Міністерствоосвіти і науки України
Слов’янський державнийпедагогічний інститут
Дефектологічнийфакультет
Шляхи розвитку інтересу до математики
у розумово відсталих дітей
Курсова робота
студента V курсу 1 групи
Дмитрієнко Романа Анатолійовича
науковий керівник:
Дубовський Сергій Олександрович
Слов’янськ2002
План
Вступ...................................................................................................................3
1. Особливості викладання математикив корекційній школі. Завдання навчанняматематики................................................................5
2. Формування інтересу до математикияк обов’язковаумова успішного оволодіння математичними знаннями, вміннями та навичками урозумово відсталих учнів.....................................................9
2.1. Доброзичливе ставлення вчителів доучнів, стимулювання йзаохочення.............................................................................................10
2.2. Розкриття переддітьми значення математики у житті та діяльностілюдини...........................................................................11
2.3. Максимальна опора напрактичний досвід учнів, підтримання зв’язківміж навчальним матеріалом іжиттям....................................................................................................12
2.4. Використаннядидактичних ігор................................................13
2.5. Постійна активізаціяпізнавальної діяльності.....................16
3. Висновки і практичні рекомендаціїз методики розвитку інтересу до математики в розумово відсталих дітей.......................20
Література.....................................................................................................23
Вступ
Методиканавчання математиці в корекційній школі почала формуватись в нашій країні в30-ті роки ХХ століття. Основоположники корекційної школи А.Н.Грабаров,Є.В.Герьє, Н.В.Чехов вважали, що математика повинна дати розумово відсталійдитині лише практичні прийоми лічби. Вони стверджували, що навчання математиціповинно бути індивідуалізованим внаслідок різних здібностей дітей,обгрунтовували необхідність використання конкретного матеріалу, який повиненбути добре знайомим і цікавим учням. В перші роки становлення корекційної школивикористовувався методичний досвід навчання лічби прогресивних зарубіжнихспеціалістів О.Декролі, Ж.Демора, М.Монтесорі, Е.Сегена та ін.
Наприкінці40-х – на початку 50-х років в спеціальній методиці математики з’явилисьекспериментальні дослідження, присвячені удосконаленню навчання математицішколярів з порушеннями інтелекту, різним розділам математики. Так, удослідженнях К.А.Михальського, М.І.Кузьмицької, О.П.Смалюги, М.Н.Перової,А.А.Хілько, А.А.Ек, Г.М.Капустіної та ін. розроблена методика навчаннявирішенню арифметичних задач, показана роль підготовчих вправ, дидактичнихігор, наочності, а також предметно-практичних вправ, спрямованих наконкретизацію змісту завдань.
Пошукамприйомів розвитку активності й самостійності учнів допоміжної школи в процесіроботи над арифметичною задачею присвячено дослідження А.А.Хілько, а розвиткусамостійності при виконанні домашніх завдань – дослідження А.Н.Ляшенко.
Значенняй прийоми розвитку мотивації в процесі навчання математиці переконливо показанів дослідженні Ю.Ю.Пумпутіса, який прийшов до висновку, що, коли дії учнівмотивовані, коли вони можуть отримані на уроках математики знання застосувати всвоїй побутовій або трудовій діяльності, якість засвоєння математичногоматеріалу зростає.
Розвиткупізнавального інтересу до математики сприяє використання дидактичних ігор,цікавих вправ, предметно-практичної діяльності дітей, усвідомлення практичноїзначимості математичних знань, що було доведено М.Н.Перовою.
С.Дубовськимбуло проаналізовано експериментальні дані та запропоновано конкретну методикурозвитку інтересу до математики в учнів допоміжної школи, а також узагальненопрактичний досвід вчителів-дефектологів з цього питання. Це мало конкретнепрактичне значення, оскільки дало можливість сформульовані раніше теоретичніположення застосовувати на практиці.
