--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--Після проведення процедур вимірювання та експертного оцінювання рекомендують проводити аналіз процедур, їх нормоконтроль, а також виокремлювати певні еталони процедур, дій, обставин, умов їх виконання [33].
Таким чином, у наукових працях всебічно розглянуто формування процедур та алгоритмів експертного оцінювання. Однак, управлінська практика в системі освіти і далі потребує прикладних досліджень в аспекті уніфікації, нормоконтролю, виділення і деталізації структурних елементів, поглиблення технологічних аспектів, обумовлення функцій суб’єктів у всіх процедурних алгоритмах експертного оцінювання.
На основі проаналізованих джерел, доходимо висновку про обумовлення трьох типів процедур освітньої експертизи: доекспертних, власне експертних і післяекспертних. У перші із зазначених процедур входять вибір та ідентифікація об’єкта, формування цілепокладання, вибір суб’єктів та обґрунтування їх функцій у кожному процедурному алгоритмі, обумовлення прав та обов’язків експертів, інструментарію, укладання процедурних алгоритмів та їх нормоконтроль, розроблення системи технологій, формування системи параметрів, показників, критеріїв оцінювання.
Власне експертні процедури включають вибір і групування об’єктів, їх опис, збір самооцінок, формування гіпотетичних оцінок, індивідуальні та групові експертні оцінки об’єктів за системами параметрів, показників та критеріїв оцінювання, узгодження групових оцінок, вибір та оцінка рекомендацій, побудову прогностичних моделей розвитку об’єктів.
Такі процедури, як прийняття рішень на основі експертних оцінок, що включають вибір способів розвитку об’єкта, формування освітньої політики та цілепокладання на основі експертних оцінок, консультування, відносять до післяекспертних процедур.
Вибір процедур може залежати від таких чинників:
— кваліфікації експертів (експертам можуть запропонувати схему проведення, а можуть довірити самим її розробити);
— рівня стартової (наявної) представленої інформації (заклад освіти надає повністю інформацію, частково, не надає зовсім);
— мети експертизи (підтвердити реальність наявної інформації, відхилити інформацію як нереальну, доповнити інформацію новими даними частково; збір, оброблення та експертні висновки здійснюються самими експертами);
— методів оцінювання.
Елементами технологізації процедур експертного оцінювання є таблиці, протоколи, діагностичні карти, кваліметричні моделі.
Алгоритм процедур експертного оцінювання локальних чи комплексних аспектів педагогічних об’єктів можна представити за такими етапами:
1. Ідентифікація об’єкта експертизи; окреслення меж параметрів цього об’єкта.
2. Виділення основних ознак об’єкта з позицій системного підходу та складання його описової моделі. Розпізнавання параметрів статичного чи динамічного станів об’єкта.
3. Чітка регламентація часових параметрів у експертному дослідженні, зокрема: оцінка динаміки розвитку об’єкта в заданих часових межах на основі моніторингових досліджень; оцінка результату педагогічного проекту чи системи у фіксований момент часу; оцінка ефективності навчально-виховної діяльності за певний проміжок часу тощо.
4. Обумовлення цілепокладання експертного оцінювання, побудова дерева цілей.
5. Відбір, оцінка, підготовка експертів та формування експертної групи.
6. Укладання, адаптування або вибір еталонної моделі системи показників і критеріїв оцінювання.
7. Вибір моделі оцінювання педагогічного об’єкта: кваліметричної, шкально-критеріальної, критеріально-емпіричної.
8. Обумовлення процедурних моментів кожного етапу експертного оцінювання та їх нормоконтроль.
9. Відбір та експертна оцінка інструментарію дослідження
10. Збір та аналіз індивідуальних експертних оцінок.
11. Застосування методик отримання узгоджених колективних експертних оцінок.
12. Розробленн пакету рекомендацій, вибір та оцінка пакету.
13. Прогнозування розвитку системи педагогічного об’єкта.
14. Прийняття управлінських рішень та формування цілепокладання способів розвитку педагогічного об’єкта.
Для кожної з названих процедур розробляється відповідний алгоритм дій.
Можна виділити декілька підходів до проектування процедурних етапів для отримання індивідуальної експертної оцінки:
— експертні висновки готуються лише на основі поданих статистичних та емпіричних даних на основі нормовідповідності;
— експерт сам діагностує об’єкт дослідження і за власною моделлю показників готує експертні висновки;
— експерт називає набір діагностичних ознак, які необхідні йому для експертного твердження і чекає їх отримання.
Розглядаючи експертне оцінювання не з системного, а з діяльнісного підходу, доцільно, на нашу думку, всі процедури розписати за компонентами.
Розглядаючи експертне оцінювання не з системного, а з діяльнісного підходу, доцільно, на нашу думку, всі процедури розписати за компонентами, зображеними у таблиці 4.1
Таблиця 4.1
Процедурна структура компонентів експертного оцінювання
Структурування процедур та побудова алгоритмів експертного оцінювання допомагає передбачити функції всіх суб’єктів експертного оцінювання, визначати підходи, пріоритети в оцінюванні, регламентувати поведінку експертів, уникати впливу суб’єктивних факторів, посилювати організаторські аспекти, оптимізувати експертну діяльність у часі.
Таким чином, можемо зробити висновок, що процедури та алгоритми є вагомими інструментами оцінювання, відмінність між якими є незначною. Тому можна говорити про алгоритмічні процедури, якщо вони мають ознаки алгоритмів. Разом із тим, варто використовувати і поняття «процедурний алгоритм», тобто частину процедури, яка містить певну сукупність послідовність дій. Процедури експертного оцінювання є загальновідомими, оскільки містяться у всіх видах експертиз. Алгоритми експертного оцінювання педагогічних об’єктів відображені в алгоритмах побудови критеріїв, систем показників, методів індивідуальної та групової експертних оцінок.
4.2 Результати експертного оцінювання методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”
Дане експертне оцінювання здійснювалося методом експертних оцінок, сутність якого полягає у проведенні експертами інтуїтивно-логічного аналізу розобленої методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” за якісними показниками та подальшим опрацюванням здобутих результатів. Такий вибір можна пояснити особливостями, притаманними даному методу, зокрема науковому обґрунтуванню усіх етапів; застосуванню кількісних методів у процесі організації, оцінюванню суджень експертів та обробці результатів експертизи. Так, за твердженням А.Киверялга [31, с. 119 ], професійна педагогіка має великі перспективи для застосування методу експертних оцінок, особливо при складанні нових програм, оцінюванні навчальних матеріалів тощо, а це безпосередньо і становить предмет аналізу.
Раціональне використання інформації, отриманої від експертів, стає можливим за умов перетворення її у форму, зручну для подальшого аналізу і прийняття відповідних рішень. Саме тому важливе місце, на думку Б.Гершунського [10 с. 76], серед проблем експертного оцінювання займає кількісна обробка результатів опитування та їх подальша якісна, змістовна інтерпретація на підставі глибокого аналізу. Методи обробки думок експертів є достатньо різноманітними і вимагають, використання відповідного математико-статистичного апарату, який істотно залежить від специфіки досліджуваної проблеми.
Результат опрацювання матеріалів колективної експертної оцінки полягає у пошуку спільної думки та ступеня її узгодженості за кожним показником. Показниками узагальненої думки групи експертів можуть бути:
а) середньоарифметичне значення оцінки певного показника (у балах);
б) частота максимально можливих оцінок (10 балів), отриманих відповідним показником;
в) загальна оцінка навчального посібника з урахуванням коефіцієнта вагомості кожного показника якості відповідного посібника.
В оцінюванні розробленої методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” приймали участь есперти – викладачі УІПА.
Усього в опитуванні взяли участь 5 експертів. Об’єктом оцінювання є розроблена методика використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”. За запропонованою методикою В.Черепанова [65] оцінювались такі показники якості, як актуальність та значущість; науковість; повнота та завершеність; реалізація основних функцій; виклад матеріалу; відповідність ОКХ робленої методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”.
Свою оцінку експерти виставили в індивідуальну оцінювальну картку, яка містить зміст вимог до кожного показника й шкалу його оцінювання по 10-бальній системі. Отримані у такий спосіб дані становитимуть сукупність оцінок, виставлених експертом за кожним показником у балах, які набували значень від 1 до 10. У подальшому індивідуальні оцінки кожного експерта переносимо у зведену таблицю й на підставі цих оцінок будуємо зведену таблицю, яка містить ряд кількісних оцінок експертів за кожним оцінюваним показником, їх середньоарифметичне значення, коефіцієнт вагомості показника й результати математичного опрацювання та підсумок результатів оцінювання. Результат від добутку середньоарифметичного значення показника і коефіцієнта його вагомості відповідає рівню якості кожного показника. Сума усіх добутків визначає оцінку розробленої методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”. Зведені показники приведені у табл. 4.2.
Таблиця 4.2
Підсумкові результати визначення коефіцієнтів вагомості показників якості методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”
Розрахунки середньо арифметичного значення кількості балів здійснюють за формулою (4.1):
(4.1)
де Mj — середньоарифметичне значення величини оцінки j-го фактору;
Cij — значення величини оцінки j-го фактору i-м експертом;
n – кількість експертів, які входять в експертну групу.
У зведену таблицю 3.2 окрім обрахованих середньо арифметичних значень кожного показника було внесено коефіцієнти вагомості відповідних показників, визначених нами на попередньому етапі експертного оцінювання. Результат від добутку середньоарифметичного значення показника і коефіцієнта його вагомості відповідає рівню якості кожного показника. Сума усіх добутків визначає оцінку розробленої методики.
Додатково до показника Мj (середньоарифметичного значення оцінки за відповідний показник) для оцінювання розробленої методики доцільно визначити частоту максимально можливих оцінок, отриманих jм фактором, за формулою (3.2):
k' j = (4.2)
де k'j — коефіцієнт частоти максимально можливих оцінок j-го фактора;
n' j кількість максимально можливих оцінок (10 балів), отриманих j-м показником;
nj кількість експертів, які оцінювали j-й показник.
Цей показник визначається для кожного оцінюваного фактора і набуває значення при зміні k'j від 0 до 1. В даному випадку k'j дорівнює 1. Таким чином виникає можливість отримати додаткові докази щодо репрезентативності оцінюваних розробленої методики.
Результати розрахунків оцінки методики за показникими якості та рівнями якості у табл. 3.2 представлено на рис. 4.1.
Аналіз даних рис. 4.1 показав, що за результатами експертного оцінювання розробленої методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” вагомими показниками якості виявилися виклад матеріалу та відповідність ОКХ, які набрали найбільшу кількість балів за оцінками експертів. Загальна оцінка розробленої методики за показником якості складає 9,20 балів, що вказує на досить високий рівень якості розробленої методики.
\s
Рис. 4.1 Результати оцінки методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”
Висновки до розділу 4
На основі проаналізованих літературних джерел, доходимо висновку про обумовлення трьох типів процедур освітньої експертизи: доекспертних, власне експертних і післяекспертних. У перші із зазначених процедур входять вибір та ідентифікація об’єкта, формування цілепокладання, вибір суб’єктів та обґрунтування їх функцій у кожному процедурному алгоритмі, обумовлення прав та обов’язків експертів, інструментарію, укладання процедурних алгоритмів та їх нормоконтроль, розроблення системи технологій, формування системи параметрів, показників, критеріїв оцінювання.
Експертне оцінювання розобленої методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” здійснювалося методом експертних оцінок, сутність якого полягає у проведенні експертами інтуїтивно-логічного аналізу за якісними показниками та подальшим опрацюванням здобутих результатів.
Для отримання результатів експертного оцінювання були розраховані такі показники як сумарна кількість оцінок експертів за кожним оцінюваним показником, їх середньоарифметичне значення, коефіцієнт вагомості показника, рівень якості показників та загальний рівень якості розробленої методики, й коефіцієнт частоти максимально можливих оцінок. Проведене експертне оцінювання розробленої методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” показало, що розроблена методика має високі результати за оцінками експертів. Загальна оцінка розробленої методики за показником якості складає 9,20 балів, що вказує на досить високий рівень якості розробленої методики. Найвагомими показниками якості виявилися виклад матеріалу та відповідність ОКХ, які набрали найбільшу кількість балів за оцінками експертів.
Таким чином, в ході експертного оцінювання підтвердилась гіпотеза про те, що реалізація методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”, розробленої на засадах застосування комп’ютерної програми для ведення бухгалтерського обліку “1С: Підприємство”, має сприяти підвищенню якості підготовки фахівців економічного профілю з дисципліни “Бухгалтерський облік”.
продолжение
--PAGE_BREAK--
РОЗДІЛ 5
ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ
ЗАПРОПОНОВАНОГО НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОДУКТУ
5.1 Обґрунтування вибору напрямку організаційно-економічного дослідження
Можливими напрямками організаційно-економічних досліджень при створенні науково-педагогічного продукту (НПП) є наступні:
- оцінка й обґрунтування економічної ефективності НПП — для НПП, пов’язаних з досягненням певних економічних результатів, а також при необхідності залучення капіталовкладень. Результати розробки по даному напрямку можуть розглядатися як складова частина бізнес-плану.
- оцінка конкурентоздатності НПП – визначення потреби на ринку подібних освітніх продуктів, при необхідності обґрунтування доцільності створення НПП у порівнянні з аналогічними наявними розробками.
- моделювання процесу планування й керування створенням і впровадженням НПП — розробка й реалізація яких є результатом колективної праці протягом тривалого періоду та координації їхньої діяльності.
- оцінка ринкової вартості — для НПП, які можуть представляти об'єкти угод цивільно-правового характеру, наприклад у вигляді об'єктів авторського права або права на інший вид інтелектуальної власності, і бути реалізованими на відповідному вільному конкурентному ринку освітніх послуг (ОП).
З огляду на специфіку виконаного продукту, найбільше доцільно з погляду актуальності вибрати дослідження конкурентоздатності НПП.
У цій мало вивченій проблемі особлива роль повинна приділятися аналізу й оцінці конкурентоздатності НПП. Актуальність проблеми полягає, по-перше, у втратах через низький рівень використання розробок на ринку освітніх послуг й, по-друге, недостатньої науково-методичної бази визначення інтегральної оцінки рівня потреби в НПП. Потреба в дослідженнях, пов’язаних з використанням НПП, виникла порівняно недавно. Відповідно дослідження й публікації по даній проблематиці досить обмежені. Аналіз публікацій російських й українських фахівців, присвячених зазначеній проблемі, показав, що питання комплексної оцінки конкурентоздатності подібних розробок знайшли досить слабке відбиття. Метою даної роботи є формування оцінної квалиметричної моделі конкурентоздатності НПП на основі цільового підходу й методики парних порівнянь.
