Майнове страхування

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

Сутність та основні види майнового страхування……………………....4

Страхування майна громадян……………………………………………..8

Страхування майна юридичних осіб………………………………...…..11

Страхування транспортних засобів……………………………………...13

Страхування кредитних та фінансових ризиків………………………...16

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..….18

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….19

ВСТУП

Власність громадян – це система економічних відносин між громадянами і державою, між громадянами і підприємствами та організаціями усіх форм власності, між самими громадянами щодо майна, яке входить у коло об'єктів особистого споживання, а також господарського, виробничого, комерційного, соціального, культурного, інтелектуального та іншого призначення.

У власності громадян можуть бути: житло, земельні ділянки, предмети домашнього вжитку, сільськогосподарські та інші тварини, грошові засоби, підприємства; майнові комплекси у сфері виробництва товарів, побутового обслуговування, торгівлі, в інших сферах підприємницької діяльності; споруди, устаткування, транспортні засоби, засоби інформаційного обслуговування та інше.

Актуальність даної теми полягає в тому, що в сучасному світі ми постійно знаходимося в оточення ризику і для того щоб мінімізувати його необхідно користуватися послугами, які надають страховики. Підприємствам просто необхідно співпрацювати з страховими компаніями, оскільки в процесі господарської діяльності та взаємовідносинами з іншими підприємствами можуть виникнути певні непередбачені обставини, що приведуть до виникнення збитків, а завданням страхових компаній є саме надання захисту від настання цих збитків. Також із розвитком суспільства зростає обсяг майна, що перебуває у приватній власності громадян, а отже, зростає потреба в захисті майнових інтересів громадян.

Знання особливостей майнового страхування є необхідним для будь-якої галузі діяльності, як для підприємця так і для простого громадянина який хоче захистити своє майно. Тому метою даної роботи є розгляд сутності майнового страхування, яким чином воно здійснюється та на які види підрозділяється.

Сутність та основні види майнового страхування

Майнове страхування – галузь страхової діяльності, в якій об'єктом страхового захисту є майно в найрізноманітніших його проявах. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки. [1]

Раніше майнове страхування поширювалося тільки на об'єкти особистого споживання. У зв'язку з цим все майно громадян розподілялось на дві категорії:

перша категорія — пріоритетне майно, втрата якого зачіпає інтереси не тільки власника-громадянина, а й суспільні інтереси (житло, сільськогосподарські тварини);

друга категорія — майно, втрата якого зачіпає насамперед особисті інтереси громадян.

Втрата громадянами майна, віднесеного до першої категорії, не може не зачіпати інтереси держави. З метою підвищення відповідальності громадян за збереження цього майна і забезпечення страхового захисту держава організовує обов'язкове страхування майна першої категорії, інша ж його частина підлягає добровільному страхуванню.

Закон України «Про страхування» (1996 р.) не включав в перелік обов'язкового страхування майна громадян і називає тільки два різновиди обов'язкового страхування майна: страхування авіаційних суден та обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень в радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» (2001 р.) розширив перелік видів обов'язкового страхування майна. Обов'язковим є страховий захист об'єктів космічної діяльності, майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції», майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ» тощо.

Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків, обумовлених договором страхування.

Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми за більшістю договорів майнового страхування покладено дійсну вартість застрахованих об’єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі.

Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення, передбаченої конкретним договором страхування. У майновому страхуванні використовують три системи страхового забезпечення: пропорційну, систему першого ризику і граничну (граничного відшкодування).

Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором. Тобто якщо при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і від­шкодовує його в певній пропорції, то в разі використання системи першого ризику обсягом збитків, який перевищує страхову суму, страховик просто нехтує. Зазначений обсяг вважається «другим» ризиком (на відміну від «першого», який підлягає відшкодуванню і від якого походить назва цієї системи).

Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб заохочення страхувальника укладати договори на повну вартість майна. Вони втрачають сенс, коли страхова сума за договором і дійсна вартість майна збігаються.

Система граничного відшкодування використовується в тих видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислено як різницю між заздалегідь обумовленою границею і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування врожаю, втрат від простоїв у виробництві тощо. [2]

Слід ще сказати, що при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і відшкодовує його на пропорційній основі тільки в рамках своєї відповідальності, а в разі використання системи першого ризику обсягом збитків, який перевершує страхову суму, страховик просто нехтує. Зазначений обсяг вважається «другим» ризиком.

