"Роль родинного виховання у становленні особистості учня""Найкраща школа дисципліни – це сім’я". (С. Смайлс).Саме ці рядки епіграфу відповідають на багато запитань класних керівників, вчителів. Важко працювати і практично неможливо в класі, де є порушники дисципліни. Але ми неодноразово задаємо собі запитання, чому деякі учні не мають таких проблем, відповідь сама напрошується – різниця в сімейному вихованні, родинному спілкуванні. Важливе місце у роботі класного керівника належить співпраці з батьками. Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів. Рідна домівка – не дах над головою, а родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Тому дуже важливим є сімейний затишок для дитини, набагато менше залежить становлення особистості учня від виховання в школі – значна роль саме виховання батьків.Дві істини батькам:Дитина ніколи не починає любити першою, вона завжди лише дзеркало, в якому відображується наша любов. Дитину вчать, формують не лише наші слова, навіть найкращі, наймудріші, а наші вчинки!Виховувати – означає пробуджувати у дітях добро і любов, давати їм цю любов і добро; шукати це у своїх серцях. Отже, виховувати і самих себе. Багато чого, звісно, залежить від особливостей сімейного виховання. Сімейна атмосфера та спілкування з батьками являються найбільш важливими факторами розвитку дітей, а згодом учнів школи. В свою чергу, шкільні вчителі повинні знати, що їх робота в класі не принесе великих результатів без активної участі батьків.^ Добра родина.Які вона має особливості?Батьки створюють умови для правильного розвитку дитини ( нормальні житлово-побутові умови, організація місця для занять, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного режиму).Батьки розвивають пізнавальні інтереси дитини ( разом із дітьми дивляться і обговорюють телепередачі, читають книжки, обговорюють їх зміст, заохочують улюблені заняття дитини).Надають допомогу в навчанні, організації домашньої праці.Діти мають конкретні трудові обов’язки в сім’ї.Батьки виконують рекомендації педагогів щодо виховання дитини .Батьки бачать недоліки у вихованні своїх дітей.Сім’я допомагає педагогу в організації навчально-виховної роботи.Батьки справляються з вихованням дитини.Недоліки сімейного виховання.Неблагополуччя сім’ї ( мікроклімат, здоров’я).Відсутність єдиних вимог.Незнання психологічних особливостей дитини.Низький освітній, культурний, психолого-педагогічний рівень батьків.Відсутність контролю, бездоглядність.Використання антипедагогічних заходів впливу.Неправильне оцінювання дитини, її ідеалізація.У підлітковому віці важливим є моральне формування особистості, моральної свідомості, оволодіння морально-етичними нормами поведінки. Відбувається не лише фізичне дозрівання, але й помітне дозрівання особистості, яке здійснюється під впливом навколишнього світу. Батькам слід звернути увагу на даний етап розвитку дитини. Особливо на моральні переконання та ставлення до праці навчальної і фізичної. Дехто вважає, що працею можна і карати: "Не хочеш, мовляв, учитися, іди працюй". А діти добре розуміють, що дорослі чимось добрим не карають. І якщо карають працею, то у свідомості дитини закладається: праця – це щось неприємне, важке. Але кожний вид праці треба розуміти правильно. Якщо, граючись на перерві, підліток розбив вазу, поламав стілець, і вчитель примусив відремонтувати стілець, принести іншу вазу – це не покарання. Діти повинні знати, що це виправлення наслідків їх дій.Позитиви і негативи сімейного спілкування."Діти рідко спотворюють наші слова, вони надзвичайно точно повторюють те, чого нам не варто було говорити".( Невідомий автор)Позитив сімейного спілкування:Комплексний процес, у якому неможливо відділити навчання, виховання і розвиток.Можливість спілкуватися один на один.Стабільне соціальне середовище.Довіра дітей до батьків.Негатив сімейного спілкування:У сім’ї людина послаблює самоконтроль, не приховує роздратування, поганого настрою. Обмежене спілкування батьків і дітей через брак часу, бажання та ін.Спілкування в сім’ї відбувається на тлі щоденних побутових турбот, що нерідко знецінює його зміст.Недостатній рівень комунікативних вмінь.Недооцінка налагодження стосунків.Не кожна людини може визнати, що невдача – це результат її власних дій.Порушення, що виникають внаслідок впливу минулих обставин на ситуацію спілкування: культивування власних почуттів, отримання додаткових переваг у зв'язку з минулими помилками партнера, прагнення помститися.Порушення, що виникають внаслідок недооцінки вікових особливостей дітей.