Курсова робота
На тему:
Особливості комунікативної сфериматерів дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної активності.
Виконала:
студентка 4 курсу
групи ПСзср 05-1
спеціальність: психологія
Харків 2009
План
Введення
Розділ 1. Психологічні особливості дошкільного віку
1.1 Особливості когнітивної сфери дошкільників
1.2 Особливості емоціонального розвитку дошкільників
1.3 Особливості регулятивної сфери дошкільників
1.4 Вплив батьків на розвиток дошкільників
Розділ 2. Дослідженняпсихологічних особливостей матерів з різним рівнем комунікативної активності
2.1 Організація дослідження
2.2 Дослідження
Висновок
Список використаних інформаційних джерел
Введення
Мова — це головний інстинкт, який відрізняє людинувід інших живих істот, це є соціальний зв'язок між людьми, засіб для виявлення своговнутрішнього світу і для приймання нового безмежного знання. З усіх живих істотсловесну мову має тільки людина, і це робить її паном над усім світом. Уявленнядитини тільки тоді стають певними і ясними, коли вони одержують словесне вираження.Дитина родиться з готовим механізмом для мови, але не має її майже до кінця першогороку, бо мова — це не тільки звуковий вияв, а процес розумовий, який поволі розвиваєтьсяу дитини, в залежності від її розвитку.
Отже, мова є загальною основою навчання і вихованнядітей у дитячому садку. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом специфічнолюдського спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Аджепсихофізіологами доведено, що саме дошкільний вік (до 6-7 років) є найбільш сприятливимдля оволодіння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мовий усвідомлює звуковий склад, до 4-5 років засвоює відмінкові закінчення та основніграматичні форми з 5 років оволодіває монологічним мовленням. Якщо ж дитина з якихосьпричин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки,це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовному розвитку.
Комунікативні навички дитини розвивають не тількидитячий садок, але й сім’я, тому дослідження комунікативних навиків батьків вважаєтьсяне менш актуальним, ніж дослідження комунікативних навиків дитини певного періодурозвитку.
Об’єкт дослідження — особливості комунікативноїсфери матерів.
Предмет дослідження — особливості комунікативноїсфери матерів дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної активності.
Ціль дослідження — вивчити особливості комунікативноїсфери матерів дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної активності.
Задачі дослідження:
1. Визначити основні поняття та особливості комунікативноїактивності дітей, їх матерів.
2. Порівняти комунікативно активних матерів з не комунікативноактивними
Дане дослідження допоможе зрозуміти як впливаютьмовленєві особливості матерів на мовленнєву активність дітей.
В ході дослідження були використані методики«Диагностика „эмоционального интеллекта“ (Н. Холл), „Диагностикаэмоциональных барьеров в межличностном общении (В.В. Бойко) “ та „Тесткоммуникативных умений Михельсона“.
Розділ 1. Психологічні особливості дошкільноговіку
Уже в дошкільному віціпочинає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язанийз розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки,що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даногоетапу розвитку взаєминами з дорослими.
Дошкільнедитинство — великий відрізок життя дитяти. Умови життя в цей час нестримно розширюються:рамки сім'ї розсовуються до меж вулиці, міста, країни. Дитина відкриває для себесвіт людських стосунків, різних видів діяльності і суспільних функцій людей. Вінвипробовує сильне бажання включитися в це доросле життя, активно в ній брати участь,що, звичайно, йому ще недоступно. Крім того, не менше сильний він прагне і до самостійності.З цього протиріччя народжується рольова гра — самостійна діяльність дітей. 1.1 Особливості когнітивної сфери дошкільників
Основналінія розвитку мислення в цьому періоді розвитку — перехід від нарядно-дієвого донаочно-образного і в кінці періоду — до словесного мислення. Основним видом мисленняпроте є наочно-образне, що відповідає репрезентативному інтелекту. Дошкільник мислитьобразно, він ще не придбав дорослої логіки міркувань.
Своєрідністьдитячої думки простежується в експерименті Л.Ф. Обухової, що повторила деякі питанняЖ. Піаже для наших дітей. Наприклад Андрій О. (5 років 1 мес.) на питання чому зіркине падають відповідає, що вони маленькі, дуже легкі, видно їх лише по телескопу.
Слава Г. (5 років 5 мес) на питання звідки місяцьна небі з’явився відповідає, що його мабуть хтось побудував.
комунікативний активний мати дитина
Недивлячись на таку своєрідну дитячу логіку, дошкільники можуть правильно міркуватиі вирішувати досить складні завдання. Вірні відповіді від них можна отримати запевних умов. Перш за все дитині потрібно встигнути запам'ятати саме завдання. Окрімцієї умови завдання дитина повинна ще і уявити собі, а для цього — зрозуміти його.Тому так важливо сформулювати завдання, щоб воно було зрозуміле дітям.
