Курсоваробота на тему:
Організаціяпроцесу творчого розвитку дитини
План
Вступ
1. Поняття творчості ітворчої активності
2. Розвиток творчоїактивності в дошкільному віці
3. Умови для успішногорозвитку творчої активності
4. Роль музично–ритмічної діяльності у процесі творчого розвитку дитини
5. Значеннямузично-ритмічної діяльності в розвиток творчої активності дошкільників
Список використаноїлітератури
Вступ
По своїй дивній здатностівикликати в людині творчу активність, мистецтво займає, безумовно, перше місце середвсіх багатообразних елементів, складових складну систему виховання людини.
Комплексний підхіддо виховання творчої особи охоплює широкий круг питань, що відносяться до проблемспільно-естетичного і етичного виховання. Нерозривна єдність ідейно-світоглядного,духовного і художнього є невід'ємною умовою особи підростаючої людини,різносторонності і гармонійності її розвитку.
Цінність творчості,його функції, полягають не лише в результативній стороні, але і в самомупроцесі творчості.
Під творчою активністюми розуміємо розвиток творчих умінь в сприйнятті (слухацькій діяльності),виконання, імпровізації, роздуму про музику. Це також уміння інтонаціїритмопластики і вільне володіння музичними знаннями, уміннями і навиками врізних областях учбової діяльності.
Багато таланту, розумі енергія вклали в розробку педагогічних проблем, пов'язаних з творчимрозвитком особи, насамперед особи дитяти, такі видатні дослідники як Л.С.Виготський, Б.М. Теплов, До. Роджерс, П. Едвардс.
В даний часдослідженням проблем креативности займаються також Г.В. Ковальова, Н.Ф.Вішнякова, Л. Дорфман, Н.А. Терентьева, А. Мелік-пашаєв, Л.Футлік.
Наше століттякомп'ютеризації і інформації вимагає від особи великої творчості, пошуку,пізнань.
Саме музика і рухформують у дитяти свободу в творчому мисленні, дають можливість імпровізувати,віддаючи взамен дитяті емоційні реакції – радість, задоволення.
Музика і рухдопомагають виховувати дітей, дають можливість пізнати мир. Через музику і руху дитяти розвивається не лише художній смак і творча уява, але і любов дожиття, людини, природи, формується внутрішній духовний світ дитяти.
Музично-ритмічніі танцювальні рухи виконують функцію психічної і соматичної релаксації,відновлюють життєву енергію людини і його самовідчуття як індивідуальності.
Видатні педагогиЛ.С. Виготський і Н.А. Ветлугина вважали, що дітей слідує, якомога ранішеспонукати до виконання творчих завдань.
Одін з видівмузичної діяльності, який більшою мірою сприяє розвитку творчості – є музичнийрух.
Музичні рухи – ценайбільш продуктивний вид музичної діяльності з погляду формування удошкільників музичної творчості і творчих якостей особи.
Організовуючироботу по розвитку творчих здібностей дітей в умовах Дошкільної освітньоїустанови виникла необхідність в наданні більшої уваги музично-ритмічним ітанцювальним рухам.
Головна лінія –лінія образних музично-рухових етюдів, які сприяють корекції особи, їїрозкріпаченню.
Перед дитямставляться завдання втілення того або іншого образу, при цьому використовуєтьсяне лише пантоміма, але і мова жестів і міміки.
Друга лінія –оволодіння основними рухами: різними видами ходьби, бігу, стрибків, технікирухів.
Третя лінія –танцювальні рухи і танці, особлива увага в них – спілкування.
Четверта лінія –орієнтування в просторі.
П'ята – основна –індивідуальний творчий прояв дітей в русі – імпровізація.
Кращі варіанти,відібрані самими дітьми, стають основою групових композицій.
Проблема розвиткутворчих здібностей у дітей полягає в тому, що нам необхідно продовжуватирозвивати у дошкільників музично-ритмічні і танцювальні рухи, закладеніприродою, оскільки музично-ритмічна творчість може успішно розвинутися тількиза умови цілеспрямованого керівництва з боку педагога, а правильна організаціяі проведення даного виду творчості допоможуть дитяті розвинути свої творчіздібності.
Мета. Визначеннярівня розвитку у дітей творчих здібностей через розвиток музично-ритмічних ітанцювальних рухів.
Завданнядослідження
1. Виявити, якими творчимизнаннями, уміннями і навиками володіють діти для виконання музично-ритмічних ітанцювальних рухів.
2. Досліджувати зміни показниківмузично-ритмічних і танцювальних рухів в період проведення експерименту.
3. Визначити рівень розвиткутворчих здібностей у дітей після проведення експерименту.
Об'єкт дослідження.Музично-ритмічна діяльність дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження.Рівень музично-ритмічної і танцювальної діяльності.
Гіпотеза пропонуємо,що якщо змінити рівень засвоєння завдань по розвитку музично-ритмічних ітанцювальних рухів і технологію їх рішення, то розвиток творчих здібностей вумовах Дошкільної освітньої установи відбуватиметься найуспішніше.
