Характеристика стосунків молодого подружжя у сімї

Міністерствоосвіти і науки України
Чортківськепедагогічне училище
Предметна (циклова)
комісія викладачів
психолого-педагогічних дисциплін
Характеристикастосунків
молодогоподружжя у сім’ї
Курсова робота
зі спеціальності
5.01.01.05 Соціальна педагогіка
Студент-виконавець:
Овчарик Зоряна Михайлівна,
СП-4
Керівник:
Савінська Світлана Іванівна, викладачпедагогіки
Чортків2008

Зміст
Вступ
Розділ І. Характеристика сучаснихсімейних стосунків
як соціально-педагогічне явище
1.1. Залежність характеру сімейнихстосунків від типу сім’ї
1.2. Вплив мотивів утворення шлюбу насімейні стосунки
1.3. Подружні стосунки у молодійсім’ї як різновид сімейних стосунків
Розділ ІІ. Особливості подружніхстосунків молодої сім’ї
2.1. Проблеми подружньої пари вмолодій сім’ї
2.2. Роль спілкування у розвитку подружніхстосунків молодої сім’ї
2.3. Подружні конфлікти як наслідокдисгармонії
у стосунках молодого подружжя
Висновок
Список літератури
Додатки

Сім’я – одна ізнайвеличніших цінностей, що створені людством за період свого існування. Жоднанація, жодне історичне суспільство не обійшлося без сім’ї.
Молода сім’я – цеособливий світ, який своєрідно пов’язаний із різними проблемами, які торкаютьсяподружньої пари в молодій сім’ї.
Молода сім’я можерозглядатися як специфічний соціальний інститут, що виконує ряд таких основнихфункцій як: репродуктивна, виховна, господарсько-економічна, рекреативна, яківажливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини, і як маласоціально-психологічна група, в якій за висловом О.М.Здравомислевої, знайбільшою природністю задовольняються чисельні найважливіші особистісніпотреби людини! Мабуть, кожен з молодого подружжя погодиться з тим, що саме усвоїй батьківській сім’ї він набув необхідних соціальних навичок, оволодівпевними стереотипами поведінки і культурними нормами, проявляє емоційнуприхильність, або, навпаки, відчував певні негативні емоції до близьких членівродини, отримував психологічну підтримку і захист, рятувався від стресів іперенавантажень, які виникли із зовнішнім світом.
Але уже прийшовчас, коли двоє незнайомих людей об’єднали свої долі і створили молоду сім’ю.Особливо на перших етапах становлення молодої сім’ї з’являються різного родусімейні проблеми, які є досить поширеними у вирі буденного життя.
Чи можливо, щодві особи щасливо жили разом не обмежено довгий час і всі сімейні проблемивирішували без конфліктів?
Так, можливо,якщо вони люблять одне одного!
Святе Письмопредставляє нам різні види любові: сердечна прихильність, прив’язаність, якаіснує між близькими друзями; глибока приязнь, викликана родинними зв’язками;романтичне кохання до особи протилежної статі. Між чоловіком і жінкою уподружжі повинні розвиватися усі ці види любові, але найголовніше, вони повинніжити християнською любов’ю. Це не самолюбне бажання робити іншим те, що правильноі добре в Божих очах, без різниці, заслуговують вони цього чи ні. Така любовспонукає по другів до міцніших стосунків, де народжується повага, прощення,самозречення.
«Любити – означаєвіддавати і отримувати те, що не можна ні купити, ні продати, а тількивіддавати вільно і взаємно!»
Нерозривністьподружжя випливає перш за все, із самої суті цього дару: дару однієї особиіншій. Це взаємне віддавання себе виявляє подружню природу любові. «Хтопо-справжньому любить свою дружину, той кохає її заради неї самої, той щасливийвід того, що може збагатити її даром самого себе».
У шлюбній присязінаречений і наречена називають один одного на ім’я: «Я (ім’я) беру тебе (ім’я)за жінку (чоловіка) і обіцяю тобі любов, вірність, чесність (і послухподружній), і що не залишу тебе аж до смерті». Такий дар передбачає обов’язокнабагато серйозніший і глибинний, ніж будь-що, що можна «придбати» якимспособом. Коли чоловік і жінка у подружжі взаємно віддають себе і приймаютьодин одного у єдності одного тіла, логіка «щирого дару себе» стає частиноюїхнього життя, без цього подружжя стає порожнім, у той час, як сопричастя осібпобудовано на цій логіці, стає сопричастям батьків. Коли вони передають життядитині, нове людське «Ти» стаєш частиною кругозору «Ми» подругів, особою якувони назвуть новим іменем: «наш» син або «наша» дочка.
Бібліяпредставляє нам багато прекрасних висловів про любов: «лагідна любов, неначематері до дитини; ніжна любов, неначе нареченого до його нареченої, алеодночасно і сильно ревнива любов». Перш за все ця любов не карає, а прощає; целюбов, яка воліє зустріти любов, як це зробив батько у випадку із блуднимсином; любов, яка піднімає цього сина і дає йому частку свого добробуту. Ценеймовірна любов: щось повністю нове і перед тим незнана у всьому світі.
Любов євимогливою. Саме Христос проповідував таку любов. У наш час людям потрібнонаново відкрити цю вимогливу любов тому, що вона – справді міцна основа сім’ї,основа, здатна «все перетерпіти».
Досконалістьсоюзу любові виявляється у її нерозривності. Тільки одна смерть, яка припиняєжиття одного із подругів, припиняє існування їхнього подружнього життя.
І вже на цьомугрунті випливає мета курсової роботи – скласти всебічну характеристикустосунків молодого подружжя в сім’ї; проаналізувати соціально-педагогічніпроблеми, що виникають у стосунках подружньої пари.
При написаннікурсової роботи ставились такі завдання:
1.1. Показатизалежність характеру сімейних стосунків від типу сім’ї.
1.2.Охарактеризувати вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки.
1.3. Розкритисутність подружніх стосунків у молодій сім’ї як різновид сімейних стосунків.
2.1. Розкритисутність проблем подружньої пари в молодій сім’ї.
2.2. Показатироль спілкування у розвитку стосунків молодої сім’ї.
2.3.Проаналізувати причини виникнення подружніх конфліктів як наслідок дисгармоніїу стосунках молодого подружжя.
Працюючи надкурсовою роботою варто сказати, що тема даної роботи розкрита на даний час улітературі недостатньо. Тому проблема, дослідження якої стосується курсоваробота є досить перспективною для всестороннього вивчення.
У посібнику«Молода сім’я: проблеми та умови її становлення» є багато інформації прозалежності характеру сімейних стосунків від типу сім’ї, а також вплив мотивівутворення шлюбу на сімейні стосунки.
Проаналізувавшилітературу з даної теми, слід сказати про те, що третє питання курсової роботипро подружні стосунки у молодій сім’ї як різновид сімейних стосунків найкращебуло висвітлено і широко розкрито у навчальному посібнику «Психологія сімейногожиття» за Кравцем В.П.
Саме у цьомунавчальному посібнику можна було знайти повну відповідь на задане питання удоступному і цікавому викладі матеріалу. Автор надав великого значення дляцього питання, адже було наведено цікаві приклади із життя, гармонійно поєднанірекомендації молодому подружжю та розкрито і охарактеризовано основні проблеми,які дуже часто зустрічаються у житті молодого подружжя, а особливо на початкубурхливого сімейного життя.
Проблемиподружньої пари в молодій сім’ї найкраще охарактеризовані і розкриті унавчальному посібнику «Технології соціально-педагогічної роботи».
Варто відмітитите, що на сьогоднішній день на допомогу соціальному педагогу видаються журнали«Соціальна педагогіка» та «Практична психологія і соціальна робота», в якихрозкривають різного роду проблеми, надаються рекомендації.
І саме у журналі«Практична психологія і соціальна робота» було широко проаналізовано і наведеностатистичні дані про роль спілкування у розвитку подружніх стосунків молодоїсім’ї, що й дало змогу розкрити ще одне питання курсової роботи.
Працюючи надпитанням подружніх конфліктів, які є наслідком дисгармонії у стосунках молодогоподружжя, звернулась до навчального посібника «Психологія сімейного життя» заредакцією Кравця В.Б. Саме у цьому посібнику було розкрито подружні конфліктина високому рівні і проаналізовані так тонко, автор наводив приклади,характеризував наслідки кожного конфлікту, і напевно молоде подружжя, чи молоділюди, які прагнуть створити сім’ю, ознайомившись із цими конфліктами у більшіймірі уникали б їх, не породжуючи інцидент нагорання нового непорозуміння.

РозділІ Характеристика сучасних сімейних стосунків
яксоціально-педагогічне явище
 
1.1.Залежність характеру сімейних стосунків від типу сім’ї
Народиласядитина… Із першої секунди вона вдихнула маленький ковточок повітря і першимкриком розпочалося її життя теплим світанком душі – дитинством. І цей ніжнійподих дитинства назавжди залишається у душі кожної особистості. Так гармонійноі милозвучно розпочинається життя людини, і вона свої перші кроки, своє першеслово, свою першу казку вимовляє у сім’ї.
Сім’я – ценайважливіше середовище формування особистості і найголовніший інститутвиховання. «Усе – і хороше, і погане людина отримує в сім’ї», «Усі ми родом здитинства»[1].
Сім’я – цемаленька мікрогрупа, це наш дім і ми у нім, це те середовище, де завжди на насчекають, де нас люблять по справжньому і де нас підтримають і поспівчувають.Саме у сім’ї ми робимо перші кроки життя і сходинка за сходинкою крокуємо унезвідану даль майбутнього, і не рідко зустрічаємось із добром і злом,переживаємо злети і падіння, радіємо щастю і плачемо від печалі, такі моменти буваютьна життєвому шляху у кожної людини і у кожній сім’ї часто переплітається біла ічорна лінія буденних днів.
І так кожнамолода людина, переступає через гори і радіючи світлим ранкам створює своюсім’ю і дбає про добрі і щирі сімейні стосунки.
Сімейні стосунки,їхня гармонія і щирість у великій мірі залежить від того, якого типу є сім’я.На сьогоднішній день, сучасні сім’ї можна класифікувати за різними параметрами,але варто зазначити, що повної єдності у цьому питанні у науковій літературінемає.
У психології,молоду сім’ю класифікують за складом сім’ї. Дослідники, працюючи над цимпитанням, поділили їх на повні сім’ї (це сім’я, де проживає обоє батьків ідіти). У цій сім’ї панує атмосфера комфорту, сімейного вогнища, де обоє батьківберуть участь у вихованні своїх дітей, де діти відчувають ніжну ласку мами, татеплу руку й сильне плече батька. У даній сім’ї дитина почуває себе захищеною,вона не є обділена у батьківській чи материнській любові, підтримці, якщо цезвичайно дбайлива і благополучна сім’я.
Також виділяютьнеповні сім’ї, які характеризуються присутністю у сім’ї одного із батьків ідітей, або ж з бабусею, дідусем та онуками. У даній сім’ї як правило, дитина відчуває відсутність одного ізбатьків. Дуже часто така дитина може бути роздратованою, в неї може виникнутикомплекс неповноцінності, тому що зазвичай вона може почути неприємну реплікучи вислів від оточуючих, а також близькі їй люди можуть «пришивати ярлики»,згадуючи того із батьків, хто є відсутнім. Дуже часто можна почути, от ти такий,як твій батько, або ж як твоя мати. І це може завдати душевного болю у життідитини.
Нуклеарні сім’ї(які складаються з двох поколінь – батьків та дітей). У сім’ї, де проживаєдекілька поколінь, дуже часто можна зустріти суперечливість або невизначеність інтересів,поглядів сучасності та минулого. Сім’ї, в яких трапляється така розходженість,дуже часто страждають від систематичних непорозумінь, які інколи можутьпризвести до конфлікту, який уже важче розв’язати.
Складні сім’ї(складаються з трьох або більше поколінь та, можливо інших родичів); виділяютьсім’ї повторного шлюбу (де один або обидва подружжя знаходяться у повторномушлюбі).
Варто звернутиувагу на класифікацію, в якій за основу береться кількість дітей у сім’ї.
Виділяютьбездітні сім’ї. Сім’я, у якій немає дітей, дуже часто страждає і переживає внаслідок такого явища, таму що кожна людина створюючи сім’ю в майбутньомупланує її і прагне до відтворення і народження рідної кровинки, яка додаєвеликої наснаги і любові до життя. У сім’ї, де немає дітей, двоє молодих людейяк правило втрачають сенс життя, інколи звинувачують один одного у ційпроблемі,  і дуже часто це призводить до суперечок, що породжує конфлікт. Ібуває так, що подружжя не бачачи дальше разом спільного життя розривають шлюб ісім’я розпадається.
