Методи арт-терапії

ВІДКРИТИЙМІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РОЗВИТКУЛЮДИНИ «УКРАЇНА»
Міністерствоосвіти
Рівненськийінститут
Група: S IVА
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
Назвапредмету
Методироботи із спеціальними групами клієнтів
Тема
Методи арт-терапії
Прізвище, ім’я,по-батькові студента:
Руденко ІннаСергіївна

Рівне– 2010 р.

План
 
Вступ
1. Історія виникнення арт-терапії
2. Теорія арт-терапії
3. Суть, підходи, цілі арт-терапії
4. Орігамі — відносноновий напрямок уарт-терапії
Висновок
Список літератури

Вступ
психотерапіяарт терапія творчість
Арт-терапія — це напрямок в психотерапії, психокорекції та реабілітації, засноване назаняттях клієнтів (пацієнтів) образотворчим творчістю. Арт-терапія можерозглядатися як одне з відгалужень психотерапії мистецтвом поряд з музичноютерапією, драмтерапіей і танцедвігательной терапією.
Термін «арт-терапія»вперше став використовуватися в англомовних країнах приблизно в 40-ті роки ХХстоліття. Їм позначалися різні за формою і теоретичному обгрунтуванню варіантилікувальної та реабілітаційної практики. Одні були ініційовані художниками іреалізовувалися переважно в студіях, організованих у великих лікарнях. Іншідопускали елементи психоаналітичної трактування образотворчої продукціїпацієнтів та акцентували увагу на їх відносинах з аналітиком. У наш часарт-терапія представляє собою лікувальне застосування образотворчого творчості клієнта,що передбачає взаємодію між автором художньої роботи, самою роботою і фахівцем.Створення візуальних образів розглядається як важливий засіб міжособистісноїкомунікації і як форма пізнавальної діяльності клієнта, що дозволяє йомувисловити ранні або актуальні «тут-і-тепер» переживання, які йому непростовисловити словами.
Незважаючи натісний зв'язок з лікувальною практикою, арт-терапія у багатьох випадках набуваєпереважно психопрофілактичної, соціалізірующую та розвиваючу спрямованість. Зачас свого існування арт-терапія асимілювала досягнення психологічної науки іпрактики, теоретичні розробки та прийоми різних напрямків психотерапії, досвіді стратегії образотворчого мистецтва, педагогічні методи, окремі подання теоріїкультури, соціології та інших наук. Вона продовжує активнорозвиватися і в даний час, освоюючи нові області практичного застосування тазбагачуючись ідеями завдяки об'єднанню з іншими науковими дисциплінами.

1. Історія виникненняарт-терапії
Арт-терапіяє приватною формою терапії творчістю і пов'язана, головним чином, з так званимивізуальними мистецтвами (живописом, графікою, фотографією, скульптурою, а такожїх різними комбінаціями з іншими формами творчої діяльності). У вітчизнянійлітературі найбільш близьким західному поняттю арт-терапії є ізо-терапія. Догрупи різних видів терапії творчістю поряд, з арт-терапією, входять такожмузика-терапія, драма-терапія, терапія танцем і рухами і т. д. Деякі авторивідносять до терапії творчістю (або терапії творчим самовираженням) також ітерапію творчим спілкуванням з мистецтвом і наукою, терапію творчимколекціонуванням та інші форми творчої діяльності, які мають психотерапевтичнийі психопрофілактичний значення.
Арт-терапіямає давнє походження. У певному сенсі її прототипом є різні види сакральногомистецтва, нерідко використовується з лікувальною метою і включає в себесугестивному-магічний, дидактичний, естетичний і інші компоненти терапевтичноїдії. Втративши атрибути сакральності в епоху панування ньютон-картезіанськоїнаукової парадигми, так звана терапія враженнями чи терапія зайнятістю черезрізні форми творчої активності пацієнтів була досить популярною різновидомгуманної клінічної психотерапії ще до середини минулого століття. Проте вподальшому, у зв'язку з диференціацією психотерапевтичних підходів, вона булавідтіснена на задній план.
Термін арт-терапіяввів у вживання в 1938 р. Адріан Хілл. Піонери арт-терапії спиралися на ідеюФрейда про те, що внутрішнє «Я» людини проявляється у візуальнійформі кожного разу, коли він спонтанно малює і ліпить, а також на думки Юнгапро персональні і універсальних символів. Центральна фігура варт-терапевтичному процесі — не пацієнт (як хвора людина), а особистість, якапрагне до саморозвитку та розширення діапазону своїх можливостей.
Нове зростання інтересудо терапії творчістю, зокрема, до арт-терапії, відзначається приблизно зсередини XX століття, коли вона стала все більш широко використовуватися вякості різновиду терапії зайнятістю переважно в психіатричних тазагальносоматичних госпіталях. За винятком окремих випадків, вона розглядаласяяк фактор вторинної психопрофілактики і психотерапії, що дозволяє долатинаслідки соціальної ізоляції хворих. При цьому арт-терапія перебувала підвеликим впливом біомедичних уявлень.
Фахівці, які проводятьарт-терапевтичну роботу такого роду, як правило, не мали серйозної академічноїпідготовки і були нездатні грати будь-яку активну роль у лікуванні хворих. Їхнєосновне завдання полягала в тому, щоб надати хворим можливість відносно вільнозайматися найпростішими видами образотворчої діяльності, в процесі якої вонимогли б відволікатися від пов'язаних з хворобою негативних переживань.
