1.Предмет економічної теорії. 32.Зародження та етапи розвитку економічної теорії. 43.Сучасні економічні теорії. Розвиток економічної думки в Україні. 54.Методи дослідження економічних процесів та явищ. 75.Функції економічної теорії. 96.Економічні категорії та економічні закони. 108.Екойомічні потреби: їхня суть та класифікація. Закон зростання потреб. 119.Потреби та блага: зміст, структура, функції, корисність благ. Величина корисності. 1411.Економічні інтереси: суть, види, взаємодія. 1413.Виробництво як процес суспільної праці. 1614.Основні фактори виробництва, їхня характеристика. 1815.Крива виробничих можливостей та її характеристика. 2216.Виробнича функція та проблема економічного вибору. 2717.Суспільне виробництво і суспільне багатство. 2718.Ефективність суспільного виробництва та фактори зростання. 2820.Структура та використання національного багатства 3121.Формаційний та цивілізаційний підходи до пізнання процесів суспільного розвитку. 3122.Основні етапи розвитку цивілізацій. 3123.Постіндустріальна цивілізація: зміст, риси. 3124.Змісті структура економічних систем. 3125.Тенденції, що характеризують перехід від однієї економічної системи 3126.Типи;економічних систем, їхня характеристика. 3127.Моделі організації національних ринкових господарств, зміст, риси, Функції 3628.Теоретичні та реалізовані на практиці моделі соціалізму: зміст, риси, суперечності. 3629.Соціально-орієнтована економічна система: зміст, риси, місце в історичному розвитку. 3630.Економічна система вільної конкуренції. 3631.Монополія та державно-монополістичний капіталізм як економічні системи. 3632.Перехідні економічні системи: зміст, риси, суперечності. 3633.Правовий та економічний зміст власності. 3634.Поліморфізм власності в ринковій економіці. 3635.Роздержавлення й приватизація: зміст, шляхи і форми. 3636.Теорія прав власності як "правил гри" в економічній системі. 3637.Структура відносин власності в різних економічних системах. 3638.Відносини та форми власності у трансформаційній економіці України. 3639.Товарне виробництво: необхідність, зміст, риси, види. 3640.Товар та його властивості. Послуга як товар. Інформація як товар. 4141.Величина вартості товару та фактори, що її визначають. 4342.Закон вартості зміст та функції'. 4543.Трудова та інформаційна теорія вартості. 4544.Генезис форм організації суспільного виробництва. 4545.Гроші суть, функції. 4546.Виникнення грошей Еволюція концепцій 4847.Форми грошей та їхня характеристика. 5148.Функціональні форми грошей. 5149.Закони грошового обігу. 5150.Демонетизація грошей: причини, зміст, етапи.51.Сучасні теорії грошей.52.Риси та принципи функціонування сучасної ринкової економіки.53.Ринок: поняття, еволюція поглядів.54.Ринок: зміст, структура та функції. 5555.Інфраструктура ринку: зміст та функції. 5556.Елементи ринкової інфраструктури. . 6157.Товарні біржі, зміст, види, функції, роль у ринковій економіці. 6158.Фондові біржі: зміст, види, функції, роль у ринковій економіці. 6159.Біржа праці: суть, функції та роль у ринковій економіці. Служба зайнятості в Україні. 6160.Суб'єкти ринку та їх взаємозв'язок . 6161.Конкуренція: суть, види, функції'. 6162.Види економічної конкуренції: внутрігалузева та міжгалузева; досконала та недосконала тощо, добросовісна та недобросовісна. 6563.Методи конкурентної боротьби. 6564.Попит, зміст та фактори, що на нього впливають. Крива попиту. Закон попиту. 6565.Пропозиція: зміст та фактори, що на неї впливають. Крива пропозиції. Закон пропозиції'. 6566.Еластичність попиту: за ціною, за доходом та перехресна. 6567.Взаємодія политу й пропозиції. Ціна ринкової рівноваги. 6768.Закон попиту. Крива попиту. Рух по кривій та її зрушення. 6769.Закон пропозиції. Крива пропозиції. Рух по кривій та її зрушення. 673.Підприємництво як виробнича одиниця мікроекономіки: зміст, види, характеристика. 674.Капітал підприємства: зміст, структура, функції. 685.Основний капітал: визначення, структура. 696.Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація. 697.Оборотний капітал. Оборотні засоби Активи підприємства. 708.Кругооборот і оборот капіталу. Функціональні форми капіталу. 709.Час обороту капіталу. Швидкість обороту. 7110.Менеджмент підприємства: необхідність, зміст, види. 7111.Необхідність, види та функції маркетингу 7212.Підприємництво: зміст, риси, об'єкти та суб'єкти. 7313.Організаційно-правові форми підприємницької діяльності в Україні 7314.Теорії підприємництва. 7315.Ризик у підприємницькій діяльності та його види. Венчурний бізнес. 7416.Організаційні форми сучасного підприємства. 7417.Витрати виробництва та їхня структура. 7518.Постійні, змінні та валові витрати. 7519.Явні та неявні витрати 7620.Граничні витрати. Закон спадної віддачі. 76?? 21.Витрати обігу: чисті та додаткові. 7622.Доходи і прибуток фірми: зміст, види. 7623.Бухгалтерський облік та економічний прибуток. 7724.Собівартість продукції як суспільна форма витрат виробництва, й структура і функції. 77?? 25.Ринкова ціна: зміст, структура, функції. 78? 26.Чинники, що впливають на величину ціни: вартісні, попиту, пропозиції, психологічні тощо. 7827.Класифікація та види цін. 7828.Цінова політика і методи ціноутворення 7929.Особливості відтворення в сільському господарстві природні та суспільні. 79З0.АПК: зміст, структура, функції. 8031.Агробізнес як складова підприємництва: зміст, особливості. 8132.