План
Вступ
Розділ 1. Планування роботи з фізичного виховання вдошкільному навчальному закладі
1.1 Планування навчальногоматеріалу з фізичної культури
1.2 Розподіл програмного матеріалу з фізичної культури уперспективному плані
1.3 Оперативне планування з фізичної культури
Розділ 2. Створення умов для ефективного фізичного виховання дітей у дошкільному закладі
2.1 Фізкультурне обладнання групової кімнати та його роль упідвищенні ефективності проведення занять
2.2 Обладнання фізкультурного залу
2.3 Обладнання фізкультурного майданчика
Розділ 3. Залежність ефективності занять від способіворганізації, рухової діяльності та режиму дня дитини
3.1 Способи організації дітей на заняттях з фізичноїкультури
3.2 Керівництво самостійною руховоюдіяльністю дітей
3.3 Режим дня дитини
Висновки
Література
/>/>Вступ
Актуальність. Ефективність педагогічного процесу в дитячому садку, спрямована назміцнення здоров'я, всебічний фізичний розвиток та оптимальну руховупідготовленість дітей дошкільного віку, залежить від урахування біологічнихзакономірностей їх організму, пов'язаних із значною потребою дитини урізноманітних рухах.
Науковідослідження (Е.М. Вавілова, Е.С. Вільчковський, Т.І. Осокіна, Н.Ф. Денисенко, В.А.Шишкіна та ін) довели, що рухова активність дітей обумовлена численнимисоціальними, біологічними та природними факторами (режимом, станом здоров'ядитини, руховою підготовленістю, кліматичними умовами та ін).
Активна руховадіяльність для підростаючого організму має особливе значення як фактор, якийсприяє розвитку та вихованню особистості дитини в цілому. На думку академіка К.М.Бикова: «Без м'язових рухів неможливо ні пізнання природи, ні, тим більш,переобладнання її в процесі праці, ні удосконалення самої людини в процесівиховання ».
Тільки в процесіоволодіння різноманітними руховими вміннями та навичками удосконалюютьсяпсихомоторні та вегетативні функції, покращується якісна сторона руховоїдіяльності, розвиваються фізичні можливості дітей.
Ефективністьпроведення занять з фізичної культури, рухливих ігор, вправ спортивногохарактеру, самостійного виконання дитиною рухів залежить від створеннявідповідних умов у приміщенні та на майданчику. Керівництво дошкільним закладомповинно забезпечити правильний підбір фізкультурного обладнання і розміститийого у групових кімнатах, фізкультурному залі та на майданчику. Воно маєвідповідати педагогічним, гігієнічним, естетичним вимогам таанатомо-фізіологічним особливостям дітей різних вікових груп.
Головна вимога дофізкультурного обладнання — забезпечення безпеки під час виконання вправ,виключення можливості дитячого травматизму та нещасних випадків. Потрібносистематично стежити за міцністю кріплення гімнастичного обладнання та заправильною обробкою дерев'яних приладів (гімнастична стінка, лави, драбинки,дошки та ін). Вони повинні бути добре відполіровані, а металеве обладнаннявідшліфоване та з закругленими кутами. Якість обладнання, їх стійкість таміцність перевіряються вихователем перед початком занять з фізичної культури.
Мета роботи — з`ясувати основні шляхи підвищення ефективності занять зфізичного виховання дітей дошкільного віку.
Предметом дослідження являється фактори, які впливають на ефективність занять зфізичного виховання дітей дошкільного віку.
Об`єктом дослідження в нашій роботі є робота вчителя фізичної культури дитячогосадка.
Основні завдання,які постають при досягненні поставленої мети роботи:
встановити яквпливає планування роботи з фізичного виховання в дошкільному закладі наефективність проведення занять;
охарактеризувативплив умов та обладнання приміщень на підвищення ефективності проведення занять;
проаналізуватизалежність ефективності проведення занять від організації діяльності дитини напротязі дня.
Методи дослідження: аналіз та синтез, порівняння, узагальнення.
Практичназначимість: підвищення ефективності занять з фізичноговиховання дітей дошкільного віку відкриває досить вагомі перспективи вмайбутньому, заняття проведені на високому рівні не тільки сприяють зміцненнюта фізичному розвитку організму дитини, але в майбутньому можуть сприятизалученню дитини до професійного спорту.
/>/>Розділ 1. Планування роботи з фізичноговиховання в дошкільному навчальному закладі/>/>1.1 Планування навчального матеріалу зфізичної культури
Планування та облікроботи — неодмінна умова високої ефективності процесу фізичного виховання вдошкільному закладі.
Плануваннядопомагає вихователеві чітко визначити перспективу роботи, сформувати загальніта конкретні навчально-виховні завдання, дає цілеспрямований напрям усій роботіз фізичного виховання відповідно до віку дітей, матеріальної бази, кліматичнихта інших умов дошкільного закладу.
Плануваннюпідлягають: завдання, засоби, організація та методи навчально-виховної роботи зфізичної культури. Основою для планування є програмний матеріал для кожноївікової групи. Здійснюється воно в певній послідовності. Спочатку виховательстаранно вивчає програму з фізичної культури і основні завдання з фізичноговиховання дітей своєї групи. Розподіляючи навчальний матеріал на місяць абоквартал, обов'язково враховують умови, в яких будуть проводити заняття (кліматичні,наявність відповідного інвентарю та обладнання тощо).
Після цьогоматеріал, передбачений програмою, розподіляється за системами занять. Поняття«система занять» розкривається, як ряд послідовних занять, щозабезпечують у своєї єдності вирішення навчально-виховних завдань на данийперіод навчання. Система занять при цьому не є чергуванням різних типів занять,а правильним здійсненням процесу навчання фізичних вправ, виходячи з реалізаціїпринципів дидактики. При розподілі засобів фізичного виховання (загальнорозвиваючі вправи, основні рухи, вправи спортивного характеру, рухливі ігри) засистемами занять перевага надається тим з них, які мають кращий оздоровчий ефектта різнобічний вплив на дітей [2].
Заключний етаппланування — складання оперативного плану на один-два дні, до якого входитьплан-конспект заняття з фізичної культури з визначенням конкретнихнавчально-виховних завдань, а також перелік рухливих ігор та вправ, щоплануються вихователем для проведення з дітьми під час прогулянок.
/>1.2 Розподілпрограмного матеріалу з фізичної культури у перспективному плані
Планування зфізичної культури починається із складання графіка розподілу навчальногоматеріалу на місяць або квартал (за бажанням вихователя). У ньому має бутиправильне розподілення програмного матеріалу на окремі заняття. Залежно відобсягу і складності його, а також важливості даних вправ для успішноговирішення освітніх, оздоровчих та виховних завдань встановлюється та кількістьзанять, яка потрібна для його засвоєння.
Перспективний планна місяць (квартал) є робочим (допоміжним) планом. Це планування дає можливістьметодично правильно розподілити програмний матеріал з фізичної культури натриваліший відрізок часу, а також поступово ускладнювати його, встановити певнунаступність між заняттями та іншими організаційними формами. Цей план даєможливість встановити більш тісний контакт між вихователями, що працюютьпозмінно, та дозволяє забезпечити наступність у проведенні занять з фізичноїкультури [4].
Рекомендованийплан краще складати у вигляді графіка. Види фізичних вправ, взяті з програми,розміщуються в графічному плані один під одним. Програмний матеріал поділяється(з урахуванням поступового підвищення вимог до дітей) як за складністювиконання окремих вправ, так і за фізичним навантаженням.
Проти кожного видувправ у графі "І заняття" ставлять знак " + ". Погоризонталі можна простежити за послідовністю внесення певного виду вправ упрограмний зміст окремих занять, по вертикалі — зміст кожного заняття. Слідпам'ятати, що на кожне заняття плануються вправи з шикування та перешикування,комплекс загально розвиваючих вправ (за винятком тих, які проводяться взимку насвіжому повітрі: катання на ковзанах, лижах та ін), основні рухи, рухливі ігри,вправи спортивного характеру.
При цьомувраховується місце проведення заняття з фізичної культури (на фізкультурномумайданчику або в залі) та період року (погодні умови). Наприклад, стрибки вдовжину та висоту з повного розбігу, метання предметів на дальність, деякірухливі та спортивні ігри, які потребують багато місця, планують провести нафізкультурному майданчику.
У зв'язку з тим,що в процесі виконання графічного плану занять можуть виникнути різні зміни (поганапогода і через це перенесення заняття з майданчика у фізкультурний зал та ін),у графі «примітки» зазначають причину невиконання тих чи інших вправ.
Графічний план даєможливість наочно бачити хід виконання кожного виду вправ, а також вноситикорективи в підбір засобів фізичної культури до окремих занять [2].
Розподіляючипрограмний матеріал у перспективному плані, необхідно пам'ятати про реалізаціюдидактичних принципів: систематичності, послідовності, поступового ускладненняпрограмного матеріалу, повторення й правильного чергування видів рухів. Утеплий період року всі заняття з фізичної культури планують на свіжому повітрі.Восени, взимку та ранньою весною два з них проводять у залі, а три — нафізкультурному майданчику.
Велике значенняпри складанні перспективного плану має добір доступного дітям матеріалу, якийвідповідав би їх можливостям у зазначений період. Дотримуючись послідовності,вихователь підбирає спочатку більш легкі для дітей фізичні вправи та ігри, якіпотім поступово ускладнюються.
При плануванніслід обов'язково вводити повторення фізичних вправ та ігор, які сприяютькращому засвоєнню рухових вмінь та навичок дітьми. Під час повторення доцільновносити деякі зміни, щоб ускладнити виконання вправ або ігор. Наприклад,збільшення дистанції розбігу при стрибках у висоту та довжину, відстані до ціліпри метанні предметів та ін. Рухливі ігри ускладнюються за рахунок збільшеннявідстані бігу, кількості ведучих та ін.
