1 розділ предмет, структура І методологія курсу "релігієзнавство"

Зміст1 РОЗДІЛ ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА І МЕТОДОЛОГІЯ КУРСУ "РЕЛІГІЄЗНАВСТВО" РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ЯК НАУКА ..........................................7ПРЕДМЕТ І СТРУКТУРА РЕЛІГІЄЗНАВСТВА ..................8МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В РЕЛІГІЄЗНАВСТВІ ..........11МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА 142 РОЗДІЛ РЕЛІГІЯ ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ 1 СУТНІСТЬ РЕЛІГІЇ ........................................17ВИНИКНЕННЯ РЕЛІГІЇ .....................................................20СОЦІАЛЬНІ, ГНОСЕОЛОГІЧНІ, ОНТОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РЕЛІГІЇ ..............................22ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ .....................24СТРУКТУРА РЕЛІГІЇ ............................................................ЗОГОЛОВНІ ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ ..............................................35КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЛІГІЙ ..................................................37^ 3 РОЗДІЛ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЛІГІЙ СВІТУ ПЕРВІСНІ ВІРУВАННЯ........................................................40НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ........................................................47СВІТОВІ РЕЛІГІЇ....................................................................50НЕТРАДИЦІЙНІ РЕЛІГІЇ, НЕОРУХИ................................51^ 4 РОЗДІЛ РАННІ НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКА РЕЛІГІЯ........................................52РЕЛІГІЯ НАРОДІВ ДАВНЬОГО ДВОРІЧЧЯ ....................58РЕЛІГІЇ НАРОДІВ МАЛОЇ АЗІЇ ТА СХІДНОГОСЕРЕДЗЕМНОМОР'Я...........................................................^ХЕТСЬКА РЕЛІГІЯ .......................................................................64 ФРИГІЙСЬКА РЕЛІГІЯ ..„.„...„...„.„......„.„„...„„...„...................65СИРІЙСЬКО-ФІНІКІЙСЬКА РЕЛІГІЯ „...„.„...„..„.....„.„.„......67ХАЛДЕЙСЬКА РЕЛІГІЯ .....„,„.„.„„......„„..........„.......„...„......„..68 РЕЛІГІЇ АНТИЧНОГО СВІТУ......................................„..„69 РЕЛІГІЯ. ЕЛЛАДИ ......................................................................69ДАВНЬОРИМСЬКА РЕЛІГІЯ ...................................................78 ДАВНІ ЄВРОПЕЙСЬКІ РЕЛІГІЇ..........................................84 РЕЛІГІЯ ДАВНІХ ГЕРМАНЦІВ .„.......„.„...„....„.„..„..„.„..„.....„.84РЕЛІГІЯ ДАВНІХ КЕЛЬТІВ ..........................................................89РЕЛІГІЯ ДАВНІХ СЛОВ'ЯН .....„.„......„„„.„...„..„„„...,....„„......96РЕЛІГІЇ ДОКОЛУМБОВОЇ АМЕРИКИ ..........................102 ВІРУВАННЯ ДАВНІХ МАЙЯ ................................................... 103ВІРУВАННЯ АЦТЕКІВ .............................................................. 105ВІРУВАННЯ ІНКІВ ................................................................... 108 РЕЛІГІЯ АВСТРАЛІЇ ТА ОКЕАНІЇ ..................................110 ВІРУВАННЯ АВСТРАЛІЙСЬКИХ АБОРИГЕНІВ .............. ,..1 10ВІРУВАННЯ НАРОДІВ ОКЕАНІЇ .............................................114^ 5 РОЗДІЛ ПІЗНІ НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ ІУДАЇЗМ ..............................................................................118 ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ІУДАЇЗМУ ..........................118ТАЛМУД - СВЯЩЕННА КНИГА ІУДАЇЗМУ .......................123ФІЛОСОФСЬКІ Й МОРАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ІУДАЇЗМУ ....125ІУДЕЙСЬКІ ОБРЯДИ І СВЯТА ................................................128НАПРЯМИ, ТЕЧІЇ В ІУДАЇЗМІ ...............................................132 Реформований іудаїзм ..........................................132Хасидизм ................................................................134Каббала ..................................................................136 РЕЛІГІЇ ДАВНЬОЇ ІНДІЇ ..................................................138 ВЕДИЧНА РЕЛІГІЯ ..................................................................138БРАХМАНІЗМ ..............................................................................141індуїзм .................................................................................145вішнуїзм ....................................................................................148ШИВАЇЗМ .........................................................................151сикхізм ......................................................................................156джайнізм ..„.....„..„...........„..„.„...„..„„.........„.........