План
Вступ
1. Планування як основа управління навчанням
2. Навчальний план закладу освіти
3. Планування навчального предмету
4. Планування навчальних занять
5. Форми організації навчання та їх специфіка
6. Історичний розвиток форм навчання
7. Основні форми організації навчання
8. Інноваційні форми організації навчання
Висновки
Вступ
Длятого, щоб будь-яка діяльність відбулася успішніше, важливо попередньо максимальноповно уявити собі її процес і структуру: необхідні етапи, зміст, форми, методи,засоби, умови, поведінку суб’єктів і можливі перешкоди. Ідеалізоване уявленнямайбутньої діяльності називається плануванням. Особливозначущим є планування в управлінській діяльності, оскільки управлінець повиненпродумати і скоординувати діяльність багатьох людей.
Психологічнопланування обумовлюється дією всієї психічної сфери людини: пам’яттю (образминулого), сприйняттям (образ сучасного), уявленням, мисленням (образмайбутнього, передбачення). Інколи здатність передбачувати наслідки своїх дійвважають критерієм розумності людини.
Основнівиди планування:
1. Стратегічне – концептуальне уявлення про шляхи досяганняцілі.
2. Програмне – перелік заходів та дій, необхідних для досяганнямети.
1.ПЛАНУВАННЯ ЯК ОСНОВА УПРАВЛІННЯ НАВЧАННЯМ
Плануванняможе бути ідеалізованим і матеріалізованим – вираженим на папері,неформалізованим і формалізованим – відображеним у певних документах (планах,програмах).План (найчастіше) – це документальне відображенняобразу майбутнього і шляхів його досягнення. До характеристик і відповідно видівпланів відносять:1. Цілі
— комплексні;
— загальні;
— спеціалізовані. 2. Зміст
— плани розподілу ресурсів;
— адаптації до засобів суб’єкта;
— внутрішньої координації;
— організаційно-стратегічного передбачення. 3. Час
— довгострокові;
— тактичні;
— оперативні;
— календарні.
Плануванняв управлінській діяльності – це реалізація:
Øполітики – орієнтири,принципи вищого керівництва для прийняття рішень;
Øпроцедур – встановленийперелік дій для типових ситуацій;
Øправил – точне визначенняпевних дій у специфічних ситуаціях.
Основнепланування в освіті – це планування навчання. Оскільки навчання – це процес засвоєнняучнями соціального досвіду, то плануваннянавчання – це складанняпроекту досягання цілей навчання, тобто проектування змісту і структуринавчальної діяльності учня з засвоєння певного соціального досвіду. Плануваннянавчання включає в себе:
— розподіл змісту навчання;
— організацію розподілу змісту у просторі і часі;
— відображення шляхів досягнення мети навчання.
Плануваннянавчання відбувається на рівні конкретних закладів освіти, навчальних предметіві окремих занять і відповідно відображається у навчальних планах, навчальнихпрограмах і планах навчальних занять.
2.НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ЗАКЛАДУ ОСВІТИ
Основнимдокументом, що відображає зміст навчання в конкретному освітньому закладі танавчальних закладах певного типу є навчальний план. Навчальний план — ценормативний документ, затверджений Міністерством науки і освіти, який міститьпедагогічну інтерпретацію соціального замовлення суспільства і визначає у самихзагальних рисах обсяг і зміст освітньої і професійної підготовки учнів.
В структуру навчального плану загальноосвітньоїсередньої школи можуть входити:
* перелік навчальних предметів і обсяг навчальних годин на їхвивчення;
* графік навчального процесу (розподіл предметів занавчальними роками, кількість навчальних годин на тиждень з вивчення певного навчальногопредмету).
* тривалість навчального року, навчальних чвертей та канікул;
* форми організації навчального процесу: нормативні(обов’язкові) і факультативні (вибіркові) дисципліни;
* форми і терміни перевірки знань та вмінь учнів.
