План
Вступ
Розділ І. Сутність іособливості педагогічної технології
Розділ ІІ. Класифікаціяпедагогічних технологій
Розділ ІІІ. Аналізформування творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання
Висновки
Використана література
Вступ
Відповідно доЗакону України “Про загальну середню освіту “ та Концепції загальноосвітньоїгалузі “Основи виробництва”( “Технології”) трудове навчання відіграє важливуроль у здійсненні завдань загальноосвітньої школи з опорою накультурно-історичний досвід людства, що знайшов відбиток в одному знайпотужніших класів виробництва.
Трудове навчанняє важливим, дидактичним процесом, на результативність якого впливає великакількість чинників. Одним з яких є професійна готовність і обізнаність вчителятрудового навчання. Розкриття сутності даної проблеми, наукових понять вказуютьв своїх дослідженнях відомі педагоги, психологи такі як Ж — Ж Руссо, Я.Коменський, В.О. Петровський, М.Б. Ханін, С.М. Шабалова, Г.І. Щукіна та інші.
Основним джереломвиявлення нових форм і методів навчання є сукупність педагогічного досвіду. Вінвключає в себе всесторонній аналіз дій вчителя з ціллю виявлення причин іпідмічених недоліків.
При вивченніпедагогічного досвіду і проведення дослідження використовують: спостереженнях,бесіду, ознайомленням з роботами учнів, експерименти та інші.
Головною метою трудовогонавчання є формування особистості учня, розвитку його здібностей, обдарувань,наукового світогляду.
Залучення учнівдо активної участі у різноманітних видах конструкторсько–технічної діяльності єефективним засобом розумового розвитку зростаючого покоління.
Трудове навчанняза змістом є багатоваріантним. Це викликано тим, що тут, крім загальноприйнятихвимог до навчального предмета, доводиться враховувати стать учнів, виробничеоточення школи та регіональні трудові традиції. Формування естетичних смаківшколярів на уроках трудового навчання має специфічні особливості, яківизначаються змістом та умовами їхньої навчальної діяльності. На урокахтрудового навчання, на відміну від уроків мови i літератури, образотворчогомистецтва та багатьох інших навчальних предметів, де в учнів формуютьсяуявлення про такі естетичні категорії, як прекрасне i потворне, величне iнизьке, трагічне i комічне та багато інших, виникає можливість розкрити iпоказати їм взаємовідношення між виробництвом, технікою i мистецтвом. I цецілком закономірно, адже сприйняття i розуміння людиною прекрасного виникло,головним чином, у процесі трудової діяльності. Працюючи, людина діставалазадоволення від успішних творчих, фізичних i розумових зусиль, від корисностівдосконалення особисто виготовлених предметів, перетворення довкілля.
Прагнення постійно оптимізовувати навчально-виховний процес зумовилопояву нових і вдосконалення використовуваних педагогічних технологій різнихрівнів і різної цільової спрямованості. Подальший їх розвиток пов'язаний зорієнтацією на реалізацію сучасних концепцій освіти й виховання.
Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів у сфері навчання івиховання є їх технологізація — неухильне дотримання змісту іпослідовності етапів впровадження нововведень.
Історично поняття «технологія» (грец. techne — мистецтво, майстерність іlogos — слово, вчення) у значенні науки про майстерність виникло у зв'язку зтехнічним прогресом. Найзначущішим воно є у виробничій діяльності, детехнологія тлумачиться як сукупність знань про способи і засоби обробленняматеріалів, мистецтво володіння процесом. До основних ознак технології належитьстандартизація, уніфікація процесу, можливість його ефективного та економічноговідтворення відповідно до заданих умов. Технологічний процес завжди передбачаєчітку послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів,інструментів) за певних умов.
Провідним у будь-якій технології вважається детальне визначення кінцевогорезультату і точне досягнення його. А передумовами застосування поняття«технологія» щодо процесів у виробничій чи соціальній сферах є їхзапрограмованість, окресленість кінцевих властивостей передбачуваного продукту,засобів його створення, цілеспрямоване моделювання умов їх здійснення, а такожреальне функціонування цих процесів.
Одніпедагоги вважають, що головна мета праці — процес оволодіння навичками,точність i чіткість виконання вправ. Другі — що метою є кінцевий результат,продукт праці. Інші стверджують, що процес праці не головне, а важливо, щоб школярідопомагали один одному, проявляли турботу.
