Зміст ВступРОЗДІЛ 1.ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАНЯТЬ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ1.1 Урок якосновна форма занять1.2 Ознайомленняз елементами організації праці і виробництва1.3 Розвитокякостей особистості, які потрібні для успішної участі в трудових процесахРОЗДІЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ОБЛАДНАННЯ ШКІЛЬНИХ МАЙСТЕРЕНЬ ЯК ВАЖЛИВА ПЕДАГОГІЧНА УМОВА2.1 Характеристикаприміщень і обладнання2.2Санітарно-гігієнічні вимоги і режим роботи в шкільних майстернях2.3 Планування іоблік у навчальних майстерняхВИСНОВКИСПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність. Становлення загальноосвітньої школи як базовоїланки у системі безперервної освіти пред'являє нові вимоги до знань, зокрема взабезпеченні їх узагальненості й системності. Важливо домогтися не стількизапам'ятовування конкретних відомостей, скільки досягти усвідомлення загальнихзакономірностей, виробити в учнів здатність вводити нові знання в системураніше засвоєного, сформувати уміння пізнавальної діяльності на рівні їхньоговільного практичного застосування.
Реалізація названих завдань вимагає значного розширеннясфери, урізноманітнення видів та зміни характеру навчальної діяльностішколярів, яка має стати більш творчою, самостійною, позбавленою постійноїдріб'язкової опіки з боку вчителя.
Успіх діяльності учні на уроці залежить від уміння вчителястворити необхідні умови для її реалізації.
Об`єкт дослідження – психолого-педагогічні умови організаціїуроку.
Предмет дослідження – сучасний урок з трудового навчання.
Мета дослідження – проаналізувати психолого-педагогічні умовиорганізації уроку з трудового навчання.
Основними завданнями дослідження є:
- проаналізуватиособливості організації уроку з трудового навчання;
- розглянутиорганізацію роботи та обладнання в шкільних майстернях як необхідну педагогічнуумову уроку.
При виконанні даної роботи для досягнення поставленої мети буливикористані такі методи дослідження: збір та аналіз наукової інауково-методичної літератури; узагальнення.
РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАНЯТЬ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ1.1. Урок як основна форма занять
Організація трудового навчання характеризується формою навчальноїроботи (урок, виробнича практика, гурткові заняття та ін.); формою організації роботиучнів (фронтальна або групова, бригадна або ланкова, чи індивідуальна, зарозподілом праці); формою організації навчання (групова, коли навчанняпроводиться в складі групи учнів, і індивідуальна, коли навчання проводитьсяокремо з кожним учнем) [16].
Урок як основна форма навчальної роботи в шкільних майстерняхмаг деякі особливості порівняно з уроками з інших навчальних предметів, а саме:
Центральне місце на такому уроці займає практична робота учнів,яку доцільно проводити заняття подвійними уроками. 45-хвилинний урок незручний, бо безпосередньо напрактичну роботу учнів залишається мало часу. За 90 хв. учні встигають виконатипевне трудове завдання, що дає їм моральне задоволення, а вчитель може оцінитирезультати роботи.
Практична робота учнів будується на базі продуктивної праці. Це дещо ускладнює організаціюнавчального процесу. Доводиться вдаватися не тільки до фронтальної, а й доланкової, а інколи й до індивідуальної форми організації роботи учнів. Разом зтим продуктивний характер праці створити необмежені можливості для підвищенняактивності учнів на уроці, бо в руках учителя буде новий важливий засіборганізації учнів на виконання навчальних завдань. Брати участь у створеннікорисних речей цікаво для підлітків. В ім'я цього вони охоче вивчають теорію,тим більше, що відразу ж застосовують її на практиці. Спираючись на природнепрагнення учнів створювати корисні речі своїми руками, вчитель праці спрямовуєнавчальний процес відповідно до програми.
На заняттях у майстернях учні працюють різним різальнимінструментом, обробляють матеріали на верстатах. Тому особливістю уроку є те, що вінпотребує спеціальної підготовки з безпеки праці.
До уроку ставлять такі специфічні вимоги:
Чіткість дидактичної мети. На кожному уроці, як правило, розв'язуютьсядидактичні завдання, одне з яких є провідним. Так, на заняттях у майстернях учнінабувають певних знань, умінь та навичок, розвивають свої здібності до технічноїтворчості та ін. Проте не всі навчальні завдання можуть бути здійсненіоднаковою мірою на кожному уроці. Це залежить від змісту уроку. Наприклад, науроках технічного моделювання створюються особливо сприятливі умови длярозвитку технічного мислення, просторової уяви та інших якостей, які потрібнідля технічної творчості. Звичайно, виготовляючи моделі, учні закріплюють івдосконалюють набуті раніше вміння і навички, але це ні в якому разі не єосновним дидактичним завданням.
Структура уроку, об'єкт виготовлення, методичні засоби все підпорядкованеякомусь головному дидактичному завданню, спрямоване на його виконання. Разом зтим не допускається створення таких умов, які заважали б виконанню іншихнавчальних завдань. Зокрема, можна підібрати таку модель, при виготовленні якоїстворюються об'єктивні передумови для технічної творчості учнів, протевиготовлення деталей моделі пов'язане з виконанням трудових операцій, якимиучні не володіють. Цілком зрозуміло, що така модель не підходить як об'єктвиготовлення на заняттях у майстернях [17].
Можна навести й такий приклад, коли на перший план виходитьзавдання формувати трудові вміння. Навчання кожної трудової операціїпочинається з того, що учням розповідають про суть операції, інструменти,прийоми роботи та ін. Засвоєння цих знань є обов'язковою умовою оволодінняправильними прийомами роботи, але недостатньою, бо можна добре знати, яктримати під час роботи зубило і молоток, як наносити удари, і разом з тим невміти цього робити. Оволодіти знаннями, які потрібні для виконання трудовихприйомів, значно простіше, ніж оволодіти самими прийомами. Тому під часвивчення операції увага вчителя зосереджується на перевірці правильностівиконання учнями трудових прийомів, що і є в цьому випадку головним дидактичнимзавданням.
При підготовці до занять учитель праці вирішує, якідидактичні завдання слід вважати головними на уроці, розглядає їх як мету івідповідно до цього будує урок.
Нерозривність освітніх і виховних завдань. Навчання повинно бутивиховуючим. Цю вимогу ставлять до всіх навчальних предметів. Учням слідприщепити цілий комплекс позитивних якостей: патріотизм, повагу до старших,чесність і багато інших. Учитель знаходить місце й час, щоб виховувати в учнівці якості, органічно поєднуючи виховну роботу з навчальною. На заняттях умайстернях створюються особливо сприятливі умови для трудового виховання. Саметому не можна вважати вдалим такий урок, на якому вчитель не поставив передсобою певного завдання виховного характеру.
