Хотівський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія»Доповідь на тему:«Використання інформаційно-комунікаційних технологій у викладанні суспільних дисциплін»Підготувала: вчитель історії Лівінська Людмила ВасилівнаХотів 2010Переважна більшість педагогів прагне змінити практику своєї роботи, щоби сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них критичного мислення. Ми хочемо, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а ставили запитання, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували та дебатували за його змістом. Саме таке навчання сьогодні вважається «найкращою практикою». Дослідження показують, що саме на таких заняттях – якщо їх орієнтовано на досягнення конкретних цілей і добре організовано – учні засвоюють матеріал найбільш повно і з користю для себе. Фраза «найбільш повно і з користю для себе» означає, що учні думають про те, що вони вивчають, застосовують знання в ситуаціях реального життя або для подальшого навчання та можуть продовжувати вчитися самостійно. Навчання, результати якого можна використовувати, причому протягом значного часу, - це набагато ефективніший шлях використання часу, ресурсів педагога й суспільства, аніж навчання, що залишає учнів пасивними, стомлює вчителя одноманітністю і результати якого швидко забуваються, оскільки вони не оновлюються та не використовуються на практиці. Костянтин Дмитрович Ушинський зазначав: «Педагог має подбати про те, щоб якомога більше органів чуття – око, вухо, голос, чуття мускульних рухів… взяли участь в акті запам’ятовування. За такого дружного сприяння всіх органів в акті засвоєння ви переможете найлінивішу пам’ять». Сучасне життя досить складно уявити без використання комп'ютерної техніки. В умовах значного зростання кількості нової інформації традиційний навчально-методичний супровід не спроможний забезпечити виконання таких освітніх завдань, як оновлення змісту освіти, забезпечення особистісно орієнтованого навчання, активізації процесу розвитку творчих здібностей, умінь та навичок учнів, застосування набутих знань для розв'язування нетрадиційних завдань. Сучасні комп'ютерні технології дають можливість учителю у процесі підготовки до уроку якісно поліпшити процес викладання матеріалу. Насамперед, актуальним є питання реалізації ідеї «педагогіки співпраці». Об'єднання зусиль учнів і вчителів надає можливість якнайкраще розкрити індивідуальні особливості кожної дитини, зацікавити її, визначити сутність досліджуваної проблеми, досягти взаєморозуміння. Взявши за основу дослідження багатьох вчених, можна виділити такі форми організації роботи з використанням комп'ютера на уроках суспільствознавчих дисциплін і, зокрема, історії у старших класах:^ 1) вивчення теми уроку учнями самостійно або в парах з допомогою певного програмного забезпечення. Це ж стосується і виконання певного завдання. Роль учителя при цьому – спрямування роботи, корекція діяльності учнів. Складність цієї форми полягає у тому, що не завжди вчителі-предметники мають вільний доступ до комп’ютерної техніки для одночасної роботи принаймні половини учнів класу;^ 2) використання на уроці мультимедійних можливостей комп'ютера, що слугує наочним посібником. Це найпоширеніша форма організації навчання із застосуванням комп'ютера на уроці історії. Ефективність і доступність цього напряму полягає у тому, що у процесі запам’ятовування беруть участь усі органи чуття: дитина бачить зображення на екрані – картинку, чує до нього пояснення, говорить – аналізує отриману інформацію;^ 3) форма використання Інтернету, компакт-дисків для виконання проекту, написання реферату, виконання будь-якого творчого завдання;4) проведення різноманітних опитувань, тестувань, тематичного оцінювання. Погоджуюся, що програмного забезпечення, придатного для систематичного використання у процесі навчання предметами суспільно-гуманітарного циклу в Україні недостатньо. Необхідно відзначити, що комп'ютерна підтримка підручника як засобу посилення функціональності змісту і забезпечення мотивації навчання є вкрай необхідною на сьогоднішній день. Електронний підручник чи посібник виконує