Охрана труда в отрасли

План: 1-е питання. Стандартизація в області охорони праці, включаючи ДСТУ і ССБТ…2 2-е питання. Нормування штучного освітлення….7 3-е питання Розрахунок і оцінка величини виробничої площі на одного робітника  Задача №1….13 4-е питання Розрахування штучної освітленості крапковим методом  Задача №2… 15 5-е питання  Задача №3….16 

Задача №4….18  Задача №5….18  Задача №6….18  Задача №7….20  Задача №8….20 Література…22 1-е п и т а н н я. Стандартизація в області охорони праці, включаючи ДСТУ і ССБТ. Розроблення та прийняття нових нормативно-правових актів, а також перегляд і скасування чинних проводяться спеціально упов¬новаженим органом виконавчої влади за участю профспілок

і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодження з органами державного нагляду за охороною праці. Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповнова¬женим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Стан¬дарти, технічні умови та інші документи на засоби праці й технологічні процеси мають включати вимоги щодо охорони праці та погоджу¬ватись з органами державного нагляду за охороною праці. Дія нормативно-правового акту з охорони праці може

бути при¬пинена у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці. Нормативно-правові акти з охорони праці поширюються на сферу трудового і професійного навчання. До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників

підприємства. Галузеві документи розробляються і затверджуються у встанов¬леному порядку установами цієї галузі разом або з погодженням із профспілками. Міжгалузеві нормативні документи регламентують умо¬ви праці робіт, виробництв або типів обладнання, які є в різних галузях («Правила монтажу та безпечної експлуатації ліфтів», «Правила без¬пеки при виконанні розвантажувальних робіт» тощо). На підприємствах для створення безпечних умов праці на кон¬кретних робочих

місцях застосовують спеціальні інструкції, які поділяються на типові (для галузі) та для працюючих на даному підприємстві, їх розробляють як для робітників окремих професій (слюсар, електрик тощо), так і для окремих робіт (ремонтні, монтажні, налагоджувальні тощо). Нормативно-технічною базою охорони праці є державні нормативні акти з охорони праці (НПАОП). Це акт загальнодержавного корис¬тування і є основою системи управління охороною праці в галузі (СУОПГ)-

Дія НПАОП поширюється на підприємства, установи, орга¬нізації незалежно від їх форм власності, що відносяться до певної галузі. Вони можуть затверджуватись Кабінетом Міністрів України, Держпромгірнаглядом України, відповідними міністерствами та ві¬домствами за погодженням з Держпромгірнаглядом. Для упорядкування цієї роботи ведеться державний реєстр нор¬мативних актів про

охорону праці, де кожному нормативному акту присвоюється відповідний код - для можливості машинного обліку і зручності користування цими документами. Кодове позначення складається з абревіатури НПАОП і трьох груп цифр: НПАОП XX. Х-Х. ХХ-ХХ (далі йде повна назва нормативно- правового акту). Перша група цифр (XX. X) вказує вид економічної діяльності, на ЯКИЙ поширюється цей документ, ір розділ (перші дві цифри)

і група (третя цифра) відповідно до Державного класифікатора України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД)». Якщо НПАОП поширюється на всі або декілька видів економічної діяльності, у коді зазначається 0. У другій групі цифр (X. XX) г- перша цифра означає вид норма¬тивного акта (1 - правила, 2 - переліки, 3 - норми, 4 - положення, 5 - інструкції,

6 щ порядки, 7 - інші документи), дві наступні - поряд¬ковий номер нормативного акта в межах даного виду в порядку реєст¬рації. Останнє двозначне число (XX) - рік затвердження нормативного акта. І Серед НПАОП особливе місце посідають Державні стандарти Укра- ї їни з питань безпеки праці (ДСТУ), які почали розроблятися з 1992 року і до державного реєстру міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці включено 39

ДСТУ. Чимало стандартів з безпеки праці належать до групи "Міжнародні стандарти безпеки праці", які були прийняті ще за часів колишнього Радянського Союзу. В Держреєстрі вони подаються в такому вигляді: ГОСТ 12. X. XXX - XX. ССБТ У наведеному вище коді цифра 12 означає, що норматив належить до системи стандартів "безопасность труда- ССБТ". Подальші три цифри (XXX) визначають порядковий номер

даного ГОСТу в групі за реєстрацією, а дві останні — рік видання. Документи, що належать до державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці базується на останніх досяг¬неннях науки, техніки та практичного досвіду. Повний перелік чинних в Україні нормативних документів з охо¬рони праці подано в «Державному реєстрі нормативно-правових актів про охорону праці», який діє з 1995 р.

Він включає 2000 нормативних актів. В Україні розробляються державні стандарти України ( ДСТУ ). В галузі охорони праці вже діють такі стандарти: ДСТУ 2293-99 " Охорона праці . Терміни та визначення основних понять"; ДСТУ 2272-93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення"; ДСТУ 3038-95 "Гігієна. Терміни та визначення основних понять" та деякі

інші, що поступово замінюють ще частково діючі міждержавні стандарти "Системы стандартов безопасности труда (ССБТ)" (рос), які розроблені ще за часів СРСР. Вони містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці . Діючі стандарти ССБТ мають шифр системи (12) і поділяються на 5 груп, яким надано такий шифр (шифр підсистеми):

1. Організаційно-методичні стандарти - 0. 2. Стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників - 1. 3. Стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання - 2. 4. Стандарти вимог безпеки до виробничих процесів - 3. 5. Стандарти вимог до засобів захисту працюючих -

4. Приклад позначення міждержавного стандарту: ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", де ГОСТ - Государственный общесоюзный стандарт (у зв'язку з тим, що стандарти не перекладалися українською мовою, вживається російська абревіатура); 12 - стандарти безпеки праці ; 1 - шифр підсистеми; 005 - порядковий номер стандарту у підсистемі;

88 - рік затвердження або перегляду і назва стандарту. Стандарти ССБТ підсистем "0,2,3,4" можуть бути державними, галузевими і республіканськими, а підсистеми "0" також і стандартами підприємств (об'єднань). Галузеві і республіканські стандарти встановлюють вимоги, норми та правила у відповідності до державних стандартів з урахуванням особливостей безпеки праці в галузі

або в республіці. Стандарти підсистеми" 1", як правило, повинні бути державними. Крім ДСТУ , ГОСТ і ДНАОП, в Україні діють: санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії та гігієни праці ; будівельні норми і правила Д БН (державні будівельні норми) або СНиП - (строительные нормы и правила - застосовується російська абревіатура), де викладені вимога до будівель та споруд залежно від

їх призначення і пожежної небезпеки. При розгляді питань пожежної безпеки можуть зустрічатися посилання на ОНТП - отраслевые нормы технологического проектирования (рос.) або ISO - міжнародні норми, які діють в Україні згідно з Угодою про міжнародне співробітництво держав СНД в питаннях охорони праці. Промисловість України кодується згідно з встановленими кодами.

