Колегіум№ 11 загальноосвітній навчальний заклад ступенів
Зоотерапія
Реферативнаробота
м. Новомосковська2010 рік
Лікуваннятваринами має свою назву — «зоотерапія». У зоотерапії використовуютьрізних тваринами, як звичних домашніх вихованців, так і досить екзотичнихпредставників фауни. Але найбільш часто, в повсякденному житті ми більшевзаємопов'язані з собаками, кішками, папугами, хом'ячками, рибками і т.д.
Успіх зоотрепаіідуже залежить, наскільки вам приємно спілкування з твариною, чи не викликаєвоно у вас негативного ставлення. Коротше кажучи, головне, щоб тварина вамподобалося і відповідало взаємністю. Тому, якщо ви зважилися придбати длялікування будь-якого звіра і вже почали активні пошуки, вивчаючи безкоштовніоголошення в інтернеті та газетах, враховуйте важливе! Тварина або пташка, якуви берете для лікування, вимагає турботи і уваги. Чим краще ви будуте церобити, тим ефективніше буде проходити оздоровлення.
Великими лікарямивважаються кішки. Відомо, що вони теплом свого тіла, муркотінням, своєюнезвичайною енергетикою можуть полегшити серцеві захворювання, гіпертонію,безсоння. Також діють заспокійливо на нервову систему, знімають головний біль,підвищують імунітет і сприяють прискоренню регенерації клітин. Крім цього,кішки здатні знімати стрес, допомагають при ревматизмі і мігрені. Відомі такожвипадки, коли «воркіт» запобігали інфаркти та інсульти.
Собаки ж частовикористовуються при лікуванні психічних хвороб, а також при розумовійвідсталості. Вони також допомагають при стресах, гіпертонії, безсонні іпідвищеному серцебиття. Крім цього, собаки допомагають людям відновитися післяінсульту і скинути зайву вагу. Відомо, що власники собак, які відносяться досвоїх вихованців з любов'ю, рідше схильні до депресій і неврозів. Яка породакраще — вирішувати вам. Кому то подобаються великі породи — дог, вівчарка, акому щось до душі маленькі кумедні пуделі чи болонки. Загляньте в розділ Собакиі щенята на будь-який дошці оголошень, подивіться на фотографії милих цуценят іробіть вибір на підставі своєї інтуїції. Звичайно, перш ніж купити цуценя,бажано заздалегідь побільше дізнатися про особливості конкретної породи.
Акваріумні рибкисприяють лікуванню застуди, стресу і безсоння. А пацюки допомагають приневрозах і хворобах суглобів. Відмінними помічниками в лікуванні такихсерйозних захворювань, як ДЦП, порушення опорно-рухового апппарата, аутизм ідеякі психічні відхилення явялются коні. Щоправда, лікування в цьому випадкукраще проводити з інструктором. Лікування за допомогою коней має свою назву — "іпотерапія".
При зоотерапіїголовне пам'ятайте, що лікувати може будь-яка тварина, незалежно від виду,статі, розміру або віку. Головне, ставитеся до вихованця з любов'ю, і віддачане змусить себе чекати.
Пет-терапія
Усім відомийвислів: «Тварини найближчі друзі людини», але виявляється вони ще йдобрі лікарі!
Чому ще вчора унас так боліла душа і всі проблеми здавалися нерозв’язаними, а коли ми дивимосяна своїх вихованців, нам легко. Чи випадково це? Позитивна дія домашніх тваринна людей була відмічена дуже давно. А потім виникла наука, яка називається пет–терапією. По-англійськи pet- це узагальнена назва домашніх тварин(дослівно«улюблена тварина»).
Цікаво, що пролікувальні здібності наших друзів молодших знали ще древні предки. Так,наприклад, в Індії вважалося, що птахи мають здатність лікування вірусніінфекцій. А жителі пустелі, хворим пропонували лягати в ліжко зі зміями. Вченимивсього світу було доведено, що у домашніх тварин, як і в людини, є своєбіополе, тільки набагато сильніше і чистіше. Тому вони передають дуже сильнуенергетику за допомогою якої ми можемо лікуватися.
