Реферат
«Методи творчої діяльностіна уроках трудового навчання»
Дослідження науковців засвідчили, щотворчість – це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Дляцього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створитипевні методи або прийоми, володіння якими дозволило б більш ефективно займатисявинахідництвом чи проектуванням технологічних об'єктів.
У другій половині XIX ст. з'являютьсяперші спроби аналізу та пояснення процесу розв'язування технічних суперечностейз психологічної точки зору. Дослідники ретельно вивчали особистість винахідника,намагаючись встановити зв'язок між психологічними особливостями (навіть рівнемнервових захворювань) та геніальністю. І лише на початку XX ст. почалаутверджуватись думка про те, що творчі здібності є практично у всіх людей [3,40].
Наступним кроком науковців буловіднайти спеціальну методику або сукупність методів, які б давали змогу людинібільш повно долучитися до творчості. Пошук наукової організації творчої працідав змогу розробити нові методи розв'язку проблемних задач. Серед розробленихученими методів творчої діяльності найбільш ефективними і відомими в сучаснійлітературі з питань технічної творчості є: метод мозкового штурму,морфологічний аналіз, метод фокальних об'єктів, основи теорії розв'язуваннявинахідницьких задач тощо.
Сьогодні серед провідних вітчизняних ізарубіжних учених методистів, педагогів та психологів (О.М.Коберник,В.К.Сидоренко, М.В.Матяш, В.Д.Симоненко, та інші), які опікуються проблемамитрудового навчання, поширеною є думка про те, що для піднесення предмета йметодики його викладання на належному науково–методичному рівні, требаповернутися до технологій проектного навчання. В основу цих технологій має бутипокладена творча діяльність учнів, зорієнтована на вільний вибір ними об'єктапроектування. Саме тому в оновленій програмі трудового навчання знайшли своєвідображення вищезазначені методи творчої діяльності.
Метод мозкового штурму. В літературнихджерелах можна знайти твердження, що одним з перших методів, яким булозапочатковано науковий підхід до організації творчої праці, є метод мозковогоштурму. Автором цього методу є американський бізнесмен та винахідник А.Осборн.У ході тривалих спостережень він помітив, що серед творчо працюючихособистостей є дві групи людей. Перша група – це ті, хто генерує ідеї, друга –критично аналізує. А.Осборн запропонував штучно створювати такі групи(відповідно – генераторів та експертів), які будуть здійснювати пошук розв'язкупевної проблеми. Було запропоновано такі умови для проведення мозкового штурму.
1. До групи генераторів включають людейз бурхливою фантазією, здатних до абстрактних узагальнень, з оптимістичнимипоглядами на життя тощо. До складу групи також мають входити якнайменше двіособи, які не мають ніякого відношення до розв'язуваної задачі або відповідногофаху з тієї галузі, в якій розв'язується проблема.
2. Головне завдання генераторів полягаєу тому, щоб запропонувати якнайбільшу кількість ідей з розв'язку поставленоїпроблеми, в тому числі і фантастичних чи навіть жартівливих. Ідеї записують намагнітофонну плівку або складають відповідний протокол так званої сесії, у ходіякої генератори висловлюють ідеї.
3. Тривалість сесії залежить відскладності проблеми, але має не перевищувати 30 – 45 хв.
4. Завдання експертів – оцінити ідеїгенераторів, наприклад, за десятибальною шкалою.
5. Експертиза ідей може проводитисьокремо від генераторів через прослуховування плівки. Кожна ідея розглядаєтьсяякомога докладніше з детальним аналізом усіх можливих варіантів її практичноїреалізації.
6. Якщо робота сесії виявиласьнеефективною і проблему розв'язати не вдалося, склад груп повністю міняють іпроводять повторне засідання.
