6. Економічні теорії міжнародної торгівлі.А. Сміт перший, доводячи вигідність для країн вільної торгівлі, розробив теорію абсолютних переваг. Згідно з цією теорією країни, що володіють природними перевагами та придбаними перевагами у виробництві тих чи інших товарів, можуть виготовляти їх ефективніше, ніж інші. Якщо торгівля не буде обмежена, то кожна країна спеціалізуватиметься на виробництві тих товарів і послуг, в якому вона має абсолютну перевагу. Обмін між країнами надлишками спеціалізованої продукції є вигідним для кожної країни, оскільки дає змогу: реалізувати надлишки конкурентно спроможного виробництва; придбати на отриманий дохід більшу кількість імпортного товару, ніж вона сама могла виготовити.^ Д. Рікардо розвинув доводи А. Сміта на користь вільної торгівлі і розширив зону порівняльних переваг для вигідної міжнародної торгівлі, ввівши принцип відносної переваги. Теорія відносної переваги стверджує, що якщо одна країна має абсолютні переваги у виробництві двох товарів, то інша країна має відносну перевагу у виробництві одного товару. Торгівля між ними можлива і буде вигідна обом країнам. У кожній країні завжди знайдеться товар, виробництво якого більш ефективніше ніж виробництво решти товарів. Країна отримає більший виграш, якщо сконцентрує свої ресурси на більш ефективних виробництвах. Країні не вигідно розвивати навіть ті галузі, де витрати виробництва нижчі, ніж в інших країнах, але різниця у витратах менша, ніж на виробництво продукції продуктивнішої галузі в даній країні. Товар, для якого відносна вигода є найбільшою, і повинен експортуватись.^ Т. «факторів виробництва» (Хекшера-Оліна).Держави наділені виробничими ресурсами неоднаково. Кожна країна експортує ті фактори насичення товари, для виробництва яких, вона має відносно збиткову кількість факторів виробництва, і імпортує ті товари, для виробництва, яких у неї відносно недостатня кількість факторів виробництва. Теорія Хекшера-Оліна стверджує, що кожна країна прагнутиме до спеціалізації і експорту тієї продукції, при виготовленні якої, інтенсивно використовується надлишкові (дешевші) чинники виробництва, а отже, і до імпорту тих продуктів, чинники виробництва, через відносну рідкість їх, у цій країні дорогі.^ Парадокс Лєонт’єва заклечається в тому, що використовуючи теорію Хекшера-Оліна, Лєонт’єв показав те, що американська економіка в післявоєнні роки спеціалізувалась на тих видах виробництва, які потребували відносно більше витрат робочої сили ніж капіталу, а значить США експортували не капіталомісткі товари, а трудомісткі. Що суперечило поглядам на американську економіку на той час. У результаті Т.Хекшера-Оліна було встановлено: Неоднорідність факторів виробництва, так наявність великої кількості висококваліфікованої робочої сили спонукає країну спеціалізуватися на наукомісткі продукції і навпаки; Значну роль природних ресурсів, які можуть бути задіяні у виробництві тільки при наявності великої кількості капіталу; Вплив на спеціалізацію зовнішньоторгової політики держави. Держава може обмежити імпорт і стимулювати виробництво і експорт продукції, яка потребує відносно дефіцитних факторів виробництва.^ 7.Стандартна модель міжнародної торгівлі. Економічні ефекти від міжнародної торгівлі(МТ). Стандартна модель МТ заснована на основі балансу попиту і пропозиції. (Ф.Еджерт, О.Хедлер).Вона розглядає сукупний попит і пропозицію, в основу положині зростаючі витрати заміщення. Зростаючі витрати заміщення визначають, що для виробництва кожної одиниці товару необхідно пожертвувати непостійними, а зростаючою кількістю іншого товару. Рівноважна вартість товару Х в першій державі складає ½ товару У. Відносна ціна цього товару в другій країні складає дві одиниці товару У. Якщо ціна в першій країні менша, то перша має відносну перевагу з виробництва товару Х, а друга –виробництва товару У.^ Граничний рівень трансформації-це кількість одиниць товаруУ, виробництво якого необхідно знехтувати , щоб отримати додаткову кількість товару Х.