14. 3 Гідрохімічна та літохімічна характеристика басейну Дністра та Дністровського водосховища

14.3 Гідрохімічна та літохімічна характеристика басейну Дністра та Дністровського водосховища Мирослав Спринський, Марія Балучинська, Марія ПелипецьГідрохімічні обстеження басейну р.Дністер та Дністровського водосховища проводились учасниками ек­спедиції “Дністер” Товариства Лева протягом усіх років її роботи. Спочатку (1988 – 1994 рр.) якість по­верхневих вод зазначеного басейну визначалась за такими параметрами : запах, прозорість, водневий по­казник (рН), концентрації у воді іонів амонію, нітритів, нітратів, фосфатів, хлоридів, сульфатів, каль­цію, магнію; карбонатна і загальна твердість води, вміст розчиненого кисню, подекуди міді, сульфідів та іо­нів заліза. Ці визначення проводились Я.Фішером, в 1994 році – окремими групами хіміків за до­по­мо­гою різних методів. Учасник із Словаччини Ю.Руппельдт аналізував поверхневі води на вміст нітритів, ніт­ратів, аміаку, фосфору, cульфатів, загального заліза, міді, загального та вільного хлору спект­ро­фо­то­мет­ричним методом, загальна та вапнякова твердість і концентрація хлоридів оцінювались методом тит­ру­ван­ня. Українські гідрохіміки у тому ж році робили колорометричні та титрометричні визначення. Поза тим, німецькі екологи проводили виміри вмісту розчиненого кисню (Стефан Німаєр).Результати цих досліджень коротко викладено за науковим звітом екологічної експедиції Дністер за 1994 р. Вода р.Дністер та основних допливів (від с.Заліски Жидачівського району Львівської області до с.Вов­ківці (Дністрове) Борщівського району Тернопільської області) в основному відповідає нормативам за такими показниками (таблиця 14:2) : рН (7 – 8), концентрації розчиненого у воді кисню (6.15 – 20.4 мг/л), фосфатів (0.01 – 1.74 мг/л, ГДК – 3.5 мг/л), сульфатів (38 – 240 мг/л), хлоридів (14 – 164 мг/л), загальна і карбонатна твердість.Вмісти деяких із визначених компонентів перевищують гранично допустимі концентраці (ГДК). Так, у воді р.Бистриця (смт ªзупіль) амоній-йон міститься у кількості 4.5/10.5 мг/л (тут і далі через рис­ку подаються результати визначень Ю.Руппельдта/Я.Фішера), що в 2/5 разів перевищує ГДК. У во­ді р.Дністер після впадіння р.Сівка встановлено нітрати у концентрації 49.6 мг/л (Ю.Руппельдт), що пе­ревищує ГДК для питної води і значно більше за середню концентрацію у річкових водах. В воді са­мої р.Сівка та р.Дністер після впадіння Сівки виявлено хлорид-іони у кількостях, відповідно, – 790/900 і 694/750 мг/л, що значно перевищує ГДК для питної води і ще більше – середні концентрації хло­ри­дів у річкових водах.Що стосується вмістів нітрит-іонів, то вони перевищують ГДК у значній кількості проб, і ста­нов­лять (0.02 – 0.575) / (0.01 – 1.00) мг/л для всього дослідженого району. Нітрати у кількостях, біль­ших за ГДК, встановлено при випробуванні р.Дністер до впадіння рр.Стрий, Луг, Свіча, Стрипа, Ніч­ла­ва, перед м.Заліщики, після впадіння рр.Стрий, Луг, Свіча, Сівка, Бистриця (смт ªзупіль), Стрипа, Ніч­лава, після м.Заліщики, а також допливів – рр.Стрий, Луг, Свіча, Сівка, Гнила Липа, Бистриця, Ко­ропець, Стрипа, Серет, Нічлава.В 1995 – 1997 роках встановлення рівня антропогенного забруднення поверхневих вод басейну р.Дністер та Дністровського водосховища проводилось у складі експедиції “Дністер” групою спеціалістів-гід­рохіміків під керівництвом М.І.Спринського. Разом з гідрохімічними проводились також і літохімічні до­слідження донних відкладів, берегових намулів і заплавних ´рунтів. Інтервал обстеження охоплює те­ри­то­рію від гирла р.Стрвяж (с.Чайковичі Самбірського району Львівської області) до дамби Дністровської ГЕС.Безпосередньо на місцях випробувань за допомогою гідрохімічної лабораторії визначались фізичні влас­тивості води (мутність, колір, запах, смак, рН), вмісти розчиненого у воді кисню, біогенних ком­по­нен­тів (амоній-, нітрит- та нітрат-іонів), заліза, хлорид-, сульфат-, гідрокарбонат-, карбонат-, кальцій-, маг­ній-іонів, загальної твердості. Сумарна концентрація натрію і калію вираховувалась як різниця між су­мою еквівалентних вмістів аніонів та загальною твердістю. При обстеженні Дністровського водосховища про­би води відбирались з поверхні та з глибини 20 м (за допомогою батометра ГР-18) для лабораторних ви­значень металів – потенційних забрудників.Аналітичні визначення концентрацій металів, нафтопродуктів і фенолів у воді здійснювались у ла­бо­ра­торії спектральних методів аналізу Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (ІГГГК) під керівництвом В.