Винятокстановили психодинамічних підходи, представлені послідовниками Фрейда і,особливо, Юнга, які використовували матеріал образотворчої діяльності своїхклієнтів для аналізу відображених у ньому різних змістів несвідомого. Унашій країні арт-терапія до останнього часу використовувалася, в основному, вроботі з психічно хворими і перебувала під великим впливом клінічного мислення.Реорганізація західній психіатричної служби в50 — 60 роки, пов'язана іззакриттям багатьох психіатричних клінік і з розширенням мережі амбулаторних таполустаціонарних послуг, призвела до того, що арт-терапевти стали працювати вбільш тісному контакті з психотерапевтами, соціальними працівниками, педагогамита іншими фахівцями, А також з релігійними згромадження та населенням. Це маловеликий вплив на розвиток теорії і практики арт-терапії, збагативши її новимиуявленнями в дусі екзистенційно-гуманістичного підходу, одного з найбільшвпливових у психології, психотерапії та педагогіки того часу. Арт-терапіязначно розширила діапазон своїх емпіричних можливостей, вдало поєднуючись зхарактерними для названого підходу установками на розвиток людськогопотенціалу, самоактуалізацію особистості та інтеграцію різних аспектівпсихічної діяльності.
В останнідва-три десятиліття арт-терапія, синтезувавши в собі досягнення більшостіпсихотерапевтичних підходів, починає оформлятися в самостійний метод з власноїметодологією та різноманітним, високодиференційовані інструментарієм. Хочанакопичення та узагальнення емпіричних даних, пов'язаних з арт-терапією, трохивипереджає розвиток її теорії, застосування деяких теоретичних уявлень сприяловиходу арт-терапії на рівень самостійного психотерапевтичного методу. Середцих теоретичних уявлень останнього часу найбільш значимими є, зокрема,наступні:
— Психологіяігрової діяльності, концепції онтогенетичного розвитку різних видів ігровоїактивності;
— Психологіязмінених станів свідомості, що трактує арт-терапевтичну активність у станітворчого натхнення як прогресивний адаптаційний механізм, Один з безлічікомпонентів цілісної реакції організму, спрямованої на досягнення динамічноїрівноваги;
— Сучасніуявлення загальної теорії систем, що стосуються психічної діяльності, зокрема,концепція множинності відповідей психіки на стану стресу, хвороби та духовноїкризи. Згідноз цими уявленнями, зцілюють сили, властиві кожному живому організму і психіці,можуть діяти в двох напрямках. Після порушення організм і психіка можутьповернутися в своє колишнє стан внаслідок різних процесів самозбереження. Зіншого боку, організм і психіку може охопити процес самотрансформаціі, щовключає стадії кризи і переходу і приводить до зовсім іншого стану рівноваги.Творча активність розглядається при цьому як значимий фактор розвиткуадаптивних реакцій даного типу;
— Трансперсональна методологія, яка розглядає арт-терапію як універсальний метод,що сприяє інтеграції біографічного, перинатального і трансперсональної досвіду,А також балансу так званих кволо-і холотропіческого модусу психічноїдіяльності.
2.Теорія арт-терапії
Психоаналіз з самогопочатку своєї появи став звертатися до аналізу образотворчого творчості. Справав тому, що спонтанна образотворча діяльність здатна виражати неусвідомлюванізмісту психічного життя. Образотворче творчість є приватним виглядомсублімації, що виникає, коли інстинктивний імпульс замінюєтьсяхудожньо-образним поданням. Згідно Фрейду, образотворче творчість має багатоспільного з фантазіями та сновидіннями, так як, подібно до них, виконує щокомпенсує роль і знімає психічне напруження, що виникає при фрустрації(неможливості здійснення інстинктивних потреб). Воно є компромісною формою їхзадоволення, здійснюються не в прямому, а в опосередкованому вигляді.
Які ж мотиви дотворчості? Депресивна особистість відтворює в творчості те, що їй здаєтьсязруйнованим, шизоїдна — шукає прихований сенс в предметах, а не у відносинах злюдьми, обсессівно захищається у творчості від нав'язливості.
«Символічніігри» є обов'язковим елементом будь-якого образотворчого творчості,оскільки мова образотворчого мистецтва глибоко символічний, а колір, форми,лінія, обсяг і інші його образотворчі елементи володіють глибоким і багатозначнимглуздом, хоча він часто може і не усвідомлюватися. Арт-терапія апелює досимволічної функції образотворчого мистецтва, оскільки вона є одним з факторівпсихотерапевтичного процесу, допомагаючи пацієнтові осмислити і інтегруватиматеріал несвідомого, а арт-терапевта — судити про динаміку цього процесу і щовідбуваються у психіці пацієнта зміни.
«Соціальніігри» або "ігри зправилами" — найбільш значущий при здійсненні групових формарт-терапевтичної роботи, які передбачають використання певних норм груповоїповедінки, в тому числі в процесі спільної образотворчої діяльності учасниківгрупи.
Для арт-терапевтичноїроботи необхідно мати широкий вибір різних образотворчих матеріалів. Поряд зфарбами, олівцями, восковими крейдою або пастеллю часто використовуються такожжурнали, кольоровий папір, фольга, текстиль, глина, пластилін, спеціальне тісто- для ліплення, пісок з мініатюрними фігурками — для «гри зпісочницею», дерево і інші матеріали. Папір для малювання повинна бутирізних форматів і відтінків. Необхідно також мати кисті різних розмірів, губкидля зафарбовування великих просторів, ножиці, нитки, різні типи клеїв, скотч іт.д. Якість матеріалів має по можливості бути досить високим, тому що впротилежному випадку це може знизити цінність самої роботи та її результатів вочах пацієнтів.