Аналізметодичних основ викладання математики в корекційній школі дає можливістьзробити висновок, що в методиці математики зроблено значні досягення в пошукахефективних дидактичних прийомів корекційного навчання математики на основіврахування особливостей розумової діяльності учнів та засвоєння нимиматематичних знань, в чому надзвичайно велика роль належить розвиткупізнавального інтересу до математики.
1. Особливостівикладання математики в корекційній школі. Завдання навчання математики.
Основні задачі спеціальноїшколи – максимальне подолання недоліків пізнавальної діяльності іемоційно-вольової сфери розумово відсталих школярів, підготовка їх до участі укорисній праці, соціальна адаптація в умовах сучасного суспільства.
При визначенні завданьнавчання математики учнів допоміжної школи необхідно виходити з цих конкретнихзадач.
Досягти оволодіння учнямисистемою досяжних математичних знань, вмінь та навичок, необхідних уповсякденному житті і в майбутній професії, так міцно, щоб вони стали надбаннямучнів на все життя – головна загальноосвітня задача навчання математики.
За період навчання в школіучні повинні отримати наступні математичні знання та практичні навички:
а) уявлення про натуральнечисло, нуль, натуральний ряд чисел, про звичайні та десятичні дробі;
б) уявлення про основнівеличини (довжина відрізку, вартість, маса предметів, площа фігур, об’єм,час), одиниці виміру величин та їх співвідношення;
в) знання метричноїсистеми мір, мір часу й уміння практично користуватись ними;
г) навички практичнихвимірів, вміння користуватись інструментами (лінійкою, мірною кружкою, вагами,годинником і т.д.);
д) вміння виконуватичотири основні арифметичні дії з багатозначними числами і дробями;
є) вміння вирішуватипрості й складні (в 3-4 дії) арифметичні задачі;
ж) уявлення про площинніта об’ємнігеометричні фігури, знання їхніх властивостей, побудова цих фігур за допомогоюкреслярських інструментів (лінійки, циркуля, угольника, транспортира).
Навчаючи математики учнівдопоміжних шкіл, треба враховувати, що засвоєння необхідного матеріалу не повинномати характеру механічного заучування й тренування. Знання, отримані учнями,повинні бути усвідомленими. Від предметної, наочної основи слід переходити доформування доступних математичних понять, вести учнів до узагальнень і на їхоснові виконувати практичні роботи.
Математика в допоміжнійшколі виконує одну з важливих задач навчання учнів з порушеннями інтелекту –подолання недоліків їх пізнавальної діяльності і особистісних якостей.
Математика як навчальнийпредмет містить необхідні передумови для розвитку пізнавальних здібностейучнів, корекції інтелектуальної діяльності й емоційно-вольової сфери.
Формуючи у розумововідсталих учнів на наочній і наочно-діяльнісній основі перші уявлення прочисло, величину, фігуру, вчитель одночасно ставить і вирішує в процесі навчанняматематики завдання розвитку наочно-діяльнісного, наочно-образного, а потім іабстрактного мислення цих дітей.
На уроках математики врезультаті взаємодії зусиль учителя та учнів (за направляючого й організуючоговпливу вчителя) розвивається елементарне математичне мислення учнів, формуютьсяі коригуються такі його форми, як порівняння, аналіз, синтез, розвиваютьсяздібності до узагальнення й конкретизації, створюються умови для корекціїпам’яті, уваги та інших психічних функцій.
В процесі навчанняматематики розвивається мовлення учнів, збагачується специфічними математичнимитермінами й виразами їх словник. Учні вчаться коментувати свою діяльність,давати повний словесний звіт про вирішення задачі, виконання арифметичної діїабо завдання з геометрії. Все це вимагає від учнів більше відповідальності таусвідомленості своєї діяльності, їхні дії набувають узагальненого характеру,що, безумовно, має величезне значення для корекції недоліків мислення розумововідсталих школярів.
