Зміст
Вступ
Розділ 1. Методи та організація дослідження
Розділ 2. Діти, які мають враження слуху
2.1 Загальнахарактеристика
2.2 Причини порушенняслуху
2.3 Вплив втрати слухуна розвиток дитини
Розділ 3. Зниження слуху. Як забезпечитиоптимальний спосіб життя та досягти успіху у навчанні
3.1 Проблема втрати або зниження слуху
3.2 Електронні приладидля нечуючих
Розділ 4. Роль вчителя у розвитку дітей,які мають враження слуху
4.1 З'ясування вчителемособистості хворої дитини
4.2 Розвиток інтересіву глухих дітей
Розділ 5. Фізичне виховання дошкільниківз вадами слуху
5.1 Фізичний розвиток ізагартування дітей з вадами слуху
5.2 Фізичне вихованняслабочуючих дітей. Рекомендовані вправи
Розділ 6. Корекція рухової сфери углухих юнаків
ігровими засобами на воді
6.1 Інтеграція молоді зураженням слуху у сучасне суспільство через спорт
6.2 Вплив плавання нахворих дітей
Розділ 7. Етапи розвитку спортивногоруху нечуючих України
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Сьогодні Україназнаходиться у новій соціальній реальності і, нажаль поряд з гарними здобуткамидержави завжди крокують проблеми різного характеру. Серед таких проблем –проблема виховання дітей, які мають відхилення в розвитку. Ці відхилення можутьбути викликані різними чинниками, серед яких втрата слуху. Щоб запобігтинегативному впливу втрати слуху на подальший розвиток дитини слід вжити низкузаходів, підібрати правильний шлях виховання, про що саме буде висвітлено вданій роботі.
Значення слуху вжитті людини дуже велике. Мабуть, можна погодитись, що слух – один ізнайважливіших органів почуттів людини. Саме він допомагає людині стати такою,якою вона є. На слух лягає відповідальність у розвитку мовлення. Особливезначення набуває функціональне значення органів слуху у дитинстві. Слух, яквідомо, не закінчує свого розвитку з народженням дитини, а поступово формуєтьсяпротягом перших років життя. Якщо трапляється так, що з тих чи інших причини(які вказано далі), слух втрачається або послаблюється, то надалі потребуєтьсявміле втручання фахівців медико-педагогічного профілю.
Оскільки вподальшому житті я вбачаю свою діяльність не тільки у вихованні здорових дітей,а й як вчитель адаптивної фізичної культури повинен вміло організовуватизаняття з дітьми, які мають вади. Для цього слід вивчити характер хвороби,співпрацювати з медичними працівниками, батьками хворих, пройматись співчуттям,взаєморозумінням до дітей, розробляти комплекси введення уроку з індивідуальнимпідбором вправ, заходів до кожного хворого учня. І тільки після дотриманняданих положень можна досягти успіху, виховати гідну людину нашого суспільства.
Отже, мета,яку я ставив перед написанням бакалаврської роботи є слідуючою: датихарактеристику фізичного та психологічного стану дітей, які мають враженняслуху; з’ясувати найбільш доцільні шляхи втручання педагога у розвиток хворихдітей; визначити найефективніші комплекси вправ для слабочуючих дітей, які бсприяли покращенню здоров’я.
Об’єктдослідження– діти, які мають враження слуху; фізична реабілітація слабочуючих дітей.
Предметдослідження– фізичний та психічних розвиток дітей, які мають враження слуху; покращеннязагального стану хворих дітей; заняття колекційною, навчальною і оздоровчоюфізичною реабілітацією слабочуючих дітей.
Огляд тааналіз літературних джерел
1. Бабій І.М. Корекція рухової сфери углухих підлітків на заняттях з легкої атлетики [13].
В книзі данівказівки для вчителя, як розробити рухову діяльність школярів, даний комплексрекомендованих вправ.
2. Шиф Ж.И. Усвоение языка и развитиямышления у глухих детей [11].
Посібник даєзмогу поетапно змінити нестандартне мислення хворого до рівня здорового. Даєможливість роздивитись особистість кожної нечуючої або слабочуючої дитини.Також тут вказані шляхи надання допомоги в покращенні мовлення.
3. Абалаков В.М. Новая аппаратура дляизучения прыгучести. [22].
В книзірозглядаються сучасні електронні прилади для нечуючих. Посібник дає змогуправильно підібрати прилад індивідуально для хворого.
4. Нечитайло П.А.Клинико-физиологическое обоснование применения дозированного плавания воткрытом бассейне. [29]
Дана літературависвічує вплив водного простору на хворих дітей. Тут розглядається комплексвправ у воді для покращення стану хворого, а подекуди навіть одужання.
5. Н.Г. Коберник, В.Н. Синев “Введение вспециальность дефектология” [31]
Посібник длястудентів дефектологічних факультетів педагогічних інститутів. В ньомувикладена характеристика різних категорій аномальних дітей і науково-виховнихзакладів для них, показані особливості процесу їх виховання і навчання. Такожописані вимоги до професіональної підготовки спеціалістів – дефектологів (реабілітаторів).
6. “Психология глухих детей” / Под ред.И.М. Соловьева, Ж.И. Шиф и др. — Москва, “Педагогика”, 1971. [32]
Книга являє собоюузагальнення і систематизацію фактичного матеріалу, накопиченого вітчизняною ізарубіжною наукою про глухих дітей. В книзі дана загальна характеристикапсихічного розвитку дитини з порушенням слуху, показано, як під впливомспеціального навчання досягається компенсаторний розвиток психіки глухих дітей.
7. Власова Т.А. “О детях с отклонениямив развитии” [30]
Мета книжки –познайомити педагогів, вихователів з характером відхилень в розвитку, якізустрічаються серед учнів масовою школи, а також ознайомити з методами, задопомогою яких відхилення можна передбачити, відхилити в умовах перебуваннядитини в масовій школі.
Розділ1. Методи та організаціядослідження
Для розкриттяданої теми потрібно вирішати ряд завдань, серед яких:
1. Визначити станфізичного психологічного здоров’я дітей, які мають враження слуху. З’ясуватипричини втрати слуху.
2. З’ясувати якможна забезпечити оптимальний спосіб життя та досягти успіху у навчанні дітям,в яких порушений слух.
3. Встановитипослідовні дії вчителя, вихователя, які б відіграли позитивну роль у розвиткухворих дітей.
4. З’ясувати якможна покращити стан слабочуючої дитини за допомогою фізичних вправ.
Для виконаннясформованих завдань застосувались такі методи дослідження:
1. Аналіз іузагальнення літературних джерел.
2. Фізіологічніметоди.
3. Педагогічніспостереження.
4. Педагогічнийексперимент.
5. Методопитування.
Вивчення науковоїлітератури з адаптивної фізичної культури, фізіології, педагогіки, психології,а також медичної літератури (питань даної теми) дало можливість з’ясуватипричини втрати або зниження слуху у дітей та відшукати по можливості, шляхирозв’язання поставлених задач.
Для застосуванняфізіологічного методу проводились дослідження з дітьми, які мають враженняслуху. Для цього здійснювались антропометричні вимірювання у відповідності зметодикою. З’ясувалось, що у слабочуючих дітей немає значних відхилень уздоров’ї (нормальний тиск, дихальна система функціонує добре, склад крові –відповідає нормам).
Гірша картинаспостерігалась при здійсненні рухів. Рухи були нечіткими, несміливими. Звідсивипливає, що таким дітям слід розробити комплекс вправ для покращеннякоординації рухів.
Так, проводячидослід, застосовуючи педагогічний експеримент, з дітьми, які входять упідготовчу медичну групу (9-12 років) і я застосовував комплекс вправ іпослідовних дій: перед початком слід створити в дітей гарний настрій; далі –ходьба, біг, що поліпшують кругообіг і наступна послідовність: фізичні ігридітей з застосуванням фізичного інвентарю м’яча, палиці (потрібно привернутиувагу дітей, зацікавити їх). Доцільно пов’язати рух зі змістом заняття: наприклад,імітувати катання на ковзанах чи лижах і т.д. Проводячи такі заняття 3-4 разина тиждень протягом 3 місяців і в подальшому, змінюють рухову активність дітейна 20% в позитивному напрямку.
Спостерігаючи задітьми з враженням слуху я помітив, що уроки фізичного виховання зіндивідуальним підходом до кожного хворого позитивно впливають на станздоров’я: покращується зорове сприйняття, з’являються і рухах нові жести, якічастково компенсують недочування. Тому логічним буде залучати таких дітей всекції загальної фізичної підготовки, оскільки школярі спец груп потребуютьдодаткових занять для підвищення рівня фізичної підготовки, а отже і покращенняздоров’я.
Працюючи здітьми, які входять до спецгруп слід враховувати їх психічний стан, намагатисьдати їм зрозуміти, що вони є повноцінними дітьми, адже як з’ясувалось внаслідокспостережень, пригніченість, само недооцінка дитини не дають прогресуватирозвиткові.
Педагогічніспостереження проводились з метою визначення нових методів організації занять здітьми, які мають враження слуху. Під час досліджень зверталась увага наіндивідуально-типологічні особливості школярів, реакцію організму на заданіфізичні вправи, підбір оптимальних навантажень відповідно до індивідуальнихможливостей дітей віком 9-12 років.
Педагогічнийексперимент проводився протягом 2003-2006 років.
Розділ2. Діти, які мають враження слуху 2.1 Загальна характеристика
Слухомназивається здатність організму сприймати звукові коливання безпосередністюслухового аналізатора. Слуховий аналізатор складається із периферичноговідділу, тобто звукосприймаючого рецептора (зовнішнє, середнє і внутрішнєвухо), провідних нервових шляхів і центрального відділу аналізатора (мізковихклітин у висковій області кори великих півкуль головного мозку).