Граничний рівень заміщення (характеризує попит, який існує на ринку)-якась кількість одиниць товару У , яким можна знехтувати, щоб отримати додаткову одиницю товару Х і забезпечити той же рівень споживання. Характеристики стандартної моделі: Крива виробничих можливостей характеризує реально існуюче співвідношення виробництв різних товарів; у кожній країні вони різні, що і створює умови для їхньої торгівлі. Пропозицію можна аналізувати на основі граничного рівня трансформації, а попит визначається кривою граничного рівня заміщення. Рівноважна ціна по якій відбувається світова торгівля визначається співвідношенням відносного світового попиту і відносної світової пропозиції на товар. Перша країна має перевагу у виробництві товару Х, то вона має можливість експортувати цей товар в інші країни. З початком торгівлі перша держава, яка має відносну перевагу товару Х, буде збільшувати його кількість. Перша країна, щоб виробити додаткову кількість товару Х буде змушена відмовлятися від виробництва товару У. а друга країні, яка має відносну перевагу у виробництві товару У, буде збільшувати виробництво товару У за рахунок товару Х. Це буде відбуватися до того моменту, коли ціни зрівняються.^ Ефект від торгівлі – це переваги доходу, які отримає держава тільки від того, що вона має торгові відносини з іншими державами, зосередивши свої зусилля на виробництві товару, в якому вона має відносну перевагу.^ 8.Сутність та структура міжнародної торгівлі. Взаємозв’язок попиту і пропозиції. МТ- історично сформована форма МЕФ. МТ і світовий ринок формуються в період формування МПП. МТ- це сфера міжнародних товарно грошових відносин, яка виступає у вигляді зовнішньої торгівлі усіх держав. МТ характеризується двома зустрічними потоками товарів і послуг: основні показники (експорт, імпорт) додаткові показники(торговий обіг, торгове сальдо) Експорт-економічний показник, який характеризує зовнішню торгівлю. Продаж товару, що передбачає вивіз товару за межі митних кордонів і відображення цього фактора у митній звітності. Експортом вважається перетинання товару через кордон, а не зміну власника. До експорту відносять експорт товарів, які були раніше імпортовані в дану країну.(реекспорт) Імпорт-економічний показник, який характеризує зовнішню торгівлю. Це ввіз в Україну із-за кордону іноземних товарів чи послуг при умові перетинання товару митного кордону і відображення цього процесу в митній звітності. Торговий обігу це сума вартісних об’ємів експорту і імпорту. Торгове сальдо це різниця вартісних об’ємів експорту і імпорту.^ 9. Послуги в міжнародній торгівлі. Транспортні послуги та їх значення. Послуги – це зміна в положенні інституціональної одиниці, яка відбулася в результаті дії і на основі взаємної угоди з іншою інституціональною одиницею. Класифікація послуг: транспорт(пасажирський, грузовий) поїздки(ділові, особисті) зв’язок(пошта, телефон, тощо) будівництво(будівництво об’єктів за кордоном) страхування фінансові послуги комп’ютерні та інформаційні послуги(консультації в обл.. комп. програм, ) роялті та ліцензіонні платежі(ТМ, патент, копірайт) інші бізнес-послуги(посередницькі послуги, лізинг, інші ділові, професійні і технічні послуги) особисті, культурні і рекреаційні послуги (аудіовізуальні послуги, інші) урядові послуги. Послуги діляться на факторні (платежі, які виникають у зв’язку з міжнародним рухом факторів виробництва, перш за все капіталу та роб. сили) та не факторні (інші види послуг – транспорт, подорож та інші не фінансові послуги). Відповідно до способів поставки послуг споживачу послуги діляться на: -Послуги, пов’язані з інвестиціями – банківські, готельні і професіональна. - пов’язані з торгівлею – транспорт, страхування. - пов’язані одночасно з інвестиціями та торгівлею – зв39язок, будівництво тощо. Міжнародний транспорт – послуги всіх видів транспорту(морського, повітряного, наземного, річкового), які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої. Класифікація МТП: пасажиро перевозки, вантажоперевезення, оренда перевізника з екіпажем, забезпечуючи та допоміжні послуги. Вплив транспортних перевезень на МТ: призводять до зниження об’ємів торгівлі рівня спеціалізації країни та розмірів виграшів від торгівлі. перебивають повному вирівнюванню вартості факторів виробництва між торговими країнами у відповідності до теореми Хекшера-Оліна вони обумовлюють зміни в територіальному поділі праці розподіл транспортного утримання між торговими країнами залежить від еластичності попиту і пропозиції товару по цінам^ 10. Державне регулювання МТ На різних етапах розвитку МТ держава проводить