Державні символи України
Мета. Поглибити знання дітей про державну символіку України, виховати вучнів почуття патріотизму та любові до рідного краю. Сприяти розвитку інтересудо правознавства.
Оформлення. (у далині сцени прикріплено тризубець і слова):
Ні, не згине Україна!
Відродиться мила.
Свій народ вона до щастя
Піднесе на крилах.
Етапи проведення.
І. Підготовчий.
Ми з учнями домовилися пропроведення свята, визначили тему та основний зміст заходу, розподілили ролі таобов’язки.
ІІ. Безпосередня підготовка допроведення.
Було проведено дві репетиції,підготоване оформлення сцени.
ІІІ. Проведення свята.
Після обіду всі діти зібралися вактовому залі, попередньо були запрошені класний керівник та вчителі. Дітиорганізовано провели свято.
ІV. Підведення підсумків.
Оскільки всі діти в однаковій мірібрали участь у проведенні заходу, то враження, висловлені ними, виявилися позитивнимиі більшість дітей запропонували ще підготувати і провести день іменинника уподібній формі.
Хід заходу.
1-й ведучий.
Україно! Мій коханий краю,
Мати наша рідна і свята!
Небо чисте над тобою має,
Медом диха нива золота.
Ми з тобою завжди, Україно!
2-й ведучий.
Ми з тобою разом повсякчас,
Поки б’ється в грудях серце вірне
І допоки в душах жар не згас.
Мова наша ніжна калинова,
В серці у моєму ти завжди!
Я з тобою лину знову й знову
В майбуття омріяні світи...
1-й ведучий. Україна! Скільки глибини у цьому співочому слові… Це –золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес.
2-й ведучий. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степиі ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Поліссяі Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів – все це нашаУкраїна.
1-й ведучий. Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталисяпо тобі орди чужинців, ворожі пазури роздирали твоє тіло. Дітей твоїх велизагарбники у неволю.
2-й ведучий. Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихалижерла гармат, шугали ненависні залізні круки, вирували нескінченні битви затвою свободу і честь.
1-й ведучий. Кістьми синів і дочок наша свята земля, щедро кров’ю і сльозами залита.
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці –
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись, що ми українці!
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми в Україні – таки ж український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
Я до себе кажу і до кожного з нас: «Говори!»
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати.
Запитаймо у себе: відколи і якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості свідомості наші збагнути не змога,
Чом солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок од порога.
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
І тоді в мене ниє крамоли осколок тупий,
Мене думка одна обсідає і душить на славу:
Ради кого Шевченкові йти було в орські степи,
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил,
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо прихилить до наших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...
2-й ведучий. Пройшло вже 15 років від дня, коли потоки людей підсиньо-жовтими прапорами виповнювали майдани українських міст і сіл, святкувалидень Незалежності! Здавалося, назавжди щезає з нашої землі ненависницький,чужинський режим, що стільки років нищив народ український. У той день неодного українського серця торкнулася надія – вибороли осягнули свій історичнийшанс! Починаємо будувати Соборну Самостійну Україну.
1-й ведучий. Шановні гості! Вашій увазі пропонується усний журнал «Державні символи України». Перша сторінка нашого журналуприсвячена події, яка схвилювала весь світ – це проголошення незалежностіУкраїни.
… Там упала бомба стопудова,
І земля розсипалась кущем.
Довго, довго зяяла пустиня,
Та весна взяла свої права.
Там розквітла квітка жовто-синя,
І сказала людям: «Я жива!»
Чому це весняним світлом
Людям осяяло лиця?
Зацвіла синьо-жовтим цвітом
України древня столиця.
Довго була в нарузі
Історія наша багата.
Шикуймося в лави, друзі!
Сестро, стань ближче до брата!
Будемо разом радіти,
Що дочекалися свята.
Візьміться за руки, діти,
Бедемо пісню співати.
Пісню слави полеглим,
Живим – відродження пісню,
Хоч і було нам нелегко,
Та ми народились не пізно.
