Підвищення ролі загально технічної підготовки вспільній системі професійно-технічної освіти
Необхідність політехнізації навчання визначаютьтри фактори: економічний, основу якого складає закон переміни праці, обумовленийреволюційною природою технічного базису великої промисловості. «…Природавеликої промисловості обумовлює переміну праці, рух функцій, усестороннюрухливість робітника… сама велика промисловість… робить питанням життя і смертівизнання переміни праці, а потім і можливо більшої багатосторонності робітників…як питання життя і смерті, ставить задачу… часткового робітника, простого носіявідомої часткової суспільної функції, замінити всесторонньо розвинутиміндивідуумом, для якого різні суспільні функції є змінюючи один одного способижиттєдіяльності»;
соціальний, що передбачає необхідність подоланнявузького професіоналізму з ціллю усестороннього розвитку особистості виконавця.
науково-технічний, що вимагає від робітникарухливості трудових функцій на основі знання загальних принципів виробництва.
В процесі науково-технічної революції увиробництві об'єктивно виникають і проявляються загальні риси, які маютьполітехнічний характер. Ця спільність виявляється в однотипності для багатьохпровідних галузей виробництва технологічних процесів – механічних, хімічних,енергетичних тощо. Все ширше використовуються типові уніфіковані видимеханізмів і машин, інструментів, пристроїв, апаратів, систем автоматичногоконтролю і керування.
Розвиток виробничих сил підкоряється закону,зміст якого в тому, що машина все більше і більше замінює працю людей, невитісняючи їх повністю з виробництва. За людиною зберігаються виробничіфункції, але праця її поволі звільняється від фізичних зусиль і набуває інтелектуальногозмісту. Робітник стає «регулятором, наладчиком, програмістом технологічногопроцесу, а не елементом, безпосередньо включеним у нього».
Між засобами праці і кваліфікацією робітникаповинно бути співвідношення. Воно виявляється в тому що складність засобіввиробництва, засобів транспортування і зв’язку постійно тягне за собою інеобхідність підвищення рівня загальнонаукової і професійної підготовкиробітників, інженерів і техніків, так як нова складна техніка тільки в умілихруках забезпечить той ефект, на який вона розрахована.
Результатом поєднання науки з виробництвом,перетворення її на безпосередню виробничу силу є поступовий, але невпиннийзріст ваги елементів творчості у діяльності робітників. Він передбачаєформування у робітників творчого відношення до праці, яке легше виховати наоснові постійних і глибоких знань в області математичних, технічних іспеціальних наук. Тому об’єктивний хід розвитку людини як головної виробничоїсили суспільства і тим самим і самого виробництва спочатку потребує підвищеннярівня і якості природничо-наукової і загальної технічної освіти молодихробітників.
Виробнича діяльність включає: суб’єкт діяльності(людина, колектив), засоби діяльності (техніка), предмет діяльності (речовинаприроди, незавершений продукт праці), умови і спосіб діяльності (технологія іорганізація виробництва та праці). Зростання складності і числа елементівтехніки, поява нових, штучних предметів діяльності (полімерів, пластмас таінших матеріалів), швидка зміна технології – все це разом взяте приводить добезперервного і різкого підвищення об’єму та ускладнення інформації, необхідноїробітнику для успішної праці.
Збереження термінів навчання і обмеженіможливості людини в засвоєнні, переробці знань обумовлюють ряд труднощів.Вирішити їх можна шляхом розвитку самостійної активності учнів в процесінабуття нових знань, створення умов для безперервної самоосвіти, сувороговідбору в учбових програмах училищ тільки самої необхідної інформації. Алеразом з тим професійно-технічне навчання учнів не можна відокремити знаннями інавиками, які потрібні для виконання робіт тільки по даній професії.Професійно-технічна освіта повинна давати широку основу професії, готуватимайбутніх молодих робітників до активного суспільного життя, розвивати їхздібності, творче відношення до своєї праці. Іншим способом подолання надмірноїнауково-технічної інформації служить відбір для професійно-технічної підготовкимайбутніх робочих знань й навиків, які мають найбільшу цінність. Тому скрупульознарозробка системи навчально-виховних цілей училища складає основу для відборузмісту програм.
Надмірність наукової і виробничої інформаціїдолаються, як відомо, в процесі інтеграції наук і синтезу науково-технічнихзнань. Синтез наукових знань знаходить свій вираз у загальних принципах, ідеяхі теоріях, які об’єднують в єдине ціле окремі частки різних наук, що сприяєпобудові єдиної наукової картини світу і як складових її частин фізичної ітехнічної картини світу.
Синтез науково-технічних знань забезпечує умовидля створення систем з меншим, ніж раніше, числом елементів, використання увиробництві уніфікованих вузлів, деталей, пристроїв і апаратів. Ця тенденціяуніфікації і зменшення числа елементів технічних систем є одним з проявів НТР,і є всі передумови стверджувати, що ця тенденція в техніці ще з більшою силоюбуде проявлятися і в майбутньому. Так само і в технології явно проявляєтьсяперехід від дискретних до безперервних процесів виробництва, заснованих навикористанні природних процесів (хімічних, фізичних, біологічних, біохімічних,тощо), використанні в широких масштабах безвідходної технології, нарощування темпівкомплексної механізації й автоматизації виробництва.
На процес інтеграції й синтезу знань впливає нетільки техніка і технологія. Логіка розвитку самих наук породжує нові напрями,об’єднаються багатодо цього часу ізольованих галузей знань. До таких синтезуючих галузей знань зповним правом можна віднести кібернетику, екологію, теорію інформації. Закони йпоняття цих наук мають вельми широке використання у багатьох галузях знань.Один з підходів в аналізі ролі науки у розвитку виробництва зв’язує процесперетворення науки в безпосередню виробничу силу з використанням в якостізасобу впливу на предмет праці знову відкритих наукою закономірностей і силприроди, і особливо «немеханічних форм руху матерії, заснованих на енергіїміжмолекулярних, атомних й субатомних зв’язків».
