Вступ
Цивільнеправо регулює основні економічні й особистісні відносини. Об'єктами цивільних правовідносинє засоби виробництва, предмети споживання, нерухоме майно йінші матеріальні блага, права особистості, її свобода, честь і гідність.
Беручиучасть у суспільному виробництві, розподілі, обміні й споживанні, переслідуючи тіабо інші життєві цілі, люди здійснюють визначену взаємодію один з одним, вступаютьу стосунки співпраці або конфронтації, виявляютьсвої емоційно-вольові особливості. Тобто вся сукупність соціальних відносин міжчленами суспільства виявляється в сфері цивільних правовідносин. І колипорушуються особисті права людини як у сфері майнових, так і немайнових відносинлюди звертаються до цивільного судочинства.
Відомо,що фундаментом соціальних відносин є ставлення людини до речей, майна,власності, що визначає весь побут людського життя. Тому не випадково в усій системіекономічних відносин сучасних товаровиробників соціально-психологічні й етичнівідносини набувають домінантного значення. У діловому світі розвинутих країнреалізуються такі соціально-психологічні правила і норми взаємодії, як:неприпустимість збагачення за рахунок дій, що суперечать вимогам моральності;правова рівність учасників товарно-грошових відносин; дотримання принципу еквівалентностіпри товарообміні; свобода прийняття рішень і неухильна відповідальність за їхнєздійснення; відповідальність за заподіяну шкоду та ін. Ця психологіядобропорядної людської поведінки викликала до життя відповідні правові закони.
Нині вУкраїні відбуваються економічні реформи, пов'язані з переходом від адміністративноїсистеми господарювання до ринкових відносин. Безумовно, ці реформи потребують іцивільно-правового регулювання.
1.Деякіпсихологічні питання цивільно-правового регулювання у сфері економіки
Основноююридичною формою регуляції ринкових відносин є договір. З психологічногопогляду договір можна розглядати і як форму міжособистісних відносин, і якформу співвіднесення інтересів і потреб людей, їхніх вольових зусиль.
За своєю суттюдоговір це:
· оформленнязобов'язальних стосунків між людьми;
· угода сторін, щоведе за собою виникнення, зміну і припинення правовідносин, тобто визначених праві обов'язків його учасників;
· угода, виконанняякої забезпечується силою державного примусу.
Як впливає цивільно-правовийдоговір на діяльність сторін? Він визначає:
а)порядок дій і засоби їхнього виконання;
б)характер взаємодії партнерів;
в)систему контролю за відповідними діями;
г) мотивацію виконання дій.
Як видноз перелічених положень, цивільно-правовий договір у процесі його виконання маєв тому числі й психологічний зміст, обумовлений психологічною структуроюлюдської діяльності.
Колонеобхідних умов для укладання найпоширеніших договорів (купівлі-продажу, поставки,перевезення, оренди та ін.) нормативно урегульоване. Проте це не означає, щопри укладанні договору й особливо при його виконанні та або інша сторона дотримуєголовного соціально-психологічного принципу — принципу добросовісностіпартнерів. У центральній і регіональній пресі наводяться приклади, коли окреміфірми, організації і приватні особи, укладаючи договір, обманюють іншу сторону, не виконують цілком або частковоумови договору, завдаючи їй матеріальних і моральних збитків. І прикладівтаких, на жаль, досить багато.
Спеціалісти,які займаються вивченням сучасного цивільного права в сфері економіки, відзначаютьусезростаючий зв'язок її з етикою і соціальною психологією, насамперед ізміжособистісною взаємодією в умовах ринкових відносин. Докладно регульовані в усіхцивільно-правових системах правила про наслідки визнання договору недійсним,спрямовані на те, щоб несприятливі результати відчув той, хто порушив правила гри,застосував недостойні прийоми для одержання вигоди, зневажив для цього вимоги закону.Може постраждати і той, хто діяв легковажно, необдумано, некомпетентно.
Водночасохороняються інтереси добросовісного, порядного учасника ринку, підготовленогодо тієї діяльності, якою він займається.