Практичний досвід використаннямозкового штурму викреслив основні прийоми (методи), які сприяють формуваннюідей. Серед цих методів розрізняють такі: аналогія (зробити так, як це було віншій вже розв'язаній задачі або проблемі). Так, наприклад, послідовникА.Осборна Джон Гордон удосконалив метод мозкового штурму, запропонувавши чотиритипи аналогій: пряму, особисту, символічну, фантастичну; інверсія (зроби навпаки);фантазія (зроби так, щоб це суперечило логічному мисленню, встановленимправилам).
З точки зору методики трудовогонавчання одним з недоліків впровадження даного методу на уроці є нераціональневикористання часу. Це власне особливість всіх без винятку інтерактивних методівнавчання. Тому вчитель, впроваджуючи мозковий штурм, має стежити за розподіломнавчального часу. Наведемо методичні рекомендації з досвіду вчителів, яківпроваджували активні та інтерактивні методи на уроках трудового навчання.
Найбільш ефективно наведений методможна використовувати під час пошуку проблем (варіантів виробів), які учнібудуть виготовляти упродовж наступних уроків у вигляді навчальних або творчихпроектів. Відповідно після виконання вправи результатом роботи має бути банктворчих ідей або банк проектів тощо. Мозковий штурм спонукає учнів активізуватиуяву і творчість, дає змогу вільно висловлювати свої думки. Відповідно, учніможуть реально оцінити (обговорити з учителем і товаришами) свої можливості івибрати для виготовлення такий проект, який буде цікавим і одночасно посильнимдля виконання.
На початку вчитель повинен пояснитидітям мету і ознайомити з правилами проведення методу. Учні мають зрозуміти, щоце не лише гра, а й навчальна вправа: мета мозкового штурму в тому, щоб зібратиякомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого часу. Часучитель визначає самостійно, виходячи з індивідуальних можливостей класу.
Після перегляду дітьми різних джерел(відповідно до змісту практичної роботи навчальної програми для 5-го класу)вчитель формулює проблемне запитання: запропонувати найбільш цікаві, на думкудітей, об'єкти праці, які б вони хотіли проектувати і виготовити з урахуваннямтого, щоб вони знайшли своє застосування в школі, дома або на дозвіллі. Завданняможе бути сформульоване якимось іншим чином. Головне, аби формулювання не булозанадто довгим і незрозумілим для учнів.
З цією метою його записують на дошці.Далі учитель пропонує дітям висловити ідеї, коментарі. Це навіть можуть бутислова або фрази, що викликають асоціації з наведеним завданням. Учитель записуєвсі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошеннябез будь-яких зауважень, коментарів чи запитань. Під час виконання учнями цієївправи учитель повинен дотримуватися таких умов:
1) треба фіксувати всі без виняткуідеї, які висувають учні;
2) не можна оцінювати або коментувативисунуті пропозиції. Інакше п'ятикласники відразу зосередять свою увагу навідстоюванні своїх ідей, і рух з пошуку нових пропозицій відразу припиниться;
3) учителю слід весь час у процесівиконання вправи нагадувати дітям, що ідей має бути якомога більше, тому вониможуть бути фантастичними. П'ятикласники, як правило, не проявляють ініціативудо розв'язування завдань, які містять декілька варіантів розв'язку. Слід такожвідзначити, що діти у 5 класі часто піддають цензурі власні думки і невисловлюють своїх ідей вголос, очікуючи негативної оцінки з боку вчителя. Саметому вчителю варто на перших порах підтримувати фантастичні ідеї;
4) якщо учитель досягне появи великоїкількості ідей, це створить сприятливі умови для фантазування. Саме з цьогомоменту учні починають рішучіше висловлюватись і пропонувати власні ідеї.Учитель повинен бути уважним і не пропустити цей важливий момент;
5) одним із засобів, який можеспонукати учнів до висловлювань, – це заохочення дітей до зміни думок інших,вже висловлених. Об'єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде довисунення нових, що перевершують первинні;
6) досвідчені учителі частовикористовують такий плакат під час виконання цієї вправи:
а) кажіть все, що спаде на думку;
б) не обговорюйте і не критикуйтевисловлювання інших;
в) можна повторювати ідеї,запропоновані будь-ким іншим;
г) розширюйте (вдосконалюйте)запропоновану ідею.
