджової РНК – нуклеїнату натрію в схемах потрійної і квадротерапії для ерадикації НР. Встановлено, що включення нуклеїнату натрію в антигелікобактерну терапію дозволяє знизити дози антибактеріальних препаратів без зниження їх ефективності, підвищити рівень ерадикації НР-інфекції і знизити частоту несприятливих побічних ефектів. Вперше вивчено ефективність антигелікобактерних противиразкових режимів з резервними антибіотиками у пацієнтів з НР-асоційованою ВХ. Вперше розроблено математичну модель оптимального вибору лікувальної стратегії при ВХ. Доведено наявність імунодефіциту у пацієнтів з виразками, які тривало не рубцюються, при невдачі первинної потрійної терапії, що посилюється при застосуванні антибактеріальних препаратів, особливо антибіотиків. Вперше в комплекс потрійної і квадротерапії включено препарат дріжджової РНК – нуклеїнат натрію. Вперше було показано більш високу клінічну ефективність та рівень ерадикації потрійної терапії, яка включає ІПП 2-го покоління – пантопразол (контролок), у порівнянні з ІПП 1-го покоління – омепразолом. Визначено найбільш ефективні схеми поєднання антисекреторних та антибактеріальних препаратів різних класів у лікуванні ВХ. Лікування пацієнтів на неускладнену ВХ повинно проводитися тільки потрійною або квадротерапією з урахуванням регіональних особливостей, резистентності штамів НР до метронідазолу, кларитроміцину. Контроль за ерадикацією і виліковуванням хворих на ВХ дванадцятипалої кишки достатньо проводити за допомогою 13С-уреазного дихального тесту без повторного ендоскопічного дослідження. Критеріями виліковування ВХ правомірно вважати клінічну ремісію (відсутність симптомів диспепсії), ерадикацію НР-інфекції, рубцювання виразкового дефекту, наступне гістологічне відновлення слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Вперше на практиці апробована модель математичних розрахунків прогнозування наслідків терапії у пацієнтів з ВХ з метою застосування найбільш оптимальних стратегій антигелікобактерної терапії.ВИСНОВКИ: Представлений цикл праць є теоретичним, науковим і клінічним обґрунтуванням стандартів профілактики, діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів. Авторами роботи було запроваджено нові стандарти у практичну охорону здоров’я і підготовку фахівців-терапевтів, розроблено нові технології підвищення кваліфікації лікарів, які сприяють ефективному опануванню знань. Авторами на основі фундаментальних досліджень розроблено систему методів профілактики, діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів. Детально вивчено етіологію, фактори ризику та механізми розвитку серцево-судинних ускладнень. Розроблено принципово нові методи та критерії діагностики, що дозволило запропонувати і затвердити алгоритми лікування та профілактики. Визначено особливості перебігу і прогресування, розроблено способи корекції метаболічних, імунологічних, гемодинамічних порушень при захворюваннях внутрішніх органів. Впровадження нових методів діагностики та високоефективних технологій профілактики і лікування захворювань внутрішніх органів дало можливість знизити летальність, інвалідизацію, скоротити терміни непрацездатності, подовжити тривалість життя хворих і значно поліпшити його якість. За темою роботи опубліковано 270 наукових праць, 7 навчально-методичних та навчальних посібників, монографія, 6 методичних рекомендацій, 8 інформаційних листів, отримано 8 патентів та авторських свідоцтв. Захищено 7 дисертацій, з них 3 докторських та 4 кандидатських. Результати роботи доповідались на численних всеукраїнських та міжнародних конгресах, з’їздах, конференціях, симпозіумах.Завідувач кафедри терапії НМАПО імені П.Л.Шупика, доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України Н.І.ШвецьДоцент кафедри терапії НМАПО імені П.Л.Шупика, кандидат медичних наук, доцент Т.М.Бенца