Слід враховувати те, щовибір того чи іншого матеріалу може бути пов'язаний з особливостями стану таособистості пацієнта, а також з динамікою арт-терапевтичного процесу. Пацієнтуповинна бути надана можливість самому вибирати той чи інший матеріал і засобидля образотворчої роботи. Як правило, на початку роботи пацієнти вважають закраще користуватися олівцями, восковими крейдою або фломастерами. Ці коштироботи дозволяють їм добре контролювати процес малювання, що відповідає потребіхворих уникати конфронтації зі своїми почуттями на початкових етапах роботи.Вибір цих коштів може бути пов'язаний з потребою хворих у психологічноїзахищеності. На наступних етапах арт-терапевтичного процесу пацієнти поступовоосвоюють інші матеріали, в тому числі фарби, надають їм великі можливості длявираження різноманітних переживань і роботи з власними почуттями.
Крім того,фарби, змішуючись і створюючи різноманітні відтінки, роблять образотворчийпроцес менш передбачуваним, сполученим із проявом тонких нюансів емоційнихстанів пацієнта і різних аспектів його досвіду. Коли подолані захиснітенденції, фарби здатні викликати сильний емоційний відгук, відчуття радостівідкриття, стимулювати уяву. Глина, тісто, пісок і іншіпластичні матеріали володіють значними можливостями для вираження сильнихпереживань, у тому числі почуття гніву. Робота з ними припускає велику ступіньфізичної залученості та м'язової активності, що робить її більш«енергоємної», яка зачіпає психофізіологічні процеси.
Тому при роботі з ниминерідко може мати місце позитивний ефект при психосоматичних порушеннях ісоматовегетативних проявах невротичних станів.
Використання технікиколажу нерідко допомагає пацієнтам подолати боязкість, пов'язану з відсутністю«художнього таланту» і умінь. Крім того, використання вже готовихпредметів і зображень для створення з них нової композиції дає пацієнтампочуття захищеності, оскільки вони не так ототожнюють свої переживання з цимипредметами та зображеннями, як, наприклад, при малюванні. Це забезпечує їмнеобхідний ступінь дистанційованості від занадто сильних або делікатнихпочуттів і необхідний ступінь безпеки при образотворчої роботі.
 
3. Суть, підходи, ціліарт-терапії
Привабливість методуарт-терапії полягає для сучасної людини в тому, що цей метод в основномувикористовує невербальні способи самовираження та спілкування. У процесітворчості активно задіюється права півкуля мозку. Сучасна ж цивілізація задіє восновному вербальну систему спілкування і ліве «логічне» півкулю. Нормальне,гармонійний розвиток людини передбачає рівноцінне розвиток обох півкуль інормальне межполушарная взаємодія. Більш того, деякі види активності людинивимагають як раз роботи правої півкулі — творчість, інтуїція, культурне освіта,пристрій сім'ї, виховання дітей і, звичайно, романтизм в любовних відносинах.
Арт-терапія апелює довнутрішніх, самоісцеляющихресурсів людини, тісно пов'язаними з його творчими можливостями. Відмінноюособливістю людини є здатність і одночасно потреба у відображенні своговнутрішнього світу. Ця особливість дозволяє активно переробляти інформацію, яканадходить ззовні. У результаті в психіці індивідуума виробляються різніадаптивні механізми. Вони дозволяють людині краще пристосовуватися до життя,бути більш успішним в постійно мінливому світі. У процесі взаємодії зі світомлюдина прагне усвідомити себе як особистість, зрозуміти свою роль в житті,залишити «слід». Цей слід залишається не тільки у вигляді господарськоїдіяльності, але і в продуктах його активної психічної діяльності. Однією зяскравих форм її прояву можна вважати мистецтво та творчість. Мистецтво ітворчість є наслідком процесів переробки інформації при взаємодії з навколишнімсвітом. Причому особа буде розвиватися гармонійно, якщо ці процеси, в цілому,несуть конструктивний, характер.
Найбільш часто дометоду арт-терапії вдаються в реабілітації людей з особливостями розвитку і вроботі з дітьми. Діти з відхиленнями у розвитку мають труднощі в адекватномусприйнятті світу. У такої людини порушено уявлення про цілісній картині світу.Дитина може сприймати світ як розрізнений хаотичний набір елементів. Урезультаті він не може знайти своє місце в житті, бути повноцінним членомсуспільства. Як наслідок, характер взаємодії з середовищем стає в ціломудеструктивним. Впливати на таку ситуацію можна по-різному. Найбільш природним єстворення умов для розвитку людини, його «вибудовування» за допомогою природнихелементів, а також включених в життя людини гармонізують видів діяльності — догляд за домашніми вихованцями, прикраса свого житла, заняття рукоділлям ітворчістю.
Людина також є частиноюприроди і спеціально організоване взаємодія з елементами природної системи,очевидно, повинно мати позитивний результат. У творчих роботах, як правило,відображена природа і способи взаємодії з нею. Арт-терапія пропонує дитинівисловити свої емоції, почуття за допомогою ліплення, малювання, конструюванняз природних матеріалів. Переживаючи образи, людина знаходить свою цілісність,неповторність та індивідуальність. Можна також застосовувати інші формимистецтва — тілесні імпровізації, театральні постановки, літературна творчість.Таким чином, досягається мета:
— Вираз емоцій іпочуттів, пов'язаних з переживаннями своїх проблем, самого себе;
— Активний пошук новихформ взаємодії зі світом;
— Підтвердження своєїіндивідуальності, неповторності і значимості;
— І, як наслідоктрьох попередніх, — підвищення адаптивності в постійно мінливому світі(гнучкості).
