Міністерство освіти і наукиУкраїни
Відкритий міжнароднийуніверситет розвитку людини «Україна»
Факультет соціальнихтехнологій
Кафедра психології
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Проблеми мотивації поведінки
Київ – 2009
1.Характеристика моваційної сфери особистості
Існуючі концепції мотивації розрізняються не лише теоретичними ітермінологічними установками, але й тим, що в них слугує об’єктом дослідження,тому в питанні, що саме складає мотиваційну сферу особистості і що повиннапояснювати психологія мотивації немає бажаної єдності. Щоправда, цідумки мають деякі спільні риси і розходяться, головним чином, в більш чи меншрозширеному розумінні цієї сфери окрім центрального, загальновизнаногофеномена.
Насампереддо мотиваційної сфери відносять все те, що призводить до реально здійснюваноїактивності: узагальнені і більш конкретні життєві цілі, заради яких людинавчиться, працює, виховує дітей, захоплюється подорожами – тобто досягнення,яким людина присвячує своє життя. К. Обухівський, наприклад, визначає мотив як“вербалізацію мети і програми, яка дає можливість даній особі розпочати певнудіяльність” Обуховский К. Психология влечений человека. – М., 1971. – С. 19.,Х. Хекхаузен пропонує розуміти мотив як “бажаний цільовий стан в рамкахвідношення “індивід – середовище”, а мотиваційну сферу як те, що “визначаєцілеспрямованість дії” Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. – М., 1956. – Т.1. – С. 34… Передбачається, що все, що робить людина –як різні види систематичної діяльності, так і велика кількість заздалегідь незапланованих і залежних від обставин щоденних дій — має свої мотиваційніпідстави; коли, скажімо, по дорозі людина зупиняється, щоб на щось подивитися,відповісти на питання зустрічного або привести до ладу свій одяг, ці ситуативнідії визначаються допитливістю, ввічливістю, бажанням виглядати охайним і іншимиподібними мотивами.
В психологічній науці досить популярною також є думка, що мотиваційнезначення має також значне коло явищ, які актуально діяльності не породжують,але можуть породжувати, тобто являють собою потенційні мотиви Ковалёв В.И.,Дружинин В.Н. Мотивационная сфера личности и её динамика в процессепрофессиональной подготовки // Психологический журнал. – 1992. – № 6. – С. 33.Одна з характерних особливостей соціального життя полягає в тому, що багатонеобхідних для людини умов і благ, наприклад, обігрів квартири, навчання дітей,правовий захист, створюються організацією суспільства і іншими людьми причастковій участі
індивіда, абозовсім без неї. Очевидно, було б невірним відмовити такого роду благам вмотиваційному значенні на тій підставі, що через суспільний поділ праці самалюдина їх не створює, особливо, якщо врахувати, що по відношенню до нихособистість не повністю бездіяльна. Не беручи прямої участі в їх створенні,вона зазвичай слідкує за цим процесом і виявляє готовність при необхідностіактивно в нього включитися: при хворобі дитини батько сідає з ним за уроки,почувши про порушення законності громадянин приєднується до вимог їївідновлення і т.п.
Не вимагати активності людини може не лише те, що створюється іншими, алетакож й те, що вже створено нею самою. Такі продукти її діяльності в минулому,як професійні досягнення, особисті якості, дорослі діти, складають окремий класмотиваційно значущих явищ, які проте не викликають зовнішньої активності.Життєві цілі, котрі колись активно переслідувалися людиною не можуть, напевневтрачати своє мотиваційне значення з тієї причини, що вони стали досягнутими(або виявилися лише частково досяжними) і отримали результативний вираз ВилюнасВ.К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990. – С. 25.
У всякому разі такі екс-мотиви часто слугують предметом інтенсивнихспогадів і внутрішніх відношень (гордості, невдоволення), а при певних умовах,як і інші мотиви, можуть стати актуальними: будь-яка зроблена колись справа, наприклад,вирощений сад, може знову вимагати повної віддачі людини при загрозі йогознищення.