Об’єктом організаційно-економічного дослідження є НПП – навчальний процес підготовки майбутніх фахівців економічного профілю з дисципліни “Бухгалтерський облік”, призначена для впровадження в навчальному процесі й реалізації на вільному конкурентному ринку подібних продуктів. Предметом дослідження є вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” з використанням комп’ютерних технологій.
Аналіз подібних розробок дозволив виявити наступне: соціально-економічні перетворення, що відбуваються, закономірним образом спонукують введення інноваційних підходів у систему професійного утворення. Інноваційне навчання трактується як орієнтоване на створення готовності особистості до швидко наступаючих змін у суспільстві, готовності до невизначеного майбутнього за рахунок розвитку здатностей до творчості.
Психологічні дослідження показують, що випускники вузів розрізняються не тільки запасом знань, умінь і навичок. Нерідко при однаковому рівні освіченості вони розрізняються сформованістю професійно значимих якостей, що визначає сутність їхньої роботи при закінченні вузу, темпи професійного росту.
Слід зазначити, що якщо відсутні знання легко поповнити шляхом самоосвіти, то розвити в себе творчі професійні якості набагато складніше.
Проблема визначення багато разів підлягалась розгляданню в психологічній та педагогічній науках.
Аналіз стану проблеми використання комп’ютерних технологій при вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” з показав, що, у підвищенні якості підготовки фахівців у вищих навчальних закладах (ВНЗ) важливим є формування професійних цінностей та ціннісних орієнтацій.
Таким чином, можна виділити ряд протиріч:
1. Між теоретичною обгрунтованістю проблеми використання комп’ютерних технологій при вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” й відсутністю конкретних розробок по формуванню практичних умінь саме при викладанні дисципліни “Бухгалтерський облік”.
2. Між необхідністю технології використання комп’ютерних технологій при вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” у навчальній діяльності і складністю застосовування їх в навчальному процесі.
Пропонується методологічний підхід щодо розробки методики використанням комп’ютерних технологій при вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік”
Технологія формування умінь використання комп’ютерних технологій при вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” потребує розробки:
1. Анкет.
2. Проведення анкетування.
3. Обробки анкетування.
4. Виявлення рівня сформованості практичних умінь.
5. Аналіз дисципліни “Бухгалтерський облік”.
6. Удосконалення змісту модуля з метою запровадження методики використання комп’ютерних технологій при вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік”.
Детальне розв’язання перерахованих вище завдань потребує комплексного всебічного дослідження із залученням ряду досвідчених фахівців як в галузі вищої освіти, так і в галузях: системного аналізу, експертного оцінювання, педагогіки, бухгалтерського обліку.
Під конкурентоздатністю в роботі розуміється інтегральний кількісний оціночний показник, що включає набір незалежних один від одного оцінних параметрів, які повною мірою характеризують інтерес потенційних користувачів (споживачів) розглянутого НПП на конкретному певному ринку.
Приведене визначення характеризує поняття конкурентоздатності як узагальнюючого критерію цінності НПП. Виявлення конкурентоздатності у вигляді оцінної моделі дозволить вирішувати ряд задач керування процесом створення НПП, до яких ставляться:
1. Вибір варіанта НПП на стадії розробки з орієнтацією на максимальний рівень конкурентоздатності.
2. Рішення питання про найбільш доцільний етап виходу НПП на ринок освітніх послуг.
3. Керування конкурентоздатністю НПП.
5.2 Виявлення оцінних параметрів, що характеризують конкурентоздатність НПП
Однією з найбільш важливих і досить складних задач формування конкурентоздатності НПП є виявлення обґрунтованого набору оцінних параметрів. Основним принципом для цього повинно бути максимальне задоволення потреб потенційних користувачів НПП. Реалізація його можлива при дотриманні відомих принципів (правил) формальної логіки, зв’язаних декомпозицією загального показника (критерію) на частки. До них відносяться:
1. Єдність ознаки декомпозиції, тобто кожен оцінний параметр повинен відповідати єдиній ознаці, повнота декомпозиції, тобто виявлені параметри повинні повною мірою відбивати конкурентоздатність НПП у цілому.
2. Безперервність декомпозиції, тобто між критерієм і підкритерієм не повинно бути проміжних понять, які необхідні для розкриття поняття критерію й включали б у себе ознаки (властивості) підкритерія.
2.1. Взаємна незалежність оцінних параметрів, тобто кожний з параметрів не залежить від інших.
2.2. Істотність кожного оцінного параметра, тобто відсутність виявленого оцінного параметра, не з огляду на його значимість, робить оцінну модель неповною, а виходить, некоректною.
2.3. Можливість безперервної оцінки кожного з оцінних параметрів, тобто кожний з параметрів повинен відбивати не тільки наявність певної властивості, але й міру його прояву.
Виходячи з визначення конкурентоздатності й наведених принципів, можна виявити оцінні параметри конкурентоздатності конкретного НПП на конкретному ринку.
Стосовно до розробленого НПП із урахуванням дотримання вище перерахованих формально-логічних правил такими оцінними параметрами є:
1. Ціна придбання прав на НПП (на скільки НПП доступний для придбання).
2. Функціональні можливості НПП (рівень різноманіття розв’язуваних науково-педагогічних задач).
3. Доступність освоєння й впровадження НПП (наскільки НПП доступний для самостійного конкурентного впровадження з урахуванням необхідності доробки).
4. Імідж розроблювача НПП (репутація автора-розроблювача на ринку освітніх послуг).
5. Наукова (творча) новизна НПП (ступінь творчої новизни пропонованого дослідження).
6. Якість викладу й оформлення матеріалу.
5.3. Кількісний аналіз оцінюваних параметрів конкурентоздатності
Кваліметрична модель оцінки конкурентоздатності НПП представлена в табл. 4.1. Варіант 1 відповідає первісному розробленому варіанту НПП («Методика використання комп’ютерних технологій при вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік”», варіант 2 — після вдосконалення, варіант 3 відбиває оцінку найближчого конкурента («Методика використання комп’ютерних технологій при вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік”»),
Таблиця 5.1 Формування кваліметричної моделі оцінки конкурентоздатності НПП Рекомендації з роботи з даною формою й по розробці оцінної моделі представлені в табл. 5.2
На початку виконане парне порівняння значимості параметрів конкурентоздатності. У результаті виконання процедури парних порівнянь можна виявити питомі ваги значимості.
Для того, щоб оцінити рівень конкурентоздатності НПП, необхідно вибрати оцінну шкалу, по якій можна оцінити кожний з оцінних параметрів.
Таблиця 5.2 Рекомендації з роботи з кваліметричною таблицею 5.4 Розробка шкали бальної системи по кожному оцінюваному параметру
Наступним етапом формування оцінної моделі є розробка критеріїв по кожному оцінному параметру, виходячи з обраної бальної шкали. З огляду на найбільш звичну й зручну для поставленої задачі 5-ти бальну шкалу, запропонована таблиця критеріїв оцінки кожного параметра по п’ятибальній шкалі (таблиця 5.3)
Таблиця 5.3 Таблиця критеріїв оцінки конкурентоздатності 5.5 Оцінка рівня по кожному оцінюваному параметру й конкурентоздатності розробленого НПП у цілому
Інтегральна оцінка рівня конкурентоздатності НПП (О) визначається по наступній формулі:
О = О1 QUOTE 0,13+О2 QUOTE 0,24+О3 QUOTE 0,18+О4 QUOTE 0,12+О5 QUOTE 0,21+О6 QUOTE 0,11,
де О1, О6 — оцінки по п'ятибальній шкалі по кожному з оцінних параметрів.
За результатами оцінки можна судити про абсолютний і відносний рівні конкурентоздатності в порівнянні з аналогічними продуктами -конкурентами. При аналізі абсолютного рівня конкурентоздатності оцінка рівняється з ідеальним значенням, рівних 5 балів по всіх параметрах, що практично неможливо. Рекомендується інтерпретувати результати інтегральної оцінки в такий спосіб:
- відмінний рівень — понад 4,25 балів;
- високий рівень — від 3,75 до 4,25 балів;
продолжение
--PAGE_BREAK-- продолжение
--PAGE_BREAK--Практична значущість полягає у розробці практичних рекомендацій щодо застосування програмного продукту “1С: Підприємство” в процесі вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік”.
Матеріали дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів у професійній підготовці майбутніх фахівців економічного профілю.
Обсяг і структура магістерської роботи. Магістерська кваліфікаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку літератури з 88 джерел. Повний обсяг магістерської роботи – 127 сторінки. Робота містить 7 таблиць на 19 сторінках і 16 рисунків на 14 сторінках.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕтичні основиВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК”
1.1 Особливості використаннякомп’ютерних технологій у навчальному процесі
У XXI-му столітті рівень володіння комп’ютерними технологіями починає визначати політичний і господарський статус держав і України зокрема. Для успішної роботи в таких умовах Українї потрібні люди — висококваліфіковані фахівці, що відповідають найвищим вимогам сучасності. Зараз освіта перетворюється в одне з джерел найцінніших стратегічних ресурсів — людського капіталу та знань, що, в кінцевому рахунку, визначає загальний рівень розвитку суспільства, тому основні заходи держави спрямовані на розвиток національної системи освіти, регламентовані законами України «Про освіту», «Про вищу освіту». Головним прискорювачем розвитку системи вищої освіти стає впровадженням комп’ютерних технологій у навчальному процесі.
Комп’ютерізація суспільства, у свою чергу, практично неможлива без комп'ютеризації системи освіти, в силу чого ця проблема за своєю значимістю виходить зараз на перше місце в педагогічній науці [28]. Пріоритетність цієї проблеми посилюється ще й тим, що вона є принципово новою. Виникнувши разом з появою комп'ютера, тобто в останні два десятиліття, вона не може використовувати досвід минулих століть і тисячоліть, як це робиться в класичній педагогіці, і вимушена розвиватися тільки «зсередини», формуючи свою наукову базу одночасно у всіх необхідних сферах — філософії, психології, педагогіки та методики. Ця обставина, у поєднанні з крайньою практичною необхідністю, надає проблемі комп'ютеризації освіти підвищену актуальність, виводить її на перше місце в групі першочергових завдань сучасної педагогіки.
Комплексна інформатизація вищих навчальних закладах орієнтується тепер на формування та розвиток інтелектуального потенціалу науки, вдосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп'ютерних методів навчання, використання в педагогічній роботі сучасних інформаційних та комп'ютерних технологій [22, 62].
Розробляючи принципи організації навчання за допомогою комп'ютерних технологій, необхідно приймати до уваги, з одного боку, дидактичні властивості і функції навчання самих засобів комп'ютерних технологій, як основи навчання, з іншого боку, концептуальні напрями дидактичної організації такого навчання, як елемента загальної системи освіти на сучасному рівні.
Перш за все, необхідно представити гідності комп'ютерного методу з психологічної точки зору. Комп'ютерне навчання несе в собі величезний мотиваційний потенціал. За умови правильно складеної програми комп'ютер може допомогти викладачеві індивідуалізувати та диференціювати навчальний процес, у той час як студенти, будуть відчувати постійну присутність доброзичливого інструктора — машини.
Комп'ютер гарантує конфіденційність. У тому випадку, якщо не ведеться запис результатів для викладача, тільки сам учень знає, які помилки він допустив, і не боїться, що викладач впізнає його результати. Таким чином, самооцінка учня не знижується, а на уроці створюється психологічно комфортна атмосфера. Комп'ютер забезпечує велику ступінь інтерактивності навчання, ніж робота в аудиторії. Студенти можуть допускати будь-яку кількість помилок, не відчуваючи при цьому терпіння комп'ютера, і витрачають навчальний час тільки на виправлення, аналіз власних помилок і можуть не слухати, як викладач знову пояснює вже знайомий матеріал [6].
Вирішальним фактором успішного впровадження комп'ютерних технологій у навчальний процес є готовність і здатність викладачів освоїти засоби комп’ютерних технологій і запропонувати нові методики навчання з використанням цих засобів.
Із застосуванням відповідних методик навчання мультимедійні навчальні програми можна використовувати: при проведенні аудиторних заняттях; на факультативних заняттях; на додаткових заняттях з відстаючими; для самостійної роботи студентів у позаурочний час [7].
Н.Голівер [14] наводить ряд суттєвих позитивних факторів, що підвищують ефективність навчання студентів. Використання комп'ютерних технологій:
1. Дозволяє індивідуалізувати навчання.
2. Підвищує активність студентів.
3. Допомагає інтенсифікувати навчання.
4. Підвищує мотивацію навчання.
5. Створює умови для самостійної роботи.
6. Сприяє виробленню самооцінки у студентів.
7. Створює комфортне середовище для навчання.
Ці ефекти досягаються зануренням студента в принципово нову інформаційно-технологічну середовище, яке забезпечує розширене інтерактивна взаємодія, максимально наближене до природного.
Повсюдне використання комп'ютерних ресурсів, що є продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої частини працездатного населення суспільства, визначає необхідність підготовки в підростаючому поколінні творчо-активного резерву. З цієї причини стає актуальною розробка певних методичних підходів до використання засобів нових комп'ютерних технологій для реалізації ідей розвиваючого навчання, розвитку особистості студента. Зокрема, для розвитку творчого потенціалу індивіда, формування у студента вміння здійснювати прогнозування результатів своєї діяльності, розробляти стратегію пошуку шляхів і методів рішення завдань — як навчальних, так і практичних [6, 43].
Не менш важлива завдання забезпечення психолого-педагогічними та методичними розробками, спрямованими на виявлення оптимальних умов використання засобів нових інформаційних технологій з метою інтенсифікації навчального процесу, підвищення його ефективності і якості.
Актуальність вищезгаданого визначається не тільки соціальним замовленням, а й потребами індивіда до самовизначення й самовираження в умовах сучасного суспільства етапу комп'ютеризації.
Особливої уваги заслуговує опис унікальних можливостей комп'ютерних технологій, реалізація яких створює передумови для небувалою в історії педагогіки інтенсифікації освітнього процесу, а також створення методик, орієнтованих на розвиток особистості студента. Перелічимо ці можливості:
• негайна зворотній зв'язок між користувачем і комп'ютерними технологіями;
• комп'ютерна візуалізація навчальної інформації про об'єкти або закономірності процесів, явищ, як реально протікають, так і «віртуальних»;
• архівне зберігання досить великих обсягів інформації з можливістю її передачі, а також легкого доступу та звернення користувача до центрального банку даних;
• автоматизація процесів обчислювальної інформаційно — пошукової діяльності, а також обробки результатів навчального експерименту з можливістю багаторазового повторення фрагмента або самого експерименту;
• автоматизація процесів комп'ютерно-методичного забезпечення, організаційного управління навчальною діяльністю і контролю за результатами засвоєння.
