Курсоваробота
Психологічніособливості дітей з неповних сімей
План
Вступ
Розділ 1. Неповна сім’я та її роль у формуванніпсихологічних особливостей дітей, що у ній проживають
1.1 Дослідження проблематики неповної сім’ї у психологічнійнауці
1.2 Неповні сім¢ї та джерела їх формування
1.3 Проблеми неповних сімей
1.4 Особливості психологічного розвитку особистості дитиниу неповній сім’ї
1.5 Виміри психологічних особливостей неповних сімей
Розділ 2. Діагностика психологічних особливостей дитини знеповної сім¢ї
2.1 Визначення тривожності у дітей, які проживаютьу неповних сім'ях. Методика «Шкала явної тривожності СМAS», в адаптації А.М. Прихожан
2.2 Тест «Сімейна соціограма»
2.3 Дослідження самооцінки дітей за допомогою методикиДембо-Рубинштейн
2.4. Особливості психологічного супроводу дітей з неповнихсімей
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Актуальністьдослідження. Проблематика сім’ї – її соціально-психологічні характеристики, щопов’язані з динамікою сімейних відносин, особливостями їх впливу на розвитокособистості дитини, надання психологічної допомоги сім’ям у важких ситуаціях єстабільно актуальною у психолого-педагогічній науці від початку ХХ ст.
Питаннятипології сімей, їх специфіка, основні проблеми та види психологічної допомогиперебували у центрі уваги багатьох видатних і відомих психологів: А. Адлера, Е.Берна, М. Боуена, Д. Видри, К. Вітакера, Д. Віткіна, Л. Виготського, Е.Еріксона, М. Ламб, У. Огборн, Ф. Педерсона, В. Сатир, Г. Фігдора, З.Фройда, К. Хорні, К. Юнга та ін. Їх дослідження стали теоретичною йметодологічною базою фундаментальних і прикладних розробок проблематики сім’ї увітчизняній психології, здійснених О.І. Бондарчуком, Ю.В. Борисенком, В.Н.Дружиніним, О.І. Захаровим, Є.Г. Ейдеміллером, Д.І. Ісаєвим, Г.С.Костюком, І.С. Коном, Т.М. Титаренко, В.М. Целуйком, Н.В. Чепелєвою та ін.
Вумовах розбудови української державності надзвичайно актуальною є проблемаформування особистості дитини, а особливо підлітків, їх соціалізації, щозумовлено пошуком оптимальних шляхів підготовки їх до самостійного життя. Насьогодні в Україні спостерігаються негативні тенденції в усіх сферахжиттєдіяльності людини: високий рівень безробіття, деградація моральнихцінностей, соціальна дезадаптація, низька правова захищеність дітей, підлітківта їх сімей, що призводить до низького рівня соціальної компетентностіпідлітків.
Зогляду на те, що сім’я – основний осередок виховання та формування особистостідитини неможливо не враховувати її специфічні соціальні обставини. За останніроки спостерігається тенденція до зростання розлучень, позашлюбних народжень,смертності населення, що збільшує кількість неповних сімей. За даними Державноїдоповіді про становище сімей в Україні, неповні сім’ї складають 24,8%,переважна більшість яких є материнськими. За таких умов визначенняпсихологічних особливостей дітей саме з неповних сімей є актуальною проблемою.
Перспективидуховного та соціально-економічного прогресу нації, розвиток демократії ігромадянського суспільства в Україні безпосередньо залежить від психологічноїатмосфери сім'ї, цілісності внутрішніх взаємин сім’ї.
Насьогодні в наукових дослідженнях недостатньо уваги ще приділяється питаннювизначення психологічних особливостей дітей з неповних сімей. Актуальністьпроблеми, її недостатня теоретична розробленість, потреби практики обумовиливибір нами теми дослідження: «Психологічні особливості дітей з неповних сімей».
Об’єктдослідження: процес формування особистості та психологічних особливостейдитини.
Предметдослідження: умови формування психологічних особливостей дитини з неповноїсім’ї.
Метадослідження – на базі вивчення вітчизняних і зарубіжних теорій психології тапсихотерапії сім’ї аналізу відповідного емпіричного матеріалу, визначитиосновні психологічні особливості та проблеми неповних сімей, вплив цих проблемна формування психологічних особливостей дитини, яка проживає у неповнійродині.
Длядосягнення поставленої мети було сформульовано наступні завдання:
1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз вітчизняних тазарубіжних теорій психології сім’ї, зокрема неповної сім¢ї.
2. Виявити основні психологічні особливості неповної сім’ї, розвиткуособистості дитини в ній.
3. Провести дослідження психологічних особливостей дитини з неповноїсім¢ї.
4. На основі результатів теоретичної та емпіричної складовихдослідження розробити програму психологічної допомоги дітям з неповних сімей врамках діяльності психолога навчально-виховного комплексу.
Теоретико-методологічноюосновою роботи є розроблені вітчизняною та зарубіжною психологічною наукоюконцепції, що розкривають принципи і закономірності розвитку особистості, рольдіяльності в процесі розвитку психіки дитини, інтегративних рівнів розвиткуособистості Б.Г.Ананьєва, багатоваріантності спрямованості особистості О.М.Леонтьєва, загально-психологічна трикомпонентна модель психіки людини З.Фройда, духовно-цілісної особистості Е. Фромма, самоактуалізації особистостіА. Маслоу.
Методи дослідження.Для розв’язання поставлених завдань дослідження використовувався комплексметодів:
1. Теоретичний аналіз таузагальнення матеріалів наукових джерел з досліджуваної проблематики;
2. Спостереження за поведінкоюдітей в умовах навчально-виховного закладу;
3. Добір і застосування психодіагностичних методик, придатних длярозв’язання завдань дослідження: проективна методика «Сімейна соціограма», длявивчення самооцінки дітей методика Дембо-Рубінштейна, методика А. Прихожан, длявизначення особистісної тривожності;
4. Констатуючий і формуючийпсихолого-педагогічні експерименти;
5. Кількісний і якісний аналіз;
6. Обробка отриманих даних.
Експериментальнабаза дослідження. Експериментальне дослідження здійснювалося на базі ЗОШ №6 м. Дубно.В експериментальному дослідженні взяли участь 56 дітей, серед яких 35 знеповних та 21 з повних сімей.
Науковановизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що: визначенокомплекс основних психологічних особливостей та проблем неповних сімей;проведено порівняльний аналіз основних психологічних особливостей сучаснихповних та неповних сімей в Україні; конкретизовано концепти про рольсоціально-психологічної структури сім’ї у психологічному та емоційному розвиткуособистості дитини.
Практичнезначення роботи полягає у тому, що на основі отриманих теоретичного таемпіричного фрагментів дослідження розроблено програму психологічної допомоги дітямз неповних сімей та науково-методичні рекомендації для практичних психологів ісоціальних педагогів, орієнтовані на профілактику деструктивних тенденцій вдитячо-батьківських відносинах у неповних сім’ях. Матеріали роботи можуть бутивикористані у процесі підготовки студентів з певних розділів загальної,вікової, соціальної психології, психології спілкування тощо, а також можливістювикористання одержаних результатів як практичного інструментарію у подальшихдослідженнях з даної проблематики та суміжних дисциплін.
Структура роботи. Дослідженняскладається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури(30 найменувань) та додатків.