„.„...„....„158 РЕЛІГІЇ ДАВНЬОГО КИТАЮ ..........................................161 КОНФУЦІАНСТВО .„..„„.....„....„......„...„.„..„„.......„...„...„.„.„.161ДАОСИЗМ .„„„...,.„.„.„......„....„.„.„„„„..„....„.........„.„...„.„...„.164 РЕЛІГІЇ ДАВНЬОЇ ЯПОНІЇ ..............................................167синтоїзм ..................................................................................167 ДАВНЬОІРАНСЬКІ РЕЛІГІЇ ............................................171 МІТРАЇЗМ Й АНАХІТИЗМ „..„„....„...„.„..„..„......„...........„„.„ 173ЗОРОАСТРИЗМ .„.„.„...„....„..„.........„„.„....„..........„„.......„.„..„175[ б РОЗДІЛ СВІТОВІ РЕЛІГІЇ БУДДИЗМ ...........................................................................185СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ………...185ТРИПІТАКА - СВЯЩЕННА КНИГА БУДДИЗМУ .............. 189ФІЛОСОФСЬКА КОНЦЕПЦІЯ БУДДИЗМУ ..........................190МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ БУДДИЗМУ .................197БУДДІЙСЬКИЙ КУЛЬТ ...„.....„..„..„..„.„..„„.....„..„.„...„...„.,...200НАПРЯМИ, ТЕЧІЇ БУДДИЗМУ ................................................202Тхеравада ................................................................203Хінаяна ....................................................................203Махаяна ..................................................................204Південний і південно-східний буддизм .............205Далекосхідний буддизм ........................................206Центральноазіатський буддизм ............................206Ламаїзм .................. ...........................................206 ХРИСТИЯНСТВО .......... ............. ..............211 ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ...... 211^ БІБЛІЯ — СВЯЩЕННА КНИГА ХРИСТИЯН . .214 ХРЕСТ-СВЯЩЕННИЙ ЗНАК ХРИСТИЯН .216 ХРИСТИЯНСЬКЕ ВІРОВЧЕННЯ . . 220християнський культ 224 розкол у християнстві .238 ПРАВОСЛАВ'Я .........................................................................239 Константинопольська православна церква ........240Александрійська православна церква ..................241Антіохійська православна церква ........................242Єрусалимська православна церква ......................243Грузинська православна церква ..........................244Сербська православна церква .............................244Румунська православна церква ............................245Болгарська православна церква ............................247Кіпрська православна церква ..............................248Елладська (Грецька) православна церква ............249Албанська православна церква ............................250Польська православна церква ..............................250Чехословацька православна церква ....................251Автокефальна православна церква в Америці ....251Руська православна церква .................................253 ДАВНІ ВІРУВАННЯ ТА ХРИСТИЯНСТВО В УКРАЇНІ ........255^ ДОХРИСТИЯНСЬКІ ВІРУВАННЯ.УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ...„„„„....„..„......,..„.„..„.„..„„........255ПОЧАТОК ХРИСТИЯНСТВА НА УКРАЇНСЬКИХЗЕМЛЯХ. ХРЕЩЕННЯ УКРАЇНИ-РУСІ .. ..........................264МИТРОПОЛІЯ КИЇВСЬКА І ВСІЄЇ РУСІ ..............................268^ УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНАЦЕРКВА (УАПЦ) ...„..„„.„..„.........„,..„.„„..„„„....„..„...„„.„.......272УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА „..„„.,..„.,.„280 католицизм .........................................................................292 ПРОТЕСТАНТИЗМ ....................................................................ЗОЇ Лютеранство ..........................................................302 Кальвінізм ..............................................................303Євангельські християни-баптисти (ЄХБ) ............305Адвентизм ..............................................................306П'ятидесятники ......................................................307Єговісти ..................................................................307ІСЛАМ ..................................................................................307виникнення.! поширення ісламу ...........................307КОРАН - СВЯЩЕННА КНИГА МУСУЛЬМАН ..................309ВІРОВЧЕННЯ. ІСЛАМУ ..............................................................312ОБРЯДИ ТА СВЯТА ІСЛАМУ ....................................................314НАПРЯМИ, ТЕЧІЇ ІСЛАМУ ......................................................322Сунізм ....................................................................322Шиїзм ......................................................................327 МУСУЛЬМАНСЬКІ РЕЛІГІЙНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ .. .......338ІСЛАМ В УКРАЇНІ ......................................................................341^ 7 РОЗДІЛ НЕТРАДИЦІЙНІ РЕЛІГІЇ НЕОХРИСТИЯНСЬКІ ТЕЧІЇ, ВІРУВАННЯ НА ЗАГАЛЬНОХРИСТИЯНСЬКІЙ ОСНОВІ ........................345РЕЛІГІЇ ОРІЄНТАЛІСТСЬКОГО НАПРЯМУ ................348ЕЗОТЕРИЧНІ ОБ'ЄДНАННЯ ..........................................351НЕОЯЗИЧНИЦТВО ..........................................................353СИНТЕТИЧНІ РЕЛІГІЇ ......................................................355САЙЄНТОЛОГІЧНІ РУХИ ................................................357САТАНІЗМ ..........................................................................358^ 8 РОЗДІЛ СВОБОДА СОВІСТІ ЯК ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКА ЦІННІСТЬ ІСТОРИЧНІ ФОРМИ КРИТИЧНОГОРОЗГЛЯДУ РЕЛІГІЇ ............................................................361СУТНІСТЬ СВОБОДИ СОВІСТІ Й УМОВИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ................................................................366РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПІВ СВОБОДИ СОВІСТІ В УКРАЇНІ .........................................................................371^ КОРОТКИЙ РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ СЛОВНИК ......................................Зїї ЛІТЕРАТУРА ..........................................................................................4061 розділ предмет, СТРУКТУРА І МЕТОДОЛОГІЯ КУРСУ "РЕЛІГІЄЗНАВСТВО" Релігієзнавство як наука Прагнення людини до пізнання всесвіту, суспільства, самої себе, окремих явищ і процесів світу невичерпне і вічне. Є знання, необхідні фахівцю для успішної діяль­ності в конкретній галузі, а є поняття, ідеї, теорії, факти, засвоєння яких важливе для становлення кожної людини як особистості, для формування її духовної культури Га­луззю, яка містить такі знання, є релігієзнавство. Його вивчення дає змогу пізнати, осмислити сутність понять "релігія", "віра", засвоїти історію релігій, характеристику релігійних вірувань тощо.Релігієзнавство — гуманітарна наука, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціаль­них зв'язків з політичними, економічними, духовними сис­темами суспільства, особливості їх впливу на віруючих'. Як галузь гуманітарного знання релігієзнавство виник­ло в Європі у другій половині XIX ст. на межі філософії, психології, соціології, антропології, етнографії, археології, мовознавства, порівняльної міфології та фольклористики, маючи своїм завданням не апологію певних релігійних догматів, а неупереджене дослідження релігій світу.Відповідно до тогочасних норм наукових досліджень, 'Тлумачення понять подано за "Релігієзнавчим словником" (К., 1996) або в редакції, наближеній до нього.8 Релігієзнавство ——————————————————————————— спеціалісти-релігієзнавці, спираючись на емпіричні дані, використовуючи раціональні методи їх інтерпретації, прагнули сформулювати загальні закони розвитку й функціонування науки про релігію. Це зумовило негатив­ну реакцію європейських теологів і певних наукових кіл. Несприйняття релігієзнавства як науки зводилось до того, що не можна вивчати релігію за допомогою раціональних методів, оскільки вона містить ірраціональні елементи. Крім того, порівняльний аналіз різних релігій неминуче спричинить ревізію християнських цінностей. Проте інтерес європейської громадськості до релігіє­знавства постійно зростав. У 70-х роках XIX ст. лекції з історії та філософії релігії стали читати у найбільших університетах Англії, Голландії, Німеччини, Франції, Італії. Релігію з різних точок зору почали досліджувати філософія, психологія, соціологія, історія, правознавство, антропологія, філологія. На рубежі XIX—XX ст. у лоні релігієзнавства сформувалися відносно самостійні дис­ципліни: філософія релігії, історія релігії, психологія релігії, соціологія релігії, остаточно окреслилося коло про­блем, які вони, як і релігієзнавство загалом, досліджували. У XX ст. наукові набутки релігієзнавства стали використо­вувати не тільки світські вчені, ліберальні теологи, а й релігійні ортодокси.