Слух відіграєдуже важливу роль в розвитку людини. Людина, яка втратила слух, не маєможливості сприймати ті звукові сигнали, які дуже важливі для повноцінногопізнання оточуючого світу.
При тяжкихпорушеннях слуху людина не може користуватися багатьма джерелами інформації,розрахованими на чуючу людину (радіопередачі, лекції і ін.), повноцінносприймати зміст телепередач, кінофільмів.
Особливо важливуроль слуху в опануванні людиною мови. При відсутності слуху або його значномузниженні дитина спонтанно (тобто самостійно, без спеціального впливу ззовні) неволодіє звуковим мовленням, так, як втрачена можливість сприймати мовуоточуючих її людей як необхідні звукомовні приклади для наслідування.Відсутність або малорозвинутість мови веде, в свою чергу, до порушення врозвитку інших пізнавальних процесів і, головним чином, мовно-логічногомислення.
В оточеннінормально чуючих ровесників дитина з важким порушенням слуху потрапляє вположення соціальної ізоляції, так як ускладнюється її повноцінна участь віграх, інших видах суспільної діяльності.
Часто і сімейневиховання дитини, яка страдає ураженням слухової функції, відрізняється рядомособливостей (надмірне піклування, жалість або, навпаки, роздратованість,грубість батьків) негативно відбиваючись на її вихованні.
Таким чиномстійке порушення слуху як первинний дефект приводить до цінного ряду вториннихвідхилень в розвитку, яке торкається як пізнавальної діяльності, так іособистості дитини в цілому.
В залежності відступеня вираження дефекту слухової функції і від часу втрати (або різкогозниження) слуху всіх дітей з порушенням слуху ділять на три групи: глухі,пізнооглохлі, слабочуючі. Якщо у дитини глибоке стійке двостороннє порушенняслуху являється вродженим або набуте в ранньому дитинстві до того, як у ньогосформувалась мова, таких дітей називають глухими.
Пізнооглохлі –діти, які втратили слух на більш пізніх етапах, після того, як мова ужесформувалась, і тому зберегли її в тому або іншому ступені.
Слабочуючими(тугоухими) називають дітей з частковою слуховою недостатністю різної степенівираженості, яка являється причиною порушення мовного розвитку.2.2Причини порушення слуху
Причини порушенняслуху можуть бути вродженими і набутими.
Вродженіпорушення слуху спостерігаються у 25-30% глухих (у слабочуючих рідше) і можутьбути викликані як генетичними факторами так і (що трапляється частіше) різнимихвороботворними впливами на плід під час вагітності (такі інфекційнізахворювання матері як грип, кір, споживання під час вагітності алкоголю, абодеякі медичні препарати, травми плоду...).
Набуті дефектислуху можуть бути викликані отруйними діями на слуховий аналізатор деякиххімічних промислових і лікарських препаратів, які потрапляють в організмдитини.
Стійкі набутіпорушення слухової функції викликають і різні травми голови (як природові так іотримані на більш пізніх етапах розвитку дитини).2.3Вплив втрати слуху на розвиток дитини
Загальний темппсихічного розвитку глухих дітей уповільнюється. Але створення спеціальнихкорекційних умов виховання, сприяє тому, що поступово їх психічний розвитокможна вирівняти.
У багатьох глухихдітей порушенні функції вестибулярного апарату.
При легковираженій тугоухості і достатньому розвитку мови слабочуючі діти можутьнавчатись у масовій школі, але тут для них потрібно створити спеціальніпедагогічні умови, засновані на глибокому розумінні дійсних причин затрудненьдитини в навчанні. В ряді випадків невстигаючих в масовій школі слабочуючихдітей неправильно відносять до категорій аномального дитинства(розумово-відсталих, логопатам), в силу чого вони можуть потрапити доневідповідних специфічним особливостям їх розвитку умовикорекційно-педагогічної дії. Якщо тип спеціального дитячого закладу невідповідає особливостям аномальної дитини, умови його виховання не дозволяютьдосягти успіхів у його особистому розвитку.
Не дивлячись нарізноплановий негативний вплив глухоти на розвиток дитини, навіть при самихтяжких враженнях слухової функції при збереженому інтелекті можливий всебічнийрозвиток особистості глухих. Під впливом соціальних факторів (головним чиномспеціальне навчання), проявляючи наполегливість в подоланні труднощів на шляхусвого розвитку, особи з стійким порушенням слуху досягли значних успіхів врізних сферах діяльності.
Серед глухих іслабочуючих немало талановитих літераторів, художників, спортсменів і цеговорить про те, що наполегливість допомагають жити повноцінним життям,відчуваючи радість від творчої праці. Неможливо, торкнувшись цієї теми незгадати всесвітньо відомих людей, таких як – В'ячеслав Скоромохов –багаторазовий переможець Всесвітніх літніх ігор глухих, Олімпійських ігор,Чемпіонатів Європи з легкої атлетики, Фаїна Антонова, яка встановила новісвітові рекорди по метанню диска і штовхання ядра, Василь Панін – багаторазовийчемпіон України, СРСР серед глухих з вільної боротьби. Цей список нескінченний.І нам слід тільки вклонитись над мужністю, відвагою цих людей.
Розділ3. Зниження слуху. Як забезпечити оптимальний спосіб життя та досягти успіху унавчанні 3.1 Проблема втрати або зниженняслуху
Зниженняслуху — проблема соціальна.Спілкування, обмін інформацією, швидкість і якість переданих повідомленьвідіграють величезну роль у житті людства. Відсутність чи обмеженість здатностіспілкуватися, говорити та сприймати мовлення, звуки з оточення, навіть, якщозниження слуху сталося у зрілому віці, впливає на подальший спосіб життя. Длялюдей багатьох професій — журналістів,акторів, бізнесменів зниження слуху призводить до втрати професіоналізму усфері його діяльності. За статистикою, на усвідомлення цієї проблемивтрачається 6-7 років, а це дуже багато.
Батьки,діти яких мають незначне зниження слуху, не завжди помічають це (так як і деякілікарі). У школі такій дитині важко вчитися — ніхто не здогадується, що неуважність, відповіді не до речі можуть бутирезультатом недочування. Учня відправляють на задню парту як невстигаючого, щобне заважав іншим. А із збільшенням відстані голос вчителя важко повністю почутивсім, не тільки слабочуючим. Дослідження, проведене у США, засвідчило, що серед другорічниківамериканських шкіл 25% мають зниження слуху на одневухо. Аналогічне дослідження у Московській області (Росія) виявило зниженняслуху більш, ніж у половини другорічників. Дітей перетворили у відстаючихпросто через те, що вчасно не обстежили і не забезпечили слуховим апаратом.
Проблемибагатьох літніх людей вдома — почутидзвінок у двері, телефон, будильник, голоси онуків. А для членів сім'ї — навпаки — як зробити тихіше звук радіо на кухнічи у серіалі, що дивиться бабуся. Такі ситуації можуть викликати емоційнунапругу: хтось ображається що всі навколо тихо і нерозбірливо говорять, інші — на неуважність при їх звертаннях: — Я вже третій раз тобі повторюю!
Українах з високорозвиненими технологіями постійно ведеться робота, спрямованана вдосконалення спеціальних технічних засобів звукопередавання тазвукопідсилення, впровадження їх у навчальний процес та повсякденне життя людейіз зниженим слухом. 3.2 Електронні прилади длянечуючих
Всісучасні електронні пристрої для нечуючих можна умовно розділити на декількагруп. До першої відносяться слухові апарати та системи колективного (аудиторного) користування. Вони підсилюють тапередають мовлення та інші звуки, що безпосередньо оточують слухача. До другої — апаратура по візуалізації процесуусного мовлення, перетворення його у друковану форму на екрані (субтитри).
Дотретьої групи відноситься апаратура яка корисна всім — чуючим та нечуючим. Це різноманітніпроекційні установки, комп'ютери та інші так звані технічні засоби навчання.Також сюди відносять побутові пристрої — телефони з підсилювачами, світлові тавібраційні сигналізатори дзвінків та інших звуків, вібробудильники тощо.
Впершій групі приладів найбільш поширеними є індивідуальні слухові апарати (СА),що можуть забезпечити нечуючим постійне звукопідсилення протягом усього дня.Однак треба мати на увазі, що для потреб комфортного слухового сприйманнянеобхідно, щоб людина з СА знаходилася на відстані не більше, ніж 1,5-2 метравід викладача або іншого промовця, інакше сторонні шуми та відлуння будутьускладнювати процес сприймання словесної мови, вимагатимуть підвищення рівнягучності, що веде до швидкого стомлення та відчуття дискомфорту.
Внавчальних закладах неможливо забезпечити оптимальну відстань для кожного учня,студента. Щоб запобігти цьому та покращити умови звукосприймання, в класах,аудиторіях та інших учбових приміщеннях використовуються безпровідні портативніFM-системи. В усьому світі вонизараз використовуються як основний вид спеціалізованої звукопідсилюючоїапаратури, що забезпечує значне поліпшення прослуховування в умовах сильногошуму, відлуння або на великій відстані. Принцип їх дії дає можливість широкоговикористання як і в спеціалізованих дошкільних закладах, в учбовому процесішкіл, так і в вищих навчальних закладах, де разом навчаються чуючі та нечуючістуденти, в домашніх умовах, на вулиці тощо.
