РЕФЕРАТПояснювальна записка: 80 с., 29 табл., 20 джерел. Темою дипломного проекту є розробка технологічного процесу виготовлення друкарських форм для випуску календаря на тему: «Міста України». Об'єктом розробки даного дипломного проекту є технологічний процес виготовлення друкарських форм для випуску календаря на тему: «Міста України». Мета дипломного проекту – розробити технологічний процес підготовки календаря на тему: «Міста України» за основними операціями й виготовити один примірник видання. В процесі розробки проводились такі роботи:вибір програмного забезпечення; підбір шрифту; підбір фотографій; ретуш фотографій; вибір макету; чіткий вибір програми растрової графіки та програми комп’ютерної верстки. При розробці календаря були використані такі програми: Adobe Photoshop CS4, Adobe InDesign CS3, Microsoft Power Point, Microsoft Word. абзац, ВЕРСТКА, ЖУРНАЛ, заголовки, ІНТЕРЛІНЬЯЖ, КЕГЛЬ, МАКЕТ, Растр, ОРИГІНАЛ-МАКЕТ, ШРИФТ, CMYK, DPI, LPI.^ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ, ТЕРМІНІВAP – Adobe Photoshop CD – compact disk CD-ROM – compact disk read only memory CMYK – кольорова модель (голубий-пурпуровий-жовтий-чорний) dpi – dots per inch lpi - lines per inch RGB – кольорова модель (червоний-зелений-синій) Кб – кілобайт Мб - мегабайт ПК – персональний комп’ютер пт. - пунктВСТУПКалендар — система відліку днів і довших відрізків часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця і зміні фаз Місяця. Календар є списком днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят [17]. Календарем вважався ритм, який є вираженням внутрішніх особливостей, якими одна культура відрізняється від іншої. Природно, що ставлення до часу всередині окремо взятої культури позначається насамперед на календарі. Однак календар є не тільки ритмом часу, але і ритмічною пам'яттю людства. Найдавніші з календарів, такі як сонячний календар Давнього Єгипту або сонячно-місячний ккалендар Вавилону з їх періодично повторюваними циклами релігійних свят, завжди переслідували мету — бути надійними хранителями пам'яті про те, що лежало в першооснові кожної з культур [16]. Витоки європейського календаря виходять з римського республіканського календаря. На його основі з'явився юліанський календар і в наслідок сучасний григорянський. Юліанський календар окрім римської традиції був збудований на досягненнях єгипетсько-грецької астрономії та єгипетському календарі. Саме його можно вважати предком сучасного календаря [1]. Календарі поділяють на такі типи: Місячний календар; Місячно-сонячний календар; Сонячний календар. За видами календарі можна поділити на: Квартальні; Настінні; Кишенькові; Настільні. При оформленні календаря потрібно враховувати такі особливості, які зроблять його індивідуальним та неповторним: великі візуальні образи, які об’єднує спільна ідея; нестандартне оформлення календарної сітки; використання різноманітних графічних ефектів; якісний матеріал для друку [2]. Для виготовлення настінних перекидних календарів використовують тільки якісний та товстий папір, яскраві і довговічні фарби. Це найдорожчий різновид календарної продукції, адже до створення подібних календарів залучають художників, фотографів і дизайнерів. Розмір, кількість сторінок і тираж календаря залежить від цілей замовника. Але, як правило, основні формати календарів – від А1 до А4, кількість сторінок – від 6 до 14. Сторінки можуть бути скріплені пружиною, скобами, проволокою і іншими засобами. Календарі вважаються найпопулярнішим видом рекламної поліграфії і більшість компаній стараються випускати їх щорічно. В цьому є сенс – важко знайти більш практичний подарунок для своїх клієнтів і партнерів, ніж настінний корпоративний календар. Календарі можна випускати способом офсетного чи високого друкування. Для друкування календарів, залежно від способу друку, використовують папір для Високого друку № 1, № 2 та папір офсетний № 1, № 2. Для друкування обкладинок використовують обкладинковий папір або офсетний папір маса площі 1 м2 понад 120 г. Для друкування одного екземпляра календаря необхідно використовувати папір однієї марки (ґатунку) з однієї партії. Існує 5 основних способів друку: високий, плоский офсетний, глибокий, флексографічний і трафаретний (шовкографія). Шовкографію розглядають, як окремі друкарські секції у друкарських машинах інших способів друку, що