Була велика руїна,
Було страждання безкрає,
Але – не вмерла Вкраїна,
Душа наша не вмирає!
2-й ведучий (зачитує). Акт проголошення незалежності України. Виходячи ізсмертельної небезпеки, яка нависала була над Україною, в зв’язку з державним переворотом в СРСР19 серпня 1991 року:
— продовжувати тисячолітню традицію державотворення в Україні,
— виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН таіншими міжнародно-правовими документами,
— здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна РадаУкраїнської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність Українита створення самостійної Української держави – України.
Територія України є неподільною і недоторканою.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закониУкраїни.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України
1-й ведучий (зачитує). Постанова Верховної Ради УкраїнськоїСоціалістичної Республіки
Про проголошення незалежності України.
Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки постановляє:проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.
З моменту проголошення незалежності чинним на території України є тількиїї Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавтства республіки.
1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердженняакту проголошення незалежності.
М. Київ
24 серпня 1991 року
Голова Верховної Ради Української РСР
Л. Кравчук
2-й ведучий. Здійснилася віковічна мрія українського народу, який сказавтверде і остаточне ТАК – 1 грудня 1991 року. Результати референдуму свідчилиєдність всіх наших помислів і прагнень. Україна стала вільною! Слава ж нашійУкраїні – вільній, воскресаючій, соборній!
Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів.
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Коли відкільсь взялася міць шалена,
Як буря все живе схопила, пройняла.
І ось, дивись, — в руках знамена
І гімн побід співа невільна сторона.
1-й ведучий. Друга сторінка журналу присвячується нашій святині –Українському державному прапору.
«І стяг синьо-жовтий – наднивами і водами,
В небі твоїм на вітрах степових...»
Здійнявся вперше він над Галицько-Волинським
Князівством, що відтак об’єднує підним
Ще й землю Київську наперекір дрібним
Сваркам і всупереч загарбникам чужинським.
Із воєводою Дмитром, як побратим,
Боровся мужньо він під натиском ординським,
Данило Галицький над орденом Добжинським,
Під стягом переміг небесно-степовим,
У синім кольорі була ознака миру,
А в жовтому народ плекав велику віру
На власний розвиток, просвіту міст і сіл.
- Прапорвідомий з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часівязичництва, а після впровадження християнства вони освячувалися образомживотворного Христа.
- Значеннястягів, як святині, зростає – жодне військо без прапора не вирушало у похід іне виступало в бій.
- Історичніджерела донесли до нас скупі відомості про кольори прапорів Київської Русі. У1910 році синій і жовтий кольори називали державними кольорами Давньої Русі,спадкоємицею якої була передусім Україна.
- Одна зверсій щодо давньої української традиції поєднання жовтого й синього кольорів.Згідно з нею, слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців, — монгольського походження «хох» — означає синій, голубий, небесний, «улу» — жовтий. Кінцева голосна редукується – маємо теперішнє звучання – хохол.
- Длянашої, залитої світлом країни, жовтий і синій кольори були і є найбільшпідхожі. Це чудесно зрозумів наш простий український народ, вимальовуючи своїхати спершу в синє, а з затилля в жовте. Ці кольори давала народові любов доприроди, яку він бачив сам в жовтій і лазуровій окрасці: золотистий степ, синєнебо, синє море, ріки з жовтими очеретами і рудими скелями.
Символами України є чисте небо – символ миру та пшеничне поле – символдостатку.
- «… Бій одлунав. Жовто-синізнамена затріпотіли на станції знов… ». Кожен, безперечно, пам’ятає ці слова з балади В. Сосюри. Адже саме зцього твору більшість громадян України вперше дізналися про саме існуваннянаціонального прапора своєї держави. Прапори, як нас вчили, ворожого,націоналістичного, бо під ним, мовляв, воювали проти радянської влади й народупетлюрівці й бендерівці.
