Сучасніінноваційні освітні системи
Вступ
Лише задопомогою свободи можна підготувати до свободи, лише за допомогоюспівробітництва можна підготувати до соціальної гармонії та співробітництва,лише за допомогою демократії можна підготувати до демократії. Селестен Френе
Ми знаємо, щодіти навчаються ефективно, коли вони мають можливість слідувати своїмінтересам, здійснювати вибір, активно взаємодіяти з різними матеріалами та однез одним.
Ми повинніпостійно ставити для себе запитання: чи ми хочемо виховати роботів, які будутьповторювати та з точністю відтворювати все, що їм буде сказано, чи, навпаки, михочемо розвинути потяг і любов до навчання, критичне мислення, виховуватитворчих та соціально відповідальних особистостей?
Часто термінактивне навчання вживається досить вільно, хоча він є специфічним. Багато освітянстверджують, що навчання саме по собі є активним й учні активні навіть під часслухання. Проте дослідження свідчать, що діти під час навчання повинні робитинабагато більше, а ніж просто слухати. Вони мають читати, писати, обговорювати,залучатися до вирішення проблеми, спостерігати, мати змогу застосовувати новізнання та навички на практиці, отримати зворотній зв’язок. Вони також повиннібути залучені до розумових операцій вищого рівня, таких, як аналіз, синтез,оцінювання.
Отже, активненавчання – це навчання, яке залучає учнів використовувати різні навчальні формий думати про те, що вони роблять.
Говорячи проінноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання зарізних форм організації навчання, слід пам’ятати, що діти вчаться ефективно:
· Коли мають мотивацію до навчання;
· У приязному комфортному середовищі;
· Коли використовуються методи, яківідповідають різним стилям і способам навчання;
· Коли використовуються їхні знання івміння;
· Коли мають почуття контролю над процесомнавчання;
· Коли досягають успіхів;
· Коли мають можливість випробовувати новізнання на практиці й використати одержану інформацію;
· Коли повністю залучаються до процесунавчання;
· Коли мають достатньо часу на засвоєннянових знань і вмінь;
· Коли можуть побачити використанняздобутих знань та вмінь на практиці.
Інтерактивнамодель навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, якамає конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за якихкожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Організаціяінтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використаннярольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин тавідповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленнюцінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогустати справжнім лідером дитячого колективу.
Розділ1. Теоретичне обґрунтування
1.1 Технологія інтерактивного навчання
Технологіяінтерактивного навчання – такаорганізація навчального процесу, за якої неможлива відмова від участі у процесіпізнання:
· Кожен учень має конкретне завдання, завиконання якого він повинен публічно відзвітуватися;
· Від діяльності кожного учня залежитьякість виконання поставленого перед групою завдання.
Технологію відметодики відрізняють два «принципових» моменти:
· Гарантія кінцевого результату;
· Проектування майбутнього навчальногопроцесу.
Педагогічнатехнологія – набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя йгарантують кінцевий запланований результат. Окрім того, за впровадженнятехнологічного навчання безліч «якщо» втрачають своє значення; якщо талановитийвчитель, талановиті діти, багато школа тощо. «Методика виникає в результатіузагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується,виходячи з конкретних умов, та орієнтується за заданий, а не на передбачуванийрезультат». Технологія на відміну від методик:
· Не припускає варіативності, із неї неможна викинути якісь елементи;
· Не передбачає пошукової діяльності,спроб, допускання помилок;
· Обов’язково є постійний зворотнійзв’язок, коригування подальшої діяльності;
· Охоплює чітко спланований очікуванийрезультат навчання.
Застосуванняінтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку. Структуратаких уроків складається з п’яти етапів:
· Мотивація;
· Оголошення, представлення теми таочікуваних навчальних результатів;
· Актуалізація знань, надання необхідноїінформації;
· Усвідомлення;
· Рефлексія.
Як правило,інтерактивна вправа – центральна частина уроку.
Для того, щобподолати складності застосування інтерактивних технологій, треба пам’ятатинаступне.
· Інтерактивні технології потребуютьпевної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовкияк учнів, так і педагога. Краще старанно підготувати декілька інтерактивнихзанять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».
· Можна провести з учнями організаційнезаняття й розробити разом правила роботи в класі. Використовуйте спочаткупрості інтерактивні технології.
· Використання інтерактивних технологій –не самоціль. Це лише засіб створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяєспівробітництву, порозумінню, доброзичливості, надає можливості дійснореалізувати особистісно орієнтоване навчання.
· Для ефективного застосуванняінтерактивних технологій, для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалуй глибоко його вивчити, а не перетворити технології на безглузді ігри зарадивласне ігор, педагог повинен старанно планувати свою роботу:
- Дати завдання учням для попередньоїпідготовки: прочитати, подумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
- Відібрати для уроку такі інтерактивнівправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми;
- Під час проведення інтерактивних вправдати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його серйозно, а немеханічно або «граючись»;
- На одному занятті можна використовуватиодну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;
- Дуже важливо провести спокійне глибокеобговорення за підсумками інтерактивної вправи;
- Проводити швидкі опитування, самостійнідомашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані зінтерактивними завданнями.
Для зміцненняконтролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій учитель маєпопередньо добре підготуватися:
· Глибоко вивчити й обміркувати матеріал,у тому числі й додатковий;
· Ретельно планувати й розробляти урок:визначати хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді,виробити критерії оцінки ефективності уроку;
· Мотивувати учнів до вивчення теми шляхомдобору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету)уроку та критерії оцінки роботи учнів;
· Передбачати різноманітні методипривертання уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни,необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому можуть сприяти різноманітнівправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.
Кооперативноформа навчальної діяльності.
Основною формоюорганізації навчальної діяльності є сьогодні класно-урочна система. Взаємодіяміж учителями та учнями, так само, як і управлінні школою(адміністративно-командні методи), за останні 150 років змінилась незначноюмірою. Принципово важливим залишається такий підхід до шкільного навчання:учитель повідомляє учням інформацію, вони йоги уважно слухають і в томувипадку, якщо їх спитають, відповідають. Одні учні — здібні, інші — не зовсім.Учні повинні змагатись одне з одним за визнання, за певний статус у класі ігарні оцінки та нагороди.
Такий підхід ужевичерпаний самою практикою розвитку освіти. Все гострішою стає проблемавдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді назапитання: «Як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізаціїособистості в процесі навчання?»
Демократичнийпроцес навчання, співробітництво (кооперація) — це спільна діяльність длядосягнення загальних цілей. Учитель вчиться разом з учнями, сприяє процесунавчання.
Кооперативнаформа навчальної, діяльності — це форма організаціїнавчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.
Спільну метулегко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем,може виконати кожен учень самостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо запевний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільнимизусиллями, то така мета є спільною. Одна людина досягти її не в змозі.
Співробітництвосприяє більш високим досягненням і більшій продуктивності; формує більш турботливі,чуйні та віддані взаємини; забезпечує психологічне здоров'я дітей, соціальнукомпетентність і самоповагу. Діти багато разів чули, що дві голови краще, ніжодна, але ніколи не мали можливості переконатись у цьому на практиці.Традиційнамодель навчання дає учневі 5-10 хвилин щоденно для того, щоб висловити своюдумку. Нова модель збільшує цей час у 10 разів.
