Міністерствоосвіти та науки УкраїниСумськийдержавний університетРефератз дисципліни політологіяна тему:Поняттядемократії «для незахідного світу». ІракВиконалаСтудентка групиМ-01Мироненко ЮліяВикладач Панченко Ю.В.
Суми2010р.
ЗмістВступ1. Поняття та сутність демократії2. Характерні риси демократії3. Поняття демократії для країн Сходу 4. Демократія в Іраку Висновок
Література
Вступ
В ХХ ст. слово“демократія” стало мабуть, найбільш популярним у народів і політиків всьогосвіту. Сьогодні немає жодного значного політичного руху, який би не прагнув наздійснення демократії, не використовував цей термін у своїх, часто далеких відсправжньої демократії цілей.
1. Поняття тасутність демократії
Що ж такедемократія? Існує багато підходів до тлумачення демократії. Перше, головнезначення пов’язане з етимологією, походженням цього терміну. “Демократія”перекладається з давньогрецької як “народовладдя”, або використовуючирозшифровку цього визначення американським президентом Авраамом Лінкольном,“правління народу, вибраного народом і для народу”.
Похідною від етимологічногопоняття демократії є більш ширше визначення, як форми будови будь-якоїорганізації, заснованої на рівноправній участі її членів в управлінні іприйняті в ній рішень за більшістю. Зрозуміла в широкому значенні, демократіяможе існувати скрізь де є організація, влада і управління.
В третьомузначенні, демократія розглядається як заснований на відповідній системіцінностей ідеал суспільного устрою і відповідного йому світогляду. До числаскладових цього ідеалу цінностей відносяться свобода, рівність, права людини,народний суверенітет та ін.
В четвертомузначенні демократія розглядається як соціальний і політичний рух занародовладдя, здійснення демократичних цілей і ідеалів.
Поняттядемократії як народовладдя (і інші похідні від цього визначення демократії) єнормативними, оскільки базуються на нормативному підході до цього феномену.Демократія характеризується в цьому випадку як ідеал, заснований на такихцінностях, як свобода, рівність, повага людської гідності, солідарність. Впершу чергу тільки своєму ціннісному змісту демократія зобов’язана такоюпопулярністю в сучасному світі.
Виявленняелементу утопізму, невідповідності між нормативним поняттям демократії іреальністю, між ідеалом і життям, являється наслідком емпіричного підходу доаналізу демократії. Такий підхід абстрагується від ідеалів і апріорнихоцінюючих міркувань і потребує дослідження демократії, такою яка вона єнасправді. У відповідності з виявленими у емпіричних дослідженнях властивостями,уточнюється і переглядається поняття демократії і її теорія.
2. Характерніриси демократії
Враховуючивзаємозв’язок нормативних і емпіричних означень демократії як форми державногоправління, можна виділити її наступні характерні риси:
Юридичне визначенняі інституційне вираження суверенітету, верховної влади народу. Тільки народ, ане монарх, аристократія, бюрократія чи духовенство виступають офіційнимджерелом влади. Суверенітет народу виражається в тому, що тільки йому належитьзасновницька, конституційна влада в державі, що тільки він вибирає своїхпредставників і може періодично приймати участь в розробці і прийнятті законівза допомогою народних ініціатив і референдумів.
Періодичнавиборність основних органів держави. Демократичною може вважатись лише тадержава, громадяни якої здійснюють верховну владу, вибираються, причомувибираються на обмежений строк.
Рівність правгромадян на участь в управлінні державою. Цей принцип потребує як мінімумрівності виборчих прав.
Прийняття рішеньза більшістю і підкорення меншості більшості при їх здійсненні.
3. Поняттядемократії для країн Сходу
Сучасний світ єзанадто різноманітним, щоб всі країни, які існують у ньому, могливикористовувати однакові політичні режими правління, типи організаціїсуспільства чи єдину релігію. Якби країнам західної цивілізації цього нехотілося, але на Сході демократії не те що не існує, а взагалі є неприйнятнимдля суспільства, яке постійно функціонувало на засадах релігійних традицій тазвичаїв, а також являє собою дуже консервативну частину світу, що докультурного питання.