Навчання математикиорганізує й дисциплінує учнів, сприяє формуванню таких рис особистості, якакуратність, наполегливість, воля, виховує звичку до праці, бажання працювати,вміння доводити будь-яку справу до кінця.
На уроках математики впроцесі виконання практичних вправ (ліплення, обвідка, штриховка,розфарбовування, вирізання, наклеювання, конструювання та ін.) коригуютьсянедоліки моторики дитини.
Навчання математики вспеціальній школі сприяє вирішенню й виховних завдань. Матеріал арифметичнихзадач, завдань з нумерації та з інших тем містить відомості про розвитокпромисловості, сільського господарства, будівництва в нашій країні. Це розширюєсвітогляд учнів, сприяє вихованню любові до Батьківщини.
Підготовка учнів до життя,трудової діяльності є однією з найбільш важливих задач навчання. Курсматематики повинен дати учням такі знання й практичні вміння, які допоможутькраще розпізнати у явищах довколишнього життя математичні факти, застосовуватиматематичні знання до вирішення конкретних практичних завдань, які повсякденноставить життя. Опанування вмінь лічби, усних та письмових обчислень,вимірювань, вирішення арифметичних задач, орієнтації в часі та просторі,розпізнавання геометричних фігур дозволять учням більш успішно вирішуватижиттєво-практичні задачі.
2. Формування інтересу доматематики як обов’язкова умова успішного оволодіння математичними знаннями,вміннями та навичками у розумово відсталих учнів.
Оволодіння навітьелементарними математичними поняттями вимагає від дитини достатньо високогорівня розвитку таких процесів логічного мислення, як аналіз, синтез,узагальнення, порівняння.
Спеціальні дослідженняВ.А.Крутецького показали, що для творчого оволодіння математикою як навчальнимпредметом необхідна здатність до формалізованого сприйняття математичногоматеріалу (схоплення формальної структури задачі), здатність до швидкого йширокого узагальнення математичних об’єктів, відношень, дій, здатність мислитизгорнутими структурами (згортання процесу математичного розмірковування), гнучкістьпроцесів мислення, здатність до швидкої перебудови напряму мислительногопроцесу, математична пам’ять (узагальнена память на математичнівідношення, методи вирішення задач, принципи підходу до них).
Саме ці здатності,необхідні для успішного оволодіння математичними знаннями, у учнів допоміжноїшколи розвинуті надзвичайно слабко. Відомо, що математика є одним з найбільшскладних предметів для цієї категорії учнів. З одного боку, це пояснюєтьсяабстрактністю математичних понять, а з іншого, особливостями засвоєнняматематичних знань учнями.
Ускладнення в засвоєннінавчального матеріалу учнями допоміжної школи нерідко призводять до зниженняїхнього інтересу до навчання. Особливо складним предметом стає арифметика.
Для успішного навчання йвиховання розумово відсталих дітей необхідно в перші ж роки шкільного навчаннярозбудити їх інтерес до навчальних занять, зацікавити, мобілізувати їхню увагу,активізувати пізнавальну діяльність.
Вчителі допоміжної школивикористовують з цією метою різноманітні методи й прийоми викладанняарифметики, використовуючи яскравий дидактичний матеріал і наочні посібники,чим викликають у учнів практичний інтерес до процесу оволодіння предметом.
Найголовнішими методами йприймами, спрямованими на розвиток інтересу до математики, є наступні:
2.1. Доброзичливе ставлення вчителів доучнів, стимулювання й заохочення.
Враховуючинаявність у багатьох розумово відсталих стійкого негативного ставлення допроцесу навчання взагалі і до математики зокрема, намагатися створити в учніввідчуття стабільних успіхів. На невдачі, помилки, труднощі увага майже неповинна звертатись. Учитель постійно наголошує на успіхах як особисто кожногоучня, так і колективу в цілому. Спеціально відзначається позитивна тенденція нетільки у засвоєнні знань, а й у прагненні до цього переважної більшості дітей.Основною метою такого заходу є відродження та закріплення віри учнів у власнісили.