1. Поняттятворчості і творчої активності
Творчістьвизначається як діяльність людини, що створює нові матеріальні і духовніцінності, що володіють новизною і суспільною значущістю, тобто в результатітворчості створюється щось нове, до цього що ще не існує.
Поняттю«творчість» також можна дати і ширше визначення. Філософи визначають творчість,як необхідну умову розвитку матерії, утворення її нових форм, разом звиникненням яких міняються і самі форми творчості.
Творчість — цепроцес створення суб'єктивно нового, заснованого на здатності породжуватиоригінальні ідеї і використовувати нестандартні способи діяльності.
По суті справи,творчість — це «здатність створювати будь-яку принципово новуможливість» (Г.С. Батіщев).
У тому числівідмітною ознакою інтелектуальної творчості є удосконалення способів вирішеннявже відомих проблем. У дослідженні А. Г. Віноградова було показане, щоздатність відшукувати (відкривати) способи власної діяльності в різних типахпроблемних ситуацій є наслідком організації індивідуального понятійного знання,яке може виступати як одне з джерел індивідуальних відмінностей в здібності до процедурноїтворчості.
Важливу роль вінтелектуальній творчості грає можливість трансформувати інтуїтивні, виражені внезвичайному, часто достатньо смутному вигляді суб'єктивні уявлення в придатнідля людського спілкування форми (словесно-мовні, категоріальні, комунікативні).
Поняття природитворчості пов'язане з питанням про критерії творчої діяльності. Творчість можерозгледіти в різних аспектах: продукт творчості — це те, що створене; процестворчості — як створено; процес підготовки до творчості — як розвиватитворчість.
Продуктитворчості — це не лише матеріальні продукти — будівлі, машини і так далі, але інові думки, ідеї, рішення, які можуть і не нейти відразу ж матеріальноговтілення. Іншими словами, творчество- це створення нового в різних планах імасштабах.
Прихарактеристиці суті творчості поважно враховувати різноманітні чинники, ознаки,властиві процесу створення.
Творчість маєознаки технічні, економічні (зниження собівартості, підвищення рентабельності),соціальні (забезпечення умов праці), психолого-педагогические — розвиток втворчому процесі психічних, етичних якостей, естетичних відчуттів,інтелектуальних здібностей людини, придбання знань і ін.
З поглядупсихології і педагогіки особливо цінним є сам процес творчої роботи, вивченняпроцесу підготовки до творчості, виявлення форм, методів і засобів розвиткутворчості.
Творчість єцілеспрямованою, наполегливою, напруженою працею. Воно вимагає розумовоїактивності, інтелектуальних здібностей, вольових, емоційних рис і високоїпрацездатності.
Творчістьхарактеризується як вища форма діяльності особи, що вимагає тривалоїпідготовки, ерудиції і інтелектуальних здібностей. Творчість є основоюлюдського життя, джерелом всіх матеріальних і духовних благ.
Спільні проблемидослідження механізмів творчості можна сформулювати таким чином:
1. Аналіз творчості, якконкретного явища з метою виявлення в нім специфічних сторін і вказівки наспільний характер відповідних ним закономірностей.
2. Синтез підсумків спеціальнихдосліджень кожній з виділених сторін з метою створення можливостейраціонального управління ходом конкретної творчої діяльності, розрахункомтворчого потенціалу.
У спільнійструктурі творчої діяльності, що розглядується, як системі, можна виділитидекілька основних підсистем.
Це — процес творчоїдіяльності, продукт творчої діяльності, особа творця, середа і умови, в якихпротікає творчість. У свою чергу в кожній з названих підсистем можна виділитиїх складові.
Процес діяльностіможе мати такі основні складові, як формування задуму і його реалізація.
Особа творцяхарактеризується здібностями розуму, темпераментом, віком, характером і такдалі
Середа і умови єфізичним оточенням, колективом, стимуляторами і бар'єрами в творчій діяльностіі так далі
Творчість відвікуділять на наукове і художнє.
Побудова спільноїтеорії творчості, тобто перехід від емпіричних до фундаментальніших дослідженьцього складного феномену привів до того, що всі наполегливі почали шукатиспільні риси, властиві як науковій, так і художній творчості.
Складаннябагатьох схем дозволяють укласти, що творчий акт і звичайне вирішення проблеммають однакову психологічну структуру, яка виражається у вигляді етапів, щовключають ланцюг розумових завдань.
Процес творчоїдіяльності можна розбити на етап знаходження принципу рішення і етапзастосування рішення.
Причомувважається, що найбільш вираженим предметом психологічного дослідження є подіїпершого етапу. Детальніше можна виділити наступні етапи творчої діяльності:
1. Накопичення знань і навиків,необхідних для чіткого викладу і формування завдання, виникнення проблеми(постановка завдань).
2. Зосередження зусилля і пошукидодаткової інформації, підготовка до рішення завдання.
3. Відхід від проблеми,перемикання на інші заняття (період інкубації).
4. Осяяння або инсайт (геніальнаідея і проста здогадка скромних масштабів — тобто логічний розрив, стрибок вмисленні, отримання результату, не витікаючого однозначно з посилок)
5. Перевірка і доопрацюваннязадуму, його втілення.