Наприклад у СШАвперше таке лікування використовували у дитячих лікарнях, будинках престарілихі навіть в армії.
1. Кішки ікоти
Чому я почаласаме з них? Все дуже просто! Вважається, що саме коти-найкращі домашні лікарі.В першу чергу вони здатні допомогти людині позбутися депресії, а такожзменшувати кров’яний тиск, і навіть зменшують ломки у наркоманів і алкоголіків.Кожна дія кішки має свої лікувальні здатності. Так, наприклад, найпростішемуркотіння добре впливає на активізацію захисних сил організму. По-перше,якимсь чином підвищує імунітет. По-друге, кішка має здатність відчувати «хворі»місця людини. Саме знайшовши слабкі зони, вона спокійно лягає поруч і проводитьсеанс голкотерапії –муркає, топчеться по своєму хазяїну і час від часу випускаєкігтики. Саме тому кішка здатна зняти стрес, заспокоїти мігрень, знизитиартеріальний тиск та нормалізувати пульс, полегшити ревматичні болі тазаспокоїти виразку шлунку. Вони дуже люблять увагу і ласку. Ефект від такихпестощів з’являється після першого ж сеансу. Але й самі кошенята ніколи незалишать господарів в біді, вони вміють діагностувати хворий орган інамагаються вилікувати його. А ще прихильники кошачої терапії стверджують, щопевні породи кішок лікують свій спектр захворювань. Пухнасті коти «відповідають»за лікування остеохондрозу, невралгії та безсоння. Печінку, нирки, а такожгастрит та кишкові кольки лікують гладкошерсті коти. Крім того, лікарірізняться і по статі — киці лікують нервові захворювання, а коти усі інші.Вибираючи собі маленького кошенятка, зверніть увагу, що кожна порода має свої лікувальніздатності. Наприклад, британці лікують хвороби серця, перси –депресії,допомагають при болях у спині, при безсонні і постійних стресах, сіамські котимають здатність швидко очищати повітря і швидко лікувати застуди. І незабувайте, що власники цих милих тварин живуть на 4-5 років довше, ніж, ті якіїх не мають!!!!!!
2.Собаки
Кращі друзілюдини, завжди поруч з нами, в усьому допомагають, а ще й домашні лікарі.Навіть проста слина, яка так нам іноді заважає, вилікує будь-які порізи,рани, подряпини. Саме собаки віддають максимально всю свою енергетику хворому.Бувають випадки, що, очистивши біополе людини, тварина забирає на себе всісимптоми хвороби і вмирає. Наприклад, помирають від саркоми або інфаркту. Крімтого, дуже популярні стали собаки — поводирі, які допомагають сліпим людямпереходи дороги і вулиці, і навіть допомагають у побутових проблемах.
Собакизаспокоюють, послаблюють напругу, рятують від серцевих нападів, стрибків тиску,головного болю, печінкових кольок, знімають больові синдроми при невралгії,виліковують запальні процеси. Незамінні при різних захворюваннях шкіри: їм підсилу навіть трофічні виразки. Собаки рятують своїх господарів під часепілептичних припадків: відчуваючи наближення нападу, вони підставляють себепід падаючого господаря, щоб він не вдарився об підлогу або об меблі.Присутність собаки значно зменшує тривалість нападу і вірогідність небезпечнихнаслідків. Психологи вважають, що собака, виражаючи відданість господареві,подає йому безумовну і неоціненну психологічну підтримку, яка навіть перевершуєсилу підтримки близької людини.