Г.Гаєвського. Рівень гідрохімічного забруднення дослідженого району виз­на­чався відповідно до ГДК, встановлених для вод культурно-побутового призначення (ГДКв) і вод, які ви­користовуються для ведення рибного господарства (ГДКв.р.).В 1995 році інтервал досліджень охоплював територію від р.Збруч до дамби Дністровської ГЕС. Бу­ло обстежено, насамперед, Дністровське водосховище, а також його основні допливи. В цьому районі прак­тично немає промислових підприємств-забрудників, головний негативний фактор щодо якості по­вер­х­не­вих вод – це комунально-побутові стоки населених пунктів та сільськогосподарські стоки.За візуальними спосереженнями поверхневий шар водосховища від затоки р.Мукша до дамби Дні­стров­ської ГЕС є досить чистим. Відмічалась повна відсутність поверхневого засмічення дзеркала во­дой­ми плаваючими предметами, не виявлено масляних плям, плівок, не спостерігалось ознак загибелі риби та ін­ших живих організмів. Лише у двох пунктах (затока р.Мукша; водосховище у 500 м нижче затоки р.Сту­дениця) були наявні незначні скупчення мікроскопічних синьо-зелених водоростей. Вода водо­схо­ви­ща є чистою, без забарвлення і запаху, прісною і прозорою. Води допливів (рр.Мукша, Сурша, Тернава, Сту­дениця, Жван) характеризуються значною каламутністю, особливо рр.Тернава і Студениця. У гирлах до­пливів, внаслідок гальмування їх течії водосховищем, нагромаджуються великі об'єми намулів. По­туж­ність таких відкладів сягає кількох метрів і більше. В їхньому складі помітна значна концентрація ор­га­ні­ки. Цікаво було б розглянути перспективи використання таких скупчень намулів як органічного добрива.В 1996 році інтервал обстеження охоплював ділянку верхнього Дністра – від гирла р.Стрий до по­чат­ку Дністровського водосховища в с.Вовківці. В цьому інтервалі, на відміну від попереднього, є по­туж­ні підприємства-забрудники поверхневих вод – Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (стоки по­трапляють до р.Стрий), Калуський хімічний комбінат (відходи скидаються в р.Сівка); значно більше на­селених пунктів різного розміру, інтенсивно розвинуто сільське господарство, тобто антропогенне на­ван­таження на поверхневі води значно відчутніше. За візуальними спостереженнями вода р.Дністер є, в ос­новному, у задовільному стані. Велике враження справляють рр.Свіча і Лімниця, які своїми прозорими во­дами наочно сприяють очищенню Дністра. Зворотнє, але також сильне, враження – від р.Сівка в її гир­лі. Вода в ній темна, хоча і прозора, донна і берегова галька позаростала темними водоростями. Ці­ка­во, що 2 роки поспіль під час стоянки перед м.Галич, після впадіння р.Сівка в Дністер, в суботу ввечері (як випадково співпало в 1996 і 1997 роках) спостерігалась велика кількість піни на поверхні Дністра. В ре­зультаті аналізу цієї піни було встановлено підвищений вміст амоній-іону (2 мг/л при концентрації йо­го у річці – 0.5 мг/л). Цілком ймовірно, що нами було зафіксовано залповий скид комунально-по­бу­то­вих чи промислових стоків м.Калуша та Калуського хімічного комбінату в р.Сівка, які згодом потрапили у Дністер. Стійкі скупчення піни на поверхні води могли утворитись за рахунок великої концентрації в сто­ках синтетичних поверхнево-активних речовин. Надходження цих речовин у річкові води є дуже не­без­печним, оскільки, крім погіршення запаху і смаку води, зменшується її біохімічна очисна спро­мож­ні­сть, пригнічується або зовсім припиняється розвиток водної рослинності [1]. За свідченнями місцевих жи­телів подібні скупчення піни часто з'являються в цьому районі саме у вихідні дні.В 1997 році було досліджено ділянку Дністра від гирла р.Стрвяж до с.Нижнів (після впадіння р.Зо­лота Липа). Експедиція проводилась безпосередньо після потужної повені, найвідчутніші наслідки якої спостерігались до с.Тужанівці (до впадіння р.Стрий). На зазначеній території зафіксовано велику кіль­кість тимчасових допливів, якими вода поверталась до Дністра з затоплених луків. Ці допливи несли до Дністра темну, непрозору воду, із інтенсивним запахом органіки, що розкладається, та піною. При ана­лізі такої води з стічної канави в с.Чайковичі було встановлено високі вмісти заліза, амо­нію та ніт­ри­тів (таблиця 14:3). Привертали увагу також численні постійні струмки, якими потрапляють до Дністра сто­ки тва­ринницьких ферм і приватних господарств, а також смітники, розташовані безпосередньо на за­плав­ній те­расі. Разом з Дністром та основними природними, відносно чистими, допливами, нами було ви­про­бу­ва­но також стічні води потужних підприємств-забрудників і комунально-побутові стоки. Це р.