Особливе пожвавлення вкласі викликають інсценовані математичні гуморески. Наприклад:
Перший учень:Скільки тобі років?
Другий:Одинадцять.
Перший:Так ще минулому тобі було п’ять!
Другий:А в цьому вже шість. А разом – одинадцять.
* * *
Перший учень (батько): Сходи, синку на базар, купи на однугривню яблук. Попроси продавця вибрати добрі, це ж для гостей.
Другий (ведучий):Приносить Петро яблука.
Третій учень(Петро): Тату! Жодного поганого!
Батько:А звідки ти знаєш?
Петро:Так я кожне покуштував.
Такимчином створюється загальний позитивний настрій класу й кожного учня докрема, щостимулює учнів до занять математикою й пробуджує їхній інтерес до предмету.
2.2. Розкриття переддітьми значення математики у житті та діяльності людини.
Упродовж навчання потрібноповсякчас розширювати уявлення розумово відсталих дітей про значення математикиу житті людей (починаючи з давніх часів). Дуже цікавими для дітей є відомості зжиття видатних учених-математиків. Наприклад, учні з захопленням слухаютьісторію життя Архімеда. Майже на кожному уроці, при першій нагоді, дітямпотрібно наводити факти з історії, географії, природознавства та інших наук,які тісно пов’язані з математикою (про будівництво храмів та інших споруд,морські експедиції, торгівлю, тривалість життя та особливості життєдіяльностірослин і тварин тощо).
Математичні знання повиннізнайти широке застосування і на уроках з інших дисциплін. Наприклад, на урокахручної праці учні вирізають з паперу, ліплять з пластилину дидактичний матеріалдля уроків математики, одночасно закріплюючи навички лічби. Вони обводять івирізають геометричні фігури (квадрати, прямокутники, трикутники, кола),вчаться розрізняти й називати їх. У виготовленні саморобок з паперу, глини,пластиліну вони вчаться бачити, вирізняти й називати основні геометричні фігурий тіла, складати сюжетні композиції з геометричних фігур, орнаменти.
2.3. Максимальна опора напрактичний досвід учнів, підтримання зв’язківміж навчальним матеріалом і життям.
Велике значення маєрозкриття у доступній формі прикладного значення математики в житті та трудовійдіяльності людини (під час удосконалення технологій та виготовлення продукції,здійснення покупок і розрахунків за комунальні послуги, планування та веденнясімейного бюджету тощо). Особлива увага відводиться бесідам та розв’язаннямарифметичних задач, спрямованих на розвиток економічних знань.
Знання, отримані на урокахматематики, необхідно використовувати, закріплювати під час оволодіння учнямитрудовою професією в учбових майстернях, на пришкільній дослідній ділянці, атакож на промислових і сільськогосподарських підприємствах, де учні проходять виробничупрактику, тобто зайняті корисною працею.
Педагогічні й психологічнідослідження виявляють, що розумово відсталі школярі, навіть володіючи знаннями,не завжди можуть ними скористатись під час виконання трудових завдань. Томупроцес навчання математиці слід будувати таким чином, аби знання, отримані науроках праці, а також життєвий та трудовий досвід учнів використовувати науроках математики, підвищуючи інтерес учнів до вивчення цього предмету,показуючи життєву необхідність математичних знань.
2.4. Використаннядидактичних ігор.
Одним з найефективнішихспособів розвитку інтересу до математики є використання дидактичних ігор таінших цікавих видів діяльності (змагань, математичних свят, викторин).Наприклад, з великим зацікавленням школярі рахують “ланцюжком”, розв’язуютьприклади “магічне поле”, відгадують кросворди та ін.