При плануванніслід дотримуватися правильного чергування різних видів рухів: ходьби, бігу,метання, стрибків, лазіння та ін. Вправи з основних видів рухів треба чергуватий поєднувати з іншими видами вправ так, щоб вони охоплювали більше м'язовихгруп, всебічно впливали на організм дітей. Наприклад, доцільно поєднувати наодному занятті стрибки у довжину з місця з лазінням по гімнастичній стінці абоканаті та ін. При цьому навантаження буде розподілене рівномірно на м'язи ніг,рук, тулуба, що сприяє гармонійному фізичному розвитку дитини. Складні видиосновних рухів (стрибки в довжину та висоту з розбігу, лазіння по канату,метання предметів в ціль або на дальність) доцільно планувати на трьох-п'ятизаняттях підряд, з поступовим ускладненням. На одному занятті навчити дітейправильно виконувати згадані вище рухи неможливо, процес їх навчання тривалий іпотребує більше часу.
Одночасновихователь продовжує повторювати ці рухи з дітьми під час прогулянок,використовуючи для цього рухливі ігри та ігрові завдання. Наприклад, метанням'ячів (торбинок з піском) у ціль у старших дошкільників удосконалюється втаких іграх: «Влучи в обруч», «Цілься краще», «Мисливціі зайці». Лазіння по гімнастичній стінці в іграх: «Ведмідь і бджоли»,«Мисливці і мавпи», «Пожежники на навчанні» та ін. Потім,коли діти оволодіють цим рухом, вони періодично повторюють його протягом року[3].
Розподіляючирухливі ігри у графічному плані, потрібно встановити їх найбільш доцільнупослідовність. При цьому необхідно враховувати ступінь складності руховогозмісту і правила гри, взаємодію гравців, взаємозв'язок між програмнимматеріалом з основних рухів або вправ спортивного характеру та рухливими іграмина кожному конкретному занятті. Ігрова діяльність, яка відбувається майжезавжди в умовах, що швидко змінюються, сприяє розвитку у дітей вміння доцільновикористовувати раніше вивчені рухи відповідно до завдань і правил гри.
/>1.3 Оперативнепланування з фізичної культури
Після розподілу програмного матеріалу зфізичної культури на місяць або квартал вихователь складає план на один-два дні.У ньому записують план-конспект заняття з фізичної культури, зазначають рухливіігри, основні рухи та вправи спортивного характеру, які виконуватимуться дітьмипід час ранкової та вечірньої прогулянок.
Велике значенняпри складанні плану заняття з фізичної культури має чітка постановкапедагогічних завдань: освітніх та виховних, що вирішуються в процесі навчальноїроботи з фізичної культури. Оздоровчі завдання, як правило, не записують уплані заняття, тому що вони обов'язково вирішуються на кожному з них.
Спрямованість назміцнення здоров'я, на забезпечення різнобічного фізичного розвитку дітей єоднією із специфічних рис заняття з фізичної культури. Удосконалення функційорганізму, підвищення його працездатності, опірності різним захворюванням таінше — усе це входить до переліку оздоровчих завдань, що вирішуються під часзанять. Усі фізичні вправи, які виконують діти на занятті, тією чи іншою міроювпливають на зміцнення здоров'я. Тому конкретизувати оздоровчі завдання упланах заняття недоцільно. Як виняток, на окремих заняттях, метою яких єплавання, катання на ковзанах або лижах, можна поставити оздоровче завдання — сприятизагартуванню дітей під час виконання згаданих вище вправ.
Навчання у процесіфізичного виховання має свою специфіку. На заняттях з фізичної культури наочновиявляються фізичні, вольові та моральні якості дітей. На цих заняттяхстворюються такі умови, коли дитина долає відчуття страху, невпевненості,виявляє спритність, витривалість, швидкість. Саме такі ситуації виникають,наприклад, під час виконання вправ з рівноваги (ходьба по колоді абогімнастичній лаві), лазінні по гімнастичній стінці або канаті та ін.
Однак вихованняпозитивних моральних і вольових рис характеру дітей — тривалий процес, який необмежується одним заняттям або навіть місяцем. Протягом усього дошкільногоперіоду його здійснює весь педагогічний колектив дитячого садка. Тому важливо,щоб вихователь, плануючи заняття, визначав основні завдання виховання, яківпливають із змісту навчального матеріалу, вимог програми, форм і методів їхреалізації на заняттях з фізичної культури та під час прогулянок [7].
Формулювати цізавдання в плані заняття для дітей старшої групи можна, наприклад, так: «сприятивихованню дисциплінованості та колективізму під час гри-естафети „Хтошвидше“.
Розвиток фізичнихякостей (спритності, швидкості, сили та ін) здійснюється в процесі навчаннядітей рухових дій. Науковці (О.В. Вавілова, Е.С. Вільчковський, Т.І. Осокіна таін), які розробляли цю проблему, вважають, що навчання рухових дій важливасторона педагогічного процесу на заняттях з фізичної культури, де в єдностіформуються рухові навички та розвиваються фізичні якості дітей різних віковихгруп. Формулювання їх у плані може бути таким — розвивати спритність ташвидкість під час гри „Квач“.
На заняттях зфізичної культури у старших групах, де застосовується колове тренування,основне завдання їх може формулюватися так: „сприяти комплексному розвиткуфізичних якостей і підвищенню рухової підготовленості дітей“.
Під час плануванняпрограмного матеріалу важливо передбачити достатній ступінь фізичногонавантаження, поступовість його наростання від заняття до заняття, дотриманняоптимальних інтервалів між виконанням вправ. Тільки за таких умов успішнорозвиватимуться фізичні якості дітей.
Правильнапостановка навчальних завдань на кожне заняття дає змогу конкретизуватидіяльність вихователя, підвищити ефективність навчальної роботи з фізичноїкультури. Освітні завдання ставляться в різних формулюваннях: ознайомити,навчити, закріпити, вдосконалювати.
Для того щобвстановити певні закономірності у формулюванні освітніх завдань, слідрозглянути ці питання з погляду формування рухової навички. Початковий етапформування навички починається з першого ознайомлення з рухом і закінчуєтьсявмінням виконати його у загальних рисах [10].
На першому етапіформування навички ставиться завдання ознайомити дітей з новим для них рухом. Посуті, це початок навчання, у процесі якого вихованці не тільки ознайомлюються звправою, а й роблять перші спроби виконати її. Тому на цьому етапі розучуваннянового руху освітнє завдання доцільно формулювати так: „ознайомити дітей звиконанням певного руху“. Це завдання ставиться лише на одному занятті,оскільки ознайомлення дітей навіть із складним за структурою рухом здійснюєтьсяпротягом одного заняття.
Коли діти вжеоволодіють структурою руху в загальних рисах (після кількох потворних спроб),переходять до розучування всіх його компонентів та закріплення руху.
На наступномуетапі формування рухової навички уточнюються системи вироблених умовнихрефлексів. Таке уточнення відбувається в міру необхідної концентрації нервовихзбуджень, що надходять у певні ділянки головного мозку. Характерна особливістьцього етапу формування рухової навички — те, що процес уточнення відбуваєтьсяхвилеподібно. Так, після вдалих спроб виконання рухів у дітей можуть бутиневдачі.
У міру повторенняруху такі „зриви“ бувають все рідше. Можна припустити, щохвилеподібність створення динамічних стереотипів пов'язана з моментамиурівноваження нервових процесів, із складними взаємодіями їх.
Тривалість періодууточнення залежить від складності руху, підготовленості дітей, їх емоційногостану тощо. Однією з причин затягування періоду уточнення може бути наявність удітей навичок, подібних до руху, що вивчається, але водночас і істотновідмінних від нього. У цьому випадку відбувається негативне перенесення вжезнайомих навичок на новий рух (інтерференція). Один з важливих прийомівзапобігання інтерференції — чітке визначення і протиставлення старих і новихумов, дій, старих і нових цілей, які зазначав І.П. Павлов.
На цьому етапіформування рухової навички ставиться завдання — навчити дітей правильновиконувати відповідний рух. Це завдання, якщо воно стосується складних рухів,вирішується протягом кількох занять. Воно поділяється на ряд окремих завдань,які вирішуються на одному занятті. Наприклад, під час розучування стрибка увисоту з розбігу ставляться такі окремі завдання: навчити дітей під час стрибкане зупинятися перед перешкодою, відштовхуватися однією ногою з енергійнимзмахом рук вгору, добре згинати ноги під час стрибка, м'яко та стійкоприземлятися на обох ногах.
Незважаючи на те,що протягом цього етапу досягнуто певної чіткості виконання рухової дії, впроцесі повторень уточнюються окремі деталі руху. Навичка вдосконалюється йнабуває нових і зовні малопомітних якостей, пов'язаних із стабілізацією таавтоматизацією її.
А.М. Крестовниковвважав, що заключний етап формування рухової навички характеризуєтьсявдосконаленням контролю з боку кінестетичної та інших видів чутливості. Нацьому етапі вдосконалюються навички в усіх її ланках. Діти виконують вправучітко і легко.
У зв'язку з тим, щона третьому етапі формування рухової навички діти виконують рух у різнихпоєднаннях, ігрових ситуаціях, ускладнених умовах, навчальне завдання доцільноформулювати як „закріпити або удосконалювати вміння і навички певних рухів“.Воно найчастіше застосовується у практиці роботи вихователів [6].
У плані-конспектіставляться конкретні навчально-виховні завдання з урахуванням наслідківпопереднього заняття та визначається послідовність їх вирішення. Таких завданьможе бути три-чотири. Після запису зазначається інвентар, який необхіднопідготувати для даного заняття.
У підготовчійчастині визначаються вправи з шикування та перешикування, стройові вправи, видиходьби та бігу, вправи для профілактики плоскостопості, танцювальні кроки,загальнорозвиваючі вправи. Визначаються послідовність їх проведення таоптимальне дозування для дітей певної вікової групи. В основній частинізаписують основні рухи, вправи спортивного характеру та рухливі ігри.