Стр­вяж із сто­ками м.Самбора, р.Верещиця із стоками м.Городок, р.Тисмениця з промисловими стоками мм.Дро­го­би­ча, Стебника, Борислава, р.Зубра з стоками м.Львова, р.Луг з відходами м.Ходорова та йо­го під­при­єм­ств, стічні води Новороздільського сірчаного комбінату і комбінату хімічних добрив “Ук­ра­ї­на”, Жи­да­чів­ського ЦПК, молокозаводу поблизу с.Заліски, Калуського хімічного комбінату та заводу тон­кого ор­га­нічного синтезу (ТОС) м.Івано-Франківськ. Дебіти деяких допливів наведені в таблицях 14:4 та 3:1.З метою оцінки максимального негативного впливу невеличких струмків, що несуть у Дністер сіль­сь­когосподарські стоки в кожному селі, досліджено воду стічної канави в с.Тужанівці, оскільки в ній на­яв­ні дуже високи концентрації як компонентів азотної групи, так і заліза. За емоційними свідченнями меш­канців сіл Тужанівці і Станківці, розташованих поблизу м.Новий Розділ, під час повені в Дністер ком­бінатом “Сірка” було здійснено потужні скиди промислових відходів. Результати наших аналізів води Дні­стра в цьому районі невдовзі після ймовірних залпових скидів (рН=6.4; концентрація сульфат-іонів – 350 мг/л) не заперечують такої можливості.^ Результати гідрохімічного обстеження pH, залізо, компоненти азотної групи Взагалі значення водневого показника рН для вод Дністра коливається в межах від 7.0 до 8.2 (крім згаданого вище випадку); водосховища – 7.6 – 7.8; природних допливів – 7.2 – 8.0 (крім рр.Стрвяж і Гнила Липа, де рН=6.4), тобто відповідає нормативам для вод культурно-побутового при­знач­ення. Стічні води, що потрапляють до Дністра, за значеннями рН також майже не відрізняються від при­родних (див. таблицю 14:3).Концентрації заліза (ІІІ) у водах Дністра в основному є меншими або (рідше) рівними ГДКв (0.3 мг/л). Для водосховища характерні вмісти заліза, менші за ГДКв.р. (0.05 мг/л). Дещо підвищені вмісти цьо­го елементу – 0.4 і 0.6 мг/л встановлено в Дністрі біля с.Тужанівці та перед впадінням р.Сівка. Для більшості природних допливів характерні такі самі кількості заліза (ІІІ) – 0.03 – 0.3 мг/л. Під­ви­ще­ні вмісти (в мг/л) виявлені в рр.Верещиця (0.4), Тисмениця (2.0), Луг (0.8), Свірж (0.5), Мукша (0.9), Тернава (0.6). Це може бути пов'язане як з природними процесами (за [2] середні концентрації цьо­го елементу в поверхневих водах приблизно дорівнюють ГДКв), так і з наявністю техногенного за­бруд­нення. Останнє є найбільш ймовірно для рр.Тисмениця, Луг, Мукша, які приймають до себе про­мис­лові і комунально-побутові стоки. Значні кількості заліза (ІІІ) містяться у стоках промислових під­при­ємств та сільськогосподарських стоках – 0.3 – 2.0 мг/л (див. таблицю 14:3).Амоній-іон у воді Дністра та водосховища виявлено у кількостях значно менших за ГДКв (див. таблицю 14:3), як і у воді більшості допливів. Разом з тим води рр.Тисмениця, Луг, Золота Липа, Жван дещо зба­гачені цим компонентом, хоча його вміст менше ГДКв, а рр.Бистриця (3 мг/л) і Мукша (15 мг/л) – знач­но збагачені. Що стосується випробуваних стоків, які скидаються у Дністер, то стічні во­ди від­стій­ни­ків сірчаного комбінату м.Новий Розділ, Калуського хімічного комбінату, заводу ТОС мі­с­тять амоній-іон у кількостях, менших за ГДКв, тоді як стоки Новороздільського комбінату хімічних до­б­рив (як офі­цій­ні, з системи відстійників, так і з “неофіційної” канави), містять цей компонент у ве­ли­чез­них кіль­кос­тях, відповідно, 10 і 21 мг/л, що перевищує ГДКв у 5 і 10 разів, а ГДКв.р. – у понад 100 разів. Така са­ма концентрація амонію (10 мг/л) зафіксована й у стічній канаві с.Тужанівці. Очевидно, це пов'язане з близькістю до відповідного комбінату у м.Новий Розділ і як наслідок – з не­рег­ла­мен­то­ва­ним за­сто­су­ван­ням амонійних добрив. Вмісти амоній-іону у стічних водах Жидачівського ЦПК (як з офі­ційної тру­би, так і з “неофіційної” канави), молокозаводу поблизу с.Заліски та канави в с.Чайковичі є на рівні ГДКв, проте значно більші за ГДКв.р. Взагалі, Дністер та його допливи до впадіння Стрия по­всюд­но міс­тять амоній-іон у кількостях, вищих за допустимі для ведення рибного господарства. Дні­стров­сь­ке во­до­сховище у цьому відношенні знаходиться у кращому стані. Можливі джерела забруднення по­верх­невих вод дослідженого району амоній-іонами буде розглянуто пізніше, разом з іншими ком­по­нен­та­ми азотної групи.Концентрація нітрит-іонів у водах Дністра, водосховища та допливів в основному не перевищує ГДКв (див. таблицю 14:3). Виключенням є р.