ВСТУП
На сучасному етапі розвитку суспільства, незважаючи на великукількість експериментальних, емпіричних і теоретичних досліджень стануагресивності, концептуальна розробка даного поняття в психологічній літературізалишається недостатньо розробленою.
Сьогодні поставлено під сумнів закон існування і розвитку добра.Багато років дітей виховували згідно з цим основним моральним законом: добропороджує добро, а зло здатне породити лише зло. Зараз, як підкреслюютьукраїнські дослідники, «цей закон спрацьовує доти і лише там, доки і десам грунт здоровий. У грунтовно хворому ж „суспільстві“ цей закон вжене спрацьовує, скоріше навпаки: там, де добро (гуманність, чесність, істинатощо) органічно відштовхується, там добро породжує зло, викликає з глибинпідсвідомості агресію і ненависть...» [1, с.48 ]. Лють, жорстокість,безсердечність нашого переломного часу можна зрозуміти, проте аж ніяк не слідвиправдовувати їх і миритися з ними. Передусім тому, що це підриває здоровийкультурний розвиток підростаючого покоління, повноцінне формування особистості,тобто ставить під сумнів і майбутнє самого суспільства. У дітей зрослаасоціальна спрямованість, вони стали більш агресивними, вразливими, швидковиходять із стану рівноваги. Значно зросла кількість психічних захворювань,безпосередньо пов'язаних із соціальними умовами. В окремих дітей розвиваються хибніякості: жорстокість, брехливість, лють та ін.; у значної частини підлітківпорушуються ціннісні орієнтації.
Однією з актуальних проблем сьогодення в загальноосвітніх закладахє агресивна поведінка учнів молодшого шкільного віку. На жаль, цій проблемі ненаділяється достатньої уваги в психологічній та педагогічній літературі. Втім,вона є надзвичайно важливою й потребує свого розв'язання. Адже саме в цейвіковий період закладаються основні стереотипи поведінки. Розуміння механізмуформування агресивних дій у дітей молодшого шкільного віку допомагає не тількипояснити причини агресивної поведінки підлітків, а й знайти засобипедагогічного та психологічного впливу на дитину, з'ясувати основні напрямипсихолого-педагогічної корекції та профілактики агресивних проявів у поведінцівже в учнів початкових класів.
Темою наукової роботи, обрано «Психологічні особливості агресивноїповедінки дітей молодшого шкільного віку»
Мета: вивчити психологічні особливості та причини виникненняагресивності у дітей молодшого шкільного віку.
• Гіпотеза: ми припускаємо, що в результаті експерименту отримаємо-діти з високим рівнем агресивності займають несприятливе положення в групі.Задачі:
вивчити проблему агресивності і її вирішення в психологічнійнауці;
розглянути деякі причини та чинники, що спричиняють формування тазакріплення агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку;
проаналізувати причини виявлення агресивної поведінки у дітей задопомогою проектних методик.
Предмет дослідження: вплив різних чинників мікро- та макросередовищана емоційно-вольову сферу дитини молодшого шкільного віку.
Об'єкт дослідження: агресивність в молодшому шкільному віці.
Для дослідження агресивної поведінки дітей використовувалипроективні методики: тест Бака "«Будинок-Дерево-Людина» та«Малюнок неіснуючої тварини».
Розділ 1. Проблема агресивності та її вирішення в психологічнійнауці
1.1 Агресивність як прояв емоційної сфери
Емоції й почуття являють собою відображення реальної дійсності уформі переживань. Різні форми переживання почуттів (емоції, афекти, настрої,стреси, пристрасті) утворюють в сукупності емоційну сферу людини. Прояв агресіїтакож можна віднести до емоційно-вольової сфери людини.
Різні автори по-різному визначають походження явища агресивності.Так, наприклад, філософ Жан-Жак Руссо звинувачував за суспільне зло не людськуприроду, а суспільство. Томас Гоббсом (1588-1679) розглядав соціальні обмеженняяк необхідні для отримання тваринних проявів людської натури, яка потребуєпостійного контролю. У 20 ст. погляди Гоббса про те, що агресивні проявиявляються вродженими, поділяли Фрейд та Лоренц. Обидва вчених вважали, щоагресивна енергія має інстинктивну природу; якщо вона не знаходила розрядки, тоскопичувалася до тих пір, доки не взривалася або доки потрібний стимул не випускавїї на зовні.
Деякі вчені давали визначення «агресії» та«агресивності»:
як вроджену реакцію людини для захисту території, яку вона займає(Лоренц);
як намагання панувати (Моррісон);
як реакцію на ворожу навколишню дійсність (Хорні, Фромм).
Взагалі поняття «агресивність» розглядають яквластивість особистості, а «агресію» як прояв, акт поведінки.
Агресивність характеризується імпульсивною активністю поведінки,афективними переживаннями — гніву, злості, прагненням заподіяти іншому травму(фізично чи морально). В агресивному стані людина може повністю втрачатисамоконтроль. Агресію інколи розглядають як стінічний активний прояв фрустрації(це все, що заважає досягнути мети). У зв«язку з цим агресію визначають якреакцію на обставини. Проте агресія виникає і в результаті наслідування зразківабо використовується людиною як навмисний засіб для досягнення мети. Причиноюагресії може бути ефект неадекватності, який виникає внаслідок незадоволенняпотреби особи в самоствердженні. Поведінка людини в стані агресії значною міроюзалежить від її характерологічних рис і особливо від її виховання.
Агресивна поведінка прояаляється вже в ранньому дитинстві,піддаючи випробуванню батьківське терпіння і створюючи напруження в стосунках зоднолітками.