Розділ 1. Неповна сім’я та її роль у формуванніпсихологічних особливостей дітей, що у ній проживають
1.1 Дослідження проблематики неповної сім’ї упсихологічній науці
Проблемипсихологічного характеру у період з V тис. до р. х. до І ст. н.е. вирішувалисвященнослужителі, які неухильно керувались жорсткими релігійними приписамищодо сімейних взаємин. Європейські мислителі доби середньовіччя також тлумачилифеноменологію сім’ї на основі відповідних християнських канонів і догм. В епохуВідродження та Реформації (ХІV – ХVІ ст. ст.) починається поступовий перехідвід таких загальних релігійно-настановчих трактувань до визначення конкретнихпсихологічних проблем сім’ї та пошуку підходів до їх вирішення. У ХХ ст.утворилась відносно потужна система психологічної допомоги сім’ї, яка урозвинених країнах активно функціонує і прогресує. [13, 93]
Представникиусіх потужних напрямів сучасної психології досліджують проблематику сім’ї зметою гармонізації сімейних взаємин, створення оптимальних умов соціалізаціїособистості, забезпечення належного рівня психологічного консультування тапсихотерапії сім’ї. На сьогоднішній день існує декілька фундаментальнихпідходів до психологічного консультування та психотерапії сім’ї:психоаналітичний напрям (З. Фройд, А. Фройд, Е. Еріксон та ін.),гуманістичний (Е. Фромм та ін.), транзактно-аналітичний (Е. Берн та ін.),індивідуально-терапевтичного (А. Адлер та ін.). [13, 95]
Середукраїнських вчених психологічну проблематику сім’ї глибоко досліджували: О.Балакірєва, В. Бочарова, О. Бондарчук, М. Голубенко, Т.Гончаренко, І.Гребеннікова, В. Заслуженюк, Л. Карамушка, З. Кісарчук, Т. Кравченко, О.Ліщинська, О. Максимович, Р. Овчарова, О. Петрунько, Л. Повалій, В.Постовий, В. Семиченко, С. Собкова, Т. Титаренко, Г. Федоришин, О.Федоренко та Д. Федоренко та ін. Розробки проблематики сім’ї вітчизнянимивченими здебільшого базуються на досягненнях зарубіжних дослідників сімейнихвідносин і на порівняльному аналізі багатих сімейних традицій українськогонароду. [28, 27] На основі вивчення їх доробку ми погоджуємось із пропозицієюР. Овчарової батьківство називати родительством з метою уникненнятермінологічної неточності, яка може утворитись внаслідок того, що вукраїнській мові словом «батько» називають одного з батьків – чоловіка.Родительство ми розглядаємо як складний, багатогранний, поліфункціональнийфеномен, який інтегрує переконання, погляди, налаштування, очікування подружніхпартнерів щодо виховання дітей. Початкові етапи формування констеляційродительства у психіці особистості припадають на дошлюбний період, – тодізакладаються основи його когнітивної, емоційної та поведінкової складових. Нанаступному етапі цього процесу відбувається узгодження уявлень про родительствообох подружніх партнерів та реалізація їхніх родительських ролей на практиці.
Мативідіграє значну роль у формуванні здатності до емоційної прив’язаності тарозвитку соціального інтересу дитини. Для дівчинки вона є зразком достатево-рольової ідентифікації – засвоєння паттернів, моделей поведінки жінки,дружини, матері; для хлопчика – прообразом його майбутньої дружини, створюємодель рольової взаємодії в сім’ї.
Батькооптимізує когнітивний та соціально-практичний розвиток дітей, становленняїхньої емоційної незалежності. Для синів батько виступає зразкомстатево-рольової ідентифікації, ідеалом чоловічої мужності та поведінки, сприяєрозвитку жіночності дочок.
Взаєминиміж батьком і матір’ю у сім’ї чинять суттєвий вплив на емоційний розвитокдітей, формування їх «життєвого сценарію», життєвої стратегії (за А. Адлером).[28, 208]
Проблематикапсихологічної допомоги сім’ї є об’єктом пильної уваги українських дослідників(О.І. Бондарчук, В.І. Брутман, А.Я. Варга, С.Н. Єніколопов, Т.С. Зелінська,А.Й. Капська, Т.І. Науменко, В.Г. Постовий, І.Ю. Хамітова та ін.).Активно досліджуються особливості змін у функціонуванні сімей в сучасномукризовому соціумі, розробці нових методів та методик психотерапевтичної іконсультативної роботи з ними тощо. Створюються школи для молодих батьків,центри соціально-психологічної та психолого-педагогічної допомоги сім’ям,підготовки батьків до народження та виховання дитини і т. ін. [28, 208] 1.2 Неповні сім¢їта джерела їх формування
Сім¢я грає виняткововажливу роль у формуванні й розвитку особистості дитини. З перших митей життя вонарозвивається як соціальна істота. Батьки здобувають статус життєво важливихфігур автоматично, тому що фізичне життя в самому буквальному значенні залежитьвід них; надалі потреби в їхній любові й схваленні здобувають для дитини таке жзначення. У взаєминах з родителями дитина черпає й освоює поведінкові навички,навички міжособистісного спілкування, статево-ролеві зразки поводження багаточого іншого. Родительське відношення — один з найбільш важливих аспектівміжособистісних відносин у сім¢ї.
Сім¢я за всіх часівперебувала в центрі уваги громадськості. Особливої уваги заслуговує положення внашому суспільстві неповних сімей. Неповна сім¢я — це один зосновних соціально-демографічних типів сучасної родини. Неповна сім¢я — це мала групаіз частковими неповними зв'язками, де немає традиційної системи відносинмати-батько-дитина [12, 29].
Причинзбільшення числа сімей з одним родителем в сучасному житті більш ніж достатньо.Ріст неповних сімей безпосередньо зв'язаний зі сферою шлюбно-сімейних відносин:
§ зміна моральних норм в області статевих взаємин;
§ поширення дошлюбних зв'язків,
§ зміна традиційних ролей (сімейних) чоловіків й жінок;
§ втрата сім¢єю своєї виробничоїфункції;
§ непідготовленість молоді до шлюбу;
§ завищені вимоги стосовно шлюбного партнера;
§ алкоголізм і наркоманія.
Виділяютькілька джерел формування неповних сімей. Найбільш масове з них пов'язане зрозпадом сім¢ї внаслідок розлучення чоловіка й жінки. Накопиченадослідниками соціологічна інформація свідчить про те, що найпоширенішимипричинами розлучень є алкоголізм, несхожість характерів, зрада або створенняіншої сім¢ї. Звертає на себе увагу той факт, що впереважній більшості випадків ініціатором розлучення виступає жінка. Щостосується ранніх шлюбів, то вони виявляються менш життєстійкими, ніж звичайні.Цей процес, безсумнівно, стимулюється соціальною й цивільною незрілістючоловіка й жінки, їх безвідповідальним, легковажним відношенням до сім¢ї, а такожзбільшенням числа змушених шлюбів, внаслідок вагітності й народження дитини. Формуваннюнеповних сімей значною мірою також сприяє спостережуваний в останнє десятиліттянепропорційний ріст смертності чоловіків у працездатному віці від неприроднихпричин (отруєння, виробничі травми, воєнні дії й т.д.) [12, 87].
Взв'язку зі зміною моральних норм в області статевих взаємин, поширеннямдошлюбних зв'язків, непідготовленості молоді до шлюбу, завищенні вимог дошлюбного партнера, збільшується число дітей, народжених поза шлюбом.
У сучаснийчас спектр неповних сімей поповнюється, крім названих вище, сам¢ями фактичнороздільно проживаючих чоловіка й жінки (наприклад заробітчан); за рахунокпрактики всиновлення дитини самотньою матір'ю, а також встановленням опіки абопіклування у випадку сирітства [12, 145].
1.3 Проблеми неповних сімей
Сім¢я виконуєнаступні функції:
· виховна функція;
· економічна − полягає в бажанні членів сім’ї задовольнитисвої матеріальні потреби;
· емоційна функція − задоволення базових психологічних потреб(потреба у визнанні, повазі, симпатії, емоційній підтримці);
· функція духовного спілкування − спільне проведення дозвілля,взаємне духовне збагачення (дана функція відіграє значну роль духовномурозвитку людини);
· функція первинного соціального контролю − забезпеченнявиконання соціальних норм членами родини й ін.
Зрозуміло,що в сім’ї з одним родителем перераховані функції не можуть реалізовуватися вповному обсязі.
Існуєряд проблем, які стосуються неповних сімей, до яких відносятьсясоціально — економічні, педагогічні, медичні й психологічні.
Середпроблем неповних сімей в більшості випадків особливо гостро стоїть проблемаекономічного характеру (матеріальні труднощі, випробовувані сім’єю). Сукупнийбюджет сім’ї складається з індивідуального трудового доходу, пенсій,компенсаторних виплат і пільг, обумовлених державою, аліментів на дітей післярозлучення, подарунків у грошах або речами, продуктів від родичів і друзів [22,54].
Черезте, що найчастіше, главою такої сім’ї є жінка, то варто звернути увагу наполітику зайнятості в країні в цей час. Сьогодні йде витиснення жінок з робочихмісць на біржу праці або в сферу низькооплачуваних бюджетних установ.Необхідність утримання й виховання дитини/дітей частіше спонукають жінок бутиактивнішими у пошуках більш оплачуваної роботи або додаткового заробітку.
Останнімчасом значно скоротився перелік соціальних гарантій і знизився рівеньсоціального захисту. Жінка — мати, що виховує дитину без батька, сама повиннавідповідати за добробут своєї родини. Особливий нестаток відчувають неповні сім’ї,у яких ростуть діти з відхиленнями від норми у фізичному або нервово-психічномурозвитку, а тим більше діти — інваліди. Якщо дитина — інвалід має потребу впостійному догляді, то жінка не має ніякої можливості поліпшити матеріальнийдобробут, їм доводиться жити на пенсію по інвалідності дитини. [22; 59].
