--PAGE_BREAK--Позаурочна робота з трудового навчання зобов'язана бути частиною загальношкільної системи позаурочних заходів, і гармонійно змішуватися з аналогічною роботою по іншим предметами. Плануючи позаурочна робота з трудового навчання варто врахувати загальношкільну позаурочну роботу, яка виникає у зв'язку з різними заходами, що виходять за рамки шкільної роботи, наприклад: конкурси, виставки творчості, тематичних та предметних тижнях і днях. Позакласну роботу з трудового навчання потрібно планувати перспективно на навчальний рік і більш детально на півріччя і чверть. Необхідність ця визначається не лише тим, щоб зв'язати позаурочні заняття з навчальними планами з трудового навчання, але й тим, щоб уникнути перевантаження учнів позаурочними заходами щодо трудової підготовки і інших предметів. Плани позаурочної роботи, як по окремих предметах, так і школи в цілому, обговорюються з учнівським активом, затверджуються директором школи і доводяться потім до відомості всієї школи в особливих графіках, афішах, оголошеннях. Причому інформувати учнів про окремі заходи масового характеру потрібно заздалегідь. Варто виділити, що не може бути вдалої позакласної роботи без її початку на уроці праці. Принцип єдності визначеної і позаурочної роботи – найважливіший принцип організації учбово-виховного процесу. Конкретно на уроках учитель ставить перед учнями питання, які зобов'язані провокувати їхню допитливість, дати перші імпульси до читання додаткової літератури по предмету, викликати бажання своїми руками виконати те, про що говорив вчитель на уроці, або про що читали в книжках.
1.3 Принципи та форми позаурочної роботи з трудового навчання
У методичній літературі можна зустріти різні формулювання принципів позакласної роботи з ряду шкільних предметів [5,6, 7, 10]. При дослідженні цих літературних джерел вдалося встановити, що є загальні принципи позакласної роботи, характерні всім шкільним предметам, а так само принципи, які характерні тільки лише даній дисципліні. При аналізі літературних джерел були виділені загальні принципи позакласної роботи, які характерні для всіх шкільних предметів:
- Добровільності (принцип, що враховує бажання школярів прийняти роль у позакласній роботі). Сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес.
- Врахування особистих особливостей учнів (принцип врахування розходження спрямованості інтересів і рис характеру учнів).
- Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній і позашкільній діяльності слід ураховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу. Самодіяльність – це основа творчості, а саме творче задоволення в роботі завжди сприяє необхідності працювати краще, знати іноземну мову досконаліше. Ініціатива має стати життєвою позицією кожного учня. Учителю слід спонукати своїх учнів до того, щоб вони самі пропонували тематику та форми позакласного спілкування.
- Розвиток винахідливості, дитячої технічної та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру: створення нових приладів, удосконалення наявних; приділення особливої уваги творчому підходу до справи тощо.
- Зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках.
- Використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу потребує широкого використання пізнавальних ігор, ігор з комп'ютерами, демонстрування цікавих дослідів та ін.