Основними принципами управління охороною праці, які базуються на принципах теорії управління, є:  системність;  оптимальність;  динамічність;  наступність;  стандартизація. Системність забезпечує поєднання розрізнених заходів з безпеки праці в єдину систему дій на всіх рівнях управління. Принцип оптимальності лежить в основі створення стандартів і закладених в основу СУОП заходів безпеки праці. Динамізм в справі організації праці проявляється в

постійній узгодженості заходів з охорони праці з різними виробничими ситуаціями, які можуть нега¬тивно впливати на безпеку праці. Наступність в організації праці забезпечує накопичення досвіду і його ефективного використання. Стандартизація передбачає встановлення ЄДИНИХ норм і вимог для безпечної праці. До ОСНОВНИХ функцій управління охороною праці належать:  організація та координація роботи в галузі охорони праці;  планування та прогнозування;

 контроль за станом охорони праці та функціонування СУОП;  облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці;  стимулювання діяльності з охорони праці та розробка й формування переліку управлінських впливів. Одним з головних завдань керівництва підприємства є створення стрункої системи управління охороною праці, яка складається з'об'єкта управління,

інформаційно-контрольних зв'язків та керуючого органу. До керуючого органу належить:  служба охорони праці;  керівники структурних підрозділів всіх рівнів підприємства. Організація та координація робіт у галузі охорони праці передбачає і формування системи управління охороною праці, встановлення обов'язків та порядку взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також в прийнятті та реалізації управлінських рішень.

Управління охороною праці відбувається шляхом збору та оцінки! інформації, виявлення відхилень від встановлення вимог і здійснення керуючих впливів на об'єкт управління. Планування робіт з охорони праці включає визначення завдань підрозділам і службам. Контроль за станом охорони праці має бути спрямований на перевірку стану умов праці, виявлення

відхилень від вимог стандартів, норм та правил з охорони праці, перевірку виконання службами та під¬розділами своїх обов'язків у галузі охорони праці та прийняття ефективних заходів щодо ліквідації виявлених недоліків. Основою для розробки та прийняття управлінських рішень керів¬никами всіх рівнів є облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці, функціонування СУОП. Таким чином служба охорони праці:  розробляє ефективну цілісну систему управління

охороною пра¬ці;  проводить оперативно-методичне керівництво охороною праці;  разом зі структурними підрозділами розробляє комплексні за¬ходи щодо забезпечення встановлених нормативів умов праці;  проводить вступний інструктаж з особами, що приймаються на роботу;  забезпечує всіх працюючих правилами, нормами, інструкціями тощо;  організовує проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності

їх вимогам охорони праці;  веде облік та аналіз нещасних випадків, профзахворювань, хво¬роб, а також збитків від них;  готує статистичні звіти з охорони праці;  веде пропаганду охорони праці;  бере участь у розслідуванні нещасних випадків та хвороб. Служба охорони праці виконує контрольні функції і стежить за:  дотриманням на підприємстві чинного законодавства;  виконанням приписів органів державного нагляду;  своєчасним

проведенням навчання та інструктажів;  забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту та спецхарчуванням;  своєчасним проведенням медоглядів;  виконанням заходів, наказів і розпоряджень з охорони праці. Працівники служби охорони праці мають право:  відвідати та перевірити будь-яке робоче місце;  одержати від посадових осіб пояснення щодо питань охорони

І праці;  перевіряти стан безпеки праці;  вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи праців¬ників, що не пройшли медогляд, навчання, інструктаж тощо;  робити подання керівнику підприємства щодо притягнення до відповідальності працівника, винного в порушенні правил безпеки. Як вже згадувалося, на підприємствах з кількістю 50 і більше пра¬цівників, рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці,

яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника підприємства або упов¬новаженого ним органу. Головне завдання комісії - залучення представників роботодавця та трудового колективу до співробітництва в галузі управління охо¬роною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань у справі створення безпечних умов праці, зокрема:  захист законних прав та інтересів працівників з питань охорони праці;  підготовка власнику підприємства рекомендацій

щодо профілак¬тики виробничого травматизму та професійних захворювань;  опрацювання рекомендацій щодо включення до колективного договору питань з охорони праці та використання коштів на охорону праці. На підприємствах з кількістю понад 250 працюючих і більше має бути кабінет з охорони праці. Служба охорони праці створюється також у вищих органах уп¬равління підприємствами — концернах, корпораціях, міністерствах. Органи охорони праці координують свою діяльність з органами пожежної охорони

Міністерства з надзвичайних ситуацій України, які згідно з Законом України "Про пожежну безпеку, вико¬нують організаційні, контрольні та адміністративні функції. Орга¬нізаційні функції полягають у правильній організації та розташуванні пожежних частин і команд, розробці протипожежних норм і правил, проведенні роз'яснювальної роботи серед населення. Контрольні фунж- іії полягають у нагляді за дотриманням протипожежних норм

і правил під час проектування, будівництва та експлуатації підприємств. Органи держнагляду за охороною праці тісно співпрацюють з орга¬нами санітарно-епідеміологічного нагляду, які перебувають у структурі Міністерства охорони здоров'я України, і свою роботу здійснюють через районні, міські та обласні санітарно-епідеміологічні станції, до штату яких входять санітарні інспектори. Органи санепідемнагляду беруть участь в узгодженні проектів

будів-1 ництва та реконструкцій підприємств щодо питань гігієни та виробничої санітарії, у роботі комісій по введенню в дію нових виробничих об'єктів. Вони наділені правами:  забороняти експлуатацію, яка не відповідає нормам виробничої санітарії;  забороняти використання шкідливих речовин;  вимагати негайної госпіталізації інфекційних хворих;  регулярно проводити обстеження на підконтрольних підпри¬ємствах. Посадові особи санепідемстанцій мають право накладати адмініст¬ративні

стягнення або надсилати подання прокурору про порушення кримінальної справи на осіб за грубе порушення санітарних правил. В свою чергу прокуратура здійснює вищий нагляд за дотриманням всіх чинних у державі законів, у тому числі й з охорони праці. Вищий нагляд полягає у тому, що прокуратура має право контролювати інші державні контролюючі органи щодо їхньої дії згідно з чинним зако¬нодавством. 2-е п и т а н н я. Нормування штучного освітлення.