Агресивність має якісну і кількісну характеристики, і має різніступені проявів: від майже повної її відсутності до максимального розвитку.Кожна людина повинна мати „частинку“ агресивності. Тому що їївідсутність призводить до пасивності. Надмірний розвиток її характеризує людинуяк конфліктну, яка не здатна до кооперації.
Але агресивну поведінку не можна однозначно вважати поганою.Виникаючи в критичній ситуації, вона виконує захисну функцію, інколи функціюрозв'язання (виходу) ситуації. Найчастіше агресивна поведінка спостерігається удітей в критичні вікові періоди. Це свідчить про те, що жити дитині сталоскладніше. Це стосується як нормальної дитини, так і дитини з емоційнимпорушенням.
Так, криза 3-х років (негативізм, упертість, норовистість)характеризується такими позитивними рисами (за Виготським):
прояв самостійності;
відокремлення від дорослого;
виділення себе як рівноправної особистості.
Розрізняють такі види агресивних реакцій (Басса, Дарки):
Фізична агресія — використання фізичної сили проти іншої людини.
Непряма агресія спрямована через іншу людину чи групу людей.
Роздратованість — схильність до прояву негативних почуттів принайменшому збудженні (запальність, грубість).
Негативізм — опозиційна манера в поведінці від пасивного опору доактивної боротьби встановлених звичаїв і законів.
Образа — заздрість і ненависть до оточуючих за справжні й вигаданідії.
Підозра — діапазон від недовіри до переконання, що всі людипогані.
Вербальна агресія — вираження негативних почуттів як через крик,вереск. Так і через словесні відповіді (погрози).
Почуття вини — переконання суб»єкта, що саме він поганий.
Всі форми агресивності мають одну спільну рису: вони викликаніспробами контролювати ситуацію, впливати на неї з метою вдосконалення або себе,або свого оточення.
Спалахи люті з елементами агресивної поведінки впершеспостерігаються тоді, коли бажання дитини, з якоїсь причини, незадовільняється. Перепоною до виконання бажання звичайно служить заборона абообмеження з боку дорослого.
Великого значення для появи агресивності у шкільному віці набуваєпопулярність дитини у групі однолітків. Не маючи адекватних засобівспілкування, дитина кулаками намагається посісти лідируюче місце в групі, ірізні вікові періоди вирішальне значення для здобуття популярності мають різнівимоги з боку групи. Мають значення інтелектуальний рівень, розвиненість мови,фізичний розвиток, спритність, ступіньоволодіння різними діяльності.Агресивність таким чином може бути наслідком переживань, пов«язаних зобразою, ущемленим самолюбством. Уперше вона виникає в тій ситуації, якатравмує психіку і спрямована проти тих, кого дитина вважає причиною неприємнихпереживань і конфліктів.
1.2 Причини виникнення агресивності та особливості прояву в дітеймолодшого шкільного віку
У дітей молодшого шкільного віку відбувається процес адаптації досоціальних умов взагалі та до шкільного життя зокрема. У цьому віцізакладаються та формуються вміння вчитись, соціальна пристосованість тощо.Тому, на думку багатьох сучасних психологів (Я.Коломийський [5 ] та ін), періодмолодшого шкільного віку надзвичайно важливий у справі формування тазакріплення основних тенденцій поведінки дітей, також і агресивних. То йзвертати увагу на агресивні прояви дитини повинні не лише вчителі, які працюютьз дітьми підліткового віку, в котрих основні стереотипи поведінки вже майжесформувалися, а й учителі початкових класів. Чим молодша дитина, тим легше нанеї вплинути і тим ефективнішою буде профілактична і корекційна робота.
Щоб спланувати профілактичну та психокорекційну роботу з агресивнимидітьми молодшого шкільного віку, слід з'ясувати механізм агресивних дій івиявити причини та чинники, що сприяють його формуванню та закріпленню.
За визначенням М.Боришевського, психологічні механізми—це феномен,який „означає наявність стану оптимальних взаємовідносин і взаємодії міжструктурними елементами (підсистемами) психологічної системи, що забезпечує їїфункціонування, становлення, розвиток“ [1, с.28}. Згідно з цим, колийдеться про механізм агресивної поведінки дітей, потрібно враховувати, що вйого формуванні бере участь безліч чинників, умов, між якими існують неповторні(для кожної окремої дитини) взаємозв'язки та взаємодії. При цьому маємо наувазі не якесь конкретне утворення, а розглядаємо механізм агресивної поведінкияк процес з власними „підмеханізмами“, які його зумовлюють. Аналізцих „підмеханізмів“ та підсистем потребує ґрунтовних науковихдосліджень.
Серед чинників, пов'язаних з проявами агресії дітей молодшогошкільного віку, виділяють такі:
Соціально-економічне та політичне становище сучасного суспільства.
Моральні норми поведінки, що задаються соціальними умовами.
Умови мікросередовища, тобто сгмейного, родинного оточення таоточення знайомих і однолітків.
Характер і система виховання, які сприяють тому, що агресивні дії
стають звичним засобом досягнення своїх потреб.
Вікові та індивідуально-психологічні особливості дітей.
Соматичне неблагополуччя, послаблене здоров'я, психічнізахворювання.
Фізичні умови середовища, що оточує дитину (висока концентрація
людей у великих містах, неможливість залишитися на самоті і т.ін.) [5}.
Найважливішими з них ми вважаємо особливості соціального становища
та загального емоційного стану здоров'я дитини в конкретнійситуації. Звичайно, не меншу роль відіграють схильність дітей до агресивності,природжений темперамент, відображенням якого є поведінка дитини, їїконституційні дані.