такі ж дидактичні завдання, як і традиційний. Але водночас він має низку переваг. Головною з них є застосування мультимедіа, що дає можливість відтворювати візуальну та аудіоінформацію (кінохроніку, уривки з художніх та документальних кінофільмів, анімаційні діаграми, карти та схеми, інтерактивні таблиці, а також музику, будь-який звуковий супровід). Зрозуміло, що такий навчальний матеріал учень сприймає з більшим зацікавленням, що активізує навчальний процес, заохочує школярів до поглиблення знань і набуття нових умінь. Водночас варто зазначити, що існує проблема у використанні таких посібників: майже всі комп’ютерні навчальні програми з історії розраховані на індивідуальне опрацювання. Відео та фотодокументи, розміщені у таких електронних підручниках, неможливо використовувати на уроках у предметних кабінетах, обладнаним особистим ноутбуком вчителя та декількома демонстраційними моніторами – вони мають малий формат, а система захисту не дозволяє вилучити їх з електронного носія для збільшення на весь екран. Саме це є проблемним моментом у систематичному використанні ІКТ на уроках суспільних дисциплін. Знаю, що творчою групою вчителів історії на базі КОІПОПК готується саме такий електронний посібник, який має більший формат можливостей і, гадаю, він і буде користуватися попитом як серед учителів так і серед учнів. Адже, що люблять учні? Ілюстрації, а вони там є в належній кількості. Потрібна інформація до малюнка – клікнув «мишкою» і вона з’явилася. Потрібно перевірити рівень засвоєння матеріалу, тут же після кожної теми є тренувальні вправи (тести), розв’язавши які, учні отримують результат про рівень своєї підготовленості з відповідної теми. Вважаю, що систематичне використання ПК на уроці сприяє наступному: - підвищенню рівня використання наочності на уроці; - покращенню продуктивності уроку; - встановленню міжпредметних зв'язків з інформатикою та іншими науками; - організації проектної діяльності учнів щодо створення навчальних програм та електронних посібників з курсу під керуванням учителів інформатики та історії; - логічності подавання навчального матеріалу, що позитивно позначається на рівні знань учнів; - зміні на краще взаємин з учнями, далекими від історії, особливо тими, які із захопленням ставляться до ПК; - зміні ставлення школярів до ПК як до захоплюючої іграшки; - сприйманню його, як універсального інструмента для роботи в будь-якій галузі людської діяльності. У процесі навчання важлива не інформаційна технологія сама собою, а те, наскільки її використання сприяє досягненню освітніх цілей. Тому, на мою думку, необхідно також розв’язати психолого-педагогічні проблеми комп’ютерного навчання, а саме: - уроки у комп’ютерному класі викликають емоційне піднесення в учнів, що не завжди сприяє ефективності процесу навчання. Тому один-два уроки протягом семестру носитимуть лише показове навантаження, а не навчальне. Для оптимізації процесу навчання історії необхідне систематичне використання комп’ютерних технологій; - комп’ютерні уроки вимагають від учнів організованості, швидкості мислення, вміння переключати увагу протягом всього навчального часу. Ураховуючи, наскільки це важко для сучасної гіперактивної дитини, необхідно ретельно продумувати хід навчального заняття, чітко розподіляти види діяльності учнів на різних етапах, щоб не перетворити урок на скупчення мультимедійних матеріалів, а учнів – на глядачів у кінотеатрі. Але використання мультимедійного комплексу як демонстраційного з великими можливостями, – це лише перший крок. ІКТ дозволяє робити значно більше, зокрема – активізувати пізнавальну діяльність учнів. З використанням відомих методів проектної роботи можна залучити їх до створення під керуванням учителя різноманітних допоміжних матеріалів, презентацій, тематичних підбірок тощо. В ідеалі можна навіть доручати окремим учням створення мультимедійних посібників, залучати їх до консультаційної і навіть викладацької діяльності, що є показником нового якісного рівня навчальних досягнень. У минулому навчальному році, коли доступ до комп’ютерної техніки у нашому навчальному закладі був не