План
1. Навчальний процес у закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як система
2. Атестація, як складова частина підвищення педагогічноїкваліфікації, її мета та завдання
3. Робота з педагогічними кадрамив період атестації
Список використаної літератури
Вступ
Соціально-економічний розвиток України у новому тисячолітті об'єктивнопов'язаний з якісними змінами і у культурно-освітній сфері життя нашогосуспільства, піднесенням її на рівень вимог часу. Освіта є основою відтворенняінтелектуального та духовного потенціалу народу, потужним засобом виведеннявітчизняної науки, техніки і культури на рівень світових зразків, національноговідродження, становлення державності, утвердження принципів демократизації тагуманізації в житті країни.
В сучасних умовах із зростанням обсягів інформації, постійного оновлення,розширення та поглиблення її, відбувається надшвидке застарівання одержанихфахівцем знань, знецінення набутої раніше освіти. Тільки за умовибезперервності освіти людина може вважатися освіченою, бути компетентнимпрацівником, справжнім професіоналом у своїй сфері.
Важливою складовою системи безперервної освіти є система післядипломноїосвіти фахівців. У свою чергу центральною складовою підсистемою післядипломноїосвіти є система підвищення кваліфікації та атестація педагогічних кадрів. Вонипокликані забезпечувати зростання рівня володіння фахівцями професією,спеціальністю протягом усієї їхньої професійної діяльності з урахуваннямнабутого досвіду та особистісних змін, що відбуваються з мірою дорослішаннялюдини. Безперервне підвищення кваліфікації фахівців спрямоване не тільки напослідовне удосконалення його професійних якостей, збагачення і оновленнянаявної суми знань і умінь, а й на розвиток особистісних властивостей,вдоволення індивідуальних освітніх потреб, забезпечення соціального захисту таповнішої самореалізації фахівця у процесі професійної діяльності. Усі цізавдання повною мірою постають перед системою підвищення кваліфікаціїпедагогічних кадрів. [1, 109]
Сучасна система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів має складнубудову і включає загальнодержавний, обласний, районний (міський), шкільний тасамоосвітній рівні. Справжнім науково-методичними і навчальними центрами урегіонах стали обласні інститути післядипломної педагогічної освіти. В основіфункціонування закладів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів знаходитьсянавчальний процес як система організації навчально-розвивальної діяльності, уцентрі якої – органічна єдність і взаємозв'язок викладання й учіння, щоспрямована на досягнення цілей підвищення кваліфікаційного рівня педагогічнихпрацівників.
1. Навчальний процес у закладах підвищеннякваліфікації педагогічних кадрів як система
Розбудова національної системи освіти в Україні значною мірою обумовленапідвищенням рівня професійної компетентності педагогічних кадрів. У цьомузв'язку сьогодні актуалізується проблема розвитку та вдосконалення системипіслядипломної педагогічної освіти, центральною ланкою якої є підвищеннякваліфікації педагогічних працівників.
Очевидно, що розглядати сьогодні проблеми навчання фахівців окремо відпроблем реформування системи підвищення кваліфікації педагогів у напрямку їїгуманізації не можливо. У зв'язку з цим доцільно акцентувати увагу на значенніприсвячених андрагогічному підходу в освіті дипломованих спеціалістів науковихрозробок зарубіжних вчених і вітчизняних науковців.
Сутність андрогогічного підходу міститься у таких принципових положеннях:1) провідна роль у власній освіті належить самому фахівцеві; 2) навчанняповинно виходити із індивідуальних особливостей того, хто навчається,відповідати його індивідуальним освітнім потребам та стимулювати зростання цихпотреб; 3) у процесі навчання слід використовувати внутрішні сили особистості,спиратися на природне прагнення людини до саморозвитку, самовдосконалення,активізувати суб'єктивну сферу фахівця; 4)навчальний процес відбувається успільній діяльності тих, хто навчає, з тими, хто навчається. [4, 95]
Виходячи з цього втілення андрагогічного підходу в практику підвищеннякваліфікації педагогічних кадрів передбачає необхідність розгляду навчальногопроцесу в системі підвищення кваліфікації як і самої системи з точки зору їхсинергетичних властивостей, тобто як системи відкриті, нелінійні, нерівноважні.