Наші експериментальні дослідження, власні спостереження та досвідучителів свідчать: на формування агресивної поведінки дітей чималий вплив маютьвзаємовідносини в сім'ї. Дитина, яка зростає в сім'ї з великим рівнемсуперництва, може включитися в змагання і стати самовпевненою,»наполегливою".
Деякі дослідники [8] пояснюють схильність дітей молодшогошкільного віку до агресивної поведінки ще одним «можливимчинником—порядком народження дітей. Наприклад, „малюк“ у сім'ї звеликою кількістю дітей частіше схильний до сором'язливості, що може бутипов'язано з турботою про нього великої кількості людей. (Проте гіперопіка,зазвичай, викликає протест, зокрема агресивні дії). Якщо така дитина змушенабути самостійнішою, то з неї може розвиватися агресивніша особистість. Навпаки,старша дитина в багатодітній сім'ї частіше схильна до самовпевненості, можливотому, що відчуває вищість перед молодшими дітьми або відповідальність за них [8,с.52—53 ].
Одні й ті ж чинники по-різному впливають на кожну дитину. І частозовнішньо однакові форми поведінки' різних дітей зумовлені різними причинами,мотиваціями (свідома, несвідома). Та й у самі вчинки діти вкладають різнийзміст. Через це однакові форми реакції педагога свідчать про недиференційованийпідхід до виховання, нерозуміння справжніх причин поведінки дітей, а інколи проформальне ставлення до роботи. На жаль, приклади безпорадної пасивностівчительства щодо усунення конкретних виявів агресивності та жорстокості середсвоїх вихованців поки що непоодинокі для наших шкіл.
Психологи вважають [9], що кожна особистість наділена певнимступенем агресивності. Відсутність її веде до пасив-. ності, конформності тощо.Надзвичайний розвиток її починає визначати весь обрис особистості, котра можестати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію. Сама по собі агресивністьне робить людину свідомо небезпечною, бо, з одного боку, існуючий зв'язок міжагресивністю та агресією не є жорстким, а, з іншого боку, сам акт агресії можене приймати свідомо небезпечні та несхвалювані форми. Деструктивну поведінку,зокрема агресивну, зумовлюють передусім мотиви діяльності, ті цінності, зарадидосягнення та оволодіння якими розгортається активність людини.
Дво-трирічні діти набувають деякої самостійності і більшевзаємодіють з оточуючими, особливо з однолітками. Саме під час таких соціальних»зіткнень" можна прослідкувати за поведінкою дитини. Якщо дитинасхильна сама приймати рішення, бути лідером у грі чи розмові, відбирати іграшкив інших дітей або доводити їх до сліз—тоді вона загалом агресивніша. Агресивнідії маленьких дітей можуть також зосереджуватись навколо різноманітних речей,рослин, тварин.
Спостереження за дітьми раннього віку показали, що такі проявиагресії, як бажання відібрати іграшки, заволодіти чужим місцем або просто бійка,часто заохочуються дорослими, особливо батьками. Нерідко можна почути повчаннябатьків: «Не давай себе ображати» тощо. В наш жорстокий час чималобатьків занепокоєні тим, що їхня соромлива дитина не зможе постояти за себе вмайбутньому. Загал батьків менше побоюється виховати агресивну дитину, ніжсором'язливу. Крім того, засилля на телеекранах західних відеофільмів, особливо«фільмів жахів» та «бойовиків», шкідливо впливає на свідомістьпередусім дітей, заохочує до агресивної поведінки.
Дорослі іноді вважають: доки діти маленькі, таку поведінку їмможна пробачити («підросте—зрозуміє»—типова позиція батьків). Дитина,яка залишилась непокараною, повсякчас прагнутиме повторювати агресивні вчинки.Закріплений в такий спосіб стереотип дій поповнить арсенал поведінкових реакційдитини і буде використовуватись нею в подібних ситуаціях. Дитина вважатиме, щозавдяки агресії можна придбати бажане або відстояти свої права. Засвоєний здитинства агресивний стереотип завжди «під рукою». Коротко, в дитинивже сформувалась інструментальна агресія—поведінка, за якою агресивні дії єзасобом досягнення своїх потреб.
Психологи зазначають, що спочатку агресія є немотивованою, бо євимушеним відхиленням поведінки. Згодом вона набуває стійких агресивних формповедінки, що свідомо обираються. Процес перетворення немотивованої агресії вмотивовану агресивну поведінку починається з того, що дитина завше хочевідповідати вимогам суспільства, однак не може цього досягти через несприятливідля неї соціальні умови, невм.ння правильно визначити свою соціальну роль,суперечні очікування, недостатнє оволодіння прийнятними засобами соціальноїадаптації, брак духовних і фізичних сил для подолання труднощів тощо.
Дитина в шести-семирічному віці починає відчувати зростаючий тискз боку школи та соціуму. Отож з перших років навчання можливі постійні проявиагресії в поведінці окремих дітей. Діти молодшого шкільного віку починаютьінтенсивно критикувати практично все: від оцінок розумової діяльності, щовиявляється в бажанні чи небажанні однолітків грати або спілкуватися, до думокчленів сім'ї стосовно тих розумових, фізичних, моральних та емоційнихдостоїнств, якими дитина хотіла б володіти. Щоб пристосуватися до атмосфери критикита жити в ній, дитина формує захисні механізми. Найбільш поширеними з них є ті,що в психології мають назву психологічну спрямованість і проявляються в суворовизначених ситуаціях. Спостереження та педагогічна практика показують, що такіреакції досить поширені серед дітей усіх вікових груп [3, с. 191 ]. їхвідносять до засобів психологічного захисту й називають недиференційованимзахисним механізмом, неконструктивною, неадекватною (стосовно розв'язанняпроблеми, що виникла) поведінкою. Ці реакції включають в себе широкий діапазонповодження: неслухняність, груба, зухвала поведінка, бійки, крадіжки, наклепи,пропускання занять у школі, відмова їсти, втеча з дому, утрируваний проявсміливості, пустування, бравування, порушення шкільної дисципліни, хуліганськівитівки. Часто вони бувають спричинені переживанням образи, ураженогосамолюбства, неадекватного ставлення близьких, бажанням не виявити слабкихсторін своєї особистості, здобути авторитет, прагненням довести своюповноцінність, отримати визнання. Форма агресивної поведінки залежить відконкретного контексту подій.