Окрім означених вище мотиваційно значущих явищ, котрі об’єднує те, що вїх досягненні немає необхідності, в структурі мотиваційної сфери окремо можнавиділити різновид потенційних мотивів, для досягнення яких людина не маєможливості. Причини такої неможливості достатньо різноманітні. По-перше, вумовах суспільства життя людей регламентується цілою низкою законів, традицій,писаних і неписаних правил, і те, чому людина готова була б віддати своюенергію і час, з точки зору цих правил може бути просто неприпустимим.По-друге, сама людина може відмовитися від своїх планів через відсутністьвпевненості у тому, що для їх досягнення у неї виявиться достатньо здібностей, енергії,наполегливості, здоров’я і т.п. Нарешті, по-третє, одне з основних протирічлюдського життя полягає в тому, що маючи, як правило, велику кількістьрізноманітних захоплень і інтересів, людина як суб’єкт діяльності залишається воднині, тому присвячення себе якійсь справі часто автоматично виключаєможливість зайняття іншими. Внаслідок цього в структурі мотиваційної сфери можеодночасно існувати декілька мотивів, що в принципі не заперечують один одного,але водночас суб’єкт опиняється перед необхідністю вибору одного мотиву дляактивного досягнення і переводу інших в ранг потенційних.
Які б причини – об’єктивні або суб’єктивні – ні робили б неможливимдосягнення потенційних мотивів, з плином часу вони можуть зникнути абозмінитися, відкриваючи перед особистістю нові перспективи і примушуючивирішувати питання: чи не слід спрямувати діяльність на досягнення мотивів, якістали можливими внаслідок змін, що відбулися. Таким чином, потенційноюмотивацією визначаються ніби резервні варіанти життя – те, чи буде вонозмінюватися (і як) у випадку появи у людини нових можливостей (наприклад,змінити роботу, місце проживання, коло спілкування і т.п.). У усталених умовахжиття така мотивація грає важливу роль в розвитку мрій, може впливти на художнісмаки або творчість. Мотивація людини не вичерпується пристрасним відношеннямдо кола явищ, які безпосередньо стосуються її життя. На основі співчуття іншимлюдям, розуміння складного комплексу причин, від яких залежить їхнє життя,мотиваційного значення набувають узагальнені соціальні цінності, системапереконань і моральних норм, завдяки яким особистість можуть глибоко хвилюватиподії, які відбуваються, скажімо, на іншому боці планети і які прямоговідношення до її життя не мають. Область спорту являє тільки найбільш яскравіприклади співчуття людини діяльності інших людей як характерного виду їїактивності. Настільки ж пристрасно людина може “хворіти”, цікавлячисьполітичними подіями, розвитком техніки, боротьбою з міжнародним тероризмом –всім тим, про що щоденно повідомляють засоби масової інформації Владимирова Е.К.Исследование ценностной ориентации личности // Вопросы психологии. – 2001. — №4. – С. 66. .
Таким чином, можна констатувати, що мотив – це предмет (матеріальний абоідеальний), що збуджує і породжує вибір спрямованості дій заради йогодосягнення. Мотиваційну ж сферу можна визначити як сукупність усвідомленихпричин, які лежать в основі вибору дій і загальної спрямованості діяльностіособистості.
Організація мотиваційної сфери особистості
В мотиваційній сфері поряд з порівняно автономними механізмами, якіспеціалізовані по відношенню до окремих потреб і забезпечують вказування задопомогою відповідних емоцій на предмети, що безпосередньо їм відповідаютьіснують універсальні, як це підкреслював У. Макдауголл, мотиваційні механізми,здатні проявлятися в будь-якій діяльності незалежно від її спрямованості наконкретні потреби Макдауголл У. Различение эмоции и чувства // Психологияэмоций. – М., 1984. – С. 107.