За сприятливих умов, коли дошкільник вирішує зрозумілу,цікаву для нього задачу і при цьому спостерігає доступні його розумінню факти, вінможе логічно правильно міркувати. У дошкільному віці у зв'язку з інтенсивним розвиткоммови освоюються основні поняття. Хоча вони залишаються на життєвому рівні, змістпоняття починає все більше відповідати тому, що в це поняття вкладає більшість дорослих.
Так, наприклад, 4-річнедитя вже розуміє таке поняття, як „жива істота“. Він легко і швидко відноситьдо „живих“ крокодила (для цього йому потрібне всього 0,4 с.), але трохиважко, відносити до цієї категорії дерево (думає 1,3 с) або тюльпан (майже 2 с.).Діти починають краще використовувати поняття, оперувати ними в думках.
В кінці дошкільногоперіоду з’являється тенденція до узагальнення, якої раніше не було, тенденція доустановлення зв’язків. Це дуже важливо для подальшого розвитку інтелекту, не дивлячисьна те, що діти інколи узагальнюють не правомірно.1.2 Особливості емоціонального розвиткудошкільників
Джерелом емоційнихпереживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючим світом. Освоєння в дошкільномудитинстві нових, змістовніших видів діяльності сприяє розвитку глибших та стійкішихемоцій, пов'язаних не лише з близькими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тимиоб'єктами, що дитина сприймає, а й тими, які уявляє.
Діяльність породжуєпередусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває длядитини, та самим процесом її виконання.
Зростає потреба дошкільникав товаристві ровесників, внаслідок чого інтенсивно розвиваються соціальні емоції(симпатії, антипатії, уподобання тощо). Виникають інтелектуальні емоції. У процесіспілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюютьсяпрояви почуття власної гідності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому,ніяковості.
Важливе значення уформуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяютьпередбачати емоційні наслідки власної поведінки, завчасно переживати задоволеннявід її схвалення як „хорошої“ або ж невдоволення від її оцінки як»поганої". Таке емоційне передбачення грає вирішальну роль у формуванніморальної поведінки дошкільника.
Дошкільник починаєвідособлюватися від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту.При цьому поведінка дитини зорієнтована на дорослого (його вчинки та стосунки злюдьми) як зразок для наслідування.
Вирішальну роль у засвоєннізразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим,дітям, героям казок та розповідей тощо.
Орієнтація поведінкидошкільника на дорослого зумовлює розвиток її довільності, оскільки тепер постійнозіштовхуються як мінімум два бажання: зробити щось безпосередньо («як хочеться»)чи діяти відповідно до вимог дорослого («за зразком»). З'являється новийтип поведінки, який можна назвати особистісним.
Для дошкільного дитинствахарактерна в цілому спокійна емоційність, відсутність сильних афективних спалахіві конфліктів по незначних приводах. Цей новий, відносно стабільний, емоційний фонвизначає динаміка представлень дитини.
Динаміка образний уявлень- вільніша і м'якша в порівнянні з афективно забарвленими процесами сприймання вранньому дитинстві.
Раніше течія емоційногожиття дитини обумовлювалась особливостями конкретної ситуації, в яку вона була включена.Тепер поява уявлень дає можливість дитині відвернутися від безпосередньої ситуації,у неї виникають переживання, з нею не пов’язані, а миттєві переживання сприймаютьсяне так гостро, втрачають свою колишню значущість. Отже, емоційні процеси стаютьбільш урівноваженими. Але це зовсім не означає зниження насиченості, інтенсивностіемоційного життя дитини. День дошкільника настільки насичений емоціями, що до вечоравін може, стомившись, дійти до повного виснаження.
У дошкільному віці бажання, спонукання дитини з'єднуютьсяз її уявленнями, і завдяки цьому спонукання перебудовуються. Відбувається перехідвід бажань (мотивів), направлених на предмети сприймаємої ситуацій, до бажань, пов'язанихз уявленими предметами, що знаходяться в "ідеальному" плані. Дії дитинивже не пов'язані напряму з привабливим предметом, а будуються на основі уявленьпро предмет, про бажаний результат, про можливість його досягти в найближчому майбутньому.Емоції, пов'язані з уявленнями, дозволяють передбачати результати дій дитини, задоволенняйого бажань.1.3 Особливості регулятивної сфери дошкільників
На етапі розвитку дошкільниківпоступово розвивається певна ієрархія мотивів, їх супідрядність. Діяльністьдитини тепер зумовлюється не окремими спонуканнями, а ієрархічною системою мотивів,у якій основні та стійкі набувають провідної ролі, підпорядковуючи ситуативні пробудження.Пов'язано це з вольовими зусиллями, потрібними для досягнення емоційно привабливоїмети.
Що старші стають діти,то рідше у їх поведінці проявляються афективні дії, їм легше впоратися з виконаннямнеобхідних для досягнення мети дій всупереч обставинам.
На розвиток вольовихякостей позитивно впливає гра. Відособлюючись від дорослого, дошкільник вступаєв активніші взаємини з однолітками, які реалізуються передусім у грі, де необхіднопідкорятися певним правилам, обов'язковим для всіх, виконувати заздалегідь визначенідії.