У майновому страхуванні діє головне правило – страхова сума не може перевищувати дійсної вартості майна, яке страхувальник бажає застрахувати на момент укладання договору страхування. Послідовність визначення розміру збитку та страхового відшкодування така:

установлення факту страхового випадку;

визначення розміру збитку і страхового відшкодування та складання страхового акта про страховий випадок;

здійснення страхової виплати.

Страхове відшкодування визначається з такої залежності:

Страхові відшкодування = (Збиток * страхова сума) / вартість майна

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані внаслідок:

перебігу процесів, яких не можна уникнути в роботі або таких, що природно випливають з них;

того, що страхувальник не вжив належних заходів для рятування майна, забезпечення його зберігання і запобігання подальшому пошкодженню чи знищенню;

викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено правоохоронними органами.

Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, що складають дві підгалузі:

страхування майна громадян;

страхування майна юридичних осіб. [3]

Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб.

Залежно від виду страхових подій майнове страхування класифікують на такі групи:

страхування майна при пожежі та стихійного лиха (вогневе страхування);

страхування сільськогосподарських культур від стихійних явищ;

страхування тварин на випадок загибелі в результаті хвороби і нещасних випадків;

страхування засобів транспорту від аварій та небезпек;

страхування кредитних та фінансових ризиків.

Залежно від ризику, який страхується , розглядають такі типи договорів страхування:

страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;

комплексне або розширене страхування, яке включає, крім ризиків пожежі та вибуху, додатково такі страхові події: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган; повінь; град; злива; осідання ґрунту; затоплення; шторм; цунамі; туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем; крадіжки зі зломом (пограбування);

від ризиків, що виникають під час ведення експериментальних та дослідницьких робіт. [4]

Розглянемо в роботі такі основні види майнового страхування, як страхування майна громадян, страхування майна юридичних осіб, страхування транспортних засобів, страхування кредитних та фінансових ризиків.

Страхування майна громадян

Страхування майна громадян поділяється на такі основні групи:

страхування будівель;

страхування тварин;

страхування домашнього майна. [2]

До переліку об’єктів, що підлягають страховому захисту будівель, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, ґрати на вікнах тощо). Тобто страхувальник може застрахувати:

усі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці;

окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж);

окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах);

будівлі, зведення яких не закінчено.

Винятком з переліку об’єктів страхування є будівлі, що підлягають знесенню, дуже старі, аварійні, а також ті, що містяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку. У рамках страхування будівель не підлягає страхуванню рухоме майно, що там перебуває (предмети домашньої обстановки, побуту та особистого споживання, будівельні матеріали).

Відповідальність страховика зі страхування будівель полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід підґрунтових вод, осідання ґрунту, повінь, землетрус); пожежі, вибуху, аварії опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викиду газу; неправомірних дій третіх осіб.

Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос, ураження домовим грибком; ремонтні роботи, конструктивні недоліки будівель, які були відомі страхувальникові до настання страхового випадку; навмисні дії страхувальника; ведення воєнних дій, виникнення громадських заворушень, конфіскацію майна, екологічні катастрофи.

Страхування тварин – вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі, падежу або вимушеного забою тварин. Нині цей вид страхування не набув належного розвитку на вітчизняному страховому ринку. Але бажання власників тварин заручитися захистом на випадок можливих втрат відкриває широкі можливості для страхових компаній у розвитку такого виду страхування. Договори добровільного страхування тварин укладаються з фізичними оcобами, які є власниками тварин.

Об’єктом страхування можуть бути здорові тварини з певними віковими обмеженнями:

велика рогата худоба, коні – віком від 1 місяця;

свині – від 6 місяців;

мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки – від одного року;

хутрові звірі: нутрії, кролі – з 45-денного віку;

собаки – від 6 місяців до 10–12 років та інші.

На страхування не приймаються тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають у місцевості, де оголошений карантин. Власники тварин зобов’язані суворо додержувати установлених у даній місцевості рекомендацій щодо догляду за тваринами, їх годівлі й утримання, а також вжити всіх заходів, аби попередити їх захворювання та загибель.

