Діагностика агресивності старшокласників

Курсова робота з психологіїДіагностикаагресивності старшокласників

ЗМІСТ
Вступ
Розділ1. Агресивність старшокласників та її діагностика як психологічна проблема
1.1Поняття агресії
1.2.Природа і структура агресії у вітчизняній і зарубіжній літературі        
1.3.Агресивна поведінка сучасної молоді в контексті соціальної ситуації
1.4Діагностика агресивної поведінки
Розділ2. Методики дослідження агресивності старшокласників
2.1Опис методики дослідження
2.2Аналіз отриманих результатів
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Актуальністьтеми дослідження. Те, що люди частоздійснюють небезпечні агресивні дії, навряд чи підлягає обговоренню. Протепитання про те, чому вони роблять подібні дії, довго було предметом серйозноїдискусії. Висловлювалися різко відмінні один від одного погляди відносно причинвиникнення агресії, її природи і чинників, що впливають на її вияви. При всійрізноманітності суперечливих теоретичних обґрунтувань, що висувалися, більшістьз них підпадає під одну з чотирьох наступних категорій. Агресія відноситьсянасамперед до: 1) природженим спонукам або завдаткам; 2) потребам, щоактивізуються зовнішніми стимулами; 3) пізнавальним і емоційним процесам; 4) актуальнимсоціальним умовам в поєднанні з попереднім навчанням.
Отже,актуальність теми дослідження полягає в необхідності емпіричного татеоретичного вивчення проблеми агресії.
Об'єктдослідження. Об'єктом дослідження курсової роботи виступає дослідженняпсихологічного механізму агресії.
Предметдослідження. Предметом дослідження курсової роботи є діагностика агресивностістаршокласників.
Метадослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розглядіпроблеми діагностики агресивності старшокласників.
Метароботи передбачає виконання таких завдань:
– проаналізувати агресію як стан людськоїпсихіки, визначити основні мотиви агресії, а також теоретичне обґрунтуванняпроблеми агресії у працях вітчизняних та зарубіжних психологів;
– провести емпіричне дослідженняагресивної поведінки старшокласників.
Гіпотезуданого курсового дослідження можна сформулювати таким чином:
Агресивнаповедінка людини є більше результатом соціального впливу, а також впливу умов вяких проживає даний індивід, ніж результатом вродженої схильності людини доагресивних дій.
Практичнезначення курсової роботи полягає у можливості наукового використаннярезультатів дослідження. Використати дане дослідження можна в практичній роботіпсихолога на підприємстві, в установі, організації.
Розділ 1. Агресивність старшокласників та її діагностикаяк психологічна проблема 1.1 Поняття агресії
Убуденній мові слово «агресія» означає множину різноманітних дій, якіпорушують фізичну або психічну цілісність іншої людини (або групи людей), завдаютьїй матеріального збитку, перешкоджають здійсненню її намірів, протидіють їїінтересам чи ж ведуть до її знищення. Розрізнення агресивних і неагресивних дійшляхом опису відповідних поведінкових актів має мало сенсу. Так, порушенняцілісності тіла у разі хірургічного втручання не є агресією, проте воно є нею уразі нападу з ножем в руках.
Розрізненнявеликої кількості схожих і несхожих один на одного способів поведінки лише тодідосягають своєї мети, коли наслідки, до яких прагне суб'єкт, здійснюючи дію,можна звести до одного спільного знаменника – навмисного спричинення шкодиіншій людині. Вже в 1939 році в своїй монографії «фрустрація іагресія» Ж.Доллард, Л.Дуб, Н.Міллер, О.Моурер, Р.Сирс у визначенні агресіївідвели місце наміру пошкодити іншому своєю дією: «акт, цільовою реакцієюякого є нанесення шкоди організму» [33].
Згодомтакі автори, як А.Бусс, А.Бандура, Р.Уолтерс спробували описати агресію якспричинення шкоди. Проте більшість дослідників визнали таке визначеннянезадовільним і відмовилися від нього, бо воно веде до розгляду ненавмисногонанесення шкоди в якості агресії, а цілеспрямованої шкідливої дії, що недосягла, проте, своєї мети, як неагресивної поведінки.
«Агресія може бути визначена як специфічноорієнтована поведінка, направлена на усунення або подолання всього того, щозагрожує фізичній і (або) психічній цілісності живого організму.»
«Ми вважаємо, що мотивом агресії є таке нанесенняшкоди іншим або інтересам інших, яке усуває джерела фрустрації, внаслідок чогоочікується сприятливе емоційне зрушення. Досягнення такого зрушення є метоюмотивованої агресією поведінки.»
Обидванаведених вище визначення – одне з яких належить зоопсихологу (Л.Валзеллі), аавтором іншого є фахівець в області когнітивної психології мотивації(Н.Корнадт) – містять вказівку на спонукальні умови агресивних дій. Згідно обомвизначенням, агресія завжди є реакцією ворожості на створену іншим фрустрацію(перешкода на шляху до мети, шкода інтересам суб'єкта) незалежно від того, чибула ця фрустрація, у свою чергу, зумовлена ворожими намірами чи ні. Проте, цяобставина – приписуються джерелу фрустрації ворожі наміри чи не приписуються –має вирішальне значення.
Разомз тим можливі і такі випадки агресії, які не є реакцією на фрустрацію, авиникають «мимоволі», з бажання перешкодити, нашкодити кому-небудь,обійтися з кимсь несправедливо, кого-небудь образити. Тому необхідно розрізнятиреактивну і спонтанну агресію. Ряд важливих відмінностей відзначив С.Фешбах,розмежувавши одну від одної експресивну, ворожу та інструментальну агресію.Експресивна агресія є мимовільним вибухом гніву і люті, який нецілеспрямованийі швидко припиняється, причому джерело порушення спокою не обов'язковопіддається нападу (типовим прикладом можуть служити напади впертості умаленьких дітей). Найбільш важливе розрізнення ворожої та інструментальноїагресії. Метою першої є головним чином нанесення шкоди іншому, тоді як друганаправлена на досягнення мети нейтрального характеру, а агресіявикористовується при цьому лише як засіб (наприклад, у разі шантажу, вихованняшляхом покарання, пострілу в бандита, що захопив заручників).
Інструментальнуагресію Фешбах підрозділяє на індивідуально і соціально мотивовану, можна такожговорити про самокорисливу і безкорисливу, або антисоціальну і просоціальну агресії.
Важливістьцих відмінностей В.Рул підтвердив певними експериментальними даними.Випробовувані повинні були прочитати щось на зразок свідчень учасника про тривипадки агресії, пов'язані з втраченим гаманцем, і висловити свою думку про те,чи є ця агресія правомірною і чи заслуговує покарання. У першому випадкурозповідач доходить до фізичного зіткнення з безчесною людиною, що знайшлагаманець ради того, щоб повернути гаманець законному власнику (просоціальнаінструментальна агресія). У другому він відбирає гаманець і залишає його собі(антисоціальна інструментальна агресія), в третьому – ударяє людину, щопривласнила гаманець, спонукувана моральним обуренням (ворожа агресія). Якпоказали результати, 16-17 школярі вважають просоціальну інструментальну агресіюправомірнішою і менш заслуговуючою покарання, ніж ворожу, а цю останнюправомірнішою і менш заслуговуючою покарання, ніж антисоціальну [33].
Нерідкоагресія, що виникає як інструментальна, набуває компонентів ворожості,наприклад якщо її жертва чинить опір. З цього розгляду складності ібагатоликості агресивних дій стає зрозуміло, чому, з одного боку, ці дії можутьбути дуже схожими на дії допомоги, а з іншого – належати до сфери діяльностівлади. Останнє особливо характерно для інструментальних про- або антисоціальнихформ агресії, направлених на те, щоб примусити жертву зробити щось таке, щовона сама по собі робити не буде. Як джерела влади в таких випадкахзастосовується примушення або насильство. Проте мотиваційні цілі діяльностівлади і ворожої агресії були і залишаються абсолютно різними. 1.2 Природа і структура агресії увітчизняній і зарубіжній літературі
Існуєбезліч теоретичних обґрунтувань виникнення агресії, її природи і чинників, щовпливають на її прояв. Але всі вони підпадають під наступні чотири категорії.Агресія відноситься до:
1. Природжених спонукань ізавдатків.
2. Потреб, що активізуютьсязовнішніми стимулами.
3. Пізнавальних і емоційнихпроцесів.
4. Актуальних соціальних умов упоєднанні з попереднім навчанням.
Розглянемонайбільш відомі теоретичні положення.
І.Теорія ваблення (психоаналітичний підхід).
Основоположникомцієї теорії є Зиґмунд Фрейд. Він вважав, що агресивна поведінка за своєюприродою інстинктивна і неминуча. У людині існує два найбільш могутніінстинкти: сексуальний (лібідо) та інстинкт ваблення до смерті (танатос).Енергія першого типу направлена на зміцнення, збереження і відтворення життя.Енергія ж другого типу направлена на руйнування і припинення життя. Вінстверджував, що вся людська поведінка є результатом складної взаємодії цихінстинктів, і між ними існує постійне напруження. З огляду на те, що існує гострий конфлікт міжзбереженням життя (еросом) і його руйнуванням (танатосом), інші механізми(зсув) служать меті направляти енергію танатосу зовні, в напрямку від«Я». А якщо енергія танатосу не буде звернута зовні, тоце незабаром приведе до руйнування самого індивідуума. Таким чином, танатоспобічно сприяє тому, що агресія виводиться назовні і прямує на інших.
Зменшитивірогідність появи небезпечних дій може зовнішній прояв емоцій, супроводжуючихагресію [34].
ІІ.Екологічний підхід.
Новезвучання ця тема одержала завдяки роботам К.Лоренца, який дотримувавсяеволюційного підходу до агресії, що був схожий з позицією З.Фрейда.
ЗгідноЛоренцу, агресія бере початок перш за все з природженого інстинкту боротьби завиживання, який присутній у людей так само, як і в інших живих істот. Вінуважав, що агресивна енергія, що має своїм джерелом інстинкт боротьби завиживання, генерується в організмі спонтанно, безперервно, в постійному темпі,регулярно накопичуючись з часом. Таким чином розгортання явно агресивних дій єсумісною функцією:
1. Кількості накопиченоїагресивної енергії.