Навітьнайтурботливіша жінка в неповній сім’ї, фізично не має досить часу длявиховання своєї дитини. Через надмірну зайнятість і трудову перевантаженістьматері діти надані самі собі.
Середпроблем неповних сімей особливо гостро стоїть проблема їх функціонування якінституту виховання й соціалізації дітей. Специфічний спосіб життя сім’ї зодним родителем відчутно відбивається на виховному процесі. Відсутність одного родителяв сім’ї може стати причиною неповноцінного, невдалого виховання дітей. Уматеринських неповних сім’ях хлопчики не бачать приклада чоловічого поводженняв родині, що сприяє формуванню в процесі їхньої соціалізації неадекватного уявленняпро рольові функції чоловіка, батька. Поводження незаміжньої матері в родинібагато в чому обумовлено відсутністю другого родителя. Це впливає й насоціалізацію дівчаток, які виховуються в материнських неповних сім’ях,спотворює їхні уявлення про рольові функції жінки, дружини, матері. Діти, щовиховуються в сім’ях з одним родителем, позбавлені приклада взаємин чоловіка йжінки в родині, що негативно впливає на їхню соціалізацію в цілому й напідготовленість до майбутнього сімейного життя зокрема. Психологія і педагогікаоцінює показник ідентифікації дітей зі своїми батьками одним з основнихкритеріїв ефективності сімейного виховання. При цьому дитина виражає прийняттяморальних і ідеологічних норм своїх батьків. Здійснення цієї складовоївиховного процесу в неповній сім’ї деформується у зв'язку з відсутністю одного родителя.У неповних сім’ях до перерахованих вище проблем додається відсутністьматеринської ласки, без якого виховання дітей теж не може бути повноцінним [29, 119].
Урамках виховної діяльності одному родителю складно здійснити повноціннийконтроль за дитиною й у цілому впливати на її поводження. Ефективному вихованнюзаважає ряд об'єктивних причин: руйнується звична тріада в родині: «батько +мати + діти»; основна причина — надмірна зайнятість на роботі, що не дозволяєприділяти дітям достатньої уваги.
Наступнасоціальна характеристика, що вимагає уваги суспільства до неповної сім’ї знеповнолітніми дітьми, пов'язана з якістю здоров'я останніх. Вчені-педіатри, щодосліджують рівень здоров'я дітей, приходять до невтішного висновку: діти знеповних сімей значно частіше піддані гострим і хронічним захворюванням. Жінказмушена, насамперед, виконувати функції матеріального забезпечення сім’ї нашкоду традиційно материнським обов'язкам виховання й зміцнення здоров'я дітей.[29, 120].
Унеповній сім’ї родителю, що залишився, неважко створити у дитини негативне уявленняпро відсутнього родителя, особливо якщо розставання було пов'язане зрозлученням, просто уходом або чимсь, що заподіює сильний біль. Жінка, щозалишилася з дітьми без чоловіка, повинна дуже постаратися, щоб її дитина неподумала, що всі чоловіки погані. Хлопчику, який це чує, важко повірить, щобути чоловіком добре.
Черезте, що діти в неповній родині не можуть спостерігати відносини між чоловіками йжінками, то вони виростають, не маючи цілісної моделі цих відносин.
Однаквсі ці проблеми розв'язуються. Жінка — мати цілком може мати адекватну,приймаючу установку стосовно чоловіків і бути досить зрілою, щоб не створюватив дітей негативного уявлення про їх. Вона може допомогти своїм дітям встановитидобрі й близькі відносини з дорослими чоловіками, яких вона знає й поважає.
Хлопчикив неповній сім’ї, де з родителів одна мати, зіштовхуються з більш серйозноюпроблемою, заголублені матір'ю або переконавшись у тому, що в суспільстві головніжінки вони починають відчувати, що чоловіки грають незначну роль як в сім’ї такі в суспільному житті. [29; 123].
Дівчинкав неповній сім’ї теж може одержати перекручене уявлення про відносини міжчоловіками й жінками. Вона або готова на роль прислуги − дає все й нічогоне одержує або відчуває, що може все робити самостійно й бути зовсім незалежною. 1.4 Особливості психологічного розвитку особистості дитини унеповній сім’ї
На розвитокособистості дитини впливають багато факторів. Один з основних − клімат уродині, атмосфера сімейних відносин, якими дихає дитина. У взаєминах зродителями вона знаходить досвід спілкування з людьми. Дитина сприймає сімейніцінності, намагається відповідати певним умовностям, вдачам і традиціям, щозатвердилися в сім’ї її батьків.
Дітидуже чуйно й швидко вловлюють навіть найменші нюанси у відносинах родителів міжсобою. Взаємини матері й батька для дитини поступово стають зразком длянаслідування. Якщо родителі між собою доброзичливі, дружні, допомагають одинодному, то подібні відносини в них формуються й з дітьми, які у свою чергу таксамо будуть ставитися до всіх оточуючих їх людей. Якщо родителі ворогують,постійно сваряться за лідерство в сім’ї, то й діти, як правило, поводяться таксамо [5, 99].
Колибатько владний і строгий, а мати лагідна й добра, то зразком для наслідуванняможе стати «чоловічий ідеал». Особливо це відноситься до хлопчиків.Однак у наш час при рівноправності між статями і дівчата цілком можутьдодержуватися чоловічого зразка поводження. Взаємини між родителями − цета підстава, на якій найчастіше базується в людини вибір її власного життєвогостилю. Найбільш загальні характерні риси дітей однієї сім’ї є відбиттям тієїатмосфери, що панувала в їхньому рідному домі. Хоча, діти однієї й тієї ж сім’їзовсім не подібні один на одного. Найчастіше вони бувають зовсім різними. [5, 102]
Істотнимфактором, що обумовлює вплив сім’ї на формування особистості дитини, є сімейнеоточення. Для кожної родини характерні певні відносини між її членами. Кожна сім’ямає свої відмітні риси.
Сім’япочинається з матері, батька й дитини. Роль матері відрізняється від ролідружини. Роль батька відрізняється від ролі чоловіка. Поява маляти привноситьнові особливості у взаємини між родителями. Дитина − їхня єдина дитина,навколо якої зосереджується вся родительська увага. Між цими трьома членамиродини створюються певні відносини. Найчастіше в центрі всього сімейного життявиявляється дитина. Безумовно, обов'язки в матері стосовно дитини, особливо вперші роки її життя, значно ширше, ніж у батька. Таке призначення жінки-матері.[22, 154].
Принародженні другого маляти знову змінюється положення кожного члена родини.«Король-маля» зненацька виявляється «скинутим із престолу».Відтепер він повинен зайняти місце відповідно до положення, яке змінилося, іневідомо чому мама і тато це допустили. Це трапилося тому, що нова людина — дитина — зайняла місце першої дитини, яка шукає можливість відновити своєколишнє положення, причому на правах старшого. Тим часом маля, що з’явилосязвикає до свого місця в родині в якості «дитини». Але таке йогоположення для старшої дитини має зовсім інший зміст.
Колиз'являється третя дитина, знову відбувається зміна положення всіх членівродини. Відтепер у ній троє дітей. Старшого «скинули із престолу» щераніше, і зараз настала черга другої дитини. Тепер він перебуває в середині −між старшою й молодшою кожною наступною народженою дитиною сімейнеспівтовариство приймає новий обрис, з новими впливами один на одного й новівзаємозв'язки. Напевно, тому діти в одній і тій же сім’ї так не схожі один наодного, незважаючи на те, що вони виховуються разом. Можна скоріше знайтиподібність між старшими дітьми одного віку двох різних сімейств, ніж між першоюй другою дитиною однієї родини. У міру розвитку родини кожна її дитиназатверджує себе по-своєму. Дуже часте положення одного з дітей здається більшекращим. Іноді створюється враження, що друга дитина несе «погрозу»першому. Це ж відноситься часом і до старшої дитини, якщо маля буде намагатися їїперевершити.
Рольстаршого серед дітей в одній сім’ї цілком залежить від того, як кожна окремадитина її розуміє. Не всі первістки прагнуть бути ведучими. Будь-яка родина єунікальною в цьому питанні завдяки своїм тлумаченням взаємин. Раннє осмисленняролі лідера залишає в людини враження на все життя. А залежить воно відвиховання в батьківській сім’ї.
Якщож сім’я має статус неповної, то всі ці закономірності психологічногостановлення особистості змінюються, тому що один родитель, будь-то мати чибатько, не може врахувати усіх нюансів виховання дитини. Тому психологічнездоров’я дитини у неповній сім’ї порушується, вона може бути занадто емоційною,тривожною, замкнутою та ін.