Тисмениця, Дністер після її впадіння (ГДК перевищується у 6 – 7 разів), рр.Луг, Свірж, Гнила Липа, Сівка, Золота Липа, Дністер після впадіння Золотої Липи (1.3 – 2.5 рази), рр.Бистриця і Мукша (19 разів), р.Коропець (5 разів), Дністер після Коропця (4 ра­зи). На рів­ні ГДКв є концентрації нітритів у воді р.Тернава та водосховища в районі с.Комарів. Ве­ли­чез­ні кіль­ко­сті нітрит-іонів містяться у стічних водах Новороздільського комбінату хімічних добрив (в 7.5 та 37.5 ра­зів більше за ГДКв), молокозаводу (37.5), значні – стічні канави сс.Чайковичі і, особливо, Ту­жа­нів­ці, Калуського комбінату та заводу ТОС. Слід зазначити, що середні вмісти нітритів у по­верх­не­вих во­дах коливаються звичайно від 0 до 0.1 мг/л, причому максимальні їх вмісти спостерігаються взим­ку, мі­ні­мальні – влітку, коли особливо інтенсивна діяльність фітопланктону, що живиться ними [1]. Та­ким чи­ном, зафіксований нами рівень забруднення басейну Дністра нітритами є мінімальним з огляду на час об­сте­ження.Мінімальні концентрації нітрат-йонів у поверхневих водах також спостерігаються влітку, а середні для цих вод становлять близько 5 мг/л [1]. ГДК нітратів у питних водах та водах культурно-побутового при­значення дорівнює 45 мг/л. Виходячи з цього, можна константувати, що за цим показником води Дні­стра, Дністровського водосховища та більшості природних допливів є у задовільному стані (див. таблицю 14:3). Дещо збільшені вмісти нітратів порівняно з загальним фоном зафіксовано у водах рр.Тис­мениця та Сівка, а також у стічних водах відстійників Новороздільського комбінату хімічних доб­рив, канави в с.Ту­жанівці, Калуського комбінату, заводу ТОС.Як відомо [3], основними джерелами надходження компонентів азотної групи у природні води є ви­ко­ристання органічних та неорганічних (аміачних та селітрових) добрив, стічні води промислових під­приємств та комунально-побутові стоки. При цьому наявність у водах амоній-іонів свідчить про свіже за­бруд­нення, оскільки за окисних умов, характерних для поверхневих та ´рунтових вод, вони окислюються до нітратів. Нітрит-іони можуть бути наявні в природних водах або завдяки “самостійному”, переважно фе­кальному, забрудненню, або як перехідна форма при окисленні амонію до нітратів. Це саме стосується і нітратів. Детальніше ці процеси розглянуто в розділі про забруднення ´рунтових вод. Ілюстрацією до те­оретичних викладень про форми міграції компонентів азотної групи можуть слугувати проаналізовані сто­ки Новороздільського комбінату хімічних добрив. Так, вода нібито ні для кого не помітної канави, що ви­тікає безпосередньо з заводу, містить 21 мг/л амонію, 0.6 мг/л нітритів і зовсім не містить нітратів (ниж­че межі чутливості методу). Тобто стоки явно походять з цеху амонійних добрив і процес окислення щой­но почався. Стічна вода відстійників того ж комбінату містить вже 10 мг/л амонію, 3 мг/л – ні­три­тів і 17.2 мг/л – нітратів. Тобто, в результаті подорожі каскадом з 5 – 7 ставів половина іонів амонію всти­гає окислитись. Майже такі самі кількості зазначених компонентів виявлено і у воді стічної канави с.Ту­жанівці. Проте тут, напевно, присутній амоній (який частково окислився) не тільки хімічних, а й ор­га­нічних добрив. Поза цими цікавими спостереженнями, не слід забувати, що зазначені стоки за­бру­д­ню­ють Дністер, унеможливлюють, зокрема, нормальне ведення рибного господарства.Використовуючи проведені нами заміри дебітів відповідних допливів (таблиця 14:4), легко по­ра­ху­ва­ти, що “не­офіційна” канава Новороздільського комбінату несе у Дністер щодоби 242 кг амонію, 7 кг нітритів, стіч­ні води системи відстійників того ж комбінату – 17 кг амонію, 5 кг ніритів, 31 кг нітратів, канава с.Тужанівці – 0.8 кг заліза, 8 кг амонію, 1.3 кг нітритів, 20 кг нітратів. Одночасно сам Дністер до цих до­пливів при розході близько 10 кубічних метрів за секунду, тобто близько 86400 – за добу (таблиця 3:1), не­се щодоби (орієнтовно, з урахуванням середніх вмістів) : амонію – 190 кг, нітритів – 47.5 кг, ні­тра­тів – 4750 кг. Як бачимо, маси амонію та нітритів у Дністрі та стоках Нового Роздолу цілком спів­ста­вимі. Після таких підрахунків зовсім не дивуєшся тому, що за свідченнями місцевих жителів “риба в Дні­стрі не та !”. Дуже небезпечними є, як бачимо, і невеличкі стічні канави окремих сіл. Звичайно, від кож­ного з них шкоди довкіллю менше, ніж від потужного комбінату, але комбінатів – одиниці, тоді як сіл – сотні. Якщо навіть більшість сільських потічків несе до річки в десятки разів менше амонію і ні­тра­тів, ніж Тужанівський, проте навіть ця кількість, збільшена у сотні разів, вражає. Слід врахувати, що ви­пробування цього потічка проводилось після потужної повені і влітку, тобто в інші пори року та в роки мен­шої водності можливі ще більші вмісти зазначених компонентів.