2. Наявність стимулів, щополегшують розрядку агресії.
Але,чим більша кількість агресивної енергії є в даний момент, тим менший стимулпотрібен для того, щоб агресія виплеснулася зовні, тобто агресивна поведінкаможе виплеснутися спонтанно.
Лоренцвідзначав, що окрім природженого інстинкту боротьби всі живі істоти наділеніможливістю пригнічувати свої прагнення, тобто мають стримуюче начало, якеперешкоджає нападу на представників свого виду. А люди, усвою чергу, володіють слабшим стримуючим началом, ніж тварини. Звідси, технічнийпрогрес (зброя масового знищення) може привести до знищення людини як виду.
Послабленняагресії можливе шляхом різних дій. Також Лоренц стверджував, що любов і дружнівідносини можуть виявитися несумісними з вираженням відкритої агресії іможуть блокувати її прояви.
ІІІ.Фрустраційна теорія (гомеостатична модель).
Цятеорія, запропонована Д.Доллардом, протиставляється двом вище описаним. Тутагресивна поведінка розглядається як ситуативний, а не еволюційний процес.Основні положення цієї теорії звучать так:
– Фрустрація завжди приводить доагресії в якій-небудь формі.
– Агресія завжди є результатомфрустрації [33].
Відносноспонукання до агресії вирішальне значення мають три чинники:
1. Ступінь очікуваного суб'єктомзадоволення від майбутнього досягнення мети;
2. Сила перешкоди на шляхудосягнення мети;
3. Кількості послідовнихфрустрацій.
Тобто,чим більшою мірою суб'єкт передчуває задоволення, чим сильніше перешкода і чимбільша кількість реакцій блокується, тим сильніше буде поштовх до агресивноїповедінки. А якщо фрустрації слідують одна за одною, то їх сила може бутисукупною і це може викликати агресивну реакцію більшої сили.
Колиз'ясувалося, що індивідууми не завжди реагують агресією на фрустрацію, Долларді співавтори дійшли висновку, що подібна поведінка не виявляється в той жемомент фрустрації перш за все із-за загрози покарання. В цьому випадкувідбувається «зсув», в результаті якого агресивні дії прямують наіншу людину, напад на яку асоціюється з найменшим покаранням.
Такимчином, людина, якої утримує від агресивності проти фрустратора сильний страхпокарання, вдається до зсуву своїх наладок, направляючи на інші мішені – на тихосіб, по відношенню до яких у даного індивідуума не діє стримуючий чинник.
Якіж чинники ослабляють агресивну мотивацію? Відповідь на це питання слід шукати впроцесі катарсису, тобто такі акти агресії, які не приносять шкоди,знижують рівень спонукання до агресії (образа, агресивні фантазії, удар постолу кулаком – акти агресії, які знижують рівень спонукання доподальшої сильнішої агресії) [33].
ІV.Теорія соціального навчання (біхевіоральна модель).
Навідміну від інших, ця теорія свідчить, що агресія є засвоєною поведінкою впроцесі соціалізації через спостереження відповідного образу дій і соціальнепідкріплення. Тобто йде вивчення людської поведінки, орієнтованої на зразок.
Цятеорія була запропонована Балдурою і представлена в роботі у вигляді таблиці1.1., що пояснює засвоєння, провокацію і регуляцію агресивної поведінки.

Таблиця 1.1
Теоріясоціального навчання Балдури [35]Агресія, що набуває за допомогою:
•  Біологічних чинників (наприклад, гормони, нервова система)
•  Навчання (наприклад, безпосередній досвід, спостереження) Агресія провокується:
•  Дією шаблонів (наприклад, збудження, увага)
•  Неприйнятним зверненням (наприклад, нападки, фрустрація)
•  Спонукальними мотивами (наприклад, гроші, захоплення)
•  Інструкціями (наприклад, накази)
•  Ексцентричними переконаннями (наприклад, параноїдальними переконаннями) Агресія регулюється:
•  Зовнішнім заохоченням і покаранням (наприклад, матеріальна винагорода, неприємні наслідки)
•  Вікарним підкріпленням (наприклад, спостереження за тим, як заохочують або карають інших)
•  Механізмами саморегуляції (наприклад, гордість, провина)
Зйого точки зору, аналіз агресивної поведінки вимагає урахування трьохмоментів:
1. Способів засвоєння подібнихдій;
2. Чинників, що провокують їхпояву;
3. Умов, при яких вонизакріплюються.
Тому,суттєве значення тут приділяється навчанню, впливу первиннихпосередників соціалізації, а саме батьків, на навчання дітей агресивнійповедінці. Зокрема, було доведено, що поведінка батьків може виступати якмодель агресії і в агресивних батьків звичайно бувають агресивні діти. Також цятеорія стверджує, що засвоєння людиною широкого діапазону агресивних реакцій –пряме заохочення такого підведення. Тобто отримання підкріплення за агресивнідії підвищує вірогідність того, що подібні дії повторюватимуться і надалі.Разом з тим, істотне значення має результативна агресія, тобто досягненняуспіху при використанні агресивних дій. Сюди ж відноситься і вікарний досвід,тобто спостереження заохочення агресії у інших. Соціальне заохочення іпокарання відносяться до спонукання агресії. Самозаохочення і самопокарання – моделівідкритої агресії, регульовані заохоченням і покаранням, які людина встановлюєдля себе сама.
Хочетьсявідзначити, що ця теорія залишає значно більше можливостей запобігти іконтролювати людську агресію. Тому є дві причини:
1. Згідно теорії, агресія – набутамодель соціальної поведінки. Звідси може бути ослаблена за допомогою процедур(усунення умов).
2. Соціальне навчання передбачаєпрояв агресії людьми тільки в певних соціальних умовах.
Вданий час теорія соціального навчання є найбільш ефективною в прогнозіагресивної поведінки, особливо якщо є відомості про агресора і ситуаціюсоціального розвитку.
Такимчином, з вищезазначених теорій, що пояснюють природу агресивності, можназробити наступні висновки:
• Прояв агресії пояснюютьбіологічні і соціальні чинники;
• Агресивність може бути нетільки жорстокою, але й нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби завиживання;
• Агресивні дії можуть бутипослаблені або направлені в соціально прийнятні рамки за допомогою позитивногопідкріплення неагресивної поведінки, орієнтації людини на позитивну модельповедінки, зміну умов, сприяючих прояву агресії.
Розглянувшиосновні теорії що пояснюють природу агресивності, визначимо основні поняття.
Р.Бероні Д.Річардсон вважають, що агресія, в якій би формі вона не виявлялася, є поведінкою,направленою на спричинення шкоди або збитку іншій живій істоті, яка має всіпідстави уникати подібного поводження з собою. Дане комплексне визначеннявключає наступні приватні положення:
1. Агресія обов'язково має наувазі навмисне, цілеспрямоване спричинення шкоди жертві;
2. Як агресія може розглядатисятільки така поведінка, яка має на увазі спричинення шкоди або збитку живиморганізмам;
3. Жертви повинні володітимотивацією уникнення подібного поводження з собою (Р.Берон, Д.Річардсон«Агресія») [7].
Підагресією, згідно Е.Фромму, слід розуміти будь-які дії, які заподіюють або маютьнамір заподіяти шкоду іншій людині, групі людей або тварині, а такожспричинення шкоди взагалі всякому неживому об'єкту.
Агресивність,за Р.С.Немовим, розуміється як ворожість – поведінка людини відносно іншихлюдей, яка відрізняється прагненням заподіяти їм неприємності, завдати шкоди.
«Психологічнийсловник» під редакцією Зінченко пропонує наступне визначення: Агресія –мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правиламспівіснування людей у суспільстві, завдає шкоди об'єктам нападу (одушевленим інеживим), приносить фізичний збиток людям або викликає у них психологічнийдискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху, пригніченості).
Проявиагресії вельми різноманітні.
Розрізняютьдва основних типи агресивних проявів:
– цільова агресія;
– інструментальна агресія.
Першавиступає як здійснення агресії в якості наперед спланованого акту, мета якого –нанесення шкоди або збитку об'єкту. Друга здійснюється як засіб досягненнядеякого результату, який сам по собі не є агресивним актом.
Структуруагресивного прояву запропонували в своїх роботах Заградова Й., Осинський А.К.,Левітов Н.Д.:
1.За спрямованості:
– агресія, направлена зовні;
– аутоагресія – направлена насебе.
2.За метою:
– інтелектуальна агресія;
– ворожа агресія.
3.За методом вираження:
– фізична агресія;
– вербальна агресія.
4.За ступенем вираженості:
– пряма агресія;
– непряма агресія.
5.За наявністю ініціативи:
– ініціативна агресія;
– оборонна агресія [33].
Тепервизначимо, що таке агресивна дія і агресивна поведінка, агресивність, оскількичасто в ці поняття вкладають один і той же смисл.
Агресивнадія – це прояв агресивності як ситуативної реакції. Якщо ж агресивні діїперіодично повторюються, то в цьому випадку слід говорити про агресивнуповедінку.
Самаж агресивність має на увазі ситуативний, соціальний, психологічний станбезпосередньо перед або під час агресивної дії.
Таксамо хочеться відзначити, що кожна особа повинна мати певний ступіньагресивності, оскільки агресія є невід'ємною характеристикою активності йадаптивності людини.
В.Клайн вважає, що в агресивності є певні здорові риси, які просто необхідні дляактивного життя. Це – наполегливість, ініціатива, завзятість у досягненні мети,подолання перешкод. Ці якості властиві лідерам.
Р.С.Хоманс вважає, що агресію може викликати ситуація, пов'язана з прагненням досправедливості.
РеанА.А., Бютнер К. та інші розглядають деякі випадки агресивного прояву якадаптивну властивість, пов'язану з позбавленням від фрустрації і тривог.
Станфрустрації – це психічний стан, що характеризується наявністю стимулюючоїпотреби, що не знайшла свого задоволення («Психологічний словник» підредакцією Давидова). Цей стан супроводжується різними негативнимипереживаннями: роздратуванням, відчаєм.
Такимчином, агресію можна розглядати як біологічно доцільну форму поведінки, якасприяє виживанню і адаптації. З іншого боку, агресія розцінюється як зло, якповедінка, що суперечить позитивній суті людей.