Типовий приклад такої універсальної мотиваційної системи являють собоюмеханізми, що забезпечують виникнення емоцій успіх-неуспіху. Надія або тривогаз приводу мети, яку слід досягти, лише за інтенсивністю залежить від їїмотиваційного значення, тоді як якістю – від перебігу діяльності і досвідусуб’єкта в даній ситуації: “Надією ми називаємо складне почуття, що виникає внас під дією будь-якого сильного бажання і при передбаченні успіху;… в мірузменшення сприятливості обставин, почуття, яке міститься в нашому бажанні,змінюється непомітними градаціями від надії до тривоги і далі
– до відчаю” Макдауголл У. Различение эмоции и чувства // Психологияэмоций. – М., 1984. – С. 111… Можна сказати, що механізм емоційуспіху-неуспіху є релевантним не потребам, а діяльності як такій і суб’єкту, щоїї організує.
Мотиваційна система, яка відповідає за емоційне ставлення людини донавколишнього світу, не лише забезпечує формування і збереження емоціональноговідношення до інших людей, але й містить цілий реєстр потенційних реакцій на їхстан і поведінку.
Такий тип організації мотиваційних систем, що регулює специфічні формиповедінки, не є несподіваним і принципово новим, так як має аналоги вмеханізмах регуляції поведінки тварин. Тип організації інстинкту, щорозгалужується, на основі якого, наприклад, здійснюється насиджування яєцьптахами, відрізняється саме одночасною готовністю відповідати специфічнимиреакціями на різні стимули; ці реакції виконуються в довільному порядку взалежності від послідовності ключових подразників. З боку механізмів мотиваціїтакий інстинкт, як і мотиваційні системи людини, являє собою сукупністьодночасно актуалізованих установок.
По відношенню до діяльності, яку суб’єкт регулює довільно можуть бутивиділені три види сукупного прояву мотиваційного процесу Вилюнас В. К.Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990. – С. 105. .
В першому з них процес розвивається виключно або переважно під впливомпізнавальної активності суб’єкта, зв’язків і залежностей, що виділяються нею,тобто процес керується суб’єктом. Погодження між суб’єктом і емоціями, щовиникають, не обов’язково повинно бути абсолютним, між ними можуть бутирозходження і компроміси. Так, людина, поступаючись емоції, може з повноювнутрішньою згодою відкласти в сторону набридлу роботу, хоча раніше вона маланамір довести її до кінця. Такого роду розходження між інстанцією суб’єкта інею не керованими, але тим не менш санкціонованими емоціями не означаютьконфронтації між ними і не викликають роздвоєння прагнень. Спосіб розв’язаннямотиваційних завдань суб’єктом в таких умовах може бути виділений як “розумний”Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990. – С.105..
Другий вид прояву мотиваційного процесу відрізняється відносноюавтономністю від намірів суб’єкта і здатністю формувати альтернативнізбудження. Зазвичай це спостерігається при дії сильних провідних збуджень або внесподіваних, непередбачуваних суб’єктом ситуаціях, при відчутті ним ускладненьв пошуках адекватного виходу. Специфічні мотиваційні системи в таких випадкахніби перехоплюють ініціативу і намагаються нав’язати суб’єкту те чи іншерозв’язання ситуації, котре, на протилежність попередньому, може бути названеемоційним Там само. – С. 106..
Здатність специфічних механізмів мотивації нав’язувати людині певнівчинки пов’язана з включеністю у ланцюги похідних емоцій збуджуючих переживань.Такі емоції, як страх, гнів, заздрість, ревнощі, захоплення, вдячність, повага,симпатія не являють собою суто оціночних станів, з них випливають певні, часомдуже сильні бажання. А оскільки бажання є “не що інше, як саме прагнення діяти”Спиноза Б. Этика // Избранные произведения. – М., 1957. – Т. 1. – С. 570.,похідні емоції, що виникають примушують людину в ситуації вдавалися до певнихдій.