На традиційномууроці вчитель повідомляє нову інформацію, діти пасивно слухають і, в разі, якщоїх спитають, відповідають на питання.
Об’єднані длявиконання завдання в групи, учні отримують нові можливості для навчання івиховання. Отже, збільшується ймовірність того, що вони висловляться всі.Спілкуючись одне з одним, діти розвивають вміння слухати, думати і працюватиразом.
За традиційноюмоделлю, 70 % часу говорить вчитель, причому більшу частину часу він витрачаєна підтримку дисципліни, повідомлення нової інформації, інструкції щодовиконання завдань і запитання. І тільки 30 % часу вчитель витрачає назаохочення ініціативи, похвалу, організацію спілкування учнів між собою інадання допомоги учням у виконанні завдань.
Під час навчанняв групах співробітництва вчитель говорить до 25 % часу, а 75% витрачає назаохочення ініціативи і зусиль дітей, організацію спілкування учнів і допомогуїм з боку вчителя.
Традиційнасистема заохочує деяких і втрачає багатьох. Нова модель заохочує всіх дітейпрацювати разом. Мотивує їх за рахунок можливості активного спілкування івзаємодії з ровесниками.
Коли дітипрацюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя:
· вміння активно слухати;
· разом вирішувати проблеми;
· приймати рішення;
· проводити дослідження;
· аналізувати матеріал;
· розв'язувати конфлікти;
· засвоюють навички демократичного способужиття, які знадобляться їх у сім'ї, на роботі, в суспільному житті.
Позитивнийефект, що має співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів,робить кооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналіпедагога.
При організаціїкооперативної форми навчальної діяльності учнів провідну роль відіграєспілкування і взаємодія учнів одне з одним. Продуктивною кооперативна роботаможе бути лише тоді, коли склад груп постійно змінюється, кожен учень маєможливість спілкуватись з усіма іншими.
Поділучнів на групи та надання кожній з них завдання, виконання якого залежить відспільних зусиль, — чудовий спосіб розвинути у них соціальне почуття. Вонибільше занурюються в навчання, оскільки роблять; це разом з однокласниками.Кооперативне навчання сприяє активному засвоєнню матеріалу. Спільні дії в малихгрупах, обговорення матеріалу з іншими, навчання одне одного дають можливістькраще зрозуміти, опанувати матеріал.
Організуватиурок таким чином, щоб учні дійсно працювали в режимі співробітництва, можна,лише розуміючи, які компоненти запускають механізм співробітництва:
· позитивна взаємозалежність;
· особистісна взаємодія, що стимулюєдіяльність;
· індивідуальна й групова підзвітність;
· навички міжособистісного спілкування вневеликих групах;
· обробка даних про роботу групи.
Працюючиу групі, діти будуть виконувати різні ролі:
· Як мислителі, діти будуть обмірковуватисвої дії і шукати зв'язок між ] новими та вже здобутими знаннями.
· У ролі людей, які вирішують проблеми,вони будуть приймати альтернативні рішення, робити відкриття.
· Записуючи події, діти будуть розвиватипевні навички та вміння, обговорювати спостереження та ідеї.
· Як слухачі, діти будуть навчатисьзосереджувати свою увагу та бути активними в аудиторії.
· Спілкуючись, діти будуть формулювати тавиражати власні ідеї і думки за допомогою різноманітних засобів.
· Як організатори,діти будуть планувати власне навчання та брати на себе відповідальність за своїрішення.
· Як партнери, вони будуть навчатисьспівробітництва та уміння враховувати іншу позицію.
· Як друзі, діти будуть навчатись довірятита піклуватись про інших, доходити висновку, що до них ставляться так само, яквони до інших.
Кооперативненавчання може здійснюватися не тільки в групах, а й у парах. Робота в парахзастосовується і як окрема самостійна технологія навчання, і як підготовчийетап до роботи в групах.
1.2 Сучасні підходи та структури уроків
Жоденз уроків, навіть проведених одним і тим самим учителем з використаннямоднакових технологій, методів, прийомів та засобів навчання, не буде повністювідтворювати будь-який інший. Проте говорити про уроки, а тим більше про урокиінноваційні, неможливо, не поділивши їх на групи за якимись ознаками.
Усучасній дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків: за дидактичноюметою, за метою організації пізнавальної діяльності, за основними етапаминавчального процесу, за методами навчання, за способами організації навчальноїдіяльності учнів.
Дидактичнамета є найважливішою складовою, пусковим моментом процесу навчання, томукласифікація за цією ознакою найбільш близька до реального уроку. У ційкласифікації розрізняють:
· уроки вивчення нового навчальногоматеріалу;
· уроки формування і вдосконалення вміньта навичок;
· уроки закріплення та застосування знань,вмінь та навичок;
· уроки узагальнення та систематизаціїзнань;
· уроки контролю і корекції знань, уміньта навичок;
· комбіновані уроки.
Питаннявибору типу і, відповідно, структури уроку (його складових елементів, кроків,які треба здійснити для досягнення дидактичної мети) потребує ретельногообмірковування і врахування таких умов: змісту навчального матеріалу, вікуучнів, місця конкретного уроку в системі уроків з певної теми, дидактичнихможливостей і функцій різних методів та навчальних технологій. Тобто спочаткувчитель визначає, що планує зробити, а потім — як і якими засобами.
Короткозупинимося на характеристиці кожного типу уроків.
Урокививчення нового навчального матеріалу. Метою цього типууроків є оволодіння учнями новим матеріалом та новими способами діяльності.Найбільш ефективно процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійснюєтьсяучнями під час активної діяльності, зумовленої застосуванням учителемрізноманітних методів, засобів навчання та технологій.
Урокиформування і вдосконалення вмінь та навичок. Науроках цього типу вирішуються такі дидактичні завдання:
ü повторенняі закріплення засвоєних раніше знань із застосування вже сформованих умінь танавичок;
ü формуваннянових умінь та навичок;
ü контрольза вивченням нового навчального матеріалу і вдосконаленням знань, умінь танавичок.
Урокизакріплення та застосування знань, умінь та навичок передбачаютьнаявність в учнів певної кількості попередньо засвоєних знань, умінь танавичок, які шляхом послідовного розв'язання учнями навчальних завдань ведутьдо досягнення дидактичної мети.
Урокиузагальнення та систематизації знань. Уроки цього типуспрямовані на вирішення двох основних дидактичних завдань:
ü перевіркуі встановлення рівня оволодіння учнями основами теоретичних знань і способамипізнавальної діяльності;
ü повторення,корекцію і більш глибоке осмислення навчального матеріалу.
Урокиконтролю та корекції знань, умінь і навичок. Урокицього типу призначені для:
ü контролюза рівнем засвоєння учнями теоретичного матеріалу, сформованістю вмінь танавичок;
ü корекціїзасвоєних учнями знань, умінь та навичок.
Структурауроку, тобто послідовність його частин і елементів, залежить передусім від метита змісту урочу і не може будуватись стихійно. Проте не може бути йуніверсальних схем, придатних для всіх випадків організації навчання.
Сутьінтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умовипостійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання(колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель єрівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять,рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організаціяінтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використаннярольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин тавідповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь,виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогупедагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.
Інтерактивнавзаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу надіншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учнівчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити,приймати продумані рішення.
Такіпідходи до навчання не є повністю новими для української школи. Частково вонивикористовувались ще в перші десятиріччя минулого століття і були поширені впедагогіці та практиці української школи в 20-ті роки — роки масштабногореформування шкільної освіти. Застосовувані в той час бригадно-лабораторний1 тапроектний методи, робота в парах змінного складу2, виробничі та трудовіекскурсії й практики були передовим словом не лише в радянській, а й у світовійпедагогіці. Застосування цих методів та форм навчання в окремих уколах давалоразючі результати.
Нашмозок схожий на комп'ютер, а ми — його користувачі. Щоб комп'ютер працював,його потрібно ввімкнути. Так само потрібно «ввімкнути» і мозок учня. Колинавчання пасивне, мозок не вмикається. Комп'ютер потребує правильногопрограмного забезпечення, щоб інтерпретувати дані, введені в його пам'ять. Нашмозок повинен пов'язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже знаємо і як мидумаємо. Коли навчання пасивне, він не простежує ці зв'язки і не забезпечуєповноцінне засвоєння.
Нарешті,комп'ютер не може зберегти інформацію, якщо вона не оброблена і не «закріплена»за допомогою спеціальної команди. Так само наш мозок повинен перевіритиінформацію, узагальнити її, пояснити її комусь для того, щоб зберегти її вбанку пам'яті. Коли навчання пасивне, мозок не зберігає те, що булопредставлено.
Якщож до роботи залучається слухова й зорова пам'ять, є більше шансів задовольнитипотреби різних учнів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєвовідрізнятися.
Однаквикористання лише зорової та слухової пам'яті недостатнє.
Понад2400 років тому Конфуцій сказав:
Те,що я чую, я забуваю.
Те,що я бачу, я пам'ятаю.
Те,що я роблю, я розумію.
Цітри прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методівнавчання. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулюватикредо інтерактивного навчання:
Те,що я чую, я забуваю.
Те,що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те,що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Колия чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.
Колия передаю знання іншим, я стаю майстром.
Набагатоважливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший,доступніший і, безумовно, швидший. Ви можете швидко повідомити учням те, щовони повинні знати, і вони забудуть це ще швидше.
Процеснавчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Вінпотребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі вцьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх,стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного(інтерактивного) навчання.
Так,наприклад, робота учнів у групах та парах, взаємонавчання учнів у парахзмінного складу, дає разючі результати. Та взаємонавчання учнів також має ісвої слабкі сторони, які необхідно враховувати, використовуючи цю технологію.Позитивні сторони Слабкі сторони 1.Вчитель отримує можливість раціональніше розподілити свій час, допомагаючи активніше дітям зі спеціальними проблемами — особистісними та інтелектуальними. 1.Важко налагодити взаємонавчання як постійно діючий механізм. 2.Вчитель менше часу змушений витрачати на подолання труднощів з дисципліною. 2.Дорослим важко контролювати процес взаємонавчання, а результат не завжди ефективний. 3.Учні, які мають свій досвід вчителювання, ставляться до вчителів з більшою повагою. 3.За невдалого навчання необхідно перевчати учня школяра-вчителя (і його самого), що потребує додаткового часу.
Длятого щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій іперетворити їхні слабкі сторони в сильні, треба пам'ятати:
Ø Інтерактивна взаємодія потребує певноїзміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням,так і педагогу. Потрібно починати з поступового включення елементів цієїмоделі, якщо ви або учні з ними незнайомі. Як, педагогу, так і учням требазвикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадженняінтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занятьу навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».
Ø Можна провести з учнями особливе«організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі».Налаштовувати учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять.Використовувати спочатку прості інтерактивні технології — робота в парах, малихгрупах, мозковий штурм тощо. Коли в учнів з'явиться досвід подібної роботи,такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватимебагато часу.
Ø Використання інтерактивного навчання несамоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкращесприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійснореалізувати особистісно-орієнтоване навчання. Якщо застосування вамиінтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, требапереглянути вашу стратегію й обережно підходити до її використання.
Можливо, варто обговорити цю ситуацію зучнями ( чи правильно ви їх розумієте і використовуєте, чи готові ви й учні доїх використання?)
Ø Для ефективного застосуванняінтерактивного навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріалі глибоко його вивчити (а не перетворити технології в безглузді «ігри зарадисамих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
· датизавдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійніпідготовчі завдання;
· відібратидля уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» доосвоєння теми;
· підчас самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вонисприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
· наодному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) інтерактивну вправу,а не їх калейдоскоп;
· дужеважливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумкамиінтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми,прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
· проводити швидкі опитування, самостійнідомашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані зінтерактивними завданнями.
1.3 Вимоги до особистості вчителя
Організовуючигрупову навчальну діяльність молодших школярів, учитель має створити сприятливіумови для сприймання учнями групового навчального завдання та забезпечити умовидля його успішного розв'язання. Щоб визначити місце групової роботи на уроках,педагогу слід проаналізувати зміст навчального матеріалу з кожного предмета, визначитивиди групової діяльності, підготувати завдання для групової роботи. Визначаючизавдання, для групової роботи, необхідно враховувати обсяг завдань, рівеньскладності за навчальними можливостями учнів, ступінь допомоги з боку вчителя.Вчителю треба обов'язково скласти для учнів пам'ятки-інструкції.
Організовуючигрупову роботу на уроці, вчитель повинен дотримуватись таких вимог:
Ø чіткоформулювати пізнавальні завдання;
Ø завданнямають бути проблемними, спонукати учнів до активності, до творчого мислення, допошуку нових знань і нових способів дій;
Ø уважноспостерігати за ходом навчальної діяльності в малих групах;
Ø зосередитиувагу на діяльності слабких учнів;
Ø заздалегідьінструктувати спікерів, спрямовуючи їх роботу в групі;
Ø невлаштовувати жодного змагання на швидкість виконання завдань.
Функціявчителя — забезпечувати учням позицію справжнього суб'єкта навчання. Керівнароль учителя у навчальному процесі жодною мірою не зменшується. Вінопосередковано керує і спрямовує роботу груп. Тому розумна вимогливість учителяповинна поєднуватися з гуманністю — важливо не пропустити ту мить, коли дітямособливо потрібна допомога та увага. Отже, вчитель має можливість більше увагиприділяти конкретній групі: послухати, як проходить опитування, з'ясувати, якспікер керує виконання групового завдання, допомогти в разі потреби. Якщо якасьз груп відчуває певні труднощі під час виконання спільного завдання, вона може розраховуватина консультацію вчителя.
Учительповинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити,виправити, підтримати кожного учня, організувати співпрацю дітей.
Образна,емоційна мова вчителя допоможе сформувати в учнів уміння запитувати йвідповідати, поступово підготувати учнів до навчального діалогу.
