ФУНКЦІЇ КОНФЛІКТУ
Авторишколи «людських відносин» вважали, що організація може уникнутиконфліктів. Вони визнавали можливість появи протиріч між метою окремої особи іметою організації в цілому, між лінійним і штабним персоналом, міжповноваженнями і можливостями окремих осіб чи груп. На їх думку, гарнівзаємовідносини в організації можуть попереджувати виникнення конфлікту.
Сучаснаточка зору полягає в тому, що навіть в організаціях з ефективним управліннямдеякі конфлікти не лише можливі, а навіть можуть бути бажаними. Так, у багатьохситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додатковуінформацію, допомагає виявити більшу кількість альтернатив чи проблем. Церобить процес прийняття рішень більш ефективним, оскільки дає людям можливістьвисловити свої думки і тим самим задовольнити свої особисті потреби в повазі івладі. Конфлікт також може привести до більш ефективного виконання планів,стратегій і проектів, оскільки вислуховування різних точок зору щодо цихдокументів відбувається до їх фактичного виконання. Проте можлива й інша,негативна сторона конфлікту. Наприклад, людина на засіданні комітету(ради) сперечається лише тому, що не сперечатися вона не може. При цьомуконфлікт заважає досягненню мети організації в цілому.
Такимчином, конфлікт може бути функціональним і вести до підвищенняефективності організації та дисфункціональним, що призводить до зниженняособистої задоволеності, групового співробітництва і ефективності організації.
Розглянемопозитивні функції.
1.Встановлення і дотримання нормативних і фізичних параметрів груп.Внаслідок конфлікту визначаються вузькі місця і невирішені питання в загальномууправлінні організацією, у формуванні структурних підрозділів, недолікахкваліфікації окремих спеціалістів, у існуючому розподілі праці між групами.
2.Розрядка напруженої обстановки. Внаслідок конфлікту у групі, ворганізації відбувається конфліктна взаємодія, що супроводиться бурхливимиреакціями, які знімають в учасників емоційне напруження, призводять до зниженняінтенсивності негативних емоцій.
3.Встановлення і підтримання відносно стабільної структури внутрішньогруповихі міжособистісних відносин. Конфлікти підтримують соціальну активністьлюдей, сприяють попередженню застою, слугують джерелом нововведень таінновацій.
4.Згуртовування групи, організації перед зовнішніми труднощами і загрозоюіснуванню та розвитку. Конфлікти допомагають визначити можливі осередкизовнішньої загрози (конкуренти, вищестоящі організації, природні явища та ін.)і вчасно дати їм спільний опір.
5.Створення і підтримання балансу сил, а також влади, соціального контролю.При здійсненні конфліктуючих дій останні стають об'єктом споглядання інших, щочасто призводить до виявлення об'єктивних причин конфлікту і прозоростігромадської думки.
6.Створення нових інформаційних інститутів. Після конфлікту можливе створення вгромадських організаціях, комітетах, інформаційних центрах, нових відділів таінших структурних підрозділів, які удосконалюватимуть систему управління.
7.Діагностика можливостей опонентів. Конфлікт допомагає виявитивірогідність відповідних дій іншої сторони в можливих зіткненнях у майбутньому.
8. Виявлення порушеньфункціонування організації. Саме конфлікт дає змогу визначити, що ворганізації не все гаразд і які потрібні зміни для удосконалення.
Негативні функції конфлікту полягаютьу загальній напруженості міжособистісних стосунків, погіршенні психологічногомікроклімату між конфліктуючими сторонами, що часто призводять до безладу,нестабільності, насильства, витрат великих часових і емоційних ресурсів,уповільнення і ускладнення прийняття управлінських рішень.