Основна інформація про навколишній світ - близько 90% - надхо¬дить через зорове сприйняття. Раціональне виробниче освітлення має попереджати розвиток зорового і загального стомлення, забезпечува¬ти психологічний комфорт при виконанні тих чи інших видів зоро¬вих робіт, сприяти збереженню працездатності, поліпшенню якості продукції, що випускається, зниженню виробничого травматизму, а також підвищенню безпеки праці.

Збільшення освітленості з 10 до 100 лк при напруженій зоровій роботі підвищує продуктивність праці на 10-20%, зменшує кількість браку на 20% та знижує число нещасних випадків на 30%. Оптична зона сонячного спектра (10-340000 нм) поділяється на інфрачервоне випромінювання (14) з X=34000 760 нм, видиме ви¬промінювання 760 380 нм, ультрафіолетове випромінювання (УФ) X =380 10 нм. Світло (видиме випромінювання) - це випромі¬нювання, яке безпосередньо

викликає зорове відчуття. За своєю при¬родою це електромагнітні хвилі з довжиною хвилі Х=380 760 нм. У межах видимої частини спектра промениста енергія випро¬мінювання різної довжини хвиль викликає різні світлові відчуття від фіолетового (380 нм) до червоного (760 нм) кольорів. Чутливість ока до випромінювань різних хвиль неоднакова. Властивість ока порізному оцінювати однакову променисту потужність різних довжин хвиль видимого спектра

називається спектральною чутливістю ока. Найбільш чутливими (сприйнятливими) для ока людини є світло¬ві хвилі довжиною 555 нм, які відповідають жовто-зеленій частині спектра. Таким чином, якщо чутливість ока до випромінювання з довжиною хвилі 555 нм прийняти за одиницю, то чутливість ока до випромі¬нювань інших хвиль видимого діапазону при однаковій потужності буде менше одиниці. Вплив освітлення на виробничу діяльність Освітлення — використання світлової енергії

Сонця і штучних дже¬рел світла для забезпечення зорового сприйняття навколишнього світу. Світло є природною умовою життєдіяльності людини, необхідною для збереження здоров'я і високої продуктивності праці, основаної на роботі зорового аналізатора — найтоншого й універсального органа чуття. Забезпечуючи безпосередній зв'язок організму з навколишнім світом, світло є сигнальним подразником для органа зору й організму в цілому: достатнє освітлення діє тонізуюче, поліпшує

протікання основних процесів вищої нервової діяльності, стимулює обмінні й імунобіологічні процеси, впливає на формування добового ритму фізіологічних функцій організму людини. При недостатній освітленості або за наявності значних змін освіт¬леності чи умов видимості органам зору необхідно пристосовуватися; це можливо завдяки властивостям очей - акомодації й адаптації. Акомодація - це здатність ока пристосовуватися до ясного бачення предметів, що розташовуються від нього

на різних відстанях. Адаптація зорова - здатність ока змінювати чутливість при зміні видів освітлення. Завдяки процесу адаптації зоровий аналізатор має здатність працювати в широкому діапазоні освітленості. Розрізняють світлову адаптацію (від малої яскравості до великої) і темнову (від великої до малої). Світлова адаптація при підвищенні яскравості у полі зору відбувається швидко — протягом 5—10 хв; темнова адаптація - пристосування ока до більш низьких яскравостей поля зору

- розви¬вається повільніше (від ЗО хвилин до 2 годин). Часті зміни рівнів яскравості призводять до зниження зорових функцій, розвитку стомлення внаслідок переадаптації ока. Зорове стомлення, викликане напруженою роботою та частою преадаптацією, призводить до зниження зорової і загальної працездатності. Природний процес зниження видимості під час адаптації зору може стати причиною травмування людини, яка у цей період втрачає здатність візуального контролю

свого перебування в небезпечній зоні як на виробництві, так і в процесі життєдіяльності. Для наближення часу адаптації до нуля необхідно, щоб первинна і вторинна яскраво¬сті відрізнялися не більш ніж у 3-5 разів. Знаючи час, необхідний на адаптацію, можна розробити різні заходи безпеки (наприклад, обладнати виходи з виробничого при¬міщення додатковими освітлювальними приладами; влаштувати бар'єри безпеки необхідної

довжини та ін.). Світильники, що гойдаються, значно погіршують візуальне сприй¬няття, змушуючи зір увесь час переадаптовуватися. З цієї ж причини неприпустиме використання в приміщеннях ламп без освітлювальної арматури. Недостатня освітленість у побуті, навчальних аудиторіях та ви¬робництві часто викликає розвиток зорового стомлення і може при¬звести до захворювання - короткозорості. Таким чином, на безпеку життєдіяльності, людини впливають умови освітлення.

Виходячи з усього зазначеного, гігієнічне раціональне освітлення як на виробництві, так і в побуті має величезне позитивне значення. Оптимальні світлові умови впливають на актив¬ність людини та її працездатність. Залежно від природи джерела світлової енергії розрізняють три види освітлення: природне, штучне і сполучене. Природне освітлення - освітлення приміщень світлом неба (прямим чи відбитим), що проникає крізь світлові прорізи в зовнішніх захис¬них конструкціях.

Природне освітлення створюється природними джерелами світла - прямими сонячними променями (80%) і дифу¬зійним світлом небозводу (20%, тобто решта сонячних променів, роз¬сіяних атмосферою). Сполучене освітлення - освітлення, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Воно використовується при виконанні робіт високої точності в районах північної кліматич¬ної зони, в багатопрогонових будинках із великою шириною.