Правильний добір навчального матеріалу для кожної частиниуроку. Підбираючинавчальний матеріал, треба враховувати такі фактори: мету уроку; знання івміння, набуті учнями на заняттях; знання учнів з основ наук; фізичний розвитокучнів.
Візьмемо за приклад таку операцію, як розмічання, щозастосовується під час обробки деревини, металів, а також при виконанніелектромонтажних робіт. З виконанням цієї операції учні зустрічаються вперше вV класі — площинне розмічання деталей, які мають контур прямокутника. Деталіскладнішого контуру розмічають за шаблоном. У VII класі розмічання за допомогоюгеометричних побудов починає витісняти розмічання за шаблоном. У 8 класі вимогидо розмічання підвищуються в зв'язку з тим, що учні починають вивчатикреслення. Шаблон тут застосовується тільки в окремих випадках, а розмічають,як правило, за допомогою геометричних побудов. У IX класі вимоги до розмічанняможуть бути знову підвищені в зв'язку з тим, що учні ознайомлюються з такимиважливими для цієї операції поняттями: метричними співвідношеннями в трикутникуі колі, тригонометричними функціями гострого кута; вписаними й описанимитрикутниками та ін. Як бачимо, добір навчального матеріалу залежить у цьомувипадку від попереднього досвіду і знань учнів з основ наук [17].
Розглянемо ще такий приклад. У кожному класі програмою занятьу майстернях передбачено виготовлення виробів, що пов'язано з виконаннямикомплексних робіт. З класу в клас комплекс розширюється, бо в нього вміщуютьнові операції. Співвідношення обсягу роботи, що припадає на кожну операцію,треба регулювати, враховуючи фізичний розвиток учнів. Так, у VII класі вонививчають рубання металів. Ця операція досить трудомістка, тому, вміщуючи її вкомплексні роботи, треба: 1) підбирати матеріал (товщину листа), виходячи зфізичних можливостей учнів: 2) на операцію рубання відводити не більше, як 25 %усього часу виготовлення виробу.
Нарешті, зміст навчального матеріалу може визначатися метоюуроку. Проводячи підсумкове заняття в будь-якому класі, вчитель може поставитиперед собою якусь мету залежно від фактичного становища. Якщо учні робилитипові помилки у виконанні трудових прийомів, то на підсумковому занятті можнапроаналізувати хиби в роботі, щоб не повторювати їх у майбутньому. Напідсумковому занятті може стояти й така мета, як узагальнення знань учнів,виявлення спільного в різних прийомах обробки деревини і металів. Очевидно, впершому і другому випадках навчальний матеріал підбиратимуть по-різному.
Доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку. Мети уроку вчитель не зможедосягти, не поєднуючи різні методи і прийоми роботи. Основою уроку в майстерняхє самостійна робота учнів, яка починається з того, що вони ознайомлюються ззавданнями, продумують, в якій послідовності і з застосуванням яких інструментівта пристроїв його треба виконувати. Звичайно, вчитель може сам дати вичерпнеінструктування. Але тоді порушуватиметься вимога про доцільний добір методівнавчання, бо практична робота, якщо вона не пов'язана з розумовою діяльністю,не відповідає завданням трудового політехнічного навчання. Особливо цінною вдидактичному відношенні є така самостійна робота учнів, у якій є елементитворчості [16].
У самостійній роботі учнів доцільно застосовувати такі методинавчання: вправи, застосування знань на практиці, творчу роботу. Крім того, підчас самостійної роботи вчитель перевіряє знання, уміння і навички учнів.
Для викладу нового матеріалу використовують такі методинавчання: інструктування, пояснення, бесіду. І тут багато залежить від умілогопоєднання методів. Так, бесіда більшою мірою активізує учнів, ніж пояснення.Тому в тих випадках, коли в процесі викладу нового матеріалу можна спиратися надеякі знання і вміння учнів, слід застосовувати бесіду.
Для заключної частини уроку характерне застосування такихметодів навчання, як бесіда, пояснення, перевірка знань, умінь і навичок.
Колективна праця учнів поєднується з самостійністю кожногоучня. Встановилосячотири основні форми організації праці учнів: фронтальна, ланкова,індивідуальна та з розподілом праці. До оцінки кожної з них треба підходити здвох поглядів. По-перше, як вона сприяє формуванню вмінь і навичок, набуваннюзнань; по-друге, яка з них дає можливість створити повніше, чіткіше уявленняпро організацію праці на сучасних промислових підприємствах.
Фронтальна форма організації праці полягає в тому, що всіучні виконують однакові завдання. Завдяки цьому вчитель може керувати одночаснороботою всієї групи, застосовуючи групове інструктування, колективнеобговорення помилок та ін. Як бачимо, методичне керівництво навчальним процесомпри фронтальній організації роботи полегшується, проте виникають і окремітруднощі.
Наприклад, не завжди вдається забезпечити всіх учніводнаковими завданнями через відсутність матеріалів; фронтальність порушується врезультаті неоднакового темпу роботи учнів. Головною хибою є те, що між учнямине встановлюються виробничі зв'язки, бо кожний виконує від початку до кінцяроботу сам. Це, з одного боку, призводить до того, що знижуються можливостіформування колективу, а з другого — в учнів створюється неправильне уявленняпро характер поділу праці на сучасних підприємствах, де у виготовленніпродукції бере участь цілий колектив. Фронтальна форма організації занятьзастосовується головним чином у V-VІ класах під час вивчення операцій обробкидеревини і металів [5].
Суть ланкової форми організації роботи полягає в тому, щогрупу поділяють на ланки по 3 — 4 особи, кожна з яких виконує своє завдання.Наприклад, при моделюванні, як правило, не потрібна велика кількість однаковихвиробів, тому кожній ланці дають окреме завдання.
При виконанні замовлень виробничих підприємств кількістьвиробів може бути значною. Тоді доцільно поділити весь технологічний процесвиготовлення виробу на окремі частини і доручити виконання їх різним ланкам.При цьому в ланці всю роботу з виготовлення моделі розподіляють між учнями, бокожний дістає завдання виготовити певну деталь. Це буде форма організаціїроботи учнів з розподілом праці. Так досягається певна аналогія до організаціїпраці в умовах виробництва.