використовуються для лакування або нанесення додатково однієї або двох фарб на відбиток іншого способу друку. Спосіб глибокого друку ще не вичерпав свій потенціал, але нині у виробництві етикеток і пакувальних засобів він існує, швидше, як виняток. Натомість за останні роки флексографічний спосіб друку посів друге місце після офсету [18]. Сьогодні офсетний спосіб друку найпоширенішій, найрозвинутіший і тому він забезпечений різноманітним обладнанням, матеріалами та технологіями. Крім того офсетні технології вигідні при будь-якому (дрібному, середньому та масовому) виробництві, коли вимоги до якості дуже високі та коли пакування виготовляють на папері, тонкому картоні (до 1,2 мм). Друк здійснюють на багато фарбових аркушевих офсетних машинах без перекидного пристрою, але, в деяких випадках, із секцією лакування. Залежно від масовості виробництва використовують машини різних форматів: при дрібному виробництві — малоформатні, при середньому та масовому —напів форматні та повного формату (700×1000 мм). Аркушеві офсетні машини — досить дороге обладнання, однак, збалансованість масовості виробництва, фарбовості та після друкарського обладнання робить офсетні технології вигідними, бо немає обмежень щодо якості, і, якщо є невелика кількість після друкарських операцій, то й щодо собівартості продукції. Як спеціалізовані, так і універсальні друкарські машини середнього і великого форматів (понад 520×720 мм) для виготовлення продукції елітної якості пропонують такі провідні фірми, що випускають друкарське офсетне обладнання: «Ryobi 750», «Ultraset», «Solna», «Adast», «Shinohara», «ColoMag» [19]. Оригінальність дизайну, цікаві графічні елементи, вдало підібрана гама кольорів підсвідомо спонукають покупця до вибору товару. Метою цієї дипломної роботи є розробка дизайну календаря і технологічного процесу для друкування офсетним способом. ^ 1 ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА1.1 Розробка технічної характеристики видання, що проектуєтьсяВ дипломному проекті згідно завдання проектується календарна продукція, формат видання дипломного проекту 297х420 мм, – це зручний і розповсюджений формат паперу. Формат складання – 14 x 21 кв. (2 шпальти – 7 + х 21 кв.) Періодичність 1 випуск на рік. Гарнітура шрифту академічна, кегль шрифту 12п місткість шрифту 62 знаки, папір для випуску календарної продукції крейдяний – 160 г /м.кв - на середні аркуші, на обкладинку папір крейдяний 250 г/ м.кв., середні аркуші та обкладинка – 4 фарби. Розробка оригінал-макету – готовий календар у цифровій формі на CD у кольоровому та монохромному варіантах, відповідні паперові варіанти. Графічні елементи календаря: растрова графіка – фон, фотографії; векторна графіка – текст, та інші графічні елементи. Для друку використовувалася кольорова модель CMYK: C – блакитний, M – пурпуровий, Y – жовтий, K – чорний. Спосіб друку – офсетний. Гарнітура шрифту – це шрифти однієї назви, різні за розміром, кресленням, наявності або відсутності засічок на кінцях ліній, різні за співвідношенням основних та з’єднувальних штрихів, розміру висоти великих і малих знаків, величиною верхніх і нижніх виносних елементів. Для оформлення оригінал-макету для дипломного проекту – календаря «Міста України» були використані такі шрифти: Impact, IzhitsaC, Traktir. Взагалі є два види шрифтів: растрові шрифти і векторні шрифти. У растрових шрифтах кожен символ описаний у вигляді набору точок (пікселів), розташованих у вузлах сітки растра – тобто по суті є звичайним точковим малюнком. Растрові шрифти непридатні для високоякісного друку і використовуються в основному у програмах з текстовим інтерфейсом. У векторних (або контурних) шрифтах символи представляють собою криволінійні контури, описані математичними формулами. Кожен знак описаний за допомогою векторів, що визначають координати опорних точок, які з'єднані прямими або кривими і утворюють контур знаку без прив'язки до абсолютного розміру або дозволу. Такий опис дозволяє легко змінювати масштаб зображення без втрати якості, що неможливо у випадку з растровими шрифтами. Векторні шрифти однаково виглядають як на екрані, так і на папері. Кегль – це розмір висоти літери, включаючи нижні і верхні виносні елементи у цієї букви або знаку. Формат видання – розмір готового видання, що визначається шириною і довжиною сторінки видання у міліметрах або шириною і довжиною аркуша паперу видання в сантиметрах із зазначенням частини, яку займає на ньому сторінка видання. Періодичне видання – це видання, що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень через день, щоденно і т.