ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА…………………………………………………………….…2 МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ СТРАТЕГІЇ …………..…..….…..3 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСТІ ………………………...5 2.1 Історико-географічна довідка…………………………………….….5 2.2 Демографічна ситуація………………………………………….….....6 2.3 Економічний потенціал…………………………………………….....7 ПРОБЛЕМИ, МОЖЛИВОСТІ ТА ЗАГРОЗИ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ………………………………...11^ 3.1 Проблеми економічного та соціального розвитку Луганської області……………………………………………………….11 3.2 SWOT – аналіз, сильні та слабкі сторони, можливості та загрози…………………………………………………………………..16 ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ………………………………………..19 ІНСТРУМЕНТИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ…………………………...30 ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ…………...42 ЕТАПИ ТА МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ………………..43 ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ…………………………………………...47 МОНІТОРИНГ І ОЦІНКА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ...……………...51 Прогнозні показники розвитку області………………..57^ МОНІТОРИНГ ПОКАЗНИКІВ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ ЗА ДЕРЖАВНИМИ ПРІОРИТЕТАМИ ЩОДО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ ЗА 2007РІК………………………………………………………….......66Шановні друзі! Україна – частина світової економіки, яка не може існувати в стороні від процесів глобалізації. Одне з важливих місць в економіці України через свій географічний і економічний потенціал посідає Луганська область. На цей час необхідно визначитися, де повинна бути область та якою ми її бажаємо бачити у майбутньому. Саме в цьому полягає основний мотив розробки Стратегії. Стратегія – це план дій, про який повинен знати кожний мешканець Луганщини, оскільки виконати його та досягнути мети Стратегії можливо тільки спільними зусиллями на основі максимально ефективного використання ресурсного потенціалу. Результатом реалізації Стратегії буде стійке економічне зростання та на базі цього забезпечення гідного рівня життя кожного жителя області. Внаслідок вжиття передбачених Стратегією заходів наша область буде збалансованою, ефективно функціонуючою системою, в якій будуть комфортно відчувати себе всі луганчани. Ця Стратегія є головним інструментом розвитку всіх сфер життєдіяльності населення і досягнення регіоном економічної та соціальної самодостатності. ^ РОЗДІЛ 1 МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ СТРАТЕГІЇ Стратегію економічного та соціального розвитку Луганської області на період до 2015 року (далі – Стратегія) розроблено Луганською обласною державною адміністрацією спільно з Національним інститутом стратегічних досліджень на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 № 1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року». Нормативно-правовою базою для розроблення Стратегії є Конституція України, Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів», Концепція державної регіональної політики, затверджена Указом Президента України від 25.05.2001 № 341, Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 № 1001, Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 29.07.2002 № 224. Стратегія базується на баченні майбутнього та містить стратегічні цілі, які визначають шляхи розвитку регіону.Бачення майбутнього полягає в тому, що Луганська область стане конкурентоспроможним, інвестиційно-привабливим регіоном з високим рівнем життя населення та умовами для гармонійного розвитку особистості. Виходячи з цього, визначено місію стратегії: Луганська область – східна брама України, яка розкриває її високі стандарти життя завдяки духовній єдності, соціальній справедливості, політичній стабільності й інноваційності економіки. Метою реалізації Стратегії є створення реальних умов для покращання добробуту населення, вирішення його нагальних соціальних проблем на основі підвищення ефективності функціонування регіональної економіки через структурну реорганізацію, більш ефективне використання економічного, природно-ресурсного та людського потенціалу на засадах поступового досягнення європейських стандартів життя. У процесі розробки Стратегії було виконано наступні завдання: здійснено аналіз підсумків економічного зростання та створення умов, мотивів і гарантій високопродуктивної праці населення для досягнення належного рівня життя на основі подальших ринкових перетворень; проаналізовано процес раціонального та ефективного використання природних ресурсів і створення системи гарантій науково обґрунтованого використання природних ресурсів на основі розумного балансу потреб і можливостей регіону; окреслено підходи до питань охорони навколишнього середовища – створення в області умов для реалізації екологічного імперативу при розвитку всіх виробництв; виявлено специфіку підходів до процесу створення додаткових робочих місць через розвиток місцевої інфраструктури.