Суттєвуроль в охороні системи ринкових відносин відіграє зобов'язання відшкодування порушникамизаподіяних збитків (матеріальних або моральних). Охорона інтересів громадян неможливабез відшкодування заподіяних втрат. При розв'язанні цього питання правовісистеми різних держав виходять з етично-психологічної сутності проблеми: збитки,заподіяні засобом, який суперечить добропорядності, підлягають відшкодуванню. Дотаких засобів варто віднести насильство або погрозу фізичного насильства, зловредність,наклеп тощо.
Важливимицінностями ринкових відносин є престиж, імідж, репутація фірми, підприємства абопевної особи. Імідж (від англ. image — віддзеркалення) визначає місце кожноїорганізації й окремої ділової людини в структурі соціально-економічних іміжособистісних відносин. Порушення моральних або правових норм у діяльностіфірми або підприємства, що стало відомо громадськості, знижує їхній престиж.
Особливою фігурою в умовах ринкової економіки є підприємець, який об'єднуєв одній особі власника і керівника. За своєю функціональною роллю в економіці Українисправжній підприємець як основний мотив має прагнення до самостійної творчоїдіяльності на благо суспільства. До сучасного підприємця висуваються певні вимоги юридичного,психологічного, етичного характеру.
Психологічніособливості підприємця визначаються насамперед його мотиваційною сферою.Справжній підприємець як основну, домінантну має потребу в самореалізації, досягненніуспіху. Останнє винятково важливо для процесу прийняття відповідальних рішень.
Якщо влюдини мотивація остраху невдачі вища, ніж мотивація досягнення успіху, то наврядчи вона прийме ризиковане рішення. У цьому відношенні фактором, який впливає науспішну діяльність підприємців, є стабільна обстановка в суспільстві, законодавчаполітика держави стосовно підприємництва і правова захищеність осіб, які нимзаймаються.
На діяльністьпідприємця дуже впливають такі психологічні феномени, як самооцінка (дає змогу йомуреалістично зважувати свої можливості, оцінювати свій досвід, підвищувати самоосвіту),рівень вимог (занижений рівень вимог веде до зайвої обережності при прийнятті рішень,до уникання ризику), творчий характер мислення, лідерство та ін.
Крімрозглянутих суб'єктивних передумов розвитку підприємництва, на цей процесвпливають і об'єктивні можливості, що існують у суспільстві для підприємницькоїдіяльності. До них слід віднести насамперед:
· права господарявласності, захищені законом від будь-яких зазіхань;
· рівноправністьусіх форм власності;
· майново-розпорядницькасамостійність при організації господарських зв'язків;
· офіційна, податкова,фінансова, кредитна і т. п. політика держави стосовно приватного бізнесу.
Реальна практика підприємницькоїдіяльності показує, що на шляху розвитку підприємництва в нашій країні не всіправові норми стимулюють розширення дрібного бізнесу.
Цивільнеправове регулювання має дозвільну, а не заборонну загальну спрямованість. Воно даєможливість кожному члену нашого суспільства використовувати правові засоби дляреалізації своїх інтересів, що не суперечать закону. Дозвільний характерцивільного правового регулювання підприємницької діяльності припускає соціально-психологічну підготовленість населення до його усвідомлення і використання. Низькийрівень правової культури, падіння деяких моральних критеріїв (особливо в сферіділових відносин), зміна соціальних цінностей призвели до того, що з'явилися структуритіньової економіки. Останнє безпосередньо відбилося на криміналізаціїсуспільства.
Отже,цивільне законодавство формує відповідну психологію поведінки людей в умовах ринковихвідносин. Справедлива і законна угода різнонаправлених інтересів суб'єктів правовідносин— складне і серйозне завдання правоохоронної системи держави.
2.Психологічна характеристика цивільного процесу
Особливостямицивільних правовідносин є те, що вони виявляються як різні варіанти трьохправомочностей:
1) правомочностівимоги (можливість очікувати від зобов'язаного суб'єкта виконання ним своїхобов'язків);
2)правомочності на власні дії;
3) правомочностіна захист (можливість вимагати використання державно-примусових заходів увипадках порушення суб'єктом права).