У практиці загальної середньої освіти використовуєтьсядекілька типівнавчальних планів:
1) базисний;
2) типовий;
3) власне навчальний план школи.
Базиснийнавчальний план загальноосвітньої школи – це основнийдержавний нормативний документ, що є складовою частиною Державного стандарту уцій галузі освіти (крім загального базисного навчальний плану загальноосвітньоїшколи можуть розроблятися базисні навчальні плани різних її видів: денних,вечірніх і заочних шкіл, профтехучилищ, і середніх спеціальних навчальнихзакладів, а також для шкіл з поглибленим вивченням окремих навчальних предметівта шкіл нових типів: гімназій, ліцеїв і т.п.). Основою БНП ЗШ є здійсненняпринципу наступності між її ступенями, коли навчальні курси, що вивчаються,отримують на подальших курсах розвиток і збагачення. Цей принцип знаходить своєвідображення у лінійній і концентричній структурі навчальних курсів, щопрезентують освітню галузь.
Типовийнавчальний план – носить рекомендований характер. Він ґрунтується набазисному навчальному плані, затверджується на рівні Міністерства освіти інауки України і може мати експериментальний характер, містити врахуваннянаціональних та регіональних особливостей і т.п.
Навчальнийплан загальноосвітньої середньої школи складається здотриманням нормативів базисного навчального плану. Це той реальний план, заяким працює дана конкретна школа. У кожній школі ці плани можуть бути різними.Існують два типи навчальних планів школи:
Ø власнонавчальний план школи, що розробляється на основібазисного навчального плану на тривалий період і відображає особливості даноїшколи (в якості навчального плану школи може бути обраний один з типових навчальнихпланів);
Ø робочийнавчальний план, що розробляється з урахуванням поточнихумов і затверджується педагогічною радою школи щорічно (його ще називаютьрічний навчальний план).
Навчальнийплан вищого навчального закладу у сучасних умовахвідповідає двухступеневій системі освіти (бакалавра і магістра) і містить такі компоненти:
* графік навчального процесу (курси, тижні, заняття);
* таблиця бюджету навчального часу (курси, тижні);
* план навчального процесу (назви навчальних предметів,терміни екзаменів, заліків, курсових робіт по семестрах, обсяг навчання вгодинах (загальний, по видах аудиторних занять, індивідуальна та самостійнаробота);
* аудиторні години по дисципліні на тиждень;
* терміни практики;
* форма державної атестації і т.д.
В структурі навчального плану підготовки бакалаврівприйнятий такий розподіл:
1. Нормативніпредмети (65%): гуманітарні (18% — 12 назв); фундаментальні (47% — 17 назв).
2. Вибірковіпредмети (35%): на вибір ВНЗ (25% — 11-23 назв), на вибір студентів (10% — 4-5назв).
3.Плануваннянавчального предмету
Одиницеюпланування, відображеною в навчальних планах будь-яких типів, є навчальнийпредмет. Навчальний предмет (навчальна дисципліна) є дидактичнообґрунтованою системою наукових знань, практичних вмінь і навичок, щодозволяють тим, хто навчається, засвоїти на певному рівні і у відповідності зїх віковими пізнавальними можливостями основні вихідні положення науки абосторони культури, праці, виробництва. Навчальні предмети можуть поєднатись уцілі навчальні курси з певної освітньої галузі.
Наприклад,курс психолого-педагогічної підготовки в будь-якому університеті повиненвключати такі нормативні навчальні предмети: базову дисципліну, декількаспеціальних дисциплін, психолого-педагогічну практику і випускну роботу (чиекзамен).
Зміст навчального предмету відображується у навчальнійпрограмі.