Завівши собаку іпрокидаючись щоранку 0 6 аби в сніг, дощ, завірюху чи спеку вивести її напрогулянку, ми не раз замислюємось «а для чого»?І відразу ж знаходимовідповідь – такі щоденні прогулянки рятують нас від гіподинамії. Тому вислівпро те, що людина собаці друг все – таки мав би бути навпаки – саме собака другі лікар людини. Психологи кажуть, що в сім’ях де є собака, конфліктивирішуються легше. Порода собаки – не а би який аспект, якщо вам потрібен ісобака – друг, і собака – лікар. Психічно хворі люди мають надавати перевагудружелюбним, спокійним породам – лабрадорам, золотавим ретриверам та шарпеям.Для відновлення координації рухів якнайкраще підійдуть німецька тасередньоазіатська вівчарки. Але найбільш багато профільним лікарем вважаєтьсякитайська хохлата собачка, адже вона не лише знімає напади астми, нормалізуєтиск та серцевий ритм, але й позбавляє від алергії, деяких захворювання шкіри інавіть сповільнює протікання онкологічних захворювання. Результати дослідженьпоказують, що розмови з улюбленим псом співвідноситься з великим задоволеннямжиттям, сімейним благополуччям та кращим фізичним та психологічним здоров’ям.Кажуть, подружні пари, що мають собак живуть краще, ніж ті, у кого їх не має.
3.Птахи
Безумовно, засвоїм лікувальним впливом птах не може скласти конкуренцію собаці або кішці.Проте якщо з тих чи інших причин, інших тварин ви завести не можете, зупинітьвибір на пернатого друга. Адже не так давно психологи встановили, що наприклад,пісні канарок прекрасно знімають напругу, заспокоюють нерви і підвищуютьнастрій.
Найпоширенішимптахом є папуга. Папуги – це не просто веселі та доброзичливі пташки, яківміють гарно розмовляти, і всіх довкола веселити. Вони ще й маленькі лікарі,які допомагають нам виходити з депресії, відволікають від поганих думок,лікують неврастенію, мігрень і нейродерміт. Під час хвороби корисно багатознаходитись біля папуги, а також вони дуже добре впливають на дітей. Всіхдомашніх пернатих можна розділити на дві групи – які говорять і співають. Є щей третя група, представники якої не говорять і не співають, а лише час від часунеохоче цвірінькають. Любителям солов’їних пісень сподобається канарка абокенар. До речі, серед більшості співочих птахів співають лише самці, отже іціна на них вище ніж на самок. Пернатим необхідна світла кімната, з постійноютемпературою близько 20 градусів, свіже повітря але не протяг. Хороший корм івода, потрібна простора клітка, щоб пташка могла перелітати з жердинки нажердинку і розправляти крила.
4.Гризуни
Замкнутим іневпевненим у собі людям для подолання комплексів психологи рекомендуютьзавести якого – не будь гризуна. Ці маленькі звірятка можуть допомогти людині:тактильний контакт з маленькими м’якими тваринками розслабляє дрібнумускулатуру, знижує тривогу, емоційне напруження і агресію. Дітей вони вчатьдбайливому й охайному відношенню. Крім того, вони досить невибагливі у догляді,і доглядати за хом’яком або за мишкою під силу навіть маленькій дитині. Всуперечпоширеній думці, домашні гризуни дуже охайні. Але випускати гризунів гуляти поквартирі досить небезпечно: вони легко можуть заповзти за меблі або черезвентиляційні отвори перебратися до сусідів. Але й не забувайте, що з цимитваринами треба бути дуже обережними. Вони є носіями різних інфекційнихзахворювань, наприклад, сальмонельоз. Після спілкування з ними не забувайтевимити добре руки. Під час покупки такої живої іграшки не забувайте спитати увласника на них ветеринарні документи.
5. Акваріумнірибки
Спогляданняакваріумних рибок знімає стрес, сприяє лікуванню нейродерміту. Вода, щовипаровується з акваріуму, зволожує повітря і, відповідно, робить його більшкорисним для здоров'я та легким для дихання, що дуже важливо при астмі та ГРЗ.