Такякий акт поведінки можна вважати агресивним?
РумянцеваТ.Р. вважає, що сьогодні на перший план висувається нормативний підхід. Згідноз цією точкою зору, у визначенні поведінки як агресивної вирішальне місцеповинно належати поняттю норми. Норми формують своєрідний механізм контролю запозначенням тих або інших дій. Поняття норми формується в процесі соціалізаціїдитини. Звідси поведінку можна назвати агресивною за наявності двохобов'язкових умов:
1. Коли мають місце згубні дляжертви наслідки.
2. Коли порушені норми поведінки[33].
Важливуроль у становленні агресивної поведінки грають навчання і виховання.Р.Кратчфілд і Н.Левінсон визнають, що над агресивними проявами можливийконтроль, пов'язаний з процесом соціалізації. Соціалізацією агресії можнаназвати процес навчання контролю власних агресивних устремлінь і вираженняїх у формах, прийнятних у рамках даної цивілізації. В результаті соціалізаціїбагато хто вчиться регулювати свої агресивні імпульси, адаптуючись до вимог суспільства.
Іншіж залишаються вельми агресивними, але вчаться проявляти агресію тонше: черезсловесні образи, приховані примуси, завуальовані вимоги та інше.
Третінічому не навчаються і проявляють свої агресивні імпульси у фізичномунасильстві.
Ітут важливу роль грає ранній досвід виховання дитини в конкретному культурномусередовищі, сімейні традиції та емоційний фон ставлення батьківдо дитини.
Надумку Й. Заграфової податливість до агресивних дій формується в мірунакопичення недоліків у процесі соціалізації. Вона виділяє два ступенісоціалізації:
1. Засвоєння соціального досвіду,цінностей, норм культурної поведінки.
2. Засвоєння субкультурногодосвіду меншого об'єму, але поведінки, що містить норми, які допускаютьагресивність.
Такимчином, податливість до агресивних дій формується при недостатньо збалансованійсоціалізації. 1.3 Агресивна поведінка сучасної молоді вконтексті соціальної ситуації
Агресивнаповедінка молоді – одна з найбільш актуальних соціальних проблем. Зростаннянасильницької злочинності серед підлітків, спостережуване на всьомупострадянському просторі, служить тому підтвердженням. Ученими виділенодекілька груп чинників агресивної поведінки людини, зокрема,біологічно-генетичні, індивідуально-психологічні особливості особистості,специфіка виховання, вплив субкультури, роль засобів масової комунікації і т.д.Одну з груп таких чинників складають ситуативні детермінанти – конкретнісоціальні ситуації, що виникають в процесі міжособового (міжгрупового) спілкування.Їх вивчення є необхідною умовою аналізу причин агресивної поведінки людини. Цічинники провокують агресивну поведінку навіть у неагресивних за характеромлюдей.
Результатиряду досліджень визначили коло ситуацій, які прямо або побічно можуть викликатиагресивну поведінку більшості людей. Ними виступають: фізична або словесна(вербальна) агресія інших осіб (особливо, якщо вона сприймається як навмисна),ситуація неможливості реалізувати свої актуальні потреби, умови жорсткоїконкуренції між взаємодіючими сторонами, присутність осіб, що провокуютьконфлікт і т.п. [7]. В основі цих ситуацій лежить міжособовий (іноді –міжгруповий) конфлікт – провокація, яка часто закінчується вербальними абофізичними випадами. Слід зазначити, що психологічні особливості підлітківсприяють появі конфліктних ситуацій практично на всіх рівнях соціальнихзв'язків: у сім'ї (внаслідок реакції емансипації), школі/училищі (з аналогічноїпричини), з ровесниками (із-за емоційної нестійкості, імпульсної поведінки).Ряд соціально-психологічних експериментів підтверджує великий вплив різногороду провокацій на ступінь агресивності [7, 136-138]. Більшість людей уміжособових відносинах використовують принцип «око за око, зуб зазуб», відповідаючи агресією на агресію.
          Длявиявлення взаємозв'язку між різними типами соціальних ситуацій, що провокуютьагресію, і особовими характеристиками індивідів у 2001 р. було проведеносоціально-психологічне дослідження [11, 38-49]. Опитані 166 чоловік (83чоловіки) у віці 14-20 років, що проживають в м. Чернігові, – учні старшихкласів середніх шкіл, студенти педагогічного університету, військовослужбовцітермінової служби. Їм пропонувалася анкета з описом декількох ситуацій і типівагресивних вчинків, які потрібно було співвіднести між собою. В дослідженнівикористана типологія агресивної поведінки А. Басса [7, 29] (таблиця 1).Отримані результати в узагальненій формі наведені в таблиці 2.
          Вході дослідження не виявлено жодної ситуації, що викликала однакову реакціювсіх респондентів, незалежно від їх статі і віку. Ряд соціальних ситуаційдійсно провокує агресію у більшості випробовуваних, але жодна з них не сталауніверсальною, що спростовує теорію деяких західних фахівців про існуванняфеномена «влади ситуації» (power of situation) [7].
Найбільшрозповсюдженою виявилася вербальна-активна-пряма і фізична-пасивна-непрямаагресія: тільки 4 і 7% респондентів «ніколи так не робили».Популярність першої закономірна, тому що таке поводження в більшому ступені«соціалізоване», відповідає сучасним субкультурним нормативам.Поширеність другого типу поводження (помста через непокору«агресору») може бути пояснена віковими особливостями опитаних. 81%респондентів ніколи не виявляли фізичної-активної-непрямої агресії [12].
Можнавиділити ситуації, в більшому ступені провокуючі агресивне поводження молоді:антипатія до людини (81% опитаних), навмисна вербальна агресія (стільки ж) інавмисна фізична агресія з боку іншої людини (73%). Менш провокаційні ситуаціїперебування в нетверезому стані і ненавмисній словесній чи образі поштовху.Таким чином, підтверджується точка зору ряду дослідників про те, що людивідповідають агресією, переважно, на навмисну агресію інших осіб, рідкореагуючи в такий спосіб на випадкові ненавмисні дії [7, 140], і про те, що самепо собі вживання алкоголю не є безпосередньою причиною агресії.
Повнолітнічастіше використовують непрямі форми агресії. Дівчата більш схильні довербальних, а юнаки – до фізичних форм.
Антипатіядо людини в більшої частини (приблизно 80%) як неповнолітніх, так і повнолітніхвикликає агресію. В даній ситуації поведуться агресивно 75% респондентівчоловічої і 87% – жіночої статі. Для перших переважнішою виявляєтьсяфізична-пасивна-непряма форма, для других – вербальна-активна-непряма іфізична-пасивна-непряма.
Поганийнастрій також провокує агресію приблизно в двох третин опитаних усіх категорій.Неповнолітні і респонденти чоловічої статі частіше вибиралифізичну-пасивну-непряму, а опитані старші і дівчата – вербально-активно-прямуформи агресії.
Перебуванняв нетверезому стані сприяє проявам агресії тільки в 11-16% молодих людей.Співвідношення типів реакцій у різних вікових груп приблизно рівне. Однакдівчини рідше вибирають прямі форми агресії.
Ненавмиснасловесна образа не провокує агресії в більшості (близько 80%) респондентів усіхпідгруп. Інші вибирають вербальну-активну-пряму форму (підлітки),фізичну-пасивну-непряму (повнолітні), вербальну-пасивну-пряму (дівчата) [12].
Навмиснусловесну образу більшість усіх груп опитаних співвідносить звербальною-активною-прямою формою агресії («дурень – сам дурень»). Івсе-таки відповідна агресія частіше виявляється у підлітків і дівчат.
Наненавмисний поштовх більшість (82-87%) респондентів у всіх підгрупах реагуєнеагресивно. У випадку агресивної реакції підлітки і дівчата частіше вибираютьвербальну-активну-пряму форму, а юнаки – ще й фізичну-активну-пряму.
Навмиснафізична агресія з високим ступенем імовірності викликає відповідну агресію.Така реакція спостерігається в 82% підлітків, 66% повнолітніх респондентів, у69% юнаків і 78% дівчат. Юнаки в основному прибігають до активних і прямих формфізичної (41%) і вербальної (стільки ж) агресії, дівчата віддають перевагуостанній (55%). Ці типи реагування, доповнені фізичною-пасивною-непрямоюформою, частіше використовуються підлітками, ніж повнолітніми.
Вситуації створення перешкод «мені чи моїм друзям» агресивно реагуєкожен другий опитаний у кожній підгрупі. Основними формами агресії тутвиступають вербальна-активна-пряма і фізична-пасивна-непряма.
Перебуванняв компанії друзів по-різному впливає на ступінь агресивності вікових підгруп.На наявність агресивних реакцій у цьому випадку вказало 11% підлітків упорівнянні з 29% більш дорослих респондентів. Обидві групи частіше вибираютьвербальну-активну-непряму форму, але підлітки в більшому ступені схильні допрояву фізичної сили. Статева приналежність не впливає на специфіку реагування.
Специфічнаситуація наказу до агресивного поводження примушує поводитися відповідно 18%підлітків і 12% повнолітніх, 20% юнаків і 29% дівчат. Основний тип агресії –фізичний-пасивний-непрямий.
