ВСТУП
Процес навчання вшколі спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризуєтьсядидактичною завершеністю. Обов'язковим компонентом цього процесу є контрользнань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.
Головна метаконтролю як дидактичного засобу управління навчанням — забезпечення йогоефективності приведенням до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійногозастосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльностіучнів, формування у них прагнення до самоосвіти.
Контроль знаньучнів складається з: перевірки — виявлення рівня знань, умінь та навичок;оцінки — вимірювання рівня знань, умінь і навичок; обліку — фіксуваннярезультатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику учня, відомостях. Задопомогою контролю в процесі навчання розв'язують низку завдань: виявленняготовності учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань; отриманняІнформації про характер самостійної роботи у процесі навчання; визначенняефективності організаційних форм, методів і засобів навчання; виявлення ступеняправильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок. Ці таінші завдання визначають зміст контролю, який змінюється із зміною дидактичнихзавдань.
Мета роботиполягає в тому, що провести аналіз використання різних форм і методів контролюзнань учнів з біології.
Предметдослідження – система форм та методів, які використовуються для контролю знаньз біології.
Об`єктдослідження – впровадження в систему біологічної освіти вдосконалених форм іметодів контролю знань.
Завданнядослідження:
1) проаналізуватипедагогічну літературу та досвід вчителів щодо використання різних методів таформ контролю знань учнів з біології;
2) датихарактеристику впровадження в сучасну школу методів вдосконалення оцінюваннязнань учнів.
РОЗДІЛ 1. ФОРМИ ТА МЕТОДИ КОНТРОЛЮЗНАНЬ УЧНІВ1.1 Мета та функції контролю
Головною метоюконтролю є забезпечення ефективності формування знань, умінь, навичок учнів,використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів,формування у них прагнення до самоосвіти.
Елементамиконтролю знань учнів є:
перевірка — виявлення рівня знань, умінь та навичок;
оцінювання — вимірювання рівня знань, умінь і навичок;
облік — фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику учня,відомостях.
Контроль виконуєтакі функції:
а) освітню(навчальну), яка є корисною для всього класу. Слухаючи змістовну відповідьтовариша, учні звіряють з нею свої знання, ставлять запитання, доповнюють її,що сприяє повторенню та систематизації їхніх знань, учні слухають доповненнявчителем неповних відповідей, учень, який відповідає перед класом, повторюєвивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння інавички, краще усвідомлює навчальний матеріал;
б) виховну,оскільки очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати уроки. Перевіркай оцінювання знань допомагають учневі самому оцінити свої знання і здібності;
в) розвиваючу — впроцесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, мовлення, пам'ять,уява, увага;
г) діагностичну — контроль забезпечує виявлення успіхів і недоліків, встановлення причин і шляхівїх усунення, окреслення заходів, спрямованих на поліпшення успішності;
ґ) стимулюючу — схваленняуспіхів учня сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання;
д) оцінювальну — об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню;
є) управлінську — на основі контролю визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігтинеуспішності або подолати її. 1.2 Види контролю, вимоги
За місцем унавчальному процесі розрізняють попередній, поточний, періодичний, підсумковийвиди контролю.
Попереднійконтроль – перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру дляз'ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб намітитиорганізацію їх навчально-пізнавальної діяльності.
Поточний контроль– спостереження вчителя за навчальною діяльністю учнів на уроці. Метою його єотримання оперативних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботина уроці, оптимізація управління навчальним процесом. Періодичний (тематичний)контроль – виявлення й оцінювання засвоєних на кількох попередніх уроках знань,умінь учнів з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системоюзнань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичного є тематичнийконтроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми іспрямований на те, щоб усі належно засвоїли кожну тему. Така система дає змогуусунути елементи випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється,коли вчитель орієнтується лише на поточний контроль.
Підсумковийконтроль здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумковуоцінку за семестр виставляють за результатами тематичного оцінювання, за рік — на основі семестрових оцінок.
Змістом перевіркирівня навчальних досягнень учня має бути не тільки виявлення суми засвоєнихзнань, умінь та навичок, а й сформованість компетенції, тобто загальноїздатності, що ґрунтується на набутих завдяки навчанню знаннях, досвіді,цінностях, здібностях.
Ефективністьконтролю залежить від часу проведення контрольних занять, їх частоти йпослідовності; характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна,групова, фронтальна); використання дидактичних і технічних засобів навчання;поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична,тестова, програмована перевірка); фіксування й оформлення даних контролюпроцесу навчання. Ефективність контролю забезпечується дотриманням таких вимог:а) індивідуальний характер контролю успішності. Передбачає виявлення знанькожного учня, його успіхів чи невдач; б) систематичність контролю: привчанняучнів систематично виконувати уроки; систематичне опитування за допомогоюсамостійних міні-завдань; особлива увага слабшим учням, спонукання їх допізнавальної діяльності на всіх етапах уроку.
Відсутністьсистеми в опитуванні учнів призводить до того, що вони вчать матеріал тількитоді, коли відчувають, що їх можуть викликати, намагаються визначити наперед,коли і з якого предмета будуть опитувати.
Щоб запобігтицьому, учитель повинен добре продумати систему опитування, яка має передбачати:
а) достатнюкількість даних для оцінки: при виставленні оцінки враховуються насампередвідповіді учня на поставлені запитання, а також його доповнення відповідейінших учнів на цьому й попередніх уроках;
б) дотриманняоб'єктивності під час оцінювання знань: оцінку виставляють тільки за знанняучня, а не за те, що він «забув щоденник» чи «крутився на уроці»; на оцінку неповинні впливати суб'єктивні чинники, особисті мотиви ставлення педагога доучня; кожну виставлену оцінку педагог обґрунтовує, щоб запобігти невдоволеннюучнів, схильних до переоцінки своїх знань;
в) єдність вимогдо оцінювання знань учнів: дотримання єдиних розумних норм оцінок з кожногопредмета, подолання крайнощів в оцінюванні — надмірної вимогливості абопоблажливості;
г) оптимізаціяконтролю успішності учнів: методика контролю, має потребувати мінімальнихзусиль і часу педагогів та учнів для отримання обов'язкових відомостей,запобігати переобтяження їх виконанням зайвих завдань;
ґ) гласність контролю:повідомлення учневі результатів перевірки рівня його знань, обґрунтуваннявиставленої йому оцінки, позитивного і недоліків у його відповіді;
д) всебічністьконтролю: перевірка та оцінювання теоретичних знань, умінь і навичок,застосування їх на практиці;
є) тематичнаспрямованість контролю: здійснюючи опитування, даючи контрольні роботи, вчительповинен визначити, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь та навичокоцінюються;
є) дотриманняетичних норм: віра педагога в можливість учнів навчатися (вміння переконати їху тому, що вони здатні навчатися); розповідь про можливі труднощі передвивченням матеріалу, висловлення сподівання, що вони будуть подолані;оптимістичне ставлення до навчальних успіхів і невдач; педагогічний такт (доброзичливістьі делікатність у ставленні до учнів); відчуття міри в заохоченні й покаранні;вміння визнати свої помилки.