Штучне освітлення промислових підприємств здійснюється штуч¬ними джерелами світла. Упровадження нових технологічних про¬цесів, які потребують напруження зору, подальший розвиток ком¬пактності забудови, масове застосування блоків промислових споруд неминуче пов'язане з посиленням ролі штучного освітлення, що у ряді випадків залишається єдиним (безвіконні промислові будинки і споруди) або доповнює недостатнє природне освітлення у віддалених від світлопрорізів зонах приміщення

(у безліхтарних і багатоповерхо¬вих будинках). На цей час розроблені освітлювальні установки (ОУ), які за яскравістю, характером, спектром випромінюваного світла наближаються до природного спектра, що дає змогу доповнювати штучним «денним» світлом недостатність природного світла. Однак використання штучного освітлення пов'язане з витратами енергії, труднощами його монтажу, високою вартістю і потребує постійного нагляду за експлуатацією

ОУ. За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне і чергове. За способом розташування джерел світла - на загальне, місцеве і комбіноване. Загальне освітлення це освітлення, при якому світильники роз¬міщуються у верхній зоні приміщення рівномірно, без урахування розташування робочих місць (загальне рівномірне освітлення) або об¬ладнуються залежно від розташування устаткування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Загальне рівномірне розміщення світильників (у прямокутному чи шаховому порядку) для створення раціональної освітленості за¬стосовують при виконанні однотипних робіт в усьому приміщенні, при великій щільності робочих місць (складальні цехи при відсут¬ності конвеєра, деревообробні та ін.). Загальне локалізоване освітлення передбачається для забезпечен¬ня на ряді робочих місць освітленості у певній площі (термічна піч, ковальський молот тощо), коли біля кожного з них обладнують до¬датковий

світильник (наприклад, кососвіт), а також при виконанні на ділянках цеху різних за характером робіт чи за наявності затіню- вального устаткування. Місцеве освітлення є додатковим до загального і створюється сві¬тильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на ро¬бочому місці. Місцеве освітлення буває стпаціонарним і переносним (напруга 12-36 В) і служить для освітлення тільки робочих місць.

Застосування одного місцевого освітлення у виробничому примі¬щенні санітарними нормами не допускається, оскільки одне місцеве освітлення не забезпечує достатню рівномірність освітлення сусідніх зон. При цьому потрібно мати на увазі, що освітленість робочої поверх¬ні, створювана світильниками загального освітлення, при системі комбінованого освітлення має становити 10% від норми, але не мен¬ше 150 лк при використанні газорозрядних ламп і 50 лк при лампах розжарювання.

Аварійне освітлення — освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення. Аварійне освітлення (хімічні заводи, металургійні комбінати тощо) передбачається, якщо відключення робочого освітлення може викликати:  вибухи, пожежі, отруєння людей;  тривале порушення технологічного процесу;  порушення роботи таких об'єктів, як електростанції, насосні станції водопостачання, каналізації і теплофікації та

ін.;  для виробничих приміщень з кількістю працівників у них по¬над 50 осіб. Живлення аварійного освітлення має бути надійним і здійсню¬ватися від незалежного джерела постачання (акумулятор, дизельна електростанція (ДЕС), система шин від інших джерел живлення). При зникненні напруги на робочих шинах мережа аварійного освітлення автоматично вмикається. Евакуаційне освітлення (аварійне освітлення для евакуації) - освіт¬лення для евакуації людей

із приміщення при аварійному відклю¬ченні робочого освітлення. Евакуаційне освітлення створюється в місцях, небезпечних для проходження людей, у проходах і на сходах, передбачених для ева¬куації людей (понад 50 осіб) основними проходами виробничих при¬міщень, у яких працює понад 50 осіб. На відкритих територіях Јmin = 0,2 лк, у приміщеннях Етіп = 0,5 лк. Охоронне освітлення передбачається вздовж меж території,

що охо¬роняється в нічний час. Мінімальне охоронне освітлення Emin - 0,5 лк на рівні землі або на рівні 0,5 м від землі на одній стороні вертикаль¬ної площі, перпендикулярної до лінії межі. Для охоронного, а також чергового (освітлення в неробочий час) освітлення звичайно виділяється частина світильників робочого чи аварійного освітлення. До джерел штучного освітлення належать лампи розжарювання

і газорозрядні лампи. Лампи розжарювання відносять до джерел світла теплового випро¬мінювання, у їхньому спектрі переважають жовто-червоні промені, що спотворює колірне сприйняття. Вони значно поступаються газо¬розрядним джерелам світла за світловою віддачею і за світлопередачею, за строком служби, що обмежує їх застосування на виробництві. Однак вони є найбільш надійним джерелом світла у зв'язку з елемен¬тарно

простою схемою їх включення, простотою конструкції та екс¬плуатації, малими габаритами, великою номенклатурою, практично постійним світлопотоком Кп ~ 6 7%, а умови зовнішнього середови¬ща, включаючи температуру повітря, не впливають на їхню роботу. У газорозрядних лампах використовується явище люмінесценції («холодне світіння»). Світло виникає в результаті електричного роз¬ряду в газі, парах металів чи у суміші газу з парами. До них відно¬сять різні типи люмінесцентних ламп низького тиску з різним роз¬поділом світлового

потоку за спектром: лампи денного світла (ЛД), білого світла (ЛБ), холодного білого світла (JIXB), з поліпшеною передачею кольору (ЛДЦ), близькі за спектром до сонячного світла (ЛЕ), дугові ртутні лампи високого тиску з виправленою кольорові¬стю (ДРЛ); ксенонові (Дксн), засновані на випромінюванні дугового розряду у важких інертних газах; натрієві високого тиску (ДнаТ) і металогалогенні (ДРІ) з додаванням йодидів металів.

Лампи ЛЕ, ЛДТТ застосовуються у випадках, коли ставляться високі вимоги до розрізнення кольору, а в інших випадках - лампи ЛБ як найбільш економні. Лампи ДРЛ рекомендуються для виробничих приміщень, якщо робота не пов'язана з розрізненням кольорів (у високих цехах машинобудівних, металургійних підприємств тощо) і для зовнішньо¬го освітлення. Лампи ДРІ мають високу світлову віддачу

і поліпшену кольо¬ровість, застосовуються для освітлення приміщень великої висоти і площі, будівельних майданчиків, кар'єрів тощо. Ксенонові лампи використовують для освітлення проїздів гірничорудних кар'єрів, те¬риторій промислових підприємств. Газорозрядні лампи мають значну світлову віддачу, економічні (термін служби становить 5000 годин і більше), створюють рівномір¬не освітлення в полі зору, не викликають теплових випромінювань, спектр