Саме груповіформи організації навчальної діяльності є надзвичайні важливими для широкого таефективного використання інноваційних технологій. Використання групових форморганізації діяльності учнів у рамка класно-урочної системи навчання дає змогупозбутися деяких її недоліків і є однією з умов використання інноваційнихтехнологій навчання, зокрема технологій інтерактивного навчання, перетворюючитрадиційний урок на інтерактивний.
Длязміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивноїмоделі навчання викладач також повинен попередньо добре підготуватися:
ü глибоковивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітнітексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;
ü старанноспланувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників,підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективностізаняття (при описі занять автори постаралися максимально полегшити підготовкувикладача до проведення заняття, докладно описуючи весь хід занять);
ü мотивуватиучнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для учнів випадків, проблем; оголошенняочікуваних результатів (цілей) заняття і критеріїв оцінки роботиучнів; передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштуванняїх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботиаудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки,письмовий розподіл ролей у групах тощо.
Деякимвикладачам іноді складно розкривати себе перед школярами, висловлювати своєособисте ставлення до матеріалу, показувати некомпетентність у деяких питаннях.Безумовно, не всі викладачі «створені» для інтерактивного навчання. Протевикористання його дає можливість для фахового росту, для зміни себе, длянавчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий підхід донавчання та його цілей, за якого викладач відверто може визнати себе неспеціалістом і одержати «право» не знати відповіді на ті чи інші запитання (дотого ж багато запитань з будь-якого предмета не мають однозначної або єдиноправильної відповіді). З іншого боку, після Кількох старанно підготовленихуроків викладач зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а такожсама атмосфера у класі — і це послужить додатковим стимулом до роботи зінтерактивними технологіями.
Розділ 2. Експериментальна перевірка
2.1 Мотивація, задачі
Уплані цілеспрямованого розвитку індивідуальності особистісно зорієнтованенавчання є досить актуальним і перспективним, оскільки його метою є формуваннялюдини як неповторної особистості. Психолого-педагогічна тенденція особистіснозорієнтованого навчання — діалоговий підхід до педагогічного процесу. Визначальниммає бути соціокультурний діалог у системі «педагог — дитина» наоснові її розуміння, прийняття і визнання. Саме цьому сприяють інтерактивніметоди навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки покладеним вїх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути кориснимита перспективними як для вчителя, так і для учнів.
Словоінтерактив (пер. з англійської inter— взаємний, асt- діяти) означає взаємодіяти. Інтерактивний метод — цеспосіб взаємодії через бесіду, діалог.
Інтерактивненавчання — це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодіяучасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішеннянавчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів. Інтерактивні методинавчання передбачають фронтальну роботу учнів та роботу малими групами.Найефективніші результати можна отримати при організації роботи учнів малимигрупами. Інтерактивне навчання не є зовсім новим,аджеподібні підходи застосовувалися здавна, а на початку радянської педагогіки булидуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).
Якісильні сторони інтерактивних методів навчання? Насамперед— підвищення «ККД» процесу засвоєння інформації.
Заданими американських учених учень засвоює матеріал:
· під час лекції — 5%;
· під час читання — 10%;
· під час роботи з відео/аудіоматеріалами- 20%; під час демонстрації —30%;
· під час дискусії — 50%;
· під час практики — 75%;
· під час навчання інших чи Відразу застосовуючизнання — 90%.
Отже,інтерактивні методи навчання є найбільш цікавими і ефективними. Під часінтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, вінвідчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формуєу школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку тасамоспостереження.
Узв'язку з цим найефективніші уроки, побудовані за традиційною методикою іззастосуванням елементів інтерактивного навчання. Організація інтерактивногонавчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор,спільне розв'язування проблеми на основі аналізу обставин та відповідноїситуації.
Методиінтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові тафронтальні.
Першіпередбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб),другі — спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малихгрупах — 3—5 хвилин, виступ — 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі — 1хвилина. Розглянемо найбільш поширені види інтерактивних методів навчання.
Індивідуальніпошуки. Дедукція.
Створюєтьсяситуація, яка потребує від учнів активного пошуку розв'язань. Вчитель дає лишезагальні вказівки. Може використовувати запитальники, індивідуальні ігри,завдання, тести.
Учнімають змогу засвідчити і поглибити свої вміння. Метод вимагає високоїактивності кожного учня, підвищує мотивацію та зацікавлення, допомагає обративласний темп навчання.
Інтегрованіігри.
Цедуже різноманітні вправи, що дають змогу розрядити можливу напругу.Використовуються, щоб полегшити формування добрих стосунків, особливо, якщоучні збираються вперше. Деякі вчителі застосовують вправи цього типу передпочатком кожної лекції або в перервах між складними заняттями, які потребуютьнапруження уваги і збереження концентрації. Забезпечують активність участі,усувають монотонність, допомагають оздоровити атмосферу.
Командневирішення проблем.
Учніпрацюють у невеликих 3—6-особових командах. Надається змога обговорити проблемуі знайти її найліпше вирішення. Результати найчастіше представляються уграфічній формі. Дозволяє реалізувати активність учасників, полегшує спільнудіяльність і слухання кожного. Плакат автоматично передбачає вдалеупорядкування інформації.
Встановленнязасад групової праці.
Вправавиконується на початку теми (курсу). Полягає в обговоренні й прийнятті засаддій, які стануть обов'язковими для групи учнів упродовж усього навчання.Принципи записують і роздають кожному учасникові.
Доцільнорозмістити їх на видному місці. Вчитель під час занять може посилатися на них, спонукаючиучасників до формування команди. Йому легше підтримувати дисципліну завдякипосиланням на рішення групи.
Тренуваннятворчості.
Основнимикритеріями творчості у пізнавальній діяльності учня є: самостійність (повна абочасткова); пошук і вибір можливих варіантів руху до мети; створення абоконструювання нового продукту (в індивідуальному досвіді учня — нового,невідомого для нього наукового знання або методу, але відомого, як правило, всуспільному досвіді) тощо.
Формуваннятворчих здібностей школярів можливе за умови раціональної організаціїнавчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історичнозмінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Питання активізації методівнавчання дедалі частіше постає у зв'язку з перебудовою системи освіти, удосконаленнямнавчально-виховного процесу в цілому.
Команднірішення.
Доцієї групи потрапили різноманітні вправи, мета яких — прийняти спільне рішеннявсіма членами команди. Головний принцип — досягнення згоди, і не звернення доголосування. Вправи цього тип; формують команду, створюють у класі позитивну атмосферу,формують культуру спілкування і досягнення компромісів.
Самооцінювання.
Учасникиоцінюють власний прогрес. Це може стосуватися однієї вправи, теми, модуля.
Вартовикористовувати анкети і запитальники. Дозволяється дискутувати, розмовляти зоднокласниками і консультуватися щодо своєї думки з учителем. В учні формуєтьсямотивація, зацікавленість, відповідальність за власну працю.
Активніметоди навчання поділяються на неімітаційні, які реалізуються на традиційнихвидах занять, та імітаційні, використання яких, як правилі пов'язане із застосуваннямнавчальних ігор.