Ігрова діяльність надаєсенсу вольовому зусиллю, робить його ефективнішим. На розвиток волі у цьому віціпозитивно впливає продуктивна та трудова діяльність дитини.
Дошкільник робить першікроки у самопізнанні, розвитку самосвідомості. Об'єктами самопізнання є окремічастини тіла, дії, мовні акти, вчинки, переживання та особистісні якості.
З розвитком довільностіпсихічних процесів стає можливим їх усвідомлення, що служить основою саморегуляції.
У спільній грі, виконуючирізноманітні завдання, діти порівнюють свої досягнення з досягненнями інших, оцінюютьне лише наслідки своєї роботи, але й власні можливості, вчаться контролювати себета ставити перед собою конкретні вимоги.
Самооцінка дитиноювласних учинків, умінь та інших якостей формується на основі оціночних суджень дорослих.З віком зростає об'єктивність дитячих самооцінок.
Характерною є схильністьдитини до самоутвердження спочатку в очах дорослих, потім — однолітків, а згодом- і у власних очах.
Мотиви дошкільниканабувають різну силу й значимість. Вже в молодшому дошкільному віці дитина порівнянолегко може прийняти рішення в ситуації вибору одного предмету із декількох. Незабаромвін уже може подолати свої безпосередні побудження, наприклад не реагувати на привабливийпредмет. Це стає можливим завдяки більш сильним мотивам, які виконують роль«обмежувачів». Найбільш сильній мотив дошкільника — похвала, отриманнянагороди. Слабкіший — покарання (у спілкуванні з дітьми це в першу чергу виключенняз гри), ще слабкіше — власна обіцянка дитині. Вимагати від дітей обіцянок не лишемарно, але і шкідливо, оскільки вони не виконуються, а ряд невиконаних завіреньі клятв підкріплює такі особові межі, як необов’язковість і безпечність. Найслабкішоювиявляється пряма заборона якихось дій дитини, не посилена іншими додатковими мотивами,хоча якраз на заборону дорослі часто покладають надії. Забороні безпосередніх спонуканьдитини сприяє присутність дорослого або інших дітей. Спочатку дитині потрібно, щобхтось був поруч, контролював його поведінку, а залишившись один, він поводитьсябільш вільно, імпульсивно.
Потім,у міру розвитку плану уявлень, він починає стримуватися при уявному контролі: образіншої людини допомагає йому регулювати свою поведінку. Завдяки розвитку механізмусупідрядності мотивів старші дошкільники легше організовують свої безпосередні бажання,чим молодші, але це завдання залишається досить складним впродовж всього періоду.
Найбільшсприятливі умови для підкорення спонукань дитини правилам поведінки, як вже відомо,створюються в ролевій грі. Життя дошкільника набагато різноманітніше, ніж життяв ранньому віці. Дитина включається в нові системи стосунків, новий вигляд діяльності.З'являються відповідно і нові мотиви. Це мотиви, пов'язані з самооцінкою, що формується,самолюбивістю — мотиви досягнення успіху, змагання, суперництва; мотиви, пов'язаніз тими, що засвоюється в цей час моральними нормами, і деякі інші. Для розвиткурізних не ігрових видів діяльності, значення яких зросте на наступному віковомуетапі, особливо важливі інтерес до змісту діяльності і мотивація досягнення.
Наприкладі мотивації досягнення виразно простежується зміна мотивації впродовж дошкільноговіку. На мотивацію і ефективність виконуваних дітьми дій впливають ті окремі успіхиі невдачі, з якими вона стикається. Молодші дошкільники не особливо чутливі до цьогошинника.1.4 Вплив батьків на розвиток дошкільників
Найголовніший впливв розвитку дитини — це вплив батьків та сім’ї.
У сім'ї дитина отримуєперші уявлення про себе та інших людей, розвиває необхідні для життя соціальні почуття,навички спілкування і спільної діяльності. Сім'я створює передумови для взаємопроникненнясвіту дітей і світу дорослих, що є важливим чинником соціалізації особистості. Унікальнівиховні можливості сім'ї впливають на людину протягом усього її життя.
Універсальний, всеохопний,постійний виховний вплив сім'ї на особистість є наслідком дії декількох основнихчинників:
1. Безкорислива любовдо дитини, яка вселяє їй почуття захищеності, створює атмосферу душевності, соціальногоі життєвого оптимізму. Взаємини дітей і дорослих у сім'ї є справжньою школою почуттів,найважливішим фактором, що формує емоційно-мотиваційну сферу дошкільника, його ставленнядо людей і життя. Все це є важливими передумовами розвитку індивідуальності дитини.
2. Природне включеннядитини у найрізноманітніші людські стосунки. Відбувається це передусім завдяки участідитини у спільних з дорослими видах діяльності. Багатоплановість життєвих ситуацій,які виникають в сімейному житті дитини, неможливо змоделювати в жодній досконалійвиховній системі.