Реалізація перерахованих вище можливостей комп'ютерних технологій дозволяє організувати такі види діяльності як:
• реєстрація, збір, накопичення, зберігання, оброблення інформації про досліджувані об'єкті, явища, процеси, в тому числі які реально протікають, і передача досить великих обсягів інформації, представленої в різних формах;
• інтерактивний діалог — взаємодія користувача з програмною системою. На відміну від діалогового, (що передбачає обмін текстовими командами (запитами) і відповідями (запрошеннями)), характеризується реалізацією більш розвинених засобів ведення діалогу. Це можливість задавати питання в довільній формі, з використанням «ключового» слова, у формі з обмеженим набором символів, при цьому забезпечується можливість вибору варіантів змісту навчального матеріалу, режиму роботи.
З огляду на те, що перераховані вище види діяльності засновані на інформаційній взаємодії між навчаним, викладачем і засобами нових комп'ютерних технологій і разом з тим спрямовані на досягнення навчальних цілей, Н.Голівер [30] називає їх інформаційно-навчальної діяльністю.
Таким чином, педагогічні цілі використання засобів комп'ютерних технологій представлені на рис. 1.1.
Аналіз даних рис. 1.1 показав, що використання комп'ютерних технологій позитивно вплине на підготовка студента як індивіда до комфортного життя в умовах інформаційного суспільства, розвине наочно-дієве, наочно-образне, інтуїтивне, творче та теоретичне види мислення, сформує у студентів уміння здійснювати обробку інформації.
Р.Осіпа [43] наголошує, що використання засобів комп'ютерних технологій як засобу навчання, удосконалює процес викладання, підвищує його ефективність та якість. При цьому забезпечується:
— Реалізація можливостей програмно-методичного забезпечення сучасних ПЕОМ з метою повідомлення знань, моделювання навчальних ситуацій, здійснення тренування, контролю за результатами навчання;
— Використання об'єктно-орієнтованих програмних засобів або систем (наприклад, системи підготовки текстів, електронних таблиць, баз даних) з метою формування культури навчальної діяльності;
— Реалізація можливостей систем штучного інтелекту в процесі застосування навчальних інтелектуальних систем.
— Використання інформаційних технологій в якості інструмента пізнання навколишньої дійсності та самопізнання;
— Використання комп'ютерних технологій в якості засобу розвитку особистості студента;
Рис. 1.1 Педагогічні цілі використання засобів комп'ютерних технологій
— Використання комп'ютерних технологій в якості об'єкта вивчення (наприклад, в рамках освоєння курсу інформатики);
— Використання комп'ютерних технологій в якості засобу інформаційно-методичного забезпечення і управління навчально-виховним процесом, навчальними закладами, системою навчальних закладів;
— Використання комп'ютерних технологій в якості засобу комунікацій (наприклад, на базі асинхронної телекомунікаційного зв'язку) з метою поширення передових педагогічних технологій;
— Використання комп'ютерних технологій в якості засобу автоматизації процесів контролю, корекції результатів навчальної діяльності, комп'ютерного педагогічного тестування і психодіагностики;
— Використання комп'ютерних технологій в якості засобу автоматизації процесів обробки результатів експерименту (лабораторного, демонстраційного) та управління навчальним обладнанням.
Визначені положення дозволили підтвердити важливість використання комп'ютерних технологій у навчальному процесі.
З усього різноманіття педагогічних застосувань комп'ютерних технологій особливо слід виділити використання програмних засобів (ПЗ) у зв'язку з їх широкою популярністю в практиці вітчизняного і зарубіжного освітнього процесу [14, 22, 28]. Незважаючи на багаторічний досвід використання різноманітних типів програмних засобів у навчальних цілях, їх потенційні можливості залишаються невичерпаними. Причиною цього є як нерозробленість теоретичних основ, що розкривають доцільність створення та застосування програмних засобів з метою навчання, так і відсутність чіткої класифікації або типології, комплексу вимог, що пред'являються до них.
Проблеми розробки та використання програмних засобів навчального призначення спираються на ряд теоретичних положень, що представляють:
• педагогічну доцільність застосування програмних засобів навчального призначення;
• функціональне призначення окремих типів програмних засобів, що використовуються для цілей навчання;
• типологію програмних засобів з методичного призначенням;
• вимоги до програмних засобів, які використовуються в навчально-виховному процесі.
Під комп'ютерною технологією в одних випадках розуміють спосіб і засоби збору, обробки та передачі інформації для отримання нових відомостей про об'єкт, що вивчається, в інших — сукупність знань про способи і засоби роботи з інформаційними ресурсами, технологіями [32, 48].
Слід зауважити, що в якомусь сенсі всі педагогічні технології (що розуміється як позначені вище способи) є інформаційними, так як навчально-виховний процес неможливий без обміну інформацією між педагогом і навчати. Проте в сучасному розумінні комп'ютерна технологія навчання — це педагогічна технологія, яка застосовує спеціальні способи, програмні та технічні засоби (кіно, аудіо-та відеотехніку, комп'ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. І сенс комп'ютеризації освіти полягає у створенні як для педагогів, так і для тих, яких навчають сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної та наукової інформації.
Термін «комп'ютерна технологія навчання" з урахуванням широких можливостей сучасних обчислювальних засобів і комп'ютерних мереж часто вживається у тому ж значенні, що й «імітаційні технології» і «навчальні ігри». У той же час поняття «комп'ютерна технологія» і «інформаційна технологія» не можна ототожнювати. В інформаційних технологіях може використовуватися комп'ютер як одне з можливих засобів. Крім того, розуміння комп'ютера як обчислювальної машини (від англ. Computer — обчислювач) стало вже анахронізмом. Тому і термін «комп'ютерна (буквально — обчислювальна) технологія» швидше невдалий, а от вести мову про комп'ютерні засобах навчання, комп'ютерних програмах цілком правомірно.
Розглянемо загальну характеристику комп'ютерних технологій навчання та їх технічні засоби навчання. Система освіти, мабуть, завжди була дуже чуйною на впровадження в навчальний процес комп'ютерних технологій, що базуються на програмних продуктах самого широкого призначення і комп'ютерних засобах. У навчальних закладах і сьогодні успішно застосовуються різні програмні комплекси — як відносно доступні (текстові та графічні редактори, засоби для роботи і підготовки комп'ютерних презентацій), так і складні, часом вузькоспеціалізовані (системи програмування, системи управління базами даних, пакети символьної математики та статистичної обробки даних). І все ж ці програмні засоби, можна сказати, ніколи не забезпечували всіх потреб викладачів [22, 50].
Розробка власне навчальних комп'ютерних засобів здійснювалася на основі ідеї програмованого навчання.
Програмні продукти для навчального процесу найчастіше представляли собою електронні варіанти наступних навчально-методичних матеріалів: комп'ютерні презентації ілюстрованого характеру; електронні словники, довідники та підручники; лабораторні практикуми з можливістю моделювання реальних процесів; програми-тренажери; тестові програми; електронні підручники.
У системі освіти на сьогодні накопичено безліч різних комп'ютерних програм навчального призначення, створених у навчальних закладах та центрах Росії. Чимале їхнє число відрізняється оригінальністю, високим науковим і методичним рівнем.
Поява комп'ютерів нових поколінь стимулювало подальшу комп'ютеризацію навчання, наприклад, винахід інтелектуальних навчальних систем, що базуються на роботах в області штучного інтелекту, зокрема, теорії експертних систем — складних програм, що маніпулюють спеціальними експертними знаннями в предметних областях. Ці системи вирішують завдання, застосовуючи логіку та емпіричні правила, вміють поповнювати свої знання. Сполучаючи потужні комп'ютери з людським досвідом, експертні системи збільшують цінність експертних знань, дозволяючи використовувати їх максимально широко і конкретно.
Конкретні програмні та технічні засоби активно розробляються (нерідко паралельно) і використовуються в різних навчальних закладах. Визначальним чинником ефективності сучасних комп'ютерних технологій є робота самого педагога над науково-методичним забезпеченням своїх занять з курсантами. Ця підготовка вимагає рішення цілком конкретних питань:
продолжение
--PAGE_BREAK-- — Відбір змісту навчання відповідно до дидактичними властивостями і можливостями засобів комп'ютерних технології;
— Прогнозування можливого впливу засобів комп'ютерних технологій на характер мислення і поведінки учасників освітнього процесу;
— Вибір способів поєднання та інтеграції засобів комп'ютерних технологій з традиційними засобами навчання;
— Забезпечення відповідних дидактичних умов навчання (формування навчальних груп, організація індивідуальних занять і самостійної роботи).
Комп'ютерні технології використовуються для досягнення наступних цілей педагогіки [29]:
1. Розвиток особистості студента, підготовки його до самостійної продуктивної діяльності в умовах інформаційного суспільства, що включає (крім передачі інформації і закладених в ній знань): розвиток конструктивної, алгоритмічного мислення завдяки особливостям спілкування з комп'ютером; розвиток творчого мислення за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності; розвиток комунікативних здібностей на основі виконання спільних проектів; формування вміння приймати оптимальні рішення в складній ситуації (в ході комп'ютерних ділових ігор і роботи з програмами-тренажерами); розвиток навичок дослідницької діяльності (при роботі з моделюючими програмами та інтелектуальними навчальними системами); формування інформаційної культури, уміння обробляти інформацію (при використанні текстових, графічних і табличних редакторів, локальних і мережевих баз даних).
2. Реалізація соціального замовлення, обумовленого комп'ютерізацією сучасного суспільства: підготовка фахівців в галузі комп'ютерних технологій; підготовка учнів засобами педагогічних та комп'ютерних технологій до самостійної пізнавальної діяльності.
3. Інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу: підвищення ефективності та якості навчання за рахунок застосування комп'ютерних технологій; виявлення і використання стимулів активізації пізнавальної діяльності (можливе використання більшості перерахованих технологій — залежно від типу особистості того, хто навчається); поглиблення міжпредметних зв'язків у результаті використання сучасних засобів обробки інформації при вирішенні завдань з самим різних предметів (комп'ютерне моделювання, локальні і мережеві бази даних).
Цими ж педагогічним цілями визначаються і основні напрямки розвитку самих комп'ютерних технологій. Особливу увагу сьогодні приділяється вдосконаленню таких технологій, як:
— Технологія підвищення ефективності та якості процесу навчання завдяки додатковим можливостям пізнання навколишньої дійсності та самопізнання, розвитку особистості учня;
— Технологія управління навчально-виховним процесом, навчальними закладами, системою навчальних закладів;
— Технологія керованого моніторингу (контроль, корекція результатів навчальної діяльності, комп'ютерне педагогічне тестування і психодіагностика);
— Комунікаційна технологія, що забезпечує розповсюдження науково-методичного досвіду.
Аналіз світового досвіду підготовки фахівців економічного профілю [29, 43, 48] підтверджує актуальність використання комп’ютерних технологій при підготовці таких спеціалістів і визначає їх застосування як обов’язковий компонент процесу навчання, результатом якого є фахівці, спроможні виконувати професійні завдання за допомогою комп’ютера без перепідготовки та тривалої адаптації.
Зарубіжний досвід знаходить відображення і у працях вітчизняних вчених [1, 8]. Автори наголошують на важливості використання комп’ютерних технологій у процесі підготовки фахівців економічних спеціальностей, що пов’язано з можливостями таких технологій інтенсифікувати та адаптувати до особистісних характеристик студентів процес навчання, необхідністю підвищення комп’ютерної грамотності фахівців в умовах інформаційної економіки тощо.
Актуальність використання комп’ютерних технологій відзначена і вченими-економістами. Згідно з аналізом літературних джерел [1, 15] на сучасному етапі зростає обсяг професійних завдань, які вимагають застосування комп’ютерних технологій. Основними серед таких є моделювання різних економічних явищ, обробка економічної інформації, розрахунок складних економічних показників, планування бізнесу, організація обліку, прогнозування діяльності підприємств. З метою автоматизації цих процесів сучасний фахівець має володіти комп’ютерними технологіями. Тому ці технології у навчальному процесі при підготовці фахівців економічного профілю виконують дві основні функції: вони реалізуються як засіб і як об’єкт навчання.
На увагу заслуговує думка вчених [1, 15, 46] щодо використання комп’ютерних технологій при формуванні різних умінь у студентів, а саме інформаційних, загальнопізнавальних тощо. Автори підкреслюють, що процес формування відповідних умінь при застосуванні комп’ютерів є більш ефективним завдяки гнучкості, адаптивності до можливостей студентів, динамізму навчального процесу та ін. Ці положення дозволяють висунути припущення щодо доцільності використання комп’ютерних технологій як засобів навчання у майбутніх фахівців економічного профілю. Підставою для його формулювання були і роботи П.Бурика і С.Лондара [7], К.Гапотченко і С.Цесаренко [15], Н.Глухової [13], Г.Жумагулової [19], Н.Іщук [21]. У цьому контексті потребують дослідження питання сутності комп’ютерних технологій, їх класифікації, особливостей розробки та впровадження в навчальний процес підготовки фахівців. Тому подальший науковий пошук було спрямовано на вирішення цих питань.
Аналіз літературних джерел [6, 25] щодо визначення поняття “комп’ютерні технології” дозволив виявити різні трактування самого терміну. Так, Г.Селевко [56, с.114] комп’ютерні технології розуміє як процеси підготовки і передачі інформації тому, хто навчається, засобом здійснення яких є комп’ютер.
Н.Шестак [68, с.32] наголошує, що комп’ютерні технології – це нові технології в освіті, які дозволяють створювати умови творчої самореалізації студентів, надавати інформаційні і обчислювальні ресурси на всіх етапах навчання.
С.Смирнов [57, с.143] комп’ютерні технології визначає як мистецтво використання комп’ютерів для удосконалення навчального процесу.
Група авторів А.Реан, Н.Бордовська, С.Розум [54, с.293] підкреслюють, що комп’ютерні технології реалізуються в рамках системи “педагог-комп’ютер – той, хто навчається” за допомогою навчальних програм різних видів.
Основою нашого дослідження є визначення комп’ютерних технологій, яке наведено у роботі І.Мархеля [34, с.105]. Автор трактує це поняття як сукупність технічних, програмних, навчальних і методичних засобів, що використовуються у навчанні при застосуванні комп’ютерів.
Широке впровадження комп’ютерних технологій у сучасній освіті є результатом трьох інформаційних революцій [3, 6], які відбувалися протягом становлення інформаційного суспільства і були пов’язані з появою винаходів, що активно впливали на його розвиток (друкарство, радіо, перший комп’ютер та ін.). Сучасне інформаційне суспільство вимагає здійснення підготовки у напрямку оволодіння комп’ютерними технологіями, що обумовлює їх активне використання у навчальному процесі. Це підтверджує висунене припущення щодо доцільності застосування таких технологій як засобу навчання у майбутніх фахівців економічного профілю. Тому в подальшому нашу увагу було спрямовано на визначення особливостей відповідних технологій і напрямків їх застосування у навчальному процесі.
