Психологічнеконсультування тривожних клієнтів/>
Введення
Консультування можна розглядати як особливий вид відносиндопомоги, як якийсь репертуар можливих дій, як психологічний процес. Ціліконсультування мають пов'язаний зі свідомістю аспект. У різному ступені всіконсультаційні підходи фокусуються на зміні відчуттів, думок і дій людей так,щоб люди могли жити ефективніше.
Психологічне консультування – це діалог индивидуальностей,діалог унікальних осіб|особистостей. Для діалогу недостатньо звичайної мовиспілкування, недостатньо слів. Необхідне з'єднання різних поглядів на світ,взаєморозуміння, контакт внутрішніх світів. Клієнт вибирає консультантаінтуїтивно, часто орієнтуючись на його формальні характеристики, сприймаючи якфахівця або випробовуючи довіру і тяжіння до нього як до особи. Консультантбільшою мірою відповідальний, відбудеться або не відбудеться діалог. Саме вінвибирає той професійний інструментарій, який дозволить зробити спілкуваннядійсно глибоким, а консультування ефективним.
Існують спеціальні проблеми психологічного консультування:тривожних клієнтів/>; вороже настроєних іагресивних осіб;/>/>клієнтів зпсихосоматичними розладами; асоціальних осіб;/>клієнтів з депресією ісуициднми намірами; при сексуальних проблемах. Ми зупинимося саме на вивченніцих спеціальних питань.
Мета контрольної роботи: вивчення особливостей консультуваннятривожних клієнтів, вороже настроєних і агресивних.
1 Психофізіологічні основи тривожності
Тривожність займає|позичає, посідає одне з найважливіших місць як внормальній психодинаміці, так і в психопатології, тобто у виникненні різнихсимптомів. Тривожність попереджає про небезпеку, загрозі і в цьому сенсі має неменшу цінність, чим біль. S. Freud визначає тривожність як сигнал з боку Ego, застережливий індивідапро внутрішній конфлікт. Зазвичай конфлікт відбувається між неприйнятнимиімпульсами несвідомого і психічними силами, направленими на придушення цихімпульсів. Тривожність — сигнал не тільки попереджувальний, але і такий, щозахищає від конфліктів, тому що задіює механізми психологічного захисту.
Тривожність має схожість із страхом (Freud навіть нерозрізняє ці стани, вживаючи єдине поняття «Angst»), адже в обохвипадках виявляється реакція на небезпеку. Про страх ми ще поговоримо внаступному розділі, тому що кожною з емоцій все ж таки властива специфічність.Тривожність интрапсихична, тобто обумовлена внутрішньо і зв'язується іззовнішніми об'єктами лише в тій мірі, в якій вони стимулюють внутрішніконфлікти. Зазвичай тривожність на відміну від страху є реакцією на уявну,невідому загрозу. У основі тривожності завжди лежать внутрішні конфлікти особи.Для тривожності також характерна пролонгованість, тобто їй властиворозтягуватися в часі, постійно повторюватися або ставати безперервною.
З фізіологічної точки зору тривожність є реактивним станом. Вонавикликає фізіологічні зміни, що готують організм до боротьби — відступу абоопору. При тривожності збуджується серцево-судинна система (частішає ритмсерця, підвищується кров'яний тиск), а діяльність травного трактупригноблюється (зменшується активність секреції і перистальтика). Кров зтравного тракту «пересилається» в м'язову систему, тобто організмготується до активної діяльності. Тривожність виявляється на трьох рівнях:
1. Нейроендокрінном (продукція адреналіну — эпинефрин|).
2. Психічному (невизначені|неозначені| побоювання).
3. Соматичному або моторно-вісцелярному (фізіологічні реакції різнихсистем організму на збільшення продукції эпинефрина):
a. дерматологічні реакції (шкірні роздратування);
b. реакція серцево-судинної системи (тахікардія, збільшення тискусистоли);
c. реакція травного тракту (придушення діяльності слинних залоз —сухість в роті, неприємний присмак, анорексія, пронос, замок і тому подібне);
d. реакції дихальної системи (прискорене дихання, задишка,гіпервентиляція);
e. генитально-уринальные реакції(прискорене сечовипускання, порушення менструації, біль в області тазу,фригідність, імпотенція);
f. вазомоторні реакції (потовиділення, почервоніння);
g. реакції скелетно-м'язової системи (головні болі, болі в потилиці, артральгии|).