Таблиця 2.2. Функції конфліктівПозитивні функції: Негативні функції Розрядка напруженості між конфліктуючими сторонами Великі емоційні і матеріальні витрати для участі у конфлікті Діагностика можливостей опонентів Плинність кадрів, зниження рівня дисципліни праці, погіршення соціально-психологічного клімату колективу Згуртування колективу організації у протиборстві із зовнішніми труднощами Вороже ставлення до переможених Джерело інновацій, стимулювання до змін і розвитку Надмірне захоплення процесом конфлікту, що шкодить роботі Удосконалення нормативної бази, поява нових правил і процедур Після завершення конфлікту наявність зниження рівня співробітництва між частиною працівників Виявлення управлінських проблем в організації Складне і довготривале відновлення ділових стосунків
ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ
Причини виникнення конфлікту — це явища, події, факти, ситуації, які передують конфлікту і, при визначенихумовах діяльності суб'єктів соціальної взаємодії, спричинюють його. Середвеликої кількості причин конфліктів передусім виділяють загальні причини, якітак чи інакше проявляються практично в усіх виникаючих конфліктах. До нихвідносяться такі:
•соціально-політичні та економічні (пов'язані із соціально-політичною ситуацієюв країні);
•соціально-демографічні (відмінності в установках і мотивах людей, зумовлені їхстаттю, віком, приналежністю до етнічних груп);
•соціально-психологічні (соціально-психологічні явища у групах: взаємовідносини,лідерство, групові мотиви тощо);
•індивідуально-психологічні (відображають індивідуально-психологічні особливостіособистості: здібності, темперамент, характер, потреби тощо).
Часткові причини безпосередньопов'язані з конкретним видом конфлікту (порушення трудового законодавства,службової етики, незадоволеність умовами діяльності та ін.).
Конфліктиспоконвічно виникають внаслідок порушення балансу інтересів двох і більшесторін. У зв'язку з цим виділяють об'єктивні і суб'єктивні причини конфліктів.
Об'єктивні причини конфліктівіснують незалежно від волі і бажання учасників взаємодії (обмеженість уресурсах, погані комунікації тощо). Основні з них:
•обмеженість ресурсів, які треба ділити;
• взаємозалежність завдань;
•розбіжності в меті;
•розбіжності в уявленнях і цінностях;
•розбіжності у манері поведінки і життєвому досвіді;
•незадовільні комунікації.
Розподіл ресурсів.Навіть у великих організаціях ресурси завжди обмежені. Керівництво повинневирішити, як розподілити матеріали, людські ресурси, фінанси між різнимигрупами, щоб найбільш ефективним способом досягнути межі організації. Виділеннязначної частини ресурсів якомусь одному керівникові чи групі означає, що іншіодержать меншу частку від загальної кількості. Таким чином, необхідність ділитиресурси майже безповоротно веде до різних видів конфліктів.
Взаємозалежністьзавдань, можливість конфлікту існує всюди, де одна людина чи група залежить відіншої людини чи групи. Наприклад, керівник виробничого підрозділу можепояснити низьку продуктивність своїх підлеглих нездатністю ремонтної службидостатньо швидко ремонтувати обладнання. Керівник ремонтного підрозділу, в своючергу, може звинувачувати кадрову службу, що не прийняла на роботу більшкваліфікованих працівників. Оскільки всі організації є системами, щоскладаються із взаємозалежних елементів, то при незадовільній роботі одногопідрозділу чи людини взаємозалежність завдань може стати причиною конфлікту.
Розбіжності в меті.Можливість конфлікту збільшується в міру того, як організації стають більшспеціалізованими і розбиваються на окремі підрозділи. Це відбувається тому, щоспеціалізовані підрозділи самі формулюють свою мету і приділяють їм більшеуваги, ніж меті організації. Наприклад, відділ збуту може наполягати навиробництві якомога більше різноманітної продукції тому, що це підвищуєконкурентноздатність підприємства і збільшує обсяг збуту. У той же час цілівиробничого підрозділу більше спрямовані на валові обсяги і менше на асортиментпродукції.
