Зміст
Вступ
Розділ І. Теорія стресу
1.1 Поняття і ознаки стресу
1.2 Фази і компоненти стресу
1.3 Характеристика стресорів
1.4 Ступені стресу
Розділ ІІ. Подолання стресу
2.1 Неефективні способи подолання стресу
2.2 Успішні способи подолання стресу
2.2.1 Активний вплив на проблему
2.2.2 Зміна погляду на проблему
2.2.3 Приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту стресу
2.2.4 Комплексні способи подолання стресу
Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження для визначення ступеніврозвитку стресу
Додатки
Вступ
Сьогодні поняття стресу набуло особливої актуальності, а уміння справлятисяз ним перетворюється на нагальну потребу. Та чи всі ми добре володіємо цимумінням? А якщо зазирнути глибше, то чи всі ми правильно розуміємо стрес, йогоприроду, прояви, види, його значення у житті?
Слово стрес вже давно стало настільки поширеним, що у багатьох склалосявраження, що вони добре розуміються на цьому. Багато кому може здаватися, щоколи слово знайоме, то це означає, що вони знають зміст його поняття. Саме проце писав відомий канадський вчений Г. Сельє, засновник теорії стресу, в книзі «Стресбез дистресу»: «Кожна людина відчувала його, всі говорять про нього,але майже ніхто не бере на себе клопіт з'ясувати, що ж таке стрес. Багато слівстають модними, коли наукове дослідження призводить до виникнення новогопоняття, що впливає на повсякденну поведінку чи на характер наших думок зкорінних життєвих питань».
Модне слово «стрес» прийшло до нас з англійської мови і в перекладіозначає тиск, напругу.
Енциклопедичний словник пояснює це слово так: «Стрес — це сукупністьфізіологічних реакцій, що виникають в організмі людини у відповідь на впливрізних несприятливих факторів (стресорів).Стрес може бути корисним іруйнівним. Він може сприяти мобілізації людини підвищити її адаптаційніможливості в умовах дискомфорту й небезпеки (конструктивний, корисний), а можей руйнувати людину, різко знизити ефективність її роботи і якість життя(деструктивний, руйнівний).
Переважнабільшість людей в сучасному суспільстві знаходиться під впливом стресу, бо учаси науково-технічної революції, в які ми живемо, посилюється психічнадіяльність людей. Це пов'язано з необхідністю засвоєння і переробки великогообсягу інформації. Тому й виникає проблема емоційного стресу, тобто напруженняі перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників.
У сучасному життістреси відіграють дуже значну роль. Вони впливають на поведінку людини, їїпрацездатність, здоров'я, взаємовідносини з оточуючими і у родині.
Сучасні психологистверджують, що дві третини населення промислово-розвинутих країн вмирають відстресів. Довгі фізичні та психологічні навантаження, які перевищують норми,призводять до порушення функціонування окремих органів та до серйозних хвороб.Такі «хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразковахвороба та інші є кінцевим результатом післястресових порушень у нервовійдіяльності.
Стрес присутній ужитті кожної людини, так як наявність стресових імпульсів в усіх сферахлюдського життя та діяльності безперечна.
Тому актуальністьобраної теми для написання даної роботи є очевидною. Проблема дослідженнястресів привертала і привертає увагу багатьох вчених, зокрема таких як: Г. Сельє, Т. Холмс, Р. Рейх,Вейтс, Франкенхойзер та інші.
Гіпотезадослідження: «Стрес намнеобхідний, як повітря й вода. Головне, щоб його не було надто багато».
Мета роботи полягає в дослідженніпроявів стресу та успішних способах його подолання.
Завданнями курсової роботи є :
розглянутирізноманіття наук про стрес;
дослідити ознакистресу;
з’ясувати ступені та прояви стресу;
дати характеристикустресорів;
визначити ефективніта неефективні способи подолання стресу;
дослідити місце стресуу житті людини;
провестиекспериментальне дослідження для визначення ступенів розвитку стресу.
Об’єктом дослідження є особливостівиникнення стресових ситуацій, а предметом – сутність, прояви таподолання стресу.
Специфіка темикурсової роботи зумовила вибір таких методів дослідження, якізабезпечують найповніший розгляд стресових ситуацій: описовий (робивсяопис явищ, прояви певних особливостей стресу), зіставний (за допомогою цьогометоду ми встановлювали ефективні та неефективні способи подолання стресу), статистичний(ми використовували його при підрахуванні результатів дослідження), порівняльний(цей метод був використаний нами і під час роботи з методикою, і під часаналізу наукової літератури) методи. Також нами використані дві методики: одна — для виявлення в себе ймовірності стресу, інша – для визначенняступенів розвитку стресу, (зазначені в додатках А і Б).
Курсова роботаскладається зі вступу, трьох розділів, один з яких є теоретичною частиною, аінший – практичною, висновків, списку використаної літератури та додатків.
РозділІ. Теорія стресу
1.1 Поняття і ознаки стресу
Стрес присутній ужитті кожної людини, так як наявність стресових імпульсів в усіх сферах людськогожиття та діяльності безперечна. Саме слово «стрес» у перекладі занглійської означає «напруга». Під стресом Г. Сельє (1979)розумів систему реакцій організму у відповідь на будь-яку вимогу до нього, якаспрямована на створення адаптації чи пристосування організму до труднощів. Вона може бути викликаназовнішніми (наприклад, холод, перегрівання) чи внутрішніми (конфлікти, страх зажиття) чинниками, величина яких переходить певну межу.
1972 р. Всесвітня організація охорони здоров'я прийняла таке визначення: стрес — це неспецифічна (тобтоодна і та сама на різні подразники) реакціяорганізму на будь-яку висунуту до нього вимогу. Стрес- це відповідь на загрозу, реальну чи уявну.
Стрес — цепсихічна та емоційна реакція людини на ситуацію, причому будь-яку ситуацію, якфізичну, так і емоційну. Це індивідуальна реакція, що може відрізнятись відреакції іншої людини. В її основі лежить відношення людини до даної ситуації, атакож думки та почуття. Це душевний стан, який особистість формує своїмивласними думками. Він пов'язаний з тим, що нас оточує; зовнішні фактори лишезапускають нашу зовнішню дзеркальну реакцію — особисто індивідуальну.
Взагалі термін«стрес», що набув в наші дні такого широкого поширення, вперше буввведений в наукове вживання стосовно технічних об'єктів. У XVII в. англійськийвчений Роберт Гук застосував цей термін для характеристики об'єктів (наприклад,мостів), що випробовують навантаження і що чинять опір їй. Ця історичнааналогія цікава тим, що поняття «стрес» в сучасній фізіології, психології,медицині (що базується на клінічних дослідженнях Р. Сельє) включає уявлення прозв'язки стресу з навантаженням на складні системи (біологічні, психологічні,соціально-психологічні) і з опором цьому навантаженню.
Відповідно до цихуявлень стрес розглядається як фізіологічний синдром, що складається зсукупності неспецифічно викликаних змін, як неспецифічна реакція організму навимоги, що пред'являються до нього. Характер цього синдрому відносно незалежнийвід чинників (стресорів), що викликали його, що дозволило Сельє говорити прозагальний адаптаційний синдром.
Ще у 30-ті рокиСельє, коли був студентом, помітив, що різні люди у чомусь дуже схожевідповідають на різні несподіванки: скажімо, переживаючи тривогу, вонивідчувають, як прискорено починає битися серце, стає важко дихати. Ендокриннасистема захищається проти порушення гомеостазу, виробляючи надактивнийадреналін, від якого люди й потерпають, який провокує безсоння й головний біль,виразку шлунка і інфаркт міокарда.
Важливу роль уформуванні стресу відіграють особливості соціалізації в дитячому віці, коли вістотній мірі визначається індивідуальна значущість життєвих подій і формуютьсястереотипи реагування. Вірогідність виникнення пов'язаних із стресом психічних(особливо невротичних) розладів залежить від співвідношення стресорів, яківпливали на людину в дитинстві і зрілому віці. За нашими даними для осіб, уяких в зрілому віці під впливом різних життєвих подій виникали такі розлади, вдитинстві були характерні стресові ситуації, зумовлені неадекватною поведінкоюматері: її упертість, нетерпимість до чужої думки, завищена вибагливість,авторитарність, владність, надмірні вимоги до дитини, або, навпаки,образливість, понижений фон настрою, песимізм, невпевненість в собі.