Творча знахідка вчителя полягає в тому, що діяльність учнів на базішкільної майстерні та центру позакласної роботи з трасового моделювання несе всобі значне технічне навантаження, пов’язане з розвитком творчих здібностей,формуванням техніко-технологічних знань, умінь і навичок учнів.
Учитель створює такі умови, щоб учні не тільки усвідомили суспільнокорисне значення своєї праці, але й змогли б показати свої творчі здібності,реалізувати їх у конкретних трудових справах. І цьому найкраще сприяєособистісно-орієнтована технологія навчання, зокрема проектний метод, депоєднуються різні аспекти трудової підготовки, зв’язок з іншими предметами, зжиттям.
З більш підготовленими учнями використовує індивідуальний спосіборганізації роботи, що дає можливість диференціювати завдання, враховуючи їхінтереси, запити, нахили. Для цього вчитель створює “банк” проектів, якіпропонує учням. Це дає можливість допомогти слабшим учням усувати прогалини взнаннях, а добре підготовленим – розширювати і поглиблювати технічні знання тавміння.
Уроки та гурткові заняття проводить нестандартно, з використаннямнайбільш оптимальних форм і методів організації навчальної діяльності учнів.
Під час виконання практичних робіт налагоджує взаємодопомогу сильнішихучнів слабшим, тримає весь час в полі зору найслабших учнів. Якщо в ході урокує якісь цікаві моменти (успішний прийом, досконаліший технологічний процес)робить їх здобутком усього класу.
Вчитель привчає учнів до самостійності, індивідуалізації навчання,творчості в конструюванні, оздоблення виробів. Характер завдань, які пропонуєвчитель учням, щороку змінюється з метою стимулювання конструкторської думкидитини, підлітка, юнака.
Підсумовуючи заняття, вчитель спільно з учнями робить аналіз виконаноїроботи, проводить економічні розрахунки, звертає увагу на технологію, художнєоформлення (дизайн).
Використовуючи активні методи навчання (діалогічні ситуації, ігрові формипроведення занять, вільна творча діяльність, критичне мислення під час уроків ів позаурочний час) вчитель одержує відповідні результати – учні вчатьсяоб’єктивно мислити, робити правильні висновки, досягають успіхів урізноманітних сферах діяльності.
Проблема виховання творчої особистості, розвитку її творчих здібностейзавжди була у полі зору вчених. Різні аспекти творчості розглядали В. Дружинін,Я. Пономарьов, І. психологічні основи творчих здібностей вивчали Д. Богоявленська,Л. Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, В. Крутецький, Г. Костюк, В. Мерлін,Н. Тализіна та ін. педагогічний аспект зазначеної проблеми досліджували Л.Аристова, В. Андрєєв, Ю. Бабанський, М. Данилов, Б. Коротяєв, І. Лернер, Л. Мамот,В. Паламарчук, О. Савченко, М. Скаткин, Т. Шамова, Г. Щукін та ін. Дослідникамисформульовано основні умови розвитку творчих здібностей (Н. Вишнякова, Л. Івахненко,В. Лозова Ю. Нєженцев, С. Сисоєва)
Розділ І. Сутність і особливості педагогічної технології
З визнанням педагогічної технології важливим чинником навчально-виховногопроцесу не припинялися спроби з'ясування її сутності та особливостей. З одногобоку, це спричинено поглибленням наукового і практичного інтересу допедагогічних технологій як засобу підвищення ефективності навчально-виховногопроцесу, з іншого — розвитком конкретних педагогічних технологій, у процесіякого розкривалися нові їх універсальні сутнісні дані. Підходи дослідників довизначення поняття «педагогічна технологія» різноманітні.
Спільним в усіх визначеннях є спрямування педагогічної технології напідвищення ефективності навчального процесу, що гарантує досягненнязапланованих результатів навчання.
Існує загальноприйняте уявлення про технологію як конструюваннянавчального процесу за певною схемою, яка відображає ознаки, притаманні йтрадиційній організації навчального процесу: впорядкованість процесу навчання,мети і оцінювання результатів.
Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональнішішляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, якізастосовують у навчанні, і як реальний процес навчання. Не менш поширенийпогляд на неї як на конструкцію, стратегію, алгоритм дій педагога, організаціюпедагогічної діяльності. Але як би її не розглядали, головне в педагогічнійтехнології — розроблення, деталізація інструментальних аспектів педагогічного процесу.
Створення нової технології, як правило, є наслідком незадоволеннярезультатами навчання й виховання, а також неефективністю педагогічноїдіяльності як професійного експромту. Суттєвою особливістю педагогічноїтехнології є те, що довільним діям вона протиставляє жорсткі алгоритмічніприписи, систему логічно вмотивованих дій, послідовний перехід від елементу доелементу.
Потреба в розробленні технологічних конструкцій виникла у зв'язку з ідеєюуправління педагогічним процесом. Реалізація її стала можливою на основісистемного підходу, що дає змогу порівняти різноманітні педагогічні вміння, якіу своїй сукупності гарантують результат.
Розробленню нової технології, як правило, передують нові потреби (цілі)суспільства, наукові відкриття або результати наукових досліджень. Наприклад,виникненню програмованого навчання передували розвиток кібернетики таінформатики, створення електронно-обчислювальної техніки; виникненню й розвиткупроблемного навчання — дослідження закономірностей розвитку мислення, вченняросійського психолога Льва Виготського (1896-1934) про зону найближчогорозвитку. Філософські, психологічні дослідження з проблем людської діяльностіприслужилися формуванню діяльнісного підходу в навчанні та обґрунтуваннюконтекстного навчання, моделюванню професійної діяльності в навчальномупроцесі.
Процес становлення нової педагогічної технології охоплює такі етапи:виникнення суспільної потреби фундаментальні дослідження в галузі психологіїприкладні психолого-педагогічні дослідження — розроблення нових технологій — відображення новостворених технологій у навчально-програмній танавчально-методичній документації.
В освітній практиці педагогічна технологія може функціонувати на такихрівнях:
1. 3агальнопедагогічний рівень функціонування педагогічної технології.3агальнодидактична, загально виховна технологія репрезентує цілісний освітнійпроцес у регіоні, освітньому закладі, на певному рівні навчання чи виховання. Утакому вигляді педагогічна технологія тотожна педагогічній системі, оскількивона містить сукупність цілей, змісту, засобів і методів навчання (виховання),алгоритм діяльності суб'єктів і об'єктів навчально-виховного процесу.
2. Предметно-методичний рівень функціонування педагогічної технології.Йдеться про застосування педагогічної технології як окремої методики, тобто яксукупності методів і засобів реалізації певного змісту навчання та виховання вмежах одного предмета, групи, в діяльності педагога.
3. Локальний (модульний) рівень функціонування педагогічної технології.30рієнтована на цей рівень педагогічна технологія реалізується як технологіяокремих частин навчально-виховного процесу, розв’язання окремих дидактичних івиховних завдань (технологія окремих видів діяльності, формування понять,виховання окремих особистісних якостей тощо).
У зв'язку з цим правомірним є розмежування таких понять, як «освітнятехнологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання (виховання,управління»>, оскільки кожне з них має свою ієрархію цілей, завдань, змісту.
Об'єднують освітню, педагогічну технологію, а також технологію навчання(виховання, управління) актуальні для певного історичного етапу освітніконцепції, педагогічні парадигми (системи поглядів).
Освіmня mехнологія. Вона відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиногоосвітнього простору.
Призначення освітніх технологій полягає у розв'язанні стратегічних длясистеми освіти завдань: прогнозування розвитку освіти, проектування іпланування цілей, результатів, основних етапів, способів, організаційних формосвітньо-виховного процесу. Такими освітніми технологіями є концепції освіти,освітні закони, освітні системи. У сучасній Україні такими освітнімитехнологіями є гуманістична концепція освіти, Закон України
«Про освіту», система безперервної освіти (дошкільний, шкільний,вузівський, поствузівський рівні) та ін.