Із зміною пріоритетів у освітній політиці України і перенесенням у центрвсієї освітянської практики інтересів людини, з особливою гостротою постаєпроблема забезпечення всебічного і гармонійного розвитку особистості,вдоволення її різноманітних освітніх потреб, сприяння її самовизначенню ісамореалізації та досягненню нею власних цілей життєдіяльності. У цьомуконтексті до складу першочергових переходить проблема вдосконалення навчальногопроцесу в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів і приведенняйого організації до рівня сучасних вимог.
Навчальний процес в закладах підвищення кваліфікації являє собою відкритунелінійну та нерівноважну систему організації навчальної діяльності слухачів, воснові якої органічна єдність і взаємозв'язок викладання й учіння, тобто процеснавчання. Особливості структури і функцій навчального процесу в закладахпідвищення кваліфікації педагогічних кадрів обумовлені особливостями структуриі функцій процесу навчання фахівців.
Процес навчання – це специфічна форма пізнання дійсності та опануваннясуспільно-історичним досвідом людства, що передбачає взаємодію того, хто навчаєз тим, хто навчається. Основними складовими процесу навчання є процесвикладання і процес учіння. Відмінності процесу викладання в системі підвищеннякваліфікації педагогічних кадрів містяться у тому, що: викладач не є єдиним іосновним джерелом інформації, поряд із викладачем включатися у процесвикладання і передавати інформацію, необхідну слухачеві, можуть й інші особи(колеги по навчанню, методичні працівники, досвідчені педагоги та ін.),джерелами інформації також слугують сучасні засоби комунікації, наукова,популярна і художня література, засоби масової інформації тощо; функціївикладача полягають не стільки у безпосередній організації навчальноїдіяльності слухача, скільки у допомозі слухачеві самостійно організувати власнунавчальну діяльність; діяльність викладача спрямована на стимулювання сил іможливостей слухача на його власну самоосвіту, саморозвиток, самовдосконалення;у процесі навчання викладач і слухач виступають рівноправними партнерами,співавторами; слухач (слухачі) для викладача теж є цінним джерелом необхідноїінформації для підвищення якості змісту викладання та вдосконалення технологійпроцесу навчання фахівців. [4, 97]
Відмінності процесу учіння в системі підвищення кваліфікації педагогічнихкадрів полягають у тому, що: учіння не є для слухача основним видом діяльності,а лише засобом досягнення інших життєвих і професійних цілей; мета учінняфахівців, як правило, добре ними усвідомлена й визначається освітнімипотребами, що, у свою чергу, обумовлені потребами життєдіяльності педагогів;учіння пов'язане із професійною рефлексією фахівця, практичним аналізомдійсності, себе та власної діяльності; провідна роль у процесі навчанняналежить слухачеві як суб'єкту навчання; організація, керування процесом учінняслухачів з боку викладачів замінюється самоорганізацією, самокеруванням; слухачу процесі навчання у будь-який момент може стати джерелом, передавачемінформації й впливати на учіння своїх колег по навчанню; процес учіння дляслухачів є процесом довготривалим і безперервним.
Процес викладання і процес учіння тісно взаємопов'язані й утворюютьпроцес навчання як нову системну якість. Специфіка процесу викладання і процесуучіння, яка виражена у особливому положенні викладача і слухача, у характері їхвзаємодії, урізноманітнює взаємозв'язки та взаємовплив обох компонентів процесунавчання, обумовлює його функції та структуру.
Окрім того, специфіка структури процесу навчання залежить не тільки відприроди його елементів, а й від мети їх функціонування, від тих функцій, яківиконує системне явище.
