Психологічні чинники прояву політичної культури студентської молоді

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА
 
Психологічні чинники прояву політичної культуристудентської молоді

План.
 
Вступ.
Розділ 1.Теоретичні засади дослідження політичної культури студентської молоді
1.1. Формуванняполітичної культури молоді на сучасному етапі та її психологічні аспекти.
1.2. Формуванняполітичної культури молоді, побудова змісту політичної освіти молоді
1.3. Особливостіформування політичної культури української молоді в умовах нестабільногосуспільства та шляхи її реформування.
1.4. Регіональнийчинник розвитку політичної культури населення України.
1.5. Національна ідеята її значення у формуванні політичної культури молодих  громадян.
Розділ ІІ. Організаціята методичні засади дослідження політичної культури студентської молоді
2.1. Обґрунтуванняпрограми та методів дослідження.
2.2. Аналіз результатівдослідження.
  Висновок.
 Додатки.

Вступ.
Актуальність дослідження. Звернення до проблеми політичної культури молоді та їїпсихологічних чинників зумовлене низкою важливих обставин. По-перше, сучаснийетап розвитку українського суспільства, який характеризується продовженнямтрансформаційних процесів у сфері суспільних цінностей та ідеалів, викликаємодифікації глибинних взаємовідносин людини з державою, владою, політикою іпризводить до значних змін у перебігу та формах становлення політичної культуриособистості.
По-друге,у молодіжному середовищі останнім часом спостерігається переоцінка суспільнихта культурних цінностей попередніх поколінь, переривання послідовності упередачі соціокультурного та політичного досвіду, що призводить до загальноїціннісно-нормативної кризи та ідеологічного вакууму. Все це висуває підвищенівимоги до молодої людини як суб'єкта соціально-політичного буття, тому виникаєнеобхідність у створенні нових моделей політичної поведінки та власної системицінностей.
По-третє,у сучасних умовах різноманітності політичного спектра суспільного житгя, вумовах багатопартійності проблема формування цілеспрямованої дійової позиціїмолоді в розбудові політичних інституцій набуває особливого значення. Умолодому віці відбувається трансформація емоційно-оцінного такогнітивно-оиосередкованого ставлення до політичного життя суспільства у йогодійово-практичну реалізацію, а також усвідомлення змістовних аспектівполітичної діяльності суспільних інститутів зі спробою визначення власної політичноїпозиції стосовно них.
Незважаючина значну кількість напрямів і підходів, які пояснюють зміст, сутність таособливості прояву політичної культури особистості, розробка цієї проблеми єнедостатньою і потребує переосмислення дослідженого раніше та поглибленогорозгляду окремих аспектів цієї проблеми. Попри розлогу традицію досліджень туті дотепер немає єдності поглядів.
Політичнакультура під кутом зору узагальнюючих політико-психологічних характеристикіндивіда, ступеня його політичної розвиненості, вміння реалізувати власніполітичні знання у межах функціонуючої політичної системи розглядається упрацях Є.І.Головахи, В.М.Бебика, М.Ф.Головатого, В.А.Ребкала, М.Н.Корнєва;особливості політичної культури у їхньому тісному зв'язку з політичним вихованнямта освітою підростаючих поколінь в умовах суспільних змін розкриваються упрацях Т.І.Бєлавіної, М.И.Боришевського, І.В.Жадан, Л.Н.Овдієнко; акцент нанаціональній культурі, національному характері та менталітеті робиться удослідженнях М.І.Пірен, О.М.Рудакевича, Л.П.Нагорної; акцент на дослідженніатасне психологічних чинників процесу формування політичної культуриособистості через аналіз процесу її політичної соціалізації, політичноїідентичності зроблено у роботах Н.Ф.Гедікової, Н.М.Дембицької, М.С.Катаєвої,В.В.Москаленко; розгляд політичної культури особистості через комплекснідослідження масової політичної свідомості та політичної поведінки здійснено уроботах В.О.Васютинського, Г.Г.Дилігенського, Д.В.Ольшанського,М.М.Слюсаревського, О.Б.Шестспал.