Для успішногоформування та удосконалення рухових навичок необхідно визначати кількістьповторень вправ та застосування найбільш оптимальних способів організаціїдітей, які забезпечують високу моторну щільність заняття. Конкретну кількістьповторення основних рухів важко встановити. Вона залежить від обладнанняфізкультурного залу або майданчика, їх розмірів, кількості інвентарю,організації дітей під час виконання рухів, їх складності тощо.
Однак, якщо вправине потребують значних фізичних зусиль та тривалого фізичного навантаження (метанняпредметів в ціль та на дальність, стрибки у довжину з місця, пролізання в обручта ін), орієнтовна кількість повторень може бути в межах 10-16 разів. Вправи,які потребують значних фізичних зусиль (лазіння по канату, повзання погімнастичній лаві підтягуючись на руках) або більшого часу на їх виконання (вправиз рівноваги, лазіння по гімнастичній стінці та ін), повторюються 5-8 разів. Такожпотрібно записати назву гри, її дозування в кількості повторень або в часі таорганізаційно-методичні рекомендації, які слід враховувати під час проведеннягри.
У заключнійчастині планується повільна ходьба, вправи на увагу та спокійна ходьба (кількістьїї повторень), якщо вона передбачена вихователем у цьому занятті.
Особливо важливопід час планування занять передбачити організаційно-методичні заходи, спрямованіна підвищення моторної щільності заняття, і записати їх у підготовчій таосновній частинах [4].
При складанніоперативного плану на один-два дні, крім занять з фізичної культури, належнаувага приділяється розвитку рухів дітей під час прогулянок. З цією метою щодняплануються різноманітні рухливі ігри, вправи спортивного характеру та виконанняокремих основних рухів (метання в ціль, вправи з рівноваги, стрибки зіскакалкою тощо) на свіжому повітрі.
Плануючи рухливіігри під час прогулянок (не менше 4-5 на день), передбачають систематичнеповторення вже знайомих дітям ігор. Нові ігри із складними для дітей правиламирозучуються на прогулянці через 1-1,5 тижні. Коли гра вивчена, її повторюють 2-3дні підряд, під час занять з фізичної культури або на прогулянці.
Вправи спортивногохарактеру планують майже на кожну прогулянку (з урахуванням пори року). Взимкудля дошкільників усіх вікових груп можна планувати ходьбу на лижах, катання насанчатах, ковзанах (у старших групах). Влітку катання на велосипеді (самокаті) таігри спортивного характеру (бадмінтон, настільний теніс, городки та ін) устарших дошкільнят. Вони можуть брати в них участь за своїм бажанням самостійноабо при епізодичному контролі з боку вихователя.
Під час прогулянок(особливо в теплу пору року) можна планувати виконання основних рухів з окремоюпідгрупою дітей (враховуючи індивідуальну роботу з ними), які відстають вруховій підготовці. При цьому передбачають раціональну організацію дошкільнят: фронтальнеабо поточне виконання рухів.
/>/>Розділ 2. Створення умов для ефективного фізичноговиховання дітей у дошкільному закладі />2.1 Фізкультурнеобладнання групової кімнати та його роль у підвищенні ефективності проведеннязанять
Для дітей першого року життя угруповій кімнаті встановлюють індивідуальні та групові манежі.
Малюкам до 2,5-3місяців підвішують яскраві іграшки (брязкальця, целулоїдні фігурки та ін) нависоті, зручній для їх розглядання. У другій частині манежу для дітей від 3 до6 місяців іграшки розміщують так, щоб дитина легко могла доторкнутися до нихрукою.
Для малюків 5-6місяців іграшки кладуть у манежі в різних його кінцях (із розрахунку по 1-2іграшки для кожної дитини), щоб стимулювати їх рухи. Для індивідуальних занятьз дітьми використовують: кільця, дерев'яні палички (довжиною 35-40 см,діаметром 1,5 см), кубики, м'ячі, кульки та ін.
У груповій кімнатібажано мати столик для підлізання та піднімання на ноги, тримаючись за нього. Довжинастолика до 1 м, ширина — 50 см, висота — 40 см з перекладинками, якізнаходяться під його кришкою по ширині та довжині.
Драбинка для лазіння з зачіпками довжиною 1,2 м, шириною — 60 см, відстань міжсхідцями 12 см. Колода (краще з пінопласту) діаметром 25 — 30 см,довжиною 2 м для перелізання.
Гірка для повзання та спуску, переступання вздовж перил висотою 80 см. Вонамає приставну драбину довжиною 80 см та сходинки по 8 см, скат довжиною 90 см іверхню платформу розміром 230 х85 см, з перилами висотою 45 см.
У другій групіраннього віку (діти від 1 року до 1 року 6 місяців) необхідна драбинка-стрем'янкависотою до 1 м, яка складається із двох драбинок шириною 90 см,розташованих під кутом одне до одного [4].
Гірка для скочування висотою 90 см складається із скату розміром 140 х 60 см,верхньої платформи розміром 60 х 60 см, розташованої перпендикулярно до скату,драбинки розміром 80 х 60 см з перилами висотою 40 см; сходинки шириною 20 см,висотою 10 см.
Для ходьби тавправ з рівноваги необхідна доріжка з клейонки або міцної тканини довжиною 2 м,шириною від 25 до 40 см; дошка довжиною 2-2,5 м, шириною 25 см; похила дошка іззачіпками довжиною 2,5 м, шириною 25 см; ящик розміром 50x50x10 см.
Для метанняпредметів потрібна горизонтальна ціль: ящик або кошик діаметром 80 см.
Для вправ впереступанні шнур або палиця закріплюються на 2 стояках (висотою 130 см). Застосовуєтьсятакож ребриста дошка довжиною 2 м, шириною ЗО см, з планками 1,5 х 1,5 см навідстані 2,5 см.
Для індивідуальнихзанять використовуються іграшки-каталки, обручі діаметром 45 см, кільця,палички тощо. У групі можна підвісити легкі гойдалки або поставити гойдалкибалансир (довжина дошки 160 см, ширина 20 см, висота підставки 25 см,висота стійок 45 см, довжина ручки 22 см, діаметр 2 см), діти розкочуються наних, присідаючи та піднімаючись на прямі ноги.
У першій молодшійгрупі розміщують драбинку-стрем'янку висотою 150 см (з двох прольотівшириною по 65 см), відстань між східцями 12-15 см. Гімнастична стінка висотою1,5 м, шириною прольоту 70 см (відстань між східцями 15 см, їх діаметр З см). Гірказ драбинкою та скатом висотою 90 см, місток із сходинками висотою 10-12см, шириною 20 см (висота перилець 50 см); драбинка приставна ззачіпками довжиною 150-200 см, відстань між рейками 12-15 см. Мотузяна підвіснадрабинка довжиною 130 см, шириною 40 см, відстань між східцями 12-15 см. Ящикидерев'яні розміром 50 х 50 х 15 см, дуги висотою 40 см, відстань міжкінцями 60 см.
Для ходьбивикористовуються шнури довжиною 10-12 м; дошка довжиною 2,5 м, шириною 20-25см, яку піднімають на висоту 20 — 25 см. Для переступання використовуєтьсягоризонтальна драбинка довжиною 2 м, відстань між східцями 15-20 см; ребристадошка довжиною до 2 — 2,5 м, шириною 20 см, відстань між планками 6-8 см.
Стояки висотою 160-180 см використовуються для натягування шнура, на якомупідв'язують іграшки або кульки, діти намагаються дістати їх підстрибуючи наобох ногах. Коли шнур натягують на висоті 40 — 50 см діти виконують під нимипідлізання. Для вправ у метанні м'ячів застосовуються горизонтальні цілі напідлозі (кошик або ящик), а також закріплюють на гімнастичній стінці кільце діаметром40 — 45 см на висоті 110 — 120 см. У дошкільних групах рекомендуєтьсяобладнати для дітей „фізкультурний куточок“: гімнастична стінка (один-двапрольоти висотою 2,2-2,5 м, шириною 80 см, відстань між східцями 15-20 см), канатдовжиною 2,5-3 м, діаметр 2,5-3 см, мотузяна драбинка, 2-3 куби,гімнастична лава довжиною 2,5-3 м, ребриста дошка довжиною 2,5 м, навіснадрабинка та дошка довжиною 2,5 м.
У групах повиннібути навісні мішені та баскетбольні кільця для метання м'ячів. Дрібнийфізкультурний інвентар: обручі, м'ячі різних розмірів, гімнастичні палиці,скакалки, торбинки з піском та ін. у достатній кількості. Він використовуєтьсядля виконання загально розвиваючих вправ, у рухливих іграх та для самостійноїрухової діяльності дошкільнят.
/>2.2 Обладнанняфізкультурного залу
У фізкультурномузалі встановлюється все необхідне обладнання для проведення занять з фізичноїкультури.
Гімнастичнастінка (висота 2,5 м, ширина прольоту 80 см, відстаньміж рейками 15-20 см) — 6-8 секцій.
Гімнастичнілави (довжина 3,5-4 м, висота ЗО см, ширина верхньоїдошки 20 см, нижньої планки 8 см) — 4-5 шт.
Канати (довжина 3-3,5 м, діаметр — 2,5-3 см) — 4-5 шт.
Підвіснімотузяні драбинки (довжина 2,5-3 м, ширина 65 см,відстань між рейками 20 см) — 2-3 шт.
Гімнастичнімати для стрибків з поролону (120x200 см) — 6-8 шт.
Гумова доріжка(40x500 см).
Набори дощок (довжина 3,5 м, ширина 20 см), драбинок (довжина 3,5 м, ширина 40см, відстань між рейками 20-25 см) з крючками на одному кінці — 2-3 набори[5].
Ребристі дошки(довжина 2,5-3 м, ширина 20 см, відстань між планками- 8 см) — 3-4 шт.
Куби для вправ у стрибках та рівноваги (з ребром куба 20, 30, 40 см) — 9 шт.