Багато дослідників вказують на те, що така характеристика сім’ї, як "повна" або "неповна" в певній мірі впливають на становлення особистості учня, та його поведінки. Це підтверджується рядом фактів. Неповнолітні вбивці дуже часто походять з "неповних" сімей. Існують вітчизняні дані про те. що третина всіх людей, засуджених за вбивство, зростала в неповних сім’ях (8% без матері, 75% - без батька), і майже 20% взагалі зростали без обох батьків. Є цікаві дані про те, що для людей, які виконували замовлені вбивства (або політичні замахи) є характерним походження з розпавшихся сімей. Як вважає з цього приводу дослідник В.Тюріна, одна з причин розвитку жорстокості підлітків чоловічої статі – відсутність у сім’ї зразка чоловічої поведінки, внаслідок чого вони не можуть розрізнити чоловічу та псевдочоловічу (агресивну) поведінку.^ Саботажники спілкування:Погрози – викликають страх, почуття підлеглості, образу, ворожість (якщо ти цього не зробиш…);Накази – виявлення влади над іншою людиною (я тобі забороняю…);Критика з переважанням негативізму (ти ледар…);Образливі прізвиська (упертий віслюк…);Слова, що навішують на співрозмовника додаткові обов'язки (ти не повинен так гніватися…);Репліки-пастки (те, що я тобі пропоную, тобі сподобається…);Допит (чого це ти так пізно..);Схвалення з пасткою (у тебе так гарно виходить мити посуд…);Безапеляційне твердження щодо мотивів поведінки (ти ніколи не мав бажання цим займатися…);Несвоєчасні поради (чому ти не зробила так, як я говорила…);Звернення до авторитету логіки (це логічний наслідок твоєї поведінки…);Змагання (хіба твої неприємності можна порівняти з моїми…);Спроби заспокоїти співрозмовника запереченням (не нервуйся)Розподіл влади:Співробітництво – ґрунтується на взаєморозумінні і взаємній підтримці, яка допомагає якнайповніше реалізувати функції родини. І дорослий, і дитина відчувають свою особисту значущість.Паритет – рівні, “союзницькі”, більш раціональні стосунки, які задовольняють усіх учасників спілкування: особиста значущість кожного трохи зменшується, емоційні контакти слабшають.Змагання – стосунки, які базуються на прагненні окремих членів родини перевершити один одного у якійсь справі. Сприяє встановленню в сім’ї нервової, нестійкої атмосфери.Конкуренція – домінування стосунків, коли переважає прагнення кожного довести свою зверхність над іншими за будь-яку ціну. Емоційний комфорт одного досягається за рахунок психологічного дискомфорту іншого.Антагонізм – протистояння окремих членів сім’ї і небажання жодної сторони іти на компроміс.^ Стилі виховання:Авторитаризм – батьки висувають суворі вимоги до всіх сфер життя дитини. Їхні судження безапеляційні, вони безцеремонно втручаються у всі дитячі справи, реальні потреби членів сім’ї ігноруються.Лібералізм – деякі батьки, виправдовуючи свою позицію гаслом “вільного виховання”, зовсім не займаються дітьми. Можлива й “гіперопіка”, тобто надмірне упадання біля дитини, коли вона не може самостійно і кроку ступити. Ще одна форма лібералізму – вседозволеністьДемократизм – ґрунтується на глибокій взаємній зацікавленості, допомозі й підтримці."Коли ти думав, що я не дивлюсь" Коли ти думав, що я не дивлюсь, Я бачив, що ти повісив Мій перший малюнок на стіну, І я захотів намалювати ще один. Коли ти думав, що я не дивлюсь, Я бачив, що ти годуєш бездомного Котика, і я подумав, що Добре піклуватися про тварин. Коли ти думав, що я не дивлюсь, Я бачив, що печеш мій Улюблений пиріг, і я зрозумів, Що навіть мале може бути особливим. Коли ти думав, що я не дивлюсь, Я чув, як ти молився, і я Повірив в те, що існує Бог, З яким можна поговорити будь-коли. Коли ти думав, що я не дивлюсь, Я побачив, як сльози капали З твоїх очей, і я зрозумів, що Іноді буває боляче й це нормально – плакати. Коли ти думав, що я не дивлюсь, Я бачив, що тебе турбує моє Життя, і я захотів стати Тим. ким можу стати. Коли ти думав, що я не дивлюсь, Я захотів подякувати тобі За все, що ти робив, Коли ти думав, що я не дивлюсь.Як гарно сказав В.О. Сухомлинський: " ^ Якщо люди говорять погане про твоїх дітей – це означає, вони говорять погане про тебе".Не кожна людина може визнати, що невдача – це результат її власних дій.Методичні рекомендації:Застосовувати такі форми роботи з батьками: анкетування, відвідування сімей, індивідуальні бесіди з членами родини, відкриті уроки для батьків, спільні свята учнів і батьків, батьківські лекторії, переписка з батьками через учнівські щоденники.У спілкуванні з вихованцями враховувати індивідуальні особливості учнів, характер сімейних стосунків.Проводити психолого-педагогічну освіту батьків та дбати про духовне спілкування дітей з батьками, запрошувати на батьківські збори психологів, лікарів, юристів.Під час підготовки та проведення батьківських зборів дотримуватись таких рекомендацій:батьківські збори мають допомагати батькам, а не акцентувати увагу на помилках і невдачах дітей у навчанні;батьківські збори проводити за тематикою;під час вибору теми зборів враховувати вікові особливості дітей;збори повинні мати як теоретичний, так й практичний характер: розбір проблемної ситуації, тренінги, дискусії, тощо.