Виходячиз актуальності зазначеної проблеми, аналіз феномена політичної культури всучасних умовах становлення особистості мас на меті поєднання вихіднихпринципів зазначених концептуальних підходів у цілісне наукове уявлення пропсихологічні детермінанти прояву політичної культури, політичного рівнясвідомості студентської молоді та його реалізації у певному виді політичноїповедінки.
Об'єкт дослідження — психологічні особливості політичноїкультури студентської молоді.
/>Предмет дослідження — особистісні детермінанти реалізаціїполітичної культури студентської молоді.
Мета    дослідження    полягала   у    виявленні    взаємозв'язку    між
особистішими параметрами та проявом   політичної культури студентської
молоді.
            Завдання дослідження:
 1. Проаналізувати відповідну психологічну літературу.
 2. Здійснити аналіз існуючих концептуальних підходів до визначення змісту тапсихологічних компонентів політичної культури особистості, визначити способи їїопераціоналізації.
     3. Встановити психологічні чинники, які зумовлюють активні форми реалізаціїполітичної культури студентської молоді, виділити сучасні стилі політичноїактивності.
Уході розв'язання поставлених завдань було використано такі методидослідження: теоретичні— теоретичний аналіз наукової літератури тапрактичних   результатів   досліджень   феномена   політичної   культури   зформулюванням концептуальної моделі досліджуваного явища; емпіричні -застосуванняметодів суб'єктивного шкалювання, проективних методик та класичних опитувальниківдля проведення емпіричного дослідження; конструктивні — розробка івпровадження методик семантичного аналізу ідейно-політичних настанов таособливостей політичної поведінки особистості; методи математичної обробкирезультатів— первинний статистичний аналіз.
    Структура бакалаврської зумовлюється логікоюдослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, спискувикористаних джерел, який налічує 30 найменувань, додатків. Повний обсягбакалаврської становить 86 сторінок, основний текст бакалаврської містить 11таблиць.
 Інструментарій обстеження: Рівненський державнийгуманітарний університет.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження політичноїкультури
студентської молоді.
 
1.1.Формування політичної культури молоді на сучасному етапіта її
психологічні аспекти.
 
Відродження незалежної демократичної держави залежить, насамперед,від грома­дянської позиції, соціальної активності кож­ного члена суспільства,передусім молоді.
Роль молоді в суспільстві визначається її духовністю, моральними устоями,національ­ними традиціями, загальним рівнем культу­ри. Кожне поколінняформується на основі попередніх духовно-моральних основ, що є відбиткомсоціально-політичних та економіч­них факторів суспільного розвитку. Сьогоднінова українська держава прагне підтримувати національну культуру, щоб на їїоснові сфор­мувати цінності, які повинні сприйматися мо­лоддю. Але цей процесдосить складний і три­валий, так що очікувати миттєвих результатів недоводиться. [13; 17 — 26].
Проблема формування і розвитку полі­тичної культури сучасноїмолоді набуває дедалі більшої гостроти. Йдеться про політичну культуру якіснонового рівня — культуру гро­мадянськості, культуру реальної участі у про­цесахвироблення політики і державного управління. Запорукою того, що нашій молоді недадуть відсиджуватися у тенетах інфанти­лізму і апатії, є зусилля громадськихоргані­зацій, засобів масової інформації, науковців і освітян, спрямовані насоціалізацію молоді, її більш активне залучення до суспільно-полі­тичнихпроцесів.
Українська держава надзвичайно зацікав­лена у цивілізаційнійсоціалізації молодого громадянина, у формуванні в нього демокра­тичноїполітичної свідомості й культури, зако­нослухняності, які обмежують проявикрайно­щів і радикалізму, роблять людину соціально активною, здатною досаморозвитку та самореалізації.
Однак самої такої зацікавленості замало. Необхідні ще й практичнідії в напрямку за­охочення участі молоді в розвитку державо­творчих процесів,потрібна відповідна моло­діжна політика, яка б ураховувала інтереси молоді,визначала шляхи вирішення проблем, які її хвилюють, конкретні дії з реалізаціїтакої політики.