Переважнабільшість психологічних та соціальних характеристик дітей, що переживають розлученняродителів, свідчить, на жаль, про негативний характер його наслідків наособистість дитини. Відзначається високий рівень тривожності, властивий дітямрозлучення, тому що:
— по-перше, тривожність дітей як реакція на об'єктивні труднощі функціонуваннянеповної сім’ї і, по-друге, особисті проблеми дітей як наслідок сімейногонеблагополуччя. Перший зріз включає наступні показники: тривога дитини черезфінансові труднощі сім’ї, занепокоєння через здоров'я рідних, через конфліктнівідносини між родителями.
Загостренезанепокоєння дітей, які пережили розлучення родителів про здоров'я близькихпорозумівається їхніми побоюваннями втратити єдиного родителя, який залишився зними. Це тривожне почуття формується в дітей розлучення вже на першому етапірозпаду сім’ї і супроводжує їх до знаходження повної соціальної і матеріальноїсамостійності. Логічно з'ясовано також наявність більш високої конфліктностівідносин родителів у повних сім’ях і загасання конфліктів між родителями вродині після розлучення. Звідси — ослаблення тривожності дітей розлучення зцього приводу і відносно високий рівень занепокоєння з цієї причини в дітей зповних сімей.
Другагрупа причин тривожності дітей зв'язана з їхніми особистісними проблемами.
Дитячістрахи виявляються через переживання розбіжностей з родителями, а також черезтруднощі засвоєння шкільної програми. Розлучення у сім’ї значно підвищуєчастоту конфліктів дитини з родителями. Формується висока тривожність, зв'язаназ необхідністю будувати відносини з кожним з родителів окремо, не вступати вконфлікт лояльності (тобто не демонструвати своїх переваг того чи іншого родителя).Розлучення родителів породжує в душі дитини ворожість до батька, який покинувйого, а також і до матері, що дозволила батьку піти. Формується і виявляється вповодженні агресія стосовно обох батьків, особливо до матері, якій ставитьсяпровина за ухід батька.
Тривогастаршокласників із приводу не успіхів у навчанні зв'язана з перспективною ситуацією.Діти розлучення реально оцінюють обмежені можливості допомоги і підтримки збоку сім’ї і більш гостро відчувають занепокоєння за реалізацію своїх життєвихпланів.
Необхіднотакож звертати особливу увагу на підвищену уразливість хлопчиків у неповній сім’їі наявність у них додаткових причин для тривожності. У зв'язку з відсутністю внеповній сім’ї чоловічого еталона ідентифікації, самотня мати намагаєтьсякомпенсувати сину цей недолік зміною своєї родительської ролі. Однак ця змінастратегії відносин із сином приводить до драматичних результатів: жінка не взмозі сполучати материнську функцію любові, терпимості і теплоти з батьківською,заснованою на чоловічій строгості, вимогливості й авторитарності. У результатіхлопчик позбавляється не тільки батька, але і частково матері. Емоційний станхлопчиків у неповній сім’ї більш низький, ніж дівчат, і пов'язаний з відчуттямособистісної ізоляції. Хлопчики в неповній сім’ї частіше відчувають почуттясамітності і труднощі в спілкуванні, ніж дівчата або діти з повних сімей.
Діагностикапсихічного розвитку дитини з неповної сім’ї, містить у собі:
- усебічне клініко-психологічне вивчення особистості дитини, системивідносин;
- аналіз мотиваційно-потребової сфери дитини і членів її сім’ї;
- аналіз розвитку сенсорно-перцептивних і інтелектуальних процесів іфункцій. 1.5 Виміри психологічних особливостей неповних сімей
Структурнадеформація відбувається внаслідок розлучення (розлучена сім’я), смерті одного збатьків (напівсирітська сім’я), народження позашлюбної дитини (позашлюбнасім’я), усиновлення дитини неодруженою жінкою (прийомна сім’я), тривалоївідсутності одного з батьків при юридичному збереженні шлюбу (дистанційнасім’я). У науковій літературі досить часто дослідники розглядають неповну сім’юяк неблагополучну. На нашу думку, вирішальним фактором благополуччя чинеблагополуччя сім’ї є не стільки її структурний склад, скільки психологічнийклімат в ній, який сприятиме взаєморозумінню, реалізації виховного потенціалу,соціальній адаптації та індивідуалізації дитини.
Зарубіжнінауковці (Ф.Райс, Д.Кун та ін.) також зазначають, що в основі неблагополуччясім’ї лежать соціально-матеріальні проблеми. Ми вважаємо, що матеріальнестановище певним чином впливає на реалізацію виховного потенціалу, але прямоїзалежності матеріальної стабільності від структурного складу не існує. [26, 507]
Неповнісім’ї характеризуються вищим рівнем конфліктності взаємин, ніж повні сім’ї, дляних характерна нечіткість зовнішніх і внутрішніх меж у сім’ї. Вищий рівеньконфліктності та нечіткість психологічних меж у неповних сім’ях можна пояснититим, що в умовах відокремленості подружніх партнерів унеможливлюється абозначно утруднюється задоволення ними цілого ряду потреб, які традиційно повинназадовольняти сім’я: у спільному вихованні дітей, встановленні надійнихкомунікативних зв’язків, спільному проведенні дозвілля, веденні домашньогогосподарства, сексуально-еротичних та ін. В результаті, якщо подружжя не можеоптимально налагодити взаємодію, зростають рівні незадоволеності сімейнимивзаєминами та емоційної відчуженості, а відтак, конфліктності.
Дітямдошкільного та молодшого шкільного віку, які виховуються у неповних сім’ях,притаманні: підвищений рівень тривожності, емоційне відчуження від родителя,який не перебуває у сім¢ї (у 78,3% неповних сімейне проживає разом з сім¢єю батько, у 10,7% –матір; у 11,0% – обоє батьків, дитину виховує бабуся або, значно рідше, тітка),нижчий рівень емоційного благополуччя у сім’ї, порівняно з дітьми цього ж вікуз повних сімей. [27, 111]
Психологічнадисгармонійність внутрішньо-сімейного життя після перетворення сім’ї у неповну,нездатність родителів налагодити конструктивні взаємозв’язки в умовах розлученнянегативно впливають на емоційний стан дитини. Переважна більшість родителів,які залишилися виховувати дітей у неповних сім’ях, не обговорюють з дітьми нісвоїх, ні їхніх переживань, вважаючи, що дитина дошкільного, молодшогошкільного віку не здатна розуміти такі складні проблеми, або свідомо приховуютьїх, щоб не травмувати дитину. Так, у багатьох випадках дружини бояться врозмові з дитиною про батька видати свої переживання, образи, незадоволення,гніву на чоловіка. Дитина помічає, що мама, говорячи з кимось із старших про батькапочинає плакати чи нервувати. Вона усвідомлює, що в сім’ї відбувається «щось нете», що від неї приховують щось погане.
Врезультаті дитина залишається сам-на-сам зі своїми тривожними переживаннями,які набувають тенденцій фрустрованих, що з родителем, який залишився з неюдіється щось недобре, але не знає, що саме. Такий стан спричиняє поступовеемоційне відчуження між членами сім’ї. [30, 462]
Розділ 2. Діагностика психологічних особливостейдитини з неповної сім¢ї
Длявивчення самооцінки дітей використовувалась методика Дембо-Рубинштейн, методикаА. Прихожан використалася для вивчення особистісної тривожності дітей знеповних сімей, а також проективна методика «Сімейна соціограма». [24, 60-64],[7, 32-36], [18, 91-94]
Експериментальнедослідження здійснювалося на базі ЗОШ №6 м. Дубно. В експериментальномудослідженні взяли участь 56 дітей, 5-6 класів, серед яких 35 з неповних та 21 зповних сімей.2.1 Визначення тривожності у дітей,які проживають у неповних сім'ях. Методика «Шкала явноїтривожності СМAS», в адаптації А. М. Прихожан
Для встановленняспіввідношення основних систем особистісної взаємодії, які є причиноюформування особистісної тривожності у дітей, що проживають у неповних сім’ях,ми використали методику-опитувальник, складену на основі методики А.М.Прихожан.(Див. Додаток І).
В результаті проведеногоекспериментального тестування за даною методикою було визначено, що діти, яківиховуються в неповних сім'ях мають високу тривожність (9 дітей), вищесереднього рівня тривожність (12 дітей), трохи підвищений рівень тривожності(10 дітей), та нормальний рівень тривожності (4 дітей). Діти, які виховуються вповних сім'ях показали результати значно нижчого рівня тривожності – нормальнийрівень тривожності (14 дітей), трохи підвищений рівень тривожності (5 дітей) іне властивий такий стан взагалі (2 дітей). Отже, за отриманими результатамитестування за методикою «Шкала явноїтривожності СМAS», в адаптації А. М. Прихожан, можна зробити висновок про те,що діти, які виховуються в неповних сім’ях відчувають підвищену тривожність, щоі доводить гіпотезу про вплив неповних сімей на психологічний розвиток дитини. 2.2 Тест «Сімейна соціограма»
Тест «Сімейна соціограма»,авторами якого є Е. Г. Ейдеміллер й О. В. Черемісін, відноситься до рисунковихпроективних тестів. Він дозволяє виявити положення суб'єкта в системіміжособистісних відносин й, крім того, характер комунікацій у сім’ї — прямійабо опосредкований.