Необхідно постійно проводити активну роз'яснювальну роботу серед сільського населення щодо не­об­хідності раціонального ведення приватних та спільних сільських господарств, щоб запобігти такому за­бруд­ненню басейну Дністра, а також вимагати від відповідальних державних органів посилення контролю над використанням органічних і неорганічних добрив. Окремою проблемою є контроль за дотриманням нор­мативів щодо стічних вод промислових підприємств, зокрема новороздільських і калуських комбінатів.^ Загальний хімічний склад вод В результаті проведеного у 1995 – 1997 роках обстеження встановлено, що води Дністра ха­рак­те­ри­зуються загальною мінералізацією в основному 269 – 529 мг/л та змішаним аніонним (з пе­ре­ва­жан­ням гідрокарбонатів або сульфатів) та катіонним (з переважанням кальцію, рідше магнію або натрію) скла­дом (таблиця 14:5). Закономірностей щодо зміни хімічного складу вод з підвищенням загальної мі­не­ра­лі­за­ції не виявлено. Більшою мінералізацією відрізняються води Дністра в районі с.Тужанівці (971 мг/л) за­вдя­ки високому вмісту сульфатів і натрію, нижче с.Коропець (635 мг/л), та нижче впадіння Стри­пи (751.2 мг/л). Води Дністровського водосховища є менш мінералізованими (293 – 400 мг/л), ма­ють та­кож змішаний іонний склад, але серед аніонів завжди переважає гідрокарбонат-іон, серед ка­ті­о­нів – каль­цій (за винятком вод в районі с.Вовківці, на початку водосховища, де натрію (51 % екв) тро­хи біль­ше, ніж кальцію (49 % екв), та в районі с.Рудківці – останній пункт випробування водосховища, де за­фік­совано 44 % екв натрію, 29 % екв – магнію та 27 % екв – кальцію). Подібним складом і мі­не­ра­лі­за­цією характеризується й Дністер після дамби Дністровської ГЕС : вода тут гідрокарбонатно-суль­фат­но-хлоридна натрієво-кальцієво-магнієва з мінералізацією 390 мг/л. Ці результати заперечують по­ши­ре­ну у Молдавії думку про те, що Україна “віддає” їм забруднену річку з підвищеною мі­не­ра­лі­за­ці­єю, і під­тверджує великі можливості Дністра до самоочищення, оскільки основні забрудники Дністра на те­ри­то­рії України зосереджені в його верхів'ях. Наявність таких забрудників доводить проведене ви­про­бу­ван­ня природних та промислових стоків. Склад та мінералізація вод допливів Дністра та водосховища є до­сить різноманітними. Тут слід зауважити, що рр.Тисмениця (хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатний на­трі­єво-магнієво-кальцієвий склад при при мінералізації 604 мг/л) та Сівка (хлоридно-сульфатний на­трі­є­во-магнієвиий склад при мінералізації 2197 мг/л), очевидно, вже не можна вважати природними до­пли­ва­ми, необхідно розглядати їх як водотоки, у формуванні хімічного складу яких чільне місце посідають те­хногенні фактори. Води решти річок-допливів характеризуються в основному змішаним аніонним (з пе­ре­важанням гідрокарбонатів) та катіонним (з переважанням кальцію, рідше натрію) складом – рр.Ко­ро­пець, Сурша, Тернава та мінералізацією 187 – 817 мг/л. Найменшою мінералізацією відрізняються рр.Стрвяж (312 мг/л), Стрий (281.4 мг/л), Свіча (187.4 мг/л), Лімниця (283 мг/л), Жван (279 мг/л) : підвищеною – рр.Луг (654 мг/л), Свірж (724 мг/л), Золота Липа (622 мг/л), Коропець (789 мг/л), Стрипа (758 мг/л), Мукша (614 мг/л), Тернава (674 мг/л). Це може бути пов'язане як з при­родними процесами (зміна літологічного складу порід, що дренуються, кліматичними умовами, тощо), так і з підвищеним техногенним навантаженням, зокрема сільськогосподарським та комунально-побуто­вим. Дієвість другої групи факторів може підтверджуватись тим, що для вод зазначених річок характерні де­що підвищені вмісти амоній-іонів (рр.Луг, Золота Липа), нітрит-іонів (рр.Луг, Свірж, Золота Липа, Ко­ропець, Тернава).Промислові стоки, що потрапляють до Дністра і випробувані у 1997 році, характеризуються різ­но­ма­нітним хімічним складом та мінералізацією від 475 до 3752 мг/л. Найменш небезпечними та близь­ки­ми до природних за своїм хімічним складом та мінералізацією є стоки заводу ТОС; стоки з відстійників та канави Новороздільського комбінату хімічних добрив; з труби Жидачівського ЦПК (див. таблицю 14:5), хо­ча в аніонному складі трьох останніх домінує сульфат-іон, що не є природним для нормальних по­верх­не­вих вод. Значно небезпечнішими є стоки Новороздільського сірчаного та Калуського хімічного ком­бі­на­тів. Заміряні дебіти цих стоків є досить великими (див. таблицю 14:4), відповідно, суттєвим є їх вплив на фор­мування хімічного складу басейну р.