До іншихстресових ситуацій дитинства слід віднести конфліктність і нестабільність сім'їі почування «обійденої» дитини (перевага йому братів або сестер).Описані стресогенні дії можуть безпосередньо приводити до клінічно вираженихрозладів вже в дитинстві, але вони роблять вплив і на виникнення стресу взрілому віці, породжує відсутність відчуття базисної безпеки (що розширює кругіндивідуально значущих стресорів і знижує стійкість до них) і формуваннянеадекватних моделей поведінки (що сприяє створенню стресогенних ситуацій і перешкоджаєїх ефективному подоланню).
Чи можна жити безстресу? Наука стверджує: не можна. Отже, адаптуватися до нових умов ми повинніпостійно. Життя — це постійне джерело змін. За своєю природою життя і єголовним джерелом стресів, тому повністю від них позбутися можна тільки зприходом смерті. Викорінити стрес неможливо, але в наших силах влаштуватиособисте життя так, щоб отримувати тільки приємні стреси та позбутися віднеприємних. Так, бувають, виявляється, і приємні стреси.
Важко перелічитиусі причини стресових розладів, але вчені пропонують наступну систематизаціюосновних причин: 1) патологічні спадкові фактори; 2) особливості особистості;3) вік (юнацький, пізній); 4) особливі періоди життя; 5) тяжкі «ударидолі» (смерть чи розлучення); 6) негативні потрясіння; 7) стихійні лиха;8) нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;9) низький рівень чи відсутність соціальної підтримки; 10) фізичні та емоційніперенапруження на роботі.
Усе наше життятак чи інакше пов'язане зі стресами. Умовно їх можна поділити на три групи. Допершої відносяться стреси фізіологічні, без яких ми не можемо існувати(прийняття їжі, реакція на холод, спеку і т.д.). Друга група — це стреси, котрідопомагають набути життєвий досвід, мудрість. До третьої групи входять стреси,які руйнують психіку людини і призводять до стану депресії.
В одному дослідженні з солдатами-новобранцями імітувалася ситуація аваріїі вимушеної посадки літака. Перед підйомом на борт кожному була вручена для10-хвилинного вивчення брошура з інструкціями про необхідні дії за можливоїкатастрофи. Кожен учасник польоту вдягнув рятівний пояс та парашут.Несподіванки почалися на висоті півтора кілометри: літак нахилився набік. Всіпобачили, як один з пропелерів перестав крутитися, а через навушники почули проінші неполадки. Потім солдатам повідомили, що склалася критична ситуація.Достовірність збільшувалася тим, що вони неначебто випадково чули крізьнавушники тривожний діалог пілота з наземними службами. Літак знаходився неподаліквід аеродрому, тому учасники могли бачити, як на злітну полосу з'їжджаютьсявантажні та санітарні машини. Через кілька хвилин пролунав наказ приготуватисядо приводнення у відкритому океані, оскільки відмовив посадочний пристрій…Через деякий час літак благополучно приземлився на аеродромі.
Як же реагували солдати на катастрофічну ситуацію? У багатьох виниклисильні емоційні переживання, пов'язані із страхом смерті, деякі «оніміливід жаху». Але це не дивно. Дивно інше: у декількох учасників цього не спостерігалося- дехто мав солідний льотний досвід і міг розгадати інсценування, а інші буливпевнені у своїй здатності вижити (Я. Коломінський, 1986).
Отже, виникнення і переживання стресу залежить не стільки відоб'єктивних, скільки від суб'єктивнихчинників, від особливостей самої людини: оцінки нею ситуації, зіставлення своїхсил і особливостей з тим, що вимагається, та ін. Будь-яка несподіванка, щопорушує звичний перебіг життя, може стати причиною стресу або стресором, затермінологією Г.Сельє. При цьому не мають значення зміст самої ситуації таступінь її об'єктивної загрози. Важливим є саме суб'єктивне ставлення до неї.Тому певна ситуація (скажімо, отримання «двійки») одними можесприйматися як стресова, а у інших вона не викличе жодного стресу. Матимутьзначення внутрішні психологічні особливості людини. Зверніть увагу на цюважливу особливість стресу, вона має значення для боротьби з ним.
1.2 Фази і компоненти стресу
Коли людина попадає у стресовуситуацію і намагається адаптуватися до впливу стресу, цей процес, згідно з Г.Сельє, проходить три фази:
1.Фаза тривоги. Це перша стадія, що виникає з появою подразника, що викликаєстрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людиниучащається подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються іпсихічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується наподразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації. Організммобілізується для зустрічі із загрозою. Відбуваються біологічні реакції, якіобумовлюють боротьбу або втечу.
2. Фаза опору. Настає у випадку, якщо фактор, що викликав стрес, продовжуєдіяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи «резервний»запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму. Організмнамагається опиратися загрозі або справлятися з нею, якщо загроза продовжуєдіяти і її не можна уникнути. Фізіологічні реакції перевищують норму, і церобить тіло вразливішим для інших стресорів. Наприклад, коли ви захворіли, тогостріше реагуєте на неприємності. Врешті-решт тіло адаптується до стресу іповертається до нормального стану.
3. Фаза виснаження — якщо дія стресу продовжується і людинанеспроможна адаптуватися, це може виснажити ресурси тіла. Вразливість до втоми,фізичні проблеми призводять до хвороб і навіть до загибелі організму. Ті саміреакції, які дозволяють опиратися короткочасним стресорам, — підсилення енергіїнапруження м'язів, недопускання ознак болю, припинення травлення, підйом тискукрові — за тривалої дії шкідливі. Стрес може бути гострим або приймати хронічнийхарактер. Раніш вважалося, що провокатором стресу можуть бути тількиекстремальні ситуації. У цьому випадку, ми маємо справу з гострим стресом.Зараз, особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження,є причиною хронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характер епідемії.
Пізнішимидослідженнями було встановлено, що не лише біологічні умови можуть спричинитихворобу. По-перше, між стресором і стресом міститься індивідуальна оцінка події- дехто може сприйняти цю подію як неприємну, дехто як приємну або якнейтральну. По-друге, між стресом і його наслідками важливою ланкою є те, якіндивід справляється зі стресом. Не кожен у стані стресу поводить себеоднаково: не всі захворюють; для декого стрес буде навіть приємним викликом.
Окремі стресидопомагають людині боротися із комплексами (страх спілкування, страх виступатиперед великою аудиторією і т.д.), дають можливість зрозуміти, як поводити себев тій чи іншій ситуації. Та й взагалі, життя саме по собі — це великий стрес,що складається з гігантської кількості більш маленьких. І ті люди, які нетікають від своїх проблем, а вирішують їх, вчаться лавірувати у великому об'ємівсіляких стресових ситуацій.
Вміннясправлятися зі стресовими ситуаціями допоможе уникнути багатьох захворювань,продовжить життя і уникнути проблем із психікою у наступних поколіннях. Але такчи інакше, зараз більшість всього (якщо не все) залежить тільки від нас самих:наша реакція на те, що відбувається, наші наступні дії і, відповідно, емоційнийстан, який утворився. Потрібно знати, що безвихідних ситуацій не буває. Буваютьтільки люди, котрі не хочуть змінити себе, своє ставлення до життя і не хочутьвирішувати свої проблеми. Стрес також є складовою частиною життя, у помірнихдозах він надає життю смак і аромат, як зазначав першовідкривач цього явища — канадський вчений Г.Сельє (1982). Стрес є природним побічним продуктомбудь-якої діяльності, оскільки відбиває нагальну потребу людини в адаптації,пристосуванні до мінливих умов життя. Це завжди напруга захисних сил,мобілізація внутрішніх ресурсів організму, що виникає задля енергетичногозабезпечення рішення нових завдань.