Ризики, пов’язані зі страхуванням тварин, можна поділити на чотири групи:

страхування на випадок загибелі або падежу тварин від хвороб чи стихійного лиха (повінь, обвал, блискавка, буря, ураган, град, землетрус), дії електричного струму, замерзання, задушення, отруєння травами, укусу отруйних комах, утоплення, попадання під засіб транспорту, попадання в ущелину та інші травматичні пошкодження;

на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок і це унеможливлює подальше її використання.

на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку;

на випадок викрадення або навмисних неправомірних дій третіх осіб.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника, як правило строком на 1 рік, з обов’язковим оглядом тварин, за умови страхування всіх наявних у господарстві тварин даного виду. Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова сума має бути однаковою.

Страхування тварин є досить небезпечним ризиком, адже кожний вид тварин потребує різного обсягу страхової відповідальності. Ці та інші фактори зумовлюють використання різних тарифних ставок, розмір яких може становити 1–10 % від страхової суми. Водночас страхування великої рогатої худоби здійснюється за граничними розмірами страхових тарифів – від 2 до 5 % від страхової суми; страхування коней – відповідно від 3 до 7 %.

Страхуванням домашнього майна охоплюється різне майно, що належить на праві приватної власності страхувальникові і членам його родини. Це таке майно: меблі, радіо-, відео- і телеапаратура, електроприлади, килимові вироби, одяг, білизна, взуття, вироби з дорогоцінних металів, предмети домашнього господарства та вжитку, господарський та спортивний інвентар; книги, предмети образотворчого мистецтва тощо.

На страхування приймаються не лише предмети домашньої обстановки, побуту та особистого споживання, а й будівельні матеріали, корми, паливо, сільськогосподарські культури, елементи оздоблення та обладнання житлових і господарських приміщень у будинках державного, громадського фонду, житлово-будівельних кооперативів, приватизованих квартир, а також цивільна відповідальність страхувальника за шкоду, яку він може завдати третій особі.

Численність об’єктів страхування зумовлює наявність великої кількості подій, у разі яких виплачується відшкодування. Страховик відповідає за збитки, що виникли внаслідок зазначених далі причин;

стихійне лихо (повінь, буря, ураган, злива, град, обвал, зсув, вихід підґрунтових вод, осідання ґрунту, паводок, незвичні для даної місцевості тривалі дощі та великі снігопади, сель, блискавка, землетрус;

пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу, раптове зруйнування основних конструкцій житлових або підсобних приміщень;

викрадення або неправомірні дії третіх осіб.

Страхування майна не поширюється на різні документи, цінні папери, грошові знаки, рукописи, фотознімки, кімнатні рослини, запасні частини, деталі, приладдя до транспортних засобів та інше майно, страхування якого провадиться за іншими правилами. Крім того, не приймається на страхування домашнє майно, що перебуває в аварійних або дуже старих будівлях чи в зоні, якій загрожують повені, зсуви, обвали та інші стихійні лиха, з моменту оголошення в установленому порядку про таку загрозу. У такій зоні домашнє майно приймається на страхування лише в разі, коли страхувальник поновлює договір страхування на новий термін до закінчення терміну дії попереднього договору.

Страхування майна юридичних осіб

Страхування майна юридичних осіб включає такі види:

страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки;

страхування майна сільськогосподарських підприємств. [3]

Страхування майна підприємств від вогню є традиційним і найпоширенішим видом страхування. Сутність страхування від вогню – відшкодування збитку від раптових і непередбачених випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших випадкових і непередбачених подій (ризиків), додаткових щодо ризиків пожежі та вибуху, що призвели до спалаху застрахованого майна (страхування «від вогню та інших випадків»). Страхові компанії відшкодовують також збитки, які виникли внаслідок безпосередньої дії вогню (пожежі), а також дії побічних явищ (тиск повітря або газу, тепло, дим).

Також можуть бути застраховані можливі збитки внаслідок стихійного лиха: землетрусів, виверження вулканів, бурі, смерчу, паводку, повені, селевих потоків, тривалих снігопадів, граду, гірських зрушень, просадки ґрунту тощо, а також крадіжки зі зламом та грабунку.

Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на момент підписання договору, яка визначається за балансовою вартістю та вартістю придбання за вилученням зносу. У випадку втрати або пошкодження майна через необачність страхувальника страхове відшкодування зменшується на 30%.