випромінювання є близьким до природного. Люмінесцентні лампи застосовуються при точних роботах, що потребують правиль¬ної передачі кольору, значного напруження зору й уваги (радіотехніч¬на, поліграфічна, текстильна промисловість, приладо машинобуду¬вання та ін.), у приміщеннях із недостатнім природним освітленням, у безліхтарних, безвіконних будинках і т.д. Зазначені лампи працюють у нормальному режимі лише за тем¬ператури повітря 15-25°С, при більших

чи менших температурахсвітлова віддача знижується. Обмежується їх застосування в поже¬жо- і вибухонебезпечних виробництвах. Однак згідно зі СНиП ІІ-4-79 для освітлення виробничих при¬міщень слід передбачати газорозрядні лампи низького і високого тиску (люмінесцентні, ДРЛ, металогалогенні, натрієві, ксенонові). У разі неможливості або при техніко-економічній недоцільності за¬стосування газорозрядних джерел допускається

використання ламп розжарювання. На ряді промислових підприємств у виробництві напівпровід¬ників, радіотехніки, мікроелектроніки та в деяких інших галу¬зях - у зв'язку з необхідністю підтримки постійних умов мікрокліма¬ту, високої чистоти повітря чи особливого світлового режиму робота проводиться в умовах тільки штучного освітлення (безліхтарні та безвіконні виробничі приміщення). Робота в таких будівлях призво¬дить до психологічного дискомфорту, тому будівництво таких споруд припустиме

лише при строгому технічному обґрунтуванні й дотри¬манні всіх гігієнічних вимог до приміщень без природного світла. Раціональне освітлення значним чином залежить від вибору освіт¬лювального приладу. Світильники - джерела світла, укладені в арматуру, призначену ддя правильного розподілу світлового потоку і захисту очей від над¬мірної яскравості цього джерела світла. Арматура захищає джерело світла від механічних пошкоджень, а також від диму, пилу, кіптяви, вологи,

забезпечує кріплення і підключення до джерела живлення. За розподілом світлового потоку в просторі світильники поділя¬ють на такі групи; 1) світильники прямого світла, що від 50 до 90% усього світлово¬го потоку спрямовують у нижню півсферу; світильники відбитого світла з випромінюванням у верхню півсферу від 55 до 90% світлового потоку; 2) світильники розсіяного світла. Такий поділ ґрунтується на відношенні світлового потоку, випро¬мінюваного

в нижню сферу, до повного світлового потоку світильника. Залежно від конструктивного виконання розрізняють світиль¬ника:  відкриті;  закриті;  пилонепроникні, пилозахисні (герметичні від пилу);  вологозахист; які не пропускають вологу;  вибухозахист;  вибухонепроникні, підвищеної надійності щодо вибуху. За призначенням світильники бувають: для загального

і місцевого освітлення. Світильники можна вибрати залежно від характеристи¬ки навколишнього середовища. Слід зазначити, що ефективність освітлювальних установок у про¬цесі експлуатації може знизитися, тому необхідний систематичний нагляд за їхнім станом, своєчасне чищення арматури та скляних поверхонь і ламп від пилу, кіптяви, фарбування устаткування, стін, стелі. За допомогою відповідного розміщення світильників у робочому приміщенні створюється система освітлення.

Нормування та розрахунок штучного освітлення Для забезпечення сприятливих умов зорової роботи нормують мінімальну освітленість на найтемнішій ділянці робочої поверхні. При штучному освітленні нормується абсолютне значення освітленості. Норми встановлюються СНиП ІІ-4-79 залежно від характеру зорової роботи з урахуванням фону (світлий, сірий, темний), контрасту об'єкта з фоном (малий, середній, великий)

і системи освітлення (загальне або комбіноване). Нормуються також показники якості освітлення: показник дискомфорту, показник осліпленості, коефіцієнт пульсації освіт¬леності. Показник осліпленості, Р, який обмежує осліплюючу дію світильників загального призначення, не повинен перевищувати 20-80 одиниць залежно від розряду зорової роботи і періодичності перебування людей в приміщенні. Коефіцієнт пульсації залежно від системи освітлення

і характеру роботи, що виконується, не повинен перевищувати 10-20%. Метою розрахунку штучного освітлення є визначення потрібної потужності електричного освітлювального пристрою для ство- " рення у виробничому приміщенні заданої освітленості. При проектуванні освітлювального пристрою необхідно:  вибрати тип джерела світла;  визначити систему освітлення;  вибрати тип світильника;  розподілити

світильники і визначити їх кількість;  визначити норму освітленості на робочому місці. Для розрахунку штучного освітлення використовують такі методи:  метод коефіцієнта використання світлового потоку;  метод питомої потужності;  точковий метод. 3-е п и т а н н я Розрахунок і оцінка величини виробничої площі на одного робітника Достатність виробничої площі на одного робітника має велике значення: недолік площі приміщення веде

до тісноти, скупченості. Зменшення робочого простору сприяє росту напруженості, особливо якщо робітника оточують небезпечні фактори: механізми, що рухаються, і їхні деталі, обладнання під електричною напругою і т.д. Навіть якщо на місці немає ніяких небезпек, то недолік обмеження життєвого простору негативно оцінюється людьми: тіснота роздратування, порушення підвищену стомлюваність

і, як наслідок, ефективність знижується за рахунок збільшення числа помилок (браку), зниження якості а також збільшення травматизму. Виходячи з цього, установлена мінімальна площа 4,5 м2 на одну людину. Задача №1. В результаті технічного переоснащення, що базується на впровадженні інформаційних технологій у приміщенні, яке знаходиться на другому поверсі виробничого корпусу заплановано встановити комп’ютери. Визначити скільки комп’ютеризованих робочих місць оснащених відеодисплейними

терміналами (ВДТ) можна встановити у даному приміщенні і як їх розташувати відповідно до встановлених норм та правил з охорони праці. Розміри приміщення: довжина а 8,5 (м), ширина b 5,2 (м), висота h 3,6(м). Розв’язок: 1. Перш за все необхідно відповідно до ДСанПіН 3.3.2.007-98 [5] та „Правил охорони праці при експлуатації

ЕОМ” №382/3675 від 17.06.1999 р. проаналізувати чи підходить дане приміщення для того, щоб розмістити в ньому комп’ютеризовані робочі місця. Для визначення площі і об'єму, займаного устаткуванням необхідно задатися розмірами робочого столу, крісла і шаф для зберігання документації і витратних матеріалів для оргтехніки. Також необхідно врахувати те, що одна шафа потрібна для двох робочих місць.