Дністер. Найбільш показовими в цьому відношенні є рр.Сівка та Тис­мениця, які повністю втратили свій первинний вигляд. Сам Дністер теж зазнає суттєвого ан­тро­по­ген­но­го впливу. Так, якщо вода Дністра в районі с.Чайковичі характеризується мінералізацією 269 мг/л, то ниж­че, після впадіння Тисмениці (яка попередньо зливається із відносно чистою Би­стри­цею і, від­по­від­но, розбавляється) – 519 мг/л, а в с.Тужанівці, після Нового Роздолу – 970 мг/л. Мі­не­ралізація зро­с­тає тут за рахунок сульфатів, вміст яких збільшується з 63 до 350 мг/л та натрію – з 42 до 172 мг/л. Після впадіння Сівки Дністер також встигає очиститись навіть до впадіння р.Лімниці (див. таблицю 14:5). Щодо впливу Новороздільського та Калуського комбінатів, то легко підрахувати, що тільки з від­стійників сірчаного комбінату щосекунди до Дністра надходить близько 0.2 кг сульфатів (при тому, що розхід цього компоненту в самому Дністрі – 0.6 кг/c, але розхід води в річці в 110 разів більшій за та­кий стічної канави !), з труби Калуського комбінату – 0.19 кг хлоридів щосекунди ! Ли­ша­єть­ся спо­ді­ва­тись, що заміряні дебіти стоків не є постійними, інакше страшно рахувати, скільки сульфатів і хлоридів над­ходить до Дністра зі стоками щодоби, щомісяця і щороку.Завдяки потужній здатності Дністра до самоочищення концентрації сульфатів і хлоридів в його во­дах не перевищують ГДКв – 500 та 350 мг/л, відповідно, як і у водах допливів. Винятком, звичайно є р.Сів­ка. Проте і наявні вмісти є досить загрозливими, особливо це стосується сульфатів і натрію. Тен­ден­ція осолонення води в Дністрі протягом останніх 40 років відмічається і молдавськими дослідниками. Це пов'язується з надходженням промислових стоків підприємств з видобутку та переробки корисних ко­па­лин, скидами в гідрографічну мережу басейну річки комунально-побутових стоків. Аналогічна тенденція спо­стерігається й на інших річках басейнів Дніпра, Волги тощо.^ Феноли і нафтопродукти До найбільш поширених і шкідливих забруднюючих речовин поверхневих вод належать органічні спо­луки, серед яких значне місце посідають феноли і нафтопродукти.У число нафтопродуктів входять сама нафта, а також вуглеводневі сполуки різних груп, що одер­жу­ють при переробці нафти і вуглеводневих газів. Великі кількості їх надходять у природні води при тран­с­пор­туванні нафти, зі стічними водами підприємств таких галузей промисловості, як нафтовидобувна, наф­то­переробна, хімічна, з комунально-побутовими стоками. Нафтопродукти наявні у стоках майже в усіх ін­ших промислових підприємств. Значна концентрація нафтопродуктів міститься у поверхневих стоках з те­ри­торії міст при атмосферних опадах. Наприклад, при аналізі таких стоків у м.Кишиневі вміст наф­то­про­дук­тів складав 2 – 100 мг/л [4], що в сотні разів перевищує ГДКв. У стоках нафтовидобувної і наф­то­пе­реробної промисловості нафтопродуктів може міститись до 1.5 – 10 г/л [2]. Залежно від форм та умов надходження нафтопродукти у водному середовищі можуть перебувати у вигляді емульсій, ад­сор­бо­ва­ними завислими дисперсними частинками, комплексних сполук з важкими металами, у водорозчиненому ста­ні і у вигляді плівки на поверхні води. У вигляді плівки основна маса нафтопродуктів звичайно може пе­ребувати лише на незначній відстані від джерела забруднення. При їх подальшій міграції зростає част­ка водорозчинених, адсорбованих та емульсійних форм. Особливо небезпечна водорозчинена частка наф­то­продуктів через свою здатність до тривалої міграції у воді, стійкість сполук і високу токсичність. За­га­лом усі вуглеводневі сполуки мають незначну розчинність у воді, що зменшується зі збільшенням числа ато­мів вуглецю у молекулі. За даними газохроматографічних досліджень у справжні водні розчини пе­ре­хо­дять переважно моноядерні ароматичні вуглеводні (71 – 99 %) – бензол з його гомологами С7 – С9, і значно меншою мірою високомолекулярні вуглеводні. До сполук з відносно високою розчинністю на­лежать бензини, гас, дизельне пальне, а також сама нафта. їх розчинність коливається в таких межах, (мг/л) : бензин – 5 – 505, гас – 2 – 5, дизельне пальне – 8 – 22, нафта – 10 – 20 [2]. Роз­чин­ність нафтопродуктів може підвищуватись при наявності у воді поверхнево-активних речовин як при­род­но­го, так і техногенного походження.