ЗвукопідсилюючаFM-система побудована за модульним принципом,основними елементами її є портативний FM мікрофон-передавач та FM-приймачі студентів. Ці пристрої невеликі за розмірами, фіксуються наодязі. Приймачі можуть бути інтегровані в одному корпусі з кишеньковими абозавушними СА. При використанні FM-систем мовлення викладача на відстані десятків метрів сприймається учнемтак само ясно і чітко, як і на відстані 0,15 м від нього, тобто на відстані відпромовця до мікрофону. Кожна FM-системамає власнурадіочастоту, тому декілька передавачів не заважають один одному, в той же час,їх можна налаштувати на однакову частоту, коли заняття ведуть декількавикладачів.
FM-система
FM-системи створюють комфортне акустичнесередовище для осіб з вадами слуху, надають найліпші умови для спілкування,сприймання мовлення за рахунок забезпечення оптимального, однакового рівнязвуку незалежно від відстані між викладачем та студентом, розміру приміщення,його акустичних характеристик, рівня оточуючого шуму. Звичайно, що FM-системи використовуються і на позааудиторнихзаняттях, вдома, на вулиці, під час екскурсій, культурних заходів, бо ніякимчином не прив'язані до якогось одного приміщення. Тому використання FM-систем найбільше сприяє розвитку навичокспілкування людей з вадами слуху.
Великоюперевагою FM-систем є те, що реальна відстань міжпромовцем і слухачем може сягати 30-100 метрів без втрати гучності і якості звучання мовлення.Оскільки FM-системи безпровідні, то викладач може вільнопересуватись по приміщенню, не турбуючись про якість передачі мовлення. Прицьому ніяк не обмежується і можливість студентів вільно рухатись. Технічніхарактеристики кишенькових FM-системзабезпечують їхексплуатацію на протязі багатьох років, переналагодження на різних слухачів таін.
Другагрупа пристроїв — для пред'явлення, друкуванняна екрані телевізора чи комп'ютера того, що говорить викладач. Є два шляхи«живого», тобто синхронного з мовленням субтитрування. Перший — коли оператор слухає та друкує титрина комп'ютері чи стенографській друкарській машинці, що передають текст наекран. Другий — коли голос сприймаєтьсякомп'ютерною програмою розпізнавання усного мовлення, яка автоматичнопереводить усне мовлення в друкований текст і виводить його на екран длячитання. Такі системи відкривають для нечуючих нові можливості доступу доінформації. В їх створення, розвиток та вдосконалення вкладаються великі кошти.
Відомо,що найкраще знання засвоюються, коли вони сприймаються слухом і зоромодночасно. Тому третя група — загальновідомихтехнічних засобів навчання поповнюється комп'ютерними проекторами,відеотехнікою та іншими приладами, що роблять процес навчання ефективним татехнологічним.
Багатопрактиків, науковців, керівників приходять до розуміння того, що навчальнізаклади, де отримують освіту люди з вадами слуху, можуть якісно виконувати своїзавдання тільки за умови забезпечення всіх слухачів на всіх заняттях якісноюзвукопідсилюючою технікою та іншими, візуальними засобами передачі інформації.В іншому випадку, задекларовані рівні можливості для здобуття знань та навичокзалишатимуться тільки на папері, а рівень підготовки спеціалістів не будезадовольняти потреби майбутніх роботодавців, що веде до неспроможності нечуючихлюдей конкурувати на ринку праці.
Розділ4. Роль вчителя у розвитку дітей, які мають враження слуху 4.1 З'ясування вчителемособистості хворої дитини
Вчитель, педагогвідіграє велику, а інколи і вирішальну роль у розв'язанні труднощів в навчанні,які нерідко виникають у дітей, які мають враження слуху.
Розуміннявчителем закономірностей розвитку і особливостей поведінки в діяльності цихдітей необхідно для того, щоб розробити правильний підхід і найти ефективніприйоми, шляхи і методи корекції їх недоліку. Правильне і сучасне розпізнанняособливостей відхилень в розвитку дітей, кваліфікована лікувально-педагогічнадія дозволяє досягти позитивних результатів і забезпечити розвиток глухих абослабочуючих дітей, допоможе їм набути шкільних знань і стати в подальшому життікорисною людиною нашого суспільства.
Для того, щобвчитель зміг здійснити складну задачу корекції і компенсації відхилення врозвитку, йому необхідно опанувати в тому чи іншому ступені принципами іприйомами педагогічного обстеження таких дітей [30]. Вчитель вивчає медичнівисновки обстеження і складає свій конкретний план педагогічного аналізуособливостей дитини (дані про розвиток дитини, причина виникнення хвороби, якслух вплинув на мовлення, особливості нервової системи). Роблячи висновки зі свогоаналізу вчитель повинен відшукувати шляхи впливу на дитину з метою покращенняїї всебічного розвитку. Ці шляхи звичайно залежатимуть від вікового станудитини, ступеня хвороби, рівня її мислення. Так діти початкових класівцікавляться різноманітними малюнками. Малюнки повинні бути підібрані з такимрозрахунком, щоб дитина могла об'єднати їх в окремі групи (ягоди, фрукти,риби...).
Вчитель-реабілітатор,який працює з хворими дітьми повинен вміти зацікавити дитину, виявити їїінтереси, допомогти проявити себе, повірити в свої сили.4.2Розвиток інтересів у глухих дітей
У дошкільнят
На мою думкусправжній педагог повинен вміти викликати, виявити в дітей цікавість, до тих чиінших предметів. Спостереження вихователів, сурдопедагогів показують, що глухідіти 3 – 4 років, які приходять у дитячий садок, не проявляють цікавості донових речей, людей. Вони нічого не роздивляються, не показують жестами. Підвпливом педагога діти починають знайомитися з предметами, особливо приваблюютьдітей яркі іграшки. До кінця першого року перебування у дитячому садку у дітей4 – 5 років виникає багато самостійних питань (“Що?”, “Що це?”, “Який?”).
Таким чином удітей починають формуватись пізнавальні інтереси. Якісно змінюються інтересиглухих дошкільнят до 6-7 років. Помітно розширюється круг інтересів.
Книга починаєзаймати все більше місця в житті старших дошкільнят. Ігри все більше з рокамивідіграють роль у житті дітей. Діти входять в свої ролі; добре, коли в ігривводять фізичні вправи.
Інтереси глухихдітей суттєво розвивають за час перебування у дитячому садку. Разом з тимпедагогам і вихователям слід спеціально піклуватися про розвиток у дітейрізноманітних пізнавальних інтересів.
У школярів
На основіспостережень за діяльністю глухих школярів, яку вони вибирають самі, а також наоснові бесід і творів учнів стає ясно, що в них перше місце в ІІІ-IV класахзаймають ігри і спортивні заняття (ковзани, лижі, спортивна гімнастика). В V –VІ класах майже на одному рівні зі спортом іде кіно, театр, танці. В VІІ – VІІІкласах перше місце посідають трудова і спортивна діяльність. В ІХ – Х класахчитання виступає на перший план.
Необхідностворювати для дітей позитивне емоційне відношення до педагога, до учбової таінших видів діяльності. Глухим дітям слід пред'явити самостійність з великоютактовністю. При виникненні труднощів необхідно знайти шляхи їх усунення.Постійна допомога з боку вчителя і постійний розвиток самостійності потребуєособливої розробки плану дії і індивідуального підходу до кожного учня.
Таким чином,інтерес сприяє компенсації відхилень в розвитку, змушує переборювати негаразди,труднощі, допомагає здобувати знання, необхідні для отримання освіти, а вподальшому і професій, які доступні для глухих людей.
Розділ 5.Фізичне виховання дошкільників з вадами слуху 5.1 Фізичний розвиток ізагартування дітей з вадами слуху
Фізичневиховання дітей з порушеннями слуху — один з важливих напрямківкорекційно-педагогічної роботи — знаходиться в тісному зв'язку з усіма іншимисторонами виховання і навчання. Правильно організоване фізичне вихованнястворює основу для зміцнення здоров'я дітей, розвиває активність, підвищуєпрацездатність, стає базою для успішного проведення корекційно-виховної роботи.[2,4]
Метароботи — узагальнення даних про зміст,задачі, форми, методи, засоби фізичного виховання дітей з вадами слуху.
Дослідженняфізичного і моторного розвитку дітей раннього і дошкільного віку з порушеннямислуху (Р.Д. Бабенкова, А.А. Катаева, А.А. Коржова, Н.A. Pay, Л.В. Рябова, Г.В. Трофимова й ін.)виявили деякі особливості, обумовлені зниженням слуху і порушенням діяльностівестибулярного апарату, що виникли в результаті важких захворювань. Услабочуючих і глухих дітей з рано придбаними чи уродженими недоліками слухустатичні і локомоторні функції відстають у своєму розвитку. На першому роціжиття в глухих дітей відзначається відставання в термінах утримання голови,запізнювання в оволодінні ходьбою. Діти часто не володіють тим руховим досвідом,що є до цього часу в дітей, що чують: не вміють швидко бігати, стрибати,повзати, робити найпростіші рухи, наслідуючи дорослих. Сформовані рухихарактеризуються порушенням координації, орієнтування в просторі, острахомвисоти, сповільненістю і скутістю. Найбільша своєрідність у розвитку руховихякостей у дошкільників з порушеннями слуху відзначається в рівнях швидкіснихякостей і рівноваги. Слабочуючі діти трирічного віку не виконують завдання назбереження статичної рівноваги, з якими справляються однолітки, що чують. Хочав дошкільному віці в дітей з порушеннями слуху починається процес поліпшеннястану рівноваги, різких змін не відбувається. Глухі діти за показниками якостірівноваги поступаються не тільки чуючим, але і сліпим, слабозорим і розумово відсталимдітям.