Ведення доситьагресивної політики «нав’язування» демократії державами західної цивілізації натеренах Близького Сходу, Азії та Північної Африки не несе в собі благо длянародів, які населяють ці території. Виникає запитання: навіщо нав’язуватидемократію, тим народам, які звикли за всю свою історію жити за релігійнимипереконаннями та діяти згідно зі своїми традиціями та звичаями? При цьомунасильницькому насадженні так званої демократії країнам, в яких вона маєпрацювати, ці держави втрачають свою особливість розвитку, територіальнуцілісність, свої культурні цінності. Звичайно, більша половина країн західноїцивілізації не зважає на ці твердження і надалі продовжує втручання у внутрішнісправи держав, насамперед для того, щоб інтегрувати не притаманні Східномусоціуму демократичні цінності.
За весь періодполітичної історії завжди існували могутніші держави, які мали статус центруцивілізації. Саме вони формували міжнародну політику таким чином, щоб вона булаприйнятна для них. В наш час, це — демократичні країни західної цивілізації,які експортують демократію туди, де вона не потрібна, на Схід. Суспільства, щовідчувають це втручання, намагаються припинити його, для збереженнятрадиційного державного устрою та власних кільтурно-ціннісних орієнтирів.Країни Сходу, яким нав’язується демократичні цінності (розділення інститутівдержави та релігії, зміна системи права, яка б не ґрунтувалася на звичаях татрадиціях тощо), успішно інтегрували нові економічні стандарти сформованідержавами західної цивілізації. Держави Сходу були змушені трансформувати своїекономічні системи на зразок Заходу, для того, щоб підтримувати своє економічнеіснування у міжнародній економічній системі на належному рівні. Проте швидко тарадикально можна змінити економічну, політичну системи держави, але некультурно-ціннісну базу суспільства. Тому зараз, коли від Сходу вимагаютьухвалювати зміни, які мають на меті знищення їхньої культурної ідентичності,відходу від традицій та звичаїв предків, все це формує радикальну та агресивнуреакцію суспільства. І з точки зору східної цивілізації, одним з ефективнихінструментів для протистояння цій експансії є тероризм. Саме він, на даниймомент, посідає важливе місце у методах боротьби, що були виробленні дляприпинення впливу західних цивілізацій на східні. Адже вплив, що добровільносприймається реципієнтом має позитивний характер, але, в даному випадку,«експорт» західних стандартів демократії руйнує традиційний ціннісно-культурнийпростір Східних держав.
4. Демократіяв Іраку
Як приклад можнарозглянути Ірак до та після окупації його США у 2003 році. Отже, до окупації вІраку панував авторитарний режим, який повністю ґрунтувався на Корані ташаріаті, обмежувались права та свободи населення, по суті країна була закритоюдля зовнішнього впливу, як і всі схожі авторитарні держави. Але в країнііснувала чітка стратифікація суспільства, не було анархії (кожен знав своємісце в соціумі). Поряд з цим, існували і такі явища як: політичні переслідуванняопозиції, в тюрмах сиділи політичні в’язні, не діяло те право до якого звиклита яким керуються держави західної цивілізації. Але для іракського суспільстватакий стан був традиційним та існував там уже багато років. Оскільки всі «мирніметоди впливу» Західних держав на режим Саддама Хусейна зазнали поразки, тобтокраїну яка змогла пережити економічні санкції з боку держав західноїцивілізації і заборонила втручатись в свою внутрішню політику, було вирішеноокупувати та «демократизувати», щоб потім було простіше взаємодіяти з новимдемократичним урядом держави. Однією з прихованих цілей окупації Іраку булопідпорядкування США нафтових родовищ цієї держави. Проте, офіційним приводомдля військового втручання стала інформація про існування в Іраку зброї масовогознищення, що порушувало 1144 конвенцію ООН. Окрім цього, начебто існувалаймовірність того, що зброя масового знищення може потрапити до руктерористичних організацій, або буде застосована самим Хусейном проти країнЗахідної Європи та США.