Учитель проводить експертизу ідей івідбирає найбільш актуальні та цікаві. Таким чином створюється список (банк)учнівських творчих проектів у вигляді проблем.
Далі учитель звертається до дітей зпроханням здійснити вибір найбільш актуальної проблеми (майбутнього об'єкта праці),яка б відповідала вимогам даного колективу, потребам школи тощо. Разом з дітьмиучитель на основі проведеної вправи складає банк проблем (проектів).
Метод фантазування. Пошуковий аналізлітературних джерел показав, що не існує окремо створеної методики фантазуванняпід час розв'язування винахідницьких задач. З наведеного матеріалу добре видно,що елементи такої методики можна віднайти у структурі методу мозкового штурмуабо в алгоритмі розв'язування винахідницьких задач, що був розробленийрадянським письменником–фантастом Г.С.Альтшуллером. Під час розв'язуваннявинахідницьких задач учений запропонував використовувати інтелектуальніоперації, що активізують фантазію конструктора. Суть таких операцій полягала утому, що, змінюючи уяву про задачу, звільняються від впливу попередньогодосвіду і, таким чином, наближаються до розв'язку певної проблеми [1, 27].Метод мозкового штурму започаткував фантазування як прийом пошуку творчихрозв'язків. Створений Дж.Гордоном метод пошуку творчих рішень (так звана синектика)був удосконаленим продовженням мозкового штурму. Причому однією з головнихпрофесійних вимог до синектора є здатність до фантазування або абстрактнихміркувань. Проте окремого визначення чи будь-якого іншого тлумачення цьогоприйому з наукової точки зору ми не знаходимо. Г.С.Альтшуллер писав, щоподальший розвиток методики фантазування призупинився тому, що не розробленоалгоритм створення фантастичних ідей.
Аналіз теорії рішення винахідницькихзадач та інших методів дає підстави зробити висновки.
По-перше, під методом фантазуванняможна розуміти такий спосіб спільної діяльності учнів та учителя, колидосягається уявлення неіснуючого образу об'єкта (виробу), який функціонує івирішує поставлену проблему, тобто є розв'язком певної проблеми, навіть якщодеякі елементи конструкції (або конструкція в цілому) цього об'єкта невідомі.Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил,постулатів, логічного та критичного мислення.
По-друге, процес створення фантастичнихідей можна представити у вигляді такої структури:
1. Постановка проблеми: що єнедосяжним, а що треба поліпшити незалежно від того, можливо де за нормальнихфізичних умов, чи ні?
2. З'ясувати і чітко сформулюватипричини (чинники), що заважають розв'язку проблеми.
3. Припущення фантастичних умов, заяких зникають негативні чинники.
4. Відтворення у разі можливості зякнайбільшою кількістю деталей і уточнень об'єкта або процесу, який реальнофункціонує, за відсутності негативних чинників: форми, будови, принципу діїтощо.
5. Заміна фантастичних умов на реальні.Наприклад: фантастична умова – сили тяжіння не існує (за такої умови проблемабуде розв'язана). Далі треба замінити фантастичну умову (відсутність силитяжіння) на реальну (це може бути пристрій, зміна форми конструкції тощо).
Зрозуміло, що така структура може матипевні відмінності, які виникатимуть залежно від змісту проблеми, яку вирішують.Чим простіша проблема, тим природніше реалізується метод фантазування. Так, длядітей 5-го класу властиво вдаватися до фантазій у малюванні. Діти цього вікуполюбляють уявляти себе космонавтами фантастичної ракети чи всюдихода,надшвидкісного автомобіля тощо. Головна вимога учителя у цій ситуації: привчитидітей до того, що відправною точкою у фантазуванні має бути певна проблема абовинахідницька задача, яку треба розв'язати. Рівень складності має бути дляпочатку досить низьким, аби не знизити інтерес до творчого пошуку. З часом, зкожним наступним класом, проблематика завдань має ускладнюватися, і,відповідно, фантазування трансформуватися у більш складні системи пошуку.