Таблиця 1.2
Типологіяформ агресивного поводження (за А. Бассом) [12]Типи Приклад
Фізична-активна-пряма
Фізична-активна-непряма
Фізична-пасивна-пряма
Фізична-пасивна-непряма
Вербальна-активна-пряма
Вербальна-активна-непряма
Вербальна-пасивна-пряма
Вербальна-пасивна-непряма
Нанесення побоїв людині
Змова з найманим убивцею, закладка мін
Сидячий страйк
Відмовлення виконати наказ
Словесна образа людини
Поширення наклепу, пліток
Відмовлення розмовляти з людиною
Відмовлення захистити людини, яку незаслужено критикують
Таблиця 1.3
Соціальніситуації і відповідні їм типи агресивного поводження (у %) [12]
Тип агресії
(«Мені доводилося…») Тип ситуацій 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Вилаяти (образити) когось
Поширювати про кого плітки, слухи
Відмовлятися від спілкування з кимсь (демонстративно не розмовляти)
Мовчачи спостерігати як когось незаслужено лають, ображають
4
49
10
559
16
27
36
113
34
4
23
1
6
4
1
1
8
2
7
1
67
8
27
6
9
1
2
1
48
2
16
4
17
9
12
5
3
14
2
4
4
1
2
2
15
17
27
220
Спеціально штовхнути/вдарити когось, заподіявши йому фізичний біль
Підмовити іншого штовхнути/ударити когось
Поводитися так, щоб фізично перешкодити іншому досягти своїх цілей
Відмовитися виконати чи прохання вказівку іншого
Немає агресії
43
81
54
7
7
7
7
17
50
119
5
1
3
37
336
7
1
2
5
887
2
1
1
9
880
11
4
4
22
119
5
1
4
884
39
6
3
16
227
8
3
13
17
552
1
2
2
2
779
18
775
13
7
19
31
334
Отже,результати дослідження виявляють існування деяких стереотипів у виборі тих чиінших поведінкових моделей. Так, у ситуації контакту з людиною, до якої суб'єктвідчуває антипатію, частіше виникає бажання відмовити їй у виконанні якогосьпрохання. Такий же тип поводження в поєднанні з прямими словесними нападкамипровокується поганим настроєм чи контактом підлітка (частіше юнака) з людиною,яка чимось їй заважає. На навмисні словесні образи і фізичну агресію більшістьмолодих людей реагують аналогічним чином, не намагаючись себе стримувати.Перебування в групі однолітків підвищує імовірність поширення пліток і слухівпро недоброзичливців (пліткарям завжди була потрібна публіка). Дія всіх цихситуацій зумовлена визначеними особистісними характеристиками індивіда,зокрема, його статтю і віком. У цілому, результати дослідження дозволяютьзробити висновок про те, що ситуативні фактори відіграють істотну роль вактуалізації агресивного поводження молоді. 1.4 Діагностика агресивної поведінки
Відкрита,явна агресивність легко діагностується спостереженням за станом і поведінкоюучня. Ворожий, озлоблений стан не можна сплутати ні з яким іншим. Звичайно,першою реакцією педагога буде запобігання біді, що насувається. Так чинятьзавжди: стан розгарячілого учня необхідно спочатку вгамувати, а потім вжезвертатися до здорового глузду і з'ясування причин. Бачивши агресивні наміриучня, його готовність перейти до дії або сам початок акту жорстокості чинасильства, вчитель буде:
– не роздумуючи рознімати дітей,відводити розгарячілу дитину, що рознервувалася, в таке місце, де та могла бпобути якийсь час одна, поки не заспокоїться;
– негайно з'ясовувати причинувиникнення агресивного стану школяра. Якщо його було навмисно спровокованообразливою поведінкою іншої сторони – вигуком образливих слів, плювками,киданням предметів – учинити строгий розбір поведінки, застосувати принеобхідності «шокову терапію», повести справу так, щоб кривдникунадалі неповадно було здійснювати подібні дії. Образлива поведінка учнівповинна присікатися найрішучішим чином;
– при розборі поведінки брати доуваги не всю передісторію відносин між дітьми, в якій ніхто і ніколи нерозбереться, а лише останній, попередній інциденту вчинок. Так більше шансіввчинити справедливо. Застосовуючи цілеспрямоване спостереження, можна зрозумітибільшість станів, попередніх агресивній поведінці дітей.
Ознакиагресивності:
– впертість, постійнізаперечення, відмови навіть від легких доручень, ігнорування прохань вчителя;
– забіякуватість;
– постійна або тривалапригніченість, роздратованість;
– безпричинні спалахи гніву,озлобленість;
– жорстоке поводження зтваринами;
– прагнення образити, принизити;
– владність, прагнення наполягтина своєму;
– егоцентризм, нездатністьзрозуміти інших;
– емоційна глухота, душевначерствість;
– самовпевненість, завищенасамооцінка [12].
Щобупевнитися, чи немає помилки у ваших діагностичних оцінках, постежте додатково,як дитина реагує на:
– ваші доручення, прохання,вимоги;
– звертання, пропозиції, проханняоднокласників;
– раптову зміну ситуації.
Якщореакції неадекватні, то з великою часткою ймовірності можна стверджувати, щоагресивний стан має місце. Для того, щоб переконатися в агресивному станідитини, її намірі, прихованому спонуканні, агресивній фантазії, можнавикористовувати спеціальні тести, твори на задану тему, бесіди з учнями.
Длявивчення особливо важких випадків, загальної емоційної занедбаності, психічнихвідхилень можуть бути призначені консультації з лікарями, педагогічніконсиліуми, психіатричні експертизи. У всіх випадках діагностичні обстеженняпроводяться так, щоб діти не могли здогадатися, про що саме хоче дізнатисявчитель.
Дляроботи в класі
Діагностичніметодики
Назва:Одне речення.
Форма,метод: Твір на задану тему.
Мета:З'ясувати, як оцінює себе дитина, які свої якості вона вважає найважливішими іхоче про них сказати всім.
Обладнання:Листочки паперу, ручки всім дітям.
Реалізація:Попросіть дітей дописати речення «Я...». Нехай напишуть, що захочуть.Звичайно, пишуть те, що є головною частиною їх «Я-концепції»,наприклад: «Я вчуся на „добре“ і „відмінно“»,«Я люблю тварин», «Я допомагаю своїй мамі».
Варіації:Можна ускладнити завдання і попросити дітей назвати одне або декілька своїхголовних якостей, наприклад: «Я високий і сильний». Не потрібнопідказувати, стежте, щоб діти не списували один у одного. В останньому випадкуце завдання виявиться даремним.
Обробкарезультатів: Відповіді вивчіть, зробіть висновки. Найцікавіші і невідомі вамвідомості внесіть в особисті картки учнів. Порівняйте з матеріалами, які вже єу вашому розпорядженні. Якщо ви ведете статистичний аналіз, то додайтевідповідні бали в графи учнів.
Висновки:Встановлюються діти, що вимагають підвищеної уваги і корекції поведінки.
Діагностичніметодики
Назва:Пізнай себе.
Форма,метод: Тест.
Мета:Скласти уявлення про агресивні схильності учнів.
Устаткування:Планшет для тестів з новим завданням.
Реалізація:Дітям пропонується тест і визначається час на його заповнення (не більше 2хв.). Потім планшети з відповідями збираються і обробляються.
Тест:
Говорять,що ти:
1.Порушуєш шкільні правила.
2.Любиш сміятися над іншими.
3.Можеш ударити товариша.
4.Любиш битися.
5.Лаєшся поганими словами.
6.Не маєш друзів.
7.Можеш зламати дерево.
8.Обзиваєш дітей.
9.Б'єш свою кішку, собаку.
10.Говориш одне, а робиш інше.
Варіації:Залежно від віку і рівня розвитку дітей можна «розбавити» тест нічогоне значущими питаннями, щоб приховати його спрямованість. Об'єм тесту зросте.
Обробкарезультатів: 8-10 відповідей «так» – у дитини можуть бути агресивнісхильності. 6-8 позитивних відповідей – агресивні схильності виявляютьсяпомірно, 4-6 – слабо.
Висновки:Не сподівайтеся, що відповіді будуть відвертими. Не можна з цього тесту робитисуттєві висновки. Його результати лише доповнять відомості, що є у вас, і дещопрояснять ваші уявлення про дитину.
Коректувальніметодики
Назва:Я та інші.
Форма,метод: Коректувальна гра.
Мета:З'ясувати, як дитина оцінює себе порівняно з іншими дітьми. Важливо, щоб воназадумалася над тим, що інші з нею поступають точно так, як і вона з ними.Результати цього тесту стануть приводом для етичної бесіди на цю ж тему.
Обладнання:Листи паперу, ручки всім дітям.
Реалізація:На дошці вчитель показує зразок заповнення листочка з відповідями. Сторінкаділиться навпіл вертикальною лінією. У лівій колонці пишемо «Я», а вправій – "Інші" Дітей просять написати одне під іншим всі своїякості, а також якості, які вони спостерігають у однокласників. Наприклад [12]:Я Інші Чесний Не допомагають мені Добрий Жадібні Сміливий Не злий Допомагаю іншим
Варіації:Можна задавати готові якості. Важливо, щоб діти їх розуміли і вміли достатньочітко визначати. У 3-4 класах тест може пропонуватися під назвами: «Як домене ставляться інші?», «Чому до мене ставляться добре(погано)?», «Що мені необхідно зробити, щоб інші ставилися до менедобре?».
Обробкарезультатів: Важливі не кількісні дані – хто більше якостей виділить у себе і вінших, а уявлення про загальний клімат взаємостосунків у класі. Зіставлення«Я – інші» завжди висвічує багато прихованої і несподіваноїінформації.
Висновки:В кінці серії цілеспрямованих справ діти повинні виразно зрозуміти, що своюповедінку кожна людина зобов'язана коректувати по відношенню до інших людей.«Як ти, так і до тебе» – головний результат корекції поведінки.
Коректувальніметодики
Назва:Я чиню так.
Форма,метод: Тест-гра.
Ланцюг:Накопичити інформацію для проведення коректувальних вправ і бесід.
Обладнання:Роздруківки тесту.
Реалізація:Дітям роздаються листочки з твердженнями, з яких вони повинні вибрати ті, зякими згодні.
Ячиню так:
Колимене кривдять, я даю здачу.
Колимене кривдять, я мовчки йду.
Колимене обзивають, я обзиваюся теж.
Яніколи не обзиваю інших.
Колиінші діти плюються, і я плююся.
Колиінші діти плюються, я ніколи не плююся.
Колиінші діти говорять нехороші слова, і я говорю теж.
Колиінші діти говорять нехороші слова, я ніколи їх не повторюю.
Колидіти кривдять тварин, я теж так роблю.
Колидіти кривдять тварин, я так не роблю.
Варіації:Можна доповнювати скільки завгодно конкретними, важливими для розумінняситуації і виховання твердженнями.
Обробкарезультатів: Перевірка щирості дітей. Якщо вчитель бачить, що дитина обманює іприписує собі неіснуючі якості, слід поставити її в такі умови, де б вонаобманути не змогла.
Висновки:Застосовується для діагностики і корекції всіх форм девіантної поведінки.