Дуги (висота — 40, 50, 60 см, відстань між підставками 60 см) — 9 шт.
Довгі шнури (довжина 12-15 м) — 4 шт.
Мотузки для вправ у рівновазі (довжина 8-10 м, діаметр 2 см) — 2 шт.
Стояки для стрибків, підлізання (висота 1,8 м) — 2 шт.
Щити для метання в ціль (діаметр 60 см) з крючками, щоб підвішувати їх догімнастичної стінки — 6-8 шт.
Переноснікошики для метання м'ячів (діаметр 1 м, висота 60 см)- 4 шт.
Кільця для метання на стояках (висота 2,2 м, діаметр кільця 30 см) — 3-4 шт.
Навіснібаскетбольні щити (80x90 см) з кільцями діаметром 45см) — 2 шт.
Різнокольоровіпрапорці (розмір тканини 12x20 см, довжина палички 30см) — 80 шт.
Обручі (діаметр 55-70 см) — 40 шт. Скакалки (довжина 150-180 см) — 40 шт.
Гімнастичніпалиці (довжина 90 см, діаметр 2,5 см) — 40 шт.
М'ячі гумові (діаметр 8,15, 25 см) — по 40 шт.
Торбинки зпіском (6х 10 см, вагою 100 та 200 г) — по 60 шт.
Торбинки зпіском (20x30 см, вагою 500-700 г) — 6-8 шт.
Кубики дерев'яні або пластмасові (4x4x4 см) — 60 шт.
Фізкультурні залимають відповідати таким санітарно-гігієнічним вимогам: оптимальна температура вперіод проведення занять +4… +16 °С, вентиляція з використання фрамуг,вентиляторів та інших пристосувань (протягом години повітря у залі повиннозмінюватися тричі); норма освітлювання на рівні підлоги для ламп розжарювання — 15 лк; для люмінесцентних ламп — 300 лк; вікна закриті захисними сітками; стінипофарбовані у світлі тони, що сприяє кращому освітленню залу; підлогу в залі непотрібно покривати лаком або змащувати мастикою для запобігання травмам дітей,особливо під час рухливих ігор.
Обладнання таінвентар розміщують залежно від розміру і планування залу. Гімнастична стінка,лави, гімнастичні мати знаходяться у залі постійно, а інший інвентар (куби,дошки, стояки та ін) можуть зберігатися у підсобному приміщенні і виносятьсябезпосередньо перед початком заняття (у разі потреби). Дрібний фізкультурнийінвентар (м'ячі, скакалки, палиці та ін) зберігають на стелажах, якізакріплюються на стінці залу [8].
При обладнаннізалу основну увагу звертають на міцність кріплення гімнастичної стінки,канатів, підвісних драбинок до стін та стелі. Потрібно систематично стежити заміцністю кріплення та стійкості гімнастичного обладнання (лави, щити дляметань, стояки та ін), щоб запобігати травмам дітей та нещасним випадкам.
/>2.3 Обладнанняфізкультурного майданчика
Розмірифізкультурного майданчика залежать від того, яку площу можна використати натериторії дитячого садка для його обладнання. Орієнтовні розміри майданчика20x30 м для дітей молодшого віку та 30x40 м — старшого. Фізкультурне обладнаннярозміщують на ньому по боках так, щоб основна площа його була вільною. Це надаєзмогу проводити на ній загально розвиваючі вправи, метання предметів надальність, рухливі ігри та вправи спортивного характеру.
Покриттяфізкультурного майданчика може бути трав'яне або ґрунтове з утрамбованоюсумішшю цегли, глини та вапняку з піском. Для посіву рекомендують таку суміштрав (у відсотках): м'ятлик луговий — 20, овсяниця червона — 60, клевер білий — 8, гребеник звичайний — 12. Норма висіву насіння на
їм2 — 15-20г при гарній схожості (95%), на ґрунті, який захаращено бур'яном, норми посівузбільшуються до 25-30 г на 1 м2. Найбільш сприятливі строки посіву — з початку весни і до середини червня. Перший раз траву косять при її висотіпонад 10 см.
Рівень ґрунтуфізкультурного майданчика повинен бути на 10 см вище оточуючої землі і трохизнижуватися до його меж, що забезпечує стікання дощової води.
Фізкультурниймайданчик обладнується різноманітними приладами, які створюють відповідні умовидля виконання основних рухів.
Для стрибків удовжину та висоту обладнують яму з піском (розміри 2,5x6 м, глибина 30 см),стінки її укріплюються дошками на рівні землі) На відстані 40 см від краю ямизакопують брусок або товсту дошку шириною 20-30 см, довжиною, що дорівнюєширині ями. Брусок (дошку) фарбують білою або жовтою фарбою.
Для вправ устрибках у висоту поряд з краями ями вкопують дві короткі труби (довжиною 20-30см, діаметром 3-4 см). У них встромляють дерев'яні стояки 60-70 см, до якихзакріплюється гумова тасьма. Через кожні 5 см на стояках ставлять певніпозначки, щоб можна було орієнтуватися, на яку висоту поставити тасьму. Під часстрибків у висоту та довжину з розбігу пісок у ямі розпушують, щоб дітиприземлялися на м'яку опору [6].
Для вправ урівновазі встановлюють колоду (поперечний розріз 15x15 см, висота — 30-40 см,довжина — 5-6 м для дітей молодшого віку, 6-8 м — старшого) з драбинкою длясходження на одному кінці.
Пеньки абопарканчик з пеньків різного діаметра (20-30 см) тарізної висоти (від 25 до 40 см). Довжина парканчика 8-10 м. Пеньки вкопують уземлю на глибину 60-70 см (впритул або на відстані 10-15 см).
Автомобільніпокришки (10-12 шт.) вкопують в землю впритул або нанезначній відстані, їх фарбують нітрофарбою у різні кольори.
Для старшихдошкільників встановлюють балансири різної
конструкції:
а) колода (діаметр25-30 см, довжина 3,5-4 м) закріплюється на одній осі; висота робочої поверхнібалансира над землею 50-60 см;
б) на двохдерев'яних стовпчиках (висотою 40-50 см) підвішується колода (довжиною 2,5-3 м)за її кінці. Нижній край колоди знаходиться на висоті 10-15 см, що дозволяєдитині у разі втрати рівноваги зійти з неї. Для вправ з лазіння, перелізання тапідлізання встановлюється по прямій лінії вздовж майданчика або під прямимкутом (2 прольоти х 2) гімнастична стінка (висота 2,2 м для молодшихдітей, 2,5 м — для старших дошкільників, ширина прольоту — 80 см, відстань міжрейками 15-20 см).
Дугоподібнідрабинки — ліани для старших дошкільників з відстаннюміж рейками 20-25 см.
Дуги для підлізання (6-8 шт.) висотою 40-60 см, поставлені на відстані 1 м.
Гімнастичнемістечко — порівняно складна, але дуже потрібнаспоруда для виконання дошкільниками вправ з лазіння. Конструкція дляпідвішування приладів складається з двох стовпів (висота 3-3,5 м) іперекладиною між ними (довжина 5-6 м). До перекладини кріплять підвіснеприладдя (2-3 канати, мотузяну драбинку) за допомогою спеціальних гаків. Кінціїх треба закрутити у вигляді спіралі, щоб при розгойдуванні канат або драбинкане зірвалися з кріплення. Гаки обов'язково кріплять гайкою і контргайкою [8].
Ігрова стінка (висота 1,8 м, ширина 5-6 м) виготовляється з дощок або цегли (товщина25 см). З одного боку стінки малюють олійною фарбою мішені (діаметр 60 см), здругого — вбивають скоби для кріплення гімнастичних драбинок з металевих трубабо з дерева для лазіння дітей.
По ширинімайданчика на протилежних його краях встановлюють баскетбольні щити (120х 90 см), вони можуть бути дерев'яні, з пластику чи іншого твердого,гладенького матеріалу, 3 см завтовшки.
Баскетбольнийкошик (кільце із сіткою діаметром 45 см) закріплюють на відстані 20 см віднижнього краю щита на висоті 2 м від поверхні майданчика. Найбільш зручнийваріант прикріпити щити до металевих конструкцій, які виносять щити на 1-1,5 мвід лицевої лінії у бік майданчика. Щити фарбують білою або світло-сіроюфарбою, а окантовку — червоною або блакитною (завширшки — 5 см).
Для бігу та їздина велосипеді обладнується доріжка (ґрунтова або гумобітумна) довжиною 150-180м. Доріжка ділиться на дві половини (по 1,5 м) з однією лінією старту та трьомалініями фінішу (для бігу на дистанції 10,20 та 30 м). Поверхня доріжки повиннабути рівною та не розмокати від дощу.
У дошкільнихзакладах, де площа майданчика обмежена, бігову доріжку можна спланувати наасфальтовому покритті.
По периметрутериторії дошкільного закладу обладнують „смугу перешкод“ (для дітеймолодшого та старшого віку окремо), які складаються з 10-12 предметів. Середних: колода, декілька пеньків, автомобільні покришки різного розміру, бар'єридля перелізання, рукохід, дуги та ін.
Крім стаціонарногофізкультурного обладнання, необхідно також мати переносне: гімнастичні дошки,драбинки, дуги, ворота для гри у футбол та хокей (шириною 2,5-3 м, висотою 1,2-1,5м).
Фізкультурнеобладнання має заохочувати дітей своєю формою та фарбою. Дерев'яні приладифарбують олійною фарбою або лаком, це захищає їх від впливу вологи. Усічастини, які знаходяться в землі, покривають бітумним лаком з метою запобіганнягниття. Обладнання, яке зроблено з металу, слід встановлювати на міцномуфундаменті. Його фарбують нітроемаллю світлих кольорів з тим, щоб влітку вономенше нагрівалося. Під гімнастичною стінкою, рукоходом, колодою необхіднозробити м'яку подушку з піску заввишки 20-30 см.