Розраховуємо площу S и об’єм V приміщення: Параметри устаткування стіл крісло шафа Довжина (м) 1,2 0,45 0,6 Ширина (м) 0,9 0,45 0,4 Висота (м) 0,725 0,4 1,8 Займана площа (м2) 1,08 0,2025 0,24 Займаний об'єм (м3) 0,783 0,081 0,432 Загальна площа, займана Sоб. = Sстола+ Sкресла + ½•Sшкафа = = 1,08 + 0,2025 + ½•0,24 = 1,4025 устаткуванням Sоб. (м2) Vоб. = Vстола+ Vкресла + ½•Vшкафа = = 0,783 + 0,081 + &

#189;•0,432 = 1,08 2. Розраховуємо площу S и об’єм V приміщення: S = а • b = 8,5 * 5,2 = 44,2 (м2); V = а • b • h = 8,5 * 5,2 * 3,6 = 159,12 (м3). 3. Знайдемо максимально можливе число комп'ютеризованих робочих місць, яке можна розмістити в заданому приміщенні за умови, що на одне таке робоче місце повинно доводитися 6 м2 по площі і 20 м3 за об'ємом, не зайнятому устаткуванням: Nр.м. по

S = S/(Sоб. + 6) = S/(1,4025 + 6) = S/7,4025 = 44,2/7,4025 = 5,97 Nр.м. по V = V/(Vоб. + 20) = V/(1,08 + 20) = V/21,08 = 159,12/21,08 = 7,54 З отриманих результатів приймаємо мінімальне, округлюючи набутого значення до найближчого меншого цілого числа, тобто Nр.м. = 6 4. Накреслюємо схему розміщення комп’ютеризованих робочих місць у приміщенні шести комп’ютери¬зованих робочих місць з параметрами приміщення а 8,5 (м), ширина b 5,2 (м), висота

h 3,6(м) із врахуванням наступних вимог: – робочі місця з ВДТ розміщуються на відстані не менше 1 м від стіни зі світловими прорізами; – відстань між бічними поверхнями ВДТ має бути не менше за 1,2 м; – відстань між тильною поверхнею одного ВДТ та екраном іншого не повинна бути меншою за 2,5 м; – прохід між рядами робочих місць має бути не меншим ніж 1 м. Необхідно також врахувати розміри меблів на комп’ютеризованих робочих місцях, зокрема

робочого столу. Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31-99 рекомендовані розміри столу для робочого місця з ВДТ становлять: висота – 725 мм, ширина – 600-1400 мм, глибина – 800-1000 мм. Згідно з зазначеними рекомендаціями необхідно вказати розміри робочих столів. Найкраще розмістити комп’ютеризовані робочі місця рядами вздовж стіни з вікнами. Це дасть змогу виключити дзеркальне відбиття на екрані

ВДТ джерел природного світла (вікон) та їх потрапляння у поле зору операторів, що погіршує умови їх зорової роботи. Але треба при цьому брати до уваги ширину приміщення, при достатньому її значенні можливе розташування комп’ютеризованих робочих місць, окрім зазначеного вище, і посередині приміщення з метою оптимального використання його площі. Рис. 3.1 План виробничого приміщення з комп’ютеризованими робочими місцями:

1 – комп’ютеризоване робоче місце з ВДТ, 2 – сонцезахисні жалюзі; 3 – шафи для зберігання дискет та програмного забезпечення, 4 – шафи для зберігання документації та фахової літератури 4-е п и т а н н я Розрахування штучної освітленості крапковим методом Задача №2. Розрахувати систему загального рівномірного освітлення методом світлового потоку з лампами

розжарювання для виробничого приміщення, в якому виконуються зорові роботи високої точності (розряд ІІІв) (див. табл. 4.1). Розміри приміщення: довжина а 19 (м), ширина b 8 (м), висота Н 4,2 (м). Приміщення має світлу побілку: коефіцієнт відбиття 30 (%), 10(%). Висота робочих поверхонь (столів) hp = 0,7 м. Для освітлення прийнято світильники типу УПМ-15, які підвішуються до стелі; відстань від світильника

до стелі hc = 0,5 м. Мінімальна освітленість за нормами ЕНОРМ = 300 лк. Розв’язок: 1. Визначається висота підвісу світильників над підлогою h = H – hp – hc = 4,2 – 0,7 – 0,5 = 3(м) Для світильників загального освітлення з лампами розжарювання потужністю до 200 Вт мінімальна висота підвісу над робочою поверхнею відповідно до СНиП ІІ-4-79 повинна бути 2,5 4,0 м, залежно від характеристики світильника, що підтверджується розрахунком.

Рівномірність освітлення досягається при відповідному співвідношенні відстані між світильниками L до висоти їх підвісу h в залежності від типу КСС світильника (приймається від 0,4 до 2,0). КСС – це крива сили світла. Рекомендується відстань між світильниками: L = 0,7h, (м). Рис. 4.1 Схема визначення висоти підвісу світильника 2. Визначається необхідна кількість світильників, яка округлюється до цілого значення

і викреслюється схема їх розташування: . Рис. 4.2 Схема розташування світильників УПМ-15 у приміщенні 3. Визначається показник приміщення: . 4. За табл. 5.8 [19] знаходиться коефіцієнт використання η для світильника УПМ-15 при визначеному і та заданих (%), (%). η = 51 5. Знаходиться світловий потік одного світильника, а значить

і лампи, оскільки за конструктивним виконанням у світильнику встановляється лише одна лампа, по формулі: , (лм). Е – освітленість за нормою, лк; S – площа підлоги в приміщенні, м2; k – коефіцієнт запасу; Z – коефіцієнт нерівномірності освітленості; – коефіцієнт використання світлового потоку; n – кількість встановлених ламп. Коефіцієнт запасу k враховує зниження освітленості внаслідок можливого забруднення ламп або світильників у процесі їх експлуатації (табл.