Можна виділититакож і основні ланки творчого процесу:
· ланказіткнення з новим;
· ланкатворчої невизначеності;
· ланкаприхованої роботи;
· ланкаеврика;
· ланкарозвитку рішення;
· ланкакритики;
· ланкапідтвердження і втілення.
Представленіетапи можна назвати і по-іншому, та і само число етапів можна збільшити абозменшити, але в принципі творчий процес характеризується саме такою структурою.
Творчості маютьбути властиві адекватність, тобто рішення має бути дійсне рішенням, новизна іоригінальність, доработанность.
За рішеннявважається не просто хороша ідея, а неодмінно здійснена ідея, витонченість іпростата.
Творчість —несуцільний і безперервний рух. У нім чергуються підйоми, застої, спади. Вищоюточкою творчості, його кульмінацією є натхнення, для якого характернийособливий емоційний підйом, ясність і виразність думки, відсутністьсуб'єктивного переживання, напруга. П.І.Чайковський писав про свій творчийстан: «… в інший раз є абсолютно нова самостійна музична думка. Звідки це є —непроникна таємниця. Сьогодні, наприклад, з ранку я був охоплений тим незрозумілимвогнем натхнення, завдяки якому я знаю заздалегідь, що все написане мноюсьогодні матиме властивість западати в серце і залишати в нім враження, щоневідомо звідки береться».
У різних людейстан натхнення має різну тривалість, частоту настання. З'ясовано, щопродуктивність творчої уяви залежить головним чином від вольових зусиль і єрезультатом постійної напруженої роботи. По словах І.Е.Репіна, натхнення — ценагорода за каторжну працю.
Творчі рішенняміняють істотні методи, рідше за традицію, ще рідше основні принципи і зовсімрідко — погляд людей на світ.
Аналіз проблемирозвитку творчої активності багато в чому зумовлюватиметься тим змістом, якийми вкладатимемо в це поняття. Дуже часто в буденній свідомості творчаактивність ототожнюються із здібностями до різних видів художньої діяльності, зумінням красиво малювати, складати вірші, писати музику і тому подібне Що такетворча активність насправді?
Очевидно, щорозглядуване нами поняття тісним чином пов'язане з поняттям«творчість», «творча діяльність». Під творчою діяльністю мирозуміємо таку діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове, –будь це предмет зовнішнього світу або побудова мислення, що приводить до новихзнань про світ, або відчуття, що відображає нове відношення до дійсності.
Якщо уважнорозгледіти поведінку людини, його діяльність в будь-якій області, то можнавиділити два основні види вчинків. Одні дії людини можна назвати відтворюючимиабо репродуктивними. Такий вид діяльності тісно пов'язаний з нашою пам'яттю ійого суть полягає в тому, що людина відтворює або повторює вже раніше створеніі вироблені прийоми поведінки і дії.
Окрімрепродуктивної діяльності в поведінці людини присутня творча діяльність,результатом якої є не відтворення вражень, що були в його досвіді, або дій, астворення нових образів або дій. У основі цього виду діяльності лежать творчіздібності.
Творча активністьтісним чином пов'язана з творчими здібностями.
Творчі здібностіє сплавом багатьох якостей. І питання про компоненти творчого потенціалу людинизалишається до цих пір відкритим, хоча зараз існує декілька гіпотез, щостосуються цієї проблеми. Багато психологів зв'язують здатності до творчоїдіяльності, перш за все з особливостями мислення. Зокрема, відомийамериканський психолог Гилфорд, що займався проблемами людського інтелектувстановив, що творчим особам властиве так зване дивергентне мислення /6, 436/.Люди, що володіють таким типом мислення, при вирішенні якої-небудь проблеми неконцентрують всі свої зусилля на знаходження єдино правильного рішення, азачинають шукати рішення по всіх можливих напрямах з тим, щоб розгледітиякомога більше варіантів. Такі люди схильні утворювати нові комбінації з елементів,які більшість людей знають і використовують тільки певним чином, або формуватизв'язки між двома елементами, що не мають на перший погляд нічого спільного.Дивергентний спосіб мислення лежить в основі творчого мислення, якехарактеризується наступними основними особливостями:
1. Прудкість — здатністьвисловлювати максимальну кількість ідей (в даному випадку важлива не їх якість,а їх кількість).
2. Гнучкість — здатністьвисловлювати широке різноманіття ідей.
3. Оригінальність — здатністьпороджувати нові нестандартні ідеї (це може виявлятися у відповідях, рішеннях,неспівпадаючих із загальноприйнятими).
4. Закінченість — здатністьудосконалювати свій «продукт» або надавати йому закінченому вигляду.
Відомийвітчизняний дослідник проблеми творчості А.Н. Лук, спираючись на біографіївидатних учених, винахідників, художників і музикантів виділяє наступні творчіздібності /14,6-36/
1. Здатність бачити проблемутам, де її не бачать інші.
2. Здатність згортати розумовіоперації, замінюючи декілька понять одним і використовуючи все більш ємкі вінформаційному відношенні символи.
3. Здатність застосувати навики,придбані при рішенні однієї задачі до рішення інший.