Оцінювання маєґрунтуватися на позитивному принципі, який передбачає врахування досягненьучня, а не його невдач.
Внутрішньо-шкільнийконтроль — це глибоке і усестороннє вивчення і аналіз навчально-виховногопроцесу в загальноосвітньому навчально-виховному закладі і координація наоснові цього всіх відносин в колективі.
Внутрішньо-шкільнийконтроль невіддільний від внутрішньо-шкільного керівництва. У зміст внутрішньо-шкільногоконтролю входить контроль за виконанням всеобучу, станом викладання навчальнихпредметів, якістю знань, умінь і навичок учнів, виконанням навчальних планів іпрограм, покласною і позашкільною виховною роботою, організацією методичноїроботи, веденням шкільної документації, виконанням наказів, розпоряджень,доручень.
Результативністьвнутрішньо-шкільного контролю значною мірою залежить від дотримання певнихвимог. Це плановість, систематичність і оперативність, диференційований підхіду ході контролю, об'єктивність, дієвість контролю, гласність його результатів.
Знаючи зміствнутрішньо-шкільного контролю і вимоги до нього, керівництво загальноосвітнімнавчально-виховним закладом повинно визначити, які види і методи внутрішньо-шкільногоконтролю доцільно використати при перевірці того чи іншого об'єкту.
Єдиноїкласифікації видів внутрішньо-шкільного контролю немає. У практиці роботизагальноосвітніх навчально-виховних закладів найбільш поширеними є такі видиконтролю: оглядовий, попередній, персональний, тематичний, фронтальний,класно-узагальнюючий. У цій класифікації немає єдиної основи, тому що оглядовийі попередній — класифікація за часом проведення, тематичний і фронтальний — зазмістом, класно-узагальнюючий — за об'єктом і за змістом.
Оглядовийконтроль передбачає ознайомлення за короткий період зі станом справ унавчально-виховному закладі (з професійним рівнем учителів, з роботою надзагальноосвітньою проблемою та ін.). Він використовується на початку та в кінцінавчального року. Завдання оглядового контролю полягає у виявленні нового,передового в практиці роботи вчителів, а також тих труднощів, з якимизустрічаються окремі педагоги, і вироблення заходів для надання їм практичноїдопомоги.
Попереднійконтроль спрямований на попередження можливих помилок вчителя в підготовці тапроведенні уроку, виховного заходу, занять гуртка, вивченні окремих тем,розділів навчальної програми.
Ця форма контролювикористовується в роботі з молодими та малодосвідченими вчителями. Наприклад,окремим вчителям важко вдається правильно спланувати проведення уроку (доцільновибрати тип уроку, форми і методи роботи з учнями, засоби навчання тощо).Директор закладу або його заступник з навчально-виховної роботи проводять зтакими вчителями бесіду, під час якої дають рекомендації щодо планування уроку.
Перед вивченнямскладної теми керівник навчально-виховного закладу рекомендує молодим учителямабо вчителям, які вперше викладають дану тему, попередньо поурочно розробитиїї, підготувати роботи контрольного характеру і обговорити їх з керівникомметодичного об'єднання. Це допоможе уникнути помилок у роботі вчителів,позитивно вплине на результативність навчання.
Персональнийконтроль застосовується для надання допомоги окремим педагогам, зокрема молодимі малодосвідченим вчителям, а також вчителям, які одержали рекомендації занаслідками атестації.
Такий видконтролю дає можливість виявити недоліки в роботі вчителя (наприклад, вактивізації пізнавальної діяльності учнів, в організації індивідуальних занять,виховної роботи з учнями, в дотриманні вимог єдиного мовного режиму, увикористанні засобів навчання тощо) і надати йому необхідну методичну допомогу.
Персональнийконтроль — це не одноразова дія (перевірив — надав допомогу). Керівник закладувказує термін для виправлення недоліків, здійснює повторну перевірку роботивчителя.
Тематичнийконтроль — це контроль за розв'язанням окремих педагогічних проблем. Він можепереслідувати різну мету: контроль за станом викладання окремих навчальнихпредметів, за формуванням національної свідомості учнів, розвитком пізнавальноїсамостійності школярів, за організацією фронтальної, групової і індивідуальноїроботи на уроці, здійсненням диференційованого підходу до учнів на уроках, заорганізацією перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, формування в нихінтересу до навчання, за організацією навчально-виховного процесу в групіпродовженого дня, за використанням міжпредметних зв'язків у процесі вивченнянавчальних дисциплін і ін.
Це можуть бутитакі, наприклад, теми: «Здійснення диференційованого підходу до учнів науроці», «Виконання вимог єдиного мовного режиму», «Організація індивідуальноїроботи з учнями», «Використання засобів навчання і навчальної техніки в процесівивчення навчальних дисциплін», «Стан викладання інформатики в школі», «Пророботу із здібними і обдарованими учнями», «Організація гурткової роботи вшколі, роботи факультативів, клубів, студій, секцій», «Забезпечення наступностіу навчанні і вихованні при переході учнів із початкової в неповнузагальноосвітню школу» та ін.
Тематичнийконтроль передбачений в річному плані роботи загальноосвітньогонавчально-виховного закладу. Результати цього контролю обговорюються напедагогічній раді закладу або узагальнюються в наказах директора.
Фронтальний контрольвикористовується для перевірки в повному обсязі всієї системи роботи вчителя,групи вчителів. Він охоплює перевірку таких питань, як планування навчальногоматеріалу (календарне і поурочне), виховної роботи з класом, роботи гуртка,проведення уроків, позакласних заходів, участь у роботі методичного об'єднаннявчителів, в інших формах методичної роботи, ведення шкільної документації(класних журналів, особових справ учнів, журналів роботи груп продовженого дня,гуртка тощо), організацію роботи з батьками учнів, обладнання класу-кабінету.
Тривалістьфронтального контролю — 2-3 тижні. Аналіз його результатів може проводитися увигляді бесіди з учителем, розглядатися на засіданні предметного методичногооб'єднання вчителів.
Класно-узагальнюючийконтроль передбачає вивчення впливу різних учителів на учнів одного класу.Керівник закладу освіти або його заступник з навчально-виховної роботи протягомкількох днів відвідує всі уроки в одному класі. Такий контроль, як правило,здійснюється в слабших класах. Мета його — вивчити причини відставання учнів унавчанні, низької дисципліни. Такими причинами можуть бути відсутність єдинихвимог зі сторони вчителів, що викладають навчальні предмети в даному класі,перевантаження учнів домашніми завданнями, розрив між теоретичними знаннями іформуванням вмінь і навичок і ін.
Правильневикористання керівництвом навчально-виховного закладу розглянутих видівконтролю дає змогу отримати різносторонню інформацію про станнавчально-виховного процесу і на цій основі кваліфіковано керувати педагогічнимколективом.