Широкий спектр фізіологічних реакцій унаслідок тривожностіпояснює, чому тривала тривожність викликає психосоматичні розлади, а само стантривожності нерідко «маскується» скаргами соматичного характеру. Такіклієнти, як правило, спочатку потрапляють не до психолога або психотерапевта, адо лікаря|лікарки| загальної практики.
Кожен з нас, особливо в стресових ситуаціях, випробовуєтривожність. Проте для більшості людей це тимчасовий стан, який вони долають. Уконсультуванні ми стикаємося з клієнтами, для яких тривожність представляєболісне, таке, що не проходить, що нерідко супроводжується неприємнимифізичними відчуттями. Психологічно такий клієнт відчуває, що з ним відбуваєтьсящось недобре, проте не може конкретизувати своє нездужання і не знає, коли і дез ним знову відбудеться подібна безіменна трагедія. Людина, що постійновипробовує тривожність, живе як би під темним небом і не здатний подолатинапругу ні зусиллями власної волі, ні за допомогою близьких. У такому станізазвичай і потрапляють до консультанта. Іноді цей стан проходить само собою,проте часто загострюється і стає все більш важко переносимим. Невизначенатривожність особливо пригноблює при несприятливих життєвих обставинах. Колиіснує постійна загроза соціальному положенню, фінансовому благополуччю і томуподібне, все навколо представляється потенційно загрозливим. Соціальнеоточення, життєві умови не стільки безпосередньо породжують внутрішніконфлікти, скільки часом створюють сприятливий грунт для їх прояву в повнусилу.
2 Консультування тривожних клієнтів
Робота консультанта з клієнтом, який звернувся із-за постійноїтривожності, утомлива, оскільки клієнтові деколи важко пояснити, які проблемиприховані за цим переживанням, що виснажує. Консультант повинен умітирозгледіти різні «лиця» тривожності, оскільки тривожність частовиявляється не безпосередньо, а «перевтілюється».
Одне з найбільш частих «маскувань» тривожності —перейменування. «Я роздратований; я в напрузі; у мене слабкість; я боюся;мені сумно; я постійно прокидаюся ночами; я не відчуваю себе самим собою»— клієнти використовують десятки слів і виразів для позначення станутривожності.
Дуже часто тривожність виражається соматичними симптомами.Більшість клієнтів пов'язують їх із специфічними ситуаціями, що викликаютьтривожність. Проте неправильно називати такі симптоми«функціональними», «на нервовому грунті» і тому подібне,оскільки клієнт відчуває себе як би звинуваченим в симуляції і таким, щоскаржиться на щось фіктивне, тому удається до заперечення і іншихзасобів|коштів| психологічного захисту. Іноді соматичні скарги є просто способомзаявити про свою тривожність. Наприклад, коли клієнт скаржиться, що у ньогоболить голова у присутності дружини, консультант має можливість прояснитипроблему: «Здається, Ви хочете мені сказати, що у присутності дружини поякихось причинах нервуєте, і Ваша тривожність виявляється головним болем. Якщонам вдасться дізнатися, що викликає у Вас тривожність, ми зможемо здолати цейголовний біль». Подібна тактика значно краща, ніж пряме твердження:«У Вас головний біль на нервовому грунті». Соматичні симптоми необов'язково виникають унаслідок|внаслідок| тривожності — часто вони простозаміщають тривожність.
Деколи тривожність маскується певними діями. Весь спектрнав'язливих дій — від стукоту пальцями по столу, кручення гудзиків, докучливогоморгання очима, чухання і до того, що об'їдається, надмірного пияцтва абокуріння, нав'язливій потребі купувати речі — може означати тривожність із-законфліктної життєвої ситуації.