Становлення й розвиток державної моло­діжної політики передбачаєсистематичний аналіз стану свідомості як методологічної ос­нови цього процесу іводночас виступає як необхідна умова формування політичної сві­домості, що є основоюдемократичної полі­тичної культури особи.[15; 35].
Політичнасвідомість — це сприйняття су­б'єктом тієї частини реальності, що пов'язана зполітикою, це суб'єктивний образ політич­ної системи. Знання та уявлення прополітику не є продуктом індивідуальної свідомості. Особа здобуває їх ізнавколишнього середо­вища в процесі політичної соціалізації. Полі­тичнасвідомість, як елемент політичної куль­тури, вбирає в себе як ідеологічнікомпонен­ти (політичні знання, цінності, переконання), так і психологічні(політичні почуття, емоції, переживання, орієнтації та настрої).
Формуванняполітичної свідомості зале­жить не тільки від тієї об'єктивної ситуації, у якійрозвивається цей процес. Цей фактор є вирішальним, але не єдиним. Велике значен­нямають і фактори суб'єктивного характеру, зокрема:
1.        зовнішні,до яких належать інститути політичної системи, національні та соціальні групи,різні неформальні об'єднання, під впливом яких відбувається соціалізація осо­бистості;
2.        внутрішні,що характеризують механізм світосприймання, аналізу та прийняття рі­шень тощо.Останні охоплюють потреби, інтереси, духовні цінності, індивідуальні психоло­гічніякості людини.
Формуванняполітичної свідомості, а, від­так, політичної культури відбувається в про­цесіполітичного життя, є історично і соціаль­но зумовленим продуктом політичноїжиттєдіяльності людей, їх політичної творчості, який відбиває процес опануваннясуспільст­вом, націями, класами, іншими соціальними спільнотами та індивідамиполітичних відно­син, а також розвиток їх власної сутності і діяльніснихвдатностей як суб'єктів політичного життя4, а також значною мірою залежить відхарактеру, темпу, змісту процесу політичної соціалізації молодої особи.
Політичнасоціалізація — не просто за­своєння певних політичних відносин, досві­ду, знаньі та. ін., а й перетворення їх в особи­сті орієнтири та установки, внаслідокчого формується політична свідомість, позиція, зрілість, тобто певний рівеньполітичної культури. [12; 26 — 28].
        Ще однимважливим фактором форму­вання політичної свідомості є необхідність врахуваннябажання самої людини відповідати запитам політичної системи. У данному випад­куй деться насамперед про вирішення пробле­ми мотивації, заохочення людини,зокрема, молодої людини, до участі у політичному жит­ті, тобто прозапровадження системи цінніс­них, а не примусових мотивів політичної соці­алізації.Вони передбачають бажання молодої людини відповідативимогам політичної сис­теми згідно із внутрішніми переконаннями, по совісті,через почуття обов'язку по відно­шенню до держави і суспільства взагалі.
Формування політичної культури молоді, набуття нею політичнихзнань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функці­онування політики,насамперед держави, в ін­тересах суспільства. Необхідність засвоєнняполітологічних знань у сучасних реаліях обу­мовлюється тим, що оволодіннясистематизо­ваними науковими знаннями про політику закладає основудемократичної політичної культури молоді. Такі знання потрібні кожній освіченійлюдині. Вони сприятимуть форму­ванню здатності самостійно аналізувати по­літичніявища і процеси, визначати своє місце в них.
Успішна робота з формування політич­ної культури молоді можлива заумови, ко­ли сповна враховується ментальність україн­ської нації. Як ціліснедуховне утворення, що складається впродовж століть, менталь­ність є своєріднимкодом нації.
Головним засобом подолання негативних рис та деформаційукраїнської ментальності та політичної культури повиннастати реаліза­ція великої спільної мети нації — побудова суверенної, соборної йдемократичної україн­ської держави. Крайній індивідуалізм буде подоланоформуванням демократичних сус­пільних відносин та соціально-правової дер­жави,в якій індивідуальна свобода органічно поєднуватиметься з громадянськими обо­в'язкамиі відповідальністю.