Аналіз літературних джерел [3, 30, 41] дозволив визначити, що у навчальному процесі можливим є використання комп’ютерів на всіх етапах навчання за різними напрямками, а саме як об’єкту вивчення, як засобу навчання, як складової системи управління освітою, як елементу методики наукових досліджень. Комп’ютерні технології в рамках реалізації процесу навчання у майбутніх фахівців економічного профілю при вивченні дисципліни «Бухгалтерський облік» реалізовано нами в якості засобів навчання на всіх основних його етапах, тобто при формуванні відповідних знань, умінь, навичок та контролю за рівнем їх сформованості. У цьому контексті на увагу заслуговує думка вчених [22, 34] щодо підвищення ефективності навчання при застосуванні комп’ютерних технологій. Це обумовлено можливостями таких технологій у навчальному процесі [32], а саме:
- індивідуалізацією, диференціацією навчання, що дозволяє здійснити підготовку студентів у напрямку бухгалтерський облік при урахуванні їх вихідного рівня сформованості умінь використання комп’ютерних технологій;
- унаочненням основних понять і об’єктів, основних закономірностей теоретичної основи бухгалерського обліку, зв’язків теоретичних тверджень із практичним застосування засобів комп’ютерних технологій;
- автоматизацією складних розрахунків як основних складових бухгалтерського обліку, що сприяє скороченню часу навчання;
- контролем навчальної діяльності студентів з діагностикою помилок і зворотнім зв’язком в рамках процесу формування умінь щодо обліку.
Визначені положення дозволили підтвердити вірність напрямку пошуку ефективних засобів комп’ютерних технологій у майбутніх фахівців економічного профілю. Тому подальшу увагу було зосереджено на виділенні засобів комп’ютерних технологій, використання яких сприяє реалізації якісної підготовки студентів з дисципліни “Бухгалтерський облік.
За результатами аналізу літературних джерел [6, 7, 22, 43] виявлено певну кількість підходів до класифікації засобів комп’ютерних технологій за різними ознаками. Так, П.Підкасистий і О.Тищенко [48, с.9] за навчальною метою застосування таких технологій виділяють:
- програми загального призначення (текстові, графічні і музичні редактори, електронні таблиці і ін.);
- спеціалізовані програми (економічні, правові, довідкові системи та ін.);
- навчаючі системи (тренувальні, що призначені для закріплення знань, умінь і навичок; когнітивістські, які орієнтовані на засвоєння понять; програми проблемного навчання, що спрямовані на навчання шляхом вирішення навчально-пізнавальних завдань; імітаційні і моделюючі; ігрові; тестуючі; довідково-інформаційні, які включають бази даних і банки знань, інформаційно-пошукові системи, словники та ін.).
О.Ващук [8, с.102] відокремлює три основні групи засобів комп’ютерних технологій за навчальною метою їх застосування: навчаючі комп’ютерні програми (інформаційні, тренувальні, моделюючі, контролюючі); комп’ютерні інструментальні програми (текстові та графічні процесори, середовища програмування тощо); інтелектуальні програми (експертні системи, інтелектуальні системи та ін.)
Р.Потапова [49, с.19] навчальні програмні засоби поділяє на:
1. Комп’ютерні навчальні програми: навчальні програми (комп’ютерні посібники, автоматизовані навчальні курси, комп’ютерні довідники і енциклопедії, програми штучного інтелекту); прикладні програми навчального призначення; моделюючі програми; інтегровані програми; тестуючі програми; тренажерні програми; навчальні ігри;
2. Інструментальні системи.
3. Програми, що керують процесом навчання.
4. Програми підтримки поточної діяльності.
Д.Чернилевський [66, с.371] до програмних засобів відносить: навчальні програмні засоби (формування знань, умінь і навичок); тренажери, призначені для відпрацювання умінь, навичок навчальної діяльності; контролюючі програмні засоби; інформаційно-пошукові програмні системи; імітаційні програмні засоби; моделюючі програмні засоби; демонстраційні програмні засоби; навчально-ігрові програмні засоби; програмні засоби для дозвілля.
І.Захарова [9, с.26] наводить такі категорії програмного забезпечення комп’ютерних технологій: навчальні, контролюючі і тренувальні системи; системи для пошуку інформації; моделюючі програми; мікросвіти; інструментальні засоби пізнавального характеру; інструментальні засоби універсального характеру.
Є.Тен [62, с.205] серед комп’ютерних програм виділяє: навчальні, інформаційні, контролюючі і комбіновані програми.
Серед наведених підходів щодо класифікації засобів комп’ютерних технологій більш конкретно їх систематизовано за навчальною метою застосування О.Ващуком [8]. Але в цій класифікації відсутні певні види навчаючих комп’ютерних програм, комп’ютерних інструментальних програм, які було виділено в нашому дослідження на основі узагальнення результатів аналізу інших підходів. В.Кошелєва [30] наводить скореговану класифікацію засобів комп’ютерних технологій.
Проаналізуємо наведену класифікацію більш детально.
Перша група засобів комп’ютерних технологій – це комп’ютерні програми, що застосовуються у навчальному процесі для досягнення певної навчальної мети (формування знань, умінь і навичок, їх закріплення і/або контроль).
У залежності від мети навчання вони поділяються на:
- інформаційні, основною метою яких є надання навчальних теоретичних відомостей, демонстрація статичних та анімаційних зображень, але можуть містити і завдання для перевірки засвоєння навчального матеріалу;
- тренувальні, що включають сукупність завдань, при виконанні яких закріплюється навчальний матеріал, та призначені для відпрацювання умінь, навичок навчальної діяльності;
- моделюючі, які за основною метою використання спрямовані на закріплення навчального матеріалу та призначені для створення моделей об’єкту, явища, процесу чи ситуації з метою їх вивчення, дослідження;
- контролюючі програми, які призначені для перевірки і оцінки знань, умінь та навичок за допомогою різних типів тестів;
- ігрові, що використовуються для імітації навчальних ситуацій з метою формування певних умінь (відмінності від програм моделювання: змагальність, наявність супротивника — людини чи програми);
- інформаційно-пошукові, які призначені для формування умінь та навичок систематизації інформації і включають бази даних, бази знань, словники, довідники та ін.;
- комп’ютерні навчаючі системи, що використовуються у навчальному процесі з метою формування знань, умінь і навичок, їх закріплення та контролю рівня сформованості. Такі системи складаються із певних блоків, виокремлення яких здійснюється у відповідності до мети навчального процесу. Такими блоками можуть бути інформаційні, тренувальні, моделюючі, контролюючі, ігрові чи інформаційно-пошукові.
Наступною групою засобів комп’ютерних технологій виділено комп’ютерні інструментальні програми, які забезпечують можливості створення нових електронних ресурсів: баз даних, програмних модулів, окремих програм чи програмних комплексів. Серед них виокремлено:
- інструментальні програми загального призначення, які використовуються для підготовки навчально-методичних матеріалів, формування інформаційної складової комп’ютерних навчальних програм, для самостійного вивчення і використання під час навчальних занять (текстові і графічні редактори, електронні таблиці, засоби для проведення презентацій);
- спеціалізовані інструментальні програми, що використовуються як допоміжні засоби для навчання чи при вивченні спеціалізованих курсів (економічні, бухгалтерські, правові, математичні та інші).
До третьої групи засобів комп’ютерних технологій віднесено інтелектуальні програми. До них належать експертні системи, інтелектуальні системи на основі штучного інтелекту та інші. Метою таких програм є створення умов щодо виконання комп’ютерами роботи професійних спеціалістів у певній предметній галузі, тобто імітація розумової діяльності людини. Але згідно з висновками вчених [61, 66] ці програми не знайшли широкого використання у навчальному процесі через недостатність технічного і програмного забезпечення, незавершеність психолого-педагогічних досліджень стосовно створення динамічної моделі конкретного користувача. Проте представлена класифікація не вичерпує проблеми визначення засобів комп’ютерних технологій і основ їх застосування в процесі навчання. Одним із шляхів подальшого дослідження, на наш погляд, є поглиблена робота щодо конкретизації основних ознак класифікації засобів комп’ютерних технологій і її адаптація до умов навчального процесу.
Аналіз наведеної класифікації дозволив серед засобів комп’ютерних технологій виділити спеціалізовану інструментальну програму. Вибір спеціалізованої інструментальної програми обумовлено її можливістю автоматизувати бухгалтерський облік, що полегшить і прискорить внесення бухгалтерських даних, та отримання підсумків по рахункам. Разом з тим, для забезпечення ефективності процесу навчання є недостатнім визначення доцільних засобів його реалізації [23, 29]. На думку дослідників підвищенню ефективності начального процесу сприяє попереднє його проектування з урахуванням виділених методів, засобів, прийомів тощо. Тому подальшу нашу увагу було зосереджено на визначення етапів проектування навчального процесу з дисципліни «Бухгалтерський облік».
продолжение
--PAGE_BREAK--Проведений аналіз літературних джерел [25, 28, 30] дозволив виявити наявність специфічних етапів проектування процесу навчання із застосуванням цих технологій.
Так, Г.Селевко [56, с.127] в рамках технології підготовки викладача до комп’ютерних занять виділяє наступні етапи:
1. Перегляд і експертна педагогічна оцінка інформаційних ресурсів і даних програмного продукту.
2. Складання вибірки із програмного продукту.
3. Створення авторської навчальної програми.
4. Встановлення послідовності взаємодій студентів з комп’ютером.
О.Бриксіна [5, с.36] до етапів проектування процесу навчання з використанням комп’ютерних технологій відносить:
1. Концептуальний етап, який передбачає визначення дидактичної мети навчального процесу.
2. Технологічний етап, в рамках якого здійснюється аналіз і відбір програмних засобів у відповідності до поставленої мети.
3. Операціональний етап, який обумовлює виділення основних структурних елементів заняття, здійснення вибору способів взаємодії різних компонентів (педагог – студенти – програмні засоби – навчальний матеріал).
4. Педагогічна реалізація, основною метою якої є трансформація педагогічних принципів у конкретні навчальні дії.
А.Вітухновська і Т.Марченко [9, с.84] підкреслюють, що використання комп’ютерних технологій призводить до виникнення загальнодидактичних, професійних, організаційно-методичних і інформаційних проблем. Послідовність вирішення таких проблем представлено авторами як алгоритм, що описує технологію проектування процесу підготовки до навчання із застосуванням комп’ютеру та містить певні етапи, а саме:
- аналіз змісту навчального предмету;
- аналіз процесу навчання за навчальним предметом;
- виявлення проблем і визначення цілей навчання;
- обґрунтування доцільності використання комп’ютера у навчанні за конкретною темою у відповідності до поставлених цілей;
- обґрунтування дидактичних і методичних вимог до програмних засобів;
- виявлення, експертиза і відбір програмних засобів;
- втілення у технологію навчання за предметом.
За результатами проведеного аналізу на основі узагальнення даних нами розроблено алгоритм проектування навчального процесу в умовах використання комп’ютерних технологій у начальному процесі (рис. 1.3). Це стало підґрунтям використання комп’ютерних технологій у майбутніх фахівців економічного профілю при вивчені дисципліни «Бухгалтерський облік».
Наведемо результати проведеної роботи.
В рамках концептуального етапу вивчення дисципліни «Бухгалтерський облік» проаналізовано навчальний процес з використання комп’ютерних технологій як навчального предмету, в рамках якого відбувається формування умінь щодо використання комп’ютерних технологій у майбутніх фахівців економічного профілю. Цілями вивчення цієї дисципліни є озброєння фахівців комплексом умінь щодо використання комп’ютерних технологій для ведення бухгалтерського обліку.
Надалі за розробленим алгоритмом проектування навчального процесу проведено аналіз змісту навчального матеріалу і процесу навчання при вивчені дисципліни “Бухгалтерський облік” на основі використання комп’ютерних технологій.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 1.3 Алгоритм проектування навчального процесу із використанням комп’ютерних технологій
За результатами розробленого алгоритму проектування навчального процесу виявлено певні особливості підготовки майбутніх фахівців економічного профілю в межах дисципліни “Бухгалтерський облік”, що обумовлюють виникнення протиріч між: обсягом навчального матеріалу, що відображає послідовність вивчення бухгалтерського обліку, та часом, який відводиться на його вивчення; різним вихідним рівнем сформованості знань студентів і необхідністю формування теоретичної бази з бухгалтерського обліку кожного студента на рівні, який забезпечує ефективне формування умінь ведення бухгалтерського обліку з використанням комп’ютерних технологій; необхідністю застосування спеціалізованих комп’ютерних програм при формуванні умінь з ведення бухгалтерського обліку та відсутності підготовки студентів до їх використання.
Аналіз літературних джерел [8, 13, 14, 21] дозволив визначити, що одним із каналів подолання таких протиріч є застосування комп’ютерних технологій у навчальному процесі. Отже, доцільність застосування цих технологій при формуванні умінь щодо ведення бухгалтерського обліку з використанням комп’ютерних технологій обумовлено [22, 23, 32]:
- можливістю вивчення студентами більшого обсягу інформації;
- дефіцитом джерел навчального матеріалу;
- можливістю реалізації диференційованого підходу до навчання;
- адаптацією темпу роботи до особистісних характеристик студентів;
- можливістю проведення об’єктивного контролю знань, умінь і навичок кожного студента за невеликий проміжок часу;
- необхідністю вивчення спеціальних комп’ютерних програм, що використовуються при виконанні професійних обов’язків фахівців економічного профілю та автоматизації розрахунків і аналізу їх ефективності.
Наступним етапом проектування навчального процесу із використанням комп’ютерних технологій є технологічний, де здійснюється відбір програмних засобів у відповідності до певних вимог. Згідно з попередніми висновками засобами комп’ютерних технологій для формування умінь щодо ведення бухгалтерського обліку з використанням комп’ютерних технологій обрано спеціалізовану інструментальну програму. У цьому контексті визначено загальні дидактичні та технічні вимоги до такої програми.
Спеціалізована інструментальна програма застосовується на етапі формування умінь щодо ведення бухгалтерського обліку з використання комп’ютерних технологій і є як предметом вивчення, так і засобом формування відповідних умінь. Основними вимогами до такої програми є зручний інтерфейс, можливість введення інформації, яка впливає на фінансові результати, можливість передачі даних на принтер та інші редактори, широке використання програми при ведені бухгалтерського обліку у сучасних умовах підприємницької діяльності. Таким вимогам відповідає програмний продукт для ведення бухгалтерського обліку “1С: Підприємство”. Але більш поглиблений аналіз ринку програмних продуктів для ведення бухгалтерського обліку встановив наявність подібних комп’ютерних програм, тому наступний етап дослідження передбачає вибір більш ефективного програмного заслобу для цілей навчального процесу.