4. Здатність сприймати дійсністьцілком, не дробивши її на частини.
5. Здатність легко асоціювативіддалені поняття.
6. Здатність пам'яті видаватипотрібну інформацію в потрібну хвилину.
7. Гнучкість мислення.
8. Здатність вибирати одну зальтернатив вирішення проблеми до її перевірки.
9. Здатність включати зновсприйняті відомості у вже наявні системи знань.
10.Здатність бачити речі такими,які вони є, виділити спостережуване з того, що привноситься інтерпретацією.
11.Легкість генерування ідей.
12.Творча уява.
13.Здатність доопрацюваннядеталей, до вдосконалення первинного задуму.
Кандидатипсихологічних наук В.Т. Кудрявцев и В. Синельников, грунтуючись на широкомуісторико-культурному матеріалі (історія філософії, соціальних наук, мистецтва,окремих сфер практики) виділили наступні універсальні креативные здібності, щосклалися в процесі людської історії /12, 54-55/.
1. Релізм уяви –образне схоплювання деякої істотної, спільної тенденції або закономірностірозвитку цедостного об'єкту, до того, як людина має про неї чітке поняття іможе вписати її в систему строгих логічних категорій.
2. Уміння бачитиціле раніше часток.
3. Надситуатівно– преобразовательный характер творчих рішень – здатність при вирішенні проблемине просто вибирати з нав'язаних ззовні альтернатив, а самостійно створюватиальтернативу.
4.Експериментування — здатність свідомо і цілеспрямовано створювати умови, в якихпредмети найбільш опукло виявляють свою приховану в звичайних ситуаціях суть, атакож здатність прослідити і проаналізувати особливості «поведінки»предметів в цих умовах.
Таким чином, внайзагальнішому вигляді визначення творчої активності виглядає таким чином.Творча активність – це індивідуальні особливості людини, які визначаютьуспішність виконання ним творчій діяльності різного роду.2.Розвиток творчої активності в дошкільному віці
Розвиток творчоїактивності дітей залишається одній з психолого-педагогических проблем сучасності.Створені всілякі ігри, направлені на фізичний і розумовий розвиток, навдосконалення сенсорного апарату, проте художній грі вихователями традиційноприділяється недостатньо уваги. Деколи це відбувається із-за недостатньогопрофесіоналізму самого вихователя, або формального відношення до роботи. Алеголовна причина, швидше за все, в тому, що творчо мисляча особа довгі роки булане затребувана в нашій країні, тому і розвитку творчої активності дітей увагиприділялося украй мало. Скажімо так, це не вважалося за пріоритетний напрямпедагогічній теорії і практики. Разом з тим, в нашій країні проводилисядослідження, предметом яких була проблема розвитку дитячої індивідуальності втворчих іграх. Нерідко мали місце і дискусії з даного питання.
Фахівці, зокрема,прийшли до висновку, що навчання і розвиток дитячої творчості йдуть в єдності івзаємодії. Доводячи це, Е.А.Флеріна, наприклад, піддала критиці “теорію спаду”дитячої творчості, що мала місце, яка полягає в тому, що творчість дошкільниківнесвідомо визначається інстинктивними, успадкованими спонукачами.
Флеріна довела,що спад може настати через відсутність навчання або із-за поганого навчання;при правильному ж керівництві і навчанні творчість дітей досягає щодо високогорівня./17./
Шлях до розвиткутворчості – оволодіння навиками. Проте не можна думати, що спочатку требанавчити дитяти, а потім розвивати його творчі здібності. “Творчий початокпронизує процес засвоєння навиків”./2./
Для того, щобзаглиблювати представлення дітей, будити у них інтерес до художньої гри, домалювання, музики, танцю, викликати певні емоції, спостереження життя необхіднодоповнювати художніми образами. У старшому дошкільному віці книга, картина,музичний твір стають важливим джерелом творчості. Від того, наскільки емоційносприймуть діти ці літературні, музичні, художні образи, як глибоко усвідомлюютьідею, залежить багатство їх задуму, винахідливість у пошуках засобів йогоякнайкращого втілення.
Для розвиткуздатності йти від думки до дії необхідно розвивати цілеспрямованість діяльностідитяти. За наявності мети дітей можна без особливих зусиль привчити обдумуватимайбутній задум. Мета є найважливішим елементом структури творчої діяльності.
Аналіз положеньпро дитячу творчість відомих учених Г.В.Лабунськой, В.С.Кузіна, Н.П.Сакуліной,Б.М.Теплова, Е.А.Флеріной і ін. дозволили сформулювати, що під творчістю дітейдошкільного віку розуміється створення дитям суб'єктивно нового (значущого длядитяти перш за все) продукту (малюнка, ліплення, розповіді, танцю, пісеньки,гри, придуманих дитям), придумування до відомого нових, раніше невикористовуваних деталей, що по-новому характеризують створюваний образ (умалюнку, розповіді і тому подібне), придумування свого початку, кінця, новихдій, характеристик героїв і тому подібне, застосування засвоєних ранішеспособів зображення або засобів виразності в новій ситуації (для зображенняпредметів знайомої форми — на основі оволодіння мімікою, жестами, варіаціямиголосів і так далі), прояв дитям ініціативи у всьому, придумування різнихваріантів зображення, ситуацій, рухів. Під художньою творчістю розуміється ісам процес створення образів казки, розповіді, гри-драматизації, в малюванні ітому подібне, пошуки в процесі діяльності способів, шляхів рішення задачі(образотворчою, ігровою, музичною).