На територіїдошкільного закладу встановлюють столи для гри у настільний теніс, обладнуютьмайданчики для гри у городки та бадмінтон. Якщо є можливість, відводитьсяасфальтована доріжка для катання на роликових ковзанах, спортролерах тапедальних автомобілях.
Кожну вікову групутреба забезпечити дрібним інвентарем: обручами, прапорцями, м'ячами різногорозміру, а старших дошкільників — скакалками, ракетками та воланами длябадмінтону, роликовими ковзанами, велосипедами, серсо, кільцекидами тощо. Узимкуна фізкультурному майданчику рекомендується залити ковзанку (площа 200-250м2), спорудити гірки для катання на санчатах та прокласти лижню.
Заливають ковзанкупри стійкій морозній погоді (-5-10°С) коли земля вже промерзла і випав сніг. Навколомайданчика насипають сніговий валик, який після змочування водою і замерзаннявиконує роль бар'єра під час заливання ковзанки. Якщо товщина нарощеного льодудосягає 5-6 см, на ковзанці можна проводити заняття. Не рекомендується заливатиковзанку при температурі нижчій за — 10 °С та вітряній погоді, тому що лід буденерівний, з повітряними мішечками. Ковзанку заливають за 2-3 дні.
Для обладнанняснігової гірки потрібно під час відлиги накотити кучугури зі снігу, втрамбуватиїї, надати бажаної форми, тобто зробити бар'єри навколо стола і вздовжспускової частини та вирубувати східці. Схил гірки має бути по довжині в 3-4рази більший за її висоту. Ширина спускової доріжки 1,5-1,8 м, висота бар'єрів50-60 см.
Найзручнішою длявикористання є дерев'яна гірка, яку монтують з дерев'яних брусків. З дощоквиготовляють стіл, бар'єри, прокат і східці. На проїжджу частину насипають іутрамбовують тонкий шар снігу і поливають його водою для утворення льодяноїкірки [12].
Для вправ урівновазі роблять снігові вали (для їх основи можна використати встановлені намайданчику лави та колоду), а також доріжки для ковзання (2-3), довжиною 5-6 м,шириною 1-1,5 м3.
/>/>Розділ 3. Залежність ефективності занять відспособів організації, рухової діяльності та режиму дня дитини />3.1 Способиорганізації дітей на заняттях з фізичної культури
Важлива умоваполіпшення якості заняття — використання найбільш раціональних способіворганізації дітей й досягнення оптимального фізичного навантаження на їхорганізм. Раціональна організація навчання дітей фізичних вправ є однією зосновних передумов суттєвого підвищення загальної та моторної щільності занятьз фізичної культури.
Загальнащільність заняття визначається як відношення часу,який педагогічно виправданий, до всієї тривалості заняття. Вона передбачає:
1. Організаціюдітей, повідомлення навчальних завдань.
2. Підготовку таприбирання фізкультурних посібників, необхідних перешикування дітей під часзаняття, та ін.
3. Безпосереднєвиконання фізичних вправ та спостереження за ними під час відпочинку, участь урухливих іграх, розвиток фізичних якостей.
4. Поясненнявихователя, виправлення помилок, допомога дітям, страховка.
5. Використаннянаочних посібників, показ вправ.
6. Педагогічнийконтроль.
7. Мотивація дітей.
8. Виховна роботапід час заняття.
9. Підбиттяпідсумків заняття.
Вищезазначеніелементи педагогічної діяльності вихователя, які спрямовані на підвищеннязагальної щільності заняття, постійно доповнюються та зміцнюються залежно відвіку дітей, змісту заняття, педагогічної майстерності вихователя та ін.
Час, затрачений набезпосереднє виконання вправ, має найбільше значення, бо саме в цей періодвирішуються оздоровчі й освітні завдання (формування рухових навичок і розвитокфізичних якостей). Відношення часу, затраченого на безпосереднє виконанняфізичних вправ та рухливих ігор, до всього часу заняття називається моторною(руховою) щільністю його [10].
Моторна щільність- найбільш специфічний показник ефективності заняття. Вона може бути різноюзалежно від його змісту, організації і методики проведення. Щодо організації іметодики, то вона повністю залежить від підготовки вихователя до заняття і дійпід час його проведення.
Для збереженнячасу заняття, для виконання дітьми вправ велике значення мають завчаснерозміщення та максимальне використання наявного фізкультурного інвентарю. Щільністьзаняття також залежить від того, у якому поєднанні за обсягом та тривалістювиконуються такі види діяльності дітей: сприйняття та осмислення пояснень,показ вправ; виконання вправ дітьми; спостереження за рухами інших дітей,відпочинок; допоміжні дії (встановлення фізкультурних посібників); паузи підчас занять (чекання своєї черги, роздавання інвентарю та ін).
Для збереженнящільності заняття необхідно намагатися максимально скорочувати час навстановлення та прибирання посібників, чітко пояснювати вправи, запобігатиневиправданим паузам для чекання виконання вправ, вибирати найбільш оптимальнийспосіб організації дітей для виконання основних рухів. Моторна щільністьбезпосередньо відображається на фізичному навантаженні. Вихователю слідпам'ятати, що рухи, які виконуються з постійною зміною швидкості та ритму, атакож вправи, які пов'язані із статичними зусиллями, стомлюють дітей значношвидше.
Особливої увагивихователя вимагає визначення та регулювання фізичних навантажень, тому що відних суттєво залежить результат застосування фізичних вправ. Під навантаженнямслід розуміти певну величину впливу вправ, що виконуються, на ті чи іншіоргани, системи органів або весь організм у цілому. Відповідно до цього впливуреакції організму та зміни у його стані у значною мірою обумовлює успішністьвирішення завдань, які ставляться перед заняттям.
Фізичненавантаження залежить від багатьох факторів: характеру вправ та ігор, поєднаннярізних видів рухів, їх інтенсивності, тривалості, кількості повторень, темпувиконання, координаційної складності, ступеня засвоєння даного руху та ін. Вонотакож залежить від нервово-психічного напруження дитини, її емоційного стану.
Всі ці факторивраховуються при регулюванні фізичного навантаження у процесі занять. Доцільночергувати фізичне навантаження з відпочинком, більш інтенсивні рухи з меншінтенсивними, більш складні за структурою з менш складними, засвоєні дітьмивправи з новими.
Наші дослідженняпро вплив різних за обсягом фізичних навантажень на організм дошкільниківсвідчить про те, що після виконання найбільш інтенсивних вправ (стрибки в довжину,висоту з розбігу, лазіння по канату та ін) відновний період у дітей усередньому триває 1,5-2 хв. За цей час пульс, як правило, знижується довихідних даних, а перебудова глибини дихання практично відбувається через 20-30с. Отже, паузи для відпочинку після виконання вправ, які дають значненавантаження на організм дитини, не повинні перевищувати 1,5-2 хв. Післявиконання рухів середньої і малої інтенсивності (стрибки в глибину, вправи зрівноваги, підлізання під дугу та ін) час на відпочинок скорочується до 25-40 с.
Вибір певногоспособу організації дітей під час виконання рухів залежить від педагогічнихзавдань, ступеня засвоєння ними даного руху, його складності, наявностіфізкультурного інвентарю та обладнання, місця проведення заняття.
Індивідуальнийспосіб передбачає виконання рухів однією дитиною, втой час як інші спостерігають за нею. Цей спосіб застосовується епізодично. Вінвиправдовується лише на початковій стадії формування навички, коли дітиознайомлюються з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуютьсявправи, які потребують страховки (лазіння по гімнастичній стінці, перелізаннячерез колоду, ходьба по гімнастичній лаві). При застосуванні цього способумоторна щільність найбільш низька. Різновидністю індивідуального способу є виконаннявправ за викликом вихователя з метою уточнення деяких елементів рухової дії (однадитина виконує, а інші спостерігають за нею). Однак індивідуальна робота здитиною повинна мати місце при будь-якому способі ведення занять [5].
Фронтальнийспосіб організації дітей частіше за все застосовуєтьсяу підготовчій та заключній частинах заняття. Цей спосіб застосовується прирозучуванні нескладних рухів, які не потребують страховки та допомоги з бокувихователя, а також при закріпленні та удосконаленні вже засвоєних рухів. Йогоперевага — в максимальному охопленні дітей руховою діяльністю та забезпеченнівисокої моторної щільності заняття.
Проте фронтальнийспосіб не позбавлений деяких недоліків. Основний з них той, що вихователю важкоздійснювати індивідуальний підхід у навчанні і він змушений в основномувказувати на помилки, характерні для більшості дітей.
Поточний спосіборганізації передбачає виконання по черзі одного йтого самого руху, найчастіше з шикуванням у колону. Наприклад, вправи урівновазі, пролізання в обруч, стрибки у довжину або висоту з розбігу та ін. Підчас виконання вправ потоком вихователь має змогу давати індивідуальнізауваження. У цьому одна із значних переваг даного способу.
Залежно відконкретних умов може бути організовано два або три потоки. Наприклад, старшідошкільники пролізають в обруч або ходять по гімнастичній лаві двома-трьомапотоками (у двох-трьох колонах).
Починаючи ізсередньої групи, слід привчати дітей без нагадування підходити до приладу,дотримуватися своєї черги. Наприклад, при виконанні ходьби по колоді або лаві,як тільки дитина дійшла до її середини, друга починає ходьбу, а третя в цей часпідходить до приладу. Повертаючись на своє місце, після виконаннязапропонованого руху дитина також виконує вправу. Наприклад, після стрибка вдовжину або висоту з розбігу діти йдуть у зворотному напрямку по мотузці, якалежить на підлозі (землі), або підлізають під дугу. Після ходьби погімнастичній лаві (колоді) вони виконують пролізання в обруч або стрибають наобох ногах (як зайчики), просуваючись вперед.