Суспільство, сім'я, освіта, громадськість у будь-якій країні і забудь-яких умов їх функ­ціонування неодмінно ставлять перед собою завданнявиховати людину-громадянина, тоб­то особистість із певними рисами, якостями тахарактеристиками, яка вміє знаходити спільну зі своїми співгромадянами мову, до­тримуючисьзаснованих на історичному до­свіді, традиціях, надбаннях своїх попе­редниківнорм співжиття, що склалися на національному ґрунті.
З огляду на це й варто розглядати пробле­му формування політичноїкультури україн­ської молоді сьогодні.[2; 96 — 105].
Для становлення української державно­сті суттєве значення маєформування політи­ки національної самоідентифікації, об'єднан­ня громадяннавколо загальнонаціональної ідеї. Розвиток національної ідеї — це безу­пиннийпроцес, адже прихильники різних ідейно-політичних течій можуть мати проти­лежніуявлення про національну ідею.
Потрібнo враховувати, що в сучасному світі існують як конкуренціяміж різними по­літичними течіями, ідеологіями, як певними ціннісними системами,так і процеси взаємо-доповнення різних політичних ідеологій, створення такзваних інтегративних теорій, що відображають певний суспільний консен­сус щодобазових орієнтирів і принципів сус­пільного розвитку.
У ці процеси залучена і молодь, і від того, які ідейні тенденціїпереважають і переважати­муть у молодіжному середовищі, залежатиме не лише стані характер національної ідеї, на­ціональної свідомості в найближчому майбут­ньому,але й у цілому майбутні шляхи розвит­ку українського суспільства. Саме молодьнайбільш гостро відчуває новітні тенденції розвитку суспільства і є найбільшчутливою до болючих проблем сьогодення, найбільш адекватно здатна відобразитиці проблеми у духовній творчості. Тому такого значення для становлення нації йдержави набуває розвиток духовного потенціалу молоді.
Особливістю свідомості сучасної україн­ської молоді є те, що вонаформувалася пере­важно вже в умовах, коли існувала незалежна Українськадержава, коли ідеї національного відродження вже сприймались як домінуюча всуспільстві ідеологія. Більшість соціально активної молоді спрямовує своюактивність на підтримку й розвиток Української держави, нареалізацію принципів, які покладені в ос­нову ідеології національно-державноговідро­дження. І це є свідченням того, що Українсь­ка держава має майбутнє.
Тому характер розвитку національної сві­домості залежатиме відтого, які саме соці­альні спільноти будуть залучені до цього роз­витку, і надзвичайноважливою є участь у цьо­му процесі молоді, яка найбільшою мірою здатнапривносити в нього дух оновлення й поступу. [3; 71 – 78].
У процесі виховання суттєве значення має формування індивідуальноїсвідомості моло­дої людини як відображення суспільного бут­тя через призмуконкретних умов життя та ді­яльності особи. Складовою індивідуальної свідомостімолоді є її політична свідомість як сукупність певних почуттів, стійкихнастроїв, ідей, традицій, що відображають корінні інте­реси молодої людини, атакож політичних ін­ститутів суспільства. Керуючись своїми уяв­леннями просвободу, справедливість, про де­мократичні принципи та права людини, кожнаособистість обирає свій спосіб поводження тією чи іншою мірі зачіпає кожногочлена су­спільства, то кожна людина має можливість діставати уявлення прополітичну систему, механізми її дії, про те, хто керує країною, хто приймаєрішення, хто за що відповідає тощо.
Отже, наявність політичної свідомості особистості є першимрезультатом засвоєння пануючої в суспільстві політичної культури. Другимрезультатом є участь людини в полі­тичному процесі. Адже вона засвоює політич­нукультуру не задля самої здатності розуміти світ політичного, знати закони таправила йо­го функціонування, а задля власної участі у процесі владнихвідносин. Політична культу­ра і дає кожній людині принципи політичноїповедінки, політичні норми та ідеали, тобто визначає комплекси орієнтацій іустановок стосовно існуючої системи в цілому та окре­мих її інститутів, і впершу чергу стосовно своєї особистої ролі в системі «людина — су­спільство — держава».