З розуміння творчостістає очевидним, що для розвитку творчості дітям необхідно придбати певнізнання, оволодіти навиками і уміннями, освоїти способи діяльності, якими самідіти без допомоги дорослих оволодіти не можуть, тобто необхідне цілеспрямованенавчання дітей, освоєння ними багатого художнього досвіду.
Таким чином, зпсихологічної точки зору дошкільне дитинство є сприятливим періодом длярозвитку творчої активності тому, що в цьому віці діти надзвичайно допитливі, уних є величезне бажання пізнавати навколишній світ. І батьки заохочуючидопитливість, повідомляючи дітей знання, залучаючи їх до різних видівдіяльності, сприяють розширенню дитячого досвіду. А накопичення досвіду і знань- це необхідна передумова для майбутньої творчої діяльності. Крім того,мислення дошкільників вільніше, ніж мислення доросліших дітей. Воно ще незадавлене догмами і стереотипами, воно більш незалежне. А цю якість необхідновсіляко розвивати. Дошкільне дитинство також є сензитивным періодом длярозвитку творчої уяви. Зі всього вище сказаного можна зробити вивід, щодошкільний вік, дає прекрасні можливості для розвитку здібностей до творчості.І від того, наскільки були використані ці можливості, багато в чому залежатиметворчий потенціал дорослої людини.3.Умови для успішного розвитку творчої активності
Для розвиткутворчої активності дітей необхідна наявність як об'єктивних, так і суб'єктивнихумов.
Об'єктивні умовинаступні:
а) джерела різноїхудожньої інформації, що збагачують переживання дітей, заняття, розваги, святав дитячому саду, багаточисельні життєві ситуації, що оточують дитяти;
б) умовиматеріальної середи, що дозволяють дітям розвернути свою діяльність і додати їйтой або інший характер, вибрати який-небудь вид художньої практики;
в) характер ітактика керівництва педагога, його побічні дії, його співучасть, що виявляєтьсяу вираженні свого відношення до художньої діяльності, в заохочувальнихзауваженнях, що створюють сприятливу атмосферу.
До суб'єктивнихумов відносяться:
а) художніінтереси дітей, їх вибірковість, стійкість;
б) спонуки дітей,що викликають їх самостійну діяльність на основі прагнення виразити своїхудожні враження, застосувати наявний художній досвід або удосконалити його,включитися у взаємини з дітьми./12; с.8/
Оскільки будь-якадіяльність складається із закінчених дій, підлеглих спільної мети, то їїструктуру слід розглядувати у зв'язку з її процесом: виникнення задуму,розгортанням самої діяльності і її висновком. Аналіз спеціальної літературипоказує, що структура творчо-художньої діяльності виглядає таким чином:
1. Виникнення художніх задумів(цілі) як вияв цікавості дитяти, продиктованої внутрішніми мотивами іобумовлених наявним художнім досвідом. Зовні це може виражатися у виборі дитямтого або іншого виду художньої діяльності, знаходженні форми її організації,залученні однолітків до участі, до встановлення взаємин і розподілу ролей, впідготовці матеріальних умов до її здійснення.
2. Реалізація задуму, якістьякої залежить від володіння способами перенесення наявного досвіду в новіумови.
3. Самоконтроль дій, прагненнянаблизитися до поставленої мети. Виражається у вдосконаленні дитям своїх дій походу розвитку ігрової діяльності, у висловлюваних припущеннях по її подальшомуходу і закінченню.
Разом з тим, в зарубіжнійі вітчизняній педагогіці і психології широко дискутується питання пронеобхідність керівництва художньою діяльністю дітей. Мистецтво в сучаснихтеоріях трактується з різних позицій – екзистенціалізму, неопрагматизма,бихевиоризма і так далі Різнорідність підходу до мистецтва не дозволяє говоритипро єдині напрями. Проте домінують ідеї про мистецтво як про явище незалежномуі чисто інтуїтивному. Даний вивід відноситься і до художньої діяльності дітей,оскільки вона зіставляється з мистецтвом. У теорії естетичного виховання цеположення також є таким, що веде, тому, природно, приводить його прихильниківдо виводу про негативне відношення в педагогічному керівництву.
У багатьох праціпідкреслюється, що мистецтво не віддзеркалення життя, а тільки спосіб виявленняособистих переживань, така і суть художньої діяльності дітей.