Потребу в грі у розумововідсталих дітей необхідно використовувати і спрямовувати з метою вирішенняпевних навчальних і виховних задач. Відомо, що якщо дитина зацікавлена роботою,позитивно емоційно настроєна, то ефективність заняття помітно зростає.Формування будь-яких навичок і вмінь у розумово відсталих учнів вимагає не лишевеликих зусиль, тривалого часу, але й однотипних вправ. Дидактичні ігридозволяють одноманітний матеріал зробити цікавим для учнів, надати йомупривабливої форми. Позитивні емоції, які виникають під час гри, активізуютьдіяльність дитини, розвивають її довільну увагу, пам’ять. В грі дитинанепомітно для себе виконує велику кількість арифметичних дій, тренується влічбі, вирішує задачі, збагачує свої просторові, кількісні й часові уявлення,виконує аналіз і порівняння чисел, геометричних фігур. Дидактичні ігри,створені спеціально з навчальною метою, сприяють і загальному розвитку дитини,розширенню її світогляду, збагаченню словника, розвитку мовлення, вчатьвикористовувати математичні знання у змінених умовах, в новій ситуації. Все цесвідчить про велике корекційне значення дидактичних ігор.
На уроках математикидидактичні ігри з метою підвищення інтересу до навчання знаходять широкезастосування при вивченні будь-якої теми. Створено велику кількість ігор,розвиваючих кількісні, просторові, часові уявлення і уявлення про розмірипредметів. Добре відомі ігри “Весела лічба”, “Живі цифри”, “Арифметичне лото”(доміно), “Драбинка” та ін. Наведемо приклади деяких з них.
Гра в лото.
Матеріал гри: карточки (8х4 см), якіподілені на чотири рівні частини. В кожній частині карточки намальованіпредмети або геометричні фігури різних розмірів. Трафаретки предметів або геометричнихфігур, рівні за розміром намальованим на карточках.
Зміст гри: кожний учень повинен підібратидо намальованого на карточці предмета такої ж величини трафаретку. Потімвчитель перевіряє, чи правильно діти розставили трафаретки на карточках лото.
Весела лічба.
Матеріал гри: прямокутники з числами. Вквадратах записані числа від 1 до 10 в 1 класі, а в ІІ – від 1 до 20.4 6 10 2 9 3 7 1 8 5
Змістгри: змагаються два учня. Хто швидше назве й покаже числа по порядку від 1 до10 (від 1 до 20), той і переміг.
Мовчанка.
Матеріал гри: таблички зцифрами, числові фігури.
Зміст гри. Вчитель показуєтабличку з цифрою, наприклад, 8. Кожен учень повинен показати дві числовіфігури (з зображенням кружечків). Сума їх повинна складати вісім. Вчительжестом викликає послідовно до дошки учнів, які дали різні варіанти складучисла. Учні записують ці варіанти на дошці.Живі приклади
Матеріалгри: карточки з числами і арифметичними знаками або цифрові каси.
Зміст гри: до дошкивиходять чотири учні. Кожному видається карточка або з цифрами, або зарифметичними знаками. Учні повинні, тримаючи карточки в руках, стати так, щобвийшов арифметичний приклад. Знак віднімання або діління ускладнює завдання,оскільки учні повинні думати над тим, як їм стати, аби ці дії можливо буловиконати. Учні класу вирішують приклад, і той, хто швидше за всіх це зробить,виходить до дошки і стає з відповіддю після знаку рівності. Інші перевіряють.
2.5. Ïîñò³éíààêòèâ³çàö³ÿï³çíàâàëüíî¿ä³ÿëüíîñò³.
Яку загальній, так і у спеціальній психолого-педагогічній літературіпідкреслюється, що розвиток у дітей пізнавальних інтересів неможливий безактивізації пошукової діяльності мислення. Вирішенню цієї проблеми сприяєвикористання спеціальних завдань та вправ. Наприклад:
1. Завдання на просторові уявлення:
- Прибери лише одну паличку, щоб лишилося триквадрати (мал. 1): Малюнок 1
- Знайди14 квадратів (мал. 2): Малюнок 2
2. Завдання на упорядкування.