Агресивна поведінка молодших школярів може формуватися нанегативних прикладах дорослих. Особливо схильними до агресії можуть стати діти,які зустрічаються з її проявами у власній сім'ї та відчувають на собі їїнаслідки. Чимало батьків вдаються до фізичних покарань і навіть до жорстокостіу вихованні своїх дітей. Вони не усвідомлюють, що дитина в дорослому віці станетакою ж грубою і бездушною, як і вони самі, до того ж часто відкрито (словом чиділом) буде виявляти свою неповагу до батьків. Отже, інколи психокорекційнуроботу потрібно починати з батьків.
До несприятливих наслідків може призвести неузгодженість міжсловом та діями дорослих. Це швидко помічають та використовують маленькі діти,а ще більше молодші школярі та підлітки» У цьому разі дитина вчиться оцінюватижиттєві ситуації з позиції "їм можна, а мені ні?" Таку здатністьназивають «кримінальною», а тип такої* людини—типом «небезпечноїлюдини», яка ще не скоїла злочин, але передумови для агресивної (частішезлочинної) поведінки в неї вже сформувались на ґрунті переконання в нечеснихкомпромісах дорослих..
Спалахи люті з елементами агресивної поведінки впершеспостерігаються тоді, коли бажання дитини, з якоїсь причини, не задовольняється.Перепоною до виконання бажання звичайно служить заборона або обмеження з бокудорослого.
Великого значення для появи агресивності у шкільному віці набуваєпопулярність дитини у групі однолітків. Не маючи адекватних засобівспілкування, дитина кулаками намагається посісти лідируюче місце в групі. Ірізні вікові періоди вирішальне значення для здобуття популярності мають різнівимоги з боку групи. Мають значення інтелектуальний рівень, розвиненість мови,фізичний розвиток, спритність, ступінь оволодіння різними діяльності. Агресивністьтаким чином може бути наслідком переживань, пов’язаних з образою, ущемленимсамолюбством. Уперше вона виникає в тій ситуації, яка травмує психіку іспрямована проти тих, кого дитина вважає причиною неприємних переживань іконфліктів.
Ми розглянули лише деякі причини та чинники, що спричиняютьформування та закріплення агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку.На наш погляд, вони є найбільш важливими і типовими.
Розділ 2. Експериментальне вивчення агресивної поведінки у дітеймолодшого шкільного віку
2.1 Методи дослідження та їх процедура
І.Проективний тест «Будинок. Дерево. Людина» Для вивченняемоційного стану учнів ми використовували проективний тест Дж. Бака «Будинок.Дерево. Людина». Американський психолог Дж. першим створив і розробив детальносистему інтерпретації тесту «Будинок. Дерево. Людина». Він дозволяє виявитиступінь вираженості:
незахищеності;
тривожності;
недовіри до себе;
почуття неповноцінності;
агресивності;
конфліктності;
труднощів у спілкуванні;
депресивності.
Слова будинок, дерево, людина — знайомі кожному, але вони неспецифічні, і тому при виконанні завдання досліджуваний змушений проектуватисвоє представлення кожного об'єкта і своє відношення до того, що даний об'єктсимволізує для нього. Вважається, що малюнок будинку, дерева, людини — цесвоєрідний автопортрет людини, що малює, тому що у своєму малюнку вона уявляєті риси об'єктів, що тією чи іншою мірою значимі для неї.
Для виконання тесту БДЛ досліджуваній дитині пропонується папір,простий олівець, аркуш. Стандартний аркуш для малювання складається навпіл. Напершій сторінці в горизонтальному положенні вгорі друкованими літерами пишеться«БУДИНОК», на другий і третій у вертикальній позиції зверху кожного аркуша — відповідно «ДЕРЕВО» і «ЛЮДИНА», на четвертій — ім'я і прізвище досліджуваного,дата проведення дослідження. Для малювання звичайно використовується простийолівець 2М, тому що при вживанні цього олівця найбільше яскраво видні зміни всилі натиску.
інструкція для дитини; «Намалюй, будь ласка, якнайкраще будинок,дерево і людину». На всі уточнюючі питання випробуваного варто відповідати, щовін може малювати так, як йому хочеться. Під час тесту проводитьсяспостереження за тим, як дитина малює.
Якісний аналіз малюнків проводиться з обліком їх формальних ізмістовних аспектів. Інформативними формальними ознаками малюнка вважаються,наприклад, розташування малюнка на аркуші папера, пропорції окремих частинмалюнка, її величина, стиль розфарбовування, сила натиску олівця, стирання чималюнка її окремих частин, виділення окремих деталей. Змістовні аспекти містятьу собі особливості, рух і настрій намальованого об'єкта.