Навчальнапрограма — це нормативний документ, що визначає структуру і процеснавчання з якогось навчального предмету і може містити:
* пояснювальну запискущодо назви дисципліни, цілей її вивчення, основних вимог до знань та вміньучнів, особливостей вивчення дисципліни, її складу, ролі і місця в структурінавчального плану та інше;
* тематичний план навчальної дисципліни,що може складатись з блоків тем, тем, рекомендованих цілей, бюджету часу, форм,методів та засобів їх вивчення, контролю;
* базу знань, що засвоюється учнями впроцесі вивчення дисципліни;
* загальні вимоги до поточного і підсумкового контролю;
* перелік рекомендованої літератури здисципліни, що рекомендується учням та викладачам для підготовки до занять зданої дисципліни.
Навчальні програми можуть бути:
1. Типові — розроблені на основі вимог державного освітнього стандарту відноснотієї чи іншої освітньої галузі (затверджуються на рівні Міністерства освіти імають рекомендований характер).
2. Робочі — розробляються на основі типових навчальних програм з урахуваннямспецифіки підготовки, національних та етнічних особливостей, затверджуються нарівні певного навчального закладу.
3. Авторські — містять іншу логіку побудови навчального предмету, авторські підходидо розгляду тих чи інших теорій, власну точку зору відносно явищ і процесів, щовивчаються. Повинні мати рецензії відомих вчених в даній предметній галузі, ітакож затверджуються на рівні конкретного навчального закладу.
4.ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ
Найнижчоюступеню планування є планування окремих навчальних занять – одиницьнавчального процесу. Підготовка до конкретного навчального заняття у певнійформі включає розробку орієнтовного плану проведення даного заняття,стандартна структура якого звичайно така:
* тема заняття за навчальною програмою;
* навчальна ціль заняття;
* форма, тип, методи проведення заняття;
* матеріально-технічне забезпечення заняття;
* структура заняття (основні етапи і розподіл за часом, щовідповідають типу, формі і методам проведення заняття).
5.ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ТА ЇХ СПЕЦИФІКА
Термін “організація” походить від латинської “organizo” – “утворюю, упорядковую”. Сьогодні під організацією часто розуміють досягання цілісності, упорядкування складових частинякогось духовного чи матеріального об’єкту. Відповідно організацією навчальноїдіяльності є досягання цілісності, упорядкування складових частиннавчального процесу для досягання навчальних цілей. На практиці організаціяпроцесу навчання означає вибір і застосування певних методів і форм навчальноїдіяльності.
Методи і форми навчання – це способи упорядкування навчальноїдіяльності, що стосуються відповідно її внутрішньої і зовнішньої сторін.
З грецької “metodos” буквально перекладається як шлях до чогось. Тому метод навчання – це спосіб досягання навчальних цілей, що характеризує змістовно-процесуальнуабо внутрішню сторону навчального процесу. Це відповідь на запитання: “Щозробити для досягнення навчальної цілі?”. Приклади методів навчання:лекція, аналіз ситуації, читання підручника, спостереження, експеримент,демонстрація, дидактична гра та інші.
Поняття форми діяльності маєінший смисл, ніж поняття методу. З латинської слово “forma” позначає “зовнішнійвигляд”. Це відповідь на запитання – “Як зробити?”. Якщо метод більшепов’язаний з засобами діяльності, то форма – з умовами – кількістю учасниківдіяльності, часом і місцем її здійснення і т.п.
Наприклад, щоб отримати необхідну інформацію зсьогоднішньої теми можна діяти декількома способами (тобто використати різніметоди):
1) самостійно прочитати матеріал в літературі;
2) прийти на лекцію;
3) розпитати викладача;
4) звернутись за конспектом до одногрупника і т.д.
Виобрали для отримання інформації з сьогоднішньої теми метод лекції, тобтоприйшли послухати і законспектувати цю тему. Але кожний з вас робить цепо-різному — у різній формі. Хтось – індивідуально, хтось – в групі друзів,переписуючи і обговорюючи з ними щось. Деякі з вас обрали собі перші парти, адеякі – гальорку. Хтось конспектує систематично і послідовно, а хтось час відчасу.