Багатоцивільно-правових норм носять психологічний характер. Так, заперечування угод,що зроблені під впливом обману, насильства, практично неможливе без урахування психологічнихобставин. Проблема провини і відповідальності в цивільному праві, проблемавідповідності покарання у скоєному і багато інших проблем потребують від юридичногопрацівника, у тому числі, і психологічних знань. Необхідність аналізуцивільного судочинства з психологічної точки зору очевидна. Представляючи собоювзаємодію людей в умовах цивільно-процесуального регламенту, правосуддя уцивільних справах насичено всім тим, що вивчає: цілі, мотиви, почуття, пізнання,рішення, переконання і т. д. Дослідження їх саме собою представляє чималий інтерес,але суть проблеми полягає в іншому: в тому, щоб поставити знання про всі ціпсихологічні явища на службу цивільному судочинству, виявити психологічнізакономірності, що спостерігаються при відправленні правосуддя у цивільних справах,їхню роль у практиці правосуддя, досягнення цілей, поставлених перед правосуддям,особливості виховного впливу суду.
У будь-якомуцивільному процесі правова регуляція обов'язково взаємопов'язана з регуляцієюповедінки його учасників. Наміри громадянина, його інтереси, честь, гідність,воля й інші психологічні поняття наведені в кожному цивільному процесі. Процесуальнийстатус значною мірою визначає соціально-рольову поведінку громадянина.
Позивач— це особа, яка звернулася в суд або третейський суд по захист свого порушеного(що оспорюється) права або інтересу, який охороняється законом.
Предметомпозову є спірні правовідносини. Вид позову визначається характером вимог, виставленихпозивачем до іншої сторони: він можебути спрямований на присудження відповідача до учинення певних дій або до стримуваннявід неправомірних дій, на зміну або припинення правовідносин.
Відповідач— одна із сторін цивільної справи, притягнута до справи у зв'язку зпред'явленням до неї позову. Статус відповідача пов'язаний із цивільно-правовоювідповідальністю, із юридичними наслідками невиконання обов'язків, передбаченихцивільним правом, із порушенням суб'єктивних цивільних прав іншої особи.
Найскладнішоюі психологізованою для аналізу цивільної справи є судова ситуація при протиборствісторін, тобто конфліктна ситуація. Причини міжособистісних конфліктіврізноманітні:
· природне зіткненняматеріальних і духовних інтересів сторін у процесі їхньої життєдіяльності;
· неправильнірішення, наприклад, з оплатою праці або розподілом завдань;
· нездатністьзрозуміти іншу сторону як наслідок значної втрати і перекручування інформації впроцесі міжособистісного спілкування;
· незбалансованарольова взаємодія;
· егоїстичні орієнтаціїоднієї зі сторін, необґрунтоване прагнення бути лідером в усіх справах;
· неврівноваженістьхарактеру, причепливість, схильність до підбурювання людей та ін.
Якперераховані причини впливають на виникнення конфліктних ситуацій при розгляді цивільноїсправи в суді? Річ у тім, що в ході соціальної взаємодії у будь-якої людини існуєвизначений діапазон очікуваної поведінки з боку партнера. Ці варіанти очікуваноїповедінки можуть бути бажаними, допустимими, небажаними і неприпустимими. Якщо реальна поведінка партнера увзаємодії не укладається в рамки бажаного або допустимого, то виникаєпередконфліктна ситуація або конфлікт. Характер поведінки відповідача (або позивача)залежить від особливостей ситуації взаємодії, індивідуально-психологічних особливостейлюдини, її психічного стану, ставлення до партнера у взаємодії.
Принеконструктивному конфлікті сторони, як правило, вдаються до використанняметодів боротьби, які засуджуються з позицій моральності і психології взаємодії.Одна зі сторін (а часом і обидві) може застосовувати психотравматичні засоби взаємодії,завдавати моральних збитків особистості. Дуже важливо, щоб суд іноді зупинивімпульсивні, спонтанні й аморальні дії сторін, закликав сторони, щоконфліктують до усвідомлення значущості залучених у конфлікт моральних ісоціальних цінностей і знайшов взаємоприйнятне рішення.