Опис методики. Випробуваним пред'являється бланк із намальованим коломдіаметром 110 мм. Потім дається інструкція: «На листі зображене коло. Намалюйтев ньому самого себе й членів вашої родини у формі кружків і позначте кружкиіменами». Діти виконують це завдання, не радячись один з одним.
Інтерпретація результатів. Авторами запропоновані критерії, за якими виробляється оцінкарезультатів тестування:
1) число членів родини, щопотрапили в площу кругу;
2) величина кружків;
3) розташування кружківвідносно один одного;
4) дистанція між ними.
Оцінюючи результат за першимкритерієм, дослідник зіставляє число членів родини, зображених випробуваним, зреальним. Можливо, що член родини, з яким випробуваний перебуває в конфліктнихвідносинах, не потрапить у велике коло, він буде «забутий». У той же час хтосьзі сторонніх осіб, тварин, улюблених предметів може бути зображений як членродини.
Далі ми звертаємо увагу навеличину кружків (другий критерій). Більший, у порівнянні з іншими, кружок «Я»говорить про достатню або завищену самооцінку, менший — про занижену. Величинакружків інших членів родини говорить про їхню значимість в очах випробуваного.
Варто звернути увагу нарозташування кружків у площі тестового поля кола й по відношенню один до одного(третій критерій). Розташування випробуваним свого кружка в центрі кола можеговорити про езопову спрямованість особистості, а приміщення себе внизу,осторонь від кружків, що символізують інших членів родини, може вказувати напереживання емоційної відкинутості.
Найбільш значимі члениродини зображуються випробуваним у вигляді більших по розмірі кружечків уцентрі або у верхній частині тестового поля.
Нарешті, більшу інформаціюможна одержати, проаналізувавши відстані між кружечками (четвертий критерій).Далекість одного кружка від інших може говорити про конфліктні відносини вродині, емоційному відкиданні випробуваного. Своєрідне «злипання», коли кружкинашаровуються один на іншій, стикаються або перебувають один в одному, говоритьпро недифференцийованість «Я» у членів сім’ї, наявність сімбіотичних зв'язків.
Використання тесту «Сімейнасоціограма» дозволяє в лічені хвилини в ситуації «тут і тепер» візуалізувати уявленняпро взаємини в сім’їі, а потім, обговорити результати.
Існують різні варіантипроведення даної методики. Так, наприклад, І. М. Никольська в процесі діагностикипропонує випробуваному послідовно намалювати кілька варіантів сімейноїсоціограми:
1. Стандартна соціограма, наякій зображені сам випробуваний і всі члени його сім’ї.
2. Соціограми, на яких можуть бутивідсутніми певні члени родини й/або бути присутніми люди й об'єкти, які дородини номінально не належать.
3. Соціограми, які відносятьсядо різних етапів життєвого циклу сім’ї.
Це дозволяє прояснитиособливості взаємин у різному сімейному контексті, а також визначитиоптимальні, з погляду членів сім’ї, і реальні системи взаємин. Порівняння йспільний аналіз отриманих соціограм дозволяє психологові й членам сім’їпобачити проблему з різних сторін, що, у свою чергу, сприяє постановці більшеточного діагнозу й пошуку ефективного способу виходу зі складної ситуації.
Отже,у результаті проведення тесту «Сімейна соціограма», аналізуючи «Малюнок сім’ї» миодержали наступні дані:
− 18 дітей, які виховуються в неповні й сім’ї відчувають дефіцитспілкування в сім’ї;
− 5 дітей, які виховуються в неповній сім’ї відчувають себевідтогрнутими і не потрібними в родині;
− 2 дитини, які виховуються в неповній сім’ї не мають ніякоговідношення до сім’ї;
− 4 дітей, які виховуються в неповній сім’ї виділяють одного членасім’ї, ігноруючи інших;
− 6 дітей, які виховуються в неповній сім’ї, відчувають емоційнийвзаємозв’язок з усіма членами сім’ї.
Стосовнодітей, які виховуються в повних сім’ях дані біли наступними:
− 16 дітей, відчувають емоційний взаємозв’язок з усіма членамисім’ї.
− 3 дітей виділяють одного члена сім’ї, ігноруючи інших;
− 2 дитини відчувають дефіцит спілкування в сім’ї.
Отриманідані в результаті тестування дають підстави констатувати, що діти з неповнихсімей відчувають менший емоційний комфорт та взаємозв’язок в своїх сім’ях,багато з них прив’язані лише до одного члена сім’ї, можна припустити, що дотого родителя, з ким вони проживають. Є також категорія дітей, з неповнихсімей, відповідно до нашої вибірки, які вічувають себе покинутими,відторгнутими, на що особливо варто звернути увагу при проведенні шкільнимипсихологом консультацій з такими дітьми.2.3 Дослідження самооцінки дітей за допомогоюметодики Дембо-Рубинштейн
Тестпризначений для психологічної діагностики стану самооцінки по наступнихпараметрах: висота самооцінки (фон настрою), стійкість самооцінки (емоційнастійкість), ступінь реалістичності й/або адекватності самооцінки (при їїпідвищенні), ступінь критичності, вимогливості до себе (при зниженнісамооцінки), ступінь задоволеності собою (по прямих і непрямих індикаторах),рівень оптимізму (по прямих і непрямих індикаторах), інтегрованістьусвідомленого й неусвідомлюваного рівнів самооцінки,суперечливість/несуперечність показників самооцінки, зрілість/незрілістьвідношення до цінностей, наявність і характер компенсаторних механізмів, щоберуть участь у формуванні «Концепції», характер і зміст проблем й їхніхкомпенсацій. (Див. Додаток 2)
Зарезультатами проведеного тестування на визначення самооцінки дітей з повних танеповних сімей, можна зробити наступні висновки: Діти з неповних сімей Діти з повних сімей Висока самооцінка 5 8 Нормальний рівень самооцінки 14 10 Низька самооцінка 16 3 За отриманими результатамиробимо висновок, що гіпотеза про вплив виховання у неповній сім’ї формує удитини занижену або низьку самооцінку, що негативно відбивається напсихологічному здоров’ї дитини, її міжособистісному спілкуванні.
2.4 Особливості психологічного супроводу дітей знеповних сімей
Отриманів дослідженні результати дозволяють сформулювати рекомендації для практичнихпсихологів. У своїй роботі з дітьми, що виховуються одним родителем, психологповинен звернути увагу на молодших школярів і підлітків, оскільки саме вмолодшому й середньому шкільному віці неповна родина впливає наіндивідуальність дитини. Необхідно враховувати, що сім’я після розлучення чинитьрізні впливи на хлопчиків і дівчат. З огляду на виявлені в дітей з неповнихродин тривожність, низьку самооцінку, коррекционная робота може бути спрямованана зниження тривожності й підвищення самооцінки й упевненості в собі. Робота здівчатками з неповних родин може бути спрямована на розвиток абстрактних форммислення, оскільки вони відрізняються меншим ступенем сформованостіінтелектуальних функцій, перевагою конкретних форм мислення.
Відсутністьодного з батьків спричиняє певну депривацію значущої для дитини соціальноїінформації. Дитина у неповній сім’ї має меншу можливість ознайомлення з різнимиваріантами соціального досвіду і, головне, з тією стороною інтимно-емоційноїсфери в сім’ї, яка створюється особливостями стосунків подружжя – ця деприваціяу неповній сім’ї негативно впливає на підготовку дітей до сімейного життя. Данаситуація, яка характеризується відсутністю наочного зразка взаємин чоловіка ідружини, породжує ризик деформацій поглядів на шлюб і сім’ю, які впливатимутьна становлення їхніх власних сімей. Відтак, розроблена психологами програмапсихологічного супроводу неповних сімей має бути спрямована на розвитокродительської відповідальності за виховання дітей та гармонізацію взаємин утаких сім’ях.
Психологамиповинна здійснюватися робота з підлітками за різними напрямами в залежності відтипу сімей. Розкриємо ці напрями.
Зпідлітками з розлучених сімей:
- допомога в адаптації до нового статусу та відчуття себеповноправним членом суспільства;
- допомога в пошуку конструктивних шляхів виходу з кризовихситуацій;
- налагодження зв’язків з розлученими батьками.