Гіпотеза Стратегії базується на припущенні, що успішність розвитку територіальної соціально-економічної системи Луганської області і, як наслідок, підвищення рівня добробуту населення залежать від ефективності управлінських рішень органів державного управління та органів місцевого самоврядування. Обґрунтування гіпотези базується на ефективному керівному апараті, який спирається на концепції сучасного менеджменту, та реалізації соціально-економічної політики держави. Сталий розвиток Луганської області базується на принципах:збалансованості рівнів розвитку території області; Збалансованість розвитку всіх регіонів області забезпечить найбільшу конкурентоспроможність області та вирівняє дисбаланс між умовами життя її мешканців.актуалізації екологічного і соціального напрямів вирішення демографічної проблеми; Вирішення проблем, які спрямовані на покращання екологічної ситуації, та соціальних проблем мешканців області дозволить забезпечити регіон робочою силою за рахунок власних жителів.пріоритетності знань як основного чинника стабілізації і розвитку економічного і соціального стану області; Високий рівень соціально-економічного розвитку можна значно ефективно і більш результативно досягти за рахунок вживання інноваційних знань, продуктів та технологій.- пріоритетності отримання соціально значущих короткострокових результатів; Найбільш динамічна і керована реалізація Стратегії розвитку області досягається за рахунок реалізації короткострокових проектів, які обов'язково повинні мати соціальну компоненту результату.повноти ресурсного забезпечення проектів реалізації Стратегії розвитку; У разі ухвалення рішення про реалізацію конкретного проекту його фінансування повинне бути здійснено в повному обсязі й у терміни, які випливають виходячи з умов успішної реалізації проекту.гармонізації співіснування людини та природи, збереження та відтворення навколишнього природного середовища; Збереження та охорона довкілля, забезпечення раціонального використання природних ресурсів є невід’ємною частиною процесу суспільного розвитку, підвищення рівня здоров’я та добробуту людини.^ РОЗДІЛ 2 Загальна характеристика області 2.1 Історико-географічна довідка Територія Луганської області була заселена здавна. Найдавніші пам’ятки відносяться до палеолітичного часу. В епоху міді-бронзи тут мешкали численні скотарські та землеробські племена, які залишили після себе велику кількість курганних могильників та поселень. В епоху раннього заліза (І тисячоліття до н.е. — III століття н.е.) територія області була заселена кіммерійцями, скіфами та сарматами. В XI-XII століттях у басейні Сіверського Дінця кочували тюркські племена: печеніги, торки, половці. Наприкінці першого тисячоліття тут мешкали алано-болгарські племена, після яких залишилися численні поселення та ґрунтові могильники. Після татаро-монгольської навали до XVII століття територія Луганської області залишалася майже незаселеною. Північна і західна частини території сучасної Луганщини є східною частиною Слобожанщини. Цей район сьогодні є переважно україномовним. А ось південна її частина залишалася малозаселеною до кінця XVIII століття. Тож етнічний склад населення південної частини області від самого початку був надзвичайно різноманітний. У 1795 році в Донецькому повіті при річці Лугані був заснований для забезпечення гарматами Чорноморського флоту ливарний завод, який зіграв провідну роль у формуванні промисловості Донбасу. Для забезпечення ливарного виробництва необхідно було налагодити видобуток вугілля. До цього потреба в кадрах задовольнялася за рахунок зовнішньої імміграції. Те ж саме відбувалось у ХХ столітті. Періоди різкого зростання чисельності населення Луганщини припали на 30-40-і й 60-70-і роки, коли в області інтенсивно розвивалося промислове виробництво. Ще до кінця XIX століття Луганськ перетворився на крупний промисловий центр. У 1898 році в місті працювали 58 промислових підприємств, а чисельність населення перевищила 30 тисяч. У 1912 році кількість підприємств зросла ще на 20, а число жителів сягнуло 60 тисяч. 