Ряд авторів пропонують таку послідовність(систему) визначення загальнотрудових умінь і навиків: визначення спільностінауково – технічних основ виробництва, спільність професії, спільність трудовоїпідготовки. В якості загально-трудових називають вміння й навики розрахунку,аналізу і контролю, обслуговування, планування, організації тощо. В цій системінаукові основи виробництва виступають як база об’єднання, групування виробництва. Даліпроцес такий: аналізується сучасне виробництво, різні його види, області,галузі (тобто воно береться за вихідне), в ньому виявляються загальнінауково-технічні основи і на базі цієї сукупності групуються і об’єднуютьсяпрофесії, типізуються вміння й навики щодо його обслуговування.
До складу політехнічних умінь й навиків виділяютьтакі уміння, як конструкторсько-технологічні, контрольно-вимірювальні, обробні,налагоджувальні, зборка й розборка, управління, організації, раціоналізації, адо елементів політехнічної підготовки відносять знання допусків і посадок,уміння читання креслень, знання теорії різань тощо. Зроблений крок щодокласифікації політехнічних умінь на: а) електротехнічні (виділено 55умінь) і б) механотехнічні (82 уміння).
В.М. Заплатін рекомендує віднести дополітехнічних наступні вміння: складати з натури технічні малюнки, читатиробочі креслення, клепати вручну, свердлити отвори ручними дрилями і настанках, підбирати змінні зубчасті колеса по заданих режимах різання,встановлювати розприділюючий вал на цикл тощо (всього 19). Автори привизначенні політехнічних умінь йдуть, таким чином, шляхом конкретизації цихумінь в якійсь області виробництва, орієнтуючись при цьому на п’ять такихобластей: електромеханічну, механотехнічну, автоматотехнічну, економічну йорганізаційну. Обширний матеріал, вказує на можливість наповнити ідеї політехнічноїосвіти багатим фактичним змістом, які відносяться до важливих галузейпромислового виробництва, відправляючись від аналізу виробництва.
Таким чином, в наш час існують дві точки зору нате, як визначити політехнічний учбовий матеріал. Одна розглядає політехнізмнасамперед як використання знань основ наук на практиці стосовно до того, чибуде при цьому охоплене все виробництво чи найважливіші його галузі чи ні. Увідповідності з другою необхідно вивчити і систематизувати сучасне виробництвоі на цій основі змоделювати його і визначити відображаючий цю модель зміст.
Необхідно при цьому підкреслити, що диференціаціяоснов наук неадекватна розділенню й класифікації виробництва. Кожна з цихсистем складає свою область сутностей, диференційованих у відповідності зісвоїми основами. Так, диференціація фізики, наприклад, не дає нам ні окремомашинобудівне чи сільськогосподарське виробництво, ні їх суму, чи сумубудь-яких інших виробництв. Об’єднання декількох виробництв чи галузейгосподарства, наприклад транспорту, будівництва тощо, не дає ні області науки,ні її підрозділів, тобто виробництво і наука створюють дві самостійні областіспільнот, диференційованих на основі різних принципів. При цьому зв'язки міжструктурними підрозділами цих спільнот неоднозначні. Це положення в ходінауково-технічного прогресу не має тенденції до перебудови. Так, широкийрозвиток, наприклад, сфери обслуговування, в якій реалізуються знання багатьохобластей науки, показує той самий приклад неоднозначності переходу від науки довиробництва. Тому опора на науку чи виробництво, підходи «від науки» чи «відвиробництва» проводять в кінцевому рахунку до різних результатів у визначеннісистеми і в диференціації політехнічного учбового матеріалу, у визначеннізмісту політехнічної освіти.
Таким чином, змістом політехнічної освіти,являється в основному вивчення техніки, яка складає основу виробництва. Цядумка виділена і в назві твору для вивчення предмету «Основи техніки». По цьомупитанню аналогічна точка зору Д.О. Епштейна, який рахує, що «ознайомленняучнів з основними поняттями оптимізації виробничих процесів і повинно бути внаш час стержнем політехнічної освіти». Разом з тим багато авторів, визначаючизміст політехнічної освіти, не обмежуються розглядом системи техніки, а говорятьпро працю на виробництві, про діяльність людей, що керують виробництвом, івідносять це також до політехнічного змісту.
Таким чином, в педагогіці існують різні поглядищодо визначення політехнічного змісту. Перший шлях «від науки» полягає узасвоєнні змісту загальноосвітніх і загальнотехнічних предметів, в застосуванніцих знань на практиці, в тому числі і в професійній практиці. Другий шлях «відвиробництва» полягає в аналізі структури виробництва і внесенні у навчання(насамперед і в основному по спеціальних предметах і виробничому навчанню)такого змісту, в якому відображаються (для галузі, а вірніше – міжгалузеві)вміння й навики управління засобами праці, обслуговування їх.
Наука, народжена з потреб практики, проходить усвоєму розвитку складний шлях. Абстрагуючись від практики, вона в ряді аспектів«сама з себе» створює далі свої послідовні побудови – і в цьому полягаєпередбачуюча сила науки. Однак наука не може існувати у відриві від практики. Внаш час це відбувається із системою загальнотехнічної підготовки, з системоюзагальнотехнічних предметів. Загальнотехнічний зміст є і в спеціальнихпредметах і в виробничому навчанні у вигляді окремих тем, розділів, блоків.Виявлення цього змісту з метою наступного «підвищення» його до рівнясамостійних учбових дисциплін – одне з найважливіших завдань удосконаленнязагальнотехнічної підготовки.
Особливо «опукло» представлений в структуріспецпредметів і виробничого навчання загальнотехнічний учбовий матеріал, наоснові якого формуються загальнотехнічні (політехнічні) вміння й навики.