3. Багаторольова структурасімейного колективу, яка забезпечує багатогранність, постійність і тривалість йоговиховного впливу. Цей вплив відбувається у процесі взаємодії дитини і дорослих занайрізноманітніших життєвих ситуацій, щодня повторюється у різних формах.
4. Можливість набуттядитиною позитивного досвіду і переживання негативних почуттів. Усе це відбуваєтьсяв атмосфері довіри, гуманного ставлення до дитини, які є необхідними для набуттяпочуття впевненості, відповідальності, уміння долати життєві негаразди, гідно поводитисяза будь-яких обставин.
Головне, щоб дитинасприймала сім'ю як фактор її емоційного затишку, внутрішнього комфорту, гарантіютого, що за будь-яких умов вона знайде тут розуміння, підтримку і захист.
У сім'ї дитина впершепізнає почуття ревнощів, набуває досвіду подолання непорозумінь, вчиться виконуватине лише приємні для себе, а й обов'язкові, необхідні для інших справи. Вона повиннанавчитися визнавати свої негативні почуття, уміти тактовно стримувати, вгамовуватиїх. Як зауважував П. Лесгафт, “таємниця сімейного виховання у тому і полягає, щобдати дитині самій розгортатися, робити все самій”. Тому дорослі повинні “завждиставитись до дитини з першого дня появи її на світ, як до людини, з повним визнаннямїї особистості. ”.
Характерною особливістювиховного впливу сім'ї є його первинність. Йдеться про те, що сім'я є першим джереломцього впливу, а, як зазначав Ж. — Ж. Руссо, кожен наступний вихователь значно слабшевпливає на дитину, ніж попередній. Крім того, процес виховання в сім'ї є більш природним,ніж у виховному закладі. Взаємодія у сім'ї передбачає ширші можливості для дитинибути суб'єктом діяльності, ніж у дошкільних закладах, у яких вона є більш зарегламентованою.
Виховні можливостісім'ї можуть бути реалізовані за наявності відповідних об'єктивних і суб'єктивнихумов.
До об'єктивних умовреалізації виховного потенціалу в сім'ї належать:
— рівень матеріальногодостатку сім'ї (рівень і структура використання доходів, матеріальні умови життєдіяльності);
— забезпеченість дитячимидошкільними закладами, школами, закладами охорони здоров'я;
— кількість і склад(структура) сім'ї. Суб'єктивними умовами реалізації виховного потенціалу сім'ї є:
— громадянська спрямованістьі культура батьків, їхнє прагнення бути авторитетними для своїх дітей, виховуватиїх як гармонійних особистостей;
— загальний культурнийпотенціал, традиції, моральні та духовні цінності сім'ї;
— місце дитини в сімейномуколективі, моральний авторитет батьків в її очах;
— педагогічна культурабатьків.
Гармонійна взаємодіяоб'єктивних і суб'єктивних чинників є передумовою формування і розвитку досконалоїособистості. Однак з різних причин такої гармонійної єдності не існує. У різні історичніепохи ці причини мають свої специфічні особливості, хоч загалом їх джерела приблизнооднакові та й наслідки мало чим відрізняються. Наприклад, соціально-політична, економічнастабільність у суспільстві є передумовою матеріального благополуччя і сприятливогодля розвитку дитини морального, психологічного клімату в сім'ї. За таких умов дитинамає змогу відкривати для себе й опановувати механізми міжособистісної взаємодії,вчитися поводитися у конкретних життєвих ситуаціях на рівні цивілізаційної культури.Головним у цьому для неї є реальна життєва практика її батьків і найближчих родичів.
Політична, соціально-економічнанестабільність деструктивно впливають на соціальне самопочуття сім'ї, породжуютьнервозність, апатію, соціальний песимізм дорослих або їх гіпертрофоване ставленнядо матеріальних чинників буття, що неминуче позначається на формуванні внутрішньогосвіту дітей. Адже, переймаючись пошуком джерел існування або нагромадженням багатства,батьки все менше приділяють уваги моральним чинникам функціонування сім'ї. Із матеріальнимиаспектами пов'язаний авторитет батька в сім'ї, оскільки він за традиційним розподіломтендерних ролей відповідальний за це. Нерідко зниження його авторитету у складніперіоди життя пов'язане з не цілком тактовною поведінкою матері. Часто батьки абохтось один із них змушені шукати заробітків далеко від дому, що породжує властивінеповним сім'ям проблеми, передусім позбавляє дітей спілкування, душевного тепла,зразків соціальної поведінки.
За твердженням психологів,неповна сім'я є одним із найпотужніших джерел психогенних переживань особистості(неврозів, гострих афективних реакцій, ситуативно обумовлених порушень поведінки).Психічно травмує дітей розлучення батьків та їхня боротьба за дитину чи, навпаки,збайдужіння до дитини одного з них. Розлучення породжує проблему дозованого спілкування,задарювання дитини як засіб підтвердження любові до неї та інші болісні явища. Частопереживання дитини посилює психічна травма того з батьків, з ким вона залишилася.