Методивнутрішньо-шкільного контролю
Усна перевірка.Це найбільш поширений метод перевірки знань учнів. У ході її є можливістьвиявити не тільки знання учнів з того чи іншого предмета, теми, але ісамостійність мислення, логіку викладу матеріалу, сформованість зв'язногомовлення, особливості пам'яті і т.д.
Усна перевірказнань учнів дає можливість зразу ж бачити якість засвоєння учнями навчальногоматеріалу. Разом з тим, вона має і свої слабкі сторони: 1) не сприяє виявленнювмінь і навичок учнів; 2) під час усного індивідуального опитування немаєможливості виявити знання всіх учнів класу, а тільки окремих (5-6 учнів). Томуусну перевірку потрібно поєднувати з іншими методами.
Метод письмовоїперевірки дає можливість за один урок або частину уроку перевірити якістьзнань, умінь і навичок всіх учнів класу. Цей метод більш об'єктивний упорівнянні з усною перевіркою, оскільки дає можливість бачити кожну неточність.
Проте письмоваперевірка має і свої недоліки: немає живого контакту з учнем у процесіперевірки, тому в того, хто перевіряє, немає можливості простежити за розвиткомзв'язного мовлення учня, логікою міркування.
Методиспостереження навчальних і виховних занять. Вони дають змогу виявити станвикладання вчителем навчального матеріалу, правильність вибору типу уроку, формі методів роботи на уроці, способів перевірки і оцінки знань, умінь і навичокучнів і інше, вміння організувати і провести виховні заходи, а також їх впливна формування поглядів і переконань учнів.
В організаціївнутрішньо-шкільного контролю використовуються і такі методи, як анкетування,бесіда з педагогічними працівниками, вивчення письмової документації вчителя(планування навчальної і виховної роботи, записи в класному журналі, перевірказошитів учнів тощо), навчально-матеріальної бази та її використання вчителем унавчально-виховному процесі.1.3 Форми контролю знань і умінь учнів
Форми контролюзнань і умінь учнів — численні, різноманітні види діяльності учнів привиконанні контрольних завдань. Форм контролю дуже багато, тому що кожен учительвправі придумати і провести власні, удавані йому найкращими, контрольнізавдання. Державний стандарт біологічного утворення позначив обов'язкові вимогидо форми і змісту контрольних заходів на уроках біології. Перевіркавідповідності навчальної підготовки школярів вимогам стандарту проводиться задопомогою спеціально розробленої системи вимірювання досягнення стандартубіологічної освіти. Система вимірювань повинна бути змістовно валідна (тобтоповинна цілком відповідати вимогам стандарту), надійна (тобто забезпечувативідтворюваність отриманих при перевірці результатів) і об'єктивна (тобто неповинна залежати від особистості що перевіряє).
Система вимірюваньможе бути представлена у формі традиційних письмових контрольних робіт, тестів,що включають завдання з вибором відповіді або коротких відповідей, заліку й ін.Усі завдання, незалежно від їхньої форми і того, які уміння вони перевіряють,вважаються рівновагими, виходячи з рівної значимості усіх вимог стандарту.
До кожної системивимірів повинні бути представлені критерії оцінювання, на основі яких робитьсявисновок про досягнення або не досягнення учнем вимог державного стандарту. Упрактиці перевірки досягнень учнями обов'язкового рівня підготовки по біологіївикористовується наступний критерій: якщо учень правильно виконав дві третинизавдань перевірочної роботи, що задовольняє перерахованим вище вимогам, томожна зробити висновок про досягнення даним учнем вимог стандарту.
Система вимірівповинна бути інваріантна стосовно різних типів шкіл, навчальним планам,програмі і підручникам.
Система зразківзавдань повинна бути відкритою, що дозволяє вчителям, учням і їх батькам, атакож будь-якій зацікавленій особі скласти більш детальне уявлення прообов'язкові вимоги стандарту, забезпечити учнем більш комфортну обстановку припроведенні контролю, знявши властиві в такій ситуації тривожність інервозність.
Особливістю вимогдо рівня підготовки учнів у стандарті біологічного утворення є наявність у нихекспериментальних умінь. Перевірка сформованості таких умінь повинназдійснюватися за допомогою експериментальних завдань, що можуть складатичастина загальної перевірочної роботи.
У шкільнійпрактиці існує кілька традиційних форм контролю знань і умінь учнів які я представлюу своїй роботі:
— біологічнийдиктант
— тестовезавдання
— короткасамостійна робота
— письмоваперевірочна робота
— лабораторнаробота
— усний залік повивченій темі.
1. Біологічнийдиктант — форма письмового контролю знань і умінь учнів. Він являє собоюперелік питань, на які учні повинні дати негайні і короткі відповіді. Час накожну відповідь строго регламентоване і достатньо мало, тому сформульованіпитання повинні бути чіткими і вимагати однозначних, не потребуючого довгогоміркування, відповідей. Саме стислість відповідей диктанту відрізняє його відінших форм контролю. За допомогою біологічних диктантів можна перевіритиобмежену область знань учнів:
— літерніпозначення біологічних термінів, явищ, деяких величин.
— визначеннябіологічних явищ, формулювання біологічних законів, формулювання науковихфактів;
Саме ці знанняможуть бути перевірені у швидких і коротких відповідях учнів. Біологічнийдиктант не дозволяє перевірити уміння, якими опанували учні при, вивченні тієїабо іншої теми. Таким чином, швидкість проведення біологічного диктанту єодночасно як сто достоїнством, так і недоліком, тому що обмежує область знань,що перевіряються. Однак ця форма контролю знань і умінь учнів знімає частинанавантаження з інших форм, а також, як буде показано нижче, може бути з успіхомзастосована в сполученні з іншими формами контролю.
2. Тестовізавдання. Тут учнем пропонується, звичайно, 2-3 варіанти відповідей на питання,з яких треба вибрати правильний. Ця форма контролю теж має свої переваги, невипадковоце одна з найбільш розповсюджених форм контролю у всій системі освіти. Учні невтрачають часу на формулювання відповідей і їхній запис, що дозволяє охопитибільшу кількість матеріалу за той же час. Поряд із усіма знаннями, засвоєнняяких учнями можна перевірити за допомогою біологічного диктанту, з'являєтьсяможливість перевірити уміння учнів, зв'язані з розпізнаванням біологічних явищі ситуацій, що відповідають науковим фактам.
Незважаючи на всіочевидні достоїнства, тестові завдання мають ряд недоліків. Головний з них — цетруднощі формулювання варіантів відповідей на питання при їхньому складанні.Якщо відповіді підібрані вчителем без достатнього логічного обґрунтування,більшість учнів дуже легко вибирають необхідна відповідь, виходячи не з наявниху них знанні, а тільки лише з найпростіших логічних умовиводів і життєвогодосвіду Тому вчителю буває важко або навіть неможливо скласти вдалий тест безтеоретичної підготовки. Розглянувши роботи вчителів і методистів по створеннютестів по біології, я зробив висновок, що ідеологія складання подібних завданьприблизно однакова в різних авторів: «на кожне питання приведене від двохдо п'яти відповідей, серед яких один (рідше два) є правильними, а інші — неповна, неточна або невірні, велика частина невірних відповідей — типові абоймовірні помилки учнів».