3 червня 1938 року було створено Луганську область, до складу якої увійшли 4 міста, 28 районів з населенням більше 1,8 млн осіб. На сьогодні адміністративно-територіальний устрій Луганської області складають 37 міст, у тому числі 14 – обласного підпорядкування і 23 – районного підпорядкування; 17 районів; 109 селищ міського типу; 792 сільських населених пункта. Територія області складає 26,7 тис. кв. км (4,4 % території держави). Відстань від обласного центру до найближчого морського порту Маріуполя автодорогами – 280 км, залізницею – 288 км; до морського терміналу Одеси автодорогами – 844 км, залізницею – 1047 км. У місті Луганську знаходиться пасажирський аеропорт з вантажним терміналом, який щодня здійснює рейси до столиці України та щотижня –міжнародного сполучення. Відстань до найближчого міжнародного аеропорту, який знаходиться у місті Донецьку, – 150 км. Область межує з трьома областями Росії: Бєлгородською – 182 км, Воронезькою – 105 км, Ростовською – 59 км. Довжина державного кордону 746 км, з них сухопутного – 612 км, водного – 134 км. Область багата на високоякісне вугілля, запаси якого складають понад 14,5 млрд т, з них коксівного – 3,8 млрд т, антрациту – 4,2 млрд т. У багатьох районах поширені природні будівельні матеріали: щебінь, пісок, глина, вапно, крейда, гіпс, камінь, вапняк, піщаник. Є родовища природного газу, поклади золота, срібла, поліметалів, джерела мінеральних вод. За балансовою вартістю мінеральної сировини Луганщина посідає 2-3 місце в Україні (разом із Дніпропетровською областю після Донецької), але в основному це вугілля. Тут розвідані та експлуатуються 15 родовищ природного газу. В області також є понад 120 придатних для експлуатації родовищ нерудної сировини. Ландшафт Луганської області степовий. Поверхня області являє собою горбисту рівнину, що поширюється від долини Сіверського Дінця на північ і на південь, де розташовується Донецький кряж. Ґрунт родючий, здебільшого чорнозем, 71,6 % земель області сільськогосподарського призначення, з них 65,9 % – ріллі. Лісів та інших лісовкритих площ близько 12,9 % території області. Клімат області помірно континентальний. Середня температура найтеплішого місяця (липня) складає +20°С, а найхолоднішого місяця (січня) -11,6°С.^ 2.2 Демографічна ситуація За чисельністю населення Луганська область займає п'яте місце серед областей України. Загальна чисельність населення станом на 01.01.2008 складає 2355,4 тис. осіб, з яких 86,5 % – міське, 13,5 % – сільське. Обласний центр, місто Луганськ – одне з найбільших міст України з населенням 446 тис. осіб, який у 2005 році відзначив своє 210-річчя. Щільність населення - 88,2 чоловіка на 1 кв. кілометр. Луганська область – одна з самих поліетнічних областей України, де проживають представники понад 100 національностей, зокрема українців – 58 %, росіян – 39 %. За 2007 рік чисельність населення Луганщини скоротилася на 26,5 тис. осіб. У загальному скороченні природне скорочення склало 21,7 тис. осіб, а міграційне – 4,8 тис. осіб. Природне скорочення населення спостерігалося в усіх регіонах області. Його значення коливалося від 13,8 осіб на 1000 населення у Луганську до 18,3 у Антрацитівському районі. Інтенсивність природного скорочення у сільській місцевості в 1,5 раза вище, ніж у міських поселеннях (12,8 ‰ проти 8,6 ‰). Порівняно з 2006 роком показник загальної народжуваності збільшився з 8,3 ‰ до 8,6 ‰. Значно вищий, ніж у середньому по області, рівень народжуваності спостерігався у м. Свердловську (10,0 народжених на 1000 осіб населення), а нижчий – у Новоайдарському районі (7,1 ‰)(див. додаток 2). Додаткове демографічне навантаження дає й міграція населення. Протягом останніх років в області окреслилася тенденція: сьогодні вектор внутрішньорегіональної міграції направлений із міст у сільську місцевість. Через специфічні особливості сфери зайнятості області (вуглевидобувна, хімічна та металургійна галузі, де менший ценз пенсійного віку) Луганщина має більший, ніж у середньому по Україні, відсоток пенсіонерів (31 %). Чисельність пенсіонерів станом на 01.01.2008 становить 740,0 тис. осіб.