Відчуття дошкільникомнеповноцінності сім'ї, в якій він виховується, може позначитися на його статевійсоціалізації, розвитку очікувань стосовно власної майбутньої сім'ї. У дівчинки формуєтьсяпідсвідоме уявлення про те, що без батька її діти можуть обійтися, тобто повноціннасім'я не стає головною цінністю її життя. Хлопчик за такої ситуації має матір зазразок чоловічої поведінки у сім'ї, оскільки вона перебирає на себе роль захисника,хазяїна, створювача і розпорядника матеріальних благ. За таких умов він виростаємалоініціативним, несміливим, йому не вистачає необхідних для дорослого життя чоловічих(маскулінних) якостей, що в майбутньому плодитиме проблеми формування його дітей.
Зі специфічними труднощамипов'язане виховання дітей у молодих сім'ях, що зумовлене недостатньою моральною,психологічною, соціальною зрілістю учасників подружжя. Збідненим, нерозвиненим єїх розуміння своєї ролі в житті дитини, відповідальності за ЇЇ виховання. І навітьщирі їхні старання щодо цього наштовхуються на відсутність життєвого досвіду, знань,уміння терпляче, послідовно і наполегливо дорослішати разом із своєю дитиною. Труднощівиховання дітей у молодих сім'ях полягають у:
— нерозумінні батькамисамоцінності дошкільного дитинства, його значення для формування особистості дитини;
— несформованості убатьків педагогічної рефлексії — вміння аналізувати, критично оцінювати власну виховнудіяльність, знаходити причини педагогічних помилок, неефективності методів, яківони використовують, тощо;
— орієнтації на вихованняз дитини “генія”, намагання реалізувати в дитині власний невикористаний, як вонивважають, потенціал, упущені ними життєві шанси.
Молоді батьки частовдаються до авторитарного виховання, вважають покарання найефективнішим виховнимзасобом, пред'являють суперечливі вимоги до поведінки дитини, непослідовно, суб'єктивнооцінюють ЇЇ дії, що породжує або надмірну жорстокість у ставленні до неї, або вседозволеність.
Взаємини, тактику вихованнядітей у сім'ї можна віднести до одного з таких типів:
— диктат. Такі взаєминизасновані на жорсткій регламентації поведінки дитини, суворому контролі за нею,використанні покарань, погроз тощо. Як правило, у таких сім'ях діти живуть у страху,постійно лицемірять, брешуть, наслідком чого стають різноманітні відхилення у їхнійповедінці;
— опіка. Вдаючись дотакої тактики, батьки намагаються відгородити дитину від життєвих реалій, випробувань,намагаються все вирішувати за неї, задовольняти її потреби і примхи. За таких умовдитина позбавлена змоги формувати в собі необхідні для подальшого життя психологічні,вольові якості, об'єктивно оцінювати себе, свої можливості й інших людей, цілеспрямованопрацювати над собою. Усе це деформує її внутрішній світ, систему цінностей, різкозанижує або завищує її вимоги до оточення, спонукає до девіантних форм задоволеннясвоїх потреб;
— мирне співіснуванняна засадах невтручання. Цю тактику характеризують максимальне дистанціювання дорослихвід життя дитини, абсолютне невтручання у її справи, залишення наодинці зі своїмипроблемами, мінімальні вимоги до її поведінки. Це породжує відчуження дітей і батьків.Діти, не маючи від батьків належної підтримки, будучи позбавленими необхідних дляїх становлення зразків соціальної поведінки, часто почуваються складно у ситуаціях,з якими легко справлятимуться їх однолітки, які виростали у сприятливіших педагогічнихумовах. У них можливі образи на своїх батьків за байдужість до себе;
— співробітництво.Така тактика взаємин у сім'ї, виховання дітей є найпродуктивнішою, оскільки батькинамагаються бути їхніми соратниками, є відкритими і щирими з ними, охоче впускаютьїх у свій світ. Між ними немає необґрунтованих таємниць, недовіри. За таких умовдіти охоче експериментують, шукають, пробують себе, не боячись помилитися і бутиза це покараними. Батьки охоче допомагають у всіх справах, вміло підводять дітейдо вирішення проблем, завдяки чому діти відкривають у собі все нові можливості,здобувають упевненість у своїх силах. А участь у справах батьків збагачує їх соціальнимдосвідом, розширює світ, окреслює їм соціальну перспективу, яка часто є орієнтиромїхнього розвитку.
Дещо своєрідно тлумачитьособливості виховного впливу батьків на своїх дітей зарубіжна педагогічна наука,яка розрізняє такі його стилі:
а) авторитарний стиль- регламентація батьками поведінки дітей відповідно до стандартів;
б) пермісивний стиль- відсутність контролю за розвитком, вихованням і життєдіяльністю дитини, що можебути зумовлена надмірною любов'ю до неї, недостатнім досвідом батьків, побоюваннямвтручатися в її розвиток, переоцінкою її можливостей;
в) авторитарний стиль- контроль за поведінкою дитини відповідно до її потреб з одночасним спрямуваннямїї розвитку, допомогою їй, визнанням її прав і врахуванням можливостей. Цей стильвважають оптимальним.