Як бачимо, при ланковій формі організації занятьускладнюється методичне керівництво навчальним процесом, бо вчителевідоводиться здійснювати одночасно контроль за виконанням різних робіт. Щобполегшити контроль, використовують письмові інструкції, які розробляють длякожної ланки окремо. Вони містять досить докладні вказівки щодо самостійноїроботи учнів. Ланкова форма організації занять має й певні переваги. В учнівстворюється правильне уявлення про сучасну організацію праці робітників на виробництві.Крім того, стає можливим виготовлення складніших виробів, завдяки чомупідвищується зацікавленість учнів роботою.
Ланкову форму організації роботи застосовують при закріпленніраніше засвоєних умінь, при моделюванні, а також у тих випадках, коли фронтальністьроботи не може бути забезпечена в зв'язку з недостатністю устаткування(наприклад, при роботі на деревообробних і металорізальних верстатах) [5].
Індивідуальну форму організації праці, яка полягає в тому, щовсі учні виконують різні роботи, застосовують порівняно рідко. Пояснюється цетим, що в таких умовах важко здійснювати методичне керівництво навчальним процесом,а також дуже важко забезпечити потрібні матеріали. Індивідуальну формуорганізації занять застосовують головним чином для роботи з сильними і слабкимиучнями, які за темпами роботи і її результатами різко відрізняються від своїхтоваришів. До таких учнів потрібний індивідуальний підхід. Сильним учням даютьскладніші завдання, щоб у них не зникав інтерес до роботи і вони були повністюзавантажені. Слабким учням, навпаки, дають простіші завдання, враховуючи тіпричини, якими зумовлене відставання їх у навчанні (пропуски занять у зв'язку зхворобою, слабкіший фізичний розвиток та ін.).
Організаційна чіткість уроку. Кожний урок повинен бути чітким щодоорганізації його проведення. Особливістю уроку в майстернях є те, що цездебільшого урок продуктивної праці учнів.
В умовах виробництва ефективнішою вважається та організаціяпраці, яка за інших однакових умов забезпечує максимальне використанняробітника щодо його основного призначення. Простої робітника з різних причин(відсутність заготовок та інструментів, поломка устаткування та ін.) свідчатьнасамперед про хиби в організації праці. З цього слід виходити і в оцінціорганізаційної чіткості уроку в майстернях.
Щоб забезпечити безперервну роботу учнів, учитель стежитьнасамперед за станом устаткування, бо несправність його під час роботи в умовахнавчальних майстерень означає невиконання навчальної програми.
Організаційна чіткість забезпечується також безперервнимпостачанням майстерні всім потрібним матеріалом та інструментом у такихкількостях, щоб увесь час був деякий запас [17].
Для раціонального використання навчального часу дуже важливоорганізувати зберігання і видачу інструментів та заготовок.
Велике значення для організаційної чіткості уроку має такожпланування вчителем навчального процесу. Так, з досвіду попередніх роківучитель знає, які помилки роблять учні в тій чи іншій операції. Ураховуючи це,він планує проведення поточних інструктувань, не чекаючи, поки будуть допущеніпомилки.
Технічна документація, якою учні користуються в майстернях,також впливає на організаційну чіткість уроку; якщо рисунки, технологічнікарти, інструкції складено зрозуміло, доступно, то учні працюють з успіхомсамостійно. Коли цього немає, вони звертаються по допомогу один до одного, довчителя, ходять під час роботи, відвертаючи увагу багатьох учнів від виконаннясвоїх завдань.
Продуктивний характер праці учнів. Заняття в майстернях будуються наоснові продуктивної праці. Продуктивним називається такий вид суспільнокорисної праці, у процесі якого створюються матеріальні цінності (незалежно відспособу їхньої реалізації"). Тому продуктивною буде й оплачувана праця,пов'язана з виконанням замовлень підприємства; виготовлення іграшок дляпідшефного дитячого садка, оздоблення шкільних кабінетів та ін. Для трудовогонавчання всі ці види діяльності однаковою мірою бажані, бо всі вони сприяютьтрудовому вихованню. Якщо оплачувана праця дає змогу розкрити перед учнями принципматеріальної зацікавленості в результаті своєї діяльності, то на неоплачуванійпраці можна ознайомити учнів із суттю роботи на громадських засадах і їїзначенням для нашого суспільства.
Звичайно, бувають винятки. Наприклад, при вивченні елементівмашинознавства (особливо при виконанні електромонтажних робіт) практичнонеможливо організувати заняття на базі продуктивної праці, тому діяльністьучнів має в цих випадках навчальний характер (складання і розбираннямеханізмів, монтаж електричних схем на панелях та ін.). В інших випадкахучитель вживає всіх заходів, щоб дістати замовлення, роз'яснює учням, для когоі для чого вони виконують певну роботу. Усвідомлення того, що робота, яку вонивиконують, дає користь суспільству, створює передумови для формування в учнівпозитивного ставлення до праці. Досвід показує, що при цьому в учнів значнозростає зацікавленість роботою. Створюються сприятливі умови для організаціївиробничого змагання. Прагнучи підвищити продуктивність праці, учні намагаютьсявнести вдосконалення в технологію виготовлення продукції, раціональнішеорганізувати свою працю та ін.
Проте продуктивна праця не є самоціллю, вонапідпорядковується навчальним завданням. Тому не можна включати учнів увиготовлення будь-якої продукції, не враховуючи зміст навчальної програми.Праця повинна бути продуктивною за своїм характером і, разом з тим, відповідатиза змістом навчальній програмі [17].
Створення умов для безпечної роботи учнів. На заняттях у майстерних учніпрацюють різним різальним інструментом, обробляють матеріали на верстатах,монтують електричні схеми. При цьому можливі випадки травмування, якщо недотримуватися правил безпеки. Тому створення умов безпечної роботи учнів єоднією з основних вимог до уроку в майстернях. Досвід показує, що там, девчитель приділяє достатню увагу правилам безпеки, пильнує, щоб учнідотримувалися цих правил, не буває нещасних випадків.
Для створення умов безпечної праці вчитель суворо вимагає відучнів дотримання правил безпеки, а також усуває все, що може спричинитипорушення цих правил. Наприклад, учні знають, що не можна користуватисямолотком, якщо він злітає з ручки, користуватися зубилом, якщо на його бойку єтріщина.
У майстерні мають бути таблиці з правил безпеки, аптечка ікуток протипожежної безпеки.
При подачі нового матеріалу вчитель роз'яснює правилабезпеки, пов'язані з роботою над цим матеріалом, демонструє прийоми виконанняїх, а потім перевіряє, як учні ці прийоми засвоїли.