Ці цілі арт-терапевтпереслідує, працюючи як з дорослими, так і з дітьми. Дитина ще не може точносформулювати те, що його турбує. Він може висловлювати свої страхи простимиреченнями, наприклад: «Мені страшно, що в темряві може хтось прийти і меневкрасти». Коли запитуєш дитини, хто ж це може бути, дитина може не відповісти,але спробує намалювати чи надати образне значення своєму страху (хтось, хтоходить у темряві, це може бути Баба-Яга). Арт-терапія — ценайбільш м'який метод роботи, контакту з важкими проблемами. Дитина може неговорити, або не може визнати свої проблеми своїми, але при цьому ліпити,рухатися і виражати себе через рухи тілом. Також заняття арт-терапією можутьзнімати психічне напруження.
Багато психічні тадеякі фізичні відхилення роблять дитину пасивним. Коло його інтересів стаєвузьким. Потреба в активному взаємодії зі світом знижується. В результатізнижується і здатність до адаптації. Він іде в себе. Він вважає, що не зможезнайти вихід із ситуації, що склалася. Арт-терапія дозволяє розірвати цепорочне коло. Коли дитина займається творчістю, він винаходить нові і новіспособи вираження своїх емоцій. І несвідомо нові й нові способи спілкування зісвітом. Тобто втрачені здібності відновлюються.
У занятті мистецтвомдуже важливо, щоб дитина відчувала свій успіх в цій справі. Якщо він бачить, щомає успіх у виразі і відображенні своїх емоцій, створенні унікальних виробів,малюнків, до нього приходить успіх у спілкуванні, а взаємодія зі світом стаєбільш конструктивним. Успіх у творчості в його психіці несвідомо переноситься іна звичайне життя.
Людина помічає, що з непридатнийматеріал (гілочки, листя, шматки паперу, пісок, глина, каміння) можнастворювати красиві вироби. Також можна вирішити і складну психологічну проблему- подивитися на неї по-іншому, не так як дивився раніше. Психіка людини набуваєгнучкість. Ця властивість дозволяє бути більш адаптивним. Це і є метареабілітації. Арт-терапія дозволяє зробити цей процес радісним, цікавим,успішним, індивідуальним для кожного.
Згодом, діти і дорослі,що проходять курс арт-терапії, можуть придбати хобі, навчитися нового видуприкладного мистецтва. Нове захоплення дозволяє приділяти більше уваги до себе.Це робить стосунки і батьків і дитини більш гармонійними.
В арт-терапіївикористовуються індивідуальні та групові форми роботи. Особливо яскравий ефектдає робота в групі. Наприклад, пропонується створення індивідуальних робіт угрупі, а також створення спільної роботи. Кожен учасник вкладає в цю роботущось своє. Багато роботи, зроблені з паперу, композиції з природного матеріалута інше пацієнти забирають із собою додому, показують своїм родичам і знайомим,прагнуть навчити їх тому, що навчилися самі.
Як це не дивно, алесучасна наукова арт-терапія при всьому різноманітті її зв'язків з культурнимифеноменами найближче стоїть до первісного, «примітивного» доісторичногомистецтва. Воно, як і арт-терапія заснована на спонтанному самовираженні іпевною мірою ігнорує естетичні критерії в оцінці його результатів тапрофесіоналізму автора. І для того і для іншого більш важливий процестворчості, а не результат.
Архаїчні формимистецтва найдовше збереглися в народній творчості. Притаманні йому наївність ібезпосередньо-дієвий характер, а також опора на символічний мова колективногонесвідомого у період існування «високого», академічного мистецтва для багатьохлюдей були джерелом душевного здоров'я. Примітивність візерунків, ритмікаорнаменту заспокоюють. Найпростіший орнамент — послідовність хрестиків під часвишивки чи на посуді або різьблення на фігурці — своєрідна медитація, якаприводить у стан спокою, задоволеності.
Багато «первісні»малюнки та вироби нагадують за своїм виглядом творіння дітей, що такожпов'язане з особливими переживаннями, що носять, швидше, позитивний для творитьлюдини відтінок.
Два основні підходи варт-терапії:
1. Мистецтво маєцілющим дією саме по собі, художня творчість дає можливість висловитися ізаново пережити внутрішні конфлікти, воно є засобом збагачення суб'єктивногодосвіду, арт-терапія розглядається як засіб розвитку особистості та її творчогопотенціалу, Основний механізм — сублімація і трансформація. Провідний стимулюєчленів групи довіряти своєму власному сприйняттю і досліджувати свої творінняяк самостійно, так і за допомогою інших членів групи.
2. На першомумісці — терапевтичні цілі, творчі цілі вторинні, арт-терапія як додаток доінших терапевтичних методів, висловлюючи утримання власного внутрішнього світуу візуальній формі, людина поступово рухається до їх усвідомлення, основниймеханізм — трансфер. Керівником групи заохочуються вільніасоціації членів груп та їх спроби самостійно знайти значення власних робіт.Деякі вправи полягають у спільній групової роботи, наприклад створення груповихфресок і створення загального групового способу.
Основні ціліарт-терапії — самовираження, розширення особистого досвіду,самопізнання, внутрішня інтеграція особистості (різних її аспектів ікомпонентів) та інтеграція з зовнішньою реальністю (соціальної, етнічної,культурної). В арт-терапії спонтанне малювання і ліплення є різновидомдіяльності уяви, а не проявом художнього таланту. Образотворчетворчість є мостом між світом фантазії і реальністю. Воно включає в себеелементи того й іншого, дозволяючи створити певний синтез, який ні дитина, нідорослий не можуть створити без допомоги художніх засобів.