1). Коефіцієнт використання світлового потоку показує, яка частина світлового потоку світильника припадає на робоче місце. Він є складною функцією світлорозподілення лампи і властивостей приміщення. Коефіцієнт враховує поглинання світла арматурою світильників, стелі та стінами. Таблиця 1. Коефіцієнт запасу Характеристика об’єкта Коефіцієнт запасу k Строки чистки світильників (не рідше) люмінесцентні лампи лампи розжарювання

Приміщення з великим виділенням пилу, диму та коптю 2 1,7 4 рази на місяць Приміщення зі середнім виділенням пилу, диму та коптю 1,8 1,5 3 рази на місяць Приміщення з малим виділенням пилу, диму та коптю 1,5 1,3 2 рази на місяць Відкриті простори 1,5 1,3 3 рази на місяць 5-е п и т а н н я Задача №3. Визначити витрати, зв’язані з підбором і навчанням робітника, що заміняє потерпілого, якщо

кількість днів навчання – n 35 днів, денна зарплата учня – YУ 10,9 грн денна зарплата майстра – YM 84,5 грн. Середньорічний (приведений) виробіток одного учня – ZУ 9300 грн. Середньорічний виробіток одного робітника до травматизму – ZР 91200 грн. Кількість днів, необхідних для виробничого тренажу після закінчення навчання, до повного виконання виробничих норм – N 30днів, а витрати на матеріал

і інструмент при навчанні – A = n•45 (грн). Розв’язок: 1. Визначаємо втрати підприємства на заробітну плату Y учня за період навчання та виробничого тренажу та майстра за період навчання учня: Yз.пл. = Yу •( n+ N)+ Yм • n = 10,9 * (35+30)+84,5*35 = 3666(грн.) 2. Визначаємо витрати на матеріал і інструмент при навчанні:

A = n • 45 = 35*45 = 1575 (грн.) 3. Визначаємо втрати підприємства у зв’язку з недостатнім виробітком продукції учнем порівняно з травмованим працівником Z2. Ця різниця виробітку обумовлена тим, що учень поступово доводить свою майстерність з нульового виробітку у перший день навчання до рівня Zу в останній день навчання, тобто за n днів і з рівня Zу у перший день виробничого тренажу до Zр в останній його день, тобто за

N днів. Графічно це можна представити у такому вигляді: 4. Той об’єм виробітку, який недовиробив учень власник підприємства доручає виробити іншим своїм робітникам, які будуть працювати у надурочний час з подвійною оплатою праці. Визначимо втрати підприємства у зв’язку з подвійною оплатою праці Y: 5. Сума всіх збитків підприємства зв’язаних з підбором

і навчанням робітника, що заміняє потерпілого Х становить: Х = Y з.пл. + A + Y = 3666+1575+3944,46= 9185,46 (грн.). Відповідь: витрати, зв’язані з підбором і навчанням робітника, що заміняє потерпілого 9185,46 (грн.). Задача №4. У результаті нещасного випадку на виробництві по висновку МСЕК потерпілий втратив професійну працездатність на х 15%.

Склад сім’ї – n 5 чоловік, середньомісячний заробіток У 750 грн. Ступінь провини потерпілого визначена адміністрацією з урахуванням висновку комісії охорони праці профспілки в к 10 %. Визначити розмір відшкодування збитку УСУМ. Розв’язок УСум =( (х-к)*750)*5=187,5 ( грн) Відповідь: розмір відшкодування збитку 187,5 грн доплат до заробітної плати щомісячно. Задача 5. Визначити економічні втрати підприємства через виробничий травматизм,

що обчислюються по заробітній платі з нарахуваннями, якщо сумарне число невиходу на роботу виробничих працівників із причин нещасних випадків, зв’язаних з виробництвом, за звітний період складає n 130 людино-змін, сумарне фактичне число людино-змін, відпрацьованих виробничими працівниками за звітний період, дорівнює N 19900, а фонд заробітної плати з нарахуваннями за цей період – Y 22000 грн Розв’язок: Витрати підприємства у даному випадку пов’язані з тим, що травмовані працівники

не вийшли на роботу і замість них роботодавець був змушений залучити до позазмінної роботи інших працівників підприємства. Згідно з трудовим законодавством України поза змінна робота оплачується у двократному розмірі, що треба врахувати при підрахунках збитків підприємства. 1. Визначаємо середню заробітну плату за одну зміну, враховуючи те, що за n змін нарахована двократна заробітна плата, одна з яких вже врахована у

N, тобто: 2. Визначаємо втрати підприємства у зв’язку з необхідністю подвійної оплати праці: В = Z•2n = 1,09*260=283,4 Тобто, економічні втрати підприємства через виробничий травматизм, що обчислюються по заробітній платі в даному випадку становлять 283,4 грн. Задача 6. Визначити розмір відшкодування збитку, якщо заробітна плата потерпілого У 450грн. на місяць, процентна надбавка до зарплати х 7%, надурочно він відробив м 50 годин.

Потерпілий відповідно до висновку МСЕК переведений на інвалідність з виплатою пенсії УІ 400 грн. Стаж роботи К 25 років, склад сім’ї – n 3 чоловік. Розв’язок У загальному вигляді розрахунок розміру збитку, заподіяного працівникові ушкодженням його здоров'я, визначається по наступній формулі: У=У + У + У + У де У - компенсація працівникові втраченого заробітку

У - компенсація витрат на медичну і соціальну допомогу У - одноразовий посібник, що складається з двох видів виплат, : а) на сім'ю; б) окремо кожному утриманцеві У - відшкодування морального збитку 1) Для розрахунку компенсації працівникові втраченого заробітку позначимо умовно кількість днів, проведених на лікуванні у розмірі 35 днів. Згідно постанови № 571 від 27 квітня 1998г.: "посібник з тимчасової непрацездатності обчислюється

виходячи із загального трудового стажу працівника і надається в наступних розмірах 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, : працівникам, що мають загальний трудовий стаж 8 років і більше У = 2) У - компенсація витрат на медичну і соціальну допомогу приймемо у розмірі 500 грн. Власник відшкодовує тому, що потерпіло витрати на лікування (у тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним

і інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, який видається у встановленому після¬рядка; робить інвалідам праці, включаючи тих, що не працюють на підприємстві, допомога у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок а при нагоді - коштом підприємства. 3) У - одноразовий посібник а) на сім'ю із стійкою втратою працездатності і визнаванням потерпілого інвалідом 1,1 середньомісячного заробітку за кожен відсоток втрати професійної

працездатності. Допустимий працівник втратив працездатність на 25%, значить: У на сім'ю = (450*1,1%)*25=12375 (грн.) б) окремо кожному утриманцеві 20 % від суми 1,1 середньомісячного заробітку за кожен відсоток втрати професійної працездатності, тобто У на іжд. = 12375 * 20% = 2475 (грн.) У нашому випадку кількість утриманців = 3, означає 2475*3=7425 (грн.) 4) У - відшкодування морального збитку. Під моральним ущербом потерпілого розуміються страждання,