Основними механізмами природного очищення поверхневих вод від нафтопродуктів є процес гід­ро­ди­намічного розбавлення, процеси сорбції і осадження, біохімічне і хімічне окислення, фотохімічне окис­лен­ня, випаровування. Серед усіх цих процесів перший часто відіграє найважливішу, інколи вирішальну роль. Фізико-хімічні процеси у самоочищенні води теж є досить суттєвими, хоча повна деструкція нафти і нафтопродуктів, очевидно, можлива лише за участі нафтоокислюючих мікроорганізмів. При низькій кон­цен­трації водорозчиненого кисню, присутності важких металів швидкість біохімічного розкладу наф­то­про­дук­тів значно понижується (пригнічується розвиток і активність відповідних мікроорганізмів). В цілому ж слід зазначити, що процеси розкладу нафтопродуктів у водному середовищі проходять дуже повільно і на­віть за усіх сприятливих умов розпад та вилучення зваженої та розчиненої у воді нафти проходить не швид­ше ніж за 100 – 150 днів [1]. Нагромадження нафтопродуктів у поверхневих водах відбувається при пе­реважанні їх надходжень з промисловими стоками над можливостями водного об'єкта до само­очищ­ен­ня.Слід зазначити, що певна (незначна) частка нафтопродуктів (вуглеводнів) має біогенне по­ход­жен­ня. Утворюються вони при метаболічній активності живих організмів та розпаді їх решток. їх кількість ви­з­начається трофністю водного середовища і величиною біологічної маси. У незабруднених наф­то­про­дук­тами поверхневих водах (річкових та озерних) концентрація природних (біогенних) вуглеводнів ко­ли­ва­ється від 0.01 до 0.20 мг/л, сягаючі інколи 1.0 – 1.5 мг/л [5].Присутність у воді нафтопродуктів має негативний вплив на живі організми, в тому числі й на лю­ди­ну. Токсичним впливом відзначаються низькомолекулярні аліфатичні, нафтенові і ароматичні вуг­ле­вод­ні. Особливо небезпечними є поліциклічні ароматичні вуглеводні з властивою їм канцерогенною дією. Ток­сичні вуглеводневі сполуки утворюються при взаємодії продуктів деградації високомолекулярних наф­то­продуктів з іншими техногенними забруднюючими речовинами. Так, при взаємодії хлору і гумусової кис­лоти утворюється канцерогенний тригалоїдометан, висока токсичність і канцерогенність характерна та­кож для сполук бензопірена з діоксидом сірки. Необхідно зауважити, що канцерогенні речовини здатні ви­кликати мутагенні зміни у живих організмах, що проявляються у порушенні індивідуального розвитку, ток­сикогенезі, прискоренні старіння, зміни генофонду організму. ГДК нафтопродуктів для вод гос­по­дар­сь­ко-питного призначення становить 0.3 мг/л, для вод рибного господарства (ГДКв.р.)– 0.05 мг/л [5].Феноли теж належать до токсичних речовин. Найнебезпечніша фракція летких фенолів. Відповідно до високої токсичності і канцерогенності концентрація фенолів для питних вод і вод рибного господарства не повинна перевищувати 0.001 мг/л.За своїм складом феноли належать до похідних сполук ароматичних вуглеводнів, в яких один або кіль­ка водневих атомів бензольного ядра заміщені гідроксильними групами. За кількістю гідроксильних груп у молекулі їх розрізняють на одно-, дво- та багатоатомні. Найпростішим членом групи одноатомних фе­нолів є оксібензол – С6Н5ОН. Прості за будовою феноли добре розчиняються у воді. Розчинність фе­нолів у воді сягає 80 мг/л.У поверхневі води великі кількості фенолів надходять з стічними водами нафтовидобувних і наф­то­пе­реробних підприємств, виробництв хімічної, лісохімічної, теплоенергетичної промисловості тощо. Фе­но­ли містяться також і в інших промислових, комунально-побутових та тваринницьких стоках (зокрема, си­лос­них ям). У забруднених водах вміст фенолів може складати сотні мкг/л.Певна частка фенолів у поверхневих водах має природнє походження (метаболізм водних ор­га­ніз­мів, біохімічне окислення і трансформація органічних речовин у воді та донних відкладах).Висока розчинність та низька здатність до адсорбції фенолів донними відкладами і завислими ре­чо­ви­нами зумовлюють їх накопичення у поверхневих водах і далеку міграцію. Їх руйнування та вилучення від­бувається при біохімічному та хімічному окисленні. Найінтенсивнішому окисленню піддаються феноли з простою будовою. Швидкість розкладу фенолів залежить від кількості мікроорганізмів, рН се­ре­до­ви­ща, кількості кисню, органічних речовин, температури води.У незабруднених поверхневих водах вміст фенолів не перевищує 0.020 мг/л [2]. Концентрація фе­но­лів у поверхневих водах до 15 мкг/л може розглядатись як природний фон [6].Актуальність контролю за вмістом фенолів та нафтопродуктів у поверхневих водах басейну р.