Політехнічні вміння й навики – це узагальненіспособи використання знань в різних умовах пізнавальної і практичноїдіяльності. Вони відображають принципи направленості інтелектуальних і фізичнихзагальнотрудових дій учнів на керування технікою. Вимоги сучасного виробництвадо політехнічної підготовки випускників профтехучилищ включають вироблення уних творчого мислення, найпростіших навиків технічно-конструкторськоговинахідництва, інтересу й любові до праці.
Політехнізація професійно-технічної підготовкикваліфікованих робітників пов’язана з формуванням в учнів загальнотрудовихвмінь й навиків, які складаються в процесі оволодіння професійними прийомамипраці. Ці вміння й навики можна переносити з однієї області діяльності в другу.Послідовне використання політехнічного принципу у навчанні, по-перше, створюєумови для формування робочої професії широкого профілю, по-друге, суттєвопоглиблює розвиваючу і виховну функції навчання, по-третє, створює передумовидля свідомого використання наукових і технічних знань на практиці, для творчоговідношення до праці. Сьогодні не тільки загальна і політехнічна освіта стаютьнеобхідною передумовою високої професійної підготовки майбутнього робітника.Сама професійна освіта також перетворюється в один з найважливіших засобівзбагачення і поглиблення загальної і політехнічної освіти.
В середніх профтехучилищах стержнем освітисистеми політехнічних знань і вмінь є вивчення природознавчих предметів ізагальнотехнічна підготовка. Оптимальне співвідношення знань загальноїтехнології і спеціальної служить основою, яка забезпечує випускникам широкийполітехнічний світогляд і професійну підготовку.
Метою загальнотехнічної підготовки є ознайомленняучнів в теорії і на практиці з науковими основами сучасної техніки ітехнології: зі структурою техніки (апаратів, пристроїв, машин, технічнихсистем), з функцією техніки (технічними характеристиками засобів праці), зсубстратом техніки (матеріалами), з природничо-науковими основами процесів, якіздійснюються за допомогою засобів праці. Ці завдання витікають з самої сутітехнічних наук, які мають справу з штучними системами, які підкорюютьсяособливим закономірностям, що охоплюють структуру, функціонування й розвитокцих систем. Предметом технічних наук являються природні процеси, які діють вштучно створених системах, які дозволяють цілеспрямовано використовувати ціпроцеси, речовини природи, її об’єктивні закономірності в інтересах людини.
До завдань загальнотехнічної підготовки відносятьчасто й основи організації праці і виробництва, хоча частина цих знань маєконкретно-економічний зміст.
Необхідність загальнотехнічного навчання вбільшій степені визначається і його значенням для формування науковогосвітогляду випускників в зв’язку з тим, що розуміння місця й ролі техніки вжитті людини і суспільства стало невід’ємною і необхідною частиною уявленнясучасної людини про оточуючий світ, як і знання законів природи, законівсуспільного розвитку. Вивчення загально-технічних предметів розвиває умайбутніх робітників технічне, технологічне мислення, сприяє формуваннютворчого відношення до праці, вчить бережливому відношенню до матеріалів,енергії, техніки, сировини, готових продуктів праці.
Загальнотехнічна підготовка є ланкою міжполітехнічною освітою та спеціальною частиною професійно-технічної навчання іпокликана озброїти тих, що навчаються системою знань загальних основ техніки,технології та організації виробництва і праці в даній галузі промисловості,народного господарства. Поряд з системою знань набуваються і відповідні вміннята навики. Зміст загальнотехнічних знань, як правило, є загальним длясукупності груп професій даної галузі промисловості, народного господарства,частина знань і вмінь носить міжгалузевий характер.
Між політехнічною освітою і загальнотехнічноюпідготовкою є як елементи подібності, так і суттєвих відмінностей, які свідчатьпро те, що це – різні поняття, які було б помилкою ототожнювати. Частиназагальнотехнічних понять має політехнічний характер. Більш широкі поняттявходять в склад політехнічних, а галузеві можна віднести до загальнотехнічних.Політехнічна підготовка як частина загальної освіти єдина для всіх професій, втой час як зміст загальнотехнічної освіти змінюється в залежності від галузі,для якої готуються робітники. Специфіку галузі може врахувати тількизагальнотехнічна підготовка. Розширюючи галузевий і міжгалузевийтехнічно-технологічний світогляд учнів, загальнотехнічна підготовка тим самимсприяє розширенню профілю професійної підготовки молодих кваліфікованихробітників, створює передумови для їх професійної мобільності.
Необхідність професійної мобільності, як ірозширення профілю робочої професії, пояснюється рядом об’єктивних тенденцій увиробництві і перш за все прискоренням науково-технічного прогресу, скороченнямтермінів освоєння нововведень, тривалості часу між моментом отримання першихрезультатів досліджень і етапом промислового виробництва продукту чивпровадження нової технології.
Цілком природно, що період розробки і освоєннянововведень на виробництві в майбутньому стане в середньому меншим, ніж в нашчас. Вирішальний вклад в цей процес внесуть науково-дослідницькі тадослідно-конструкторські роботи, інтенсивне введення систем планування івпровадження, а також ширина профілю професійної підготовки і мобільність робочихкадрів в поєднанні з високим рівнем вихованості. Таким чином, широкийпрофесійний профіль і мобільність робітників є і умова і наслідок НТР.Робітники, як перша виробнича сила суспільства, повинні постійно і гнучкопристосовуватися до мінливої виробничої ситуації через постійне вдосконаленняречової складової виробничих сил. В свою чергу, високий рівень підготовки івелика мобільність робітників сприяє розвитку масового винахідництва іраціоналізаторства, що, в кінцевому рахунку прискорює науково-технічнийпрогрес.
В розширенні профілю професійної підготовки, узбільшенні мобільності молодих робітників важливу роль відіграють зміст іструктура загальнотехнічних знань і вмінь, які дають широкутехнічно-технологічну основу професії.