Лава досліджень,втім, визнаючи, що самостійна художня діяльність зачинається за ініціативоюдітей, роблять вивід, що процес цей не спонтанний, а педагогічно обумовлений.Педагогічна обумовленість залежить від встановлення правильного співвідношеннясуб'єктивних і об'єктивних причин. Сформовані дорослим художні інтереси дітей,враження, що скупчилися, – все це виливається в спробах “самовыявления” своїхпереживань. Дорослий виступає як керівник, що використовує суб'єктивні інтересидитяти. Ця діяльність дорослого носить непрямий характер і вимагає від нього:
· збагаченнядітей художніми враженнями;
· створеннянаочної середи, що дозволяє їм легко орієнтуватися і діяти з художніми матеріалами;доброзичливого відношення, що розташовує дітей до діяльності;
· встановленняправильного співвідношення між різними формами організації художньої діяльностідітей;
· розвиткусвоїх художньо-педагогічних здібностей, які допоможуть педагогам творчо ітактовно формувати способи самостійних дій дітей.
Наявнийвітчизняний досвід по розвитку творчої активності дітей показує, що длярозвитку самостійної діяльності необхідне методичне керівництво. Слід плануватизразкову тематику, намічати прийоми керівництва. Все це сприяє тому, щопотримало стійкого інтересу дітей до художньої діяльності.
Педагог можевикористовувати цілу групу методів з метою розвитку самостійних дій з художнімзмістом. Це – організація цілеспрямованого спостереження, бесіди, питання.
За допомогоювказаних методів педагог сприяє формуванню задуму (вибір об'єкту, змістмайбутньої композиції), відборі матеріалу (папір, фарби, кольорова крейда),реалізації задуму (знаходження виразних засобів для якнайкращого втілення),оцінці продукту діяльності.
Однією з головнихумов розвитку у дошкільників творчості в танці є усвідомлене відношення дітейдо засобів танцювальної виразності, оволодіння мовою пантомімічних ітанцювальних рухів. Таке оволодіння передбачає, перш за все, розуміння значеньцих рухів, уміння з їх допомогою виражати відношення, настрій свій власний абозмальовуваного персонажа.
Проте самостійнодошкільники не можуть підійти до усвідомлення мови рухів і освоїти його.
Отже, потрібнецілеспрямоване навчання їх цій мові, в процесі якої діти повинні познайомитисяне лише з окремими рухами, але і з принципами їх зміни, варіювання, а такожпростими прийомами композиції танцю.
Іншою важливоюумовою формування і розвитку у дітей творчості в музично-ритмічних рухах єоптимальне поєднання в єдиному процесі повчальних і творчих моментів. При цьомутворчість повинна розглядуватися в якості не стільки підсумку навчання, скількийого своєрідного «методу».
Відноснакороткочасність періодів навчання не дозволяє заучувати зразки рухів до«жорстких» стереотипів.
При переході дотворчих завдань ці зразки залишаються ще достатньо пластичними, що полегшуєдітям їх довільну зміну. В той же час самостійні проби, що варіюють учбовийматеріал, стають додатковими шляхом його вивчення.
Б.В.Асафьев,кажучи про музичну творчість дітей, вважав, що з ними необхідно зачинатиімпровізувати, як тільки у них накопичиться деяка кількість слухових вражень.
Аналогічнийпідхід може бути застосовний і до танцювальної творчості дошкільників, до якоїїх необхідно спонукати вже на найраніших етапах навчання музично-ритмічним ітанцювальним рухам.
Дитячоювиконавською творчістю в ритміці називається виразність, індивідуальна манеравиконання музично-пластичних, танцювальних образів.
Дитячою«композиційною» творчістю в танці може називатися створення нових (тобто невідомих дітям по навчанню) музично-пластичних, танцювальних образів, яківтілюються за допомогою мови рухів і оформляються в більш менш ціліснійтанцювальній композиції. Показниками творчості тут можуть бути: вдалий підбіррухів, сприяючий втіленню музично-пластичного, танцювального образу;своєрідність поєднань, комбінування відомих рухів; оригінальність в їхваріюванні і імпровізація нової виразної пластики; самостійно знайдені дитям особливості«малюнка» переміщення по ігровому (сценічною) майданчику, визначувані характеромвиконуваного персонажа, ходом сюжету і співвіднесені з діями партнера.
Для формування ірозвитку у дошкільників музично-рухової творчості надзвичайно сприятливийсюжетний танець. Це дуже яскрава і виразна форма дитячої художньої діяльності,яка викликає жвавий інтерес у дітей (виконавців і глядачів). Привабливістьсюжетного танцю обумовлена його особливостями: образним перевтіленнямвиконавців, разнохарактерностью персонажів і їх спілкуванням між собоювідповідно до сюжетного розвитку.
Завдяки цимособливостям в нім створюється своєрідна ігрова ситуація, спонукаюча дітей дотворчості, і, отже, сприяюча його розвитку.
Навчання мовірухів з метою формування у дошкільників творчості в танці може бути ефективнимтільки на основі повноцінного музичного матеріалу.
Музика повиннаактивізувати фантазію дитяти, направляти її, спонукати до творчого використаннявиразних рухів.4.Роль музично – ритмічної діяльності у процесі творчого розвитку дитини
Наше століттякомп'ютеризації і інформації вимагає від особи великої творчості, пошуку,пізнань.
Саме музика і рухформують у дитяти свободу в творчому мисленні, дають можливість імпровізувати,віддаючи взамен дитяті емоційні реакції – радість, задоволення.