Багатьомслабочуючим і глухим дітям притаманні порушення дрібної моторики (рухівпальців, артикуляційного апарата), що відбивається надалі на формуванні різнихвидів дитячої діяльності. При виконанні багатьох рухів, у тому числі іпобутових, діти з вадами слуху створюють зайвий шум, неритмічні уповільненірухи. Це виявляється в хибкій ході, човганні ногами, некоординованих інеспритних рухах. Спостерігається асиметрія кроків, похитування корпусу,підвищена різкість рухів. Відсутність вербального спілкування в процесіформування рухів також є однією з причин, що знижують якість рухів. Серед дітейз порушеннями слуху виділяються ті, у кого є залишкові явища ДЦП, що зв'язано зпаралічами і парезами тулуба, різко обмежуючи пересування дітей у просторі.Негативний вплив на моторний розвиток дошкільників з порушеннями слуху створюєвеликий обсяг статичних навантажень, пов'язаний з безліччю занять у дитячомусаду і будинку. Гіподинамія, на думку Г.В. Трофимової, є однією з причиннедостатнього розвитку деяких рухових якостей, викликає і збільшує порушенняпостави, плоскостопість у глухих і слабочуючих дошкільників.
Фізичнийрозвиток глухих і слабочуючих дошкільників має деяку своєрідність, причинамиякого є перенесені дитиною захворювання, соматичне ослаблення. У цих дітейвідзначаються більш низькі в порівнянні з дітьми, що чують, показники росту,маси тіла, окружності грудної клітки, м'язова слабкість, зниження тонусум'язів, вегетативні розлади. У групі дітей з порушеннями слуху відзначаютьсявеликі індивідуальні розходження усередині однієї вікової групи. Разом з тим, уфізичному і моторному розвитку таких дошкільників відзначаються тенденції,характерні для дітей, що чують. [2]
Фізичневиховання дітей з порушеннями слуху спрямовано на охорону і зміцнення здоров'я,гармонійний фізичний розвиток, загартовування дитячого організму, розвитокпотреби в руховій активності, формування основних рухів і рухових якостей,корекцію і профілактику порушень фізичного розвитку. У процесі роботи зфізичного виховання реалізуються як загальні з масовими дошкільними завдання,так і специфічні, обумовлені наявністю своєрідності у фізичному і моторномурозвитку дітей з порушеннями слуху. Рішення оздоровчих завдань — зміцненняздоров'я дітей, сприяння їх фізичному розвитку і загартовування організмуприпускають систематичний контроль за здоров'ям дітей з боку педагогів ілікарів, проведення постійних медичних оглядів, правильну організацію режимудня в дитячому саду і будинку. Чергування різних видів діяльності, занять і відпочинкусприяє чіткій роботі організму. Режим кожної вікової групи побудований зурахуванням психофізичних особливостей дітей, у ньому регламентований час сну(11-годинний нічний сон і 1,5—2 години вдень), чотириразове харчування, ранковіі вечірні прогулянки (у цілому 3—4 години), вільні ігри дітей (близько 1,5години), заняття. З огляду на більше (в порівнянні з масовим дитячим садком)число занять і значні статичні навантаження, особливого значення набуваєконтроль з боку сурдопедагога і вихователів за зміною видів діяльності назаняттях, включення в них рухливих ігор, фізкультурних хвилинок, фонетичноїритміки. [1]
Зміцненнюорганізму дітей, підвищенню стійкості до простудних і інфекційних захворюваньсприяє загартовування. Його проводять з першого року перебування в дитячомусадку дітей шляхом систематичних повітряних і водних процедур, обтирання йобливання ніг водою. Загартовуванню також сприяють перебування в добрепровітрюваних приміщеннях і сон при відкритих фрамугах. Процедури, що гартують,проводяться з урахуванням стану здоров'я дітей, перенесених захворювань,індивідуальних особливостей. Формування основних рухів і рухових якостей — одна з основних завдань фізичноговиховання дітей з порушеннями слуху. Навчання дітей правильній ходьбі, бігу,лазінню, стрибкам, метанню впливає на розвиток всього організму. Сформованістьосновних рухів забезпечує можливості розширення рухового досвіду, створюєнеобхідну базу для оволодіння більш складними рухами. Для формування основнихрухів використовуються вправи, що спрощують деякі умови їх виконання. У єдностіз формуванням основних рухів розвиваються рухові якості: швидкісні,швидкісно-силові, удосконалюються просторово-часові орієнтування, рівновага,виховуються спритність, витривалість.
Рішеннякорекційних завдань пов'язано з розвитком і тренуванням функції рівноваги,формуванням правильної постави, корекцією і профілактикою плоскостопості,розвитком дихання, координації рухів. Одним з важливих корекційних завданьфізичного виховання глухих і слабочуючих дошкільників є розвиток їхньогоорієнтування в просторі. Для цього використовуються вправи, пов'язані зі зміноюмісцезнаходження дітей і розміщення інвентарю в залі, зміною напрямку й умовруху. Дітей необхідно тренувати у швидкому виконанні ряду рухів, розвивати їхнюрухову реакцію в іграх, змінювати умови застосування сформованих навичок іумінь. Використання звукового супроводу на заняттях з фізичного вихованнядопомагає розвитку відчуття ритму, вібраційній чутливості, розрізненнюповільних і швидких звучань, що, таким чином, сприяє розвитку слуховогосприйняття. [5]
5.2Фізичне виховання слабочуючих дітей. Рекомендовані вправи
Фізичневиховання дітей пов’язане з розвитком мови і мовного спілкування. Виконаннярухів супроводжується використанням мовних інструкцій вихователем. У залежностівід віку дітей і етапу навчання вони пред'являються усно і письмово (натабличках), усно-дактильно (у дитячому саду для глухих). Відповідно до ступенюоволодіння дітьми значень слів і інструкцій, мовний матеріал пред'являєтьсяусно. Діти засвоюють слова, що позначають рухи, фізкультурні знаряддя, іграшки,вчаться застосовувати ці слова в спілкуванні з іншими дітьми і педагогом упроцесі рухливих ігор, виконання вправ. Використання мовного матеріалу повиннебути обґрунтовано і регламентовано вихователем для того, щоб не знижуватимоторної щільності занять.
Упроцесі фізичного виховання в дітей розвивається довільна увага, уміння діятипо наслідуванню дорослому і по наочному зразку, а потім і самостійно виконувативправи, орієнтуючись на словесні інструкції. Діти вчаться діяти в колективі,погоджуючи свої дії з діями інших дітей, допомагати їм, виявляти ініціативу,самостійність, витримку в іграх і вправах. Досягнення успіху у виконаннізавдань і вправ сприяє формуванню в старших дошкільників оцінки власнихможливостей, позитивно відбивається на особистісному розвитку дитини. Важливезначення для подальшого фізичного розвитку здобуває формування в дошкільниківінтересу до занять фізкультурою, участі в іграх, змаганнях. [6]
Отже,фізичне виховання здійснюється в процесі всієї корекційно-виховної роботи. Нанашу думку, основними формами фізичного виховання є: ранкова гімнастика,рухливі ігри на прогулянках і в перерві між заняттями, фізкультурні хвилинки, фонетичнаритміка, музичні заняття, заняття по фізичному вихованню.
Ранковагімнастика сприяє переходу організму дитини від сну до бадьорості, готує доактивної діяльності протягом дня, створює необхідний тонус. Ранкова гімнастикапроводиться у всіх вікових групах під наглядом вихователя. Комплекс вправвідповідає віку, індивідуальним можливостям дітей і включає відпрацьованівправи на розвиток і координацію основних рухів, розвиток рівноваги, формуванняправильної постави. Перед початком виконання вправ важливо створити в дітейгарний настрій, можна використовувати звукові сигнали (музичні інструменти) чимузичний супровід (аудіозаписи). Зарядка проводиться в приміщенні, дезаздалегідь готуються необхідне знаряддя (м'ячі, прапорці й ін.). Зазвичай припроведенні ранкової гімнастики дотримується наступна послідовність: ходьба,біг, що поліпшують кровообіг і дихання, загальнорозвиваючі вправи, стрибки,дихальні вправи.
Рухливіігри проводяться на прогулянках і в перервах між заняттями. Вони дозволяютьдітям змінити характер діяльності, відпочити після активної роботи на заняттях.Ігри між заняттями повинні бути добре знайомі дітям, прості і доступні дляучасті. Організація ігор на прогулянці залежить від пори року і погоди.Необхідно також враховувати характер попередньої діяльності дітей.
Вільнадіяльність дітей у денний і вечірній час створює гарні можливості для руховоїактивності, коли діти займаються іграми, малюванням, читанням, вправами нагімнастичних знаряддях, їхньою руховою активністю необхідно керувати і стежити,щоб активні рухи чергувалися з заняттями за столом, спокійними іграми, недопускати перезбудження в процесі колективних ігор.
Фізкультурніхвилинки забезпечують зміну діяльності дітей на заняттях, створюють можливостідля короткочасного відпочинку. Фізкультурні хвилинки проводяться, як правило, усередині заняття, після появи ознак стомлення. Тривалість фізкультурниххвилинок — 3-5 хвилин, до них включаються декількавправ, що звичайно носять характер гри, чи рухлива гра. Доцільно пов'язувати рух зі змістом заняття: наприклад,імітувати катання на ковзанах чи лижах, кидання сніжків у процесі заняття потемі «Зима», наслідувати рухи тварин при вивченні відповідної теми.
Удеяких випадках, за бажанням сурдопедагога, замість фізкультхвилинки може бутипроведена фонетична ритміка, у якій різні рухи сполучаються з проголошенняммовного матеріалу (звуків, складів, слів, фраз), відпрацьовуваннямритміко-інтонаційної сторони мови.