Розбіжності в уявленнях і цінностях.Уявлення про якусь ситуацію залежить від бажання досягнути певної мети. Замістьтого, щоб об'єктивно оцінити ситуацію, люди можуть дотримуватися тих поглядів,які, на їх думку, сприятливі для їх групи і особистих потреб. Ця тенденція булавиявлена в одному дослідженні, де керівників різних відділів попрохали вирішитипроблему, пов'язану з поліпшенням обслуговування клієнтів. Кожен керівник прицьому вважав, що проблему обслуговування клієнтів найкраще може вирішити самейого функціональний підрозділ. Таким чином, у кожного з керівників були своїуявлення щодо вирішення цієї проблеми, які не збігалися з уявленнями іншихкерівників.
Розбіжності у цінностях — також дуже розповсюджена причина конфлікту. Наприклад, підлеглий можевважати, що він завжди має право на висловлення своєї думки, у той час яккерівник вважає, що підлеглий має право висловлювати свою думку лише тоді, колийого питають. Ще приклад: персонал може цінувати свободу і незалежність.Якщо керівник уважно стежить за роботою своїх підлеглих, розбіжності вцінностях, вірогідно, спричинять конфлікт.
Розбіжності у манері поведінки іжиттєвому досвіді можуть збільшитивірогідність виникнення конфлікту. Наприклад, люди, що постійнопроявляють агресивність і ворожість і готові сперечатися за кожне слово,створюють навколо себе атмосферу, що може спричинити конфлікт. Дослідженняпоказали, що розбіжності у життєвому досвіді, характері, віці, освіті зменшуютьступінь взаєморозуміння та співробітництва між представниками різнихпідрозділів.
Незадовільні комунікації.Погана передача інформації є як причиною, так і наслідком конфлікту. Наприклад,якщо керівництво не може довести до відома підлеглих необхідністьреорганізації виробництва, останні можуть відреагувати таким чином, щосповільнять темп роботи. Ці проблеми також можуть виникнути і посилитися черезнездатність керівників розробити і довести до відома підлеглих точний опис посадовихобов'язків. При цьому у будь-якому з підрозділів буде підґрунтя для утворенняміжособистісних та інших конфліктів.
Суб'єктивні причини зумовленіпередусім конкретною поведінкою індивіда та психологічною структуроюособистості — характером, темпераментом, спрямованістю, цінніснимиорієнтаціями, потребами тощо. Оскільки кожна людина як особистістьбагатогранна, суб'єктивні причини набувають різноманітних форм і видів. Вонипроявляються як невідповідність цих факторів конкретній життєвій ситуації.
ДИНАМІКА КОНФЛІКТУ
Дляпрогнозування, оцінювання і визначення раціональних технологій, методів і формуправління конфліктами, необхідно мати уявлення про динаміку їх проходження. Цепоняття можна визначити як процес поетапного розвитку конфлікту. Динаміка конфліктуяк складного соціального явища знаходить своє відображення у двох поняттях: етапиконфлікті/ і фази конфлікту. Тобто динаміка конфлікту — це хід розвитку конфлікту за його етапами і фазами.
Етапи конфлікту відображаютьсуттєві моменти, що характеризують його розвиток від появи до вирішення. Цяструктурна категорія визначає насамперед методологію процесу управлінняконфліктами і допомагає знайти оптимальні рішення.
Виникнення і розвиток спірної ситуації. Спірнаситуація створюється суб'єктами соціальної взаємодії і є передумовою конфлікту.
Сприйняття спірної ситуації як конфліктної хоч биоднією із сторін та емоційне переживання цього факту. Наслідкамиі зовнішніми проявами подібного сприйняття можуть бути: зміни в настрої,критичні і недоброзичливі висловлювання на адресу опонента, обмеженнякомунікативних контактів з ним та ін.
