РЕФЕРАТ
з інженерної психології
тема: “ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ “ЛЮДИНА-МАШИНА”
ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ “ЛЮДИНА-МАШИНА”
Упродовжусього історичного періоду розвитку різних за складністю технічних систем булизафіксовані й різні підходи до їхнього проектування, виробництва іексплуатації" (схема 1).
/>
На перших етапахстворення простих технічних систем панував «традиційний» технічний підхід, якийураховував окремі властивості людини, зокрема антропометричні та біомеханічніхарактеристики. Це був період розробки окремих технічних пристроїв, знарядьпраці.
Наступний етап — етап системотехнічногапроектування — характеризується поєднанням окремих пристроїв у ціліснусистему з урахуванням особливостей їхнього взаємозв'язку. За цього підходулюдина розглядалася як один із зовнішніх факторів, що впливає на роботутехнічної системи, а сам процес проектування зводився до проектування елементівзв'язку людини і машини. Розроблялися певні засоби відображення інформації іоргани управління, які мали б відповідати психофізіологічним можливостямлюдини. Тому з точки зору психології цей підхід суттєво не відрізняється відтехнічного підходу. З розвитком та ускладненням техніки зростає значеннялюдського фактора на виробництві. Функціонування технічних пристроїв іпов'язана з ними діяльність людини вже розглядались у взаємозв'язку, щовикликало появу поняття системи “людина—машина”. На зміну системотехнічномупідходу прийшов комплексний підхід, що розглядав людину як найважливішийкомпонент системи, котрий визначає специфіку її функціонування. Проектуваннясистеми при комплексному підході складається з трьох основних частин:
— технічного проектування технічної частини системи;
— художнього проектування естетичного вигляду системи;
— інженерно-психологічного проектування (ІПП), що пов'язане зі включеннямлюдини до системи: створення проекту діяльності людини і “узгодження” його зтехнічною частиною системи.
Залежно від значення іролі проекту діяльності людини-оператора в загальному проекті СЛМ існують двапідходи до інженерно-психологічного проектування, які умовно були названірівнокомпонентним і антропоцентричним.
У межахрівнокомпонентного підходу людина і техніка розглядаються як рівні компонентиСЛМ, проектування яких здійснюється паралельно, одночасно, а інколи технічнасистема проектується раніше. Пізніше відбувається погодження цих окремихчастин. Слід зауважити, що цей підхід досліджує людину-оператора за схемами,принципами і методами, розробленими для опису технічних систем. Реалізаціярівнокомпонентного підходу привела до спрощення реальної діяльності людини, доформування принципу симпліфікації при узгодженні технічних систем з функціямилюдини-оператора. З розвитком інженерно-психологічних досліджень дедалі більшевизначались однобічність і обмеженість рівнокомпонентного підходу, частішевиникала необхідність розробки нового підходу до аналізу СЛМ, коли операторапотрібно розглядати як людину з притаманними їй психологічними якостями,властивостями, життєвим і професійним досвідом.
Антропоцентричнийпідхід розглядає відношення людини і машини в системах управління як відношення«суб'єкта праці і знарядь праці». Основним положенням цього підходу єпроектування діяльності людини і її функцій, а технічні засоби проектуються яктакі, що забезпечують цю діяльність. Проект діяльності є основою вирішення всіхінших завдань проектування СЛМ, починаючи від розподілу функцій і закінчуючивибором органу управління. Технічні засоби СЛМ розглядають як засоби, необхіднідля здійснення цілеспрямованої діяльності оператора. І хоча цей підхідвважається більш прогресивним і гуманним, але він ще формулюється у загальномувигляді, а адекватні йому методи ще недостатньо розроблені. Це — майбутнєінженерної психології і, відповідно, розвитку технічних систем.
Кінцевою метоюінженерно-психологічного проектування є забезпечення належної ефективностіфункціонування СЛМ і здоров'я людей завдяки оптимальному врахуванню можливостейлюдини і техніки вже на стадіях проектування цих систем. Самі стадіївідображають особливості циклів проектування, які, своєю чергою, пов'язані зкомплексом певних задач.
Етапи і відповіднізадачі ІПП можна згрупувати таким чином:
1. Аналіз характеристик об'єкта управління:
— аналіз статичних характеристик;
— аналіз динамічних характеристик;
— визначення завдань і цілей системи;
— визначення умов експлуатації.