Для аналізу малюнків використовуються три аспекти оцінки — деталімалюнків, їхньої пропорції і перспектива. Вважається, що деталі малюнкапредставляють усвідомлення і зацікавленість людини в щоденній життєвійситуації. Випробуваний може показати у своєму малюнку, які деталі мають длянього особистісну значимість, двома способами: позитивним (якщо під час роботинад малюнком дитина підкреслює чи стирає деякі деталі малюнка, а також, якщовона повертається до них) чи негативним (якщо пропускає основні деталіоб'єктів, що малюються). Інтерпретація таких значимих деталей чи комплексівдеталей може виявити деякі конфлікти, страхи, переживання дитини, яка малює.Але інтерпретувати значення таких деталей випливає з урахуванням цілісностівсіх малюнків, а також у співробітництві з тим, хто малює, тому що символічнезначення деталей часто буває індивідуально. Наприклад, відсутність такихосновних деталей людини, як рот чи очі, може вказувати на визначених труднощаху людському спілкуванні чи його запереченні. Пропорції малюнка інодівідображають психологічну значимість, важливість і цінність речей чи ситуаціївідносин, що безпосередньо чи символічно представлені в малюнку будинку, дереваі людини. Пропорція може розглядатися як відношення цілого малюнка до даногопростору чи папера як відношення однієї частини цілого малюнка до іншої.Наприклад, дуже маленький малюнок людини може показати почуття неадекватностісуб'єкта в її психологічному оточенні.
Перспектива показує більш складне відношення людини до їїпсихологічного оточення. При оцінці перспективи увага звертається на положеннямалюнка на аркуші стосовно глядача (погляд зверху чи знизу), взаємнерозташування окремих частин малюнка, рух намальованого об'єкта.
Кожен симптомокомплекс складається з ряду показників, щооцінюються балами. Якщо показник відсутній, ставиться нуль у всіх випадках,присутність деяких ознак оцінюється в залежності від ступеня вираженості. Принаявності більшості ознак ставиться 1 чи 2 бали в залежності від значимостіданої ознаки в інтерпретації окремого малюнка чи всієї цілісності малюнківтесту. Наприклад, відсутність основних деталей обличчя: ока, носа чи рота — 2бали (симптомокомплекс «труднощі в спілкуванні»), факт зображення людини впрофіль у тому ж симптомокомплексі — 1 бал. Вираженість симптомокомплексупоказує сума балів усіх показників даного симптомокомплексу.
При інтерпретації тесту БДЛ необхідно виходити з цілісності всіхмалюнків. Наявність тільки однієї ознаки не свідчить про наявність визначеноїпсихологічної особливості.
2.2 Методика «Малюнок неіснуючої тварини»
Для вивчення емоційної сфери дітей ми провели також методику«Малюнок неіснуючої тварини»
Аспекти аналізу малюнка розділяються на формальні і змістовні. Деформального аспекту відносяться:
а) семантика розташування в просторі;
б) графологічні ознаки;
Семантика простору проективного малюнка: простір малюнкасемантично неоднорідний. Він пов'язаний з емоційним забарвленням хвилювань,тимчасовим періодом — сьогоденням, і майбутнім, а також с реальним і ідеальним.
На аркуші лівий бік і низ малюнка пов'язані з негативнимиемоціями, депресією, пасивністю. Права сторона (відповідно домінантою правійруці) верх — з позитивними емоціями, енергією, активністю, конкретністю дій.
У нормі малюнок розташований на середній лінії (чи трохи зліва) Іледве вище середини аркуша паперу. Положення аркуша ближче де верхнього краю(чим вище, тим краще виражена) трактується як висока самооцінка інезадоволеність власним положенням у суспільстві, тенденцією досамоствердження, потреба у визнанні. Розташування вгорі малюнка на аркушіпапера говорить про прагнення відповідати високому соціальному стандарту, прагненнюдо емоційного тепла з боку оточення. Це свідчить також про зменшення фіксаціїна перешкодах до досягнення ситуативних потреб.
Розміщення в нижній частині аркуша — зворотній показник:невпевненість у собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, немаєзацікавленості у своєму соціальному стані, відсутність прагнення бути прийнятимоточенням, схильність до фіксації на перешкодах до досягнення ситуативнихпотреб.
Права і ліва напівплощини аркуша мають протилежний зміст«пасивність — діяльність», «внутрішнє — зовнішнє, „минуле — майбутнє“ Відповідно розцінюється місце розташування малюнка вправо івліво від середньої лінії аркуша, а також орієнтація голови і тіла тваринивправо, вліво. Місце розташування скоріше символізує готовність до реалізації намомент малювання, у той час як орієнтація голови і тіла символізує загальнуспрямованість убік досягнення тих чи'інших станів у рамках зазначених позицій.Необхідно обережно підходити до інтерпретації малюнків, що займають більше 2/3площі аркуша папера. Особливу категорію складають маленькі малюнки, розташованів лівому верхньому куті аркуша. Цей тип локалізації часто свідчить про високутривожність, схильність до регресивної поведінки.
Графологічні аспекти інтерпретації:
1. Аналіз лінії — переривчаста лінія, «острівці» ліній,несполучені вузли, «забруднені» малюнки говорять про легку напруженість,підвищений рівень тривожності, що властиво невротикам. Контури малюнка тутможуть бути розмитими, у всьому виконанні може почуватися невпевненість,незручність.
2. Аналізується напрямок лінії та характер контуру.
«Спадаючі лінії» і переважний напрямок зверху-вниз-вліво свідчитьпро зусилля, що швидко виснажуються, при низькому тонусі, можливій депресії.
Лінії, що «піднімаються», перевага руху знизу-вгору-праворуч — гарне енергетичне забезпечення руху, схильність до витрати енергії,агресивнссті.
Ступінь агресивності, виражений кількістю, розташуванням іхарактером гострих кутів у малюнку, незалежно від їхнього зв'язку з тією чиіншою деталлю. Особливо вагомі в цьому відношенні прямі символи агресії — пазурі, дзьоби, зуби.