Можнавикористовувати на уроках розвивальні ігри, акцентуючи увагу на розвитку розумовихздібностей учні зокрема: «Назви узагальнюючим словом»,«Четвертий зайвий», «Знайди істотне», «Проведианалогію», «Зроби логічний висновок», «Анаграма»,«Відгадай, або Знайди омоніми», «Упізнай тварину за описом:відгадай загадку, ребус, шараду», «Розв'яжи логічну задачу, „Знайдипомилку“, „Біологічний диктант: упізнай мене“, „Знайдивідповіді на тест“.
Наоснові узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення такласифікації ігрових методів навчання можна виокремити такі основні види: гра-вправа,ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчально-рольова гра.
Метод ігровоїдискусії.
Дискусійнийметод навчання дозволяє серед різних варіантів рішень одного й того ж питаннявибрати оптимальний. Прицьому в учня можуть виникати сумніви у правильності вибору. Щоб позбутися їх,необхідно глибоко проаналізувати суть явища або процесу, його природу. Такийспосіб навчання дає змогу учню підійти до істини, під якою розуміють відповідніуявлення людини про зміст явищ реальної дійсності. Досягнення поставленої метизумовлює розвиток пізнання. Різновидами ігрової дискусії є „мозковаатака“, „дискусія круглого столу“.
Методігрової ситуації.
Цейметод сприяє заохоченню учнів до захопливої діяльності на основі певноїситуації, що розігрується. У зміст ситуації закладено необхідну суму знань,умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні. Ігрова ситуація сприяє посиленнюемоційно-психологічного стану, збуджує внутрішні стимули до навчальної роботи,знімає напругу, стомленість. До ігрової ситуації входять такі методи, як»аналіз конкретної ситуації", "інцидент", «розглядділової кореспонденції» тощо.
Методнавчально-рольової (ділової) гри.
Завдякирольовій грі відбувається психологічна переорієнтація школярів. Кожний починаєрозуміти, що він уже не просто учень, який відповідає перед учителем, а особа,яка має певні права й обов'язки та несе відповідальність у прийнятті рішення.Такий метод інтенсифікує розумову працю школярів, дозволяє швидше і кращезасвоїти навчальний матеріал. Крім того, він сприяє професійній орієнтаціїучнів. Метод «рольової гри» має такі різновиди: "ігровепроектування" та "інсценізація".
Традиційненавчання ставить перед собою мету: передати учням і домогтися засвоєння нимиякомога більшого обсягу знань. Педагог транслює вже осмислену й диференційовануним інформацію, визначає навички, які, на його думку, необхідно сформувати вучнів. Завдання школярів – якомога повніше й точніше відтворити знання таспособи діяльності, створені іншими. Отримані в процесі такого навчання знанняучня є певним обсягом інформації з різних навчальних предметів, що існує в йогосвідомості у вигляді тематичних блоків, котрі не завжди мають смислові тазначеннєві зв’язки.
Уконтексті інтерактивного навчання знання набувають іншої форми. З одного боку,вони є певною інформацією про навколишній світ, особливістю якої є те, що ученьодержує її не у вигляді вже готової системи від педагога, а в процесі власноїактивності. З іншого боку, у процесі взаємодії на занятті з іншими учнями івчителем учень опановує систему випробування (апробованих) способів діяльностістосовно себе, соціуму, світу взагалі, засвоює різні механізми пошуку знань віндивідуальній і колективній діяльності. Тому знання, отримані учнем, єодночасно й інструментом для самостійного їх здобування.
Такимчином, мета інтерактивного навчання – створення педагогом умов навчання, заяких учень сам відкриватиме, здобуватиме й конструюватиме знання та власнукомпетентність у різних галузях життя. Саме це є принциповою відмінністю цілейінтерактивного навчання від цілей традиційної системи освіти.
Інтерактивненавчання ставить установку на:
1.Знання: здатність дізнаватися, відтворювати спеціальну інформацію, включаючифакти, усталену термінологію, критерії, методологічні принципи й теорії.
2.Розуміння: здатність буквально розуміти значення будь-якого повідомлення.
3.Застосування: уміння брати й застосовувати в новій ситуації принципи абопроцеси, що раніше вивчалися, без зовнішньої вказівки.
4.Аналіз: поділ матеріалу на окремі складові, визначення їх відношень і розуміннямоделі їх організації.
5.Синтез: творче поєднання частин або елементів у нове ціле.
6.Оцінювання: формування ціннісних суджень про ідеї, рішення, методи тощо. Ціоцінки можуть бути кількісні або якісні, але вони мають бути засновані навикористанні критеріїв або стандартів.
Методиінтерактивного навчання також забезпечують досягнення цілей перших трьохрівнів, причому ефективніше за традиційне навчання. Гарне підтвердження цієїтези – піраміда запам’ятовування.
Задачі:
Ø сфокусуватиувагу учнів на проблемі;
Ø викликатиінтерес до теми уроку;
Ø налаштуватиучнів на ефективний процес пізнання;
Ø викликатив учнів особистісну, власну зацікавленість;
Ø психологічнопідготувати учнів до сприйняття теми уроку;
Ø чіткопов’язати з метою уроку;
Ø налаштуватиучнів на розв’язання певних проблем;
Ø датиучням достатньо інформації для виконання практичних завдань за мінімальнокороткий час;
Ø виявитипомилки учнів;
Ø датиможливість учням відчути свої сили та більшу впевненість, опановуючи новийматеріал: «Я вже щось знаю»;
Ø підтримказамученості, зацікавленості, імпульсу учня, отриманого на етапі актуалізації;
Ø підтримказусиль учня перевірити власне розуміння;
Ø пояснитизміст опрацьованого;
Ø порівнятиреальні результати з очікуваними;
Ø проаналізувати,чому сталося так чи інакше;
Ø зробитивисновки;
Ø закріпитичи відкоригувати засвоєння;
Ø намітитинові теми для обмірковування;
Ø установитизв’язок між відомим і тим, що потрібно засвоїти, чого навчитись у майбутньому;
2.2 Особливості застосування інтерактивнихтехнологій
Враховуючипсихологічні особливості учнів молодшого шкільного віку та рівень їхньоїготовності до спілкування, вважаємо, що застосування інтерактивних технологійнавчання в початковій школі варто розпочинати з роботи в парах. Саме в процесіроботи в парах учні отримують можливість говорити, що є необхідним для цьоговікового періоду. Всупереч тому, що увага дітей молодшого шкільного вікунестійка і тому вони часто відволікаються, під час роботи з партнером кожний зучнів працює активно. Цю технологію можна використовувати на будь-якому етапіуроку математики, навіть на етапі перевірки самостійно викопаного завдання,зокрема й домашнього, коли вчитель пропонує звірити відповіді завдань і в разірозходження, довести правильність своєї відповіді.
Такожна уроках математики під час організації праці за технологією «Робота впарах» учитель може давати учням наступні завдання:
ü обговоритихід розв'язання прикладу (задачі), а потім самостійно записати розв'язання взошит;
ü розглянутиі проаналізувати запропоновані вчителем з підручника чи спроектовані на екранабо написані на картках різні способи розв'язання завдань;
ü обговоритихід розв'язання прикладу або задачі;
ü обговоритивідповіді на запитання вчителя;
ü розробитизапитання до інших учнів класу;
ü зробитивисновок і т. п.