2. Розподіл функцій між людиною і технікою:—аналіз можливостей людини і техніки;
— визначення критеріїв ефективності;
— визначення обмежувальних умов;
— оптимізація критерію ефективності.
3. Розподіл функцій між операторами:
— визначення структури групи;
— визначення робочих місць;
— визначення функціональних обов'язків;
— організація зв'язку між операторами.
4. Проектування діяльності оператора:
— визначення структури і алгоритмудіяльності;
— визначення вимог до характеристик людини;
— визначення вимог до підготовки оператора;
— визначення норм діяльності.
5. Проектування технічних засобівдіяльності:
— проектування інформаційних моделей;
— проектування органів управління;
— організація робочого місця;
— проектування технічних засобів навчання;
— проектування технічних засобів контролю.
6. Оцінка систем«людина—техніка—середовище»:
— оцінка робочих місць і умов діяльності;
— оцінка діяльності оператора;
— оцінка ефективності системи.
Таким чином, ІППпочинається з аналізу задач, які повинна вирішувати система, і закінчуєтьсяоцінкою ефективності СЛМ.
Слід зауважити, щоінженерно-психологічне проектування як складний і узагальнювальний процес маєряд специфічних особливостей. Передусім це циклічний характер ІПП, зумовленийнеобхідністю вирішення всіх задач ІПП, але з певною мірою глибини розробки накожній зі стадій проектування СЛМ, тобто процес ІПП є процесом послідовногоуточнення характеристик СЛМ і знаходження її оптимального варіанта.
Друга особливість ІППполягає в тому, що сам процес проектування характеризується комплексністю. Цеозначає, що в процесі ІПП оптимізуються не окремі характеристики людини імашини, а узагальнювальні характеристики СЛМ.
Ще однією особливістює те, що структура ІПП доповнює діючу структуру єдиної системи проектуванняконструкторської документації (ЄСКД), а це сприяє подоланню її обмеженості уврахуванні людського фактора.
Процес проектування іконструювання СЛМ охоплює багатомірність і циклічність вибору, обгрунтування іреалізацію технічних варіантів та художньо-конструкторських рішень. Таку жрозгалужену структуру має і інженерно-психологічне проектування СЛМ.Організаційно її слід реалізовувати у вигляді системи інженерно-психологічногозабезпечення розробки та експлуатації систем. Структураінженерно-психологічного забезпечення має відповідати структурі ЄСКД, циклампроектування, на кожному з яких вирішуються певні завдання. Процес комплексногопроектування СЛМ відображено в таблиці 1. Проектування починається з аналізуфункцій, які забезпечує конкретна система, умов, де функціонуватиме СЛМ,аналогів і прототипів (з метою виявлення специфіки ЇЇ експлуатації), діючихнормативних матеріалів та інженерно-психологічних вимог і рекомендацій. Наоснові здійсненого аналізу з'ясовується необхідність проведення додатковихінженерно-психологічних досліджень, їхній характер, забезпечення і терміни. Всяпотрібна інформація фіксується в документі «Технічне завдання» для розробкиконкретної системи.
На наступних етапахвідбувається конкретна розробка різних варіантів інженерно-психологічногозабезпечення проектування СЛМ, на яких вирішуються або уточнюються питаннярозподілу функцій у системі, кількості операторів, алгоритму їхньої роботи,проектування засобів відображення інформації, органів управління та організаціїробочих місць, розробки необхідної документації, забезпечення відповіднихнормальних умов діяльності.