Музичнізаняття — також одна з форм фізичноговиховання дошкільників з порушеннями слуху. Вони спрямовані на сприйняттямузики, розвиток голосу, розвиток відчуття ритму рухів. На музичних заняттяхдіти багато рухаються: танцюють, грають, виконують вправи, беруть участь урухливих іграх. У зміст музичних занять включаються прості рухи (ходьба, біг,стрибки, удари, притупування) і більш складні (елементи танцю). У процесімузичних занять у дітей формується почуття ритму, що позитивно впливає на рухидітей, робить їх більш координованими, ритмічними. У процесі танців, співунормалізується дихання і пов'язана з цим злитість мови.
Заняттяз фізичної культури проводяться в різних вікових групах 3-4 рази на тиждень. Частина з нихпроходить із групою дітей у спеціально обладнаному залі, інші — на ділянці з групою чи в кімнаті.Структура занять по фізичному вихованню в спеціальних садках, як і в масовихвключає три частини: вступну, основну і заключну. В вступній частині важливопідготувати дітей до основного фізичного навантаження. Вступна частина міститьу собі побудову, пояснення задач, ходьбу, короткочасний біг і нескладні вправи,які підготовлюють до виконання основного навантаження. В основну частинувходять загальнорозвиваючі вправи, розвиток основних рухів і рухлива гра.Комплекс загальнорозвиваючих вправ складається з вправ для різних груп м'язів:вправи для м'язів шиї, плечового поясу і рук, для м'язів тулуба, ніг. Узаключній частині пропонується легкий біг, спокійна ходьба, вправи на увагу,координацію рухів, підводяться підсумки.
Структурнічастини заняття чітко виділяються в старшій і підготовчій групах, а в молодшихгрупах виділення частин заняття досить відносно. Моторна щільність занятьзалежить від способів організації дітей. На заняттях з фізичного вихованнявикористовуються фронтальний, поточний, почерговий і індивідуальний способиорганізації дітей. Діти переддошкільного і молодшого дошкільного вікунайчастіше виконують рухи разом (фронтально) чи індивідуально; старшідошкільники — поточно чи по підгрупах. Усіспособи організації повинні здійснюватися таким чином, щоб фізичне навантаженняна кожну дитину було рівномірним, а моторна щільність занять — високою.
Підчас проведення занять використовується наявне устаткування залу: гімнастичнастінка, ослони, драбини, дошки, місток-гойдалка, стійки для стрибків, м'ячі,обручі, канат і ін. На заняттях у всіх вікових групах використовується звуковийсупровід: удари в бубон чи барабан, що служать сигналом для початку ізакінчення рухів, їх зміни, регулювання швидкості ходьби, бігу, частотистрибків.
Змістфізичного виховання дошкільників з порушеннями слуху у всіх вікових групахвизначається загальними завданнями і необхідністю корекції недоліків уфізичному і моторному розвитку і їхньому попередженні.
Основнуувагу в роботі з дітьми переддошкільного і молодшого дошкільного віку необхідноприділити розвитку рухової активності, формуванню довільної уваги, уміннюнаслідувати дій дорослого, формуванню навичок поводження в залі, розвиткуемоційно-вольової сфери. Формування основних рухів відбувається шляхомвключення їх у доступній формі в зміст занять.
Навчанняходьбі, бігу проводиться із включенням цікавих дітям ігрових моментів. Дітиопановують різними видами стрибків (на місці, з поворотом, перестрибувати черезмотузку, зістрибувати з дошки). Дітей також навчають повзанню, лазінню, перелізанню.
Усередній групі підвищується ступінь складності вправ і змінюються умови їхньоговиконання. Підвищуються вимоги до якості основних рухів: діти повинні вмітизстрибувати на напівзігнуті ноги, правильно координувати рухи рук і ніг уходьбі і бігу, самостійно лазити. Важливо навчити дітей правильно поводитися вколективних іграх, витримувати свою роль, погоджувати свої рухи з діями іншихдітей. Розвивається уміння реагувати на звукові сигнали. У старшій групіважливо вчити дітей самостійно виконувати вправи не тільки за зразком, але і засловесною інструкцією. Рухові навички закріплюються в процесі підвищенняскладності вправ, збільшення темпу. У процесі корекційної роботи особлива увагаприділяється ускладненню вправ для розвитку рівноваги, а також розвиткупросторового орієнтування в процесі підбору спеціальних вправ і рухливих ігор.На цьому етапі навчання з метою досягнення високої моторної щільності занятьнайчастіше використовуються фронтальний, потоковий чи груповий способиорганізації дітей.
Дітипідготовчої групи повинні вміти володіти основними рухами, самостійновиконувати серію послідовних рухів у ходьбі один за одним, вміти орієнтуватисяв просторових умовах, що ускладнюються. Вимоги пред'являються також доповодження в колективі, умінню погоджувати свої дії з діями інших дітей урухливих іграх, естафетах.
Нарізних етапах навчання використовуються такі методи, як показ, допомога,страховка, дії за словесною інструкцією, однак їх обсяг на різних рокахнавчання розрізняється.
Показяк метод навчання використовується в роботі і з молодшими дошкільниками, і назаняттях зі старшими дітьми. У процесі показу дітям надається образ руху в йогоцілісному вигляді, без акцентування уваги на окремих елементах. Правильністьпоказу, його точність — одне з важливих умовнавчання. Недбала, неточна демонстрація рухів може спричинити неправильневідтворення дітьми. Для старших дітей рух може бути запропонований врозчленованому вигляді з метою навчання елементам техніки. Спостерігаючи зарухом, діти повинні добре його бачити, а також спостерігати за виконанням рухуіншими дітьми. У роботі з молодшими дітьми, а також з дошкільниками, що маютьпорушення рівноваги і просторового орієнтування, важлива допомога дорослого.Страховка використовується на всіх роках навчання при виконанні координаційневажких вправ, а також для запобігання можливих травм. Відповідно до засвоєннядітьми рухів, що демонструвалися спочатку педагогом, діти починаютьвідтворювати їх за словесною інструкцією. У залежності від віку дітей, їхньогорухового досвіду, стану слуху і мови вихователь використовує різні форми мови.У ясельній і молодшій групах назви предметів, дій, надаються усно і для кращогосприйняття і засвоєння демонструються наочно В міру засвоєння слів вонинадаються усно, до табличок вихователь звертається при пред'явленні нових чинедостатньо засвоєних дітьми слів. У дитячих садах для глухих у середній групінові слова можуть пред'являтися усно-дактильно, а після засвоєння — усно. Інструкції повинні бутикороткими зрозумілими дітям. У випадках нерозуміння дітьми значення сліввихователь використовує показ у сполученні зі словесною інструкцією, а потімзнову надає інструкцію.
Розділ6. Корекція рухової сфери у глухих юнаківігровими засобами на воді 6.1 Інтеграція молоді з ураженнямслуху у сучасне суспільство через спорт
Удержавній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття) акцент робиться нанеобхідності підвищення уваги до проблем освіти дітей із відхиленнями впсихофізичному розвитку в системі суспільного виховання, забезпечення їхповноцінної життєдіяльності, соціального захисту, умов для максимальноїпсихологічної і соціально-трудової реабілітації.
Вихованнята освіта глухих юнаків виходить із завдань, які стоять перед сучасною школою,- підготовка всебічно розвинутої особистості, створення умови для залучення їїдо життя в суспільстві. Усе це вимагає подальшого удосконаленнянавчально-виховного процесу, реалізації потенційних компенсаторних можливостейрозвитку глухих юнаків. Для цього удосконалюються зміст, методи, форминавчання, активізується самостійна навчальна діяльність, вносяться раціональніорганізаційні зміни в структуру навчального процесу, що передбачаєтьсяНаціональною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті.
Значнемісце в системі навчання і виховання осіб з вадами слуху належить фізичномувихованню. Значення його визначається не тільки тим, що воно дозволяє юнакам,які не чують, стверджувати свою активну життєву позицію через фізичні вправи іспорт, але й тим, що вони більш активно інтегрують у сучасне суспільство.
Удослідженнях показано, що первинний дефект — глухота – затримує не тільки формуваннясловесної мови, пізнавальної діяльності, але й призводить до затримки розвиткуосновних рухових якостей [1-8].
Втратаслуху призводить до порушення розвитку всіх сторін мови, а в низці випадків доповної її відсутності, що обмежує можливості мислення, відображається наособливостях поведінки: замкнутість, небажання вступати в контакт. [5, 6] Обмежений потікзовнішньої інформації через ураження слуху викривлює сприйняття її смислу,утруднює спілкування, ускладнює умови психомоторного розвитку, викликаєнегативні емоції і стресові переживання. [5, 11, 12] Втратаслуху часто супроводжується ураженням вестибулярного апарату, що негативновідображається на руховій сфері дитини. Характерними виявами є порушеннястатичної та динамічної рівноваги, точності рухів, просторової орієнтації,здатності засвоювати завдання, ритм рухів. [9, 13]
Головнимі найбільш складним завданням сурдопедагогіки є проблема розробки корекціїрухової сфери у глухих юнаків, яка слугує необхідною умовою їх розвитку впроцесі навчання, сприяє формуванню засобів міжособистісної комунікації та їхінтеграції в сучасне суспільство.
Результатидосліджень, проведених під керівництвом проф. Н.Г. Байкіної [9] свідчать про велике значення розвиткуі корекції рухової сфери у глухих юнаків як одного із шляхів покращанняефективності підготовки їх до самостійного життя в сучасному суспільстві і, щоособливо важливо, формування умінь сприймати мову оточуючих.