Під час уроку вчитель пильнує, щоб учні дотримувалися правилбезпеки, а коли помічає порушення, проводить поточне індивідуальне або груповеінструктування, аналізує допущені порушення і суворо попереджає учнів пропотребу усунення їх.
Підбиваючи підсумки роботи, оцінюючи вироби учнів, учитель незабуває зауважити кожному з них, які допускалися порушення правил безпеки.Таким чином, турбота про дотримання правил техніки безпеки пронизує весь урок,включаючи й підготовку до нього. Учителеві доцільно фіксувати випадки травмуванняв окремому зошиті для того, щоб проаналізувати їх і відповідні заходи безпеки[22].
На заняттях у майстернях поряд з уроком застосовують і іншіформи навчальної роботи.
З відстаючими учнями проводять додаткові заняття, на якихучитель допомагає їм засвоїти складний прийом роботи, зрозуміти складне теоретичнепитання. Додаткові заняття проводять інколи в зв'язку з недостатністюустаткування. Так, у майстернях, як правило, немає достатньої кількостіустаткування для обробки матеріалів на деревообробних і металорізальнихверстатах фронтально, тому цю роботу проводять ланками. Отже, вчителевідоводиться здійснювати одночасно методичне керівництво кількома ланками,зайнятими різною роботою. Це досить важко. Тому вчитель проводить додатковізаняття з ланковими, щоб вони могли на уроках допомогти своїм товаришам.
Значне місце назаняттях у майстернях відводиться навчальною програмою таким видам навчальноїроботи, як екскурсії на промислові підприємства і навчально-виробнича практика.
1.2 Ознайомлення з елементами організації праці івиробництва
За програмою треба ознайомити учнів з правильною організацієюробочого місця. Навчаючись слюсарних, столярних, електромонтажних і верстатнихоперацій, учні привчаються розміщати інструмент і заготовки так, щоб не гаятичасу на допоміжні прийоми роботи. Внаслідок цього учні усвідомлюють, якезначення має правильна організація робочого місця в умовах сучасного виробництва.
На заняттях у майстернях в учнів формується розуміння такихважливих елементів організації виробництва, як продуктивність праці, поділпраці, режим робочого дня, норма часу та ін. Норма часу є основою планування.Учням розповідають, що норма часу не є чимось незмінним, а залежить відконкретних виробничих умов. Ту саму роботу можна виконати за різний час залежновід устаткування, інструменту, кваліфікації робітника та інших факторів. Уцьому учні пересвідчуються, коли порівнюють під час екскурсій роботу вмайстернях з роботою на підприємствах.
Велику увагу приділяє програма формуванню в учнів уявленняпро продуктивність праці і шляхи її підвищення. Насамперед учні маютьможливість порівнювати ручну працю з роботою на універсальних верстатах, апотім роботу на верстатах — з роботою на напівавтоматах і автоматах. Вони такожзнайомляться з новаторами виробництва і з їхньою роботою, спрямованою навдосконалення технології виробництва, створення нових пристроїв таінструментів. Нарешті, перед учнями розкривається залежність між продуктивністюпраці і організацією виробництва. Особливо показовим є в ньому розумінні поділпраці, бо учні на своєму особистому досвіді пересвідчуються, що при ланковійформі організації праці вдається швидше освоїтися з новою роботою, виконати їїякісно і за коротший час, ніж при індивідуальній.
Режим робочого дня в майстернях збігається в основному зрежимом робочого дня на промислових підприємствах. Тут діють ті самі правила поведінки,додержуються тих самих правил безпеки. Усе це дає учням правильне й чіткеуявлення про режим робочого дня як один з елементів організації праці напідприємстві.
Працюючи в майстернях, учні вступають один з одним і зучителем у виробничі стосунки. Учитель виконує практично роль майстра. Томуучні /її шлються на власному досвіді, як діє перша ланка організаційноїструктури промислового підприємства. Слід зазначити, що екскурсії, які передбачаютьсянавчальною програмою з технічної праці, мають надзвичайно велике значення пінознайомлення учнів з основами організації праці і елементами організації виробництва.Ефективність екскурсій залежить насамперед від учителя праці, мою вміння правильноорганізувати екскурсію, починаючи з вибору об'єктів і вивчаючи обговореннямпідсумків з учнями.1.3 Розвиток якостей особистості, які потрібні для успішноїучасті в трудових процесах
Для повноцінної участі в трудовому процесі треба бутинаполегливим, і спостережливим, уміти себе контролювати, проявляти ініціативу.Треба любити працю, з повагою ставитися до людей праці. Усі перелічені і багатоінших і костей треба виробляти в учнів у процесі оволодіння ними трудовими вміннямиі технічними знаннями.
Досвід роботи шкіл і спеціальні дослідження показують, щоумови для цього є. Наприклад, деякі учні, приходячи вперше до майстерні,почувають себе невпевнено, сумніваються, чи вдасться їм виконати завдання.Буває й навпаки, коли деякі учні проявляють надмірну самовпевненість, яка,правда, швидко зникає. В обох випадках дуже важливо правильно підібратизавдання, щоб вони не були занадто простими (не привели до самовпевненості) ізанадто складними. Успішне виконання завдання породжує віру в свої сили,пробуджує інтерес до роботи, який слід підтримувати, поступово ускладнюючизавдання. Завдяки цьому учні привчаються долати труднощі, виробляти у собінаполегливість.
Успішному формуванню піддасться й така якість, яксамоконтроль. Учні, як правило, починаючи заняття в майстернях, дуже погановолодіють почуттям самоконтролю. З досвіду відомо, наприклад, що досить частоучні V класу, виконуючи завдання за кресленням, не звертають уваги на розміри,а намагаються надати заготовці зовнішньої форми, відповідної тій, що зображенана кресленні. Якщо на кресленні не проставити навмисно деяких розмірів, тобагато хто з учнів навіть не помітить цього. Поступово учні пересвідчуються впотребі самоконтролю, привчаються до нього. При правильній організаціїнавчального процесу вже в VI класі учні самостійно перевіряють точністьрозмірів заготовки на окремих операціях, правильність виконання трудовихприйомів.
На заняттях у майстерні в учнів виробляється ініціативність,що ґрунтується на творчому ставленні до праці. Необмежені можливостістворюються тут також для виховання в учнів позитивного ставлення до праці.Якщо деякі учні спочатку без будь-якого бажання приходять на заняття, топоступово робота так їх захоплює, що вони просять учителя призначити додатковізаняття в позаурочний час. Учні прагнуть не просто попрацювати, а виготовитивисокоякісну продукцію, економно витрачають матеріал, бережуть інструмент,допомагають товаришам.