Наприклад,об'єднавши учнів у пари в тому порядку, в якому вони сидять за партами, вчителькожному з пари дає завдання проаналізувати певний спосіб розв'язання завдання.Після закінчення відведеного вчителем часу на обмірковування відповіді, за йоговказівкою кожен учень пари по черзі розказує хід виконання завдання. Вчительпопереджає, що учень, який слухає, має бути уважним, щоб міг вкінці сказати, чипогоджується з таким міркуванням чи ні. Якщо він не погоджується, то маєвисловити свій варіант пояснення. А також учитель попереджає школярів, що вонимають дійти спільної згоди, після чого пропонує вирішити, хто з учнів парипредставлятиме свої міркування в загальному колі за технологією«Мікрофон». урок інноваційний інтерактивний навчання
Вартозазначити, що у випадку, коли немає умов розмістити дітей по колу або цевикликає певні ускладнення, то «мікрофон» передається з однієї парти наіншу або від одного учня до іншого, що сидить поруч.
Враховуючиособливості математичних завдань, учитель може дещо видозмінити цю технологію.Наприклад, запропонувавши парам визначити, хто з учнів пари представлятиме хідвиконання завдання першим способом, учитель, передаючи уявний мікрофон учню,просить його розпочинати відповідь словами: «На мою думку, це завданнявиконано таким чином: ...» і, після закінчення, передати«мікрофон» наступному учню. Якщо учень, який взяв«мікрофон», міркує аналогічно, то має починати словами: «Япогоджуюся, що ...» — і ще раз озвучити відповідь, щоб краще запам'ятати.
Якщопояснення і далі аналогічні (повторюються), то вчитель може запитати, чи є вкогось інша версія, якщо немає, то представнику наступної пари вчитель пропонуєпредставити другий спосіб розв'язання.
Увипадку, коли учень, який отримав «мікрофон», не погоджується зпопереднім судженням, тобто має свою думку, то як і в попередньому випадку,відповідати доцільно розпочати словами: «На мою думку ...».Висловившись, він передає «мікрофон» далі.
Якщобули різні тлумачення ходу розв'язання завдань, то вчителю вкінці слід учнівперепитати, чи не змінили вони свою думку і, можливо, допомогти прийнятиправильне рішення.
Науроках математики у початковій школі ефективним може бути використаннятехнології «Міні ажурна пилка» («Мозаїка», «Джигсо»).
Зацією технологією вчитель пропонує учням об'єднатися у четвірки (по дві парти,що стоять одна за одною) і роздає кожній групі по 4 підготовлених нимзаздалегідь (з підручника чи написаних на картках, або спроектованих на екран)завдання так, щоб кожен учень у групі отримав різне завдання. На першому етапівчитель пропонує самостійно обдумати спосіб його розв'язання, на що відводить1-2 хв. По закінченні часу він дає вказівку пояснити хід виконання свогозавдання сусіду по парті (спочатку висловлюються ті учні, які сидять праворучза партою, а потім — ліворуч) і обмінятися завданнями.
Наступнийкрок передбачає аналогічну роботу зі школярами, що сидять позаду (попереду) вмежах четвірки і обмін завданнями, які вони отримали після першого спілкування.
Нанаступному етапі учні знову повертаються до роботи в початкових парах іпояснюють один одному розв'язання завдання, отриманого від попередньогоспілкування та відтворюють почуте знову від сусіда.
Урезультаті кожен з учнів зможе пояснити розв'язання всіх чотирьох завдань.
Далівчитель пропонує кожній групі визначити учня, який представлятиме хід виконанняодного із 3-х завдань, щойому запропонували партнери по групі, тобто не те завдання, яке він отримав відучителя. А також учитель попереджає, що учні-представники повинні стежити затим, щоб не повторювати завдання, яке було вже представлене. До того ж, кожнийнаступний представник, узявши уявний мікрофон, повинен спочатку сказати, чипогоджується він з відповіддю свого попередника. Якщо ні, то обґрунтовує чому іпередає мікрофон наступному представнику, який теж має сказати, чи погоджуєтьсяз почутим обґрунтуванням і, якщо так, то представляє розв'язання іншогозавдання і т.д.
Якщопрезентація завдань завершиться і залишаються представники груп, які не бралиучасті в обговоренні, то вчитель їх запитує, чи погоджуються вони з тимидумками, які прозвучали. В тому випадку, якщо виявиться учень, що має іншуверсію або не погоджується з відповіддю попередників, то йому дається мікрофоні він обґрунтовує свої міркування. Після цього вчитель звертається до учнівкласу і запитує, чи правильно розмірковує їхній товариш.
Вартозазначити, що вчитель, відповідно до наповнюваності учнями класу, може вноситисвої корективи до порядку представлення результатів. Наприклад, якщо в класі 8учнів, то група виділяє два представники, а якщо в класі всього 4 учні, токожен з них представлятиме одне із завдань і т.п.
Длярозв'язання логічних завдань з математики або нового виду нестандартнихзавдань, або завдань, у розв'язанні яких ще не набули учні достатнього рівня,ми пропонуємо видозмінений варіант технології «Два-чотири-всі разом».
Учительпропонує спочатку самостійно, за відведений ним час, подумати і знайти спосіброзв'язання завдання. Тоді, за пропозицією вчителя, учні об'єднуються в пари зсусідом по парті і обмінюються своїми ідеями та знаходять спільне рішення. Коливідведений час вичерпався, вчитель просить учнів об'єднатися у четвірки. Длязручності можна об'єднати по дві парти, що стоять одна за одною. Тепер школяріділяться своїми думками щодо способів розв'язання завдання і доходять спільноїзгоди. По закінченні часу учні визначають, хто представлятиме спосіброзв'язання завдання.
Далівчитель пропонує учням, беручи уявний мікрофон, починати відповідь словами:«На нашу думку завдання слід розв'язати так: ...». Представник іншоїгрупи, взявши «мікрофон», має сказати, чи погоджується він звідповіддю свого попередника, якщо ні, то обґрунтовує чому і пропонує свій шляхрозв'язання. Якщо учень має інший спосіб розв'язання, то повинен сказати:«Я погоджуюсь з таким розв'язанням, але ми маємо інший спосіб:...» ірозкриває його. У випадку, коли розв'язання учнів наступної групи збігається ізозвученим уже його попередниками, то сказавши про це, представник групи передає«мікрофон» далі. Якщо груп багато, то, вислухавши ствердну відповідьдвох наступних учнів, вчитель може запитати, чи є в якоїсь із груп іншийваріант розв'язання. Тільки після цього робляться записи в зошитах, а занеобхідності і на дошці.
Враховуючиособливості математичного матеріалу у початковій школі, можна використовуватиспрощені варіанти технології «Броунівський рух», яку доцільновикористовувати на підсумкових уроках або уроках, присвячених повторенню.Вчитель може сам підготувати або дібрати з підручника 4-5 різних завдань(задач). Якщо вчитель добирав завдання не з підручника, то їх варто надрукуватина картках 4 (5) різних кольорів так, щоб однакові завдання були на карткаходного і того ж кольору. У випадку, якщо завдання з підручника, то на карткахвказати тільки номер завдання з підручника. Учні за вказівкою вчителя завизначений учителем час розв'язують його самостійно.