При впливідратівного фактора в людини формується оцінка ситуації як загрозливої. Ступіньпогрози в кожного своя, але в будь-якому випадку викликає негативні емоції.Усвідомлення погрози і наявність негативних емоцій «штовхають» людинина подолання шкідливих впливів: він прагне бороти з фактором, що заважає,знищити його або «піти» від нього убік. На це особистість направляєусі свої сили. Якщо ситуація не дозволяється, а сили для боротьби кінчаються,можливі невроз і ряд необоротних порушень в організмі людини. Наявністьусвідомленої погрози — це основний стресовий фактор людини.
Оскільки в тихсамих ситуаціях одні люди бачать погрозу різного ступеня, а інші в цих жеумовах не бачать її зовсім, те і стрес, і його ступінь у кожного свої.
Виникла погрозавикликає у відповідь захисну діяльність. В особистості активізуються захиснімеханізми, минулий досвід, здібності. У залежності від відношення людини дозагрозливого фактора, від інтелектуальних можливостей його оцінки формуєтьсямотивація на подолання труднощів. Погроза є вирішальним чинником у виникненністресу. Людина може відчувати погрозу своєму здоров'ю, життю, матеріальномублагополуччю, соціальному станові, самолюбству, своїм близьким і т.д.
З психологічнійточці зору стан стресу включає специфічну форму відображення людиноюекстремальної ситуації і модель поводження як відповідну реакцію на цевідображення.
Стан стресу можебути гострим або приймати хронічний характер. Раніш вважалося, що провокаторомстресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. У цьому випадку ми маємосправу з гострим стресом. Зараз особливості існування суспільства, зокремаінформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу. У наш час стресприйняв характерепідемії.
1.3 Характеристика стресорів
Якими ж захарактером бувають стресори, що ведуть до хвороби? Вчені вивчали насампередзначні події, які втручаються у перебіг життя і вражають емоційну сферу. В 1967р. Т. Холмс і Р. Рейх надрукували шкалу стресорів, перевіривши тисячі людей.Перелік подій був заснований на відповідях піддослідних, що страждали відпомірного до сильного стресу. На першому місці як найсильніший стресор (100 очок)- смерть близької дорогої людини (дружини чи чоловіка); розлучення складає 73очки, ув'язнення -63, смерть близького члена родини — 63. Не всі подіїнеприємні. Є приємні події, які викликають стан стресу. Так, одруження складає50 очок, вагітність — 40, перехід у нову школу — 20. Серед людей, які внаслідокстресу захворіли, переважна більшість мали 300 очок за один рік.
Деякі психологизазначають, що більшість великих проблем ми переживаємо досить добре, увагуслід звертати на менш драматичні стресори. Денна марнота, буденність,дріб'язкові життєві неприємності дошкуляють значно більше: неуважний сусід,погана погода, неритмічний рух транспорту, загублені ключі, підвищення цін нахліб, випадання зубної пломби тощо. В одному дослідженні встановлено зв'язок міжчастотою неприємностей і подальших проблем із здоров'ям: грип, застуда,головний біль тощо. Великі кризи або інші значні події часто є настількивагомими, що не можуть вплинути на нас прямо. Відчуття стресу спричиняютьспособи, шляхи, якими ці значні події викликають зміни в житті, тобтодріб'язкові неприємності є більш значущими. Наприклад, вихід на пенсію (великаподія) може означати менші можливості для дружньої бесіди під час обідньоїперерви (буденна неприємність). Вихід дружини на роботу може зробити життя дещоважчим, тому що чоловікові вперше доведеться подбати про обід.
Коли людивважають подію неприємністю, вона, безумовно, викликає у них негативні почуття.Сама ж подія може бути нейтральною. Молода мама, яка вважає, що п'ятиразовеготування їжі для немовляти є неприємністю, показує своє ставлення до цього.
Багатодослідників стресу вважають, що люди наділені добрими здібностями протистоятирізкому і короткочасному стресу. Справжня проблема постає тоді, коли стреспереростає у нескінченний: життя з батьками-тиранами, нелюбима робота, расовадискримінація, переслідування через національну приналежність, релігійніпереконання, стать, вік, відчуття пастки ситуації, якої неможливо уникнути.
Американськийвчений Вейтс описав вісім стресогенних ситуацій:
необхідністьприскореної переробки інформації;
шкідливеоточення;
усвідомленазагроза;
порушенняфізіологічних функцій (можливо, як результат безсоння, хвороби);
ізоляція;
ув'язнення;
остракізм(вигнання і переслідування);
8) груповийтиск.
Шведська дослідницяФранкенхойзер додала до цього списку відсутність контролю над подіями,безсилля, неможливість змінити ситуацію. Сюди ще можна було б додатинеобхідність прийняття особливо відповідальних рішень та швидкої змінистратегії поведінки.
Що ж шкідливого утривалому стресі? Людина може роками терпіти труднощі, якщо відчуває здатністьвпливати на ситуацію або принаймні передбачити її. І зовсім інша річ, колилюдина відчуває себе безпорадною і безсилою. Наприклад, ви не можетеконтролювати стресову ситуацію екзамену, але завжди можете її передбачити ізаздалегідь підготуватися. Якщо люди знають, що їх чекають труднощі, вониможуть вжити заходів, щоб послабити стрес.
Інший підхід дошкідливості стресу полягає у розумінні стресорів як очевидних загроз нашим ресурсам.Ресурси — це такі речі, особистісніхарактеристики, умови, джерела енергії, які ми цінуємо, бережемо, якихдотримуємося. Коли якась подія (стресор) загрожує нашому статусу,економічній стабільності, близьким людям, власності, тобто якимось ресурсам, тояк наслідок виникає стрес. Стрес може бути результатом нашої неспроможностінабути нових ресурсів або збільшити наявні.
1.4 Ступені стресу
Чи завждибудь-які стреси шкідливі? Адже недарма існує погляд, який вбачає в стресахкорисне явище, що активізує, загартовує людину, а не лише виснажує її.
Існують різніступені стресу. Учені розрізняють три таких ступені:
1)слабкий;
2) середній;
3)сильний.
Слабкий ступінь стресу вказує практично найого відсутність. Психічний стан при цьому майже не міняється, фізичних тафізіологічних змін не відзначається.
При середньому ступені картина суттєво змінюється. Відбуваються відчутні зрушенняу соматичному і психічному станах, характер цих змін приємний, позитивний.Спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності,часто не притаманна людині у звичайних обставинах: зібраність, організованість,підвищена розумова працездатність, кмітливість, впевненість у собі, блискавичнареакція, стійкість до перешкод, активізація мовленнєвої активності, загальнапозитивна оцінка даного стану в цілому.
Дуже переконливота яскраво цей ступінь стресу зображений письменником В. Саніним в книзі«Точка повернення» (1982), в якій йдеться про полярного льотчикаАнісімова: «Настала хвилина, якої він чекав й до якої готувався всім своїмєством. Мабуть, він міг би сказати, що народився на світ і жив задля цієїхвилини...
В критичнихситуаціях, в котрих Анісімову доводилося бувати декілька разів, у нього виникавнезвичний психічний стан: крайня збудженість нервової системи несподівано породжувалакристально ясну програму дій.… Надзвичайна піднесеність духу, якийсьбурхливий тріумф почуттів й дивне відчуття, що автоматично, без роздумівприйняті рішення є безпомилковими. Начебто ти не ти, а програма, що вкладена улітак. Начебто хтось в тобі сидить і осторонь від усього земного наказує:»Роби так!".
Потім, уповсякденному житті, коли Анісімов намагався викликати в собі подібні почуття,це ніколи не вдавалося… Він здогадувався, що в критичних ситуаціях, коли нароздуми не залишалося ні секунди, вся його нервова система досягала якоїсьдосконалості, такої концентрації думки і волі, породити яку можуть лише умовинадзвичайні. А для нормальної людини у повсякденному житті така концентраціянедосяжна, вона просто розчавить її, як жахливе перевантаження. Це був моментосяяння, яскравий спалах в темряві, блискавична реакція звіра на смертельнунебезпеку. Віднині Анісімов думав і приймав рішення в десять разів швидше, ніжбув спроможний це робити: його мозок, нерви і м'язи вийшли за межі своїх можливостей".