^ 2.3 Економічний потенціал Важкі часи кризи 90-х років минули, залишивши після себе негативні наслідки. Саме тоді відбулося згортання деяких видів виробництва, діяльності окремих підприємств у машинобудуванні, легкій та харчовій промисловості, інших галузях, пов'язаних з випуском споживчих товарів, а також в агропромисловому секторі економіки. Це спричинило значні структурні зрушення у промисловому виробництві. Скорочення випуску продукції в машинобудуванні, хімічній, нафтохімічній, легкій промисловості привело до різкого зростання питомої ваги вугільної галузі (у порівнянні з 1991 роком у 2001 році вона збільшилася в 2,5 раза) та чорної металургії (збільшилася за відповідний період у 2,4 раза). На сьогодні Луганська область – один з найбільш промислово розвинутих регіонів України. За обсягом реалізованої продукції область посідає 3 місце. У Луганській області сформувалося три крупні промислові вузли, а саме: спеціалізацію Луганського вузла визначають підприємства машинобудування, металообробки і легкої промисловості; Алчевсько-Стахановського – металургійні і машинобудівні; Лисичансько-Рубіжансько-Сєвєродонецького – хімічні та нафтохімічні. Вугільна галузь переважно базується на півдні області у Краснодонському, Антрацитівському та Свердловському районах, а також у містах Ровеньках і Красному Лучі. Галузі переробної промисловості забезпечують 85,2 % від загального випуску товарів. На Луганщині знаходиться найбільший в Україні нафтопереробний завод (ЗАТ «ЛиНІК», м. Лисичанськ), який введено в дію у 1976 році. Його потужність складає 16 млн тонн продуктів нафтопереробки на рік. Тут є і єдиний в Україні комплекс з виробництва пропілену. ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» – одне з найрозвинутіших підприємств області, що має найбільший обсяг експорту. Серед інших підприємств чорної металургії – ВАТ «Стахановський завод феросплавів», ЗАТ «Луганський трубний завод», Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат. Кольорова металургія представленаСП «Інтерсплав». Провідними підприємствами хімічної промисловості є ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» (мінеральні добрива, метанол, аміак, ацетилен, оцтова кислота, побутова хімія), Сєвєродонецьке ВАТ «Склопластик», Рубіжанський казенний хімічний завод «Зоря» (вибухові речовини), ТОВ «Рубіжанський «Краситель», ВАТ «Лиссода», ТОВ НВП «Лисичанський ГТЗ». Провідними машинобудівними підприємствами області є ВАТ ХК «Луганськтепловоз», ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод», ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод», ВАТ «Краснолуцький машзавод», Консорціум «УкрБат», ВАТ «Первомайський електромеханічний завод», ТОВ «Луганський електромеханічний завод» та інші, якими виробляється до 70 % продукції галузі. Вагомий внесок в нарощування обсягів виробництва вносять підприємства підгалузі транспортного машинобудування. У 2007 році темп промислового виробництва становив 148,9 % до 2006 року. Інвестиції в основний капітал здійснюються переважно за власні кошти в незначних обсягах. Машинобудівна галузь має великий потенціал, але потребує значних інвестицій в розвиток виробництва, а саме: в оновлення устаткування, запровадження інноваційних технологій, заходів з енергозбереження, забезпечення кваліфікованими кадрами. Легка промисловість представлена трикотажною, швейною, взуттєвою підгалузями. У структурі виробництва легкої промисловості швейна займає 86 %, взуттєва – 13,2 %. Всього в галузі здійснюють виробничу діяльність більше 80 підприємств різних форм власності. Провідними підприємствами є ВАТ фірма «Глорія Джинс», ЗАТ фірма «Лутри», ВАТ «Свердловська швейна фабрика», ТОВ «Салама», АТЗТ «Ровеньківська взуттєва фабрика». Робота будівельного комплексу області спрямована на реалізацію програм житлового будівництва, газифікацію населених пунктів, будівництво об'єктів соціального і комунального призначення, збільшення виробництва і розширення асортименту будівельних матеріалів. На цей час підприємства галузі в повному обсязі забезпечують попит області на будматеріали з більшості видів продукції: цеглу будівельну, збірні залізобетонні