^ Предмет і структура релігієзнавства Предметом релігієзнавства є об'єктивні зако­номірності виникнення, становлення та розвитку релігій, їх функціонування, структура та різноманітні феномени, взаємозв'язок і взаємодія релігії з іншими галузями знань. Предмет релігієзнавства значно ширший за його об'єкт і постійно розвивається, розростаючись за обсягом, змінюючись з плином часу. Головним для нього є вироб­лення найбільш універсальних понять і теорій науки про релігію. Внаслідок цього наукові пошуки та результати досліджень релігієзнавства активно використовують пра­вознавство, мовознавство, фольклористика, етнографія, мистецтвознавство, інші науки, які аналізують релігію під своїм кутом зору. При дослідженні релігій релігієзнавство неминуче звертається до філософсько-світоглядних пи­тань про людину, світ, суспільство, спирається на історію—————————————————— ^ Предмет, структура і методологія 9 природничих і суспільних наук, особливо на досягнення сучасної науково-технічної революції, на наукове тлума­чення феномена релігії. Релігієзнавство є цілісною і водночас полідисциплі-нарною галуззю гуманітарного знання, об'єднуючи в собі низку розділів і структурних систем, серед яких — філо­софія, історія, психологія, соціологія, футурологія, фено­менологія, антропологія, культурологія та ін.^ ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ Вона охоплює стрижневі проблеми релігієзнавства, пов'язані з гносеологічними та онтологічними її чинника­ми. Вивчає основні релігійно-філософські ідеї в їх історич­ному розвитку, сукупність філософських понять, прин­ципів, які дають філософські тлумачення релігії. Її пред­ставляють різноманітні концепції, які інтерпретують релігію під кутом зору герменевтики (тлумачення тексту давніх літературних творів), феноменології, екзис-тенціоналізму, матеріалізму, прагматизму, позитивізму, лінгвістичної філософії, психоаналізу.^ ІСТОРІЯ РЕЛІГІЇ Будучи базовою в релігієзнавстві, вона акумулює знан­ня від виникнення примітивних вірувань, первісних релігійних форм до становлення і розвитку національних і світових релігій. Відтворює минуле різних релігій в кон­кретності їх форм, накопичує і зберігає інформацію про численні релігії, що існували й існують. Психолопя релігії Цей підрозділ досліджує психологічні джерела ре­лігійного феномена, психологію віруючої людини. Вивчає психологічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування релігійних явищ, суспільну, групову та індивідуальну психології (потреби, почуття, настрої, тра­диції тощо), зміст, структуру, спрямованість цих явищ, їх місце і роль у релігійному комплексі, вплив на нерелігійні сфери життєдіяльності суспільства, груп, особистостей.10 ^ Релігієзнавство —————————————————————————— СОЦІОЛОГІЯ релігії У сфері її інтересів — релігія як соціальне явище, суспільні закономірності виникнення, розвитку і функ­ціонування релігії, її елементи і структура, місце, функції та роль в суспільній системі, вплив на інші елементи соціальної системи, специфіка зворотної дії конкретної суспільної системи на релігію, використання релігійного чинника в різних соціальних умовах. футурологія РЕЛІГІЇ Розглядаючи перспективи соціальних процесів, вона з'ясовує тенденції розвитку релігії у майбутньому.^ ФЕНОМЕНОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ Об'єктом її є ідеї, цілі, мотиви релігії щодо значень і змісту. Вона подає систематичний опис явищ релігії, кла­сифікує їх на основі зіставлення і порівняння. релігійна АНТРОПОЛОГІЯ Головне її завдання — дослідження людини в контексті релігійного світоспоглядання. Основні принципи — єдність духовного й тілесного начал у людині. релігійна КУЛЬТУРОЛОГІЯ Враховуючи завдання й значення релігійного мис­тецтва в практиці богослужіння певних релігійних сис­тем, досліджує храмові архітектуру, скульптуру, малярст­во тощо. географія РЕЛІГІЇ Це — базовий гуманітарний курс релігієзнавства, який акумулює та систематизує знання про територіальну ор­ганізацію світових, регіональних релігій в історичному ас­пекті й на сучасному етапі.————————————————— Предмет, структура і методологія 11^ ВІЛЬНА ДУМКА ЩОДО РЕЛІГІЇ Релігієзнавство вивчає походження та зміст вільної думки, закономірність її розвитку, функції в суспільстві та житті особистості, різні її прояви, історію, типи та етапи розвитку, репрезентативність її за різних епох в народній свідомості, науці, моралі, мистецтві, політиці, філософії, теології.^ Методи дослідження в релігієзнавстві При дослідженні релігії використовують найрізно­манітніші методи пізнання: загальнофілософський, соціо­логічний, спеціальний загальнонауковий, теоретичний, емпіричний. Нерідко вдаються до специфічних методів дослідження. Наприклад, у соціології релігії дають плідні результати соціологічні методи, використовувані для вив­чення релігії як певної соціальної структури, елементу суспільства, з властивими їй структурою, соціальними зв'язками, функціями. Це — вивчення документів, різно­манітних інтерв'ю, анкетування; методи первинної оброб­ки даних, групування, ранжирування, складання статис­тичних таблиць. У процесі дослідження релігії здебільшо­го вдаються до інтегрування індивідуальних методів і прийомів, що відкриває широкі пізнавальні, дослідницькі можливості. генетичний МЕТОД Його мета — відтворити розвиток релігії на всіх її ета­пах від початкової фази. Велику увагу приділяє пошукові, встановленню проміжних ланок в ланцюгу її еволюції. Але чим глибше занурюється дослідник в історичні пласти, тим менше фактичного матеріалу потрапляє в його розпо­рядження. В такому разі історизм виступає у формі акту­алізму (вивчення минулого через пізнання сучасності).