Особливо збагачує виховнийпотенціал сім'ї участь у вихованні дітей представників різних поколінь (бабусь,дідусів), які мають більший життєвий досвід, більше вільного часу, ніж батьки. Заправильної поведінки батьків стосунки їхніх дітей з бабусями і дідусями є емоційноблизькими. Адже часто дідусі й бабусі ласкавіші у спілкуванні з онуками, ніж батьки,а ті їм платять за це довірою, виявляють непідробну турботу, піклуються про них,розвиваючи в собі при цьому такі важливі для особистості людські якості, як доброта,чуйність, щирість.
Щодо цього важливеузгодження виховних впливів на дитину представників різних поколінь. Старше поколіннябільше орієнтоване на те, щоб онуки повноцінно проживали своє дитинство, батькиздебільшого розглядають дошкільний вік своїх дітей як підготовку до успіхів у доросломужитті, намагаючись урізноманітнити її заняттями іноземними мовами, спортом, музикоюта ін. Там, де існує гармонія поглядів і впливів на розвиток, становлення дитини,вона має найбільше шансів повноцінно сформуватися як гармонійна особистість.
Особливу роль у сімейномувихованні, соціалізації дитини відіграють родинні традиції і звичаї. Традиція (лат.traditio — передача) — історично складені порядки, способи, правила поведінки, щопередаються від покоління до покоління. Сімейні традиції регламентують створеннясім'ї, появу дитини, подружні, батьківські стосунки, ведення домашнього господарства,організацію дозвілля, вшанування пам'яті предків. Вони призначені слугувати зміцненнюсімейно-родинних зв'язків як механізму передачі таких особистих і соціальних ціннихякостей, як любов, вірність, доброта, взаєморозуміння, щирість. До них належатьспільні заняття певними видами трудової діяльності, передавання родинних реліквій(документів, нагород, пам'ятних речей), складання родовідного дерева тощо. Звичаї- безпосередні приписи певних дій у конкретних ситуаціях, що відтворюють сімейністосунки у життєдіяльності наступних поколінь. Стосуються вони як зовнішніх (прихіду гості, прийом гостей, пошанування предків), так і внутрішніх (колискова і поцілунокна добраніч, побажання доброго ранку тощо) форм поведінки.
Традиції та звичаїє взаємопов'язаними у реальному житті. Традиції є більш динамічним і багатоманітнимявищем родинного життя, ніж звичаї, вони створюють простір для творчого використаннязвичаїв. Регулюючи прості форми взаємин у сім'ї, звичаї доповнюють традиції, однаквони не настільки динамічні, як традиції. Здебільшого звичаї можуть бути формоювияву традицій.
Щирі стосунки між членамисім'ї, безпосередність почуттів одне до одного є джерелом формування гармонійної,самодостатньої особистості дитини, а також збагачення взаємин дорослих, стимулюванняїхнього самовиховання.
Розділ 2. Дослідження психологічних особливостейматерів з різним рівнем комунікативної активності2.1 Організація дослідження
Отже, мова є загальною основою навчання і вихованнядітей у дитячому садку. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом специфічнолюдського спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Аджепсихофізіологами доведено, що саме дошкільний вік (до 6-7 років) є найбільш сприятливимдля оволодіння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мовий усвідомлює звуковий склад, до 4-5 років засвоює відмінкові закінчення та основніграматичні форми з 5 років оволодіває монологічним мовленням. Якщо ж дитина з якихосьпричин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки,це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовному розвитку.
Комунікативні навички дитини розвивають не тількидитячий садок, але й сім’я, тому дослідження комунікативних навиків батьків вважаєтьсяне менш актуальним, ніж дослідження комунікативних навиків дитини певного періодурозвитку.
Об’єкт дослідження — особливості комунікативноїсфери матерів.
Предмет дослідження — особливості комунікативноїсфери матерів дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної активності.
Ціль дослідження — вивчити особливості комунікативноїсфери матерів дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної активності.
Задачі дослідження:
3. Визначити основні поняття та особливості комунікативноїактивності дітей, їх матерів.
4. Порівняти комунікативно активних матерів з не комунікативноактивними
Дане дослідження допоможе зрозуміти як впливаютьмовленнєві особливості матерів на мовленнєву активність дітей.
В ході дослідження були використані методики«Діагностика емоційного інтелекту» (Н. Холл), яка складається з п’ятишкал на комунікативні властивості та з 30 питань на які потрібно відповісти в проміжкувід — 3 до 3, в залежності від того, наскільки досліджуваний погоджується;
«Діагностика емоційних бар'ерів в міжособистісномуспілкуванні (В.В. Бойко) » на вміння володіти своїми емоціями, що складаєтьсяз 25 питань, на які потрібно відповісти так чи ні та з п’яти шкал на комунікативнібар’єри.