Цей процес має циклічний характер,адже всі ці питання вирішуються на кожній з наведених стадій (табл. 1) та коженраз детальніше, а оцінка варіантів рішення стає більш комплексною.Таблиця 1. Стадії процесу комплексного проектування СЛМ
Стадії
проектування Види комплексного проектування Технічне Інженерно-психологічне Художнє 1 2 3 4 1. Технічне завдання Визначення основного призначення техніки, її тактико-технічних характеристик, показників якості і техніко-економічних вимог до системи Визначення основного призначення системи, її функцій і режимів роботи. Аналіз аналогів і прототипів і їхня інженерно-психологічна характеристика. Аналіз діяльності людини у діючих аналогічних системах. Розробка плану проведення досліджень. Розробка вимог і рекомендацій на базі діючої нормативної і довідкової інформації Попередній аналіз проектної ситуації. Аналіз тенденцій художнього проектування аналогічних систем. Формування художньо-конструкторської проблеми і визначення стадій розробки 2.Тех-нічні пропозиції Аналіз аналогів і прототипів. Проведення інформаційно-пошукової діяльності. Розробка різних варіантів можливих рішень системи Уточнення розподілу функцій у СЛМ. Розробка функціональної структури роботи операторів, визначення кількості операторів. Проведення необхідних досліджень. Розробка варіантів рішення СЛМ Виявлення стильових і композиційно-пластичних тенденцій. Розробка варіантів художньо-конструкторських пропозицій. Побудова об'ємно-просторових схем рішення системи 3. Ескізний проект
Розробка різних варіантів рішень СЛМ, визначення режимів роботи, основних параметрів і характеристик. Проведення порівняльної
оцінки розроблених варіантів
Проектування діяльності операторів, оцінка діяльності методами моделювання і макетування. Уточнення розподілу функцій у СЛМ. Проектування технічних засобів
діяльності оператора. Попередня оцінка різних варіантів рішення СЛМ з урахуванням факторів виробничого середовища
Розробка варіантів композиційно-пластичного вирішення, обраної об'ємно-просторової структури об'єкта.
Вибір необхідних матеріалів і кольорового вирішення. Оцінка різних варіантів рішень 4.Технічний проект
Вибір остаточного варіанта технічного вирішення слм.
Розробка необхідних технічних рішень. Комплексна оцінка технічних частин системи і отримання необхідних даних для розробки технічної документації Вибір остаточного варіанта рішення СЛМ. Уточнення і визначення розподілу функцій у СЛМ. Розробка детальних алгоритмів роботи операторів. Розробка технічних засобів діяльності о перато pa-Комплексна оцінка інженерно-психологічного рішення СЛМ аналітичними методами і методами моделювання Вибір остаточного варіанта композиційно-пластичного рішення. Деталізація і стилізація форм об'єкта з урахуванням кольорового вирішення. Розробка та оцінка графічних елементів і супроводжувальної документації 5. Робочий проект і випробування Розробка необхідної конструкторської документації для побудови системи. Здійснення необхідних випробувань. Уточнення документації за результатами випробувань. Розробка вимог до транспортування, налагодження, експлуатації і ремонту СЛМ Аналіз і експериментальна оцінка СЛМ у реальних умовах експлуатації. Розробка пропозицій з удосконалення СЛМ і відповідних змін у проекті. Інженерно-психологічна оцінка СЛМ. Розробка інженерно-психологічних вимог і рекомендацій до супроводжувальної документації Уточнення остаточного варіанта художньо-конструкторського рішення системи. Розробка необхідної документації, упаковки, реклами
Закінчуєтьсякомплексне проектування, як правило, оцінкою показників якості функціонуванняСЛМ — швидкості, точності, надійності, напруженості роботи оператора та їїефективності. Після розробки даної конструкторської документації, побудовисистеми і здійснення всього циклу випробувань уточнюють параметри роботисистеми, розробляють відповідні інженерно-психологічні вимоги і рекомендації дотакого класу систем, їхнього серійного випуску.
Науково-технічнийпрогрес сучасного виробництва вимагає скорочення періоду розробки складнихоб'єктів і насамперед оптимізації проектування як одного з важливих ітрудомістких етапів загального циклу їхнього виробництва. Останніми рокамивиникла потреба створення систем автоматизованого проектування (САПР), які набазі сучасних ЕОМ за короткий термін забезпечують Інформаційний пошук,підготовку і перевірку проектних варіантів, імітаційне моделювання різнихрежимів, станів і умов експлуатації об'єкта і т. п. При цьому є можливістьінтеграції САПР з автоматизованими системами проведення наукових досліджень(АСНД), а також із системами гнучкого автоматизованого виробництва (ГАВ),системами управління технологічними процесами (АСУТП) і автоматизованимисистемами управління (АСУ) усім виробничим об'єднанням. Самі САПР варторозглядати не тільки як засоби підвищення продуктивності праці, а і як засобипрофесійного розвитку суб'єкта діяльності. Застосування комп'ютерної технікисуттєво змінює саму технологію проектування як позитивно, так і негативно.Дослідження в цій галузі дали змогу окреслити структуру проектування об'єктів уСАПР, яка складається з відповідних підсистем;
1) цілепокладання;
2) пошуковогоконструювання;
3)структурно-параметричної оптимізації;
4) комплексноговипробовування об'єкта за його інформаційними моделями;
5) робочогопроектування, випуску документації;
6) модифікації,модернізації та розвитку об'єкта;
7) утилізації самогооб'єкта.