Є принципи позакласної роботи, характерні лише для певного предмета, наприклад для трудового навчання – комунікативної активності (принцип, що стимулює і втягує учнів у впровадження новітніх, невідомих їм матеріалів, пізнавальна цінність і цікавість яких викликають потребу в спілкуванні, підвищують його якісний рівень, що сприяє розвитку комунікативної компетентності школяра). Всі вищеназвані принципи доповнюють один одного і в цілому забезпечують цілеспрямований, послідовний, систематичний і водночас різнобічний вплив на розвиток особистості. [11, 43]
Розглянемо основні принципові принципи позакласної роботи. Однією з основних завдань позакласної роботи є формування в учнів пізнавального ентузіазму до предмета. Такий ентузіазм не може з'явитися, якщо робота виконана без бажання, по примусу. Тому А.В. Колганова вважає, що принцип добровільності є одним з головних принципів позакласної роботи. [14, 75] Учень зобов'язаний виражати щире бажання прийняти роль у позакласній роботі з предмета. Зрозуміло, що по рівнях загального розвитку, спрямованості інтересів і рисам характеру учні відрізняються один від одного. Ігноруючи ці розходження, нереально домогтися успіхів у позаурочній роботі. Б.М. Ступарик стверджує, що принцип врахування особистих особливостей учнів є принциповим при організації позакласної роботи [37, 49]. Він дозволяє врахувати рівні розвитку кожного школяра і, виходячи із цього, коректувати всі види робіт, проведених з кожним учнем. Як і у навчанні будь-якого шкільного предмета, у позакласній роботі визначальним є зміст, який підбирається довільно. Тема позакласної роботи зовсім різноманітна. У позакласній роботі більше, ніж у будь-якій іншій, проявляється вплив особистості вчителі, його кругозору, інтересів, теоретичного і морального багажу. Зміст позакласної роботи підкоряється строго певним вимогам [31, 96]: науковості (встановлює певне співвідношення змісту шкільного предмета зі змістом науки); доступності (зміст зобов'язаний відповідати віковим особливостям учнів, не відхилятися від шкільної програми, провокувати бажання пізнання, до роботи з додатковою літературою, до дослідницької діяльності); актуальності і практичній значимості (зв'язок з життям); цікавості (учню повинно бути цікаво під час проведення позакласної роботи).
В методичній літературі та у практиці школи традиційно розрізняють три форми позакласної роботи: індивідуальну, групову та масову. В основу такого розподілу покладена ознака кількісного охоплення учасників. Підкреслюючи нечіткість поняття «масовості», Б.М. Ступарик пропонує розрізняти форми позакласної роботи з трудового навчання за організаційно-структурною ознакою. [37, 51] Відповідно вона відносить групові форми до організаційно-структурних форм, а індивідуальні та масові – до не структурних.
Індивідуальна позакласна робота проводиться з окремими учнями, які готують повідомлення про різні предмети та матеріали, про професії людей і т.д. Індивідуальна робота може проводитися постійно або епізодично.
Групова форма позакласної роботи має чітку організаційну структуру і відносно постійний склад учасників, об'єднаних спільними інтересами. До цієї форми належать різноманітні гуртки: конструювання, плетіння, ліплення, кулінарні. Заняття в гуртках, як правило, проводяться регулярно.
Масові: форми позакласної роботи не мають чіткої організаційної структури. До них відносять такі заходи як фестивалі, конкурси, тематичні тижні і дні. Ці заходи проводяться епізодично.
У педагогічній літературі є поняття «об'єднуючі форми позакласної форми» [42, 80]. До об'єднуючих форм відносять дитячі клуби за інтересами, гуртки та ін. Такі товариства є ефективною формою позакласної роботи з трудового навчання, тому що вони об'єднують учнів різних інтересів, створюють широкий простір для спілкування, діють на засадах самоврядування і стають центрами позакласної роботи в школах.
Отже, узагальнивши все вище сказане, схематично можна зобразити:
Схема 1.Форми позакласної роботи
Позакласна робота
Індивідуаль
Позакласна робота сприяє розширенню сфери застосування вмінь і навичок, які були здобуті на уроках трудового навчання, та розширення сфери застосування вмінь трудової підготовки. Якщо позакласна робота супроводжує весь курс трудового навчання в молодшій школі, то вона успішно підтримує так звану близьку мотивацію, так як у кожному елементі навчального процесу створюються умови для застосування набутих знань, умінь і навичок, що в свою чергу, забезпечує стійке позитивне відношення до навчання.
В основі позакласної роботи лежить самоуправління учнів. Саме вони є суб'єктами позакласної роботи: вона проводиться ними заради них. Їх бажання і інтереси є визначальними при виборі форм і змісту позакласної роботи.