Однодітні сім’ї.У сім’ї, де виховується одна дитина, як правило батьки усю свою ласку, любов,тепло дають своїй дитині, задовольняють усі її інтереси, потреби, дуже частовиконують певні її завдання, які б вона могла виконати сама. Зазвичай, батькивозвеличають свою дитину, говорячи їй, що вона є найкращою серед усіх. І удитини вибудовується підвищена самооцінка, вона може зневажливо, байдуже, аінколи і егоїстично ставитися до інших.
Малодітні сім’ї(де є двоє дітей). У сім’ї, де виховується двоє дітей, психологи говорять, щоміж дітьми зароджується любов один до одного. Діти один одному допомагають,діляться, підтримують. Виховавши такі відносини ще у сім’ї, вони свою щирість,підтримку будуть дарувати і іншим людям.
Багатодітні сім’ї(з трьома та більше дітьми). Сім’я, у якій виховується троє і більше дітей,зазвичай називається дружньою сім’єю, тому що між членами сім’ї існує тіснийзв’язок і підтримка кожного із них. Але дуже часто у сім’ї, де виховується троєі більше дітей, батьки не приділяють їм особливої уваги, вважаючи, що є старшийбрат (сестра) і допоможе меншому. Буває і так, що батьки, виховуючи своїхдітей, скаржаться на те, що кожен із них різний: один добрий, інший розбишака,а третій — спокійний, врівноважений. І при цьому мати, чи батько говорять, щокожного із них виховують однаково, не беручи до уваги те, що припускаютьпомилку, забувши, що кожна дитина є індивідуальною, неповторною особистістю ідо кожної дитини необхідно підібрати окремий підхід, щоб достукатись до дитини,щоб правильно її виховати.
Наукове іпрактичне значення має класифікація сімей за віком подружжя. Перший рікіснування сім’ї характерний для молодожон; вік до 28 років обох подружжів –властивий для молодої сім’ї; приблизно до 50-річного віку – сім’ї середньогоподружнього віку; старше 50-річного віку – сім’ї старшого подружнього віку.
За географічноюознакою виділяють міські та сільські сім’ї.
За особливимихарактеристиками, умовами життя можна виділити студентські сім’ї. Дуже частодвоє молодих людей, які ще навчаються, а їх називають студентами, створюютьсім’ю, яка отримує назву студентська.
Як правило, ні зоднієї, ні з другої сторони немає повного джерела звідки би формувався сімейнийбюджет. І зазвичай таких молодих людей утримують батьки. І дуже часто їм можене вистачати коштів, можуть бути випадки, які торкають проблему житла.Навчаючись, молоді люди рідко бачаться, мало прислухаються один до одного, малодопомагають, підтримують один одного у скрутний момент. І як правило такінеобдумані моменти і несподівані подарунки сімейного життя можуть призвести донеочікуваних результатів.
Виділяють сім’ївійськових; сім’ї біженців; сім’ї, які перебувають у громадському шлюбі (їх щеназивають позашлюбними сім’ями, маючи на увазі відсутність офіційної реєстрації);пробний шлюб – це експериментальна  і проблематична форма позашлюбної сім’ї,але, судячи з практики інших країн, вона з часом стане поширеним і звичнимявищем; сюди також відносять дистантичну сім’ю (члени якої в силу певних умовжиття живуть окремо).
Для аналізупсихологічного сімейного клімату сім’ї також класифікують за різнимикритеріями. За ознакою координації зусиль подружжя поділяють на колективістськісім’ї, в яких партнери вважають однаково необхідний успіх у роботі, навчанні,самоствердженні обох з них і можуть при необхідності жертвувати власнимиінтересами заради партнерства.
Традиційні сім’ї,в яких пріоритетними вважаються інтереси чоловіка як голови сім’ї.
Індивідданістські,в яких кожен з подружжя турбується, в першу чергу про власну кар’єру та діловіуспіхи.
За типомлідерства або головування у сім’ї можна виділити авторитарні сім’ї, в яких явнолідирує і демонструє свою владу одна особа з подружжя, а інша у більшостівипадків погоджується з таким становищем; еганітарні або бархатні сім’ї, в якихіснує досить рівний розподіл сфер лідерства і немає помітної боротьби за владу;сім’ї з невизначеними сферами лідерства і конфліктами на цьому грунті.
Для соціальної іпсихотерапевтичної роботи з сім’ями важливу роль відіграє їх класифікація запараметром того стану, який називають психічним здоров’ям сім’ї. Тутвиокремлюють здорові сім’ї, невротичні сім’ї, в яких існують постійні конфліктина ту саму тему, хронічні невирішені проблеми стосунків, незадоволеність когосьіз членів сім’ї своєю сімейною репутацією, загальна нервова атмосфера,віктемогенні сім’ї, в яких існує тенденція роботи когось із членів сім’ї «цапомвідбувайлом», використовувати слабкощі членів сім’ї, де немає надійноїзахищеності кожного із них.
В деяких роботах,переважно психотерапевтичного спрямування, сім’ї поділяють на два таких типи якнормально функціональні сім’ї, в яких більш-менш нормально забезпечуються всісімейні функції; дисфункціональні сім’ї, в яких окремі функції виконуютьнезадовільно, породжуючи проблеми у сімейних стосунках.
Існують окремікласифікації більш художнього характеру, наприклад, у письменниціТ.Афанасьєвої, яка називає такі типи сім’ї:
— «дім –фортеця», в якому добре налагоджений побут і теплі, здорові стосунки міжчленами сім’ї;
— «дім – служба»,де немає справжньої інтимності між подружжям, а уявність злагоди і побутпідтримуються через почуття обов’язку;
— «дім – готель»,де немає міцних подружніх зв’язків, сім’я фактично існує формально і основніінтереси подружжя знаходяться поза сім’єю.
Прохарактеризувавшикласифікацію сімейних стосунків, варто сказати про те, що кожен момент даноїкласифікації відіграє важливу роль у сучасних сімейних стосунках і впливає навзаєморозуміння і взаємо підтримку один одного і їхнього ставлення один доодного.
Ще слідвідмітити, що любов до сім’ї з усіх благородних людських почуттів є найчастішимі найміцнішим, і воно великою мірою благотворно впливає на життя кожного з нас[2].
 
1.2. Впливмотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки
Подружнє життя –це не доля, яка випадає людині, а завдання, яке людина береться виконати. Вонобуде таким, яким ми його створимо. Поль Турньє порівнює подружжя з будівлею, вякій кожен день – це нова цеглина.
Отже, правильнеприготування до подружнього життя — не підсумок здобутих теоретичних чипрактичних знань, а праця над своїм «я». За цю працю ми беремося тому, щобнавчитися по справжньому любити іншу людину. Така праця над собою власне і єприготуванням до подружнього життя. Щоб це здійснити, людина мусить статизовсім іншою; бо подружжя – це таємнича єдність, в якій дві різних істотицілковито віддаються одна одній[3].
Двоє молодихлюдей при створенні шлюбу завжди чимось керуються. Для цієї незабутньої події єпевний поштовх, є те джерело, з якого зароджуються спільні стосунки, які згодомпереростають у сімейні.
Досить суттєвоюознакою і важливим визначальним фактором сімейних стосунків постають мотиви,якими керувались партнери при створенні шлюбу. За цим критерієм можна виділититакі типи мотивації створення шлюбу.
Найпершим мотивомвиділяють кохання. Кохання – це життя, це подих злету, ніжності ласки, це повнесерце щастя і натхнення, це час, коли душа співа, це джерело, з якогопочинається усе сімейне радісне життя. Кохання, це коли обидва партнеривпевнені, що кохають один одного – інша справа, що глибина і міцність цьогопочуття може бути різною – і що саме це почуття привело їх до шлюбу[4].
Тема коханняхвилює людство упродовж майже усієї історії. І ніколи воно не було для людейчимось байдужим і непотрібним. Необхідною і ризикованою особистою тема коханнязалишається і на сьогодні для тих, хто ще тільки ступає в пору кохання чиготується до зустрічі з цим прекрасним почуттям. А.С.Макаренко писав, що, якщовиростаючи, дитина не навчиться любити батьків, братів, сестер, свою школу,Батьківщину, якщо в її характері виховані початки глибокого егоїзму, дуже важкорозраховувати, що вона буде здатна глибоко покохати вибрану нею іншу людину.В.О.Сухомлинський стверджував, що якоїсь спеціальної науки любові немає – єнаука людяності2.
Виділяють такиймомент як розрахунок на добре ставлення і позитивні особистісні якостіпартнера, в той час, як прагнення вступити до шлюбу іншого партнера мотивуєтьсякоханням. Така ситуація призводить до утворення дуже значної частини сімей. Влітературі шлюби цього типу не виділяють у окрему групу і часто називають їхшлюбами за розрахунком або вимушеними шлюбами, з чим не можна погодитися. Люди,яких приваблює кохання і добрі моральні якості партнера, часто вказують наспільність інтересів та поглядів, що дійсно є непоганим об’єднуючим фактором.
Вимушеніобставини як ще один із основних мотивів, яким найчастіше постає вагітністьжінки. Такі шлюби ще є досить поширеними у реальному житті. Не можна вважатипринципово неповноцінними і приреченими на невдачу. Збоку жінки може бутикохання або повага і симпатія до партнера, а для чоловіка з почуттям обов’язку,навичками культурного спілкування і певною симпатією до жінки (а вонанайчастіше є, якщо між ними була інтимна близькість), така ситуація також частоотримує достатні умови для задоволення сім’єю. До вимушених обставин можнавіднести вік, довгу одинокість в наслідок невдач або певних рис характерулюдини, що також не є обов’язково прогностично несприятливою ситуацією.
Економічнийрозрахунок – це мотив, який полягає у розрахунку на квартиру або інші чинникиматеріального добробуту. Такий тип мотивації звично вважається аморальним іпіддається осуду, але, якщо краще розібратися у ситуації, то мотивація нездається такою негативною, як на перший погляд. Людина, яка спокушаєтьсяматеріальними обставинами, не робить це у «чистому вигляді», тобто непогоджується жити з неприємною для неї людиною, а тільки поступається бажанню,коханню або значній симпатії партнера – це найкращий варіант шлюбу даного типу– або сама штучно викликає симпатію, потяг, пристрасть до себе, що, хоч івиглядає менш красиво, але також створює можливу основу для прийнятих подружніхстосунків. Фактично у цьому типі шлюбу економічний розрахунок спостерігаєтьсятільки з одного боку, в той час як з іншого є нормальна шлюбна мотивація. Якщож якийсь корисний розрахунок усвідомлюється обома партнерами, то це є іншимтипом шлюбу, який називають фіктивним і який, як правило, розпадається післядосягнення тієї мети, заради якої він утворювався, наприклад, для еміграції уіншу країну.
Ще однієюмотивацією утворення шлюбу є тиск соціальних нормативів та традицій, щоспостерігається, наприклад, коли подруги та приятелі вступають у шлюб і у особистворюється враження необхідності, майже обов’язковості такого вчинку і длясебе.
Розумне і науковевиправдане ставлення до різних мотивів шлюбу є необхідним і дуже важливим длясоціальних педагогів, психологів і всіх, кому доводиться мати справу з молоддю.
Існувало чималолюдей, які не погоджувались на щось інше, ніж яскраве взаємне кохання івідмовляли тим, достатньо симпатичним їм претендентам, до яких не відчувалицього пристрасного почуття, залишаючись одинокими. Інші вступали в шлюб, алепри перших труднощах у стосунках приходили до висновку, що це покарання за шлюббез кохання, посягає на невиправдане розлучення. Звичайно, здоровий глузд іпрагматизм допомагав багатьом уникати «комплексів», але було й багатоневиправданих помилок та страждань. Спостерігається й сьогодні впевненість утому, що взаємне кохання створює достатню основу для подолання всіх труднощів уподружніх стосунках. Все вище сказане не знижує ролі кохання – воно, і справді,є найбільш доброякісним найбажанішим грунтом шлюбу, але орієнтуватися лише нанього нереально і практично недоцільно.
Тому дужеважливо, щоб кожна молода людина, вступаючи у шлюб, створюючи сім’ю, булаготова до цієї зміни у її житті. Адже після шикарного весілля, багатихподарунків, які тривають лише мить, настає завтра і починаються будні і життятриває, і його потрібно вміти прожити. Як казав В.Сухомлинський із людяністю усерці, несучи гармонію і душевне щастя своїй половинці життя[5].
1.3. Подружністосунки у молодій сім’ї, як різновид сімейних
стосунків
Не меншважливими, ніж стосунки із співробітниками, знайомими та друзями, є взаємини знайближчими родичами – членами нашої сім’ї.