— Розташуй геометричніфігури у будь-якому порядку (квадрат, трикутник, шестикутник, коло, п’ятикутник)(мал. 3):/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Малюнок 3
3. Завданняна групування чисел, предметів та геометричних фігур.
- Середчисел 5, 20, 15, 2, 3, 7, 10, 8 знайди найбільшу кількість пар, з яких певноюдією можна отримати число 5.
4. Завданняна знаходження зайвого (слова, числа, фігури тощо).
- Знайдизайве слово (трикутник, коло, циркуль, квадрат).
- Якечисло зайве (3, 5, 7, 8, 9, 11)? Чому? А якщо розглянути за кількістю знаків?
5. Завданняна внесення бракуючого елементу.
- Якогопрапорця бракує? Чому? (мал. 4)?
/> /> /> /> /> /> />
/>/>/>/>/>
?
Малюнок 4
- Якого числа бракує? Чому?
2 4 6
3 6 9
4 8 ?
3. Висновки і практичнірекомендації з методики розвитку інтересу до математики в розумово відсталихдітей.
Відповідальному таініціативному ставленню до праці, громадських обов’язків у дітей зі стійкимипорушеннями пізнавальної діяльності переважно передує позитивне ставлення дошколи, вчителя та навчальної діяльності (Г.Дульнєв, В.Карвяліс, Ж.Назамбаєва,Н.Морозова, В.Синьов та ін.). Н.Морозова, Л.Славіна дослідили, якщо аномальнадитина не відчуває пізнавального інтересу, то отримані знання формальні танестійкі. Натомість зацікавлення сприяє поліпшенню якості діяльності мисленняучнів допоміжної школи (Л.Виготський, І.Єременко, Ю.Пумпутіс, І.Соловйов,Ж.Шиф, Б.Пінський, В.Петрова та ін.). Інтереси цієї категорії школярів, якправило, недостаньо глибокі і стійкі. За будовою вони більш дифузні тареактивні, за характером – менш диференційовані і усвідомлені, ніж у нормальнихдітей. У аномальних учнів зі значними труднощами формуються інтереси, пов’язаніз виконанням важкої для них діяльності.
Серед предметів, щовивчаються у початкових класах допоміжної школи, математика має не тількивелике прикладне значення, а й містить значний корекційний потенціал. Хоч цядисципліна – одна з найскладніших, вона ознайомлює дітей із узагальненимиспособами логічних операцій та різноманітними видами упорядкувань.
Хоча проблема формуванняінтересу в учнів допоміжної школи до математики важлива, вона не отрималадостатнього висвітлення у спеціальній методичній літературі. Узагальнившиспеціальний дидактичний (С.Дубовський, І.Єременко, Г.Мерсіянова, Н.Морозова таін.) та методичний (М.Перова, Ю.Пумпутіс, А.Хілько, В.Єк) досвід, булорозроблено зміст роботи, спрямованої на розвиток інтересу до математики в учнів3-4 класів. Протягом 1996-1998 рр. на базі допоміжних шкіл № 1 м.Горлівки та №2 м.Слов’янська проводилося експериментальне навчання, в якому можна виділити п’ятьпріоритетних видів заходів:
1. Доброзичливе ставлення вчителів до учнів,стимулювання й заохочення призами, грамотами, оцінками тощо.
2. Розкриття перед дітьми значення математикиу житті та діяльності людини.
3. Максимальна опора на практичний досвідучнів, підтримання зв’язківміж навчальним матеріалом і життям.
4. Широке використання дидактичних ігор,змагань, конкурсів та інших цікавих видів діяльності.
5. Постійна активізація пізнавальноїдіяльності.