вироби, нерудні матеріали, вироби теплоізоляційні, скло віконне тощо. Провідними виробниками будматеріалів є ЗАТ «Лисичанський скляний завод «Пролетарій», КП «Лисичанський ЗЗБВ», ВАТ «Об’єднання «Склопластик», ТОВ «Лутугинський ЗБМ», ЧП «Момотов». За підсумками 2007 року підприємствами галузі вироблено товарної продукції на суму 671,2 млн грн, темп промислового виробництва до відповідного періоду минулого року складає 115,6 %. За підсумками 2007 року підприємства галузі забезпечили темп промислового виробництва 115,6 %, у порівнянні з 2006 роком. Із загальної кількості працюючих підприємств галузі більше 80 % досягли зростання обсягів виробництва. Крім переробних галузей в структуру промисловості входять паливно-енергетичний комплекс та підприємства з розподілення електроенергії, газу та води. У Луганській області видобувається більше 30 % всього кам'яного вугілля України. Вугільна промисловість Луганської області має сумарну виробничу потужність більше 28 млн тонн вугілля на рік і складається з 208 виробничих одиниць. З них 6 державних підприємств і 2 відкриті акціонерні товариства, які об’єднують у своєму складі 48 шахт і 10 збагачувальних фабрик. Крім цього в області працюють 196 підприємств вугільної галузі. Їх частка в обсязі промислового виробництва області складає 11,6 %. На підприємствах з видобутку вугілля працюють більше 115 тис. осіб, що складає 37,5 % від усіх зайнятих в промисловості області. Підприємства електроенергетики області виробляють близько 45 % електричної енергії від потреб споживачів області. До підприємств, що генерують електроенергію, належать: структурна одиниця Луганська теплоелектростанція (ТЕС) ТОВ «Східенерго», Сєвєродонецька й Лисичанська теплоелектроцентралі (ТЕЦ), які разом з електростанціями інших регіонів України працюють в об’єднаній енергосистемі України (ОЕС України). Станом на 01.01.2007 створено 722 сільськогосподарських підприємства різної організаційно-правової форми власності. Серед них найбільшу кількість займають товариства з обмеженою відповідальністю – 258 (36 %), приватні агрофірми – 163 (22 %), акціонерні товариства – 13 (2 %), сільськогосподарські кооперативи – 13 (2 %), інші суб’єкти господарювання – 275 (38 %). Крім цього, нараховується 1410 фермерських господарств. Загальна площа земель в області складає 2668,3 тис. га, у тому числі сільськогосподарських угідь 1912,8 тис. га, з них ріллі – 1315,2 тис. га. Загальна площа земель, яка використовується для товарного сільськогосподарського виробництва, складає 1103,4 тис. га, з неї в користуванні агроформувань та фермерських господарств знаходиться 921,5 тис. га ріллі. Економічна оцінка орних земель складає 40 балів. Одні з найскладніших в державі природні умови та пересічний рельєф звужують спектр культур, що можуть вирощуватися. У структурі посівних площ провідне місце відіграють зернові, технічні та кормові культури. Обсяг продукції сільського господарства за 2007 рік проти 2006 року в усіх категоріях господарств скоротився на 4,7 %, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – зріс на 13,0 %, у господарствах населення – скоротився на 15,2 %. Однак, вже за перше півріччя 2008 року індекс сільськогосподарського виробництва становив 113,9 %. Валовий збір зернових і зернобобових культур у 2007 р. в усіх категоріях господарств склав (у вазі після доробки) 800,1 тис. т, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – 671,5 тис. т, у господарствах населення – 128,7 тис. т. У 2007 р. регіон не тільки перший в Україні виконав державні завдання із закупівлі зерна в Аграрний фонд (18,4 тис. тонн, або 110 %), Держкомрезерв (35 тис. тонн – в 2,3 раза більше), але й забезпечив потребу населення в продовольчому зерні для виробництва хліба і хлібобулочних виробів. Зросли площі застосування мінімальних технологій обробки ґрунту і нульової технології. Під них придбані сучасні ґрунтообробні машини та посівні комплекси. Ситуація, що склалася в тваринництві, зумовлена збитковістю виробництва всіх видів тваринницької продукції, насамперед через несприятливу цінову ситуацію на ринку продукції тваринного походження та відсутністю ефективного фінансово-економічного механізму підтримки галузі, незацікавленістю товаровиробників у виробництві продукції тваринництва. Але перші позитивні кроки вже є. Здійснюється