Творча праця — характерна особливість нашого суспільства. Зкожним роком зростає кількість робітників-новаторів, які своїми винаходами іраціоналізацією виробничих процесів невпинно шукають нові шляхи підвищенняпродуктивності.
Особливо сприятливі умови для розвитку технічної творчостістворюються під час моделювання. При цьому ставлять мету створити для учнівпроблемні ситуації, тобто такі умови, коли їм доводиться проявляти ініціативу,творчо використовувати свої знання для виконання трудових завдань. Цьогодосягають, ставлячи такі завдання, в яких є не всі дані, потрібні для виконанняроботи. Наприклад, на кресленні може не бути розміру або елемента конструкції утехнологічному процесі-операції. Завдяки цьому учні привчаються поступоворозв'язувати нескладні завдання, в їхній діяльності з'являються елементитворчості.
Основою розвиткуякостей особистості, які потрібні для успішної участі в трудових процесах, єпродуктивний характер праці учнів.
РОЗДІЛ 2/> ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ОБЛАДНАННЯ ШКІЛЬНИХ МАЙСТЕРЕНЬ ЯК ВАЖЛИВАПЕДАГОГІЧНА УМОВА2.1 Характеристика приміщень і обладнання
Сьогодні школи нашої держави забезпечені навчальнимимайстернями, проте далеко не всі з них відповідають сучасним вимогам:санітарно-гігієнічним, безпеки і правильної організації навчального процесу.Тому, починаючи працювати, молодий спеціаліст повинен критично проаналізуватистан матеріальної бази і вжити всіх заходів, щоб привести її у відповідність звимогами методики трудового навчання.
Шкільні навчальні майстерні будують за типовими проектами.Вони можуть займати окреме приміщення або розташовуватися безпосередньо вшколі. Більш доцільним є перший варіант, бо навчальний процес у майстерняхсупроводиться виробничим шумом, що до певної міри заважає проведенню занять укласах.
Навчальні майстерні, якщо вони винесені в окреме приміщення,крім майстерень з обробки деревини і металів, містять звичайно кабінетобслуговуючої праці. Якщо майстерні розраховані також на учнів старших класів,то тут можуть бути кабінети автосправи, електротехніки, радіотехніки та ін.Такі майстерні найчастіше є міжшкільними, тобто вони обслуговують школи певногомікрорайону. У зв'язку з цим тут передбачають допоміжні приміщення: вестибюль згардеробом, убиральню з умивальником, буфет та ін.
Навчальні майстерні в школі можуть бути комбінованими, колиобробка деревини, металів і всі інші види навчальних робіт виконуються в одномуприміщенні, і такими, що мають окремі приміщення для обробки деревини таобробки металів і виконання електромонтажних робіт.
Навчальні майстерні можуть бути, нарешті, у пристосованихприміщеннях, найчастіше в класах. При всіх варіантах навчальні майстерні бажанорозміщувати на першому поверсі.
Яке б приміщення не займали навчальні майстерні, вони повиннівідповідати єдиним нормативам площі на одиницю устаткування і на робоче місце.Нормативи становлять у середньому 5,5 — 4,0 м2 на робоче місце наслюсарному відділенні, 4 — 5 м2 на робоче місце на столярномувідділенні, 5 — 6 м на один невеликий металообробний верстак. У ціломуприміщення столярного і слюсарного відділень майстерень мають бути не менші, як66 м, а приміщення комбінованих майстерень — 90 м2. Мінімальнависота приміщень майстерень— 3 м. Крім виробничої площі, як було вже сказано, унавчальних майстернях передбачають допоміжні приміщення. Перш за все цеінструментальні, де зберігаються інструменти і вироби учнів, а такожоброблювані матеріали. За типовими проектами на інструментальні відводиться по16 м2. Для більшої зручності їх бажано розміщувати поряд звідповідними відділеннями майстерень. Оскільки в майстернях звичайновикористовують трифазний струм, в інструментальній монтують розподільний щит.Тут же встановлюють знижувальний трансформатор на 36 В для живлення лампмісцевого освітлення. У кожному відділенні навчальних майстерень установлюютьумивальники з розрахунку один умивальник на 20 учнів. Типовими проектами внавчальних майстернях передбачено запасний вихід на випадок пожежі. Цей вихідвикористовується також для транспортування матеріалу і відходів [20].
Основним устаткуванням у навчальній майстерні є слюсарний істолярний верстаки, свердлильні та токарні верстати для обробки деревини іметалів. Досить актуальним на сьогодні є питання про створення устаткування,яке регулювалося б за висотою. Адже на тому самому робочому місці доводитьсяпрацювати учням V — VII класів, які значно відрізняються за зростом. Упопередньому розділі згадувалося вже про те, що, працюючи на робочих місцях,які не відповідають зросту, учні не можуть дотримуватися правильних робочихпоз, що в свою чергу негативно впливає на розвиток організму дитини.
/>
Рис. 1. Слюсарний верстат
Подано вже пропозиції щодо регулювання робочих місць зависотою. При роботі на деревообробних і металорізальних верстатах цьогодосягають за рахунок дерев'яних підставок, які кладуть під ноги.
У практиці роботи шкіл можна зустріти спеціальні конструкціїслюсарних і столярних верстаків. Наведемо конструкції деяких з них. На рис. 4показано слюсарний верстак, запропонований учителем московської школи. Верстакпризначений для виконання учнями V—XI класів слюсарних і електромонтажнихробіт. Його можна використати як стіл для конспектування пояснень учителя івиконання графічних робіт. Для цього лещата встановлюють трохи лівіше відсередини кришки верстака [17].
При проведенні електромонтажних робіт лещата 11 з верстаказнімають і прибирають у лівий ящик. Верстак має досить простий підйомнийпристрій для регулювання висоти кришки разом з лещатами, що дає змогу змінювативисоту верстака від 730 до 1000 мм.
Каркас 8 верстака виготовлений із зварених стальних труб ікутника. Кришка 9 стола — це металева рама, в яку закладено дошки з твердихпорід деревини товщиною 30 мм. Зверху кришку покривають листовим металомтовщиною І — 2 мм. Під кришкою верстака розміщують два висувних ящики 5 длязберігання інструментів та пристроїв і сидіння 6. Знизу до кришки кріплять упор2.
Фіксатори 4 фіксують напрямні трубки кришки в трубах ніжоккаркаса. Кришка піднімається за допомогою гвинта 7.