Слідвідмітити, що в процесі навчання відставання глухих юнаків у розвитку основнихрухових якостей від їх однолітків, що чують, помітно нівелюється. Протенедоліки в розвитку координації, швидкості, спритності і, не менш важливо, мовизберігаються у глухих юнаків і на даному етапі розвитку. Про це свідчатьрезультати досліджень. [4, 9, 13, 14]
Виключенняслуху із системи аналізаторів не являє собою ізольованого «випадіння»аналізаторів, а порушує весь хід розвитку даної категорії юнаків. [11, 15-21] Прицьому найбільшою мірою страждає мова. Недостатня мовна діяльність, зменшеннячерез ураження слуху обсягу інформації, що надходить глухим, позначаються нарозвитку всієї пізнавальної діяльності і на формуванні їх рухової сфери.
Отже,завдання розробки шляхів подолання наслідків глухоти, вирішувані в школах,актуальні і для юнаків. При цьому, однак, треба мати на увазі, що системанавчання, призначена для глухих дітей, не може бути повною мірою використанапри корекції вад рухової сфери у глухих юнаків, оскільки в цьому випадкузалишаться неврахованими їх вікові особливості і незвичайне водне середовище, атакож їх практичний досвід.
Разоміз тим, спеціальні дослідження переконливо показали, що не існує видівпрофесійної діяльності, які могли б зрівнятись за своїм ефектом із фізичнимнавантаженням і руховою активністю. [22-24]
Важкафізична праця, посилена екстремальними кліматичними умовами, не може викликатив людини в організмі таких адаптаційних перебудов, які спостерігаються в осіб,що займаються руховою активністю.
Інтенсивністьнайнапруженішої щоденної багаточасової фізичної праці, навіть посиленої важкимиумовами зовнішнього середовища, є значно нижчою порівняно з інтенсивністютренувальної роботи, а екстремальні умови змагальної діяльності не маютьаналогів у професійній діяльності. [25] У цьому плані надзвичайноважливе значення для глухих юнаків мають заняття плаванням.6.2Вплив плавання на хворих дітей
Воднесередовище викликає в організмі людей, що займаються плаванням, численні зміни,які визначаються фізичними, хімічними та біологічними властивостями. [26] Плавання найбільш успішновиправляє поставу і деформацію хребта людини. [27, 28]
Значнопідвищується рівень пристосувальних реакцій у тих, хто займається плаванням убасейні з морською водою при комплексному лікуванні хронічних бронхітів іпневмоній, що надає більш суттєвий лікувальний вплив, ніж звичайне купання. [29]
Знаходженнялюдини у воді і виконання дозованих вправ призводить до нормалізації важливихбіохімічних показників властивостей крові і покращання діяльностісерцево-судинної системи у хворих, які страждають ішемічною хворобою серця. [30]
Такимчином, ефект впливу плавання на організм тих, хто займається ним,різноманітний. Крім того, за даними ЮНЕСКО, більше 350тисяч осібщорічно зазнають біди на воді. Тому кваліфіковане забезпечення початковогонавчання плаванню є однією із найважливіших і благородних цілей у галузі фізичноговиховання, особливо серед глухих юнаків.
Насучасному етапі у зв'язку зі збільшенням значення рухової активності, участіглухих у Всесвітніх іграх, зміною змісту, методів і засобів освіти, залученнямдо самостійних систематичних тренувань, підготовкою глухих юнаків до активної ісамостійної корисної трудової діяльності суттєво підвищилась актуальністьпроблеми удосконалення системи корекції рухової сфери з даною категорієююнаків.
Недостатністьрозробленості проблеми корекції рухової сфери глухих юнаків ігровими засобамина воді стали основою для вибору теми даної статті.
Об'єктдослідження — рухова сфера глухих юнаків ітих, що чують, у процесі занять іграми на воді.
Предметдослідження — корекція рухової сфери глухихюнаків на заняттях іграми на воді.
Метароботи полягає в розробці методики корекції рухової сфери з глухими юнаками назаняттях іграми на воді.
Длядосягнення мети були поставлені такі завдання:
— розробитирівні розвитку спеціальних ігрових якостей на воді глухих юнаків і тих, які чують,що займаються плаванням;
— обґрунтуватиметодику корекції рухової сфери глухих юнаків ігровими засобами на воді;
— розробитиметодичні рекомендації для проведення занять з плавання з глухими юнаками.
Длявирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: аналізнауково-методичної літератури, порівняння, педагогічні спостереження,педагогічні констатуючий і формуючий експерименти, в процесі яких проводилитестування і використовували інструментальні методики. Проведений математичнийаналіз експериментальних даних.
Напершому етапі досліджень глухим юнакам у віці 17-19, 19-21 рік були запропоновані тести для визначення рівнярозвитку спеціальних ігрових якостей на воді:
— диференційованекоординаційне відтворення заданої амплітуди (градус);
— кінестетичнакоординаційна здатність (тест «фішки», с);
— статичнакоординація (проба Ромберга «лелека», с);
— реагуючаздатність (тест «ловля лінійки», см);
— плаванняна грудях і на спині (м);
— плаванняна 100 м вільним стилем (хв, с);
— плаваннякролем на затримці дихання (м);
— плаваннякролем на затримці дихання (с).
Удослідженні взяли участь 27юнаків зівтратою слуху, які займаються плаванням та іграми на воді. На етапіконстатуючого експерименту у глухих юнаків досліджували слух. Для цьоговикористовували методи тональної і мовної аудіометрії із застосуванням таблицьслів. При визначенні резидуального слуху встановлено, що 1,65% обстежуваних не реагують на звукаудіометра, решта відносяться до різних груп глухоти: 2,2% — до першої, 11,0% — до другої, 20,9% — до третьої і 64,2% — дочетвертої групи. Аналіз показав, що слухова чутливість була ушкоджена зазвукосприймальним типом у 90,1% обстежуваних,за звуковідновним — у 9,9%. Встановлено, що набута глухотаспостерігалась у 51,9% обстежуваних, спадкова — у 24,8%, недиференційована — у 24,1%. Спадкова глухота розвиваласьза регресивним типом у 75%обстежуваних, подомінантним — у 25%. Нами було виявлено, що порушення вслуховому аналізаторі виникли у 68% глухих дітей до 2 років, старше 2 років — у 27%,у 45% обстежуваних момент настання глухотине виявлений.
Кінестетичназдатність оцінювалась за допомогою кінематометра М.І. Жуковського. Глухимюнакам пропонували виконати три рази рухи рукою до обмежувача, поставленогоекспериментатором під кутом 45°.
Юнакзапам'ятовує еталон і повертає руку у вихідне положення. Після того якекспериментатор забирає обмежувач, юнак три рази відновлює задану амплітудурухів без зорового контролю. Точність відновлення оцінювалась за величиноювідхилень від заданого еталону. Розраховувалась середня величина відхилення ізтрьох спроб, без урахування знаку помилки.
Вобмеженому просторі (у пластмасовій коробочці розміром 15x19 см) розсипались фішки різнихдіаметрів: великого — 20мм, середнього — 15 мм, малого — 5 мм. Використовувались по десять фішоккожного діаметра. Після команди «почали» юнак, взявши рукою фішкувеликого діаметра, повинен покласти її в коробочку, що стоїть поряд. Потімсхожу дію він виконував із другою фішкою такого ж розміру і т.д. поки не будутьзібрані всі фішки. Після того, як зібрані всі фішки великого діаметру, вониперемішуються з рештою фішок, і юнак за сигналом починав збирати фішки іншихдіаметрів. Фіксувався час перекладання фішок кожного діаметра.
Статистичнурівновагу оцінювали за результатами виконання «проби Ромберга» заположенням «лелека». Юнак повинен стати на одній нозі, друга зігнутав коліні, при цьому ступня однієї ноги торкається колінного суглоба опорноїноги, руки витягнуті вперед, очі заплющені. Визначався час стійкості в цьомуположенні.
Реагуючуздатність оцінювали за допомогою тесту «ловля лінійки».
Вихіднеположення: стійка, сильніша рука зігнута в ліктьовому суглобі (кут 90°), долонею всередину, пальці вирівняні. Експериментатор встановлював лінійкудовжиною 40 см на відстані 1-2 см від долоні паралельно її площині.Нульова відмітка лінійки знаходиться на рівні нижнього (зовнішнього) краюдолоні. Експериментатор без сигналу опускав лінійку. Перед юнаком стоялозавдання як можна швидше піймати падаючу лінійку. Вимірювалась відстань усантиметрах від нульової відмітки до нижнього краю долоні. Визначали середнійрезультат із трьох спроб.
Припроведенні спеціальних тестів були виявлені такі дані у глухих юнаків 17-19 років — плавання на грудях і на спині (м) 10,0 ± 1,0, плавання на 100 м вільним стилем (хв., сек.) 144,0 ±12,0, плавання кролем на затримцідихання (м) 29,0 ± 5,9, (сек.) 22,9 ± 6,0.
Такимчином, на етапі констатуючого експерименту нам удалось встановити, що глухіюнаки показали більш низькі результати порівняно з їх однолітками, які чують.Проте в тестах, де вимагалось проявити координацію, спритність, глухі юнакигірше справлялись із завданням порівняно з тими тестами, які пропонувались устані відносного спокою.
Передпроведенням формуючого експерименту нами була висунута гіпотеза про те, щокорекційно-розвивальні ігри на воді будуть сприяти створенню близьких відносинміж учасниками групи (команди), знімуть напруженість, тривожність, страх передоточуючими, підвищать їх самооцінку, дозволять перевірити себе в різнихситуаціях спілкування, знімуть небезпеку соціальне значимих наслідків.