Тут уже малосказати, що ми з ними зустрічаємося, — ми з ними разом живемо. Без сумніву,сімейне співжиття вимагає набагато більшого, ніж просто взаємини з іншимилюдьми[6].
«Подружжя – цетовариство одного володаря, однієї володарки і двох невільників, що в сумістановлять дві особи».
А.Бірс[7].
Варто відмітити,що початок сімейного життя пов’язаний для молодих людей з багатьманесподіваними і важкими моральними, психологічними, матеріальними та іншимипроблемами. Це час, коли народжується чи не народжується сумісність –психологічна опора сім’ї, відбувається адаптація до інтимного спілкування, час,коли створюється матеріальна база сім’ї, коли плануються і народжуються діти.Це час бурхливих змін в житті людей, набуття нових життєвих ролей. Ізутриманців батьківської сім’ї вони стають господарями своєї сім’ї. Якщо вдошлюбний період у них прав було більше, ніж обов’язків, то в шлюбі особистихсвобод стає менше, а обов’язків значно більше.
В шлюбі існує 7-8проблем, які так чи інакше впливають на благополуччя сім’ї (житлова проблема,стосунки з батьківськими сім’ями, господарські та фінансово-матеріальнітруднощі, дозвілля, професійне становлення, психологічні і сексуальніпроблеми).
Усі ці проблеми удеякій мірі впливають на гармонію і комфорт подружніх стосунків у молодійсім’ї, і тому дуже важливо членам молодого подружжя розумно підходити до цихпроблем, і якщо навіть виникнуть невеликі труднощі, то розв’язати їх так, щобвони були непомітними і не дали негативного забарвлення у стосунках між членамиподружжя.
Важливоюпроблемою, яка торкається кожної людини, а особливо сім’ї, яка щойноутворилася, це є житлово-господарська проблема та взаємини молодої сім’ї збатьками.
Утворилася молодасім’я. І постає питання. Де жити? Житлова проблема вирішена менше як у ¼молоді (більш-менш). Сьогодні не всі молоді витримують труднощі життя в«курені» (немає там раю навіть із коханим). Приходять сварки, вимушені переїздив пошуках іншого помешкання.
Колись, у давнічаси, вважалось більш прийнятним і розумним спільне проживання старших імолодих сімей. Нинішні молодята, як правило, прагнуть самостійності. Але,поселяючись разом з батьками, молоді повинні починати життя самостійно.
У випадкуокремого проживання молодих з перших же кроків доведеться самим розв’язувативсі питання, самим бути на своєму сімейному кораблі і матросами, що виконуютьчорнову роботу, і капітанами, що управляють цим кораблем.
Подружнє життябагато в чому залежить від взаємин молодих з батьками. На фоні наростаючихтруднощів і несподіваних турбот дуже важливо зберегти хороші контакти збатьками: часто бувати один у одного, як і раніше ділитись новинами; цікавитисьжиттям батьків, підтримуючи рівноцінне ставлення як до своїх батьків, так і добатьків партнера; зрозуміти психологічний стан батьків: була дитина і раптом їїначе не стало; звертатись до батьків за порадою і допомогою, а в разінеобхідності надавати допомогу… Відмовити батькам у спілкуванні в цей момент –майже те ж, що відмовити їм у кусені хліба. Навіть у випадку, коли батьки булипроти шлюбу і відкрито висловлювали невдоволення зятем чи невісткою, молодим неслід керуватися принципами на зразок «Ноги моєї там не буде!», «Чи я, чивони!». Не може бути у людини совість чиста і серце спокійне, якщо розірванівідносини з батьками.
Батькам, які«віддали» своє дитя, можна порадити дотримуватись таких правил: розуміти, що їхконтакти з дітьми після весілля неминуче стануть слабшими, і не виражати зцього приводу невдоволення; бачити в своїй дитині нові ролі – дружини(чоловіка), матері (батька); надавати матеріальну і моральну допомогу молодим,не допускаючи споживацтва і паразитування. Добре, коли матеріальна допомогабуде цільовою: на якусь конкретну річ; матеріальна допомога повинна надаватисьмолодій сім’ї в цілому, а не лише «своїй дитині».
Взаємини молодоїі батьківської сім’ї, що приймає в своїй квартирі молодих, значною міроювизначається тим, чи було батьківське благословення даного союзу, чи була їхзгода на даний шлюб, чи схвалюють вони вибір своєї дитини. І тут, мабуть,доцільно розглянути два можливих варіанти.
Перший – це єбатьківська сім’я, яка «приймає» шлюбного партнера своєї дитини. В цьомувипадку батьки намагаються взяти активну участь в «сімейних справах», порадою іпрактично допомагають молодим робити перші кроки в сімейному житті. Якправило,  батьки готові все зробити для далеко ще не самостійних молодихнаречених. Стосунки «батьки – молоде подружжя» набувають характеру або«сусідського» (молоду сім’ю відразу фінансово відокремлюють, до «приймака»звертаються на «Ви»), або родинного (нового чоловіка розглядають як другогосина чи дочку і ведуть спільний бюджет.
А часом батькистають люблячими диктаторами. Справа в тому, що в заміжній дочці часомпродовжують бачити тільки дочку, не помічаючи її нової ролі – дружини і матері.
Особливо зростаєзалежність молодих, якщо батьки надають їм ще й матеріальну допомогу. Батькихочуть влаштувати їх життя найщасливішим – при цьому, звичайно, на свій смак. Умолодих людей складне становище, на яких постійно тиснуть, але тиснуть ласкаво,доброзичливо, з любов’ю.
Батьки не рідконе розуміють станів і переживань нареченого, який увійшов у їх дім. На початкахнова людина відчуває себе як у гостях, надто напружено, в буквальному розумінніслова «не знає, де сісти, тому більше відсиджується у відведеній для молодихкімнаті, не приходить додому раніше від свого партнера».А батькам здається, щоїх уклад єдино можливий і правильний; вони чекають від «приймака» активноговключення в домашню діяльність. Ніхто не намагається ні в чому змінити старийстиль життя. А чи влаштовує він того, кого «взяли в сім’ю?» Про це, як правило,не задумуються. І все йде, які раніше: «Володя, ми з мамою вирішили, що в цьомуроці ми з тобою відпустку проведемо на дачі». А чому, власне, молода жінкавирішувала з мамою, а не з чоловіком?
Другий випадокнам говорить про те, що батьківська сім’я не приймає шлюбного партнера своєїдитини. Тут є ряд моментів: коли батьки не схвалюють вибір своєї дитини,житлові умови не дають змоги нормально співіснувати двом сім’ям.
В цьому випадкуварто розглянути кілька під проблем спілкування в дворівневій сім’ї: свекруха –невістка і теща – зять.
а). Свекруха –невістка. Причиною поганих стосунків є не трагедія ненависті, а трагедіялюбові: матері до сина, а молодої дружини – до чоловіка.
б). Теща – зять.Слід сказати, що в системі відносин між цими двома членами сім’ї не рідковирішальну роль відіграє саме професійно-посадовий статус зятя. Частіше відінших членів сім’ї теща виміряє подружнє життя своєї дочки цілкою матеріальноюмірою. Майбутньому сім’янину не завадило б ознайомитись з порадами, які можнадати зятю, щоб з тещею в злагоді жити:
— частіше хвалітьдружину у тещиній присутності. Не зайвим буде комплімент з приводу гарноговиховання;
— неперешкоджайте дружбі двох жінок. Адже ніхто не може замінити дружині матері –особливо у перші дні сімейного життя;
— не втікайте відспілкування з тещею при всій своїй зайнятості.
в). Зять – тесть.Звичайно, якщо зять тримає себе «в рамках»: не п’є, не буянить, не ображаємолоду дружину. Часто зять з тестем навіть об’єднується, проникаються чоловічоюсолідарністю, а то й сходяться так, що й водою не розіллєш.
г). Свекор –невістка. Свекор, як правило, більш доброзичливо буває настроєний до невістки,ніж свекруха, і в той же час має великий вплив на власну жінку. І свекорповинен гасити «вогні напруженості» в сім’ї, виконувати функції громовідводу,що вміє жартом погасити різкість, розрядити хмари взаємного невдоволення.Повинен, вміє, але часто не хоче.
Постає питання щож є причиною сімейних конфліктів? Чому вони виникають?
Слід сказати проте, що часто сімейні конфлікти починаються з того, що батьки ніяк не можутьпримиритися з вибором сина чи дочки; буває, шлюб сина чи дочки ніяк невкладається в ті плани, які батьки їм самі складають; часто сварки виникаютьчерез побут; причиною конфліктів молодих і батьків є й те, що батьки частовтручаються у сварки молодого подружжя; нова серія суперечок і сварок можепочатися у двопоколінні сім’ї, коли мова піде про виховання дітей; зіткненнябувають і від різних смаків – на зачіску, на одяг… «Людські сварки не тривали бтак довго, якби вся вина була лише на одному боці» (Ф.де Ларошфуко)[8].
Ще однимрізновидом сімейних стосунків, є сексуальні стосунки в молодій сім’ї.
Практично укожного після одруження виникають проблеми, що торкаються сексуальної сфери. УБальзака можна прочитати: «Доля шлюбу вирішується в першу шлюбну ніч, тому ні вякому випадку не можна починати її із зґвалтування своєї молодої дружини».Чоловік повинен пам’ятати, що перша шлюбна ніч – це як прелюдія інтимногоспілкування; вона не для насолод, а для першого пізнання один одного.
Проблемацнотливості – ще одна проблема, з якою молодь, що вступає в шлюб, повиннаознайомитись і задуматись одночасно про щастя і сімейний затишок.
Еволюціясексуальних стосунків в кожній сім’ї проходить три основних етапи. Перший з нихохоплює період фактичного початку подружніх стосунків, що може і не співпадатиз моментом реєстрації шлюбу. На цьому першому етапі, у молодої пари,реалізується перехід від романтичного шлюбного залицяння до сексуальногопартнерства.
Другий етап, щотриває, як правило, один-два роки, є етапом прогресуючої адаптації. На цьомуетапі характерне інтенсивне статеве життя.
Наступний, третійетап стабільної адаптації характеризується стабілізацією статевої активностічоловіка. Чоловік повинен вміти «володіти мистецтвом кохання», але і жінкаповинна знати окремі чоловічі сексуальні секрети:
1. Чоловіки частовиражають себе через секс, коли не можуть зробити це через емоції. Для жінок цебуває незрозумілим, навіть дивним, оскільки більшість з них відчувають прямопротилежні почуття.
2. Чоловікивідчувають себе відштовхнутими, якщо жінки відхиляють їх сексуальні пропозиції.Жінці не варто повністю відкидати сексуальні пропозиції партнера. Не вартоговорити просто «ні», слід прикликати його чи якось по іншому дати зрозуміти,як він для неї багато значить, як вона його кохає.
3. Чоловік будезайматись з жінкою любов’ю значно частіше, якщо вона буде частіше дозволятийому просто секс. Чоловіки більше люблять спонтанність, фізичну пристрасть,грайливий здоровий секс. Жінки більше зайняті налагоджуванням взаємин і зв’язків.
4. Чоловікамзначно складніше, ніж жінкам одночасно розмовляти і займатись коханням. Причинатут криється в специфічній будові мозку чоловіка: права півкуля відповідає завізуально-просторову координацію, в той час як ліва контролює вербальні функції.Це не означає, що чоловіки не хочуть сказати жінці про те, що вони відчувають.Просто для більшості з них це не так легко і природно, як для жінок, їм важкопереключитися з однієї півкулі на іншу.
5. Чоловікитерпіти не можуть, коли жінки поводять себе так, наче вони не люблять секс.Можна назвати три основні причини поведінки цих жінок: хибне переконання, щочоловіки не поважають жінок, що люблять секс; їх не збуджує партнер чи йогосексуальні манери; вони просто не люблять секс.
6. Чоловіки нелюблять жінок, що не проявляють почуттів у ліжку (сексуальні королеви чи щеточніше трупи). Вони не переносять жінок, які не показують, що отримуютьзадоволення. На мові психології це називається «пасивно-агресивною реакцією».
7. Чоловікам неподобаються жінки, які надто багато балакають у ліжку.
8. Чоловікитерпіти не можуть жінок, що не слідкують за собою.
9. Чоловіківдратує, коли жінка не любить власне тіло і принижує свої достоїнства.
10. Чоловікитерпіти не можуть жінок, що надмірно стурбовані своїм зовнішнім виглядом.Зловживання косметикою, надмірний макіяж.
11. Чоловіки нелюблять надто серйозних жінок.
Морально-психологічніпроблеми молодої сім’ї, які також мають важливе значення у подружніх стосунках.