«Тест комунікативних вмінь Міхельсона»- на виявлення рівня комунікативної компетентності, складається з 27 питань, депотрібно обрати одну з 4х відповідей.
В дослідженні приймали участь матері дітей 3-4років життя з різним рівнем комунікативної активності, група дитячого садка №376- однорідна. Після підрахунку даних досліджувані розділились на 2 групи. Для обробкирезультатів застосовувався метод математичної статистики — Т-критерій Стьюдента.
2.2 Дослідження
Методика «Тест комунікативних вмінь Міхельсона»
Тест визначає рівень комунікативної компетентностіі якості сформованості основних комунікативних вмінь. Даний тест є різновидом тестівдосягнень, тобто побудований за типом завдання, в якого є правильна відповідь. Утесті передбачається деякий еталонний варіант поведінки, який відповідає компетентному,упевненому, партнерському стилю. Ступінь наближення до еталону можна визначити почислу правильних відповідей. Неправильні відповіді підрозділяються на неправильних«знизу» (залежні) і неправильні «зверху» (агресивні). Методикамістить 27 комунікативних ситуацій.
Результати дослідження по методиці «Тест комунікативнихвмінь Міхельсона» зведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Спосіб спілкування М1 + — м1 М2 + — м2 t кр. р Залежний 2,6 4,5 - - Компетентний (впевнений) 2,3 4,7 5,3 0,05 Агресивний 2 5,7 2,6 0,05
М1+ — м1 — група матерів, діти яких мають низький рівень комунікативної активності,відповідно М2 + — м2 — високий рівень комунікативної активності
Висновок:
Методика діагностики комунікативних вмінь Міхельсонапоказала, що існують вірогідні відмінності в рівні комунікативної компетентностіта в якості сформованості основних комунікативних вмінь між групами матерів якімають низький рівень комунікативної активності та групою матерів, які мають високийрівень комунікативної активності. Так показники по способам спілкування в групахсуттєво різняться. Друга група більш активна по всім трьом способам спілкування.
Методика «Діагностика емоційного інтелекту»(Н. Холл)
Методика складається з п’яти шкал на комунікативнівластивості (емоційна усвідомленість, керування своїми емоціями, самомотивація,емпатія, розпізнавання емоцій інших людей) та з 30 питань на які потрібно відповістив проміжку від — 3 до 3, в залежності від того, наскільки досліджуваний погоджується.Методика створена для виявлення здатності розуміти стосунки особистості, репрезентованихв емоціях та керувати емоційною сферою на основі прийняття рішень.
Результати дослідження по методиці «Діагностикаемоційного інтелекту» (Н. Холл) зведені в таблиці 2.
Таблиця 2. Комунікатив. властивості Емоц. усвід Управл. емоц. сомо мотивація Емпатія Розпіз. емоц Ін. люд.
М1 + — м1 3,1 3,6 3 2,3 1,8
М2+ — м2 4,2 4,6 3,8 3,7 4,1
t кр. 1,2 5,3 2,3 4,8 3,2
р 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05
М1+ — м1 — група матерів, діти яких мають низький рівень комунікативної активності,відповідно М2 + — м2 — високий рівень комунікативної активності
Висновок:
Тест «Діагностика емоційного інтелекту»(Н. Холл) при дослідженні показала, що існують достовірні відмінності в сфері комунікативнихвластивостей між двома досліджуваними групами. Так по комунікативній властивості«емоційна усвідомленість» група матерів, діти яких мають низький рівенькомунікативної активності, та група матерів, діти яких мають високий рівень комунікативноїактивності, набрала 3,1; 4,2 відповідно, по властивості «управління емоціями»- 3,6; 4,6 відповідно, по властивості «самомотивація» 3; 3,8 відповідно,по «емпатія» 2,3; 3,7 відповідно.
Методика «Діагностика емоційних бар’єрівв міжособистісному спілкуванні» (В.В. Бойко)
Методика на виявлення повсякденних проблем в спілкуванні,на скільки емоції заважають знаходити спільну мову при спілкуванні. Методика складаєтьсяз 25 питань на які потрібно дати відповідь «так» чи «ні». Результатоцінюється за допомогою п’яти шкал — невміння керувати та дозувати емоції, неадекватнийпрояв емоцій, невиразність та негибкість емоцій, домінування негативних емоцій,небажання зближуватись з людьми на емоційній основі. Методика добре доповнює вищеприведені, допомагає зрозуміти проблему низького рівня комунікативної компетентності.
Результати дослідження по методиці «Діагностикаемоційних бар’єрів в міжособистісному спілкуванні» (В.В. Бойко) зведені в таблиці 3.