НТР веде до якісної зміни багатьох традиційнихпрофесій і до появи нових. Зокрема, до нових можна віднести професію апаратчикаавтоматизованого виробництва, наладчика станків з числовим програмнимуправлінням (ЧПУ), машиністів-операторів та ін. Робітникам подібних професійширокого профілю потрібні глибокі знання не тільки із спеціальних предметів,але і з таких курсів, як основи теорії інформації, програмування, основивиробничої електроніки та інших, які раніше не були потрібні токарю,фрезерувальнику, шліфувальнику, робітнику неавтоматизованого хімічного,нафтохімічного виробництва. Відомо, що одною з основ комплексної автоматизаціїслужать ЕОМ, мікропроцесори, техніка промислових роботів. Тому досить глибокезнання основ електротехніки, промислової електроніки, принципів роботи ЕОМ,мікропроцесорів є необхідною умовою успішної роботи апаратчиків, операторів,наладчиків автоматизованого виробництва.
Щоб зрозуміти електротехніку, основи промисловоїелектроніки, потрібні знання електростатики і електродинаміки. Для розумінняроботи ЕОМ, мікропроцесорів, промислових роботів потрібні спеціальні знання зобласті математики. Засвоєння властивостей матеріалів і способів їхзастосування в знаряддях, засобах і предметах праці пов’язане зі знаннями зхімії, фізики, біології. Можна продовжити приклади взаємозв’язкузагальнотехнічних і природничо-математичних предметів. Разом з тим зростаєрівень необхідної загальної і загальнотехнічної освіти при підготовціробітників апаратурної праці, робітників широкого профілю. Цей рівень поступовонаближається до сучасного обсягу та рівня знань техніка.
В зв’язку з широким застосуванням у виробництвіприродничо-математичних і технічних наук, перетворенням їх у виробничу силусуспільства праця набуває все більш науково-технічний характер, що такожпризводить до необхідності оволодіння робітниками глибокими загальнонауковимизнаннями.
До загальнотехнічних знань, які не можутьвикладатися в основах наук, відносять знання про типові деталі машин,механізми, двигуни, про основи енергетики, електротехніки і промисловоїелектроніки, елементи виробничої автоматики, про принципи сучасної технології іїх застосування в конкретних технологічних процесах, про основи економікивиробництва.
До загальнотехнічних вмінь відносять вміннярозпізнавати на практиці в будь-якій машині (обладнанні) деталі та вузли, їхтехнічне та технологічне призначення, підбирати обладнання, матеріали,інструменти і приспосіблення для виконання робіт різного технологічногопризначення, виконувати операції по управлінню системами машин, настроюватиобладнання на певні режими роботи, виконувати на ньому найпростіші операції,усувати неполадки, проводити випробування матеріалів, що використовуються впроцесі виробництва, виконувати контрольні та розрахункові функції, а такожнайпростіші навики обробки інформації.
Перераховані знання і вміння є полівалентними, їхможна переносити з однієї області в іншу. Саме ці знання і вміння даютьможливість добре орієнтуватися у всій системі виробництва – в технічномубазисі, в технологічній основі виробництва.
При дидактичному відборі і систематизаціїзагальнотехнічних знань і вмінь слід опиратися на критерії і вимоги, щосклалися в педагогічній практиці та науково-педагогічних дослідженнях:світоглядний характер, можливість організації навчального матеріалу в ціліснусистему взаємозв’язаних знань, тісний зв’язок з життям, з практикою,доступність, опора на знання, отримані в загальноосвітній школі, можливістьзадоволення пізнавальних інтересів і запитів учнів.
Природничо-математичні дисципліни служатьнеобхідною основою технічних знань і прямо чи опосередковано зв’язані зіспеціальними дисциплінами навчального плану. Займаючи проміжне місце міжприродничо-математичними, з одного боку, і спеціальними – з другого,загальнотехнічні предмети покликані виконувати декілька основних функцій:
сприяти політехнізації навчання;
забезпечувати більш глибоке розуміння спеціальнихдисциплін;
розширювати профіль професійної підготовкимолодих робітників;
допомагати учням глибше зрозуміти закониприродознавства в їх застосуванні в техніці і технології виробництва;
розвивати технічний стиль мислення робітника, щослужить основою раціоналізаторства і винахідництва.
Загальнотехнічна підготовка має дві сторони, що єодним цілим: освітню і виховну і розвиваючу. Освітня задача – озброїти учнівзнаннями, навиками та уміннями у наступних областях:
загальні основи технології даної галузі іпідгалузі промисловості (народного господарства);
властивості і якості матеріалів;
способи застосування електричної, тепловою,гідравлічної та інших видів енергії у виробництві;
методи контролю і регулювання технологічнихпроцесів;
способи зображення деталей, вузлів, машин,кінематичних, електричних і магнітних кіл;
загальні основи наукової організації праці,організації виробництв, соціальних процесів трудової діяльності.
Як видно з вище наведеного переліку,загальнотехнічні знання і вміння мають міжгалузевий і деколи галузевийхарактер. Міжгалузевий характер мають знання техніки (її суті, будови,призначення і способів використання), знання матеріалів, способів застосуванняелектричної та інших видів енергії у виробництві, методів контролю ірегулювання технологічного процесу, НОТ, графічні знання і навики. Галузевий чипідгалузевий характер мають знання та вміння із загальних основ технології;вони відображають технологію тієї галузі, в якій будуть працювати випускникисереднього профтехучилища.
Ширина застосування знань залежить перш за всевід змісту технічної науки. Наприклад, електротехніка як наука знаходитьнайширше застосування. Тому і навчальний предмет «Електротехніка» відрізняєтьсяуніверсальністю. Його вивчають майже всі робітники.
Значна частина загальнотехнічних знань має тіснізв’язки із змістом таких загальноосвітніх предметів, як фізика, хімія,біологія, математика, економічна географія. Ці предмети реалізують ціліполітехнізму і одночасно служать науковою основою технічних знань учнів.
Разом з тим в останні роки з’являються нові формивзаємодії природничих і технічних наук з суспільними галузями знання.Відбувається проникнення суспільних наук в область виробництва. Зміцнюєтьсявиховне значення технічних наук.