ІСТОРИЧНИЙ МЕТОД Він передбачає вивчення релігійних систем у процесі їх виникнення, становлення та розвитку, а також взаємодію у цьому процесі закономірностей історії та конкретних об­ставин. Історичний метод може бути реалізований через12 Релігієзнавство —————————————————————————— генетичний підхід, коли дослідник послідовно вивчає всі, в тому числі й проміжні, стадії розвитку релігії.^ ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ МЕТОД Активно використовуються у релігієзнавстві й порів­няльно-історичні дослідження: порівняння різноманітних етапів розвитку однієї релігії на різних відтинках часу ^ ба­гатьох релігій, що існують одночасно, але перебувають на різних етапах розвитку, реконструкцію тенденцій розвит­ку Завдяки цьому стає доступним багатий науковий ма­теріал через зіставлення різних сторін й етапів розвитку конкретної релігії, конфесій, які існують одночасно, але перебувають на різних етапах розвитку. На основі порівняльного аналізу сформувалася спеціальна галузь дослідження — порівняльне релігієзнавство. структурно-функціональний МЕТОД Він спрямований на розкриття структури і функціону­вання релігій, релігійних організацій, культів тощо Виділення елементів релігійних систем, порівняння з іншими елементами і системою загалом дає змогу глибше пізнати особливості їх функціонування. Релігія в такому разі є підсистемою^ СОЦІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД Передусім він надає широкі можливості пізнання релігії як певної соціальної системи, соціальної підсисте­ми, що є об'єктом зовнішніх впливів і водночас суб'єктом впливу на різні соціальні інститути, групи, на буття людей Соціологічний аналіз розкриває механізм функціонування релігійних вірувань і вчень у різних соціальних групах віруючих, висвітлює головні тенденції розвитку релігійних ситуацій з урахуванням впливів різноманітних соціальних факторів^ ТИПОЛОГІЧНИЙ МЕТОД Використовуючи його, вдається охарактеризувати істо­ричні типи релігій, а також типи вільнодумства. За допо­могою процедур розподілу і групування об'єктів форму­ються стійкі статистичні групи ознак. Інваріантність ознак———————————————— ^ Предмет, структура і методологія 13 певного об'єкта є підставою для віднесення його до від­повідного типу. каузальний метод Сприяє пізнанню причинно-наслідкових зв'язків ви­никнення й еволюції різних релігійних явищ. Головним питанням каузального методу є "Чому релігія не може бу­ти зрозумілою через саму себе, чому вона не є сачаа хиї (причина самої себе)?" Цей метод допомагає пізнати різні релігійні та нерелігійні форми, аналізуючи відносини лю­дей в процесі їх життєдіяльності.^ ФІЛОСОФСЬКО-ЛОГІЧНИЙ МЕТОД Розглядаючи релігію як об'єкт філософських знань, соціально-духовний феномен суспільства, він досліджує процес відображення релігії у свідомості людини, форму­вання духовних цінностей, релігійних символів і понять. За такого аналізу об'єктом дослідження є не тільки сама релігія, а й природне та соціальне середовище, яке впли­ває на її формування. Вчення про релігію поділяють на релігійні (кон­фесійні) та нерелігійні (неконфесійні); на нормативні, дескриптивні й історичні.^ РЕЛІГІЙНІ (КОНФЕСІЙНІ) ВЧЕННЯ Це передусім напрями, представлені теологами, а та­кож дослідниками, які, хоч і не є богословами, але пере­бувають на позиціях релігійного світогляду. Їх дослідження безпосередньо пов'язані з релігійними інте­ресами. Вони вважають, що в основі розуміння релігії повинна бути релігійна віра, а знання сутності релігії можливе лише для віруючої душі. Безсумнівно, особис­тий релігійний досвід дослідника стає об'єктом внутрішнього спостереження, який може дати унікаль­ний матеріал для розвитку релігієзнавчого пізнання, але результати самоспостереження вимагають теоретичної інтерпретації.14 Релігієзнавство ————————————————————————————^ НЕРЕЛІПЙНІ (НЕКОНФЕСІЙНІ) ВЧЕННЯ Вони базуються на цілком протилежних світоглядних принципах, використовуючи досягнення науки, мають змогу успішно пізнавати різні феномени і сутність релігії. А відсутність релігійної віри заповнюється фундаменталь­ною релігієзнавчою освітою. нормативні ДОСЛІДЖЕННЯ Вони фокусуються навколо істинності постулатів релігії, цінностей, які вона проповідує, тощо. дескриптивно-історичні ДОСЛІДЖЕННЯ Їх предметом є структура релігії, її історичний розвиток та ін. Подібні дослідження не оперують оцінними суджен­нями щодо певних аспектів релігійних доктрин. Релігієзнав­ство сформувалося на основі дескриптивного підходу, тобто має тенденцію до максимально допустимої об'єктивності, тоді як дисципліни теологічного циклу характеризуються нормативним підходом до предмета. В наш час у вивченні релігії переважає саме дескриптивний підхід.