Однак требавідзначити, що тестові завдання дають можливість перевірити обмежену областьзнань і умінь учнів, залишаючи осторонь діяльність по створенню біологічнихоб'єктів, відтворенню конкретних ситуацій, що відповідають науковим фактам іекологічним явищам і т.п. За результатами виконання тестів учитель не можеперевірити уміння учнів вирішувати комбіновані задачі, здібності побудовилогічно зв'язаної відповіді в усній формі.
Завдання звибором відповіді доцільно застосовувати в тих випадках, коли ця форма контролюзнань має переваги перед іншими, наприклад, вони особливо зручні ззастосуванням різного типу контролюючих машин і комп'ютерів. Автори тестовихрозробок сходяться в думці, що тести не можуть замінити інших форм контролю,однак що вони відкривають багато нових можливостей перед учителем, що проводитьу класі контрольний урок, тому що знімають труднощі, характерні для усних ілистовних відповідей учнів на поставлене питання. Відзначається один з основнихнедоліків цього методу, тестовий контроль не перевіряє уміння учнів будувативідповідь, грамотно і логічно виражати свої думки мовою науки, міркувати йобґрунтовувати свої судження. У цьому зв'язку багато авторів пропонують післяпроведення тестового контролю перевіряти, наскільки правильно учні можуть уснообґрунтувати відповіді, що вони дали в тестових завданнях, причому на це повиненприділятися ще один контрольний урок. Я не згодний з таким рішенням проблеми,тому що при цьому губиться основна перевага такої форми контролю: можливістьперевірити великий обсяг знань за невеликий проміжок часу. По-моєму, рішенняцієї проблеми може бути тільки одне: сполучення тестових завдань з іншимиформами контролю, що зможуть перевірити області, недоступні тестам, не дублюючиїхні результати.
3. Короткочаснасамостійна робота. Тут учнем також задається деяка кількість питань, на якіпропонується дати свої обґрунтовані відповіді. Як завдання можуть виступатитеоретичні питання на перевірку знань, засвоєних учнями конкретні ситуації,сформульовані або показані з метою перевірити уміння учнів розпізнаватибіологічні явища; завдання по моделюванню (відтворенню) конкретних ситуацій, щовідповідають науковим фактам і поняттям. У самостійній роботі можуть бути охопленіусі види діяльності крім створення понять, тому що це вимагає більшої кількостічасу. При цій формі контролю учні обмірковують план своїх дій, формулюють ізаписують свої думки і рішення. Зрозуміло, що короткочасна самостійна роботавимагає набагато більше часу, чим попередні форми контролю, і кількість питаньможе бути не більш 2-3, а іноді самостійна робота складається і з одногозавдання.
4. Письмоваперевірочна робота — найбільш розповсюджена форма в шкільній практиці.Традиційно перевірочні роботи з біології проводяться з метою визначеннякінцевого результату в навчанні умінню застосовувати знання.
Змістперевірочних робіт складають задачі як текстові, так і експериментальні. Утакий спосіб складена перевірочна робота дозволяє перевірити досить вузьке колознань і умінь учнів: по темі, а також різні уміння по застосуванню біологічнихзнань при рішенні творчих задач. Я вважаю, що поняття «перевірочнаробота» варто розширити і включити в неї різні типи завдань, якщо вонавикористовується вчителем як форма контролю знань і умінь учнів наприкінці вивченнятеми.
Кількістьваріантів у такій роботі є спірним питанням. У школі застосовується 2,4,6 інавіть 8 варіантів, тому що вчителі намагаються якнайкраще забезпечитисамостійність виконання завдань кожним учнем. Збільшення числа варіантів ведедо збільшення кількості часу, необхідного для перевірки перевірочної роботивчителем, а також до появи труднощів, зв'язаної зі складанням великого числаваріантів однакової складності. З іншої, сторони, така недовіра до учнів меніздається необґрунтованим, тому що списувати їхній змушує аж ніяк не лінь абонечесність, а непевність у своїх силах. Тому збільшувати самостійність при виконанніперевірочної роботи випливає не збільшенням числа варіантів, а поліпшеннямпідготовки учнів до неї. З переглянутих мною дидактичних розробок перевірочнихробіт з біології я хочу привести тут кілька конкретних принципів їхньогоскладання, що показалися мені найбільш цікавими:
— творчі завданняТРИЗ, що складають перевірочної роботи, можуть бути різними по складності: цедозволить учителеві перевірити, наскільки повно учні засвоїли досліджуванізнання, а якщо хтось не справився з завданням цілком, те чи володіє віннеобхідним мінімумом знань по цій темі або на якому рівні він засвоїв матеріалтеми;
— задачі такожможуть містити в собі питання підвищеної складності, необов'язкові длявиконання, але за їхнє рішення учні одержують додаткову гарну оцінку, а вчитель- можливість виявити знання й уміння учнів, що не входять в обов'язкові вимогипрограми;
— до складуперевірочної роботи входять не тільки ТРИЗ, але і якісні, потребуючі,наприклад, графічного опису процесів або аналізу біологічних явищ у конкретнійситуації.
5. Лабораторнаробота Нею може стати лабораторна робота, подібна до даних у підручнику додосліджуваної теми або якийсь експеримент, зв'язаний з відтворенням конкретнихситуацій, що відповідають науковим фактам і біологічним явищам. Лабораторна робота- досить незвичайна форма контролю, вона жадає від учнів не тільки наявності знань,але ще й умінь застосовувати ці знання в нових ситуаціях, кмітливості.Лабораторна робота активізує пізнавальну діяльність учнів, тому що від роботи зручкою і зошитом хлопці переходять до роботи з реальними предметами. Тоді ізавдання виконуються легше й охочіше. Особливо це помітно в середніх класах.Тому що лабораторна робота може перевірити обмежене коло діяльності, їїдоцільно комбінувати з такими формами контролю, як біологічний диктант аботест. Така комбінація може досить повно охопити знання й уміння учнів примінімальних витратах часу, а також зняти при цьому труднощі довгих письмовихвисловлень.
6. Усний залік потемі. Це одна з основних форм контролю в старших класах. Його достоїнствополягає в тім, що він припускає комплексну перевірку всіх знань і умінь учнів.Учень може вирішувати задачі, потім робити лабораторну роботу, а потімрозмовляти з учителем. Усна бесіда з учителем, що дозволяє проконтролюватисформованість біологічного світогляду, пробіли в знаннях, розглянутинезрозумілі місця в курсі, відрізняє залік від інших форм контролю. Це найбільшіндивідуалізована форма. Учитель вирішує, ґрунтуючись на результатах минулихабо проміжних контрольних заходів, які знання й уміння доцільно перевіряти вякого учня: усім даються індивідуальні завдання. Залік вимагає великоїкількості часу, і тому багато учителів воліють звільняти від нього частинавстигаючих учнів.