Рента та орендна плата за землю. 8133.Диференційна рента: зміст, причини виникнення, механізм утворення. 82?? 34.Економічна і нормальна рента. 8235.Абсолютна і нормальна рента: спільні та відмінні риси. 82? 36.Монопольна та екологічна рента. 83? 37.Принципи та механізм формування факторних доходів 8338.Марксистський та маржиналістський підходи до проблеми формування доходів. 83? 39.Види та джерела формування факторних доходів. 84? 40.Функціональне і соціальне відчуження на ринку економічних ресурсів 8444.Заробітна плата:зміст,форми,системи. 8545.Номінальна та реальна заробітна плата 8646. Позиковий відсоток як форма доходу на грошовий капітал, наданий у позику 8648. Система національних рахунків: зміст, показники та методи їх кількісного вимірювання 8649.Поняття та фактори економічного зростання 8850.Типи та моделі економічного зростання 8851.Грошовий обіг та його закони 9052. Інфляція: зміст, причини, види, вимір, наслідки 9153. Необхідність, зміст і джерела кредиту 9354. Форми і види кредиту.Кредитна система України. 9455. Банківська система: зміст, рівні, функції. 9656.Принципи кредиту. Позиковий відсоток, зміст, види. 9657.Фінанси:зміст, структура, функції.Фінансова система України. 9659. Державний борг. Управління державним боргом 9960. Податки: зміст, структура, функції. Фінансова система України 10061. Сукупний сімейний дохід і структура його використання. Рівень життя та його показники 10262. Нерівність доходів і проблема бідності. Показники 10364. Суспільне відтворення: суть,види, типи. 10465.Циклічність-форма економічного розвитку.Типологія економічних циклів. 10566.Промисловий цикл та його фази. 10667.Теорія циклів:монетарна,кейнсіанська. марксистська 10768. Зміст, головні завдання економ. Політики 10869. Взаємозв'язок економічної теорії і економічної політики 11070. Цілі та інструменти економічної політики 11171.Методи впливу держави на економіку 11372.Економічні функції держави в ринковій економіці 11474.Світове господарство:зміст,виникнення,етапи розвитку. 11575.Міжнародні економічні відносини:зміст та структура 11676.Міжнародна валютно-фінансова система 11678.Міжнародна міграція трудових ресурсів. 11879. Міжнародний рух капіталу: зміст, форми, тенденції 11980. Міжнародна торгівля. Фритрейдерство і протекціонізм 12182. Глобалізація як тенденція соціально-економічного розвитку 12483. Україна в системі світового господарства 12684. Зайнятість і безробіття. Види та рівень безробіття 126 ^ 1.Предмет економічної теорії. Питання предмету економічної теорії є дискусійним в економічній науці. Різні школи по-різному визначають предмет економічної теорії. Перші уявлення про неї полягали в тому, що вона вивчає створення і використання матеріальних благ, тобто є наука про багатство. В останні роки широко розповсюджується підхід до предмету економічної теорії, який спирається на використання поняття "обмежених ресурсів". В США у підручнику з економічної теорії Кемпбелл Р.Макконнелл і Стенлі Л.Брю, визначено, що вона досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини Проте економічна теорія - широкопланова наука. Професор П.Самуельсон приводить такі можливі визначення предмету економічної теорії: 1. Наука про види діяльності, пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми. 2. Наука про використання людьми рідкісних та обмежених продуктивних ресурсів(земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад, машини і технічні знання) для виробництва різних товарів (таких, як пшениця, яловичина, пальто, концерти, шляхи, яхти) і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання. 3. Наука про щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і використання цих засобів. 4. Наука про те, як людство розв'язує свої завдання у галузі споживання і виробництва. 5. Наука про багатство Перелік визначень цієї науки можна збільшити ще у багато разів. Об'єднуючи різні підходи, можна прийти до узагальненого визначення, яке у П.Самуельсона сформульовано таким чином: "Економічна теорія вивчає, як суспільство використовує обмежені ресурси, щоб виробляти різні товари, і розподіляє їх серед людей" Як бачимо, загальноприйнятого визначення предмету економічної теорії немає, хоч більшість економістів визнають, що це універсальна наука про проблеми вибору ресурсів і економічну поведінку людей. Об'єктом вивчення економічної теорії є аналіз тісного взаємозв'язку механізму функціонування ринку з наявністю на ньому досконалої і недосконалої конкуренції, ступеня монополізованості окремих господарських сфер, шляхів і способів економічного реформування ринкових відносин. ^ 2.Зародження та етапи розвитку економічної теорії. Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності. Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких та римських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Като-на, Варрона, Коллумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо. Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів та явищ почала складатися лише в XVI— XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру. Основні етапи розвитку економічної науки є: Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням грошей (золотих і срібних). Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм. Фізіократи. На відміну від меркантилістів, перенесли акцент дослідження безпосередньо на природу і виробництво. Але джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе. Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму, її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегулюючу систему. Марксизм. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Маржиналізм — теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних, крайніх величин, які характеризують їхню зміну у зв'язку зі зміною інших явищ. Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витрати" і т. ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних дій індивіда. Представники маржиналізму — К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.^ 3.Сучасні економічні теорії. Розвиток економічної думки в Україні. Основні напрями сучасної економічної теорії є: Неокласицизм. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Засновники – Маршаллі і Пігу. Послідовники – Фрідмен, Мізес, Хайек. Монетаризм. — теорія, яка приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної кон'юнктури, розвитку виробництва і зміні обсягів валового національного продукту (ВНП). За правилом монетаризму приріст грошової маси (монетарної бази) має бути скоординований з темпами зростання товарної маси, динамікою цін і швидкістю обертання грошей за такою схемою (рис. 1.3). Кейнсіанство — одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновником теорії є видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс. Послідовники – Робінзон, Срафа. Інституціоналізм представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін., розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, інстинкти і т. ін. Неокласичний синтез — узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напряму економічної теорії. Перші письмові пам'ятки економічної думки України пов'язані з періодом Київської Русі. В "Руській правді" Ярослава Мудрого (ХІ ст.), "Повчанні Володимира Мономаха" (ХІ ст.), "Слові о полку Ігоревім"(ХІІ ст.), літописах XI-XIV ст. велика увага приділялась захисту феодальної власності, питанням державності, державної єдності і зміцненню влади великого князя, засуджувалась надмірна експлуатація підданих. У XVII ст. економічна теорія ще не виділялась в окрему галузь науки. Суспільно-економічна думка в Україні була проникнута антикріпосницькими, демократичними ідеями З кінця XVIIІ ст. в Україні відбувається процес формування економічної науки як окремої галузі знань. У цей період Василь Каразін - ліберальний економіст пропонував повністю ліквідувати панщину і перейти до грошової ренти, прискорювати розвиток промисловості, зміцнити грошовий обіг і державні фінанси. У першій половині ХІХ ст. професор Харківського університету Тихон Степанов видав перший курс в нашій країні політичної економії "Записки про політичну економію", в яких виступав прихильником вчення Адама Сміта, різко критикував погляди Мальтуса, був прихильником вільної торгівлі, засуджував протекціонізм, розглядав такі кардинальні питання, як суть і джерела багатства, природа й праця, цінність, суспільний поділ праці, машини, капітал і його нагромадження, заробітна плата, прибуток і рента, національний доход, кредит, процент тощо. Розвитку економічної науки сприяв професор Київського університету Іван Васильович Вернадський. Він був прихильником невтручання держави у приватну ініціативу, вільну конкуренцію, намагався довести, що протекціонізм суперечить "природним" економічним законам. Ідеї трудової вартості були відображені в творах відомого політичного діяча і науковця Сергія Подолинського. Він різко критикував кріпосницький характер реформи 1861р., виступав проти поміщицького землеволодіння. С.Подолинський зробив геніальне відкриття щодо збереження енергії, давши науково-природниче тлумачення процесу праці. Його відкриття зараз називається "законом Подолинського". Знаним для свого часу економістом був Іван Франко. Надзвичайно важливого значення він надавав політичній економії, відводячи їй одне з центральних місць у системі загальноосвітніх наук, вважаючи, що вона "безперечно найважливіша з усіх наук". Певний вплив на його економічні погляди мав марксизм, який був тоді дуже популярним. Найвизначнішим українським економістом був Туган-Барановський. Вчений зробив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, критику економічних доктрин марксизму. Найвищим досягненням в його теоретичній спадщині є номіналістично-кількісна, або кон'юнктурна теорія грошей, яку він виклав в праці "Паперові гроші і метал". 4.Методи дослідження економічних процесів та явищ. Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем. Діалектика як метод базується на використанні законів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому зв'язку та взаємозалежності, у стані безперервного розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей. Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших ознак сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від всього випадкового, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є формування понять, економічних категорій, виявлення і формування законів. Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.