Педагогічна mехнологія. Відображає тактику реалізації освітніх технологій унавчально-виховному процесі за наявності певних умов. Педагогічні технологіїакумулюють і виражають загальні ознаки та закономірності навчально-виховногопроцесу незалежно від конкретного навчального предмета. Кожна конкретнапедагогічна технологія відображає модель навчально-виховного та управлінськогопроцесів у навчальному закладі, об'єднує в собі їх зміст, форми і засоби. Вонаможе охоплювати й спеціалізовані технології, що застосовуються в інших галузяхнауки і практики — електронні, нові інформаційні технології, промислові,поліграфічні, валеологічні (які зберігають здоров'я) тощо.
Технологія навчання (виховання, управління). Цей тип технології моделює шляхосвоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межах відповідногонавчального предмета, теми, питання. За багатьма параметрами вона є наближеноюдо окремої методики. Дидактична технологія охоплює зміст, форми, методинавчання. Специфічні зміст, форми і методи властиві й технології виховання абоуправління. У структурі технології навчання (виховання, управління)виокремлюють підрівні:
— кількість технологічних етапів;
— ступінь технологічності;
— складність технологічності;
— гнучкість і мобільність технології тощо.
З'ясування цих параметрів забезпечує прийняття виваженого рішення продоцільність впровадження конкретної технології навчання, виховання.
Важливими теоретичною і практичною проблемами є співвіднесеннядидактичних систем і технології навчання. Щодо цього в орієнтації педагогічноїсвідомості окреслилося такі два напрями:
1. Технологічний напрям організації педагогічного процесу. Спрямованийвін на ефективність навчання, розроблення критеріїв засвоєння, формування іпідсумування оцінювання, подання інформації та етапів її засвоєння,конкретизацію навчальних цілей, корекцію зворотного зв'язку, повне засвоєннязнань, умінь і навичок.
2. Гуманістичний напрям організації педагогічного процесу. Прибічникийого головною метою своєї діяльності вважають формування і розвиток критичного,творчого мислення.
Перший напрям реалізується за допомогою «технології навчання», другий — за допомогою моделей навчання, передусім дослідницької, комунікативнодіалогової, дискусійної та ігрової. Модель навчання тлумачиться як окресленасхема або план діяльності педагога у навчальному процесі. Її стрижнем єорганізована вчителем діяльність учнів. Якщо технологічно орієнтована модельпередбачає репродуктивний характер діяльності учнів, то Пошукова — продуктивний, пошуковий.
Середовищем реалізації педагогічної технології є технологічний процес.
Технологічний процес — система технологічних одиниць, зорієнтованих наконкретний педагогічний результат.
У педагогічній технології виокремлюють також технологічні схеми і технологічнікарти.
Технологічна схема — умовне зображення технології процесу, поділ його на окреміфункціональні елементи і позначення логічних зв'язків між ними.
Таке зображення є необхідною умовою унаочнення процесу, що сприяє йогоаналізу і ефективному застосуванню. не підміняє вона методику. Як відомо,методика обумовлюється окремою дидактикою, яка враховує своєрідність змістуосвіти і засобів і1 засвоєння. За смислом поняття «методика — ширше за поняття«технологія», адже воно включає разом із змістовим інструментальний аспектпедагогічного процесу. У межах методики можуть співіснувати різні технології.Отже, методика є окремою теорією, а технологія — алгоритмом її втілення упрактику.
Педагогу недостатньо знати методику, він повинен уміти трансформуватизнання і вміння, тобто володіти технологією отримання запланованого результату.Суттєвою особливістю педагогічної технології є гарантування кінцевогорезультату і проектування майбутнього навчального процесу.
Останнім часом увійшов у вжиток термін «інноваційна педагогічнатехнологія». Одні дослідники тлумачать його як цілеспрямоване систематичне тапослідовне впровадження в практику прийомів, способів педагогічних дій ізасобів, які охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення йогомети до одержання очікуваних результатів, інші — як комплексний, інтегрованийпроцес, що охоплює суб'єктів, ідеї, способи організації інноваційної діяльностіі забезпечує результативність нововведення.
За іншими підходами до інновацій зараховують не просто створення новихзасобів, а й сутнісні зміни, які виявляються в новому способі діяльності, стилімислення. У цьому контексті вважають інноваційними підходи, що перетворюютьхарактер навчання щодо його цільової орієнтації, взаємодії педагога і учнів, їхпозиції в навчальному процесі.