Останнім етапом проектування процесу навчання із застосуванням комп’ютерних технологій є операціональний, на якому здійснюється мікроаналіз навчального процесу формування умінь щодо ведення бухгалтерського обліку з використанням комп’ютерних технологій. В рамках цього етапу за алгоритмом передбачено виділення основних структурних елементів занять. До структурних елементів традиційного заняття відносять [27, 30, 36]: організаційний момент, основною метою якого є залучення студентів до роботи; повідомлення теми і мети заняття; мотивацію мети, що спрямована на формування інтересу, підвищення зацікавленості студентів до теми, яка вивчається, заохочення студентів до навчальної діяльності; актуалізацію опорних знань, де визначається рівень сформованості базових знань студентів; формування нових знань; формування інтелектуальних і практичних способів діяльності; контроль сформованих знань, умінь і навичок; підведення підсумків; формулювання домашнього завдання. Наявність наведених елементів у структурі заняття залежить від його дидактичної мети.
Аналіз літературних джерел [8, 23, 32, 36] визначив специфічні структурні елементи заняття, наявність яких обумовлено використанням комп’ютерних технологій. Основними серед них виділено такі:
- візуальну адаптацію до комп’ютерної програми, де студентам повідомляється її назва, формується емоціональне відношення до програми, визначається навчальна проблема;
- пояснення алгоритму роботи з комп’ютерною програмою, основною метою якого є організація уваги студентів, пояснення системи команд і послідовності їх виконання для досягнення результату, вказівка на місцезнаходження програми і способу завершення роботи з нею, навчання студентів узагальненим способам діяльності, використанню конкретних клавіш при керуванні програмою;
- синхронна робота студентів на комп’ютерах, що передбачає досягнення мети навчання при використанні комп’ютерних технологій (контроль базових знань, формування нових знань, формування умінь тощо) шляхом виконання студентами певних навчальних завдань.
Введення таких етапів до загальної структури заняття з дисципліни “Бухгалтерський облік” залежить від його типу, мети використання комп’ютерних технологій та від ступеню делегування функцій педагога комп’ютеру. Згідно до цих положень нами виділено структурні елементи практичних занять а саме: організаційний момент; повідомлення теми і мети заняття; мотивація мети; контроль базових знань; візуальна адаптація до комп’ютерної програми; пояснення алгоритму роботи з комп’ютерною програмою; синхронна робота студентів на комп’ютерах, в рамках якої здійснюється: формування нових знань щодо ведення бухгалтерського обліку з використанням комп’ютерних технологій шляхом виконання певних завдань, контроль сформованості відповідних знань і умінь; підведення підсумків; формулювання домашнього завдання.
Наведені результати проектування навчального процесу з дисципліни «Бухгалтерський облік» з використанням комп’ютерних технологій обумовило необхідність аналізу комп’ютерних засобів навчання дисципліни “Бухгалтерський облік”, що стало основою нашого подальшого дослідження.
1.2Аналіз комп’ютерних засобів навчання дисципліни “Бухгалтерський облік”
Автоматизація бухгалтерського обліку в Україні відбувалася в кілька етапів. Перший етап розробки програм автоматизації бухгалтерського обліку збігся за часом з перебудовою, коли з'явилася реальна потреба в програмних продуктах такого типу для потреб малих підприємств і кооперативів, обслуговування тимчасових трудових колективів й інших нових суб'єктів бухгалтерського обліку. Цей період характеризувався масовим ввозом у нашу країну персональних комп'ютерів, що в значній мірі обумовило вибір останніх у якості основної апаратної платформи для бухгалтерських розробок [47]. Більшість програм створювалося у вигляді АРМ (автоматизованих робочих місць) і призначалося для експлуатації на автономних комп'ютерах. У цей час були популярні перші бухгалтерські програми: «Фінанси без проблем» («Хакерс Дизайн»), «Турбо–бухгалтер» («ДИЦ»), «Парус» («Парус»).
Другий етап був пов'язаний з розвитком комерційних структур і початком приватизації. Десятки тисяч створюваних ТОВ, АТЗТ і кооперативів мали потребу в бухгалтерському обліку. Ентузіастів–одинаків і тимчасові трудові колективи переросли в професійні групи фахівців, що об'єдналися у власні компанії, які хотіли діставати прибуток із проданого тиражу бухгалтерських програм. Саме тоді були утворені сьогоднішні фірми–лідери: «1С-Бухгалтерія», «Інтелект–Сервіс», «Диасофт», «Омега», «Р–Стайл».
Третій етап розвитку бухгалтерських систем характеризується створенням інтегрованих програмних засобів, що поєднують кілька предметних областей автоматизації.
Е. Перемов [47] зазначає, що застосування комп'ютерних технологій у процесі вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” значно підвищує продуктивність навчання студентів, мотивує іх до навчання, а в подальшому і підвищить продуктивність їх праці як бухгалтерів. Організація бухгалтерського обліку в умовах його комп'ютеризації залежить у першу чергу від реалізованого на відповідних технічних засобах програмного забезпечення. Отже, вибір програмного забезпечення є найважливішим моментом у створення комп'ютерних систем бухгалтерського обліку (КСБО), оскільки відповідає вибору форми обліку у процесі вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік”.
Для того, щоб не помилитись у виборі програми, необхідно зробити порівняльний аналіз програм, які є на ринку. Першим кроком для порівняння можливостей наявних програмних продуктів є проведення їхньої класифікації. Це дуже важливий етап в організації комп'ютеризованого обліку: тільки після поділу програмного забезпечення на групи за певними критеріями можна формулювати вимоги до програм і порівнювати їхні функціональні можливості.
З погляду розробників програмного забезпечення найбільш повною є класифікація програм бухгалтерського обліку, яка склалася при проведенні конкурсів програмного забезпечення [47]. Ця класифікація поєднує в собі критерії для групування як за призначенням, так і за способом реалізації бухгалтерських функцій, віділимо основні з них та представимо на рис. 1.4.
Проаналізуємо наведену класифікацію більш детально.
Рис. 1.4Класифікація програм для ведення бухгалтерського обліку
Програми для ведення домашньої бухгалтерії. За допомогою цих програм персональний комп'ютер можна використовувати для обліку особистих доходів і витрат, планування сімейного бюджету (включно з довгостроковими вкладеннями), для складання особистих податкових декларацій. Наприклад, «1С: Деньги», MS Money (Microsoft).
Міні-бухгалтерія. До цього класу належать програми, призначені для використання одним чи декількома працівниками в бухгалтеріях невеликих підприємств. Такі програми не мають чіткої спеціалізації за ділянками обліку. Вони реалізують функції ведення синтетичного і підсумкового аналітичного обліку, дозволяють вводити господарські операції й обробляти їх (сортувати, здійснювати пошук необхідної інформації тощо), формувати невеликий набір первинних документів та звітних форм. Наприклад, «Инфин-бухгалтерия», «Фінансист» («Атей»), «Ажур» («Терцет»).
продолжение
--PAGE_BREAK--Універсальні бухгалтерські системи (міді-бухгалтерія). До цього класу належать програмні продукти, орієнтовані на бухгалтерії малих та середніх за розмірами підприємств, які в спрощеному варіанті забезпечують ведення всіх ділянок обліку. Такі системи поєднують усі облікові функції, у тому числі функції кількісного обліку, у межах однієї програми і, як правило, розраховані для роботи на одному комп'ютері. Винятком є розрахунок заробітної плати, який виконують окремо. Деякі програми цього класу призначені для роботи на кількох комп'ютерах у локальній мережі. Наприклад, «1С: Бухгалтерия 7,7» («1С»), «дебет плюс» («ДИЦ»).
Локальні автоматизовані робочі місця (АРМ). Такі програми призначені для виконання окремих облікових завдань — обліку праці та заробітної плати, основних засобів, товарно-матеріальних цінностей тощо й охоплюють окремі ділянки бухгалтерії і, як правило, не пов'язані між собою. АРМ мають високий рівень спеціалізації і тому можуть ефективно комп'ютеризувати окремі частини бухгалтерії без формування зведеної звітності. Наприклад, «1С: Расчёт» («1С»), АРМ «Зарплата» («Электронные деньги»).
Комплекси пов'язаних АРМ. Ці програмні системи орієнтовані на використання в бухгалтеріях з чисельністю працівників більше восьми при чіткому розподілі функцій між ними. Комплекс складається з набору АРМ, кожне з яких реалізує функції окремих ділянок обліку. Кожна така програма розрахована на специфіку облікових робіт і орієнтована на персонал з невисокою бухгалтерською і комп'ютерною кваліфікацією. Як правило, АРМ комплексу підтримують розгорнутий аналітичний облік, мають глибоку спеціалізацію і встановлені на окремих комп'ютерах. Комплекс має засоби об'єднання даних з різних АРМ, які необхідні для отримання зведених звітних форм. Звичайно поєднання даних здійснюється за допомогою спеціалізованого центрального модуля — Головної книги. При об'єднання даних обмін інформацією може здійснюватись як за допомогою дискет, так і в локальній мережі. Наприклад, «парус» («Парус»), «Коплексная система бухгалтерского учёта» («Звезда»).
Управлінські системи. До цього класу входять функціонально повні системи організаційного управління з елементами бухгалтерського обліку, планування, діловодства, а також з модулями прийняття рішень і деякими іншими. Бухгалтерська складова програми в даному разу не є головною. Більш важливим є взаємозв'язок усіх складових систем, можливість ефективного управління підприємством, допомога у вирішення головного завдання бізнесу — в отриманні прибутку. Наприклад, «Галактика» («Галактика»), «Текон» («Интелгруп»).
Фінансово-аналітичні системи. Це різноманітні програми фінансового аналізу на основі бухгалтерських даних, за допомогою яких автоматизуються завдання зовнішнього і внутрішнього аудиту. Наприклад, «1С: АФС» («1С»), «ПОПІ (Планування, Оптимізація, Подотки, Інвестиції)» (GI-consulting).
Правові бази даних. До них належать упорядковані довідкові системи, що містять підібрані в тематичному або хронологічному порядку законодавчі акти з питань податків, бухгалтерського обліку тощо. Ці системи дозволяють швидко знаходити потрібні документи, оперативно відстежувати зміни та доповнення до нормативних документів. Вони мають опосередковане відношення до бухгалтерських програм. Хоча цю категорію програмного забезпечення було створено, перш за все, на допомогу юристам, значна її частина орієнтована на таких користувачів, як бухгалтери, фінансисти, економісти. Наприклад, «Сапфір» («Динай»), Libra (Libra).
Слід зазначити, що, хоча наведений перелік категорій програм і корисний для уявлення про основні класи бухгалтерського програмного забезпечення, що пропонуються на конкурсах бухгалтерських програм, він склався стихійно і тому непридатний для класифікації програмного забезпечення за певними ознаками та вибору оптимальних програм. Наступна класифікаційна система передбачає чітке групування програмного забезпечення за певними ознаками (табл. 1.1).
Аналіз даних табл. 1.1 показав, що наведений перелік класів бухгалтерських програм допомагає порівняти їхні можливості і вибрати оптимальну програмну систему для бухгалтерського обліку.
У світі існує багато бухгалтерських пакетів різної потужності й вартості, однак українські бухгалтери й підприємці віддають перевагу пакетам, створеним у країнах співдружності (Україна, Росія), як найбільш підходящі для умов перехідної економіки й швидкої зміни законодавчих актів, що регулюють порядок бухгалтерського обліку. За даним журналу «Експерт» [87] представлена структура використання програмного забезпечення для ведення бухгалтерського обліку на рис. 1.5.
Таблиця 1.1 Класифікаційна система групування програмного забезпечення для ведення бухгалтерського обліку
Рис. 1.5 Структура використання програмного забезпечення для ведення бухгалтерського обліку
На сьогоднішній день безперечним лідером по продажах і кількості інсталяцій є програмні продукти фірми «1С». Більше 2300 компаній в 430 містах СНГ займаються впровадженням програм серії «1С». Не в останню чергу такому успіху сприяє особлива політика фрайчазінга, коли сама фірма «1С» займається тільки розробкою програмного забезпечення, а впровадженням під конкретні потреби споживачів зайняті місцеві фахівці. Приміром, згідно, даним журналу «Експерт» [87] більше 40 (якщо не 50) відсотків користувачів ділового програмного забезпечення використають у повсякденній роботі продукти саме цієї фірми. Взагалі згідно цим же даним (а вони отримані за 2008 й 2009 рік на російських комп'ютерних виставках – джерело: журнал «Експерт» №38 за 15 жовтня 2009 року) [87] розподіл ринку ділового прикладного забезпечення виглядає приблизно так. Перше місце, як уже говорилося, займають продукти «1С». Далі переваги віддають продуктам місцевих розроблювачів (власні відділи автоматизації на підприємствах і сторонніх розроблювачах), які поєднують у групу "Інші". Потім ідуть продукти «БЕСТ», «Инфо–Бухгалтер», «Парус» котрі займають приблизно однакову нішу – 6–7 відсотків опитаних указують, що використають їх. Слідом ідуть продукти «Турбо–Бухгалтер», «Инфин», «Инфософт» й «Галактика». Останнє, явно вказує на те, що ринок корпоративних систем різної складності безсумнівно росте. Звичайно не семимильними кроками, але все–таки. Про це свідчить і те, що багато хто з виробників програмного забезпечення, споконвічно визначаючи його в сфері автоматизації обліку, починають робити заявки й на більші проекти, позиціюючи свої продукти всі частіше як «корпоративні системи для середнього бізнесу».
Аналіз літературних джерел [9, 47, 48, 60] дозволив виявити найадаптоваване програмне забезпечення для ведення бухгалтерського обліку — програмний продукт «1С: Підприємство». Тому при вивчені дисципліни “Бухгалтерський облік” в УІПА потрібно впровадити методику використання програмного продукту “1С: Підприємство”, це дозволить автоматизувати не тільки практичні заняття з бухгалтерського обліку, але й дозволить збільшити кількість одержуваної інформації студентами, зменшити число їх арифметичних помилок. Тому дуже важливо використовувати всі можливості програмного продукту “1С: Підприємництво” у навчальному процесі з дисципліни “Бухгалтерський облік”.
“1С: Підприємство” є гнучкою настроюваною обліковою системою, що, для рішення широкого кола завдань у сфері автоматизації діяльності підприємств [51, 63]. Як і будь–яка облікова система має як мінімум чотири компоненти:
— Систему зберігання, пошуку й редагування умовно–постійної й нормативно–довідкової інформації, що змінюються досить рідко (довідники).
— Систему уведення й фіксації подій зовнішнього миру (документів, господарських операцій й ін.), що впливають на стан системи
— Систему роботи з динамічною інформацією (залишки).
Генератор звітів, що дозволяє одержувати різноманітні звіти як на основі динамічних даних й історії їхньої зміни, так і за довідковою інформацією й історії подій.