Що стосується сильного або надмірного стресу, то тут картина зворотна. Людина утакому стані демонструє порушення та розлад основних фізичних, фізіологічних іпсихічних функцій, зростає кількість скарг на різного роду неприємні відчуття,дискомфорт. Погіршується свідомий контроль за виконанням діяльності,трапляються труднощі у зосередженні, запам'ятовуванні, мисленні, зростаєкількість помилок, незвичних реакцій, неточності, посилюється рольавтоматичних, стереотипних дій, які витісняють творчі, свідомі та довільні дії.Цей стан, безумовно, шкідливий і його треба якнайшвидше припинити. Яким чином?Далі познайомимося з практичними способами боротьби зі стресом.
Розділ ІІ. Подолання стресу
Чому багато людей в стані стресу не хворіють? Щодопомагає справлятися з нещастям, вибиратися з неприємностей? Як вони долаютьстрес? Подолання — це мінливі психічні та поведінкові зусилля, якими людинавідповідає на вимоги, що висуваються стресом. Подолання – це не одна-однісінькастратегія, яка вживається за будь-яких обставин, у будь-який час. Люди долаютьстреси по-різному. Ефективна відповідь на стрес, яка веде до адаптації — цевживання такої стратегії взаємодії зі стресором, яка значно знижує переживаннястресу. Неможливо думати, що можна повністю уникнути стресу. Як ми вже бачили,стрес сам по собі не обов'язково щось погане. Певний обсяг чи рівень стресів внашому житті є природним і ми на це зважаємо. Стрес часто є природним наслідком того, що ми живемо у реальному світі. Лише вживання неефективних способів боротьби зі стресамиможе засмучувати, приносити нещастя.
2.1 Неефективні способи подолання стресу
Неефективні реакції на стресори це ті, що протягомпевного часу не призводять до зниження рівня стресу.
Коли не відбувається зниження стресового стану, толюдина зафіксовується («зациклюється»), продовжує реагувати однаково на тойсамий стресор. Фіксування рідко буває адекватною реакцією на стрес. Але це неозначає, що треба негайно міняти спосіб реагування. Якщо вам не пощастило,спробуйте ще і ще раз, але не занадто довго. В якийсь момент людина повиннабути готова відступити, відмовитись від старої послідовності дій і спробуватищось інше.
Певним чином відкладання «на потім» є різновидомфіксування. Наприклад, ви одержали завдання підготувати реферат і здати йогочерез два тижні. Замість того, щоб писати, ви починаєте відкладати цю роботу,хоч врешті реферат повинен бути підготовлений. Якщо ви залишаєте собі все меншечасу на його підготовку, то тим самим збільшуєте вірогідність сильнішогостресу. Якщо людина не міняє свою поведінку або зовсім нічого не робить, товиникає одна з двох поширених і неефективних реакцій на стрес: агресія аботривога. Відчуття тривоги, знервованість заважає нормальній адаптації до життя.Чим більше тривожності, тим більше неприємностей, дискомфорту та болю. Сильна йтривала тривога веде до душевних захворювань.
2.2 Успішні способиподолання стресу
Різноманіття способів подолання стресу можна уміститив чотири великі категорії:
1)активна взаємодія зі стресором або вплив на самупроблему;
зміна погляду на проблему, зміна ставлення до неї абоінша інтерпретація проблеми;
приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту відпороджуваного нею стресу;
4)комплексні способи, що поєднують в собі переліченівище групи.
Перша група способів взаємодіє зі стресором, другагрупа взаємодіє з інтерпретацією стресу, третя має справу з фізичним ефектомвід стресу.
Розглянемо особливості кожної групи способів.
2.2.1 Активний вплив напроблему
Один старшокласник перебував у конфлікті з деспотичнимучителем, котрий пообіцяв хлопцеві, що той не отримає атестат. Друзі радили:«Зміни своє ставлення! Охолонь!» — «Але це не допоможе, — відказував учень. — Що мені робити?»
І дійсно, що він може зробити в такій ситуації? Порададрузів та бажання самого хлопця вказують на різницю між двома способамиподолання стресу. Друзі вказували на необхідність змінити ставлення, почуття,тобто змінити погляд на проблему. Але хлопець хотів розв'язати саму проблему,атакуючи її, впливаючи безпосередньо на неї. І, звичайно, послідовністьспособів подолання, яка нами наведена, коли атака проблеми передує способамзміни ставлення до неї, відображає природну логіку.
Подолання через зосередження на самій проблемі (чистресорі) та його специфічні кроки залежать від характеру проблеми. Інодіпроблема очевидна: ви втратили роботу; іноді не визначена: у вас є лишепідозра, але ви не впевнені, що втратите роботу. Проблеми бувають пекучі(покинув коханий), тривалі (дитину дражнять в школі), уявні (щодо майбутніхподій).
По-перше, визначитьпроблему. Такий шлях сам по собі зрозумілий,особливо, якщо проблема «волає» поруч з вами, проте люди часто некоректновизначають проблему, а тому йдуть хибним шляхом. Наприклад, нещасливі подружніпари часто звинувачують один одного або так звану несумісність у своємунещасті. Але наукове дослідження декількох сот пар встановило, що нещастя ушлюбі часто є результатом неправильного діагнозу. Чоловік, який страждає відтиску на роботі, може вирішити, що його проблема в дружині, яка не надає йому достатньоїпідтримки. Жінка, яка перевантажена хатніми справами, може вирішити, що їїпроблема — ледачий чоловік. Коли таке подружжя починає боротися зі стресом,наступаючи один на одного, то цей стрес зростає. Якщо б вони коректно визначилипроблему (я дуже хвилююся через мою роботу; у мене немаєвдосталь часу для відпочинку), товіднайшли б зовсім інші способи розв'язання труднощів.
Коли проблема правильно визначена, той, хто прагне знею справитися, може дізнатися якомога більше про проблему. У наведеному вищевипадку старшокласник міг би поцікавитися, які існують юридичні способи, щобобстоювати свої порушені права, чим він сам може собі зарадити? Який досвіддопоможе йому? Як справляються інші жертви сваволі з боку особи, наділеноївладою?
Багато людей в стресі не бачать надії його позбутися.Вони зводять все лише до двох альтернатив: залишитися і страждати або втекти і всевтратити. Які можливості є уцього хлопця? Він може або здатися і почати жаліти себе, або звернутися запорадою до старших — до батьків, до інших вчителів, або поскаржитися у вищуінстанцію — директору, у відділ освіти, або звернутися до юридичноїконсультації, до прокуратури та ін.
Зосередженість на роботі з проблемою має великіпсихологічні переваги:
сприяє підвищенню самоповаги людини, ефективності їїдій, контролю за зовнішніми ситуаціями.
2.2.2 Зміна погляду напроблему
Друга група способів подолання стресу — іншаінтерпретація проблеми, тобто сприймання проблеми по-новому. Є кількастратегій, як цього досягти.
Американська дослідниця Ш. Тейлор, яка працювала зхворими на серцево-судинні та ракові захворювання, із зґвалтованими жінками тажертвами інших нещасть, відзначає в обдумуванні проблеми три важливі завдання:
1) знайти сенс в даному нещасливому випадку
(цьому допомагають такі питання: чомуце трапилося зі мною?; що ця подія значить для мого життя зараз?);
2) досягти уміння піднятися над проблемою
(яким чином можна запобігти повторенню подібного?; що для цього можназробити вже тепер?);,
3) відновити самоповагу, яка знизилася, почати зновуставитися до себе добре, незважаючи на опір складних обставин.
Які ж конкретні способи зміни погляду на проблему?
Перший спосіб нової інтерпретації проблеми — переоцінка, гаслом дляякої може бути постулат: все не настільки погано. Коли люди не можуть зменшити стресор, вони можуть думатипро нього по-новому, про його підтекст й наслідки. Щоб по-новому інтерпретуватипроблему, ми намагаємося оцінити, реальною чи уявною загрозою нашомублагополуччю є даний стресор. Пізнавальна переоцінка означає переосмисленняприроди проблеми таким чином, щоб пролити нове (позитивне) світло на неї. Те,як ми себе почуваємо в даній ситуації, великою мірою залежить від нашоїпізнавальної оцінки, або схвалення цієї ситуації. Пригадаємо, що сила впливустресора залежить об'єктивної характеристики, а від нашого суб'єктивногоставлення до нього.