На кришці з правого боку розміщують готовальню З длярозмічального і вимірювального інструменту, на лівому боці кришки кріплятьпюпітр /, на якому розміщують інструкційні і технологічні карти. Готовальню іпюпітр можна регулювати за висотою.
Для випрямлення і розмічання заготовок у правому кутку кришкиза допомогою гвинтів кріплять стальну плиту 10.
На рис. 2 показано столярний верстак, запропонований учителемпраці Білоцерківської школи, який можна регулювати за висотою. Він розрахованийна двох учнів. Кришку верстака 8 виготовляють з двох дощок твердої деревини.Посередині верстака проходить лотік 2 для інструментів. Зліва і справа лотікзакінчується вікнами, через які під час прибирання викидають стружку.Прямокутні бруски опор скріплені двома дерев'яними 4 і двома металевими 3 розпірками.До кожної металевої розпірки кріплять труби механізму підйому 5, а також двакронштейни для більшої стійкості верстака. Механізм підйому верстакаскладається з двох труб діаметром 30 мм, двох гвинтів з гайками (відповідно злівою і правою різьбами) і маховика.
При обертанні маховика за рухом годинникової стрілки опори верстакарозходяться і кришка опускається. При обертанні маховика проти рухугодинникової стрілки опори займають вихідне положення, піднімаючи кришку. Верстакзабезпечений двома стільцями, які також можна регулювати за висотою. Длявиконання рисунків і записів до задньої затискної коробки можна закріпитипланшет.
/>/>
Рис. 2. Столярний верстак, який можна регулювати за висотою
У майстернях установлюють токарні і свердлильні верстати дляобробки деревини і металів. Токарні верстати рекомендуються невеликі з висотоюцентрів до 150 — 160 мм і відстанню між центрами 600 — 800 мм; свердлильні верстатибажано мати з найбільшим діаметром свердління 12 мм.
Для шкільних майстерень випускають спеціальні фрезерніверстати. Для заточування інструментів установлюють заточувальні верстати(наждачні точила).
У навчальних майстернях установлюють також допоміжнеустаткування: одну-дві розмічальні плити, рихтувальну плиту, муфельну піч,випробувальний стенд для електромонтажних робіт.
Устаткування розташовують у навчальних майстернях зурахуванням певних правил, виходячи з певних нормативів. Так, верстаки розташовуютьближче до робочого місця вчителя, розмічальну плиту — ближче до вікна. Верстакивстановлюють так, щоб з кожного робочого місця було видно і чути все, щопоказує і говорить учитель. Нормативи на відстань між устаткуванням,устаткуванням і стінами майстерні встановлюють, виходячи зсанітарно-гігієнічних норм і правил безпеки. Наприклад, віддаль між рядамислюсарних верстаків повинна становити не менше 900 мм.
/>
Рис. 3. Розміщення обладнання в столярному відділенні шкільнихмайстерень
На рис. 3 показано розміщення обладнання в столярномувідділенні шкільних майстерень: 1 — двомісні столярні верстаки 2 — настільнітокарні верстаки; 3 — комбінований фугувальний настільний верстак (з дисковоюпилкою); 4 — електроклеєварка; 5 — точило; 6 — шафа для наочних посібників; 7 —робоче місце вчителя (а — столярний верстак; б — стіл; с — класна дошка)
Розміщення обладнання в слюсарно-механічному відділеннішкільних майстерень показано на рис. 1:1 — чотиримісні слюсарні верстаки; 2 -токарно-гвинторізніверстаки; 3 — свердлильний верстак; 4—наждачне точило; 5 — стіл для паяння; 6 —розмічувальна плита; 7 — робоче місце вчителя (а — слюсарний верстак; б — стіл;с — класна дошка); 8 — шафа.
Особливу увагу слід звернути на обладнання робочого місцявчителя, яке повинно бути взірцем для учнів.
Верстак і стіл учителя розміщують на помості висотоюприблизно 20 см, щоб учитель краще бачив учнів, а вони його. На стіні кріплятькласну дошку, а під нею креслярський інструмент. Шафа призначена для зберіганнятаблиць і навчальної технічної документації. У деяких школах верстак учителяроблять поворотним, щоб учні могли подивитися з різних боків, як виконуватитрудові прийоми [15].
При виконанні практичних завдань у майстернях учнікористуються різним інструментом, який можна поділити на дві групи:індивідуального і загального користування. Широке застосування на заняттях умайстернях знаходять також різноманітні пристрої і наочні посібники (плакати,моделі, таблиці, колекції).2.2 Санітарно-гігієнічні вимоги і режим роботи в шкільних майстернях
Дані фізіології і гігієни праці свідчать про те, що фізичнапраця, яка за своїм характером відповідає віковим можливостям організму івиконується в оптимальних гігієнічних умовах, сприяє розвитку як окремихорганів і систем, так і в цілому організму дитини і підлітка.
У процесі трудового навчання учні набувають рухових навичок івмінь; у них утворюються нові умовно-рефлекторні зв'язки, під впливом фізичноїпраці вдосконалюється координація рухів, зміцнюється кісткова система,розвивається м'язова система, поліпшується робота дихальної і серцево-судинноїсистем, підвищується обмін речовин.
Спеціальні дослідження показали, що в осіб, які займаютьсяфізичною працею, обмін речовин відбувається інтенсивніше, ніж у тих, хтозаймається переважно розумовою працею. Установлено також, що для нормальногофункціонування організму витрати енергії на м'язову роботу повинні становити надобу не менше, як 5,0 — 5,4 МДж (1200 — 1300 ккал) у дорослих і 3, -4,2 МДж(800 — 1000 ккал) в учнів. Менші витрати на м'язову роботу негативнопозначаються на процесах росту й розвитку дітей і підлітків.
Трудове навчання має велике значення як засіб переключенняучнів з одного виду діяльності на інший, що, згідно з ученням І. М. Сєченова,найбільше сприяє відновленню працездатності [17].
Це положення переконливо ілюструють дослідження. У звичайнінавчальні дні, як показали спостереження, у більшості учнів працездатністьпорівняно з вихідними показниками (до початку занять) зростає до кінця першогоуроку. Потім вона трохи коливається на цьому рівні протягом другого уроку іпомітно знижується після третього уроку в учнів V класу і після четвертогоуроку в учнів VI—VII класів. Дальші навчальні заняття проходять припрогресивному зниженні працездатності учнів.