Умовоювідповідальності за правопорушення є провина, що може виражатися у формі умислу або необережності.
Під чассудового розгляду основне завдання цивільного суду — врегулювання протиборства інтересівсторін на законній підставі. При цьому між сторонами, з одного боку, сторонами ісудом, — з другого, відбувається безупинний процес циркуляції інформації, якапсихологічно не однотипна. Суду від позивача і відповідача адресується восновному спонукальна інформація у формі клопотань, заяв, вимог. Ця інформація сприймається,переробляється, критично оцінюється і служить базою для прийняття судового рішення.Саме по собі судове рішення є теж інформацією, адресованою позивачеві івідповідачеві. Судове рішення виконує такі функції: інформаційну, узагальнену іспонукальну. Воля суду може виявлятися також у формі розпоряджень, припущень ідозволів.
Ефективністьцивільного процесу значною мірою залежить від установлення між його учасниками комунікативногоконтакту, порозуміння, правильної поведінки. Специфіка міжособистісноївзаємодії в цивільному процесі в порівнянні з кримінальним процесом істотна івиявляється в тому, що активність суду тут незмінно поєднується з ініціативоюсторін. Ось чому суперечки сторін у судовому засіданні вважаються найбільшпсихологізованими. Річ у тім, що протиборство інтересів під час суперечокдосягає найвищої напруженості, бо кожна зі сторін намагається довести (абонав'язати) суду свій погляд. У ході суперечок, не обмежених у часі, позивач івідповідач мають право повторних виступів, можуть не тільки уточнюватися окремідеталі справи, а й виникати нові запитання. Суд зобов'язаний припинятирізноманітні відхилення від суті справи, а тим більше — образи на адресу іншоїсторони.
Колипостає необхідність врегулювання міжособистісних стосунків, у повному обсязі виявляєтьсярефлексивність судді, його здатність адекватно моделювати життєві ситуації, ставитисебе на місце позивача і відповідача, здійснювати соціально-рольову ідентифікацію.
Активністьповедінки сторін обумовлена здатністю обговорювати зібрані в справі докази,заявляти клопотання і ставити запитання, але головним чином — ставленням до вимогпротилежної сторони. Потрібна добра обізнаність у психології людей, щоб координуватидії сторін, врівноважувати їхні зусилля, надавати сторонам рівні доказовіможливості, знижувати гостроту і напруженість їхньої міжособистісної взаємодії.У цивільному судочинстві кожна сторона (як і інші особи, причетні до справи)має право на участь у дослідженні і перевірці доказів, на участь у допитісвідків, має право висловити свою думку стосовно достовірності й доказової силипоказань свідків. Усе це ускладнює роботу суду і потребує від нього організованості,чіткості та відповідальності.
Якправило, суд, проявляючи свої владні повноваження, визначає стратегію своєїповедінки стосовно чотирьох типових ситуацій:
· безконфліктна,конструктивна взаємодія сторін;
· гостроконфліктнавзаємодія сторін;
· уявний конфлікт (виникаєчерез недостатність інформації, помилкових уявлень);
· удаваний конфлікт(імітація конфлікту заради досягнення прихованих цілей).
Яка рольадвоката-представника в цивільному судочинстві і психологія його діяльності?Адвокат-представник захищає права й інтереси, які охороняються законом, свогодовірителя. З цією метою він оцінює докази, обґрунтовує доведеність або недоведеністьвідповідних фактів, аналізує й оцінює можливість застосування норм. Серед йогопсихологічних якостей варто назвати насамперед уміння вислуховувати людей, якізвертаються по допомогу, ставити уточнювальні і конкретні запитання, виявлятитолерантність і емоційну стійкість та ін. Важлива відмінність цивільних справвід кримінальних полягає в тому, що кримінальні справи приходять у суд, а отже,і до адвоката, вже розроблені. А в цивільній справі збір доказів, позиція, бесідизі свідками і багато чого іншого — усе це адвокат повинен виконати самостійно.