Історіядельфінотерапії
Зародженнянапрямку -1971 рік.
Можливо, першийпрецедент використання дельфінів для лікування людей створили в 1971 р.антрополог Betsy Smith, що дослідила в цей час відносини дельфіна з людиною, іпсихолог David Nathanson, що працював з розумово відсталими дітьми уФлоридському Міжнародному Університеті. Вони спостерігали за поведінкою тварину той період, коли діти із синдромом Дауна спілкувалися з дельфінами у воді.Афаліни, спеціально не підготовлені для контакту з людиною в море, вели себетаким чином, немов діти потребували їхньої допомоги. У результаті дослідженьбуло розроблено спосіб навчання розумово відсталих дітей за участю дельфінів,що дозволяє в чотири рази підвищити ефективність соціальної адаптації такихдітей.
Приблизно в цейже час (1973-1978) тренер НДЦ Державний океанаріум ВМФ СРСР Г.А. Шуреповавикористовувала оздоровче плавання з дельфіном як спосіб зняття стресовоїнапруги і поліпшення настрою. Дорослі люди після 3-5 хв перебування у воді здельфіном були щасливі, відчували приплив сил, бажання жити і активнопрацювати.
Дельфінотерапія:історія: Севастополь, 1987
Через тридцятьроків, досвід утримання та використання чорноморських дельфінів-афалін в неволідозволив групі вчених науково-дослідного центру «Державний океанаріум»м. Севастополя в 1987 р. розробити і успішно апробувати методику оздоровчоїрелаксації та психологічної реабілітації людей за участю дельфінів (ЛукінаЛ.М., 1994). Після спілкування з дельфінами люди, страждаючі різними недугами,відзначали поліпшення настрою, самопочуття, зникнення почуття втоми, апатії,напруги. Діти, які не вміють плавати, навчалися правилам поведінки на воді,вчилися не боятися глибини і в підсумку плавали самостійно, дотримуючись заплавець дельфіна.
Дельфінотерапія:історія: Англія
ЧленКоролівського Медичного Товариства в Англії доктор Horace Doobs розробивметодику лікування людей з важкими депресіями. Він вивозив пацієнтів на корабліу відкрите море і пропонував спілкуватися з дикими дельфінами, якісупроводжують корабель. Спостереження показали, що дельфіни безпомилкововиділяли людей, які страждають депресивними психозами, і намагалися привернутиїхню увагу ігровими вправами та акустичними сигналами. Випробуваний пацієнтбагато часу проводив у воді з дельфіном, які обрали його серед інших людей, іце допомагало йому екстравертірованний в соціум і усвідомити свою значимість уреальному житті.
Дельфінотерапія:історія: США, Susan Lindeblad, 1994
Susan Lindeblad(1994) з Департаменту фізичної терапії Університету в Майамі вивчає взаєминиміж батьками і дітьми. В умовах акселерації терміни фізіологічного тапсихологічного зростання у дитини не завжди збігаються за часом, що призводитьдо конфліктних ситуацій в сім'ї, труднощі у спілкуванні з однолітками.Взаємодія з дельфіном, спільні обговорення унікальних особливостей цих дивнихтварин, призводило до формування дружніх і більш тісних взаємин між членамисім'ї.
Дельфінотерапія:історія: Ізраїль, Sophie Donio, 1997
В Ізраїлі наузбережжі Червоного моря в центрі досліджень міста Ейлат фахівці підкерівництвом Sophie Donio (1997) працюють з дітьми, що страждаютьпосттравматичним синдромом, аутизмом, дізлексія, глухонімота. Дельфіни,привчені брати рибу з рук людини, вільно переміщаються в прибережній акваторіїі плавають з пацієнтами у воді, отримуючи з рук рибу. Моменти подолання страхуперед великою глибиною і великим тваринам, успіх в управлінні дельфіном, увагуі любов з боку дорослих і дельфіна допомагають хворій дитині правильно оцінитисебе і повірити у свої можливості.