І зв'язані вони, як правило, таким чином, що при уведенні подій на базі інформації, що зберігається в довідниках, виконується зміна динамічної інформації (залишків). Причому зміна залишків виконується шляхом формування набору елементарних операцій (проводок або рухів). Надалі на основі інформації, що зберігається в системі користувач одержує різнобічні звіти.
Отож, в 1С все це є, причому навіть три варіанти зберігання динамічної інформації: Плани рахунків і проводки, використовуваних звичайно для бухгалтерського обліку, Регістри й рухи, використовуваних звичайно для оперативного обліку й Журнали розрахунків, використовуваних для всяких заморочених розрахунків типу розрахунку заробітної плати. Тому використання 1С є природним вибором, якщо потрібно побудувати яку–небудь облікову автоматизовану систему.
“1С: Підприємство” є універсальною системою автоматизації діяльності підприємства. За рахунок своєї універсальності система “1С: Підприємство” може бути використана для автоматизації самих різних ділянок економічної діяльності підприємства: обліку товарних і матеріальних коштів, взаєморозрахунків з контрагентами, розрахунку заробітної плати, розрахунку амортизації основних коштів, бухгалтерського обліку по будь–яких розділах і т.д.
Основною особливістю системи “1С: Підприємства” є її конфігуруємість. Властиво система “1С: Підприємство” являє собою сукупність механізмів, призначених для маніпулювання різними типами об'єктів предметної області. Конкретний набір об'єктів, структури інформаційних масивів, алгоритми обробки інформації визначає конкретна конфігурація. Разом з конфігурацією система “1С: Підприємство” виступає в якості вже готового до використання програмного продукту, орієнтованого на певні типи підприємств і класи розв'язуваних завдань.
Конфігурація створюється штатними коштами системи. Конфігурація звичайно поставляється фірмою «1С» у якості типової для конкретної області застосування, але може бути змінена, доповнена користувачем системи, а також розроблена заново [63].
Система “1С: Підприємство” має компонентну структуру. Частина можливостей, надаваних системою для рішення завдань автоматизації, є базовими, тобто підтримуються в будь–якому варіанті поставки системи. Це, насамперед, механізми підтримки довідників і документів. Інші можливості реалізуються компонентами системи: наприклад, ведення списку бухгалтерських рахунків. Таким чином, склад установлений компонент визначає функціональні можливості системи.
Усього існують три основних компоненти: «Бухгалтерський облік», «Оперативний облік», «Розрахунок». Кожен компонент розширює можливості системи своїм механізмом обробки інформації. Ці механізми не можна однозначно зіставити з конкретними завданнями автоматизації предметної області, однак, вони мають досить чітку спрямованість, що визначає вибір складу необхідних компонентів, для створення конкретної конфігурації [64].
Види і опис компонент прогами “1С: Бухгалтерія” наведені в табл. 1.2.
Таблиця 1.2
Види і опис компонент у програмі “1С: Підприємство”
На етапі конфігурування визначається структура інформаційної бази, розробляються алгоритми оброблення даних, форми діалогів і вихідних документів. Інформаційна база проектується на рівні передбачених в інформаційній системі типів об’єктів предметної області, що підлягають обробленню. Це: константи, довідники, документи, регістри, перерахування, журнали розрахунків, бухгалтерські рахунки, операції, проведення та ін. На етапі виконання користувач, оперуючи уже конкретними поняттями, які описані на етапі конфігурування системи, формує інформаційну базу і здійснює всі необхідні для виконання його професіональної діяльності розрахунки. Об’єкти, якими оперують в процесі створення та експлуатації інформаційної системи «1С: Підприємство», поділяються на базові, тобто використовувані в усіх компонентах системи, та об’єкти, притаманні певній компоненті. До базових об’єктів відносять: константи, довідники, перерахування, документи, журнали, звіти і обробки.
Об’єктами типу «Константа» в системі вважаються довідкові дані які змінюються зрідка (назва фірми, її ідентифікаційний код, адреса, ставка ПДВ тощо). В інформаційній системі «1С: Підприємство» можна описати безмежну кількість констант. Як приклад наведено фрагмент списку констант компоненти Бухгалтерський облік для України версія 7.7:
Рис.1.6Константи в програмі “1С: Підприємство”
Для описання довідкових даних з деякою множиною значень в системі використовуються об’єкти типу Довідник. До першої категорії належать такі довідники, як номенклатура, співробітники, контрагенти і т. ін. Для розрахунків використовуються довідники: валют, податки і відрахування, ставки ПДВ, варіанти розрахунку податків і т. ін. Групу допоміжних складають довідники: одиниці вимірювання, об’єкти та ін., а підпорядкованих — договори, ставки податків і відрахувань тощо. Довідники інформаційної системи «1С: Підприємство» бувають двох видів: ієрархічні і прості. В ієрархічних довідниках (до них належать усі довідники об’єктів обліку та аналітичні довідники) елементи поділено на групи та підгрупи, що дає змогу користувачеві формувати будь-які аналітичні дані.
Одним із основних понять в системі «1С: Підприємство» є «Документ». У своїй більшості документи, які використовуються в інформаційній системі «1С: Підприємство», — це своєрідні електронні аналоги звичайних паперових документів, що використовуються на об’єкті управління і призначені для збереження основної інформації про всі господарські події, здійснювані на ньому в певному періоді.
продолжение
--PAGE_BREAK--Журнали в інформаційній системі «1С: Підприємство» використовуються для роботи з документами. Працюючи з журналом, користувач може формувати документи, переглядати їх, а також редагувати і знищувати. Усі журнали в інформаційній системі «1С: Підприємство» можна розподілити на кілька типів, які відрізняються один від одного за способами створення і функціональними можливостями. Але в журналі будь-якого типу можна працювати з документами — вводити, переглядати, редагувати і т. ін. Звичайний журнал призначено для роботи з документами одного виду (наприклад, журнали «Каса», «Банк», «Заробітна плата» тощо). Отже, різниця між додатковим і звичайним журналами полягає в тому, що додатковий журнал використовується для групування документів за їх видами, а загальний журнал дає змогу розподілити документи за значеннями їхніх реквізитів. Журнал «Інші» використовується для роботи з документами, для яких в системі не визначено певні журнали. Система «1С: Підприємство» дає змогу встановлювати між будь-якими документами відношення підпорядкованості «один до багатьох». Тому користувач під час роботи може відкрити журнал підпорядкованих документів, який містить документи, підпорядковані вибраному документу.
Для отримання результатної (звітної) інформації в інформаційній системі «1С: Підприємство» використовуються об’єкти, які називаються «Звіти» та «Оброблення». Назви «Звіти» та «Оброблення» відображують два типи задач, які розв’язуються в системі (рис. 1.8). До першого типу належать задачі, при розв’язуванні яких формується різноманітна звітність: бухгалтерська, фінансова, податкова, статистична тощо. До другого — задачі, пов’язані з виконанням різноманітних дій з інформацією (наприклад, вилучення з системи застарілих даних, імпорт інфор-мації із однієї системи в інші).
Рис.1.7Звітпрофінансовірезультати
Упровадження і функціонування інформаційної системи «1С: Підприємство» відбувається у два розподілених в часі етапи: настроювання і безпосередня робота користувача з розв’язування економічних задач. Метаданими в інформаційній системі «1С: Підприємство» називається сукупність об’єктів метаданих, налаштованих на збереження та оброблення інформації про фінансово-господарську діяльність певного підприємства. Характеристику основних видів об’єктів метаданих, які використовуються в інформаційній системі «1С: Підприємство». Головною властивістю будь-якого об’єкта метаданих є ідентифікатор — коротка назва об’єкта. При створенні нового об’єкта метаданих йому автоматично присвоюється умовний ідентифікатор, який складається із слова «Новий» та цифри. Поряд з поняттям метаданих в системі використовується поняття «структура метаданих», під якою розуміється модель предметної області.
Користувацьким інтерфейсом в інформаційній системі «1С: Підприємство» називається сукупність команд головного меню і панелей інструментів, налаштованих на роботу з конкретними об’єк-тами даних — довідниками, журналами, документами і т. ін. Мета створення інтерфейсу — забезпечити швидкий доступ користувачів до інформації, яка необхідна для виконання їхніх обов’язків.
Права в системі «1С: Підприємство» визначають повноваження користувачів на роботу з інформацією, яка обробляється в системі. Операцією призначення прав користувачеві вирішуються дві основні задачі. З одного боку, обмежується коло користувачів конфіденційною інформацією, з іншого — заборона виконання окремих операцій (в першу чергу, операцій знищення і коригування даних) дає змогу в певній мірі запобігти можливим втратам інформації.
Конфігурація створюється за допомогою «Конфігуратора» і використовується в системі для реалізації модулів.
Модулем називається програма на вмонтованій об’єктно-орієнтованій мові системи «1С: Підприємство». Модулі розташовуються в заданих точках структури метаданих і викликаються в певні моменти роботи системи. Наприклад, в системі існує режим введення нового документа — введення на основі. Суть цього режиму полягає в тому, що за основу береться документ-зразок, з якого в новий документ переноситься інформація. Алгоритм перенесення інформації з документа-зразка в новий документ і зберігатиметься в модулі, який «прив’язаний» до цього документа.
Крім режимів Конфігуратор та “1С: Підприємство” в системі існує й режим Наладчик. Наладчик — це допоміжний зовнішній засіб, за допомогою якого здійснюється настроювання (з рос. — отладка) програмних модулів, створених в режимі конфігурування. У цьому режимі виконуються такі процедури:
— покрокове виконання модуля;
— розставляння точок зупинок виконання модуля;
— переривання і продовження виконання модуля;
— налаштування кількох модулів одночасно;
— перегляд гілки викликів процедур і функцій;
- заміри продуктивності.
Таким чином програмний продукт “1С: Підприємство” є повнофункціональною системою з ведення бухгалтерського обліку.
Отже, аналіз літературних джерел [35, 63, 64] дозволив визначити, що основним комп’ютерним засобом навчання з дисципліни «Бухгалтерський облік» є програмний продукт “1С: Підприємство”. Програмний продукт “1С: Підприємство” як засіб вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” став основою нашого подальшого дослідження.
Висновки до розділу 1
1. Аналіз сучасних тенденцій вищої освіти виявив підвищення актуальності використання комп’ютерних технологій у бухгалтерському обліку.
Це обумовлено можливостями таких фахівців застосовувати комп’ютерні технології, що впливають на зміст праці: зменшується кількість механічних операцій з обробки документів, систематизації облікових показників, заповнення регістрів та звітів. Облікове навчання стає більш творчим, спрямованим на організацію та удосконалення обліку.
Аналіз існуючої системи використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” виявив її фрагментарність, відсутність цілісності, що не забезпечує якісного формування відповідних умінь. Проведено аналіз традиційних методів навчання з дисципліни “Бухгалтерський облік” та виявлено такі недоліки як недостатнє використання комп’ютерних технологій у процесі навчання. Це зумовило необхідність удосконалення підготовки студентів та розробки методики комп'ютерних технологій за цим напрямком в межах дисципліни «Бухгалтерський облік».
2. Аналіз літературних джерел дозволив визначити, що застосування комп'ютерних технологій у процесі вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” значно підвищує продуктивність навчання студентів, мотивує іх до навчання, а в подальшому і підвищить продуктивність їх праці як бухгалтерів. Організація бухгалтерського обліку в умовах його комп'ютеризації залежить у першу чергу від реалізованого на відповідних технічних засобах програмного забезпечення. Отже, вибір програмного забезпечення є найважливішим моментом у створення комп'ютерних систем бухгалтерського обліку, оскільки відповідає вибору форми обліку у процесі вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік”.
3. Проведений аналіз літературних джерел дозволив встановити, що раціональною основою вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” є комп’ютерні технології. За результатами аналізу класифікації засобів комп’ютерних технологій з дисципліни “Бухгалтерський облік» для формування відповідних умінь обрано програмний продукт “1С: Підприємство”.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ ДИСЦИПЛІНИ “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК”
2.1 Аналіз змісту дисципліни “Бухгалтерський облік”
Перехід до ринкової форми господарювання в Україні послужив основою для реформування бухгалтерського обліку відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Дійсна реформа сприяє створенню в Україні великого акціонерного капіталу і розвитку консолідованих підприємств, а бухгалтерський облік стає одним з елементів керування підприємством. У зв'язку з цим підвищуються вимоги до працівників фінансової служби, їхньої кваліфікації і практичних навичок.
Програма вивчення нормативної дисципліни «Бухгалтерський облік» складена відповідно до місця та значення дисципліни за структурно-логічною схемою, передбаченою освітньо-професійною програмою бакалавра з напрямку підготовки фахівців економічного профілю, і охоплює всі змістовні модулі, визначені анотацією для мінімальної кількості годин, передбачених стандартом.
Предметом вивчення «Бухгалтерського обліку» є об’єкти бухгалтерського обліку та аудиту; способи оцінки об’єкта; загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку; облікові процедури; облік окремих видів господарських операцій підприємств; фінансова звітність.
Зміст дисципліни “Бухгалтерський облік” розкривається в темах: “Сутність бухгалтерського обліку, його принципи та об’єкти”, “Метод бухгалтерського обліку”, “Система бухгалтерського обліку”, “Облік власного капіталу”, “Облік необоротних активів”, “Облік запасів”, “Облік оплати праці і розрахунків з персоналом”, “Облік витрат підприємства”, “Облік готової продукції, товарів та їх реалізації”, “Облік грошових коштів, розрахункових і кредитних операцій”, “Облік фінансових результатів”, “Облік інвестицій”, “Фінансова звітність”, “Управлінський облік в економіці”, “Витрати на виробництво і калькулювання собівартості продукції”, “Витрати на виробництво і калькулювання собівартості продукції”, “Облік фінансових результатів по центрах відповідальності”.
У темі “Сутність бухгалтерського обліку, його принципи та об’єкти” вивчаються такі питання: загальне поняття про облік; виникнення та роль господарського обліку в суспільстві; місце обліку в системі управління; бухгалтерський облік як наука, його зв’язок з іншими науками; бухгалтер як професія; бухгалтерський облік як інформаційна база управління підприємством; види бухгалтерського обліку; фінансовий і управлінський облік; податковий облік; ресурси підприємства, їх кругообіг як предмет бухгалтерського обліку; активи підприємства, їх зміст і класифікація; капітал, його види і зміст при різних формах власності; забезпечення витрат і платежів, цільове фінансування; зобов'язання підприємства; основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
У темі “Метод бухгалтерського обліку” вивчаються такі питання: метод бухгалтерського обліку як сукупність методичних і технічних прийомів; поняття збалансованості та його використання в економіці; балансове рівняння та його модифікації; бухгалтерський баланс; значення, структура та зміст балансу; фінансова звітність, її види і значення; взаємозв’язок фінансової звітності з загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку; бухгалтерські рахунки як інформаційна модель об’єктів обліку, їх побудова і принципи запису на них, класифікація рахунків; план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій в Україні; подвійність в економіці і її використання в бухгалтерському обліку; принцип подвійного запису на рахунках та його контрольне значення. синтетичний та аналітичний облік; документація; зміст і класифікація облікових документів; інвентаризація; значення та види інвентаризацій; оцінка і калькуляція як спосіб вартісного вираження об’єктів обліку.