Водночас висловлюються думки щодо обмеження використання поняття«технологія — у педагогіці, доцільності функціонування його лише у сферідидактики, оскільки визначити діагностичну мету чітко і якісно можна лише унавчанні. Нею може бути засвоєння певного обсягу навчального матеріалу,способів дій при підготовці до професійної діяльності тощо. Цей підхідаргументується тим, що якість засвоєного конкретного матеріалу можна легкопроконтролювати й оцінити.
Значно важче чітко визначити діагностичну мету (наприклад, рівеньсформованості певної психологічної, особливо особистісної якості) у вихованні.Тому створити технологію, на думку прибічників цього підходу, неможливо,оскільки не існує системи діагностичних за
Технологічна карта — опис процесу у вигляді покрокової, поетапноїпослідовності дій із зазначенням засобів, що використовуються.
Професійне вміння проектувати технологічну карту є одним із інноваційнихкомпонентів професійної діяльності педагога, вершиною його методичноївправності. Грунтується воно на добре розвинених рефлексивних здібностяхпедагога, а за своєю суттю є інтегративним, багатокомпонентним.
Технології максимально пов' язані з навчальним процесом, діяльністю тих,хто навчає, і тих, хто навчається. Структуру технології навчання утворюють:
а) концептуальна основа;
б) змістова частина, яка охоплює:
— постановку, максимальне уточнення, формулювання цілей (загальних іконкретних) щодо досягнення результатів;
— зміст навчального матеріалу;
в) процесуальна частина, до складу якої належать такі компоненти:
— організація навчального процесу відповідно до поставленихцілей;
— методи і форми навчальної діяльності учнів та діяльностівикладачів;
— управління навчальним процесом (оцінювання поточних результатів,корекція навчання, спрямована
на досягнення поставлених цілей); .
— заключна оцінка результатів.
Педагогічній технології притаманні всі ознаки системи: логіка процесу,взаємозв'язок частин, структурна і змістова цілісність, соціо- іприрододоцільність, інтенсивність усіх процесів.
Оскільки технологія є важливою умовою втілення концепції в практику,закономірно постає питання, «у процесі виховання можна спиратися лише нарозроблені методики і суб'єктивні методи контролю. „у зв'язку з цимдоцільно, на їх погляд, вести мову лише про ці елементи технологізаціївиховання», використання яких сприяє ефективності виховного процесу.
Сучасна практика виховання перебуває у перехідній стадії — вихователі тавчителі ще не працюють за цілісними науковими технологіями, але вже поступововідходять від замкненого на індивідуальності інтуїтивного розв'язання виховнихзавдань. Помітна тенденція довпровадження апробованих технологічних знахідок,прагнення до уніфікації та стандартизації вимог.
Виховну технологію не можна ототожнювати з виховним методом. Якісно новіметоди, які грунтуються на рефлексивно-вольових механізмах, механізмахспівпереживання й позитивно-емоційного оцінювання, апелюють до самосвідомості,свідомого, творчого ставлення людини до суспільних норм і цінностей,український дослідник Іван Бех кваліфікує як виховні технології особистісної орієнтації.
Розділ ІІ. Класифікація педагогічних технологій
Складність, багатогранність педагогічної діяльності є чинником, щовідкриває простір для багатьох педагогічних технологій, динаміка продукуванняяких постійно зростає. Широкий спектр, багатоваріантність педагогічнихтехнологій зумовлюють необхідність їх класифікації. Найдосконалішою середбагатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології згруповано зарізноманітними системними та інструментально значущими ознаками. Відповідно всукупності педагогічних технологій виокремлено:
1. За рівнем застосування:
— загально педагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);
— предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);
— локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).
2. За провідним чинником психічного розвитку:
— біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);
— соціогенні (переважають соціальні чинники);
— психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).
3. За філософською основою:
— матеріалістичні та ідеалістичні;
— діалектичні та метафізичні;
— наукові та релігійні;
— гуманістичні й антигуманні;
— антропософські (грец. anthropos — людина і sophia — мудрість) ітеософські (засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну сутьусіх речей);
— вільного виховання та примусу тощо.
4. За науковою концепцією засвоєння досвіду:
— асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);
— біхевіористські (англ. behavio(u)rism, від behavio(u)r — поведінка) (заоснову взято теорію научання);
— розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей);
— сугестивні (засновані на навіюванні);
— нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному програмуванні);
— гештальттехнології (нім. Gestalt — цілісна форма, образ, структура ітехнологія) та ін. (засновані на психотерапевтичному впливі).