Найбільші виховні можливості, що випливають іззмісту, закладені в основних ідеях, в головних поняттях суспільних предметів.Чітке розуміння викладачами цих основних ідей, принципів і понять допоможе їмнамітити шляхи реалізації виховних задач загальнотехнічних предметів.
Одною з найважливіших задач загальнотехнічноїпідготовки є розвиток у майбутніх робітників здібності бачити в будові чифункціонуванні якої-небудь технічної системи форму реалізації природногопроцесу. Цей спосіб бачення технічних об’єктів дозволяє міцно опиратися нанаукові закони природи і розширює світогляд, дозволяє вільно орієнтуватися усучасному світі техніки.
Загальнотехнічна підготовка повинна служитизакономірною в переході учнів від загального до конкретного – відприродничо-наукових законів через технічну теорію до практичної реалізаціїзнань.
Побудовані на основі відповідних технічних наукзагальнотехнічні предмети мають єдиний досить високий рівень узагальненняпонять. Узагальненні поняття технічних наук являють собою певну системутеоритичного знання, яка може служити учням основою для самостійноїсистематизації розрізнених спеціальних знань, базою для формування технічногокомпоненту наукового світогляду.
Узагальнені поняття технічних наук дозволяютьучню мислено відірватися від конкретної одиничної структури пристрою для того,щоб потім знову підійти до її розуміння (на уроках спецтехнології чивиробничого навчання), але вже на новому, більш високому рівні.
Основні поняття технічних наук можуть служитизакономірною в процесі переходу учнів від конкретних знань про машини,механізми, технологічні процеси до узагальненого поняття техніки. А це, в своючергу, створить передумови для формування в їхній свідомості технічної картинисвіту.
Поняття, що узагальнено описують будовутехнічного об’єкту, мають велике значення для розуміння технічних теорій.Теорії перестають бути сукупністю розрахункових відношень, що застосовуютьсятільки у конкретній конструкції. Теорія виступає основою виведеннярозрахункових відношень для багатьох часткових варіантів, так як даєузагальнений опис будови і дії цілого ряду пристроїв певного типу. «Штучне»втрачає характер одиничності, і це дозволяє побачити закономірне.
Загальнотехнічні предмети, які базуються навідповідних технічних науках, завдяки високому рівню узагальнення понять даютьможливість розширити технічний світогляд учнів, відкривають загальнізакономірності структури і функціонування технічних систем.
Цикл загальнотехнічних предметів покликаний вцілому здійснювати зв’язок між природничо-науковою і технічною картинами світу.
Формування цілісного наукового знання про техніку– ціль і задача загальнотехнічної підготовки. Даючи основу для вивченняспеціальних дисциплін, загальнотехнічні предмети піднімають поняттяспецтехнології на новий теоретичний рівень, який дозволяє засвоїти принципибудови і дії цілого ряду пристроїв певного типу. Цей рівень узагальнення понятьвже дозволяє впритул підійти до світоглядних узагальнень. Тут важливу рольповинен відігравати взаємозв’язок загальнотехнічного циклу з курсомсуспільствознавства.
Формування в учнів технічної картини світу іорганічне включення її в загальнонаукову картину світу – складна і багатограннапроблема. Вона, безумовно, не може бути вирішена просто виділеннямзагальнотехнічних предметів в окремий цикл. Проте в даному випадку її можнасформулювати так: які дидактичні умови формування цілісної технічної картинисвіту в процесі викладання дискретних загальнотехнічних дисциплін.
Технічна картина світу, на наш погляд, – цесистема знань про техносферу в цілому та про її компоненти: виробництва,технологічні процеси, агрегати, машини, знаряддя, а також система технічнихідей, що має світоглядне значення, що дозволяє учням зорієнтуватися в цьомусвіті і знайти своє активне місце в ньому.
Знання узагальненого опису технічних систем івміння побудувати ідеальну модель пристрою чи машини, що вивчається, сприяєтому, що учень є в стані відірватися від конкретної одиничної структури, відготової заданої системи. Якщо в своєму мисленні, уяві учень може оперуватиідеальними об’єктами та їх елементами, то це означає, що він готовий дотворчого підходу до техніки. Це ніби передумова для переходу його від старогознання (яке є в наявності конкретної технічної системи) до нового, незвичайногосполучення компонентів, які вже є, або до створення нових на їх основі, а це іє творчість.
Велику роль у розширенні світогляду учнів можевідіграти також застосування коротких екскурсів в історію техніки та технічнихвинаходів. Знання історії допомагає сприймати навчальний матеріал як результатрозвитку технічних ідей, пристроїв. Вивчення історії технічних відкриттів івинаходів повинно служити сильним фактором активізації пізнавальної та творчоїактивності учнів.
Формування в учнів творчого відношення до технікидопомагає зацікавити їх виробництвом, винаходом нової техніки. Саме на основітворчої установки на зміну, покращення тієї техніки, з якою працює молодийвипускник ПТУ, можна сформувати в нього таку рису, як творче ставлення допраці.
Першочергова задача в процесі навчання –засвоєння учнями причинно-наслідкових зв’язків між законами природи і техніки,пояснення того, що природничо-наукові дисципліни – фізика, хімія, математика,біологія – розглядають загальнонаукові принципи, що лежать в основі всіхтехнічно-технологічних процесів, тобто вони дають знання найбільш високогорівня узагальнення. Загальнотехнічні ж дисципліни містять узагальненні теорії,що відносяться безпосередньо до будови, принципів дії та управління об’єктамитехніки і технологічними процесами.
Середнє профтехучилище дає основу професії.Подальше удосконалення професійної майстерності робітника відбуваєтьсябезпосередньо на виробництві в процесі праці і при обов’язковій умові – систематичномупідвищенні кваліфікації. При цьому робітник сам повинен прагнути підвищити свійрозряд. Широкі основи професії, отримані молодим робітником в училищі, єгарантією успіху не тільки в набутті, але і в підтвердженні і підвищенні своєїкласифікації. З цього боку загальнотехнічна підготовка виконує роль своєрідногорегулятора ширини і глибини профілю і рівня кваліфікації робочих кадрів. Вцьому її велике соціально-економічне значення.