Такимчином, політична культура особис­тості включає два основних компоненти: полі­тичнусвідомість і політичну поведінку. Відтак маємо говорити про культуру особистоїучас­ті в процесі реалізації влади: від голосування за певного кандидата якакта передання йому своїх повноважень в управлінні державою, до виконаннябезпосередніх функцій управління державою. [1; 47 — 49].
Неможна одночасно стверджувати, що рі­вень політичної культури вимірюється актив­ністюучасті в політичному житті. Міра участі кожної особистості в політичному життіє по суті унікальною за мотивами, потребами в ре­алізації інтересів тощо.
Узагальнюючирозгляд проблеми, виділи­мо такі основні положення:
—формування політичної культури по­винно бути пов'язано з реалізацією демокра­тичнихпроцесів у країні;
— політична культура молоді є складо­воючастиною загальної культури суспільства. Тому, вирішуючи цю проблему, необхіднопіднести на досить високий рівень головне: культуру всіх прошарків суспільства,всіх його со­ціальних груп, і в першу чергу — молоді;
— від рівня політичної культуризалежить ступінь політичної і соціальної активності мо­лоді. Це є необхідноюумовою успішного від­родження України як суверенної держави;
— проблему формування політичноїкультури молоді в Україні сьогодні маємо розгля­дати з урахуванням як суттєвихзмін у суспіль­стві, так і особливостей участі молодих грома­дян і в усіхдержавотворчих процесах;
— активна діяльність з формуванняполітичної культури як суспільства в цілому, так і, особливо, його молодогопокоління, передба­чає наявність і втілення сучасної української національноїідеї в повсякденне життя нашої молодої держави.
В аналізі основних детермінантів прояву політичної культуристудентської молоді приділено увагу дослідженню психологічних чинників.Зазначається, що особистість має низку внутрішніх механізмів реагування настимули зовнішнього середовища, впливи якого  вступають у складні взаємозв’язкиз притаманними кожній людині когнітивними, комунікативними, цінніснимиструктурами. [11; 15].
Серед психологічних властивостей особистості, які впливають наформування та прояви її політичної культури, дослідники виділяють властивостібіологічного (темперамент, стать, вік), психологічного (емоції, воля, пам’ять,мислення, характер), соціального (настанови, цінності, світогляд), екзистенціональногорівнів (В.В.Ільїн, О.Б.Шестопал), особливості темпераменту та характеру(Ю.В.Ірхін, Ф.М.Кирилюк), емоційну зрілість, соціальний інтелект, особливості локусуконтролю, самосвідомості індивіда, систему індивідуальних цінностей, типособистості її Я-концепція та самооцінку, набір особистісних характеристик.
З урахуванням зазначених психологічних чинників прояву політичноїкультури студентської молоді можна їх узагальнити і обєднати в цілісну системуаналізу. Виходячи з  концептуальної моделі особистості Л.М.Собчик, до провіднихпсихологічних чинників прояву політичної культури студентської молоді буловіднесено особливості мотиваційно-потребової сфери, когнітивного стилю, стилюміжособистісної взаємодії, ціннісних орієнтацій. [5;105 — 110].
 Особливості формування політичної культури мало вивчені, оскіль­ки,власне, й поняття «політична культура» надто складне, неоднознач­не інавіть суперечливе.
Те, що називають нині політичною культурою, свого часу булопредметом особливої уваги Платона, Аристотеля, Ш. Монтеск'є, Н.Макіавеллі,К. Маркса, К. Мангейма та багатьох інших учених. Вели­кий інтерес до проблемиполітичної культури виявляють і сучасні вчені.
Існує кілька основних загальних підходів до трактування поняття«політична культура» фахівцями.
Перший. Політичною культурою вважають систему цінностейсо­ціуму та його громадян, систему політичних інститутів і відповідних способівколективної та індивідуальної політичної діяльності.
Другий. Політична культура — це певна сукупністьпереконань, по­глядів, орієнтацій та зразків поведінки.
Третій. Політична культура являє собою процес формуваннята ре­алізації певних сил таких соціальних суб'єктів, як класи, групи, особис­тостіу процесі їх суспільно-політичної діяльності.
Четвертий. Політична культура — об'єктивне відображення іреалі­зація у процесі протиборства корінних класових інтересів, політичнихпринципів і гасел, які проголошуються політичними партіями, окреми­миполітиками, державою.