Порядокпроведення заліку може бути різний. В основному це порозумівається прагненнямвчителів укластися у відведений для контролю урок або два т.к. заліки єнайбільш тривалою формою контролю, то в практиці вчителів спостерігаєтьсяпроведення заліку за допомогою асистентів, найбільш встигаючих учнів класу абовипускників, а також за допомогою магнітофона, коли частина учнів відповідає,наговорюючи на магнітофон. Вважаємо, що залік цінний тим, що це єдина формаконтролю, де відбувається безпосередня перевірка знань і умінь учнів учителем,йде об'єктивне оцінювання результатів у сполученні з індивідуальним підходом докожного учня. Тому, на мою думку, залік треба проводити в його традиційнійформі, як бесіда вчителя й учня. Однак, незважаючи на різні методи проведеннязалікових заходів, у методичній літературі склалися деякі принципи підготовки іпроведення заліку по темі:
1. на залік приділяєтьсяне більш 2 уроків;
2. підготовка дозаліку ведеться завчасно, учитель уже на початку вивчення теми повідомляє датупроведення заліку і перелік теоретичних питань, що ввійдуть у квитки;
3. теоретичнихпитань повинне бути не більш 20;
4. приймаючи вувагу складність такої форми контролю рекомендується проведення заліків тількив старших, 10-11 класах.
5. Такождисциплінує учнів наявність спеціальних залікових книжок.
Оцінкарезультатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
Для ефективногоконтролю успішності учнів важливо не тільки виявити те, що знають і вміютьучні, але й об’єктивно оцінити їх знання та вміння. Оцінка – кількіснийпоказник якості результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Оцінкапередбачає співставлення того, що учні засвоюють, з тим, що вони повиннізасвоїти відповідно до вимог навчальної програми. Основними компонентами оцінкиє встановлення фактичного рівня знань, співвідношення виявлених знань зеталонними, оформлення результату навчальної діяльності учнів у вигляді оцінки-балу.Отже, оцінка – це не тільки результат перевірки знань учнів (виставлення балу),але й процес виявлення цього результату. Вона може бути виражена у формі:якісної словесної характеристики (“правильно”, “неправильно”, “погано”,“добре”, “досконало” та ін.), числового балу (12-бальна система). Оцінкаопосередковано характеризує розвиток учня, його здібності, ставлення донавчання. Оцінка є важливим засобом стимулювання учнів до навчання тоді, коливона сприймається як нагорода за наполегливу та сумлінну працю. Оцінка можевпливати на учнів і негативно. Це має місце тоді, коли вона неправильновмотивована, супроводжується образливими зауваженнями, байдужістю вчителя доучня, до результатів його роботи.
Єдині вимоги дооцінювання знань, умінь та навичок формулюються у вигляді критеріїв і норм.Критерій – міра оцінки, показник, на основі якого визначається рівеньоволодіння знаннями, уміннями і навичками. Відповідно до критеріїв визначаютьнорми оцінок. Норма – конкретна вимога, яка регулює виставлення оцінки — балу знавчального предмета за усну відповідь чи письмову роботу. Наприклад, якщоосновним критерієм оцінки письмової роботи є точність виконання, якахарактеризується кількістю помилок, то нормою для балу “10” є повна відсутністьпомилок. Норми відображають найбільш типові випадки і ситуації під часперевірки й оцінки знань. Вони мають місце у навчальних програмах з усіхпредметів.
Основнимикритеріями оцінки знань є: глибина, повнота, міцність, оперативність, якість,гнучкість, систематичність.
Глибина –критерій оцінки, під яким розуміють кількість усвідомлених учнем істотнихзв’язків і відношень у знаннях.
Повнота –критерій оцінки, який визначається кількістю всіх елементів знання про вивченийоб’єкт.
Міцність –критерій оцінки, що передбачає збереження в пам’яті вивченого матеріалу,безпомилковість його відтворення.
Оперативність –критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання у стандартниходнотипних умовах.
Якість – критерійоцінки, під яким розуміють повноту, міцність, глибину, оперативність знаньтощо.
Гнучкість –критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання в змінних,варіативних умовах.
Систематичність –критерій оцінки, що передбачає засвоєння навчального матеріалу в його логічнийпослідовності та наступності.
Названі критеріїзабезпечують можливість визначити рівні знань учнів. Виділяють такі рівні:репродуктивний (знання сприйняті, зафіксовані в пам’яті і можуть бутивідтворені); реконструктивний (знання застосовуються в стандартних абоваріативних умовах); творчий (знання продуктивно застосовуються в змінених,нестандартних ситуаціях).
Реформуваннязагальної середньої освіти передбачає зміни у підходах до оцінювання не тількизнань, але й навчальних досягнень учнів.
Навчальнадіяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, алей сформувати комплекс компетенції.
Основнимикомпетенціями, які потребує сучасне життя, є політичні і соціальні, ті, щопов’язані з володінням усною і писемною рідною та іншими мовами, ті, що пов’язаніз потребою добувати, аналізувати та застосовувати інформацію, володітиінформаційними технологіями, постійно навчатися як у професійному, так і вособистому та суспільному плані.
З метоюзабезпечення ефективних вимірників якості навчальних досягнень та об’єктивногоїх оцінювання введено 12-бальну шкалу оцінювання, яка побудована з урахуваннямрівня особистих досягнень учня.
Критеріїоцінювання при цьому не поділяють на позитивні й негативні.
Серед загальнихкритеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньоїосвіти виділяють:
— характеристикувідповіді учня (правильність, цілісність, повнота, логічність,обґрунтованість);
— якість знань(осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість,міцність);
— сформованістьзагально-навчальних і предметних умінь та навичок;
— рівеньволодіння розумовими операціями (аналіз, синтез, порівняння, класифікація,узагальнення тощо);
— розвитоктворчих умінь (уміння виявляти проблему, формулювати гіпотезу, перевіряти її);
— самостійністьоцінних суджень.
На основіназваних критеріїв і показників розрізняють такі рівні навчальних досягненьучнів:
низький(рецептивно-продуктивний);
середній(репродуктивний);
достатній(конструктивно-варіативний), високий (творчий).
РОЗДІЛ 2. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНЮВАННЯЗНАНЬ УЧНІВ2.1 Педагогічні вимоги до контролю навчальних досягненьучнів із біології. Рівні й критерії оцінювання
Аналіз структури контрольно-оцінної діяльності вчителя таучнів дає змогу визначити основні вимоги до неї. Головна вимога — систематичність,тобто контроль та облік знань слід здійснювати систематично, а не час відчасу. При цьому має забезпечуватися система в обліку знань, умінь і навичок.Незважаючи на вирішальну роль тематичного оцінювання порівняно з іншими видамиконтролю, вчителю біології не слід ігнорувати поурочне оцінювання, яке готуєучнів до тематичної атестації. Лише поєднання цих двох видів контролю дає змогуй учителю, й учням досягти найкращих результатів.
Контроль навчальних досягнень учнів має бути всебічним, тобтовчителю слід брати до уваги не лише обсяг засвоєння знань, а й ступінь їхрозуміння, усвідомленість, систему в знаннях, їхні міцність і дієвість.