Зпідлітками з напівсирітських сімей:
- допомога в пошуку конструктивних шляхів виходу з кризовоїситуації;
- навчання підлітка жити без померлої близької людини.
Зпідлітками з позашлюбних на прийомних сімей:
- корекція батьківсько-дитячих відносин.
Зпідлітками з дистанційних сімей:
- адаптація до змушеної самостійності та корекція відношення добатьків.
Методикаформування соціальної компетентності має передбачати проведення тренінгів,орієнтованих як на особистість дитини, так і на її сім’ю: “Хто я такий”, “Якбути особистістю”, “Як бути з емоціями”, “Як бути з іншими”, “Як бути впевнениму собі”, “Як бути з суспільством”, “Соціальні ролі, які ми граємо у житті”,“Соціальні ролі в мікросоціумі”, “Як бути з сім’єю”, “Життя за власнимвибором”.
Висновки
Протягомусього дитинства сім’я для дитини відіграє важливу роль у розвитку особистості.Як буде поводитися дитина, багато в чому залежить від того, у якому емоційномустані перебуває вона зараз, чи подобається їй те, що їй пропонують робити.
Крімтого, варто пам'ятати, що емоції, стрес, випробувані в дитинстві, дужевпливають на все життя. Якщо можна дитині передати знання, розвити мову,сформувати ряд навичок і т.д., то не можна усталити все це без емоційногопідкріплення.
Сучаснапсихологія розглядає сім’ю як систему, у якій кожна структурна одиниця (членсім’ї) перебуває у чисельних і розмаїтих взаємозв’язках каузального характерузі всіма іншими структурними одиницями. Тому будь-які форми психологічногосупроводу сім’ї мають так чи інакше охоплювати усіх її членів.
Регресивнітрансформації української родини призвели до поступового зниження традиційнихдля неї цінностей любові, як інваріантного базису побудови гармонійнихподружніх та родительських взаємин, взаємоповаги і взаємодопомоги, пошани достарших, культу матері-Берегині. Натомість спостерігається знецінення сім’ї ішлюбу як соціальних інституцій, духовне збіднення сімейних стосунків. Все цевиразно виявляється у функціонально неповних сім’ях. В Україні, особливо в західнихобластях, зростає кількість функціонально неповних сімей, у яких один ізподружжя змушений тривалий час перебувати в трудовій еміграції (майже кожнадруга сім’я). Функціонально неповна сім’я – це сім’я, у якій є і чоловік, ідружина, але професійна зайнятість, трудова еміграція, хвороба, ув’язненнякогось з них зумовлюють його тривалу розлуку з сім’єю.
Дітям,які виховуються у неповних сім’ях, порівняно з дітьми цього ж віку з повнихсімей притаманний підвищений рівень тривожності, емоційне відчуження відродителя, який перебуває за межами сім’ї, нижчий рівень емоційного благополуччяу сім’ї, занижена особистісна самооцінка.
Основнимипсихологічними проблемами неповних сімей є: а) брак розуміння важливості впливуна дитину розлуки з батьком/матір’ю та відсутність знань про те, як полегшитипереживання дитини, зберегти її прихильність до родителя, який перебуває замежами сім’ї; б) недостатність позитивних, гнучких, довірливих взаємин у сім’ї,що призводить до емоційного відчуження між батьками і дітьми; в) відсутністьєдиних поглядів батьків на виховання дітей, що утруднює достатню ефективністьпроцесу виховання; г) поступове зростання рівня емоційної відчуженості,конфліктності між її членами; д) утруднення можливостей задоволення членамифункціонально неповних сімей тих своїх потреб, які задовольняються в сім’ях.
Отриманірезультати відкривають нові перспективи наукових досліджень феномену неповноїсім’ї та її впливу на психологічний розвиток дитини. Так, невирішеноюактуальною проблемою є дослідження впливу особливостей виховання у неповнійсім’ї на її подальше життя, на формування її батьківської ідентичності, системицінностей, налаштувань щодо побудови своєї сім’ї. Невивченими залишаються іпитання відновлення взаємин у сім’ї після можливого повернення до неї родителя,котрий тривалий час перебував за межами сім’ї. Необхідні дослідження основнихпсихологічних проблем, які виникають на цьому етапі життєдіяльності сім’ї,пошук оптимальних шляхів їх розв’язання чи попередження. Ці та інші питання єперспективними подальшими дослідженнями неповних сімей.
Список використаної літератури
1. Арнаутова Е.П. Педагогическая коррекция детско-родительскихотношений в условиях повторного брака матери: Автореф. дис. … канд. пед. наук. — М., 1995;
2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М.,1998;
3. Брайн Ш. Тесты для детей. — Тюмень, 1996;
4. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности вдетстве. — М., 1990;
5. Бурбо Л. Отношения родитель — ребенок. — Киев, 2002;
6. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. — М., 1998;
7. Венгер А.Л. Психологические рисуночные тесты. — М., 2002;
8. Вердербер Р. Психология общения. — СПб., 2003;
9. Вроно Е. Пойми своего ребенка. — М., 2002;
10. Василюк Ф. Е. Психология переживания. — М., 1984;
11. Голод С. Стабильность семьи: социологический и демографическийаспекты. — Л., 1984;
12. Дружинин В.Н. Психология семьи. − Екатеринбург: Деловаякнига, 2000;
13. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейногоконсультирования. — М., 2004;
14. Левис Ш. Ребенок и стресс. — М., 1997;
15. Немов Р. С. Психология. Учебник для студентов высш. пед. учеб.заведений. В 3 кн. Кн. 1 Общие основы психологии- 2-е изд. — М.: Просвещение:ВЛАДОС, 1995. — 576с.;
16. Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Диагностика супружеских затруднений //Психологический журнал. — Т. 3. — 1982. — № 2. — С. 147-151;
17. Оклендер В. Окна в мир ребенка: Руководство по детскойпсихотерапии: Пер. с англ. — М., 1997;
18. Практикум по возрастной и педагогической психологии: Длястуд.сред. пед. учеб. заведений /Авт.- сост. Е. Е. Данилова; под ред. И. В.Дубровиной. – М.: Академия, 1998. – 160 с.;
19. Практическая психология: Учебно-методическое пособие/Под. Ред.доктора психологических наук, профессора С. В. Кондратьевой. — Мн.: Ред. Журн.«Адукацыя i выхаванне», 1997г. — 212с.;
20. Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии. —М.,1970;
21. Степанов С. С. Большие проблемы маленького ребенка: советыпсихолога – родителям. — Москва: Педагогика – Пресс, 1995 г. – 168 с.;
22. Фигдор Г. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой. —М., 1995;
23. Ширн Ч., Расселл К. «Рисунок семьи» как метод изучениядетско-родительских взаимоотношений. Проективная психология. Пер. с англ. −М.: Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс, 2000. − С. 345–354;
24. Шкала явной тревожности CMAS (адаптацияА.М.Прихожан) / Диагностика эмоционально-нравственного развития. Ред. исост. И.Б.Дерманова. — СПб., 2002. — С. 60-64;
25. Хоментаускас Г.Т. Использование детского рисунка для исследованиявнутрисемейных отношений.// Вопросы психологии. − № 1, 1986. − с.165–171;
26. Юрченко І.В. Психологічні особливості внутрішньо-сімейних відносину неповних сім’ях (на матеріалі аналізу методики «Малюнок сім’ї») // Збірникнаукових праць «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні іприкладні проблеми». – К.: Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2008.– Т. Х. – Ч. 2. – С. 506–512;
27. Юрченко І.В. Психологічний супровід неповних сімей (утворенихвнаслідок еміграційних процесів) в умовах роботи школи-садка // Науковийчасопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. – К., 2007. –Вип. 14 (38). – С. 108–111;
28. Юрченко І.В. Функціонально неповна сім’я: характерні риси тапроблеми // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. –Івано-Франківськ: ВЦВ ЦІТ, 2008. – Вип. 13. – Ч. 2. – С. 207–216;
29. Юрченко І.В., Психологічна характеристика неповної сім’ї // Альманах студентського науковоготовариства «Актуальні питання психологічної науки». – Рівне: РДГУ, 2008. – Вип.1. – С. 119–24;
30. Юрченко І.В., Шевчук Г.С. Дослідження особливостейвнутрішньо-сімейної ситуації у функціонально неповних сім’ях за допомогоюпроективної методики «Малюнок сім’ї» // Збірник наукових праць «Актуальніпроблеми практичної психології». – Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2008. –Ч. 1. – С. 460–465.