Музика і рухдопомагають виховувати дітей, дають можливість пізнати мир. Через музику і руху дитяти розвивається не лише художній смак і творча уява, але і любов дожиття, людини, природи, формується внутрішній духовний світ дитяти.
Музично-ритмічніі танцювальні рухи виконують функцію психічної і соматичної релаксації,відновлюють життєву енергію людини і його самовідчуття як індивідуальності.
Видатні педагогиЛ.С. Виготський і Н.А. Ветлугина вважали, що дітей слідує, якомога ранішеспонукати до виконання творчих завдань.
Одін з видівмузичної діяльності, який більшою мірою сприяє розвитку творчості – є музичнийрух.
Музичні рухи – ценайбільш продуктивний вид музичної діяльності з погляду формування удошкільників музичної творчості і творчих якостей особи.
До найбільшпоширених видів музично-ритмічної діяльності відносяться ігри, танці і вправи.
Основне місце врозділі музично-ритмічних рухів займають ігри. Музична гра – це активнадіяльність, направлена на виконання музично-ритмічних завдань. Вона викликає удітей веселий, бадьорий настрій, впливає на активність процесу рухів, формуємузичні здібності. А.С. Макаренко говорив: «Гра має важливе значення в життідитяти, має те ж значення, яке біля дорослого має діяльність, робота, служба.Яке дитя в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте».
Граючи, дитявправляється в русі, освоює його, в процесі гри розвиваються позитивні якостіособи дитяти, через гру він пізнає життя.
Вся діяльністьдитяти в процесі музичних ігор є активним слуханням музики, що вимагаєбезпосередньої реакції, загостреним музичним сприйняттям, пов'язаним зпереживанням, розрізненням і пізнаванням музичного образу. Виконання музичнихзавдань в грі передбачає визначення характеру музики, темпу, розрізнення динаміки,окремих часток твору.
Ефективністьмузичного розвитку дитяти в процесі музичних ігор забезпечується тим, що гру якнайближчу йому форму діяльності легко пояснити. Крім того, інтерес до гри іемоційна підведена в процесі її виконання, доступність ігрових образів сприяєрозвитку творчої активності дитяти.
Музичні ігриділяться на сюжетних і несюжетних залежно від того, розігрують діти певнийсюжет або виконують ігрові завдання.
У сюжетних іграхрозкриваються образи, показані дії, наприклад в іграх «Поїзд за місто»,«Звіролови і звіри». Сюжетними бувають і ігри хороводів із співом, наприкладтакі, як «Ворон», »Як на тоненький льодок». У цих іграх сюжети поетичні тексти,а рухи як би їх коментують.
Розвитку творчоїактивності в музично – ігровій діяльності сприяє також близьке до сюжетнихмузичних ігор інсценування пісні, не розученої дітьми, а виконаної педагогом.
Несюжетні ігри немають певної тематики. У них присутні різні ігрові завдання, елементи танцю,змагання, різні побудови і перестроювання.
Важливим видоммузично-ритмічної діяльності є танці. Вони активізують слух дитяти, виробляютьчіткі красиві рухи і сприяють розвитку творчої активності. У танцях дітирозрізняють характер музики, форму музичного твору і засобу музичноївиразності.
Види танців:
1. пляски із зафіксованимирухами, тобто авторські, до яких відносяться:
· танці заучастю дорослого; цей вид танцю створюється автором з урахуванням обов'язковоговиконання педагогом однакових з дітьми або відмінних рухів;
· сучаснийдитячий танець;
· народнітанці, в яких використовуються справжні елементи народного танцю;
· хороводиіз співом, рухи яких не пов'язані з текстом;
· характернийтанець, в рухах якого змальовується даний персонаж;
· дитячийбальний танець.
2. танці-імпровізації на основі розученихрухів. Вони використовуються з метою розвитку дитячої творчості.
До нихвідносяться:
· танецьтипа «дзеркало»;
· танець,де діти складають рухи на першу частку, а для другої частки руху показуєпедагог;
· танець,де діти складають рухи для обох часток.
Від танців –імпровізацій, в яких педагог навчає дітей продуктивної творчої діяльності, слідвідрізняти вільний танець, де за завданням педагога — відобразити в рухаххарактер музики – діти займаються виконавською танцювальною діяльністю наоснові раніше розучених і улюблених рухів.
Вправи –багатократне виконання одного і того ж руху в цілях навчання.
Призначення вправрізне:
· вправи,використовувані в цілях вдосконалення основних рухів (ходьба, біг, підскоки,стрибки);
· підготовчівправи, в ході яких розучуються рухи до ігор і танців (змінний крок, кружляння,крок на всю ступню, передача прапорця по кругу і так далі);
· образнівправи, що уточнюють різні ігрові образи, рухи персонажів сюжетних ігор (ходаведмедя, стрибки зайця, біг коня); образні вправи дають дітям можливістьоволодіти рухами для виконання індивідуальних ролей;
· вправи якпевні закінчені композиції.