заподіяні працівникові внаслідок фізичної або психічної дії, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок. Потерпілий подав заяву про моральний збиток у зв'язку з прояви ушкоджень верхніх кінцівок, відчуттям безвихідності, безнадійності, безвихідності на суму 5000 грн. 5) розмір збитку, заподіяного працівникові ушкодженням його здоров'я У = 525 + 12375 + 7425+ 5000 = 25325 (грн.) Відповідь: розмір збитку, заподіяного працівникові ушкодженням

його здоров'я складає 25325 грн. Задача 7. У результаті нещасного випадку потерпілий втратив професійну працездатність. Визначити розмір матеріального збитку підприємства УСУМ, якщо відомі: тривалість тимчасової втрати працездатності – м 2 місяців, потім відповідно до висновку медико-санітарної експертної комісії (МСЕК) він спрямований на навчання нової професії на термін k 2 місяців. За період навчання йому щомісяця виплачується стипендія в розмірі

УС 400 грн. Середньомісячний заробіток до травмування У 430 грн. Склад сім’ї – n 3 чоловік Розв’язок У даному випадку збитки підприємства будуть складатися з декількох складових, а саме: Упідпр. = У1 + У2 + У3 + У4, де У1 – оплата перших п’яти днів лікарняного лиска непрацездатності потерпілого. Розрахунок ведемо зважаючи на те, що приймаємо кількість днів у місяці 30, але при дійсних розрахунках

треба враховувати конкретну кількість днів у місяці, тобто: У1 = У:30 к.д.•5к.д. = (грн.); У2 – доплата постраждалому до попереднього розміру заробітної плати (до травмування) за весь час проходження ним навчання новій професії: У2 = к •(У – Ус) = 2*(430-400) = 60 (грн.); У3 – збитки, пов’язані з підбором та навчанням робітника, який буде працювати на місті постраждалого, бо він після отриманої травми не повернеться на попереднє

місто роботи, також тут треба врахувати те, що деякий час до роботи замість постраждалого будуть залучатися інші працівники у надурочний час з подвійною оплатою праці, але розрахунок цих втрат в даному випадку зробити дуже складно, бо немає багатьох данних, тому приймаємо У3 = 100 грн.; У4 – розмір штрафу, який виплачує підприємство за кожний нещасний випадок у Фонд соціального страхування від нещасного випадку на підприємстві, приймаємо

У4 = 500 грн. Упідпр. = 72+60+100+500=732(грн.). Відповідь: розмір матеріального збитку підприємства 732 грн. Задача 8. Визначити розмір відшкодування збитку, пов'язаного з втратою потерпілим попереднього заробітку в зв'язку з трудовим каліцтвом, якщо потерпілому призначена пенсія по інвалідності в розмірі У1 590 грн. на місяць. Пенсія за іншими підставами, призначена потерпілому до настання трудового каліцтва,

УД 280 грн заробітна плата У 450 грн. Склад сім’ї – n 5 чоловік, стаж роботи К 15 років. Розв’язок У загальному вигляді розрахунок розміру збитку, заподіяного працівникові ушкодженням його здоров'я, визначається по наступній формулі: У=У + У + У + У де У - компенсація працівникові втраченого заробітку У - компенсація витрат на медичну і соціальну допомогу

У - одноразовий посібник, що складається з двох видів виплат, : а) на сім'ю; б) окремо кожному утриманцеві У - відшкодування морального збитку 1) Для розрахунку компенсації працівникові втраченого заробітку позначимо умовно кількість днів, проведених на лікуванні у розмірі 40 днів. Згідно постанови № 571 від 27 квітня 1998г.: "посібник з тимчасової непрацездатності обчислюється виходячи із загального трудового стажу працівника і надається в наступних розмірах 100 відсотків середньої

заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, : працівникам, що мають загальний трудовий стаж 8 років і більше У = 2) У - компенсація витрат на медичну і соціальну допомогу приймемо у розмірі 500 грн. Власник відшкодовує тому, що потерпіло витрати на лікування (у тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним і інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, який видається у встановленому

після¬рядка; робить інвалідам праці, включаючи тих, що не працюють на підприємстві, допомога у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок а при нагоді - коштом підприємства. 3) У - одноразовий посібник а) на сім'ю із стійкою втратою працездатності і визнаванням потерпілого інвалідом 1,1 середньомісячного заробітку за кожен відсоток втрати професійної працездатності. Допустимий працівник втратив працездатність на 30%, значить:

У на сім'ю = ((450+280)*1,1%)*30=24090 (грн.) б) окремо кожному утриманцеві 20 % від суми 1,1 середньомісячного заробітку за кожен відсоток втрати професійної працездатності, тобто У на іжд. = 24090 * 20% = 4818 (грн.) У нашому випадку кількість утриманців = 5, означає 4818*5=24090 (грн.) 4) У - відшкодування морального збитку. Під моральним ущербом потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичної або психічної дії, що спричинило погіршення або позбавлення

можливостей реалізації ним своїх звичок. Потерпілий подав заяву про моральний збиток у зв'язку з прояви ушкоджень верхніх кінцівок, відчуттям безвихідності, безнадійності, безвихідності на суму 5000 грн. 5) розмір збитку, заподіяного працівникові ушкодженням його здоров'я У = 675 + 500 + 48180+ 5000 = 54355 (грн.) Відповідь: розмір збитку, заподіяного працівникові ушкодженням його здоров'я складає 54355 грн. Література: 1. Сборник законодательных актов

Украині об охране труда: в 4-х томах. – Киев: Основа, 1996 2. Н.А. Касьянов, В.И. Сало, О.Н.Сухаревская Методические указания к самостоятельной работе по дисциплине «Охрана труда и БЖД» на тему «Расчет раз мера взмещения собственником ущерба, причиненного работнику в случае повреждения его здоровья»: - Луганск, 2000г 3. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи «Охорона праці

в галузі» (для студентів заочної форми навчання гуманітарних і економічних спеціальностей 4. Охорона праці:Навч.посібник/ За ред.В.Кучерявого. – Львів: Оріяна-Нова, 2007 5. Охорона праці. Курс Лекцій. Практикум: Навчальний посібник. – 2-ге вид стер. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007