д.) з наростаючою нумерацією, з неповторюваним інформаційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні. Текст – це найголовний будівельний матеріал, яка передає більшу частину інформації. Але тексту не обов’язково бути сірим та нудним, за допомогою широкого діапазону оформлювальних засобів ми можемо зробити його в неповторному стилі. Офсетний друк – розповсюджений спосіб друку при виробництві друкованої продукції. Технологія офсетного друку дозволяє здійснити якісний кольоровий друк великих тиражів буклетів, брошур та інших видів продукції. Якісні вихідні матеріали та високий рівень автоматизації дозволяють виконати навіть найскладніші поліграфічні роботи за короткі терміни, зберігаючи при цьому рівень якості офсетного друку. Офсет застосовують для друкування на паперах різної щільності. В офсетних машинах м'яка гума краще прилягає до паперу і краще передає фарбу, більш якісно відтворює зображення. Для створення календаря були використанні дві кольорові моделі: RGB та CMYK. Всі дані технічної характеристики видання занесені у таблицю 1.Таблиця 1 – Технічна характеристики видання, що проектується № п/п Показники оформлення Характер продукції 1 2 3 1. Назва календарна продукція 2. Тип видання науково – популярний 3. Формат видання А3 297х420 4. Обсяг видання (в сторінках) 12 сторінок 5. Кількість назв 80 6. Формат складання сторінки, кількість колонок 14 х 21 кв. (2 шпальти) 7. Гарнітура шрифта академічна 8. Кегль шрифта 12 п 9. Місткість шрифта 62 знаки 10. Кількість сторінок ілюстрацій:чорно-білихкольорових 213 11. Спосіб друку плоский 12. Кількість фарб на середні аркуші видання 4+1 13. Папір на середні аркуші видання крейдяний 160 г / м. кв. 14. Обкладинка, кількість фарб 4 фарби 15. Папір на обкладинку крейдяний 250 г / м. кв 16. Брошурування:фальцюваннякомплектуваннязшиванняпокриття обкладинкою -накладаннямспіраллюнакладанням 17. Кольороподіл і фото вивід 600 dpi 18. Кольори CMYK C — голубий, M — пурпуровий,Y — жовтий, K — чорний 19. Виведення чорно-білих діапозитивів лазерний принтер, фотонасвітлювач 20. Монтаж спусків 2 21. Виготовлення друкарських форм Копіювальна рама 22. Оздоблення обкладинки 4 фарби 23. Періодичність видання 1 випуск на рік Розробка технологічного процесу за основними операціямиОсновними етапами технологічного процесу виготовлення друкованої продукції — це додрукарська підготовка, друк, післядрукарська обробка. Виробництво друкованої продукції в більшості випадків складається з трьох або чотирьох роздільних, але взаємозалежних процесів: обробка текстової й образотворчої інформації – оригіналів, що підлягають поліграфічному відтворенню. У результаті виконання цього процесу одержують негативи або діапозитиви на прозорій плівці, що містять інформацію друкарських форм;виготовлення з негативів або діапозитивів комплекту друкарських форм, необхідних для розмноження інформації; – друкування тиражу – одержання з друкарських форм певної кількості ідентичних видрукуваних аркушів, зошитів і та ін. (власне розмноження інформації); – виконання брошурувальних або брошурувально-палітурних робіт, оздоблювальних процесів. На цій стадії продукція набуває зручний для використання інформації вид. Перші два процеси часто називають додрукарськими процесами, третій і четвертий можуть бути об'єднані і виконуватися як єдиний процес на спеціалізованому друкарському устаткуванні. В останні роки з розвитком обчислювальної техніки з'явилася можливість об'єднати в єдиний технологічний цикл усі чотири процеси. Сучасні цифрові друкарські машини і комплекси дозволяють в автоматичному режимі виконувати всі операції, починаючи з обробки оригіналу і закінчуючи готовою продукцією. Додрукарські процеси включають операції, спрямовані на обробку авторських або видавничих оригіналів з метою отримання в кінцевому результаті друкарської форми. Ці процеси є принципово однаковими як для великої, так і для малої поліграфії, але залежно від виду оригіналів, обраної схеми процесу обробки, вимог до якості результатів, тощо, вони можуть бути більш чи менш розвиненими та ускладненими. Для сучасної поліграфії