Чи справді цей колега «підсиджує» нас? Чи ви дійснопереживаєте з того, запросять вас на це свято, чи ні? Чи повинні ви одержативищий бал на екзамені? Чи дійсно ситуація така безрадісна? Подібні питанняприводять нас до нової інтерпретації проблеми.
Ми можемо подолати стрес, якщо поговоримо із собою,переміщаючи акценти, заміняючи негативні твердження, такі як ох, яв небезпеці!, мене напевне викличуть і я буду мати блідий вигляд!, на позитивні твердження: язробив усе, що міг, у цій ситуації, скоро це минеться. Проблему можна перетворити у виклик, що ви надаєте собі, автрати — у несподіване надбання.
Наприклад, ви втратили роботу. Що значить цей випадок?Це обов'язково нещастя? Можливо, це була не така вже й гарна робота, але визанадто боялися покинути її та пошукати іншу?.. Хромота або параліч необов'язково повинні сприйматися тільки як біда, про що свідчив всесвітньовідомий психотерапевт Мілтон Еріксон, який в останні роки життя був прикутий доінвалідного візка.
Він згадував, що, коли прийшов працювати в лікарню,завідувач відділення звернувся до нього зі словами: «Еріксон, ти сильнохромаєш. Якщо тебе цікавить психіатрія, запевняю, що на тебе чекає успіх. Умайбутніх пацієнток твоя хромота викличе материнське співчуття, а чоловіки нестануть тебе опасатися — каліка та й годі, йому і розповісти все можна, несоромлячись. Ти, головне, ходи зі спокійною фізіономією, нашорош вуха та очівідкрий ширше». Еріксон прислухався до цієї поради, досяг величезного успіху ізберіг дивовижний оптимізм.
У дослідженні з 100 інвалідами з пошкодженням хребта дві третини з них знайшлиу своїй травмі позитивний побічний ефект, тобто такі переваги: стаєш кращим, босприймаєш оточуючих як важливіших за себе, душу цінуєш вище за тіло, відчуваєшзростання рівня самоусвідомлення тощо.
Переоцінюються також мотиви в умовах стресу, що ставсяз іншими. Замість того, щоб дратуватися з чиїхось дій, чуйна особистістьнамагається побачити ситуацію з іншого погляду, щоб уникнути непорозуміння.
Другий спосіб змінити погляд на проблему — соціальне порівняння: менікраще, ніж іншим, (Зверніть увагу,не я кращий за інших, а саме менікраще). Ш. Тейлор досліджувала жінок, котріхворіли на рак молочних залоз. Дослідниця знайшла таких, хто успішно подолавцей Серйозний стрес. Вони порівнювали себе з іншими, котрі, на їхню думку, булинещаснішими. Це спрацьовувало попри вік, сімейний стан, складністьзахворювання. Ті, що вже перенесли операцію з видалення пухлини, порівнювалисебе з тими, кому цілком видалили залози. Ті ж, кому видалили залози,порівнювали себе з тими, у кого рак був у більш важкій стадії. Молоді заміжніжінки порівнювали себе з одинокими: «Не уявляю, як можна було б ходити напобачення з чоловіком, не знаючи, як сказати про це». Але жодна самотня жінкане подумала, що для неї було б легше, якби вона була заміжня. Ті, кому булонайгірше, почували вдячність до долі за те, що вони не вмерли і не відчувалиболю. «Справа у тім, — наголошує Ш. Тейлор, — що кожна відчуває, що їй краще,ніж комусь, якщо обирає правильний підхід».
Третій спосіб — уникання: Це непроблема. Чи не буває вигідним долатипроблему, ігноруючи її, втікаючи від неї? Наприклад, якщо якісь особистістосунки стали постійним дратівливим джерелом стресу, то, можливо, часзамислитись над тим, чи не варто припинити ці стосунки? Якщо стресогенніобставини на роботі травмують вас, можливо, годі терпіти і треба подбати прозміну місця роботи? У певній ситуації ви можете зрозуміти, що варто відвернути увагуна щось інше, уникнути думок щодо цієї проблеми.
Припустимо, ви збираєтесь до лікарні з приводузвичайної операції — видалення апендиксу, мигдаликів тощо. Чи будете ви глибоковдаватися в усі деталі, щоб зменшити її ризик? У дослідженні над 61 пацієнтомвиявилося два стилі ставлення до майбутньої операції: уникання і пильність. Ті, хто схильні до уникання, виявили відсутність інтересудо цієї справи, не обговорювали її. Вони вважали операцію чимось на зразоквідпустки. На відміну від них «пильні» вдавалися до дрібниць: читали статті,розпитували знайомих, лікарів, дізнавалися про найменшу загрозу, ускладнення.Що ж краще?
Деякі психологи вважають, що пильність — кращастратегія, бо людина заздалегідь готується до можливих небажаних наслідків. Алесвої переваги є і в униканні: таким людям потрібна менша анестезія, вони рідшескаржаться, у них рідше бувають дрібні ускладнення та їх раніше виписують.
У випадках, коли ви маєте потрібну інформацію іситуація не під вашим контролем, відмінним гаслом буде: годіхвилюватися!, тобто слідуникнути втручання. Пильність бажана там, де ваші дії можливі і необхідні.Іноді обидві стратегії працюють разом: можна не вдаватися у подробиці, алеприділяти увагу основним моментам. Ті, хто дотримуються мішаної стратегії, такожшвидко одужують, якщо дбають про себе і опираються у випадку неправильноголікування.
Четвертий спосіб — гумор: Це смішно. У Книзі приповістей Соломонових говориться: «Серце радіснедобре лікує» — і вчені погоджуються з цим. Гумор встановлює гарний буфер міжстресором і негативними емоціями. Ви можете спитати: що ж веселого у нещасті?Справа у підході. Б. Брехт казав: «Той, хто сміється, не чує жахливих новин». Людина,яка здатна перетворити «жахливі новини» на абсурдні, кумедні, менш схильна додепресії, напруження, гніву, ніж та, яка все сприймає дуже серйозно іпіддається поганому настрою.
Підкреслимо пізнавальний компонент, гумору. Коли виглузуєте з проблеми, то вміщуєте її у нову перспективу: починаєте бачити їїбезглузді, анекдотичні аспекти і набуваєте тим самим контролю над нею. Гумор ісміх також дозволяють нам непрямо виразити почуття, які небезпечно виражатипрямо, тому це часто виступає як зброя меншості.
Мати почуття гумору — це не весь час сміятися чиходити з веселою маскою. Нерідко жінки відчувають, що буцімто повинні всімпосміхатися для того, щоб догодити, але часто ця посмішка маскує почуттянезручності, безпорадності, нещастя. Для того щоб гумор став ефективною зброєюпроти стресу, необхідно дієво використовувати його у стресовій ситуації- підмічати кумедні аспекти у серйозних подіях і бути здатними кепкувати з них.Ворожий гумор б'є мимо: брутальні, злісні жарти за рахунок приниження інших незменшують стрес. Вони нерідко викликають ще більше напруження і гнів.
2.2.3 Приймання проблемі зменшення фізичного ефекту стресу
Вживання ліків є відомимспособом зменшення шкідливого стресу. Нам добре відомі подібні можливості.Наголосимо лише, що те полегшення, яке наступає після прийому ліків і самапричина для їх вживання може призвести до психологічної, а в деяких випадках ідо фізіологічної залежності. Тому вживання фармакологічних та хімічних засобівслід рекомендувати з обачністю. У цих випадках також треба подбати про усуненнясамого джерела стресу. Якщо цього не робити, то проблема психологічноїзалежності зростатиме. Те ж саме стосується вживання алкоголю і тютюну.
Найпростіший спосіб зменшити ознаки стресу (високийтиск крові, прискорене дихання) — релаксаціяабо розслаблення. Пригадаємо, що самеслово стрес означає напругу. Якщо ви розслаблені, тобто зняли напругу, то немаєі стресу. Біологічний зворотний зв'язок від розслаблення забезпечує такий жеефект, як болетамувальні медикаменти, але набагато дешевший і позбавленийризику залежності. Релаксація сприяє відновленню психофізіологічногофункціонування організму. У тих, хто тривалий час використовує методирелаксації, часто виявляються позитивні зрушення у структурі особистості,спрямовані в бік зміцнення психічного здоров'я.