Дельфінотерапія:історія: Японія, 2000
У Японії булопроаналізовано психологічний стан 90 чоловік до і після спілкування з дельфіномдопомогою семантичної диференціальної оцінки ілюстрацій. Даний метод вважаєтьсяхорошим визначником стресового стану хворого. Значне зниження стресу булозафіксовано в учасників безпосередньої взаємодії з дельфінами в порівнянні зконтрольною групою, просто спостерігає за тваринами. Однак даний факт ніяк непозначилася на результатах обробки малюнків хворих по завершенню дослідження.Дослідники приписують зниження хвилювання і страху спілкуванням з дельфінами.
Дельфінотерапія:історія: Панама, 1997
У Панамі булозафіксовано поліпшення розумової діяльності і збільшення часу концентраціїуваги дітей, що страждають на аутизм, з дефіцитом уваги синдромом хронічноївтоми.
Дельфінотерапія:історія: Dave Nathanson, 1993 — 1997
Продовжує роботуз дослідження впливу процедур дельфінотерапії на дітей з труднощами комунікаційдоктор Dave Nathanson. В основі його програми лежить принцип так званогоіндивідуального стартового стрибка, який пацієнт робить за допомогою дельфінів,доповнюючи і закріплюючи терапевтичний ефект іншими, більш традиційнимиметодами і засобами. Дані програми змушують працювати ті зони організму, які ухворих дітей не розвинені.
У 1993 р. вдослідженні з вісьмома дітьми у віці від 3 до 8 років порівнювався впливзнаходження у водному середовищі без дельфінів з дельфінотерапією. Покращенняспостерігалися при введенні в якості заохочення улюбленої іграшки, проте,прогрес не був вражаючим в порівнянні з участю дельфіна. Натансон припускав, щовзаємодія з дельфінами може виявитися настільки сильним і приємним, що наврядчи інші умови можуть відповідати за значимістю для дітей. При лікуванні людей,з боку яких для досягнення позитивних реакцій потрібно максимальний ентузіазм,бажано використання високих мотиваційних рівнів. Такі рівні сильнішезачіпаються дельфінами, ніж улюбленими іграшками.
Натансон (1997)спробував порівняти ефект від 2 тижнів дельфінотерапії з 6 місяцями традиційноїфізіотерапією і загальноприйнятими сеансами розвитку мовлення. Для визначенняступеня впливу дельфінотерапії в порівнянні з традиційною, було проведенодослідження за участю 47 дітей у віці від 2 до 13 років, які страждають різнимисерйозними нервово-психічними розладами. Дельфінотерапія дала кількісно кращийрезультат, що проявився швидше. Витрати на такий курс дельфінотерапії виявилисяменшими, ніж на довгострокову фізіотерапію і логопед. Були проаналізованірезультати 71 анкети, що складається з 15 питань. Батьки хворих дітейвідзначали, що в 50% випадків поліпшення, отриманий в результатідельфінотерапії, зберігалося протягом наступних 12 місяців після сеансів. Небуло виявлено залежності збереження отриманих ефектів від характерузахворювань.
У дітей, щостраждають на аутизм, в ході дельфінотерапії значно розвинулися соціальнівзаємодії. До того ж поведінка, що свідчить про схильність до соціальноїізоляції, змінилося в кращу сторону в порівнянні з вихідним. Дослідникприпустив, що час концентрації уваги у хворих збільшується в результаті бажанняспілкування з дельфінами. На наступних стадіях дослідження ефект послабився,оскільки підтримку досягнутого на одному і тому ж рівні вкрай важко прилікуванні людей, що страждають на аутизм.