Отже, вищезгаданий алгоритмвикористання фантастичних ідей не завжди можна використовувати у 5 – 6 класах,оскільки в ньому повинні усуватися суперечності, які є в основі проблеми. Дляучителя важливо навчити учнів фантазувати. Тому на початковій стадії учительможе вдаватися до такої методики.
На уроці у 5 класі дітям пропонуютьпофантазувати над створенням форми будь-якого виробу, який їм під силу. Прицьому на початкових стадіях використання методу фантазування не треба ставитизанадто абстрактні завдання на зразок «фантазуючи, створіть форму виробу,який вам найбільш подобається». Навпаки, навчання має починатися з більшконкретних дій. Для цього вчитель може керуватися такою методикою.
Спираючись на знання дітей зматематики, варто нагадати учням про фігури, які вони засвоїли на урокахматематики чи образотворчого мистецтва. Після обговорення таких питань, як: щотаке квадрат, прямокутник, трикутник – переходять до створення формимайбутнього виробу. Учителю варто пояснити, що над створенням форми виробупрацює художник–конструктор–дизайнер. Він, розробляючи форму майбутньогооб'єкта технологічної діяльності, використовує різноманітні прийоми, наприклад,вдається до аналогій. Тобто, переносить форми об'єктів, які створила природа,на той об'єкт, який буде виготовлюватися. Такі форми і їх використання під часконструювання виробів дизайнери називають біоформами. Після цього вчительпропонує дітям створити декілька варіантів форми кухонних дошок, які будуть використовуватисьза різним призначенням: під час обробітку зелені (кухонна дошка може мати формуяблука), риби (форму риби), м'яса (форму свійської тварини). Далі завданняможна поступово ускладнювати від конкретних прикладів до більш абстрактних.Учитель може запропонувати дітям об'єднати геометричні фігури під часконструювання форми (контурів) трактора, літака, якщо виготовляється пласкаіграшка, поличка для книг, підвазонника, якщо проектується інший виріб, залежновід інтересів учня. Лише після цього можна ставити перед класом більш складне(у плані абстрактності) завдання – створення певного образу виробу за інтересомучнів і перенесення його на папір. З часом учні зможуть розв'язувати більшскладні конструкторські задачі, використовуючи фантазування не лише в процесістворення контурів виробу, а й безпосередньо в його конструкції. Цей перехідможна реалізувати під час використання таких методів проектування.
Метод зразків (алгоритмічний аналіз) єспрощеним варіантом методу, що називається «Алгоритм розв'язаннявинахідницьких задач» (АРВЗ), який запропонував Г.С.Альтшуллер. Суть йогополягає в послідовному виконанні дій щодо виявлення, уточнення і усуненнятехнічних суперечностей.
В АРВЗ, за Альтшуллером,використовується чотири механізми усунення суперечностей: формулюванняідеального рішення (або прийом створення ідеального об'єкта); перехід відтехнічної суперечності до фізичної; усунення фізичної суперечності;застосування операторів, що відображають інформацію в найбільш ефективнихспособах подолання суперечності (списки і таблиці використання типовихприйомів, таблиць).
Для реалізації алгоритмічного методу вумовах навчання учнів проектної діяльності можна спростити цей метод до рівняметоду зразків. Суть його полягає у такому. Учитель допомагає школярам віднайтив журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об'єктів (ідеальніоб'єкти) і пропонує порівняти знайдені зразки з існуючими об'єктамитехнологічної діяльності людини. На основі порівняння виявляють технологічнісуперечності між знайденими зразками та реальними об'єктами і розробляютьпослідовність (алгоритм) дій щодо їх усунення.