Основними функціями процесу навчання є: освітньо-інформативна –забезпечує спрямування навчання на різнобічне збагачення, розширення таоновлення тієї системи знань, умінь і навичок фахівців, яка в них вже сформованапід час попереднього навчання та практичної педагогічної діяльності;аналітико-рефлексивна – забезпечує максимальне наближення процесу навчання дореальних потреб і проблем практики, формування і усвідомлення слухачем свогореального образу “Я”, як особистості і професіонала; виховна – забезпечуєцілеспрямований і планомірний вплив на особистість педагога-слухача, що сприяєсамовихованню, самовдосконаленню її; розвивально-стимулююча – забезпечуєрозвиток, збільшення освітніх потреб слухачів під час і у результаті навчання.[5, 167]
Упорядкування (структура) процесу навчання в системі підвищеннякваліфікації педагогічних кадрів являє собою закономірну низку взаємопов'язанихелементів у просторі та часі, визначає закономірне співвідношення обсягу,інтенсивності, погодженості усіх функцій.
Основними елементами структури процесу навчання фахівців є цільовий,стимулююче-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний,контрольно-регулюючий, оціночно-результативний. Чинниками, що відрізняютьструктуру процесу навчання у системі підвищення кваліфікації педагогічнихкадрів можна вважати: необхідність поєднання у цільовому компоненті суспільнихцілей і особистісних цілей фахівців; спрямування процесу навчання напробудження власних сил, здібностей та можливостей педагога, їх активізація дляорганізації і здійснення власної освіти; багаторівневу диференціацію змістунавчання і освіти, орієнтацію його на різнобічний розвиток особистостіпедагога; залучення до реалізації змісту навчання слухачів, добір івикористання форм і методів, що забезпечують реальне партнерство викладача іслухача у процесі навчання; необхідність перенесення акцентів з контролю ікорекції навчальної діяльності слухачів на їх самоконтроль, самокорекцію;визначення результативності процесу навчання за фактичними позитивними змінамиу професійній діяльності педагогічних працівників, за рівнем зростання їхніхосвітніх потреб. [7, 16]
Структура процесу навчання суттєво впливає на функціонування усьогозакладу підвищення кваліфікації педагогічних кадрів й, по суті, визначаєособливості навчального процесу (як відкритої нелінійної та нерівноважноїсистеми організації навчальної діяльності, в основі якої процес навчання),характер його взаємодії із зовнішнім середовищем, його якісні особливості таповедінку складових.
Найбільш перспективними у плані вдосконалення навчального процесу взакладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів виявляються на сьогоднітакі тенденції: диференціація змісту навчання у відповідності з індивідуальнимиосвітніми потребами педагогів; залучення слухачів до визначення змісту їхкурсового навчання, створення умов для вибору змісту, форм і методів навчання;зміцнення взаємозв'язків курсового навчання з навчанням фахівців у міжкурсовийперіод; застосування інтерактивних методів навчання; діалогізація навчальногопроцесу на основі критичного аналізу практики, адаптованість навчальногоматеріалу до реальних умов життя і праці педагогів; розвиток творчогопотенціалу та моральної сфери особистості у процесі навчання; спрямування навчальногопроцесу на збільшення освітніх потреб слухачів та орієнтування педагогів уподальшому навчанні у міжкурсовий період; посилення уваги у навчальному процесідо розвитку та вдосконалення вмінь і навичок педагогів користуватисякомп'ютерною технікою та сучасними засобами комунікації; стимулюваннясамоосвіти фахівців, поглиблення знань педагогів, їх вмінь та навичок у галузцісамоосвітньої діяльності та наукової організації праці. [4, 98]
Ці тенденції проявляються на теперішньому етапі, але не можуть повністюреалізуватися у ньому, оскільки обумовлені не сучасною, а майбутньою, більшдосконалою будовою навчального процесу.
2. Атестація, як складова частина підвищенняпедагогічної кваліфікації, її мета та завдання
Метаатестації:
активізаціятворчої професійної діяльності вчителя;
стимулюваннябезперервної фахової та загальної освіти;
підвищеннявідповідальності педагогічних працівників за результати навчання і вихованняучнів.