^ Методологічні принципи релігієзнавства Релігієзнавство не ставить за мету узгодити погляди на релігію віруючого і невіруючого чи віруючих різних кон­фесій, воно дає певний обсяг наукових знань і прагне на­вчити самостійно й об'єктивно оцінювати релігійні явища, релігію як суспільний феномен, події, що відбуваються в релігійному житті певного суспільства. Тому в своїх дослідженнях воно використовує загальнонаукові та спе­цифічні принципи.^ ПРИНЦИП ОБ'ЄКТИВНОСТІ Будучи вихідним, передбачає сувору об'єктивність, конкретно історичний розгляд предмета, неприйняття аб­страктних стереотипів, уявлення в чорно-білих тонах явищ релігії чи вільнодумства. Вимагає науково обгрунто­ваних положень, встановлених фактів, уникнення тенден­ційності.————————————————— Предмет, структура і методологія 15^ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПРИНЦИП Дає змогу розглядати релігію, релігійну філософію, вільнодумство в контексті розвитку духовної культури. А релігієзнавство займається вивченням своєрідних сфер ду­ховної культури в історичному та сучасному аспектах, вирішуючи низку проблем: з'ясовує особливості релігії як феномена культури, властивості релігійно-культурних ут­ворень, специфіку релігійної філософії, своєрідність різних проявів вільнодумства в духовному житті суспільства та особистості.^ АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ПРИНЦИП Використання його зосереджує увагу на аналізі світо­глядних питань в аспекті проблем буття людини, суті, ме­ти та змісту її життя, смерті й безсмертя, тобто в руслі філософської антропології. принцип ТОЛЕРАНТНОСТІ Й ТЕРПИМОСТІ Передбачає діалог релігійних і нерелігійних світоглядів про людину, суспільство, світ. Це стосується пояснення основ буття природи, суспільства, людини, космосу, біо­сфери, економіки, політики, права, моралі, мистецтва, психіки, свідомості та ін. Вихідні засади релігійних і не­релігійних світоглядів різні. Різняться в них і пояснення процесів та подій в природі, суспільстві, людині. Але еко­номічні, екологічні, моральні, естетичні, соціально-політичні та інші ідеї, цінності можуть бути близькими.^ ПРИНЦИП ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СВОБОДИ СОВІСТІ Має загальнофілософський, теологічний, етичний, ес­тетичний, політологічний і правознавчий аспекти, передбачає за людиною право сповідувати певну релігію чи не сповідувати жодної, відправляти чи не відправляти релігійні культи і відповідно організовувати наукові дослідження цих явищ і процесів. Аналізуючи будь-яку форму релігії, релігієзнавство ви­користовує: 1) загальнофілософські та соціально-філософські кате­горії: буття, свідомість, пізнання, відображення, символ,16 Релігієзнавство ———————————————————————— істина, омана, фантазія, суспільство, матеріальне і духов­не виробництво, культура, відчуження; 2) загальнонаукові терміни: структура, система, фун­кція, закон, роль та ін.; 3) конкретні наукові терміни: епоха, право, ілюзія, віра, почуття, настрій, страждання, спілкування, мова, життя, смерть; 4) спеціальні релігієзнавчі терміни: релігія, теологія, релігійний культ, церква, конфесія, храм, молитва, теїзм, деїзм, пантеїзм, атеїзм, скептицизм. Особливе місце посідають терміни: Бог, ангел, пекло, рай, привид, карма тощо, які в науці мають інше значення, ніж в релігії; 5) терміни, які відображають процеси трансформації релігії: сакралізація, секуляризація, розвиток і еволюція релігії, церквоутворення, сектоутворення, детеологізація, модернізація, деміфологізація.*• 2 розділ релігія ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ^ Поняття і сутність релігії Слово "релігія" латиною означає благочестя, святиня, предмет культу, що співвідноситься з чимось вищим, свя­тим, надлюдським у житті людини. Це абсолютне, святе називають Богом, Божеством, хоча кожна окрема релігія по-своєму іменує цю вищу силу. Не існує релігії без Бога, тобто уявлення про Бога. Бог є початком і сенсом будь-якої релігії. Релігія — не тільки уявлення про Бога, не тільки фор­ма свідомості. Це й реальне життя, дії людей: культ, бого­служіння, церковна організація, форми і принципи ор­ганізації суспільного життя, що певною мірою ґрунтують­ся на релігійних засадах.