НІ. Дослідження міжособистісних відносин у групі дітей молодшогошкільного віку.
Для дослідження було використано комп'ютерний варіант методикакоординатно-соціограмного аналізу. Цей метод простий і зрозумілий дл? учнів, невикликає в них настороги та агресії, а крім того, питання, на як маютьвідповідати учні, спонукають їх замислитись про взаємостосунки енавчально-виховному колективі, про своє місце в ньому.
Матеріалом для досліджень за цим методом слугували відповіді учніЕна питання:
Хто найбільше тобі подобається з однокласників?
Хто із однокласників подобається менше або зовсім не подобається?
Хто підтримує тебе, ділиться з тобою думками, переживає допомагаєтобі?
4. Хто тримається від тебе в стороні, не бажає с тобоюспілкуватися, не проявляє до тебе доброзичливості? 1-е і 3-є питання — позитивного характеру, 2-е і 4-е питання — негативного характеру. Кількістьвиборів не обмежена. Статус дитини визначається числом отриманих нею виборів. Дітиможуть бути віднесені в залежності від цього до однієї з п'ятьох статуснихкатегорій:
І — »зірки";
її — "їм надають перевагу"; НІ -«прийняті»;IV- "ізольовані" У — «не прийняті»; І, II статусні групи єсприятливими, III — V — несприятливі. Виходячи з цього, ми можемо знатинаскільки сприятливий статус кожної дитини в групі, чи відчувають до неї дітисимпатію чи ні. У залежності від цього можна говорити про емоційний кліматгрупи для кожного учня: теплий, сприятливий, холодний.
Опис вибірки дослідження У ролі респондентів виступали учні 2-Вкласу НВК №3 у кількості 28 чоловік. З них 15 дівчаток і 13 хлопчиків. Коддосліджуваного відповідав його порядковому номеру згідно списку (додаток).
2.3 Аналіз результатів
У результаті проведеного дослідження і кількісної оцінки тесту«Будинок. Дерево. Людина.» ми одержали дані по симптомокомплексах,які представили у вигляді таблиці:
Ми маємо наступні результати: У таблиці 1 знаходяться наступнідані: по симптомокомплексу «незахищеність» — 21% дітей мають середній рівеньвираженості незахищеності і 79% дітей — низький рівень незахищеності. Посимптомокомплексу «тривожність» — високий рівень тривожності мають 10% дітей,середній рівень тривожності мають 24% дітей і низький рівень — 66% дітей групи.21% дітей мають середній рівень вираженості по симптомокомплексу «недовіра досебе» і 79% дітей мають низький рівень. По симптомокомплексу «почуттянеповноцінності»: 14% дітей мають середній рівень вираженості, 86% дітей — низький.рівень. 21% дітей мають середній рівень вираженості посимптомокомплексу «ворожість» і 79% дітей мають низький рівень. Посимптомокомплексу «конфліктність (фрустрація)» мають середній рівень 21% дітейі низький рівень мають 79% дітей. По симптомокомплексу «труднощі у спілкуванні»мають середній рівень і 7% дітей і низький рівень — 83%. і по симптомокомплексу«депресивність» мають середній рівень 24% дітей і 76% дітей із усієї групимають низький рівень.
Аналізуючи таблицю кількісної обробки даних по симптомокомплексах,ми побачили деякий взаємозв'язок рівня тривожності, ступеня вираженостіконфліктності й труднощів у спілкуванні, а саме у дітей з високим і підвищенимрівнем тривожності спостерігаються труднощі у спілкуванні, які з'являються,можливо, у результаті конфліктності.
Аналізуючи малюнки деяких дітей, ми одержали наступні результати:
Наприклад, аналіз малюнка Сашка К. показав нам наявність у дитинивисокого рівня емоційної тривожності. А саме, на малюнку хлопчик зобразив лініюземлі, що виражає почуття тривоги, непевності в собі, що відбиває його реальнеположення в системі взаємин з іншими (хлопчик має несприятливу статуснукатегорію). Біля будинку зобразив тин, що говорить про почуття незахищеності.При малюванні дитина використовувала штриховку (заштрихував всю людину),штрихування виходить за контур, це може нам сказати про труднощі у соціальнихконтактах, з якими в нього пов'язана надмірна емоційна напруга. При малюваннісильно натискав на олівець, кілька разів виправляв малюнок. Коли малювавлюдину, руки зобразив у вигляді кулаків, що може говорити про існуючі ознакахагресії, і, можливо, є причиною труднощів у спілкуванні з дітьми. Руки широко розставлені,що свідчить про потребу в широкому колі соціальних контактів, але ця потреба вспілкуванні не задоволена. Усі три малюнка дитина розмістила в самому низуаркуша, тому ми можемо припустити те, що дитина невпевнена в собі, у неї можебути занижена самооцінка.
У деяких малюнках діти зображують військову тематику, людину в агресивнійпозі, кисті рук у вигляді кулаків, що говорить про наявність удеяких дітейагресивних тенденцій, наприклад, малюнок Миколи С, Юрка П.
Незважаючи на таку особливість у групі дівчатка користуютьсяпопулярністю, діти тягнуться до них. Згідно соціометричного дослідженнядівчатка мають сприятливу статусну категорію і з ними охоче спілкується багатодітей.
Аналіз ще одного малюнка показав набагато інший результат. Цеаналіз малюнка Юлі П. Насамперед по малюнку можна сказати, що в Юлі високийрівень тривожності і спостерігаються труднощі в спілкуванні з дітьми. Малюючилюдину, дитина з таким рівнем демонстративності компенсує своє почуттяневпевненості, як правило, за рахунок зображення себе у вигляді принцеси чиінших незвичайних персонажів, тобто за рахунок прикраси свого образу.