Страхування майна сільськогосподарських підприємств включає страхування урожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, тварин та інше. Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.

За договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству:будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об’єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інше майно.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ураган, повінь, пожежа. Крім того, до страхових подій належать вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохання страхувальника перелік страхових випадків можна доповнювати або скорочувати.

Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випадок повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі.

Страхування транспортних засобів

За таким видом страхування на страхування беруться автотранспортні засоби та водні маломірні судна, які підлягають державній реєстрації у встановленому порядку. До автотранспортних засобів відносять: легкові, вантажні, вантажопасажирські, мікроавтобуси, мотоцикли, моторолери, мотоколяски, мопеди, трактори та мінітрактори. До водних транспортних засобів відносять різноманітні човни, яхти, катамарани та інші. [4]

Одночасно із транспортним засобом можуть бути застраховані (за бажанням страхувальника) водій та пасажири, додаткове устаткування до транспортного засобу, вантаж, який на ньому перевозять.

В автострахуванні до об'єктів страхування відносять:

страхування «авто-каско»;

цивільної відповідальності;

від усіх видів ризиків;

страхування автомобілів на час ремонту, парковки та зберігання в гаражах;

страхування експортно-імпортних вантажів;

страхування вантажів при перевезеннях внутрішнього сполучення;

страхування від нещасних випадків під час ДТП.

Страхування «авто-каско» передбачає страховий захист від будь-яких збитків, котрі можуть виникнути внаслідок пошкодження, повної загибелі або втрати автотранспортного засобу чи окремих його частин за настання обумовлених у страховому полісі подій. Цей вид страхування поширюється на всі автотранспортні, водні та наземні види транспортних засобів.

Страхування автомобіля має певні особливості. Правилами страхування автомобіля передбачається можливість укладення договору за умови:

власної участі страхувальника у відшкодуванні збитків (франшизи), розмір якої обирає сам страхувальник;

відшкодування без урахування знижки на знос запасних частин, що потребують заміни в разі їх пошкодження;

відшкодування вартості втрати товарного вигляду внаслідок страхової події, обумовленої в укладеному договорі, але за умови, що автомобіль застрахований за дійсною вартістю.

Серед умов страхування є ряд найбільш поширених обмежень, а саме:

не приймаються на страхування легкові автотранспортні засоби, термін експлуатації яких з моменту випуску їх заводом-виготовлювачем перевищує 10 років;

не приймаються на страхування від угону легкові автотранспортні засоби всіх марок, не обладнані протиугінними пристроями;

не береться під страховий захист багаж;

не береться під страховий захист скло автотранспортних засобів, що має будь-які пошкодження і дефекти.

Не відшкодовуються збитки в таких випадках:

пошкодження (знищення) шин автотранспортного засобу та шин, які завдані внаслідок руху й не спричинили ДТП;

крадіжки коліс, у тому числі запасних, установлених на автотранспортному засобі, якщо крадіжка коліс сталася окремо, без угону або викрадення автотранспортного засобу чи причепа.

Страхування водних транспортних засобів ґрунтується переважно на тих же засадах, що й автомобільне. За основу страхової оцінки судна береться сума, запропонована страхувальником, яка не має перевищувати його дійсної вартості. Договір страхування укладається на окремий рейс або на певний строк та може бути укладено на одній із перелічених далі умов, яка визначає обсяг відшкодування збитків та величину страхових платежів залежно від обсягу відповідальності, взятої страховиком:

з відповідальністю за загибель та пошкодження;

з відповідальністю за повну загибель з урахуванням витрат на врятування;

без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі.

Один із найдавніших видів страхування – це морське страхування. Перший зі збережених донині страхових полісів було виписано в середньовічній Італії (1347) у зв’язку саме з морським перевезенням. Основні види морського страхування такі:

страхування каско суден на термін;

страхування каско суден на період будівництва;

страхування військових і страйкових ризиків;

страхування ризику втрати фрахту;

страхування особливих майнових інтересів;

страхування додаткової відповідальності;

страхування контейнерів;

страхування відповідальності судновласників;

страхування відповідальності суднових агентів.