забезпеченнясоціального захисту педагогів.
Завданняатестації:
Стимулюванняпідвищення кваліфікації педагогічних працівників шляхом оцінювання знаньпредмета, що викладається та напряму педагогічної діяльності, методикивикладання та виховання. Атестація спрямована на оцінку досягнень педагогічногопрацівника у його діяльності, на заохочення (у тому числі матеріальне) йогоуспіхів у справі освіти, виховання і розвитку учнів. [5, 167]
Принципиатестації: добровільність, відкритість, колегіальність, індивідуалізація,диференціація.
Аналіз існуючоїпрактики показує, що вплив атестації на рівень навчально-виховного процесу взакладі освіти може бути як позитивний, так і негативний. Позитивний — можливийза умови суворого дотримання усіх нормативних вимог до організації тапроведення атестації. Він сприяє підвищенню ефективності навчально-виховногопроцесу, покращенню його загальних результатів. Негативний — можливий за умовинеякісної організації та формального проведення атестації, що призводить доконфліктів у педагогічному колективі і. внаслідок цього, відволікаєпедагогічний колектив від безпосередньої роботи до з'ясування між особовихвідносин. Цей вплив відповідно ускладнює, гальмує і знижує рівеньнавчально-виховного процесу.
Внаслідок вищезазначеного виникає необхідність системного підходу до атестації педагогічнихпрацівників, який складається з планування атестаційної роботи, суворогодотримання етапів проведення атестації, виконання нормативного режиму під часорганізації і проведення атестації, відпрацювання загальних вимог допедагогічного працівника, які дозволяють об'єктивно оцінювати кожного, хтоатестується.
Атестаціяпедагогічних працівників — складова частина підвищення педагогічноїкваліфікації. Вона передбачає підвищення професіоналізму, розвиток творчоїактивності, стимулювання діяльності, диференційоване оцінювання результатівпедагогічної праці. У ході підготовки та проведення атестації педагогічнихпрацівників доцільно дотримуватися наступних положень:
Підготовка,проведення атестації, а також її результати повинні бути спрямовані на утвердженнявисокої ролі учителя, на підвищення його авторитету в колективі освітньогозакладу, серед колег, учнів, вихованців та їх батьків.
Усі нормативнідокументи, інформація про атестацію, її форми, види, кваліфікаційні вимоги допедагогічних працівників, зразки атестаційної документації мають бутидоступними для педагогів, що атестуються. З порядком і терміном проведенняатестаційної експертизи педагога слід ознайомити заздалегідь.
Роботаатестаційних комісій повинна бути спрямована на виявлення успіхів і прорахунківу педагогічній діяльності, які виявляються у розумінні педагогом цілей освітина сучасному етапі. [5, 168]
3. Робота з педагогічними кадрами в період атестації
Атестаціяпедагогічних кадрів — одне із важливих питань методичної роботи в закладі абоустанові освіти. Освітній заклад або установа забезпечує погреби га правагромадян на розвиток, виховання дитини, на загальну середню освіту. Сучаснийзаклад освіти являє собою складний механізм, який об'єднує багато напрямківдіяльності:
Навчальнийпроцес;
Виховний процес;
Методична робота(науково-методична робота);
Експериментальна(інноваційна) діяльність:
Психологічнезабезпечення;
Допоміжнийнапрямок (забезпечення навчально-виховного процесу необхідними умовами діяльності).[3, 325]
Реалізація усіхнапрямків діяльності освітніх закладів здійснюється педагогічними працівниками.Чим вище науково-теоретичний і загальнокультурний рівень педагогічногопрацівника, його професійна майстерність, тим ефективніше стають навчально-виховнийпроцес та результативність діяльності освітнього закладу.
Виходячи з цього,особливого значення набуває грамотна й послідовна робота адміністраціїосвітнього закладу з педагогічними кадрами, до якої входить і атестаціяпедагогічних працівників. Керівник навчального закладу або освітньої установита його заступники є організаторами і керівниками атестаційного процесу. їхнімобов'язком перш за все є створення у школі системи атестаційної роботи. Якправило роботу, пов'язану з атестацією педагогічних кадрів, згідно з розподіломфункціональних обов'язків, організовують і проводять заступники керівника знавчальної або навчально-методичної роботи.