У рамках проведеногодослідження при аналізі інших аспектів якості життя хворих дітей булозафіксовано поліпшення взаємодії батьків з дітьми під час сеансівдельфінотерапії. Така поведінка як зоровий контакт, дотик і вербальнеспілкування були проаналізовані під час взаємодії з дельфінами дітей від 3 до 9років. За словами батьків пацієнтів, 3 сеанси дельфінотерапії є тим мінімальноюкількістю, яка необхідна для встановлення і розвитку контакту, більш тривалогоі рівного вербального спілкування, мотивації фізичного дотику і налагодженняпобутового спілкування будинку.
У вітчизнянійпсихологічній практиці дельфінотерапія — новий напрямок, налічує не більше 4-5років. Виникла необхідність теоретичної і практичної розробки цього методу.Хоча за кордоном цей напрям розвивається з 70-х років 20-го століття, знайденаінформація дає уявлення лише про приблизний напрямку роботи в цій області.
Виконана роботапо обгрунтуванню та розробці дельфінотерапії як методу психотерапії даларезультати, які лягли в основу доповіді.
1. Що таке дельфінотерапія?
Дельфінотерапія єальтернативним, нетрадиційним методом психотерапії, де в центріпсихотерапевтичного процесу лежить спілкування людини і дельфіна. Це спеціальноорганізований процес, що протікає під наглядом ряду фахівців: Лікаря, ветеринара,тренера, психолога (психотерапевта, дефектолога, педагога). У психотерапіїберуть участь спеціально навчені тварини, які мають «хорошимхарактером». Дельфіни грають з пацієнтами, плавають, катаються на спині,погладжують, просять у відповідь ласки.
Дельфінотерапіяділиться на два напрямки:
1. Вільневзаємодія з твариною з мінімальною участю фахівців (лікаря, тренера, психолога,психотерапевта, педагога і т.д.) У даному напрямку клієнт (пацієнт) самвибудовує свої відносини з дельфіном, вибирає способи взаємодії в рамкахприпустимих можливостей. Роль фахівців обмежується забезпеченням безпекиклієнтів і дельфінів.
2. Спеціальноорганізоване спілкування. Спілкування із твариною здійснюється через фахівця(лікаря, психотерапевта, психолога і т.д.), Де спілкування з фахівцем дляклієнта несе психотерапевтичне значення, а спілкування з дельфіном виступає яктло, середовище. Тут характер і тип дельфінотерапії підпорядковується наміченоїмети. У цьому напрямку дельфінотерапія може вирішувати різні завдання: Психотерапевтичні,психокорекційні, психопрофілактичні, фізіотерапевтичні, педагогічні — цезалежить від запиту клієнта й фахівця, який буде замикати терапевтичну ланцюг.
Дельфінотерапіюможна віднести до натуропсіхотерапіі, т. до. вплив природного об'єкта (дельфіна),що володіє лікувальним ефектом, виступає в якості самостійного методу. Вонаможе бути індивідуальною, груповий, сімейної.
2. Лікувальніфактори дельфінотерапії.
Використаннядельфіна зумовлена природними особливостями дельфіна: Поєднання унікальнихфізичних даних і високого інтелекту, потреба у спілкуванні, здатність домежвидовому спілкуванню, використання невербальних засобів спілкування, ігровеповедінка, а також особливим ставленням людини до дельфіна: він є одним зяскравих символів самого першого початку речей, тобто архетипічний. Це породжуєсильну позитивну установку. На стику установки і реального сприйняттяз'являється так званий «Ефект дельфіна», який виступає потужнимлікувальним фактором. Сприйняття дельфіна вже несе в собі психотерапевтичнийефект. Спілкування з дельфіном містить в собі такі лікувальні фактори:Позитивні емоції, седативний, відволікаючий, що активізує і катарсичний ефекти.Дельфін яскраво демонструє інтерес до партнера по спілкуванню, активновзаємодіє, вимагає зворотного відповіді, привертає до себе увагу, демонструєдружелюбність, щирість намірів.
3. Що можезабезпечити спілкування з дельфіном?