Початок відкритої конфліктної взаємодії. Цейетап виражається в активних діях одного з учасників конфлікту, який усвідомивдля себе конфліктну ситуацію. Ці дії (заяви, попередження, критичнівисловлювання та ін.) спрямовані проти свого опонента. Інший учасник при цьомуусвідомлює, що дії спрямовані проти нього і, в сою чергу приймає адекватні діїпроти ініціатора конфлікту.
Розвиток відкритого конфлікту. Нацьому етапі учасники конфлікту відкрито заявляють про свої позиції і висуваютьсвої вимоги. Разом з тим вони можуть не усвідомлювати особистих інтересів і нерозуміти суті і предмету конфлікту.
Розв'язання конфлікту. Залежновід змісту та гостроти конфлікту розв'язати його можна двома основнимиметодами: 1) педагогічним, або психологічним (бесіда,переконання, роз'яснення, прохання тощо); 2) адміністративним (рішеннявиконавчих органів, накази, розпорядження тощо). При цьому слід керуватисяситуаційним підходом і підбирати засоби впливу залежно від конкретних обставин.Наприклад, ефективний лідер, який користується повагою і авторитетом уколективі може знайти підхід до кожного підлеглого через психологічні методи. Вумовах частого порушення трудової дисципліни, коли підлеглі неправильнорозуміють свої завдання, керівники застосовують метод примушування, якийґрунтується на використанні адміністративних повноважень і знаходить своєвідображення у наказах і розпорядженнях. Фази конфлікту безпосередньопов'язані з його етапами і відображають динаміку конфлікту насамперед з поглядузору реальних можливостей його вирішення. Основні фази конфлікту: 1) початковафаза; 2) фаза підйому; 3) пік конфлікту; 4) спад конфлікту.
Фазиконфлікту можуть циклічно повторюватися, наприклад, після фази спаду в першомуциклі може початися фаза підйому другого циклу з проходженням фаз піку і спаду.При цьому можливості вирішення конфлікту в наступному циклі звужуються. Цейпроцес можна зобразити на графіку
Етапиі фази конфлікту, пов'язані між собою, тому важливо з'ясувати їхвзаємозалежність. Можливість вирішення конфліктів в організації також залежитьвід того, на якому етапі знаходиться конфліктне протистояння
Таблиця. Співвідношення фаз і етапів конфліктузалежно від можливості його вирішенняФаза конфлікту Етап конфлікту Можливості вирішення конфлікту, % Початкова фаза
1. Виникнення і розвиток конфліктної ситуації
2. Усвідомлення конфліктної ситуації 90% Фаза підйому 3. Початок відкритої конфліктної взаємодії 50% Пік конфлікту 4. Розвиток відкритого конфлікту 5% Фаза спаду 5. Вирішення конфлікту 20%
Сімейні конфлікти
Мої вчинки —моє єдине надбання, якщо вони гідні.
Будда
Навчинки, що призводять до конфлікту в сімейних стосунках, слід завжди зважати,бо сім'я — надзвичайно важливий соціальний інститут у державі. Недаремнокажуть: сильна сім'я — сильна держава. Тому в системі політики держави сім'яповинна займати гідне місце. Назвемо чинники, які найчастіше призводять досімейних конфліктів:
•коли ви надто багато чекаєте від партнера (партнерші), роблячи його 0*0відповідальними за ваше особисте щастя;
•неправильно ставитесь до сексуальних потреб у подружньому житті;
•заздрите успіхам партнера (партнерші) в сімейному житті;
•несерйозно ставитесь до його (її) турбот і проблем;
•зневагою даєте зрозуміти: «ти вже не така велика цінність для мене»;
•даєте зрозуміти про його 0*0 зовнішню (внутрішню) непривабливість.
Свобода— обов'язок щодо сім'ї як чинник запобігання конфліктам, проте свобода повиннабути усвідомленою необхідністю, якщо особистість обирає для себе сім'ю.