У вправахставляться завдання чіткого виконання музичних і рухових завдань, певною міроювиробляється техніка рухів. Ігри, танці і вправи тісно взаємозв'язані між собоюі направлені на здійснення спільного завдання – розвиток музичного сприйняття іритмічності рухів.5.Значення музично-ритмічної діяльності в розвиток творчої активностідошкільників
У музично-ритмічнійдіяльності ритм розуміється в широкому сенсі слова. У нього входять розвиток ізміна музичних образів (основних думок, відчуттів, музично оформлених вневеликій побудові), структура твори, темпові, динамічні, регістрові,метроритмические співвідношення. Тому в процесі занять ритмікою особливоуспішно розвивається емоційна чуйність на музику, отримується навик сприйняття,відтворення музично-ритмічної основи твору. Об'єднуючим початкоммузично-рухового комплексу на сучасному етапі є ритміка, всмоктуюча в себе всічастки роботи і що дає багаточисельні способи опрацьовування всіх відділівмузично-рухового виховання. Музика і ритміка знаходяться в найтіснішому єднаннііз законами ритму, виробляється музичний ритм. Рухи регулюються ритмом,зливається діяльність слухових, зорових і моторних центрів, розвиває уміннярозпоряджатися своїми моторними силами під впливом моторного подразника.Музично-ритмічні рухи є великим організуючим началом, фізичним вихованням,дають рухові навики, придатні для оздоровлення життєвого процесу. Само рух стаєне лише логічно послідовним, але свідомим, осмисленим, виразним.
Ритміка виходитьіз законів руху людського тіла в просторі. Базується вона на законах музичногоритму. Для досягнення позитивних результатів рух має бути організоване, точнодозоване в розподілі часу, простору і сили. Таким організатором є музичнийритм. Різні музичні твори викликають у дітей емоційні переживання, народжуютьпевні настрої, під впливом яких набувають відповідного характеру. Наприклад,урочисте звучання святкового маршу радує, бадьорить. Це виражається впідтягнутій поставі, точних, підкреслених рухах рук і ніг. Спокійний, плавнийхарактер танцю, навпаки, дозволяє зробити поставу вільніше, рухи неквапливими,м'якшими, округлішими.
Зв'язок міжмузикою і рухом не обмежується тільки узгодженістю їх спільного характеру.Розвиток музичного образу, зіставлення контрастних і схожих музичних побудов,забарвленість ладу, особливості ритмічного малюнка, динамічних відтінків, темпу- все це може відбиватися і в русі. Художній образ, розвиваючись в часі,передається за допомогою поєднання і чергування засобів музичної виразності.Рух також розташовується в часі: змінюється його характер, напрям,розгортається малюнок побудови, чергується індивідуальна і групова йогопослідовність.
Принципконтрастності і повторності в музиці викликає аналогічно контрастний характерруху і його повторність. Нескладні ритми, акценти відтворюються бавовною,притупуваннями, динамічні, темпові позначення — зміною напруженості, швидкості,амплітуди і напрями рухів. Рух допомагає повніше сприймати музичний твір, якийу свою чергу додає йому особливу виразність. У цій взаємодії музика займаєпровідне положення, рухи ж стають своєрідним засобом вираження художніхобразів.
Списоквикористаної літератури
1. АгуроваН.В. Игры песни на английском языке. Пособие для воспитателей детских садов.М.: Просвещение, 1995. – 48с.
2. АсафьевБ.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. Музыка. 1973. –452с.
3. Богино Е.Игры – задачи. Для начинающих музыкантов. М.: Музыка, 1974, — 293с.
4. Бычков.Ю.Н. Проблемы детского музыкального воспитания. Вып. 131. – М.: РАМ им.Гнесеных, 1994, — 120с.
5. ВендроваН. Воспитание музыкой. М.: Просвещение. 1991. – 248с.
6. ВишняковаН.Ф. Креативная акмеология. Психология высшего образования. Минск.: 1996. –300с.
7. ВиноградовЛ.В. Методическое пособие для учителя М.: Ассоциация педагогов – музыкантов «Элементарноемузицирование». Учебно-методический центр. 1990. – 97с.
8. ГорюноваЛ. Развитие ребенка как его жизнетворчество. // Искусство в школе. 1993. № 1.
9. ГорюноваЛ. Развитие художественно-образного мышления детей на уроках музыки. // Музыкав школе. 1991. № 1.
10. ГотсдинерА.Л. Музыкальная психологогия.–М.: Просвещение,1993.–194с.
11. ТарасовГ.С. О психологии музыки. // Вопросы психологии. 1995. № 5.
12. ТепловН.А. Музыка – детям: Пособие для муз. руководителя. – М.: Просвещение, 1985. – 144с.
13. ТерентьеваН.А. Музыка. Музыкально-эстетическое воспитание. 1 – 4 классы. М.: Просвещение. 1994, — 78с.
14. Энциклопедиядля юных музыкантов / Авторы – составители Куберский И.Ю., Минина Е.В. – СПб.:ТОО Диамант, ООО Золотой век, 1997, — 576с.
15. Юдина Е.И.Мой первый учебник по музыке и творчеству / Азбука музыкально-творческого саморазвития.– М.: Аквариум, 1997, — 272с.