Тривожність також нерідко ховається за іншими емоціями.Дратівливість, агресивність, ворожість можуть виступати як реакції на зухвалітривогу ситуації. Деякі клієнти самі пояснюють, що, коли вони починаютьвипробовувати напругу, то стають саркастичними, уїдливими, важко злагідними.Інші клієнти в подібних ситуаціях, навпаки, стають холодними, скутими,неговіркими. Другий тип реакцій зазвичай|звично| виражає внутрішній конфліктміж безсиллям і агресивністю, і цей конфлікт паралізує активність. Коли мистикаємося з такими клієнтами, їх поведінка викликає роздратування і злість,але одночасно дозволяє отримати ключ до розуміння проблем, що підлягаютьдозволу. Люди, що адже оточують клієнтів, переживають схожі почуття приспілкуванні з ними.
Багатомовність теж спосіб маскування тривожності. Таким чиномклієнт прагне приховати свою тривожність і «обеззброїти»консультанта. Словесний потік не слід переривати, потрібно лише приділити увагутривожності, що ховається за ним. Безперервний говір — це своєрідна формасамозахисту, який необачно відразу ламати. Консультант крізь призму власнихвідчуттів повинен проаналізувати мотиви многоговорения, маючи на увазі, що вповсякденному житті клієнт так само докучає таким, що оточує пустими розмовами,прагнучи і заховати свою тривожність, і втекти від неї.
Деякі клієнти, щоб завуалювати свою тривожність і подавитиактивність консультанта, постійно перебивають його. Це помітно фрустрируетконсультанта, але більшість клієнтів не є досвідченими«переривниками», і консультант легко справляється з ситуацією. Важков тих випадках, коли насправді клієнт небалакучий і не прагне заповнювати паузиміж висловами, проте відразу перебиває консультанта, коли той починає говорити.Навіть якщо консультант намагається заперечити, такий клієнт не зупиняється, якби не чувши його слів. Консультантові тоді слід не вступати в конкуренцію, арізко обірвати клієнта і вказати на неприпустимість подібної поведінки.Прагнення переривати консультанта може бути обумовлене не цілком усвідомленимстрахом перед каким або питанням абовисловом. Іноді розумно прямо запитати, чи розуміє клієнт, що робить. Прямепитання допоможе клієнтові усвідомити спосіб своєї поведінки в станітривожності.
Певна категорія клієнтів захищається від тривожностіпарадоксальним шляхом. Вони з демонстративною відвертістю розповідають про своїтурботи і питають, що їм робити. Так поводяться і з консультантом. Такепідкреслене випинання тривожності, як правило, є проявом ворожості, іконсультант повинен обернути на цю увагу клієнта.
Тривожність може мотивувати опір самому процесу консультування. Посуті відбувається опір усвідомленню внутрішніх конфліктів, а тим самим іпосиленню тривожності. Чинячи опір, клієнт прагне контролювати своювідвертість, висловлювати тільки «цензурированные» думки і відчуття,бути якомога більш позбавленим індивідуальності, пригнічувати свої відчуття повідношенню до консультанта. Зауваження консультанта винні, навпаки, звертатиувагу клієнта на те, яким чином він уникає тривожності: «Ви змінили темубесіди?», «Ви намагаєтеся перемкнути увагу на мене?», «Вихочете, щоб я вказав Вам тему вислову?», «Ми знову повертаємося назад— Ви прагнете нав'язати мені керівництво бесідою» і тому подібне
Іноді тривожність примушує клієнта не тільки чинити опір, але ідемонструвати ворожість до консультанта, найчастіше в прихованій формі. Клієнтз презирством і сарказмом критикує дурних консультантів, яких відвідувавраніше, розповідає історії про помилки психологів і психотерапевтів.Витонченіша форма настання на консультанта полягає в прагненні подружитися з ним,щоб консультант сприймав клієнта не як клієнта, а як друга. Тривожнийклиент-чоловік прагне знайти загальні інтереси з консультантом і виступати вролі його партнера по хобі. З цією метою клієнти приносять поштові марки абоінші колекціоновані предмети, прагнучи здійснити обмін, запрошують консультантана чашку кави або обід і тому подібне Жінки поводяться схожим чином, але зхарактерною для них специфікою — прагнуть підкреслити свою жіночупривабливість, демонструють материнську або сестринську поведінку, проявляютьзаклопотаність зовнішнім виглядом і здоров'ям консультанта, що створює у нихілюзію дружніх взаємин. Така поведінка клієнтів направлена на«знищення» консультанта як професіонала; спонукаючими мотивамивиступають страх і тривожність, заперечення серйозності проблем. Якщо консультантпіддається впливу і дійсно стає "іншому" клієнта, виникає багатосерйозних труднощів в консультативному контакті і, можна сказати,консультування як таке закінчується.