Існує багато різних методів розслаблення, серед нихнервово-м'язова релаксація, контроль дихання, метод біологічного зворотногозв'язку, афірмації, аутогенне тренування та ін. Дослідники встановили, щоспособи, які прийнятні для однієї людини або для одного типу проблем, можуть немати того успіху в інших умовах. Тренування релаксації — змінювати напруження ірозслаблення певних м'язів, сидіти або лежати тихо, перестати хвилюватися — всеце корисно і для імунної системи.
Фізичні вправи і прояви: біг, танці, їзда на велосипеді (фізичні вправи), плач, сміх(фізичні прояви) дуже важливі для підтримування здоров'я і зменшення стресу.Перерви серед роботи, які дають наснагу через фізичні рухи, приносять відчуттясвободи, свіжості і енергійності, знов-таки, якщо ці рухи не ворожі, неагресивні. Люди, що домішують агресивних думок під час вправ, підливають маслау вогонь. Фактично ваше ставлення до вправ має вирішальне значення. Оберітьтаку діяльність, яка несе вам задоволення. Спорт корисний, особливо ті види,котрі не вимагають надлюдських зусиль і боротьби із суперником. Напруга призмаганні може перекреслити ту користь, яку несе спорт. Якщо ви хочетеодержувати користь, цікавтеся ходом гри, а не своїм супротивником, чи своєюможливою поразкою або перемогою. Будь-яка діяльність, яка примушує васненавидіти себе чи інших, не принесе користі.
Цілющий вплив фізичної активності на здоров'я цілкомзакономірний. Протягом тисячоліть емоції людини були безпосередньо пов'язані ізм'язовою діяльністю. Однак порівняно з XIX ст. обсяг фізичних зусиль зменшивсяу 100 разів.
Крім зменшення напруги, вправи ведуть до подоланнятривоги, депресії, меланхолії. В одному дослідженні студентки (43 особи) ізсередньою і сильною депресією відвідували один із трьох класів. Перший класзаймався аеробікою тричі на тиждень, другий — релаксацією і спокійнимипрогулянками чотири рази на тиждень і остання, контрольна, група нічого неробила. Через п'ять, а потім через десять тижнів всіх перевіряли на рівеньдепресії і стан здоров'я. Ті, хто енергійно тренувалися, поліпшили фізичнуформу, у них знизився рівень депресії. У групі релаксації і контрольній групіці показники не змінилися.
При виборі обсягу фізичних вправ слід бути обережним.Якщо ви вирішили, починаючи із завтрашнього дня, пробігати по 5 км за будь-якоїпогоди, то таке рішення може викликати ще більший стрес. Важливо обрати не дуженапружену програму, що дасть вам радість, а не виснаження чи роздратування.
Природні фізичні прояви — сміх, плач — також сприяютьзвільненню від стресів. Сум, що не проявився у сльозах, примушує плакати іншіоргани. Отже, плачте, коли є потреба, це корисно!
Свіже повітря і вода сприяють ефективнішій боротьбі зі стресом. При сильнихстресах посилюється пригнічення дихання, людина дихає поверхово, неповно.Протягом життя людина навчається неправильно дихати, затримуючи подих. Прибагатьох емоційних розладах правильне повне дихання — це ключ, який можепринести полегшення і зцілення. Коли ваші нерви напружені, коли ви «намежі» і готові зірватися, зробіть маленький експеримент: зупиніться ікілька разів глибоко вдихніть. Набирайте повні легені повітря і повільновидихайте. Ви можете відчути, як розслабляєтеся і нервове напруження спадає.
Вода має цілющі можливості. Клітини мозку на 70-85 %складаються з води. Щоб добре працювати, мозок потребує дуже багато води. Нажаль, людина споживає набагато менше води, ніж їй потрібно. Тому є необхідністьу примусовому питті «зайвої» води, тобто у кількості, більшій за потребу. Якщови відчуваєте стрес, депресію, роздратування, це часто може бути пов'язане здефіцитом води в організмі. Спробуйте самі випити склянку-другу води іпригостити оточуючих. Це найдешевше і підчас найефективніше, що можназапропонувати для тонізації організму.
Існує ряд ефективних гідропроцедур, здатних заспокоїтиі розслабити нас. Наприклад, нейтральна ванна, яка діє заспокійливо, знімаєемоційне напруження та нормалізує сон. її температура — 35-36 °С, тобто вона неповинна бути теплішою за температуру тіла. Розтирання гарячою рукавицею спершувикликає збудження, а потім розслаблення м'язів і зняття нервового напруження.Обгортання мокрим простирадлом є одним з найсильніших заспокійливих засобів,особливо ефективним у стані різкого збудження.
Важливо також вилучити чинники, які можуть провокуватистрес. Це, головним чином, алкоголь та кофеїн.
Алкоголь є протоплазматичним токсином. Протоплазма — це складова частина клітин тіла. Все, що порушує роботу клітин, є токсином.Коли людина випиває 1-2 рюмки, то вона спочатку відчуває легке збудження. В цейчас білі кров'яні тільця починають боротися з токсином, жертвуючи собою привідторгненні уражених або мертвих клітин. Загальна кількість захисних клітин ворганізмі тимчасово знижується. Еритроцити, скупчуючись групами, утворюютьмікротромби, блокують доступ крові до окремих груп клітин, особливо мозкових,повністю знищуючи деякі з них. Цей ефект групування червоних кров'яних тілецьможна спостерігати і після 12 годин від часу вживання двох чарок алкоголю.Вживаючи алкоголь, кожного разу людина втрачає певну кількість клітин головногомозку, котрі не відновлюються.
Академік І. Мозгов зазначав, що дія алкоголюпочинається одразу після всмоктування, відбувається повільно і мало залежитьвід його загальної кількості в організмі. Чим більша прийнята доза, тим довшеалкоголь затримується в організмі і при цьому значна його кількістьперетворюється у токсичні сполуки.
Наступна реакція організму наступає через кількахвилин — розслаблення. Але окремі частини організму стають більш активними.Клітини печінки активізуються, щоб звільнитись від токсину, намагаючисьзнешкодити його. Ось чому алкоголіки часто гинуть від цирозу печінки. Р.Тигранян застерігав, що алкоголь — це не ліки від стресу. Він викликає низхіднудепресію центральної нервової системи, пригнічує функції кори головного мозку іє причиною 80 % випадків смертельних захворювань раком стравоходу і ротовоїпорожнини. Алкоголь згубно впливає на спадковий матеріал: народжуються розумовонеповноцінні діти або діти з різними фізичними вадами. Людина у стані стресупотребує води, а алкоголь підвищує виведення води з організму і призводить дойого зневоднення. Вже одна-дві чарки викликають спазм коронарних артерій,знижуючи постачання серця киснем і створюючи умови для інфаркту міокарда. Притривалому вживанні алкоголю розвивається гастроентерит з порушенням секреторноїта моторної діяльності і різким ослабленням процесів травлення. Отож, якщо вип'єте, кидайте негайно! А якщо не п'єте, не починайте!
Про шкідливу дію кофеїну відомо далеко не всім. Кофеїнміститься у каві, чаї, какао. Він зовсім не знімає втому. Організм при вживаннікави все одно лишається втомленим, тільки людина цього не помічає. Реакція ірефлекси тимчасово загострюються, але невдовзі знижуються до більш низькогорівня. Незважаючи на те, що виділення кофеїну починається швидко, його сліди, атакож сліди продуктів розпаду залишаються в організмі протягом кількох днів.Від малих доз збільшується величина умовних рефлексів, від середніх доз насильні і слабкі подразники рефлекси однакові, а від великих доз на сильніподразники рефлекси нижчі, ніж на слабкі. В окремих випадках рефлексизнижуються і на сильні, і на слабкі подразники. Вже через одну-дві годинипроявляється зниження збудливості, яке супроводжується зниженням умовнихрефлексів, ослабленням функціональної діяльності всіх органів та систем. Станзниженої збудливості зберігається протягом 5-7 днів.