Контроль знань учнів має бути об'єктивним. Під часконтрольно-оцінного акту вчитель не повинен виявляти свої симпатії абоантипатії. Щодо всіх учнів він має керуватись єдиними критеріями оцінюванняїхніх навчальних досягнень.
Вибираючи методи контролю, вчитель повинен ураховуватипринципи індивідуалізації та диференціації навчання. Оцінюватислід кожного учня, зокрема його особисті успіхи й невдачі. Водночас знання,вміння й навички необхідно оцінювати строго диференційовано, що вможливлює12-бальна система. При цьому доцільно забезпечити гласність і вмотивованістьвиставлених оцінок.
Визначення рівня навчальних досягнень учнів важливе з поглядуформування їхніх компетенцій — сукупності складних умінь і якостейособистості, що базуються на засвоєних знаннях, сформованих уміннях і навичках.
Учені-педагоги виокремлюють такі види компетенцій:
• комунікативні — передбачають опанування усного йписемного спілкування, оволодіння рідною та іноземними мовами;
• інформаційні — забезпечуються володіннямінформаційними технологіями, вміннями здобувати, аналізувати й використовуватирізноманітну інформацію;
• креативні — реалізується в прагненні до творчоїдіяльності;
• соціальні — пов'язані з готовністю брати на себевідповідальність, бути активним у суспільному житті;
• загальнокультурні — виявляються в повазі донаціональної культури та культури інших націй, народів.
Компетенції є результатом навчальної діяльності школярів іформуються на основі засвоєння змісту освіти, рівень якого визначаєтьсяоцінюванням.
У процесі навчання формуються певні види пізнавальноїдіяльності, й оцінка знань можлива за ступенем досягнення певного їхньогорівня. Виокремлюють чотири рівні навчальної діяльності:
I — ознайомлення — учень оволодіває вміннямипізнавати, розрізняти об'єкти живої природи, не проникаючи в їхню сутність;
II — відтворення (репродукції) — учень може відтворититекст підручника або повторити сказане вчителем; репродукція інформаціївідбувається без глибокого розуміння їхньої сутності, а з опорою в основному напам'ять;
III — умінь — учень застосовує засвоєну інформацію длярозв'язання навчальних завдань за раніше засвоєним зразком (наприклад,морфобіологічний опис рослин, розв'язання генетичних задач, вправ ізмолекулярної біології);
IV — перенесення знань (трансформації) — ученьзастосовує знання в новій, нестандартній ситуації, для виконання творчихнавчально-дослідницьких завдань.
Навченість — рівень оволодіння учнями емпіричними й теоретичнимизнаннями (науковими фактами, поняттями, закономірностями), а також уміннями йнавичками.
Рівні навченості:
1) розрізнення — учень розрізняє терміни, назви, живіорганізми, явища живої природи тощо;
2) запам'ятовування (механічне засвоєння) — учень можевідтворити запам’ятовані правила, означення понять, завчити формули, ознакиявищ;
3) розуміння й відтворення — оперуючи термінами,назвами, символьними позначеннями, учень відтворює основні поняття, закони йвзаємозв'язки між ними (виявлення суті, пояснення, доведення, умовивід,оцінювання);
4) елементарні вміння й навички — учень умієзастосовувати алгоритм під час розв'язування стандартних програмних завдань,елементарні вміння;
5) перенесення — учень уміє самостійно будувати ланцюгміркувань і доведень (нестандартні завдання, для розв'язування яких самостійностворюються алгоритми).
Найнижчий показник рівня навченості — розрізнення: учень,який досяг його, навчений лише на 4 %, що за 12-бальною системою відповідає 1-2балам.
Рівню запам'ятовування (відтворення іноді неусвідомленого)відповідає 16 % — 3-4 бали.
Школяр, який досяг рівня розуміння й відтворення (розумієсуть), навчений на 36 %, що відповідає 5-6 балам.
Елементарні вміння й навички — показник досить високого рівнянавченості (67 %) — 7-9 балам.
Перенесення — найвищий (творчий) показник навченості учня (до100 %), що відповідає 10-12 балам.
12-Бальна система оцінювання навчальних досягнень побудованаза принципом урахування особистих досягнень учня, рівня сформованості йогокомпетенції — загальної здатності, яка базується на знаннях, здобутих завдякинавчанню.
Для характеристики рівнів навчальних досягнень учнів ізбіології Міністерство освіти і науки України рекомендує критерії, наведені втабл. 2.1
Таблиця 2.1 — Критерії оцінювання навчальних досягнень учнівіз біологіїРівень навчальних досягнень Бал Критерії Початковий 1 Учень за допомогою вчителя може розпізнати й назвати окремі біологічні об'єкти; стикається з непереборними труднощами під час виконання лабораторних, практичних та інших робіт 2 Учень за допомогою вчителя або користуючись підручником наводить елементарні приклади й ознаки біологічних об'єктів; за інструкцією й за допомогою вчителя частково виконує лабораторні й практичні роботи без оформлення 3 Учень за допомогою вчителя або підручника фрагментарно характеризує окремі біологічні об'єкти; за інструкцією й за допомогою вчителя виконує лабораторні й практичні роботи з частковим оформленням їх, але без висновків Середній 4 Учень за допомогою вчителя або підручника дає означення окремих біологічних понять, неповно характеризує загальні ознаки біологічних об'єктів; за інструкцією та за допомогою вчителя виконує лабораторні й практичні роботи з неповним оформленням їх
5 Учень самостійно дає визначення окремих біологічних понять, за допомогою вчителя або підручника відтворює навчальний матеріал, характеризує ознаки біологічних об’єктів; за інструкцією виконує лабораторні й практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя. Оформляє їх без висновків
6 Учень самостійно, але неповно відтворює навчальний матеріал, характеризує будову та функції окремих біологічних об’єктів, наводить прості приклади; за допомогою вчителя розв’язує нескладні біологічні вправи; за інструкцією виконує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, робить висновки, що не відповідають меті роботи
Достатній 7 Учень самостійно відтворює навчальний матеріал, розкриває суть біологічних понять, розв’язує прості біологічні вправи й задачі; за інструкцією виконує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, робить неповні висновки
8 Учень самостійно відповідає на поставлені запитання, дає порівняльну характеристику явищ і процесів живої природи, розв’язує типові біологічні вправи й задачі, виправляє допущені помилки; за інструкцією виконує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, робить висновки, але нечітко формулює їх
9 Учень вільно відповідає на поставлені запитання, самостійно розв’язує біологічні вправи й задачі, виправляє помилки, за допомогою вчителя встановлює причинно-наслідкові зв’язки; виконує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, чітко формулює висновки
Високий 10 Учень вільно відповідає на складні запитання, самостійно аналізує й розкриває суть біологічних явищ, процесів, узагальнює, систематизує, встановлює причинно-наслідкові зв'язки; виконує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, робить логічно побудовані висновки відповідно до мети роботи
11 Учень логічно, усвідомлено відтворює навчальний матеріал, самостійно аналізує й розкриває закономірності живої природи, оцінює окремі біологічні явища, закони, встановлює та обґрунтовує причинно-наслідкові зв'язки; ретельно виконує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, робить логічні висновки
12 Учень виявляє міцні й глибокі знання з біології, може вести дискусію з конкретного питання з використанням міжпредметних зв'язків. Самостійно оцінює та обґрунтовує різноманітні біологічні явища й процеси, виявляє особисту позицію щодо них, уміє аналізувати проблему й знаходити шляхи її розв'язання; самостійно користується джерелами інформації; ретельно виконує лабораторні й практичні роботи, робить творчо обґрунтовані висновки, справляється з додатковими завданнями
/> /> /> /> /> /> /> 2.2 Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів, вимогидо його організації та проведення. Державна підсумкова атестація школярів ізбіології
Тематичне й підсумкове оцінювання є обов'язковими. Тематичне оцінюваннянацілює на перевірку знань учнів з однієї теми. Проте оптимальною вважаєтьсяперевірка засвоєння навчального матеріалу, який вивчався протягом 6-8 уроків,бо реалізує не лише контрольну функцію, а й стимулюючу та коригувальну й даєзмогу уникати перевантаження учнів.