Консультуючи тривожних клієнтів, важливо знати не тільки способи,якими вони маскують свою тривожність, але і засоби, за допомогою яких прагнутьпозбавитися від неприємної дії тривожності. Цими засобами служать механізмипсихологічного захисту, які вперше описали S. Freud. Механізми функціонуютьавтоматично, на несвідомому рівні. Використання захисних механізмів длязменшення тривожності не представляє патології, поки не стає утрируваним і непочинає спотворювати розуміння реальності і обмежувати гнучкість поведінки.Описано багато механізмів психологічного захисту. Охарактеризуємо короткоосновні з них:
1. Витіснення. Це процес мимовільного усунення в несвідоменеприйнятних думок, спонук або відчуттів. Freud| детально описав захисний механізм того, щомотивованого забуває. Він грає істотну роль у формуванні симптомів. Коли діяцього механізму для зменшення тривожності виявляється недостатньою,підключаються інші захисні механізми, що дозволяють витисненому матеріалуусвідомлюватися в спотвореному вигляді. Найбільш широко відомо дві комбінаціїзахисних механізмів:
a. витіснення + зсув. Ця комбінація сприяє виникненню фобическихреакцій. Наприклад, нав'язливий страх матери, що маленька дочка захворіє важкоюхворобою, є захистом проти ворожості до дитини, що поєднує механізми витісненняі зсуву;
b. витіснення + конверсія (соматичне символізування). Ця комбінаціяутворює основу істеричних реакцій.
2. Регресія. За допомогою цього механізму здійснюється неусвідомленесходження на раніший рівень пристосування, що дозволяє задовольняти бажання.Регресія може бути частковою, повною або символічною. Більшість емоційнихпроблем мають регресивні риси. У нормі регресія виявляється в іграх, в реакціяхна неприємні події (наприклад, при народженні другої дитини малюк первістокперестає користуватися туалетом, починає просити соску і тому подібне), вситуаціях підвищеної відповідальності, при захворюваннях (хворий вимагаєпідвищеної уваги і опіки). У патологічних формах регресія виявляється припсихічних хворобах, особливо при шизофренії.
3. Проекція. Це механізм віднесення до іншої особи|обличчя, лиця| абооб'єкту думок, відчуттів, мотивів і бажань, які на свідомому рівні індивід усебе відкидає. Нечіткі форми проекції виявляються в повсякденному житті. Багатохто з нас абсолютно некритичний до своїх недоліків і з легкістю помічають їхтільки у інших. Ми схильні винити що оточують у власних бідах. Проекція буває ішкідливою, тому що|бо| приводить| до помилкової інтерпретації реальності. Цеймеханізм часто спрацьовує у|біля, в| незрілих і ранимих осіб. У випадкахпатології проекція приводить до галюцинацій і марення, коли втрачається здібністьвідрізняти фантазії від реальності.
4. Інтроєкция. Це символічна интернализация (включення) людини абооб'єкту. Дія механізму протилежна проекції. Інтроєкция виконує дуже важливуроль в ранньому розвитку особи, оскільки на її основі засвоюються батьківськіцінності і ідеали. Механізм актуалізується під час трауру, при втраті близькоїлюдини. За допомогою интроекции усуваються відмінності між об'єктами любові івласною особою. Деколи замість озлобленості або агресії по відношенню до іншихлюдей принизливі спонуки перетворюються на самокритику, самообесценивание, томущо відбулася интроекция обвинуваченого. Таке часто зустрічається при депресії.
