План
Вступ
1. Культура.Поняття етичної та моральної культури психолога
2. Етичністандарти психологів
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
ХХІ століття, вяке щойно вступило людство, ставить нові вимоги перед наукою і освітоювідкриває нові перспективи і ще невідомі галузі для дослідження. Сучасне молодепокоління має отримати ті знання, які вже століття і надалі будуть пріоритетними.Відчутним є наступ країни до нового стану, своєрідного духовно-морального ренесансуу процесі демократично – психологічних перетворень.
Підготовкаспеціалістів вищої якості на денному, якісно новому етапі розбудови незалежноїдержави, визначає більш глибокого пізнання духовної основи життя – Всесвіту,його нерозгаданих таємниць, щоб правильно обрати шлях – шлях, яким йти умайбутнє.
В умовах колилюдина, її життя і здоров’я честь і гідність, недоторканість і безпека єнайвищою соціальною цінністю, на перший план висуваються проблеми забезпечення морально-психологічногостану. Тому вивчення моральних аспектів сьогодні стає не менш значущим, ніжзнання конкретних етичних законів необхідних кожному спеціалісту, який прагнедо глибокого опанування професійними навичками усвідомлення професійного станута покликання власної професії. Адекватне сприйняття етичних особливостейдіяльності, засвоєння етичних знань молодими спеціалістами допоможе нам увирішені завдань суворого дотримання правопорядку, розбудови основ державностіі зрештою – у розумінні меж бажаного, примусового і не примусового у складнійсфері життєдіяльності суспільства та людини.
Етика психолога покликанаобґрунтувати зміст морального ідеалу, дослідити причини і форми деформаційморально-професійної свідомості та запропонувати засоби їх подолання.
1. Культура. Поняття етичної таморальної культури психолога
Творцем, носіємкультури є людина. Культура як інтегральне поняття відбиває якісний біклюдської діяльності, її творчий характер, мотивацію і стимуляцію соціальноїактивності, механізми соціальної регуляції і саморегуляції тощо. Вона єузагальненою системною характеристикою міри універсальності розвитку людини вїї взаємодії з навколишнім світом і особистістю. Тобто культура особистості –це ступінь духовно-практичної універсальності людини, як суб’єктасоціокультурної творчості.
Універсальністьособистості розуміється як всебічність та гармонійність її розвитку (саморозвитку)на основі реалізації (самореалізації) у перетворюючій діяльності сутністьлюдських сил. У структурі культури особистості важлива місце займають потребилюдини (біологічні і соціальні); соціальні в свою чергу поділяються наматеріальні та духовні. Культура особистості психолога проявляється укритичному ставленні до себе, до своєї поведінки, діяльності, у здібності допостійного самопізнання, самоаналізу, адекватності самооцінки і дій, і вчинків,і думок, і почуттів, а на цій основі до саморегуляції, самовдосконалення.Розвинений самоконтроль, володіння собою за будь-яких обставин, у будь-якихситуаціях, у тому числі й екстремальних, свідчить про присутність сили волі ікультури волі. Нерідко особистісна культура відстає від умов життя і діяльності.Це і орієнтація на егоїстичні цінності, невміння і небажання поновлювати іпоповнювати знання, брак системних знань, що забезпечують компетентність іефективність професійної діяльності, низька культура спілкування і мовнакультура, порушення правил етикету, відсутність потреби у самовихованні,самовдосконаленні тощо. Високий інтелектуальний рівень інколи поєднується знерозвиненою моральною і естетичною культурою.
Культура людини –це міра пристосованості її до вищих так би мовити, нерукотворних законів, щодаються нам самою природою. Чим більше людина пристосована до цих законів, тимменше вона здатна діяти свавільно.
Отже, сказатиможна, що джерелом будь-якої сваволі є безкультур’я, а культура людини створюєімунітет проти утворення в неї сваволі.
Культура людини втакому розумінні: визначає її життя за формулою: “Яка культура людини – таке йїї життя”. Тому не “буття визначає свідомість”, а культура людей визначає їхбуття, їх свідомість, а також економіку, політику, мораль, право, релігію,науку, мистецтво.
Моральна культурає важливою складовою культури особистості. Моральний дух, моральні якості,взагалі моральний фактор мають велике значення у людській життєдіяльності,функціонуванні соціальних інститутів.