Усім'ї має бути особиста свобода, яка може й повинна поширюватися на кожногочлена сім'ї:
•кожен член сім'ї повинен мати свій життєвий простір;
•кожен член сім'ї мусить пам'ятати про необхідність поважати іншого;
•кожен член сім'ї впливає на оточуючих і сам перебуває під їхнім впливом;
•кожен член сім'ї повинен не ухилятися від сімейного впливу, а навчатисякерувати ним;
•кожен член сім'ї має виконувати певну роль у сім'ї, інакше — сім'ярозпадається.
Відповіднодо загальновизнаної в науковій літературі типологіза-ції сім'ї (дружня,дезорганізована, неблагополучна) психолог, сексопатолог може надати їйдопомогу. Народні традиції вчать, що найбільше згуртовують сім'ю, сприяють їїблагополуччю й злагоді відданість один одному, уміння дослухатися,спілкуватися, бути гнучким у стосунках. Важливо також культивувати в сім'їсамостійність, аби кожен міг залишатися індивідуальністю незатьмареною тощо.
Особливості шлюбно-сімейних і родинних відносин
Воснові відносин у сім'ї — почуття любові яквищий рівень емоційно позитивного ставлення людини до людини. Відносини,побудовані на основі почуття любові, характеризує висока вибірковість, глибоказануреність їх суб'єктів, контакт між ними на всіх можливих рівнях(психофізіологічному, психологічному, фізичному).
Проміжніформи почуття любові — закоханість, любовні відносини — нетривалі, легкотрансформуються у інші типи відносин. Відносини любові наближуються до дружніх,часто поєднуються з ними.
Найбільшезагрожує сімейній гармонії перехід від любові до утилітарно-ділових відносин,обмежених виконанням подружніх ролей, яке не приносить задоволення.
Подружнівзаємини — сукупність соціально регламентованих відносин між шлюбнимипартнерами. Вони є частиною сімейних і водночас значно розрізняються зазмістом, функціями, структурою від відносин любові. Зміст подружніхвзаємовідносин обумовлений значенням шлюбу, який організовує, стабілізує,соціально санкціонує задоволення господарсько-побутових, емоційно-сексуальних,психологічних і батьківських потреб чоловіка і жінки.
Ушлюбі партнер має два суперечливих прагнення: до спілкування з іншими і довідсторонення від них. Спілкування тільки один з одним у шлюбі швидковиснажується, набридає, потребує розширення свого кола. Проникнення у внутрішнійсвіт партнера, у його таємниці може відштовхнути, створити бар'єр увзаєморозумінні, якщо повною мірою виявиться глибина розходжень у поглядах нажиття, в особистісних цінностях.
Родиннівідносини побудовані на спільності походження, зв'язку за народженням.Числоучасників родинних відносин залежить від їх фактичної кількості, близькостіпроживання, культур, традицій. Наприклад, міський житель підтримує зв'язки із5-Ю родичами. Родинні відносини функціонують у різних формах приятелювання,товаришування, дружби. Вони виконують функції піклування про фізичний ісоціальний добробут членів родини, захист їх здоров'я, честі, гідності.Проявами родинних відносин є турбота, співучасть, допомога у вирішенні проблем(батьківський, сімейний, синівський обов'язок). Родинні відносини регулюютьсянормами моралі, релігії, традицій, цивільного і сімейного права.
КОНФЛІКТИ В СІМ'Ї
Сімейніконфлікти найрозповсюдженіші в суспільному житті. За оцінками спеціалістів, у80 — 85 % сімей відбуваються конфлікти, а в 15 — 20 % виникають сварки зрізних причин. Унікальність сімейних стосунків зумовлює не тільки специфікувиникнення і проходження сімейних конфліктів, але й відбивається на соціальномута психічному здоров'ї усіх її членів.
Сімейні конфлікти — це протиборство між членамисім'ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів, поглядів таінтересів.
Розглянемоособливості сімейних конфліктів, які потрібно враховувати для їх попередження івирішення.