настільки проблемним, як у цьому, іноді ми з моїми вихованцями працювали в комп’ютерному кабінеті, де кожен учень мав нагоду знайти відповідь у мережі Інтернет на поставлене проблемне питання, а після цього кожен отримував можливість співставити історичні факти різних джерел і, аналізуючи інформацію, сформувати власну думку на окремі історичні питання, що є дуже важливим чинником у становленні власної позиції, власного погляду на складні історичні явища. Використовуючи мультимедійну систему, як на уроці, так і позаурочний час, учні вчилися демонструвати свої наробки у вигляді учнівських презентацій. Виступаючи перед класом з цим матеріалом, діти вчилися презентувати свої пошуки однокласникам, розвивали ораторське мистецтво. Та, невідомо за яких обставин, наші вихованці втратили таку можливість. Можливість навчатися і використовувати шкільний навчальний час на пізнання, всебічний розвиток, співпрацю. Прикро, що маючи два потужних кабінети інформатики, лише іноді учні можуть скористатися можливістю розвивати свої практичні навики, шукаючи інформацію з різних питань в мережі Інтернет. Адже, не всі учні мають вдома вихід у всесвітню мережу, а час вимагає від нас, педагогів, ще у школі розвинути конкурентоспроможну особистість. Про яку таку особистість може йти мова, коли навіть на ЗНО учні знаходяться у різних категоріях – випускник ліцею чи коледжу і учень нашої школи чи іншої звичайної ЗОШ? То, чому ж тоді, маючи усе необхідне, щоб дати можливість вихованцям повноцінно розвиватися в нашому закладі, а для цього є усі передумови, вони змушені відвідувати комп’ютерні курси, наймати репетиторів для того, щоб розв’язувати домашні завдання і т.д.? Чому ми відкладаємо усе на «потім» чи сподіваємося на «когось» і не хочемо усвідомити, що це потрібно зараз, цим дітям, які навчаються тут і сьогодні? Чому, маючи на календарі лютий місяць, ми, разом з дітьми, так і не отримали, ще обіцяного у вересні, спеціально обладнаного кабінету, де, навіть записавшись «у чергу», учасники навчального процесу мали б отримати можливість «побачити, почути і обговорити», як казав великий Ушинський? Хочу вірити, як і більшість моїх колег, що ми навчимося цінувати час, який спливає дуже швидко, а майбутні випускники, які закінчують школу, і змушені турувати свій шлях серед інших більш свідомих і розвинених конкурентів, згадають і ті приємні миті, які вони пережили у школі, навчаючись тим життєвим мудростям, які обов’язково дадуть про себе знати раніше чи пізніше. У курсі вивчення суспільно-гуманітарних предметів важливо також зберегти проблемні уроки з елементами дискусії. Усі прийоми, які успішно розроблені в нашій дидактиці, не повинні бути відкинуті й забуті, а якісно удосконалені на основі використання ІКТ з метою підвищення пізнавальної активності учнів на уроках історії, що є однією із цілей учителя на уроці. Окрім цього, вважаю, що необмежені можливості комп'ютера щодо надання інформації розв'язують проблему постійної зміни та оновлення змісту шкільної історичної освіти.Список використаної літератури 1. Ладиченко Т. Електронний педагогічний програмний засіб з історії – новий крок в оволодінні навчальним матеріалом // Історія в школах України. – 2005. – №4. 2. Мокрогуз О. ПК як універсальна складова оптимізації роботи вчителя (З практики запровадження комп’ютерних технологій на уроці історії) // Історія в школах України. – 2005. – №1. 3. Барладін О., Ісаєв Д., Даценко Л. Історичний атлас в комп’ютерному класі // Історія в школах України, 2005. - №5. 4. ФоменкоА., Пометун О. Сучасні комп’ютерні навчальні програми з історії та підходи до їх використання на уроках. Історія в школах України. - 2003 - №3. 5. Комаров Ю.С. Використання мультимедійного комплексу у викладанні історії // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2004. – №2. 6. Гевал П.А. Загальні принципи використання комп’ютера на уроках різних типів // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2000. - №3. 7. Недзельська В.М. Деякі аспекти використання комп’ютера на уроках історії та правознавства // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2000. - №3.