Моральна культураособистості уявляється як міра її моральної соціалізації, тобто міра засвоєнняпануючих у суспільстві моральних цінностей і ступінь реалізації її у діяльностів різних сферах суспільного життя. Іншими словами, це досягнуте особистістюміра морального розвитку, яка характеризується засвоєними і реалізованими вдіяльності моральними цінностями. Найчастіше під моральною культурою розуміютьвихованість людини, ступінь засвоєння нею моральних норм, приписів, вимог іреалізацію їх у своїх вчинках. Рівень розвитку моральної культури особистостіможе вимірюватись через систему функціонально пов’язаних показників: знанняосновних моральних правил, вимог, критеріїв, норм, принципів і ідеалівсуспільства; оцінка їх як соціально справедливих, доцільних, необхідних, так,що сприяють як суспільному прогресу в цілому, так і всебічному гармонійномурозвитку особистості, втілення їх у повсякденній поведінці, різнобічнійдіяльності, спілкуванні; соціально значуща мотивація поведінки і діяльності; дотриманнявимог обов’язку і совісті у складних життєвих ситуаціях і навіть векстремальних умовах; потреба і здатність до постійного моральногосамовдосконалення. Головним критерієм оцінки моральної культури є реальнаповедінка людини, її моральні ідеали, ставлення до інших людей, колективу,суспільства, міра гуманності, яку особистість виявляє в соціальній діяльності іяка виражає ступінь її духовно-моральної свободи в конкретних умовахсуспільної, моральної необхідності. В структурному плані моральна культураособистості виступає як діалектична єдність культури моральної свідомості ікультури моральної поведінки, які в свою чергу є складними підсистемами.Культура моральної свідомості вимагає культуру етичного мислення і культуруморальних почуттів. Культурний потенціал моральної свідомості реалізується, першза все в культурі етичного мислення. Критерієм культури критичного мислення єоптимальність прийняття моральних рішень і розв’язання моральних конфліктів.Прояви культури етичного мислення різноманітні. Це вміння користуватисянабутими етичними знаннями, що виражається у вмінні відрізняти добра від зла,застосовувати в конкретній ситуації необхідну, відповідно моральну норму тощо.
Ступінь моральноївихованої людини збігається з тим, наскільки розвинута в неї здатність до“морального резонансу”, співпереживання, співчуття, милосердя, наскількиморально чистим є почуття. Все це не менш важливе ніж культурно етичнемислення.
Отже, в поведінцілюдини визначну роль відіграє культура моральної свідомості, тобто її внутрішнякультура, що ґрунтується на свідомості і засвоєних моральних цінностях. У нійвтілюються результати виховання. Моральна культура особистості виявляється увсій системі її поглядів і переконань, повсякденній поведінці, конкретнихвчинках, що здійснюються нею у різних видах діяльності. Вона присутня убудь-якому виді особистості культури у тій мірі, в якій будь-який вид людськоїдіяльності має моральний “вимір” моральний аспект. Розвинуте етичне мислення,багатство і відрефлектованість почуттів, самоповага і повага до інших,доброзичливість, відповідальність та інші складові внутрішньої культури, знанняі дотримання етикету в загальному вигляді характеризують моральну зрілість психолога,свідчать про власний рівень особистісного прояву моральної культури.Характеристикою високої моральної культури психолога є єдність слова і діла, щопередбачає єдність мислення і вчинку, знання і почуття, особисту чесність івисоку принциповість.
Чим вища моральнакультура, тим ефективніше і відповідальніше ставиться до процесу і результатівсвоєї професійної діяльності спеціаліст.
Етична культура психолога– це знання його моральних якостей і обов’язків та використання їх упрофесійній діяльності. Оскільки морально-елементарні правила поведінки,особливих навичок в реалізації яких не потрібно, тому етична культура психологавключає два аспекти:
1. визнанняіснуючих моральних норм як необхідних результатів поведінки;
2. дотриманняцих норм у професійній діяльності.
Існують основніпринципи етичної культури психолога:
1. Гуманневідношення до людини, тобто відношення до людини не як до засобу досягненняякоїсь мети, а як до цілі.
2. Чесністьі правдивість, тому що справедливість не може досягти нечесним шляхом.
3. Доброзичливістьі чуйність, оскільки психологом часто доводиться спілкуватись з людьми, якіпотрапили в складні життєві ситуації. Однак ці риси не можна ототожнювати звсепрощенням.