При аналізі об'єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними. Індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Дедукція — метод пізнання від загального до одиничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв'язок одиничного, особливого і всезагального. Історичний і логічний методи використовуються економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьому процесові. Економічне моделювання — це формалізований опис економічних процесів і явищ (за допомогою математики й економетрики), структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічна модель (рис. 1.9) дає можливість наочно і глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об'єкта пізнання. Економічний експеримент — штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій, щоб попередити помилки і провали в економічній політиці держави.^ 5.Функції економічної теорії. Пізнавальна функція. Реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ. Розкриваючи і формулюючи економічні категорії і закони, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню економічного розвитку суспільства. Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності. Практична функція економічної теорії зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання. Економічна політика — це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Вона має визначати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем. Прогностична функція економічної теорії виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому. По суті, вона зводиться до розробки прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів та можливих кінцевих результатів. Виховна функція — полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного економічного мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи. Вона виховує у них усвідомлення того, що досягти професійних успіхів і вищого життєвого рівня можна, лише оволодівши глибокими знаннями, в результаті наполегливої праці, прийняття обґрунтованих рішень і здатності брати на себе відповідальність за свої господарські дії. Економічне мислення — це сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають Ті господарську поведінку. Є два види економічного мислення: буденне і наукове. Буденне мислення — поверхове, однобічне і безсистемне сприйняття людиною реальних економічних процесів, на підставі чого вона робить суб'єктивні, часом помилкові, висновки і судження щодо економічних проблем. Наукове мислення — всебічне і глибоке пізнання людиною економічної дійсності на основі використання наукових методів дослідження, що дозволяє розкрити сутність економічних процесів, об'єктивно оцінити їхню суспільну значущість і прогнозувати тенденції розвитку в майбутньому. 6.Економічні категорії та економічні закони. Економічні категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів (власність, капітал, прибуток, ринок, попит, ціна і т.д.) Основне призначення і зміст економічної науки полягає у виявленні, врахуванні і використанні в практичній діяльності законів господарського розвитку. Адже всі економічні явища і процеси розвиваються під впливом економічних законів. Економічні закони - це найбільш стійкі, істотні постійно повторювані об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності в економічних явищах і процесах. Системам економічних законів включає в себе 4 види: 1) Всезагальні – функціонують у всіх економічних системах (закон зростання продуктивності праці, закон зростання потреб та інше) 2) Загальні – функціонують у кількох економічних системах, де існують для них відповідні економічні умови (закони ринкової економіки) 3) Специфічні – функціонують лише у межах однієї економічної системи. 4) Стадійні – функціонують на окремих стадіях даної економічної системи (становлення зрілості чи занепаду) Між економічними законами і законами природи існують спільні риси і відмінності. Спільне між ними те, що, як і закони природи, економічні закони об'єктивні, тобто діють незалежно від волі і свідомості людей. Відмінності ж полягають в наступному: економічні закони є законами людської діяльності. Вони виникають у процесі діяльності людей і здійснюються через неї. Закони природи діють і поза людським суспільством; закони природи вічні, а економічні закони можуть виникати і зникати. Економічні принципи – теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи, як і економічні закони вони також віддзеркалюють взаємозв’язки економічних явищ, але менш стійкі і мають менш обов’язковий характер. Отже, вивчення економічної теорії головним чином зводиться до пізнання економічних законів і категорій, які виражають глибинну суть конкретної економічної системи. 8.Екойомічні потреби: їхня суть та класифікація. Закон зростання потреб. Потреба — це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності. Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді виділяють: — біологічні потреби, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо); — соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо); — духовні потреби (творчість самовдосконалення, самовираження тощо). Класифікація економічних потреб За характером виникнення: — первинні (базові), пов'язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо; — вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін. За засобами задоволення: матеріальні (потреби в матеріальних благах); нематеріальні (духовні потреби). За нагальністю задоволення: — першочергові (предмети першої необхідності); — другорядні (предмети розкоші). За можливостями задоволення: — насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення); — ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення). За участю у відтворювальному процесі: — виробничі (потреби у засобах виробництва); — невиробничі (потреби у споживчих благах). За суб'єктами вияву: — особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда); — колективні, групові (потреби групи людей, колективу); — суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому). За кількісною визначеністю та мірою реалізації: — абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку); — дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду); — платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом); — фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами). Економічний закон зростання потреб Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер. Безперервний економічний та духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної діяльності, нарощування виробництва економічних благ та поліпшення їхніх якісних характеристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється авангардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному законі зростання потреб. Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб. Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу: — від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов'язаних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням; — від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення; — від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження; — від речової структури споживання до переважання у ній послуг.^ 9.Потреби та блага: зміст, структура, функції, корисність благ. Величина корисності. Потреба — це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності. Засоби задоволення людських потреб називаються благами. Розрізняють такі блага: — неуречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування, знання) й уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо); — неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені, обсяги яких менші за існуючі потреби). Економічні потреби — це потреби в економічних благах. Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин. Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють: — споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ); — матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва); — теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб'єктів) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб'єкти зможуть скористатися у майбутньому) тощо. Всебічне комплексне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації.^ 11.Економічні інтереси: суть, види, взаємодія. Економічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів. Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, верства, суспільство, а кінцевим об'єктом - результат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, що іде на задоволення потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми. Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний інтерес. Це класифікація інтересів за ознакою суб'єктності. Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими критеріями: * за ознакою важливості розрізняють інтереси головні та другорядні; * за часовою ознакою - поточні та перспективні; *за об'єктом інтересів - майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці й життя; * за ступенем усвідомлення - дійсні та помилкові. Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв'язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Рушійні сили економічного розвитку — взаємодія потреб та інтересів економічних суб'єктів (рис. 2.7). ІНТЕРЕС - Усвідомлене прагнення задовольнити певну потребу. МОТИВ - Внутрішнє спонукання людини до конкретної дії, спрямованої на об'єкт уваги, визначену мету. Потреби у свідомості людини перетворюються на інтерес або мотив спонукальної цільової дії. Спонукання економічних суб'єктів до певних дій породжує конкретний результат у вигляді задоволення, часткового задоволення або незадоволення потреби.^ 13.Виробництво як процес суспільної праці. Виробництво складає вихідний пункт і першу ознаку економічної діяльності людей. Виробництво - це процес взаємодії людини з природою з метою створення матеріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства. У процесі виробництва не тільки змінюється спосіб та вид виготовлення благ та послуг, але відбувається і моральне вдосконалення самої людини. Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним. Люди не можуть перестати виробляти тому, що вони не можуть перестати споживати. Виробництво за структурою складається з таких фаз: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно перебуває в кожній з них у даний момент. Фази виробництва тісно між собою пов'язані, і якщо зв'язок між виробництвом і споживанням десь втрачається, то трудова діяльність стає недоцільною або перетворюється у виробництво заради виробництва, а не заради споживання. Таким чином, виробництво, розподіл, обмін і споживання слід завжди розглядати як органічне ціле. За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі сфери, або блоки галузей: 1) основне виробництво; 2) виробнича інфраструктура; 3) соціальна інфраструктура. Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Виробнича інфраструктура - це галузі, які обслуговують основне виробництво та забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в