Розглянемо докладнішеспецифіку кожного етапу проектування в САПР.
1. Цілепокладання.На цьому етапі формується концепція мети з урахуваннямімовірності її досягнення. Розвиток науково-технічного прогресу пов'язаний зпідвищенням ролі науки у вирішенні соціальних і виробничих завдань, зізбільшенням обсягу науково-технічної інформації, складності і суттєвимиматеріальними витратами на науково-дослідницькі розробки. При цьомуспостерігається значний темп накопичення знань, своєчасність використання якихсприяє швидкій зміні технічних систем і, відповідно, оновленню виробничих силсуспільства. У зв'язку з цим дуже важливим є науково-технічний прогноз яксистема ймовірнісних оцінок можливих шляхів розвитку науки і техніки зурахуванням необхідних для цього ресурсів.
Розробка прогнозів масбазуватися на вивченні взаємопов'язаних тенденцій розвитку суспільства у різнихсферах діяльності людини. Слід зауважити, що значна кількість подій, а такожбагато реальних взаємозв'язків не оцінюються кількісно, їх можна відобразититільки якісними характеристиками. Ось чому людині або певній групі людей маєналежати провідна роль у визначенні основних шляхів соціального, культурного йекономічного розвитку суспільства, що відповідають соціально-економічним,екологічним, політичним, юридичним, науково-технічним та іншим критеріям оцінкинаслідків діяльності людей. У науково-технічному прогнозуванні залежно відпризначення і складності об'єкта проектування виділяють декілька рівнів глибинипрогнозів (табл. 2). Суттєва різниця між необхідною і фактичною глибиноюпрогнозів свідчить про актуальність удосконалення процесу проектування сучаснихсистем.
Таблиця 2. Глибина науково-технічногопрогнозуванняОб'єкт прогнозування Необхідна глибина прогнозів, роки Фактична глибина прогнозів, роки Ядерна енергетика 25 10-12 Космічні програми 20-30 10-12 Озброєння 20-25 7-10 Виробництво споживчих товарів 5-10 3-5 Виробництво великосерійних нових технічних засобів (електроніка, хімія тощо) 10-20 5-7 Розробка природних ресурсів 50 і більше 23-25 Розробка автоматизованих систем, систем зв'яжу, транспорту тощо 30-50 7-10
Проблемні ситуації, щовиникають у процесі цілепокладання, стосуються: побудови мети в умовахперенасичення інформаційно не орієнтованих проблемних ситуацій та вибору метиабо визначення шляху її дослідження у ситуаціях інформаційно перенасичених.
У першому випадкузначна невизначеність пов'язана з новизною проблеми, відсутністю необхіднихдосліджень, аналогів і прототипів, досвіду експлуатації і проектування подібнихоб'єктів. Усе це потребує побудови загальної концепції розвитку подібного класусистем. У другому — з наявністю багатьох варіантів розвитку системи. Основнимзавданням цього етапу є визначення основних функціональних змінних, яківпливають на розвиток об'єкта і його життєвий цикл.
Після закінчення цьогоетапу розробляється техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) створення такихсистем з оцінкою якості і перспектив подальшого їх розвитку, а такожскладається технічне завдання з переліком необхідних вимог до них.
Інженерно-психологічнезабезпечення цього етапу відбувається за двома основними напрямками:
• розвитокінформаційної бази і вдосконалення пошукових систем;
• використанняпсихологічних методів і прийомів інтенсифікації розумової діяльності людини.
Формування метиздійснюється шляхом «занурення» проблемної ситуації в різні бази знань, носіямияких можуть бути не тільки ЕОМ, а й люди з різною спрямованістю і обсягомзнань. Основними критеріями оцінки результатів рішення є такі показники, яксоціально-економічна значущість, технологічна і конструктивна «зрілість», екологічназахищеність, творча активність і здоров'я суб'єкта діяльності.