економічну політику. На етапі зародження держав проводить протекціоністську політику, яка передбачає жорстке втручання держави в зовнішньо – економічні відносини. Ліберальна (вільна торгівля) – мінімальне втручання держави в зовнішньо – економічні відносини. ДР МТ буває: одностороннім - держава застосовує заходи регулювання, не погоджуючи їх з країнами торговими партнерами. двостороннє – заходи державного регулювання погоджуються з країнами торговими партнерами. багатостороннє – держава регулює зовнішню торгівлю на основі багатосторонніх угод. Важливим являється для розуміння характеру державної політики на сучасному етапі тип форм протекціонізму, які проявляють держави: селективний протекціонізм – коли відбувається дискримінація окремої держави або окремого товару; галузевий протекціонізм – держава захищає одну стратегічну галузь; колективний протекціонізм – проводиться групою країн по відношенню до третьої держави; прихований протекціонізм – проводиться за допомогою методів внутрішньої державної політики. Політика тарифної ескалації передбачає підвищення ставок мита на товари по мірі зростання ступеня їх обробки. Така політика розвинутих держав концентрує структуру зовнішньої торгівлі, коли на ринки розвинутих країн країнам, що розвиваються, легше вийти з сировиною, чим з готовою продукцією. Держави проводять або переважно протекціоністську політику, або політику вільної торгівлі. Сучасному протекціонізму притаманні нетрадиційні методи захисту національного виробника. ^ 11. Митні тарифи та збори. Оптимальна ставка мита. Найбільш традиційним методом державного регулювання є митний тариф. Митний тариф- це засіб торгової політики державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії із світовим ринком. Він виступає як систематизований , у відповідності з товарною номенклатурою зов.ек. діяльності , зведений перелік митних ставок, які стягуються з товарів при перетині ними митних кордонів. Невід’ємною складовою митного тарифу є мито – обов’язкове відрахування, яке стягують відповідні державні структури при імпорті чи експорті товару і яке є умовою імпорту або експорту. Функції мита: 1. фіскальна – доходи бюджету відносяться як до експорту так і до імпорту; 2. регулююча – до експорту мита ; 3. протекціоністська – до імпорту мита, захищає національного товаровиробника. Види мита : адвалорне ( стягується в процентному відношенні до митної вартості товару); специфічне ( у визначеній величині до митної вартості товару ); комбіноване ( поєднання першого і другого ). Ставки мита за характером походження поділяються на автономні ( встановлюються державою на основі економічного суверенітету ); конвенційні ( передбачають пільгові ставки мита ). Єдиний митний тариф України містить три рівня ставок: 1. преференційні – найнижчі ставки мита походять з країн, з якими країна підписала угоду про митний союз; 2. пільгові – більш вищі, для тих країн, в яких РНС; 3. повні – до всіх інших країн. В єдиний митний тариф України покладено гармонізовану систему опису і кодування товарів, розроблена ця система Радою митного співробітництва. Оптимальна ставка мита – це рівень мита , який забезпечує максимізацію національного економічного добробуту. Характеристика оптимальної ставки мита : 1. величина позитивна, відмінна від нуля, знаходиться на відрізку від нуля до забороненої ставки мита; 2. завжди відносно невелика, її сплачують імпортери і на величину зменшених цін на світовому ринку країна отримує економічний ефект від оптимальної ставки мита; 3. зворотня еластичностіімпорту; 4. призводить до виграшу одних країн і до втрат для інших, і МЕ в цілому. ^ 12. Нетарифні інструменти регулювання. Міждержавні торгові угоди Ступінь впливу нетарифних інструментів на міжнародну торгівлю важко кількісно оцінити, тому що їх вплив не має яскраво вираженого характеру Лідерами у використанні нетарифних обмежень у міжнародній торгівлі є США, Японія та ЄС, Класифікація розподіляє всі інструменти, що існують в наш час, у 5 груп: кількісні, приховані, фінансові, валютно-кредитні та правові кількісні обмеження.