5. За ставленням до дитини:
— авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);
— дидактоцентристські (центровані на навчанні);
— особистісно-орієнтовані (гуманно-особисті сні, технологіїспівробітництва, технології вільного виховання) .
6. За орієнтацією на особисті сні структури:
— інформаційні (формування знань, умінь, навичок);
— операційні (формування способів розумових дій); — емоційно-художні йемоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин);
— технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмівособистості);
— евристичні (розвиток творчих здібностей);
— прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології.
7. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:
— структурно-логічні технології навчання (поетапне формулюваннядидактичних завдань, вибору способу їх розв'язання, діагностики та оцінюванняодержаних результатів);
— інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечуютьінтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівніінтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форморганізації навчання);
— ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяєформуванню вмінь розв'язувати завдання на основі компетентного виборуальтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету). В освітньому процесівикористовують театралізовані, ділові, рольові, комп'ютерні ігри, імітаційнівправи, ігрове проектування та ін.;
— комп'ютерні технології (реалізуються в дидактичних системахкомп'ютерного навчання на основі взаємодії «вчитель — комп'ютер — учень» задопомогою інформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та іншихнавчальних програм);
— діалогові технології (пов'язані зі створенням комунікативногосередовища, розширенням простору співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні:«учень — учитель », « учитель – автор», « учень – автор» та ін.);
— тренінгові технології (система діяльності щодо відпрацювання певнихалгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв'язання типових завдань упроцесі навчання — тести, психологічні тренінги інтелектуального розвитку,розв'язання управлінських задач).
Педагоги-практики розробляють авторські технології, які поєднують урізних варіантах елементи апробованих технологій. Як правило, всі вонизорієнтовані на реалізацію змісту і досягнення мети різнорівневого і різнопрофільногонавчання.
Вихідним матеріалом для розроблення технології є теорії, концепції.Багато педагогічних технологій мають у своїй основі такі концепції засвоєннясоціального досвіду:
1) асоціативно-рефлекторне навчання, у межах якого розроблена теоріяформування понять;
2) теорія поетапного формування розумових дій, згідно з якою розумовийрозвиток (як і засвоєння знань, умінь, навичок) відбувається поетапно,спрямовуючись від «матеріальної» (зовнішньої) діяльності у внутрішній розумовийплан;
3) сугестопедична концепція навчання, яка обгрунтовує комплексневикористання у навчальних цілях вербальних і невербальних, зовнішніх івнутрішніх засобів сугестії (навіювання), що сприяє над запам'ятовуванню;
4) теорія нейролінгвістичного програмування (НЛП), що розглядає процеснавчання як рух інформації через нервову систему людини;
5) теорії змістового узагальнення, в основу яких покладено гіпотезу пропровідну роль теоретичного знання у формуванні інтелекту дитини.
На основі однієї теорії навчання можуть вибудовуватися різні технології.Так, асоціативно-рефлекторна психологічна теорія породила варіантні технологіїнавчання, які по-різному поєднують слово і наочність. Теорія проблемногонавчання покладена в основу технологій, що розвивають творчі здібності,пізнавальну активність, інтерес, самостійність особистості. Водночас побудована одній теорії, концепції кількох технологій навчання не є свідченням їхідентичності. Вони завжди будуть відрізнятися за кількісними і якіснимипараметрами. У зв'язку з цим важливо мати цілісну систему засобів описупедагогічних технологій, враховуючи, що кожна з них містить концептуальний,змістовий та процесуальний аспекти.
Розділ ІІІ. Аналіз формування творчих здібностей учнів на урокахтрудового навчання
Проблемарозвитку творчих здібностей учнів на заняттях з трудового навчання є доситьактуальною проблемою в період необхідності відновлення економіки нашої держави,відродження національної культури та самосвідомості народу.
Аналізпередового педагогічного досвіду викладання трудового навчання свідчить, щобагато вчителів, які мають великий педагогічний стаж та досвід роботи узагальноосвітніх навчальних закладах, пропонують різні методи розвитку творчихздібностей та різні підходи до організації навчальної та трудової діяльностіучнів.