5. Раціоналізація. Це захисний механізм, реабілітовуючий думки,відчуття, поведінку, які насправді неприйнятні. Раціоналізація — найпоширенішиймеханізм психологічного захисту, тому що наша поведінка визначається безліччючинників, і коли ми пояснюємо його найбільш прийнятними для себе мотивами, тораціоналізували. Несвідомий механізм раціоналізації не слід змішувати знавмисними брехнею, обманом або удаванням. Раціоналізація допомагає зберігатисамоповагу, уникнути відповідальності і провини. У будь-якій раціоналізації єхоч би мінімальна кількість правди, проте|однак| в ній більше самообману, томувона і небезпечна.
6. Інтелектуалізація. Цей захисний механізм припускає перебільшеневикористання інтелектуальних ресурсів в цілях усунення емоційних переживань івідчуттів. Інтелектуалізація тісно пов'язана з раціоналізацією і підміняєпереживання відчуттів роздумами про них (наприклад, замість реальної любові —розмови про любов).
7. Компенсація. Це несвідома спроба подолання реальних і уявнихнедоліків. Компенсаторна поведінка універсальна, оскільки досягнення статусу єважливою потребою майже всіх людей. Компенсація може бути соціальне прийнятною(сліпою стає знаменитим музикантом) і неприйнятною (компенсація низькогозростання — прагненням до влади і агресивністю; компенсація інвалідності —грубістю і конфліктністю). Ще виділяють пряму компенсацію (прагнення до успіхув свідомо програшній області) і непряму компенсацію (прагнення утвердить себе в іншійсфері).
8. Реактивне формування. Цей захисний механізм підміняє неприйнятнідля усвідомлення спонуки гіпертрофованими, протилежними тенденціями. Захистносить двуступенчатый характер. Спочатку витісняється неприйнятне бажання, апотім посилюється його антитеза. Наприклад, перебільшена опіка може маскувативідчуття відкидання, перебільшена солодкувата і ввічлива поведінка можеприховувати ворожість і тому подібне
9. Заперечення. Це механізм відкидання думок, відчуттів, бажань,потреб або реальності, які неприйнятні на свідомому рівні. Поведінка таке,немов проблеми не існує. Примітивний механізм заперечення більшою міроюхарактерний для дітей (якщо заховати голову під ковдрою, то реальністьперестане існувати). Дорослі часто використовують заперечення у випадкахкризових ситуацій (невиліковна хвороба, наближення смерті, втрата близькоїлюдини і тому подібне).
10. Зсув. Це механізм напряму емоцій від одного об'єкту доприйнятнішої заміни. Наприклад, зсув агресивних відчуттів від працедавця начленів сім'ї або інші об'єкти. Зсув виявляється при фобических реакціях, колитривожність від прихованого в несвідомому конфлікту переноситься на зовнішнійоб'єкт.
У психологічному консультуванні ми, як правило, стикаємося звикористанням непридатних захисних механізмів для подолання тривожності.
Дуже важливо дозволити клієнтові виговоритися і виразити своютривожність, тому що неспокійний клієнт мало що чує, до нього не доходятьнапучення консультанта. Невисловлена тривожність безмежна. Коли вона«одягається» в словесну оболонку, то фіксується в межах слів і стаєоб'єктом, який може «побачити» як клієнт, так і консультант.Відбувається значне зменшення дезорганизующей сили тривожності. Отже, зтривожним клієнтом необхідно обговорювати його стан. Не можна забувати, що мимаємо справу по суті з прихованими в несвідомому відчуттями, тому марно тиснутина клієнта, щоб він швидше назвав причини своєї тривожності. Консультантповинен проявити розуміння і терпимість. Не треба також піддаватися спокусіміркувати про стреси і напругу, властиві нашому часу. Це зазвичай не зачіпаєстраждань конкретного клієнта. Людині, що роздирається внутрішнім,невербализируемым конфліктом, не слід відмовляти в допомозі із-за нібитоекзистенціальної природи його тривожності. Екзистенціальна тривога існує, протебільшість клієнтів звертаються не із-за неї.