Перші крокиподружнього життя – зближення двох величезних і складних людських світів,різних психологічних систем, різних темпераментів, різного виховання,уподобань. Працелюбна людина чи лінива, серйозна чи легковажна, бережлива чимарнотрат, весела чи сумна, акуратна чи неохайна – все це в сім’ї стає дужепомітним і важливим. У одного в сім’ї батьків був порядок, він звик, щоб у домівсе робили безшумно, — у іншого завжди стукали двері, з шумом мили посуд. Здрібниць формується емоційний фон сімейного життя.
В перший періодіснування молодої сім’ї подружжя зустрічається з явищем, яке психологиназивають «зняття масок». Це означає, що людина перестає характеризуватися тимистереотипами залицяння які прийняті в її середовищі. Наприклад, юнак не забувавдарувати квіти коханій дівчині при зустрічі. Дівчина приймала цей жест як виразкохання. Однак, після одруження, все змінюється. Молодий чоловік чомусьперестає дарувати квіти з усталеною регулярністю. Як до цього ставитьсядівчина? Найімовірніше, вона смертельно образиться і буде думати, що її вже некохають так, як покохали раніше, що вона вже не така рідна і цікава коханому.
Починають спільнежиття дві людини з цілком різними «сценаріями сім’ї». І все в поведінціпартнера викликає дратівливість, здається, що він робить не так. А той вважає,що це він робить правильно – адже він поводить себе у відповідності із своїм«сценарієм». І пішли чвари, сварки, скандали.
Ще одна причинанапруження в молодій сім’ї – неподібність взаємних очікувань подружжя. Чоловікочікує, що всі домашні справи повинні бути зроблені вчасно; дружина зобов’язанана перший поклик спішити на подружнє ложе, бути ласкавою коханкою.
Тепер порівняєможіночі очікування з чоловічими: дружині хочеться поговорити з чоловіком,поскаржитися, отримати пораду; їй потрібна ласка не стільки еротична, почуттєва,але й душевна. Рідко який чоловік може виявитись на висоті цих запитів жінки.
Особливе місце встосунках подружжя займає автономія. Автономія необхідна обом.
В сучасномужитті, насиченому контактами, люди втомлюються від усього, в тому числі і одинвід одного. Людині іноді необхідно побути одній. Молоде подружжя повиннозапам’ятати правило: дуже тісне спілкування викликає стан психічногонапруження, дискомфорту. І тому варто залишати за кожним партнером «право насамотність», зону автономного фізичного і психологічного простору.
Однією з важливихумов для підтримання хороших стосунків у сім’ї є радісна атмосфера. У своїйкнизі «Інтимна гра» американський психіатр Уїльям Петчер пише: «Чоловік тадружина, які разом сміються, насправді наче говорять одне одному: «я вірю, щоти кохаєш мене навіть тоді, коли я буваю дурним». «Ніжними словами і добротоюможна на волосинці вести слона».  Сааді[9].
Якщо ж ця радіснаатмосфера зникла, то можна скористатися такими порадами, які допоможутьповернути втрачені радощі:
— плануйтеневимушеність, знайдіть час для себе, займайтесь тим, чим вам хочеться.Проведіть один день удвох, поїдьте на природу;
— будьтеграйливими;
— дивуйте один одного;
— смійтеся разом.
Сучасна сім’ятримається на трьох китах: подружнє кохання, подружній обов’язок і подружнявірність.
Кохання не займаєтепер весь перший план життя, воно із святкового робиться буденним,перетворюється з любовно-напруженого в спокійне сімейне. З кохання-пристрастіпереходить в кохання-дружбу, кохання-повагу.
Коханнянароджується саме. А все народжене – смертне. Кохання може вмерти занадто рано.Про це іноді забувають. Варто знати слова Андре Моруа: «Людина втомлюється відусього і навіть від кохання». Виникає питання про те, як довго живе кохання, чиможна його зберегти назавжди, як і від чого воно вмирає?
Холодність влюбовних почуттях, як правило наступає там, де до шлюбу були поспіх,непродуманість. «Де шлюб беруть без кохання, там незабаром виникне кохання безшлюбу».
Б.Франклін[10].
Чим стихійнішелюбовне почуття до шлюбу, чим менше воно перевірене, чим умовніше вонопоєднується з духовною, моральною, психологічною, інтелектуальною гармонієюдвох партнерів, тим більша ймовірність післяшлюбних вибухів.
Друга доситьрозповсюджена причина – неправильне уявлення про кохання лише як про суцільнесвято.
Часто кажуть:кохання вмирає, як тільки перестає боятися смерті. «Горе, — писав І.О.Гончаровпро кохання, — коли воно дрімає! Від дрімоти недалеко до вічного сну».
Дуже частопочуття кохання в шлюбі отруюють ревнощі. Під ревнощами розуміють комплекспереживань в ситуації дійсної чи підозрюваної зради коханої людини.
Почуття ревнощівв культурних проявах означає біль і жаль, потенційну тугу від усвідомленняможливої втрати коханої людини, бажання стати кращим від усіх суперників.
Зовсім іншаситуація з чорними ревнощами. Такі ревнощі, на думку Сервантеса, «вічнодивляться в підзорну трубу, яка речі малі перетворює у великі, корликів – угігантів, здогадки – в істину».
«Ревнива людина –це мученик, який робить мучениками інших».
С.Дайн[11].
В коханні, вподружньому житті важливе значення має постійність, вірність – третій кит, наякому тримається сім’я. До речі, постійністю людство похвастатися не може.Індійський мудрець перераховує шість речей непостійних за своєю природою – тіньхмари, дружба дурня, надмірне багатство, деспотичний правитель, хибна слава,жіноче кохання. Піфагорові моральні правила радять: на вірність своєї собакипокладайся, а на вірність дружини – тільки до першого випадку. «Жінка, вітер іуспіх не відрізняється постійністю» — каже приказка Кінді.
Протилежна точказору теж має багатьох прихильників. На думку А.Дюма, невірність чоловіказакладена у вічній природі речей, і він рекомендує жінкам по-християнськомукоритися неминучому. «Серце чоловіка мінливе, як осіннє небо», — говоритьяпонську прислів’я.
Як свідчатьрезультати зарубіжних досліджень в кожному другому шлюбі, принаймі, один зподружжя, принаймі один раз був не вірним партнеру.
Причиниподружньої невірності полягають у тому, що подружжя з різних причин непідходить один одному; особистісна недисциплінованість, моральна розбещеність,прагнення до змін.
Невірність жінокменш випадкова, ніж невірність чоловіків, вона часто має певне емоційнезначення. Бальзак писав: «Якщо кохаюча дружина зраджує своєму чоловікові, то це– виняток, якщо ж кохаючий чоловік не зраджує власній дружині, то це такожвиняток». Чоловік здатний зрадити найгарнішу, найчарівнішу, найпривабливішу,найвитонченішу в мистецтві кохання жінку тільки тому, що новизна і непізнаністьдля нього набагато привабливіші відомого, хоч і прекрасного.
«Молоді людихочуть бути вірними і не завжди бувають такими, а старі хотіли б бути невірнимиі не можуть».
О.Уайльд[12].
Із вступом у шлюбзмінюється структура спілкування молоді.
Спілкування всім’ї – важлива умова її життєдіяльності. І якщо воно ненормальне, торезультатом його можуть бути і безсонні ночі, і головні болі, неврози;алкоголізм і наркоманія, зрештою і самогубство.
Існують різнірівні і різні типи спілкування і ми завжди можемо вибирати з декількохваріантів. Існує рівень діловий: ти – мені, я – тобі, все по справедливості.Існує ігровий: я обманюю тебе, ти намагаєшся обманути мене і виграти. Єнормативні: ти повинен поводити себе таким чином, а я повинна – таким чином. Іє рівень спілкування духовний: ми рівні один одному, і я в своїй поведінці будувраховувати не лише свої, але й твої бажання.
Соціальніпсихологи визначають три своєрідні комунікативні позиції спілкування: «батько»,«дорослий» і «дитина». Бути в позиції «батька» — значить визнавати своєпанування над іншими, право нагороджувати та карати. Позиція «дорослий»означає, що людина на рівних спілкується з оточуючими, не показує своєї влади.В позиції «дитина» людина демонструє високу чутливість до образ, капризність,бажання одержувати, відчувати опіку з боку більш сильного.
Дуже часто жінкидопускають помилки у взаєминах із чоловіками, коли поводять себе як матері іповодяться з чоловіками як із дітьми:
— вони постійнодопомагають чоловікам і роблять за них ті речі, які ті повинні робити самі;
— бурчать на нихяк на дітей;
— поправляють інаправляють їх.
Граючиматеринську роль, жінко поступово може здійснювати свій подружній союз.
Другою причиною єте, що жінки приносять себе в жертву і ставлять себе на друге місце післячоловіка, якого кохають:
— відмовляютьсявід друзів чи родичів, які не подобаються чоловікам;
— стають«емоційними хамелеонами», перетворюються на класну дошку, на якій чоловік пишете, що хоче;
— готовівідмовитись від своєї мрії заради того, щоб допомогти чоловікові втілити вжиття його мрію.
Жінкипідпорядковуються чоловікам. Вони жертвують самоповагою, самооцінкою, почуттямвласної гідності заради того, щоб заслужити кохання чоловіка. Жінки поводятьсебе як маленькі дівчатка, якщо хочуть чогось добитись від чоловіків. Вониповодять себе наївно і демонструють нерозуміння, в той час як прекрасноусвідомлюють те, що відбувається.
Розумінняпсихологічних відмінностей партнерів дає можливість більш повного розуміння,яким повинен бути кожний з партнерів, щоб повноцінно виконувати свою подружнюроль.
Бернард Шоусказав: «Ідеальний чоловік – це чоловік який вважає, що в нього ідеальнадружина». «Чоловік – це людина, яка допомагає жінці в труднощах, яких би вонане знала, коли б не вийшли за нього заміж».
Г.Роуленд[13].
Яким слід бутичоловікові?
— Перш за все,чоловік повинен бути удачливим, добиватися успіху в житті;
— Чоловік повиненбути оптимістом;
— Чоловік повиненвміти приймати рішення, брати на себе відповідальність;
— Чоловік повиненбути непитущим;
— Чоловік повиненбути хорошим хазяїном;
— Чоловік повиненбути галантним джентльменом, красиво виражати увагу до дружини: дякувати заобід, сніданок, вечерю; подавати їй руку на вулиці, в транспорті; робитикомпліменти, подарунки, квіти (і не тільки у свято 8 Березня).
Д.Диск писав:«Все, що ви повинні робити – це, розмовляючи з жінкою, говорити про неї».Правда, з компліментами, очевидно, треба знати міру і хоч зрідка розбавляти їхпрактичними діями.
Якою ж слід бутидружині? Перш за все, бути Жінкою. Залишатись жінкою в наш складний час –велике мистецтво. Стежити за собою, бути доглянутою можна, хоча й нелегко.Тому, що необхідна не французька косметика, а самодисципліна. Постає питання,якою ж повинна бути дружина, щоб залишатись жінкою?
Жінкам сліднавчитись суміщати дві, здавалося б, несумісні речі:
а). Чоловікповинен бути переконаним, що жінка є вірною йому.
б). Майже таксамо він повинен бути переконаним, що у нього є суперник.
Тому на питання:«Звідки квіти?» слід відповісти: «Купила сама», але так, щоб у нього виникласильна підозра в щирості цих слів. Але тільки підозра, ні в якому разі невпевненість.
Знаючипсихологічні особливості чоловіка, жінка повинна:
— частішеготувати його улюблені страви;
— втішати йогонеспокій, тривожність;
— не наводитипорядок в шухлядах і кишенях, портфелі чоловіка. Це дуже ображає;
— цікавитись йогосправами, роботою, захопленнями;
— приймати свогочоловіка таким, як він є; не намагатися змінити чи тим більше переробити, бо цеведе лише до втрат;
— не критикуватичоловіка в присутності інших, особливо фінок і дітей; не дуже ретельноконтролювати;
— постійноповторювати чоловікові, що вона його кохає. Слово «кохаю», мабуть, єдине слово,яке протягом століть здатне творити чудеса;
— бути частішетією, що спокушає, а не тією, кого спокушають.
Щоб бутищасливим, чоловікові потрібно відчувати себе особливим, і він чекає від жінки,що вона скаже йому про це. Ось чому жінка повинна дати йому відчути себенезвичним. Треба підкреслювати ті якості його характеру, які показують йогонезвичність, говорити частіше йому: «Ти незвичний», «В тобі є щось особливе».Варто говорити чоловікові, що він найрозумніший, найздібніший,найдорогоцінніший, найцікавіший, найдотепнішим, найвеселішим, найчистолюбивішимз усіх кого вона знає. І успіх гарантовано.