Кількісні обмеження — це адміністративна форма регулювання, що передбачає встановлення максимального обсягу товару певної номенклатури, який дозволений для експорту чи імпорту протягом визначеного часу (наприклад року або кварталу). Розрізняють такі кількісні інструменти нетарифних обмежень:Ембарго — це заборони імпорту та/або експорту. Ці заходи є вимушеними, вони визнаються міжнародною практикою, виступають у відкритій та завуальованій формі.Квотування — це кількісне лімітування розміру імпорту/експорту за допомогою глобальних (нерозподілених), індивідуальних ( розподілених), групових, сезонних, тарифних та інших видів процентних або вартісних обмежень (квот).Квота — це кількісний нетарифний захід обмеження експорту чи імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу.^ Ліцензування експорту та імпорту передбачає видання державою імпортеру або експортеру через спеціально уповноважений державний орган дозволу (ліцензії) на ввезення або вивезення певного включеного у списки товару протягом встановленого терміну. "Добровільне" обмеження експорту — угода між урядом країни-імпортера та урядом та/або компаніями країни-експортера про обмеження поставок товару у рамках узгоджених обсягів в обмін на відмову імпортуючої сторони від введення жорстких обмежень на імпорт, загроза введення яких використовується як засіб тиску при підготовці укладення угоди.^ Приховані методи зовнішньоекономічної політики Основними з цих методів є такі:Технічні бар'єри — усі державні заходи контролю та обмежень, пов'язані з вимогами до технічних параметрів товару, які можуть бути використані як засіб обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішній ринок країни.^ Внутрішні податки та збори — приховані методи торгової політики, спрямовані на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару й скорочення внаслідок цього його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. ^ Державні закупки — прихований метод торговельної політики, який вимагає від державних органів та підприємств придбати певні товари лише у національних фірм, незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожчі за імпортні. Найчастіше така політика пояснюється вимогами національної безпеки. ^ Вимоги про вміст місцевих компонентів — прихований метод торговельної політики держави, який законодавче встановлює частку участі національних виробників у виробництві імпортованого товару. Фінансові методи торговельної політики Найпоширенішими фінансовими методами зовнішньоторговельної політики є такі:Субсидія — фінансова чи інша економічна підтримка у будь-якій формі, яка здійснюється урядом країн — учасниць зовнішньоторговельних операцій, і яка може надаватись індивідуально, окремій галузі, окремому регіону або невизначеній групі осіб (фізичних чи юридичних) автоматично на основі об'єктивних критеріїв.^ Експортне кредитування — це фінансовий метод зовнішньоторговельної політики, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками. Демпінг — це продаж товару за кордоном за ціною, нижчою його "нормальної ціни", який завдає або загрожує завдати матеріальної шкоди промисловості, утвореної на території країни-імпортера, або який суттєво затримує утворення такої. Для усунення цінової дискримінації, яка виникає внаслідок демпінгу застосовують антидемпінгові мита.^ Антидемпінгові мита — це мита, які застосовуються в рамках антидемпінгових заходів на тимчасових засадах і з дотриманням відповідних правил та процедур, і які спрямовані на усунення економічних наслідків демпінгу. ^ Валютно-кредитні інструменти До валютно-кредитних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі належать наступні: — зміна валютного курсу шляхом його ревальвації або девальвації; — валютні обмеження;^ 13. Взаємозвязок між.торгівлі і переміщення факторів в-ва Причини переміщення факторів в-ва ті ж самі що й переміщення товарів і послуг. Фактори в-ва переміщуються між країнами за допомогою ціни на фактори в-ва. Альтернатива країн: імпортувати товари, або перемістити фактори виробництва в ті країни де він буде споживатися. Ступінь переміщення визначається їх мобільністю. При переміщенні факторів в-ва відбувається заміна міжнародної торгівлі товарів і послуг. Переміщення факторів в-ва замінює міжгалузеву торгівлю і розвиває внутрішню торгівлю. За походженням капітал буває: приватний капітал(активи недержавних компаній, банків, фондів);офіційний(держ.бюджет,).^ Підприємницький капітал-активи, які вкладені підприємством для отримання прибутку.