В результаті,наслідки цієї експансії призвели до того, що почалася хвиля тероризму яксупротив так званій «демократизації». Уряд, що був створений після краху владиСаддама Хусейна, підтримується фактично силами військ окупантів, не маючизначної підтримки серед населення. Як зауважив один з видатних ідеологів таполітиків ХХ ст. І.Ленін: «На багнетах можна прийти до влади, але всидіти наних неможливо ». Також, розруха та економічний занепад держави ще більшепідсилюють негативне ставлення суспільства до «демократичних перетворень».Супротив населення, що до втручанню США до Іраку, спровокований також тим, щоамериканські військові часто «помилково» плутають цивільні об’єкти (будинки,лікарні, школи тощо) з базами терористів. З початком війни в Іраку, війська союзниківфактично воюють не з терористами, а з народом. Це ілюструє інформація зі ЗМІпро постійні «вибачення» військових, що ще одна бомба влучила не туди куди вонипланували і від цього загинуло цивільне населення. За оцінками американськихджерел, під час першої війни в Іраку (операція «Буря в пустелі») загинуло абобуло поранено до 100 000 іракців, а за підрахунками незалежних джерел — 200 000іракців. Протягом другої війни американці знищили приблизно 20 000 іракцівстаном на Тому громадяни Іраку які підтримували привселюдну страту3травень 2003 р. СаддамаХусейна та знищення його політичного режиму, зараз негативно налаштовані щододій США та їхніх союзників. Більше 90% іракців вважають солдат коаліційнихвійськ, що знаходяться на території країни, окупантами. При цьому лише 3%населення Іраку сприймає коаліційні війська в якості миротворчих сил, а 2%бачать в них армію визволення. Про це свідчать результати соціальногоопитування, проведеного в Іраку, на замовлення Тимчасової коаліційноїадміністрації країни. І це зрозуміло, адже американські уряд та військові, якіорганізували «визволення» Іраку від авторитарного режиму, зараз фактично незважають на права місцевого населення. Відповідно, населення Іраку сталозаручником у теперішній ситуації, що має місце в їх країні. Їм нав’язують«демократичні цінності», що є не характерними для їх суспільного, економічного,політичного способу життя. Уряд, що прийшов до влади в країні після поваленнярежиму Саддама Хусейна, є нестабільним, і як тільки війська союзників будутьзмушені полишити територію Іраку, він просто впаде як «колос на глинянихногах». Тоді теоретично може виникнути така ситуація, коли населення Іраку зновповернеться до традиційного державного устрою, що ґрунтується на релігійнихісламських цінностях. Адже, в Іраку протягом довгої історії формувалисьсуспільні норми та цінності, що невід’ємно пов’язані з мусульманськимирелігійними канонами. На даний момент, Західні держави замість того, щобвступити в паритетний цивілізаційний діалог, головною ціллю якого має бутипроцес узгодження цінностей, нав’язують власні ціннісно-культурні парадигмиСхідним країнам.
Висновок
Отже, демократіявизначається як: (від грец. демос – народ і кратос — влада) політичний лад,порядок здійснення влади, спосіб управління суспільними справами; практичневтілення ідеалів свободи, справедливості, рівності можливостей, людських прав;соціальна активність, участь громадян в ухваленні та здійсненні суспільнихрішень. Головними характеристиками демократії є: захист прав та свобод людини ігромадянина, рівність всіх перед законом, та справедливий розподіл благ. Всідержави, де не забезпечуються ці права, потрібна допомога для впровадженняпроцесу «демократизації» у суспільстві, фактично це означає трансформацію цихкраїн «варварської культури» зразкових стандартів демократичних держав.
Література
1. Політологія.За редакцією О.І.Семківа. Львів: Світ, 1994.
2. Політологія.За редакцією О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. Київ: Академія, 1998.
3. Политология.Курс лекций. Под редакцией А.А.Радугина. М: Центр,1999.
4. ПугачёвВ.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. М., 1998.
5. ЄрміловЄ.П. Політологія. Черкаси: Відлуння, 1998.
6. УнпелевА.Г. Политология: власть, демократия, личность. Учебное пособие. М., 1994.
7. Політологічнийенцеклопедичний словник. Навчальний посібник для студентів вищих навчальнихзакладів. К.: Генеза, 1997.