Тематичне оцінювання проводиться згідно з вимогами, зазначенимив чинній програмі з біології. Особлива увага звертається на засвоєння науковихфактів, законів, теорій, а також знань прикладного характеру. Форми тематичногооцінювання можуть бути різноманітними. Найчастіше використовуються письмовіконтрольні роботи й тестові завдання. Можна поєднувати різноманітні формиконтролю знань, ураховуючи особливості змісту теми, інтереси та підготовленістьучнів.
До тематичного контролю з біології допускаються всі учні,проте обов'язковою умовою є виконання низки лабораторних і практичних робіт.Виконання різноманітних завдань і вправ під час контролю сприяє розвитковілогічного мислення учнів, уміння порівнювати, аналізувати, робити узагальнення,встановлювати причинно-наслідкові зв'язки тощо. В процесі контролю розвиваєтьсясамостійність учнів, формуються навички самоконтролю.
Здійснюючи тематичне планування, вчитель передбачає, в якійформі проводитиметься тематичне оцінювання. Якщо тема велика за обсягом(наприклад, «Тип Членистоногі» — 9 год., 7 клас, «Регуляція функцій» — 9 год, 8клас), то вчитель планує контрольну роботу, а якщо невелика — виконаннясамостійних робіт.
Під час тематичного оцінювання важливо не лише перевірити йоцінити кінцевий результат засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, а йз'ясувати, яких результатів досяг кожен із них на різних етапах вивчення теми.
Для успішної реалізації всіх функцій контролю навчальнихдосягнень учнів необхідні, по-перше, чітке узгодження із зазначеними в програміз біології основними вимогами до знань і вмінь учнів, по-друге, чіткевизначення видів контролю, по-третє, забезпечення різноманітності методів,методичних прийомів контролю знань і вмінь учнів. До організації й проведеннятематичного оцінювання ставляться такі вимоги:
— визначення обсягу знань, умінь та навичок, термінів іпонять, необхідних для тематичного оцінювання, узгодження цього обсягу з«Основними вимогами до знань та вмінь учнів», зазначеними в програмі збіології;
— ознайомлення учнів із відповідними вимогами до тематичногооцінювання;
— складання завдань репродуктивного, продуктивного, творчогорівнів (узагальнюючих, порівняльних, ситуативних прикладних), що дало б змогудиференціювати оцінювання з урахуванням індивідуальних можливостей кожногоучня, виявляти не лише рівень знань і вмінь, а й уміння оперувати ними;
— використання активних форм і методів повторення,узагальнення та систематизації знань учнів (уроки-конференції, семінари тощо).
Результати тематичного оцінювання відображуються в окремійграфі класного журналу. На думку більшості вчителів біології, найкращим засобомоб'єктивного контролю навчальних досягнень учнів вважається тестування.
Для тематичного оцінювання знань учнів може застосовуватисяметодика групової роботи. Навчання в складі малих груп на чолі з лідером групий під непрямим керівництвом учителя робить процес контролю знань особистісно-орієнтованим.
Завершальним етапом вивчення шкільного курсу біології є державнапідсумкова атестація. Це форма контролю за відповідністю освітньогорівня випускників загальноосвітніх навчальних закладів І, II, IIІ ступенівнавчальним програмам. Державна підсумкова атестація з біології є обов'язковоюпісля закінчення учнями 9 класу і вибірковою — після 11 класу. Вона суттєвовідрізняється від тематичного оцінювання тим, що це усне опитування за стандартнимибілетами, які містять теоретичні запитання й практичні завдання; рівеньскладності завдань не конкретизований — вони є однаковими для всіх учнів ізрізними рівнями їхньої компетентності.
Оцінюючи відповіді учнів, екзаменаційна комісія повинна виявлятиоб'єктивність, доброзичливість і вимогливість, ураховуючи при цьому рівеньдосягнень.
Для забезпечення об'єктивності державної підсумковоїатестації можна застосовувати картограми, за якими оцінюються навчальнідосягнення учня. В основу картограми покладено методичний прийом поелементногоаналізу відповіді учня. Кожному елементові присвоєно свій бал з урахуваннямвагомості серед інших елементів. По ходу відповіді учня на кожне запитання вспеціальних графах картограми робляться відповідні позначки.
Випускник має право на повторну атестацію для підвищеннясвоєї оцінки. Згідно з п. 1.7 «Положення про державну підсумкову атестацію учніву системі загальної середньої освіти» її можна проводити в будь-який час, алене раніше, ніж через 10 днів після закінчення атестації і не пізніше початкунового навчального року.
Отже, контроль навчальних досягнень учнів є невід'ємноюскладовою процесу навчання.
2.3 Автоматизована система оперативного контролю знань учнів
Контроль якості засвоєння навчального матеріалу є невід'ємною частиною процесунавчання, і в той же час це найбільш складний вид взаємодії викладача істудента. В наш час, найширше розповсюдження знаходять методи контролю знаньшляхом тестування.
Тестування є однією з форм контролю знань, вмінь та навичок студентів впроцесі вивчення ними окремої теми або навчальної дисципліни. Зокрема,впровадження модульно-рейтингової системи в навчальний процес вищих закладівосвіти вимагає застосування тестового контролю для оцінки знань учнів, щозабезпечує високу технологічність проведення контролю та об’єктивність йогорезультатів.
Використання нових інформаційних технологій при вивченні різних дисциплін,надає значні можливості для розширення і поглиблення теоретичної бази знань,практичної значущості і застосовності результатам навчання. З іншого боку,впровадження комп’ютера у навчальний процес вимагає наявності відповідногопрактичного забезпечення, розробки нових методичних систем навчання, комп’ютерногоконтролю знань, аналізу і коригування результатів діяльності.