цілеспрямована робота з відновлення і реконструкції ферм по виробництву продукції тваринництва. У 2006 році утворилися і працюють 3 ферми великої рогатої худоби, 7 молочно-товарних ферми і 16 свиноферм. В області розроблена Програма розвитку молочного скотарства на період 2007-2009 років, затверджена рішенням обласної ради від 28.02.2007 № 9/15, якою передбачається збільшити чисельність корів і підвищити їх продуктивність. Рішенням обласної ради від 12.10.2007 № 16/23 затверджено Стратегію розвитку села Луганської області на період 2007-2015 роки. За підсумками 2007 року темп зростання обсягів продукції промислового виробництва становив 116,0 % у порівнянні з 2006 роком. Обсяг реалізованої продукції – 51824,8 млн грн. У січні-липні 2008 р. темп зростання промислового виробництва становив 105,8 % до відповідного періоду попереднього року, при цьому обсяг реалізованої промислової продукції становив 43290,5 млн грн (див. додаток 1).^ РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ, МОЖЛИВОСТІ ТА ЗАГРОЗИ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 3.1 Проблеми економічного та соціального розвитку Луганської області ^ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ1 Промисловість: випереджаюче вибуття основних засобів над їх надходженням; високий рівень зносу основних фондів; залежність основних бюджетоутворюючих галузей промисловості (нафтопереробна, хімічна та нафтохімічна, металургія та оброблення металів) від кон’юнктури зовнішнього ринку; недостатній інноваційний рівень промислового виробництва (11 % інноваційно-активних підприємств) та відсутність стимулів до інноваційної діяльності; відсутність розвинутої інфраструктури інноваційної діяльності (промислові, технологічні парки); втрачені зв’язки за системою внутрішньообласної кооперації; негативний вплив тенденцій світового ринку, який пов’язаний із постійним подорожчанням енергетичних ресурсів; нестача працівників основних робочих професій (у вугільній галузі високий середній вік гірничих робочих); низький рівень впровадження енергозберігаючих технологій; незадовільний технічний стан основної частини об’єктів виробництва та транспортування енергетичних ресурсів; недостатня розвиненість фінансових ринків і, відповідно, низький рівень використання інвестиційних інструментів, таких як іпотека, лізинг, концесії.2 Аграрна політика: недостатня державна фінансова підтримка галузі тваринництва збитковість виробництва продукції тваринництва; дрібнотоварність виробництва продукції тваринництва (господарствами населення виробляється 82,5 % молока, 52,7 % м’яса з низьким рівнем застосування сучасних технологій); недосконала система заготівлі та переробки молока, відсутність конкурентоспроможної інфраструктури виробництва молокопродуктів; низькі закупівельні ціни на продукцію, що зумовлює скорочення чисельності поголів’я великої рогатої худоби та корів у господарствах населення; відсутність інфраструктури збуту аграрної продукції; втрачені конкурентні переваги в овочівництві та садівництві (застарілі технології, практично повна втрата інфраструктури із заготівлі, зберігання та збуту сировини, скорочення площ).3 Транспорт та зв’язок: незадовільний стан мережі автомобільних доріг загального користування (ступінь зносу дороги державного значення М-04 Київ – Луганськ – Ізварине сягає 80 %, через невідповідність параметрів покриття в області 27 аварійно-небезпечних ділянок); невідповідність наявної системи автомобільних доріг зміненій системі пасажирських і вантажних маршрутів; втрата конкурентних переваг в авіаційному транспорті (насамперед, перед Донецькою областю); критичний стан міського пасажирського електротранспорту (зношеність рухомого складу, недосконалість системи відшкодування різниці між діючими тарифами та собівартістю перевезень); знос основних фондів і обладнання автостанцій, невідповідність наявної інфраструктури потребам перевізників та пасажирів; відсутність логістики пасажироперевезень (значне перевищення попиту над пропозиціями); незадовільний стан оновлення і поповнення рухомого складу залізничного транспорту.4 Розвиток малого підприємництва: суперечливість, нестабільність і недосконалість чинних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність малого бізнесу (особливо з питань дозвільної системи); недостатня фінансова