Спілкування здельфіном дозволяє досягти наступного:
• прийти допринципового переконструювання ставлення до себе, до оточуючих людей, доприроди, до світу взагалі;
• витягти людинуз полону самоізоляції, стимулювати розвиток інтересу до зовнішнього світу, щостає умовою до встановлення, відновлення, коректування, Оптимізації соціальнихвідносин;
• виступає вякості сенсорного стимулятора, активізуючи роботу мозкових структур і всьогоорганізму в цілому;
• стимулювати івербальну експресію, Сприяючи мовному і сенсомоторному розвитку аутичних дітейта дітей зі зниженим інтелектом;
• стимулюватипроцес розвитку особистості;
• заповнюватидефіцит позитивних емоцій та забезпечувати підтримку дітям та дорослим, щопереживають самотність або стан дезадаптації, Задовольняти аффелятівнуюпотребу;
• через тактильнустимуляцію створити умови для емоційного відреагування;
• створити умовидля зміцнення контакту дитини з психотерапевтом
4. Як будуєтьсядельфінотерапія (на прикладі курсу для дітей).
Курсдельфінотерапії складається з 3 етапів:
Підготовчий. Збіранамнезу, знайомство з індивідуальними особливостями дитини, бесіда з батьками,отримання запиту, спільне складання плану корекційної роботи.
Основною.Проведення корекційної роботи. У роботі переважно використовується ігровийметод. Ігри підбиралися таким чином, щоб сприяти рішення поставленихкорекційних завдань. Гра є однією з основних складових психічного розвиткудитини, і в той же час дельфіни зазвичай відрізняються підвищеною ігровийактивністю, тому тварини і діти грають один з одним багато і охоче. Узалежності від фізичних і психологічних можливостей, діти грають з дельфінами вм'яч / у футбол і волейбол /, спілкуються з дельфінами, гладять їх руками іногами, обіймають їх, коли тварини виходять на поміст по команді тренера. Грайде або під наглядом психолога, або при безпосередній його участі. Спілкуванняз дельфінами, гра з ними поєднується з виконанням фізичних вправ, спрямованихна розвиток великої моторики, орієнтацію в просторі, а також займаютьсяліпленням, малюванням, грають у ляльковий театр. На заняттях такожзастосовуються різні психотерапевтичні прийоми.
Дельфіни — одні з найприємніших, найчутливіших і найкращих дитячихлікарів. З їх допомогою на ноги встають ті, чиї батьки вже давно втратили надіюна одужання. Секретів дельфінотерапії декілька. Окрім нестримного бажаннядитини йти на контакт всупереч страху та боязкості, є ще чималий впливультразвукових хвиль та біоенергетики. Усі дельфіни спілкуються між собою таорієнтуються у просторі за допомогою біо локатора-сонара — м'якенькоїподушечки, що знаходиться у передній частині голови дельфіна. Саме цей сонар івипромінює особливий частотний спектр, який має відчутний вплив на людськийорганізм. Ультразвукові вібрації на клітковому рівні проводять масаж, врезультаті чого покращується проникність клітини, а тому поживним речовинамлегше потрапити в неї. Крім того, іонофорез позитивно діє на весь організм:активізує імунітет, укріпляє нервову систему, стимулює діяльність органівкровообігу, дихання та травлення.
Деякі вченівважають, що дельфін — це природній біоенерготерапевт, а тому він може впливатина людину екстрасенсорно. Виміри, що проводилися до і після сеансу доводять — під час сеансу пацієнт знаходиться в зміненому стані свідомості, ритми мозкузначно сповільнюються, відбувається синхронізація електричної активності обохпівкуль мозку. Саме це свідчить про зниження рівня збудженості центральноїнервової системи і загальної релаксації організму. Здебільшого, такий станхарактерний для медитації, аутогенної релаксації, гіпнотичного трансу абохолотропного дихання. Крім того, спілкування з дельфіном збільшує людське біополе.А ще заняття з дельфінам сприяють виробленню ендорфінів, оскільки забавлянки зцією чудовою твариною викликає лише позитивні емоції. Саме ендорфінидопомагають гармонізувати нервову систему та налаштуват її на активне тапозитивне світосприйняття.