4. Простотаі скромність.
Необхіднопідкреслити, що тільки високий рівень культури дає можливість психологареалізувати своє високе соціальне призначення.
2.Етичні стандарти психологівПсихологнадає велике значення гідності і цінності буття окремої людини. Він переймає насебе зобов'язання покращувати розуміння людиною самого себе і інших людей.Слідуючи цим зобов'язанням, він охороняє благополуччя кожної людини, яка можепотребувати його допомоги, а також будь-якої людини або тварини, який може бутиоб'єктом його вивчення. Він не лише сам не використовує своє професійнеположення або зв'язки, але також свідомо не дозволить скористатися плодамисвоєї праці з метою, не сумісною з цінністю цих праць. Просячи для себе свободудослідження і повідомлення результатів, він переймає на себе відповідальністьна наступних умовах: компетентності, на яку він претендує, об'єктивності вповідомленні даних психодіагностичного обстеження і уваги до інтересів своїхколег і суспільства.
Основні принципи:
Принцип 1. Відповідальність. Психолог /Студенты-психологи, які виконуютьфункції психолога, повинні оцінюватися як психологи на підставі цього зведенняетичних законів, що прийняв на себе зобов'язання покращувати взаєморозуміннялюдини людиною, надає велике значення об'єктивності і чесності, підтримуєвисокий рівень своєї роботи.
Принцип 2. Компетентність. Забезпечення високого рівня професійноїкомпетентності є обов'язком, який розділяється всіма психологами на користьсуспільства і професії як такий.
а) Некваліфіковані люди компрометують психологічну практику; психологидопомагають суспільству у визначенні тих, хто компетентний давати суспільствупрофесійні поради. Коли психолог або особа, що називає себе психологом, порушуєетичні стандарти, психологи, що знають про це з перших рук, намагаютьсявиправити ситуацію. Коли в такій ситуації вони не можуть поступити неофіційно,привертають увагу відповідних місцевих, державних або національних комітетів зпрофесійної етики, стандартів і практики.
Принцип 3. Моральні і правові стандарти. Психолог в своїй практицівиявляє сприйнятливість до соціальних норм і моральних вимог суспільства, вякому він працює; він розуміє, що порушення прийнятих моральних і правовихстандартів з його боку може залучити його клієнтів, студентів або колег вганебні особові конфлікти і завдасть збитку його власному імені і репутаціїйого професії.
Принцип 4. Помилкові уявлення. Психолог уникає помилкового уявлення просвою власну професійну кваліфікацію, зв'язки і цілі, а також про інститути іорганізації, з якими він пов'язаний.
Принцип 5. Публічні заяви. Стриманість, наукова передбачливість ірозуміння обмеженості наявних знань характеризують всі заяви психологів, якіпрямо або опосередковано дають інформацію суспільству.
Принцип 6. Конфіденційність. Гарантувати збереження інформації проіндивіда, яка отримана психологом в ході його навчання, практики абодослідження, — щонайперший обов'язок психолога. Таку інформацію не повідомляютьіншим до тих пір, поки не виникнуть деякі особливі обставини.
а) Конфіденційно отримана інформація розкривається тільки післянайретельнішого обдумування і у тому випадку, коли є явна загроза індивідовіабо суспільству, що насувається, і лише представникам відповідних професій абосуспільним лідерам.
б) Інформація, отримана в обстановці клініки або консультації, а такожоцінки, що даються дітям, студентам, службовцям або іншим особам, обговорюютьсятільки в професійних цілях і лише з людьми, яких це стосується. Письмові і уснізвіти повинні відображати результати, відповідні цілям оцінки; Потрібнодокладати всі зусилля, щоб уникнути незаконного посягання на таємницю особи.
Принцип 7. Благополуччя клієнта. Психолог поважає недоторканність ізахищає благополуччя людини або групи, з якими він працює. Психолог впромисловості, учбових закладах і інших місцях, де можуть виникнути конфліктиінтересів різних груп, як, наприклад, між підприємцями і трудящими, або міжклієнтом і наймачем, що використовує психолога, зобов'язаний встановити длясебе характер і спрямованість своїх відносин і відповідальності, а такожінформувати всі зацікавлені групи про ці зобов'язання. Коли виникає конфліктсеред професійних робочих, психолог піклується перш за все про благоденствуваннявсіх клієнтів і лише в другу чергу зважає на інтереси своєї власної професійноїгрупи.