Спеціальні предмети навчального плану середньогопрофтехучилища покликані звузити профіль професії і разом з тим сприяти врамках вузького профілю підвищенню рівня кваліфікації. В певних межах ширинапрофілю професійної підготовки визначається співвідношенням (по часу)спеціальної і загальнотехнічної складових.
Зміст загальнотехнічної підготовки є складною,багатоаспектною системою. Основою його служать загальнотехнічні навчальніпредмети. Проте формування багаточисельних загально технічних вмінь і навиківвідбувається також і в процесі вивчення спеціальних предметів і виробничогонавчання, де виділені розділи і теми загально технічного змісту. В існуючихнавчальних планах дуже часто один і той по змісту навчальний предмет в однихвипадках виділяється в самостійний навчальний предмет, в інших – включається якрозділ в спецпредмет і виробниче навчання. Тому, кажучи про зміст загально технічноїпідготовки, треба в першу чергу розглядати зміст загально технічних дисциплін,і далі висвітлити питання про загально технічний зміст, включений в структуруспецпредметів і виробничого навчання.
Історичний аналіз показує, що проявляєтьсятенденція поступово включати в склад загально технічних такі предмети, якіраніше входили в групу спеціальних дисциплін навчального плану училищ дляпідготовки робочих кадрів. Цей процес визначається розвитком технічних наук, їхінтеграцією та синтезом. Разом з тим на зміну складу загально технічнихпредметів в училищах впливають і процеси уніфікації засобів праці, щозастосовуються у виробництві матеріалів, способів зміни параметрів ірегулювання ходу технологічного процесу. Найбільш близький приклад – цеелектротехніка, основи промислової електроніки, основи автоматизаціївиробництва. Ці предмети в недалекому минулому частіш за все відносились доспеціальних і вивчалися тільки при підготовці молодих робітників по професіяхелектротехнічного профілю і деяких інших. В наш час переважна більшістьпрофесій, по яких готують робітників в середніх профтехучилищах, потребуєзнання цих предметів в якості загальної технічної основи професійноїпідготовки. Перехід частини знань із спеціальних у загально технічні предмети –це своєрідне відображення в теорії та практиці навчання суттєвих змін втехніці, технології, в змісті самих технічних наук, змін в трудових функціяхробітників.
Відбуваються зміни і в тих предметах, якістабільно входять в склад загально технічних. Наприклад, введення Єдиноїсистеми конструкторської документації СЕВ (ЄСКД СЕВ) змусило переглянутипрограму по кресленню для середніх профтехучилищ і технічних училищ.
У відповідності з існуючими навчальними планамидо загально технічних предметів в середніх профтехучилищах відносяться:креслення, малювання; електротехніка, основи промислової електроніки,радіотехніка; КІП і А; основи обчислювальної техніки; основи технічноїмеханіки, гідравліки, пневматики; основи теплотехніки; допуски і технічнівиміри (основи метрології); матеріалознавство; предмети основ технологіївиробництва; предмети, що утворюють групу природничо-наукових основ технології,наприклад, основи агрономії, мікробіології, зоогігієни, землеробства і ґрунтознавства,геодезії, геології та гідрогеології та деяких інших; основи економіки праці івиробництва. Всього нараховується біля ста предметів.
Зрозуміло, що при підготовці кваліфікованихробітників в середніх профтехучилищах по кожній професії далеко не всі ціпредмети входять в склад навчального плану.
Розглянемо критерії відбору загально технічнихзнань, які формуються навчальними програмами середніх шкіл.
Перший і вирішальний критерій відбору загально технічнихзнань – цінність інформації, яка визначається цілями та задачами загально технічноїпідготовки молодих робітників. Оптимальним буде той випадок, коли весь складзнань у навчальних програмах повністю реалізує навчально-виховні цілі. Таківипадки на практиці малоймовірні. Частіше за все спостерігається надлишковістьінформації.
Другий критерій відбору – вимоги виробництва дозагально технічної підготовки молодих робітників даних груп професій. Ці вимогиможна виявити з аналізу Єдиних тарифно-кваліфікаційних справочників (ЄТКС) іпрофесійно-кваліфікаційних характеристик (ПКХ). В цих документах в певній мірівизначаються об’єм і складність виробничої інформації, перелік навиків і вмінь,необхідних молодому робітнику даного кваліфікаційного рівня. Крім перелікузагально технічних предметів аналіз ЄТКС і ПКХ дає можливість у першомунаближенні виділити і зміст цих дисциплін.
Третій критерій відбору складу і змісту загально технічнихпредметів – зміст самих технічних наук, система понять, включених в ці науки,так як в навчальний входять основи даної науки.
Технічні науки тісно зв’язані зприродничо-математичними галузями знань, досліджують наступні об’єкти:
субстрат техніки – матеріали, що застосовуються взасобах і знаряддях праці, в предметах праці, властивості, якості, областьзастосування, марки матеріалів;
структура техніки – будова машин, пристроїв,апаратів;
функції техніки – призначення, принцип і способидіїї технічних систем;
процеси – технологія, способи впливу засобівпраці на предмет трудового процесу для отримання бажаних властивостей, якостей,розмірів;
зміни відстаней, часу, напружень, сил, опорів таінших даних, необхідних в процесі праці. Метрологія присутня у всіх об’єктахтехнічних наук, так як без вимірювань величин немає ні техніки, ні технології,ні виробництва, ні самих технічних знань. Таке подвійне положення метрології(як самостійна технічна наука і як невід’ємна частина кожної з них) створилонемало суперечок про місце дисципліни «Допуски і технічні вимірювання» унавчальному плані училища.