3 Консультування вороже настроєних|налагоджених| і агресивнихклієнтів
Немало проблем в консультуванні створюють негативно настроєні абовідкрито ворожі (що зустрічається рідше) клієнти. Консультанти по-різномуреагують на таких клієнтів: одні на ворожість відповідають дратівливістю іворожістю; інші прагнуть проявити люб'язність і дружність, намагаючисьнабудувати клієнтів в свою користь і пояснити відсутність підстав дляозлобленості; треті ігнорують стан клієнтів, поводяться так, як ніби нічого нетрапилося. Можливо, в деяких випадках корисно розсердитися на клієнта, проте щеважливіше зрозуміти причини його стану. Клієнтові треба сказати, що вінздається вороже настроєним і злим. Деколи поняття «озлобленість» і«ворожість» представляються дуже сильними для характеристики, томусвої вислови слід формулювати не так категорично. Наприклад: «Ви здаєтесячимось незадоволеним», «Ви розчаровані?», «Чи не хочете Вищось сказати?», «Це звучить, ніби Ви розсерджені» і тому подібнеЯкщо консультант тільки підозрює клієнта у ворожості, він може уточнити: «Щовідбулося?», «Я що-небудь неправильно сказав або зробив?». Убудь-якому випадку, зіткнувшись з ворожістю клієнта, не варто поводитися так,немов|немовби| звалився мир. Зрозуміло, не можна з насмішкою або презирствомдивитися на клієнта — його ворожість завжди слід трактувати серйозно, тому щовона заважає терапевтичній взаємодії.
Причини незадоволеності клієнта можуть бути простими — неподобається вигляд або слова консультанта, консультант дуже молодий і томуподібне Причини, як правило, існують. Щоб розібратися в підоснові озлобленостіклієнта і ефективно реагувати на неї, консультант повинен розуміти основні рисицього стану.
Перш за все, злість не є чимось патологічним або незвичайним.Кожен зрідка сердиться або, точніше кажучи, здатний розсердитися. Немає такоїжиттєвої ситуації, в якій не могли б виявитися відчуття злості, зла думка абодія. Деякі здійснювані в житті справи також, хоч в малому ступені, мотивованізлістю. Ворожість має свій сенс — вона є засобом самозахисту, крім того, воназначно действеннее, чим страх. Інакше кажучи, злість є не тільки сигналом,застережливим про небезпеку, подібно до тривожності і страху, але і відчуттям,що обумовлює самозахист, вона породжує агресивність.
Консультантові важливо знати походження озлобленості.
Причини озлобленості кожного клієнта приховані в його життєвихобставинах. Злість "історична", тобто має своє минуле, у кожноїлюдини неповторне. Протягом життя, особливо в дитячі роки, формуєтьсяіндивідуальний «стиль ворожості», тобто із-за чого ми злимося, якнакопичується і зганяється злість. Одні клієнти сердяться, коли консультантговорить наказовим тоном; інші — коли ясно і точно не указує, що робити; треті— коли ставить багато особистих питань, тому що це здається їм зайвоюцікавістю. Схожі обставини одних клієнтів роблять ворожими, інших — ні. Восновному ці відмінності обумовлені своєрідністю життєвого досвіду.Консультантові нелегко в достатній мірі прослідкувати індивідуальну історіюозлоблення клієнта, проте найважливіше зрозуміти, що злість головним чином«привнесена» в консультування і безпосередньо не пов'язана з тим, щоговорить і робить консультант. Іноді|інколи| в конкретний момент консультантбезпосередньо «заміщає» якусь|деяку| людину або ситуацію з минулогожиття. Коли клієнт, особливо на початку консультування, ворожий, підозрілий,злий, консультант повинен знати, що джерело цих відчуттів знаходитьсяусередині|всередині| самого клієнта. Нерідко консультант схильний звинувачуватисебе, оскільки йому здається, що клієнти завжди поважають хорошого консультантаі ніколи не повинні злитися на нього. Це невірно — злість є універсальнимвідчуттям, і не слід живити ілюзій з приводу відсутності ворожості при хорошомуконсультуванні. Вона може виникнути і виникає. Необхідно знати інше —консультант, по відношенню до якого клієнт не може вільно виражати своюнезадоволеність або злість, — поганий консультант.