По-перше. Сімейніконфлікти зумовлені унікальністю сімейних стосунків. Найважливішою особливістюїх є те, що їх основний зміст визначають як міжособистісні відносини (любов,родинні стосунки), так і правові й моральні обов'язки, пов'язані з реалізацієюфункцій сім'ї: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, рекреативної(взаємодопомога, підтримка здоров'я, організація дозвілля і відпочинку),комунікативної і регулятивної.
По-друге. Сімейніконфлікти відрізняються і за причинами. Найважливіші з них:
•обмеження свободи активності, діяльності, самовираження членів сім'ї;
•відхилення в поведінці одного із членів сім'ї (алкоголізм, наркоманія та ін.);
•наявність протилежних інтересів;
•авторитарний тип взаємовідносин;
•наявність складних матеріальних проблем;
•авторитарне втручання родичів у сімейні стосунки;
•сексуальна дисгармонія та ін.
Класифікаціюсімейних конфліктів подано в табл. 10.2.
Прианалізі причин сімейних конфліктів важливо враховувати соціальні фактори мікро-і макросередовища. До факторів мікросередовища слід віднести: погіршенняматеріального становища сім'ї; надмірну зайнятість однієї або двох осіб нароботі; неможливість бажаного працевлаштування; тривала відсутність пристойногожитла та ін. Фактори макросередовища визначаються насамперед економічноюситуацією в державі, можливістю нею підтримувати і допомагати розвитку сім'ї, атакож соціально-психологічними умовами міжособистісних стосунків у суспільстві.
По-третє. Особливостісімейних конфліктів виявляються у їх динаміці, а також у формах протікання. Уцілому динаміка сімейних конфліктів характеризується класичними етапами(виникнення суперечки, усвідомлення суперечки конфліктною, відкритепротиборство, розв'язання конфлікту та його емоційне переживання). Але такіконфлікти відзначаються підвищеною емоційністю, швидкістю проходження кожного зетапів, формами протиборства (докори, образи, сварки, сімейні скандали,порушення обіцянок тощо), а також способами їх розв'язання (примирення,досягнення злагоди, взаємні поступки, розлучення та ін.).
По-четверте. Суттєвоюособливістю сімейних конфліктів є й те, що вони можуть мати тяжкі соціальнінаслідки. Нерідко вони призводять до різноманітних захворювань, а інодізакінчуються трагічно. Особливо тяжко сімейні конфлікті позначаються на дітях.
Таблиця. Класифікація сімейних конфліктів
Ознака
класифікації
конфлікту
Тип конфліктів
Причини виникнення конфліктів 1 2
3
Суб 'єкти
конфлікту
Подружні конфлікти Весь спектр причин сімейних конфліктів
Конфлікт між батьками і дітьми
• неправильне виховання дітей;
• ригідність сімейних стосунків;
• вікові кризи дітей;
• особистісний фактор
Конфлікт між: родичами Авторитарне втручання родичів
Джерело конфлікту
Ціннісні конфлікти Наявність протилежних інтересів, цінностей, поглядів
Позиційні конфлікти
• боротьба за лідерство у сім'ї;
• незадоволені потреби у визнанні значимості свого «Я» одного з членів сім'ї
Сексуальні конфлікти
• психологічна і сексуальна
несумісність чоловіків
Емоційні конфлікти Незадоволені потреби у позитивних емоціях (відсутність турботи, ласки, уваги і розуміння збоку одного з членів сім'ї
Господарсько-економічні конфлікти Протилежність поглядів чоловіків на ведення домашнього господарства, матеріальні проблеми
Поведінка суб 'єктів конфлікту
Відкриті конфлікти
(сварка зі взаємними образами, биттям посуду тощо)
• індивідуально-психологічні особливості членів сім'ї;
• рівень виховання;
• зміст причини конфлікту
Приховані конфлікти (демонстративне мовчання, різкі жести і погляди, які свідчать про незгоду тощо) Ті самі причини
Кризові періоди в розвитку сімейних стосунків
Прианалізі сімейних конфліктів важливо враховувати кризові періоди в розвиткусім'ї.