Особливості агресивності старшокласників. Питання, пов'язані з людською агресивністю,зачіпаються в багатьох психологічних дослідженнях. Наявність надзвичайновисокої концентрації агресії в суспільстві і відсутність однозначного іадекватного наукового визначення цього складного феномена роблять проблемудослідження агресивності однією з найбільш актуальних проблем сучасного світу,важливим теоретичним і практичним завданням [31].
Агресивністьформується переважно в процесі ранньої соціалізації в дитячому і підлітковомувіці. Дослідження неповнолітніх показали, що агресія в цьому віці ще не єнаслідком стійких новоутворень індивіда, тому саме цей вік найбільш сприятливийдля профілактики і корекції.
Задопомогою існуючого методичного апарату було проведене дослідження агресивностістаршокласників. В якості випробовуваних виступали учні 10-11 класів середньоїшколи (було сформовано дві вибірки, зрівняні за статтю).
Передбачалося,що агресивність є характерною особливістю старших підлітків, акцентується вцьому віці і має специфіку проявів залежно від статі. У дослідженні такожперевірялося положення про наявність залежності між агресивністю особистості ітакої похідної її самосвідомості, як когнітивна складність. Оскільки когнітивноскладні люди мають більше мір свободи в поведінці і компетентніші у сферіспілкування, можна припустити, щось їх поведінка характеризується меншимступенем агресивності, оскільки в арсеналі їх поведінкових патернів міститьсявелике число неагресивних але ефективних у проблемних ситуаціях способівповедінки.
Одержанірезультати показали, що дівчата більш схильні виражати агресивність непрямимшляхом, для них характерна велика ворожість і тривога на тлі вищого рівнясамоповаги. Хлопців відрізняє менший інтерес до свого внутрішнього світу іяскравіше виражена здатність знаходити конструктивні шляхи для реалізаціївласної агресивності.
Удівчат навіть у разі діагностики соціально несхвалюваних властивостей (таких,як агресивні) самооцінки можуть використовуватися як надійний засібдіагностики. Самооцінки хлопців не можуть служити джерелом достовірноїінформації [31].
Прямогозв'язку когнітивної складності з агресивністю дівчат виявлено не було. Протефакторний аналіз показав, що когнітивна складність дівчат грає вирішальну рольу зниженні рівня страхів, що є значущим показником особової зрілості. У хлопцівзі зростанням когнітивної складності знижується фізична агресія, підвищуєтьсяінтерес до свого «Я», відповідальність перед собою і соціумом.
Розділ 2. Методики дослідження агресивностістаршокласників 2.1 Опис методики дослідження
Агресивністьволодіє якісною і кількісною характеристикою. Як і всяка властивість, вона маєрізний ступінь вираженості: від майже повної відсутності до її граничногорозвитку. Кожна особистість повинна мати певний степінь агресивності.Відсутність її приводить до пасивності, відомості, конформності і т.д.Надмірний розвиток її починає визначати всю зовнішність особистості, яка можестати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію і т.д. Сама по собіагресивність не робить суб'єкта свідомо небезпечним, оскільки, з одного боку,існуючий зв'язок між агресивністю і агресією не є жорстким, а, з іншого, самакт агресії може не приймати свідомо небезпечні і несхвалювані форми. Ужитейській свідомості агресивність є синонімом «зловмисноїактивності». Проте сама по собі деструктивна поведінка«зловмисністю» не володіє, такою її робить мотив діяльності, тіцінності, ради досягнення і володіння якими активність розгортається. Зовнішніпрактичні дії можуть бути схожі, але їх мотиваційні компоненти прямопротилежні.
Виходячиз цього, можна розділити прояви агресії на два основні типи: перший –мотиваційна агресія, як самоцінність, другий – інструментальна, як засіб (маючина увазі при цьому, що і та, й інша можуть виявлятися як під контролемсвідомості, так і поза ним, і пов'язані з емоційними переживаннями (гнів,ворожість). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційнаагресія як прямий прояв реалізації властивих особистості деструктивнихтенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великимступенем вірогідності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційноїагресії. Однією з подібних діагностичних процедур є опитувальник Басса-Дарки.
А.Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії іворожості і визначив останню як: "… реакцію, що розвиває негативніпочуття і негативні оцінки людей і подій". Створюючи свого опитувальника,диференціюючого прояви агресії і ворожості, А. Басс і А. Даркі виділили наступнівиди реакцій:
1.Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.
2.Непряма – агресія, обхідним шляхом направлена на іншу особу або ні на кого ненаправлена.
3.Роздратування – готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшомузбудженні (запальність, грубість).
4.Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активноїборотьби проти сталих звичаїв і законів.
5.Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.
6.Підозрілість – у діапазоні від недовір'я і обережності по відношенню до людейдо переконання в тому, що інші люди планують і шкодять.
7.Вербальна агресія – вираження негативних почуттів як через форму (крик, виск),так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).
8.Відчуття провини – виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він єпоганою людиною, що чинить погано, а також розкаяння совісті, що відчуваютьсяним.
Опитувальникскладається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає «так» чині".
Прискладанні опитувальника використовувалися принципи:
1.Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.
2.Питання формулюються так, щоб найбільшою мірою ослабити вплив суспільногосхвалення відповіді на питання.
Відповідіоцінюються за вісьма шкалами таким чином:
I.Фізична агресія:
«так»= 1, «ні» = 0: 1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68,
«ні»=1, «так» = 0: 9, 7.
2.Непряма агресія:
«так»= 1, «ні» = 0: 2, 10, 18, 34, 42, 56, 63,
«ні»= 1, «так» = 0: 26, 49.
3.Роздратування: «так» = 1, «ні» = 0: 3, 19, 27, 43, 50, 57,64, 72,
«ні»= 1, «так» = 0: 11, 35, 69.
4.Негативізм:
«так»= 1, «ні» = 0: 4, 12, 20, 28,
«ні»= 1, «так» = 0: 36.
5.Образа:
«так»= 1, «ні» = 0: 5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.
6.Підозрілість:
«так»= 1, «ні» = 0: 6,14, 22, 30, 38, 45, 52, 59,
«ні»= 1, «так» = 0: 33, 66, 74, 75.
7.Вербальна агресія:
«так»= 1, «ні» = 0: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73,
«ні»= 1, «так» = 0: 33, 66, 74, 75.
8.Відчуття провини:
«так»= 1, «ні» = 0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67.
Індексворожості включає 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (як прямої, так імотиваційної) включає шкали 1, 3, 7.
Нормоюагресивності є величина її індексу, рівна 21 плюс-мінус 4, а ворожості – 6,5-7плюс-мінус 3. При цьому звертається увага на можливість досягнення певноївеличини, що показує ступінь прояву агресивності.
Користуючисьданою методикою, необхідно пам'ятати, що агресивність як властивістьособистості, і агресія як акт поведінки можуть розумітися в контекстіпсихологічного аналізу мотиваційно-потребнісної сфери особистості. Томуопитувальником Басса-Дарки слід користуватися в сукупності з іншими методиками:особовими тестами психічних станів (Кеттелл, Спілберг), проектними методиками(Люшер) і т.д.
Опитувальникне вільний від мотиваційних спотворень (наприклад, у зв'язку з соціальноюбажаністю). Вимагає додаткової перевірки на надійність одержаних результатів(або за допомогою ретесту, або за допомогою інших методик). Застосування даногоопитувальника в роботі з учнями школи (з шостого класу і вище) і при роботі зучителями (предметниками і тими, що проходять підготовку за фахом«практичний психолог») було досить діагностичним і конструктивним дляподальшої коректувальної роботи.2.2Аналіз отриманих результатів
Дослідження проводилось на базі 11-х класів зпоглибленим вивченням предметів. Вибірка становить 30 чоловік, з яких 14 –хлопчики і 16 – дівчатка. Дослідження проводилось на базі методик, якінаводяться в додатках. Мета дослідження – встановити розподіл у зазначенійгрупі рівня агресії та самооцінки.