Переключення учнів із загальноосвітніх предметів на трудовенавчання з обробки деревини сприяє підтриманню їхньої працездатності на вищомурівні на наступних уроках. У дні, коли учні працюють у столярних майстернях, укінці навчального дня в них помітна вища працездатність, ніж в інші дні. Протепід час роботи в майстернях у той самий день, але в різні години, ступіньпрацездатності учнів у кінці всіх занять виявляється різним. Наприклад, у Vкласі найменше зниження працездатності спостерігалося в тих випадках, колиуроки з праці проводилися на третій годині занять, а найбільше — на першій.
У міру переміщення роботи з обробки деревини з першої годинизанять до третьої в першій зміні збільшується процент учнів, що зберігають своюпрацездатність на рівні, близькому до вихідного (до початку уроків). Такі самідані маємо, коли учні працювали в слюсарних майстернях.
Отже, є всі підстави для того, щоб розглядати трудовенавчання як один з ефективних засобів позитивного впливу на фізичний розвитокорганізму учнів. Проте було б неправильно вважати, що це відбувається самособою, що не потрібне будь-яке гігієнічне нормування праці учнів.
Праця учнів у процесі трудового навчання ставить певні вимогидо організму, призводить до значних напружень вегетативних функцій організму ідо збільшення м'язових зусиль, що супроводиться енерговитратами, які інколиперевищують оптимальні значення. Наприклад, за даними досліджень, на заняттях умайстернях учні V—VII класів витрачають (залежно від видів операцій) 0.5 — 0,9МДж/год. (130- 208 /год.) на середню масу тіла учня.
Порівняння даних енерговитрат на уроках праці з віковиминормами показує, що на трудових заняттях вони вищі від оптимальних інаближаються до гранично допустимих значень. До цього слід додати, що в учнівще не завершився розвиток багатьох органів і систем, які перебувають у фазівдосконалення. Наприклад, у віці 12-14 років не закінчено ще формуваннякістково-м'язової системи, продовжуються зміни в структурі кісток та м'язів івідповідно до них змінюються функціональні можливості організму [22].
Ураховуючи значне фізіологічне напруження учнів у процесітрудового навчання і значні енерговитрати, треба зазначити, що серед проблем,які виникають у зв'язку з організацією і проведенням трудового навчання всередній школі, однією з найважливіших є визначення оптимального режиму роботиучнів.
Режим роботи має бути таким, щоб трудове навчання сприяловсебічному розвитку організму дітей, зміцненню їхнього здоров'я. Це стаєможливим, коли учні в процесі роботи не перевтомлюються і функціональні зсувирізних систем організму не виходять за межі фізіологічних коливань.
У зв'язку з цим постає питання про тривалість трудовихоперацій і перерв на відпочинок. Хронометражні спостереження показали, що привиконанні одноманітної роботи, особливо тоді, коли вона пов'язана зі значнимфізичним навантаженням, збільшуються простої учнів. Так, коли в середньомупростої забирали 17 % загального робочого часу, на уроках праці, де переважалообпилювання і зачищання, вони становили 25 — 30 %, особливо зростаючи в кінцідругого уроку.
Взагалі характерно, що при виконанні одноманітних операцій зобробки матеріалів, пов'язаних із значною витратою енергії, корисний час роботизакономірно знижується від початку до кінця робочого дня, а кількість довільнихперерв збільшується. Якщо ж робота характеризується зміною операцій, токорисний час роботи не зменшується і протягом усього періоду роботи незмінюється. Найбільший ефект як з погляду продуктивності праці, так і зфізіолого-гігієнічного погляду забезпечується поєднанням або чергуваннямдвох-трьох різних операцій, коли одноразова праця учнів не перевищує 10 хв.,після чого має бути перерва на 3 — 5 хв.
Можливості створення оптимальних гігієнічних умов для роботиучнів залежать значною мірою від зовнішнього середовища, в якому відбуваєтьсятрудовий процес (мікроклімат, освітлення, шум та ін.).
Навчальні майстерні треба систематично провітрювати, бовиконання трудових процесів (паяння, термічної обробки металів, приготуванняклею, фарбування виробів та ін.) супроводиться виділенням шкідливих газів.Провітрювання залежно від кубатури майстерень може бути природним або штучним(за допомогою вентилятора).
Велике значення для створення нормальних з поглядусанітарно-гігієнічних вимог умов роботи має освітлення. Найкраще працювати приприродному освітленні, проте в осінній і зимовий періоди, як правило,доводиться застосовувати освітлення штучне (лампи розжарювання ілюмінесцентні). При цьому виходять з нормативів, розробленихлікарями-гігієністами. Проте вчителеві доводиться підходити до учнівіндивідуально. Вчитель, консультуючись з лікарем, ставить на краще освітленімісця учнів, що мають поганий зір.
На працездатність учнів впливає виробничий шум, якимсупроводиться робота в майстернях. Дані досліджень показують, що виконаннядеяких операцій (рубання металів на плиті, розпилювання дощок дисковою пилкоюта ін.) супроводиться шумом, який виходить за межі допустимого. Тому требастежити за ходом роботи і знімати всі зайві шуми, зокрема ті, що пов'язані знеправильним закріпленням заготовки або з неправильним виконанням трудовихприйомів [22].
На працездатність учнів впливає кольорове оформлення шкільнихмайстерень. Численними дослідженнями встановлено, що при правильному доборікольорів для оформлення приміщень і устаткування можна сприяти створеннюбадьорого настрою. Разом з тим створюються сприятливі умови для вихованнякультури праці і для естетичного виховання.2.3 Планування і облік у навчальних майстернях
Однією з передумов правильної організації навчального процесує планування роботи шкільних майстерень. Лише знаючи наперед, які саме об'єктидоведеться виготовляти, можна розподілити їх за класами і в часі. Ні в якомуразі не можна допускати, щоб була «штурмівщина», коли замовлення надходятьраптово і не залишається часу для погодження змісту трудової діяльності учнів знавчальною програмою. Щоб такого не сталося, вчителі праці складають планроботи з ремонту устаткування і оснащення майстерень, збирають заявки відзавідуючих навчальними кабінетами і завідуючого господарчою частиною школи,замовлення підприємств, а потім разом з директором або завучем школи складаютьплан роботи шкільних майстерень (табл. 1).
Таблиця 1№ пор. Назва виробу Замовник Кількість Строк виконання Відповідальний за виконання Примітка
На підставі плану роботи шкільних майстерень складаютькалендарно-тематичні плани для роботи в окремих класах, тобто для кожного класувибирають такі об'єкти роботи, які відповідають навчальній програмі.
Роботу, що проводиться в майстернях, і всі матеріальніцінності треба обліковувати. Для цього заводять дві книги. В одній з нихобліковують устаткування, інструмент, пристрої, матеріали та ін., у другій —готову продукцію.