У процесі малювання Юля П. часто зверталася за підтримкою,перепитувала, чи правильно вона малює і чи усе вона правильно робить. Прималюванні сильно натискала на олівець. Про підвищений ступінь тривожностісвідчить «тривожна лінія». На малюнку зображеного будинку відсутні двері, зчого можна зробити висновок, що дитина відчуває труднощі при прагненнірозкритися перед іншими (особливо це може бути в домашньому колі). Скороченікисті рук свідчать про незначну практику у спілкуванні з дітьми. При цьомупотреба в спілкуванні не обов'язково знижена. Можливо, що в дівчинки, навпаки,потреба в спілкуванні може бути дуже висока, але в силу несприятливих обставинця потреба подавлена, загнана усередину. Волосся дівчинка зобразила сильнимштрихуванням, що також може говорити про тривогу, яка пов'язана з мисленням чиуявою.
Для вивчення емоційної сфери дітей ми провели також методику«Малюнок неіснуючої тварини». У результаті проведеного експериментуми маємо наступні показники, наприклад:
Аналізуючи малюнок Сашка К., ми бачимо елементи агресії, щовиявляються в таких символах агресії, як гострі зуби, оскал тварини. Ми можемоговорити про агресію за назвою малюнка. Хлопчик назвав свою тварину«динозавр-гострозуб». Також у малюнку ми бачимо ознаки
руках тримає шпаги). На обличчі у людини не зображено очей і голованамальована в профіль. Таке розташування малюнка розглядається як проявзакритості дитини, відмови від спілкування. Відсутність таких основних деталейобличчя, як очі, може вказувати на визначених труднощах у спілкуванні.
Ми припускаємо, агресивність хлопчика виражається в прагненнідомінувати над однолітками, прибігати до сили, як засобу розв'язанняконфліктів, що можливо і є причиною виникнення труднощів у спілкуванні з іншимидітьми групи.
За результатами соціометричного дослідження видно, що Денис маєтільки два вибори з усіх дітей групи, хлопчик має неблагополучну статуснукатегорію і з цього ми також можемо зробити висновок, що в хлопчика виникаютьтруднощі у спілкуванні з іншими дітьми. Наслідком агресивності може бути і те,що більшість дітей відчувають з цієї причини до хлопчика негативні емоції інегативно їх оцінюють. Отже, не приймають Дениса Ю. у своє коло спілкування. Угрупі, при проведенні спостереження за дітьми, у Дениса Ю. проявлялися вповедінці ознаки агресії стосовно інших дітей. Діти часто скаржилися на нього(«Денис кривдить мене...», «А Денис штовхається...»).
Також у малюнках багатьох дітей спостерігаються елементидемонстративності. Особливо це видно на малюнках дівчаток Світланки Д., ОленкиА… Дівчатка зображують принцес у пишних платтях, з коронами; на платтях безлічрізноманітних кишеньок, нашивок, прикрас. Такий рівень декорованості фігурисвідчить про перевагу демонстративних тенденцій у дітей.
Демонстративні діти користуються успіхом в ігровій діяльності,вони можуть запропонувати різноманітні й цікаві ігри. Тому з ними охоче і частоконтактують однолітки, що створює враження успішності їхніх взаємин. У цихдітей підвищена потреба в увазі, тому в них можуть виникати проблеми увзаєминах у родині, а іноді й у групі.
тривожності: хлопчик багато разів стирав малюнок, не знав, де йогорозмістити. При малюванні запитував, чи правильно він малює, прикривав рукоюмалюнок. При малюванні дуже сильно натискав на олівець. Малюнок вийшов дужевеликий, також можна сказати, що малюнок «забруднений», що говоритьпро легку напруженість і підвищений рівень тривожності.
Аналізуючи малюнок Юлі П. також можна сказати про існуючі елементиагресії, тому що на малюнку тварини Юля зобразила довгі пальці з гостримипазурами. Кілька разів стирала малюнок, не знала як розташувати. При малюваннідівчинка була напружена, що говорить про підвищений рівень тривожності.Розташування малюнка на аркуші папера вгорі говорить про прагнення відповідативисокому соціальному стандарту, прагненню до емоційного тепла з боку оточення.У дівчатка можливо є потреба в спілкуванні з дітьми, але вона не реалізується(Юля має несприятливу статусну категорію).
Іринка Д. назвала свою тварину «кобра». Така назваговорить про деякі ознаки агресії. При малюванні Іра поводилася тихо,прикривала рукою малюнок, щоб інші діти не могли побачити, що вона малює. Намалюнку видно сильний натиск на олівець, кілька разів стирала малюнок — ціознаки говорять про прояв підвищеної тривожності. Малюнок розташований трохинижче від центра аркуша, можлива деяка невпевненість у собі.
Зіставляючи отримані результати двох проективних тестів«Будинок. Дерево. Людина» і «Неіснуюча тварина» ми можемозробити висновок, що в обох тестах ми бачимо прояв підвищеної тривожності вмалюнках тих самих дітей. Також у більшості малюнків дітей відбиваються ознакиагресії, малюють тварин дуже великими, що говорить про характерний для дітейцього віку егоцентризм (6 -7 років).
З отриманих співвідношень видно, що чим вище рівень агресивностідитини, тим більша вірогідність того, що вона матиме несприятливий статус уколективі, особливо це характерно для дітей молодшого шкільного віку. Унесприятливу статусну категорію потрапили всі діти з високим рівнемагресивності.