Атестаціяпедагогічних працівників може виконати покладену на неї функцію лише за умовивключення її з одного боку в систему управлінської діяльності та з іншого бокув систему методичної роботи, спрямованої на забезпечення розвитку творчоїініціативи, підвищення рівня професійної майстерності та якості педагогічноїпраці.
Атестацію слідрозглядати як складову діяльності педагогічного колективу, яка проводитьсяпротягом усього навчального року. Виходячи з цього, робота з педагогічнимикадрами повинна бути відображена у річному плані роботи освітнього закладу.
У вступідо річного плану роботи доцільно:
Підкреслитирезультативність науково-методичної роботи з педагогічними кадрами щодопідвищення їх професійної майстерності.
Вказати кількісніта якісні показники стосовно кваліфікаційних рівнів педагогічних працівників.
Накреслитизавдання, пов'язані із забезпеченням підвищення рівня професійної компетенціїпедагогів.
В основнійчастині річного плану робота з педагогічними кадрами планується окремимрозділом і може носити такі назви:
Науково-методичнаробота з педагогічними кадрами;
Робота з кадрами;
Робота з педагогічнимикадрами:
Кадри;
Управлінняпідвищенням професійної кваліфікації педагогів;
Робота зучасниками навчально-виховного процесу.
Плануванняпідготовки до атестації педагогічних працівників.
Плануванняатестації педагогічних працівників поділяється на перспективне та поточне. Перспективнепланування складається терміном на п'ять років і здійснюється з метою виявленняпедагогічних працівників, які підлягають атестації, їх відповідної підготовкидо атестації.
Для зручностіперспективного планування доцільне створення бази даних кількісно-якісногоскладу педагогічних працівників закладу. Така база даних складається з метоюобліку педагогічних працівників закладу (установи, району, міста) на підставіщорічної звітної форми РВК «Списки педагогічних працівників на 5 жовтняпоточного навчального року». [6, 197]
Іншою формоюобліку педагогічних працівників може бути картотека педагогічних кадрівзакладу.
Список використаної літератури
1. Зубко А.М.Забезпечення ефективності навчального процесу під час підвищення кваліфікаціїпедагогічних кадрів // Збірник наукових праць. Педагогічні інновації: ідеї,реалії, перспективи. Випуск 4. – К.: Логос, 2001. – С.109-115;
2. Зубко А.М.Особистісно-орієнтоване навчання в післядипломній освіті // Освіта наЛуганщині. – №1 (14). – 2001. – С.55-61;
3. Зубко А.М.Підготовка керівників навчальних закладів до впровадження інновацій //Управління якістю професійної освіти. Збірник наукових праць. – Донецьк: ТОВ“Лебідь”. – 2001. – С.322-326;
4. Зубко А.М. Шляхиоптимізації управління навчальним процесом в закладах підвищення кваліфікаціїпедагогічних кадрів // Збірник наукових праць. Педагогічні інновації: ідеї,реалії, перспективи. Випуск 5. – К.: Логос, 2001. – С.94-98;
5. КотоваО.Г. Формування системи пiдготовки i атестацiї наукових i науково-педагогiчних кадрiвв Українi. // Освiта i управлiння. — 1997. — N 1. — С.162-168;
6. КуценкоВ.I., Неженцев В.В., Погребняк В.П., Ятченко А.Д. Фахова освiта в Українi та їїтрансформацiя в умовах переходу до ринкових вiдносин. — АКТА. — Харкiв. — 1997.— С. 197;
7. Погребняк В.П., Миленька Г.Д., КотоваО.Г., Бандуренко В.О., Гукун Л.Г. Основнi принципи побудови системи управлiння кадрамиосвiти // Проблеми освiти. — 1996. — Вип.5 — С.15-21.