- Досі нестерлося відчуття в ті дні, коли „стало можна”. Ідеш вулицею, уздовж якої, атакож на будинках, тріпочуть на вітрі синьо-жовті прапори – аж душа завмираєвід великої радості й превеликого щастя. Не вистачило лише невеликоїформальності, але і вона тепер відпала. 28 січня сесія Верховної Ради нашоїреспубліки більшістю голосів проголосила синьо-жовтий прапор Державним прапоромУкраїни. Це велика подія і велика наша перемога. Ревно ж бережімо нашу святинюі стараймося ніколи й нічим не заплямувати її.
Живи, Україно, живи для краси,
І сили, і слави, і волі.
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
Довіку тебе не скують ланцюги
І руки не скрутять ворожі,
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І рідні знамена в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою.
1-й ведучий. Зпрошуємо переглянути третю сторінку нашого журналу, щоприсвячена золотому, непокорному тризубу:
Тризуб (як сокола, що йде в піке),
Облюбував собі на ловах Рюрик.
І віщий князь Олег на вежах бурих
Лишав його зображення стрімке,
На печенігів, половців у шкурах
Цей герб наводив жах – було й таке!
Й дерево життя змогло вінке
Не вимерзти в холодних кучугурах.
Сам Олександр здіймав Тризуб увись,
Як з півночі посунули колись
Навали шведів і тевтонів сила,
І коли схрестились грізно меч і спис,
А для наук йому розправив крила
Засновник Академії – Могила.
— Про походження, ідею і значення знаку тризуба в Україні, як державногогерба, національного знаку і релігійного символу, писали більш як 50 авторів.
Як державний герб тризуб на синьому тлі був схвалений 12 лютого 1918 рокумалою радою в Коростені. Як герб тризуб залишився і в часи гетьманату, а далі йза Директорії. Від часу об’єднанняУНР і ЗУНР державним гербом став золотий тризуб на синьому тлі.
- МихайлоГрушевський вважав, що лише УНР – „єдина спадкоємиця Русі на визнання знакутризуба”. І ось, 19 лютого 1992 року за пропозицією Президента України Л.Кравчука сесія Верховної Ради затвердила малий герб України.
Як птах золотий, в переливах
На прапорі має, горить.
Це знак наш, це фабрики й ниви,
Це символ, що будем ми жить.
Це хліб наш, вугілля і цукор,
Степи плодовиті, моря...
Це в праці змозолені руки,
Що подвигом завжли горять.
Це наша любов, наша мужність,
Вогняний порив боротьби,
Це наша згуртованість дружня,
Це пісні нової доби.
Це юність, це клич поколінням,
Що йдуть крізь життєву грозу,
Це слава твоя, Україно,
Золотий непокірний тризуб.
2-й ведучий.
«Довго нас недоля жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнім: „Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре!»
- Так, такви не помилилися, наступна сторінка нашого журналу присвячена національномугімну України.
- Якакраса: Відродження країни! Ще рік, ще день назад.
- Пісня –душа народу, національні гімни – найвищий прояв його волелюбних прагнень,духовно-патріотичних устремлінь. Втративши свою незалежність, Україна кількастоліть не мала і свого національного гімну, його заступали патріотичні пісні,що не охоплювали досі всього народу, розмежованого кордонами австро-угорськоїта російської монархії.
- Яскравимпроявом патріотично-національних почуттів українців єдиної нашої землі сталапоява вірша поета й етнографа Павла Чубинського „Ще не вмерла Україна”.
- Жодномунашому творові української літератури не судилась така велична і… трагічнадоля.
- Велична,бо в цьому втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю,виражена незламна віра у відродження України.
- Трагічна,бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як несилкувались – не вбили.
- Відроджуються,воскресають національні традиції України: її символіка, патріотичні та духовнігімни, серед яких і «Ще не вмерла Україна». Тисячі синів українського народу зцим гімном на устах боролися за волю України, страждали у царських тюрмах, ішлина заслання, гинули героїчною смертю у повстанських загонах.
Ти не згинеш, Україно!