Кожномучоловікові потрібна дружина, що безроздільно вірить в нього, готова статипоруч, якщо він під вогнем, якщо він потерпів поразку.
Словацькеприслів’я каже: «Сто чоловіків можуть створити табір, але тільки одна жінкаможе створити дім»[14].

РозділІІ Особливості подружніх стосунків молодої сім’ї
 
2.1. Проблемиподружньої пари в молодій сім’ї
Можна зауважити,що на перших етапах становлення молодої сім’ї з’являються різного роду сімейніпроблеми, які є досить поширеними у вирі буденного життя. І це як правилосвідчить про значну напруженість та конфліктонебезпечність сімейних стосунків.Якщо подивитися на це «наївними очима», то маже здаватися, що люди розучилисядружньо жити у сім’ї. Постає питання. Яке ж справжнє становище у цій сфері?
Сім’я у 20столітті стала менш міцною. До загальної тенденції, пов’язаної з послабленнямдіяльнісної основи, додаються деякі істотні проблеми.
Однією доситьгострою і поширеною на сьогоднішній день є проблема сімейного лідерства.Здається, на перший погляд в сім’ї, заснованій на коханні або близькихпочуттях, не повинно бути ніякої боротьби, самолюбства та характерів. Аленасправді вона майже завжди є – така вже природа людини – і може, незважаючи наподружні почуття, досягати значної гостроти.
Зараз у чоловіківще значною мірою залишилось уявлення про їх ведучу роль, статус лідера у сім’ї,хоча ні в яких законодавчих документах цього не зафіксовано. Це уявленняпідтримується громадською думкою, в тому числі і жіночою. Та ж досить типовимиє жіночі розмови про справжнього чоловіка; за яким жінка повинна бути, як «закам’яним муром». Чоловіки засвоюють такі думки «з молоком матері» і виробляютьвідповідні установки. Мабуть, жоден чоловік, якщо б йому сказали, що він буде«підкаблучником», не погодився б вступати у шлюб. Але сучасна емонципованажінка, що дуже часто не поступається чоловікові в освіті та внеску у сімейнийбюджет, не схильна визнавати його головою, тільки виходячи з традиційнихуявлень.
 «Де була б силажінок, коли б чоловіки не були марнославні?»
М.Ебнерфон Еменбах[15].
Якщо ж він своїмрозумом, сімейною відповідальністю і достатнім заробітком підкріплює власнілідерські претензії, вона може визнавати його в цій ролі, але, коли йогоподружня поведінка явно не бездоганна, дружина найчастіше не визнає його правана статус лідера. Навіть романтичне кохання на старті сімейного життя часто неврятовує сім’ю від загострення стосунків. Дослідники проблем сім’ї вважають, щоза будь-якими проявами подружніх конфліктів певною мірою стоїть боротьба залідерство.
Проблемарозподілу домашньої праці теж характерна для сучасної молодої сім’ї. Цяпроблема також походить з традиційних, застарілих чоловічих уявлень про сім’юта господарчі ролі партнерів, про «чоловічу» та «жіночу» працю в сім’ї. Але всучасній міській квартирі, а в Україні біля 70% громадян мешкають у містах згазом, паровим опаленням і гарячою водою. «Чоловіча» робота з сокирою,молотком, пилкою зустрічається вже тільки епізодично, в той час як, жіночазначно більше. Її, власне, теж небагато, і міська жінка з однією чи навітьдвома дітьми не так вже перенавантажена, але почуття справедливості підбурює їїна вислови протесту. Ухилення від допомоги жінці у домашній праці є доситьтиповою рисою чоловічої поведінки, і, хоча це явище не фігурує серед приводівдля розлучення, воно часто постає вагомим фактором погіршення стосунків.
Якщо б чоловіквсе ж таки залишив свою принциповість, і пішов на поступок своїй дружині,допомагаючи її у виконанні домашньої праці. Для того, щоб принести радість ізадоволення своїй дружині, виконавши невеличку домашню роботу. При цьому вінпринесе щастя своїй дружині і забезпечить собі душевну рівновагу і радість відзробленої і принесеної користі на благо своїй сім’ї.
Стаття ІванаФранка «Що таке поступ?» завершується такими словами: «Лише стан нашого серцяможе призвести до поступу у розв’язання тих проблем, з якими щоднязустрічаємось в побуті»[16].
Ще однієюпроблемою є проблема подружнього спілкування, яка менш усвідомлюється якпричина подружніх конфліктів, але, на наш погляд, її негативна роль непоступається ролі двох попередніх суперечностей сімейного життя.
Поширена думка,що причиною погіршення подружніх стосунків, є пияцтво чоловіків, подружняневірність, психологічна несумісність, фінансові проблеми. Спілкуваннявважається лише формою, від якої стосунки істотно не залежать. Насправдіспілкування часто буває самостійним деструктивним чинником подружніх стосунків.Воно, як і попередні сімейні проблеми, є наслідком минулого.
Одним з напрямівконсультативної соціально-педагогічної роботи, спрямованої на допомогу сім’ї, єпросвітництво, ознайомлення молоді з природою подружніх стосунків та шляхами їхгармонізації.
Щодо проблем сімейноголідерства доцільно висловити такі основні міркування. Виходячи з закономірноїдля сучасної сім’ї, найбільш конструктивним варіантом є надання обом партнерамможливості лідирувати в певних сферах сімейного життя. Таких сфер декілька:ділова (вирішення принципових питань сім’ї), господарська, фінансова,культурна, педагогічна, сексуальна, родинна, комунікативна. Достатньо жінці чичоловікові почувати себе безсумнівним лідером хоча б у одній – двох сферах, і внеї (нього) вже не буде відчуття явної подружньої неповноцінності. Але в томуто і справа, що існує чимало людей, які з певних причин, про які вони не хочутьі замислюватися, «заганяють партнера у глухий кут», тобто намагаються мативирішальний голос у всіх справах і вважати себе кращим за партнера у всіхвідношеннях. У таких людей існує не вербальна потреба бути у сім’ї повнимилідерами (при цьому вони люблять поскаржитися на безініціативність іншого членаподружжя). Так, припустимо, якщо чоловік поступається у хазяйновитості, але маєширокі культурні інтереси і знання, то розумна жінка не буде вважати його«гнилим інтелігентом», «марнославним» чи чимось на зразок цього, а будепідтримувати його авторитет культурного лідера. Від цього її стосунки тількивиграють.
Вирішенняпроблеми розподілу домашньої праці потребує в основному роботи з чоловіками.Саме їх треба переконати взяти на себе частину «жіночої» праці, аби зайнятістьчоловіка і жінки хоча б за часом були рівні. Що повинен робити кожен з них –справа внутрісімейна. Щоправда дослідники відзначають і появу принципово новогоявища – жіночого побутового паразитизму, коли молода, добре освічена жінка,намагається перекласти домашні справи на чоловіка або когось з батьків.
Навчання молодімистецтву конструктивного, культурного подружнього спілкування, схоже, є насьогоднішній день «незручним вантажем», але працювати над цим треба. Проблемаполягає в існуванні у більшості наших сучасників сильної установки, яку можнаназвати «психологією покарань». При будь – яких подружніх непорозуміннях, за виключенням,можливо, першого, «медового» періоду, вона спрацьовує майже автоматично.Висловлювання партнерів спрямовується не на з’ясування істини та вирішенняпроблем, а на те, аби уразити, нанести удар по самолюбству, тобто «Я –концепції» партнера.
Застосовуютьсянегативні узагальнення, перебільшення, глузування, «профілактичнезвинувачення». Особливо характерним є стиль сварки замість простого діалогу.
— Ти вжеприготувала поїсти?
— А як ти гадав? (замість того, щоб просто відповісти«так»).
— Купи, будьласка, коли будеш повертатися з роботи, хліба.
— А то в менебуде для цього час! (замість: «в менене буде для цього часу»).
Такий стильспілкування сам по собі, незалежно від інших обставин сімейного життя, надаєйому кожного разу помітного конфліктного характеру, перетворюючи невеличкінепорозуміння у досить серйозні та болісні суперечки. В масовій культуріспілкування чомусь вважається «прісним» якщо обходитися без елементівпокарання, для багатьох вони є головним засобом гумору, але такий гумор доситьдорого коштує для подружніх стосунків.
У 20 століттіпомітно зріс інтерес до умов психологічної сумісності подружжя або подружньоїсумісності. Було проведено чимало досліджень і отримано певні переконливівисновки, з якими, безумовно, треба знайомити молодь у процесі просвітницькоїта консультативної роботи (А.М. Волкова, В.О.Сисенко).
Значний і,можливо, вирішальний вплив на подружню сумісність має однакове розумінняосновних умов сімейного щастя. Існує чотири типових варіанти такого розуміння.
1. Головним длясім’ї є матеріальний добробут: гарна квартира, достатнє матеріальнезабезпечення членів сім’ї, затишок, смачне харчування. Найціннішими вважаютьсягосподарські якості подружжя, а всі інші – комунікативні, етичні, педагогічні,сексуальні – хоч і цінуються, а все ж таки є другорядними. Скажімо, жінкавибачає чоловікові грубуватість, ухилення від виховання дітей або посередніякості сексуального партнера, але господарська невмілість, невеликий заробітокчоловіка є, в її очах, його нестерпним недоліком.
2. Найбільшоюцінністю подружнього життя є ніжні, лагідні стосунки, уважність партнерів одиндо одного, відсутність конфліктів, все інше – відносно другорядне. Жінка зтакою орієнтацією здатна пробачити чоловікові посередній заробіток і руки, якіне все вміють робити, але буде постійно незадоволена відсутністю лагідних слів,маленьких ознак уваги, вживання грубих слів. Чоловік даного типу ніколи незмириться з «психологією покарань» своєї жінки, хоча стерпить не дуже смачніборщі.
3. Життя сім’їобертається  навколо дітей, вони є головною цінністю і радістю батьків. Якщовони здорові, гарно доглянуті і виховані, можна бути задоволеним сімейнимжиттям. Якщо чоловік є добрим батьком, матеріально забезпечує дітей ізаймається їх вихованням – кращого не можна і бажати. Характер його спілкуванняз жінкою і сексуальні якості в цій ситуації менш важливі.
4. Головноюрадістю сімейного життя є інтимна близькість, і задоволеність нею постаєкритерієм її оцінки. Така орієнтація є більш сучасною і характерною для молодихсімей. Хоча через 10-15 років сімейного життя вона змінюється іншою ознакою.
Іншим важливимфактором подружньої сумісності є вдале поєднання рис домінантності партнерів,тобто їх прагнення до влади, нав’язування власної волі, лідерства.
У світлі актуальностідля сучасної сім’ї проблема лідерства стає зрозуміло, наскільки значущим єданий фактор подружньої сумісності. Естонські психологи Д.Кужар і Е.Тійтпровели ґрунтовне дослідження цього явища і дійшли таких висновків:
— дві домінуючіабо дві людини домінантного типу не утворюють доброї подружньої пари;
— занадто високийступінь домінування зменшує вірогідність щасливого шлюбу;
— длястабільності шлюбу було б краще, щоб у чоловіка міра домінування не була вищою,ніж у жінки.
Американськийпсихолог Г.Санівен називає тип подружжя з явним домінуванням чоловіка«батько-дочка». Чоловік отримує визнання свого лідирування, а жінка – захист,турботу, поблажливе ставлення до її недоліків. Тип пари з протилежнимрозподілом ролей вчений називає як «мати-син». Таких пар існує чимало, і вонитакож здатні жити у подружній гармонії, але за умови достатньо дипломатичноїповедінки жінки. Якщо ж вона підкреслює власне лідерство і робить це доситьгрубо, то найтолерантніший чоловік рано чи пізно почне проявляти незадоволення,формою якого може стати пияцтво, конфліктність, ізоляція від сім’ї.
В поєднанні ристемпераменту має чимале значення тому, що деякі типи темпераменту більше, адеякі менше сприяють утворенню домінантних якостей. Так, скажімо, холерики ісангвініки більш схильні до домінування, ніж представники меланхолічного типу.
Позитивною дляподружньої сумісності є також близькість основних світоглядних позицій(релігійних, політичних, естетичних), зокрема поглядів на те, як можна і як неможна досягати мети (чесним чи нечесним шляхом).
«Любов –прекрасне почуття, але щоб двоє молодих людей могли жити разом, їх повиннаоб’єднувати спільність поглядів, інакше не може виникнути справді щасливасім’я».
Н.К.Крупська[17].
Враховуючи наявнув нашому суспільстві певну ідеалізацію кохання та переконання молоді, щокохання допомагає здолати всі перешкоди, треба довести можливість такоїситуації лише на першому, короткочасному відрізку сімейного життя.