Отже, форма навчання якдидактична категорія означає зовнішню організацію навчального процесу, якапов’язана з кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також порядком його здіснення.
Прикладиформ організації навчання: урок, семінарське заняття, лабораторна робота,екскурсія, виробнича практика та інші.
Хоч форма і метод і відображають різні сторони організаціїпроцесу діяльності, вони органічно взаємопов’язані. Одна і та ж форма навчанняпри використанні різних методів може суттєво змінюватись.
Наприклад,одне і те ж семінарське заняття як форма організації навчання відбудетьсяпо-різному на основі методу виступу з рефератами або методу групової дискусії.
А один і той же метод, можна здійснювати в різних формах.
Наприклад,міні-лекцію можна прочитати і на семінарському і на практичному занятті. Лекціїв школі і вузі можуть суттєво відрізнятись за тривалістю, кількістю слухачів,розташуванням місць в аудиторії і кваліфікацією викладача.
Крім того, інколи методи навчання настільки розвиваються,що перетворюються на самостійні форми організації навчання.
Наприклад,лекція – це метод навчання. Але поступово цей метод набув у вітчизняній вищійосвіті таку популярність, що перетворився на основну форму організації навчанняу вищій школі. Для проведення лекцій стали утворюватись спеціальні аудиторії –амфітеатри, використовуватися спеціальне обладнання – мікрофони, збиратись ціліпотоки студентів. Аналогічно сьогодні в прогресивних навчальних закладах стаютьформами організації навчання такі методи як ділові ігри, методи аналізуситуацій (кейс-методи) та інші.
6.ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ФОРМ НАВЧАННЯ
Історично існувало декілька основних форм навчання:
1. Індивідуальнаформа навчання – вчитель працює з одним учнем (в своємудомі чи домі учня) – найдавніша форма, що виникає ще за античних часів ідомінує в освіті до XVII ст.
2. Індивідуально-груповаформа навчання – вчитель працює з групою дітей, різнихза віком і підготовкою, за індивідуальним принципом: по черзі запитує кожногоучня, пояснює йому новий матеріал, надає індивідуальне завдання. Інші в цей часпрацюють самостійно. Розповсюджена в Європі (гарно описується у ЧарльзаДіккенса).
3. Масоваформа навчання – одночасна робота з групою учнів. Одназ перших таких форм виникла у братерських школах Білорусії і України в XVI ст.і стала прототипом сучасної класно-урочної системи. Розповсюджується з XVIIIст. і домінує сьогодні. Її різновиди:
Ø класно-урочна система – це така формаорганізації навчання, при якої учні розподіляються за віком і поєднуються вгрупи – класи з приблизно однаковим рівнем підготовки, всім викладається один ітой же матеріал, заняття проводяться поурочно за попередньо складенимрозкладом. Нормується також графік роботи на рік, що викликає появу понять“навчальний рік”, “навчальний день”, “урок”, “перерва між заняттями”,“навчальні канікули” та інші. Ця система залишається дуже перспективною ісьогодні і застосовується в більшості світових шкіл.
Ø Бел-ланкастерська система, або система взаємного навчання – запропонована у 1798 році священником Беллом і вчителем Ланкастером,які одночасно впровадили її в Індії та Англії. Полягає в тому, що спочаткустарші учні під керівництвом вчителя самі вивчають матеріал, а потім, отримавшивідповідні інструкції, навчають своїх молодших товаришів.
Ø система вибіркового навчання, що існує в різновидах: Батівська системав США і Мангеймська система в Європі.Батівська система полягає в тому, що урочна (колективна) робота з класомпоєднується з індивідуальною позаурочною роботою із слабкими учнями.Мангеймська система припускає розподіл учнів на основі тестування за їхуспішністю на класи: слабкі, середні і сильні, між якими можливі переходи.