Позичковий капітал-активи, які надаються на визначений термін при умові повернення, отримання доходу або відсотків. За функціональною ознакою капітал поділяється: прямі закордонні інвестиції - вкладання капіталу з ціллю отримання довгострокових економічних інтересів в країні розміщення капіталу, що забезпечує інвестору контроль над об’єктом інвестування(приватний капітал); портфельні закордонні інвестиції – вкладання капіталу в іноземні цінні папери , які не дають право реального контролю інвестору над об’єктом інвестування. Здійснюється офіційним та приватним капіталом.; позики і кредити – активи, які надаються на визначений термін при умові повернення і отримання відсотків.^ Теорія Леона Вальраса: І=Е, тобто джерелом фінансування І є Е країни. І=Е+ ЧА + ЧП, де ЧА- чисті активи-це різниця активів між активами , які знаходяться за кордоном і належать резидентам даної країни і активів , які належать нерезидентам і знаходяться в даній країні реалізованих за даний період. ЧП- чисті проценти – це різниця між доходами , які належать резидентам даної країни і знаходяться за кордоном виплачених їм процентами на активи, які належать нерезидентам виплачений їм і знаходяться в даній країні, реалізованих в попередній період. ЧА=І-Е-ЧП, розкриває платіжну позицію країни, де від імпорту віднімається експорт , а ЧП- це капітальні послуги.^ 14. Прямі закордонні інвестиції. Економічний ефект від прямих інвестиційПЗІ- це вкладання капіталу з метою отримання довгострокового економічного інтересу в країні розміщення капіталу , що забезпечує контроль інвестора за об’єктом з прямими інвестиціями.^ Види прямих закордонних інвестицій: інвестування власного капіталу компаніями за кордон; реінвестування прибутку; внутрішні корпоративні надходження капіталу у вигляді позик і кредитів.^ Підприємство з прямими інвестиціями – це акціонерне або не акціонерне підприємство, в якому прямому інвестору , нерезиденту належить більше 10% акцій або голосів.^ Види підприємства з прямими інвестиціями: філіал, коли прямому інвестору належить 100% акцій або голосів; дочірні підприємства – від 50% + 1 акція або голос; асоційоване підприємство – від 25% до 50%.^ Прямий інвестор - це державні та приватні структури, фізичні та юридичні особи , а також їх об’єднання , які володіють підприємством з прямими інвестиціями за кордоном.^ Причини здійснення прямих інвестицій: максимізація доходу на капітал; технологічне лідерство компанії; переваги класифікації наявності робочої сили; економіка масштабу; величина компанії; забезпечити ресурсами компанії ,; скорочення транспортних витрат; подолання протекціонізму інших країн. Найсприятливіші умови для ПЗІ мають країни – США, Канада, ФРН, Швейцарія, а також Азіатсько-Тихоокеанські НІК. Дві кр-ни мають дві величини капіталу: перша кр має величину АД, друга АД’. Разом у їх розпорядженні ДД’. Прямі С1 і С2 демонструють величену вартісного об’єму в-ва залежності від величини інвестованого власного к-лу. У результаті інвестування к-лу перша кр отримає дохід на к-л ДВ, другаД’Н. В-во першої кр буде = геометричній складові наступних площ а+б+в+г+ж, а другої кр і+к+л . Для першої кр доходи власників к-лу складає а+ж, а б+в+г+д – доходи ін власників факторів в-ва. Доходи власників к-лу другої кр складе к+л, і –це доходи ін власників. АВ – це той к-л що перемістився з першої кр в другу. Загальний рівень в-ва в двох країнах при задіянні к-лу з першої кр складе а+б+в+г+д+ж+з, де в-во першої кр буде а+б+в+г, а д+ж+з –це в-во в другі кр завдяки к-лу з першої кр. Доходність к-лу власників першої кр = ДГ =ВЕ. В-во в двох країнах зросте за рахунок переміщення к-лу тобто величини з , тоді як доходи ін факторів в-ва зменшиться до величини в. Зменшується доходність на к-л в другій кр тобто до Д’К = ВЕ, але за рах. свого к-лу і к-лу отриманого з першої кр зросте її в-во і+к+л+ж+з+д+м – де сегменти ж+з+д доходи від к-лу які отримали власники першої кр м – чисте зростання в-ва в другій кр. Так як доходність зменшиться в другій кр к+л, а залиш л ,а доходність ін факторів в-ва зросте і+к+м . Як результат для світ економіки сукупне в-во зросте в першій кр а+б+в+г, а в другій і+а+л+ж+з+д+м. Таким чином додаткові величини або сегменти м і з виникають за рах більш ефективного використання к-лу, який інвестується з першої та другої країни. Переміщення к-лу призводить до зміщення сукупного світ в-ва за рах більш ефективного використання тобто перерозподілу. Методи державного регулювання прямих інвестицій: 1. державні гарантії іноземним інвесторам. 