Кофеїн мобілізує механізми стресу, підвищує вмістцукру в крові, частоту серцебиття, силу серцевого викиду і тиск крові. Можевикликати головний біль, дратівливість, нервозність та безсоння. Його діянагадує пришпорювання загнаного коня. Кінь, відчуваючи біль, може рухатисяшвидше, але втома його не залишає. Ми витрачаємо енергію з резервів. Авідновити ці резерви непросто.
Цікаве дослідження було проведене Мервіном Гардинджемв Інституті громадської охорони здоров'я США при університеті Лома-Лінда.Доктор Гардиндж з'ясував, що один із різновидів павуків плете прекраснесиметричне павутиння. Він відміряв малі дози кофеїну і вводив їх у тіло павука.Доза за дією була еквівалентна двом чашкам кави для дорослої людини. Потімвивчалося сплетене павутиння. Воно було деформовано, значно менших розмірів, змалою кількістю променів, потворної форми. До введення кофеїну в павутинні буловід 30 до 35 концентричних кілець. Після введення речовини навіть через 48годин павутиння залишалося деформованим і мало 12-13 кілець. Картина немінялася і через 72 години. Лише через 96 годин після ін'єкції форма павутинняповерталася до норми.
Люди, які вживають багато чаю та кави, більш чутливідо всіх захворювань. Отож, уникайте кофеїну!
2.2.4 Комплексніспособи подолання стресу
1. Допомога іншим. Людина в стані стресу може звернутися за допомогою іпідтримкою до інших. Вона це повинна зустрічати стрес самотньо. Підтримка віддрузів та близьких може дуже допомогти. Але не менш дієвим є надання допомогиіншим людям. Психологи, які працювали із військовополоненими, заручниками,біженцями, жертвами катастроф, зазначають, що вирішальний момент в їх одужанні- це співчуття, «видужання через взаємодопомог у». Люди набувають сили, колинадають допомогу іншим. Апостол Павло закликав: «Носітьтягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа».
Чому зацікавленість в інших цілюща? Здатністьвиглядати назовні із свого «панцира», дбати про інших — риси, що стосуютьсяусіх успішних механізмів подолання стресу, які досі обговорювалися. Саме цеведе до розв'язання проблеми, допомагає переоцінити конфлікт, побачити йогоочима інших, дозволяє розглянути проблему в перспективі замість перебільшенняїї значущості. Через такі складові, як терпимість(толерантність), прощення, відчуття зв'язку з людьми приходить допомога йполегшення.
Різновидом психологічної допомоги є консультативнадопомога або психотерапія, яку людині (клієнту) в стані стресу надає професіонал(консультант чи психотерапевт). Клієнт і терапевт спілкуються у формі розмови,яка ґрунтується на співчутті, довір'ї, прийманні особистості клієнта,розумінні. Знання, досвід, кваліфікація психолога, характер відносин з клієнтоммають значення і при визначенні проблеми, і при пошуку продуктивного погляду нанеї, і в зниженні фізичного ефекту від стресу.
2. Могутній психотерапевтичний ефект має віра в Бога. Вона пропонує звільненнявід стресу шляхом змінення уявлення людини про саму ситуацію, про вимоги досебе, про можливість і важливість справлятися з цими вимогами. Той, хто вірить,що Бог його любить, сприймає неприємності набагато спокійніше, тому що приймаєїх або як заслужений наслідок своїх дій, або як випробування.
О. Степуріна у дипломному дослідженні над 40 віруючимиі 40 невіруючими встановила наявність суттєвих статистичних відмінностей між двомагрупами. Для віруючих властива більша емоційна стабільність, більша стійкістьщодо ставлення до стресу, вищий рівень симпатії (співчуття), наявність наскрізногосенсу життя, тобто вони прагнуть до більш довготривалих та опосередкованихцінностей порівняно з невіруючими. Величезний цілющий потенціалмає молитва, яка здатна приносити втіху та внутрішню гармонізацію занайнестерпніших обставин. У дослідженні Т. Пашукової було виявлено, що навітьнетривалий (протягом двох тижнів) досвід молитви привів до подолання небажанихпсихічних станів у школярів. У них навіть змінилися характерологічні тенденції- зменшилася домінантність-владність, самовпевненість-самозакоханість,несамостійність-конформізм. Замисліться, яка глибина у такій давній східніймолитві: «Господи, дай мені сили, щоб справитися з тим, що яможу зробити (це є активнийвплив на проблему), дай мені мужність, щоб змиритися зтим, чого я не можу зробити (тобтоінша інтерпретація і прийняття проблеми), і даймені мудрість, щоб відрізнити одне від одного (йдеться про комплексні способи подолання стресу)».
3.Зміна способу життя, наближаючийого до здорового і врівноваженого. Те, що з нами трапляється — це наслідок того, як ми живемо,що їмо, як поводимося, яких звичок дотримуємося. Варто змінити причину, щобзмінився наслідок. Ми можемо відмовитися від шкідливих продуктів та напоїв,поганих звичок, розвинути в собі самоконтроль, використовувати силу волі,розвивати правильні мотиви, впевненість в собі, займатися самовдосконаленням.Треба вчитися раціонально використовувати свій час, розподіливши його так, щобне витрачати лише на підтримання життя. В. Фостер писав: «Нам необхідний часдля відпочинку, для насолоди товариством друзів і красою світу, в якому миживемо. Повноцінне життя вимагає часу на те, щоб послухати жайворонка, якийзаливається радісною піснею або разом з дитиною відчути радість, збираючи влісі проліски. Просто необхідний час, щоб збагачувати наше життя симфонієюмистецтва, обертонами і гармонією музики. Життя передбачає, щоб ми відводиличас для молитви. А коли згущуються нічні тіні, воно пропонує нам подивитися назірки і подумати про Того, Хто створив все це. Через тисячу років земніпроблеми, котрі займають світ сьогодні, не будуть мати жодного значення».
Отже, не такий страшний стрес, як його дехто уявляє.Від нього можна ефективно боронитися. Він може бути навіть корисним. Якщо б ужитті все завжди йшло за нашими планами, якби ми ніколи не зустрічалися іззагрозою, не ставили б перед собою складні цілі, то що б нас змушувалозамислюватися над життям, виробляти у собі терпіння, стриманість, мужність,волю? Ми б втратили багато можливостей для удосконалення.
Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження для визначення ступенів розвиткустресу
Методика 1.Визначення ступенів розвитку стресу (додаток А)
Мета: використовуючи методику,пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стресу,що призводять до негативних наслідків.
Обладнання: анкета для визначеннятемпераменту.
Інструкція: суть методики дослідження ступеніврозвитку стресуполягає в наступному. В анкеті запропоновано 20 запитаньна які потрібно дати відповідь, виходячи з того, як часто дані твердженняпідходять вам. Відповідати потрібно на всі судження, навіть якщо воно вам непідходить.
Хід роботи
Для того щобпересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стресу,нами були проведені дві методики, що спрямовані на визначення ступенів розвиткустресу. Об’єктом дослідження були учні 11 класу Будильської СЗОШ I-III ступенів:
1-й учень
2-й учень
3-й учень
4-й учень
5-й учень
6-й учень
7-й учень
8-й учень
Обробкарезультатів
Опрацювавширезультати відповідей – оцінюємо їх за даною шкалою (додаток А) і від отриманоїсуми віднімемо 20 балів. Кінцевий результат є остаточним.
Якщо булоотримано менше 10 балів: ця людина чудово адаптується до стресових ситуацій, іїї здоров’ю нічого не загрожує.
Якщо сума складаєвід 11 до 30 балів: це нормальний рівень стресу, який проявляється у людей, щоведуть активний спосіб життя.
Якщо сумаперевищує 30 балів: варто подумати про те, що стресові ситуації мають великийвплив на життя, і така людина не чинить їм опору.
Якщо булоотримано більше 50 балів: такі люди дуже часто потрапляють в стресові ситуації,що є дуже небезпечно для здоров’я.
Після проведенняпершої методики результати виявились наступні:
1-й учень – 42 бали.
2-й учень – 29балів.
3-й учень – 52бали.
4-й учень – 31бал.
5-й учень – 42бали.
6-й учень – 39балів.