І мова прадідна твоя,
Що кожне слово в їй перлина,
Не вмре повік. І світ – зоря,
Твоя зоря засяє,
Поглянь – слов’янство оживає
І сили пробує свої:
Ганебні ярма розбиває,
Докупи всіх синів скликає...
А то ж усе брати твої!
Ні, не умре ніколи мова,
Якою син співає твій,
Якою лад скликав Підкова,
Богдан славетний і Палій,
Якою Січ буйна пишала,
Якою наш Кобзар співав,
Яка степи опанувала,
І мільйони об’єднала
Людей-братів!
Хто не чував
Пісень по селах вечорами
І жартівливих, і сумних?
То долю рідними словами
Народ виспівує у їх.
О, ні, Вкраїна не загине!
Коли народний океан
Співа, неначе той орган,
Є сила в нім – душа єдина.
— З піснею-гімном пов’язанівікові поривання нашого народу до незалежності, яка в наш час стала реальністю.Тому нова незалежна Україна обрала мелодію і слова пісні „Ще не вмерла Україна”за свій державний гімн. Пісні, створеної діячами культури Наддніпрянщини іГаличини. Пісня, яка понад століття одухотворяла національно-духовні пориваннянароду до своєї незалежності, кликала народ до святої Волі.
— У березні 2003 року відбулися зміни в редакції Державного гімнуУкраїни.
Христос воскрес – воскресне Україна –
Ось заповіт, що йде од рода в род,
На нього жде століттями країна,
І ним живе і кріпиться народ.
Христос воскрес перед європейським людом,
Хоч був умер, пребитий, погребен.
Але народ не воскресає чудом,
А працею і силою рамен,
Не вірте ви, що, мов, роса на сонці,
Погинуть так всі наші вороги,
Що заживем у рідній сторонці,
А коло нас приятелі, други!
А хоч би й так, а хоч би й ми воскресли
Не працею, а чудом, як Христос,
Та за часом нас знову би понесли
На кладбище, на місце смут і сльоз.
А хоч би й так, а хоч би й вороженьки,
Як та роса, погинули зовсім,
То прийде ніч і впаде потихеньку
Нова роса, і виїсть очі всім.
(Виходять учасники свята у зал. Учасники свята квітчають дерева).
У Подільськім краї мальви величаво
Тягнуться до сонця в небесну блакить.
І на святі нашім дерева чудово
Ружа світанкова перша прикрасить.
Південним сонцем сяє сонцеликий сонях,
Як древній бог Ярило у вікон –
Від лісової Мавки, як привіт,
Що колір взяв з небесної блакиті.
Волинь дарує синьоокий цвіт,
Льоном квітча найкраще дерево у світі.
Щоб дивне наше дерево квітчати,
Від славної Полтави принесла
Я чорнобривців, що насіяла мати,
Й на щастя і долю дитині дала.
З Карпатських гір – зійшов до нас на свято,
Як гордий витязь, — закарпатський едельвейс.
Хто в легіня візьме косицю шовкову,
Кохання і вірність йому принесе.
Таїть він в собі красу смерекову
І силу чарівну на щастя несе.
Тернопіль – західне Поділля –
Любистком пахне і цвіте.
Хто тут пустив своє коріння,
Для нього місце це – святе.
Червону руту – символ Буковини,
Що парубку зривала на зорі,
Щоб забуяла, заквітчала Україна,
Принесла з чернівецької землі.
Я диво-дерево каштаном уквітчаю.
Він символом древнього і нескореного краю,
Він символом серця українського народу,
Щоб не було йому ніколи переводу.
А ми дива-квіт квітчали,
Рідну Україну величали.
А ми дива-квіт вберемо,
Рідну Україну піднесемо.
Щоб звучала мова наша рідна
І гопак вистукували дрібно,
Щоб стелилась доля рушниками
І дороги всі вели до мами.
Щоб в дорогу брали квіт калини
І чудову пісню України.
Щоб зоря всміхалась світанкова
І в віках звучала колискова.