Принцип 8. Взаємини з клієнтом. Психолог інформує свого майбутньогоклієнта про основні сторони потенційних взаємин, які можуть вплинути навирішення клієнта вступити у ці відносини. До сторін взаємин, що впливають,мабуть, на вирішення клієнта, відносяться реєстрація інтерв'ю, використанняматеріалу інтерв'ю в учбових цілях і спостереження за інтерв'юванням сторонніхосіб.
Принцип 9. Позбавлене індивідуальності обслуговування. Психологічнеобслуговування в діагностичних цілях, для лікування або особистої консультаціїпроводиться тільки в контексті професійних взаємин і не надається за допомогоюпублічних лекцій або демонстрацій, заміток в газетах або журналах, програмрадіо або телебачення, пошта і іншими подібними способами. Підготовкаповідомлень про людину і рекомендацій йому, заснована на тестових даних, щодоставляються тільки поштою, неетична, якщо така оцінка не є складовою частиноютривалих взаємин клієнта з компанією, результатом чого є отриманняпсихологом-консультантом особистого знання про клієнта, і тим самимзабезпечується адекватність письмової оцінки її цілям, а також правильнаінтерпретація її клієнтом. Ці повідомлення не повинні містити такого детальногоаналізу особових якостей людини, яка можлива тільки після ретельногоінтерв'ювання цього випробовуваного. Ці повідомлення не повинні давати такихспецифічних рекомендацій щодо використання людини на службі або його службовогоположення, які виходять за межі знань психологом вимог, що пред'являютьсякомпанією до роботи. Повідомлення не повинні означати обмеження потребикомпанії в проведенні таких видів її діяльності, як оцінки історії роботи,вивчення довідок, минулої служби в компанії.
Принцип 10. Оголошення про обслуговування. Психолог дотримується швидшепрофесійних, чим комерційних стандартів в сповіщенні своєї придатності допрофесійного обслуговування.
Принцип 11. Внутрішньопрофесійні відносини.
Принцип 12. Оплата. Фінансові питання в професійній практиці знаходятьсявідповідно до професійних стандартів, які забезпечують інтереси клієнта іпрофесії. У встановленні розцінок для професійних послуг психолог ретельнорозглядає як платіжну здатність клієнта, так і ціни, встановлені іншимипсихологами, що займаються подібною діяльністю. Він готовий внести свій внесокдо роботи, за яку він отримає мало або не отримає нічого.
Принцип 13. Нерозголошування тесту. Психологічні тести і інші методидослідження, цінність яких частково залежить від непоінформованостівипробовуваного, не відтворюються і не описуються в популярних виданнях у такийспосіб, який може зробити невалідним сам метод дослідження. Доступ до такихметодів обмежений тими людьми, хто професійно зацікавлений в них і гарантує їхвикористання. Приклади завдань, схожих на тестових, можуть при обговореннівідтворюватися в популярних статтях і інших місцях, але самі тести і реальновикористовувані в них завдання не публікуються ніде, за винятком професійнихвидань.
Принцип 14. Інтерпретація тестів. Тестові оцінки, як і матеріали тесту,передаються тільки тим особам, які здатні їх інтерпретувати і використовуватиналежним чином.
Принцип 15. Публікація тесту. Психологічні тести надаються длякомерційної публікації тільки тим видавцям, які подають їх професійно ірозподіляють тільки серед тих, хто кваліфіковано використовує їх. Забезпечуєтьсявидання керівництва по тестах, методичних довідників і інших необхідних книгпро тести, в яких описуються методи створення і стандартизації тестів, а такожпідсумовуються дослідження по їх валідності.
Принцип 16. Запобіжні засоби в дослідженнях. Психолог приймає на себеобов'язки, що стосуються благополуччя своїх людей. Рішення провести дослідженняповинне спиратися на продумані представлення конкретного психолога щодо того,як найкращим чином сприяти психологічній науці і людському благополуччю.Відповідальний психолог зважує альтернативні способи, якими можна оцінитиенергію і ресурси особи. Ухвалюючи рішення провести дослідження, психологиповинні виконати ці дослідження з повагою до тих людей, хто бере в них участь,і турботою про їх гідність і благополуччя. Принципи, якими слід керуватися,точно визначають етичну відповідальність дослідника по відношенню до учасниківвпродовж всього ходу дослідження, від первинного рішення провести його до тихкроків, які необхідні для забезпечення конфіденційності отриманих результатів.