підтримка малого підприємництва на державному, регіональному та місцевому рівнях; недостатнє ресурсне та інформаційне забезпечення малого підприємництва; незбалансованість розвитку мережі консультаційних послуг у територіальному розрізі (суттєва розбіжність між великими містами та сільською місцевістю);недостатній рівень розвитку інфраструктури підтримки підприємництва.5 Сфера споживчих товарів і послуг: незбалансованість наявних пропозицій споживчих товарів та послуг мінімально необхідним потребам споживачів; наявність суттєвої частини об’єктів несанкціонованої торгівлі, де практично унеможливлено реалізацію нормативів якості зберігання та реалізації продукції; протиріччя в законодавчій базі щодо питань тарифікації послуг ринків.6 Реформування і розвиток житлово-комунального господарства: незадовільний технічний стан житлового фонду, систем водопостачання, водовідведення, теплових мереж та котелень (високий ступінь зносу основних фондів, відсутність реального формування амортизаційних фондів); значний обсяг відомчого житлового фонду та комунікацій, що передані у власність територіальних громад без фінансового супроводження та в багатьох випадках без технічної документації; фінансова незбалансованість підприємств, як наслідок - збитковість, наявність значної дебіторської та кредиторської заборгованості; відсутність системи оперативного корегування тарифів на послуги, при зміні складових собівартості, які не підлягають регулюванню на місцевому рівні (електроенергія, газ); низький рівень охоплення договірними відносинами між постачальниками та отримувачами послуг, відсутність механізму актування наданих послуг; низька активність населення області щодо участі у проведенні реформування галузі (небажання створювати органи самоорганізації співвласників житла); низький рівень конкурентного середовища на ринку послуг; вкрай низька доля приватних інвестицій, низький рівень впровадження інноваційних технологій.^ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ1 Зайнятість та доходи населення: невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили потребам економіки та ринку праці; наявність нелегальної зайнятості (в основному в сфері малого бізнесу); високий рівень безробіття у сільський місцевості (в основному обумовлений сезонністю сільськогосподарських робіт); часткове нівелювання збільшення розміру доходів, у тому числі заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат через зростання цін на споживчі товари; значна міжгалузева диференціація з оплати праці; відсутність джерел погашення заборгованості із заробітної плати на підприємствах, що ліквідуються; наявність боргу підприємств, установ та організацій зі сплати обов’язкових платежів до Пенсійного фонду України.2 Охорона здоров’я: низька середня тривалість життя; високий рівень захворюваності, інвалідності і смертності серед дітей та економічно активного населення; недостатня ефективність профілактичних заходів щодо протидії соціально небезпечним захворюванням (системи кровообігу, онкологічним захворюванням, туберкульозу, ВІЛ/СНІД, наркоманії); незадовільний стан матеріально-технічної бази закладів первинної медико-санітарної ланки; кадрові проблеми (дефіцит лікарських кадрів, особливо у сільській медицині, «старіння» персоналу); недостатній рівень фінансування для забезпечення стандартів якості надання медичної допомоги; недосконалість та протиріччя законодавчої бази щодо реалізації платних медичних послуг; низький розвиток страхової медицини.3 Освіта: дефіцит закладів дошкільної освіти, особливо в сільській місцевості; недостатня кількість кваліфікованих педагогічних кадрів; недостатній рівень вивчення регіонального ринку праці щодо потреб у кваліфікованих робітничих кадрах та фахівцях з вищою освітою; застаріла матеріально-технічна база навчальних закладів усіх типів, недостатнє їх фінансове та інформаційно-методичне забезпечення; низький рівень соціального забезпечення педагогічних працівників.4 Культура: недостатність асигнувань на утримання установ культури і мистецтв області; потреба у капітальному ремонті більшості установ культури і мистецтв, які належать до комунальної власності територіальних громад; відсутність єдиної системи збереження історико-культурної спадщини області; відсутність єдиної бази даних об’єктів історико-культурної