Під час використання цього методувчителю варто дотримуватися таких вимог: завчасно підготувати об'єктпроектування, над яким працюватимуть діти, – підготувати літературу або зразкиоб'єктів, які будуть зразками (реальні об'єкти); визначити суперечності, якіусуватимуть учні на уроці.
Наведемо приклад. Під час фантазуванняформи кухонної дошки учні прийняли рішення, що виріб по контуру матиме формуриби. Після того, як учні зроблять замальовки контуру майбутнього виробу,вчитель повідомляє, що цей виріб має бути не лише оригінальним, естетичним, а йзручним у користуванні. З цією метою він пропонує знайти аналогічні зразкикухонних дощок у будь-якому каталозі кухонних виробів (або демонструє кількатаких зразків). Далі учитель ставить завдання: знайти відмінності між створенимметодом фантазування виробом та запропонованими (знайденими в каталозі)зразками. Які конструктивні деталі чи елементи є в реальних об'єктах, а яківідсутні у вашому виробі? Якщо на перших етапах навчання учням складно дативідповідь, учитель, демонструючи реальний об'єкт вказує, що це може бути отвіру ручці дошки. Також можна звернути увагу на форму ручки – в реальному об'єктівона більш зручна для того, щоб її можна було тримати в руці, тощо. Післятакого обговорення діти самостійно вносять зміни до конструкцій своїх виробів.Під час оволодіння цим методом важливо, аби учні самостійно знаходилисуперечності і пропонували шляхи їх усунення.
Метод фокальних об'єктів, винайденийамериканським ученим Ч.Вайтингом. Об'єкт, який вдосконалюють за допомогою цьогометоду, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Сутьйого ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальнийоб'єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолатипсихологічну інерцію.
Наприклад, якщо вдосконалюваним(фокальним) об'єктом є олівець, а випадковим – тигр, то отримаємо сполучення назразок «смугастий олівець», «хвостатий олівець» тощо.Розглядаючи ці сполучення і розвиваючи їх, іноді вдається знайти оригінальніідеї (наприклад, «хвостатий олівець» втілюється в олівець – ручку згнучким тримачем (хвостом) – досить відома конструкція) [4, 48].
Послідовність застосування методуфокальних об'єктів така:
1) вибір фокального об'єкта (наприклад,поличка для книг);
2) вибір 3 – 4 випадкових об'єктів(вибирають, як правило, навмання зі словника, каталогу, технічного журналутощо, наприклад: «кіно», «змія», «каса», «полюс»,«машина»);
3) складання списків ознак(властивостей) випадкових об'єктів (наприклад, кіно: широкоекранне, звукове,кольорове, об'ємне і т.п.);
4) генерування ідей шляхом приєднаннядо фокального об'єкта ознак випадкових об'єктів. Наприклад, поличка може бутизвуковою, якщо в конструкції спроектувати місце для радіоприймача чителевізора. Приєднавши до даного фокального об'єкта ознаку «саморухома»,може з'явитися оригінальна ідея пересувної полички тощо;
5) розвиток сполучень шляхом вільнихасоціацій;
6) оцінка отриманих ідей і відбіркорисних розв'язків.
Не обов'язково, щоб усі обрані об'єктиякимось чином підходили до об'єкта, що удосконалюється, але, використовуючи цейметод, можна вибрати велику кількість найрізноманітніших варіантів.
Треба зазначити, що методу фокальнихоб'єктів більше підходить у тих випадках, коли треба модернізувати,вдосконалити вже існуючий об'єкт або подати нову ідею, певний напрям у розвиткутехнічної думки. Цей метод не дає стовідсоткового розв'язку певноїконструкторської або винахідницької задачі. Слід відзначити, що важливим є нестільки результат, тобто те, що учні зможуть вдосконалити чи створити, як сампроцес пошуку. Учитель має стежити за тим, щоб учень зрозумів, як діє цейметод. Тут важливо привчити учня до оригінального нестандартного мислення,підсилити його здібності до фантазування, які було започатковано відповіднимметодом.