2. страхування закордонних інвестицій. 3. регулювання інвестиційних протиріч на основі законодавства приймаючої країни і на основі базової країни інвестора. 4. міжнародні угоди подвійного оподаткування. 5. дипломатична і адміністративні підтримка.15. Портфельні закордонні інвестиції^ Портфельні інвестиції – це вкладення капіталу в іноземні цінні папери , які надаються інвестору право реального контролю над об’єктом інвестування.Акціонерні цінні папери – це функціонуючий на ринку грошовий елемент, який забезпечує майнове право власника документа по відношенню до особи , яка емітувала папір.^ Боргові цінні папери – це грошовий документ , який знаходиться в обігу і підтверджують відносини позики власника документа до особи , яка емітувала цей документ. Боргові цінні папери поділяється на 2 групи: грошовий документ, який дає його власнику безумовне право на гарантований , фіксований грошовий дохід ; інструменти фінансового ринку – грошові інструменти , які дають їх власнику безумовне право на гарантований фіксований дохід на визначену дату.^ Фінансові деривативи – контракт , угода в стандартній формі , предметом якої є право на продаж або купівлю первинних фінансових активів , валюти, цінних паперів, процентної ставки. Міжнародна торгівля фінансовими деривативами здійснюється на основі ^ 2 типів контрактів: контракти типу форвард, де сторони угоди домовляються обмінюватися фінансовими активами кількістю встановлених угодою на визначену дату в майбутньому по погодженій в момент підписання угоди ціні; контракти типу опціон – це контракти, які дають його покупцю право , але не є його зобов’язанням продати або купити на основі стандартного контракту фінансових активів на визначену дату або на протязі дії контракту по фіксованій ціні.^ Причини портфельних інвестицій: максимізація прибутку, зустрічні потоки( диверсифікація ризику) , спекуляція.Теорія інвестиційного портфелю: доходи по цінних паперах мають зворотню залежність з деяким часом. Заданий дохід можна отримати при зниженні рівня ризику або підвищення доходу при заданому рівні ризику.^ 16. Міжнародні кредити і позикиМіжнародні запозичення і кредитування - надання і отримання засобів і активів на деякий час з обов’язковим їх поверненням та виплатою відсотків за їх використання. З платіжного балансу такі статті: 1) торгові кредити - вимоги, які виникають в наслідок прямого надання кредиту продавцям (виробникам) продукції і покупцям по угодам з товарами і послугами і авансові платежі, які здійсн. В зв’язку з такими угодами; 2) позики - це фін. активи, які з’являються в наслідок прямого запозичення засобів або активів кредитором позичальнику в р-ті кредитор або отримує письмовий документ або не отримує від позичальника. 3)валюта за кордоном у нерезидентів і іноз. валюта у резидентів. 4) депозити - деноміновані у нац. Або іноз. валюті перевідні депозити, які по першій вимозі перевод в готівкові гроші і можуть бути використ. для здійсн. платежів: депозитів за кордоном резидентів (пасив), депозитів нерезидентів (актив); 5) ін. активи і пасиви – це все ін. категорії грош. капіталу (внески урядів країн в міжн. ор-ції)^ Теорія міжчасової торгівлі Поділ країн на 2 групи: це ті країни, які віддають перевагу майбутньому споживанню за рахунок поточного споживання; це ті кр., які віддають перевагу поточному споживанню за рах. майбутнього спожив. У точ Д буде визнач. р-нь спожив. даної кр. на відрізку ОА, якщо кр. буде споживати все те, що розміщено в кр.^ Між часова торгівля – це підвищення поточне спожив. за рах. скорочення спожив. в майбутньому. На величину А’ зменш. своє поточне спожив. за рах. спожив. в майбут. ВВ’ в майб.