характерним є використання у до друкарських процесах комп'ютерних технологій. Одним з основних етапів додрукарської підготовки видання є створення макета. Створення макету у свою чергу складається з взаємозалежних етапів:макетування (накреслення макету, вибір формату й орієнтації сторінки, розрахунок полів, розробка модульної сітки, підбору елементів дизайну);підготовка тексту (підбор основного тексту, заголовків, таблиць);підготовка ілюстрацій (сканування графічних зображень, редагування розмірів, ретуш);вибір шрифтів (гарнітури, кегля);верстка видання (визначення довжини рядка, ширини стовпчика, способів вирівнювання, формування переносів, визначення пробілів між літерами та між словами і міжрядкових інтервалів);друк оригінал-макету (вибір принтера і параметрів друку, спуск шпальт, калібрування принтера за допомогою профілю ICC). Перед здійсненням тиражного друкування необхідно перевірити якість проведених перетворень інформації шляхом синтезу кольорової репродукції методом пробного друку.^ 1.3 Робота з текстом Текст – це середній елемент схеми комунікації, яку можна уявити у вигляді триелементної структури: автор (адресант) → текст → читач (адресат). Як проміжний елемент комунікативного акту текст виявляє свою специфіку у кодуванні і декодуванні. Найістотнішими текстовими ознаками є: цілісність; зв'язність; структурна організованість; завершеність. Введення тексту. Текст в документ можна ввести або вручну, або імпортувати з файлу текстового процесора. У багатьох проектах використовується як перший, так і другий спосіб додавання тексту. Звичайно короткі елементи, на зразок заголовків, колонтитулів, вказівки авторських прав, вводяться вручну. Довші текстові фрагменти – колонки газет, глави книг, статті – оформляються в текстовому редакторі (наприклад, в Microsoft Word), де процес створення і редагування істотно зручніший і ефективніший. Для роботи з текстом використовувався текстовий редактор Microsoft Word. Microsoft Word – це потужний текстовий редактор з багатьма можливостями. Однією з найважливіших можливостей Word є можливість форматування. Форматування – це процедура зміни зовнішнього вигляду документа чи тексту, для покращення його сприйняття читачем. Відіграє важливу роль при оформленні документів. Microsoft Word підтримує такі види форматування тексту:форматування символів – застосовується до одного символу або деякої їх послідовності символів, забезпечує зміну зовнішнього вигляду, розміру та виду шрифту, кольору; форматування абзацу – застосовується до абзацу в цілому і дозволяє змінювати такі його параметри як: міжрядковий інтервал, величина відступу в рядках, вирівнювання рядків, горизонтальну орієнтацію тексту, рамку навкруги абзацу; форматування сторінок – застосовується до сторінки та визначає її зовнішній вигляд, розміри, орієнтацію сторінки, розміри полів, та установку табуляції в документі; форматування розділу – застосовується до цілих розділів документу, змінюючи деякі параметри форматування сторінок. Крім цього Microsoft Word має можливість вставки спеціальних символів. Ш рифт – набір символів певного розміру та накреслення. (наприклад, напівжирний шрифт New Baskerville розміром 10 пунктів). Зараз цей термін часто використовують в якості синоніма до слова гарнітура, яке означає набір символів одного малюнка всіх розмірів, насиченості та накреслення (наприклад, гарнітура Comic Sans) [20]. Трекінгом називається загальна настройка інтервалів між символами у виділеному фрагменті тексту. Його параметри задаються в полі Control (Керуюча). Кернінг – регулює відстань між символами, але він звичайно стосується окремих пар символів. Інтерліньяж – це відстань між сусідніми строками тексту. Для його установки використовується поле Leading палітри Control (Керуюча). Треба підбирати такий інтерліньяж, щоб він легко читався. Виключка – вибір способу розміщення рядків абзацу по горизонталі. Виключку застосовано по ширині, по лівому краю та по центру. Стиль шрифту – варіант накреслення основного шрифту. Різноманітні варіанти стандартного накреслення шрифту: напівжирний, курсив, напівжирний курсив. Кегль шрифту – розмір шрифту, що відповідає відстані між верхньою та нижньою гранями літери, вимірюється в пунктах. Розрізняють кеглі: Брилліант (3 п.), Діамант (4 п.), Перл (5 п.), Нонпарель (6 п.), Міньйон (7 п.), Петіт (8 п.), Боргес (9 п.), Корпус (10 п.), Цицеро (12 п.), Міттель (14 п.), Терція (16 п.), Текст (20 п.). У Microsoft Word виконується тільки введення тексту і його редагування. У програмі макетування завданням є форматування і позиціонування тексту. Введення тексту в текстовому процесорі легше для очей і для голови, тому що ця програма розроблювалась спеціально для ефективного виконання даного завдання. Досягається велика гнучкість на кінцевих етапах роботи. Після створення текстового файлу, його можна відформатувати в програмах InDesign або в інший програмі, що розуміє даний тип файлів. Файли Microsoft Word є найбільш прийнятним текстовим форматом. Word незамінний, якщо текст потрібно зберегти в різних форматах текстових файлів, наприклад RTF, ASCII або WordPerfect. Word може виконувати збереження в 16 різних текстових форматах, тоді як QuarkХРress – тільки у 13, PageMaker – в 9, а InDesign – в 4. В Adobe InDesign також дуже зручно виконувати операції з текстом. Для введення тексту усередину фрейму досить вибрати інструмент Type (Текст) і клацнути усередині створеного фрейму. Для установки гарнітури й розміру шрифту використається спеціальна палітра Character. Для відображення її на екрані використається команда Window / Type&Tables / Character або команда Type / Character. За допомогою цієї команди можна встановлювати гарнітуру, розмір, інтерліньяж, трекінг, накреслення (напівжирний, підкреслений, курсив, звичайний) шрифту, а також встановити нахил символів тексту. Adobe InDesign дозволяє користуватися текстовими ефектами, такими як All Caps (всі прописні), Small Caps (всі зменшені), Subscript (нижній індекс), Superscript (верхній індекс), Underline (підкреслення), Ligatures (лігатура) – автоматично заміняє буквені сполучення, на зразок «fi» і «fl», комбінованими буквеними формами. Всі ці ефекти задаються в меню палітри Character. Накреслення тексту зміниться відповідно до обраного ефекту. Форматування абзацу: під форматуванням абзацу мається на увазі застосування атрибутів до всього абзацу. Форматування в програмі InDesign здійснюється за допомогою опцій палітри Paragraph (Абзац). Для її відображення призначена команда Window / Type / Paragraph або Type / Paragraph. При форматуванні абзацу варто користуватися наступними прийомами: – щоб застосувати атрибути до окремого абзацу необхідно помістити текстовий курсор усередині даного абзацу; для застосування атрибутів до декількох абзаців необхідно виділити частину першого й останнього абзаців і абзаци між ними. Настроювання виключки й відступів. Крім звичайних засобів виключки, застосовуваних у програмах верстки й текстових редакторів, у програмі InDesign є кілька нових варіантів ви ключки: виключка вліво – вирівнювання тексту по лівому полю; виключка по центрі – вирівнювання тексту по центрі; виключка вправо – вирівнювання тексту по правому полю; виключка по форматі вліво – вирівнювання тексту по ширині, а останнього рядка – по лівому краї; виключка по форматі по центрі – вирівнювання тексту по ширині, а останнього рядка – по центрі; виключка по форматі вправо – вирівнювання тексту по ширині, а останнього рядка – по правому краї; виключка повна – вирівнювання тексту по лівому й правому полях. Установка відбиття між абзацами. Спочатку необхідно виділити абзаци, для яких установлюється відбиття. Відбиття встановлюється за допомогою опцій палітри Paragraph (Абзац). Створення буквиці. Буквицею називається перший символ (або символи) абзацу, збільшений у порівнянні зі звичайним текстом і врізаний у текст на глибину декількох рядків. Для її створення спочатку необхідно виділити абзац, у якому буде перебувати буквиця. Потім вказується кількість рядків і кількість символів, що буде займати буквиця.^ 1.4 Робота з графікоюІлюстрація – зображення, що пояснює або доповнює основний текст, який розміщується на сторінках та інших елементах матеріальної конструкції видання. Розрізняють такі види комп’ютерної графіки: растрова, векторна, фрактальна. Зображення – це графічний витвір, що передає зміст в нетекстовій, наочній формі, за допомогою образотворчих засобів і прийомів. Взагалі є три види графіки. Растрова графіка – це графіка, представлена у машинній пам'яті у вигляді растру. Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Векторна графіка (геометричне моделювання або об’єктно-орієнтована графіка) створення зображення з сукупності геометричних примітивів (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об’єктів які можна описати математичним рівнянням. На відміну від растрової графіки, яка подає зображення як набір пікселів (точок). Фрактальна графіка, як і векторна – вичислюється, але відрізняється від неї тим, що ніякі об’єкти в пам’яті комп’ютера не зберігаються. Зображення будується за рівнянням (або по системі рівнянь), тому нічого, крім формули, зберігати не потрібно. Змінивши коефіцієнти у рівнянні, отримують зовсім іншу картину. Найпростішим фрактальним об’єктом є фрактальний трикутник. Для растрової графіки використовуються програми Adobe Photoshop, Corel PHOTO-PAINT. Растрові зображення абсолютно протилежні векторній графіці. Замість того щоб визначати математичні параметри окремої області, як це реалізовано у векторних зображеннях, растрові малюнки складаються з мільйонів маленьких точок – пікселів. В світі графічних додатків для редагування растрових малюнків частіше використовується програма Adobe Photoshop. Недоліки растрової графіки:великий об’єм даних (для активної праці з великими ілюстраціями потрібен комп’ютер з великим об’ємом оперативної пам’яті та високовиробничим процесором); неможливість збільшення для розгляду дрібних деталей. Основними формати файлів растрової графіки є формати BMP, JPEG, GIF, TIFF, PNG. BMP – стандартний формат Windows. Універсальний і є стандартним для програм Windows, але через відсутність стиснення займає багато місця. JPEG – зазвичай використовується для збереження фотографій. За рахунок стиснення має невеликий розмір файлів, але стиснення відбувається за рахунок втрати частини інформації. GIF – за звичай використовується в Internet. Використовує стиснення і має невелику кольорову палітру. TIFF – застосовується в поліграфії. Є можливість стиснення інформації зі збереженням якості зображення, можливо використання на різних платформах. PNG – дозволяє створювати складні багатошарові зображення, має ефективний алгоритм стиснення без втрати якості. Програми, подібні Illustrator, Corel DRAW призначені для редагування векторної графіки. Це означає, що інформація про зображення представлена математично, промасштабована і підготовлена до відображення у високому дозволі. Цей тип зображень має цілий ряд переваг. Векторна графіка основана на кривих Без’є. Векторні зображення масштабуються до будь-якого рівня без втрати даних, якості. Це робить їх стандартом створення малюнків, наприклад логотипів. Векторні малюнки повністю редаговані. Ви можете змінювати їх як вам завгодно. При цьому не загубиться жоден байт важливих даних. Фрактальну графіку рідко застосовують для створення друкованих документів, але часто використовують в розважальних програмах. Якщо в проект треба помістити зображення, фотографію, необхідно перевести його в цифровий вигляд. Існує декілька джерел отримання ілюстрацій для вашої публікації:скановані зображення; колекції цифрових фотографій на CD/DVD-дисках; зображення, одержані за допомогою цифрових камер; зображення, одержані з екрану комп'ютера; оригінальні векторні або графічні малюнки. Найпоширенішим способом отримання зображень є сканування зображень з фотографій, слайдів, газет, журналів та ін. друкарських видань, але він є в той же час і найскладнішим, оскільки вимагає певних знань. Коли ви скануєте оригінал будь-якого зображення, інформація про його відтінки перетворюється в набір пікселів, чи «сітку», яка складається з маленьких кольорових квадратиків. В цьому випадку виходить ефект, схожий на мозаїку. Під час виводу зображення він ще раз перетворюється в код PostScript, який зрозумілий принтеру. Основними будівельними блоками кожного зображення є пікселі. У векторних програмах кожен графічний елемент існує у вигляді окремого графічного об'єкту. Наприклад, якщо зображення складається з кола, розташованого поверх квадрата, то ви можете вибрати одну з цих форм, клацнувши по ній за допомогою відповідного інструменту, а потім внести в ній зміни, тобто відредагувати її, незалежно від іншої форми. Проте, якщо те ж зображення буде піксельним, то окремі пікселі «не мають а ні найменшого уявлення» про все зображення. Вони і не підозрюють, що їх зібрали разом не просто так, а для формування окремих форм – кола або квадрата. Кожен піксель жорстко прив'язаний до свого