Ø лабораторно-бригадне навчання –прийняте у радянських школах у 20-ті роки ХХ ст. Учні розподілялися на бригадипо 5-6 осіб, в складі яких самостійно вивчали рекомендований матеріал, а потімбригадир самостійно звітував вчителям за виконану роботу.
Ø метод проектів – популярний сьогодні наЗаході, поширюється в нашій країні. Група учнів отримує спільне завдання порозробці певного проекту, відповідно до якого вони повинні розподілити ролі,узгодити свої дії, а в ході розробки – навчити один одного.
7.ОСНОВНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ
Безпосередньо в навчальному процесі навчальна діяльністьздійснюється у різних формах її організації. В освіті Українисьогодні прийнята класно-урочна (для школи) або семінарсько-лекційна (для ВНЗ)система навчальної роботи. За цією системою виділяють наступні формиорганізації навчання:
1. У школі:
· урок – основна форма навчання;
· екскурсія;
· додаткове заняття;
· інструктаж;
· конференція;
· факультатив;
· клубна робота;
· позакласне читання;
· домашня робота;
· предметний гурток;
· студія;
· наукове товариство;
· олімпіада;
· конкурс;
· робота на пришкільної ділянці;
· заняття в навчальній майстерні, комп’ютерному класі, шкільномукооперативі;
· похід по рідному краю;
· фізкультурне змагання і т.п.
2. У старших класах (додатково):
· лекція;
· семінарське заняття;
· співбесіда;
· практикум;
· консультація та інше.
3. У вищих навчальних закладах:
· лекція;
· семінар;
· лабораторна робота;
· практичне заняття;
· самостійна робота;
· колоквіум;
· конференція;
· науково-дослідна робота (курсові і дипломні роботи);
· виробнича практика та інше.
Особливе місце в системі вищої школи займає заочна вищаосвіта, що є спеціальною формою підготовки висококваліфікованого спеціалістабез відриву від його виробничої діяльності.
Вечірня освіта – це ще одна форма організації навчання уВНЗ, яка поєднує елементи очного і заочного навчання. Про ці та інші формиорганізації навчання ви можете також докладніше почитати в рекомендованій літературі.
8.ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ
Однимз напрямків інноваційної діяльності навчальних закладів сьогодні є інтенсивнийпошук нестандартних форм організації навчальної роботи, які б дозволяли активізуватипроцес навчання, зробити його природним, невимушеним і цікавим.
Влітературі з’являється все більше описів таких форм навчання, що називаються інноваційними.
Воснові таких форм роботи – використання нетрадиційних методів навчання, у томучислі і видів діяльності, не пов’язаної прямо з навчанням:
· урок-ділова гра;
· урок-змагання;
· урок–прес-конференція;
· урок-КВК;
· урок-консультація;
· урок-аукціон;
· урок-“суд”;
· урок-концерт;
· урок-семінар;
· урок-гра ”Поле чудес”;
· урок-семінар;
· урок-вистава;
· урок творчості;
· урок-звіт;
· межпредметний урок;
· лекція-співбесіда;
· семінар-дискусія;
· семінар доповідей за рефератами;
· семінар запитань і відповідей;
· семінар-конференція;
· семінар зустрічі з цікавими людьми
Інноваційнуформу навчання не рекомендується використовувати у готовому вигляді, краще вигадатисвою власну форму, враховуючи особливості навчального предмету, склад учнів ісвої власні можливості.
Висновки
1. В основі успішного управління навчанням закладене якіснепланування навчальної діяльності на різних рівнях – від загальноосвітнього доконкретно навчального.
2. При складанні навчального плану, програми конкретнихнавчальних дисциплін повинні проектуватись також форми і методи навчання.
3. Вибір конкретних форм і методів роботи з тими, хтонавчається, залежить від прийнятої системи навчання, особливостей змістунавчання, вікових і психологічних можливостей учнів і викладачів.
4. Особливо перспективною є самостійна розробка інноваційнихформ організації навчання, побудованих на особливих умовах навчання.