Післязакінчення відведеного часу вчитель пропонує учням зустрітися з одним із учнів,який має картку іншого кольору. Ознайомити його зі своїм завданням і йогорозв'язанням, вислухати зміст розв'язання товариша. Після чого обмінятисякартками (завданнями) та шукати учня, що має картку кольору, якого у нього щене було, і знову кожен з однокласників, що зустрілися, розказує зміст тарозв'язання завдання, яке одержав від попередньої зустрічі і т.д. Процесзакінчується, коли кожен учень розв'язав завдання на картках усіх кольорів.
Такийспрощений варіант технології «Броунівський рух» потребує меншоїзатрати часу, ніж звичайний, меншого обсягу навчального матеріалу. Тому йоговарто частіше застосовувати при виконанні завдань підручника.
Такожми пропонуємо використовувати технології «Робота в малих групах» зподальшою роботою парах змінного складу. Суть такого поєднання цих технологій утому, що об'єднавши учнів у декілька груп, учитель дає кожній групі єдинезавдання. Для чіткої організації роботи різним групам завдання записуються накартках різного кольору, тобто буді які дві групи не повинні мати карток одногоі того кольору, але кожен учень отримує картку із завданням, так як у подальшійроботі їм доведеться ним обмінюватися. Далі вчитель пропонує за відведеш часрозв'язати їх, після чого за його вказівкою учні розходяться і зустрічаються зучнями інших гру орієнтуючись за картками, щоб не зустрітися з учнем що маєкартку із завданням, яке він уже розв'язував. Зустрівшись з учнем "іншогокольору", кожен з н має представити зміст свого завдання і йогорозв'язання, обмінятися картками та рухатися на зустріч з іншим учнем, якомумає представити зміст і розв'язання уже іншого завдання, того, яке він отримавпід час зустрічі з попереднім учнем і т.д.
Завідведений учителем час кожен учень має намагатися розв'язати завдання всіхгруп, тобто завдання на картках усіх запропонованих кольорів.
Можназробити висновок, що, ознайомившись з різними технологіями, вчитель маєвраховувати особливість предмета, його завдань, вікові особливості учнів,наповнюваність класів і т.п.
2.3 Розробки уроків ( Плани уроків)
2клас
Темауроку. Додавання виду 38 + 4. Творча робота над задачею. Розв'язання задачідвома способами.
Очікуванірезультати.
Післяцього уроку учні зможуть:
- додавати одноцифрові числа додвоцифрових з переходом через десяток;
- складати аналогічні приклади і їхрозв'язувати;
- впевненіше розв'язувати задачі виду №501 двома способами та додавати (віднімати) до (від) числа круглі десятки.
Обладнання:дошка, крейда, кодоскоп (графо проектор, ілюстрації до задач.).
Орієнтовнийплан і методи проведення уроку
I.Вступна частина уроку (8 хв.).
1.Актуалізаціяопорних знань — 4 хв.
2.Мотивація навчальної діяльності — 2 хв.
3.Оголошеннятеми і очікуваних результатів -2 хв.
II. Основначастина уроку (32 хв.).
III. Підсумковачастина уроку (5 хв.).
1.Підбиття підсумків.
2.Оцінювання.
3.Завдання додому.
Хідроботи
І.Вступна частина уроку.
1.Актуалізаціяопорних знань. «Робота в парах».
1)Учитель звертається до учнів: «Обговоріть розв'язання завдання № 495 зсусідом по парті».
№495:50 + 14 11 17 4 + 9 5 7 Учитель, передаючи уявний мікрофон, пропонує по черзіпо одному учню з пари представити виконання завдання. Наприклад: «Явважаю, 50 + 14 дорівнює...». Наступний учень, узявши«мікрофон», у разі згоди говорить: «Я теж так думаю» іпредставляє наступну дію та її результат. Якщо учень не погоджується з відповіддюсвого попередника, то, взявши «мікрофон», говорить: «Я вважаю,50 + 14 дорівнює…, тому що...» та обґрунтовує свою відповідь. Далі«мікрофон» бере представник наступної пари і, якщо його відповідьтака ж сама, то він представляє результат наступної дії і т. д.
2)Учитель пропонує учням усно з сусідом по парті обговорити виконання завдання(можна спроектувати за допомогою кодоскопа чи іншого проектора на екран).Збільшити на 14 22 24 31 69 15 Зменшити на 20 70 46 100 41 58
Представленнярезультатів відбувається аналогічно як у попередньому завданні, за допомогоютехнології «мікрофон».
2.Мотивація навчальної діяльності.
Учитель.Чи зустрічаються в житті людини такі способи додавання: 38 + 4? Наведітьприклади. Отже, є необхідність навчитися обчислювати аналогічні приклади?
3.Оголошеннятеми уроку та очікуваних результатів.
II. Основначастина уроку.
«Роботав парах» (З хв.).
1.Зметою ознайомлення зі способами розв'язання прикладів виду 38 + 4 вчительпропонує учням у парах (з сусідом по парті) розглянути запис та обґрунтувативиконання завдання № 496.
Представленнярезультатів відбувається в загальному колі: вчитель надає змогу бажаючому учнюпояснити перший крок. Тоді вчитель запитує, чи є в кого інша версія. Якщо рештаучнів так само думають, то вчитель надає слово учню з іншої пари, який бажаєпояснити наступний крок, тобто. У разі, коли є пара учнів, що мають іншувідповідь, учитель дає змогу висловитися представнику з цієї пари, а тодізвертається до учнів класу з запитанням: «З чиєю відповіддю випогоджуєтеся?»
2.Учитель. Щоб закріпити здобуті знання, працюючи так само в парах, уснопідготуйтеся і поясніть розв'язання завдання № 497: 64 + 6 = ...
Презентаціярезультатів відбувається у загальному колі.
«Мікрофон»(2 хв.).
Учитель.Користуючись технологією «мікрофон», усно з поясненням перевіримоправильність відповіді завдання № 498.
55+ 8 = 63 86 + 9 = 95 7 + 27 = 34
Представленняпояснень починаємо словами: «Я вважаю, що відповідь ..., тому що....»
«Мініажурна пилка » — 6 хв.
Вчитель.А тепер складіть, будь ласка, самостійно по одному аналогічному прикладу ізапишіть їх у зошити та розв'яжіть (1 хв.). Обміняйтеся прикладами з товаришемпоруч, тобто продиктуйте приклад, який ви придумали, своєму сусіду і розв'яжітьприклад сусіда (1 хв.).
Післяцього вчитель пропонує учням об'єднатися у четвірки (по дві парти, що стоятьодна за одною) і звертається до учнів:
обміняйтесятепер наявними вже двома прикладами з товаришем, що сидить позаду (попереду) вмежах четвірки, тобто продиктуйте приклади, які ви вже маєте, сусідові, щосидить за вами або перед вами, і запишіть приклади, які продиктують вам тарозв'яжіть їх (2 хв.).
Учитель.Зараз кожен учень представить розв'язання одного із прикладів вампродиктованих, стежачи, щоб приклади не повторювалися (технологія «Взагальному колі»), (2 хв.).