Що лікуютьдельфіни.Взагалі-то, дельфінотерапія вважається дитячим способом лікування захворювань.Найчастіше за допомогою морських лікарів лікують: ДЦП, Енурез, Різного видуфобії, Синдром Дауна та інші генетичні патології, Аутизм, Заїкання, Дитячіневрози, Постравматичний синдром, Затримку психічного та мовного розвитку. Протипоказання:хворі на епілепсію, гострі інфекційні захворювання, онкохворі, стандартніпротипоказання для реабілітаційного лікування в умовах санаторно-курортногозакладу. А ще дельфінотерапія надзвичайно позитивно впливає на майбутніх мам.Окрім хорошого настрою та піднесеного стану, дельфіни допомагають полегшитибіль при пологах.
6. Іпотерапія
Іпотерапія(від грецького «hippos» – кінь) – метод лікування, заснований навзаємодії дитини з конем, адаптованим до можливостей дитини у навчанні верховійїзді. При їзді на коні м’язи спини тварини, здійснюючи тривимірні рухи,масажують м’язи ніг дитини – внутрішню сторону стегон, литкові м’язи,голеностоп, пахову область. Вершник, намагаючись прийняти на коні надійнішу ізручнішу посадку, вимушений щільніше притискувати ноги до коня, що збільшуєсилу дії на його м’язи.
Упроцесі верхової їзди в роботу включаються всі основні групи м’язів тіла. Цевідбувається на рефлекторному рівні, оскільки дитина-вершник, рухаючись разом зконем, інстинктивно прагне зберегти рівновагу, аби не впасти, тим самимспонукаючи до активної роботи як здорові, так і уражені м’язи, не помічаючицього. Механізм дії іпотерапії на організм людини такий самий, що й будь-якоїіншої форми лікувальної фізкультури – під впливом фізичних вправ посилюютьсяфункції вегетативних систем.
Присильному спастичному зведенні ніг діти часто не в змозі сісти на коня глибоко,тому заняття починають немов напівлежачи, відкинувшись назад і розмістивши ногиближче до шиї коня. Таке положення зручне для ніг, але незручне для вершника вцілому. Поступово дитина прагне сісти прямо, оскільки тільки у цьому положеннізможе самостійно триматися на коні, і їй доводиться опускати ноги нижче.Вершник, самостійно змінюючи своє положення і поступово випрямляючись, прагнеглибше сісти на коня, що є одним з найважливіших принципів іпотерапії як методуфізичної реабілітації дітей з обмеженими можливостями. Дитина сама прагнеподолати недуг і бачить результати своєї боротьби: стає зручніше сидіти,з’являється можливість управляти конем. Під час руху коня тулуб вершникавиконує ті ж самі рухи, як і при ходьбі.
Окріммасажу ніг і сильної внутрішньої мотивації до занять, наявні ще два чинники,які сприяють зменшенню спастики. По-перше, це тепло – температура тіла коня на2-3 градуси вища за температуру людського тіла. По-друге, відсутністьвнутрішньої напруги, яка іноді спостерігається у дитини при лікувальномумасажі, оскільки в цьому випадку масажист регулює навантаження на м’язи. Наконі дитина вибирає навантаження самостійно: вона росте поволі, плавно іпостійно.
Одночасноз розслабленням ніг йде зміцнення м’язів спини та їхня гармонізація. Длязбереження рівноваги на коні необхідна пряма посадка, нахил у будь-який бікведе до сповзання у цьому напрямі. Таким чином, при русі слаборозвинені м’язиформуються і зміцнюються, а закріпачені – розслабляються. Іпотерапія унікальнатим, що навантаження одних м’язів і розслаблення інших йде одночасно.
Протипоказаньдля проходження реабілітації методом іпотерапії майже немає.