Кожний приклад, коли людина відчуває деяке бажання, в той же часрозуміючи, що реалізувати його в даній ситуації не слід або “просто не можна”,коли перед нею виникає дилема, вчиняти так як “хочеться”, чи так, як “треба”,можна розглядати як доказ здатності похідних емоцій до прояву, незалежному відпланів і намірів суб’єкта, можливості паралельного розвитку санкціонованої інесанкціонованої ситуаційної мотивації. Часто роздвоєний розвиток ситуативнихзбуджень виражає протиріччя між дальньою мотивацією, яка підтримується ірозвивається суб’єктом, і безпосередніми емоційними реакціями на ситуацію.
Утримуючись від ініційованого емоцією вчинку, людина тим не менше можевиявитися нездатною встояти перед натиском мрій і міркувань, що відволікають їївід виконуваної діяльності і знижують її продуктивність.
Проблема різноманітних наслідків і ефектів даного, відволікаючого впливупохідних емоцій трактується у психології як стан стресу Вилюнас В., ОвчининковаО. К теоретической постановке проблемы стресса // Контроль состояниячеловека-оператора. Материалы VI семинара. – М.; Тюмень, 1972. – С. 127-128.
Третій вид прояву мотиваційного процесу відрізняється крайнім ступенемйого незалежності від довільної регуляції діяльності, домінуванням над нею. Вданому разі мова йде про розвиток афектів, здатність яких нав’язувати людиніпевні дії іноді використовується як істотна ознака їхнього визначення: “Афект –це емоційний процес, що протікає стрімко і швидко, який може дати непідконтрольну свідомому вольовому контролю розрядку в дії”; “дія у стані афекту,тобто афективна дія, ніби виривається у людини, і не цілком регулюється нею”Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М., 1946. – С. 495.
Афект часто вступає в протиріччя з усією мотиваційною сферою особистостіі її звичайною цілеспрямованою діяльністю, не дарма здатність афектунав’язувати розв’язання ситуації отримала визнання в карному законодавстві, якепередбачує меншу відповідальність за соціально небезпечні дії, скоєні в станіафекту Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза. – М.,1988. – С. 301. Однак в організації мотиваційної сфери виявлення афекту є,можна сказати, передбаченим, так як з біологічної точки зору він являє собоюуніверсальну закріплену в еволюції “аварійну” реакцію на екстремальну ситуацію,яка не отримала розв’язання, а з боку мотиваційної регуляції означає поверненнядо інстинктивної поведінки у випадку, коли механізми онтогенетично розвинутоїмотивації не здатні забезпечити більш досконалий її розв’язок Вилюнас В.К.Психологические механизмы биологической мотивации. – М., 1986. – С. 108… Самецим пояснюється визнання афекту, що свідчить про відсторонення інстанціїсуб’єкта від регуляції активності – гальмування інших психічних процесів, такзване звуження свідомості, гранична концентрація уваги на предметі афекту таін. Особливо яскраво вони виявляються у випадку паталогічного афекту КалашникЯ.М. Патологический аффект // Проблемы судебной психиатрии. – М., 1941. – С.166.
Звичайно, усе розмаїття організації мотиваційної сфери не можна зводитидо виділених видів проявів мотиваційних процесів. Однак ці три види презентуютьключові моменти тієї повної динаміки, а часом і драматизму змагальності, вумовах якої вищі інстанції регуляції прагнуть впоратися з механізмамиситуативного розвитку мотивації і цілеспрямовано їх використовувати. Феноменологіяневротичних симптомів Кемпинский А. Психопатология неврозов. – М., 1975. – С.93., сили “Я” Бассин Ф.В. О «силе Я» и «психологической защите» // Вопросыфилософии. – 1969. – № 2. – С. 29. значною мірою визначаються підсумками іуспішністю цих прагнень.