Прокурору цивільному процесі може виступати або як пред'явник позову (звертатися в суд позахист прав і інтересів інших осіб), або вступати в справу для наданнявисновку. У першому випадку він бере участь у судових суперечках, у своїйдіяльності підпорядковується вимозі рівності сторін. У другому — йогодіяльність виявляється в промові, що має підсумковий, узагальнений характер,причому оцінки в ній даються від імені держави. У своєму виступі прокурорздійснює аналіз причин цивільного правопорушення, звертає увагу суду на туінформацію, що є основою для винесення окремої ухвали. У діяльності прокурора реалізуютьсяпрактично всі сторони юридичної діяльності: соціальна, комунікативна,конструктивна (реконструктивна), організаційна тощо.
Наприкінцізазначимо, що в цивільному процесі промова прокурора і промова адвоката мають рядособливостей, обумовлених їхньою спрямованістю: вони виголошуються длярозв'язання цивільної суперечки. На відміну від судового розгляду по кримінальнихсправах, промова прокурора в суді у цивільних справах не обвинувачує, а робить висновоку справі; промова адвоката не захищає, а надає юридичну допомогу сторонам. Томуці промови більш лаконічні, менш емоційні. Проте виступи прокурора й адвоката повиннібути грамотними, логічними, виразними з використанням певних риторичних прийомів,спрямованих на підтримку стійкої уваги судової аудиторії.
Ефективністьсудового розгляду цивільних справ багато в чому залежить від старанності, скрупульозностіїхньої попередньої підготовки, основу якої складає пізнавальна діяльністьсудді. Вже на початковому знайомстві з позовною заявою і матеріалами, які додаютьсядо неї, він поринає в ситуацію, вирішення якої неможливе без глибокоїобізнаності всіх обставин справи. Надзвичайно важливе значення тут мають повнота,достовірність тих матеріалів, що можуть стати доказом у судовому розгляді. При цьомузавдання судді не тільки усвідомити суть справи для себе, а й знайти можливістьзасвідчення відповідних фактів. Крім того, вивчаючи справу, суддя аналізує поведінкові особливості сторін, особистісніякості учасників цивільного процесу, використовуючи наявні психологічні знання,навички й уміння вивчення оцінки особистості. Його пізнавальна діяльність нацьому етапі дуже різноманітна і потребує вирішення таких питань:
· визначеннясукупності фактів, що підлягають виявленню;
· з'ясовування коладоказів, які підлягають дослідженню;
· визначення складуосіб, котрих необхідно або доцільно залучити до участі в процесі;
· призначення у разіпотреби судово-психологічної експертизи тощо.
Головнаособливість пізнавальної діяльності суду полягає в його опосередкованості, в тому,що пізнання здійснюється за допомогою доказів у вигляді слідів пошуковихфактів. Причому достатньо часто ці сліди (наприклад, матеріальні ознаки фактів)спотворюються, приховуються або навіть знищуються. У цьому зв'язку перед судом постаєзавдання реконструювати справжні події на наявному фактичному матеріалі,винайти джерела доказових відомостей і встановити їхню достовірність.
Складнимелементом у пізнавальній діяльності суду є оцінка доказів. За своєю суттю оцінкадоказів — явище об'єктивно-суб'єктивне. Вона багато в чому визначаєтьсяправовою компетентністю судді, його правовим світоглядом, а також цінніснимиорієнтаціями особистості. Здійснювана через внутрішнє переконання судді, оцінкадоказів означає її незалежність від будь-яких зовнішніх впливів. Оцінюючидокази через внутрішнє переконання, суддя усуває наявні суперечності між ними,визначає їхню юридичну значущість. У ході оцінювання доказів виявляються йогоінтелектуальні, вольові й емоційні компоненти психіки.