Релігія — духовний феномен, що виражає віру людини в надприродне Начало — джерело буття всього існуючого, яке є для неї засобом спілкування з ним, входження в йо­го світ. Поняття "релігія" безпосередньо пов'язане з поняттям "Бог". Бог, за релігійними уявленнями, є передусім Абсо­лют, вивищений над людськими, природними силами, здібностями, якостями та відносинами. Він створив світ, не належачи до нього. Бог є трансцендентним (потой­бічним), таким, що перебуває поза межами конкретного замкненого (іманентного) кола свідомості. Тому людина не може відкрити Бога, побачити його, пізнати так, як во­на може пізнати будь-яке природне явище. Лише сам Бог18 Релігієзнавство —————————————————————————— може відкритися людині, перейти межу між трансцендент­ним та іманентним.Бог — верховна надприродна сутність, яка, згідно з різни­ми релігійними вченнями, наділена вищим розумом, аб­солютною досконалістю і всемогутністю, є творцем світу, зумовлюючи все, що відбувається в ньому. Теологія (богослов'я) та її світоглядні опоненти бага­то віків шукають доказів як "за", так і "проти" існування Бога. Наслідком таких пошуків став висновок, що будь-які докази марні. Вони нічого не доводять людині, яка не вірить, і непотрібні людині, яка вірує. Німецький філософ І.Кант (1724—1804) вважав, що існування Бога не можна логічно ні довести, ні спростувати. Прагнення з'ясувати витоки і сутність релігії, її риси зумовило виникнення спеціальної галузі знань — релі­гієзнавства. Релігієзнавство і теологія — дві відмінні фор­ми осягнення феномена релігії. богословсько-теологічне ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ Теологія (богослов'я) виникає із спроби пояснити, зробити доступними для віруючих загальні положення певної релігії, образи, втілені у священних книгах, поста­нови соборів, догматичні формули. До неї входять розділи:догматика (системний виклад положень, які вважають істинними), моральне богослов'я, екзегетика (тлумачення . біблійних текстів), літургія (теорія богослужіння), ка­ноніка (теорія церковного права) тощо. Теологія безпосе­редньо пов'язана з конкретним віросповіданням, вивчає релігію та різні форми релігійного життя з погляду 'їх прак­тичного використання. Релігієзнавство намагається порівняти різні релігійні системи, узагальнити релігійний досвід різних народів в історичному розвитку. Богословсько-теологічний підхід до релігії — це погляд на неї зсередини, з позиції самої релігії. Основою його є релігійна віра. Збагнути релігію, вважають теологи, може тільки релігійна людина. Їй властивий особливий вид ду­ховного пізнання — релігійний досвід — переживання, по­в'язані з відчуттям присутності у житті Вищого начала. Реалізується він на основі визнання абсолютності релі­гійного віровчення. Головне в богословсько-теологічному підході — обгрунтування та захист релігійного віровчення,-————————————————— ^ Релігія як предмет дослідження 19 доказ вічної цінності релігії для кожної конкретної люди­ни і людства. Богословсько-теологічному підходові до релігії (погляд "зсередини") протистоїть філософський метод розуміння релігії (погляд "ззовні").^ ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ РЕЛІГІЇ Філософія прагне з'ясувати загальні принципи та зако­номірності явищ, процесів дійсності, пізнати їх сутність. Вона дотримується критичного підходу до всього, у тому числі й до релігії; на відміну від теології, нічого не бере на віру. Це не означає, що її метою є руйнування колектив­них вірувань, моральних засад людського буття. Передусім вона прагне з'ясувати, наскільки міцні людські погляди і переконання. Філософія — це розгалужена система вчень, шкіл, течій та напрямів. Одним з них є релігійна філо­софія, яка засобами філософської методології досягає та­кої самої мети, що й богословсько-теологічний підхід до релігії. Одночасно з релігійною філософією у XVII— XVIII ст. зароджується філософія релігії, в якій також домінує позитивна тенденція щодо оцінки ролі релігії у житті людини та суспільства. Але її тлумачення релігії ви­ходить за межі конкретного релігійного напряму, релігійних конфесій. У лоні філософії релігії існують вчен­ня: деїзм (тлумачить Бога як найвищий Розум, з буттям якого пов'язана будова Всесвіту), і пантеїзм (розчиняє Бо­га у природі та культурі). Філософський аналіз релігії домінував до середини XIX ст., коли поряд з теологічним та філософським почи­нає формуватися науковий підхід. наукові ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ Відмінність між філософським та науковим підходами в дослідженні релігії виявляється як у предметній сфері, так і в методах дослідження. Предметною сферою філо­софії є дослідження дійсності під кутом зору світоглядних проблем. Тому філософія акцентує на вивченні світогляд­ного аспекту релігії. Найсуттєвіше для неї — як вирішується у релігії проблема духовного й матеріального начал (що є первинним): чи Бог створив світ і людину, чи людина створила у своїй свідомості Бога. Наука вивчає релігію як одну із сторін суспільного життя у взаємозв'яз-20 Релігієзнавство ——————————————————————'•——— ках та взаємодії з іншими його галузями: як формується релігія; як певні релігійні системи пояснюють світ; які цінності, норми та моделі поведінки вони формують у лю­дей; як діють релігійні організації; які функції релігії у суспільстві.