Таблиця 2.1
Результати дослідження рівня агресії за методикою Басса-Даркі№ п/п. Ім'я Стать Діагностика рівня агресії за методикою Басса-Даркі Індекс агресивності (ІА) Індекс ворожості (ІВ) Фізична агресія (1) Вербальна агресія (2) Непряма агресія (3) Негативізм (4) Роздратування (5) Підозрілість (6) Образа (7) Почуття провини (8) 1 Анатолій К. чол. 22 40 78 40 81 88 91 66 26 7 2 Андрій С. чол. 77 48 26 60 27 22 52 33 21 4 3 Богдан Л. чол. 22 32 91 60 18 88 13 33 17 2 4 Борис Ф. чол. 33 16 52 60 90 55 26 22 15 2 5 Валентин Г. чол. 44 32 52 80 54 77 39 77 18 5 6 Валерій З. чол. 110 24 26 100 63 110 65 55 27 5 7 Володимир Б. чол. 44 72 39 60 99 77 26 22 22 2 8 Геннадій С. чол. 22 32 13 20 18 55 39 88 21 6 9 Євгеній Ц. чол. 22 104 91 60 54 110 13 66 17 4 10 Ігор Н. чол. 77 64 65 40 9 110 91 88 31 8 11 Ілля Д. чол. 66 88 78 60 90 99 65 44 28 5 12 Максим У. чол. 44 64 91 40 45 44 39 66 23 5 13 Микита Т. чол. 66 56 13 20 90 99 65 22 19 4 14 Руслан Ш. чол. 88 16 78 20 90 99 104 77 36 8 15 Анастасія Ш. жін. 110 104 117 80 36 77 39 77 36 5 16 Анжела З. жін. 44 16 117 100 18 55 13 44 23 3 17 Валентина Р. жін. 110 64 117 80 63 66 26 55 34 4 18 Валерія П. жін. 66 104 65 40 27 55 78 33 28 5 19 Іванна Б. жін. 66 96 78 20 27 99 13 66 21 4 20 Лариса Т. жін. 88 104 39 40 99 77 52 88 24 6 21 Леся К. жін. 44 56 91 20 63 88 91 55 30 6 22 Людмила П. жін. 110 16 117 80 27 44 26 55 34 4 23 Марина О. жін. 11 56 52 20 36 55 65 99 17 7 24 Мирослава В. жін. 22 96 104 100 72 33 26 55 20 4 25 Настасія Г. жін. 33 64 78 40 45 110 26 66 18 4 26 Оксана Д. жін. 22 96 117 80 90 22 26 44 22 3 27 Олена К. жін. 77 32 39 60 45 22 39 33 21 3 28 Соломія Х. жін. 44 64 39 40 72 44 13 22 23 2 29 Софія В. жін. 77 88 39 40 54 99 13 11 17 1 30 Христина М. жін. 66 72 104 60 45 110 78 77 33 7
Таблиця 2.2
Кількіснийрозподіл вибірки дослідження рівня агресіїза методикою Басса‑ДаркіПараметр Фізична агресія (1) Вербальна агресія (2) Непряма агресія (3) Негативізм (4) Роздратування (5) 50 50 50 50 10 А 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Всього 15 15 11 19 9 21 14 16 14 16 % 50 50 36,7 63,3 30 70 46,7 53,3 46,7 53,3 Юнаки 8 6 8 6 5 9 6 8 5 9 % 57,2 42,8 57,2 42,8 35,7 64,3 42,8 57,2 35,7 64,3 Дівчата 7 9 3 13 4 12 8 8 9 7 % 43,8 56,3 18,75 81,25 25 75 50 50 56,3 43,8 Параметр Підозрілість (6) Образа (7) Почуття провини (8) Індекс агресивності (ІА) Індекс ворожості (ІВ) 50 50 50 25 10 А 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 Всього 7 23 18 12 11 19 19 11 30 % 23,3 76,7 60 40 36,7 63,3 63,3 36,7 100 Юнаки 2 12 7 7 6 8 9 5 14 % 14,3 85,7 50,0 50,0 42,8 57,2 64,3 35,7 100 Дівчата 5 11 11 5 6 10 6 10 16 % 31,25 68,75 68,75 31,25 37,5 62,5 37,5 62,5 100

За результатамитесту дослідження рівняагресії за методикою Басса-Даркі в 11-А класі можна сказати наступне:
– переважають такі різновидиагресії як непряма агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показникив різновидах «Вербальна агресія» та почуття провини;
– цікаво відмітити, що дофізичної агресії більш схильні дівчата ніж юнаки (56,3% та 42,8% відповідно);
– найбільш схильними довербальної агресії є дівчата (81,25%), хоча і серед юнаків цей показник доситьвисокий;
– до непрямої агресії схильні якюнаки так і дівчата, хоча серед дівчат цей показник вищий (64,3% і 75%відповідно);
– досить високим є показникнегативізму у групі, за цим параметром він вищий у юнаків, хоча і серед дівчатдосить високий, до негативізму схильні половина опитаних дівчат;
– показник«Роздратування» вищий серед юнаків – 64,3% і 43,8% відповідно;
– показник«Підозрілість» однаково високий і серед юнаків (85,7%) і серед дівчат(68,75%), хоча серед юнаків він вищий;
– за показником«Образа» значення розподілились однаково серед юнаків, а серед дівчатсхильних до образи – меншість (31,25%);
– показник «Почуттяпровини» однаково високий серед юнаків і дівчат – 57,2% і 62,5 відповідно;
– індекс агресивності більшийсеред дівчат (62,5%);
– індекс ворожості як середюнаків, так і серед дівчат не виходить за межі норми.

Таблиця 2.3
Результатидослідження самооцінки згідно запропонованих методик№ п/п. Ім'я Стать Діагностика самооцінки Спілберга і Ханіна 1 2 3 4 1 Анатолій К. чол. 50 2 Андрій С. чол. 50 3 Богдан Л. чол. 46 4 Борис Ф. чол. 49 5 Валентин Г. чол. 30 6 Валерій З. чол. 27 7 Володимир Б. чол. 50 8 Геннадій С. чол. 42 9 Євгеній Ц. чол. 37 10 Ігор Н. чол. 24 11 Ілля Д. чол. 46 12 Максим У. чол. 42 13 Микита Т. чол. 31 14 Руслан Ш. чол. 41 15 Анастасія Ш. жін. 35 16 Анжела З. жін. 40 17 Валентина Р. жін. 28 18 Валерія П. жін. 24 19 Іванна Б. жін. 23 20 Лариса Т. жін. 27 21 Леся К. жін. 20 22 Людмила П. жін. 44 23 Марина О. жін. 53 24 Мирослава В. жін. 29 25 Настасія Г. жін. 48 26 Оксана Д. жін. 50 27 Олена К. жін. 35 28 Соломія Х. жін. 20 29 Софія В. жін. 35 30 Христина М. жін. 24
Проаналізувавширезультати дослідження самооцінки, можна зробити наступні висновки.
Методика діагностикисамооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна
– низький рівень тривожності (до30 балів) спостерігається у 11 опитаних (36,7 %), з яких 8 (50 %) тестованих –жінки, а 3 (21,4 %) – чоловіки;
– середній рівень тривожності(31-45 балів) спостерігається в 9-ти опитаних або в 30 %, з яких жінкистановлять 5 осіб (31,3 %), а чоловіки, відповідно, 4 особи, або 28,6 %;
– високий рівень тривожностідіагностується у 10 осіб, або 33,3 %, серед яких 6 осіб становлять чоловіки(42,9 %), а 4 особи – жінки (25 %).
Такимчином, можна зробити висновок про те, що самооцінка в осіб жіночої статідосліджуваної групи є вищою, ніж серед чоловіків. Навіть враховуючи те, щожінок серед тестованих більше рівень тривожності, в загальному у них нижчий.
Графічнорезультати дослідження матимуть такий вигляд.
/>
Рис. 2.1. Результати дослідження згідно методикидіагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна

/>
Рис. 2.2. Розподіл результатів згідно методикидіагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна
Оскількивикористовувались різнопланові методики дослідження рівня агресії, необхідновстановити зв'язок між самооцінкою і рівнем агресії досліджуваних.
Ценайкраще зробити за допомогою обчислення коефіцієнта кореляції.
Коефіцієнт кореляції – це статистичний показниквзаємозв'язку. Взаємозв'язок між параметрами значить, що низьким показникамодного параметру відповідають низькі показники і з іншого параметру, середнімпоказникам з одного параметру відповідають середні іншого, а високим – високі(рис. 2.3, а). Це, коли взаємозв'язок (коефіцієнт кореляції) – позитивний,тобто має знак "+". При негативному взаємозв'язку низьким показникамодного параметру відповідають високі показники іншого, високим першого – низькііншого, а середнім – середні. (рис. 2.3, б). Негативний взаємозв'язок щеназивають оберненим, зворотним.

/> 
а) Позитивний взаємозв'язок
/>
б) Негативний взаємозв'язок
Рис. 2.3. Графічнезображення взаємозв'язку параметрів х і у
Коефіцієнт кореляції не може бути меншим за –1 чибільшим за +1. Оцінюють коефіцієнт кореляції здебільшого за шкалою, наведеною втаблиці 2.4. Більш точна оцінка коефіцієнта кореляції здійснюється застатистичними таблицями, які відображають залежність рівня значущостікоефіцієнта кореляції від обсягу вибірки дослідження.
Таблиця 2.4
Шкала оцінки коефіцієнта кореляції0 – 0,2 зв'язок відсутній 0,6 – 0,8 високий, тісний 0,2 – 0,4 зв'язок слабкий 0,8 – 0,9 дуже високий, дуже тісний 0,4 – 0,6 середній 0,9 – 1 підозріло високий
Коефіцієнт кореляції вираховують для знаходженнявзаємозв'язку між двома параметрами, хоча може вираховуватись і так званиймножинний коефіцієнт кореляції – між трьома та більше параметрів.
Використання того чи іншого коефіцієнта кореляціїзалежить від типу вимірювальної шкали. Ця залежність зображена у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5
Залежність коефіцієнта кореляції від типу вимірювальноїшкали Типи шкал Дихотомічна Рангова Інтервальна Дихотомічна
r, rtet
rpb
rpb Рангова
rpb
rsτ
rxy Інтервальна
rpb
rxy
rxy
 
Коефіцієнт кореляції Пірсона rxyзастосовується,коли шкали є інтервальними чи ранговими. Вираховується за формулою:
/>,
де      n – обсяг множини;
Σxi – сума показниківзапершимпараметром(х),тобтосумачиселуколонціх;
Σyi – сумапоказниківзадругимпараметром(у),тобтосумачиселуколонціy;
ΣxiΣyi –добуток сум обох параметрів;
Σxiyi – сума добутківобох параметрів, тобто спочатку вираховуються добутки параметрів х і у,а відтак уже знаходиться сума цих добутків.

Таблиця 2.6
Коефіцієнт кореляції між методиками дослідження рівняагресії Басса-Даркі та діагностикисамооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна Показник Дослідження рівня агресії Басса-Даркі Фізична агресія (1) Вербальна агресія (2) Непряма агресія (3) Негативізм (4) Роздратування (5) Підозрілість (6) Образа (7) Почуття провини (8) Діагностика самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна -0,376 -0,286 0,0207 0,049 0,092 -0,250 -0,149 -0,074
Таким чином, спостерігається обернений корелятивнийзв'язок між параметрами самооцінки і «Фізична агресія»,«Вербальна агресія» та «Підозрілість».
Висновки
Таким чином, агресія, в якій би формі вона невиявлялася, являє собою поведінку, направлену на спричинення шкоди або збиткуіншій живій істоті, що має всі основи уникати подібного до себе ставлення. Данекомплексне визначення включає в себе наступні приватні положення: 1) агресіяобов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване спричинення шкоди жертві; 2)як агресія може розглядатися тільки така поведінка, яка має на увазіспричинення шкоди або збитку живим організмам; 3) жертви повинні володітимотивацією уникнення подібного до себе ставлення.
Аверсивний досвід включає в себе не тільки фрустрацію,але також дискомфорт, біль, фізичні і вербальні образи. Практично всякезбудження, навіть викликане фізичними вправами або сексуальною стимуляцією,може бути направлено навколишнім середовищем в русло агресії.
Найбільш сильні групові вияви агресії. Обставини, щопровокують окремих індивідуумів, можуть також провокувати і групи.«Розсіюючи» відповідальність і поляризуючи дії індивідів, груповіситуації посилюють агресивні реакції.
Якщо агресивна поведінка набувається в процесі навчання,є надія, що його можна контролювати. Розглянемо чинники, сприяючі виникненнюагресії, і подумаємо, яким чином ним можна протидіяти.