Таким чином:
У даному колективі більшість дітей мають низький рівеньагресивності, декілька дітей мають середній рівень агресивності і три дитинимають високий рівень агресивності, а також невелика частина дітей маютьсередній рівень вираженості ворожості, конфліктності, незахищеності, недовіридо себе, депресивності, почуття неповноцінності, труднощів у спілкуванні, іншідіти мають низький рівень вираженості.
У досліджуваній групі значна кількість дітей має несприятливийстатус. Низький рівень благополуччя взаємин означає неблагополуччя більшостідітей групи в системі міжособистісних відносин, їхня незадоволеність успілкуванні, визнані однолітками.
3. Порівнюючи статусне положення кожної дитини групи з властивимїй рівнем агресивності, ми одержали наступні результати: з групи дітей, щознаходяться на iv і v статусах, 9 мають низький рівень агресивності, 3 дітеймають середній рівень і три дитини мають високий рівень агресивності. З групидітей, що знаходяться на І — ill статусах, 9 дітей має низький рівеньагресивності і 4 дитини мають середній рівень агресивності.
Розділ 3. Система роботи з дітьми, схильними до агресивності
3.1 Корекційна програма по подоланню агресивної поведінки умолодших школярів
Оцінка психологічного стану дитини на основі запиту:
класного керівника;
батьків;
-ровесників, однокласників.
(Виявити причину, на основі чого був сформульований запит)
Збір інформації:Робота з дитиною Робота з батьками Робота з вчителем
1. Розвиток дитини (сформованість когнітив-ної сфери);
2. Сформованість психіч-
них функцій:
розгальмованість; — стиль реагування;
індивідуально-типологічні характеристики;
прояв емоцій (через проективні методи)
3. постійно оцінювати стан
дитини на конкрет- ний
момент діяльності. (на
уроках, в кабінеті
психолога)
1. Визначення психоло-
гічної компетентності
батьків.
2. Визначення ціннісних
орієнтацій по відношен-ню
до дитини.
3. Визначити причини
агресії, моменти її прояву.
4. Стиль виховання.
1. Психологічний практикум. «Робота з дітьми, які схильні до агресії». 2. Створення рекомендацій
- вміння створити умови для стабілізації поведінки дитини;
- врахувати психологічні особливості дитини при виникненні конфліктних ситуацій;
- ігнорування агресивної поведінки;
- постійний контакт з батьками дитини;
- вирішення конфлікту в конкретній формі.
Висновки
Кожна особистість наділена певним ступенем агресивності.Відсутність її веде до пасивності, конформності тощо. Надзвичайний розвиток їїпочинає визначати весь обрис особистості, котра може стати конфліктною,нездатною на свідому кооперацію. Сама по собі агресивність не робить людинусвідомо небезпечною, бо, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю таагресією не є жорстким, а, з іншого боку, сам акт агресії може не прийматисвідомо небезпечні та несхвалювані форми. Деструктивну поведінку, зокремаагресивну, зумовлюють передусім мотиви діяльності, ті цінності, зарадидосягнення та оволодіння якими розгортається активність людини.
У процесі проведеного дослідження виявилось, що наша гіпотезапідтвердилася. Згідно отриманих результатів ми бачимо, що чим вище рівеньагресивності дитини, тим більша вірогідність того, що вона матиме несприятливийстатус у групі, особливо це характерно для дітей молодшого шкільного віку.
У несприятливу статусну категорію потрапили всі діти з високимрівнем агресивності
Дитина з низькою популярністю, не сподіваючись на співчуття ідопомогу з боку однолітків, нерідко стає егоцентричною, відчуженою. Це погано вобох випадках, тому що може сприяти формуванню негативного відношення до дітей,людей взагалі, ворожості, прагнення бути самотнім.
Рівень агресивності в хлопчиків і дівчаток різні. Хлопчики більшагресивні, аніж дівчатка.
Діти, яких вибрали всі чи майже всі однолітки з числа тих, коговони самі вибрали, мають підставу для більш високого емоційного самопочуття,ніж ті діти, які залишилися поза вибором.
Список використаної літератури
1. Боришевський М.Й.Психологічні механізми розвитку особистості //Педагогіка і психологія.—1996.—№3(12).
2. Бреслав Г.М. Эмоциональныеособенности формирования личности в детстве: Норма и отклонения.- М.: Педагогика,1990г.
3. Возрастная и педагогическаяпсихология: Учебник для студентов пед. ин-тов/В. В. Давыдов, Т. В. Драгунова,Л. Б. Ительсон и др.; Под ред. А. В. Петровского. — 2-е изд., испр. И доп. -М.Просвещение, 1979. -288с.
4. Гарбузов В. И. Нервные дети:Советы врача. — Л.: Медицина, 1990г.-176с.
5. Я. Л. Коломинский, Е. А.Панько Диагностика и коррекция психического развития дошкольников: Минск,'Уыверсггэцкае', 1997г.
6. Краткий психологическийсловарь/Сост. Л.А.Карпенко; под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского.-М., с.195
7. Мухина B.C. Детскаяпсихология: [Учеб. Для пед. ин-тов] / Под ред. Л.А.Венгера — М.: Просвещение,1985г.
8. Немов Р. С. Психология.Учебник для студентов высш. пед. учеб, заведений. В 3 кн. Кн. 1 Общие основыпсихологии- 2-е изд. -М.: Просвещение: В Л АД ОС, 1995г. -576с.
9. Особенности агрессивногоповеде-ния несовершеннолетних й основи его профилактики: Метод,рекоменда-ции.—К., 1991.
10. Рогов Е.И. Настольная книга практическогопсихолога в образовании: Учебное пособие. -М.: ВЛАДОС, 1996г. -529с.