2. Пошуковеконструювання. Згідно з переліком вимог до системи,відображених у технічному завданні, проводиться її подальша розробка. Ситуації,які опрацьовує проектувальник, можна поділити на такі типи:
• функціональноневизначені;
• конструктивноневизначені;
• технологічноневизначені;
• зовнішньої івнутрішньої адаптації.
Особливістю задач,вирішуваних на цьому етапі, є те, що для них визначена зона пошуку можливихрішень і сформовані вимоги, які обмежують свободу пошуку, тобто простірможливих рішень стає щораз меншим, а мова опису компонентів задачі — суворішою.З іншого боку, тривають формування мети і визначення її критеріїв оцінки.Гіпотетична, «розмита» модель майбутньої системи наповнюється конкретнимзмістом, що сприяє розробці структури об'єкта проектування з урахуванням йогозовнішньої і внутрішньої адаптації. На цьому етапі визначається так званийконструктивно-технологічний набір, який забезпечує можливість створення об'єкта,а оптимізація його складу і взаємозв'язків вирішується вже на наступному етапі.
3.Структурно-параметрична оптимізація. Цей етаппов'язаний з подальшою розробкою проектного рішення з урахуваннямможливостей застосування сучасних матеріалів і технологій, техніко-естетичнихпоказників, інженерно-психологічної оцінки. На цьому етапі основний клас задачспрямований на оптимізацію основних параметрів технічного рішення, їхуніфікацію та стандартизацію, вибір матеріалів з урахуванням їхньої сумісностіі можливості використання сучасних технологій. Для пошуку оптимального варіантарішення проектувальник апробує різні сполучення властивостей та характеристикоб'єкта і оцінює різні варіанти конструктивно-технічних рішень.
Крім технічної іматематичної розробки даної проблеми, здійснюються роботи зі створенняінформаційної підтримки проектувальника за рахунок фонду евристичних прийомівта їх комп'ютерної «підказки». Серед психологічних детермінант значна рольналежить принципу наочності, і тому провідними є процеси сприйняття і переробкиінформації, її перекодування, розвитку сенсорно-перцептивних функцій на основіпостійного накопичення чуттєвого досвіду людини. Формування оптимальних«перцептивних маршрутів», локальних антиципуючих схем сприяє успішномувирішенню даного типу задач. Перцептивний образ — і як засіб відображеннясприйнятої інформації, і як «представник» майбутніх подій — є не тількиоб'єктом перетворення, а й основою побудови дій, що плануються. Томуцентральним рівнем психічного відображення у системі когнітивних і антиципуючихпроцесів є сенсорно-перцептивний рівень переробки інформації. Цей етапхарактеризується змістовною і комплексною розробкою СЛМ і підготовкою їїінформаційних моделей для наступних випробувань.
4. Комплекснівипробування об'єкта за його інформаційними моделями. Нацьому етапі проводяться контрольно-оцінкові дії розроблених проектних рішеньметодами лабораторних випробувань. Для цього необхідно створити математичнумодель об'єкта і визначити програми окремих режимів випробувань, а такожзабезпечити апаратурний контроль за функціонуванням необхідних параметрів СЛМ.Набір цих параметрів визначається функціональною та конструктивною структурамиоб'єкта проектування. Завдяки цим випробуванням з'ясовуються не тількиособливості функціонування об'єкта, а й характер і особливості взаємозв'язку зіншими об'єктами або системами упродовж його «життєвого циклу», тобторозглядається питання зовнішньої і внутрішньої адаптації об'єкта проектування іможливості їх оцінки. Діяльність оператора-дослідника, проектувальника цієїпідсистеми САПР спрямована на розробку програмного забезпечення, на введеннянеобхідних даних, на контроль за процесом автоматизованого випробування об'єктаі внесення необхідних коригуючих дій у цей процес.
5. Робочепроектування. Випуск документації. Цей етап передбачаєуточнення технічного, конструктивного і технологічного рішень з урахуваннямможливостей виробників окремих частин об'єкта. В режимі «жорсткого» діалогу зЕОМ, використовуючи стандартну мову команд, оператор цієї підсистеми розробляєокремі підпрограми. Його діяльність, з психологічної точки зору, дуже схожа надіяльність оператора підготовки даних і їх введення в ЕОМ. Слід зауважити, що впроцесі складання технічної документації аналізуються і вибираються стандартизованіі нормалізовані рішення, розробляється розрахунково-технологічна карта,формується цифрова модель для виготовлення деталей або цілих вузлів на гнучкихвиробничих модулях (ГВМ) чи на станках з ЧПУ. Застосування комп'ютерної технікидало змогу автоматизувати процес переходу від розробки до виготовленняпродукції.