При груповомуспособі організації діти кожної підгрупи мають своє завдання. Дошкільниківрозподіляють на дві-чотири підгрупи і кожній з них пропонують для виконаннярізні рухи. Більш складні вправи виконуються під керівництвом вихователя тамузичного керівника, а інші (у старших дошкільників) — самостійно. Потімпідгрупи міняються місцями [5].
У застосуваннігрупового способу важливе значення має правильний добір основних рухів. Нерекомендується застосовувати вправи, спрямовані на розвиток одних і тих самихгруп м'язів та фізичних якостей. Наприклад, стрибок у довжину з місця і стрибоку глибину (з гімнастичної лави або куба).
Науковідослідження (Г.П. Лєскова, Н.А. Ноткіна, Ю.Ю. Рауцкис, О.Л. Богініч та ін.) підтверджують,що найбільш вдалі ті вправи, які доповнюють одна одну у всебічному впливі наорганізм дитини. Наприклад, вправи з лазіння або рівноваги раціональнопоєднувати із стрибками у висоту або довжину; метання предметів у ціль або надальність — із стрибками в глибину чи довжину з місця, пролізання в обруч (підлізаннямпід дугою) тощо.
Оскільки привиконанні деяких рухів (лазіння по гімнастичній стінці, канату, повзання полаві та ін) інші діти тривалий час чекають своєї черги, для заповнення цих паузрекомендується пропонувати їм додаткові вправи. Вони повинні бути прості тазнайомі дітям. Місце для їх виконання відводиться поряд з основною вправою і,як правило, у полі зору вихователя. Наприклад, у старшій групі троє дітейвиконують лазіння по гімнастичній стінці (кожний на окремому прольоті), а іншіу цей час стрибають зі скакалкою. Після лазіння по стінці діти беруть скакалкиі стрибають, а наступні троє виконують лазіння і т.д.
Застосуваннядодаткових вправ значно підвищує рухову активність дітей, дає змогу частіше повторюватирізноманітні основні рухи і краще оволодівати програмовим змістом.
Змінний спосіб організації застосовується, коли рух виконує одночасно кілька дітей (3-5-7),а решта спостерігають, чекаючи своєї черги. Так, коли виконується стрибок углибину, з лави (колоди) можуть одночасно стрибати 4-5 дітей, те саме — уметанні в ціль, лазінні по гімнастичній стінці (канату).
При застосуваннізмінного способу вихователю легше спостерігати за дітьми, дозуватинавантаження, виправляти помилки, але щільність заняття нижче, ніж прифронтальному способі.
Одним з ефективнихспособів організації старших дошкільників в основній частині занять є коловетренування. Дітей розподіляють на декілька підгруп (4-5). Кожна з нихвиконує свій рух певний час (2-3 хв), а потім за командоювихователя переходить по колу до наступної вправи. Він має багато спільного заорганізацією з груповим способом. Однак головна його мета спрямованість накомплексний розвиток фізичних якостей у дітей [9].
Тому вправи неповинні бути складними, щоб діти мали змогу повторювати їх найбільшу кількістьразів.
Рухи для комплексуколового тренування підбираються з обов'язковим урахуванням принципу всебічногоїхнього впливу на всі основні м'язові групи та системи організму (дихальну,серцево-судинну та ін). Це дає можливість більш ефективно та цілеспрямовановпливати на розвиток фізичних якостей: швидкості, спритності, гнучкості, силита витривалості.
Однією зособливостей колового тренування є поєднання досить чіткого нормуванняфізичного навантаження з його індивідуалізацією. Враховуючи також, що більшістьдітей групи одночасно виконує запропоновані вправи, створюються позитивні умовидля виховання моральних та вольових якостей: самостійності, наполегливості,дисциплінованості, взаємодопомоги та ін.
Колове тренуваннямає значну перевагу над іншими способами організації, сприяючи збільшеннюмоторної щільності заняття, підвищенню ефективності навчального процесу. Віндає змогу дітям самостійно виконувати фізичні вправи з посильним для нихнавантаженням.
При складаннікомплексу колового тренування, який виконується на початку основної частинизаняття, необхідно застосовувати засвоєні дітьми вправи і чергувати рухивисокої інтенсивності з вправами середньої або низької динамічності.
/>3.2 Керівництвосамостійною руховою діяльністю дітей
Фізичний розвитокдитини, стан її здоров'я, рухова підготовленість залежать від тих умов, у якихвона живе, та запропонованого загального режиму, невід'ємною частиною якого єруховий режим. До його змісту входять комплекс організаційних форм фізичноїкультури (заняття, ранкова гімнастика, фізкультхвилинки та ін.), якийвикористовується в педагогічному процесі дошкільного закладу, та самостійнарухова діяльність дітей.
Дитині властивапотреба у рухах. У ранньому віці вона відбувається у зв'язку з предметноюдіяльністю, а пізніше реалізується в різноманітних іграх, виконанні фізичнихвправ та посильній праці.
Самостійна руховаактивність займає у малюків половину часу від загальної їх діяльності протягомперебування у дитячому садку. Крім того, вона менш за все стомлює дітей з усіхформ рухової діяльності. Як відмічають К.Д. Губерт та М.Г. Рисе: „жодна зусіх форм рухової активності (організовані ігри, зарядка, гімнастика) і навітьвсі вони разом не покривають цю потребу так повно, як самостійна діяльність, заумови, звичайно, відповідних обставин“.4
На підвищеннярухової активності малюків у самостійних іграх та вправах впливає правильнерозміщення обладнання, іграшок та посібників, новизна ігрового матеріалу,достатня площа для ігор. Бажано, щоб у груповій кімнаті для дітей двох-трьохроків була гімнастична стінка (один-два прольоти), драбинка-стрем'янка,гімнастична лава, куби, м'ячі, обручі, різні іграшки (автомобілі, візки), якістимулюють різноманітну рухову діяльність дітей. Вони розміщуються з такимрозрахунком, щоб сприяти виникненню рухової творчості малюків, закріпленнюнабутих вмінь та навичок [10].
Керівництвосамостійною руховою діяльністю передбачає постійне спостереження вихователя задітьми і своєчасне переключення їх на інший вид діяльності. Необхідно спонукатидітей робити самим все те, що їм під силу, привчати їх до правильного виконаннярухів у побутовій діяльності, під час ігор та на прогулянці. Враховуючи швидкустомлюваність малюків від одноманітних рухів та поз, їх невміння доцільнорегулювати свою діяльність, необхідно слідкувати за зміною рухів у чергуванні зкороткочасним відпочинком.
Починаючи з другоїмолодшої групи, викликати рухову активність у дітей допомагає створеннясприятливих оточуючих умов. Якщо у груповій кімнаті або на майданчику є цікавірухові іграшки, дрібний фізкультурний інвентар (м'ячі, обручі, скакалки та ін) тавстановлені відповідні прилади, все це стимулює активність дошкільнят івикликає бажання застосувати ці посібники в іграх та фізичних вправах. Угрупових кімнатах обладнують фізкультурний куточок, у якому встановлюють дитячітренажери, драбинку, канат або шест. Вони дають можливість закріплювати вміннята навички у лазінні, рівновазі, розвивати фізичні якості (спритність, силу,витривалість та ін).
Підвищення руховоїактивності дошкільників досягається перш за все заохоченням їх доіндивідуальних ігор з м'ячами, іграшками, а також підвищення рухливості дітей усюжетно-рольових іграх. Однак найсуттєвіше значення для створення повноцінногорухового режиму мають рухливі ігри, що організуються вихователем, тарізноманітні самостійні ігри, а також вправи та ігри спортивного характеру, яківиконуються дітьми під час прогулянок.
Успішнаорганізація самостійної рухової діяльності дітей залежить від їх фізичноїпідготовленості та наявного рухового досвіду. Тому під час прогулянок їїдоцільно спрямовувати на удосконалення рухів та повторення ігор, які вжезнайомі дітям. Підвищення рухової активності під час ігор сприяє і спілкуваннядітей. Ігри, у яких вони беруть участь підгрупою, більш тривалі та рухливі, ніжіндивідуальні ігри.
Основні умовипідвищення рухової активності дітей в іграх (на думку Е.А. Тимофєєвої) такі:
1) правильнийпідбір іграшок, достатня кількість рухових іграшок, зручне їх розміщення дляігор, новизна ігрового матеріалу;
2) своєчаснадопомога дитині у виборі іграшки, сюжету та змісту гри, особливо при переходівід одного режимного моменту до іншого;
3) збагаченнярухових навичок дітей у процесі/гри з різними іграшками та предметами;
4) організаціяактивного спілкування дітей в іграх.
Прогулянка — найбільшсприятливий час для проведення різноманітних фізичних вправ та рухливих ігор. Засобифізичного виховання підбираються з урахуванням періоду року та погодних умов; раціональноговикористання обладнання та фізкультурного інвентарю на майданчику; активізаціїсамостійності дітей, створення у них позитивних емоцій, стимулюванняіндивідуальних можливостей кожної дитини.
В усіх віковихгрупах протягом дня проводиться 4-5 рухливих ігор, а влітку — 5-6. Одна з нихпланується на майданчику вранці під час ранкового прийому та огляду дітей. Восновному це гра середньої рухливості, яка була раніше розучена з дітьми. У цейчас також можна запропонувати окремим дітям тренування з м'ячем, пострибати зіскакалкою (старші діти). Слід заохочувати тих дітей, що проявляютьсамостійність, за власною ініціативою повторити вправи, які їм до вподоби. Загальнатривалість виконання вправ та участі в іграх під час прийому для дошкільнятрізних вікових груп від 15 до 20 хвилин.
Кожний тиждень здітьми розучують одну рухливу гру, яка повторюється протягом місяцячотири-шість разів залежно від складності її змісту. Крім того, кожний місяцьпроводиться по 8-10 рухливих ігор, які були розучені раніше [5].