Важливо такожпознайомити молодь з тими небезпечними ситуаціями для сімейного життя, які з’являються на певних його етапах, упевні періоди.
Перша з нихпов’язана з необхідністю адаптації партнерів як один до одного, так і досімейного життя. Навіть при достатній психологічній сумісності з’являються потреба пристосуватися доманер, звичок і смаків один одного, до нових обов’язків, стосунків з родичамипартнера. Все це створює побутову психологічну, сексуальну, культурну, родиннусфери адаптації, у кожній з яких є свої проблеми. Недарма значна частина шлюбіврозпадається у перший рік існування. Ознакою даної адаптації є задоволенняпартнерів шлюбом і відсутність постійних конфліктів з приводу зазначених вищепроблем.

2.2. Рольспілкування у розвитку подружніх стосунків молодої сім’ї
Спілкування – цескладний і багатоплановий процес установлення та розвитку контактів між людьми,зумовлений потребою у спільній діяльності.
Спілкуючись миможемо передати свої почуття, думки, свої переживання. Люди спілкуються лише задопомогою знакових систем. Деякі тварини й птахи теж здатні обмінюватисязвуковими сигналами, які мають певне інформаційне навантаження і значення.Проте кількість цих сигналів дуже обмежено. Водночас тільки людина здатнавиражати і закріплювати в мовах і жестах зміст своїх почуттів і думок, називатиними різноманітні явища та предмети. Завдяки цьому вона створює певнийкомунікативний простір, в якому об’єднуються, співіснують її внутрішній,духовний світ і світ зовнішній, об’єктивний.[18]
Нерідко можнапочути, що люди чують одну-другу з того, що ти скажеш, вірять одній-другій зтого, що почули, а розуміють одну-другу з того чому повірили.
Спілкування єодним із засобів передачі інформації і відіграє важливу роль у міжособистіснихвідносин і має важливе значення у розвитку подружніх стосунків молодої сім’ї.
На сьогоднішнійдень є дуже багато міркувань, досліджень з приводу спілкування між чоловіком іжінкою.
Вивчаючиособливості лідерства і керівництва чоловіків і жінок, показало те, щожінки-лідери демонструють між особовий і орієнтований на завдання стилікерівництва. Часто жінки використовують чоловічий стиль орієнтований нарезультат, особливо коли вони займають керівничі посади в тих областях, якітрадиційно вважались чоловічими, при цьому жінки більш делікатні, меншдбайливі. Це багато в чому впливає на стиль лідерства і чоловіки проявляютьінструментальний лідерський стиль, коли працюють в чоловічій групі, і особливопродуктивній, коли управляють чоловіками, але в змішаних по статі групах іжінки, і чоловіки – лідери демонструють соціо-емоційну поведінку.
В цілому жіночийстиль керівництва – гнучкіший, жінки-лідери відкритіші і товариські. Вонисхильні ділити владу з іншими, залучати підлеглих до загальної роботи іпідтримувати в них почуття власної значущості. Керівники-чоловіки більшофіційні у відносинах з підлеглими, для них важливіша субординація.
Напереговорах чоловіка частіше використовують директивні  і мовні патерни, ажінки патерни підтримки. Спілкуючись з представниками своєї статі і чоловіки іжінки демонструють типові тендерні характеристики — жінки подають підтримку іповодяться експресивно, чоловіки в спілкуванні з іншими чоловіками практично недемонструють подібну поведінку. При появі в групі представників протилежноїстаті поведінка міняється: жінки поводяться директивно, а чоловіки подаютьпідтримку.
Найчастішедослідники виділяють наступні характеристики, по яких виявляються статевівідмінності у вербальній і невербальній поведінці на переговорах. Чоловікиговорять довше, частіше переривають партнера по ділових переговорах, чим жінки.Жінки в ділових і інтимних розмовах ставлять більше питань, частішевикористовують повторення, частіше виражають сумнів або заперечення з приводусвоїх висловів, щоб пом'якшити нав'язування свої думки і виразити хоч бимінімальну підтримку партнерові, частіше використовують дотики, усмішки і сміхчим чоловіки. Впливаючи на інших, жінки частіше використовують чарівність ісоціальний інтелект, намагаються краще розуміти співбесідника і володіти собою.
Наоснові аналізу літературних даних можна стверджувати, що в даний часвідбувається активне накопичення емпіричних даних про особливості поведінки іспілкування чоловіків і жінок. Чоловічий і жіночий стилі спілкування багато вчому формуються під впливом статево рольових стереотипів, що історичносклалися, які інтенсивно трансформуються в останні десятиліття. Результатисучасних досліджень уточнюють наявні тендерні стереотипи. Так, жінки окрімтаких рис, як розуміння, мотивація допомоги, емпатія, товариськість,демонструють агресивність, упевненість, мотив досягнення. Репертуар поведінкичоловіка містить (мотив досягнення, ризик, упевненість в собі), але ірозуміння, мотивацію допомоги, стиль спілкування, імпульсну активну позицію увзаємній діяльності.
Метоютакого дослідження у роботі були використані наступні психодіагностичніметодики: методика діагностики між особових відносин (методика Лірі в адаптаціїЛ.Н.Собчик), методика дослідження соціального інтелекту Дж.Гилфорда, методикавивчення емоційного інтелекту Д.Холла, опитувальник емоційної експресії,розроблений Л.Е.Богиной, методика визначення емоційних бар’єрів у між особовомуспілкуванні В.Жваво, а також методики математичного і статистичного аналізу(ф-критерій Фішера, критерій Манна-Уїтні.
Удослідженні взяли участь 52 людини (рівна кількість чоловіків і жінок) у віцівід 20 до 26 років.
Слідсказати, що кожна людина повинна працювати над собою, удосконалювати себе,збагачувати свій словниковий запас для того, щоб володіти мистецтвомспілкування, для того, щоб зуміти правильно звернутись до свого партнера,звернутись так, щоб тебе почули, щоб тобі повірили в те, що ти скажеш.
Мистецтвоспілкування передбачає бездоганне володіння як письмовою і усною мовою, так івмінням правильно встановлювати оптимальне співвідношення вербальної іневербальної мови для кожної ситуації спілкування як міжособистісної так іподружньої. При цьому важливо, щоб проблема людини не відійшла на другий план,адже захоплення інструментальним аспектом спілкування може нівелювати духовнусутність особистості, призвести до спрощеного тлумачення спілкування. Отже, занеминучого науково-аналітичного поділу спілкування на вказані аспекти важливоне загубити в них людину як духовну силу, як найвищу цінність, здатну активновпливати на процеси взаємодії і спілкування, перетворюючи себе самого та інших.
 
2.3. Подружніконфлікти як наслідок дисгармонії у стосунках
молодогоподружжя    
Подружнє життяніколи не буває подібним до жаркого літнього дня без жодної хмарки на небі. Вкожній сім’ї буває своя зміна пір року,кожне подружжя проходить через свої шторми і урагани, коли все тріщить.«Подружжя – це обложена фортеця: хто в середині – хоче назовні, хто зовні –хоче всередину»[19]. Повністю уникнутисуперечностей в сім’ї неможливо, бо вони виникають, розв’язуються і зновуз’являються. Варто ще раз згадати, що в шлюбі сходяться різні люди, з різнимбаченням світу, з своїми психологічними і біоритмічними характеристиками,різним вихованням, різними установками на шлюб. А це об’єктивно і суб’єктивноприводить до непорозумінь, хвилювань, дратівливості, конфліктів. До цього можнадодати й те, що для кожної людини характерними є короткочасні переходи настрою,депресії і стресові стани, коли „весь світ немилий”.
Коли ми говоримопро нестійкість, не благополучність сім’ї, не можна обійти увагою конфліктні ситуації. Конфліктною ситуацієюназивають не сам конфлікт, а передумови конфлікту. Наприклад: чоловік хоче в неділю піти в кіно, адружина — в гості. Інтереси не співпадають. Зіткнення інтересів неминуче. Алене обов’язково у формі конфлікту. Не обов’язково сваритись, ображатись,докоряти один одному. При цьому подружжя повинно поважати право людей на незгоду, на суперечку.
Перш ніж вступитив конфлікт кожний з подружжя повинен пам’ятати, що лихо, спричинене близькоюлюдиною, мізерне, порівняно з тим добром, яке вона принесла. Уміння зрозуміти,вибачити, не пам’ятаючи лиха, вчасно знайти потрібне слово-одна з основсімейного щастя. Конфліктні ситуації в сім’ ї обумовлені рядом причин. По-перше, є об’єктивні труднощі; втома від робочого дня,дратівливість, зрив. Конфлікти на такому грунті не є небезпечними для подружніхстосунків. Про них кажуть „До ранку все пройде”. Інша справа, якщо протиріччявиникають через те, що один з двох партнерів повинен, на думку іншого, змінитилінію поведінки (відмовитись від якогось звичок, переглянути прийомивиховання). Тут дилема поступитись чи не поступитись, чи формувати спільнулінію поведінки. Нарешті, є конфлікти, які є не передбачуваними, у всякомувипадку зовнішньо. Кажуть: ”Як сніг на голову”.
У психології підподружнім конфліктом розуміють взаємний негативний стан подружжя, щохарактеризується різного рівня негативізмом у стосунках (від образи доворожості), викликаний їх несумісністю. Виділяють такі особливості конфлікту :
а). Можливістьпереходу негативізму з нижчого до вищого рівня. Чиняться дії і вчинки, які внормальних умовах ніколи б не проявлялися. Людина в стресовому станіхарактеризується повною відсутністю здатності до мислення, обмеженням контролюсвідомості за поведінкою;
б). Загостреністьнегативних переживань, звинувачуваний характер висновків. Змінюється поведінкалюдей під час конфлікту, рухи стають експресивними, інтонації нервозними,обличчя червоним, рухи тремтячими. В основі конфлікту лежить в більшостівипадків-прагнення принизити партнера, наполягати на своєму.
в). Конфлікттягне за собою спустошеність, байдужість, амбіційність, пияцтво, пошуксторонніх зв’язків, розваг;
г). Властивістьрозростатися незалежно від причин і приводів. Сварка подібна полум’ю. Якщо непідкладати в нього дров-воно догасне саме собою. Але біда в тому, що ті, хтосвариться, наче змагаються: хтобільше підкине! Кожний починає нагадувати один одному всі нагромаджені образи.
д). унікальність,неповторність конфлікту. Недарма російське присіві’я каже: ”Вкаждой избушке — своипогремушки”. Івсе ж таки в сімейних конфліктах можна знайти спільні риси.
е). в конфліктахцікаво ще одне: якщо вони повторюються, швидше всього хтось (або обидва) виграєщось від скандалу. Якщо чоловік в неділю півгодини докоряв дружині в усіхгріхах, грюкнув дверима і пішов пити пиво — мабуть, заради пивбару він ірозгнівався, знаючи, що з миром його туди не пустять.
В конфліктахчасто важлива психологічна пастка. Нам здається, що те, як і що ми бачимо, таквоно і є. А це – помилка. Припустимо, ми дивимось на аркуш паперу, якийтримаємо перед собою. Що ми бачимо? Аркуш паперу з певною тацею. Але якщо ми на нього подивимось збоку, топобачимо лінію, смутку. В конфлікті кожний бачить предмет розмови з свого боку,часто один веде мову про те, що дошка березова; другий – що вона зелена, а третій, що вона мокра. Дуже частоподружні конфлікти виникають саме за цією схемою.
На жаль,найчастіше – особливо в молодих сім’ях – конфлікти розв’язуються неправильно іруйнують основи сімейних стосунків і виникає неприязнь один до одного, спільніінтереси відсуваються на задній план, руйнується психіка, почуття коханнявитісняється почуттям ненависті, наростають стресові стани.
В залежності відхарактеру розв’язання суперечностей, рівня негативізму, в психологіїрозрізняють такі основні типи конфліктів: непорозуміння, суперечка, сварка.
Суперечка якправило, характеризується тим, що, торкається способу досягнення спільної дляподружжя мети, тільки кожний твердить, що спосіб дії іншого неприйнятний, такяк не досягає цілей, і найкращим способом дії повинен бути той, який він самзапропонував.
Сперечатися – цезначить уміти слухати і знаходити взаємоприйняття рішення, уміти аргументуватисвою позицію, розумно і точно переконувати. Складність суперечки – переконатипартнера, що позиція одного корисна для іншого. Суперечки викликаються дрібниминедоліками подружжя і нездогадливістю, зобутькуватістю, неохайністю,відмінностями в думках, оцінках, хибними підозрами. Суперечка – нормальна інавіть необхідна річ в подружніх стосунках. Гете казав: «Я помічаю, що всімейному житті суперечки корисні, бо вони допомагають краще пізнати одинодного, зрозуміти і правильно підійти до розв’язання розбіжностей.