Таблиця 3Шкали Невміння керувати ем. Неадекватн. прояв ем. Невиразність, негибкість ем. Домінування негативн. ем Небажання емоц. зближув
М1 + — м1 3,2 1,9 2,8 3,1 2,4
М2+ — м2 1,2 1,8 2,6 2,3 2,2
t кр. 2,8 4,6 2,2 3,8 3,4
р 00,5 00,5 00,5 00,5 00,5
М1+ — м1 — група матерів, діти яких мають низький рівень комунікативної активності,відповідно М2 + — м2 — високий рівень комунікативної активності
Висновок:
Отримані результати свідчать про наявність вірогіднихвідмінностей в проблемі повсякденного спілкування. Особливі відмінності між двомагрупами, з високим і низьким рівнем комунікативної активності, спостерігаються вумінні управляти своїми емоціями. Група матерів, діти яких мають низький рівенькомунікативної активності набрала по шкалі невміння керувати емоціями 3,2, групаз високим рівнем ком. активності 1,2, також велика різниця в балах по шкалі«домінування негативних емоцій» 3,1 та 2,3 відповідно. Такі результатиможуть свідчити про невміння керувати своїми емоціями в спілкуванні з людьми та,через це, домінування негативних емоцій в групі матерів, діти яких мають низькийрівень комунікативної активності. Не велика різниця в результатах по шкалах«неадекватний прояв емоцій», «невиразність, негибкість емоцій»та «небажання емоційно зближуватись» може свідчити про певний тип характерудосліджуваних та про майже однакову вікову категорію, якій притаманно такі емоційніпрояви.
Висновок
В ході роботи була використана література по темікурсової роботи на основі якої та спираючись на яку була дана характеристика комунікативноїсфери дошкільника та вплив на неї зі сторони батьків (матерів). Була вивчена тапроаналізована література на тему когнітивної, регулятивної сфери дошкільника, атакож особливості емоціонального розвитку дошкільників та вплив соціального середовища,батьків на розвиток дошкільника. Визначені основні поняття та особливості комунікативноїактивності дітей, їх матерів. Крім того були розглянуті різні методи дослідженнякомунікативної сфери і на основі цього підібраний валідний дослідницький матеріал.
В ході дослідження даної роботи був виконаний веськомплекс завдань, вивчена комунікативна сфера батьків дітей 3-4 років з різним рівнемкомунікативної компетентності. Було порівняно комунікативно активних матерів з не комунікативно активними. Дослідженням було підтверджено, щомовленнєві особливості матерів впливають на мовленнєву активність дітей. У меншкомунікативно активних дітей матері в середньому не вміють контролювати свої емоціїта не бажають емоційно зближуватись з іншими людьми. У більш комунікативно активнихдітей матері легше йдуть на емоційне зближення з іншими людьми, обирають компетентнийстиль спілкування, та баряться з негативними емоціями. Доведено, що у комунікативноактивних матерів — комунікативно активні діти. Отже, якщо працювати над своєю комунікативноюсферою, та одночасно це буде впливати на комунікативну сферу дитини, що зрозумілоз проаналізованої літератури та підтверджено дослідженням. Чим раніше звертати наце увагу, ти м раніше можна запобігти проблем. Адже уже в дошкільному віці починаєреально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвиткомемоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно,детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвиткувзаєминами з дорослими. Комунікативні навички дитини розвивають не тільки дитячийсадок, дитяче оточення, але й сім’я, тому дослідження комунікативних навиків батьківвважається не менш актуальним, ніж дослідження комунікативних навиків дитини певногоперіоду розвитку.
Список використаних інформаційних джерел
1. Белкин А.С. Основы возрастной педагогики: Учеб.пособие для студ. высш. пед. учеб, заведений. — М.: Издательский центр «Академия»,2000. — 192 с.
2. Бурковська Т. Дитина до трьох:психологічний портрет рекомендаціями // Дошкільне виховання. — 2007. — №9 — C.7-10
3. Клугман О. Комфортний мікроклімат у дитячому колективі// Дошкільне виховання. — 2007. — №2. — C.24-25
4. Касвінов С.Г. Періодична система стадій розвитку дитини.// Вісник Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С. Сковороди.- Психологія. — Харків: ХДПУ, 2003. — Вип.10. — С.60-68.
5. Леонтьев А.Н. Актуальные проблемы развития психикиребенка // Известия АПН РСФСР. 1948. Вып.14. С.3 — 11.
6. Леонтьев А.Н. Психическое развитие ребенка вдошкольном возрасте // Вопросы психологии ребенка дошкольного возраста. М.; Л.,1948. С.4 — 15.
7. Развитие социальных эмоций у детей дошкольноговозраста / Под ред. А.В. Запорожца и Я.З. Неверович. М., 1986.
8. — Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология. Учебник.- М., Российское педагогическое агентство. 1996, — 374 с.
9. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии.Работы советских психологов периода 1946-1980 гг. Под ред.И. И. Ильясова, В.Я. Ляудис.
10. Эльконин Д.Б. Детская психология. — М., 1960.