Для підвищення ефективності організації тестового контролю його доцільнопроводити з використанням комп’ютерних тестових програм, що дозволяєавтоматизувати процес проведення контролю та обробку результатів тестування. Комп’ютер– на цей час один із оптимальніших засобів для проведення тестування як форми контролюта діагностики знань студентів. Використовуючи при цьому декілька різновидівтестів, можлива повноцінна, незалежна та адекватна оцінка не лише знаньстудентів, але й їх вміння.
Комп'ютерне тестування успішності дає можливість реалізувати основнідидактичні
принципи контролю навчання:
• принцип індивідуального характеру перевірки й оцінки знань;
• принцип системності перевірки й оцінки знань;
• принцип тематичності;
• принцип диференційованої оцінки успішності навчання;
• принцип однаковості вимог викладачів до студентів;
• принцип об'єктивності.
Розглянемо структуру системи контролю знань з точки зору системногопідходу.
З урахуванням функціонального призначення системи контролю знаньвиділяємо наступні підсистеми:
1. Тестову підсистему, до складу якої входять: база тестів і тестовихзавдань; блок перевірки ефективності тестів; блок аналізу показниківефективності тестів і корекції тестових завдань; редактор тестів.
2. Підсистему організації контролю знань, до складу якої входять: блок організаціїтестування; база результатів тестування.
У розробленій системі контролю знань процес тестування може бутиініційований:
• викладачем при підсумковій чи поточній перевірці знань зі збереженнямрезультатів у базі даних. Після збереження в базі даних результати тестуванняза вимогою викладача передаються йому у вигляді звіту, який використовуєтьсядля аналізу успішності учны чи виставляння підсумкової оцінки;
• учнем, що бажає перевірити свої знання з предмету в цілому чи з обраноїтеми без збереження результатів тестування. Студент проходить тестування длясамоконтролю та одержує інформацію про прогалини у своїх знаннях при вивченнітієї чи іншої теми або предмета в цілому. При цьому тестування є частиною процесусамонавчання.
Зазначимо, що у комп'ютеризованій системі навчання усі види контролюважливі і пов'язані між собою цілями навчання. При цьому кожен вид контролю маєсвої особливості та вирішує свої задачі.
Схематично роботу системи контролю знань можна представити в наступномувигляді:
1. Розробка тестових завдань – формування тесту – перевірка тесту на ефективність- поповнення бази активних тестів чи видача рекомендацій з модифікації тесту.
Як тільки тест поповнив базу активних тестів, він може бути використанийдля контролю знань.
2. Ініціалізація тестування — динамічне формування тесту – тестування –аналіз показників ефективності тестів — видача результатів тестування.
При ініціалізації тестування виконуються наступні дії:
• вибирається область тестування;
• вибирається тест із бази активних тестів або динамічно формується;
• установлюються параметри тестування.
Програмна реалізація підсистеми контролю знань комп'ютеризованої системинавчання здійснена за технологією клієнт-сервер. Програмний продукт зосереджуєтьсялише на одному комп’ютері локальної чи глобальної комп’ютерної мережі(сервері), а доступ будь-якого користувача (студент, викладач, гість,адміністратор та ін.) здійснюється за допомогою довільного браузера (наприклад,Internet Explorer, який є на всіх комп’ютерах з операційною системою Windows) збудь-якого комп’ютера, що знаходиться в мережі з сервером. Для програмногопродукту не існує обмежень стосовно використання операційних систем, він можепрацювати на комп’ютерах під управлінням будь-яких операційних систем наприкладWindows чи Linux. Для забезпечення його роботи потрібен будь-який Web-сервер ізвстановленим інтерпретатором PHP (перевагу надаємо серверу Apache, оскільки вінє безкоштовним та підтримує різні платформи ОС і серверу баз даних MySQL, якомутакож притаманні властивості вільного розповсюдження та підтримки різнихопераційних систем.
Тестування має переваги і недоліки. Як інструментальний засіб, доцільно використовуватисистему комп'ютерного тестування, що задовольняє такі вимоги, як:
• простота підготовки тестових завдань (завдання можуть створюватисявикладачами, які мінімально обізнані з комп'ютером);
• широкий діапазон застосування (можливість використання для підготовкитестів з широкого спектра дисциплін);
• зручна система управління базами тестових завдань (видалення, додаваннязавдань);
• наявність систем збору й обробки статистичної інформації з результатівтестування (для тих, кого тестують, і для тестових завдань);
• легкість організації оперативного контролю знань у навчальному процесі;
• компактність (система тестування з кількістю тестових завдань у кількасотень повинна вміститися на одну дискету максимум);
• низькі системні вимоги (досить Windows 95/98/NT).
При повноцінному та збалансованому використанні комп’ютерного тестування можливезначне підвищення якості навчального процесу.
ВИСНОВКИ
Обов'язковимкомпонентом навчально-виховного процесу у школі є контроль знань, умінь інавичок, тобто перевірка його результативності. Контроль занавчально-пізнавальною діяльністю учнів — органічна складова навчальногопроцесу.
Контрольно-оцінна діяльність передбачає контроль, оцінювання,облік навчальних досягнень учнів, корекцію навчального процесу та прогнозуванняподальших здобутків кожного учня. У практиці роботи сучасної загальноосвітньоїшколи використовується попередній, поточний, періодичний (тематичний) тапідсумковий контроль навчальних досягнень учнів із біології.
Контроль знань, умінь і навичок учнів має бути систематичним,об'єктивним, гласним, умотивованим, ураховувати індивідуально-типологічніособливості учнів. Вдосконалення форм і методів контролю передбачаєвикористання індивідуального підходу та використання інформаційних технологій оцінюваннізнань учнів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. БезверхаВ.Є. Педагогічні умови використання в школі тестового контролю. // Педагогіка іпсихологія — 1997. -№ 1. — С. 50-58.
2. ВащенкоЛ., Матяш Н. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з біології. //Біологія і хімія в шк… — 1999 — №4. — С. 18-20.
3. Матяш Н.,Астаніна О. До методики контролю навчальних досягнень учнів із біології. //Біологія і хімія в шк. — 2000. — № 6. — С. 24-26.
4. Питишкіна-ПотаничВ.А. Контроль знань учнів. // Рад. шк. — 1983.- № 5. — С. 28-32.
5. Сухова Т.С.Контроль знаний. Системный поход. // Биология в шк. — 1997. — № 4. — С. 38-43.
6. Тороус Л.Про об'єктивність державної підсумкової атестації з біології. // Біологія іхімія в шк. — 2003. — № 1. — С. 10-12.
7. Шухова Е.Перше тематичне оцінювання з розділу «Царство Тварини». // Біологія і хімія вшк. — 2001. — № 4. — С. 23-25.
8. ШуховаЕ., Астаніна О. Підвищення ефективності тематичного оцінювання з біології, 6клас. // Біологія і хімія в шк. — 2004. — № 4. — С. 15-18.
9. ШуховаЕ.В., Лаврук Л.П., Тимоха Л.П., Чудовиська Г.Й. Форми і методи перевірки знаньучнів з біології. — К.: Рад. шк., 1980. — 145 с.
10. ЯрошенкоО. Тематичний контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів. // Біологія іхімія в шк. — 2001. — №1. — С. 12-14.