Судновласник має застрахувати:

свою відповідальність за можливе незбереження вантажу;

свою ж відповідальність у разі, коли шкоди було завдано третім особам;

каско самого судна;

ризик утрати фрахту. [2]

Страхування кредитних та фінансових ризиків

У стосунках між кредитором (позикодавцем) та його боржником (позичальником) предмет їхнього спільного інтересу – кредит – створює різні економіко-правові ситуації: для боржника – зобов’язання повернути позику, а для кредитора – право вимагати її повернення за попередньо узгодженими умовами. Невиконання з різних причин цих домовленостей загрожує кредиторові фінансовими збитками, яких він намагається уникнути з допомогою різних доступних заходів правового та матеріального характеру. При цьому правове забезпечення передбачає, що належні кредиторові суми можуть бути повернені йому третіми особами. [4]

Фінансово–кредитні ризики можна охарактеризувати як сукупність імовірних небажаних подій при здійснені фінансово – кредитних операцій, суть яких полягає в тому, що партнер підприємства чи банку не може виконати взятих на себе грошових зобов’язань, а підприємство чи банк не може добитись їх виконання засобами, передбаченими договором.

Кредитні і фінансові ризики розмежовують за суб’єктом, у котрого вони виникають. Так фінансові ризики виникають у суб’єктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери. Кредитні ризики виникають у комерційних банків при здійснені ними активних операцій ( у неповерненню позичальником отриманого кредиту і несплати відсотків за нього, тощо). Ці ризики мають тільки добровільну форму страхування.

Класифікація кредитних ризиків передбачає ризики загальної неплатоспроможності і ризики непогашення окремих видів кредитів – експортного, споживчого, іпотечного та сільськогосподарського.

До фінансових ризиків слід віднести наступні:

ризики неплатежу при продажі товарів в кредит та лізингових операціях;

неотримання прибутку при інвестиційних операціях;

втрати або зменшення прибутку внаслідок не передбачуваних обставин.

Об'єктом страхування виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з комерційними ризиками, що виникають при веденні господарської діяльності. За договорами страховим випадком є невиконання контрагентом страхувальника (як правило, покупцем) зобов'язань за відповідними договорами (поставки, купівлі-продажу тощо) або виникнення збитків у зв'язку з невиконанням цих договорів. Страхування кредитів базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування.

Страхова сума за розглядуваними договорами страхування визначається за домовленістю страхувальника і страховика на підставі грошової оцінки зобов'язань контрагента перед страхувальником (або страхувальника перед його контрагентом) відповідно до умов договору, укладеного між страхувальником і його контрагентом.

ВИСНОВКИ

Роль майнового страхування є дуже великими і важливим фактором розвитку підприємництва, а також захисту майнових інтересів громадян в разі пошкодження майна, відшкодування збитків, що завданих транспортним засобом в результаті аварій, стихійних лих та дій третіх осіб.

Майнове страхування – галузь страхової діяльності, в якій об'єктом страхового захисту є майно в найрізноманітніших його проявах. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки.

Залежно від суб’єктів майнове страхування класифікують на страхування майна юридичних осіб та страхування майна громадян. Залежно від виду страхових подій майнове страхування класифікують на страхування майна при пожежі та стихійного лиха (вогневе страхування); страхування сільськогосподарських культур від стихійних явищ; тварин на випадок загибелі в результаті хвороби і нещасних випадків; страхування засобів транспорту від аварій та небезпек та страхування кредитних та фінансових ризиків.

В свою чергу страхування майна громадян поділяється на страхування будівель; страхування тварин; страхування домашнього майна. Страхування майна юридичних осіб включає такі види: страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки; страхування майна сільськогосподарських підприємств.

На страхування транспортних засобів беруться автотранспортні засоби та водні маломірні судна, які підлягають державній реєстрації у встановленому порядку. Одночасно із транспортним засобом можуть бути застраховані водій та пасажири, вантаж, який на ньому перевозять.

Класифікація кредитних ризиків передбачає ризики загальної неплатоспроможності і ризики непогашення окремих видів кредитів – експортного, споживчого, іпотечного та сільськогосподарського.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Фінанси: (загальна теорія): навчальний посібник / Опарін Валерій Михайлович; В.М. Опарін; Київ.нац.екон.ун-т. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К. : КНЕУ, 2002. - 240с.

Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.

М.М. Александрова Страхування, навч. посібн. К:. ЦУЛ, 2004 рік, ст. 105-108

http://library.if.ua/books/26.html - підручники онлайн. Базилевич «Страхова справа» (2002).