Додаток 1
Шкала явної тривожності СМAS (адаптація А.М. Прихожан)Призначення тесту
Шкала явної тривожності длядітей (The Children’s Form of Manifest Anxiety Scale — CMAS) призначена длявиявлення тривожностіяк стійкого утворення у дітей 8-12 років.Опис тесту
Шкала була розроблена американськимипсихологами A.Castaneda, В.R.McCandless, D.S.Palermo в 1956 році на основі шкалиявної тривожності (Manifest AnxietyScale) Дж.Тейлор( J.A.Taylor, 1953),призначеної для дорослих. Для дитячого варіанта шкали було відібрано 42 пункти,оцінених як найбільш показові з погляду прояву хронічних тривожних реакцій удітей. Специфіка дитячого варіанта також у тому, що про наявність симптомусвідчать тільки стверджувальні варіанти відповідей. Крім того, дитячий варіантдоповнений 11 пунктами контрольної шкали, що виявляє тенденцію дитини даватисоціально схвалювані відповіді. Показники цієї тенденції виявляються задопомогою як позитивних, так і негативних відповідей. Таким чином, методикамістить 53 питання.
У Росії адаптація дитячоговаріанта шкали проведена й опублікована А.М.Прихожан.За даними авторів і користувачів, дитячий варіант шкали доводить досить високуклінічну валідність і продуктивність її застосування для широкого колапрофесійних завдань. Шкала пройшла стандартну психометричну перевірку, у якійбрали участь близько 1600 школярів 7-12 років з різних регіонів країни.Інструкція до тесту
На наступних сторінкахнадруковані пропозиції. Біля кожного з них два варіанти відповіді: вірно й невірно.У пропозиціях описані події, випадки, переживання. Уважно прочитай кожнупропозицію й виріши, чи можеш ти віднести її до себе, чи правильно вона описуєтебе, твоє поводження, якості. Якщо так, постав галочку в колонку Вірно, якщоні — у колонку Невірно. Не думай над відповіддю довго. Якщо не можеш вирішити,вірно або невірно те, про що говориться в пропозиції, вибирай те, що буває, яктобі здається, частіше. Не можна давати на одну пропозицію відразу двівідповіді (тобто підкреслювати обидва варіанти). Не пропускай пропозиції,відповідай на всі підряд. Давай потренуємося: Твердження Вірно Невірно 1. Ти хлопчик. 2. Тобі подобається грати на вулиці, а не вдома. 3. Твій улюблений урок — математика.
Примітка
- Методика може проводитися як індивідуально, так і в групах, здотриманням стандартних правил групового обстеження. Для дітей 7-8 роківпереважніше індивідуальне проведення. При цьому якщо дитина зазнає труднощів учитанні, можливий усний спосіб пред'явлення: психолог зараховує кожний пункт іфіксує відповідь школяра. При груповому проведенні такий варіант пред'явленнятесту, природно, виключений.
- Зразковий час виконання тесту — 15-25 хв.Тестовий матеріал № Твердження Вірно Невірно 1 Тобі важко думати про щось одному. 2 Тобі неприємно, якщо хтось спостерігає за тобою, коли ти щось робиш. 3 Тобі дуже хочеться у всьому бути краще за всіх. 4 Ти легко червонієш. 5 Всі, кого ти знаєш, тобі подобаються. 6 Нерідко ти зауважуєш, що в тебе сильно б'ється серце. 7 Ти дуже сильно соромишся. 8 Буває, що тобі хочеться виявитися якнайдалі звідси. 9 Тобі здається, що в інших усе виходить краще, ніж у тебе. 10 В іграх ти більше любиш вигравати, ніж програвати. 11 У глибині душі ти багато чого боїшся. 12 Ти часто відчуваєш, що інші незадоволені тобою. 13 Ти боїшся залишитися вдома на самоті. 14 Тобі важко зважитися на щось. 15 Ти нервуєш, якщо тобі не вдається зробити те, що тобі хочеться. 16 Часто тебе щось мучить, а що — не можеш зрозуміти. 17 Ти з усіма й завжди поводишся чемно. 18 Тебе турбує, що тобі скажуть батьки. 19 Тебе легко розлютити. 20 Часто тобі важко дихати. 21 Ти завжди добре поводишся. 22 У тебе пітніють руки. 23 У туалет тобі треба ходити частіше, ніж іншим дітям. 24 Інші діти мають кращу вдачу аніж ти. 25 Для тебе важливо, що про тебе думають інші. 26 Часто тобі важко ковтати. 27 Часто хвилюєшся через те, що, як з'ясовується пізніше, не мало значення. 28 Тебе легко скривдити. 29 Тебе увесь час мучить, чи все ти робиш правильно, так, як треба. 30 Ти ніколи не хвастаєшся. 31 Ти боїшся того, що з тобою може щось трапитися. 32 Увечері тобі важко заснути. 33 Ти дуже переживаєш через оцінки. 34 Ти ніколи не спізнюєшся. 35 Часто ти почуваєш непевність у собі. 36 Ти завжди говориш тільки правду. 37 Ти почуваєш, що тебе ніхто не розуміє. 38 Ти боїшся, що тобі скажуть: «Ти все робиш погано». 39 Ти боїшся темряви. 40 Тобі важко зосередитися на навчанні. 41 Іноді ти злишся. 42 У тебе часто болить живіт. 43 Тобі буває страшно, коли ти перед сном залишаєшся один у темній кімнаті. 44 Ти часто робиш те, чого не варто було б робити. 45 У тебе часто болить голова. 46 Ти турбуєшся, що із твоїми батькам і щось трапиться. 47 Ти іноді не виконуєш свої обіцянки. 48 Ти часто утомлюєшся. 49 Ти часто грубиш батькам і іншим дорослим. 50 Тобі нерідко сняться страшні сни. 51 Тобі здається, що інші діти сміються над тобою. 52 Буває, що ти брешеш. 53 Ти боїшся, що з тобою трапиться щось погане. Ключ до тесту
Ключ до субшкали «соціальної бажаності» (номера пунктівCMAS)
- Відповідь «Вірно»: 5, 17, 21, 30, 34, 36.
- Відповідь «Невірно»: 10, 41, 47, 49, 52.
Критичне значення по данійсубшкалі — 9. Цей і більш високий результат свідчать про те, що відповідівипробуваного можуть бути недостовірні, можуть спотворюватися під впливомфактору соціальної бажаності.
Ключ до субшкали тривожності
- Відповіді «Вірно»: 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 11, 12,13, 14, 15, 16,18, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31, 32, 33, 35, 37, 38, 39, 40, 42,43, 44, 45, 46, 48, 50, 51, 53.
Отримана сума балів являєсобою первинну, або «сиру», оцінку.Обробка й інтерпретаціярезультатів тесту
Попередній етап
1. Переглянути бланки й відібрати ті, на яких всі відповіді однакові(тільки «вірно» або тільки «невірно»). Як ми вже відзначали, в CMAS діагностикавсіх симптомів тривожності має на увазі тільки позитивна відповідь («вірно»),що створює при обробці труднощі, пов'язані з можливим змішанням показниківтривожності й схильності до стереотипії, що зустрічається в молодших школярів.Для перевірки варто використовувати контрольну шкалу «соціальної бажаності», щоприпускає обидва варіанти відповіді. У випадку виявлення лівосторонньої (всівідповіді «вірно») або правобічної (всі відповіді «невірно») тенденціїотриманий результат варто розглядати як сумнівний. Його варто ретельнопроконтролювати за допомогою незалежних методів.
2. Звернути увагу на наявність помилок у заповненні бланків:подвійні відповіді (тобто підкреслення одночасно й «вірно», і «невірно»),пропуски, виправлення, коментарі й т.п. У тих випадках, коли у випробуваногопомилково заповнено не більше трьох пунктів субшкали тривожності (позазалежністю від характеру помилки), його дані можуть оброблятися на загальнихпідставах. Якщо ж помилок більше, то обробку проводити недоцільно. Вартозвернути особливу увагу на дітей, які пропускають або дають подвійну відповідьна п'ять або більше пунктів CMAS. У значній частині випадків це свідчить проутрудненість вибору, труднощах в ухваленні рішення, спробі піти від відповіді,тобто є показником схованої тривожності.
Основний етап
1. Підраховуються дані по контрольній шкалі — субшкалі «соціальноїбажаності».
2. Підраховуються бали по субшкалі тривожності.
3. Первинна оцінка переводиться в шкальну. Як шкальна оцінкавикористовується стандартна десятка (стіни). Для цього дані випробуваногозіставляються з нормативними показниками групи дітей відповідного віку й статі.