Сварка – це вжеконфлікт відносно самих цілей, це заперечення цілей, цінностей, інтересів іякостей особистості шлюбного партнера, відчуття їх як неприйнятних. Сварказавжди включає особисті звинувачення, неприємні оцінки, намагання образитишлюбного партнера. Будь-яка сварка виростає з невміння або небажаннясперечатися.
Трапляється йтаке, що конфлікт і навіть сварка необхідні, можливо, навіть не сварка, а«очисна робота» в своїх стосунках: відверто, а часом навіть нещадно говорятьодин одному про невдоволення, образи, які назбирались на душі. Але таку сваркуслід уміти проводити. Андре Моруа з приводу уміння влаштовувати сцени писав:«Краще сцени виникають планово і проводяться з великим мистецтвом. Великіполководці – Наполеон, Ліоте – впадали в гнів дуже рідко і тільки тоді, коливважали це необхідним. Ліоте в подібних випадках кидав на землю свіймаршальський берет і топтав його ногами. В такі дні він наказував ще зранку:«Приготуйте мій старий берет».
Коли конфліктнеминучий, його не слід боятися. Навпаки, тут необхідно навіть статиініціатором. Що ж до тези: «Нервові клітини не відновлюються», то слідпам’ятати, що конфлікт шкідливий для здоров’я лише у дуже великих дозах. А осьвтеча від назрілого конфлікту рівноцінна його переведенню у внутрішність(власної психіки), що небезпечно для здоров’я. Більше того, розв’язаннясуперечностей – рушійна сила будь-якого розвитку. Тоді різні думки, погляди,інтереси і потреби не видаються нерозв’язуваними. Саме це допомагає досягнутигармонії сімейних стосунків. Значить, конфлікти – це один із засобів розвиткусімейних стосунків.
Головне не тількив тому, які конфлікти, а і в тому – це не менш важливо! – як вони вирішуються.Від цього залежить, чи буде розв’язання позитивною силою, що зміцнює сім’ю. Іще: традиційне питання «хто винен?» треба, вирішуючи конфлікт, замінити іншим«як нам бути?».
І тим не менше,якщо суперечки служать профілактичному ремонту сімейних стосунків і їх боятисяне варто, то сварки, особливо часті і серйозні, повинні мати якомога меншемісця в сім’ї, оскільки вони мають як медико-психологічні, так і педагогічнінаслідки. Перш за все медико-психологічні: сімейні сварки вбивають все краще ужитті. У 80% жінок, що захворіли неврозом, головною причиною захворювання булинелади в сім’ї (у чоловіків 20%). Повільно, але впевнено вони вбивають кохання.Конфлікти, скандали ведуть до пияцтва, алкоголізму, інсультів та інфарктів,сварки приводять до злочинності.
Педагогічніконфлікти характеризуються тим, що в умовах конфліктної сім’ї дитина отримуєнегативний досвід спілкування, вона бачить, відчуває ворожі стосунки міжбатьками. Конфліктні ситуації травмують дитину, сприяють формуванню комплексунегативних рис.
Відомий психіатрБ.Дж.Фурм аналізуючи різні конфліктні ситуації в сім’ї, виділив наступнінеправильні форми поведінки чоловіка і дружини:
1. Чоловік всебільше усувається від домашніх справ, але ставить перед дружиною відповіднівимоги («Я працюю з ранку до ночі, а в нас цілий тиждень обіду нормальногонемає, сорочки не прасовані, в хаті – кавардяк»);
2. Дружина увідповідь робить спробу показати свою перевагу («Я тебе просила купитикартоплю, овочі – не купив, не буду готовити, і взагалі… я тобі не служниця,можеш і сам сорочки попрасувати»);
3. Конфліктвироджується в боротьбу статей («Не торкайся мене, ти мені неприємний»; «Менінабридли твої нотації, дай постіль – я буду спати на дивані»);
4. Подружжя можезвинувачувати у своїх труднощах дітей і спрямовувати свій гнів проти них.(«Геть з моїх очей. Тільки через тебе з батьком сваримось»);
5. Партнери пошлюбу приписують свої біди особливостям особистості або неврозу того чи другого(«Ти псих?» — «Сама ненормальна. Лікуватися треба!»).
«Якби ми не малисвоїх вад, нам не було б так приємно вказувати на вади інших».
Ф.деЛарошфуко[20].
В результатікожного з цих конфліктів через небажання, через грубе слово, безтактність, аіноді просто дратівливий тон хтось ображений, хтось скривджений, хтосьнезадоволений.
В нещасливихсім’ях подружжя:
1. Поганорозуміють почуття партнера;
2. Вживаютьслова, які дратують іншого;
3. Частовідчувають себе нелюбимими;
4. Рідко роблятькомпліменти один одному;
5. Практично некажуть «Ми», а тільки «Я»;
6. Проявляютьагресивність один до одного.
Неблагополучнасім’я відрізняється від благополучної тим, що сварка в ній викликається непричиною, а приводом. Подружжю погано, бо вони посварились (благополучна).
Подружжясвариться, бо їм погано (неблагополучна).
Характерними дляконфліктних сімей є:
1. Установка напокарання. В деяких сім’ях сварливий тон спілкування стає звичним. Не рідкоспостерігається тенденція до випереджаючого звинувачення партнера. «Знову,дивись, забудеш купити продукти», «Що знову повернешся пізно ввечері». В сім’їкожний може допуститись помилки, але він зобов’язаний її визнати. І не слідіншому з цього приводу злорадствувати: «Так тобі і треба! Я попереджав». Частоконфліктні ситуації в сім’ї починаються з звичайного докору: «Знову ноги невитер!», «Чому не можна, коли чистиш зуби, не хляпати на дзеркало». Частідокори – свідчення неблагополуччя в сімейних стосунках.
2. Наростаннянегативних узагальнень. Приклад даної характеристики конфлікту: «Літнім вечороммолоде подружжя з дитиною повертається з дачі. Обидва втомлені. Дружина кладедитину спати, чоловік розбирає сумки.
«- Саша, приготуй, будь ласкащо-небудь перекусити, – просить жінка.
— Я дуже втомився, зроби це сама.
— Але я втомилася не менше тебе. І потім – ти чоловік.
— Чомусь-то жінки згадують про це, коли їм вигідно. А варто бпам'ятати завжди.
— Пам'ятала б, якби бачила перед собою справжнього чоловіка».
Вечір завершується в мовчанці.
Словачоловіка:«Чомусь-то жінки згадують про це...» відразу роблять розмовуконфліктною, оскільки містять образливе для дружини узагальнення. Адже підтекстцих слів мож­на передати так «Ти ніколи не цінуєш мого чоловічого достоїнства».Обурена цим, вона намага­ється ще більш боляче вразити чоловіка, не задумуючисьпро правоту своїх слів. В них міститься ще більш широке узагаль­неннянегативного плану. Таким чином, зовсім незначна суперечність, девикористовуються негативні узагальнення, переростає у сварку.
3.Діалог — пікірування (пікіруватися — це обмінюватися образливими тазвинувачувальними репліками). Такий діалог ведеться тоном сварки і ззастосуванням різних відповідних елементів, найбільше — перекривляння та різнихбуркотівливих зауважень. Особливо характерним елементом діалога є відповідь напитання питан­ням, яке надає йому ще більш гострого характеру.
— Мені здається, ти сьогодні якось не дуже поспішаєш на роботу.
— Здається… Здається, так перехрестись.
— Тобі сьогодні можна пізніше?
— А що я там зараз не бачив?
— Ну, раніше ти завждипоспішав...
-  Мені що, нема більш чогоробити?
-  Дивись, щоб не булонеприємностей.
-  Ну й дивись собі, нехай хоч іповилазить!
Вцьому діалозі стиль пікірування яскраво виражений у другого співрозмовника.
Складаєтьсявраження, що він дуже сердитий на партнера або ворожнече до нього ставиться,але це не так — це просто звична манера діалога у конфліктній субкультурі.Стиль пікірування став своєрідним проявом та еквівалентом дотепності, почуттягумору, яке так цінується в сучасній культурі, він є масовим, справді«народним» варіантом гумору.
4.Переривання опонента. Переривання застосовується тоді, коли розмова набуває хочтрохи загостреного характеру. Воно є не стільки проявом нетерплячості, скількиінтуїтивно відчуваємо правила «перервати – це перемогти». Уважно можнавислуховувати керівників, старших за віком або тих, до кого треба виявитиповагу, а у звичайній розмові з рівним партнером завжди краще показати своюперевагу, домінувати у розмові, ніж пока­затися слабким опонентом. Звичка допереривання стала у багатьох пред­ставників нашої (східнослов'янської) культурипросто автоматичною, вона і не помічається ними, і надзвичайно важко піддаєтьсякорекції.
Можна сказати, щоцей елемент конфлікту, є елементом загальної культури спілкування.
Уподружніх діалогах часто спостерігається щось на зразок „геометричноїпрогресії“, коли кожна наступна репліка стає набагато більш різкою іобразливою, ніж попередня. Як не дивно, відбувається своєрідне змагання у тому,хто скаже гостріші та уїдливіші слова на адресу партнера.
-  Ти не могла б приготувати навечерю смажену картоплю?
-  Ти, мабуть, не можеш бачити,коли я трохи присіла відпочити.
- А тивзагалі коли-небудь втомлюєшся від цього невеличкого перепочинку?
- Якби натвій смак, то мене треба було б послати на галеру або у шахту працювати укайданах.
Дужевиразний діалог. Замість того, аби спокійно сказати „Ось трохи відпочину ізроблю“ або „Я дуже втомилася, давай обійдемося зараз безкартоплі“, жінка відповідає звинуваченням в тому, що чоловік ніколи не даєїй відпочивати. Він, ображений несправедливістю цих слів, теж не опікуєтьсясправедливістю і кидає гостру репліку, в якій жінка постає повною неробою. Вонау відповідь, звичайно ж, висуває ще більш тяжке звинувачення.
5. «Прибудовазверху» Цей термін означає прагнення одного з партнерів продемонструвати своюперевагу над ін­шим. Уявимо собі таку ситуацію. Дружина просить чоловіка незатримуватися після роботи, так як він повинен допомогти їй в прибиранніквартири. Чоловік приходить із запізненням, пояснюючи, що він зустрів шкільноготовариша. Він чекає від дружини розуміння важливості причини і пропонує якийськонструктивний вихід з такої ситуації. Дружина, по суті, не бачить злочину,але, бажаючи добути з ситуації моральну вигоду, тобто забезпечити собі«прибудову зверху», сварливо підкреслює, що він міг би відкласти розмову здругом. При поганому настрої вона може наскладати на це зауваження ряд важкихзвинувачень, наприклад, в постійній неуважності, і легковажності. «Прибудовазверху» може проявлятися
ситуативно і не зачіпати поведінки партнера поза умовами сімейного побуту. Алезначно частіше вона набирає форму критичного ставлення до всіх якостей іособливостей поведінки партнера[21].
6. Обмеженнярепертуару індивідуальних ролей.
Формалізаціястосунків сім’ї веде до обмеження репертуару індивідуальних ролей. А репертуаріндивідуальних сімейних ролей різноманітний. Для чоловіка, це можуть бути ролікумира сім’ї, строгого чоловіка, невизнаного генія. Часто чоловікові хотілося бкористуватися у дружини подібною репутацією, але дружина не підтримує її,нав’язує йому менш вигідну роль.
7. Психологічніігри (маніпуляції) – це особливі форми взаємодії із прихованою метою, в якиходин з подружжя робить іншого «вічно винним». Шлюби, в яких зустрічаються лишеігри, найчастіше на шляху до розриву. Якщо, звичайно, всього цього не знати іне намагатись перейти до нормального спілкування, що робить шлюб стабільним.Таким чином, ігри є антиподом нормального спілкування, це варіант маніпуляціїстаном іншого, засіб примусити підкоритися.
В психологіїсім’ї відомі такі маніпулятивні ігри:
1. Казанськасирота – людина демонструє свою слабкість: яка нещасна, у мене нічого невиходить, всі мої намагання ні до чого не приводять, б’юсь як риб’я об лід…Вона викликає жалість – і отримує те, що хоче.
2. «Мене рвуть начастини». Людина перераховує всі свої обов’язки, перебільшуючи їх значущість. Ідосягає свого: від такої зайнятої людини не відстане тільки дуже настирний чипрозорливий.
3. «Все черезтебе». Це через тебе у мене не виходить (не пишеться, збігло, розбилось).Роздратування перекладається на іншого і ніякого відчуття провини – винензавжди інший. Іноді тривале використання цієї гри є наслідком якихось серйознихпроступків, наслідком неможливості признатися собі в тому, що все погано черезте, що ми самі ліниві.