До ворожої агресії привертають різні типи аверсивногодосвіду, такі як фрустрація і образа особистості. Так що розсудливіше всьогохоч би не забивати людям голови нездійсненними мріями і марними очікуваннями.Інструментальну агресію зумовлюють винагорода, що передчувається іпередбачувані витрати. Значить, ми повинні заохочувати в дітях кооперативністьі неагресивну поведінку. У експериментах, що проводилися, діти ставали меншагресивними, коли їх агресивна поведінка ігнорувалася, а неагресивнепідкріплялося (Hamblin & others, 1969). Карати агресора практично завжди –пуста трата часу: покарання втримує від агресії тільки в ідеальних умовах,тобто якщо карають міцно, відразу і за справу, якщо покарання поєднується іззаохоченням бажаної поведінки і якщо той, кого карають, не злиться (R.A. Baron,1977). При дотриманні цих умов агресія може прориватися назовні. Це яскравовиявилося в 1969 році, коли поліція Монреаля влаштувала 16-часовий страйк, атакож в 1992 році, коли в Лос-Анджелесі бригада телебачення з борта вертольотапоказувала райони, охоплені масовим безладдям, куди відмовилася увійти поліція.В обох випадках мав місце розгул крадіжок і вандалізму, що припинявся тількипісля введення загонів поліції.
Якщо ми хочемо миру, нам необхідно формувати й заохочуватичуйність і кооперативність з раннього віку; можливо, шляхом навчання батьківтому, як домагатися дисципліни від дітей без застосування насильства. Доведенідо білого каління батьки часто використовують ляпаси. Навчальні програмипоказують батькам, що треба підкріплювати бажану поведінку і використовуватипозитивні формулювання («Коли закінчиш прибирання своєї кімнати, підешграти») замість негативних («Якщо не прибереш свою кімнату, я незнаю, що з тобою зроблю»). Здійснення однієї такої «програми заміщенняагресії» знизило кількість повторних затримань юних правопорушників ічленів підліткових банд; підлітків і їх батьків навчали навичкам спілкування,вчили здійснювати емоційний самоконтроль, прагнули підвищити рівень їхморальної рефлексії (Goldstein & Glick, 1994).
За результатами тесту дослідження рівняагресії за методикою Басса-Даркі в 11-А класі можна сказати наступне:
– переважають такі різновидиагресії як непряма агресія та підозрілість, слід відмітити також високіпоказники в різновидах «Вербальна агресія» та почуття провини;
– цікаво відмітити, що дофізичної агресії більш схильні дівчата ніж юнаки (56,3% та 42,8% відповідно);
– найбільш схильними довербальної агресії є дівчата (81,25%), хоча і серед юнаків цей показник доситьвисокий;
– до непрямої агресії схильні якюнаки так і дівчата, хоча серед дівчат цей показник вищий (64,3% і 75%відповідно);
– досить високим є показникнегативізму у групі, за цим параметром він вищий у юнаків, хоча і серед дівчатдосить високий, до негативізму схильні половина опитаних дівчат;
– показник«Роздратування» вищий серед юнаків – 64,3% і 43,8% відповідно;
– показник«Підозрілість» однаково високий і серед юнаків (85,7%) і серед дівчат(68,75%), хоча серед юнаків він вищий;
– за показником«Образа» значення розподілились однаково серед юнаків, а серед дівчатсхильних до образи – меншість (31,25%);
– показник «Почуттяпровини» однаково високий серед юнаків і дівчат – 57,2% і 62,5 відповідно;
– індекс агресивності більшийсеред дівчат (62,5%);
– індекс ворожості як середюнаків, так і серед дівчат не виходить за межі норми.
Самооцінкав осіб жіночої статі досліджуваної групи є вищою, ніж серед чоловіків. Навітьвраховуючи те, що жінок серед тестованих більше рівень тривожності, взагальному він у них нижчий.
Гіпотеза дослідження знайшла підтвердження.
/>/>/>Література
1. Аболин Л.М. Психологическиемеханизмы эмоциональной устойчивости человека. – Казань: Изд-во Казанскогоун-та, 1987. – 262 с.
2. Агрессивность как свойстволичности подростка // top.mail.ru
3. БожовичЛ.Проблемыформированияличности.–М.:Педагогика,1995.–264с.
4. Бондарчук Е.М., Бондарчук Л.И.Основы психологии и педагогики: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 168 с.
5. Братусь Б.С. Аномалии личности.– М.: Мысль, 1988. – 301 с.
6. Бурлачук А.Ф., Морозов С.М.Словарь-справочник по психологической диагностике. – К.: Наукова думка, 1989. –197 с.
7. Бэрон Р.,Ричардсон Д. Агрессия. – СПб.: Издательство «Питер», 2000.–352с.
8. Вилюнас В.К. Психологияэмоциональных явлений / Под ред. О.В. Овчинниковой. – М.: Изд-во МГУ, 1977. –144 с.
9. Выготский Л.С. Педагогическаяпсихология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 479 с.
10. Грановская Р.М. Элементыпрактической психологии / ЛГУ им. А.А. Жданова. – 2-е изд., перераб. и доп. –Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. – 564 с.
11. Дроздов О.Ю. Ситуативні факториагресивної поведінки молоді // Актуальні проблеми психології. Т. 1. Соціальнапсихологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К., 2001. – Ч. 1.– С. 38-49.
12. Дроздов А.Ю. Агрессивноеповедение современной молодежи в контексте социальной ситуации //http://hro.org.
13. Дусавицкий А.К. Развитиеличности в учебной деятельности. – М.: Дом педагогики, 1996. – 208 с.
14. ЗанюкС.С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посібник для студентів гуманіт.факультетів ВНЗ. – Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин, держ. ун-ту ім. Лесі Українки,1997. – 180 с.
15. Зейгарник Б.В. Личность ипатология деятельности. – М.: Изд-во МГУ, 1971. – 264 с.
16. Зейгарник Б.В. Патопсихология:Учеб. пособ. для вузов. – М.: Академия, 1999. – 208 с.
17. ИзардК.Е. Эмоции человека: Пер. с англ. / Под ред. Л.Я.Гозмана, М.С. Егоровой. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 439 с.
18. ІвановаВ.В. Причини та форми агресивної поведінки підлітків / Практична психологія тасоціальна робота. – № 5. – 2000. – С. 14-16.
19. Кузнецов В.М., Чернявський В.М.Психіатрія: Навч. посіб. – К.: Здоров'я, 1993. – 344 с.
20. Лидеман Р.Р. За граньюпсихического здоровья. – М.: Знание, 1992. – 344 с.
21. Митерс Д.Социальная психология: Пер. с англ. – СПб: Питер, 2000. – 688 с.
22. Немов Р.С. Психология: В 3-хкн. Кн. 3.: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. –2-е изд. – М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. – 512 с.
23. Пайнс Э.,Маслач К. Практикум по социальной педагогике. – СПб: Питер, 2000. – 528 с.
24. Психологическая диагностика:Проблемы и исследования / Е.М. Борисова К.М. Гуревич. Под ред. К.М. Гуревича. –М.: Педагогика, 1981. – 232 с.
25. Особенности агрессивногоповедения несовершеннолетних и основы его профилактики: методическиерекомендации // Под ред. Аликиной. К., 1991
26. Социальная психология агрессии/ Б Крэйхи – СПб.: Питер, 2003. – 336 с
27. Райгородский Д.Я.(редактор-составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты.Учебное пособие. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2000 – 672 с.
28. Реан А.А. Социальнаяпедагогическая психология. – СПб: Питерком, 1999. – 416 с.
29. Семиченко В.А. Психологическиесостояния. – К.: Либідь, 1998. – 197 с.
30. Уманский К.Т. Невропатологиядля всех. – М.: Знание. 1980. – 190 с.
31. Устинова Н.Е. Особенностиагрессивности старшеклассников // click.kmindex.ru
32. Шипунова Т.В. Агрессия инасилие как элементы социокультурной реальности // Социол. исслед. – 2002. – №5.
33. http://azps.ru.
34. http://www.liveinternet.ru/click
35. http://rspu.edu.ru.
Додаток1
МЕТОДИКАДІАГНОСТИКИ ПОКАЗНИКІВ І ФОРМ АГРЕСІЇ
А.БАССА І А. ДАРКІ
Прочитуючиабо прослуховуючи зачитувані твердження, приміряйте, наскільки вонивідповідають вашому стилю поведінки, вашому способу життя, і відповідайте однимз чотирьох можливих відповідей: «ТАК», «МАБУТЬ, ТАК»,«МАБУТЬ, НІ», «НІ».
1.Часом не можу справитися з бажанням нашкодити кому-небудь.
2.Іноді можу попліткувати про людей, яких не люблю.
3.Легко гарячуся, але легко й заспокоююся.
4.Якщо мене не попросити по-хорошому, прохання не виконаю.
5.Не завжди отримую те, що мені покладене.
6.Знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.
7.Якщо не схвалюю вчинки інших людей, даю їм це відчути.
8.Якщо трапляється обдурити кого-небудь, відчуваю розкаяння совісті.
9.Мені здається, що я не здатний ударити людини.
10.Ніколи не гарячуся настільки, щоб розкидати речі.
11.Завжди поблажливий до чужих недоліків.
12.Коли встановлене правило не подобається мені, хочеться порушити його.
13.Інші майже завжди вміють використовувати сприятливі обставини.
14.Мене насторожують люди, які відносяться до мене доброзичливіше, ніж я цьогочекаю.
15.Часто буваю не згоден з людьми.
16.Іноді в голову приходять думки, яких я соромлюся.
17.Якщо хто-небудь ударить мене, я не відповім йому тим же.
18.У роздратуванні ляскаю дверима.
19.Я дратівливіший, ніж здається збоку.
20.Якщо хтось корчить з себе начальника, я чиню йому наперекір.
21.Мене трохи засмучує моя доля.
22.Думаю, що багато людей не люблять мене.
23.Не можу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною.
24.Ті, що ухиляються від роботи, повинні переживати почуття провини.
25.Хто ображає мене або мою сім'ю, напрошується на бійку.
26.Я не здатний на грубі жарти.
27.Мене охоплює лють, коли наді мною насміхаються.
28.Коли люди корчать з себе начальників, я роблю все, щоб вони не зазнавалися.