Зі старшими дітьмислід частіше проводити ігри спортивного характеру та естафети. Крім рухливихігор, необхідно широко застосовувати різноманітні вправи в основних рухах: бігу різному темпі, стрибки, метання предметів у ціль та на дальність, лазіння-погімнастичній стінці, вправи з рівноваги та ін.
При розподілі ігорта фізичних вправ протягом дня слід враховувати співвідношення програмногоматеріалу, який планується на занятті з фізичної культури (як в залі, так і намайданчику), з щоденними вправами та іграми, які виконуються дітьми під часранкової та вечірньої прогулянок. Застосовуючи ці засоби, враховують періодроку та погодні умови. У теплий період (влітку, травень та вересень) реальнідля виконання практично всі основні рухи, а також ігри, де переважає біг таметання, ігри-естафети.
Восени та ранньоювесною до змісту прогулянок вводять різноманітні вправи з рівноваги, з м'ячами,обручами, скакалками, рухливими іграшками. їх можна організовувати у непогожупогоду на веранді або під навісом.
Взимку плануютьходьбу по колоді, снігових валах, метання в ціль та ін., катання на санчатах,лижах та ковзанах. У будь-яку пору року під час прогулянок широкозастосовуються рухливі ігри. Якщо дозволяють погодні умови, з метою закріпленнята удосконалення навичок в основних рухах, розвитку спритності та швидкості,починаючи з середньої групи, дітям пропонують виконання вправ у певнійпослідовності, використовуючи смугу4 „перешкод“ (колода,дуги, обруч для пролізання, ходьба по закопаних у землю автомобільних покришкахта ін.). Оскільки названі вправи вже вивчалися з дітьми під час занять, товиконання їх на смузі „перешкод“ не викликає особливих ускладнень удітей.
Значне місце напрогулянці відводиться вправам спортивного характеру, які планують залежно відперіоду року (взимку — катання на санчатах, ковзання на льодових доріжках; ходьбана лижах; весною та влітку — катання на велосипеді або самокаті, роликовихковзанах). Регулярно впроваджуючи їх під час прогулянок, можна істотноактивізувати рухову діяльність дітей, особливо в несприятливих погодних умовах(низька температура, сніг).
Поряд із вправамиспортивного характеру, старшим дітям пропонують ігри з елементами спорту: баскетбол,футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей з м'ячем (у теплий періодроку) та хокей з шайбою без ковзанів (взимку). Навчання вправ спортивногохарактеру та елементів більшості спортивних ігор проводиться під час занять зфізичної культури, а закріплюються вони в процесі прогулянок [4].
Важливим моментому розподілі ігор та вправ під час прогулянок є чергування фізичногонавантаження з відпочинком, більш інтенсивних фізичних вправ з менш рухливими. Наприклад,якщо діти середньої групи вправлялися у метанні торбинок з піском у ціль абопрокочували м'яч одне одному, їм після цієї вправи пропонують гру з бігом»У ведмедя у бору" або «Знайди собі пару». Епізодичнодопускається застосування одного й того самого руху під час вправлення наякому-небудь приладі та в рухливій грі. Діти старшої групи виконують кидкивеликого м'яча у баскетбольний кошик, а потім вихователь розподіляє їх на 3-4команди і пропонує позмагатися у грі «Закинь м'яч у кошик».
При проведенніігор та вправ слід застосовувати різні способи організації дітей. Так, рухливіігри вихователь проводить зі всією групою. Кожна гра повторюється 3-5 разів. Увправах спортивного характеру беруть участь також всі діти. У деяких іграх (городки,настільний теніс, серсо) та вправах (катання на велосипеді, стрибки зіскакалкою та ін) беруть участь декілька дітей, які мають бажання поуправлятисяу них.
Намагаючисьзбагатити прогулянки рухливими іграми та фізичними вправами, треба пам'ятати,що рухову активність дітей наприкінці її слід знижувати. Тому незалежно від змістуранкової прогулянки за 10-15 хвилин до її закінчення рухливість дітейобмежується. Цим забезпечується спокійний перехід їх до обіду та денного сну.
Необхідно доцільнорозподіляти рухову активність дітей протягом перебування їх у дошкільномузакладі. Особливої уваги потребує друга половина дня, коли часто проводятьсямалорухливі та спокійні види діяльності у дошкільнят. Тому на вечірнійпрогулянці слід застосувати більш динамічні засоби фізичної культури (основнірухи, вправи спортивного характеру, ігри, естафети).
У керівництвіруховою діяльністю дітей під час прогулянки (за рекомендацією М.О. Рунової) можнавиділити два етапи. Спочатку вихователь виясняє у дитини інтереси до ігор тавправ, взаємовідносини з однолітками, виявляє її рухову підготовленість. Длярозвитку самостійної діяльності дітей створюються необхідні умови: своєчаснадопомога кожній дитині у виборі гри та вправ, фізкультурних посібників. Нацьому етапі застосовуються такі методи та прийоми: спільне виконання вправдитини зі своїми однолітками, пояснення та показ більш складних елементіврухів, заохочення. Основним напрямком у керівництві руховою активністю дітей упроцесі самостійної діяльності є збагачення їх різноманітними рухами.
На другому етапіздійснюється більш інтенсивний вплив вихователя на рухову активність дітей. Малорухливідіти залучаються до діяльності, яка сприяє розвитку інтересу до ігор тафізичних вправ. Дуже рухливих та збудливих дітей спрямовують на вправи, яківимагають від них точності рухів (метання в ціль, вправи у рівновазі), вонистримують їх від значної рухливості і сприяють формуванню уваги та стриманості.Індивідуальний підхід до дітей різних вікових груп повинен застосовуватися зурахуванням інтересу дитини до ігор та різних видів фізичних вправ.
Вихователю потрібнодобре знати стан здоров'я, фізичний розвиток, рухову підготовленість,особливості поведінки та інші показники індивідуального розвитку дитини. Упроцесі самостійної рухової діяльності діти в основному самі регулюють фізичненавантаження, змінюючи більш інтенсивні рухи менш інтенсивними і занеобхідності роблять паузи. Однак слід спостерігати за станом самопочуттядітей, здійснюючи індивідуальне керівництво їх діяльністю [3].
Індивідуальнаробота повинна також спрямовуватися на активізацію малорухливих дітей,покращання фізичної та рухової підготовленості більш слабких дошкільнят. Враховуючиіндивідуальні особливості дітей, вихователь одним з них надає допомогу увиконанні вправ, а іншим нагадує, як їх робити, підбадьорює та оцінює руховідії. Деяким дітям пропонує відпочити, попереджуючи їх втому та занадто великеперегрівання від рухової діяльності.
Особливого підходупотребують діти, рухова активність яких обмежується після перенесених хвороб. Слідпорадитися з лікарем, які вправи їм можна виконувати і в яких іграх братиактивну участь. Поступово цим дітям пропонують більш інтенсивні рухи тадинамічні ігри.
Треба слідкувати,щоб діти частіше вправлялися у тих способах виконання рухів, якими вониволодіють гірше. Підтримувати бажання дитини допомагати своїм одноліткамоволодіти важкою для них вправою. Наприклад, у старших групах — стрибки зіскакалкою, кидки баскетбольного м'яча в кошик та ін.
Таким чином,самостійна рухова діяльність має виняткове значення для формування у дитинизвички та потреби у систематичному виконанні фізичних вправ і впливає навсебічний її розвиток. Поряд з закріпленням та удосконаленням різних руховихдій у дітей формується почуття колективізму, виховується товариськість,доброзичливість до своїх товаришів, впевненість у своїх силах.
/>3.3 Режимдня дитини
Потреби дитини усні, харчуванні, чистоті, зміні видів діяльності, прогулянках на повітрізумовлюють відповідний режим дня, що має важливе значення для збереження ізміцнення її здоров'я, повноцінного розвитку.
Режим дня — правильнийрозподіл у часі головних процесів життєдіяльності дитини.
Розвивальний івиховний ефект режиму заснований на принципі ритмічності, згідно з яким усізаняття мають відповідати ритму життєдіяльності організму. Режим змінюєтьсязалежно від віку, стану здоров'я, особливостей виховання дітей у сім'ї йдошкільному закладі. Завдяки йому діти звикають у певний час спати, їсти,гратися, навчатися, що зумовлює утворення і закріплення в корі головного мозкусистеми умовних «рефлексів на час» (І. Павлов). Це означає, що упевний час залежно від режиму дня організм виявляє відповідну рефлекторнудіяльність, тому необхідно правильно розподілити у часі всі процесижиттєдіяльності дитини.
Звичка до певноїдіяльності у певний час готує до неї нервову, інші системи організму, запобігаєвиникненню негативних емоційних станів, перевтоми. Щоденне дотримання режимудня позитивно впливає на перебіг усіх фізіологічних процесів у організмі, станнервової системи. Режим дня, який відповідає потребам віку і стану здоров'ядитини, сприяє її життєрадісному, бадьорому настрою, має велике виховнезначення, оскільки привчає її до порядку, організованості, відповідальності.
Активна діяльністьповинна чергуватися з відпочинком для відновлення сил організму. Адже кожнапраця потребує певних зусиль, раціональний розподіл яких зумовлює оптимальнийрівень утомлюваності. Недостатній відпочинок спричинює перевтому, яка можепризвести до розладу діяльності нервової системи. Отже, за будь-якого видудіяльності важливо не перевищувати оптимального рівня втомлюваності, що даєзмогу за активного відпочинку швидко відновити працездатність [2].
Діти дошкільноговіку надзвичайно чутливі до зміни режиму дня. Це пов'язане з активнимформуванням у цьому віці кори головного мозку, нервові клітини якої не можутьдовго перебувати в активному стані. Тому порушення режиму знижуютьпрацездатність організму, спричинюють розлади діяльності і поведінки дітей, якістають роздратованими, вередливими. Чим менша дитина, слабша її нервовасистема, тим важливіше дотримання встановленого порядку зміни видів діяльності.На думку К. Ушинського, «головний закон дитячої природи можна висловититак: дитина вимагає діяльності невпинно і втомлюється не діяльністю, а їїодноманітністю і однобічністю. Змусьте дитину сидіти — вона дуже швидковтомиться, лежати — те саме, йти вона довго не може, не може довго ні говорити,ні співати, ні читати, і менш за все довго думати; але вона бавиться ірухається цілий день, змінює і змішує всі ці діяльності і не втомлюється ні нахвилину, а міцного дитячого сну достатньо, щоб відновити сили на майбутній день».