У темі “Система бухгалтерського обліку” вивчаються такі питання: бухгалтерський процес в цілому; складові бухгалтерського процесу; обліковий цикл; облікові регістри; техніка запису; облікові системи; їх різновиди та основні принципи побудови; традиційні та комп'ютерні бухгалтерські системи; класифікація та шляхи розвитку комп'ютерних бухгалтерських систем; державне та професійне регулювання бухгалтерського обліку; міжнародні та національні бухгалтерські стандарти; основні нормативні документи бухгалтерського обліку в Україні.
У темі “Облік власного капіталу” вивчаються такі питання: форми власності, поняття та визначення статутного капітал; порядок формування та змін статутного капіталу на підприємствах різних форм власності: державне, приватне підприємство, господарське товариство; облік статутного капіталу на державному і приватному підприємстві; облік статутного капіталу в господарських товариствах; облік емісії та продажу акцій; облік розрахунків з учасниками; облік неоплаченого капіталу; облік акцій власної емісії, викуплених у акціонерів; вилучений капітал; анулювання акцій; облік формування та використання додаткового капіталу.
У темі “Облік необоротних активів” вивчаються такі питання: визначення та класифікація необоротних активів; основні засоби, їх класифікація та оцінка; документування операцій з основними засобами; синтетичний та аналітичний облік основних засобів; облік надходження основних засобів; методи нарахування амортизації основних засобів; облік нарахування зносу основних засобів; ремонт та реконструкція об’єктів основних засобів; облік витрат на поліпшення збереження основних засобів; облік вибуття основних засобів у результаті їх продажу, обміну, ліквідації тощо; переоцінка основних засобів; її облік; облік нематеріальних активів: види, оцінка, знос; облік інших необоротних матеріальних активів; методи нарахування амортизації; облік надходження, зносу, вибуття інших необоротних матеріальних активів; економічний зміст орендних відносин; облік операцій з операційної та фінансової оренди.
У темі “Облік запасів” вивчаються такі питання: визначення запасів та їх класифікація: сировина, матеріали, товари, паливо, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети тощо; облікова оцінка запасів; формування первісної вартості запасів; транспортно-заготівельні витрати; облік надходження запасів; методи оцінки вибуття запасів; облік вибуття запасів у результаті передачі у виробництво, продажу тощо; вплив методів оцінки вибуття запасів на витрати і фінансові результати; документування операцій руху запасів; облік запасів у місцях зберігання та в бухгалтерії; синтетичний та аналітичний облік запасів; особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів.
У темі “Облік оплати праці і розрахунків з персоналом” вивчаються такі питання: основи організації обліку праці та витрат на її оплату; форми і системи оплати праці; основна и додаткова заробітна плата; мінімальна заробітна плата; облік персоналу і використання робочого часу; облік встановлених норм виробітку; способи обліку виробітку при різних формах оплати праці; нарахування заробітної плати; утримання із заробітної плати; державне пенсійне і соціальне страхування; облік розрахунків з персоналом по оплаті праці; облік розрахунків з органами державного пенсійного і соціального страхування; облік розрахунків з персоналом по інших операціях.
У темі “Облік витрат підприємства” вивчаються такі питання: витрати на виробництво; класифікація витрат по економічних елементах; їх групування по економічних елементах, статтях калькуляції в плануванні та обліку; завдання обліку витрат за їх елементами; поняття та номенклатура елементів витрат; облік матеріальних витрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації необоротних активів, інших операційних витрат, інших витрат діяльності; облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); облік витрат допоміжних виробництв; облік витрат від браку; незавершене виробництво; витрати діяльності; витрати операційної діяльності; облік загальновиробничих витрат; розподіл загальновиробничих витрат; облік адміністративних витрат; облік інших витрат операційної діяльності; інші витрати звичайної діяльності; надзвичайні витрати.
У темі “Облік готової продукції, товарів та їх реалізації” вивчаються такі питання: визначення готової продукції; калькулювання фактичної виробничої собівартості готової продукції; облік випуску готової продукції; облік руху готової продукції в місцях зберігання і бухгалтерії; методи оцінки вибуття готової продукції; облік продажу готової продукції; облік товарів; облік надходження і реалізації товарів в оптовій торгівлі; облік товарів у місцях зберігання; звітність матеріально-відповідальних осіб; облік товарів у бухгалтерії; облік продажу товарів у роздрібній торгівлі за готівку; облік продажу товарів у кредит; ціноутворення і калькуляція в громадському харчуванні; облік сировини і товарів; облік виробництва і реалізації продукції та товарів; особливості обліку витрат обігу на підприємствах торгівлі та громадського харчування.
У темі “Облік грошових коштів, розрахункових і кредитних операц” вивчаються такі питання: облік грошових коштів у касі, на поточному та інших рахунках у банках; форми безготівкових розрахунків; облік розрахунків з постачальниками і покупцями; облік резерву сумнівних боргів; облік розрахунків по нетоварних операціях; облік вексельного обороту; облік розрахунків з бюджетом; кредитні операції; види кредитів; облік кредитних операцій; облік операцій в іноземній валюті, основні поняття: валюта звітності, валютний курс, курсова різниця; відображення в обліку операцій в іноземній валюті під час первинного визнання та на дату складання балансу; облік коштів в іноземній валюті; облік експортно-імпортних операцій.
продолжение
--PAGE_BREAK--У темі “Облік фінансових результатів” вивчаються такі питання: доходи підприємства: визначення та класифікація; облік доходів від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг); собівартість реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг); облік доходів і витрат від іншої операційної діяльності; облік результатів діяльності від участі в капіталі; облік доходів і витрат фінансової діяльності; облік доходів і витрат іншої звичайної діяльності; порядок обчислення і сплати податку на прибуток; облік податкових різниць з податку на прибуток; облік формування фінансових результатів від усіх видів діяльності; облік використання прибутку та створення резервного капіталу; облік нарахування та виплати дивідендів учасникам товариства; оподаткування дивідендів; облік нерозподіленого прибутку або непокритих збитків; облік банкрутства підприємств.
У темі “Облік інвестицій” вивчаються такі питання: види та класифікація інвестицій; капітальні інвестиції; облік капітального будівництва; облік будівельного виробництва; облік довгострокових і поточних фінансових інвестицій; облік фінансових інвестицій за методом участі в капіталі; облік фінансових інвестицій, придбаних з метою наступного продажу; облік фінансових інвестицій, які утримуються до їх погашення.
У темі “Фінансова звітність” вивчаються такі питання: призначення фінансової звітності в умовах ринкової економіки; завершення бухгалтерського циклу; забезпечення достовірності інформації в фінансовій звітності; зміст, призначення і порядок складання форм фінансової звітності; примітки до фінансової звітності; взаємозв’язок форм фінансової звітності.
У темі “Управлінський облік в економіці” вивчаються такі питання: визначення та загальні принципи; організація управлінського обліку на підприємстві; користувачі інформації управлінського обліку; об’єкти управлінського обліку та калькулювання витрат; центри витрат, відповідальності і прибутку; внутрішня система облікової інформації, її організація та використання.
У темі “Витрати на виробництво і калькулювання собівартості продукції” вивчаються такі питання: собівартість продукції та її складові; витрати, що включаються і не включаються до собівартості продукції; прямі і непрямі витрати; змінні і постійні витрати; статті калькуляції витрат; зв’язок управлінського і фінансового обліку; облік і калькулювання собівартостості продукції за повними витратами; віднесення на собівартість продукції; віднесення та розподіл непрямих витрат; облік і калькулювання собівартості продукції за неповними витратами; облік загальновиробничих витрат та їх віднесення на собівартість продукції; визначення маржинального доходу за змінними витратами; облік постійних витрат.
У темі “Облік адміністративних витрат, витрат на збут та інших витрати операційної діяльності” вивчаються такі питання: організація аналітичного обліку адміністративних витрат за центрами їх виникнення; облік витрат на збут на підприємствах гуртової і роздрібній торгівлі; особливості обліку витрат підприємств громадського харчування; облік інших витрат операційної діяльності.
У темі “Облік фінансових результатів по центрах відповідальності” вивчаються такі питання: облік та визначення фінансових результатів діяльності за центрами витрат, відповідальності і прибутковості; калькулювання прибутковості окремих видів продукції, сегментів діяльності, структурних підрозділів, спільних проектів.
2.2 Аналіз методів, засобів і форм навчання дисципліни “Бухгалтерський облік”
Методами навчання дисципліни “Бухгалтерський облік” є сукупність способів і прийомів спільної роботи викладача і студентів. В результаті такої взаємодії досягається мета навчання дисципліні “Бухгалтерський облік”, засвоюються знання, формуються уміння та навички. Підхід до класифікації методів виходячи з характеру навчально-пізнавальної діяльності студентів діляться на пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемно-пошукові, дослідницькі. Вони також реалізуються за допомогою слова, наочності та практичних дій. За етапами навчання, де ставляться різні конкретні завдання, виділяють методи придбання знань, формування вмінь і навичок, застосування знань, закріплення знань і умінь. У навчанні дисципліни “Бухгалтерський облік” широко використовуються словесні методи, де джерелом знань є такі словесні методи навчання як розповідь, лекція, бесіда, пояснення, диспут, навчальна дискусія. Також використовуються письмові словесні методи навчання такі як підручники і навчальні посібники, методичні вказівки, праці вчених економістів, словники, довідники, закони, нормативи, бухгалтерські журнали, бюлетені та інші друковані видання. У процесі вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” цей метод поєднується з усними словесними, наочними і практичними методами.
Викладачі з урахуванням конкретних умов звертаються до лекційному методу викладу навчального матеріалу. Лекція являє собою систематизоване, послідовне виклад викладачем теми, розділу проблеми. У лекції доказово викладається основний теоретичний матеріал, а деякі другорядні і фактичні дані (таблиці, схеми, діаграми) пропонуються студентам для самостійного вивчення за підручником, навчальним посібником, роздатковим матеріалом.
Лекція вимагає особливо ретельної підготовки за такими етапами: формулювання теми; визначення цілей і завдань; відбір нового навчального матеріалу з теми; добірка основних положень пройденого матеріалу, який відтворюється в пам'яті студентів для успішного засвоєння нових знань; підготовка наочних посібників і засобів для їх демонстрації; формулювання питань і подвопросов як план лекції; підготовка системи питань для активізації студентів, для короткої розмови, якщо її передбачає викладач, для узагальнення та закріплення основного змісту матеріалу, викладеного методом лекції. Практичні методи навчання з дисципліни “Бухгалтерський облік” включають практичні роботи, передбачені в програмах дисципліни, різні вправи, дослідницьку роботу.
У навчальному процесі з дисципліни “Бухгалтерський облік” використовуються дидактичні засоби навчання, які дозволяють його інтенсифікувати, дотримати основні принципи дидактики, активізувати пізнавальну діяльність студентів, реалізувати цілі занять. Дидактичні засоби навчання полегшують роботу і студентів, і викладачів. Студенти отримують розповсюдження друкування, розмноження і роздачу текстів лекцій, збірки вправ, завдань, переліку основних категорій бухгалтерського обліку, схем, таблиць та ін Засоби навчання входять в дидактичну систему поряд з цілями, змістом, методами та організаційними формами. У робочій навчальній програмі з дисципліни “Бухгалтерський облік” основними засобами навчання є підручники і навчальні посібники (традиційні, програмовані, електронні), структурно-логічні схеми, тестові завдання, наочні посібники, наочні засоби, засоби для демонстрації наочності, технічні засоби навчання. Основними групами наочних засобів є:
а) інформаційні навчально-наочні посібники;
б) допомоги для вправ і контролю знань.
Поряд з плакатами до групи інформаційних навчально-наочних засобів включаються роздавальні дидактичні матеріали. Це таблиці, схеми, графіки, формули. Вони в певній тематичної добірці лунають студентам, які використовують їх у міру викладу нового матеріалу, в процесі самостійної роботи з його вивчення і обговорення, а також для закріплення.
Інформаційні навчально-наочні посібники демонструються своєчасно, в міру необхідності і в оптимальній кількості та співвідношення з іншими дидактичними засобами. Прийомами демонстрації є: роздавальний матеріал, плакати, використання дошки та крейди, екрана і проекційного пристрою.
У робочій навчальній програмі з дисципліни “Бухгалтерський облік” технічних засобом вивчення дисципліни є комплекс навчально-методичного забезпечення на екрані проектора.
Основними формами організації навчання з дисципліни “Бухгалтерський облік” є навчальні заняття та самостійна робота студентів.
Основними видами навчальних занять з дисципліни “Бухгалтерський облік” згідно з робочою навчальною програмою є лекція та практичне заняття.
Лекція це основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем дисципліни “Бухгалтерський облік”. Тематика курсу лекцій визначена робочою навчальною програмою.
На практичних заняттях викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичне заняття проводиться з студентами, кількість яких не перевищує половини академічної групи. Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни “Бухгалтерський облік”. Проведення практичного заняття грунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі — тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Вказані методичні засоби готуються викладачем, якому доручено проведення практичних занять.
Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, розв'язування завдань з їх обговоренням, розв'язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання. Оцінки, отримані студентом за окремі практичні заняття, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни “Бухгалтерський облік”.
Висновки до розділу 2
В результаті аналізу методів навчання дисципліни “Бухгалтерський облік” було визначено їх поняття та класифікація. Аналізуючи засоби навчання дисципліни “Бухгалтерський облік” було виявлено, що основним технічним засобом вивчення дисципліни є комплекс навчально-методичного забезпечення на екрані проектора. Аналізуючи форми навчання дисципліни “Бухгалтерський облік” були визначені основні форми організації навчання дисципліни “Бухгалтерський облік”, такі як навчальні заняття та самостійна робота студентів.
Аналізуючи систему навчання дисципліни “Бухгалтерський облік” виявлено недостатній рівень використання комп’ютерних технологій при формуванні практичних умінь щодо ведення бухгалтерського обліку.
Одностороннє використання теоретичних методів ускладнює засвоєння матеріалу, знижує засвоюваність, недостатньо активізує студентів. Усне виклад вимагає практично безперервного напруженої уваги студентів, пристосування до особливостей викладу. Ці недоліки усного монологічного викладу усуваються при його поєднанні з практичними уміннями щодо використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”. Для активізації пізнавальної діяльності студентів, потрібно впровадити використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”.