Принцип 17. Значущість публікацій. Значущість відноситься до тих осіб,хто брав участь у виданні, і визначається пропорційно їх участі і лише відповіднодо нього. Основні внески професійного характеру, зроблені декількома особами взагальний проект, розглядаються як співавторство. Експериментатор або автор,який вніс принциповий внесок до видання, ставиться в списку на перше місце. Другоряднівнески професійного характеру, велика канцелярська і інша професійна робота, атакож інші другорядні форми участі наголошуються у виносках або у вступнійчастині. Шляхом спеціального цитування наголошуються неопубліковані іопубліковані матеріали, які мали безпосередній вплив на дослідження абопублікацію.
Психолог, який складає збірку і редагує для видання роботи інших авторів,видає матеріали симпозіуму або збірки робіт під заголовком симпозіуму абокомітету і зі своїм ім'ям як голови симпозіуму або редактора серед імен іншихучасників.
Принцип 18. Відповідальність перед організацією. Психолог поважає права ірепутацію інституту або організації, з якою він пов'язаний. Матеріали,підготовлені психологом як частина його постійної роботи під спеціальнимкерівництвом його організації, є власністю цієї організації. Ці матеріалинадають психологові для використання або публікації відповідно до правил видачідозволів, наданням має рацію і іншими порядками, встановленими йогоорганізацією. Інші матеріали, що мають другорядне відношення до діяльностіустанови і за яких психолог несе індивідуальну відповідальність, публікуються звідмовою установи від якої-небудь відповідальності за них.
Принцип 19. Діяльність по просуванню. Психолог, пов'язаний із створеннямабо розповсюдженням психологічних приладів, книг і інших видів продукції,призначених для комерційного продажу, відповідає за забезпечення того, щоб ціприлади, книги і інші види продукції підносилися професійним і фактичнимшляхом.
Вимоги відносно виконання, користі і результатів науково обгрунтовуються.Психолог не використовує професійні журнали для комерційної експлуатаціїпсихологічної продукції, а психолог-редактор захищає їх від такого невірного використання. Психолог, що має фінансовіінтереси, при продажі або використанні психологічної продукції чутливий доможливого конфлікту з інтересами просування цієї продукції і уникає компромісузі своєю професійною відповідальністю і цілями.
Висновки
Виражена орієнтація на цінність іншої людини в професійній діяльності психологаприпускає адекватне сприйняття ним своїх можливостей як міри дії на Іншулюдину, заснованої на переживанні почуття професійного обов'язку івідповідальності за свої професійні дії.
Це робить професію психолога одним з небагатьох видів соціальної активності,де узагальнені ідеї про цінність людини гранично конкретизуються іперсоніфікуються в його словах і діях, направлених на Іншу людину. У відомомусенсі психолог створює своїми професійними діями образ Іншого для тих людей, зякими він працює.
Психолог, як професіонал, виконує найважливіше соціальне завдання — завдання свідомості узагальненого, персоніфікованого (у своїй особі і в особіконкретного учасника або учасників його професійної діяльності) образу Іншоїлюдини.
Цілком імовірно, що ця професійна діяльність психолога — один ізспособів, що створюються в сучасній культурі, для збереження психічноїреальності як особливої характеристики життя.
Списоквикористаних джерел
1. Журавлева В. И. Основы педагогической конфликтологии.— М.:РПА, 2005.
2. Козин А. П. Умей владеть собой.— К., 1997.
3. Котигер Я. С. Педагогическаяэтика. — Кишинев, 2004.
4. Ложкин Г. В., ПовякелъН. И.Практическая психология конфликта: Учеб. пособие.- К.: МАУП, 2000.
5. Лозниця В. С. Психологіяменеджмету: Навч. посібник. — К.: ТОВ «УВПК», 2000.
6. Малахов. Етика. Курс лекцій. 1996.
7. Маценко В. Ф. Технология созданияимиджа // Практична психологія та соціальна робота, 1998, № 1-3, 4, 5.
8. Медведева Г. П. Этика социальнойработы. — М., 2002.
9. Москвичов С. Психологія діловогоспілкування. — К., 1995.
10. Шшшхова Н. И. Техника педагогического общения / Под. ред.М. Р. Гинзбурга. — М., 1998.