6. Модернізація,модифікація і розвиток об'єкта. На основі розробленоїробочої документації виготовляється головний зразок об'єкта для дуже складнихсистем. Ним також може бути і сама система для унікальних систем або невеличкапартія об'єктів, якщо передбачено їх багатосерійний випуск.
За підсумкамивипробувань об'єкта коригується робоча документація і починається її серійневиготовлення. У процесі експлуатації, особливо довготривалої, об'єкт можнамодернізувати з метою поліпшення технічних, технологічних, конструкторських,техніко-естетичних, інженерно-психологічних та інших показників. Завдякимодернізації і модифікації можна подовжити «життєвий цикл» об'єкта. Алепротягом експлуатації об'єкта загострюються протиріччя між можливостями самогооб'єкта і вимогами людини до них. По мірі тривалої експлуатації компенсувати ціпротиріччя за рахунок модернізації і модифікації об’єкта вже неможливо, і томуцей об'єкт або система знімається з експлуатації та підлягає утилізації.
7. Утилізація. Методи і засоби утилізації мають бути передбачені ще при розробцітехнічного завдання з проектування об'єктів, особливо складних соціотехнічнихкомплексів. На сьогодні це — дуже складна проблема, яка пов'язана не тільки зутилізацією відходів виробництва і експлуатацією об'єктів (радіаційних,хімічних та інших факторів виробничого середовища), а й з вирішенням питань усоціально-економічній сфері — працевлаштуванням обслуговуючого персоналу, йогоперенавчанням.
Утилізація складнихсоціотехнічних комплексів потребує не менш складних технічних систем, які бзабезпечували відповідні екологічні умови знищення шкідливих речовин. Тому підчас проектування об'єкта, особливо на стадіях розробки технічних завдань абоцілепокладання, слід враховувати те, що негативні явища спричинюються не тількичерез аварії та катастрофи під час функціонування СЛМ, а й через припиненнявикористання цих об'єктів, коли залишаються екологічно забрудненими значнітериторії і обслуговуючий персонал потребує нового працевлаштування,налагодження нормальної життєдіяльності його сімей.
Таким чином, процеспроектування розгортається по спіралі, де формування і задоволення потребсуспільства залежать від рівня досягнень науково-технічного прогресу, економіки,тобто від потенціалу і можливостей суспільства в цілому.
ЛІТЕРАТУРА
1. Авиационные цифровые системы контроля иуправления / Под ред. В. А. Мясникова, В. П. Петрова. Л., 1976.
2. А. с. 760166 (СССР).Устройство для оценки деятельности операторов систем управления /А. Е. Алексеев, В. И. Иванов, К. В. Людвичек. — Опубл.в Б. И. 1980. № 32.
3. Ананьев Б. Г. О проблемах современногочеловекознания. М., 1977.
4. Анохин П. К. Почерки по физиологиифункциональных систем. М., 1975.
5. Антонов А. В., Трофимов Ю. Л. Восприятиеразличных форм внетек-стовой информации. К., 1975.
6. Ахутин В. М. Поэтапное моделирование исинтез адаптивных биотехнических и эрратических систем // Инженернаяпсихология: теория, методология, практическое применение. М., 1977.С. 149—181.
7. Бардин К. В. Проблема пороговчувствительности и психофизические методы. М., 1976.
8. Бедный Г. 3. Совершенствованиенормирования труда: психофизиологический аспект. М., 1978.
9. Береговой Г. Т. Проблемы психологии вкосмических полетах // Инженерная психология: теория,методология, практическое применение. М., 1977. С. 258-265.
10. Биомеханика систем «человек—машина» / Под ред. К. В. Фролова. М., 1981.
11. Бобнева М. И. Техническая психология. М.,1966.
12. Борисов С. В. Изменение уровня обученностиоператоров в процессе приобретения, утраты и восстановления навыков // Прикладные вопросы инженерной психологии. Таганрог, 1974. С. 106—109.
13. Бокарев В. А. Кибернетика и военное дело.М., 1969.
14. Бондаровская В. М. Психологическиевопросы проектирования и эксплуатации диалоговых автоматизированных систем. К.,1980.