квадратика в «сітці», із-за чого в даному випадку спосіб редагування повністю відрізняється від всіх тих, що використовуються в програмах обробки векторних зображень або в програмах макетування. Замість незалежних елементів зображення, таких як коло чи квадрат має відбутися оброблення безлічі кольорових пікселів, які разом створюють ілюзію цих форм. Там, де створюється друкарська продукція, пікселі існують з двох причин: щоб описувати складні відтінки і відтворювати найдрібніші деталі зображень. За допомогою векторних форм майже неможливо створити реалістичне зображення на рівні фотографії; якщо ви не маєте надприродного таланту, то векторні програми не підійдуть для відтворення такого зображення, як малюнок пером. Із-за того, що кожен піксел може потенційно містити колір, відмінний від кольору сусіда пікселя, всі разом вони в змозі відтворювати найдрібніші зміни кольору і текстури, які тільки існують в природі. Можна змінити роздільну здатність, тобто розмір кожного пікселя зображення, а отже, можна створити пікселі, достатньо малі, щоб мали привабливість чорно-білі зображення. Роздільна здатність растрового файлу повинна бути визначена виходячи з використаної лініатури друку, і звичайно складає 300 dpi для більшості стандартних робіт. Проте, мінімальна допустима роздільна здатність, з якою можливий якісний друк, в загальному випадку можна підрахувати, помноживши лініатуру друку на коефіцієнт 1,41 (квадратний корінь з двох). Тобто, для лініатури 150 lpi достатньо дозволу в 220 dpi. Якщо графічні дані представлені в колірній моделі Bitmap, то їх дозвіл не повинен бути менше 800-1200 крапок на дюйм, на відміну від інших форматів графіки. Зображення в чорно-білому режимі служать для відтворення чорно-білих зображень. В даному випадку пікселі бувають одного з двох кольорів – чорний або білий. Причина, по якій ми називаємо ці файли «файлами одно бітового кольору», полягає в тому, що для опису кожного пікселя резервується тільки один біт. Чорні пікселі описуються одиницею, а білі – нулем. Із-за того, що для відображення кольору потрібно так мало інформації, файли чорно-білих зображень мають об'єми, мінімальні в порівнянні з файлами зображень з тими ж лінійними розмірами, але в інших режимах [3]. Зображення в режимі півтонів відображаються у вигляді діапазону тонів або цілої послідовності сірих тонів від чорного до білого. В даному випадку для опису кожного пікселя використовується вісім бітів. У послідовності з восьми символів можливі 256 комбінацій одиниць і нулів, внаслідок чого можливі 256 рівнів полігонів (серед яких чисто білий і чисто чорний кольори) Оскільки в 8-бітовому зображенні в кожному пікселі знаходиться у вісім разів більше даних, ніж в одно бітовому, то аналогічно конфігуровані 8-бітові зображення виходять у вісім разів об'ємнішими одно бітових. При обробці повнокольорових матеріалів не рекомендується використовувати набір кольорів RGB (блакитний, червоний, зелений). Оскільки, після віддачі матеріалу в поліграфію і після верстки буде дуже істотна колірна відмінність між тим макетом, який вийшов після друку і який видно на моніторі (у всіх поліграфічних виробництвах використовується не RGB, а CMYK), що може привести до втрати замовника рекламної продукції і до небажаної втрати грошей. Щоб уникнути всього цього, потрібно використовувати CMYK, бажано рекламний макет роздруковувати на принтері, і лише після проглядання замовником – відправляти рекламний макет на поліграфію [14]. В даному дипломному проекті використовувалася програма Adobe Photoshop. Adobe Photoshop – растровий графічний редактор, (має кілька векторних інструментів) розроблений і поширюваний фірмою Adobe Systems. Цей продукт є лідером ринку в області комерційних засобів редагування растрових зображень, і найбільш відомим продуктом фірми Adobe. Часто цю програму називають просто Photoshop (Фотошоп). В даний час Photoshop доступний на платформах Mac OS X / Mac OS і Microsoft Windows. Ранні версії редактора були імпортовані під SGI IRIX, але офіційна підтримка була припинена, починаючи з третьої версії продукту. Для версії CS2 можливий запуск під Linux за допомогою альтернативи Windows API – Wine 0.9.54 і вище. Незважаючи на те, що спочатку програма була розроблена для редагування зображень для друку на папері (перш за все, для поліграфії), в даний час вона широко