29.Майже кожного тижня бачу кого-небудь з тих, хто мені не подобається.
30.Досить багато людей заздрять мені.
31.Вимагаю, щоб люди поважали мої права.
32.Мене засмучує, що я мало роблю для своїх батьків.
33.Люди, які постійно переводять вас, варті того, щоб їх луснули по носу.
34.Від злості іноді буваю похмурим.
35.Якщо до мене відносяться гірше, ніж я того заслуговую, я не засмучуюся.
36.Якщо хтось намагається вивести мене з себе, я не звертаю на нього уваги.
37.Хоча я й не показую цього, іноді мене гризе заздрість.
38.Іноді мені здається, що наді мною сміються.
39.Навіть якщо злюся, не вдаюся до сильних виразів.
40.Хочеться, щоб мої гріхи пробачили.
41.Рідко даю здачу, навіть якщо хто-небудь ударить мене.
42.Ображаюся, коли іноді виходить не по-моєму.
43.Іноді люди дратують мене своєю присутністю.
44.Немає людей, яких би я по-справжньому ненавидів.
45.Мій принцип: «Ніколи не довіряти чужакам».
46.Якщо хтось дратує мене, готовий сказати йому все, що про нього думаю.
47.Роблю багато такого, про що згодом жалкую.
48.Якщо розсерджуся, можу вдарити кого-небудь.
49.З десяти років у мене не було спалахів гніву.
50.Часто відчуваю себе, як порохова бочка, готова вибухнути.
51.Якби знали, що я відчуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко ладнати.
52.Завжди думаю про те, які таємні причини примушують людей робити що-небудьприємне для мене.
53.Коли кричать на мене, кричу у відповідь.
54.Невдачі засмучують мене.
55.Б'юся не рідше і не частіше за інших.
56.Можу пригадати випадки, коли був настільки злий, що хапав першу річ, щопопалася під руку, і ламав її.
57.Іноді відчуваю, що готовий першим почати бійку.
58.Іноді відчуваю, що життя зі мною чинить несправедливо.
59.Раніше думав, що більшість людей говорять правду, але тепер цьому не вірю.
60.Лаюся тільки від злості.
61.Коли поступаю неправильно, мене мучить совість.
62.Якщо для захисту своїх прав потрібно застосувати фізичну силу, я застосовую її.
63.Іноді виражаю свій гнів тим, що стукаю по столу.
64.Буваю грубуватий по відношенню до людей, які мені не подобаються.
65.У мене немає ворогів, які хотіли б мені нашкодити.
66.Не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона цього заслуговує.
67.Часто думаю, що живу неправильно.
68.Знаю людей, які здатні довести мене до бійки.
69.Не засмучуюся із-за дрібниць.
70.Мені рідко приходить в голову думка про те, що люди намагаються розсердити абообразити мене.
71.Часто просто загрожую людям, не збираючись виконувати загрози.
72.Останнім часом я став занудою.
73.У спорі часто підвищую голос.
74.Прагну приховувати погане ставлення до людей.
75.Краще погоджуся з чим-небудь, ніж стану сперечатися.
Приобробці даних у звичайних умовах відповіді «ТАК» і"«МАБУТЬ, ТАК»" об'єднуються (підсумовуються як відповіді«так»), так само як і відповіді «НІ» і «МАБУТЬ,НІ» (підсумовуються як відповіді «ні»).
КЛЮЧІдля обробки результатів випробування за опитувальником
«1».ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ (к = 11):
1+,9–, 17–, 25+, 33+, 41+, 48+, 55+, 62+, 68+.
«2».ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ (к = 8):
7+,15+, 23+, 31+, 39–, 46+, 53+, 60+, 66–,71+, 73+, 74–, 75–.
«3».НЕПРЯМА АГРЕСІЯ (к = 13):
2+,10+, 18+, 26–, 34+, 42+, 49–, 56+, 63+.
«4».НЕГАТИВІЗМ (к = 20):
4+,12+, 20+, 28+, 36–.
«5».РОЗДРАТУВАННЯ (к = 9):
3+,11–, 19+, 27+. 35–, 43+, 50+, 57+, 64+, 69–,72+.
«6».ПІДОЗРІЛІСТЬ (к = 11):
6+,14+, 22+, 30+, 38+, 45+, 52+, 59+, 65–, 70–.
«7».ОБРАЗА (к = 13):
5+,13+, 21+, 29+, 37+, 44+, 51+, 58+.
«8».ВІДЧУТТЯ ПРОВИНИ (к = 11):;
8+,16+, 24+. 32+, 40+, 47+, 54+, 61+, 67+.
Номерипитань із знаком "–" вимагають і реєстрації відповіді з протилежнимзнаком: якщо була відповідь «ТАК», то ми її реєструємо як відповідь«НІ», якщо була відповідь «НІ», реєструємо як відповідь«ТАК». Сума балів, помножена на коефіцієнт, указаний в дужках прикожному параметрі агресивності, дозволяє отримати зручні для зіставлення –нормовані – показники, що характеризують індивідуальні і групові результати(нульові значення не прораховуються).
КЛЮЧ2 з бланком для аналізу результатів «1» «3» «5» «4» «7» «6» «2» «8» 1+ 2+ 3+ 4+ 5+ 6+ 7+ 8+ 9– 10+ 11– 12+ 13+ 14+ 15+ 16+ 17– 18+ 19+ 20+ 21+ 22+ 23+ 24+ 25+ 26– 27+ 28+ 29+ 30+ 31+ 32+ 33+ 34+ 35– 36– 37+ 38+ 39– 40+ 41+ 42+ 43+ 44+ 45+ 46+ 47+ 48+ 49– 50+ 51+ 52+ 53+ 54+ 55+ 56+ 57+ 58+ 59+ 60+ 61+ 62+ 63+ 64+ 65– 66– 67+ 68+ 69– 70– 71+ 72+ 73+ 74– 75– 11 13 9 20 13 11 8
Сумарніпоказники:
(«1»+ «2» + «3»): 3 = ІА – індекс агресивності;
(«6»+ «7»): 2 = ІВ – індекс ворожості.
А.Басс і А. Даркі запропонували опитувальника для виявлення важливих, на їхдумку, показників і форм агресії:
1.Використання фізичної сили проти іншої особи – ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ.
2.Вираз негативних відчуттів як через форму (сварка, крик, виск), так і череззміст словесних звернень до інших осіб (загроза, прокляття, лайка) – ВЕРБАЛЬНААГРЕСІЯ.
3.Використання обхідним шляхом направлених проти інших осіб пліток, жартів іпрояв ненаправлених, неврегульованих, вибухів люті (крик, тупання ногами і т.п.) – НЕПРЯМА АГРЕСІЯ.
4.Опозиційна форма поведінки, направлена зазвичай проти авторитету і керівництва,яка може наростати від пасивного опору до активних дій проти вимог, правив,законів, – НЕГАТИВІЗМ.
5.Схильність до роздратування, готовність при щонайменшому збудженні вилитися взапальності, різкості, грубощі – РОЗДРАТУВАННЯ.
6.Схильність до недовіри і обережного ставлення до людей, що виникають зпереконання, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду, – ПІДОЗРІЛІСТЬ.
7.Прояви заздрості і ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву,незадоволеність кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання, –ОБРАЗА.
8.Ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що виникають із можливогопереконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, чинить недобре:шкідливо, злісно або безсовісно, – АВТОАГРЕСІЯ або ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ.

Додаток 2
МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ САМООЦІНКИ
Ч.Д. СПІЛБЕРГА, Ю.Л. ХАНІНА
Даний текст є надійним і інформативним способомсамооцінки рівня тривожності в даний момент (реактивна тривожність як стан) іособистісної тривожності (як стійка характеристика людини).
Особистісна тривожність характеризує стійку схильністьсприймати велике коло ситуацій як загрозливі, реагувати на такі ситуації станомтривоги. Реактивна тривожність характеризується напругою, занепокоєнням,нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, інодіпорушення тонкої координації. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелюєз наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами і зпсихосоматичними захворюваннями.
Але тривожність не є спочатку негативною рисою. Певнийрівень тривожності – природна і обов'язкова особливість активної особистості.При цьому існує оптимальний індивідуальний рівень «корисної тривоги».
Шкала самооцінки складається з 2-х частин, що роздільнооцінюють реактивну (РТ, вислови № 1-20) і особистісну (ЛТ, вислови № 21-40)тривожність.
Показники РТ і ЛТ підраховуються за формулами
РТ = Σ1 – Σ2 + 35
де      Σ1 – сума закреслених цифр набланку по пунктах шкали 3, 4, 6, 7, 9, 12, 13, 14, 17, 18;
Σ2 – сума решти закреслених цифр(пунктам 1, 2, 5, 8, 10, 15 16, 19, 20).

РТ = Σ1 – Σ2 + 35
де      Σ1 – сума закреслених цифр набланку по пунктах шкали 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40;
Σ2 – сума решти закреслених цифр попунктах 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39.
При інтерпретації результат можна оцінювати так: до 30 –низька тривожність; 31-45 – помірна тривожність; 46 і більш – високатривожність.
Значні відхилення від рівня помірної тривожностівимагають особливої уваги, висока тривожність припускає схильність до появистану тривоги у людини в ситуаціях оцінки його компетентності. В цьому випадкуслід понизити суб'єктивну значущість ситуації і завдань і перенести акцент наосмислення діяльності і формування відчуття упевненості в успіху.
/> />
Низька тривожність, навпаки, вимагає підвищення уваги домотивів діяльності і підвищення відчуття відповідальності. Але іноді дуженизька тривожність у показниках тесту є результатом активного витісненняособистістю високої тривоги з метою показати себе в «кращому світлі».
Шкалу можна успішно використовувати в ціляхсаморегуляції в цілях керівництва і психокоректуючої діяльності.
Для оцінки динаміки стану тривоги (наприклад, до занятьаутотренінгом і після курсу аутотренінгу) можна використовувати першу половинушкали (вислови № 1-20) і укорочений варіант шкали, на заповнення якого йдуть10-15 сік:
Показник РТ обчислюється за формулою:
РТ = Σ1 – Σ2 + 15
де      Σ1 – сума викреслених цифр попунктах 2, 5;
Σ2 – сума по пунктах 1, 3, 4.
Величина показника міняється від 5 до 20.
/>