Пропонуєтьсядля розвитку творчих здібностей учнів:
застосовуватина заняттях трудового навчання художньо-конструкторські задачі [5,26]. Художнєконструювання відіграє важливу роль у розвитку творчих здібностей. Предмети,явища навколишнього середовища викликають у людини певні відчуття, через певнірецептори, зокрема зорові, слухові та інші. Під час розв'язування задачрозвивається уява, просторове мислення, образотворчі навички, відчуттягармонії, гарного смаку та інші, які є необхідними для загального розвиткутворчої особистості.
проводитизаняття, на яких учні виготовляють різні вироби з природних матеріалів. Вінвважає, що природний матеріал активізує уяву учнів, змушує їх переживатиестетичні переживання, викликає потребу в творчому збагаченні. Для більшширокого використання творчого потенціалу учнів, автор пропонує на урокахтрудового навчання придумувати і виготовляти не однотипні вироби, які відмінніза формою та компонуванням [3,28].
використовуватина уроках трудового навчання технічну документацію з неповними даними, як засіброзвитку творчих здібностей учнів. Педагог вважає, що технічна документаціярегламентує діяльність учнів. Його методика полягає у тому, що кількість данихв технічній документації, в процесі навчання, зменшується. Це дає можливістьучням творчо приступити до вирішення завдання [6,29].
практикуватина заняттях трудового навчання колективне обговорення індивідуальних творчихзавдань. При такій організації праці на розвиток творчих здібностей учніввпливає ряд суб'єктивних факторів. Колектив спонукає учня до більш активноїдіяльності. Колективне обговорення індивідуальних завдань сприяє підвищеннюмотивації та уваги учнів до виконання своїх творчих завдань. Вчитель при цьомуможе організувати змагання на досягнення кращих результатів [1,153].
оздоблювативироби, які виготовляють учні. Автор вважає, що виготовляючи на уроках ті чиінші вироби поряд з технологічними і технічними в рівній мірі вирішуються іхудожньо-конструкторські задачі, навіть якщо вони не вирізняються в самостійні.Учні, виготовляючи виріб, прагнуть надати йому красивого вигляду. Для цьоговчитель дає їм завдання, що полягає у розробці орнаменту, форми, способуоздоблення свого майбутнього виробу. В ході практичних занять учні виготовляютьвиріб і оздоблюють його власноруч розробленим орнаментом [2,39].
Привиборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу необхіднозвертати на застосування засобів, що активізують самого учня: ділові, рольовіігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу таінші. Використовуючи ділові, рольові та інші ігри як засіб розвитку творчоїактивності учнів, учитель вирішує ряд завдань:
−цілеспрямовано знайомить школярів із змістом професії;
−розкриває учням специфіку професійної діяльності;
−розвиває вміння співвіднести свої інтереси і здібності з вимогами професії;
−досягає відповідності навчальних та пізнавальних інтересів з професійними;
−формує активну позицію школярів в оволодінні професією, виховує потребуреалізувати свої інтереси в діяльності.
Прицьому особливу увагу треба звертати на розвиток самостійності творчихздібностей учнів, бо через творчість найбільш повно проявляються професійніінтереси і нахили учнів [4,5].
Середрозроблених методів творчої діяльності найбільш ефективними і відомими всучасній літературі з питань технічної творчості є: метод мозкового штурму,морфологічний аналіз, метод фокальних об'єктів, основи теорії розв'язуваннявинахідницьких задач тощо [3,19].
Отже,проблема розвитку творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання є насучасному етапі актуальною у передовому педагогічному досвіді кращих вчителівтрудового навчання, методистів, які пропонують застосовувати з цією метоюрізноманітні шляхи і методи, зокрема:
−використання на заняттях з трудового навчання природних матеріалів;
−колективне обговорення індивідуальних творчих завдань;
−диференціювання виробничо-технічних задач;
−використання технічної документації з неповними даними;
−застосування художньо-конструкторських задач;
−застосування методів творчої діяльності.
Висновки
Трудовенавчання – предмет державного компонента змісту освіти, який включає відомостіз основ техніки, технології, економіки і організації сучасного виробництва.Воно має відповідати вимогам життя, запитань.