Правильнесудове рішення — це законне, обґрунтоване і справедливе рішення. Що розумієтьсяпід справедливістю судового рішення? В чому виявляється соціально-психологічнасторона в судовому рішенні? Питання достатньо складні, але їхнє правильне розуміннядозволяє юристові грамотніше виконувати свої функціональні обов'язки.
Справедливістьсудового рішення. У змістовному плані справедливість судового рішення — йогоморальна бездоганність, найдоцільніше застосування правових норм. Зпсихологічного погляду справедливе рішення знаходить схвалення й у сторінсудового розгляду, і в присутніх у залі судового засідання, і в більшості громадянцього району, області або суспільства в цілому. Очевидно, що рішення судуприйнято в ситуації, описаній нижче, було позитивно сприйнято людьми.
Розглядаючи проблемусправедливості судових рішень не можна залишити без уваги такий соціально-психологічниймомент. У багатьох випадках роль засідателів, які є повноважними членами суду,здійснюється на низькому рівні. І навіть незважаючи на те, що рішення судувиноситься більшістю голосів із дотриманням таємниці наради в кімнаті длянарад, суддя як професіонал і урядовець може робити психологічний вплив на двохзасідателів і переконати їх у правильності власного рішення. У цьому планіцікаві висловлювання досвідченого адвоката з цивільних справ. В. Черткова:«Скільки разів у процесі відчував психологічний контакт із засідателями, їхнюзгоду зі мною. А потім вони, потупивши очі, стояли і слухали, як суддя оголошуєпротилежне рішення. Справа не в людях. Вони різні. Але якби засідателівирішували окремо від судді, вони б розуміли відповідальність, прислухалися, думали.А так фактично вирішує сам суддя¼ В усіх країнах світу засідателі вирішують самі.Інакше вони не потрібні».
Отчому основним принципом професійної моралі судді як особи, яка здійснюєправозастосовну діяльність, є справедливість. Від нього вимагаються такі особистісніякості, як неупередженість, об'єктивність, дотримання прав людини, чесність,гуманізм та ін.
3. Психологічні особливості діяльності господарського суду
Господарський суд захищає порушені або ті, що заперечуються, права підприємств,установ, громадян-підприємців шляхом вирішення спорів між ними, а також спорівміж сторонами зовнішньоекономічних відносин. Господарський суд приймає самостійне,засноване на законі, рішення, сприяє досягненню угоди між сторонами і ухвалюєрішення відповідно до досягнутої угоди, якщо воно не суперечить законодавству іне порушує права третіх осіб, які охороняються законом.
У діяльності господарського суду головна функція – посередництво, необхідністьякого виникає у разі якщо не знайдене рішення при безпосередньому врегулюваннісуперечки між сторонами.
Посередництвогосподарського суду як форма ділового спілкування являє собою переговорнийпроцес. Переговори — складна сфера людської взаємодії, метою якої є прагненнядомовитися про щось.
Отже,залежно від того, про що домовляються сторони, і від того, як вони це роблять, розрізняютьсяі види переговорів. Це можуть бути переговори про укладання господарських договорівабо зміну, розірвання і виконання їх тощо. В окремих випадках переговори спрямованіна зняття конфлікту між двома особами або організаціями.
Господарськийсуд як державно-санкціоноване посередництво виконує функцію незалежногоексперта.
Психологіяпереговорів — сукупність цілей, потреб, інтересів, психологічних і соціально-психологічнихявищ, що визначають і відбивають характер взаємодії сторін в господарському суді.Світ психічних явищ будь-якого розв'язання спору судово неосяжний і частіш завсе невидимий. І проте юристу-судді можна знайти важелі керування цим неосяжнимі невидимим світом. Розглянемо основні психологічні передумови успішностіпроведення переговорів при вирішенні спору в господарському суді.
Першаз них — єдність і узгодженість цілей спільної діяльності переговорної групи ікожного з опонентів. Основне завдання посередника полягає у тому, щоб допомогтиіншій стороні побачити проблему очима опонента, показати наявність реальноїможливості кожній зі сторін одержати бажане, домогтися взаємовигідногозадоволення своїх інтересів.