Крімтого, для глухих юнаків надзвичайно важливі психологічні механізми корекційноговпливу гри на воді. Ігри на воді були пріоритетними перед іншими фізичнимивправами за такими критеріями:
— моделюваннясистеми ігрових відношень у наочно-дійовій формі в особливих умовах на воді,наслідування їх глухими юнаками та орієнтування в цих відносинах;
— змінапозиції глухих юнаків у напрямку подолання пізнавального і особистісногоегоцентризму і послідовної децентралізації, зростання міри соціальноїкомпетентності і здатності до вирішення проблемних ситуацій;
— формування(поряд з ігровими) реальності відношень як рівноправних партнерських відношеньспівробітництва і кооперації між глухими і тими, що чують, однолітками, якізабезпечують можливість позитивного особистісного розвитку;
— організаціяпоетапного відпрацювання у грі нових, особливо в незвичайному водномусередовищі більш адекватних способів орієнтування юнаків у проблемнихситуаціях, їх інтеріоризація і засвоєння;
— формування здатності глухих юнаків додовільної регуляції діяльності на основі підкорення поведінки системі правил,регулюючих виконання ролі і правил, а також поведінки їх під час ігор на воді.Крім того, ігри на воді є найбільш дійовим методом корекції рухової сфери дляглухих юнаків.
Заняттяплаванням у поєднанні з ігровими засобами сприяють корекції психічного розвиткуі засвоєнню одного із основних життєво важливих навичок — пересуванню у воді.Заняття в басейні упорядковують поведінкові реакції, виробляють самодисципліну,зібраність, виховують працелюбність, формують навички колективної взаємодії.Виконання рухів у воді сприяє покращанню діяльності вегетативної нервовоїсистеми, стимулює розвиток дихальних м'язів і м'язів пояса верхніх кінцівок.
Програмакорекції рухової сфери у глухих юнаків включала 2 етапи: підготовчий та основний.
Введенняпідготовчого етапу для глухих юнаків було пов'язане з підготовкоюопорно-рухового апарату, покращанням функціонального стану м'язів і суглобів,кардіореспіраторної системи. Створювались мотиваційні настанови на заняттяплаванням, вирішувались завдання формування навичок роботи в групі з підвищеноюувагою і дисциплінованістю, що забезпечувало ефективність проведення занять зданою категорією юнаків. На другому основному етапі глухих юнаків навчаливправам для освоєння з водою і плаванням на грудях і на спині, а також вправамна оволодіння м'ячем.
Корекціярухової сфери у глухих юнаків засобами плавання реалізовувалась у такійпослідовності: вправи для освоєння у воді і плавання, на дихання, оволодінняосновами техніки плавання, розвиток фізичних якостей з використанням ігор,естафет, ігрових вправ. У процесі проведення експерименту глухим юнакам пропонувалитакі методи: практичні, наочні, словесні.
Слідвказати, що на підготовчому етапі з глухими юнаками використовували ігровийметод. При цьому їм пропонували сюжетні завдання, естафети, образні порівняння.Не застосовували імітаційних вправ, оскільки позитивного переносу навичок принавчанні у воді не відбувається.
Призаняттях здійснювали опору на збережену пропріоцептивну чутливість. Глухі юнакикраше засвоювали плавання нагрудях, оскільки так вони легше орієнтуються в просторі. На заняттях глухихюнаків ділили на 2 підгрупи. При цьому назаняттях були присутні 2вчителі. Слідпроводити відкриті заняття з елементами ігрових дій на воді.
Особливуроль необхідно приділяти навчанню видиху у воді для розвитку дихальних м'язів.Вправи на дихання і погодження дихання з рухами рук слід виконувати стоячи уводі біля нерухомої опори.
Значнучастину експериментальної програми складали ігри та естафети, стрибки у воду уваріативних умовах, скочування з гірок різної висоти, а також вправи ігровоїспрямованості. При цьому розбирали основні вправи, додавали проговорюванняключових слів. Усі завдання виконували в інтегрованих групах спільно з тимиоднолітками, які чують.
Доступністьпропонованого матеріалу забезпечується поєднанням застосування наочнихпосібників, додаткових орієнтирів, дактильної мови, виразної артикуляції. Показвправ здійснюється безпосередньо перед їх виконанням.
Особливуроль для глухих юнаків в умовах водного середовища набуває спеціальна системажестів, як додаткові орієнтири застосовуються рухові плавальні засоби, умовнісигнали і дактильна мова. Ігри сприяли подоланню відчуття невпевненості істраху, більш швидкій адаптації до води та оволодінню всіма технічними йігровими елементами. Нами були запропоновані такі рухливі ігри на воді:«Пірнання», «Роби як я», «Водолази»,«Гумовий м'ячик», «Слалом», Буксири". Слід вказати, щокорекцію рухової сфери у глухих юнаків здійснювали ігровими засобами на воді зактивізацією їх пізнавальної діяльності. Особливості розвитку рухової сфериобумовлені в основному трьома факторами: функціональним порушенням деякихфізіологічних систем, відсутністю слуху і недостатнім розвитком мови. Зівтратою слуху значно знижується обсяг мовної інформації, яка бере участь уформуванні усіх видів діяльності. У зв'язку з цим словесна мова була необхіднимфактором при навчанні фізичним вправам і руховим діям у процесі ігровоїдіяльності.
Включеннямовного матеріалу в зміст занять з глухими юнаками позитивно вплинуло нанакопичення та осмислення словникового запасу, пов'язаного з формуванням таудосконаленням рухових умінь. Розвиток мови у глухих юнаків проводився знарощуванням типів фраз, оволодінням фонетикою і граматикою мови. На заняттяхвикористовували сполучні висловлювання, предметно-практичні дії при складаннісюжетних текстів, складали зарисовки ігор та ігрових дій, із пластиліну ліпилифігурки різних вихідних положень: нахили, кидки, пірнання, зміни різнихвихідних положень. Ці методичні прийоми викликали у глухих юнаківумотивованість, усвідомленість, проговорювання власних дій, їх інтерес доформування висловлювань.
Заняттяв інтегрованих групах сприяли розширенню сфери спілкування, використаннюзалишкового або часткового слуху. Це дозволило глухим юнакам швидше з більшимефектом вийти з труднощів, обумовлених дефектом і вторинними порушеннями, які вних відмічались. Необхідно відмітити, що мовна недостатність глухих юнаківускладнювала сприйняття інформації, пов'язаної з описанням і засвоєнням технікилегкоатлетичних вправ.
Зцією метою були розроблені спеціальні мовні програми, які стосуються питаньігрової діяльності на воді зі спортивної спеціальної термінології, найменуванняспортивного обладнання та інвентарю, рухових дій, понять про простір, часових ісилових параметрів рухів, структури словесно-наочних повідомлень, пов'язаних ізвимірювальною апаратурою, словесних компонентів, які містять інформацію наслайдах, рисунках, таблицях, кінограмах, кінокільцівках, відеозаписах.
Розділ7. Етапи розвитку спортивного руху нечуючих України
Завдяки незламномудуху нечуючих, їх наполегливості, завдяки терплячим педагогам слабочуючі абоглухі досягають значних успіхів в творчій діяльності, зокрема в спорті.
До революції 1917року в Україні існувало шість шкіл для глухонімих дітей. Відомостей про те, як вцих школах проводилось фізкультурне виховання дітей, на жаль, немає.
На початкудвадцятого сторіччя, як відомо, була в пошані класична боротьба. Серед відомихборців, таких, як Іван Піддубний, Іван Заїкін з'являється глухонімий борецьСтепан Колтун (Ковтун), який небезуспішно виступає на аренах цирків.
В 1922 – 1927роках в Україні глухонімі починають об'єднуватися у свої організації, в першучергу у великих містах – Харкові, Києві, Одесі. Відкриваються клуби глухонімих,де поряд з іншими гуртками організовуються фізкультурні гуртки з різних видівспорту: гімнастики, футболу, шахів, шашок.
Перша спробапроведення всеукраїнських змагань була здійснена в 1927 році в змаганнях злегкої атлетики.
В 1931 році булоприйнято рішення про проведення Всеукраїнської спартакіади глухонімих на честьВсесоюзної спартакіади 1932 року.
Після війни, з1946 року, починає налагоджуватись фізкультурно-спортивний рух серед глухонімихУкраїни.
В 1951 роціКомітет у справах фізкультури та спорту при Раді Міністрів УРСР надав практичнудопомогу УТОГ в організації колективів фізкультури.
Багато глухихспортсменів досягають високих результатів у спортивних змаганнях. Наприклад,велогонщик Ісаак Гільберг (Київ), неодноразово був чемпіоном і призером УРСР звелосипедного спорту.
Період VIIІВсесвітніми літніми іграми 1957 р. в Іваново відбулись Всесоюзні змагання злегкої атлетики і волейболу. На цих змаганнях успішно виступали легкоатлетиФаїна Антонова, Микола Здот, Анатолій Симоненко, які й були включені в збірнукоманду СРСР. Виступаючи на VIII Всесвітніх іграх глухих 1957 року в Мілані(Італія), вони завоювали загалом шість золотих та одну бронзову медалі.
Футбольна командаУРСР п'ять років поспіль (1960 – 1964 рр.) утримувала звання чемпіона СРСРсеред глухих.
В 1974 роцівідбулася третя спартакіада, до того ж із ігрових видів спорту змаганняпроводились: з баскетболу – в 2-х групах, волейболу – в 3-х групах, футболу – у4-х групах. За період 1971 – 1975 рр. українські спортсмени на всесоюзнихпершостях 19 разів були першими в різних видах спорту, а легкоатлети Українибули недосяжними для інших команд. Було підготовлено одного майстра спортуміжнародного класу, 4 майстри спорту, 46 кандидатів в майстри, 330першорозрядників, 6980 розрядників масових розрядів.