«Два—чотири — всі разом» (11 хв.).
а)Учитель. Використаємо здобуті нами знання і вміння для розв'язання задачі № 501(14 хв.).
Вавтобусі їхало 20 пасажирів. На зупинці до салону зайшли ще 6 жінок і 7 чоловіків.Скільки пасажирів стало в автобусі? (Задачу розв'язати двома способами).
Учительза звичайною методикою вивчає з учнями умову задачі (2 хв.), після чогоговорить учням:
працюючив тих самих четвірках, що й раніше, розв'яжіть задачу, спочатку самостійноподумавши над її розв'язанням (1 хв.).
Далівчитель пропонує обговорити розв'язання задачі з сусідом по парті (1 хв.), апотім у четвірках (1 хв.). Після цього, за вказівкою вчителя, іде обговоренняїї розв'язання у загальному колі (2 хв.).
Післятого, як учні прийшли до спільного рішення, вчитель пропонує комусь із учнівзаписати перший спосіб розв'язання на дошці, а решті — у зошитах. Потім іншийучень, за бажанням, записує другий спосіб розв'язання на дошці, в той час якусі інші -у зошити (4 хв.).
б)Аналогічно вчитель працює з учнями над розв'язанням задачі № 499 (5 хв.).
Дівчинкакинула м'яч на відстань 15 м, а хлопчик — на 7м далі. На яку відстань кинувм'яч хлопчик?
«Роботав парах» (5 хв.).
Учительпропонує самостійно виконати завдання № 500, після чого об'єднатися в пари зсусідом по парті і зробити взаємоперевірку.
54+ 6 52 + 7 39 + 6 77-30
59-2051 + 20 71 + 6 47 + 5
Представленнярезультатів за допомогою технології «Мікрофон».
III. Підсумковачастина уроку.
Підбиттяпідсумків.
Звернутиувагу учнів на очікувані результати і, передаючи уявний мікрофон, запитати:
—Що ми робили на уроці?
—Чи досягли ви особисто очікуваних результатів? Чому ви так вважаєте?
—Що могло б бути організовано краще?
—Над якими навичками, вміннями ще треба працювати?
Оцінювання(2 хв.).
Передоцінюванням учитель дає учням завдання: Записати на планшетах відповіді доприкладів.
Учніпіднімають планшети і вчитель, враховуючи роботу учнів протягом усього уроку,оцінює їх.
Завданнядодому (1.5 хв.).
1)Від числа 31 відняли невідоме число і дістали 22. Яке число відняли?
2)Склади і розв'яжи подібну задачу з іншими числами.
Висновки
Результатинавчання в групі
Учні,яким вдалося бути членом колективу тривалий час:
· беруть активну участь у навчальномупроцесі;
· добре спілкуються і працюють разом зіншими людьми;
· цінують різні здібності та поважаютьіндивідуальність оточуючих;
· відповідальні за свою поведінку;
· вміють критично мислити і працювати;
· покращують свою внутрішню рівновагу ікраще вчаться. Батьки, які допомагають в цій роботі, відзначають, що:їхдітям школа стала більше подобатись;
· діти гарно поводяться вдома;
· фактори, що сприяють особистійгнучкості, стійкості дітей, посилюються;
· їх участь у роботі оцінена іншимибатьками та адміністрацією школи;
· вони стали по-новому розуміти свою рольу навчанні своїх дітей.
Учителі,які тривалий час планували навчання дітей в групах і втілювали цей метод,будуть:
· витрачати менше часу на підтриманнядисципліни в класі;
· мати більше часу для творчої роботи;
· помічати, що діти пам'ятають те, чогонавчилися;
· отримувати задоволення від професійногоспілкування з колегами;
· менше нервувати;
· любити свою роботу більше, ніж досі.
Дослідженнявчених виявило, що організація навчально-виховного процесу в групах співробітництвасприяє підвищенню успішності молодіших школярів, вирішує багато виховних ірозвивальних завдань.
· Шкільний клас перетворюється ізсконцентрованого на учителеві в ской центрованого на учнях (діти не тількислухають учителя, але й працюючі разом).
· Учитель перетворюється на тренера, якийвикористовує прийом| соціально-психологічної групової роботи.
· Кожний будує довготривалі стосунки згрупою однокласників і відчувати себе включеним й оціненим за індивідуальнийвнесок у спільну справу.
· Учні починають самостійно керуватикласом (вирішують проблемні вибирають завдання, підтримують позитивнуатмосферу, досягають угоди).
· Учителі використовують різноманітні методидля того, щоб охопити всіх учнів незалежно від їх культури, здібностей, підготовки.
· Учні вчаться не тільки здобувати академічнізнання, а й формувати критичне мислення, вміння співпрацювати з іншими.
· Індивідуальна і групова оцінкаскладаються зі спільної оцінки результату учителем та учнями.
· Внутрішньо притаманними груповому процесунавчання є захисну фактори, що виховуються в дітях (увага до оточуючих, турботапро них] вміння поділитися з іншими, активна участь, позитивні очікування).
Список використаної літератури
1. О. В. Стребна, А. О.Соценко Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. ХарківВидавнича група «Основа» 2005.
2. О. Пометун, Л.Пироженко Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Науково-методичнийпосібник. Київ «А.С.К.» 2005.
3. В. П. Телячук, О. В.Лесіна Інноваційні технології в початковій школі. Харків Видавнича група«Основа» ПП «Тріада+» 2007.
4. Початкова школа.Науково-методичний журнал. № 10, 2007.
5. Початкова школа.Науково-методичний журнал. № 9, 2007.
6. Початкова школа.Науково-методичний журнал. № 8, 2007.
7. О. ПометунЕнциклопедія інтерактивного навчання. Київ 2007.
8. О. Ю. ЧекінаІнтегровані уроки в початковій уколі Харків Видавнича група «Основа» ПП«Тріада+» 2007.
9. Василевська М. В.Інтегровані уроки // Початкова школа. 1996
10. Власенко Т.Інтегрований урок як форма організації навчального матеріалу // Початковашкола. – 2004. — №4.
11. Іванчук М.Інтегроване навчання: сутність та виховний потенціал. – Чернівці: Рута, 2004.
12. Іванчук М.Інтегрований підхід у навчанні молодших школярів // Початкова школа – 2004. — №9.
13. Комар О.,Лобановська О., Лаптева Л. Проводимо інтегровані уроки // Початкова школа. –1996. — № 7.
14. Лисенко Г. Здосвіду проведення інтегрованих уроків // Початкова школа. – 1998. — № 8
15. Присяжнюк Н. І.Інтегровані уроки: Методичні рекомендації // Початкова школа. – 1996. — № 8
16. Яценко Т. С.Інтеграція та дезінтеграція як процес психокорекції // Педагогіка і психологія.– 1996. — № 1.
17. Пометун О.,Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К.,2002.
18. Баханов К. О.Інноваційні системи. Просвіта, 2000.
19. Сиротенко Г. О.Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: Основа, 2003.
20. Освітні технології:Навчально-методичний посібник / О. М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська таін… / За аг. Ред… О. М. Пєхоти. – К.: А. С. К., 2001.