розширити своє спожив. Такий умовний вибір так як у ринковій ек. Власники ресурсів незалежні від суспільства то вони приймають рішення на користь максиміз прибутку тобто дають кредити тим суб’єктам МТ які мають прибуток. Тим самим поточні споживання кр 1 зменшуються а кр 2 зростають але в майбутньому кр 1 можуть розширити споживання, а кр 2 зменшити. Зворотній процес почн коли ціна буде рівна. ^ 17. Сутність міграції РС, економічний ефект від міграції. Економічні концепції міжнародної міграції. Причини міжнародної переміщення РС аналітичні переміщення капіталу. Цей процес характеризується такими показниками:^ 1) Міграція – переміщення працездатного населення з одних держав в інші на час більший за рік на основі економічного або іншого характеру.2) Іміграція – в’їзд працездатного населення в країну із-за кордону3) Еміграція – виїзд працездатного населення з країни 4) Міграційне сальдо – різниця між іміграцією в країні і еміграцією з країни^ Відплив інтелекту – еміграц3ія висококваліфікованої РСРееміграція – повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживанняСучасні теорії – 1) міжнародне переміщення робітників як фактора виробництва безпосередньо впливає на економічне зростання та характер самого виробництва, 2) причиною такого переміщення є різна ціна цього фактора виробництва в різних країнах. Міжнародна міграція відбувається під тиском економічних причин, а також політичних, етичних, релігійних, природних катаклізмів Країни з низьким рівнем з-п - РС переміщається в країни з високим рівнем з-п.^ Економічна суть – держави експортери РС одержують економічну вигоду у вигляді переказів доходів робітників-мігрантів.Наслідки для держави: 1) надходить валюта 2) зменшується безробіття 3) зменшуються соціальні виплатиНегативні наслідки для держави - знижується НТРНаслідки для МЕ- в результаті перетікання РС з одних країн в інші відбувається вирівнювання рівня РС та зростає світове виробництво^ 18. Обсяги та напрями міграції РС. Наслідки. ДР міграції (імміграції), Україна та міграційні потоки. Щорічно між країнами переміщається 1 млн. робітників. Значна частина таких потоків пов’язана з розвинутими країнами. В розвинутих країнах знаходиться основна маса робітників мігрантів – 60% платежі по 3–й статі, 30% по 1-й статті, 10% по 2-й Серед країн, що виділяються по об’ємах переказів від них – СЩА, Англія, ФРН, Франція, Саудівська Аравія. Серед держав, що одержують перекази – Туреччина, Пакистан^ Перекази робітників збільшують ВНД, покращують платіжний баланс. Крім того, при остаточному повернення робітника-мігранта сума збільшується в 2 рази.Напрямки міграції:1) країни, що залучають робітників-мігрантів - США, Канада, Австралія^ 2) країни з високим рівнем з-п – потоки РС направлені з країн із низьким рівнем з-п3) нафтодобувні країни Бл. Сходу – ОАЕ (залучення низько кваліфікованої РС)^ 4) нові індустріальні країни, які швидко розвиваються і потребують додаткової РС5) країни, які проводять активні економічні реформи і потребують додаткової РС (Польща, Чехія).Наслідки для держави: 1) надходить валюта 2) зменшується безробіття 3) зменшуються соціальні виплатиНегативні наслідки для держави - знижується НТРНаслідки для МЕ- в результаті перетікання РС з одних країн в інші відбувається вирівнювання рівня РС та зростає світове виробництво^ ДР міграції Тоді, як більшість держав лібералізували МТ (прийняли заходи по обмеженню між народ імміграцію ). Це пов’язано з тим, що країни захищають внутрішній ринок РС. Особливо це видно, коли розвинуті країни мають спільні кордони з країнами, що розвиваються.^ Механізм контролю за імміграцією. Рееміграція. Методи, які обмежують імміграцію - економічні – методи, які передбачають фін. по адаптації іммігрантів в країні перебування. Більшість країн найбільшу увагу приділяють трудовій імміграції, держави проводять диференційовану політику, з точки зору кваліфік, віку і сімейного стану в’їжджаючого. Якщо країна вваж, що кількість іммігрантів перевищ бажану величину, то вона проводить політику заохочення реїміграції повернення. До бажаних груп іммігрантів відносять: - спеціалісти з світовими іменами: вчені, музиканти; - спеціалісти нових галузей економіки: програмісти, біохіміки; - спеціалісти нетрадиційних професій: реставратори, медицина; бізнесмени; - некваліфікована робоча сила, яка претендує на робочі місця на які - немає бажаючих з місцевих робітників.^ Встановлюються квоти на в’їзд робітників певних категорій. Державні інститути діють на основі законодавства, односторонніх та двосторон угод.Управлінські установи: Міністерство іноземних справ, Консульське відділення 2. Міністерство праці – визнач кількість галузей, які необхідні для країни(Мінпраці) В деяких країнах залучено МВС, щоб не допустити небажаних імігрантів. Характеристики національного законодавства 1. професійна кваліфікація, що підтверджується відповідним дипломом. 