Технічні науки володіють пізною степіннюзагальності у застосуванні: від загальної – метрології, до найбільш вузької – спеціальноїтехнології.
Під впливом НТР не тільки змінюється структура ізміст технічних наук, але і розширюються їх прикладні функції, що веде вкінцевому рахунку до збільшення об’єму технічної інформації, необхідноїкваліфікованому робітнику для успішної праці.
Між системою технічних знань і системоюнавчальних предметів є дуже суттєві відмінності: з галузі знання в навчальнийпредмет відбирається і включається матеріал, що реалізує потенційно цілі тазадачі цього предмета, доступний для учнів даного рівня розвитку. Матеріал унавчальному предметі має, як правило, відмінну від відповідної науки структуру,яка диктується закономірностями навчання.
Четвертий критерій відбору складу і змістузагально технічних предметів – принципи дидактики: науковість та ідейнаспрямованість матеріалу, система і посильність технічних понять, предмету вцілому і всього складу загально технічних дисциплін та ін.
Вивчення структури навчальних програм загально технічнихпредметів приводить до висновку, що більшість з них будується дедуктивно:спочатку йдуть теми, що розкривають основи предмету, а потім – більш частковіпитання, наслідки загальних принципів, законів. Таке розміщення від загальногодо часткового стало традицією, і ні в кого не викликає сумнівів у правильностіцієї структури, хоч зовсім не виключається можливість побудови предмету відчасткового до загального чи розгляду матеріалу в історичному плані, в розвиткупонять.
Складність понять прямо зв’язана з критеріємдоступності матеріалу. Доступність характеризує якісну сторону навчальногоматеріалу: степінь узагальнення понять, що вивчаються, число зв’язків в них.
Є і друга характеристика змісту навчальногопредмету: посильність, тобто можливість учня за відведений програмою часоволодіти даним навчальним матеріалом, виконати навчання завдання, розв’язатизадачі.
Складність навчального матеріалу визначаєтьсядвома факторами: степінню узагальнення, абстракції та внутрішніми зв’язкамипонять. Визнано, що чим абстрактніше поняття, тим воно складніше для засвоєнняучнями. З цієї точки зору найбільш доступний матеріал представляють факти, анайбільш важкий – причинно-наслідкові та ймовірності залежності. Причому важчепо наслідку знайти причини, ніж по причині визначити наслідок. Необхідністьвирішення цих питань з’являється і в процесі виробничої діяльності, наприклад вроботі наладчиків, ремонтників, операторів механізованого і автоматизованоговиробництва, нерідко виникає потреба визначити причинно-наслідкову залежність ідеколи в умовах недостачі часу і психологічного напруження враховуючи високувідповідальність.
При систематизації понять по степені їхдоступності для розуміння учнями можна також виходити з числа внутрішніхзв’язків, що характеризують дане поняття. При такому підході найбільш легкимбуде поняття з одним-двома зв’язками, а найбільш важким – з числом зв’язків 7 ібільше.
Якщо вказані критерії доступності застосувати доскладу понять загально технічних наук, то можна приблизно оцінити їхскладність. В результаті отримаємо прямуючий в порядку спадання складності рядпонять технічних наук: обчислювальна техніка; промислова електроніка;електротехніка; основи метрології; основи технічної механіки; основитеплотехніки, гідравліки, пневматики; контрольно-вимірювальні прилади та основиавтоматичного регулювання; технічне креслення, читання креслень; технологіяданого виробництва; матеріалознавство. Цей ряд характеризує доступність понятьв цілому по більшості їх в даній групі технічних наук. Це не означає, що серед,наприклад, знань по електротехніці немає більш доступних, ніж по кресленню. Вкожній науці є широкий набір понять, різних по доступності, проте в загальномувигляді можна охарактеризувати степінь абстракції, а отже, і складності кожногопредмету.
Можна виділити вісім груп професій, що потребуютьєдиного складу загально технічних предметів. Більшість цих груп маютьміжгалузевий характер.
І група. В неї входять апаратчики, оператори,робітники по обслуговуванню роботів, комплексно-механізованого іавтоматизованого виробництв. Їх об’єднує співпадання суттєвих трудових функцій,приблизно єдина міра складності і відповідальності, єдність принципів ітехнічних рішень, засобів праці, приладів контролю та вимірювання, значна міразагальності технічної інформації (крім технології).
Характерним для цієї групи професій є підвищенняролі та значення таких предметів, як електротехніка і промислова електроніка,основи обчислювальної техніки, КІП і А. Ядром служать поняття промислової електроніки.
Крім цих предметів у склад загально технічних припідготовці апаратчиків, операторів включають також креслення,матеріалознавство, в якому ширше представлені знання електроматеріалів, основитеплотехніки (для ряду професій, наприклад, металургійного виробництва), основитехнології, якщо вони не включені в склад спеціальної технології.
ІІ група. В неї ввійдуть дві підгрупи професій: впершу – зборщики, регулювальники промислового обладнання; в другу – діагности,ремонтники і наладчики промислового обладнання. Інакше кажучи, до першої групивідносяться робітники технологічних професій, до другої – обслуговуючі техніку.
Одною з особливостей діяльності наладчиків,діагностів, слюсарів по ремонту промислового обладнання є необхідність пошукупричин несправностей, збоїв і вибору з багатьох можливих найбільш раціональногошляху наладки, ремонту, регулювання. Тому при підготовці учнів середніхпрофтехучилищ по відмічених вище професіях доцільно в них розвивати евристичнемислення, технічну інтуїцію та інші якості, що допомагають прийняти правильнерішення без перебору більшості можливих варіантів причин. Ці якості розумурозвиваються при формуванні узагальнених вмінь планувати хід вирішення задачі,осмислювати її. Виникає необхідність сформулювати правила обчислення умовзадачі та наступного використання евристичних прийомів. Цьому сприяютьпроблемні ситуації, можливість створення яких пов’язана із змістом програмногоматеріалу. Тому бажано, щоб при відборі змісту загально технічних предметів попрофесіях другої групи враховувалась потреба у подібному навчальному матеріалі.Його слід включати в теоретичну частину програм і широко використовувати привиконанні лабораторно-практичних робіт. Розвиток евристики та інтуїції служитьефективним засобом формування технічного творчого мислення учнів, що являєтьсяодною з провідних цілей загально технічної підготовки. Крім того, творчетехнічне мислення учнів розвивається в процесі вивчення спеціального предмету «Основитехнічної творчості».