Упродовжекспериментального навчання та після його закінчення перевірялася ефективністьзапропонованої методики розвитку інтересу до математики в учнів 4 класівдопоміжної школи. Слід зазначити, що зацікавленість дітей математикою зростала.У експериментальних класах, порівняно з контрольними, учні стали рідшевідволікатися, частіше підіймали руки і ставили запитання стосовно теми, щовивчалась як на уроці, так і після його закінчення. Зокрема, середня кількістьзапитань утричі перевищувала аналогічний показник у контрольних класах, асередня активність (бажання відповісти) зросла майже у чотири рази.
За словами більшості дітейз експериментальної групи, “час на уроках математики став проходити швидко”. Уконтрольній групі більшість опитуваних дітей стверджувала, що “час на урокахматематики йде повільно”. Безпосереднім результатом експериментального навчаннябуло й те, що в загальному списку предметів рейтинг математики істотнопідвищився. Якщо в контрольних класах математика за результатами останньогоанкетування займала щосте (передостаннє) місце, то в експериментальних – третє.
Крім цього, суттєвимнаслідком експериментального навчання стало поліпшення успішності учнів зматематики.
Хоч оцінки за третю чвертьяк у контрольній, так і в експериментальній групах ставили об’єктивно,середній бал у першому випадку майже не змінився у порівнянні з першою чвертю(3,47 – 3,5), а у другому – значно зріс (3,46 – 3,88).
Отже можна стверджувати:наявність інтересу до навчального предмета сприяє поліпшенню якості знаньрозумово відсталих учнів. У цілому учителями-практиками експериментальнодоведено, що такі педагогічні заходи з формування інтересу в учнів початковихкласів допоміжної школи виправдані та корекційно значущі.
Література:
1. АлышеваТ.В. Изучение арифметических действий с обыкновенными дробями учащимисявспомогательной школы//Дефектология.-1992.-№ 4
2. ГорскинБ.Б. Система и методы изучения нумерации многозначных чисел во вспомогательнойшколе//Дефектология.-1994.-№ 4
3. ДубовськийС. Формування інтересу до математики в учнів початкових класів допоміжноїшколи//Дефектологія.-2000.-№ 2
4. ИстоминаН.Б. Методика преподавания математики в начальных классах.-М.,1992
5. КрутецкийВ.А. Психология математических способностей.-М.,1968
6. МатасовЮ.Г. Особенности восприятия и понимания основ наглядной геометрии ученикамимладших классов вспомогательной школы//Дефектология.-1972.-№ 5
7. МенчинскаяН.А., Моро М.И. Вопросы методики и психологии обучения арифметике в начальныхклассах.-М.,1965
8. ПероваМ.Н. Дидактические игры и занимательные упражнения по математике.-М.,1997
9. ПероваМ.Н. Методика преподавания математики в специальной (коррекционной)школе.-М.,1999
10. ПероваМ.Н. Методика преподавания математики во вспомогательной школе.-М.,1989
11. ПероваМ.Н., Эк В.В. Обучение элементам геометрии во вспомогательной школе.-М.,1982
12. РозановаТ.В. Развитие мышления аномальных младших школьников на урокахматематики//Дефектология.-1985.-№ 3
13. СакТ. Застосування зразка у процесі формування математичних понять у дітей іззатримкою психічного розвитку//Дефектологія.-2000.-№ 2
14. Тарасун В. Концепція державного стандартуосвіти учнів з порушеннями мовленнєвого розвитку//Дефектологія.-2000.-№ 2
15. Хохліна О. Корекційно-розвивальна робота всистемі загальної освіти//Дефектологія.-2000.-№ 2
16. ШеинаИ.М. Трудности выполнения умственно отсталыми школьниками вычислительныхопераций с многозначными числами//Дефектология.-1994.-№ 4
17. ЭкВ.В. Обучение математике учащихся младший классов впомогательной школы.-М.,1990