Завданням вчителя також є формування смаку учнів, наявність визначених естетичних критеріїв. При обговоренні пропозицій запропонованих учнями вчитель повинен спонукати учнів до ідеї єднання форми і змісту.
Позакласна робота виховує колективістські якості учнів, формує адекватні особисті відношення. Вона пов'язана з створенням колективу в цілому і всередині його – мікроколективів, що передбачає товариську взаємодопомогу «відчуття плеча» співпереживання і визначення свого місця в колективі, вміння співвідносити свої бажання з бажанням більшості. Успішна робота може забезпечуватися лише при умові доброзичливих відношень її учасників один до одного, при цьому важливо помічати досягнення, шукати і знаходити ще не реалізовані можливості своїх товаришів.
1.4 Основні види трудової діяльності на позаурочній роботі молодших школярів Зміст трудового навчання молодших школярів становлять: робота з папером, картоном (аплікація з різнофактурного паперу, у сполученні із тканинами, природними матеріалами, виготовлення декоративних панно, великих і площинних предметів і конструкцій для дизайну свят і розваг, декорацій, сувенірів); робота із природним матеріалом (виготовлення маленьких і великих скульптур, складання декоративних букетів із сухих і живих рослин); робота із глиною (створення декоративних прикрас, виготовлення маленьких скульптур, іграшок-сувенірів, лялькового посуду); робота із тканиною, нитками (декоративна аплікація із тканини, плетиво із синтетичної пряжі, виготовлення декоративних прикрас і предметів побуту, одягу, театральних і декоративних іграшок і сувенірів із синтетичних тканин) [26, 35].
Для молодших школярів найбільш доступний і просто піддається обробці матеріал – папір. Робота з папером – це робота з матеріалом, що має свою індивідуальність, та володіє конструктивними й пластичними властивостями. Виготовлення виробів з паперу сприяє розвитку мускул кистей рук, удосконалює окомір у дитини, готує її до вироблення навичок письма, сприяє естетичному розвитку дітей, набуття ними вмінь добре підбирати сполучення квітів паперу, форм і розмірів комплектуючих виробів деталей. Наприклад, першокласники з паперу виконують різні двомірні й тривимірні форми. Дитина вчить здатності використовування паперу, згинаючи, стискаючи, розриваючи її на частині, але потім поєднує їх і одержує нову форму. Дітям дуже подобається робити вироби зі смужок паперу. Цей вид роботи створює величезні здатності для творчості дітей. Традиційно при одержанні картонних смужок різної довжини і ширини діти відразу починають їх мимоволі скручувати, звивати, переплітати, перехрещувати, з'єднувати одну з іншою, у підсумку чого з'являються різноманітні композиції. Чудова біла картонна пластика, чарівна гра світла й тіні, нескінченні творчі здатності й перспективи її використання примушують дивуватися й знаходити новітні шляхи рішення художніх образів і сюжетів. Якщо взяти дві смуги паперу одного кольорів, але різних по розміру, зробити кільце з кожної, з'єднати їх, а потім додати трошки уяви, можна зробити звірів для театральної вистави (курчатко, поросятко, кішка, заєць і т.д.). Як база для виконання фігурок тварин і людей може бути використані конус або циліндр [23, 74]. Дитина без допомоги інших відкриває новітні методи і форми згинання для отриманого підходящого елемента. При цьому яскраво проявляється фантазія дитини, оскільки вона створює все нові й нові композиції й часом сама дивується тому, що в неї вийшло з початкової спроби. На позаурочній роботі з трудового навчання діти з задоволенням займаються виготовленням різних виробів з паперу. Вони можуть довго займатися цим видом виробів, не бажаючи визнавати, що робота закінчена, оскільки в них постійно з'являються нові ідеї.