При підготовці робочих кадрів по професіях другоїгрупи до загально технічних можуть бути віднесені наступні предмети:електротехніка з основами промислової електроніки – з єдиною програмою для всіхпрофесій групи; креслення (загальні основи машинобудування для більшостіпрофесій другої групи); електротехнічне креслення – для електромонтерів іелектрослюсарів; технічна механіка, об’єднана з основами пневматики ігідравліки чи окремо від них – для більшості професій; допуски і технічнівимірювання – для всіх професій; матеріалознавство, для більшості професій –машинобудівне, для електрослюсарів і електромонтерів – з вивченнямелектроматеріалів; основи технології виробництва (цей предмет може бутисамостійним або включеним в матеріалознавство чи спеціальну технологію).
ІІІ група. До третьої групи відносяться професіїзборщиків, наладчиків, регулювальників, ремонтників контрольно-вимірювальнихприладів, засобів дротового і бездротового зв’язку, радіо і телеапаратури,мікропроцесорів, промислових роботів.
Суттєво важливими для робітників даної групи єзнання і вміння по електротехніці, радіотехніці, промисловій електроніці. Вонискладають ядро загально технічних знань. Тому програми по цих розділахтехнічних наук повинні бути розширені і мати більшу кількість навчальних годинв порівнянні з програмами для інших професійних груп. Для робітників цихпрофесій необхідні також знання і вміння по допусках і технічних вимірюваннях.Основний зміст при вивченні ними матеріалів складають електроматеріали.
IV група. В четверту групу входять будівельніпрофесії: монтажники, каменщики. Більша частина трудових процесів цих професійвідноситься до ручних і машиноручних. Враховуючи зміст трудових функцій, вимогибудівельної індустрії до загально технічної інформації, можна стверджувати, щокваліфікованим робітникам по професіях четвертої групи треба володітизагальними основами креслення і будівельним кресленням, знаннями поелектротехніці з основами промислової електроніки, загальному і будівельномуматеріалознавству, основах технології будівельного виробництва.
Електротехніка з основами промислової електронікинеобхідна через все більш широке поширення в будівництві електрифікованихінструментів, електронних пристроїв.
Основи технології виробництва деколи включаютьсяв склад спеціальних предметів, хоч для цього немає достатніх причин. Більшуроль тут відіграють традиції і зокрема бажання зменшити число предметів унавчальному плані училищ.
V група. В неї входять наступні професії:машиністи будівельних машин, машиністи дорожньої та меліоративної техніки; трактористи-машиністи;водії транспортних засобів, крім водіїв локомотивів, електродизелів поїздівзалізниць і метрополітену.
Ці професії зв’язані з управлінням рухомимизасобами і відносяться до машинних. В процесі професійної підготовки робітникицих професій повинні оволодіти такою стратегією руху, при якій затрачуєтьсяменше часу для здійснення заданої роботи і підвищується якість праці. Причомупо ряду професій п’ятої групи потрібні технологічні знання.
При підготовці в училищах робітників по професіяхп’ятої групи в склад загально технічних дисциплін можуть ввійти: креслення(його загальні основи і машинобудівне); електротехніка з основами промисловоїелектроніки; машинобудівні та електротехнічні матеріали; технічна механіка зосновами пневматики і гідравліки, так як пневмосистеми і гідропривід широкозастосовуються в машинах, що експлуатуються робітниками п’ятої групи; допуски ітехнічні вимірювання. Основи технології виробництва, як правило, по традиціївходять в склад спеціальних предметів.
VI група. В цю групу входять професії водіївлокомотивів, електро- і дизель-поїздів залізничного транспорту і метрополітену.Ці професії відносяться до машинних.
Для підготовки робітників по професіях шостоїгрупи в склад загально технічних можуть входити наступні предмети: креслення(його загальні основи і машинобудівне з елементами електротехнічного);електротехніка з основами промислової електроніки (по єдиній програмі);технічна механіка з елементами пневматики і гідравліки; матеріалознавство(машинобудівне і електроматеріалознавство); загальний курс залізниць (якийрозкриває загальні основи залізничного транспорту і метрополітену івзаємозв’язок всіх служб).
VII група. В сьому групу входять професії, пов’язаніз обслуговуванням машин для тваринництва і кормовиробництва.
До загально технічних предметів для підготовкиробітників по професіях цієї групи відносяться наступні: креслення(машинобудівне з елементами електротехнічного); електротехніка з основамипромислової електроніки (єдина по програмі для всіх професій групи); КІП і А(через ускладнення техніки і включення в склад її блоків більшого числавимірювальних приладів і приладів автоматичного регулювання); допуски ітехнічні вимірювання; матеріалознавство (машинобудівне і електротехнічніматеріали). Сюди ж раціонально включити основи тваринництва і основикормовиробництва для відповідних професій.
VIII група. В неї входять технологічні професіїпрядіння, ткацтва, шиття взуття і одягу.
В більшості ці професії відносять до машинних.Вони потребують від робітника значного об’єму загально технічних знань інавиків по наступних галузях технічних наук: основи креслення і спеціальногомалювання; електротехніка з основами промислової електроніки (через насиченнятехніки легкої промисловості електротехнічними і електронними пристроями);матеріалознавство (загальне і вивчення матеріалів, що застосовуються в даномувиробництві); основи загальної технології.
Проте не всі професії, що готуються в середніхпрофтехучилищах, входять у вісім відмічених вище груп; частина з них випадає зцього групування.