^ Виникнення релігії Релігія виникла на певному етапі історії суспільства, її зародження та формування зумовлені розвитком людської свідомості. Перший етап у розвитку людської свідомості пов'я­заний з появою мавполюдей і тривав до епохи неандер­тальської людини (формування родової общини). Це був період чуттєво-конкретної, безпосередньо залученої у тру­довий процес стадної свідомості. Вона не виходила за межі матеріальної практики, оскільки духовна сфера ще не бу­ла відокремленою. Вести мову про релігію на цьому етапі немає підстав. У родовій общині свідомість людини вже була су­спільною свідомістю суспільної людини. Людина мала світогляд, на основі якого взаємодіяла з навколишнім світом. Первісна суспільна свідомість була синтетичною, містила зачатки майбутніх форм суспільної свідомості, наївно-реалістичні погляди на світ, які перепліталися з нереалістичними, фантастичними. Усі вони відображали­ся в міфах. А міф на той час був головним носієм інфор­мації, його легко запам'ятовували і передавали від по­коління до покоління. Міф виконував роль світогляду:містив загальну оцінку світу, формував ціннісні орієнти­ри, норми поведінки і діяльності. Основою міфологічно­го світогляду було уособлення природи, яке полягало в порівнянні природи з людиною. При цьому на природу "переносили" всі людські якості, насамперед здатність діяти свідомо. Міфологічний світогляд формувався під час трудової діяльності людини. Водночас розвивалося мислення, за­кладалися умови для формування системного світогляду. Найдавнішими предками людини були архантропи, (людина уміла), які жили 2,5—3 млн. років тому. Залиш­ки їх кісток знайдено в Африці, Європі, Азії, але тогочас­них поховань не збереглося, відсутні й сліди релігійного культу. Наступний предок людини — пітекантроп — жив———————————-————— ^ Релігія як предмет дослідження 21 1 млн років тому, на початку палеоліту. Залишки його бу­ло знайдено на о. Ява 1891 р. Ця мавполюдина зовнішнім виглядом нагадувала мавпу: довгі передні кінцівки, спади­сте чоло, масивна нижня щелепа. Пітекантропи не мали постійного житла, не користувалися вогнем, та вже ходи­ли на 32 Релігієзнавство ———————————————————^—— людські почуття можуть стати релігійними, якщо вони спрямовані на фантастичні істоти, зв'язки та відношення. Проблема пріоритету раціональних та емоційних ас­пектів релігійної свідомості набуває нового звучання при розгляді взаємодії різноманітних рівнів цієї свідомості. Релігійна свідомість на концептуальному рівні існує у формі систематизованого віровчення, зміст якого розкри­вається й обфунтовується у спеціальній галузі релігійних знань — богослов'ї (теології). Воно є набором теоретичних та практичних дисциплін — апологетики, догматики, пас­тирського богослов'я та ін. Основне для теології — форму­вання ортодоксальних релігійних уявлень, інтерпретація основних положень віровчення згідно з інтересами церк­ви, боротьба з єретиками та різноманітними відхиленнями у поглядах. Представники богословсько-теологічної думки напо­лягають на безумовному пріоритеті догматичного аспекту релігійної свідомості. А прихильники наукового релігіє­знавства вважають, що бргословсько-теологічний аспект у будь-яких його формах є вторинним. Тому в розвинутих формах релігії головне не пріоритети будь-якого із рівнів релігійної свідомості, а їх взаємодія та взаємовплив. Як і всі явища духовного життя, релігія є результатом психічної діяльності людини — розуму, почуття, волі. Складовими цієї діяльності є уявлення, світорозуміння, світовідчуття і ставлення до світу, які визначають основні структурні елементи релігії: релігійну свідомість, культ, організації.^ РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ (ІДЕЇ, УЯВЛЕННЯ, ПОЧУТТЯ) Вона становить концептуальний аспект релігії, все те, що можна сказати про неї й що вона стверджує про себе. Сюди належать міфи, концепції, ідеї, теорії, уявлення про надприродне, а також догмати, зміст священних книг, ле­генд, молитов тощо. Релігійні почуття є індикатором щирості релігійних вірувань. Особливих релігійних почуттів не існує, це зви­чайні людські почуття, занурені в специфічну релігійну сферу, пов'язані з вірою в нереальний світ надприродно­го. У житті віруючий пізнає широку гаму звичайних людських почуттів, домінуючим серед яких є почуття стра­ху, потім — розчулення, катарсису (очищення). Однак наявність у людські