Метод створення образу ідеальногооб'єкта. Аналіз літературних джерел показує, що цей метод можна знайти в групіевристичних прийомів, які використовують для перетворення основних показниківтехнічної системи: геометричних, фізико-механічних, енергетичних, дизайнерськихтощо. Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються погоризонталі – 10 евристичних прийомів (неологія, адаптація, аналогія,ідеалізація т.д.), а по вертикалі – 10 основних показників технічної системи,що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні тощо. Застосування одного зприйомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій під час пошукунових технічних рішень [2, 14].
У цьому разі ідеалізація розглядаєтьсяяк наближення технічного об'єкта до ідеального, який відповідає всім вимогамрозв'язуваної проблеми або технічної задачі.
Враховуючи сказане, можна стверджувати,що суть методу створення образу ідеального об'єкта можна подати у вигляді такихетапів:
1) чітке формулювання завдання(постановка проблеми);
2) визначення властивостей абопараметрів, якими повинен володіти об'єкт (для розв'язання поставленоїпроблеми);
3) образне моделювання об'єкта звідповідним набором якостей, що дасть змогу розв'язати поставлену проблему;
4) схематичне або художнє перенесенняданого образу на папір.
Методика ознайомлення учнів із вказанимметодом може бути такою.
Під час проектування певного об'єктавчитель визначає ряд функціональних вимог, які ставляться до майбутньоговиробу. Важливо, щоб проектування починалося з проблемної ситуації. Можливийтакож варіант, коли учні самостійно у ході обговорення в малих групах (звикористанням відповідної інтерактивної технології) будуть самостійно визначативимоги до виробу, який проектується.
Ці вимоги записують на дошці або навеликому аркуші паперу, який вивішують як плакат. Далі учитель ставить передучнями завдання змоделювати об'єкт, який буде відповідати встановленим вимогам.Учителю треба заздалегідь обміркувати, де учні можуть повною мірою проявитисвою творчість. Наприклад, стосовно розмірів виробу вчитель не ставить ніякихобмежень. Те саме стосується і кольору, матеріалу, інструменту тощо. Іншийваріант – учитель може чітко регламентувати використання обладнання таінструменту, матеріалу тощо. І навпаки – не обмежувати учнів у розробціваріантів функціональності чи естетичності виробу, який виготовлятиметься.
Отже слід відзначити, що в ідеальномувипадку учні як майбутні технологи, конструктори, дизайнери мають навчитисябачити проблему, виходячи з власних потреб чи потреб суспільства, і, працюючинад цією проблемою, застосовувати вказані методи творчої діяльності.
Запропонована методика не вичерпує всіх проблем, пов'язанихз методикою навчання учнів проектування. Це лише можливий шлях пошуку методівнавчання учнів прийомів творчої діяльності на уроках технічної праці.
Використані джерела
1. П.М. Якобсон. Особенности мышления учащихся привыполнении технологических задач. – В зб. «Психология применения знаний крешению учебных задач». М., Изд-во АПН, 1958.
2. Т.И. Боркова. Анализ решения учащимисяконструктивно-технических задач в зависимости от способа решения. В зб.: «Особенностимышления учащихся в процессе трудового обучения», М., «Педагогика»,1970.
3. И.Е. Голомшток. Обучение школьников на химичекихпредприятиях. М., «Просвещение», 1965.
4. Г.С. Костюк. Психологічні питання поєднаннянавчання з продуктивною працею.— «Питання психології», № 6, 1960.
5. Н.А. Менчинская. Мышление в процессе обучения.— Всб. «Исследование мышления в советской психологии». М., «Наука»,1966.
6. Т.В. Кудрявцев, И.С. Якиманская. Развитиетехнического мышления учащихся. М., «Высшая школа», 1961.
7. Н.Г. Левандовский. Опыт экспериментальногоисследования сенсомоторной структуры действия.— «Вопросы психологии»,1959, № 6.