Важливимпоняттям арт-терапії є сублімація — вираз несвідомих інстинктів іпотягів (часом деструктивних) за допомогою трансформації їх в творіннямистецтва; мистецтво може одночасно «направити в інше русло» івисловити також відчуття злості, болю, тривоги, страху.
Переваги методуарт-терапії в тому, що він:
1) надає можливість длявираження агресивних почуттів у соціально — прийнятною манері. Малювання,живопис фарбами або ліплення є безпечними способами розрядки напруги;
2) прискорює прогрес втерапії. Підсвідомі конфлікти і внутрішні переживання легше виражаються задопомогою зорових образів, ніж у розмові під час вербальної психотерапії.Невербальні форми комунікації можуть з більшою ймовірністю уникнути свідомоїцензури;
3) дає підстави дляінтерпретацій і діагностичної роботи в процесі терапії. Творча продукціязважаючи на її реальності не може заперечуватися пацієнтом. Зміст і стильхудожньої роботи надають терапевта величезну інформацію, крім того, сам авторможе внести вклад в інтерпретацію своїх власних творінь;
4) дозволяє працювати здумками і почуттями, які здаються непереборними (втрати, смерть, перенесенітравми і насильство, страхи, внутрішні конфлікти, Спогади дитинства,сновидіння). Іноді невербальне засіб виявляється єдиним інструментом, щорозкривають і прояснює інтенсивні почуття і переконання;
5) допомагає зміцнититерапевтичні взаємини. Елементи збіги в художній творчості членів групи можутьприскорити розвиток емпатії і позитивних почуттів;
6) сприяє виникненнюпочуття внутрішнього контролю і порядку;
7) розвиває і посилюєувагу до почуттів;
8) підсилює відчуттявласної особистісної цінності, підвищує художню компетентність. Побічнимпродуктом терапії мистецтвом є задоволення, що виникає в результаті виявленняприхованих умінь та їх розвитку.
Факторипсихотерапевтичного впливу в арт-терапії (те, щочинить зцілювальний ефект):
1) факторхудожньої експресії — втілення почуттів, потреб і думок клієнта в йогороботу, досвід взаємодії з різними художніми матеріалами і художнім чином;
2) факторпсихотерапевтичних відносин — динаміка взаємин клієнта-терапевта-групи(перенесення і контрпереноса), проекції, Вплив особистого досвіду;
3) факторінтерпретацій і вербальної зворотнього зв'язку — трансформація, перекладматеріалу (процесу і результату творчості) з емоційного рівня на рівеньрозуміння, формування смислів.
Керівник групитерапії мистецтвом забезпечує групу необхідним матеріалом і проявляє максимумгнучкості для стимулювання художньої творчості приміщення повинно забезпечуватимісце для рухів і гучних ігор.
Роль керівника — сприяти творчості. Учасники отримують інструкцію повністю віддатися своїмпочуттям і не піклуватися про художність своїх творінь.
У структуріарт-терапевтичного заняття виділяються дві основні частини:
— Одна — невербальна, творча, неструктурована. Основний засіб самовираження — образотворча діяльність (малюнок, живопис). Використовуються різноманітнімеханізми невербального самовираження та візуальної комунікації (70% сесії).
— Інша частина — вербальна, апперцептівная і формально більш структурована. Вона передбачаєсловесне обговорення, а також інтерпретацію намальованих об'єктів і виниклиасоціацій. Використовуються механізми невербального самовираження та візуальноїкомунікації (30% сесії).
Сфери аналізу,то, що має значення при аналізі творчості:
— Як людина себевисловлює;
— Що він висловлює;
— В якій формі;
— Як це впливає налюдину або групу.
У контекстіарт-терапії художню діяльність можна назвати спонтанною на відміну відпланованої і ретельно організованої діяльності з навчання мистецтва або ремеселрізних груп людей. Дослідники, що займаються терапією мистецтвом, погоджуютьсяв тому, що художні здібності чи спеціальна підготовка пацієнтів не потрібні длявикористання художньої творчості як терапевтичний засіб. Длятерапії мистецтвом важливий сам процес і ті особливості, які кінцевий продукттворчості допомагає виявити у психічній життя творця. Керівник заохочує членівгрупи висловлювати внутрішні переживання спонтанно і не турбуватися про художнідостоїнства своїх творів.
Карл Юнг вважав,що уява і творчість є рушійними силами людського існування. Вінвикористав термін «активне уяву» для позначення такого творчогопроцесу, коли людина просто спостерігає за розвитком своєї фантазії і ненамагається впливати на неї. Прикладом спонтанного використання фантазії втерапії мистецтвом може служити вправу з малювання каракулем. Учасник безусякого плану малює протягом тривалого часу хвилясту лінію, не відриваючи ручкиабо кисті від паперу. Мета цієї вправи — дати учаснику можливість спонтанновисловити свої емоції. По мірі виконання вправи проявляються підсвідомікомпоненти психіки учасника.
Потім учасникпротягом деякого часу дивиться на малюнок і намагається зрозуміти, чи не можутьвиникли зорові образи допомогти усвідомити будь-які ситуації, об'єкти абоперсонажі в його підсвідомості. Методики терапії мистецтвом типу вправи змалювання каракулем аналогічні використовуваним Юнгом вправам «активногоуяви», коли пацієнти отримують інструкцію продовжувати свої перервані мріїу фантазії.