4. «Я краще, ніжти». Починають, як правило, з незначних приводів, а закінчують неприємнимиспогадами і нагадуванням всіх промахів іншого і достоїнств власних. Іноді гранабирає групової форми, коли в неї залучаються батьки, родичі, тоді вонанабирає форму «Ми кращі, ніж ти» (ти нас недостойний, як ми тебе терпимо), «Ащо ти сам можеш? Як і в інших іграх, всі ці розмови служать бальзамом для душіатакуючого».
5. «Чи не могли бви? Так, але…». Допустимо, в домі хазяйки зібрались гості. Вона їм скаржиться,що зламався холодильник. Один з гостей виявляє готовність його зразу жполаднати. Знаходиться відмовка – зараз не можна, незручно. Наполегливий гістьготовий прийти завтра – не підходить, післязавтра – не можна, через тиждень –не потрібно. Уважний аналіз показує, що холодильник «вигідніше» матинесправним, бо це дає грунт для гри, для отримання «емоційної валюти» у виглядідокорів чоловікові.
6. «Судовакамера». Тут кожний «судить» іншого, доказуючи який інший байдужий, безчесний,нікудишній. Як правило, в якості прокурора виступає кожний. При цьому в ділопідключаються емоції і особлива афективна логіка, інший не сприймаєтьсяреалістично. Тут пред’являються довгий реєстр звинувачень. Часто трапляється,що кожний із «суддів» відчуває себе в душі не зовсім правим.
Там, дезакінчуються ігри, може виникнути близькість, яка означає відвертість ісприятливість. В цей момент виникає інший стиль, інша якість спілкування,пропадає звична маска, змінюється дистанція, стає невеликою, природною. Іприпиняються ролі «прокурора», «оцінника», «месника» чи «боржника». Правда,позбавити світ ігор зовсім не просто, настільки вони стали звичними, настількипронизане ними життя. Ось чому в багатьох випадках необхідна допомогаспеціаліста. Треба тільки зрозуміти, що ігри є, особливо для подружнього життя,справою зайвою, непотрібною чи навіть шкідливою. Ніщо не відчужує подружжя так,як ігри. Можна сказати, що розлучення – це якраз неминучий наслідок існуючихігор.
Для того, щобуникнути конфліктів молодому подружжю необхідно посилити гармонію сімейнихстосунків, підвищити культуру подружнього спілкування, тобто подолати звичкиконфліктної культури.
Щоб полегшитиназрівання і виникнення конфлікту, потрібно дотримуватись найбільш корисноїтактики для покращення подружніх стосунків.
Такатактика вирішення подружніх конфліктів, яка є найбільш органічною для конфліктноїсубкультури, — це вірний шлях до руйнування сім'ї. „Чистої“ перемоги,коли хтось з подружжя визнає свою неправоту і вибачається, як правило, усімейних конфліктах не буває. Переможеними фактично опиняються інтереси сім'ї,діти та здоров'я партнерів. Така тактика породжує „конфліктний азарт“та звичку до подібної поведінки.
Тактикаухиляння від конфлікту – це така лінія поведінки, коли один з подружжя провокуєконфлікт словами чи тоном, а інший, який тримається тактики ухилення, невідповідає, переводить розмову на інше, тобто уходить від конфлікту. Це дужемудра тактика у більшості подружніх конфліктів. На жаль, в реаль­ності у людейрідко вистачає мудрості та терпіння для подібної позиції.
Тактикакомпроміса, яка полягає в тому, що партнери частково поступаються своїмиінтересам аби досягти згоди, йдуть назустріч один одному. Вона є найбільшпоширеною серед конструктивних тактик вирі­шення сімейних конфліктів.
Тактикапоступки, коли один з партнерів відмовляється від своїх домагань абозвинувачень, визнає правоту іншого, погоджується з ним. Практично зустрічаєтьсянадзвичайно рідко, тому що психологічним смислом конфлікту для кожного зучасників, надзавданням поведінки є ствердження своєї волі, а поступка — цепротилежна дія і перейти на таку дію людині дуже складно простопсихофізіологічно. Поступки можна спостерігати хіба що на ранньому етапі шлюбуу найлегших сутичках, які навіть важко назвати конфліктами. Взагалі, поступливіза характером люди здебільшого не вступають у конфлікти.[22]
Відомий соціологВ.О.Сисенко вважає, що для вирішення подружніх конфліктів доцільно:
1. Підтримуватипочуття власної гідності чоловіка та жінки;
2. Постійнодемонструвати взаємну повагу та шану;
3. Стримуватисебе у проявах злості, гніву;
4. Не акцентуватиуваги на помилках та прорахунках один одного;
5. Не дорікатиминулим і, зокрема, помилкам колишнім;
6. Стримуватисебе у ревнощах.
З метоюпопередження чи усунення конфліктної ситуації у молодій сім’ї можна використатипоради американського дослідника Кліфа Олдборнтона. Зокрема, для дружин:
— ви одружилися і«відірвалися» від батьків, але слід пам’ятати, що їм слід приділяти належнуувагу, водночас не дозволяти втручатись у ваше сімейне життя.
Майже третинасімейних сварок відбувається через неприйняття звичок. Не прагніть змінитичоловіка, сприймайте його таким, яким він вам подобався до одруження.Пам’ятайте, що єдина в світі людина, яку ви спроможні змінити, це ви самі.
— ви можете взятипід контроль сімейний гаманець. Але робіть це дуже делікатно. Пам’ятайте, щомайже половина родинних незгод і сварок виникає саме через це.
— ваша фортеця –ваше житло. Зробіть його затишним, чистим, зручним, щоб чоловікові було в ньомуприємно. Нехай немитий посуд і не прасована білизна не потрапляють йому на очі.Це ваша проблема. Так само, як засмальцьований халат і стоптані пантофлі. Усвоєму домі ви маєте бути Королевою, а не Попелюшкою.
— хороші дружинине зраджують чоловіків і від цього тільки виграють. Адже жодний чоловік незможе проявити себе, якщо він має сумніви щодо вірності дружини.
— сім’я потрапляєв біду й тоді, коли один із подружжя замикається в собі. Слід пам’ятати, що вашспіврозмовник не противник, а близька людина. І якщо ви разом – ви сім’я.
Для чоловіків:
— роль чоловіка –бути лідером у сім’ї. Йдеться не про привілеї чи диктат, а провідповідальність. Ніколи і нікому не наказуйте.
— хороші чоловікизавжди хвалять своїх дружин, цінують не тільки їхні суто людські якості, а й зусилля,спрямовані на чоловіка, дітей і батьків. Слід пам’ятати, що щирий компліментздатний потруїти енергію дружини.
— якщо ви хочетебути щасливим, робіть щасливими інших. Не забувайте про такі дрібниці, якулюблені квіти дружини, місця спільних прогулянок. Ставтеся до неї як до леді,і вона сприйматиме вас як джентльмена.
— чоловік, якийпринижує дружину, насамперед, принижує себе, бо вона його обраниця, частинайого «Я».
— хороші чоловікивіддані дружинам. Слід дотримуватися правила: якщо ви не перестали шукати щекращої, не беріть шлюб, бо зробите дружину нещасливою і самі навряд чи будетещасливі.
Для чоловіків іжінок разом:
Лише одна порада:доти, доки ви не переконалися, що шлюб ваш стабільний, не поспішайте знародженням дітей. Але є зворотний бік медалі: дитина може примусити подружжяпереглянути своє спілкування і наповнити життя новим змістом. Думайте і зважтевсі «за» і «проти».
Аналізконфліктних ситуацій і причини розлучень дає змогу зробити висновок, що чималоз них можна попередити. Навіть у сім’ях, в основі яких лежить кохання, першінепорозуміння з’являються вже на другому-третьому місяці спільного життя, ачерез півроку більше як половина молодих чоловіків і дружин зневіряються ушлюбі.[23]
Тому необхідноудосконалюватись, працювати над собою, робити усе можливе, щоб уникнутидисгармонії у сім’ї, а своєю поведінкою, своїми вчинками сприяти гармонії ізатишку, створювати теплу погоду, дбати про щасливе сімейне вогнище.
Процестрансформації сучасної молодої сім’ї як соціального інституту супроводжуєтьсятривожними ознаками її дезорганізації – збільшення кількості розлучень,сімейно-побутових порушень, зниженням рівня народжуваності, послабленнямвиховного потенціалу сім’ї, неврозами тощо. Це дає підстави стверджувати, щостан сучасної молодої сім’ї кризовий.
Безумовно,зміцнення стосунків молодого подружжя багато в чому залежить від їїсоціально-економічної, правової захищеності. Водночас причини окремих сімейнихпроблем часто криються або в особливостях сімейного спілкування, або віндивідуальних характеристиках членів сім’ї, тобто мають психологічнийхарактер.
У цьому зв’язкуодним з важливих напрямків діяльності соціального педагога є подання молодій сім’їпсихологічної допомоги. Ефективність цієї роботи значною мірою залежить відособистості соціального педагога, його життєвої позиції, поглядів, що маютьґрунтуватися на науковому підході до вивчення молодої сім’ї. Не завжди проблемивиникають самі по собі. Завжди є те джерело, з якого зароджується велика іскладна, бурхлива і гостра, небажана проблема. Із маленького невеличкогоспалаху, розгоряється великий сімейний вогонь, як із маленького струмочкавиростає велика і повноводна річка. Проблеми, конфлікти можуть і не виникнути,якщо працювати, удосконалювати в першу чергу самого себе, не докоряючи і невиправляючи, не виховуючи свого партнера.
У будь-якомуінциденті завжди потрібно починати із самого себе, делікатно, тактовнопідходячи до розв’язання будь-якої несподіваної ситуації, можна досягти кращогоі позитивнішого результату. При цьому, ми не порушимо подружнє кохання, ми непридамо болю своїй коханій половинці життя, ми не травмуємо дітей.
Сім’я, шлюб – цесвятиня, і їх потрібно берегти і цінувати.
Робити усеможливе, щоб кожного дня приносити добро, ласку, тепло у свою домівку. Приємно,коли ти приходиш додому і ти знаєш, що тебе чекає коханий чоловік, з яким тиможеш порадитись, сказати усе, що наболіло і ти знаєш, що тебе зрозуміють, неосудять. Коли ти приходиш додому, а тобі на назустріч чується сміх твоїх, іприємно почути з ніжних дитячих уст:»мама прийшла або мамо, ти вже дома?»Приємно, коли ти потрібен комусь, що все, що ти робиш знайде свій куточок урідній домівці.
Варто сказати, є, і напевно буде найважливішим аспектом у житті кожної людини. Про сім’ю, аособливо про молоду сім’ю багато письменників, поетів, оспівують у своїх творахіз давніх-давен сім’я вважалася святиною.
Деякі молоді незнають, чого вони хочуть у житті. Вони нудьгують, незадоволені життям і, небачачи виходу, марнують свій час.
Їм варто було бзрозуміти, що життя уявлятиметься їм зовсім іншим, відколи вони займутьсясамовдосконаленням і житимуть не тільки для себе.
Всі ми живемо,всебічно вдосконалюючись, для власного добра, живемо кожний для всіх і всі длякожного.
Якщо це намудаватиметься, то є надія, що ми будемо задоволені своїм життям і приноситимеморадість і щастя своїм рідним і близьким. 

Списоклітератури
1. Боднарчук О.І. Психологія сім’ї. –Київ, 2001. – 95с.
2. Звєрєва І.Д. Соціальна педагогіка:мала енциклопедія. – Київ, 2008. – 335с.
3. Кравець В.П. Психологія сімейногожиття. – Тернопіль, 1995. – 696с.
4. Молода сім’я: Проблеми та умови їїстановлення/За ред. проф. А.Й.Капської. – К.: ДЦССМ, 2003. – 184с.
5. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальнапсихологія. – К.: Либідь, 2004. – 573с.
6. Приготування до подружнього життя.– Львів, 1993. – 59с.
7. Технології соціально-педагогічноїроботи: навчальний посібник/За заг. ред. проф. А.Й.Капської. – К., 2000. –372с.
8. Марченко С.В. Особливостіспілкування чоловіків і жінок//Практична психологія і соціальна робота. – 2007.- №4. – С.12-15.
9. Хомів М. І стали вони одним тілом.– Тернопіль, 2006. – 56с.
10. Щербань П. Психологія сучасноїсім’ї та педагогіка сімейних взаємин//Рідна школа. – 2005. – С.14-15.
11. Як удосконалювати самого себе:Пер. з чес. – К.: Політвидав України, 1988. – 319с.