Другапсихологічна передумова успішності спору — упевненість сторін у правильностійого вирішення, упевненість сторін у правильності узгодженої концепції переговорів.Упевненість ґрунтується на діловому аналізі проблеми, ретельному вивченні умов розв'язанняспору, а також на знанні власних переваг і недоліків у зайнятій позиції стосовноопонента. У формуванні такої впевненості велика роз'яснювальна роль суддігосподарського суду.
Третьоюважливою психологічною передумовою успішності досягнення угоди є чітке уявленнясторін про можливі труднощі і шляхи їх подолання. Суддя господарського суду,висуваючи об'єктивно можливі варіанти вирішення спору, може послатися на досвідврегулювання аналогічних спірних ситуацій і назвати як складні такі моменти:перепади кон'юнктури ринку на цей товар, раптові претензії опонентів один доодного за умовами угоди та ін. Усвідомлення цих труднощів і спільний пошукшляхів їх подолання — конкретний крок щодо досягнення угоди.
Четвертапередумова успішності рішення спору стосується, власне, «людського фактору»і рівня знань суддею індивідуальних особливостей сторін на переговорах. Досвідченийсуддя пізнає психічні особливості людини і тоді, коли вивчає справу, щонадійшла в суд, і тоді, коли безпосередньо знайомиться з людьми, і тоді, коли справарозглядається в арбітражному суді. Для нього суттєві всі деталі: як говоритьлюдина, як вона дивиться на опонента, як виражає свої переживання в невербальнійформі (жести, міміка, інтонація, поза та ін.), як обстоює свою думку тощо. Вусіх цих деталях суддя розпізнає особливості людини і використовує надалі ці знаннядля врегулювання спору.
П'ятапередумова успішності досягнення угоди на переговорах — створення обстановки порозуміння. Для цього суддяповинен демон зацікавлене ставлення до обох сторін спору, надавати можливістькожній із них пропонувати варіанти розв'язання й обґрунтування їх, знімати проявиворожості, знервованості, припиняти грубі обвинувачення й образи опонентамиодин одного. У ході діалогу сторін він повинен постійно контролюватиспрямованість і ступінь усталеності своєї уваги: про що говорить ця особа, щоховається за її думками, чи готова вона йти на поступки опоненту, чи бачитьзасіб зняття суперечностей в позиціях сторін і т. д. Створення обстановкипорозуміння вимагає від судді жорсткого самоконтролю власних поривів іспонукань. Варто визнати, що звичка переривати того, хто говорить, властивабагатьом людям, у тому числі і юридичним працівникам. Зізнаватися в такій«ваді» людині дуже важко, але необхідно.
Більшетого, судді бажано виробити «контрзвичку» — установку на рішуче самоприпиненнябудь-якого поривання перервати розповідь одного з учасників переговорів. Навітьякщо йому здається, що усе зрозуміло і питання вичерпане. Навчитися терпіти багатослівністьпозивача або відповідача — це і є вираження зацікавленості до людини і справи,що її хвилює.
Суддя, який організує взаємодію сторін, повинен відзначатися підвищеноюраціональністю, об’єктивністю, здатністю передбачати можливу поведінку сторін іза необхідності нейтралізувати прояви конфронтаційної свідомості особистості.Природно, головна гідність судді господарського суду полягає в його здатностіприймати законні, обґрунтованіі справедливі рішення в розв’язанні спору.
Перелік літератури
1. Бедь В.В.Юридична психологія: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004. – 436с.
2. ВасильевВ.Л. Юридическая психология. – СПб., 2003. – 656 с.
3. КоноваловаВ.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія. – К., 2004. – 424 с.
4. Цивільнийпроцесуальний кодекс України, затверджений Законом України вiд 18.03.2004 №1618-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — №40-41, 42. — Ст.492.
5. Юридичнапсихологія: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. зал. і фак. / В.Г. Андросюк,Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєв та ін.; За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.:Видавничий дім «Де Юре», 1999. — 352 с.