До сфер застосуванняарт-тарапіі відносяться:
1) індивідуальна,групова та сімейна арт-терапія;
2)арт-терапевтичні центри при психіатричних клініках, консультативні,психотерапевтичні, соціальні центри та спеціалізовані медичні центри;
3) узагальноосвітніх школах, дитячих садах, у спеціалізованих школах, вбудинках-інтернатах, В центрах дитячої творчості — робота з дітьми з обмеженимиздібностями до навчання, із затримками розвитку, з емоційними проблемами абоживуть у важких соціальних умовах, з педагогічно запущеними дітьми іпсихологічно, з дітьми, які мають порушення в поведінці, особистісні порушенняабо акцентуації характеру, З обдарованими дітьми, з дітьми, які проявляютьінтерес до художньої творчості;
4) із старими людьми (убудинках для людей похилого віку, в спеціалізованих центрах);
5) з особами, якістраждають різного роду залежностями (наркотична, алкогольна та ін),
6) у медичних установахзагальносоматичної і психіатричного призначення.
 
4. Орігамі — відносноновий напрямок у арт-терапії
Серед сучасних засобіві напрямів в арт-терапії все яскравіше заявляє про себе відносно новеперспективний напрям — орігамі.
Традиційне японськемистецтво орігамі-конструювання різноманітних паперових фігурок шляхомскладання квадрата без вирізання та склеювання — все ширше інтегрується усвітову культуру і науку, стає предметом досліджень фахівців таких галузей, якконструювання, архітектура, математика, технічний дизайн, педагогіка,практична психологія та арт-терапія. У наш час орігамі як метод арт-терапії зуспіхом використовують в лікувальній і реабілітаційної практиці лікарі різнихспеціалізацій. У матеріалах першоїміжнародної конференції «Орігамі в педагогіці та арт-терапії» відзначаєтьсяпозитивний вплив занять орігамі в роботі з інвалідами слуху, зору,опорно-рухової системи, пацієнтами психоневрологічних диспансерів,психіатричних лікарень, глухонімими, онкологічними хворими,
А також соціальноїреабілітації наркоманів, алкоголіків і ув'язнених. Численні дослідженнясвідчать про те, що заняття орігамі покращують якість життя хворих, зменшуютьрівень тривожності, допомагають забути біль і горе, підвищують самооцінку,сприяють налагодженню дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі, допомагаютьвстановити контакт між лікарем і пацієнтом. Тому невипадковим є поява новоготерміна в арт-терапевтичної практики — «спосіб життя орігамі».
Займаючись орігамі,пацієнт стає учасником захоплюючого дії — перетворення паперового квадрата воригінальну фігурку — квітка, коробочку, метелик, динозавра. Цей процес нагадуєфокус, маленьку виставу, що завжди викликає радісне здивування. Шляхомпослідовного нескладного складання паперу вздовж геометричних ліній отримуємомодель, яка вражає своєю красою і змінює в кращу сторону емоційний станхворого. Виникає бажання показати комусь це диво, скласти щось ще. Зникаєвідчуття ізольованості, налагоджується спілкування, в тому числі і лікаря зпацієнтом, що є особливо важливим, якщо пацієнт — дитина. Бувають випадки, колидіти, у стані страху, тривоги відмовляються приймати їжу або ліки. Тоді надопомогу приходить лялька в руках арт-терапевта і неможливе стає можливим.Такою ж «чарівною паличкою» служить орігамі. Але далеко не в кожній лікарнізнайдеться фахівець з лялькотерапії, в той час як складання в техніці орігамідоступно практично всім, та й папір є завжди під рукою. Відомі прикладиуспішного застосування орігамі навіть у випадках аутизму.
Відомо, що синМиколи II,Олексій був болючим і замкнутою дитиною з симптомами аутизму. Викладачз Англії, за допомогою занять орігамі, не тільки зумів розговорити хлопчика, алеі підвищив його інтерес до англійської мови. Ось ще один приклад з дорослоюлюдиною: терапевт намагається привернути увагу хворого, гортаючи перед нимбарвистий ілюстрований журнал. Пацієнт байдужий. Тоді лікар вириває сторінку зжурналу, складає з неї фігурку орігамі, і пацієнт починає виявляти допобаченого інтерес, — контакт встановлений. Ефект посилюється, якщо застосуватирухомі фігури орігамі, такі як стрибуча жаба, крякали ворони, журавлик, махаютькрилами і ін Такі паперові іграшки цікаві і дорослим і дітям, особливо, якщовони складені власними руками. З ними, в умовах стаціонару, можна влаштовуватиігри-змагання для дітей. А тим, хто обмежений у пересуванні, будуть доступні іпіднімуть настрій пальчикових ляльковий театр і казки орігамі, різноманітніголоволомки з паперу — все це внесе нові яскраві кольори в сіру дійсністьлікарняному життя пацієнта.
Лікарі з різнихкраїн світу, де вже більше 20 років використовується орігамі стверджують, що цізаняття значно покращують емоційний стан хворих, знімають депресію, підвищуютьвпевненість у власних силах, сприяють встановленню дружніх контактів, Що вцілому поліпшує психологічний стан пацієнтів і робить лікування більшефективним. Унікальність арт-терапевтичного впливу орігамі полягає також утому, що людина, навіть в умовах повної ізоляції, має можливість вести діалог зсобою, зі своїм інтелектом. Це приносить величезне задоволення.