Книги обліку потрібні для фінансової перевірки. В них требазазначити, коли надійшли матеріали, інструменти і коли передані. Якщоінструмент ламається, про це записують у книзі, а періодично (звичайно раз начверть) складають разом з бухгалтерією акти на списання. У книзі обліку готовоїпродукції зазначають, кому і скільки передано виробів [16].
Навчальні майстерні повинні систематично поповнюватисяпотрібним устаткуванням. У навчальних майстернях немає офіційно затвердженихнормативів на строк служби інструментів і верстаків. Тому доводиться виходити зфактичного стану устаткування, замінювати його в тому разі, коли воно перестаєзабезпечувати властиву йому точність обробки.
Устаткування шкільних майстерень можна поповнювати кількомаканалами: через заклади освіти, через магазин і за допомогою підприємств-шефів.
У магазинах учителі праці мають можливість придбати різальніі вимірювальні інструменти за рахунок сум, що відпускаються школам щороку.
Відчутнимджерелом постачання шкільних майстерень стають базові підприємства. Постановамиуряду підприємствам дозволено передавати безкоштовно школам устаткування,інструменти і матеріали. Спираючись на ці постанови, промислові ісільськогосподарські підприємства подають школам значну допомогу. Ця допомогаособливо потрібна, тому що школам централізовано не постачають матеріалів(деревини, металу). А таких матеріалів потрібно багато. Так, за деякимипідрахунками для двокомплектної дев'ятирічної школи на рік потрібно, наприклад,близько 7 м3 пиломатеріалів, 400 кг металевих матеріалів. Єдинийшлях для добування таких матеріалів— домовленість з місцевими підприємствами.Щоб домовленість була взаємовигідною, треба налагоджувати випуск суспільнокорисної продукції з відходів виробництва, виконувати нескладні замовлення.Досвід показує, що вчителі праці, які проявляють достатню ініціативу,забезпечують навчальний процес усіма потрібними матеріалами.
ВИСНОВКИ
Організаціятрудового навчання характеризується формою навчальної роботи; формою організаціїроботи учнів; формою організації навчання.
Центральне місцесеред педагогічних умов організації уроку займає практична робота учнів, якудоцільно проводити заняття подвійними уроками. Практична робота учнів будуєтьсяна базі продуктивної праці.
На заняттях умайстернях учні працюють різним різальним інструментом, обробляють матеріали наверстатах.
При плануванні проведення уроку вчителю необхідно враховуватипедагогічні вимоги до уроку, а саме: чіткість дидактичної мети, нерозривністьосвітніх і виховних завдань, правильний добір навчального матеріалу для кожноїчастини уроку, доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку,використання прийомів поєднання колективної праці з самостійністю кожного учня;організаційна чіткість уроку, продуктивний характер праці учнів, створення умовдля безпечної роботи учнів, треба ознайомити учнів з правильною організацієюробочого місця.
Для повноцінноїучасті в трудовому процесі вчителю при плануванні організації уроку требазвернути увагу на розвиток наполегливості, і спостережливості, уміння себеконтролювати, проявляти ініціативу, розвиток самоконтролю. Учні, як правило,починаючи заняття в майстернях, дуже погано володіють почуттям самоконтролю.
Сьогодні школинашої держави забезпечені навчальними майстернями, проте далеко не всі з нихвідповідають сучасним вимогам: санітарно-гігієнічним, безпеки і правильноїорганізації навчального процесу. Отже даному питанню потрібно приділяти значнукількість уваги.
/>СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ
1. ВолковаН.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Вид. центр „Академія”, 2001. – 576 с.
2. Дидактикапроизводственного обучения. /Под ред. О. Ф. Федоровой. — М.: Высшая школа,1973. — 418 с.
3. Загальна психологія: Підруч. длястудентів вищ. навч. закладів/ За загальн. ред. акад. С.Д. Максименка. — К:Форум, 2002.
4. ЗайченкоІ.В. Педагогіка: Навч. посібник. – Чернігів, 2003. – 528 с.
5. КовальскийМ. И. Производственноеобучение учащихся средней школы. — М.: Изд-во АПН РСФСР, 1963.
6. КудрявцевТ. В. Психологиятехнического мышления. — М.: Просвещение, 1975. — 303 с.
7. ЛевитовН. Д. Опсихологических компонентах технической деятельности. — Вопросы психологии,1958, № 6, с. 181 — 190.
8. ЛозоваВ.І., Москаленко П.Г., Троцько Г.В. Педагогіка. – К., 1993.
9. МаксимюкС.П. Педагогіка. – К.: Кондор, 2005. – 667 с.
10. МихайловА. А, Техническоетворчество школьников. — М.: Просвещение, 1969. — 207 с.
11. ПетроваИ.И. Педагогическиеосновы межпредметных связей. — М„ 1985 — 79 с.
12. Психологияи педагогіка: Учебное пособие / Под ред. А.А.Радугина. – М.: Изд-во „Центр”,1997. – 255 с.
13. СтраховИ. С. Психологиятруда. — М.: Учпедгиз, 1963. — 240 с.
14. Трудовапідготовка в закладах освіти. – 1997 – 1998.
15. ТхоржевськийВ.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. – К., 1995. – 280 с.
16. ТхоржевськийВ.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. Частина 1. Теорія трудовогонавчання. – К., 2000. – 248 с.
17. ТхоржевськийВ.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. Частина 3. Теорія трудовогонавчання. – К., 2001. – 220 с.
18. ФіцулаМ.М. Педагогіка: навч. посібник. – К.: Вид-во „Академія”, 2000. 544 с.
19. Форминавчання в школі: Книга для вчителя / За ред. Ю.І.Мальованого. К.: Освіта,1992. – 160 с.
20. ХарламовИ.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. – М.: Юристь, 1997. – 512 с.
21. ЧебышеваВ. В. Психологиятрудового обучения. — М.: Просвещение, 1969. — 303 с.
22. ЧебышеваВ. В. Психологиятрудового обучения. — М.: Просвещение, 1969. — 303 с.
23. ШакирзяновА.З. Установлениеи систематизация межпредметных связей при новом содержании обучения в среднихпрофтехучилищах (металлистов). — М., 1976. — 18 с.
24. Шведов А.Активизацияучащихся на уроках производственного обучения. — Профессионально-техническоеобразование, 1965, №2, с. 8 — 10.
25. ЯкиманскаяИ. С. Формированиеинтеллектуальных умений в процессе производственного обучения. — М.: Высшаяшкола, 1979. — 88 с.