У 1977 роціпроведено IV спартакіаду. Але за 1981 – 1985 роки спортсмени України, на жаль,здали свої позиції на всесоюзних змаганнях у футболі, легкій атлетиці,волейболі (чоловіки), баскетболі.
Післяпроголошення незалежності України в 1992 році створюється юридично незалежна спортивнафедерація глухих України (СФГУ), яка через національний комітет спортуінвалідів України (НКСІУ) підпорядкована Міністерству в справах молоді таСпорту України.
Створюється“інваспорт” — державна організація зі спорту інвалідів, яка проводить тренувальнуроботу та змагання серед інвалідів різних нозологій.
Збірна командаглухих України вперше виступила окремою командою на XVII Всесвітніх іграхглухих 1993 року в Софії (Болгарія). Успішно виступили в змаганнях з легкоїатлетики с. Городок, яка завоювала дві золоті та дві срібні медалі.
18 січня 1997року вийшов Указ Президента України Л. Кучми “Про підготовку та участьспортсменів України в XХVII літніх Олімпійських і ХІ Параолімпійських іграхглухих”, який додав наснаги спортсменам, тренерам та організаторамфізкультурної роботи.
Вперше в історіїна такому високому рівні була виявлена увага та турбота про участь глухихспортсменів України в міжнародних змаганнях. Підготовка спортсменів сталасправою державної ваги. Указ позитивно вплинув на підготовку і виступиспортсменів збірної команди України на XVIII Всесвітніх іграх глухих 1997 рокув Копенгагені (Данія). Було завойовано 5 золотих, 10 срібних і 5 бронзовихмедалей. В неофіційному заліку команда України зайняла дев'яте місце по золотихмедалей, а за результатами перших 5 місць – п'яте місце серед 70 держав світу.
Висновки
1. Зниження слуху – соціальна проблема.Тому наша держава повинна постійно вести роботу, спрямовану на покращенняжиттєвої діяльності глухих і слабочуючих людей, зокрема дітей. Для цього вУкраїні потрібно будувати спеціальні школи, в масових школах запроваджуватиуроки для хворих дітей, які вестимуть вчителі відповідного фаху. Навчальнізаклади, де отримують освіту люди з вадами слуху повинні бути забезпеченіякісною звукопідсилюючою технікою.
2. Роль вчителя у вихованні дітей, якімають враження слуху інколи є вирішальною. Тому вчитель повинен увібрати в себенайгуманніші якості: терпіння (в першу чергу) наполегливість, доброту; бутимедично-обізнаним (з даного питання), мати навики педагога-дефектолога, а такожбажання зробити з хворої дитину людину гідну для нашого суспільства.
3. Фізичне виховання дітей з порушеннямслуху – один із найважливіших напрямків корекційно-педагогічної роботи.Правильно організоване фізичне виховання створює основу для зміцнення здоров'ядітей, розвиває активність, підвищує працездатність, приводить до потреби успілкуванні, яке виражається за допомогою жестів.
4. Дослідження дозволяють відмітити, щопри порушенні слуху під впливом систематичних занять та ігрових дій на воді всіканали чутливості хворих дітей вдосконалювались. Були задіяні зорова система,рухова діяльність, залишковий слух. Звідси можна зробити висновки, що дляхворих дітей потрібно, по можливості, запроваджувати уроки в басейнах.
Роблячи висновкистає зрозуміло, для того щоб правильно організувати розвиток дітей, які маютьвраження слуху, потрібне комплексне втручання в їх долю медичних працівників,педагогів, батьків та підтримка держави. Звичайно, вчитель відіграє велику рольв організації занять з хворими дітьми – адже це цілий педагогічний процес,направлений на удосконалення особистості, озброєння її знаннями для досягненнянайкращих результатів. Фізичне виховання в свою чергу, може здійснюватись по міріросту дитини, формуючи її фізіологічні дані. Тому потрібна ефективна розробказанять з дітьми для того, щоб виросла не тільки ерудована, а й здорова людина.
Списоквикористаної літератури
1. Абалаков В.М. Новая аппаратура дляизучения прыгучести. — М., 1992. – 217 с.
2. Бабій І.М. Корекція руховоїсфери у глухих підлітків на заняттях з легкої атлетики // Педагогіка іпсихологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. — Київ-Запоріжжя,2000. — С. 187-189.
3. Байкина Н.Г. Коррекционные основыфизического воспитания глухих школьников: Автореф. дис.….докт. пед. наук. — М., 1992. — 30 с.
4. Байкина Н.Г. Физическоевоспитание в школе глухих и слабослышащих. — М.: Советский спорт, 1991. — 61 с.
5. Байкина Н.Г., Мутьев А.В., Крет Я.В.Влияние потери слуха на адаптационные и реабилитационные процессы глухихподростков // Адаптивная физическая культура. — СПб., 2002, № 4 (12). — С.14-19.
6. Бессарабов Н.С. Возрастная динамикадвигательных способностей и их формирование на уроках физкультуры у глухихшкольников: Автореф. дис.… канд. пед. наук. -М., 1979. — 16 с.
7. Бородич Л.А. Занятия плаванием присколиозе у детей и подростков / Книга для учителя: из опыта работы. — М.:Просвещение, 1988. — 77 с., ил.
8. Боскис P.M. Глухие ислабослышащие дети. — М.: Педагогика. — 1963. -215с.
9. Верхошанский Ю.В. Программирование иорганизация тренировочного процесса. — М.: ФиС, 1985. — 176 с.
10. Власова Т.А.Психологические проблемы дифференциации обучения и воспитания аномальных детей// Обобщенный доклад по опубликованным работам. — М.: АПН РСФСР, 1972. — 56 с.
11. Власова Т.А. Одетях с отклонениями в развитии // Москва: “Просвещение”, 1973.
12. Выготский Л.С.Проблемы дефектологии. — М.: Просвещение, 1983. — 525 с.
13. ГозоваА.П. Профессионально-трудовое обучение глухих школьников. -М.: Просвещение,1966. — 132 с.
14. ЗасенкоВ.В. Проблема підготовки випускників шкіл глухих і слабочуючих до самостійногожиття // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції"Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин. — К.: Просвіта, 1994. — С. 172-175.
15. Коберник Г.Н.,Синев В.Н. “Введение в специальность “дефектология”. — Киев: Высшая школа,1984.
16. Костанян А.О.Особенности скоростных качеств и их развитие с помощью физических упражнений углухих школьников: Автореф. дис.… канд. пед. наук. -М., 1963. -18 с.
17. Крет Я.В.Коррекция психофизического развития глухих детей старшего дошкольного возраста:Дис.… канд. психол. наук. — К., 2000. -241 с.
18. Куничев Л.А.Изменение некоторых показателей сердечно-сосудистой системы и биохимическихсвойств крови у больных ишемической болезнью сердца под влиянием плавания вбассейне: Автореф. дис.… канд. мед. наук. — М., 1979.-25 с
19. Ляхова И.Н.Коррекционное значение гимнастики в учебно-педагогическом процессе пофизическому воспитанию глухих школьников младших классов: Автореф. дис.… канд. пед. наук. — М., 1992. — 17 с.
20. Мастюков Е.М.Ребенок с отклонениями в развитии. — М.: Владос, 1992. -74с.
21. Нечитайло П.А.Клинико-физиологическое обоснование применения дозированного плавания воткрытом бассейне с морской водой при комплексном лечении больных хроническиминеспецифическими заболеваниями легких: Автореф. дис.… канд. биол. наук. — Харьков, 1975. — 22с.
22. Оноприенко Б.И.Исследование влияния морфологических особенностей на гидродинамические качествапловцов: Автореф. дис.… канд. пед. наук. — M., 1968. -23 с.
23. Петренко Г.Г.Техническая подготовка пловцов-кролистов на основе анализа кинематики движенийв пространстве: Автореф. дис.… канд. пед. наук. — Л., 1986.-22с.
24. Платонов В.М.Теория и методика спортивной тренировки. — К.: Вища школа, 1984. — 352 с.
25. Проблемакритических периодов онтогенеза и ее значение для теории и практики физическоговоспитания. — М.: ФиС, 1984. — С. 211-224.
26. Психологіяглухих дітей. Під редакцією І.М. Соловьева, Ж.І. Шиф і ін. “Педагогіка”.Москва, 1971 р.
27. Розанова Г.В.Развитие двигательной памяти у глухих и слышащих школьников // О психическомразвитии глухих и нормально слышащих детей. — М.: Просвещение, 1962. — 75 с.
28. Романенко А.В.Влияние внеклассных занятий по спортивному ориентированию на коррекциюпознавательной деятельности и двигательной сферы глухих детей: Дис.… канд.пед. наук. — Одесса, 1991. — 162 с.
29. Рябичев В.А.Изменение функционального состояния двигательного анализатора спортсменов и незанимающихся спортом глухих школьников под влиянием различных нагрузок //Материалы 2-ой научной конф. по физическому воспитанию детей школьного возраста.- М.: АПН РСФСР, 1964.-С. 143-144.
30. ФомічоваЛ.І. Розвиток інтелекту та проектування навчання (чуючі, глухі та слабочуючідошкільники). — К,: Міжнародна фінансова агенція, 1997. — 234 с.
31. Шеремет М.К.Формирование готовности слабослышащих детей к школьному обучению: Автореф. дис.… канд. психол. наук. — М., 1979. – 17 с.
32. Шиф Ж.И. Усвоениеязыка и развитие мышления у глухих детей. — М.: Просвещение, 1968. — 103 с.
33. Ярмаченко Н.Д.Проблема компенсации глухоты. — К.: Освіта, 1976. – 53 с.