Причин успіху занятьорігамі в АТР-терапії та організації дозвілля хворих у лікарнях тареабілітаційних центрах багато:
— По-перше, — це сампапір з її звичним, неагресивним статусом. З папером можна робити все, щозавгодно: Зім'яти, розірвати, малювати на ній, а в орігамі папір виступає вновій незвичній для себе ролі — з неї можна скласти безліч цікавих моделей.З'являється мотивація, бажання навчитися цьому;
— Освоїти технікуорігамі дуже легко, в будь-якому віці, як дітям, так і дорослим, (в умовахлікарні вчителями можуть бути і фахівці-психологи, і батьки, І медичнийперсонал);
-Результат досягаєтьсяшвидко;
— Має місцепрогнозований позитивний результат — якщо складати фігурку акуратно і точно,вона обов'язково вийде гарною, і заставу цього — сама природа цієї технікиконструювання, де панують точність, Симетрія і гармонія геометричних ліній;
-Є можливість керуватипроцесом », тобто вносити зміни до фігурку за своїм бажанням, винайти багатовласних моделей;
— Усувається бар'єр міжлікарем і пацієнтом, виникає атмосфера довіри;
— На заняттях орігаміздійснюється невербальний контакт в спілкуванні, шов окремих випадках буває єдино можливим;
— Орігаміпоєднує в собі прийоми і форми роботи деяких інших арт-терапевтичних напрямків:Казкотерапія (казки орігамі), ігротерапії (ігри з рухомими фігурками), терапіюзасобами драми і лялькотерапії (розігрування сцен з ляльками орігамі, масок, ітому подібне), терапію засобами музики, Хорового співу та еврітміі зпритаманними їм гармонією та ритмічністю рухів (що також має місце прискладанні в техніці орігамі та дає терапевтичний ефект), терапію кольором(використовується різнобарвна папір);
— Метод повтору іритмічність у складанні модульного орігамі (зірки, орнаменти, «3-D»-моделі)врівноважують психічний стан людини;
— Сама форма деякихфігур (кусудам, многогранників, каркасних структур) несе позитивний гармонізуєі оздоровчий ефект.
Цікаво, що одні знайдавніших фігур оригамі — кусудама — паперові кулі із шести або більше модулів, і в наш час не втратили своготрадиційного призначення — нести здоров'я людям. Вважається, що таку кулю, якщойого підвісити над ліжком хворого, буде сприяти одужанню. Такі поданнявідносяться до області сакральної геометрії, а сам термін використовуєтьсяархеологами, антропологами, філософами і культурологами. Його застосовують дляопису системи релігійних, філософських і духовних архетипів, які спостерігаютьсяпротягом всієї історії людства і так чи інакше пов'язані з геометричнимипоглядами щодо будови Всесвіту і людини. Згідно з цими уявленнями, людина, задопомогою деяких геометричних об'єктів (правильних багатогранників, наприклад),вступає в контакт з енергетичним світом, земної і космічної енергією, що даєсили для його фізичного і духовного розвитку. Можливо, в цьому і секрет силитяжіння і оздоровчого потенціалу орігамі. У ньому панує геометрія.
Сучаснідослідження показують, що правильні багатогранники (Платонова тіла) можутьзахищати від випромінювань техногенного властивості, активізувати саморегуляціюорганізму, відновлювати енергообмін людини. Усередині приміщень у формі пірамідпроцеси загоєння та одужання йдуть швидше. Опукла форма без гранейдозволяє накопичувати енергію і передавати власнику. Овальна форма позитивновпливає на психіку і поведінку. Кругла форма конденсує енергію кращим чином іслужить для посилення здоров'я.
Є ще одна фігуркаорігамі, яка завжди буде асоціюватися з надією на одужання. Це японськийжуравлик, «цуру», — птах з довгою шиєю — символ довголіття іщасливого життя. Згідно японською легендою, якщо скласти тисячу таких журавлів,виповниться бажання. Через десять років після атомного бомбардування Хіросіми іНагасакі, японська дівчинка Садако захворіла на лейкемію, — вона стала складатитисячу паперових журавлів, щоб вижити. Коли вона зрозуміла, що не видужає, то,складаючи журавликів орігамі, стала молитися за мир у всьому світі. Садако невстигла скласти тисячу журавликів, але в пам'ять про неї летять тепер тисячіпаперових журавлів до меморіального комплексу до Хіросіми, як символи надії.
Практикавикористання орігамі в арт-терапії дає стійкий позитивний ефект, про щосвідчить досвід роботи лікарів різних країн світу протягом майже двох десятківроків. Єприклади успішного використання орігамі в Росії (Московський інститут дитячоїонкології та гематології). Застосування казок орігамі, рухомих фігур іколективної роботи в складанні кусудам є найбільш продуктивними формами ворганізації дозвілля хворих дітей.
Заняття орігамі здатнівідвернути їх увагу від хвороби і полегшити важке душевний стан.
Орігамі володіютьнаступними психотерапевтичними властивостями:
-Підвищуютьактивність правої півкулі мозку і врівноважують роботу обох півкуль;
— Підвищують рівеньінтелекту в цілому;
— Активізують творчемислення;
— Підвищують істабілізують на високому рівні психоемоційний стан;
— Знижують тривожністьі допомагають легше адаптуватися до важких ситуацій;
— Поліпшилають руховуактивність рук, розвивають моторику пальців;
— Покращують пам'ять іокомір.
Ці спостереженняоднаково цінні як для роботи зі здоровими дітьми, так і в умовах лікарні, колимобілізація психологічного стану є дуже важливою умовою одужання.
Позитивний досвід у роботізі сліпими та погано сліпі описаний Є.Л. Карабинська(Санкт-Петербурзькийцентр орігамі). Вона відзначає, що користь орігамі полягає не тільки у розвиткудрібної моторики, концентрації уваги, але і в розвитку тактильної чутливості,мікрооріентірованіі, можливості одномоментного сприйняття цілісності образупредмета, стимуляції творчих здібностей. Перспективними є дослідження швидкостізасвоєння точково-рельєфного шрифту та просторового орієнтування в процесізанять орігамі — прекрасного засоби реабілітації.