П'ятий. Вважають, що політична культура характеризуєтьсяяк сис­тема переконань, ідей, уявлень, установок, моделей поведінки, що скла­лисяісторично.
За таких різнобічних трактувань поняття «політичнакультура» важ­ко простежити наявність єдиних або часто повторюванихелементів, що її утворюють. Найімовірніше, слід вважати, що значною мірою всіці елементи можна зарахувати до феномена «політична культура». [6; 135-139].
Існує кілька видів типології, а ще більше типів політичної культури,оскільки надто різними видаються підстави для такої типологізації.
Так, американські політологи, зокрема С. Верба, виокремлюють тритипи політичної культури: патріархальну, підданську та активістську.Патріархальна характеризується відсутністю інтересу до політично­гожиття, розподілу і чіткого визначення політичних ролей у суспільстві.Підданська культура пов'язана з досить сильною орієнтацією на по­літичнусистему, її діяльність, функціонування.
Активістська культура характеризується помітним інтересом грома­дяндо діяльності держави, різних суб'єктів політичного процесу, їх ви­сокоюгромадсько-політичною активністю.
Загалом дещо спрощено можна виокремити два основних підходи довизначення змісту поняття «політична культура», які, проте, часто об'єднуютьв єдине ціле.
Згідно з першим підходом політичну культуру розглядають яксу­купність (систему) певних політичних знань, тверджень, духовних цін­ностей,принципів і способів політичної діяльності, політичного досві­ду і традицій, атакож відповідних політичних інститутів.
Відповідно до другого підходу у політичній культурівбачають про­цес, спосіб, конкретні форми реалізації сутнісних сил людини, їїзнань суспільно-політичних утверджень. [29; 210].
За структурою політична культура є поєднанням політичноїсвідо­мості та політичних знань, які, у свою чергу, мають власну структу­ру таособливості. З огляду на викладене можна схарактеризувати власне поняття«політична культура».
Оптимальне і найточніше, на наш погляд, таке визначення: політичнакультура — це сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учас­никівсистеми, політичного процесу; суб'єктивна сфера, що лежить в основі політичнихдій і надає їм відповідного значення.
Політичнакультура охоплює такі аспекти:
•  знання політики,фактів, зацікавленість ними;
•  оцінювання певнихполітичних явищ, оцінні судження щодо того,
як має здійснюватися влада;
•  емоційна сторонаполітичних позицій (наприклад, патріотизм,
любов до батьківщини);
визнання у певному суспільстві зразків політичної поведінки, що
визначають, як можна і як слід діяти. [19; 29 — 31].
У житті суспільства політична культура виконує кілька важливихфункцій.
•        Пізнавальну. Політичнакультура озброює людей знаннями, необ­хідними для діяльності у будь-якій, алепереважно в політичній сфері. Це дає змогу людині (особистості, громадянинові)самовдосконалюватися, саморозвиватися, формувати активну громадянську позицію.Фактично ця функція є основоположною, значною мірою такою, що зумовлюєреалізацію інших.
• Ідентифікаційну.Вона полягає у тлумаченні потреб людини зог­ляду на її групову (соціальну, етнічну, конфесійну) належність та відпо­віднуучасть в обстоюванні інтересів цієї спільноти.
• Орієнтаційну.Характеризує прагнення людини дозмістовного відображення політичних подій і явищ при реалізації прав і свобод уконкретній соціальній, політичній системі.
• Виховну.Сприяючи інтелектуальному розвитку людини,політич­на культура формує стійкий інтерес і зацікавленість у суспільно ко­рисній,суспільно-політичній роботі. Такий інтерес є найактивнішим з будникомпідвищення політичної активності людини.
• Регулюючу. Вона проявляється у прямому чи опосередкованомувпливі на поведінку людини, організації, оцінюванні існуючих суб'єктівполітики, політичного процесу і прийнятті певних рішень.
• Комунікативну. Завдяки політичній культурі напрацьовані усуспільстві досвід, традиції передаються від покоління до покоління.