Механізми мотиваційної фіксації
мотивація психологічна ситуаційна
Зміст і стан проблеми фіксації мотиваційних відносин можна передатинаступними словами К.Д. Ушинського: “Признаючи, що в прагненні є необхіднимпригадування один або декілька разів знаного нами почуття, ми повинні визнати,що відчування, як і уявлення, що вийшли з нашої свідомості, залишають в нассліди, котрі потім відроджуються при згадуванні. Збереження в нас, несвідомодля нас самих цих слідів почуттів, як і слідів уявлень, є однаково таємничим іоднаково не підлягає сумніву” Ушинский К.Д. Собрание сочинений. – М., 1950. –Т. 9. – С. 403.
Дійсно, сам по собі факт онтогенетичного розвитку мотивації, набуття ізбереження предметами мотиваційного значення, котрого вони раніше не мали,свідчать про закономірність фіксації в деякій формі цього значення в досвідііндивіда, і в цьому сенсі здатність мотиваційної події залишати сліди непідлягає сумніву. Що ж стосується таємничості, то цей феномен не повновисвітлений і сьогодні. Це пов’язане передусім зі складністю диференціювання впроцесах накопичення, збереження і відтворення досвіду власне мотиваційних і пізнавальнихмоментів Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990.– С. 120. Як за формальними ознаками, так і засуттю фіксація в досвіді слідів мотиваційних впливів тісно пов’язана зпроцесами пам’яті і навчання. Багаті традиції експериментального вивчення цихпроцесів використовувалися, зокрема, для виявлення ролі, котру в них відіграютьемоціонально-мотиваційні фактори. Згідно з однією з оглядових робіт“… емоційні фактори помітно впливають на пам’ять. Цей вплив проявляється нелише в обсязі відтворення заученого матеріалу, але позначається також і в йоговпізнанні і переучуванні, так само як і у відтворенні і впізнанні своговласного досвіду, часу реакції при асоціаціях і відтворенні, послідовностіматеріалу при відтворенні, асоціативних реакціях, він проявляється в помилкахвідтворення, обмовках і т.п.” Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций.– М., 1979. – С. 121.
Для посилення цього висновку можна додати, що в експериментальномувивченні пам’яті, особливо у випадку використання здатності людини додовільного запам’ятовування, можливий певний розрив між мотивацією цьогопроцесу (навіщо запам’ятовується, наприклад, склади без певної системи) і йогозмістом (що саме запам’ятовується), який послаблює вплив на ньогоемоційно-мотиваційних факторів. В природному житті такий вплив виражений значнобільше, так як в ньому з очевидних причин запам’ятовуватися (заучуватися)повинне передусім те, що має відношення до потреб і процесу їх задоволення (і всилу цього викликає емоції). Про це свідчать, зокрема, описані З. Фрейдом фактимотивованого забування, а також дослідження мимовільної пам’яті, в проявах якоїмотиваційні фактори, визначаючи будову і характер активності, грають не лишеважливу, а й головну роль Зейнгарник Б.В. Воспроизведение незавершённых изавершённых действий // Хрестоматия по общей психологии. – М., 1979. – С. 108.
Однак такого роду дослідження, показуючи безперечний і різноманітнийвплив емоцій на запам’ятовування, збереження і відтворення зв’язаного з нимипізнавального змісту, являють собою досить невизначені дані про фіксації вдосвіді індивіда самих емоцій, про те, чи актуалізується разом з відтвореннямпізнавального матеріалу його мотиваційне значення. Це пояснюється перш за всевідмінностями у можливості об’єктивного контролю в експериментах обох складовихдосліду: якщо збереження пізнавального матеріалу легко встановлюється на основівідтворення, то для висновків про збереження емоцій зазвичай доводитьсявикористовувати значно менш надійні суб’єктивні звіти. Об’єктивні показники (мімічні,фізіологічні) дозволяють контролювати, як відомо, лише грубі, відносно вираженіі тривалі емоційні стани.