У консультуванні слід мати на увазі, що іноді злість приховуєтривожність. У таких випадках необхідно допомогти клієнтові розібратися в йогосправжніх відчуттях і таким чином трансформувати ворожість.
Хоча консультантові нелегко залишатися спокійним при зіткненні зозлобленістю клієнта і вислуховувати неприємні речі про себе, проте не требазабувати, що відповідати ворожістю — означає провокувати ще більшу ворожість.
Консультант зобов'язаний усвідомити свої відчуття в подібнихситуаціях, ідентифікувати свою незадоволеність, щоб ефективніше допомогтиклієнтові подолати його озлобленість. Коли на ворожість клієнта ми невідповідаємо недоброзичливістю, кінець кінцем, збільшується обопільне розуміння,зростає співпраця в досягненні загальних цілей.
Існує велика різниця між озлобленістю клієнта, що виникає впроцесі консультування, і прямими образами в адресу консультанта. До образконсультант у жодному випадку не повинен залишатися толерантним, оскільки вонишкодять також самому клієнтові. Зазвичай агресія по відношенню до консультантавиражається побічно. Один з варіантів такої поведінки — осуд колегконсультанта, з якими клієнт зустрічався раніше. Іноді претензії буваютьсправедливі, оскільки не всі психологи і психотерапевти досконалі і етичні всвоїй поведінці. Але в більшості випадків повідомляється або повна неправда,або дуже спотворена інформація. По суті, таким чином, клієнт вимушуєконсультанта погодитися з ним або провокує дискусію. Обидві лінії поведінкинеприйнятні. Консультант відчуває себе незатишно, а клієнт чекає відповіді. Утаких випадках слідує, не конкретизуючи своєї позиції, просто дати клієнтовіможливість повніше поділитися своїми переживаннями. Що стосується неконтрольованоїворожості до консультанта, нагадаємо широко поширений міф про особливунебезпеку консультування психічно хворих. Насправді реальну небезпекупредставляють лише небагато такі хворі (страждаючі параноїдною шизофренією,манією, органічними порушеннями психіки). Більшість з них все-таки контролюютьсвою агресивність. Проте при виникненні небезпечної ситуації консультантові непотрібно демонструвати недоречний героїзм. Залишаючись спокійним і незагрожуючи клієнтові, слід сказати, що агресивна поведінка неприпустимо і уразі потреби будуть прийняті дисциплінарні заходи. У повчанні не повинназвучати ворожість. Зазвичай критичні клієнти упокорюються з обмеженнями, томущо самі стурбовані наслідками своєї поведінки.
Набагато частіше в консультуванні зустрічається прихованаворожість, яку консультант мимоволі відчуває. Справитися з нею складніше, ніж звідвертою агресивністю. Більшість клієнтів бувають не готові до ідентифікаціїприхованої ворожості, та і консультантові небезпечно перетворювати приховануворожість на відкриту. Проте, якщо в бесіді з клієнтом ми відчуємо щосьнедобре, слід допомогти йому вербализовать свої переживання, відкрито виразитиїх, тому що будь-які невиражені сильні емоції, особливо негативні,дезорганізовуватимуть логічне мислення і поведінку, сприяють виникненнюпсихосоматичних симптомів і утрудняють процес консультування.