Дні­с­тер зумовлюється значним поширенням тут джерел їх надходження, а саме густої сітки об'єктів наф­то­га­зо­видобувної промисловості, підприємств нафтопереробної, хімічної, целюлозно-паперової та дере­во­об­роб­ної промисловості, великою кількістю комунально-побутових стоків; і, зрозуміло, турботою про збе­ре­жен­ня чудової природи басейну Дністра, її ендемічної флори і фауни, про збереження великої кількості пріс­ної води.Гідрохімічне випробування вод р.Дністер та його допливів на вміст нафтопродуктів і фенолів про­во­ди­лось у літній період (липень, серпень) 1995, 1996, 1997 років. Інтервал випробування охоплює верх­ню частину басейна Дністра, від гирла лівого допливу р.Стрвяж, і середню, до дамби Дністровського во­до­схо­вища. Проби води відбирались з допливів р.Дністер – 500 – 1000 м вище їх гирл, з р.Дністер – до і після основних допливів, з Дністровського водосховища – з приповерхневого шару води (0.5 м) та за до­помогою батометра ГР-18 з глибини 20 м (для визначення нафтопродуктів), а також у стічних во­дах ЦПК м.Жидачева, хімічного комбінату м.Калуша, заводу ТОС.Аналітичні визначення вмісту фенолів і нафтопродуктів проводились у лабораторії спектральних ме­то­дів аналізу ІГГГК під керівництвом В.Г.Гаєвського. Для встановлення концентрацій нафтопродуктів у во­дах використовувався метод екстракції комплексним органічним розчинником (діхлоретан, хлороформ, чо­тирьоххлористий вуглець у співвідношенні 1 : 1 : 1) з наступним зважуванням екстракту і фо­то­мет­ру­ван­ням в УФ-області при довжині хвилі 250 нм і чутливості методу – 0.1 мг/л. Для визначення вмістів фе­нолів використовувався спеціально розроблений [7] екстракційно-спектрофотометричний метод су­мар­но­го визначення фенолів у природних водах з застосуванням спектрофотометра Перкін-Ельмер-402 при дов­жині хвилі поглинання комплексу 235 нм і чутливості методу n10-4 мг/л. Всього проаналізовано 43 про­би води. Результати аналітичних визначень наведено у таблиці 14:6.У воді р.Дністер на відтинку від гирла р.Стрвяж до Дністровського водосховища (с.Вовківці) ви­яв­ле­ні концентрації нафтопродуктів становлять 0.5 – 4.7 мг/л при середньому значенні 1.9 мг/л (що пе­ре­вищує ГДКв більше як у 6 разів, і ГДКв.р. – майже в 40 разів). Це досить високий рівень за­бруд­нен­ня, навіть якщо враховувати певну частку нафтопродуктів природного походження. Так, у водах Дні­с­тра, перед його лівим допливом р.Серет, вміст нафтопродуктів становив 1.9 мг/л і, якщо ввважати біо­ген­ним в них 0.9 мг/л (що є високим природним фоном), то виявляється, при розході води в даному ство­рі 57 м3/сек Дністер щодоби переносить біля 5 тон нафтопродуктів промислового походження. При та­кому ж можливому природному фоні, але розході води меншому в 5 разів і загальному вмісті наф­то­про­дуктів 2.8 мг/л Дністер біля с.Сусолів на Львівщині за добу переносить своїми водами близько 2 тон промислових нафтопродуктів. Тобто, сумарна кількість промислових нафтопродуктів у водах Дністра на цьому відтинку збільшується приблизно у 2.5 рази.Найвищі вмісти нафтопродуктів виявлені у верхній частині Дністра – перед впадінням р.Стрвяж (4.7 мг/л) та біля с.Сусолів (2.8 мг/л).Якщо порівняти ступінь забруднення нафтопродуктами вод з такою рікою, як Дніпро, то Дністер є знач­но менше забруднений. За даними спостережень [8] у воді Дніпра на ділянці від Києва до Херсона у літній період 1976 року концентрація нафтопродуктів становила від 2 до 20 мг/л. Нижчий ступінь за­бруд­нення р.Дністер зумовлений відповідно меншим промисловим навантаженням в басейні водозбору і кра­щими гідрологічними можливостями до самоочищення.Концентрації нафтопродуктів в Дністровському водосховищі коливаються від 0.9 до 3.8 мг/л. При цьо­му у випробуваному поверхневому шарі (на глибині 0.3 – 0.5 м) виявлені концентрації становлять 1.3 – 1.5 мг/л, у трьох пробах, відібраних батометром – 0.9; 2.5; 3.8 мг/л. Вміст 0.9 мг/л виявлений на гли­бині 3.3 м, а вмісти 2.5 і 3.8 мг/л – на глибинах 21.5 і 23.0 м, відповідно, тобто у придонному шарі во­ди. Збагаченість придонного шару водосховища нафтопродуктами зумовлена, очевидно, їх зворотнім над­ходженням з донних відкладів в результаті процесів десорбції.Рівень забруднення Дністровського водосховища нафтопродуктами (середній вміст у при­по­верх­не­во­му шарі – 1.4 мг/л) є дещо нижчим, ніж у р.Дністер, але перевищує ГДКв майже в 5 разів, ГДКв.р. – в майже 30 разів. Це останнє перевищення є особливо загрозливим, оскільки Дністровське во­до­схо­ви­ще характеризується розвитком рибальських промислів.З випробуваних допливів верхньої частини Дністра аномально висока концент