7-й учень – 36бали
8-й учень – 48балів.
Висновок: за результатами цієї методикими дізналися, що кожному досліджуваному властивий певний ступінь розвиткустресу. Серед досліджуваних учнів 6 – мають від 36 до 52 балів, а у 2 – від 28до 31. Це свідчить про те, що вбільшості учні досить часто потрапляють встресові ситуації, що проводить до негативних наслідків.
Методика 2:Визначення рівня розвитку стійкості до стресу (додаток Б)
Мета: за допомогою методикипереконатися на практиці, що кожен досліджуваний має свійрівеньстійкостідо стресу.
Обладнання: опитувальник для визначеннярівня розвитку стійкості до стресу.
Інструкція: суть методики визначеннярівня розвитку стійкості до стресу полягає в наступному. Досліджуванимпропонується 50 тверджень, які торкаються різних станів їхнього життя іпропонуються відповіді на дані судження («Так» або «Ні»). Відповідати потрібношвидко, довго не задумуючись.
Хід роботи
Для того щобпересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стійкостідо стресу було проведено методику, що спрямована на визначення рівня стійкостідо стресу. Об’єктом дослідження були учні 10 та 11 класу Будильської СЗОШ I-III ступенів.
Обробкарезультатів
При збіговівідповіді на питання з ключем відповіді присвоюється один бал.
Високий рівень стійкості до стресу – від 1 до 15балів.
Середній рівень стійкості до стресу – від 15 до 25балів.
Низький рівеньстійкості до стресу – від 25 до 50 балів.
Високий рівень стійкості до стресу вказує практично навідсутність стресових станів, здатність людини певним чином протистоятистресовим ситуаціям. Психічний стан при цьому майже не міняється, фізичних тафізіологічних змін не відзначається.
При середньому рівні відбуваються відчутні зрушення у психічному стані.Стійкість до стресу присутня та не в кожній життєвій ситуації. Такі особи можутьуникнути стресових станів та не завжди. При цьому спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності, часто не притаманна людині узвичайних обставинах: зібраність, організованість, підвищена розумовапрацездатність, кмітливість, впевненість у собі, блискавична реакція, стійкістьдо перешкод, активізація мовленнєвої активності, загальна позитивна оцінкаданого стану в цілому.
Низький рівеньстійкості до стресу характеризується порушенням та розладом основних фізичних,фізіологічних і психічних функцій, зростає кількість скарг на різного родунеприємні відчуття, дискомфорт. Погіршується свідомий контроль за виконаннямдіяльності, трапляються труднощі у зосередженні, запам'ятовуванні, мисленні,зростає кількість помилок, незвичних реакцій, неточності, посилюється рольавтоматичних, стереотипних дій, які витісняють творчі, свідомі та довільні дії.Цей стан, безумовно, шкідливий і його треба якнайшвидше припинити.
Результатитестування№ Кількість балів Рівень розвитку стійкості до стресу 1 21 Середній рівень 2 20 Середній рівень 3 23 Середній рівень 4 19 Середній рівень 5 18 Середній рівень 6 21 Середній рівень 7 20 Середній рівень 8 27 Низький рівень 9 28 Низький рівень 10 20 Середній рівень 11 27 Низький рівень 12 17 Середній рівень 13 22 Середній рівень 14 24 Середній рівень 15 26 Низький рівень
Висновок: за результатами цієї методикими дізналися, що кожен досліджуваний має свійрівеньстійкості достресу. Серед досліджуваних учнів 11 – мають середній рівень стійкості достресу, а 4 – низький.
За результатамидвох методик ми дізналися, що
ДОДАТОКА
Методика №1
Анкета длявизначення ступенів розвитку стресу№ Твердження Завжди Часто Іноді Майже ніколи Ніколи 1 Ви їсте, припустимо, одну гарячу страву в день 2 Ви спите 7-8 годин, приблизно, чотири рази на тиждень 3 Ви постійно відчуваєте любов інших і взаємно віддаєте свою любов 4 На відстані 50 кілометрів у Вас є хоча б одна людина, на яку Ви можете покластися 5 Ви займаєтеся спортом хоча б два рази на тиждень 6 Ви палите (як часто) 7 Ви вживаєте алкоголь 8
Ваша вага відповідає Вашому зросту
Ріст (см) — Вага (кг) =100 ± 10 9 Ви маєте багато незадоволених потреб 10 Вас підтримує Ваша віра 11 Ви часто займаєтесь творчою діяльністю 12 У Вас багато друзів і знайомих 13 У Вас є один чи два друга, яким Ви цілком довіряєте 14 У Вас гарне здоров’я 15 Ви можете відкрито сказати про свої почуття, коли Ви злі чи занепокоєні чимось 16 Ви регулярно обговорюєте з людьми, з якими проживаєте, Ваші домашні проблеми 17 Ви робите щось тільки заради жарту хоча б раз на тиждень або смієтесь три рази на тиждень 18 Ви можете організувати Ваш час ефективно 19 Ви часто нервуєте 20 У Вас є час для себе кожного дня Бали за відповіді 1 2 3 4 5 Сума:
ДОДАТОКБ
Методика №2
Текстопитувальника
Зазвичай я спокійний і мене нелегко вивести з рівноваги. -Ні.
Мої нерви розхитані не більше, ніж в інших людей. -Ні.
У мене рідко бувають головні болі. – Ні.
Я рідко втомлююся. — Ні.
Я майже завжди почуваюся щасливим. — Ні.
Я впевнений у собі. – Ні.
Я практично ніколи не червонію. — Ні.
Я людина смілива. — Ні.
Я пітнію не більше, ніж інші. — Ні.
Я рідко відчуваю сильне серцебиття. – Ні.
Зазвичай мої руки теплі й не дуже бояться холоду. — Ні.
Я сором'язливий і нерішучий не більше, ніж інші. — Ні.
Мені іноді не вистачає почуття впевненості у своїх силах. — Так.
Часом мені здається, що я ні до чого не здатний. -Так.
У мене бувають періоди такого занепокоєння, що я не можу всидіти намісці. -Так.
У мене часто болить шлунок. – Так.
Часто думаю, що не вистачить духу подолати майбутні труднощі. — Так.
Хочеться бути щасливим, як інші. – Так.
Часто здається, що не вистачить сил упоратися з усіма справами. — Так.
Мене часто мучать кошмарні сновидіння. – Так.
Коли я хвилююся, починають тремтіти пальці рук. — Так.
У мене уривчастий, неспокійний сон, я часто прокидаюся серед ночі. – Ні.
Мене часто тривожать можливі невдачі. – Так.
Іноді відчуваю страх і тоді, коли реальної небезпеки немає. – Так.
Мені складно зосередитися на одній справі. -Так.
Навіть просту роботу я часто роблю з напруженням. Мене легко збентежити.- Так.
Я майже постійно відчуваю незрозумілу тривогу. – Так.
Я схильний серйозно сприймати навіть дрібниці. — Так.
Я схильний усе переживати, іноді при цьому плачу. — Так.
У мене трапляються напади нудоти й блювання. — Так.
Регулярно в мене трапляється розлад шлунку. — Так.
Я знаю: коли я хвилююся, то дуже червонію. — Так.
Зазвичай мені складно зосередитися на чомусь особисто для мене дужеважливому. -Так.
Мені постійно хочеться поліпшити своє матеріальне становище. — Так.
Нерідко я думаю про те, що хотілося б приховати навіть від близьких:соромно. — Так.
Іноді через сильні переживання я погано сплю. — Так.
Коли я хвилююся, іноді пітнію.-Так.
Навіть у холодні дні я іноді сильно пітнію. – Так.
Часом через неприємні думки ніяк не можу заснути. – Так.
Я — людина, яка легко збуджується. Так.
Іноді відчуваю, що моє життя марне. — Так.
Нерідко через хвилювання легко втрачаю над собою контроль. — Так.
Я часто відчуваю незрозумілу тривогу. – Так.
Гадаю, що я чутливіший за багатьох своїх колег. — Так.
Майже постійно відчуваю голод. – Так.
Часто здається, що мене просто переслідують хвороби. — Так.
Часто здається, що за мною хтось стежить. – Так.
Очікування завжди мене нервує. — Так.