використовується у веб-дизайні. Photoshop тісно пов'язаний з іншими програмами для обробки мультимедійних файлів, анімації та іншої творчості. Photoshop CS4 у версії Extended підтримує також роботу з тривимірними шарами. Із-за високої популярності Photoshop, підтримка його формату файлів, PSD, була реалізована в його основних конкурентів, таких, як Corel PHOTO-PAINT, Pixel image editor, WinImages, GIMP, Jasc Paintshop Pro і т. д. Photoshop підтримує наступні колірні моделі або способи опису кольорів зображення (в нотації самої програми – режим зображення): RGB; LAB; CMYK; Grayscale; Bitmap; Duotone; Indexed; Multichannel. Підтримується обробка зображень, як з традиційною глибиною кольору (8 біт, 256 градацій яскравості на канал), так і з підвищеною (16 біт, 65536 відтінків в кожному каналі). Можливе збереження у файлі додаткових елементів, як то: напрямних (Guide), каналів (наприклад, каналу прозорості – Alpha channel), шляхів обтравки (Clipping path), шарів, що містять векторні і текстові об'єкти. Файл може включати колірні профілі (ICC), функції перетворення кольору (transfer functions) [4]. У дипломному проекті за допомогою Photoshop виконувалась обробка ілюстрацій (переведення з кольорової в чорно-білу) та створення календаря.^ 1.5 Комп'ютерна верстка і виготовлення друкарських формКомп'ютерна верстка – це розділення тексту, графічної інформації та ілюстрацій на сторінки, поєднання персонального комп’ютера та спеціального програмного забезпечення для створення макету для відтворення в друкарні або на принтері. Для комп'ютерної верстки частіше за все використовуються програми QuarkXPress, Adobe InDesign, також можуть використовуватися Scribus, Microsoft Publisher, Apple Pages та інші. Використовуючи термін комп'ютерна верстка мають на увазі не лише створення макету сторінки для книг та журналів, цей термін застосовується і до створення макетів рекламних оголошень, упаковки, дизайну виставкових стендів, роздаткових матеріалів тощо. Верстка – це процес розташування тексту і ілюстрацій на сторінці. Також версткою називається виробничий процес складання книжок, журнальних та газетних полос даного формату з підготовленого набору всіх видів ілюстрацій. Крім того, верстка – це процес формування сторінок складання відповідної довжини з блоків тексту, таблиць, формул та інших елементів. В результаті цієї операції усі елементи видання займають на сторінці чітко відведені місця і сторінка приймає завершений вигляд. Основною метою верстки є створення привабливого виду поліграфічної продукції. Запорукою краси при верстанні є чітка композиція з яскраво вираженим співвідношенням частин, тобто гармонія усіх елементів. Метою верстки є створення оригінал-макета, який є придатним для розмноження документа поліграфічними методами. Верстка – складова частина макетування, процес розміщення текстових та ілюстративних блоків на полі формата з використанням дизайна макета і правил до правопису. Це складний і важливий технологічний процес, який визначає якість оформлення видання, його поліграфічну культуру. Головною метою верстки є створення зручності читання і технічно грамотно оформлених сторінок. Верстка – монтаж сторінок видання заданого розміру з складових елементів: рядків тексту; заголовків; формул; таблиць; ілюстрацій, тощо. О днаковий характер верстки усіх сторінок видання, які мають однакові елементи: рівність усіх спусків на початкових сторінках, приблизна рівність відступів усіх заголовків і підзаголовків, зносок, підписів під малюнками, однаковий спосіб заверстування ілюстрацій, однакові відступи колонтитулів і номерів сторінок це все є єдиним образом верстки. Приводка верстки - це однакова кількість рядків на сторінках видання, особливо на парних і на непарних сторінках, а також чітке суміщення рядків основного тексту на цих смугах між собою. Еталоном для верстки сторінок видання і монтажу з розкладкою сторінок на друкарському аркуші, затвердженим видавництвом є макет. Макетування – це виготовлення макету видання або його частини. Розрізняють макети художнього оформлення видання, верстки і видання в цілому. Макетування це процес композиційного розміщення елементів на форматі кінцевим результатом якого являється макет. Користувач створює макет сторінки, що містить текст, графіку, фотографії та інші візуальні елементи. В залежності від необхід