2.обмеження особистого характеру – вимоги щодо фіз. стану робітників, політ. і соціал. стану 3. кількість квотування – віковий національний, професійний рівень мігрантів. Економічне регулювання включає фін обмеження для робітників-імігрантів: Часові обмеження можуть встановлювати мах. Час перебування в країні Географічні обмеження. Заборонені статті законодавства – професії, якими заборонено займатися іммігрантам (вчителі) Незаконне проникнення в державу вважається злочином: депортація, грошовий штраф, тюремне ув’язнення ^ 19.Міжнародний рух технологій. Цикл життя товару в міжнародній торгівлі. Технологія – це наукові методи досягн.практичних цілей.Види технологій: технологія продукту, т.процесу, т.управління. Специфіка технології дозволяє скоротити витрати в-ва, здешевити його, а значить воно еквівалентно збільшенню в-чого потенціалу, здатна змінювати інші фактори в-ва.^ Міжнародне переміщення технологій Якщо т-я розгляд.як самостійний фактор в-ва, вона впливає на зміну умов МТ товарами виготовленими за її допомогою; сама може бути об’єктом МТ. При чому т-я може переміщ.в чистому виді або у виді технологічно ємких товарів. У 2гому випадку таке переміщ.технологій нічим не відріз.від звичайної т-гії торгівлі товарів. Міжн.передача технологій – це міждерж переміщ.наук-тех.досягнень на комерц.або безоплатній основі. У вигляді технологій можуть виступати фактори в-ва: товар, капітал, р.сила. В основі міжн. переміщ.технологій лежить різний рівень забезпеченості країн науковотехн.досягн., що є в т.ч. і наслідком рівня забезпеч.країн РС і к-лом. Також включають рівень забезпеченості країни знаннями. Іншими словами сумою наук.тех.інформації, яка накопич.в наукових закладах, бібліотеках, банках данних.^ Цикл життя товару в МТ - Р. Вернер «Життєвий цикл товару» 1966р. У відпов до цієї теорії всі кр.поділ.на 2 групи: 1) кр.типу А – технологічні лідери 2) кр.типу Б – з традиційним в-вом^ 5 стадій життєвого циклу товару: 1) Поява нового товару; в-во від експерименту доводиться до масового в-ва; 2) Стадія зростання – технологія покращується, товар вдосконалюється, розшир.попит серед кр.і поч.експорт товару в 3ті країни, конкуренція з боку 3тіх кр.відсутня, ціна висока; 3) Стадія зрілості товару – технологія макс.вдосконалена, здешевити товар за рах.вдоскон.технологій неможливо, але країна залиш монополістом в експ.товару; 4) Стадія скороч.в-ва – в країнах типу А в-во перенос.в 3ті країни, щоб здешевити товар, 3ті кр.експортують товар. 5) Кр.типу А припин.в-во товару задовол свій попит за рах.імпорту, а самі розроб.нову технологію.^ 20. Правові форми захисту технологій. Форми обміну технологіями. В результаті між.тех. обміну задіяні всі свери люд. діяльн-ті: наука, техніка, у-няФорми захисту:1) Патент – посвідчення, яке вид. відповід. урядовою установою винахіднику і яке засвід. його монопольне право на використ. цього винаходу. Патент підкріп. товарним знаком і промисловим зразком. Всі товари на ринку запатентовані. Дія товару обмежена (15-20р.), на території, де зареєстр. Для підтримки патенту сплач. патент.збір.2) Ліцензія – дозвіл, який видається власником технологій (лецензіар), яка захищ. або незахищ. патентом зацікавленій стороні (лецензіат) на використ. цієї технології на протязі якогось часу і на визнач. плату^ 3) Копірайт – ексклюзивне право автора аудіо, відео, худ. товару, або роботи на показ і демонстрації її.4) Товарна марка, знак – символ, голограма товару, який індивідуалізує виробника, або товар, який не може бути використ. ін особами. Товарний знак реєстр. в кожній кр.і використ. якщо ін. виробники не заперечують.^ Форми обміну технологіями.1) На комерц. основі патентна угода – МТ угода по якій власник патента передає своє право на використ. виробу покупцю патенту.2) ^ Ліцензійна угода – це МТ угода, по якій власник винаходу, або технолог. інформації надає дозвіл ін. стороні на використ.у визнач. термінах своїх прав на технологію.3) Ноу-Хау – надання тех. .знань і секретів в-ва, які включ. інформацію технологічного, економ., адміністративного, фін. характеру і використ. яких забезпеч. переваги ін. словами предметом