Висновок
Такимчином, нами була вивчена література з питання консультування тривожних, вороженастроєних і агресивних клієнтів. Отримана інформація викладена в трьохрозділах. Перший розділ присвячений проблемам виникнення тривожності,механізмам виникнення, симптомам і ознакам її виникнення. У другому розділівисвітлені особливості консультування тривожних клієнтів. Третій розділповністю присвячений питанням консультування вороже настроєних і агресивнихклієнтів. З вивченої проблеми складений глосарій.
Глосарій
1. Агресія – індивідуальна або колективна поведінка або дія,направлена на нанесення фізичної або психічної шкоди або на знищення іншоїлюдини або групи.
2. Агресивність – стійка межа особи, готовність до агресивноїповедінки.
3. Базальна ворожість – відчуття злості у дитини по відношенню до тим(наприклад, до батьків), хто відкидає його або погано з ним поводиться.
4. Базальна тривога – всепроникающее відчуття самоти і ізоляції наворожому світі.
5. Базальна довіра – внутрішнє відчуття, що соціальний мир – цебезпечне і стабільне місце, а опікаючі люди дбайливі і надійні.
6. Психологічний бар'єр – психічний стан, що виявляється якнеадекватна пасивність, що перешкоджає виконанню тих або інших дій.
7. Боязнь – стан очікування небезпеки і підготовки до неї.
8. Внутрішній конфлікт – зіткнення протилежних ціннісних орієнтаційособи, її потреб, інтересів, прагнень.
9. Та, що генералізує – процес, в результаті якого суб'єкт відтворюєповедінкову реакцію у відповідь на всі подразники або ситуації, схожі зподразником безумовним або ситуацією, в якій проводилосяпідкріплення.
10. Гнів – емоція незадоволеності яким-небудь явищем, вираз різкийнегативного відношення до нього.
11. Психологічна захищеність – відносне стійке позитивне емоційнепереживання і усвідомлення індивідом можливості задоволення основних потреб ізабезпеченості власних прав в будь-якій, навіть несприятливій ситуації, і привиникненні обставин, що можуть блокувати або утруднити їх реалізацію.
12. Моральна тривога – відчуття сорому і провини, випробовуванііндивідуумом, коли його эго загрожує покарання з боку супер-эго.
13. Психічна напруженість – психічний стан, обумовлений передбаченням несприятливогорозвитку подій.
14. Очікування – віра людини в те, що певне підкріплення матиме місцезалежно від специфічної поведінки в специфічній ситуації.
15. Відвертість переживанню – здатність людини переживати те, щовідбувається усередині|всередині| нього, без відчуття загрози; протилежнепоняття – захист.
16. Психічна стійкість – збереження продуктивного функціонуванняпсихіки в короткочасній або тривалій напруженій ситуації.
17. Реалістична тривога – емоційна відповідь, викликана загрозою або сприйняттямреальних небезпек в зовнішньому оточенні.
18. Співчуття – прояв чуйного, співчутливого відношення|ставлення| донегативних переживань іншої людини.
19. Тривога – емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеноїнебезпеки і виявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій.
20. Тривожність (готовність до страху) – полягання доцільногопідготовчого підвищення сенсорної уваги і моторної напруги в ситуації можливоїнебезпеки, що забезпечує відповідну реакцію на страх.
Бібліографічний список
1. Нельсон-джоунс Р. Теорія і практика консультування. Спб: Пітер,2002.
2. Клінічна психологія./Под ред. Перре М., Бауманна У. СПБ: Пітер, 2002.
3. АБРАМОВАГ. С. Практікум по психологічному консультуванню. — Екатерінбург,1995.
4. Меньшиков в.Ю. Введення в психологическое консультирование. -М., 1998.
5. Мей Р. Іськусство психологічного консультування.- М., 1994.
6. Папуш М. Практічеськая психотехніка. — Спб., 1997.
7. Лестер Тобіас. Психологічне консультування і менеджмент. М.: Клас,1997.
8. Психологічний словник./Под ред|. Неймера ю.Л. Ростов-на-Дону: Фенікс, 2003.
9. Хьелл, Зіглер. Теорії особи. Спб: Пітер, 2002.