Тривожність. Таблиця перекладу «сирих»балів у стіниСтіни Статево-вікові групи (результати в балах) 7 років 8-9 років 10-11 років 12 років
д
м
д
м
д
м
д
м 1 0-2 0-3 0-1 0-3 0-2 0-6 0-5 2 3-4 4-6 1-3 2-4 4-7 3-6 7-9 6-8 3 5-7 7-9 4-7 5-7 8-10 7-9 10-13 9-11 4 8-10 10-12 8-11 8-11 11-14 10-13 14-16 12-14 5 11-14 13-15 12-15 12-14 15-18 14-16 17-20 15-17 6 15-18 16-18 16-19 15-17 19-21 17-20 21-23 18-20 7 19-21 19-21 20-22 18-20 22-25 21-23 24-27 21-22 8 22-25 22-24 23-26 21-23 26-28 24-27 28-30 23-25 9 26-29 24-26 27-30 24-26 29-32 28-30 31-33 26-28 10 29 і більше 27 і більше 31 і більше 27 і більше 33 і більше 31 і більше 34 і більше 29 і більше
Примітка до таблиці норм:
· д — норми для дівчат,
· м — норми для хлопчиків.
4. На підставі отриманої шкальної оцінки робиться висновок прорівень тривожності випробуваного.
Характеристика рівнів тривожностіСтіни Характеристика Примітка 1-2 Стан тривожності випробуваному не властивий Подібний «надмірний спокій» може мати й не мати захисного характеру 3-6 Нормальний рівень тривожності Необхідний для адаптації й продуктивної діяльності 7-8 Трохи підвищена тривожність Часто буває пов'язана з обмеженим колом ситуацій, певною сферою життя 9 Явно підвищена тривожність Зазвичай носить «розмитий», генералізований характер 10 Дуже висока тривожність Група ризику
Додаток 2
Дослідження самооцінки за методом Дембо-Рубінштейн
Призначеннятесту
Тестпризначений для психологічної діагностики стану самооцінки по наступнихпараметрах: висота самооцінки (фон настрою), стійкість самооцінки (емоційнастійкість), ступінь реалістичності й/або адекватності самооцінки (при їїпідвищенні), ступінь критичності, вимогливості до себе (при зниженнісамооцінки), ступінь задоволеності собою (по прямих і непрямих індикаторах),рівень оптимізму (по прямих і непрямих індикаторах), інтегрованістьусвідомленого й неусвідомлюваного рівнів самооцінки,суперечливість/несуперечність показників самооцінки, зрілість/незрілістьвідносини до цінностей, наявність і характер компенсаторних механізмів, щоберуть участь у формуванні «Концепції», характер і зміст проблем й їхніхкомпенсацій.
Інструкціядо тесту
Наприкладі шкали «Здоров'я».
«… Уявимособі таку умовність: на верхньому полюсі перебуває сама здорова людина у світі,внизу — сама хвора людина… а між ними — всі інші люди, у тому числі й ми звами.
Відзначтерискою на шкалі, як ви себе оцінюєте в цей момент по… (даному параметру)?
Відзначтекружком на шкалі, де б ви мріяли перебувати в ідеалі між цими полюсами?
Відзначтегалочкою на шкалі, де ви можете виявитися, об'єктивно оцінюючи свої можливості?Чого ви можете домогтися, об'єктивно оцінюючи свої можливості?»
Важливо:
· Полюс повинен бути представлений однією людиною (людиною воднині). Правильно: «На верхньому полюсі перебуває сама … людина» («людина» –однина). Неправильно: «На верхньому полюсі перебувають самі … люди» («люди» — множина).
· На шкалі повинна бути відзначена середина, у такий спосіб виходитьтри полюси (триполюсна шкала): максимальне, мінімальне й середнє значенняознаки.
· С. Я. Рубінштейн рекомендує чотири обов'язкові шкали: «здоров'я»,«розум», «характер» й «щастя». П. В. Яньшин ввів ще дві обов'язкові шкали: «задоволеністьсобою» й «оптимізм».
Умодифікованому варіанті А. М. Прихожан використовуються наступні шкали:здоров'я, розум (здатності), характер, авторитет в однолітків, уміння багаторобити своїми руками (умілі руки), зовнішність, упевненість у собі.
Іншішкали можуть задаватися експериментатором або виявляються в ході бесіди звипробуваним.
Схемааналізу результатів тесту
Висотасамооцінки (фон настрою);
· надмірно висока (високий фон тло настрою) – актуальна самооцінкаперебуває в третьому інтервалі.
· підвищена (підвищений фон настрою) – актуальна самооцінка коливаєтьсяв межах 1-1,5 інтервалів і перебуває головним чином у границях двох верхніхінтервалів.
· нормальна (рівний фон настрою) – актуальна самооцінка перебуває впершому інтервалі.
· знижена (знижений фон настрою) – актуальна самооцінка перебуває насередній оцінці або в інтервалі нижче середньої оцінки.
· выраженно низька (низький фон настрония) — актуальна самооцінкаперебуває в нижньому інтервалі.
Стійкістьсамооцінки (емоційна стійкість);
· емоційна стійкість – актуальна самооцінка коливається в межах 1-1,5інтервалів.
· емоційна нестійкість – актуальна самооцінка коливається в межах 3 ібільше інтервалів; при рівномірній самооцінці зустрічаються западіння по однійшкалі й підйом по іншійій.
Ступіньреалістичності й/або адекватності самооцінки (при її підвищенні);
· нереалістичність самооцінки — стійке підвищення актуальноїсамооцінки доходить до верхнього інтервалу.
Ступінькритичності, вимогливості до себе (при зниженні самооцінки);
· надмірно підвищена вимогливість до себе — більшість оцінокактуальної самооцінки стоять нижче середньої оцінки.
Ступіньзадоволеності собою (по прямих і непрямих індикаторах);
· непрямий індикатор – відстань між оцінками актуальної й ідеальноїсамооцінки по шкалах; чим ця відстань менше, тим більше задоволеність собою.
· прямий індикатор – висота актуальної самооцінки на шкалі«задоволеність собою».
Рівеньоптимізму (по прямих і непрямих індикаторах);
· непрямий індикатор — співвідношення інтервалу можливого (відстаньвід актуальної самооцінки до об'єктивної оцінки власних можливостей) іінтервалу неможливого (відстань від оцінки власних можливостей до ідеальноїсамооцінки); чим більше інтервал можливого й менше – неможливого, тим вищерівень оптимізму.
· прямий індикатор — висота актуальної самооцінки на шкалі«оптимізм».
Інтегрованістьусвідомленого й неусвідомлюваного рівнів самооцінки;
· відсутність інтегрованості – показники оптимізму й задоволеностісобою по прямих і непрямих індикаторах не збігаються.
· інтегрованість – показники оптимізму й задоволеності собою попрямих і непрямих індикаторах – збігаються.
Суперечливість/несуперечністьпоказників самооцінки;
· випробуваний дає собі різні оцінки (актуальна самооцінка) поподібних шкалах (наприклад, висока оцінка по шкалі «здоров'я» і низькі оцінкипо шкалах психічне й фізичне здоров'я).
Зрілість/незрілістьвідносини до цінностей;
· незрілість – показник ідеальної самооцінки збігається з верхнім полюсомшкали в трьох і більше випадках.
Наявністьі характер компенсаторних механізмів, що беруть участь у формуванні«Концепції»;
· парціальна компенсаторна втрата критичності — компенсація приватноїпроблеми (одиничного западіння самооцінки) надмірним завищенням самооцінки поокремій шкалі; стійка самооцінка на тлі якої спостерігається провал по однійшкалі й підйом по іншій шкалі.
· механізм боротьби з депресією — компенсаторне зниженняідеальної самооцінки з метою підвищення задоволеності собою при зниженій уцілому актуальній самооцінці; лінії актуальної й ідеальної самооцінокпаралельні, трохи нестійкі, актуальна самооцінка знижена.
· незадоволеність, що витісняє, собою — компенсаторнезниження ідеальної самооцінки з метою підвищення задоволеності собою припідвищеній у цілому актуальній самооцінці; лінії актуальної й ідеальноїсамооцінок паралельні, трохи нестійкі, актуальна самооцінка підвищена.
· дезинтеграция усвідомленого й неусвідомленого рівнів самооцінки — невідповідність результатів непрямої й прямої оцінки оптимізму й задоволеностісобою; розходження (розбіжність) між непрямими й прямими індикаторамизадоволеності собою й оптимізму.
· інфляція мрії — зсув оцінок ідеальної самооцінки на рівеньоцінок оцінки своїх можливостей; оцінки ідеальної самооцінки й об'єктивноїоцінки своїх можливостей збігаються.
· неадекватно завищена самооцінка з ознаками порушення критичності; стійкепідвищення самооцінки доходить до верхнього інтервалу.