Отже,з погляду теорії діяльності особливістю трудового є тісне поєднання навчання зпродуктивною працею. Усі знання, які здобувають учні, відразу ж знаходятьзастосування, а вся практична діяльність є суспільно корисною. Навчання, підчас якого теорія пов’язується з продуктивною працею, має якісно іншу загальноосвітнюі виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім самого оволодіннязнаннями і вміннями, такий зв’язок забезпечує розширення і закріплення значеннядля потреб людини.
Іншоюособливістю практичної діяльності школярів у трудовому навчанні є продуктивний,а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на мотиваційну основунавчання, дає змогу залучити до активної діяльності всіх без винятку учнів.
Слідвраховувати, що пізнавально– практична діяльність учнів у трудовому навчаннігрунтується на тісному зв’язку з основами наук. Це сприяє розвитку інтересудітей до вивчення інших шкільних предметів, а значить, і вирішеннязагальноосвітніх завдань школи. Важливу роль у здійсненні такихзагальноосвітніх завдань, як розумовий і фізичний розвиток, моральне таестетичне виховання учнів, формування їхнього світогляду в цілому. Цедосягається завдяки специфічним особливостям змісту трудового навчання.
Систематичнаучасть учнів у колективних трудових процесах створює основу для виховання такихважливих для сучасної людини якостей, як комунікативність, взаємодопомога,сприймання здорового духу суперництва.
Упроцесі формування технологічних понять і вмінь учнів краще засвоюютьзакономірності розвитку природи та суспільства і включаються в активну діяльність.Поєднання навчання з продуктивною працею забезпечує дієвість їхніх поглядів іпереконань, сприяє досягненню єдності світогляду та повсякденної практичноїповедінки.
Підвищенняефективності трудового навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладахзначною мірою залежить від професійної майстерності, компетентності вчителя,його творчого підходу до організації навчально-виховного процесу.
Отже,завдання, які повинні виконувати учні, мають відповідати загальноосвітнімпрограмам з трудового навчання, можливостям навчального закладу, місцевимтрадиціям і враховувати інтереси школярів. Дуже важливо поєднувати засвоєнняумінь – обробки різних доступних матеріалів з виготовленням корисних виробівдля школи, сім’ї, ремонтом навчально – наочних посібників, тощо.
Привирішенні завдань даної проблеми, ми пересвідчились, що систематичневикористання на практиці знань, умінь та навичок якими повинні володіти учнідає змогу створити їм уявлення про предмети праці, технічний процес, знаряддята організацію праці з певної сфери людської діяльності, формувати відповіднівміння, навички та якості особистості, притаманні трудівнику й громадянинусуверенної України.
Отже,зміст навчання за будь – яким видом трудової діяльності визначається здотриманням основних дидактичних вимог (науковість, доступність, посильність,реалізація внутрішньо предметних і міжпредметних зв’язків, політехнічнаспрямованість, врахування статевих та регіональних особливостей).
Використана література
1. Дидактичні засоби і навчальна техніка. Комплексна програмадержавної національної програми “Освіта. (Україна ХХI століття)”.Проект. Укл.В. П. Волинський, А. М. Гуржій, Г. О. Козлакова. – К.: ІСДО, 1994. – с. 40;1981. №11. – с. 13 – 19.
2. Дубова Н. Мотивація творчої діяльності учнів на урокахобслуговуючої праці. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. — №2. –с.8 – 10.
3. Зайцева О. Творча діяльність як засіб розвитку професійнихінтересів школи у процесі трудового навчання. // Трудова підготовка в закладахосвіти. – 1999. – Вип.1 5 – 8 с.
4. Лернер И.А. Дидактические основи методов обучения. – М.:Педагогіка, 1981. – 185с.
5. Морев О. Формування загальнотрудових умінь у різних дидактичнихсистемах трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. — №5. – с.51 – 53.
6. Пантелеева Р. Изготовление сувениров как возможность виразить свое„Я”: (педагогу дополнительного образования) /Р. Пантелеева, В.Гайнулина //Воспитание школьников. – 2004. — №4. – с.27 – 32.
7. Тхоржевський Д. Концепція “Трудове навчання” у 12 – річнійзагальньоосвітній школі. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. –Вип. 2 3 – 5 с.
8. Фіцула М.М… Педагогіка. Навчальний посібник. – К.: Академвидав. –2005.