Перший кризовий період урозвитку сім'ї спостерігається в перший рік подружнього життя. У цей періодвідбувається адаптація чоловіка і дружини один до одного. Вірогідність розлученьстановить ЗО % від загальної чисельності браків.
Другий кризовий період пов'язанийз появою дітей. Народження дитини для багатьох сімей є серйозним випробуванням.У чоловіків з'являються нові складні обов'язки, пов'язані з доглядом за дитиноюта її вихованням. У зв'язку з цим у них суттєвообмежуються можливості для професійного зростання, реалізації своїх інтересів.Можливі зіткнення поглядів молодят та їх батьків з питань виховання дитини. Уцей період стомленість дружини, пов'язана з доглядом за дитиною, може призвестидо тимчасової дисгармонії сексуальних відносин.
Третій період кризи сім'ї збігаєтьсяіз середнім подружнім віком (10 — 15 років спільного життя), якийхарактеризується насиченістю один одним, появою дефіциту почуттів.
Четвертий період кризи всім'ї настає після 18 — 24 років подружнього життя. Основна причина сімейноїкризи в цей період пов'язана з посиленою емоційною залежністю дружини, їїхвилюваннями з приводу можливих зрад чоловіка.
Попередження і розв 'язання сімейних конфліктів
Попередженняі розв'язання сімейних конфліктів слід розглядати як основні види управлінськоїдіяльності. Попередження сімейних конфліктів залежить від усіх членів сім'ї інасамперед від подружжя. Часто при розв'язання сімейних конфліктів користуютьсяпослугами посередника — друзів, знайомих, родичів та ін. При цьому слід мати наувазі, що деякі дрібні сімейні сварки можуть мати позитивну спрямованість, вонидопомагають дійти згоди зі спірних питань і попередити ще більший конфлікт. Алев більшості випадків сімейних конфліктів не слід допускати.
Основнішляхи запобігання сімейним конфліктам залежать від потенційних суб'єктівконфліктної взаємодії — подружжя, дітей, родичів тощо. По кожному конкретномувипадку в спеціальній літературі можна знайти специфічні корисні поради.Наведемо лише найбільш загальні шляхи попередження конфліктів цього типу, яківипливають із соціально-психологічних закономірностей розвитку сім'ї:
•формування психолого-педагогічної культури, знань основ сімейних відносин (цестосується насамперед подружжя);
•виховання дітей з урахуванням їх індивідуально-психологічних і віковихособливостей, а також емоційного стану;
•організація сім'ї на принципах рівності, формування сімейних традицій, розвитоквзаємодопомоги, взаємовідповідальності, довіри і поваги;
•формування культури спілкування.
Вирішеннясімейних конфліктів може бути забезпечене досягненням згоди із спірних питань.Це найбільш сприятливий варіант будь-яких сімейних конфліктів. Але є і іншіформи розв'язання конфліктів, але вони не конструктивні. Прикладом цього можебути втеча дітей із сім'ї, позбавлення батьківських прав тощо. Таке розв'язанняважкою ношею лягає на плечі батьків або дітей, призводить їх до важкихемоційно-психологічних хвилювань.
Особливоюформою розв'язання подружніх конфліктів є розлучення. Багатьом воно приноситьзвільнення від накопичених проблем, але часто розлучення задовольняє інтересилише однієї із сторін і спричинює важкі нервово-психічні хвилювання в іншої.Особливо негативні наслідки має розлучення для дітей. Крім того, треба мати наувазі, що внаслідок розлучення суспільство отримує неповноцінну сім'ю, а це, всвою чергу, призводить до злочинності, наркоманії та інших форм негативноїповедінки серед підлітків.