Для формування кваліфікованих фахівців економічного профілю, володіючих практичними уміннями щодо ведення бухгалтерського обліку необхідно впровадити в робочу навчальну програму практичні заняття з використанням програмного продукту “1С.Підприємство”. Це дозволить майбутнім фахівцям економічного профілю в подальшій роботі застосовувати набуті теоретичні знання та практичні уміння.
Виявлені існуючі недоліки обумовлюють наше подальше дослідження та розроблення методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”.
РОЗДІЛ 3
Розробка МЕТОДИКИ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК”
3.1 Мета, завдання, прнципи та зміст методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”
У сучасній педагогіці ведеться полеміка щодо встановлення співвідношення між поняттями “методика навчання” і “технологія навчання”. При розробці методики даного дослідження ми дотримувались думки вчених [27, 30], які вважають, що поняття “методика” ширше ніж поняття “технологія”, оскільки перше відповідає на питання: “чого, кого та як навчати”, а друге – тільки на питання “як навчати”. За цих умов методика розглядалась нами як система науково-обгрунтованих правил та прийомів навчання, а технологія – як інструмент досягнення цілей навчання. У цьому контексті заслуговують на увагу підходи ряду вчених [27, 57] щодо виокремлення у структурі методики двох компонентів, а саме організаційно-технологічного і дидактичного. До дидактичного компоненту належать: мета, завдання, принципи, зміст, методи і форми навчання, засоби навчання, критерії і методи оцінки. До організаційно-технологічного компоненту автори відносять: етапи підготовки, засоби підготовки, розподіл засобів підготовки за етапами. Цей підхід є основою використання комп’ютерних технологій при вивчені дисципліни “Бухгалтерський облік”.
Методика вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” у вищій школі є складною науково-практичною системою роботи. Вона ґрунтується на класичних та інноваційних підходах до навчально-пізнавальної діяльності студентів і постійно вдосконалюється під впливом економічних та соціальних процесів, що відбуваються в Україні.
Мета методики проектувалась, виходячи зі структури та функцій професійної діяльності інженерів-педагогів економічного профілю, освітньо-кваліфікаційної характеристики і освітньо-професійної програми підготовки цих фахівців. Метою розробленої методики є формування у майбутніх фахівців економічного профілю умінь з бухгалтерського обліку засобами комп’ютерних технологій.
Мета методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни «Бухгалтерський облік» досягається насамперед через практичне оволодіння студентами основ програмування та настроювання в системі «1С».
Завдання методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни «Бухгалтерський облік» у майбутніх фахівців економічного профілю:
- сформувати у студентів уміння щодо обліку товаро-матеріальних цінностей;
- сформувати у студентів уміння щодо обліку основних засобів;
- сформувати у студентів уміння щодо обліку інвестицій;
- сформувати у студентів уміння щодо обліку грошових коштів;
- сформувати у студентів уміння щодо обліку доходів та витрат;
- сформувати у студентів уміння щодо нарахування, виплати та обліку витрат на заробітню платню та соціальні заходи;
- сформувати у студентів уміння щодо створення та формування звітності;
- сформувати у студентів уміння щодо нарахування та обліку податків;
— позитивно вплинути на мотивацію навчальної діяльності при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”.
Принципи методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни «Бухгалтерський облік».
Під принципами навчання у сучасній педагогіці розуміють вихідні положення, які визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно до загальних цілей і закономірностей [36, с.229]. Принципи виражають нормативні основи навчання, взятого в конкретно-історичному вигляді. На основі аналізу літературних джерел [45, 46] виділено сукупність загальнодидактичних принципів навчання як основи розробки методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни «Бухгалтерський облік». До таких принципів віднесено:
- принцип науковості у навчанні;
- принцип системності і послідовності у навчанні;
- принцип свідомості і активності у навчанні;
- принцип індивідуального підходу у навчанні;
- принцип міцності знань, навичок і умінь.
Принцип науковості вимагає, щоб зміст освіти знайомив тих, хто навчається, з об’єктивними науковими фактами, поняттями, законами, теоріями всіх основних розділів галузі науки, яка відповідає навчальному предмету; наближався до розкриття сучасних досягнень і перспектив розвитку в майбутньому. У відповідності до цього принципу теоретичну основу процесу обліку складають закони, положення, об’єктивно наукові факти, поняття і теорії, які є основою вивчення дисципліни.
продолжение
--PAGE_BREAK--Принцип системності і послідовності у навчанні вимагає, щоб знання, уміння й навички формувались системно, в певному порядку, щоб кожен елемент навчального матеріалу логічно пов’язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань. Попередній аналіз організації навчання з використанням комп’ютерних технологій виявив суттєві порушення цього принципу, що стало однією з причин неможливості якісної підготовки спеціалістів при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”.
Принцип свідомості і активності у навчанні відображає сутність діяльнісної концепції [36, 46], згідно з якою оволодіння знаннями і уміннями здійснюється тільки завдяки власній активній діяльності шляхом цілеспрямованих зусиль щодо отримання запланованого результату. Свідоме засвоєння знань і умінь залежить від мотивів навчання, рівня і характеру пізнавальної активності тих, хто навчається, організації навчально-пізнавального процесу і управління пізнавальною діяльністю, застосованих методів і засобів навчання тощо. Згідно з цим принципом використанням комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” реалізовано на основі педагогічних умов щодо формування мотивації навчальної діяльності. Вони включають пояснення значущості використанням комп’ютерних технологій у бухгалтерському обліку у сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств, перспектив використання цих умінь; допомогу педагога у вигляді порад, які спрямовують студентів на пошук вірного рішення при виконанні практичних завдань та інші. Вирішення практичних завдань студентами передбачає самостійне вивчення заданих початкових умов, визначення можливих альтернатив рішення, вибір оптимального варіанту і його обґрунтування.
Принцип індивідуального підходу у навчанні передбачає урахування індивідуальних особливостей, психофізіологічних характеристик студентів для успішного і свідомого оволодіння ними відповідними знаннями і уміннями. Такий принцип відображає особистісно-індивідуальну орієнтацію навчального процесу, що базується на урахуванні індивідуальності кожного студента. Вимоги цього принципу реалізовано шляхом організації навчання з використанням комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік. Комп’ютерна програма дозволяє адаптувати процес вивчення навчального матеріалу до індивідуальних можливостей студентів, які можуть регулювати темп навчання, додатково вивчати незрозумілі змістовні елементи тощо. За допомогою програмного продукту “1С: Підприємство” здійснюється і контроль як базових знань студентів, так і знань з комп’ютерних технологій у дисципліни “Бухгалтерський облік”. Це дозволяє визначити рівень сформованості теоретичної основи знань кожного студента, виділити помилки і розділи, які необхідно повторити. Особливого значення принцип набуває при організації самостійної роботи, одним із напрямків якої є робота в програмі “1С: Підприємство”. Самостійна робота передбачає виконання індивідуальних завдань з бухгалтерського обліку з використанням програми “1С: Підприємство”. Контроль за виконанням цього завдання здійснюється за допомогою відповідного графіку, що дозволяє систематизувати і оцінити роботу кожного студента.
Принцип міцності знань, навичок і умінь вимагає, щоб знання, уміння, навички були осмислені, добре засвоєні й тривалий час трималися в пам’яті. Урахування принципу передбачає реалізацію компонентів повного циклу навчально-пізнавальних дій тих, хто навчається: первинного сприймання і осмислення навчального матеріалу, його наступного більш глибокого осмислення, запам’ятовування, застосування засвоєних знань на практиці, а також їх повторення і систематизацію. За такою схемою здійснено формування у студентів умінь використання програми “1С: Підприємство” в бухгалтерському обліку в межах розробленої методики. Міцність засвоєння відповідних знань і умінь досягається організацією цілеспрямованої, систематичної, свідомої підготовки до ведення обліку в програмі “1С: Підприємтсво”, вирішенням комплексу завдань щодо обліку з обов’язковим повторенням і контролем.
Для підвищення ефективності умінь використання використанням комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік використовуються специфічні принципи, які відображають сутність економічної освіти [29, 36, 62,]. Такими принципами є:
— принцип практичної спрямованості;
— принцип інноваційності.
Принцип практичної спрямованності – один із основних принципів нашої методики. Основою принципу є положення, що студенти повинні володіти не лише комплексом теоретичних знань, а й набути необхідних умінь та відпрацювати навички вирішення практичних завдань з обліку. Для досягнення такого результату в навчальному процесі необхідно використовувати спеціальні завдання, що відображають реальний економічний стан розвитку вітчизняного ринку, підприємств, економіки взагалі. Цей принцип нами реалізовано шляхом розробки практичних завдань, що використовуються на всіх етапах підготовки майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю до використанням комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік. Так, вихідні дані завдань, спрямованих на ведення бухгалтерського обліку відображають реальні економічні умови функціонування українських підприємств. Вони містять сучасні дані щодо закони України, податкову систему, функціонування ринків товарів виробничого та споживчого призначення, діяльності існуючих в Україні підприємств та інші. Задані параметри для ведення бухгалтерського обліку з використанням програми “1С: Підприємство” відповідають реальному веденню бухгалтерського обліку на підприємствах.
Принцип інноваційності передбачає постійне оновлення навчального матеріалу з урахуванням останніх наукових досліджень, сучасної практики та методики навчання. Цей принцип реалізовано шляхом використання інноваційного підходу до вивчення основ з бухгалтерського обліку з практичним використанням програми “1С: Підприємство”.
На основі визначених принципів, аналізу підручників і навчальних посібників з питань використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” [14, 29], результати опитування викладачів навчальних закладів м. Харкова (УІПА, Харківського національного економічного університеті тощо) нами виділено перелік знань і умінь, які формуються під час навчання бухгалтерському обліку з використанням програми “1С: Підприємство”.
Знання, які формуються під час навчання бухгалтерському обліку з використанням програми “1С: Підприємство”:
- знання з обліку первісної документації у бухгалтерському обліку;
- знання з обліку грошових коштів;
- знання з обліку заробітної платні та розрахунків з персоналом;
- знання з обліку доходів та витрат на підприємстві;
- знання з обліку сборів та податків.
Уміння, які формуються під час навчання бухгалтерському обліку з використанням програми “1С: Підприємство”:
- уміння налаштувування та настроювання конфігурації;
- уміння створювати, редагувати та формувати первісну документацію;
- уміння з обліку ТМЦ; уміння формувати оборотно-сальдові відомості рахунків обліку ТМЦ;
- уміння створювати, редагувати та формувати документів з обліку грошових коштів;
- уміння формувати та аналізувати підсумкові відомості з доходів та витрат;
- уміння створювати документи з розрахунків та виплати заробітної платні, уміння формувати документи з розрахунків на соціальні заходи;
- уміння створення, формування та аналізування фінансової звітності;
- уміння нарахування та обліку податків; уміння формування підсумкових відомостей з нарахованих податків.
Зміст методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”.
На основі використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” зміст розробленої методики представлено теоретичною і практичною частинами.
Теоретична частина методики згідно з робочою програмою дисципліни “Бухгалтерський облік” передбачає проведення лекційних занять в обсязі 34 години. Тематика занять включає:
Модуль 1 “Основи бухгалтерського обліку” Загальне поняття про облік. Виникнення та роль господарського обліку в суспільстві. Місце обліку в системі управління. Бухгалтерський облік як наука, його зв’язок з іншими науками. Метод бухгалтерського обліку як сукупність методичних і технічних прийомів. Система бухгалтерського обліку.
Модуль 2 “Фінансовий облік”. Фінансовий облік містить такі змістовні елементи, як облік власного капіталу, необоротних активів, запасів, розрахунків з персоналом, фінансових інвестицій та вивчення фінансової звітності.
Модуль 3 “Управлінський облік” містить такі змістовні елементи як управлінський облік в економіці, витрати на виробництво і калькулювання собівартості продукції, облік адміністративних витрат, витрат на збут та іншіх витрати операційної діяльності та облік фінансових результатів по центрах відповідальності.
Практична частина розробленої методики у відповідності до робочої програми дисципліни “Бухгалтерський облік” реалізована шляхом проведення практичних занять та самостійної роботи.
Перелік тем практичних занять та компоненти програми “1С: Підприємство”, що використовуються при їх проведенні, представлені в табл. 3.1
Таблиця 3.1 Практичні заняття з використанням програми “1С: Підприємство” Такі практичні завдання спрямовані на формування практичних умінь щодо використання програми “1С: Підприємство”, закріпленню теоретичніх знань, якісною підготовкою фахівців економічного профілю, які мають практичний досвід з бухгалтерського обліку.
3.2Методи, форми та засоби реалізації методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік”
Державна національна програма «Освіта» [51] визначає потребу перегляду установлених підходів до змісту, методів і форм навчання. Метод навчання це спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності педагога та студентів, спрямованої на вирішення завдань освіти.
Аналіз літератури [27, 42] дає змогу простежити тенденції розвитку та деякі спроби класифікацій методів навчання у вищих навчальних закладах за останнє двадцятиріччя. При цілісному підході до цього питання насамперед потрібно відмітити розподіл методів навчання на дві групи, які називаємо традиційними та нетрадиційними.
Виділялися три великі підгрупи методів навчання, які ми відносимо до традиційних [27]. У відповідності з характером пізнавальної діяльності студентів по засвоєнню змісту освіти виділяють такі методи, як пояснювально-ілюстративні, алгорімічні, репродуктивні, проблемного-пошукові та дослідницькі. Мова йде про класифікацію методів навчання на основі їх внутрішньої психологічної сторони [70, 75].
Аспект передачі та сприймання навчальної інформації лежить в основі класифікації методів навчання С.Перовського, Є.Голанта [70]. Науковці поділяють методи навчання на словесні (розповідь-пояснення, бесіда, лекція), наочні (ілюстрація, демонстрація) та практичні (досліди, вправи, лабораторні роботи, реферати тощо).
У залежності від основних дидактичних завдань, які вирішуються на конкретному етапі навчання, класифікацію методів здійснюють відповідно до етапів процесу навчання.
Отже, існують різні класифікації традиційних методів навчання.
Крім традиційних, у практиці педагогіки вищої школи за останні двадцять років великого розповсюдження та застосування набули й інші методи навчання, які ми називаємо нетрадиційними. Серед них певної уваги заслуговують так звані «активні» методи навчання. Особливістю є спонукання студента та викладача до активності, обов'язкову взаємодію в процесі навчання студентів між собою.
Є.Литвиненко та В.Рибальський [70] виділяють сім основних методів активного навчання: ділова гра, розігрування ролей, аналіз конкретних ситуацій, активне програмове навчання, ігрове проектування, стажування та проблемна лекція. Методи активного навчання використовуються для тренування та розвитку творчого мислення студентів, формування в них відповідних практичних умінь та навичок. Вони стимулюють і підвищують інтерес до занять, активізують та загострюють сприймання навчального матеріалу.
продолжение
--PAGE_BREAK--