На позаурочних заняттях з трудового навчання молодші школярі люблять займатися майструванням з різних природних матеріалів. Оточуюча нас природа веселить безліччю форм і кольорів. Кожна пора року багата своїми природними дарами: від прекрасних зеленуватих травинок і квіткових пелюстків до багатих плодів осені і сухих, на перший погляд, непримітних рослин, які ми вважаємо бур'янами. Природа багата матеріалом, який діти можуть використовувати в грі. Цінність таких ігор полягає в тому, що дитина черпає натхнення конкретно із природи й створює неповторні речі, що радують око власною красою. У природних матеріалах молодші школярі бачать красу й погодженість форм, гармонію, не помічаючи того, вони узнають про характерні риси матеріалів: запах, кольори, форму, будову. Надалі, маючи певний досвід, вони здатні відповісти на різноманітні питання: що буває твердим, соковитим, м'яким? Що росте на соснах і ялинках? Які дерева бувають листяними і хвойними? Що росте на лузі, у полі? Що буває величезним і маленьким, закругленим і гострим? У дітей не лише збагачується словниковий запас, але й розвивається аналітичне мислення: вони прагнуть співвіднести з побаченим свої вироби, дати їм образні найменування. Фактично немає такого природного матеріалу (за винятком отрутних рослин), який не можна було б уживати для виробів, які роблять молодші школярі на позаурочних заняттях з трудового навчання, немає і установлених правил, як його використовувати.
Особливо виділяються позаурочні заняття з трудового навчання із глиною – ліплення. Заняття ліплення сприяють формуванню таких властивостей особистості, які є для людини не якимись специфічними (необхідними лише для даної і схожої роботи), а загальнозначущими. Ці заняття розвивають розумові здатності учнів, розширюють їх художній і політехнічний кругозір, формують моральні уявлення і сприяють формуванню творчого відношення до навколишнього світу. Особлива увага приділяється декоративно-прикладному мистецтву. Діти з насолодою ліплять декоративні іграшки за мотивами народних зразків, посуд, настінні рельєфи, декоративні маски. Молодші школярі знайомляться з народними промислами. Не вважаючи того, всі ці вироби чітко тяжіють до реального декоративно-прикладного мистецтва, а отже, поєднані з життям.
У порівнянні з обробкою інших матеріалів робота з текстильними виробами має свої особливості. Робота із тканиною дозволяє здійснювати на практиці міжпредметні зв'язки. Так, учні істотно розширюють свій кругозір, словниковий запас, знайомлячи з найменуваннями інструментів, матеріалів, трудових дій. Виготовлення викрійок сприяє вправам в обчисленнях, у зіставленні і відпрацьовуванні понять «менше», «вужче», «коротше», «довше». [14, 77]
При виготовленні виробів по викрійці і обробці деталей, що представляють собою різні геометричні фігури (квадрати, прямокутники, окружності) закріплюється геометричний матеріал, вивчений на уроках математики. При знятті мірок учні мають справу із цифрами. Вони зіставляють отримані дані з розмірами тканини, виконують різні розрахунки. Позаурочні заняття з рукоділля також взаємозалежні з уроками малювання. Діти привчаються підбирати кольори ниток для вишивання, узнають, що залежно від особливості виробу, його конструкції й призначення підбираються тканини відповідних властивостей і кольори. Величезне значення має підбор візерунка для вишивання, уміння прекрасно робити обробку виробу. Практичні вправи в обробці текстильних матеріалів розвивають окомір. Якість роботи при цьому багато в чому залежить від точності й акуратності, дотримуваних при складанні викрійки, при розмітці, різанні, зшиванні й інших операціях. Обробка текстильних матеріалів у порівнянні з іншими вимагає більш кропіткої й завзятої праці. Робота із шиття й вишивання, плетіння затягає дітей своїми плодами. Скільки радості одержують молодші школярі від зробленої своїми руками закладки або серветки! Не меншу насолоду доставляє виготовлення подарунків для батьків, друзів, малят. Список практичних робіт включає вироби, які по призначенню можна згрупувати у такий спосіб: господарсько-побутові, навчальні, ігрові сувеніри і подарунки.
продолжение
--PAGE_BREAK--