Ніщо так неорганізовує дітей, як правильний розпорядок дня. Якщо з раннього віку привчатиїх до режиму, вони швидко до нього звикнуть і дотримуватимуться його.
Режим дня дитинидошкільного віку має відповідати таким педагогічним вимогам:
1. Відповідністьприродному ритму основних фізіологічних процесів дитячого організму, чергуванняактивної діяльності з відпочинком.
2. Постійність,стійкість і визначеність головних елементів. За словами А. Макаренка, ретельнедотримання встановленого режиму зменшує кількість порушень у поведінці дітей івідповідно знижує або виключає необхідність звертатися до покарань. Організаціярежиму дня повинна бути доцільною, раціональною, що мають усвідомлювати і діти.Вихователь мусить вимагати його дотримання доброзичливо, спокійно, аленаполегливо, рішуче. Ці вимоги здатна сприймати вже півторарічна дитина. Особливоважливо контролювати дотримання режиму, передусім на початкових етапах. Цебажано робити непомітно для дитини.
3. Гнучкість. Режиммає враховувати природні біорит-ми дитячого організму. Для розвиткусаморегуляції організму важливо, щоб усі аспекти режиму враховували бажання,індивідуальні особливості дитини. Наприклад, дитині зі збудливою, слабкоюнервовою системою потрібно частіше відпочивати і більше спати, а залежно від їїсамопочуття, стану здоров'я, попередньої або наступної діяльності можнаскоригувати час прийому їжі та ін.
Загальнимикомпонентами режиму дітей в усіх вікових групах дитячого садка є: прибуття удитсадок, ранкова гімнастика, самостійні ігри, приготування до сніданку,сніданок, допомога у прибиранні посуду, заняття, прогулянка, обід, сон,гігієнічна гімнастика, самостійна діяльність, полуденок, прогулянка, ігри,вечеря. Водночас режим дня кожної вікової групи має свої особливості.
У молодших групах,діти яких ще недостатньо оволоділи навичками самообслуговування, відводятьбільше часу на підготовку до прогулянки, одягання, прийом їжі, намагаючись церобити не за рахунок часу, відведеного на ігри і самостійну діяльність дітей. Устаршій і підготовчій групах, дітям яких доводиться вирішувати значно складнішінавчально-виховні завдання, не варто збільшувати час заняття за рахунок інших компонентіврежиму.
Привчати дітей донового режиму має вихователь у взаємодії з батьками, які повинні дотримуватисяйого рекомендацій щодо організації життєдіяльності дітей удома. При цьомубатьки повинні усвідомлювати, що режим дня є засобом не лише фізичноговиховання, а й основою успішного розумового, морального та естетичного розвитку[12].
Вчасні та якіснікультурно-гігієнічні процедури є передумовою сенсорного виховання. Завдякичіткій повторюваності режимних процесів у дітей формується орієнтування у часі,уявлення про частини доби, дні тижня; вони вчаться цінувати час, незапізнюватися, не поспішати, робити все вчасно; засвоюють навички культуриповедінки, знання про гігієну; звикають до організованості, охайності, порядку.
Діти легкозвикають до режиму в дитячому садку і сім'ї, якщо всі умови виконання режимнихпроцесів збуджують у них позитивні емоції та асоціюються з ними: чиста теплавода, пахуче мило, білосніжні скатертини, накрохмалені серветки.
/>/>Висновки
Неодмінною умовоювисокої ефективності процесу фізичного виховання в дошкільному закладі єпланування роботи за даного напрямку роботи.
Плануваннядопомагає вихователеві чітко визначити перспективу роботи, сформувати загальніта конкретні навчально-виховні завдання, дає цілеспрямований напрям усій роботіз фізичного виховання відповідно до віку дітей, матеріальної бази, кліматичнихта інших умов дошкільного закладу.
Одним із шляхівполіпшення ефективності проведення занять з фізичного виховання в дитячомусадку є повноцінне та раціональне забезпечення і розміщення обладнання длязанять фізичними вправами. Повинні бути в повному обсязі укомплектованіспортивні зали та майданчики, тоді кваліфікований вчитель на занятті зможе впотрібному напрямку спрямувати свої вміння, а дитина повноцінно реалізуватисвої можливості.
Важлива умоваполіпшення якості заняття — використання найбільш раціональних способіворганізації дітей й досягнення оптимального фізичного навантаження на їхорганізм. Раціональна організація навчання дітей фізичних вправ є однією зосновних передумов суттєвого підвищення щільності занять з фізичної культури.
На підвищеннярухової активності малюків у самостійних іграх та вправах впливає правильнерозміщення обладнання, іграшок та посібників, новизна ігрового матеріалу,достатня площа для ігор. Підвищення рухової активності дошкільників досягаєтьсяперш за все заохоченням їх до індивідуальних ігор з м'ячами, іграшками, а такожпідвищення рухливості дітей у сюжетно-рольових іграх. Однак найсуттєвішезначення для створення повноцінного рухового режиму мають рухливі ігри, щоорганізуються вихователем, та різноманітні самостійні ігри, а також вправи таігри спортивного характеру, які виконуються дітьми під час прогулянок.
Досить вагомезначення для підвищення ефективності занять є раціональна організація режимудня дитини як в дитячому садочку так і вдома.
/>/>Література
1. Аксарина Н.М. Воспитание детей раннего возраста. — 3-еизд. — М., 1977.
2. Алябьева М.Н. Физическое воспитание детей раннего возраста. — 2-е изд. — К., 1978.
3. Богінич О. Оздоровча педагогіка // Дошкільневиховання. — 2002. — №7. — С 18-19.
4. Вільчковський Е.С., Курок О.І.Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі. — К., 2001.
5. Вильчковский Э.С. Развитие двигательнойфункции у детей. — К., 1983.
6. Вільчковський Е.С. Заняття з фізичної культури вдитячому садку. — К., 1985.
7. Вильчковский Э.С. Физическое воспитаниедошкольников в семье. — К., 1987.
8. Вільчковський Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку. — К., 1989.
9. Вільчковський Е.С. Ранкова гімнастика дошкільниківпід музику. — К., 1989.
10. Вильчкавский Э.С. Психолого-педагогическиеосновы системы физического воспитания дошкольников // Воспитаниедетей дошкольного возраста. — К., 1991.
11. Вільчковський Е. С, Козленко М.П., Цвек С.Ф.Системи фізичного виховання молодших школярів. — К., 1992.
12. Вільчковський Е.С. Методика фізичноговиховання в дитячому садку. — К., 1999. — С.1-20.
13. Вільчковський Е.С. Ранкова гімнастика дошкільниківпід музику. — К., 1989.
14. Денисенко Н.Ф. Від рухового режиму до здоров'ядітей // Дошкільне виховання. — 1995. — № 10. — С 10-11.
15. Денисенко Н.Ф. Гартуємо тіло і дух! Сучасні підходидо фізичного виховання та оздоровлення дошкільнят // Дошкільне виховання. — 2001.- № 6. — С.14-15.
16. Денисенко Н.Ф. Інформаційне забезпечення процесуфізичного виховання дошкільнят // Палітра педагога. — 2001. — № 2. — С.28-31.
17. Денисенко Н.Ф. Сучасні підходи до контролю усистемі фізичного виховання // Дошкільне виховання. — 1999. — № 10. — С.11-13.
18. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку. — 2-е вид. — К.,1979.
19. Дмитренко Т.І. Спортивні вправи і розваги для дітейдошкільного віку. — К., 1976.
20. Дмитренко Т.І. Руховий режим у дитячому садку. — К.,1980.
21. Запорожец А.В. Развитие произвольных движений. — М.,1960.
22. Кенеман А.В., Хухлаева Д.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста: Учебникдля пединститутов. — 3-е изд. — М., 1985.
23. Козленко М.П., Вільчковський Е.С., Цвек С.Ф.Теорія і методика фізичного виховання (початковікласи). — К., 1984.
24. Лайзене СЯ. Физическая культурадля малышей. — 2-е изд. — М., 1987.
25. Лескова Г.П., Буцинская П.П., Васюкова В.И. Общеразвивающиеупражнения в детском саду. — М., 1981.
26. Линець М.М. Основиметодики розвитку рухових якостей: Навчальний посібник для фізкультурних вузів.- Львів: «Штабор», 1997. — 204 с.
27. Липець М.М., АндрієнкоГ.М. Витривалість, здоров'я, працездатність… — Львів, 1993. — 131 с.
28. Ляшенко Г.І. Фізіологічні особливості дітейдошкільного віку. — К., 1982. — С 5-18.
29. Медико-педагогический контроль за физическим воспитанием детейдошкольного возраста (метод, указания). — М., 1983.
30. Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. — 3-еизд. — М., 1986.
31. Осокина Т.И., Тимофеева Е.А., Фурмина Л.С. Игры и развлечениядетей на воздухе. — 2-е изд., М., 1983.
32. Попіманська Т.І. Основи дошкільної педагогіки. — К.,1998. — С 168-198.
33. Сарапулова Є. Фізіологічно доцільний режим дня // Дошкільневиховання. — 2001. — № 5. — 13-15.
34. Степаненкова Э.Я. Теория и методики физического воспитания иразвития ребенка. — М., 2001.
35. Тимофеева Е.А. Подвижные игры для детей младшего дошкольноговозраста. — 2-е изд. — М., 1986.
36. Теория и методика физического воспитания: В 2 т./ Под ред.Т.Ю. Круцевич. — К., 2003.