• Інтегруючу.Політична культура за будь-яких обставин і умов єбазисною основою суспільства, його політичної системи, сприяє консолідаціїгромадян, політичних сил, створюючи у такий спосіб засади для підтримкиіснуючого політичного режиму, системи влади.
• Соціалізації. Політична культура сприяє відповідномузасвоєнню норм — регуляторів суспільно-політичного життя. Йдеться про правові,соціальні та психічні норми політичної поведінки, системи цінностей політичноїкультури, властиві конкретному суспільству.
Складний і неоднозначний взаємозв'язок політики і культури.Політикаможе деформувати культуру, негативно впливати на її розви­ток, як це було,зокрема, у колишніх країнах соціалістичного табору. Тоді диктат політики надкультурою мав надто велике значення. [22; 165].
       Історично раніше виникає культура взагалі, а потім,при поділі сус­пільства на класи, формується його політична організація,виникає по­літика, формується політична культура. Оскільки політика і культурарівноправні, то між ними існують тісні взаємодія,взаємовплив, взаємо­залежність.
Принципового значення набула проблема особливостей формуван­няполітичної культури громадян з урахуванням специфіки їх менталь­ності. Слідвраховувати, що ментальність українців має кілька системотворчих ознак:
• українцям властива інтровертність у сприйнятті всього, що їхоточує, тобто відповідна зосередженість на фактах і проблемах вну­трішнього,особистісно-індивідуального світу;
• для українців характерна кордоцентричність, якапроявляється в   сентименталізмі, емпатії, яскраво вираженій любові до природи,культуро- творчості і естетизмі життя;
•  поряд ізпереліченими особливостями українцям притаманні анар­хічний індивідуалізм,перевага чуттєвого над волею та інтелектом.
Дбаючи про формування національної самосвідомості громадян, неварто спрощено вважати, що для цього досить лише активніше вирішу­вати питаннямови, традицій, культури, звичаїв, притаманних українцям як нації, народові.Самосвідомість ґрунтується на певному ціннісному просторі, що складається зтаких фундаментальних для кожної людини цінностей, як здоров'я, сім'я, особистабезпека, стосунки з оточенням, матеріальне становище, цікава робота,справедлива оплата праці, силь­на влада (законність і порядок). [28; 190].
      Характерною особливістю сучасної політичноїсвідомості громадян України, особливо молодих, є поліцентризм їх політичнихорієнтацій. Науковці виокремлюють чотири основних типи політичної свідомості:традиціоналістичну, соціал-демократичну, національно-демократичну інаціонально-радикальну. Заданими соціологічних опитувань, найпоши­ренішим середдорослих громадян, молоді є націонал-демократичний тип політичної свідомості.При цьому слід зазначити, що новизна, су­перечливий характер розвитку процесів,які відбуваються зараз в Ук­раїні, непослідовність і нерішучість у реформуваннісуспільства тих, хто стоїть при владі, зумовили появу не тільки позитивних явищ— розкрі­пачення масової свідомості, розхитування традиційних тоталітарнихструктур, політичних установ, а й негативних.
Тому сьогодні політична свідомість громадян України має характеррозколеної. На її рівні та особливостях не можуть не позначитися кри­зовіявища, що існують в економіці, соціальному житті. Саме під їх впли­вом молодепокоління значною мірою виховується в атмосфері духов­ного зубожіння,спустошення, бездушності, аморальності, зневаги до своїх батьків, зневіри умайбутнє. Некритичне перенесення на наш на­ціональний грунт сумнівних цінностейта моральних норм сучасної масової культури західного світузначною мірою деформувало сві­домість, психологію населення загалом, а молоді —особливо. Не до­помагають і спроби реанімації релігійної свідомості — усередовищі, де панує зло, насильство, аморальність, вони виглядають не доситьщи­рими. Все це не могло не призвести до того, що рівень політичної свідо­мостігромадян в Україні останнім часом дещо понизився. [23; 125].
Отже, можна констатувати, що загалом нинішній рівень політичноїсвідомості українства ще досить низький, що негативно позначається й на йогополітичній активності. І це не може не турбувати.
Отже, формування політичної культури молоді, набуття неюполітичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функці­онуванняполітики, насамперед держави, в ін­тересах суспільства.