У нашій країніорігамі в арт-терапії тільки починає свій шлях, а в педагогічній практиці існуєвже більше, 15 років. І першими вагомий внесок у справупопуляризації цього мистецтва зробили М. Г. Яременко та О. М. Сухаревська зПолтави. Ось цікавий випадок психологічної реабілітації дитини, одного з їхніхучнів, вихованця дитячого будинку, який знаходився в санаторії. Їм мало хтоцікавився, до тих пір, поки він не склав Кусудама, зі звичайних зошитовихаркушів. Спочатку нею зацікавилися діти з палати, Де знаходився хлопчик, потімобслуговуючий персонал санаторію, і, нарешті, слух дійшов до самого директора.Він запросив хлопця до себе і запитав, чи вірно, що той сам склав такудивовижну річ. Хлопець відповів, що це так, і на прохання директора склав ще однукусудама.Нікому не відомий до цього хлопчик з дитячого будинку став героєм, центромуваги всіх, хто був у санаторії. Цей випадок запам'ятається на все життя, дастьдитині впевненість у своїх силах, підвищить самооцінку і поліпшить емоційнийстан маленького пацієнта.
Є й іншіприклади соціальної реабілітації дітей, що займаються орігамі. Учень4 класу однієї з київських шкіл, завдяки захопленню орігамі, не тільки подолавобумовлену хворобою (порушення мови) сором'язливість, але й став лідером групидітей, яких він навчав цього мистецтва. У моїй практиці були випадки, коли«відстаючі» з основних предметів хлопці, діти з ослабленим зором, тривожні,нетовариські, невпевнені в собі, були успішні в орігамі і це їм допомагалосправитися з їхніми проблемами.
Навчання орігамі тазаняття з дітьми у реабілітаційних центрах не вимагають багато часу, абоякогось спеціального обладнання. У більшості випадків потрібні тільки паперовіквадрати або папір формату А4 і елементарні знання роботи в цій техніці.Початковий курс орігамі включає вивчення базових форм, основних прийомівскладання, міжнародних умовних знаків для роботи за схемами, знайомить зпростими класичними моделями, модульним орігамі та технікою гофрування.Вивчаються також ігрові методи роботи з дітьми. У орігамі є величезна кількістьмоделей, різних за рівнем складності. Їх вибір залежить від віку дитини і стануйого здоров'я.
Розвиток орігамів нашій країні, впровадження його в педагогіку і арт-терапевтичну практикулікарень, інтернатів, дитячих будинків, роботу соціальних служб для дітей тамолоді, роботу з літніми людьми — один з пріоритетних напрямків роботиКиївського клубу орігамі, створеного в 2000 р. За підтримки Посольства Японії,Київський клуб орігамі щомісяця проводить відкриті заняття для всіх, хто хочедолучитися до цього мистецтва (викладачів, лікарів, студентів, дітей та їхбатьків). Щорічно організовуються міжнародні виставки, семінари, майстер-класи,проводяться консультації.
Мета- популяризація орігамі в нашій країні,використання його величезного потенціалу в таких соціально важливих сферах, якпедагогіка і арт-терапія.

Висновок
В даний час арт-терапіянабуває все більшої популярності. Творячи і щоб їх будувати, людина увикористовуваних для творчості матеріалах висловлює свої побоювання, страхи,проблеми. Тут не потрібно підбирати слова і з оглядкою на фахівця думати: «Араптом мене не зрозуміють або засудять?». Методи арт-терапії відносяться допроективні методиками і являють собою винос у зовнішній світ того, що наснайбільше турбує. У процесі терапевтичної роботи відбувається м'яка опрацюваннята корекція тривожать подій.
Великий інтереспредставляють спроби деяких арт-терапевтів розширити межі своїх досліджень зарахунок використання нейропсихологічних даних, уявлень психосоматичноїмедицини, даних про психологію сприйняття візуальних образів і фізіологіїемоцій, деяких положень теорії прихильності, А так само результатів вивченняплацебо-ефекту. Безсумнівно, навіть у вік розвиненою медицини не можнавпорається з проблемою тільки традиційним лікуванням: виписати для тілапроцедури та мікстури, а для душі — антидепресанти. Підходити до вирішенняпроблем необхідно інтегрально, адже тіло невіддільне від душі, а душа від тіла.Арт-терапія — це, перш за все, інтегральне ліки, без обмежень у віці тапобічних ефектів. На мій погляд, терапія творчістю дуже прогресивний напрямок.Використовуючи знання суміжних наук як доповнення нанесене на канву творчостіарт-терапія поступово займе гідне місце серед інших терапевтичних методів.

Список літератури
1. Арт-тарапія — нові горизонти / Заред. А.І. Копитіна. — М.: Когіто-Центр, 2006. — 336с.
2. Гулінкіна О. Геометрія життя. Впливформи упаковки на людину і ространство. Packagin, № 1 (15), лютий, 2008,с.56-62 ..
3. Осадчук Л.О. Спосіб життя орігамі:орігамі в педагогіці та арт-терапії. Простір арт-терапії:разом з вами, Віп.2 Арт-терапевтична асоціація, Київ, 2006, з.54-60.
4. Кабачинська Є.Л. Викладанняорігамі сліпим і слабозрячим / / Орігамі і педагогіка: Матеріали 1Всеросійської конференції викладачів орігамі 23-24 квітня 1996 р.,Санкт-Петербург,-СПб, 1996р., С.36.
5. Орігамі,журнал, № № 5 (9), 6 (10), 1997
6. Використаноматеріали сайту sasha-te.narod.ru.ru. Крайнер Анастасія. 10/03/2009.
Размещенона www.