спадщини.5 Туризм: відсутність цілісної системи державного регулювання туристичної сфери; недосконалість сервісної інфраструктури об’єктів туризму та рекреації області; незадовільний стан сервісної та інформаційної інфраструктури вздовж транспортних коридорів.6 Фізичне виховання і спорт: недостатній рівень охоплення фізкультурно-оздоровчою діяльністю різних груп населення; недостатня ефективність функціонування системи дитячо-юнацького спорту; недостатній рівень фінансування з місцевих бюджетів інфраструктури фізкультурно-оздоровчої діяльності широких верств населення.7 Охорона навколишнього природного середовища та безпека життєдіяльності: низька якість питної води; забруднення поверхневих вод басейну р. Сіверський Донець та підземних вод питної якості; антропогенний вплив на водні об’єкти басейну р. Сіверський Донець та його екосистему з боку екологічно небезпечних об’єктів (насамперед, в промисловому вузлі Сєвєродонецьк – Лисичанськ – Рубіжне); випереджене зростання накопичення побутових відходів за рахунок перевищення обсягів утворення над обсягами їх утилізації; екологічні наслідки діяльності вугледобувних підприємств (підтоплення земель, горіння териконів, зниження рівня підземних вод та інше), як результат – невиконання екологічних складових проектів ліквідації вугільних шахт; високий рівень забруднення повітряного басейну області (за обсягами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Луганська область посідає третє місце після Донецької та Дніпропетровської); великі обсяги накопичення засобів захисту рослин, що потребують утилізації; постійна загроза підтоплення територій області через забруднення русел рік та нестачу засобів щодо їх очищення; недостатність фінансування заходів з попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (здійснення заходів з інженерного захисту територій області від зсувів, підтоплення тощо, створення матеріальних резервів для попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, забезпечення засобами індивідуального захисту); недосконалість системи моніторингу гідрогеологічних та інших небезпечних явищ (використання новітніх геофізичних і дистанційних методів, на підставі яких можна аналізувати початкові зміни гідрогеологічного середовища, перш за все, в зонах впливу техногенно-екологічних систем). Після визначення найбільш значущих проблем майже в усіх сферах життєдіяльності області проведено їх зіставлення на предмет вагомості та можливості мінімізації. Ця робота проведена із застосуванням SWOT – аналізу для формування пріоритетів розвитку, спрямованому або на зменшення негативного впливу проблем, або на розвиток можливостей. Співвідношення сильних, слабких сторін, можливостей і загроз економічного та соціального розвитку Луганської області (SWOT – аналіз) проведено окремо, а результати представлені нижче в таблицях. Таблиця 13.2 SWOT – аналіз, сильні та слабкі сторони, можливості та загрози^ SWOT-АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ СИЛЬНІ СТОРОНИ ^ СЛАБКІ СТОРОНИ Область має третину вугільних і половину крейдових запасів України, а також значні запаси вторинних ресурсів у вигляді відходів видобувної, обробної промисловості. Багатогалузевий господарський комплекс. Наявність великих міст з розвиненою виробничою інфраструктурою. Наявність великих конкурентоспроможних підприємств. Наявність науково-технічного і виробничого потенціалу у вугільній, транспортній, хімічній і нафтохімічній галузях для розробки й освоєння інновацій. Наявність міжрегіональних угод про співробітництво з областями Російської Федерації, Польщі, Китаю, Болгарії тощо. Наявність фінансового капіталу, акумульованого на рахунках банківських установ. Значна місткість місцевого ринку послуг. Поглиблення територіальних диспропорцій у розвитку регіону. Недостатня завантаженість виробничих потужностей, значна зношеність виробничих фондів і застарілі технології, як наслідок - висока витратність і низька ефективність виробництва. Незадовільний рівень інноваційної діяльності на підприємствах області. Недостатній обсяг притоку зовнішнього капіталу в область. Значна залежність області від зовнішніх ресурсів: енергетичних (нафта, газ, електроенергія), сировинних (залізна руда і т.д.) тощо. Наявність структурних диспропорцій на ринку праці. Високий рівень безробіття, особливо