Для прикладу можна розглянути конкретне ствердження піддослідного: “С.сильно перелякав мене хибним повідомленням про смерть мого сина, і з тих пір яуникаю його, хоча він хороша людина” Блонский П.П. Избранные педагогические ипсихологические сочинения. – М., 1979. – Т. 2. – С. 157… Які експериментальніпроцедури в даному випадку могли б допомогти відновити з точністю увеськомплекс пережитих піддослідним емоцій – переляк і відчай, потім радіснеполегшення, і, нарешті, обурення джерелом такої страшної помилкової інформації– і тим більше визначити внесок кожної з них у формування підсумкової мотивації– не бачити людину, котру піддослідний, однак, вважає хорошою? Але це ще не всіускладнення.
Очевидно, що запах квітки приємний не тому, що ми пам’ятаємо задоволення,яке цей запах колись допоміг відчути. Звичайно, людина, побачивши квіткуздалеку, може передбачити задоволення, налаштуватися на нього, тобто деякийвплив минулого досвіду тут можливий, однак своїм головним складом емоційнесприйняття запаху відбувається кожного разу ніби знову, відносно незалежно. Алезгідно когнітивістським уявленням подібним чином емоція виникає і врозглядуваному прикладі. За цими уявленнями має місце наступна послідовністьподій: при побаченні людини піддослідному спочатку чисто пізнавально згадуєтьсяісторія з хибним повідомленням про смерть, а емоція виникає вторинно як реакціяна цю згадку, на факт і джерело дезінформації.
Але в такому разі тут взагалі відсутнє “запам’ятовування” емоцій: пам’ятьвідтворює когнітивні факти, які, як і квітка викликають емоції відноснонезалежно. Так це чи навпаки – спочатку виникають емоції а потім викликані нимизгадки – визначити в кожному конкретному випадку складно, а в реальномуструмені свідомості, на тлі багатьох образів, що чергуються, скоріш за все, інеможливо.
Взагалі, можна сказати, що найбільш запам’ятовується і, отже, найбільшзначима для механізму мотиваційної фіксації подія, що має сильне емоційнезабарвлення. Згідно з П.П. Блонським “можна вважати цілком обґрунтованимнаступний висновок: довше за все запам’ятовується емоційно збуджувальна подія”Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения. – М., 1979.– Т. 2. – С. 149.
Однак існують дані, які не дозволяють абсолютизувати це положення. Удорослої людини інтенсивність емоцій не завжди є показником їх важливості,серйозності, що відображено, наприклад, у прислів’ї “Милі сваряться – лишетішаться”. Згідно з Д.В. Каширським емоції незалежно від їх сили, можуть врізній пропорції поєднувати ознаки “серйозних” і “ігрових” переживань КаширскийД.В. Мотивационно-потребностная сфера подростков с психологическими проблемами// Вопросы психологии. – 2002. – № 6. – С. 73. “Свари милих” належать до таких“напівсерйозних” емоцій, так як і переживання на сцені актора або юнацькізахоплення.
Ускладнення, аналогічні відзначеним, виникають і при спробі розглянутимотиваційну фіксацію по даним досліджень в області навчання Лишин О.В.,Чернышева О.А., Ящук С.Л. Подросток в школе: система отношений, мотивациядеятельности // Мир психологии. – 2001. – № 3. – С. 234. Швидкість і іншіособливості виникнення нових мотиваційних відносин залежать від пізнавальноговідображення зв’язку між умовним і безумовних подразником. В тих випадках, колизв’язок є очевидним, коли для його виявлення не потрібно виробітку новоговміння, навички, перцептивної дії, обумовлювання, тобто мотиваційнепереключення і фіксація, здатне відбутися дуже швидко або одразу. Однак в більшскладних випадках, в котрих нові мотиваційні відносини є сумарним результатомпізнавального виявлення зв’язку і переключення по цьому зв’язку мотивації,розрізнити обидва моменти навчання буває складно.
Використана література
1.Інтернет-ресурси